Страница:
багатого й убогого, князя й смерда, той бог, що пiсля бренного нашого
життя на землi дару життя вiчне, радiсть i щастя на небi. Iм'я цьому богу
Христос!
- Кири , елейсон! Кири , елейсон! Кири , лей-сон!* (*Кири , елейсон! -
Господи, помилуй! (Гр.)) - заволали й заспiвали в цей час священики.
- Тому визнали ми за добре, - голосно повiв далi князь Володимир, коли
затихло, - утвердити у городi Ки вому, в землях на Русi нову, iстинну
вiру, сирiч християнство. Хрестимось, людi , во iм'я бога-отця, сина,
святого духа. Аз перший поклав уже святий хрест на себе, потягнiть, людi ,
ви за мною...
Саме тодi на городницях почулись удари в била. Люди, повернувши голови
до Гори, побачили, що там, на требищi перед стiною, з'явилось багато
княжих гриднiв, вони мотузами волочили щось з Гори.
I от на схилах мiж дерев i ярiв з'явився Перун, що стояв досi на
требищi, груба дерев'яна його постать, яку волочили гриднi, пiдводилась,
стрибала, падала, над узвозом Перун хитнувся, перевернувся i сторч,
головою вниз, ламаючи дерева, розриваючи кущi, риючи землю, з шумом,
свистом, трiском полетiв, повержений, упав в урвищi недалеко вiд ручая i
натовпу, що занiмiв, жахнувшись цього видовища.
Але Перун лежав там тiльки одну мить, бо одразу бiля нього з'явились
гриднi, отроки, дворяни, що на конях примчали з Гори, ремiнними вужами й
товстими мотузами вони зачепили лежачого бога за голову, руки, ноги,
тiуни, що бiгали бiля дворнi, сокирами вирубали з постатi золото й срiбло,
а там усi вони вже разом вдарили коней, впряглись самi, крикнули й потягли
Перу на по урвищу.
Iдол Перун стрибав на вибоях. "Гой-ла! Гой-ла!" - щосили кричали
погоничi. "Кири , елейсон! Кири , елейсон!" - спiвали священики. У
численному натовпi вчинився великий шум i крик, стогнали жони, плакали
дiти.
Перуна дотягли до берега й штовхнули у воду. Важка дубова колода
захрясла й непорушне лежала на косi. Тодi вперед кинулись тiуни, дворяни,
отроки, - в одязi, постолах, а хто й босий, лiзли вони в воду,
одштовхували дрючками й просто руками колоду вiд берега.
А на натовп у цей час напирали гриднi, княжа дружина, розмахуючи
списами, брязкаючи мечами, вони вiдтискували людей до води.
- Хрестiться во iм'я отця, i сина, i духа! - волали священики, а люди
забродили все глибше й глибше в воду.
Нарештi Перун рушив з мiсця, поплив, за ним кинулись дiти, вони плавали
навкруг бога, багато людей, враженi тим, що робилось, стоячи у водi,
кричали:
^3 С. Скляренко, т. 4
3
8
5
- -Видибай !, боже! Видибай, боже!
- Кири , елейсон! Кирие, елейсон! - спiвали священики*
Перун плив. З високого пагорка з дерев'яного помосту иа нього дивились
князь Володимир, княгиня Лина, во води, бояри.
- Видибай, боже! Кирие, елейсон! - змiшувалось у гарячому повiтрi.
А вiн плив далi й далi. Берегом слiдом за ним поспiшали люди.
- Видибай* (*Видибай - виринай.), видибай, боже!
Князь Володимир бачив, як тiкають врозтiч вiд священикiв кияни, яке
насильство чинять гриднi й дружина, але не спiвчуття й не жаль до людей
краяли в цей час його душу.
Вiн стояв напружений, мовчазний, звiв брови на перенiссi, стиснув уста,
через що став суворим i хижим, дивився на натовп перед собою холодно,
грiзно.
Нi, це був не той князь Володимир, що колись так люб'язно, тепло,
сердечне вмiв говорити з дружиною, воями й всiма людьми сво©ми.
"Убогi, темнi люди, - думав вiн, - чи вiда те ви, що весь свiт прозива
вас варварами, язичниками, чи вiда те ви, яку муку сам мусив прийняти й
приймаю, аби врятувати вас i захистити Русь?!"
Так, у цю хвилину, як недавно в Херсонесi, але ще виразнiше, гострiше,
йому здалося, що вiн мав право, повинен був стати i вже став вище всiх цих
людей, що вiн - диний - зна бiльше, нiж усi вони, вони повиннi бути йому
вдячнi й щасливi, що хрестився сам i нинi хрестить ©х.
- Хрестити! - витягнувши вперед праву руку, хрипко промовив вiн. -
Хрестити, а хто не обрящеться - карати...
- Многi лiта василевсу Володимиру! - гримiв хор.
- Iсполайте деспоте! - зачинали грецькi священики.
Князь Володимир був милостивий i щедрий до новообрящених християн
города Ки ва, у цей день вiн велiв поставити на всiх концях перевари з
медом й олом, дати ницим людям хлiба, гов'яда...
Але як не кричали боричi, нiхто не пив у городi медiв i олу, голоднi
люди не кинулись до хлiба й гов'яда. До пiзнього вечора в передграддi, на
Подолi й навiть на Оболонi ©здили на конях i ходили пiшо княжi мужi, тiуни
й гриднi. Наблизившись до якогось дворища, вони дивились, чи на цьому
домi, хижi, а чи на дверях землянки отес* (*Отес - зарубка на деревi.) -
знак хреста...
Проте коли такий знак i був, то однаково княжi мужi заходили на дворище
- адже тут поруч iз охрещеними могли жити й язичники - люди старо© вiри.
Княжi мужi були дуже суворi й безжальнi - тут чувся крик, там гридень
тягав за сиву бороду якогось кузнеця, концями вiд Оболонi й Подолу i все
до церкви над руча м вели людей, там хрестили...
РОЗДIЛ СЬОМИЙ
1
Звiстка про перемогу в Херсонесi швидко котилась по Русi, - добре
зробив князь Володимир, пiшовши на роме©в, якi з давнiх-давен чинили много
зла людям руським, не така вже, либонь, у них i сила, якщо так швидко
здали мiсто, - годi ©м налiтати на городи й землi руськi, нацьковувати
печенiгiв, хозар!
Але й iншi вiстi ширяться на Русi - вiд погосту до погосту мчать мужi
нарочитi, зупиняючись у городах i весях, збирають бояр, во вод, тисяцьких,
кличуть волостелинiв i посадникiв, повiдають ©м, що сталось в Херсонесi i
що робиться в городi Ки вi, кажуть, що князь Володимир став християнином i
велить хрестити всю Русь.
У лiтописах далеких днiв про цi подi© говориться багато й натхненно,
рядки ©х, написанi древнiм уставом* (*Устав - найдревнiша форма руського
письма (квадратнi лiтери).) у тишi монастирiв, осуджують князя Володимира
як язичника i возвеличують його як християнина, вони осуджують також i
всiх руських людей-язичникiв, благословляють русiв-християн.
Де правда, а де вигадка в цих давнiх повiстях, невже ж руськi люди були
варварами, дикунами до схрещення i добрими, боговгодними стали тiльки
пiсля прийняття християнства?!
Житiя повiдають про ки©вського князя, що вiн був у язичествi
Володимиром, а пiсля хрещення прийняв нове iм'я - Василя. Повiримо, що це
правда, що язичник Володимир став християнином Василем! Так чому ж
лiтописець-християнин i вся церква, возвеличуючи першого
князя-християнина, уперто називають його не Василем, а Володимиром,
роблять пiзнiше святим i рiвноапостольним, воздвигають на честь його
храми, собори, пам'ятники, - але все це не християниновi Василевi, а
язичнику Володимиру ?!
Князь Володимир, якого житiя нарицають Василем, нiколи так не
називався, все сво життя вiн був i в вiках залишився Володимиром. Але на
Русi знали, що, взявши корону вiд василевсiв Вiзантi©, а в жони - ©х
сестру Анну, яку сам же лiтописець назива царицею* (*Лiтопис, рiк 6519-й
- ....преставися цариця Володимирова Анна".), князь Володимир став
василевсом Володимиром, а для ченця-лiтописця - Василем-Володимиром.
Лiтописець, правда, шука i знаходить першого василевса - iмператора
Русi Володимира Мономаха. Йому нiбито дав царськi регалi© вiзантiйський
iмператор Костянтин Мономах. Але Володимир Мономах нiколи не одержував i
не мiг одержати царських регалiй вiд Костянтина Мономаха, бо ж народився
1053 року, цебто за два роки до кончини iмператора Костянтина IX Мономаха
(помер 11 сiчня 1055 року), який знову ж сам не був порфiрородним, а став
iмператором тiльки завдяки шлюбу iз Зо ю - дочкою Костянтина VIII, пiсля ж
смертi Костянтина була ще жива сестра Зо© - Феодора, яка й одержала всi
його царськi регалi©, передавши ©х Михайлу Стратiотику.
Нi, першим василевсом Русi був тiльки ки©вський князь Володимир, але
вiн не називав себе царем чи василевсом. Та мниця? Нi, це не було
та мницею для людей його часу. Скромнiсть? Навряд чи й це почуття було
причиною та мницi з Володимиром-Василем i з василевсом, що надалi
залиша ться й живе у вiках як князь.
Князь Володимир прагнув одного й того досягнув - розмовляючи з
василевсами роме©в чи iмператорами Нiмецько© iмперi©, вiн був василевсом,
царем; до нас дiйшли грошi - гривнi Володимира, на яких вiн зображений у
царськiй коронi, скарамангi© й хламидi, древнi мусi©, iкони змальовують
Володимира, синiв його, всю родину як василевсiв i царiв, iноземнi сли,
купцi, мандрiвники, що вiдвiдують у той час Русь, також називають його
царем, василевсом.
Чи було це дiлом одного князя Володимира? Нi, не тiльки син рабинi,
князь Русi став василевсом, - починаючи з Володимира, Русь, яку до того
називали язичеською, варварською, рабською, ста нарiвнi з Вiзантi ю,
Нiмецькою iмперi ю; нiхто й нiколи вже не посмi називати ©© старим iм'ям,
нiколи, довiку Русь не буде рабинею iнших народiв, земель i самих iмперiй,
те, чого досягнув Володимир, завоювала Русь, ©© людi !
Проте скiльки часу ще пройде, доки свiт зрозумi , як виросла тодi й
якою стала Русь, скiльки часу мине, доки самi руськi люди зрозумiють,
якими вони були, якими можуть i повиннi бути!
А в той час, про який ведеться повiсть, на Русi ненавидiли, як смерть,
iмперi© й ©х iмператорiв, що стiльки горя, муки принесли руським людям;
багатi, зажерливi бояри й во води, що мали землi, лiси, всi добра, не
покладаючись на власнi сили, благали Христа захистити ©х, а убогий,
голодний запитував дерев'яних богiв, небо, землю: куди йти, хто йому
допоможе? Дерев'янi боги мовчали, Христос обiцяв рай на небi.
Про це ж думав i чорноризець-лiтописець, що в тишi сво © келi©, далеко
вiд людсько© су ти, в промiннi восково© свiчi, краплини з яко© стiкали i,
як сльози, розпливались по пергаменту, писав: "Се повiстi времянних лiт,
откуду сть пошла Руська земля, хто в Ки вi нача перший княжити i откуду
Руська земля стала сть".
Перемога, слава, честь, - так, вони, нарештi, прийшли на Русь, витали
над Володимиром.
2
Нiколи ще до цього князь ки©вський не сидiв так твердо на сво му столi.
Корона iмператора! О, як багато, виявилось, важили золотий вiнець з
навершi м i бармицями, в очках-гнiздах якого були втопленi червонi
гранати, небеснi бiрюзи, та ще багряне корзно на плечах, червоного хза
черевики!
До Ки ва ©хали й ©хали, як i ранiше, купцi константинопольськi, вони
везли вина, узороччя, паволоки, сосуди церковнi, ладан, смирну, рiзноликi
iкони - дорогi, на кипарисових дошках, у золотих i срiбних окладах, i
дешевi - вилитi з мiдi, бронзи, писанi на простому деревi, про якi
говорили: "Згодиться - помолиться, не згодиться - горнець з молоком
накри мо".
Разом з ними ©хали сли, що мали високi чини магiстрiв,
спафарокандидатiв, всi - патрикi©, вони з'являлись на очi князя Володимира
з грамотами й золотими печатями, великими дарами; iншi сли, також
патрикi©, часом священнослужителi, iнодi знатнi константинопольськi жони,
прямували в поко© васялiси Анни, подовгу в не© гостювали, вели бесiди,
радились, пирували - по грецькому образу.
Iмператор Василь тепер поводився i говорив з великим ки©вським князем
як рiвня й рiдня - раз i другий вiн просив Володимира дати йому в застав*
(*Застав - позика.) золота й срiбла, увесь час наполягав, щоб Русь
продавала Вiзантi© бiльше хлiба, меду, воску, шкiр, - iмперiя поглинала
все, чим багата була Руська земля.
Але iмператор Василь мав потребу не тiльки в цьому. Вiн просив князя
Володимира дати йому тисячу во©в, якi б охороняли його особу й Великий
падац, - видно, важко доводилось iмператорам, якщо вони не покладались на
полки безсмертних i вiрили русам бiльше, анiж ромеям.
Слiдом за Вiзантi ю йшли й iншi. До Ки ва, здавалося, прикутi були очi
всього свiту - за короткий час тут побували сли нiмецького iмператора
Оттона III, свiонського конунга Олафа, датського - Свена Твескегга.
Князь Володимир знав цiну цим слам, - хоч тi говорили про любов i
приязнь до Русi, клялись тримати ©х довiку, на знак чого привозили з собою
iмператорськi й конунгськi грамоти й дари, - вiн розмовляв з ними
обережно, бiльше розпитував, анiж повiдав.
Бiльш сердечно, тепло, задушевно вiв розмову Володимир з слами
польського князя Болеслава, чеського Андрiха, угорського князя Стефана. Це
були сусiди Русi, з ними здавна руськi люди мали любов i дружбу.
Деякi з цих слiв натякали на те, що ©хнi князi не вiд того, щоб i
породичатись з ки©вським князем, - про це розмовляв з князем Володимиром
пископ калобрезький Рейнберн, що при©жджав посланцем вiд польського князя
Болеслава.
- в нашого князя дочка Марина, - говорив пископ, - яку сватають
королi Норвегi©, Данi© й навiть англи... Але князь Болеслав не хоче
видавати сво © дочки за море, краще, каже вiв, родичатись з сусiдами.
Подумай, княже Володимире, адже в тебе багато синiв, е мiж ними й той, що
полюбиться князiвнi Маринi.
Князь Володимир обiцяв подумати, але не набивався в свати Болеславу, бо
не мiг забути й простити, що той недавно пробував силою взяти червенськi
городи.
Заморськi, iноземнi сли й гостi спочатку дивували киян; де вони
з'являлись, там виникало стовпище людей, але, як завжди бува , люди
ки©вськi швидко звикли до цi © диковини, i на Подолi, Оболонi, в
передграддi вiльно вже походжали варяг i грек, хозарин i лях, угорець i
навiть жовтошкiрi люди iз-за Iтиля-рiки, з города Чаньаня* (*Чаньань -
столиця Древнього Китаю (бiля 1000 року).), iз-за Джурджанського моря.
Слам, василiкам, купцям i священикам, що при©жджали сюди, треба було
десь жити, деякi з них сидiли тут уже постiйно, вони одержували в князя
двори й ставили на них сво© доми - не тiльки дерев'янi, а й кам'янi;
з'явились у Ки вi цiлi концi: Угорський, Лядський, Чеський, Варязький,
Хозарський.
Князь Володимир приймав слiв, гостей на Горi достойно. Вiн сидiв у тiй
же Золотiй палатi, в старому, поточеному шашелем крiслi сво©х отцiв, позад
нього стояли вицвiлi знамена князiв давнiх i його нове, з бiлого оксамиту
шите, золотом гаптоване, знамено...
Князь Володимир мав те, про що навiть не думали предки, - вiн став
iмператором, на головi сяяла золотом i дорогоцiнним камiнням корона,
одягнутий вiн був у срiблястий з хрестами скарамангiй, плечi прикривала
багряна хламида, на ногах черевики з червоного хза; поруч з ним сидiла у
велелiпних одягах його жона цариця Анна...
Во води й бояри, мужi, що стояли в час прийомiв пiд стiнами палати, теж
одягались по-новому: носили вони не темнi простi платна, а оксамитнi,
барлатнi* (*Барлат - шовк з срiбними чи золотими нитками.) свити, схожi на
грецькi коловi©* (*Коловiй - тунiка-безрукавка.) каптани, не чiпляли на
ши©, як колись, важких золотих чи срiбних гривен, що заважали повертати й
схиляти голову, князь Володимир став давати ©м сво©, схожi на печатi,
золотi й срiбнi знаки, що носились на золотих, срiбних чепах, на
оксамитних стрiчках на грудях.
Та й взагалi збори в палатi не нагадували вже давнiх часiв, коли на
лавах сидiли й дрiмали старезнi бояри, сивоусi во води, просто старцi, -
деякi з цих похилих вiком, немощних мужiв доживали на Горi, iншi ви©хали в
пожалуванi ©м городи й землi. Там, серед лiсiв, земель, рiк, якi довiку
належали ©м, вони почували себе вiльнiше, краще: не вони комусь служили,
багато людей - смердiв, закупiв, рядовичiв i просто холопiв - працювали на
них, належали тiльки ©м; на Горi ж у Золотiй палатi стояли й ждали загаду
князя Володимира ©хнi сини, часто вже й онуки, що в спадщину вiд дiдiв i
отцiв одержали знамена, а вiд князя хотiли мати пожалування й для себе.
Втiм, це було вже не пожалування: молодi бояри, сли, мужi нарочитi,
тiуни, мцi, молодi во води, тисяцькi, сотеннi, яких чимдалi ставало все
бiльше й бiльше, - всi вони не могли надiятись на пожалування, бо для того
вже мало було городiв, за ©хню службу князь Володимир мусив давати ©м
грошi.
Князь Володимир завiв цi сво© грошi: на Горi пiд наглядом тiунiв сотня
кузнецiв день i нiч варила у ллячках срiбло, виливали в опоках з нього
довгi палицi, рiзали ©х на кружальця, а на них вибивали печать - образ
князя Володимира з вiнцем на головi, у дивiтисi©, з хрестом у правицi й
скiпетром у лiвiй руцi; iз знаком на зворотi - трьома перехрещеними
списами й написом: "Володимир на столi, а се його серебро".
Печать iмператора - о, вона була страшнiша й важча, нiж зброя, нею
утверждалось золото й срiбло княже, ©© малювали на стiнах палат i храмiв
як знак сили, влади, всемогутностi; вирiзану в каменi аспидi, ларник*
(*Ларник - начальник двору й охоронець печатi.) двору князя Володимира
втеплював у гарячий вiск, ждав, доки той остигне, i на золотих шнурах
чiпляв вiдбитку до грамот, що посилались в усi кiнцi свiту, до харатiй,
якi вводили новi й новi устави, до писаних на пергаментах пожалувань
боярам i во водам.
Бояри ж i во води з благословення князя заводили сво© печатi - золотi,
срiбнi, на твердому каменi вiнiсi, голубих бiрюзах, - вони велiли рiзати
на них сво© знамена - для дiтей i онукiв, довiку.
Тепер уже князь Володимир, визначаючи для земель i городiв Русi дань
житом, хутрами, воском, зобов'язував кожну землю давати певну кiлькiсть
золота й срiбла в гривнях: Новгород - двi тисячi гривень, Червен i Волин -
по пiвтори, Тмутаракань, землi тиверцiв i уличiв - по тисячi... Крiм того,
землi й городи мусили давати ще й во©в для княжно© дружини: п'ять, чотири,
три тисячi юнакiв, ща тiльки вчора ходили за ралом.
Дiставалось i киянам - княжi тiуни визначали й брали з людей Подолу,
передграддя, Оболонi податок за хижу й землянку, за мiсце на торзi,
мостовщину, пере©зне, священикам i дияконам, що нинi хрестили, женили,
ховали, також треба було платити, княже йшло князевi, боже - богу.
Маючи в сво©й скотницi золото й срiбло, спираючись на во вод i бояр,
сидiв Володимир у Золотiй палатi. Всiх ©х разом охороняли полки, що стояли
в городах ближчих земель, i в Ки вi, на Горi, день i нiч пильнувала
гридьба. Спирався князь Володимир i боярство його та во водство ще на
одну, нову i, либонь, найдужчу, свою силу.
Повернувшись з Херсонеса, Володимир часто запрошував до себе пископа
Анастаса. В цьому не було нiчого дивного - князь i пископ радились, як
хрестити Русь, у якi городи посилати пископiв, а куди священикiв,
повергши iдолiв i знищивши требища, думали, де i як будувати для християн
храми.
пископ Анастас був дуже при мний, душевний чоловiк з сивим волоссям,
широкою окладистою бородою й невеликими вусами, голубуватими очима, мав
вiн i голос м'який, щирий, переконливий.
Князь-християнин сам хотiв частiше, докладнiше говорити з Анастасом,
разом вони домовились i послали пископом у Новгород Iоакима - там був
надiйний посадник Добриня, через що Володимир i згодився учредити пархiю,
в iншi ж городи посилали тiльки священикiв болгарських, що давно жили в
Ки вi, нових, яких висвячував Анастас.
Домовились вони й про будiвництво храмiв: Софi© - в Новгородi,
Богородицi - в Ки вi, а в Переяславi - на честь апостолiв Петра й Павла.
Будувати цi церкви князь Володимир вирiшив одразу ж, для чого велiв
посадникам сво©м готувати в землях древо, камiнь, збирати людей -
дереводiлiв i здателiв, з сво © ж скотницi дав чимало золота на церкви в
Ки вi, Чернiговi й Переяславi. Вiн сам стежив за будiвництвом храмiв - у
Ки вi вже жило чимало здателiв iз Солунi* (*Солунь - город у Болгарi©.),
сюди ж один за одним при©жджали майстри з Херсонеса.
Володимир не дуже охоче прийма грецьких майстрiв, вiн кличе руських
градникiв, огородникiв, всяких дереводiлiв i здателiв з города Ки ва й
навiть далекого Новгорода - Миронога, Ждана, Косьмину.
Це - добрi майстри сво © справи, ще ©хнi дiди й батьки, а вони також
ставили в руських городах фортецi з стiнами, княжi, боярськi, во водськi
тереми, прикрашаючи ©х кнесами, писаними сволоками, рiзьбленими
наличниками, вiкнами, дверима, тесаними ганками; вмiли вони оздоблювати
узорами для цих споруд брили червоного шиферу й бiлого мармуру, лiпити на
стiнах образи богiв, людей, звiрiв, листя та квiти, вапницями* (*Вапницi -
пензлi.) фарбували ©х.
Побудували градники й дереводiли до цього на Русi й кiлька храмiв - у
Ки вi над Почайною, в Новгородi - на Опоках; це були чудовi дерев'янi
храми з рубленими стiнами, по багато шатрiв, вкритi гонтою, опасанями*
(*Опасань - галерея навколо церкви.) навкруг них для простого люду.
Тiльки самi для себе нiчого не будували i не могли побудувати
дереводiли й здателi, бо були вони, як i багато iнших руських людей,
княжими слугами, ремiсниками, смердами, через що й жили, як i всi ницi
люди, в землянках, так-сяк складених з дерева, а то й плетених з лози
хижах...
Правда, й цi убогi сво© хижi, хатини руськi люди вже й тодi, тисячу лiт
тому, намагались зробити привабливими для ока - мазали ©х глиною, бiлили
крейдою, зеленою й синьою глиною, над вiкнами й дверима малювали всiлякi
оздоби - червоних пiвнiв, що були спiвцями зорi, зеленi берiзки - священне
руське древо, чорних гривастих коней - знакiв во©в...
Цих майстрiв i кличе князь Володимир до себе в терем, каже найстарiшому
з них Косьминi:
- Мислю поставити храм у городi Ки вi в iм'я Богородицi, щоб слава про
нього йшла по всiй Русi.
Косьмина - сивобородий чоловiк з сiрими очима, схожий на апостола Луку,
як його малювали на грецьких iконах, - довго дума , дивлячись на небо,
гори, Днiпро.
- Мрiю давно, - вiдповiда Косьмина, - i дуже хочу поставити храм, у
якому б людина спочила вiд су ти свiту, поринула в мислях до неба...
- Тодi починай, Косьмино!
- Але, княже, - сумно похиту головою здатель, - ставили ми досi
дерев'янi храми, тереми, фортецi, ти ж мислиш, напевне, воздвигнути храм
кам'яний, вiчний...
- Так, Косьмино, кам'яний i вiчний!
- По грецькому образу? - запиту майстер, що ©здив свого часу як во©н i
в Болгарiю, i в Константинополь.
- Нi, - рiшуче вiдповiда князь Володимир. - Ви, ки©вськi, вишгородськi
й новгородськi плотники, знанi по всiй Русi, у Ки вi такожде будуйте наш,
руський храм, а вже болгари й гречини вам допоможуть...
Мина небагато днiв, i Косьмина показу князевi змальовану на одному
пергаментi церкву в iм'я Богородицi, а ще на одному - постать Богородицi з
великими карими очима, блiдим i трохи суворим обличчям, пiднесеними вгору
руками.
- Це наш, руський храм! - вирива ться в князя Володимира. - Добре й
лице цi © жiнки... сирiч божо© матерi.
I князь Володимир не знав, що здатель Косьмина вже багато лiт думав, як
створити пам'ятник тому, про що вiн мрiяв днi i ночi - пам'ятник i храм
руським людям, що твердо стоять на рiднiй землi, тяжко працюють на нiй i
многотрудно страждають, кров'ю поливають ©© й сльозами засiвають, а кiнець
кiнцем пiднiмають очi до неба...
Старий Косьмина все сво життя провiв у борнi, трудах - був во м,
рата м, нарештi градником-дереводiлом - i нiколи не знав нi радостi, нi
утiхи, тiльки будував i мрiяв.
Не знав вiн також i любовi, не мав жони й родини, дiвчина, яку в давнi
лiта раз i другий бачив у Ки вi на Горi i яку, либонь, полюбив би навiки,
пропливла, як далека зоря, осторонь його житт вого шляху та й зникла,
залишивши в душi тiльки згадку...
Косьмина молився Г©еруну й всiм древнiм руським богам, але вони нiчого
йому не дали, разом з руськими людьми став Косьмина християнином, - може
ж, хоч тодi, коли складе на грудях натрудженi руки, здобуде градник спокiй
i щастя!
Богородиця! Новообращенному християнину сподобалась думка князя
Володимира присвятити не комусь, не богу, а невiдомiй жонi-богородицi, що
нагадувала йому богиню роду Роженицю, перший храм у Ки вi, - нехай вона,
жона, матiр, молиться, клопочеться перед богом про людськi душi.
Але яка мусить бути богородиця? Грецькi й болгарськi iкони, вiдомi
Косьминi, не задовольнили його - там богородиця була надто неземна,
вигадана, не така, якою вiн уявляв заступницю-матiр.
I вiн малю на пергаментi iншу, земну богрродицю - жону з русим
волоссям, високим чолом, карими очима, тонким носом, рiвними устами, трохи
сумну, трохи неспокiйну.
Хто зна , на кого вона була схожа?! Косьмина дуже багато думав, мрiяв,
i найперше, мабуть, богородиця ця була дуже схожа на древню богиню руських
людей Роженицю, яку колись кузнецi вiдливали з мiдi й бронзи, - високу,
тонку, а пiднятими вгору руками, пiднесеним обличчям... Разом з тим -
земна й вимрiяна, звичайна й воднораз надзвичайно красива, ця богородиця
схожа була на багато руських жон i чомусь дуже подiбна до юно© ключницi
Малушi.
Де ранiше були Воздихальниця й требище, копачi день i нiч риють землю,
з далекого Вручаю на возах, запряжених четвериками й шестериками волiв,
сюди везуть брили червоного шиферу, вiд Роднi - камiнь, з лiвого берега
Днiпра - дуби, грабину, липи.
Усi могили на Воздихальницi зрiвняли з землею. Хто з бояр i во вод
пам'ята сво©х предкiв? Тi, язичники, мали тiльки мечi та щити, живiй Горi
мертва Воздихальниця непотрiбна i навiть зайва.
Один князь Володимир не забува про сво©х предкiв - вирiшивши ставити
храм Богородицi, вiн разом з Косьминою огляда город, велить ставити
церкву не бiля стiн Гори, як той думав, а далi на захiд, на схилi.
Здатель Косьмина здивований - церква Богородицi ма стояти на найвищому
мiсцi, щоб той, хто при©жджа до Ки ва, здалеку ©© бачив, хто ж ви©жджа -
попрощався.
Та князь Володимир не вiдступа - бояри й во води не бережуть могил
сво©х предкiв, це вони велiли й спокiйно дивились, як цi могили рiвняли з
землею, але вiн не хоче засипати, знищувати могил князiв древнiх, а також
княгинi Ольги й Ярополка, похованих на верху Воздихальницi...
Хто зна , якi почуття керували князем Володимиром, це здавалося навiть
дивним, бо ж княгиня Ольга забрала в нього найдорожче, що ма людина, -
матiр, а Ярополк був за життя лютим його ворогом?
Церкву Богородицi будують. Руськi здателi знають сво дiло - тешуть
брили з шиферу, скудельники добувають на схилах ки©всько© гори бiлу глину,
лiплять з не© й обпалюють у печах кахлi, на крутилах виводять корчаги,
високi глеки, кузнецi кують чепи, величезнi гаки.
м, що досi були плотниками, важко класти цеглянi пiдмурки, ставити
кам'янi стiни, здатель Косьмина навiть робить похибки - кладе в пiдмурки
дерев'янi зруби, виводить вiд них торцi, зв'язу на кутах i залива
вапном, через що згодом, коли древо струхлi , стiни церкви сядуть, а ще
життя на землi дару життя вiчне, радiсть i щастя на небi. Iм'я цьому богу
Христос!
- Кири , елейсон! Кири , елейсон! Кири , лей-сон!* (*Кири , елейсон! -
Господи, помилуй! (Гр.)) - заволали й заспiвали в цей час священики.
- Тому визнали ми за добре, - голосно повiв далi князь Володимир, коли
затихло, - утвердити у городi Ки вому, в землях на Русi нову, iстинну
вiру, сирiч християнство. Хрестимось, людi , во iм'я бога-отця, сина,
святого духа. Аз перший поклав уже святий хрест на себе, потягнiть, людi ,
ви за мною...
Саме тодi на городницях почулись удари в била. Люди, повернувши голови
до Гори, побачили, що там, на требищi перед стiною, з'явилось багато
княжих гриднiв, вони мотузами волочили щось з Гори.
I от на схилах мiж дерев i ярiв з'явився Перун, що стояв досi на
требищi, груба дерев'яна його постать, яку волочили гриднi, пiдводилась,
стрибала, падала, над узвозом Перун хитнувся, перевернувся i сторч,
головою вниз, ламаючи дерева, розриваючи кущi, риючи землю, з шумом,
свистом, трiском полетiв, повержений, упав в урвищi недалеко вiд ручая i
натовпу, що занiмiв, жахнувшись цього видовища.
Але Перун лежав там тiльки одну мить, бо одразу бiля нього з'явились
гриднi, отроки, дворяни, що на конях примчали з Гори, ремiнними вужами й
товстими мотузами вони зачепили лежачого бога за голову, руки, ноги,
тiуни, що бiгали бiля дворнi, сокирами вирубали з постатi золото й срiбло,
а там усi вони вже разом вдарили коней, впряглись самi, крикнули й потягли
Перу на по урвищу.
Iдол Перун стрибав на вибоях. "Гой-ла! Гой-ла!" - щосили кричали
погоничi. "Кири , елейсон! Кири , елейсон!" - спiвали священики. У
численному натовпi вчинився великий шум i крик, стогнали жони, плакали
дiти.
Перуна дотягли до берега й штовхнули у воду. Важка дубова колода
захрясла й непорушне лежала на косi. Тодi вперед кинулись тiуни, дворяни,
отроки, - в одязi, постолах, а хто й босий, лiзли вони в воду,
одштовхували дрючками й просто руками колоду вiд берега.
А на натовп у цей час напирали гриднi, княжа дружина, розмахуючи
списами, брязкаючи мечами, вони вiдтискували людей до води.
- Хрестiться во iм'я отця, i сина, i духа! - волали священики, а люди
забродили все глибше й глибше в воду.
Нарештi Перун рушив з мiсця, поплив, за ним кинулись дiти, вони плавали
навкруг бога, багато людей, враженi тим, що робилось, стоячи у водi,
кричали:
^3 С. Скляренко, т. 4
3
8
5
- -Видибай !, боже! Видибай, боже!
- Кири , елейсон! Кирие, елейсон! - спiвали священики*
Перун плив. З високого пагорка з дерев'яного помосту иа нього дивились
князь Володимир, княгиня Лина, во води, бояри.
- Видибай, боже! Кирие, елейсон! - змiшувалось у гарячому повiтрi.
А вiн плив далi й далi. Берегом слiдом за ним поспiшали люди.
- Видибай* (*Видибай - виринай.), видибай, боже!
Князь Володимир бачив, як тiкають врозтiч вiд священикiв кияни, яке
насильство чинять гриднi й дружина, але не спiвчуття й не жаль до людей
краяли в цей час його душу.
Вiн стояв напружений, мовчазний, звiв брови на перенiссi, стиснув уста,
через що став суворим i хижим, дивився на натовп перед собою холодно,
грiзно.
Нi, це був не той князь Володимир, що колись так люб'язно, тепло,
сердечне вмiв говорити з дружиною, воями й всiма людьми сво©ми.
"Убогi, темнi люди, - думав вiн, - чи вiда те ви, що весь свiт прозива
вас варварами, язичниками, чи вiда те ви, яку муку сам мусив прийняти й
приймаю, аби врятувати вас i захистити Русь?!"
Так, у цю хвилину, як недавно в Херсонесi, але ще виразнiше, гострiше,
йому здалося, що вiн мав право, повинен був стати i вже став вище всiх цих
людей, що вiн - диний - зна бiльше, нiж усi вони, вони повиннi бути йому
вдячнi й щасливi, що хрестився сам i нинi хрестить ©х.
- Хрестити! - витягнувши вперед праву руку, хрипко промовив вiн. -
Хрестити, а хто не обрящеться - карати...
- Многi лiта василевсу Володимиру! - гримiв хор.
- Iсполайте деспоте! - зачинали грецькi священики.
Князь Володимир був милостивий i щедрий до новообрящених християн
города Ки ва, у цей день вiн велiв поставити на всiх концях перевари з
медом й олом, дати ницим людям хлiба, гов'яда...
Але як не кричали боричi, нiхто не пив у городi медiв i олу, голоднi
люди не кинулись до хлiба й гов'яда. До пiзнього вечора в передграддi, на
Подолi й навiть на Оболонi ©здили на конях i ходили пiшо княжi мужi, тiуни
й гриднi. Наблизившись до якогось дворища, вони дивились, чи на цьому
домi, хижi, а чи на дверях землянки отес* (*Отес - зарубка на деревi.) -
знак хреста...
Проте коли такий знак i був, то однаково княжi мужi заходили на дворище
- адже тут поруч iз охрещеними могли жити й язичники - люди старо© вiри.
Княжi мужi були дуже суворi й безжальнi - тут чувся крик, там гридень
тягав за сиву бороду якогось кузнеця, концями вiд Оболонi й Подолу i все
до церкви над руча м вели людей, там хрестили...
РОЗДIЛ СЬОМИЙ
1
Звiстка про перемогу в Херсонесi швидко котилась по Русi, - добре
зробив князь Володимир, пiшовши на роме©в, якi з давнiх-давен чинили много
зла людям руським, не така вже, либонь, у них i сила, якщо так швидко
здали мiсто, - годi ©м налiтати на городи й землi руськi, нацьковувати
печенiгiв, хозар!
Але й iншi вiстi ширяться на Русi - вiд погосту до погосту мчать мужi
нарочитi, зупиняючись у городах i весях, збирають бояр, во вод, тисяцьких,
кличуть волостелинiв i посадникiв, повiдають ©м, що сталось в Херсонесi i
що робиться в городi Ки вi, кажуть, що князь Володимир став християнином i
велить хрестити всю Русь.
У лiтописах далеких днiв про цi подi© говориться багато й натхненно,
рядки ©х, написанi древнiм уставом* (*Устав - найдревнiша форма руського
письма (квадратнi лiтери).) у тишi монастирiв, осуджують князя Володимира
як язичника i возвеличують його як християнина, вони осуджують також i
всiх руських людей-язичникiв, благословляють русiв-християн.
Де правда, а де вигадка в цих давнiх повiстях, невже ж руськi люди були
варварами, дикунами до схрещення i добрими, боговгодними стали тiльки
пiсля прийняття християнства?!
Житiя повiдають про ки©вського князя, що вiн був у язичествi
Володимиром, а пiсля хрещення прийняв нове iм'я - Василя. Повiримо, що це
правда, що язичник Володимир став християнином Василем! Так чому ж
лiтописець-християнин i вся церква, возвеличуючи першого
князя-християнина, уперто називають його не Василем, а Володимиром,
роблять пiзнiше святим i рiвноапостольним, воздвигають на честь його
храми, собори, пам'ятники, - але все це не християниновi Василевi, а
язичнику Володимиру ?!
Князь Володимир, якого житiя нарицають Василем, нiколи так не
називався, все сво життя вiн був i в вiках залишився Володимиром. Але на
Русi знали, що, взявши корону вiд василевсiв Вiзантi©, а в жони - ©х
сестру Анну, яку сам же лiтописець назива царицею* (*Лiтопис, рiк 6519-й
- ....преставися цариця Володимирова Анна".), князь Володимир став
василевсом Володимиром, а для ченця-лiтописця - Василем-Володимиром.
Лiтописець, правда, шука i знаходить першого василевса - iмператора
Русi Володимира Мономаха. Йому нiбито дав царськi регалi© вiзантiйський
iмператор Костянтин Мономах. Але Володимир Мономах нiколи не одержував i
не мiг одержати царських регалiй вiд Костянтина Мономаха, бо ж народився
1053 року, цебто за два роки до кончини iмператора Костянтина IX Мономаха
(помер 11 сiчня 1055 року), який знову ж сам не був порфiрородним, а став
iмператором тiльки завдяки шлюбу iз Зо ю - дочкою Костянтина VIII, пiсля ж
смертi Костянтина була ще жива сестра Зо© - Феодора, яка й одержала всi
його царськi регалi©, передавши ©х Михайлу Стратiотику.
Нi, першим василевсом Русi був тiльки ки©вський князь Володимир, але
вiн не називав себе царем чи василевсом. Та мниця? Нi, це не було
та мницею для людей його часу. Скромнiсть? Навряд чи й це почуття було
причиною та мницi з Володимиром-Василем i з василевсом, що надалi
залиша ться й живе у вiках як князь.
Князь Володимир прагнув одного й того досягнув - розмовляючи з
василевсами роме©в чи iмператорами Нiмецько© iмперi©, вiн був василевсом,
царем; до нас дiйшли грошi - гривнi Володимира, на яких вiн зображений у
царськiй коронi, скарамангi© й хламидi, древнi мусi©, iкони змальовують
Володимира, синiв його, всю родину як василевсiв i царiв, iноземнi сли,
купцi, мандрiвники, що вiдвiдують у той час Русь, також називають його
царем, василевсом.
Чи було це дiлом одного князя Володимира? Нi, не тiльки син рабинi,
князь Русi став василевсом, - починаючи з Володимира, Русь, яку до того
називали язичеською, варварською, рабською, ста нарiвнi з Вiзантi ю,
Нiмецькою iмперi ю; нiхто й нiколи вже не посмi називати ©© старим iм'ям,
нiколи, довiку Русь не буде рабинею iнших народiв, земель i самих iмперiй,
те, чого досягнув Володимир, завоювала Русь, ©© людi !
Проте скiльки часу ще пройде, доки свiт зрозумi , як виросла тодi й
якою стала Русь, скiльки часу мине, доки самi руськi люди зрозумiють,
якими вони були, якими можуть i повиннi бути!
А в той час, про який ведеться повiсть, на Русi ненавидiли, як смерть,
iмперi© й ©х iмператорiв, що стiльки горя, муки принесли руським людям;
багатi, зажерливi бояри й во води, що мали землi, лiси, всi добра, не
покладаючись на власнi сили, благали Христа захистити ©х, а убогий,
голодний запитував дерев'яних богiв, небо, землю: куди йти, хто йому
допоможе? Дерев'янi боги мовчали, Христос обiцяв рай на небi.
Про це ж думав i чорноризець-лiтописець, що в тишi сво © келi©, далеко
вiд людсько© су ти, в промiннi восково© свiчi, краплини з яко© стiкали i,
як сльози, розпливались по пергаменту, писав: "Се повiстi времянних лiт,
откуду сть пошла Руська земля, хто в Ки вi нача перший княжити i откуду
Руська земля стала сть".
Перемога, слава, честь, - так, вони, нарештi, прийшли на Русь, витали
над Володимиром.
2
Нiколи ще до цього князь ки©вський не сидiв так твердо на сво му столi.
Корона iмператора! О, як багато, виявилось, важили золотий вiнець з
навершi м i бармицями, в очках-гнiздах якого були втопленi червонi
гранати, небеснi бiрюзи, та ще багряне корзно на плечах, червоного хза
черевики!
До Ки ва ©хали й ©хали, як i ранiше, купцi константинопольськi, вони
везли вина, узороччя, паволоки, сосуди церковнi, ладан, смирну, рiзноликi
iкони - дорогi, на кипарисових дошках, у золотих i срiбних окладах, i
дешевi - вилитi з мiдi, бронзи, писанi на простому деревi, про якi
говорили: "Згодиться - помолиться, не згодиться - горнець з молоком
накри мо".
Разом з ними ©хали сли, що мали високi чини магiстрiв,
спафарокандидатiв, всi - патрикi©, вони з'являлись на очi князя Володимира
з грамотами й золотими печатями, великими дарами; iншi сли, також
патрикi©, часом священнослужителi, iнодi знатнi константинопольськi жони,
прямували в поко© васялiси Анни, подовгу в не© гостювали, вели бесiди,
радились, пирували - по грецькому образу.
Iмператор Василь тепер поводився i говорив з великим ки©вським князем
як рiвня й рiдня - раз i другий вiн просив Володимира дати йому в застав*
(*Застав - позика.) золота й срiбла, увесь час наполягав, щоб Русь
продавала Вiзантi© бiльше хлiба, меду, воску, шкiр, - iмперiя поглинала
все, чим багата була Руська земля.
Але iмператор Василь мав потребу не тiльки в цьому. Вiн просив князя
Володимира дати йому тисячу во©в, якi б охороняли його особу й Великий
падац, - видно, важко доводилось iмператорам, якщо вони не покладались на
полки безсмертних i вiрили русам бiльше, анiж ромеям.
Слiдом за Вiзантi ю йшли й iншi. До Ки ва, здавалося, прикутi були очi
всього свiту - за короткий час тут побували сли нiмецького iмператора
Оттона III, свiонського конунга Олафа, датського - Свена Твескегга.
Князь Володимир знав цiну цим слам, - хоч тi говорили про любов i
приязнь до Русi, клялись тримати ©х довiку, на знак чого привозили з собою
iмператорськi й конунгськi грамоти й дари, - вiн розмовляв з ними
обережно, бiльше розпитував, анiж повiдав.
Бiльш сердечно, тепло, задушевно вiв розмову Володимир з слами
польського князя Болеслава, чеського Андрiха, угорського князя Стефана. Це
були сусiди Русi, з ними здавна руськi люди мали любов i дружбу.
Деякi з цих слiв натякали на те, що ©хнi князi не вiд того, щоб i
породичатись з ки©вським князем, - про це розмовляв з князем Володимиром
пископ калобрезький Рейнберн, що при©жджав посланцем вiд польського князя
Болеслава.
- в нашого князя дочка Марина, - говорив пископ, - яку сватають
королi Норвегi©, Данi© й навiть англи... Але князь Болеслав не хоче
видавати сво © дочки за море, краще, каже вiв, родичатись з сусiдами.
Подумай, княже Володимире, адже в тебе багато синiв, е мiж ними й той, що
полюбиться князiвнi Маринi.
Князь Володимир обiцяв подумати, але не набивався в свати Болеславу, бо
не мiг забути й простити, що той недавно пробував силою взяти червенськi
городи.
Заморськi, iноземнi сли й гостi спочатку дивували киян; де вони
з'являлись, там виникало стовпище людей, але, як завжди бува , люди
ки©вськi швидко звикли до цi © диковини, i на Подолi, Оболонi, в
передграддi вiльно вже походжали варяг i грек, хозарин i лях, угорець i
навiть жовтошкiрi люди iз-за Iтиля-рiки, з города Чаньаня* (*Чаньань -
столиця Древнього Китаю (бiля 1000 року).), iз-за Джурджанського моря.
Слам, василiкам, купцям i священикам, що при©жджали сюди, треба було
десь жити, деякi з них сидiли тут уже постiйно, вони одержували в князя
двори й ставили на них сво© доми - не тiльки дерев'янi, а й кам'янi;
з'явились у Ки вi цiлi концi: Угорський, Лядський, Чеський, Варязький,
Хозарський.
Князь Володимир приймав слiв, гостей на Горi достойно. Вiн сидiв у тiй
же Золотiй палатi, в старому, поточеному шашелем крiслi сво©х отцiв, позад
нього стояли вицвiлi знамена князiв давнiх i його нове, з бiлого оксамиту
шите, золотом гаптоване, знамено...
Князь Володимир мав те, про що навiть не думали предки, - вiн став
iмператором, на головi сяяла золотом i дорогоцiнним камiнням корона,
одягнутий вiн був у срiблястий з хрестами скарамангiй, плечi прикривала
багряна хламида, на ногах черевики з червоного хза; поруч з ним сидiла у
велелiпних одягах його жона цариця Анна...
Во води й бояри, мужi, що стояли в час прийомiв пiд стiнами палати, теж
одягались по-новому: носили вони не темнi простi платна, а оксамитнi,
барлатнi* (*Барлат - шовк з срiбними чи золотими нитками.) свити, схожi на
грецькi коловi©* (*Коловiй - тунiка-безрукавка.) каптани, не чiпляли на
ши©, як колись, важких золотих чи срiбних гривен, що заважали повертати й
схиляти голову, князь Володимир став давати ©м сво©, схожi на печатi,
золотi й срiбнi знаки, що носились на золотих, срiбних чепах, на
оксамитних стрiчках на грудях.
Та й взагалi збори в палатi не нагадували вже давнiх часiв, коли на
лавах сидiли й дрiмали старезнi бояри, сивоусi во води, просто старцi, -
деякi з цих похилих вiком, немощних мужiв доживали на Горi, iншi ви©хали в
пожалуванi ©м городи й землi. Там, серед лiсiв, земель, рiк, якi довiку
належали ©м, вони почували себе вiльнiше, краще: не вони комусь служили,
багато людей - смердiв, закупiв, рядовичiв i просто холопiв - працювали на
них, належали тiльки ©м; на Горi ж у Золотiй палатi стояли й ждали загаду
князя Володимира ©хнi сини, часто вже й онуки, що в спадщину вiд дiдiв i
отцiв одержали знамена, а вiд князя хотiли мати пожалування й для себе.
Втiм, це було вже не пожалування: молодi бояри, сли, мужi нарочитi,
тiуни, мцi, молодi во води, тисяцькi, сотеннi, яких чимдалi ставало все
бiльше й бiльше, - всi вони не могли надiятись на пожалування, бо для того
вже мало було городiв, за ©хню службу князь Володимир мусив давати ©м
грошi.
Князь Володимир завiв цi сво© грошi: на Горi пiд наглядом тiунiв сотня
кузнецiв день i нiч варила у ллячках срiбло, виливали в опоках з нього
довгi палицi, рiзали ©х на кружальця, а на них вибивали печать - образ
князя Володимира з вiнцем на головi, у дивiтисi©, з хрестом у правицi й
скiпетром у лiвiй руцi; iз знаком на зворотi - трьома перехрещеними
списами й написом: "Володимир на столi, а се його серебро".
Печать iмператора - о, вона була страшнiша й важча, нiж зброя, нею
утверждалось золото й срiбло княже, ©© малювали на стiнах палат i храмiв
як знак сили, влади, всемогутностi; вирiзану в каменi аспидi, ларник*
(*Ларник - начальник двору й охоронець печатi.) двору князя Володимира
втеплював у гарячий вiск, ждав, доки той остигне, i на золотих шнурах
чiпляв вiдбитку до грамот, що посилались в усi кiнцi свiту, до харатiй,
якi вводили новi й новi устави, до писаних на пергаментах пожалувань
боярам i во водам.
Бояри ж i во води з благословення князя заводили сво© печатi - золотi,
срiбнi, на твердому каменi вiнiсi, голубих бiрюзах, - вони велiли рiзати
на них сво© знамена - для дiтей i онукiв, довiку.
Тепер уже князь Володимир, визначаючи для земель i городiв Русi дань
житом, хутрами, воском, зобов'язував кожну землю давати певну кiлькiсть
золота й срiбла в гривнях: Новгород - двi тисячi гривень, Червен i Волин -
по пiвтори, Тмутаракань, землi тиверцiв i уличiв - по тисячi... Крiм того,
землi й городи мусили давати ще й во©в для княжно© дружини: п'ять, чотири,
три тисячi юнакiв, ща тiльки вчора ходили за ралом.
Дiставалось i киянам - княжi тiуни визначали й брали з людей Подолу,
передграддя, Оболонi податок за хижу й землянку, за мiсце на торзi,
мостовщину, пере©зне, священикам i дияконам, що нинi хрестили, женили,
ховали, також треба було платити, княже йшло князевi, боже - богу.
Маючи в сво©й скотницi золото й срiбло, спираючись на во вод i бояр,
сидiв Володимир у Золотiй палатi. Всiх ©х разом охороняли полки, що стояли
в городах ближчих земель, i в Ки вi, на Горi, день i нiч пильнувала
гридьба. Спирався князь Володимир i боярство його та во водство ще на
одну, нову i, либонь, найдужчу, свою силу.
Повернувшись з Херсонеса, Володимир часто запрошував до себе пископа
Анастаса. В цьому не було нiчого дивного - князь i пископ радились, як
хрестити Русь, у якi городи посилати пископiв, а куди священикiв,
повергши iдолiв i знищивши требища, думали, де i як будувати для християн
храми.
пископ Анастас був дуже при мний, душевний чоловiк з сивим волоссям,
широкою окладистою бородою й невеликими вусами, голубуватими очима, мав
вiн i голос м'який, щирий, переконливий.
Князь-християнин сам хотiв частiше, докладнiше говорити з Анастасом,
разом вони домовились i послали пископом у Новгород Iоакима - там був
надiйний посадник Добриня, через що Володимир i згодився учредити пархiю,
в iншi ж городи посилали тiльки священикiв болгарських, що давно жили в
Ки вi, нових, яких висвячував Анастас.
Домовились вони й про будiвництво храмiв: Софi© - в Новгородi,
Богородицi - в Ки вi, а в Переяславi - на честь апостолiв Петра й Павла.
Будувати цi церкви князь Володимир вирiшив одразу ж, для чого велiв
посадникам сво©м готувати в землях древо, камiнь, збирати людей -
дереводiлiв i здателiв, з сво © ж скотницi дав чимало золота на церкви в
Ки вi, Чернiговi й Переяславi. Вiн сам стежив за будiвництвом храмiв - у
Ки вi вже жило чимало здателiв iз Солунi* (*Солунь - город у Болгарi©.),
сюди ж один за одним при©жджали майстри з Херсонеса.
Володимир не дуже охоче прийма грецьких майстрiв, вiн кличе руських
градникiв, огородникiв, всяких дереводiлiв i здателiв з города Ки ва й
навiть далекого Новгорода - Миронога, Ждана, Косьмину.
Це - добрi майстри сво © справи, ще ©хнi дiди й батьки, а вони також
ставили в руських городах фортецi з стiнами, княжi, боярськi, во водськi
тереми, прикрашаючи ©х кнесами, писаними сволоками, рiзьбленими
наличниками, вiкнами, дверима, тесаними ганками; вмiли вони оздоблювати
узорами для цих споруд брили червоного шиферу й бiлого мармуру, лiпити на
стiнах образи богiв, людей, звiрiв, листя та квiти, вапницями* (*Вапницi -
пензлi.) фарбували ©х.
Побудували градники й дереводiли до цього на Русi й кiлька храмiв - у
Ки вi над Почайною, в Новгородi - на Опоках; це були чудовi дерев'янi
храми з рубленими стiнами, по багато шатрiв, вкритi гонтою, опасанями*
(*Опасань - галерея навколо церкви.) навкруг них для простого люду.
Тiльки самi для себе нiчого не будували i не могли побудувати
дереводiли й здателi, бо були вони, як i багато iнших руських людей,
княжими слугами, ремiсниками, смердами, через що й жили, як i всi ницi
люди, в землянках, так-сяк складених з дерева, а то й плетених з лози
хижах...
Правда, й цi убогi сво© хижi, хатини руськi люди вже й тодi, тисячу лiт
тому, намагались зробити привабливими для ока - мазали ©х глиною, бiлили
крейдою, зеленою й синьою глиною, над вiкнами й дверима малювали всiлякi
оздоби - червоних пiвнiв, що були спiвцями зорi, зеленi берiзки - священне
руське древо, чорних гривастих коней - знакiв во©в...
Цих майстрiв i кличе князь Володимир до себе в терем, каже найстарiшому
з них Косьминi:
- Мислю поставити храм у городi Ки вi в iм'я Богородицi, щоб слава про
нього йшла по всiй Русi.
Косьмина - сивобородий чоловiк з сiрими очима, схожий на апостола Луку,
як його малювали на грецьких iконах, - довго дума , дивлячись на небо,
гори, Днiпро.
- Мрiю давно, - вiдповiда Косьмина, - i дуже хочу поставити храм, у
якому б людина спочила вiд су ти свiту, поринула в мислях до неба...
- Тодi починай, Косьмино!
- Але, княже, - сумно похиту головою здатель, - ставили ми досi
дерев'янi храми, тереми, фортецi, ти ж мислиш, напевне, воздвигнути храм
кам'яний, вiчний...
- Так, Косьмино, кам'яний i вiчний!
- По грецькому образу? - запиту майстер, що ©здив свого часу як во©н i
в Болгарiю, i в Константинополь.
- Нi, - рiшуче вiдповiда князь Володимир. - Ви, ки©вськi, вишгородськi
й новгородськi плотники, знанi по всiй Русi, у Ки вi такожде будуйте наш,
руський храм, а вже болгари й гречини вам допоможуть...
Мина небагато днiв, i Косьмина показу князевi змальовану на одному
пергаментi церкву в iм'я Богородицi, а ще на одному - постать Богородицi з
великими карими очима, блiдим i трохи суворим обличчям, пiднесеними вгору
руками.
- Це наш, руський храм! - вирива ться в князя Володимира. - Добре й
лице цi © жiнки... сирiч божо© матерi.
I князь Володимир не знав, що здатель Косьмина вже багато лiт думав, як
створити пам'ятник тому, про що вiн мрiяв днi i ночi - пам'ятник i храм
руським людям, що твердо стоять на рiднiй землi, тяжко працюють на нiй i
многотрудно страждають, кров'ю поливають ©© й сльозами засiвають, а кiнець
кiнцем пiднiмають очi до неба...
Старий Косьмина все сво життя провiв у борнi, трудах - був во м,
рата м, нарештi градником-дереводiлом - i нiколи не знав нi радостi, нi
утiхи, тiльки будував i мрiяв.
Не знав вiн також i любовi, не мав жони й родини, дiвчина, яку в давнi
лiта раз i другий бачив у Ки вi на Горi i яку, либонь, полюбив би навiки,
пропливла, як далека зоря, осторонь його житт вого шляху та й зникла,
залишивши в душi тiльки згадку...
Косьмина молився Г©еруну й всiм древнiм руським богам, але вони нiчого
йому не дали, разом з руськими людьми став Косьмина християнином, - може
ж, хоч тодi, коли складе на грудях натрудженi руки, здобуде градник спокiй
i щастя!
Богородиця! Новообращенному християнину сподобалась думка князя
Володимира присвятити не комусь, не богу, а невiдомiй жонi-богородицi, що
нагадувала йому богиню роду Роженицю, перший храм у Ки вi, - нехай вона,
жона, матiр, молиться, клопочеться перед богом про людськi душi.
Але яка мусить бути богородиця? Грецькi й болгарськi iкони, вiдомi
Косьминi, не задовольнили його - там богородиця була надто неземна,
вигадана, не така, якою вiн уявляв заступницю-матiр.
I вiн малю на пергаментi iншу, земну богрродицю - жону з русим
волоссям, високим чолом, карими очима, тонким носом, рiвними устами, трохи
сумну, трохи неспокiйну.
Хто зна , на кого вона була схожа?! Косьмина дуже багато думав, мрiяв,
i найперше, мабуть, богородиця ця була дуже схожа на древню богиню руських
людей Роженицю, яку колись кузнецi вiдливали з мiдi й бронзи, - високу,
тонку, а пiднятими вгору руками, пiднесеним обличчям... Разом з тим -
земна й вимрiяна, звичайна й воднораз надзвичайно красива, ця богородиця
схожа була на багато руських жон i чомусь дуже подiбна до юно© ключницi
Малушi.
Де ранiше були Воздихальниця й требище, копачi день i нiч риють землю,
з далекого Вручаю на возах, запряжених четвериками й шестериками волiв,
сюди везуть брили червоного шиферу, вiд Роднi - камiнь, з лiвого берега
Днiпра - дуби, грабину, липи.
Усi могили на Воздихальницi зрiвняли з землею. Хто з бояр i во вод
пам'ята сво©х предкiв? Тi, язичники, мали тiльки мечi та щити, живiй Горi
мертва Воздихальниця непотрiбна i навiть зайва.
Один князь Володимир не забува про сво©х предкiв - вирiшивши ставити
храм Богородицi, вiн разом з Косьминою огляда город, велить ставити
церкву не бiля стiн Гори, як той думав, а далi на захiд, на схилi.
Здатель Косьмина здивований - церква Богородицi ма стояти на найвищому
мiсцi, щоб той, хто при©жджа до Ки ва, здалеку ©© бачив, хто ж ви©жджа -
попрощався.
Та князь Володимир не вiдступа - бояри й во води не бережуть могил
сво©х предкiв, це вони велiли й спокiйно дивились, як цi могили рiвняли з
землею, але вiн не хоче засипати, знищувати могил князiв древнiх, а також
княгинi Ольги й Ярополка, похованих на верху Воздихальницi...
Хто зна , якi почуття керували князем Володимиром, це здавалося навiть
дивним, бо ж княгиня Ольга забрала в нього найдорожче, що ма людина, -
матiр, а Ярополк був за життя лютим його ворогом?
Церкву Богородицi будують. Руськi здателi знають сво дiло - тешуть
брили з шиферу, скудельники добувають на схилах ки©всько© гори бiлу глину,
лiплять з не© й обпалюють у печах кахлi, на крутилах виводять корчаги,
високi глеки, кузнецi кують чепи, величезнi гаки.
м, що досi були плотниками, важко класти цеглянi пiдмурки, ставити
кам'янi стiни, здатель Косьмина навiть робить похибки - кладе в пiдмурки
дерев'янi зруби, виводить вiд них торцi, зв'язу на кутах i залива
вапном, через що згодом, коли древо струхлi , стiни церкви сядуть, а ще