Страница:
Нi, цi величезнi дромони прийшли не на помiч херсонiтам, iнша мета привела
©х сюди, - князь велiв кiльком во водам ви©хати до дромонiв, запитати,
чого вони припливли сюди, а сам спустився з вежi, пiшов у город.
Для нього вже був приготований будинок стратига - чудовий дiм на два
поверхи, що виходив вiкнами до моря. Бiля дверей будинку висiла мармурова
дошка, на якiй було висiчено напис:
"Цей будинок над Понтом, в якому для тебе завжди готова чаша з вином,
протевон Iоанн Калокiр, син Романа, поставив, заходь, подорожнiй, на ложi
в будинку спочинь i пригадай теплим словом того, хто колись володiв цим
домом".
Коли князю Володимиру прочитали й розтлумачили цей напис, вiн
засмiявся. Калокiр, син протевона з Херсонеса, - адже так прозивали того
ромея, що колись при©жджав до Ки ва намовляти князя Святослава йти вiйною
на болгар... Дивний свiт - нема вже князя Святослава нема ромея
Калокiра, а будинок його батька сто©ть над морем у переможеному Херсонесi,
тiнь Iоанна Калокiра запрошу :
"Заходь, подорожнiй, на ложi
в будинку спочинь..."
Вузький двiр, у кутку його цистерна для води, посерединi - чудовi
полуденнi квiти, два високi дерева, праворуч - дверi, що ведуть до веранди
мiж мармуровими колонами, за ними - сiни, служби, сходи на верх, вузькi
вiдкритi переходи, поко©.
Тут справдi можна було спочити, стомлене за багато днiв тiло й жадало
вiдпочинку, але було не до цього - до поко©в уже входили во води, вони
запитували, що робитимуть у переможеному городi, розповiдали, де
ставитимуть сторожу на стiнах i в полi.
Потiм прийшли во води, що ©здили на подiях до дромонiв роме©в; у
Константинополi, - розповiдали вони, - дiзналися, що князь Володимир з
великим вiйськом вирушив у Клiмати, через що iмператор Василь прислав сюди
дромони з сво©ми василiками.
- Василiки iмператора Василя трохи запiзнились, - засмiявся князь
Володимир, - але, може, саме час з ними говорити. Що ж, будемо говорити з
ними завтра вранцi. А зараз, зараз, во води, я хочу тiльки одного - спати.
3
Василiки iмператорiв Василя й Костянтина йшли до князя Володимира.
Це було невеселе видовище - усiм цим патрикiям, протоспафарiям,
спафарокандидатам* (*Спафарокандидати - вищi чини.) не раз, либонь,
доводилось ранiше бувати в Херсонесi, вони сходили тодi, оточенi нижчими
чинами, з кораблiв у пишних, золотом i срiблом шитих одягах, ©х зустрiчали
тут i раболiпствували перед ними стратиги, протевони, мiсцева знать, на
шляху вiд затоки аж до будинку стратига стояли люди, славили божественних
iмператорiв, гостей з Константинополя, Вiзантiю, ..
Нинi василiки iмператорiв - патрицi©-во начальники Фрiгiй i Сисiнiй,
магiстр Лев, Роман - митрополит халкидонський i Феофiл - пресвiтер
влахернський - зiйшли з кораблiв у затоцi Символiв, як i належало, в
стрiблястих скарамангiях, червоних, з золотими фибулами хламидах на
плечах, що визначали високi чини, але на березi ©х нiхто не зустрiчав,
сотня руських мовчазних во©в на чолi з двома во водами оточили василiкiв,
повели до города.
Так вони й iшли - серед ру©ни й пожарища, мимо обгорiлих будинкiв,
повалених статуй i колон; у багатьох мiсцях василiки бачили, як руськi во©
й городська бiднота прибирають трупи, щоб поховати ©х на кладовищi.
Будинок протевона Iоанна Калокiра, що перейшов пiсля його смертi до
стратига Льва, василiки знали, не раз, либонь, дехто з них проводив тут
вечори за келихом вина в дружнiй розмовi з його господарями.
Але давно вже нема протевона Iоанна, минулого дня, як розповiдали
василiкам, був убитий голодним населенням города стратиг Лев, ось у сiнях
стоять i ждуть василiкiв толковини, зараз з ними говоритиме руський князь
Володимир.
Вiн прийняв ©х у великому поко©, що виходив вiкнами до моря; за
розчиненими дверима тяглась широка й довга тераса з колонами, на якiй у
великих дiжках стояли пальми, цвiли олеандри, недалеко за сходами била в
береги прозора хвиля.
Але василiки дивились не на терасу й море - в кутку покою стояло кiлька
довговусих во вод руських в синiх, зелених, червлених жупанах з поясами й
мечами бiля них, якiсь бородатi мужi в довгих темних платнах, з золотими
гривнами на шиях i чепами на грудях.
Цього ранiше нiколи не бувало - пiсля бранi колись говорила з
переможеними старша дружина, разом з князем вона укладала мир; нинi бiля
Володимира стояли не тiльки во води - бородатi мужi з гривнами й чепами,
були бояри, мужi нарочитi з земель Русi, купцi - вони пiдпирали нинi
князя, вiн покладався на них.
Князь Володимир стояв попереду всiх. Вiн нiбито не видiлявся чимсь мiж
ними, навпаки, був одягнутий простiше, нiж усi вони, - у бiлому платнi,
пiдперезаному широким ремiнним поясом, без жодних окрас - нi гривен, нi
чепiв.
дине, що було в нього й могло свiдчити про високий рiд, - позолочений
меч та ще червоне корзно на плечах, перехвачене бiля ши© срiблястою
зав'язкою, проте й не це вразило василiкiв, вражало обличчя князя -
суворе, замислене, темнi очi, довгий сивий чуб на поголенiй головi, вуси,
що хвилясто опускались до грудей.
Василiки низько вклонились князевi й мужам, з ©хнiх уст не зiрвалось нi
одно з тих завчених слiв, якi звичайно вони ранiше розсипали, - тут було
не до того.
- Сiдайте! - коротко сказав князь Володимир. Вiн сам сiв у крiслi бiля
столу, на якому лежав сувiй якихось древнiх харатiй з печатями, бiля нього
сiли руськi во води й мужi, перед ними стали сiдати василiки.
Втiм, трапилось ще одно, на що василiки звернули увагу, - перед тим як
сiсти за стiл князь Володимир одчепив вiд пояса меч, поклав його на лавi
пiд стiною.
- Так що ж скажете, мужi константинопольськi, - почав князь Володимир,
- з чим при©хали сюди?
Один з василiкiв, це був патрикiй Сисiнiй, ранiше нiж сiсти, промовив:
- Ми василiки iмператорiв Василя й Костянтина й прибули сюди по ©х
загаду - патрикiй Фрiгiй, магiстр Лев, митрополит Роман, пресвiтер Феофiл
i сам я - Сисiнiй... - називаючи iмена, вiн показував кожного з василiкiв.
- От i добре, - сказав Володимир, - будемо знати... А це, - вiн показав
на во вод, - моя старша дружина. Так з чим ви, василiки, прибули сюди?
Патрикiй Сисiнiй затявся.
- Ми прибули сюди, - вимовив нарештi вiн, - щоб запитати, чому ти,
княже руський, прибув до Херсонеса? - Сисiнiй знову замовк i кiнчив: -
Чому ти, княже руський, пiшов вiйною на Херсонес i взяв уже його?
Князь Володимир засмiявся, смiялись i во води, i мужi його.
- Дивно менi, - обiрвав вiн смiх i опустив руку долонею на стiл так, що
затремтiли харатi©, а сама рука наче вросла в нього, - чому ви, василiки,
запиту те мене про це? Адже iмператори вашi, посилаючи вас, достеменно
знали, чому я сюди прийшов i чому так зробив, - вiн показав за вiкна, де
видно було обгорiлi стiни, де легкий вiтер розгонив хмару диму, а в морi
стояли на укотях i похитувались на хвилi подi© руськi.
- Гаразд, - сказав князь Володимир, - аще iмператори вашi забули,
нагадаю... Скажiть василевсам так: отцi мо© й дiди багато браней мали й
множество кровi пролили, ратоборствуючи з Вiзантi ю. Чому? Не ми в тому
виннi, й не на наших руках запеклася та кров, бо ми нiколи чужих земель не
шукали, iнших племен не неволили, токмо захищали Русь, людей ©©.
Iмператори ж роме©в, що мають безлiч земель по заходу сонця й на
полудневi, що мають багатства й науку, все налiзали й налiзали на нас,
ставили сво© городи тут, на березi нашого Руського моря, одвiку лiзли на
Дон i Iтиль - руськi рiки, насилали на нас печенiгiв i iншi орди.
У той час, коли толковини тлумачили василiкам слова князя Володимира,
вiн мовчав, дивився на них, а тодi повiв далi:
- Руськi люди терплячi, ми шукали не бранi, а токмо миру - у нас ряд
з Вiзантi ю, укладений князями нашими Олегом, Iгорем i отцем мо©м
Святославом, а вiд землi вашо© пiдписаний iмператорами Львом, Олександром,
Костянтином, потiм Романом, Костянтином i Стефаном, а ще пiзнiше Iоанном.
I ми цi ряди писали не по промислу бога, руськi люди платили за них
кров'ю, кожна лiтера в них - це тисячi мертвих уже нинi наших людей, горе
Русi...
Василiки мовчали - вони зрозумiли, що то за харатi© жовтiють на столi
перед князем Володимиром, чому вiн поряд з ними поклав свою важку руку.
- Нинi ж на Херсонес я пiшов, узяв його й сиджу тут через те, що
минулого лiта ще раз хотiв утвердити ряд з Вiзантi ю, на просьбу
iмператорiв Василя й Костянтина послав у Константинополь шiсть тисяч во©в,
вони, ви також зна те це, врятували iмператорiв ваших, двi тисячi мо©х
во©в склали голови пiд Абiдосом... А iмператори не дали данi воям, вони не
додержали ряду з нами. Ось через це я й прийшов у Херсонес; не домовлюсь
звiдси з iмператорами - пiду в Болгарiю, будемо утверждати новий ряд пiд
стiнами Константинополя... А тепер, - закiнчив князь Володимир, - я мушу
вас залишити з мужами мо©ми. Ось на столi лежать харатi© нашi - почитайте
©х.
Наступного дня вранцi князь Володимир ждав василiкiв у тому ж домi, в
палатi. В нiй усе було, як i минулого дня, на столi так само лежали
харатi©, але нiч не пройшла марно - василiки мусили пригадати, що писали
колись iмператори в рядах сво©х, князь Володимир у цю нiч радився з
во водами, боярами, мужами земель i купцями, що скаже василiкам.
I вiн почав:
- Надiюсь, василiки прочитали харатi©, знають тепер, що мусили робити
iмператори?
- Iмператори Василь i Костянтин ще тодi, коли ми збирались сюди,
сказали, що вони утверждають усi ряди iмператорiв давнiх.
- Ми ©х такожде утвержда мо, - сказав князь Володимир, - але пiсля
всього того, що сталось, мусимо вже дещо додати до них.
Василiки слухали.
- Зате iмператори Василь i Костянтин не додержали ряду, укладеного
через василiкiв позаминулого лiта в городi Ки вi, мусять дати нам дань по
двадцять гривень за всiх живих i мертвих во©в, iже були в Абiдосi, - живим
на прожиття, у мертвих залишились родини, - а городу Ки ву двi тисячi
гривень.
- Ми скажемо iмператорам нашим, - забурмотiли василiки й одразу ж
виправились: - Ми згоднi дати дань за живих i мертвих руських во©в.
- Ця дань буде справедлива, але це ще не все, - повiв далi князь
Володимир. - Минулого лiта нашим воям не тiльки не дали данi, а хотiли ©х
послати в Болгарiю. Чому? Ще в Адрiанополi, а потiм i в Доростолi мiй
отець Святослав, розмовляючи з Цимiсхi м, вимагав, аби iмперiя залишила й
не чiпала землi болгар, яка ©й не належить. Я такожде говорив про це
василiкам у Ки вi. Чому ж iмператор Василь iде й iде в Болгарiю?
- Не iмперiя нинi напада на болгар, - щиро признались василiки, -
болгарський комiт Саму©л iде й iде проти Вiзантi©.
Князь Володимир засмiявся:
- Комiт Саму©л вою з iмператором Василем у горах болгарських, i
Фракi©, й Македонi© - там i вирiшуйте свою сваргу. Але легiони iмперi©
стоять нинi над Дуна м. Проти кого нацiленi ©хнi списи? Проти болгар? Нi,
супроти Русi... Пишiть: Вiзантiя да не неволить сусiднi землi сво©, да
повiк не загрожу Русi з-за Дунаю...
- А Корсунська земля? - скипiли василiки. - Князь Володимир не
загрожу , а ступив на нашу землю, взяв Херсонес, що скажемо ми iмператорам
про цей город?
Князь Володимир не квапився з вiдповiддю.
- Правда, - промовив нарештi вiн, - Корсунська земля, сирiч Клiмати, -
то ваша фема, i князi руськi писали, що не iмуть властi на цiй землi, що
Клiмати не пiдкоряються ©м. Вiд цього не вiдступаю, про землю Курсунську
пишемо по старому ряду. I Херсонес був вашим городом. Проте давайте
поговоримо про город цей пiзнiше, коли кiнчимо весь ряд... Обiцяю - вашого
собi не вiзьму.
Слова про Херсонес збили з толку й дуже стурбували василiкiв
iмператорiв - чому ж князь Володимир, укладаючи ряд про Клiмати, не хоче
зараз говорити про Херсонес, невже ж вiн дума залишити собi цей город?..
Адже Клiмати без Херсонеса - тiло без голови!.. Та нi, вiн сказав - вашого
собi не вiзьму, отже, не вiзьме й Херсонес.
Втрутились купцi:
- I про куплю-продаж скажи ©м, княже!
- Правда! - згодився князь Володимир. - Ми говорили з василiкамi© в
Ки вi - не можемо так, як нинi, торгувати з Вiзантi ю.
- Iмператори згоднi прийняти в Константинополi купцiв, скiльки хоче
Русь, нехай вони самi визначають цiни. Заговорили й бояри:
- А про челядь, княже?
Володимир з одного слова зрозумiв бояр - так, на Русi, особливо ж у
боярських вотчинах над Днiстром i Дуна м, бувають випадки, коли челядь,
смерди, що стали обельними холопами, покидають землi, iдуть у лiси,
тiкають свiт за очi, часом потрапляють i до Вiзантi©.
- Мо© бояри кажуть, - звернувся до василiкiв Володимира - що часом
челядь з Вiзантi© утiка до Русi, а наша бува у Вiзантi©... Напишемо про
челядь, аще ускочить на Русь з Вiзантi©, i про ту челядь, яка може
ускочити з Русi до вас, - восп'ятити* (*Восп'ятити - повернути назад.)
мусимо ©х.
- I про татьбу та розбой, - стиха гомонiли вже купцi. Це була правда -
в Константинополi траплялось не раз, що в руських купцiв викрадали товари,
- що говорити - i в Ки вi, на подольському торзi, доста татiв мiж
голодними смердами.
- Гаразд, - згодився князь, - i про це мусимо написати: аще гречин щось
украде в русина або русин у грека - показненi будуть по закону грецькому i
по уставу руському; аще уб' гречин русина або русин грека - да уб' мо ©х.
Тодi василiки схопились.
- Ми згоднi, - сказали вони, - i запишемо про татьбу й розбой, як
писали про це й допреже. Але, княже Володимире, ти мусиш смертю покарати й
тих, що забили в городi Ки вi купця-гречина Феодора з сином, а за двiр
його i всi скарби нехай тать заплатить.
Князь Володимир довго й пильно дивився на василiкiв, а тодi суворо
сказав:
- Якби Феодор був токмо вашим купцем, я покарав би головникiв i
повернув Вiзантi© всi його добра, але вiн - не купець, а послух Вiзантi©,
що продав Русь, i карали його з сином усi руськi люди... Хочете викуп за
нього мати - говорiть з усi ю Руською землею, а я не раджу вам таку
розмову мати... Запам'ятайте, василiки, й перекажiть iмператорам: коли
присилатимете до нас послухiв, зрадникiв, татiв - смертю будемо карати ©х,
як i патрикiя Феодора... Тiльки цього не будемо писати в нашому рядi:
шкода вас!
Якби це робилось не в Херсонесi, а в Константинополi чи iншому городi
Вiзантi©, василiки, либонь, дуже довго сперечались би про кожне слово
ряду, зараз вони ж не смiли рота розкрити.
Проте, згоджуючись з усiм, що ©м пропонував князь Володимир, вони
хотiли досягнути й свого - якщо не в бою i не силою, то хитрим словом.
Пiдвiвся старий, сивобородий Роман, митрополит халкидонський.
- Ми, василiки, - сказав вiн, - прийма мо твiй ряд, княже, будемо
молити бога й певнi, що божественнi василевси його пiдпишуть. Проте це -
ряд велiй, такий, як i з Нiмецькою iмперi ю, могутнiми державами свiту...
- Чого ж хоче митрополит?
- Ми дамо Русi те, що зрiвня ©© з iншими могутнiми державами свiту...
християнство, що дасть Русi iстинну вiру, грамоту, книги, храми й собори,
утвердить князя пастирем, а людям його дасть життя безначальне, виведе з
стану варварiв.
Князь Володимир посмiхнувся.
- Марно дума те ви, роме©, що руськi люди варвари. Ви кажете, що в нас
нема грамоти, що ми - темнi й неписьменнi. Нi, це неправда, бо здавна
руськi люди карбували р зи, i нинi, як i роме©, пишуть харатi©, мають
книжицi, слов'янськими знаками писанi... Ви кажете, що в нас на Русi нема
вiри iстинно©, що ми язичники, молимось дерев'яним богам? Нi, не так, у
нас багато людей, що моляться дерев'яним богам, а багато й християн,
що мають храми, моляться iконам, читають книжицi.
- Патрiарх Фотiй сто лiт тому утвердив у Ки вi пархiю, що пiдлягала
Константинополю, - пiдхопили гречини.
- Чув таке, - посмiхнувся Володимир, - але дуже шкода, що той патрiарх,
сидячи в Константинополi й не бачивши й не питаючись Русi, записав
пархiю, бо в Ки вi ©© не визнали. Перших священикiв у Руську землю
прислали болгари, баба моя, княгиня Ольга, яку хотiв охрестити iмператор
Костянтин, була вже до того охрещена. Ви ж, василiки, зна те...
- Так, - швидко сказав митрополит Роман, - ми це зна мо i тому хочемо,
аби нинi ця пархiя була стверджена, аби Руська земля хрестилась вiд
константинопольського патрiарха.
Князь Володимир вiдповiв:
- Слухайте, василiки, й перекажiть iмператору Василевi - так, прийшов
час, i ми дума мо охрестити Русь.
Василiки вперше за весь час радiсно й легко зiтхнули.
- Боже всесильний, - вирвалось у митрополита Романа, - дяку мо тобi, що
просвiтив руського князя... Володимир нiби не почув його слiв.
- Я вам повiм правду про Русь, - сказав далi вiн. - Так, прийшов час,
коли ми, руськi люди, вирiшили прийняти християнську вiру. Древнi боги
колись багато допомогли нашим людям, ми живемо в свiтi iному й хочемо
жити, як усi... i в нас багато чого не вистача : ми не неволили земель, не
забирали в них багатств, ми стояли з мечем i щитом, у нас нема того, що
ма Вiзантiя. Що ж, ми вiзьмемо це у вас.
- Ми охрестимо тебе, княже! - заволали василiки, а наiпаче митрополит
Роман i священик Феофiл.
- Не про себе думаю, - з посмiшкою вiдповiв ©м Володимир, - бог уже
просвiтив мене, я смь християнин.
Коли б з неба вдарив грiм, василiки були б враженi менше, нiж вiд цих
слiв.
- Християнин? - переглянулись вони. - Але вiд кого, звiдки?!
- Вiд болгарських священикiв, що живуть у Ки вi. У палатi настала
незвичайна тиша, крiзь розчинене вiкно долiтав тiльки шум розбурханих
хвиль Руського моря.
Проте що могли робити василiки? - Понеже так, - сказали вони, - то ми
охрестимо всю Русь.
- Iмператор Вiзантi©, - вiдповiв ©м Володимир, - главою держави й
церкви. Понеже я хрестився сам, то, як князь, сам хрещу й Русь.
- Тодi ти, княже, стверджу ш нинi пархiю, яку заклав Фотiй?
- Про пархiю Фотiя я вже сказав, - промовив Володимир. - ©© не було,
то тiльки вигадка ваша. I чому ви хочете, щоб ки©вська християнська
пархiя пiдкорялась константинопольському патрiарху? Ваш патрiарх, як ми
зна мо, пiдкоря ться василевсу. Так кому ж пiдкорятиметься ки©вська
пархiя, а за нею й Русь? Все тому ж василевсу iмперi©? Нi, ми прийма мо
християнську вiру, множество людей на Русi, а з ними й я, вже хрещенi, у
нас буде вiднинi наша, руська пархiя, i, либонь, не одна, а в багатьох
землях, вас прошу - допоможiть менi охрестити Русь: дайте нам священикiв,
божественнi книги, iкони, такожде науку.
Князя Володимира в цю хвилину не можна було пiзнати - гордий, дужий,
смiливий, вiн говорив про те, що давно вже хвилювало руських людей.
- Ви кажете, що iмперiя роме©в всемогутня, що землi ©© лежать на
пiвнiч, захiд, схiд i полудень вiд Константинополя, що ©й кориться безлiч
народiв. Тiльки ж вам не кориться Захiд, де сидить папа, ви тремтите перед
iмператором нiмецьким. Мала Азiя повста проти вас, Болгарiя, - горе людям
Болгарi©! - облива ться кров'ю, а однаково не скорена iмперi ю, i ©©
патрiарх у Охридi не визна вашого патрiарха.
Василiки розгублено переглядались мiж собою, ки©вський князь,
виявля ться, володi не тiльки збро ю, вiн почина палити ©х словом, вiн
говорить ту правду, про яку бояться не тiльки говорити, а й думати роме©.
Володимир не тiльки не кiнчив, навпаки, почина говорити ромеям свою,
руську правду, збуджений, розгнiваний, а проте стриманий i гордий у гнiвi
сво му, продовжував:
- I чому iмперiя забува , що ©й не кориться Русь? Ви назива те нас
худородними жителями Пiвночi, варварами - чому? Хочете знати - Русь
тягнеться вiд Руського й Джурджанського морiв до Полунощного океану у вiд
Дунаю аж до Оральських гiр. Русь володi такими добрами, якi вам i не
снились. Люди ©© нiколи не ходили й не ходять у чужi землi, та й навiщо
вони нам - уся ваша iмперiя менша, нiж наше поле над Руським морем.
Це були вкрай образливi слова - во води й мужi руськi смiялись,
василiки сидiли, мов води в рота набрали.
- Ми довго мовчали й терпiли! - запальне продовжив Володимир. -
Назовiть менi хоча б одного iмператора, який побував би в Ки вi, щоб
взнати нас - руських людей, щоб по-людському говорити з нами... Нi, такого
iмператора не було, iмперiя говорить з нами, як з якимись печенiгами чи
хозарами, через василiкiв, а то й купцiв... Що ж, якi василiки й купцi -
така й мова. А ми не соромимось - до вас ходили й говорили, чи то в
Константинополi, чи пiд його стiнами, з вашими iмператорами князi Кий,
Олег, Iгор, княгиня Ольга i мiй отець Святослав... Розмова, звичайно,
бувала всяка: як зустрiчають, так i проводжають...
Во води й мужi вже голосно тепер зареготали, васияiкам здалося, що ©х
шмату скажений гiперборейський вiтер, - i тi, i тi розумiли, про якi
розмови пiд стiнами Константинополя говорить князь Володимир.
- Скажiть iмператорам Василевi й Костянтану, - закiнчив Володимир, - що
я хочу й буду надалi говорити з ними тiльки як рiвний з рiвними i що цього
вимагаю не я, а вся Русь.
- Божественнi iмператори подумають, подбають, - забурмотiли переляканi
василiки.
- Нi - перебив ©х Володимир, - iмператорам нiчого думати й гадати.
Руськi люди терпеливi, але всяке терпiння докiнчу ться...
Василiки переглянулись мiж собою.
- Князь Володимир хоче одержати вiд iмператорiв високий чин
куропалата?* (*Куропалат - намiсник.)
Вiн посмiхнувся.
- Божественнi iмператори не заперечують й згодяться дати князевi Русi
вiнець кесаря...
Князь Володимир розгнiвався:
- Iмператори роме©в, як я знаю, давали вiнець кесаря каганам Болгарi©,
а потiм били i кесарiв, i болгар. Я не вiзьму вiд них нi чепа куропалата,
нi вiнця кесарського; хочу й мушу мати корону василевса.
Василiки лютували, вони кипiли вiд обурення.
- Але ж корону василевса може носити тiльки порфiрородний...
Це була образа, виклик зухвалому ки©вському князевi, на якi вiн мiг
вiдповiсти також образою. Володимир справдi був ображений - за себе, за
всю Русь. Проте вiн себе стримав i продовжив, нiби й не чув слiв
василiкiв:
- Корону василевсiв вимага Русь... А щоб iмператори роме©в надалi
нiколи нас не зраджували i щоб Русь справдi була рiвна з Вiзантi ю,
iмператори Василь i Костянтин мусять дати менi в жони сестру свою Анну.
Василiки могли ждати будь-чого вiд зухвалого князя, тiльки не цього.
- За божественним установленням iмператори роме©в не можуть родичатись
будь з ким, а тим паче з невiрними жителями Пiвночi...
- Менi вiдомо, що iмператори вiддали свою дочку за хозарського кагана,
а ще одну за сина короля Гуго вiд рабинi.
- Син короля Гуго був онуком iмператора Карла Великого, а за родичання
з хозарами церква наклала на iмператора анафему...
- Скажiть iмператорам вашим, що ви говорили з князем Володимиром -
онуком князя Iгоря, який стояв колись пiд стiнами Константинополя, сином
Святослава, що бився з Iоанном Цимiсхi м на Дуна©. I нинi я, якщо не
домовлюсь з Херсонеса, говоритиму з iмператорами разом з болгарами пiд
стiнами Константинополя. От i все! На цьому ми, мабуть, i кiнчимо,
василiки!
Тодi патрикiй Сисiнiй сказав:
- Ми домовились про все з тобою, княже Володимире, i нинi ©демо, щоб
поговорити з iмператорами. Ми певнi i будемо молити бога, щоб швидко бути
в Константинополi i так само швидко повернутись назад. Але в нас лишилось
ще одно - про Херсонес, ти обiцяв говорити про нього, коли укладемо ряд.
Князь Володимир посмiхнувся.
- Це правда, - сказав вiн. - Я обiцяв говорити про Херсонес пiсля ряду.
Що ж, скажiть iмператорам, що я дам ©м Херсонес як вiно* (*Вiно - викуп.)
за царiвну Анну.
Пiсля цього василiкам справдi нiчого було запитувати. Князь Володимир
простягнув руку до вiкна й показав на бiлястi хвилi, що починали борознити
синь моря.
- Гiперборейський вiтер швидко пожене кубари* (*Кубари - кораблi.) вашi
до Константинополя, - закiнчив вiн, - а тим часом подме теплий вiтер
полуденний, принесе ©х назад з рядом, данню i всiм, про що ми
домовля мось. Щасливого вам путi!
Того ж дня василiки роме©в вирушили до Вiзантi©.
РОЗДIЛ П'ЯТИЙ
1
У Константинополi дуже швидко довiдались про те, що ранньо© весни до
Херсонеса попливло сотнi двi подiй ки©вських з воями пiд знаменами князя
Володимира.
Вiйна?! Так, iмператор Василь розумiв, що князь ки©вський вирiшив
помститись за сво©х во©в, якi загинули пiд Абiдосом, за те, що Вiзантiя
порушила ряд з Руссю, за все, що вчинив вiн, Василь, i всi iмператори
колишнi.
Воювати з ки©вським князем? О нi, Вiзантiя ледь стримувала наступ
болгар у Фракi©, Македонi© й на Пелопоннесi, у Малiй Азi© не стало Варда
Фоки, але однаково то в тiй, то в тiй фемi спалахували повстання, -
iмперiя була безсила, вона не могла воювати на сво©й землi, а тим бiльше в
далеких Клiматах.
Крiм того, похiд князя Володимира на Клiмати мав, либонь, бiльше
значення, нiж у яке iнше мiсце, - у Вiзантi© рiк за роком спалахував
голод, житницею ©© були Клiмати, тепер вони одрiзувались вiд
Константинополя.
Тому iмператор Василь так швидко, почувши про похiд князя Володимира, й
послав василiкiв до Херсонеса, тому вiн тепер так нетерпляче ждав ©х у
Великому палацi.
I не тiльки вiн - василiкiв з Херсонеса ждав Константинополь, вся
iмперiя, життя й майбутн яко© висiли на волосинцi.
I от нарештi мiж чорними берегами Босфору вималювались обриси хеландiй
- василiки iмператора Василя повертались до столицi.
Цi хеландi© мали жалюгiдний вигляд - у Руському морi бiля гирла Дунаю
вони потрапили в люту бурю - на деяких з них поламанi були щогли, на всiх
порванi вiтрила, раби на подiях i самi василiки, на чини сво© не гляди,
мусили виливати воду, гребти, рятуватись, ледь вирвались з пащеки смертi.
Виснаженi, кволi, нетвердi в ногах пiсля морсько© хитавицi, стояли
тепер василiки перед iмператором Василем, що приймав ©х не в Золотiй
палатi, а в одному з поко©в, - сам iмператор, що не спав уже багато ночей
i дуже хвилювався, страждав вiд сердечно© хворi, не хотiв вiн також, щоб
розмову його з василiками чули стороннi особи.
Те, що почув iмператор, було страшним, неймовiрним...
- Херсонес упав... Князь Володимир сидить у городi.
- Вiн прийняв вас? Говорив з вами?
- Говорив, василевсе! Вiн пропону нам ряд... Ряд! О, як втiшило й
одразу пiдбадьорило iмператора це одно слово.
- Що ж хоче руський князь?
Василiки сказали, що князь Володимир вимага , аби Вiзантiя дала дань за
всiх во©в - живих i мертвих, що боролись пiд Абiдосом, - що ж, iмператор
згоден!
Правда, сплатити таку дань зараз нелегко - скарбницi iмперi© давно
порожнi, щоб платити сенаторам, сановникам, всiм урядовцям, вже не раз
©х сюди, - князь велiв кiльком во водам ви©хати до дромонiв, запитати,
чого вони припливли сюди, а сам спустився з вежi, пiшов у город.
Для нього вже був приготований будинок стратига - чудовий дiм на два
поверхи, що виходив вiкнами до моря. Бiля дверей будинку висiла мармурова
дошка, на якiй було висiчено напис:
"Цей будинок над Понтом, в якому для тебе завжди готова чаша з вином,
протевон Iоанн Калокiр, син Романа, поставив, заходь, подорожнiй, на ложi
в будинку спочинь i пригадай теплим словом того, хто колись володiв цим
домом".
Коли князю Володимиру прочитали й розтлумачили цей напис, вiн
засмiявся. Калокiр, син протевона з Херсонеса, - адже так прозивали того
ромея, що колись при©жджав до Ки ва намовляти князя Святослава йти вiйною
на болгар... Дивний свiт - нема вже князя Святослава нема ромея
Калокiра, а будинок його батька сто©ть над морем у переможеному Херсонесi,
тiнь Iоанна Калокiра запрошу :
"Заходь, подорожнiй, на ложi
в будинку спочинь..."
Вузький двiр, у кутку його цистерна для води, посерединi - чудовi
полуденнi квiти, два високi дерева, праворуч - дверi, що ведуть до веранди
мiж мармуровими колонами, за ними - сiни, служби, сходи на верх, вузькi
вiдкритi переходи, поко©.
Тут справдi можна було спочити, стомлене за багато днiв тiло й жадало
вiдпочинку, але було не до цього - до поко©в уже входили во води, вони
запитували, що робитимуть у переможеному городi, розповiдали, де
ставитимуть сторожу на стiнах i в полi.
Потiм прийшли во води, що ©здили на подiях до дромонiв роме©в; у
Константинополi, - розповiдали вони, - дiзналися, що князь Володимир з
великим вiйськом вирушив у Клiмати, через що iмператор Василь прислав сюди
дромони з сво©ми василiками.
- Василiки iмператора Василя трохи запiзнились, - засмiявся князь
Володимир, - але, може, саме час з ними говорити. Що ж, будемо говорити з
ними завтра вранцi. А зараз, зараз, во води, я хочу тiльки одного - спати.
3
Василiки iмператорiв Василя й Костянтина йшли до князя Володимира.
Це було невеселе видовище - усiм цим патрикiям, протоспафарiям,
спафарокандидатам* (*Спафарокандидати - вищi чини.) не раз, либонь,
доводилось ранiше бувати в Херсонесi, вони сходили тодi, оточенi нижчими
чинами, з кораблiв у пишних, золотом i срiблом шитих одягах, ©х зустрiчали
тут i раболiпствували перед ними стратиги, протевони, мiсцева знать, на
шляху вiд затоки аж до будинку стратига стояли люди, славили божественних
iмператорiв, гостей з Константинополя, Вiзантiю, ..
Нинi василiки iмператорiв - патрицi©-во начальники Фрiгiй i Сисiнiй,
магiстр Лев, Роман - митрополит халкидонський i Феофiл - пресвiтер
влахернський - зiйшли з кораблiв у затоцi Символiв, як i належало, в
стрiблястих скарамангiях, червоних, з золотими фибулами хламидах на
плечах, що визначали високi чини, але на березi ©х нiхто не зустрiчав,
сотня руських мовчазних во©в на чолi з двома во водами оточили василiкiв,
повели до города.
Так вони й iшли - серед ру©ни й пожарища, мимо обгорiлих будинкiв,
повалених статуй i колон; у багатьох мiсцях василiки бачили, як руськi во©
й городська бiднота прибирають трупи, щоб поховати ©х на кладовищi.
Будинок протевона Iоанна Калокiра, що перейшов пiсля його смертi до
стратига Льва, василiки знали, не раз, либонь, дехто з них проводив тут
вечори за келихом вина в дружнiй розмовi з його господарями.
Але давно вже нема протевона Iоанна, минулого дня, як розповiдали
василiкам, був убитий голодним населенням города стратиг Лев, ось у сiнях
стоять i ждуть василiкiв толковини, зараз з ними говоритиме руський князь
Володимир.
Вiн прийняв ©х у великому поко©, що виходив вiкнами до моря; за
розчиненими дверима тяглась широка й довга тераса з колонами, на якiй у
великих дiжках стояли пальми, цвiли олеандри, недалеко за сходами била в
береги прозора хвиля.
Але василiки дивились не на терасу й море - в кутку покою стояло кiлька
довговусих во вод руських в синiх, зелених, червлених жупанах з поясами й
мечами бiля них, якiсь бородатi мужi в довгих темних платнах, з золотими
гривнами на шиях i чепами на грудях.
Цього ранiше нiколи не бувало - пiсля бранi колись говорила з
переможеними старша дружина, разом з князем вона укладала мир; нинi бiля
Володимира стояли не тiльки во води - бородатi мужi з гривнами й чепами,
були бояри, мужi нарочитi з земель Русi, купцi - вони пiдпирали нинi
князя, вiн покладався на них.
Князь Володимир стояв попереду всiх. Вiн нiбито не видiлявся чимсь мiж
ними, навпаки, був одягнутий простiше, нiж усi вони, - у бiлому платнi,
пiдперезаному широким ремiнним поясом, без жодних окрас - нi гривен, нi
чепiв.
дине, що було в нього й могло свiдчити про високий рiд, - позолочений
меч та ще червоне корзно на плечах, перехвачене бiля ши© срiблястою
зав'язкою, проте й не це вразило василiкiв, вражало обличчя князя -
суворе, замислене, темнi очi, довгий сивий чуб на поголенiй головi, вуси,
що хвилясто опускались до грудей.
Василiки низько вклонились князевi й мужам, з ©хнiх уст не зiрвалось нi
одно з тих завчених слiв, якi звичайно вони ранiше розсипали, - тут було
не до того.
- Сiдайте! - коротко сказав князь Володимир. Вiн сам сiв у крiслi бiля
столу, на якому лежав сувiй якихось древнiх харатiй з печатями, бiля нього
сiли руськi во води й мужi, перед ними стали сiдати василiки.
Втiм, трапилось ще одно, на що василiки звернули увагу, - перед тим як
сiсти за стiл князь Володимир одчепив вiд пояса меч, поклав його на лавi
пiд стiною.
- Так що ж скажете, мужi константинопольськi, - почав князь Володимир,
- з чим при©хали сюди?
Один з василiкiв, це був патрикiй Сисiнiй, ранiше нiж сiсти, промовив:
- Ми василiки iмператорiв Василя й Костянтина й прибули сюди по ©х
загаду - патрикiй Фрiгiй, магiстр Лев, митрополит Роман, пресвiтер Феофiл
i сам я - Сисiнiй... - називаючи iмена, вiн показував кожного з василiкiв.
- От i добре, - сказав Володимир, - будемо знати... А це, - вiн показав
на во вод, - моя старша дружина. Так з чим ви, василiки, прибули сюди?
Патрикiй Сисiнiй затявся.
- Ми прибули сюди, - вимовив нарештi вiн, - щоб запитати, чому ти,
княже руський, прибув до Херсонеса? - Сисiнiй знову замовк i кiнчив: -
Чому ти, княже руський, пiшов вiйною на Херсонес i взяв уже його?
Князь Володимир засмiявся, смiялись i во води, i мужi його.
- Дивно менi, - обiрвав вiн смiх i опустив руку долонею на стiл так, що
затремтiли харатi©, а сама рука наче вросла в нього, - чому ви, василiки,
запиту те мене про це? Адже iмператори вашi, посилаючи вас, достеменно
знали, чому я сюди прийшов i чому так зробив, - вiн показав за вiкна, де
видно було обгорiлi стiни, де легкий вiтер розгонив хмару диму, а в морi
стояли на укотях i похитувались на хвилi подi© руськi.
- Гаразд, - сказав князь Володимир, - аще iмператори вашi забули,
нагадаю... Скажiть василевсам так: отцi мо© й дiди багато браней мали й
множество кровi пролили, ратоборствуючи з Вiзантi ю. Чому? Не ми в тому
виннi, й не на наших руках запеклася та кров, бо ми нiколи чужих земель не
шукали, iнших племен не неволили, токмо захищали Русь, людей ©©.
Iмператори ж роме©в, що мають безлiч земель по заходу сонця й на
полудневi, що мають багатства й науку, все налiзали й налiзали на нас,
ставили сво© городи тут, на березi нашого Руського моря, одвiку лiзли на
Дон i Iтиль - руськi рiки, насилали на нас печенiгiв i iншi орди.
У той час, коли толковини тлумачили василiкам слова князя Володимира,
вiн мовчав, дивився на них, а тодi повiв далi:
- Руськi люди терплячi, ми шукали не бранi, а токмо миру - у нас ряд
з Вiзантi ю, укладений князями нашими Олегом, Iгорем i отцем мо©м
Святославом, а вiд землi вашо© пiдписаний iмператорами Львом, Олександром,
Костянтином, потiм Романом, Костянтином i Стефаном, а ще пiзнiше Iоанном.
I ми цi ряди писали не по промислу бога, руськi люди платили за них
кров'ю, кожна лiтера в них - це тисячi мертвих уже нинi наших людей, горе
Русi...
Василiки мовчали - вони зрозумiли, що то за харатi© жовтiють на столi
перед князем Володимиром, чому вiн поряд з ними поклав свою важку руку.
- Нинi ж на Херсонес я пiшов, узяв його й сиджу тут через те, що
минулого лiта ще раз хотiв утвердити ряд з Вiзантi ю, на просьбу
iмператорiв Василя й Костянтина послав у Константинополь шiсть тисяч во©в,
вони, ви також зна те це, врятували iмператорiв ваших, двi тисячi мо©х
во©в склали голови пiд Абiдосом... А iмператори не дали данi воям, вони не
додержали ряду з нами. Ось через це я й прийшов у Херсонес; не домовлюсь
звiдси з iмператорами - пiду в Болгарiю, будемо утверждати новий ряд пiд
стiнами Константинополя... А тепер, - закiнчив князь Володимир, - я мушу
вас залишити з мужами мо©ми. Ось на столi лежать харатi© нашi - почитайте
©х.
Наступного дня вранцi князь Володимир ждав василiкiв у тому ж домi, в
палатi. В нiй усе було, як i минулого дня, на столi так само лежали
харатi©, але нiч не пройшла марно - василiки мусили пригадати, що писали
колись iмператори в рядах сво©х, князь Володимир у цю нiч радився з
во водами, боярами, мужами земель i купцями, що скаже василiкам.
I вiн почав:
- Надiюсь, василiки прочитали харатi©, знають тепер, що мусили робити
iмператори?
- Iмператори Василь i Костянтин ще тодi, коли ми збирались сюди,
сказали, що вони утверждають усi ряди iмператорiв давнiх.
- Ми ©х такожде утвержда мо, - сказав князь Володимир, - але пiсля
всього того, що сталось, мусимо вже дещо додати до них.
Василiки слухали.
- Зате iмператори Василь i Костянтин не додержали ряду, укладеного
через василiкiв позаминулого лiта в городi Ки вi, мусять дати нам дань по
двадцять гривень за всiх живих i мертвих во©в, iже були в Абiдосi, - живим
на прожиття, у мертвих залишились родини, - а городу Ки ву двi тисячi
гривень.
- Ми скажемо iмператорам нашим, - забурмотiли василiки й одразу ж
виправились: - Ми згоднi дати дань за живих i мертвих руських во©в.
- Ця дань буде справедлива, але це ще не все, - повiв далi князь
Володимир. - Минулого лiта нашим воям не тiльки не дали данi, а хотiли ©х
послати в Болгарiю. Чому? Ще в Адрiанополi, а потiм i в Доростолi мiй
отець Святослав, розмовляючи з Цимiсхi м, вимагав, аби iмперiя залишила й
не чiпала землi болгар, яка ©й не належить. Я такожде говорив про це
василiкам у Ки вi. Чому ж iмператор Василь iде й iде в Болгарiю?
- Не iмперiя нинi напада на болгар, - щиро признались василiки, -
болгарський комiт Саму©л iде й iде проти Вiзантi©.
Князь Володимир засмiявся:
- Комiт Саму©л вою з iмператором Василем у горах болгарських, i
Фракi©, й Македонi© - там i вирiшуйте свою сваргу. Але легiони iмперi©
стоять нинi над Дуна м. Проти кого нацiленi ©хнi списи? Проти болгар? Нi,
супроти Русi... Пишiть: Вiзантiя да не неволить сусiднi землi сво©, да
повiк не загрожу Русi з-за Дунаю...
- А Корсунська земля? - скипiли василiки. - Князь Володимир не
загрожу , а ступив на нашу землю, взяв Херсонес, що скажемо ми iмператорам
про цей город?
Князь Володимир не квапився з вiдповiддю.
- Правда, - промовив нарештi вiн, - Корсунська земля, сирiч Клiмати, -
то ваша фема, i князi руськi писали, що не iмуть властi на цiй землi, що
Клiмати не пiдкоряються ©м. Вiд цього не вiдступаю, про землю Курсунську
пишемо по старому ряду. I Херсонес був вашим городом. Проте давайте
поговоримо про город цей пiзнiше, коли кiнчимо весь ряд... Обiцяю - вашого
собi не вiзьму.
Слова про Херсонес збили з толку й дуже стурбували василiкiв
iмператорiв - чому ж князь Володимир, укладаючи ряд про Клiмати, не хоче
зараз говорити про Херсонес, невже ж вiн дума залишити собi цей город?..
Адже Клiмати без Херсонеса - тiло без голови!.. Та нi, вiн сказав - вашого
собi не вiзьму, отже, не вiзьме й Херсонес.
Втрутились купцi:
- I про куплю-продаж скажи ©м, княже!
- Правда! - згодився князь Володимир. - Ми говорили з василiкамi© в
Ки вi - не можемо так, як нинi, торгувати з Вiзантi ю.
- Iмператори згоднi прийняти в Константинополi купцiв, скiльки хоче
Русь, нехай вони самi визначають цiни. Заговорили й бояри:
- А про челядь, княже?
Володимир з одного слова зрозумiв бояр - так, на Русi, особливо ж у
боярських вотчинах над Днiстром i Дуна м, бувають випадки, коли челядь,
смерди, що стали обельними холопами, покидають землi, iдуть у лiси,
тiкають свiт за очi, часом потрапляють i до Вiзантi©.
- Мо© бояри кажуть, - звернувся до василiкiв Володимира - що часом
челядь з Вiзантi© утiка до Русi, а наша бува у Вiзантi©... Напишемо про
челядь, аще ускочить на Русь з Вiзантi©, i про ту челядь, яка може
ускочити з Русi до вас, - восп'ятити* (*Восп'ятити - повернути назад.)
мусимо ©х.
- I про татьбу та розбой, - стиха гомонiли вже купцi. Це була правда -
в Константинополi траплялось не раз, що в руських купцiв викрадали товари,
- що говорити - i в Ки вi, на подольському торзi, доста татiв мiж
голодними смердами.
- Гаразд, - згодився князь, - i про це мусимо написати: аще гречин щось
украде в русина або русин у грека - показненi будуть по закону грецькому i
по уставу руському; аще уб' гречин русина або русин грека - да уб' мо ©х.
Тодi василiки схопились.
- Ми згоднi, - сказали вони, - i запишемо про татьбу й розбой, як
писали про це й допреже. Але, княже Володимире, ти мусиш смертю покарати й
тих, що забили в городi Ки вi купця-гречина Феодора з сином, а за двiр
його i всi скарби нехай тать заплатить.
Князь Володимир довго й пильно дивився на василiкiв, а тодi суворо
сказав:
- Якби Феодор був токмо вашим купцем, я покарав би головникiв i
повернув Вiзантi© всi його добра, але вiн - не купець, а послух Вiзантi©,
що продав Русь, i карали його з сином усi руськi люди... Хочете викуп за
нього мати - говорiть з усi ю Руською землею, а я не раджу вам таку
розмову мати... Запам'ятайте, василiки, й перекажiть iмператорам: коли
присилатимете до нас послухiв, зрадникiв, татiв - смертю будемо карати ©х,
як i патрикiя Феодора... Тiльки цього не будемо писати в нашому рядi:
шкода вас!
Якби це робилось не в Херсонесi, а в Константинополi чи iншому городi
Вiзантi©, василiки, либонь, дуже довго сперечались би про кожне слово
ряду, зараз вони ж не смiли рота розкрити.
Проте, згоджуючись з усiм, що ©м пропонував князь Володимир, вони
хотiли досягнути й свого - якщо не в бою i не силою, то хитрим словом.
Пiдвiвся старий, сивобородий Роман, митрополит халкидонський.
- Ми, василiки, - сказав вiн, - прийма мо твiй ряд, княже, будемо
молити бога й певнi, що божественнi василевси його пiдпишуть. Проте це -
ряд велiй, такий, як i з Нiмецькою iмперi ю, могутнiми державами свiту...
- Чого ж хоче митрополит?
- Ми дамо Русi те, що зрiвня ©© з iншими могутнiми державами свiту...
християнство, що дасть Русi iстинну вiру, грамоту, книги, храми й собори,
утвердить князя пастирем, а людям його дасть життя безначальне, виведе з
стану варварiв.
Князь Володимир посмiхнувся.
- Марно дума те ви, роме©, що руськi люди варвари. Ви кажете, що в нас
нема грамоти, що ми - темнi й неписьменнi. Нi, це неправда, бо здавна
руськi люди карбували р зи, i нинi, як i роме©, пишуть харатi©, мають
книжицi, слов'янськими знаками писанi... Ви кажете, що в нас на Русi нема
вiри iстинно©, що ми язичники, молимось дерев'яним богам? Нi, не так, у
нас багато людей, що моляться дерев'яним богам, а багато й християн,
що мають храми, моляться iконам, читають книжицi.
- Патрiарх Фотiй сто лiт тому утвердив у Ки вi пархiю, що пiдлягала
Константинополю, - пiдхопили гречини.
- Чув таке, - посмiхнувся Володимир, - але дуже шкода, що той патрiарх,
сидячи в Константинополi й не бачивши й не питаючись Русi, записав
пархiю, бо в Ки вi ©© не визнали. Перших священикiв у Руську землю
прислали болгари, баба моя, княгиня Ольга, яку хотiв охрестити iмператор
Костянтин, була вже до того охрещена. Ви ж, василiки, зна те...
- Так, - швидко сказав митрополит Роман, - ми це зна мо i тому хочемо,
аби нинi ця пархiя була стверджена, аби Руська земля хрестилась вiд
константинопольського патрiарха.
Князь Володимир вiдповiв:
- Слухайте, василiки, й перекажiть iмператору Василевi - так, прийшов
час, i ми дума мо охрестити Русь.
Василiки вперше за весь час радiсно й легко зiтхнули.
- Боже всесильний, - вирвалось у митрополита Романа, - дяку мо тобi, що
просвiтив руського князя... Володимир нiби не почув його слiв.
- Я вам повiм правду про Русь, - сказав далi вiн. - Так, прийшов час,
коли ми, руськi люди, вирiшили прийняти християнську вiру. Древнi боги
колись багато допомогли нашим людям, ми живемо в свiтi iному й хочемо
жити, як усi... i в нас багато чого не вистача : ми не неволили земель, не
забирали в них багатств, ми стояли з мечем i щитом, у нас нема того, що
ма Вiзантiя. Що ж, ми вiзьмемо це у вас.
- Ми охрестимо тебе, княже! - заволали василiки, а наiпаче митрополит
Роман i священик Феофiл.
- Не про себе думаю, - з посмiшкою вiдповiв ©м Володимир, - бог уже
просвiтив мене, я смь християнин.
Коли б з неба вдарив грiм, василiки були б враженi менше, нiж вiд цих
слiв.
- Християнин? - переглянулись вони. - Але вiд кого, звiдки?!
- Вiд болгарських священикiв, що живуть у Ки вi. У палатi настала
незвичайна тиша, крiзь розчинене вiкно долiтав тiльки шум розбурханих
хвиль Руського моря.
Проте що могли робити василiки? - Понеже так, - сказали вони, - то ми
охрестимо всю Русь.
- Iмператор Вiзантi©, - вiдповiв ©м Володимир, - главою держави й
церкви. Понеже я хрестився сам, то, як князь, сам хрещу й Русь.
- Тодi ти, княже, стверджу ш нинi пархiю, яку заклав Фотiй?
- Про пархiю Фотiя я вже сказав, - промовив Володимир. - ©© не було,
то тiльки вигадка ваша. I чому ви хочете, щоб ки©вська християнська
пархiя пiдкорялась константинопольському патрiарху? Ваш патрiарх, як ми
зна мо, пiдкоря ться василевсу. Так кому ж пiдкорятиметься ки©вська
пархiя, а за нею й Русь? Все тому ж василевсу iмперi©? Нi, ми прийма мо
християнську вiру, множество людей на Русi, а з ними й я, вже хрещенi, у
нас буде вiднинi наша, руська пархiя, i, либонь, не одна, а в багатьох
землях, вас прошу - допоможiть менi охрестити Русь: дайте нам священикiв,
божественнi книги, iкони, такожде науку.
Князя Володимира в цю хвилину не можна було пiзнати - гордий, дужий,
смiливий, вiн говорив про те, що давно вже хвилювало руських людей.
- Ви кажете, що iмперiя роме©в всемогутня, що землi ©© лежать на
пiвнiч, захiд, схiд i полудень вiд Константинополя, що ©й кориться безлiч
народiв. Тiльки ж вам не кориться Захiд, де сидить папа, ви тремтите перед
iмператором нiмецьким. Мала Азiя повста проти вас, Болгарiя, - горе людям
Болгарi©! - облива ться кров'ю, а однаково не скорена iмперi ю, i ©©
патрiарх у Охридi не визна вашого патрiарха.
Василiки розгублено переглядались мiж собою, ки©вський князь,
виявля ться, володi не тiльки збро ю, вiн почина палити ©х словом, вiн
говорить ту правду, про яку бояться не тiльки говорити, а й думати роме©.
Володимир не тiльки не кiнчив, навпаки, почина говорити ромеям свою,
руську правду, збуджений, розгнiваний, а проте стриманий i гордий у гнiвi
сво му, продовжував:
- I чому iмперiя забува , що ©й не кориться Русь? Ви назива те нас
худородними жителями Пiвночi, варварами - чому? Хочете знати - Русь
тягнеться вiд Руського й Джурджанського морiв до Полунощного океану у вiд
Дунаю аж до Оральських гiр. Русь володi такими добрами, якi вам i не
снились. Люди ©© нiколи не ходили й не ходять у чужi землi, та й навiщо
вони нам - уся ваша iмперiя менша, нiж наше поле над Руським морем.
Це були вкрай образливi слова - во води й мужi руськi смiялись,
василiки сидiли, мов води в рота набрали.
- Ми довго мовчали й терпiли! - запальне продовжив Володимир. -
Назовiть менi хоча б одного iмператора, який побував би в Ки вi, щоб
взнати нас - руських людей, щоб по-людському говорити з нами... Нi, такого
iмператора не було, iмперiя говорить з нами, як з якимись печенiгами чи
хозарами, через василiкiв, а то й купцiв... Що ж, якi василiки й купцi -
така й мова. А ми не соромимось - до вас ходили й говорили, чи то в
Константинополi, чи пiд його стiнами, з вашими iмператорами князi Кий,
Олег, Iгор, княгиня Ольга i мiй отець Святослав... Розмова, звичайно,
бувала всяка: як зустрiчають, так i проводжають...
Во води й мужi вже голосно тепер зареготали, васияiкам здалося, що ©х
шмату скажений гiперборейський вiтер, - i тi, i тi розумiли, про якi
розмови пiд стiнами Константинополя говорить князь Володимир.
- Скажiть iмператорам Василевi й Костянтану, - закiнчив Володимир, - що
я хочу й буду надалi говорити з ними тiльки як рiвний з рiвними i що цього
вимагаю не я, а вся Русь.
- Божественнi iмператори подумають, подбають, - забурмотiли переляканi
василiки.
- Нi - перебив ©х Володимир, - iмператорам нiчого думати й гадати.
Руськi люди терпеливi, але всяке терпiння докiнчу ться...
Василiки переглянулись мiж собою.
- Князь Володимир хоче одержати вiд iмператорiв високий чин
куропалата?* (*Куропалат - намiсник.)
Вiн посмiхнувся.
- Божественнi iмператори не заперечують й згодяться дати князевi Русi
вiнець кесаря...
Князь Володимир розгнiвався:
- Iмператори роме©в, як я знаю, давали вiнець кесаря каганам Болгарi©,
а потiм били i кесарiв, i болгар. Я не вiзьму вiд них нi чепа куропалата,
нi вiнця кесарського; хочу й мушу мати корону василевса.
Василiки лютували, вони кипiли вiд обурення.
- Але ж корону василевса може носити тiльки порфiрородний...
Це була образа, виклик зухвалому ки©вському князевi, на якi вiн мiг
вiдповiсти також образою. Володимир справдi був ображений - за себе, за
всю Русь. Проте вiн себе стримав i продовжив, нiби й не чув слiв
василiкiв:
- Корону василевсiв вимага Русь... А щоб iмператори роме©в надалi
нiколи нас не зраджували i щоб Русь справдi була рiвна з Вiзантi ю,
iмператори Василь i Костянтин мусять дати менi в жони сестру свою Анну.
Василiки могли ждати будь-чого вiд зухвалого князя, тiльки не цього.
- За божественним установленням iмператори роме©в не можуть родичатись
будь з ким, а тим паче з невiрними жителями Пiвночi...
- Менi вiдомо, що iмператори вiддали свою дочку за хозарського кагана,
а ще одну за сина короля Гуго вiд рабинi.
- Син короля Гуго був онуком iмператора Карла Великого, а за родичання
з хозарами церква наклала на iмператора анафему...
- Скажiть iмператорам вашим, що ви говорили з князем Володимиром -
онуком князя Iгоря, який стояв колись пiд стiнами Константинополя, сином
Святослава, що бився з Iоанном Цимiсхi м на Дуна©. I нинi я, якщо не
домовлюсь з Херсонеса, говоритиму з iмператорами разом з болгарами пiд
стiнами Константинополя. От i все! На цьому ми, мабуть, i кiнчимо,
василiки!
Тодi патрикiй Сисiнiй сказав:
- Ми домовились про все з тобою, княже Володимире, i нинi ©демо, щоб
поговорити з iмператорами. Ми певнi i будемо молити бога, щоб швидко бути
в Константинополi i так само швидко повернутись назад. Але в нас лишилось
ще одно - про Херсонес, ти обiцяв говорити про нього, коли укладемо ряд.
Князь Володимир посмiхнувся.
- Це правда, - сказав вiн. - Я обiцяв говорити про Херсонес пiсля ряду.
Що ж, скажiть iмператорам, що я дам ©м Херсонес як вiно* (*Вiно - викуп.)
за царiвну Анну.
Пiсля цього василiкам справдi нiчого було запитувати. Князь Володимир
простягнув руку до вiкна й показав на бiлястi хвилi, що починали борознити
синь моря.
- Гiперборейський вiтер швидко пожене кубари* (*Кубари - кораблi.) вашi
до Константинополя, - закiнчив вiн, - а тим часом подме теплий вiтер
полуденний, принесе ©х назад з рядом, данню i всiм, про що ми
домовля мось. Щасливого вам путi!
Того ж дня василiки роме©в вирушили до Вiзантi©.
РОЗДIЛ П'ЯТИЙ
1
У Константинополi дуже швидко довiдались про те, що ранньо© весни до
Херсонеса попливло сотнi двi подiй ки©вських з воями пiд знаменами князя
Володимира.
Вiйна?! Так, iмператор Василь розумiв, що князь ки©вський вирiшив
помститись за сво©х во©в, якi загинули пiд Абiдосом, за те, що Вiзантiя
порушила ряд з Руссю, за все, що вчинив вiн, Василь, i всi iмператори
колишнi.
Воювати з ки©вським князем? О нi, Вiзантiя ледь стримувала наступ
болгар у Фракi©, Македонi© й на Пелопоннесi, у Малiй Азi© не стало Варда
Фоки, але однаково то в тiй, то в тiй фемi спалахували повстання, -
iмперiя була безсила, вона не могла воювати на сво©й землi, а тим бiльше в
далеких Клiматах.
Крiм того, похiд князя Володимира на Клiмати мав, либонь, бiльше
значення, нiж у яке iнше мiсце, - у Вiзантi© рiк за роком спалахував
голод, житницею ©© були Клiмати, тепер вони одрiзувались вiд
Константинополя.
Тому iмператор Василь так швидко, почувши про похiд князя Володимира, й
послав василiкiв до Херсонеса, тому вiн тепер так нетерпляче ждав ©х у
Великому палацi.
I не тiльки вiн - василiкiв з Херсонеса ждав Константинополь, вся
iмперiя, життя й майбутн яко© висiли на волосинцi.
I от нарештi мiж чорними берегами Босфору вималювались обриси хеландiй
- василiки iмператора Василя повертались до столицi.
Цi хеландi© мали жалюгiдний вигляд - у Руському морi бiля гирла Дунаю
вони потрапили в люту бурю - на деяких з них поламанi були щогли, на всiх
порванi вiтрила, раби на подiях i самi василiки, на чини сво© не гляди,
мусили виливати воду, гребти, рятуватись, ледь вирвались з пащеки смертi.
Виснаженi, кволi, нетвердi в ногах пiсля морсько© хитавицi, стояли
тепер василiки перед iмператором Василем, що приймав ©х не в Золотiй
палатi, а в одному з поко©в, - сам iмператор, що не спав уже багато ночей
i дуже хвилювався, страждав вiд сердечно© хворi, не хотiв вiн також, щоб
розмову його з василiками чули стороннi особи.
Те, що почув iмператор, було страшним, неймовiрним...
- Херсонес упав... Князь Володимир сидить у городi.
- Вiн прийняв вас? Говорив з вами?
- Говорив, василевсе! Вiн пропону нам ряд... Ряд! О, як втiшило й
одразу пiдбадьорило iмператора це одно слово.
- Що ж хоче руський князь?
Василiки сказали, що князь Володимир вимага , аби Вiзантiя дала дань за
всiх во©в - живих i мертвих, що боролись пiд Абiдосом, - що ж, iмператор
згоден!
Правда, сплатити таку дань зараз нелегко - скарбницi iмперi© давно
порожнi, щоб платити сенаторам, сановникам, всiм урядовцям, вже не раз