Скляренко С.. Володимир

во© стали проти во©в.
- Ви за кого? - голосно крикнув Микула.
- Ярополковi ми! - вiдповiв Бразд i тодi пiзнав Микулу.
- А ми за Володимира, за старий закон i покон! - заволав Микула, що
також пiзнав Бразда.
I брат пiшов супроти брата, простi люди з Любеча - супроти княжих
людей, тiльки Микула нiчого не боявся, а в Бразда була непевна, хистка
рука, через що Микула швидко вцiлив Бразд у в голову, простi люди одолiли
княжих людей i по ©х костях пiшли, далi, далi, супроти самого
Ярополка-князя.
Як радiла душа Микули, як втiшався вiн, коли побачив, що на Днiпрi
палають лодi© Ярополка, а во© його вдали спини, тiкають у поле... Перемога
була так близько, вона, напевне, прийшла, вже князь Володимир, либонь,
пливе Днiпром до Любеча, щоб рушити на Ки©в.
Але Микула цього не бачив - спис якогось во©на пройшов по старому шраму
на чолi - вiн втратив пам'ять, як мрець, лежав на полi.
Та Микула був дужого антiвського роду, тiло його витримало, пiзно вночi
вiн прийшов до пам'ятi, сiв на пiску недалеко вiд Днiпра.
Нiч була холодна, земля волога, вгорi висiли великi зорi, вони
повторювались у водi. Десь у полi горiло багаття, недалеко, побрязкуючи
збро ю, ходили во©. Чи© вони були - Володимира чи Ярополка, - Микула не
знав. I вiн поповз - якщо перемога прийшла до Володимира, вiн про це
дiзна ться пiзнiше, якщо вранцi на берегах Днiпра почнеться нова сiча, вiн
буде тут зайвий, бо не може навiть ходити.
Микула повз понад берегом Днiпра, часто зупинявся, вiддихував, ковтав
воду, знову повз, iнодi лягав, заплющував очi, якийсь час спочивав i бився
далi, далi.
Ранок застав його бiля Любеча. Похитуючись на ногах, що нiяк не
слухались його, i хватаючись руками за лозу, видерся Микула на кручу,
пролiз пiсками, попав на свою ниву, в рiдну гречку.
О, яка чудова була ця гречка, як солодко вона пахла, як тихо, принадно
гули бджоли, а десь вгорi висiв i лив на землю пiсню невтомний трудар -
жайворонок.
Треба було поспiшати, поки не прокинувся Любеч, до свого дворища, в
батькiвську хижу, до вогню предкiв. Якщо й помирати, то тiльки там; та нi,
вiн житиме, мусить жити наперекiр ворогам, на славу Володимира.
I вiн доповз до рiдного дворища, лiг бiля схiдцiв хижi.
- Вiсто! Вiсто! - покликав Микула. З хижi нiхто не озвався.
- Вiсто! Жоно! Iди сюди, - говорив вiн, - бо немощний, не влiзу.
Знов мовчання.
Тодi Микула поповз з схiдця на схiдець, спирався на руки, хоч вони
сковзались, тяг за собою ноги, а вони були такi неслухнянi й важкi.
I нарештi вiн опинився перед дверима, обома руками штовхнув ©х,
напружуючи останнi вже сили, перебрався через порiг.
У хижi на вогнищi давно вже перетлiв жар, там було холодно, в кутках i
на помостi снувалась темрява. Крiзь розчиненi дверi хвилею вливалось
промiння знадвору. Микула побачив цебра, що стояли одразу за порогом,
давню зброю, що висiла на кiлочках, витерту до блиску багатьма ногами
кам'яну долiвку.
- Боги! - скрикнув вiн. - Що ж це?
На долiвцi головою до дверей, широко розкинувши руки, лежала
закривавлена, посiчена мечами мертва дружина його Вiста.

5

Iдучи слiдом за воями Ярополка, князь Володимир велiв лодiйним воям
поспiшати до Ки ва, а сам з дружиною рушив на конях понад Днiпром i швидко
був у Любечi.
Тут вiн дозволив дружинi зупинитись, сам зiйшов з коня перепочити.
Во води радили йому пiти до якогось з теремiв, що височiли понад лiсом,
та до них було далеко, Володимир попрямував до старого городища.
Так вiн i потрапив у двiр, де стояла хижа Микули; гриднi його хотiли
бiгти вперед, але князь зробив знак, що хоче зайти туди сам, во води й
гриднi пiшли за ним.
Дверi були розчиненi. Переступивши кiлька кам'яних схiдцiв, що
посерединi витерлись за довгi роки, а з бокiв заросли дерном i бур'янами,
князь Володимир зайшов до хижi.
Там посерединi у викладенiй камiнням ямi зроблене було вогнище, над ним
темнiв устям сво©м, схожим на вуха яко©сь iстоти, що прита©лась i
дослуха ться, виплетений з лози й обмащений рудою глиною комин, видно було
темнi стiни, на яких висiла на кiлочках зброя - меч, щит, спис, та ще
помiст у кутку.
Князь Володимир, переступивши порiг, зупинився, оглядаючи хижу,
вогнище, стiни i зброю, помiст: i коли б хто мiг у цю хвилину бачити його
обличчя, той би помiтив, що на ньому вiдбилось якесь неймовiрне
здивування, незвичайна цiкавiсть i ще щось, схоже на радiсть.
Може, князь Володимир остиг на вiтрi, а в хижi було захисне, може,
пiсля довгого шумного й запеклого бою його вразив спокiй цього куточка;
сам князь Володимир не знав, що з ним сталось, не розумiв, чому зупинився
й сто©ть бiля порога, але не мiг iти вперед, - дивнi, незрозумiлi почуття
охопили його.
- Хто там ? - пролунав раптом у хижi голос. Здригнувшись, нiби
прокидаючись вiд марення, князь Володимир подивився на холодне вогнище,
побачив за ним обличчя старо© сиво© людини, здивованi, нiби переляканi
очi, що були прикутi до нього.
- Володимир, син Святослава, - вiдповiв князь. I ще побачив князь
Володимир, як раптом старий чоловiк, що лежав на соломi за вогнищем,
пiдводиться, вста , - дуже блiдий, з глибокою раною на головi, босий, у
бiлих ногавицях i бiлiй сорочцi, - дивиться запаленими блискучими очима на
князя Володимира, а кiлька великих сльозин викочуються з його очей, швидко
течуть по щоках i, як дина й остання жертва, яку вiн ще мiг принести,
падають у родинне вогнище.
- Такий, як i батько твiй Святослав! Любий ти менi, княже Володимире...
Кланяюсь тобi! - сказав Микула.
- Але хто ти си? - голосно запитав князь Володимир. - I чому ти весь у
кровi, поранений?
- Я Микула, син Анта, онук старiйшини Во©ка i сам старiйшина по слову
свого батька, - вiдповiв старий. - Та нинi вже старiйшин нема , Ярополк
зламав старий закон i покон, мене поранили його во©, коли ми йшли ©м
взап'ять, щоб допомогти тобi, Володимире-княже. Проте зараз менi не
боляче, не бiйся, не бiйся мене, княже.
I вiн справдi не вiдчував болю, в нього з'явилась сила, вiн стояв на
ногах твердо.
- А батька твого, князя Святослава, я знаю, пам'ятаю, - говорив Микула.
- Ми з ним разом воювали, аж на Дуна© були... Роме©, о, вони й досi,
либонь, пам'ятають нашi мечi! На островi Хортицi ми з тво©м батьком у
останню нiч говорили, i помер вiн на мо©х очах...
Минула замовк, бо йому важко було дихати, у нього пiдкошувались ноги,
але вiн хотiв вистояти i сказати все, що думав.
- Через те я й проти Ярополка пiшов... Ти, княже, чу ш наше слово, ми
за тобою, супроти Ярополка. От тiльки горе в мене: жони не стало, Вiсти,
вбили ©© ярополчi...
Князь Володимир подивився туди, куди був прикутий погляд Микули, i
побачив пiд стiною тiло мертво© жiнки, що сидiла по покону - обличчям до
порога.
- Я ©© поховаю, - стримуючи сльози, говорив Микула, - до заходу сонця,
щоб душа ©© попала ще завидна на Перуновi луки... А сам? Що менi
лиша ться? Нема жони, дочка моя Малуша...
Вiн не кiнчив, замовк, схопився раптом за серце.
- Малуша! - крикнув князь. - Почекай, чоловiче, поживи, поживи ще,
Микуло! Що за дочка в тебе Малуша, де вона?
Микула не вiдповiв Володимировi. Вiн, либонь, хотiв щось сказати, але
не мiг, кров одлила враз вiд його обличчя, очi дивились за дверi, на
Днiпро й луки... Простягнувши вперед руки, вiн хитнувся, впав на пiдлогу,
занiмiв.
Князь Володимир мовчав. У хижi настала неймовiрна тиша, стало холодно,
порожньо, як бува тодi, коли раптом у людини зника найдорожче.
У тишi князь Володимир ступив уперед, зупинився над тiлом Микули, зняв
з сво © ши© золоту гривну й поклав ©© на серце Микули.
- Мужi мо©! - промовив вiн старшинi й гридням, що входили в хижу. - Ось
лежить во©н Микула, син старiйшини Анта, а ось жона його Вiста. Ми
похова мо ©х отут за городищем, де лежать нашi предки, по старому покону,
його - як во©на i старiйшину - з мечем, щитом i золотою гривною.
Там, у бiлих пiсках пiд Любечем, лежать костi во©на Микули, поруч iз
ним - щит i меч, в ногах вiрна жона, що мала в свiтi iм'я Вiсти... Вiчна
©м пам'ять.




РОЗДIЛ СЬОМИЙ

1

Чимдуж тiкав iз дружиною сво ю пiсля любецького побо©ща до Ки ва князь
Ярополк. Обома берегами в полi йшли його пiшi полки. Лодiйне во©нство, яке
увесь час наздоганяли, завдаючи йому велико© шкоди, варяги, удень i вночi
пливло Днiпром, комонники прикривали спину.
Во води радили Ярополку зупинити сво©х во©в, прийняти бiй спочатку в
гирлi Прип'ятi, пiзнiше - Тетерева i, нарештi, бiля Вишгорода, але вiн -
роздратований, сердитий, поглядаючи на голi жовтi коси, лози над берегами,
лодi©, що пливли й пливли Днiпром, - велiв полкам вiдходити далi й далi,
сам летiв на конi попереду старшо© дружини.
Поруч з князем увесь час скакав во вода Блюд.
- Во водо мiй! - говорив Ярополк, коли вони з Блюдом одiрвались вiд
дружини й спроквола ©хали зеленим лугом над Днiпром. - Скажи менi, як i
чому так сталось пiд Любечем? Ми зiбрали кращих во©в земель, на чолi ©х
стояли лiпшi во води, перемога належала тiльки нам, ми перемагали, вже
лави Володимира схитнулись, близько був i кiнець сiчi. Я, тiльки я мусив
перемогти.
- Син рабинi вельми хитрий, - зупинивши коня, вiдповiв Блюд. - Вiн веде
з собою язичеську полунощну силу, що сто©ть за старий закон, йому, як
робочичу, допомагають смерди.
- Слухай, во водо! Але ж цi смерди суть скрiзь... Я вже боюсь за
Ки©в...
- О нi, княже, - говорив Блюд. - За Ки©в турбуватись не доводиться.
Супроти Володимира стане вся Гора, Подол i Оболонь також нам допоможуть.
Певен я, що на помiч нам iдуть уже й печенiги, а княгиня Юлiя, надiюсь,
немарне сидить у Ки вi - нам повиннi допомогти й, безперечно, допоможуть
iмператори роме©в.
- То правда, - згоджу ться Ярополк. - Сидiти на одному столi, бути пiд
рукою Володимира повiк не буду. Швидше до Ки ва, во водо, станемо там,
одiб' мо полунощну навалу. А тодi, коли переможу Володимира, - о, тодi я
наведу лад у всiй землi, я покажу робочичам старий закон i покон...
Хижий, роздратований князь Ярополк б' коня, разом iз во водою летить
далi й далi.
Надвечiр третього дня князь Ярополк з старшою дружиною домчав до Ки ва
i зупинився край лiсу на Щекавицi.
У цю передвечiрню годину тут, на Щекавицi, було надзвичайно тихо,
вряди-годи тiльки в лiсi перекликались удоди й зозулi, тиша велiя стояла
на широкiй долинi, Подолi й Оболонi, де скiльки не кинь оком розтiкались
хижi й землянки смердiв.
Над Подолом височiла твердиня ки©вських князiв - Гора, з чорною
дерев'яною стiною, кленами, що врiзувались у темно-син небо, дахами
теремiв, якi сяяли пiд промiнням вечiрнього сонця, - там також було тихо.
Позаду, з кожною годиною все ближче й ближче, посувались полки
Ярополковi. За ними поспiшали во© князя Володимира. Тут, на пiдступах до
города, вони зупиняться, тут скоро заспiвають тужно стрiли, задзвенять
мечi, вдаряться щити, тут буде сiча жорстока, по землi рiками потече
кров... Мабуть, через це в князя Ярополка зблiдло обличчя, напружено
забилось у грудях серце, рука стиснула й туго натягнула поводок коня...
- Отут, княже, - шепоче во вода Блюд, що стриму свого коня бiля
Ярополка, - мусимо стати... Город Ки©в готовий до бранi, нашi во©
повержуть полки Володимировi...
Князь Ярополк оберта обличчя до во води, що пильно дивиться на нього
косуватими темними очима... Це, либонь, тi слова, яких ждав князь, i тому
обличчя його враз рожевi , на устах з'явля ться посмiшка.
- Тут мусимо стати! - велить вiн. I, вдаривши коней, князь з Блюдом
швидко спускаються до Подолу, оглядають рови, вали, околля на схилах.
Во води Ярополка добре приготувались до сiчi з воями князя Володимира в
Ки вi. З само© ранньо© весни тiуни, ябетники й мечники з Гори кожного
ранку гонили чорних, роб'©х людей з Подолу й Оболонi до Глубочицького
ручая й на його берегах копали глибокi рови, насипали два високi вали:
верхнiй по правому березi ручая, нижнiй - по лiвому, аж до Оболонi.
Разом з роб'©ми людьми працювали й мостники, дереводiли, всякi кузнецi
- вони густо забивали на валах околля, плели з лози загороди, закопували в
землю зубками догори борони, готували й прикривали гiллям ями-костоломки.
Зцiпивши зуби, з ранку до пiзньо© ночi гнули сво© спини цi люди - Ки©в
знав навали багатьох орд, набiги рiзних напасникiв, але ще нiколи не було,
щоб руськi люди йшли супроти таких самих руських людей.
Проте вони не могли говорити - над ними стояли княжi мужi, то тут, то
там з'являлись во води, - кияни мовчали, копали, насипали далi землю.
Як на той час, це була могутня перепона для найкращого во©нства, вали
тягнулись не тiльки по Глубочицi, а й схилами Щекавицi до Воздихальницi,
понад шляхом з Подолу до самих стiн Гори.
Але не тiльки валами загородився Ярополк вiд пiвночi, на верхньому валу
Глубочицi викопанi були землянки, канави, рови, в яких могли ховатись його
пращники, лучники й усi простi во©.
I тепер, коли князь Ярополк з старшою сво ю дружиною ©хали шляхом до
Ки ва, на валах стояли, а з канав i ровiв видирались во©, вони дивились на
вершникiв, що, збиваючи жовту куряву, летiли до Гори.
Княгиня Юлiя бачила, як Ярополк примчав з старшою дружиною на Гору,
спiшився, переступив порiг терема.
Вiн не зайшов одразу, як завжди це робив, до не©. Юлiя знала, чому так
сталось, - во вода Блюд, якого вона пiймала в переходах, розповiв ©й про
невдалу сiчу пiд Любечем, про вiдступ во©нства Ярополка. Полки Володимира
стоять уже близько вiд Ки ва, князь Ярополк радиться з старшою дружиною,
як ©х зупинити, до терема пiд'©жджають гiнцi, повертаються назад, зникають
у Боричевому узвозi.
Але княгиня зна , що Ярополк прийде. Вона прибрала в свiтлицi, запалила
свiчi, що заливали жовтим промiнням стiл, вечерю на ньому, корчагу з
вином, келихи.
Була вже пiзня нiч, коли Ярополк зайшов до не©.
- Я тебе давно жду, коханий...
- Менi треба було радитись з старшиною, як дiяти надалi, що робити.
Адже ти нiчого не зна ш.
- Навпаки, я все знаю. Менi розповiдали тво© во води. Але ж це не
кiнець! Що Любеч! Ки©в, тут, пiд його стiнами, ти мусиш розбити сина
рабинi. Я чула, що нiхто й нiколи не брав ще цього города. Та чому ти
сто©ш, iди сюди, до столу, коханий мiй, випий вина, це тво улюблене,
грецьке...
Взявши пiд руку Ярополка, княгиня Юлiя веде його до столу, садить там,
сама сiда поруч, налива келихи.
Вiн жадiбно вихиля один келих, другий... Княгиня Юлiя також п' вино,
але маленькими ковтками, дуже повiльно.
- Ти переможеш, неодмiнно переможеш робочича. Юлiя чудова в цю нiчну
годину, промiння свiчок залива обличчя, князь Ярополк бачить темне ©©
волосся, високе чоло, тонкий нiс, уста, очi.
Але вiн не може забути того, що сталось, жах битви пiд Любечем ще
сто©ть у нього перед очима, страх перед майбутнiм огорта душу.
- Юлi , - каже вiн, - чому нема нiяких вiстей з Константинополя? Може,
треба послати нових слiв? Адже тодi, коли ти при©хала до Ки ва, сли
iмператора обiцяли менi все.
Ярополк пiдпив, вино сп'янило його, але саме через це вiн дивиться на
не© допитливо й гостро, в його словах почува ться недовiр'я, загроза.
Юлiя якусь хвилинку мовчить - вона достеменно зна , що допомоги
Ярополку з Вiзантi© нiчого ждати... Але говорити йому цього не можна:
князь, що програв сiчу пiд Любечем, програ тодi все. I Юлiя не вiрить, що
все втрачене, вона добре зна во вод, бояр, - не за князя борються вони, а
за себе, це - страшнi люди, незгiрше константинопольських патрикi©в,
сенаторiв.
- Мiй княже! - шепоче вона. - Ти ма ш досить сил, щоб перемогти
Володимира. Я говорила з тво©ми боярами й во водами - в ©хнiх руках велика
сила, з ними ти переможеш. Певна я, що скоро повернуться й тво© сли з
Вiзантi©, помiч дадуть i печенiги.
Вiн схиля ться, обiйма ©© стан, пiд руками здрига ться, тремтить нiжне
тiло.
Княгиня Юлiя сама гасить свiчi, на холодному простирадлi так вiльно
стомленому в походi тiлу. А поруч - тепло щiк, гарячi уста.
У палатi тихо. I на всiй Горi тихо. Цi © ночi сторожа город а не б' в
била, вона пильно дивиться на вогнi, що горять далеко бiля Вишгорода й на
Чортори©.

2

Кожна людина за довге життя зна захоплення й розчарування, радiсть i
розраду, любов i ненависть, нещастя й щастя, - таке життя й така людина.
Гридневi Туру судилося знати в життi тiльки одно - горе. У ранньому
дитинствi залишився вiн сиротою й пiшов шукати щастя в город Ки©в, де й
став служити отроком у княжiй дружиш. Двадцять лiт був гриднем у князя, не
мав за це нi подяки, нi доброго слова. Вигнали нарештi ярополкiвцi його з
дружини, й залишився вiн, аки пес, голодний i ниций, не маючи свого
куточка в багатiй землi.
Втiм, гридневi Туру судилась у життi любов - така глибока, яко©,
либонь, нiхто не знав, але й безталанна, нещасна, як нi в кого в свiтi.
Вiн полюбив ©© - несмiливу, просту, убогу унотьку* (*Унотька -
дiвчинка.) - в той день, коли вперше побачив, i, мабуть, через те, що сам
був убогим, дуже простим, несмiливим, то й не сказав ©й про це.
Пiзнiше ж Тур уже нiчого не мiг сказати унотьцi - на його очах почалася
й розквiтла любов Малушi й княжича Святослава, i вiн - убогий гридень
Святослава - жахнувся, вiдступив, думав навiть, що йому вже не варто й
жити.
Виявилось, що жити йому було треба, бо любов Малушi принесла ©й тiльки
горе, а княжичу Святославу нещастя, - княгиня Ольга вигнала ©©, непразну*
(*Непразна - вагiтна.), в далекий Будутин, нi в Святослава, нi в не© не
було навiть надiй побачитись... Як же мiг гридень Тур пiти з сво©м горем
iз життя, коли таке ж горе, та, мабуть, ще бiльше, було в Малушi - його
любовi?!
Так вiн далi й iшов життям - любов залишила невигойну рану в його
серцi, в нього ж народилось бажання врятувати, допомогти будь-що Малушi. I
вiн рятував, допомагав ©й, разом з Добринею одвiз у Будутин, вiд Добринi
довiдувався, як вона там живе, знав, коли Малуша народила сина Володимира,
бачив ©© дитя на Горi й милувався ним, дiзнавшись, що князь Святослав
посила Добриню шукати Малушу, по©хав разом з ним аж до Росi, в Будутин,
тiльки ж вони не знайшли ©© там - умерла, мабуть, Малуша.
Саме через це Тур зробив тодi один крок - йому стала немила княжа
дружина, в нього нiчого вже не лишалось у свiтi... I вiн, часто
зустрiчаючи на Подолi християн, замислився над тим, що вони говорили: у
людини нема й не може бути щастя на землi, щастя може бути тiльки пiсля
смертi. Щастя пiсля смертi, рай у небi, де не буде багатих i бiдних, - усе
це вперше за життя зiгрiло змучену душу людини, що нiколи й нiчого в життi
не мала, i гридень Тур пiшов охрестився в церквi над Почайною.
Чи дало це полегкiсть душi Тура? Хто зна , вiн i сам, либонь, не мiг би
вiдповiсти на це питання. У якiсь години, слухаючи полум'янi слова
священика, поринаючи в молитовний спiв, б'ючи поклони тому, кого вiн не
знав, але кому хотiв вiрити, Тур забував про сво горе, су ту су т свiту.
Як же вiн зрадiв, коли туди прийшла незабаром i Малуша, - отже, i в не©
нiчого не лишилось у життi, якщо потрапила сюди, до церкви над Почайною, -
так схрестились двi розтрощенi долi, що втратили все на землi i надiялись
лише на небо.
Проте поки Тур жив, вiн однаково любив Малушу, i не тiльки ©© - вiн
любив князя Святослава; коли ж думав про сина Малушi й Святослава
Володимира, Туровi, що вже посивiв, зiгнувся, здавалось, що це нiбито його
рiдний син...
А думати про Володимира доводилось дедалi все бiльше й бiльше.
Зустрiчаючись з Малушею в церквi над Почайною або десь на роботi, вони
рiдко говорили про Володимира й Святослава - це була глибока й болiсна
рана обох ©хнiх сердець.
На Горi в дружинi, особливо ж на Подолi, Оболонi, городах i селах, де
часто разом з iншими гриднями бував Тур, вiн бачив, як ненавидять люди
Ярополка, часто чув теплi слова про князя Володимира, якого люди називали
сином рабинi, тiльки не знали, хто й де його мати.
Тур радiв, чуючи цi слова, - нi, немарне жила люба його серцю Малуша,
вiн був гордий, що у великому сво му горi знайшов сили пiдтримати ©©,
гордий, що диний у свiтi зна й зберiга ©© та мницю, велику та мницю
Русько© землi.
Коли ж Тур дiзнався, що Ярополк убив брата свого Олега, далi став
збирати нову дружину, а батькових гриднiв вигнав з Гори, то зрозумiв, яке
зло той замислив.
Вiн розповiв про це Малушi в нiч, коли вона говорила з батьком Микулою,
i бачив, як ненависть до Ярополка заблищала в ©© очах, як затремтiла всiм
тiлом. Вiдтодi вiн ненавидiв Ярополка разом з нею. Але що мiг зробити
колишнiй гридень, у якого забрали навiть меч i щит, могутньому князю?
Проте виходило, що людина з поля, ненависть яко© загартовувала любов,
може зробити дуже багато. Тур був не один.
У городi Ки вi багато людей ненавидiли князя Ярополка так само, як i
гридень Тур. Людина з поля, що не знала, де ночувати наступно© ночi,
ходила тепер по Подолу, по Оболонi - там допомагала порубати дерево, там
поралась у якогось скудельника, там виминала шкiри - за шмат хлiба, за
куточок на нiч.
I тодi Тур узнав багато такого, про що навiть не мiг думати, бувши в
дружинi княжiй, щодня маючи борщ, кашу, шмат гов'яда ще й кухоль меду.
Темна нiч. На Подолi й Оболонi не видно нi одного вогника, на сiрому
тлi неба височить чорна, схожа на скелю Гора, все в Ки вi спить, спочива ,
тiльки десь удалинi, бiля Вишгорода, горять вогнi - там сто©ть з воями
сво©ми князь Володимир.
На цi вогнi й дивляться Тур i ще кiлька чоловiк, що сидять пiд хижею на
Подолi.
- Уже Ярополк з сво©ми боярами поклали жажелi на ви© нашi, велику
пагубу i гнесь нам творять. Мремо вiд гладу, не токмо гов'яда, давленини*
(*Давленина - м'ясо задавлено© тварини.) не ма мо, руб'я носимо на
чересах, на попелi спимо, яригою вкрива мось, - говорить чоловiк, у якого
глибоко запали очi, вилицi нагадують висхлi костi, руки схожi на вузлувате
корiння.
Тур зна цього чоловiка - це Давило, убогий смерд, що жив багато лiт за
Горою в хижi, мав там клапоть землi, тяжко працював, годував жону й дiтей.
Нинi во© Ярополка розкидали його хижу, на землi Давила викопали рiв, от
i пiшов вiн з жоною й дiтьми на Подол, викопав землянку в кручi над
Днiпром - задушна* (*Задушний - людина, що нiчого не ма за душею.)
людина.
З темряви долiта iнший, хрипкий голос, що часом перерива ться сухим
кашлем:
- А вже що вони уготували?! Дiйдеш до рiчки - зупинять за побережним,
перевезуть через рiчку - вiзьмуть перевозне, дiйдеш до города - зупинять
бiля затвора, перейдеш через мiст - вiзьмуть мостовщину, пустять через
ворота - вiзьмуть мито, на Гору - вiзьмуть явлене, на ваги покладуть -
помiрне...
- Розбiйник соромиться крадучи, а вони хваляться сво ю татьбою,
умножають i умножають скотницi, суровством все в нас забирають...
Догоряють вогнища у станi князя Володимира. Низько над обрi м висить,
але скоро зайде за хмару вечiрниця. Десь далеко за лiвим берегом у полi
черка й черка небо слiпуча блискавиця. Вгорi перелива ться, мерехтить
Волосiнь* (*Волосiнь - Плеяди, Волосожар.).
Пiд хижею тихо. Люди говорять пошепки - може, десь близько сто©ть у
темрявi тiун, ябетник, а то й послух княжий.
- I вже добра нам вiд Ярополка не ждати, - каже все той же чоловiк
Давило. - Зла Гора, а вiн ще бiльше; з Володимиром, либонь, буде краще -
наш-бо то князь.
- Чому ж наш? - вирива ться в Тура.
- Уже хто-хто, а ти, як гридень, мусиш знати... - глузу Давило.
- Був гриднем, а нинi людина з поля, - глузливо вiдповiда й Тур, -
непотрiбен я Ярополку.
- То й краще, чоловiче Тур... - говорить Давило. - Князь Володимир не
вiд яко©сь угорсько© князiвни, а вiд просто© русько© дiвчини.
- Вiд яко©? Де ж вона? - пересиха в горлi в Тура.
- Оцього, чоловiче, я й не знаю. Що була вона - була, що вiд не© князь
- i то правда, але де сама - i я, i нiхто не зна ... А може, й не треба
знати - нехай живе в полi, поки прийде сюди ©© син.
Дивлячись на вечiрницю, що в цю хвилину порина в хмару й тче навкруг
себе золоте сяйво. Давило говорить:
- Болить мо серце, стражда душа за землю Руську... Судовством, лжею,
а наiпаче татьбою правди нiколи не сотворити. За все Ярополка i бояр його
постигне суд, горе прийшло в землю нашу i Ки©в, але кров'ю очистимо кров,
будемо стерегти закон отцiв наших, берегти Русь...
Люди мовчать. Темно. Десь недалеко хтось закашляв. У глухому концi
валують пси. Стани замовкли, але люди не сплять, вони не хочуть помирати,
радяться, дiють, - бережiться, люди, ворог ходить близько, вiн прича©вся
на Горi!
Ось всi розходяться, бiля хижi залишаються тiльки Давило й Тур.
- Не знав я, що тебе прогнали з Ярополково© дружини, - шепоче Давило, -
давно би вже поговорив. А ти, виходить, такий, як i ми...
- Хто ж ви?
- Такi, як i ти, задушнi люди.
- Говори зi мною одверто, - ловить у темрявi вузлувату руку Давила Тур.
- Я ненавиджу, чу ш, Давиде, ненавиджу Гору, Ярополка - вони в мене все,
навiть життя, забрали.
- Тодi ходiмо! - пiдводиться Давило. - Отам збира мось зараз, - вiн у
темрявi показу рукою, - в кручах. Ходiмо, Туре.

3

Во© верхнiх земель посувались до Ки ва, розтягнувшись пiвколом вiд
Остра аж до Бiлгорода. На них налiтали часом Ярополковi дружини, що дiяли
вже не так, як пiд Любечем, уникали зустрiчi в чистому полi, скрадались у
лiсах i налiтали темними ночами, намагались бити во©в Володимира ззаду.
Проте нiщо не могло стримати во©в князя Володимира, вони розтiкались
навкруг, понад Днiпром i Десною, як веснянi води, впав Остер, Вишгород,
Бiлгород, передня сторожа бачила Ки©в, слiдом за нею йшли i йшли полки.
Князь Володимир велить поставити свiй намет на горах за Щекавицею, а
полкам зупинитись мiж Дорогожичами й Оболонню. День i другий Володимир
пробу копi м пробити вали на Глубочицi, во© його спускаються з нижнього
валу в урвище Глубочицi, де пiниться ручай, переходять його, видираються
на верхнiй вал, рубають околля, нищать во©в Ярополкових.
Це - страшнi днi, бо коли почина ться сiча й во© сходяться вiч-на-вiч,
кров тече по землi, збiга в Сiтомлю й Глубочицю, вилива ться в Почайну.
Це - страшнi днi, бо Ярополк, не надiючись на дружину, пiднiма земське
вiйсько - княжi гриднi женуть з Подолу, передграддя, Оболонi всiх
чоловiкiв - старих, молодих i юнакiв навiть - на вали, в рови, на видиму
смерть.
А на самiй Горi день i нiч пiднятi мости, зачиненi ворота, якщо хто
при©жджа на Гору, сторожi довго дивляться з високих веж i через прорiзи в
стiнах i тiльки тодi опускають мости, вiдкривають ворота. Якщо хто йде з
Гори, за ним одразу ж закриваються ворота.