Страница:
води, дрiбнi ©© зуби були слiпучо-бiлi, вся вона була дужа, мiцна,
засмагла, але водночас напрочуд чарiвна, красива, i Володимир на якусь
хвилину навiть замилувався нею - зухвалою, смiливою.
- Ти велiв привести мене сюди, - промовила Рогнедь. - Говори, я слухаю.
- Так, я велiв привести тебе сюди, - вiдповiв ©й Володимир, - бо не
хотiв, щоб мо© во© вбили тебе. - Вiн хвилинку помовчав i додав: - Не
думай, проте, що во© мо© убiйники й розбишаки, - вони хотiли й мусили тебе
вбити, бо ти пiдняла руку на ©хнього князя... Древнiй наш закон каже: око
за око, зуб за зуб.
- Навiщо ж ти тодi, - зухвало крикнула вона, - вирвав мене з ©хнiх рук?
Закони i у вас, i у нас однаковi. Око за око, зуб за зуб - так я хотiла
помститись ворогам, якi вбили мого батька, якщо ж боги не допомогли менi,
краще б я померла пiд вашими мечами... Гаразд, княже, не будемо багато
говорити - убий ти мене сам...
Князь Володимир посмiхнувся.
- Я вислухав тебе, але не розумiю, чому мушу вбивати?
- Ти впився кров'ю i прийшов по дань, - почала вона. - Ти - син рабинi
i сам трел* (* Трел - раб (швед.) - уже ранiше посилав сво©х слiв i
вимагав, аби батько мiй скорився тобi, я ж стала тво ю жоною. Чу ш, батько
мiй узяв меч проти тебе, а я не захотiла роззути й не роззую сина
робочича. Далi ти зна ш усе - це Один велiв менi помститись, бо ти вбив
мого батька й братiв, але я не зумiла цього зробити... Що ж, так судила
доля, ти ма ш право i повинен мене вбити - око за око й зуб за зуб.
Те, що Рогнедь говорила Володимиру, було образою для нього, вона
вважала себе високою особою, князiвною, а його називала рабом, трелом,
проте сам вiн не хотiв ображати ©©, дiвчину, й стримав себе.
- Ти зухвала й горда, Рогнедь, - сказав ©й Володимир i презирливо
додав: - Тiльки в тебе надто кволi руки для того, щоб знищувати руських
князiв i ©хнiх во©в.
Вона аж зблiдла й стиснула, заскреготiла зубами.
- Коли ти поставиш мене пiд дубом смертi, я сама накину собi петлю на
шию...
- Я бачу, ти смiлива...
Полотська княжна мовчала. Князь Володимир ступив крок уперед i
зупинився близько вiд не©.
- Слухай, Рогнедь, - по дуже довгiй хвилинi сказав вiн. - У нас,
руських людей, давнiй покон: коли ми одолiва мо ворога, то уклада мо з
ним мир i вже бережемо його. Там, у Новгородi, посилаючи слiв до твого
батька, я говорив, що хочу мати з ним мир i любов, а тебе на знак цього
волiю назвати сво ю жоною... Коли ж мо© сли повернулись i сказали, що
князь Регволд порвав i ногами затоптав мою грамоту, я дав слово Новгороду
i поклявся перед богами, що Полотськ буде нашим, а ти - мо ю жоною... А
далi що сталось, Рогнедь, - твiй батько i брати вбитi, - що менi -
ворогувати з мертвими? Полотська земля скорилась - вiднинi тут буде мир.
Тiльки от ти не скорилась - хотiла мене вбити, помста живе в тво му серцi.
- Я не розумiю, для чого ти це говориш i чого жада ш вiд мене.
- Чу ш, Рогнедь, - голосно промовив вiн, - вже хто-хто, а я мiг
вимагати з тебе дань, та зараз не хочу цього, бо не був би князем, аще
мстився б жонi, удовицi, сиротi, та й тобi, полотська княжно... Зроблю з
тобою княжий i справедливий руський суд. Ти дiяла, як велiв твiй закон, -
не винувачу тебе, але бiльше, чу ш, бiльше нiчого ти вже зробити не можеш.
Через це я тебе й не караю... Будь, Рогнедь, такою, як велить розум,
серце, тiльки не роби зла, бо загинеш. Слово ж мо таке. Якщо ти хочеш
бути в городi або десь у землi Полотськiй - живи тут, слово князя - закон
для його людей. Якщо хочеш повернутись у землю тво©х батькiв - дам тобi
грамоту, во©в, якi проведуть тебе скрiзь, хоч i за Варязьке море... Ти -
дочка князя Регволда - вiльна робити, що хочеш... Iди, Рогнедь!
Вона не йшла, стояла на мiсцi, от з ©© уст зiрвалось:
- Скажи менi одно, княже! Чому ти так робиш, чому волi ш так судити?
Закон? Який закон? Я не розумiю того, що ти робиш...
Володимир пильно подивився на не©.
- Нi, тiльки й допреже закон, - вiдповiв вiн, - але, либонь, щось i
iнше, що велить менi саме так зробити...
- Очевидь, ти, - суворо сказала вона, - вбивши мого батька й братiв,
тепер хочеш поглузувати й з мене.
- Глузувати? О нi! - одразу ж суворо вiдповiв вiн. - Ти повинна знати i
зна ш - не моя десниця вбила батька й братiв тво©х, а руськi люди. Знову
ж, не моя десниця, а вони хотiли вбити й тебе, я ж не дав мечу впасти на
твою голову.
- Тодi ти... - почала вона й не кiнчила. - Скажи менi правду, руський
княже. Ти пожалiв мене як бранку, але не хочеш, щоб я була в Полотську,
гониш за Варязьке море, бо я немила тобi?
- Ти марно, - промовив вiн, - говориш це, Рогнедь, бо ще в Новгородi я
нарiк тебе жоною. Не я, а ти - зухвала, горда - вважала, що в тобi тече
кров князiвни, а я тiльки раб, це ти одштовхнула мою руку, сказала, що не
будеш жоною сина рабинi, бо не любила й не любиш мене... Як же ти смi ш
запитувати тепер, мила менi чи нi?!
Вона мовчала, i це вже була не та зухвала, горда полочанка, яка недавно
злим словом ганьбила князя. Рогнедь опустила очi долу, впали й руки ©© -
в'ялi, безсилi.
- Я жду, Рогнедь, говори. Якщо хочеш пiти в землю сво©х батькiв,
вiдчиню дверi, дам грамоту, людей; хочеш бути в Полотську - лишайся... А
тепер iди! Я дуже стомився, завтра ж у похiд... Iди, Рогнедь! Прощай!
Не пiднiмаючи очей, вона повернулась, рушила до дверей, вийшла...
Хто зна , чи довго спочивав князь Володимир?! Може, як во©н, що спить i
все чу , склепив очi на одну хвилину i враз прокинувся, може, i це
ймовiрнiше, спочивав бiльше, до пiзньо© години ночi, - але раптом вiн
схопився, сiв на ложi, одразу ж взув чоботи.
За вiкном стигла нiч, темно було в палатi, крiзь розчиненi дверi
струмувало жовтаве свiтло з переходiв, на порозi ж невиразно окреслювались
чи©сь тiнi, звiдти линули притишенi голоси.
- Хто там? - запитав князь, i рука його несамохiть потяглася до лави,
де лежав меч.
- Це я, - почув вiн голос Рогнедi. - Хочу з тобою зараз говорити. Тво©
ж во© не пускають...
Вiн зрозумiв, що княжна прийшла до нього у якiйсь важливiй справi, хоче
сказати те, чого вiдкладати не можна... Тiльки одного не мiг збагнути
Володимир: що змусило ©© прийти так пiзно, нагло© ночi.
- Гриднi, - велiв вiн, - я говоритиму з княжною... Запалiть свiтло.
Вони внесли й поставили на столi свiчку, швидко вийшли.
Володимир i Рогнедь залишилися в палатi тiльки удвох. Блiда, вже без
обруча на головi, з розпущеним волоссям, що сягало аж до колiн, у тому ж
темному платнi, тiльки з зеленкуватим каменем на грудях, вона стояла з
опущеними руками бiля порога.
- Конунг Вольдемар, - нечутно ступивши крок уперед, почала вона.
- Я не конунг, а князь, - одразу ж перебив вiн ©©, - i не Вольдемар, а
Володимир.
- Вибачай, княже.
- Я слухаю тебе.
Знову мовчання й невисловлене вагання.
- У цю нiч, - продовжила вона, - менi було дуже важко... Я нi крихти не
спала... попросила во©в... прийшла до тво © палати... довго умовляла
збудити тебе... Вони навiть, - Рогнедь ображено посмiхнулась, - шукали, чи
нема в мене збро©... Я прийшла... я мусила йти... так треба... так судили
боги...
Вона на мить замовкла, дивлячись на вогонь свiчi, що гаряче, як жертва,
горiв на столi, i Володимир помiтив, як з ©© очей скотилось кiлька
сльозин.
- Я прийшла сюди, щоб роззути тебе, княже, - закiнчила Рогнедь, i густi
рум'янцi виступили на ©© щоках.
Вiн щиро здивувався, пригадавши розмову з Рогнеддю в цiй же палатi
кiлька годин тому, суворо сказав:
- Ти вiдмовилась мене роззути, коли я того бажав. Нинi вночi ти
намiрялась навiть мене вбити, говорила, що ненавидиш. Я простив тебе, дав
життя, дозволив ©хати, куди бажа ш... Чому ж ти тепер прийшла?..
- Княже Володимире, - щиро промовила вона. - Ти - смiливий, хоробрий
витязь, умi ш ненавидiти й прощати, а тому я прийшла й мушу роззути тебе,
княже! Рогнедь замовкла, рум'янцi на ©© щоках потухли. Почуття перемоги!
О, в цю пiзню годину ночi князь Володимир вiдчув його i, либонь, дужче,
нiж напередоднi в битвi, - дiвчина, дочка князя Регволда, що недавно
образила й вiдмовилась вiд нього, прийшла сюди, вiдда найдорожче - сво
тiло, душу.
- Я був i лишаюсь нинi сином рабинi, - не стримався й зухвало сказав
Володимир.
Рогнедь на мить затялась, але опанувала себе й вiдповiла:
- Дуже шкодую, що колись назвала тебе робочичем, проклинаю годину, коли
так сказала. Зробила б тодi iнакше, - заломила вона руки, - може, не було
б цього страхiття, живi були б мiй батько й брати... Княже Володимире,
менi дуже шкода, що минулого не повернеш. Нинi я побачила, що син рабинi
здатний зробити бiльше i може бути справедливiшим, анiж князь... i я
полюбила тебе. Ти вiриш менi? Скажи правду...
Володимир не ждав таких слiв Рогнедi, важко було йому й вiдповiдати на
©© одверте питання.
- Ти дуже смiлива й до серця менi, Рогнедь! - вимовив вiн.
Нiби борючись з хвилею, яка налiтала на не©, Рогнедь простягла руки.
- I ти бiльше нiчого не скажеш? - крiзь стиснутi зуби вирвалось у не©.
Володимир зрозумiв ©©. О, цi жiнки, либонь, усi такi, тiльки що -
присягайся ©м у любовi. А чи зна вона - це зухвале дiвчисько, - скiльки
сил вже кошту йому?..
- Я ще з Новгорода посилав сво©х слiв, - вiдповiв Володимир, -
пропонував тобi бути мо ю жоною...
- Ти глузу ш з мене, княже, - суворо промовила Рогнедь. - Тодi я
вiдмовила тво©м слам, а тiльки-но, ти вже чув, прокляла годину, коли так
зробила... Те, що було, минуло, те, що робиться зараз, ой, яке все це
страшне, княже. Проте я говорю, жду твого слова, бо хочу, щоб нам з тобою
було добре...
- Нам i буде добре! Ти - справедлива, смiлива, хороша! Я, чу ш,
Рогнедь, також буду справедливим, хорошим, добрим з тобою...
Вiн пiшов уперед, усе ближче й ближче до не©, обхопив ©© стан руками...
- Хороша моя... Чудова!!! - зривались у нього слова.
- Що я роблю! Боги! - промовила вона, рвучко пiдняла руки й обняла його
за шию. Вiн поцiлував ©© раз, i другий, i третiй, вона вiдповiдала
несмiливим, якимсь шукаючим поцiлунком.
Це була, либонь, остання краплина, що наповнила серце Рогнедi.
Володимир сiв на ложе, вона стала перед ним на колiна, - так велiв древнiй
покон, - i роззула його.
А тодi Володимир схилився до Рогнедi, взяв ©© дужими руками, посадив на
ложе, довгим поцiлунком подякував за муки й страждання.
- Рогнедь - добре iм'я, - владно сказав вiн, - але я волiв би називати
тебе руським iм'ям - Рогнiдою. Чи дозволиш, Рогнiдо?
О любов - перша в життi, неповторна, принадна! Ти як квiтка, що
розпустилася вночi i, свiжа, запашна, яскрава, здрига ться вiд важких
крапель роси, повна живодайних сокiв, тремтить у млосному сподiваннi й
напрузi, вiддав нектар, усю та мничу силу чудовому метелику,
трудiвницi-бджолi й цiлу теплу щоку, яка схилилась над нею.
У не© було мiцне, але нiжне й гнучке тiло, поцiлунки ©© нагадували
тепло сонця, пестощi й ласка подiбнi до морсько© хвилi; а хiба молодий,
мужнiй Володимир не був схожий на не©?
Тiльки на свiтаннi лодiя ©хньо© любовi зупинила свiй плин у щасливому,
безтурботному морi. У примарному свiтлi нового дня Володимир подивився на
не© стомленим, щасливим поглядом. Вона повiрила - новгородський князь може
бути суворим, але ще бiльше, мабуть, ласкавим, пристрасним, нiжним...
- Тепер ти й по©деш, княже Володимире? - тихо й дуже смутно промовила
вона.
Поклавши руку на плече, вiн довго дивився на ©© обличчя, бачив голубi
очi, надзвичайно довгi й нiбито аж важкi вi©, блiде чоло, темнi пасмуги
пiд очима.
- Так, Рогнiдо, зараз я по©ду. Кличуть земля i люди. Попереду тяжка
брань.
- Я знаю це - попереду в тебе брань, Ки©в, слава... Там ти забудеш
мене.
- Нi, не забуду. Слово руського князя - тверде й несхитне. Ще не
бачивши, я нарiк тебе жоною, вночi я був тво©м мужем, так i буде.
Вiн поцiлував ©© уста, що були вже холоднi, теплою щокою доторкнувся ©©
чола.
Рогнiда замислилась i сказала твердо, рiшуче:
- Нi, княже, пiсля всього, що сталось, i за одну тiльки нiч ти не мiг
мене полюбити. Я ждала, всю нiч ждала твого слова, але ти його не сказав.
Що ж, уже з Ки ва напиши менi в грамотi, що велить серце, пошли гiнця, щоб
усе знала... Я ж не забуду цi © ночi. Вибачай ще раз за те, що називала
тебе ранiше робочичем; ти справжнiй князь Русi. А тепер усе, княже. дь
щасливо! Я молитимусь за тебе так само, як молилась за свого батька й
братiв.
- Рогнiдо! - промовив вiн. - Я тобi сказав усе, що думав.
- Якщо ж ти, - закiнчила вона смутно, - не полюбиш чи по©деш i забудеш
мене, я залишусь сама й не проклинатиму тебе... Чу ш, мiй диний i
коханий! Так, виходить, судили боги...
Вона поцiлувала його. О, який щирий, пристрасний був останнiй поцiлунок
Рогнiди!
Князь Володимир вийшов з палати, проминув кiлька переходiв, де стояли
озбро нi во©, i потрапив до стравницi. Там уже приготували снiданок, в
зборi була старша дружина. Проте нiхто не сiдав до столу, всi привiтали
князя i тiльки тодi, коли вiн сiв, брязкаючи мечами, розташувались на
лавах.
- Не будемо затримуватись, дружино! - сказав Володимир. - Дорога нам
далека.
Вони ©ли досхочу, добре й випили. Сам Володимир не хотiв ©сти, взяв
кiлька шматочкiв в'ялено© конини, запив ©© медом.
Прийшов час залишати Полотськ. Князь i во води вийшли у двiр, щоб сiсти
на коней, прямувати до рiчки, а там лодiями й далi.
м не так швидко пощастило ви©хати. У дворi бiля терема, де стояли
розбитi вози, валялись посiченi шоломи, поламанi списи, сокири, стовпилось
багато бородатих, одягнутих у довгi темнi платна й високi ремiннi чоботи
людей. Тiльки-но князь з'явився на ганку, вони стали низько йому
вклонятись, загомонiли:
- Вислухай нас, княже Володимире! Не покидай без свого слова.
- Я слухаю! - зупинився на сходах Володимир i дав знак, щоб хтось iз
старших полочан пiдiйшов ближче до нього.
Наперед ступив сивобородий чоловiк, на обличчi якого темнiв широкий
шрам.
- Княже Володимире! - почав вiн. - Ми зiбрались тут - полотськi во води
й бояри, - а множество люду сто©ть за стiнами града, щоб сказати тобi, як
багато натерпiлись вiд свiонських конунгiв, як багато зла побачили вiд
князя Регволда... Праве дiло ти зробив, покаравши його. Але докiнчи
справу, княже. Одвiку ми були з Руссю, мали сво©х руських князiв, дружбу з
Ки©в-городом. Просимо тебе, княже, прийми нас до себе, волимо бути з
Руссю, багато наших людей бажають iти з тобою. А нас не залишай сиротами,
дай свого князя! - Закiнчивши цю мову, сивобородий чоловiк ще раз низько
вклонився князевi, слiдом за ним схилили голови й бояри та во води, що
стояли в дворi.
- А ще волимо, - загомонiли вже в дружинi самого князя. - Зроби суд над
головниками, що хотiли вчора вбити тебе й нас, княже, вели десницею сво ю
©х покарати.
- Добре! Буде так, як просите, - вiдповiв князь Володимир. - Русь
прийме до себе Полотськ й усю землю. Коли пiзнiше побува мо у вас, будемо
говорити про князя. Зараз залишаю у вас посадника свого, во воду
новгородського Путяту, що дiятиме по слову мо му i з вами разом стоятиме
за Русь.
- Спасибi, княже Володимире! - залунали навкруг голоси.
- А головникiв покарай... Зроби суд, княже! - не вгамовувалась дружина.
Князь Володимир зняв шолом з сво © голови, подивився на людей, що
заповнювали двiр, на долину за городом, голубе небо, сонце.
- Багато смертi наокруг, - промовив вiн, - i н хочу ©© примножувати...
Нехай буде не смерть, а життя - велю всiх головникiв випустити, нехай
iдуть i кажуть, чи справедливi руськi люди. Дочку ж князя Регволда
Рогнiду, що робила так, як пiдказував ©й закон: хотiла помститись за
батька й братiв, але не змогла цього зробити, а нинi вночi мене роззула, -
милую, залишаю в теремi як жону свою й княгиню.
На високiй стiнi Полотська, край заборола, спершись на поручнi, стояла
й дивилась на осяяну вранiшнiм рожевим промiнням долину перед собою жiнка
в темному платнi - це була Рогнiда.
Вона бачила, як iз ворiт города ви©жджала численна дружина, а за нею
рушили полочани, ©й було видно, як на березi во© сiли в лодi© й попливли
до рiжка, де вода Полотi зливалась з Двiною, а полочани стояли й привiтно
махали ©м руками.
Але мiж усiма цими людьми Рогнiда бачила тiльки князя Володимира, що
видiлявся нiбито з-помiж iнших одягом сво©м, збро ю, був - так здавалося
Рогнiдi - вищий, нiж iншi, кращий, ставнiший. Ось вiн ви©хав на чолi сво ©
дружини за ворота, обернувся й довго дивився на стiни Полотська, ось рушив
далi по долинi, зупинив коня на високiй кручi й ще раз подивився на город,
а от ступив, сiв у лодiю.
Глибокi й складнi почуття хвилювали душу Рогнiди в цi хвилини. Вона
пригадувала недавн минуле, коли в палатi отця свого осуджувала
новгородського князя-трела, бiй пiд стiнами города й у дiтинцi, коли
загинули батько ©© й брати, трупи ©х пiд чорним знаменом у лодi© на
Двiнi...
Нарештi ще одна, минула, нiч, коли Рогнiда намагалась помститись
князевi-трелу, що вбив ©© батька й братiв, а потiм сама прийшла до нього в
палату, роззула, вiдповiла поцiлунком на поцiлунок, була з ним всю нiч в
одно тiло...
- I я його полюбила, полюбила довiку, - зривалось з ©© уст. - Як же, як
я могла це зробити? Мiй коханий - вбивця отця мого й братiв. Вiн по©хав i
нiколи вже не повернеться. А що жде мене тут, у Полотську, крiм сорому?
Яку кару мушу прийняти?! Нi, смерть, тiльки смерть. Боги, боги, допоможiть
же менi, приймiть стомлену дуi©iу!
Висока й крута стiна Полотська, гостре околля чорнi внизу, на днi i
схилах наокруг рову. Кинутись туди - i кiнець, обiрвуться важкi думи,
припиняться невимовнi муки, вона пiде до отцiв сво©х, буде з ними. Один
крок!
Полотська княжна не зробила цього кроку, темна постать ©© хитнулась над
безоднею, проте одразу ж завмерла, вона вп'ялась пальцями в забороло,
стояла, дивилась.
Рогнiда бачила, як лодi© руськi зупинились бiля пiвострова, де води
Полотi зливаються з могутньою течi ю Двiни, бачила, як там, на високiй
кручi, во© зiбралися пiд голубим знаменом, що маяло, як вiтрило, пiд
вранiшнiм вiтром, ще раз побачила на конi Володимира, i ©й здалося, нi,
вона була певна, що це так i було, - вiн махнув ©й рукою на прощання.
I цей невеликий, невловимий рух, якого, може, й не було? але який
помiтила Рогнiда, викликав ще одну, i, мабуть, останню, бурю в ©© душi,
змусив зупинитись, вiдступити вiд краю заборола.
Палати Валгалла!* (* Палати Валгалла - рай (швед.) О, прийде час, i
вона полине туди на пир Одина, при дна ться до валькiрiй* (* Валькiрi© -
райськi дiви), пiднесе рiг з медом отцю й братам, що загибли як геро©...
Це буде пiзнiше, набагато пiзнiше. Навiщо Рогнiдi зараз думати про
смерть i небо, коли тут, на землi, так принадно пахне весняне повiтря,
тiло ще тремтить вiд пестощiв, ласки, поцiлункiв, у вухах дзвенить голос:
"Прощай, Рогнiдо! Я покличу тебе з Ки©в-города..."
- Трел! - ще раз i вже востанн промовила Рогнiда. - Нi, князь
новгородський, що взяв неприступний Полотськ, скоро буде великим князем
Русi, - не трел... Рогнiда також буде не тi* (* Тi - рабиня), а жона князя
Володимира, велика княгиня Русi...
Рогнiда дiяла й мислила так, як батьки ©© й усi далекi предки, що над
усе в свiтi ставили силу, силою добували владу, але скорялись i вiрно
служили, коли зустрiчали когось дужчого вiд себе.
I ще подумала Рогнiда про те, що минула нiч не пройде безслiдно, що
насiння любовi, посiяне в цю нiч, дасть свiй плiд i народить вона сина...
Князь Володимир, ви©жджаючи з Полотська, звичайно, бачив Рогнiду. Темна
постать ©© виразно окреслювалась край стiни дiтинця, коли вiн спроквола
спускався з дружиною до Полотi; розгледiти Рогнiду можна було й з подi©,
що пiд дужими ударами гребцiв перетинала зеленкуватi води рiчки, з
пiвострова, де Полоть зливалась з Двiною. Увесь цей час Володимир бачив
самотню Рогнiду на стiнi города.
Чи краяли його серце скорбота й жаль за полотською княжною, з якою так
несподiвано звела доля й тепер надовго розлучала, чи хотiв би повернутись
назад i бути з нею, зустрiти ще одну й ще одну нiч у цьому глухому
лiсовому городi, пливти й пливти в чарах кохання?
Нi! Скорбота й жаль не турбували в цю вранiшню весняну годину молодого
новгородського князя, радiсть, гордiсть i щастя наповнювали його душу.
Оточений дружиною, ©хав вiн на баскому конi до рiчки, переплив Полоть,
вийшов на берег, щоб оглянути перед далекою дорогою комонникiв, якi тут
зiбрались, зробити у порядок лодiям.
Полки стояли, ждали його слова. Гребцi на лодiях уже приготувались до
далекого походу, пiдняли весла. Високо над ними висiло до самих сво©х
глибин прозоре голубе небо, в ньому котилось, як вогняне коло, тепле
принадне сонце, близько линули й дзвенiли, перлами розсипаючись у крутих
берегах, веснянi води Полотi й Двiни, на луках зеленiли трави, мiж ними
жовтими й голубими озерцями свiтились квiти, десь ударила зозуля, в
неозорiй височинi дзвенiв жайворонок, - як мiг не радiти i не милуватись
свiтом князь Володимир!
Все це хвилювало, пiдносило, втiшало його серце, новий день був зовсiм
не такий, як попереднiй, тiльки вчора тут земля гула пiд копитами коней,
лилась кров, вмирали люди, доля Полотська вирiшувала успiх усi © його
справи, важкого походу на Ки©в. I тепер ще попереду був далекий шлях, у
голубому небi мчали на пiвдень чорнi круки, багато, о, як багато
доведеться пролити кровi руським людям, доки мир i тиша прийдуть на землю.
Перша перемога завжди окрилю людину. Подолавши князя Регволда i
прилучивши Полотську землю, князь Володимир вiрив у свою перемогу, був
переконаний, що похiд на Ки©в закiнчиться щасливо, - чорнi круки полетiли
ген далеко, жайворони дзвенiли над полками.
А серце?! Що поробиш - молодому серцю (та хiба тiльки молодому?)
властивi поривання й дерзання, молоде серце - це голуб, який шука собi
голубицi; перемога i любов, радiсть i щастя, здiйснення бажань i невпинний
порив уперед, - хто не був молодим, хто цього не зна !
Князь Володимир був гордий, що скорив свавiльну полотську княжну,
щасливий, бо вона вiддала йому ласку й тепло, певен, що полюбить ©©
колись, покличе до города Ки ва.
Ось чому, покидаю чи древнiй Полотськ, князь Володимир зупинився на
кручi, пiдняв руку й послав Рогнiдi, що все стояла й стояла на стiнi,
тепле вiтання.
I рушили во© князя Володимира - подiями по тиховоднiй Полотi, комонно й
пiшо через лiси й поля, щоб вийти бiля города Смоленська, з' днатись з
пiвнiчними воями, якi там ©х ждали, i пливти далi Днiпром на сiчу з
Ярополком. Назустрiч ©м, угору вiд Ки ва, Днiпром посувалось во©нство
Ярополка. Гроза стояла над Руссю, брат iшов на брата, земля на землю.
8
I нiхто з них не знав того, що саме в цей час до укра©н Русi, до мирних
городiв i сiл на захiд сонця пiдступа ворог, який давно вже вiдточив свiй
нiж i тiльки ждав нагоди, щоб напасти.
"Drang nach Osten!"* (* "Drang nach Osten!" - Похiд на Схiд! (Нiм.)
Цей крик лунав на слов'янських землях уже не вперше. За тим, що дiялось
на Русi, пильно стежили нiмецькi iмператори, за спиною яких стояв римський
папа.
На пiвднi iмперi© були землi Угорщини, Болгарi©, Вiзантi©, з якими
нiмецькi iмператори Оттон I i син його Оттон ©© не раз стикались, але
перемогти не могли. Через це вони всi сво© сили скеровували на схiд.
"Drang nach Osten!" - це був перший клич, що пролунав у новоутворенiй
Нiмецькiй iмперi©, i вже тодi полчища ©хнiх рицарiв рушають на схiд.
Проте Схiд виявився не таким пiддатливим i кволим, як вважали нiмецькi
iмператори. Довго й дуже довго довелось ©м боротись з Польщею, тяжкою була
для iмперi© боротьба з Чехi ю, доки вони цiною величезних втрат, по колiна
в кровi пiдкорили володарiв цих земель. Але коли нiмецькi орди посунули
далi на схiд, щоб скорити слов'янськi племена над Варязьким морем, то на
рiчцi Лехi зазнали жорстоко© поразки. Слов'яни люто, не шкодуючи сил i
життя, боролись за сво життя i волю.
Ворожнеча мiж Володимиром i Ярополком, усобиця в Руськiй землi надали
сил нiмецьким iмператорам. Не власними руками - польський князь Мешко I,
що був ©хнiм слухняним слугою, почувши про брань на Русi, велить сво©м
полкам вирушати на схiд, захоплювати руськi городи й землi.
I в той час коли во© князя Володимира бились у Полотську з дружиною
Регволда й перемогли ©©, в той час коли князь Володимир вируша на
Смоленськ i далi на пiвдень супроти Ярополка, в цей час потай до Русько©
землi пiдходять вороги з заходу. Темно© ночi стали вони на схилах гiр
навкруг Перемишля, подерлись на його стiни, сталась велика сiча, загинуло
множество людей руських, запалав город i околицi.
Звiдси ворожi во© пiшли на Червен, оточили його, три днi руйнували й
палили стiни, прорвались, залили город кров'ю.
Разом з ними йшли пископ Лев i священик Рейнберн, - ©м не пощастило в
Ки вi з хрестом, тепер римський папа дiяв мечем.
Слух iде по Русi про сварку князiв-братiв, i хвилюються далекi ©©
землi; волзькi булгари збирають во©в, посилають слiв у степи за
Iтиль-рiкою, щоб знайти там орди, якi виходять з глибин Азi©, з' днатись з
ними i рушати на Русь.
Горе дому, де нема злагоди й миру, горе землi, де сваряться племена,
страшно, коли зброю пiднiма брат на брата, син на отця.
Багато зла принiс землi Руськiй князь Ярополк, великi й труднi дiла
випали на долю Володимира, сина Святослава.
РОЗДIЛ ШОСТИЙ
1
Князь Володимир розумiв, що Ярополк не допустить його до Ки ва, а
намагатиметься зустрiти й розбити пiвнiчну рать у верхiв'ях Днiпра.
Пiзнiше вiд купцiв, втiкачiв-смердiв i простих чорних людей вiн довiдався,
що Ярополк справдi зiбрав багато во©в, частину яких посадив на лодi©, а
багато ©дуть комонно й посуваються пiшо берегами. Уже в полi передня
сторожа знаходила слiди й бачила не раз на обрi© во©в: невiдомо було
тiльки, де ж зупиниться i прийме сiчу Ярополк.
I от нарештi в один з перших днiв iзока* (* I з о к - червень) лiта
980-го на свiтаннi примчали во© передньо© сторожi, зскочили iз замилених
коней, розповiли, що вище вiд Любеча на Днiпрi i в затоках пiше вiйсько
Ярополка хова ться у лiсах над кручами, а комонники розтяглись пiвколом у
полi.
Князь Володимир спав на лодi©; почувши тупiт коней, прокинувся, вийшов
на берег i слухав сторожу, а тодi покликав старшу дружину, сiв з нею пiд
вербами й став думати, як починати сiчу з полками Ярополка.
Це була дуже важлива й вiдповiдальна година - рать наближалась до ратi,
вирiшувалась доля Русi, все залежало вiд того, як вести далi во©в з
пiвночi, щоб розбити полки убiйника-князя.
Князевi Володимиру було на кого спертись - навкруг нього стояли й
сидiли на приступках днiпрово© кручi бувалi, старi вже во води, що вздовж
засмагла, але водночас напрочуд чарiвна, красива, i Володимир на якусь
хвилину навiть замилувався нею - зухвалою, смiливою.
- Ти велiв привести мене сюди, - промовила Рогнедь. - Говори, я слухаю.
- Так, я велiв привести тебе сюди, - вiдповiв ©й Володимир, - бо не
хотiв, щоб мо© во© вбили тебе. - Вiн хвилинку помовчав i додав: - Не
думай, проте, що во© мо© убiйники й розбишаки, - вони хотiли й мусили тебе
вбити, бо ти пiдняла руку на ©хнього князя... Древнiй наш закон каже: око
за око, зуб за зуб.
- Навiщо ж ти тодi, - зухвало крикнула вона, - вирвав мене з ©хнiх рук?
Закони i у вас, i у нас однаковi. Око за око, зуб за зуб - так я хотiла
помститись ворогам, якi вбили мого батька, якщо ж боги не допомогли менi,
краще б я померла пiд вашими мечами... Гаразд, княже, не будемо багато
говорити - убий ти мене сам...
Князь Володимир посмiхнувся.
- Я вислухав тебе, але не розумiю, чому мушу вбивати?
- Ти впився кров'ю i прийшов по дань, - почала вона. - Ти - син рабинi
i сам трел* (* Трел - раб (швед.) - уже ранiше посилав сво©х слiв i
вимагав, аби батько мiй скорився тобi, я ж стала тво ю жоною. Чу ш, батько
мiй узяв меч проти тебе, а я не захотiла роззути й не роззую сина
робочича. Далi ти зна ш усе - це Один велiв менi помститись, бо ти вбив
мого батька й братiв, але я не зумiла цього зробити... Що ж, так судила
доля, ти ма ш право i повинен мене вбити - око за око й зуб за зуб.
Те, що Рогнедь говорила Володимиру, було образою для нього, вона
вважала себе високою особою, князiвною, а його називала рабом, трелом,
проте сам вiн не хотiв ображати ©©, дiвчину, й стримав себе.
- Ти зухвала й горда, Рогнедь, - сказав ©й Володимир i презирливо
додав: - Тiльки в тебе надто кволi руки для того, щоб знищувати руських
князiв i ©хнiх во©в.
Вона аж зблiдла й стиснула, заскреготiла зубами.
- Коли ти поставиш мене пiд дубом смертi, я сама накину собi петлю на
шию...
- Я бачу, ти смiлива...
Полотська княжна мовчала. Князь Володимир ступив крок уперед i
зупинився близько вiд не©.
- Слухай, Рогнедь, - по дуже довгiй хвилинi сказав вiн. - У нас,
руських людей, давнiй покон: коли ми одолiва мо ворога, то уклада мо з
ним мир i вже бережемо його. Там, у Новгородi, посилаючи слiв до твого
батька, я говорив, що хочу мати з ним мир i любов, а тебе на знак цього
волiю назвати сво ю жоною... Коли ж мо© сли повернулись i сказали, що
князь Регволд порвав i ногами затоптав мою грамоту, я дав слово Новгороду
i поклявся перед богами, що Полотськ буде нашим, а ти - мо ю жоною... А
далi що сталось, Рогнедь, - твiй батько i брати вбитi, - що менi -
ворогувати з мертвими? Полотська земля скорилась - вiднинi тут буде мир.
Тiльки от ти не скорилась - хотiла мене вбити, помста живе в тво му серцi.
- Я не розумiю, для чого ти це говориш i чого жада ш вiд мене.
- Чу ш, Рогнедь, - голосно промовив вiн, - вже хто-хто, а я мiг
вимагати з тебе дань, та зараз не хочу цього, бо не був би князем, аще
мстився б жонi, удовицi, сиротi, та й тобi, полотська княжно... Зроблю з
тобою княжий i справедливий руський суд. Ти дiяла, як велiв твiй закон, -
не винувачу тебе, але бiльше, чу ш, бiльше нiчого ти вже зробити не можеш.
Через це я тебе й не караю... Будь, Рогнедь, такою, як велить розум,
серце, тiльки не роби зла, бо загинеш. Слово ж мо таке. Якщо ти хочеш
бути в городi або десь у землi Полотськiй - живи тут, слово князя - закон
для його людей. Якщо хочеш повернутись у землю тво©х батькiв - дам тобi
грамоту, во©в, якi проведуть тебе скрiзь, хоч i за Варязьке море... Ти -
дочка князя Регволда - вiльна робити, що хочеш... Iди, Рогнедь!
Вона не йшла, стояла на мiсцi, от з ©© уст зiрвалось:
- Скажи менi одно, княже! Чому ти так робиш, чому волi ш так судити?
Закон? Який закон? Я не розумiю того, що ти робиш...
Володимир пильно подивився на не©.
- Нi, тiльки й допреже закон, - вiдповiв вiн, - але, либонь, щось i
iнше, що велить менi саме так зробити...
- Очевидь, ти, - суворо сказала вона, - вбивши мого батька й братiв,
тепер хочеш поглузувати й з мене.
- Глузувати? О нi! - одразу ж суворо вiдповiв вiн. - Ти повинна знати i
зна ш - не моя десниця вбила батька й братiв тво©х, а руськi люди. Знову
ж, не моя десниця, а вони хотiли вбити й тебе, я ж не дав мечу впасти на
твою голову.
- Тодi ти... - почала вона й не кiнчила. - Скажи менi правду, руський
княже. Ти пожалiв мене як бранку, але не хочеш, щоб я була в Полотську,
гониш за Варязьке море, бо я немила тобi?
- Ти марно, - промовив вiн, - говориш це, Рогнедь, бо ще в Новгородi я
нарiк тебе жоною. Не я, а ти - зухвала, горда - вважала, що в тобi тече
кров князiвни, а я тiльки раб, це ти одштовхнула мою руку, сказала, що не
будеш жоною сина рабинi, бо не любила й не любиш мене... Як же ти смi ш
запитувати тепер, мила менi чи нi?!
Вона мовчала, i це вже була не та зухвала, горда полочанка, яка недавно
злим словом ганьбила князя. Рогнедь опустила очi долу, впали й руки ©© -
в'ялi, безсилi.
- Я жду, Рогнедь, говори. Якщо хочеш пiти в землю сво©х батькiв,
вiдчиню дверi, дам грамоту, людей; хочеш бути в Полотську - лишайся... А
тепер iди! Я дуже стомився, завтра ж у похiд... Iди, Рогнедь! Прощай!
Не пiднiмаючи очей, вона повернулась, рушила до дверей, вийшла...
Хто зна , чи довго спочивав князь Володимир?! Може, як во©н, що спить i
все чу , склепив очi на одну хвилину i враз прокинувся, може, i це
ймовiрнiше, спочивав бiльше, до пiзньо© години ночi, - але раптом вiн
схопився, сiв на ложi, одразу ж взув чоботи.
За вiкном стигла нiч, темно було в палатi, крiзь розчиненi дверi
струмувало жовтаве свiтло з переходiв, на порозi ж невиразно окреслювались
чи©сь тiнi, звiдти линули притишенi голоси.
- Хто там? - запитав князь, i рука його несамохiть потяглася до лави,
де лежав меч.
- Це я, - почув вiн голос Рогнедi. - Хочу з тобою зараз говорити. Тво©
ж во© не пускають...
Вiн зрозумiв, що княжна прийшла до нього у якiйсь важливiй справi, хоче
сказати те, чого вiдкладати не можна... Тiльки одного не мiг збагнути
Володимир: що змусило ©© прийти так пiзно, нагло© ночi.
- Гриднi, - велiв вiн, - я говоритиму з княжною... Запалiть свiтло.
Вони внесли й поставили на столi свiчку, швидко вийшли.
Володимир i Рогнедь залишилися в палатi тiльки удвох. Блiда, вже без
обруча на головi, з розпущеним волоссям, що сягало аж до колiн, у тому ж
темному платнi, тiльки з зеленкуватим каменем на грудях, вона стояла з
опущеними руками бiля порога.
- Конунг Вольдемар, - нечутно ступивши крок уперед, почала вона.
- Я не конунг, а князь, - одразу ж перебив вiн ©©, - i не Вольдемар, а
Володимир.
- Вибачай, княже.
- Я слухаю тебе.
Знову мовчання й невисловлене вагання.
- У цю нiч, - продовжила вона, - менi було дуже важко... Я нi крихти не
спала... попросила во©в... прийшла до тво © палати... довго умовляла
збудити тебе... Вони навiть, - Рогнедь ображено посмiхнулась, - шукали, чи
нема в мене збро©... Я прийшла... я мусила йти... так треба... так судили
боги...
Вона на мить замовкла, дивлячись на вогонь свiчi, що гаряче, як жертва,
горiв на столi, i Володимир помiтив, як з ©© очей скотилось кiлька
сльозин.
- Я прийшла сюди, щоб роззути тебе, княже, - закiнчила Рогнедь, i густi
рум'янцi виступили на ©© щоках.
Вiн щиро здивувався, пригадавши розмову з Рогнеддю в цiй же палатi
кiлька годин тому, суворо сказав:
- Ти вiдмовилась мене роззути, коли я того бажав. Нинi вночi ти
намiрялась навiть мене вбити, говорила, що ненавидиш. Я простив тебе, дав
життя, дозволив ©хати, куди бажа ш... Чому ж ти тепер прийшла?..
- Княже Володимире, - щиро промовила вона. - Ти - смiливий, хоробрий
витязь, умi ш ненавидiти й прощати, а тому я прийшла й мушу роззути тебе,
княже! Рогнедь замовкла, рум'янцi на ©© щоках потухли. Почуття перемоги!
О, в цю пiзню годину ночi князь Володимир вiдчув його i, либонь, дужче,
нiж напередоднi в битвi, - дiвчина, дочка князя Регволда, що недавно
образила й вiдмовилась вiд нього, прийшла сюди, вiдда найдорожче - сво
тiло, душу.
- Я був i лишаюсь нинi сином рабинi, - не стримався й зухвало сказав
Володимир.
Рогнедь на мить затялась, але опанувала себе й вiдповiла:
- Дуже шкодую, що колись назвала тебе робочичем, проклинаю годину, коли
так сказала. Зробила б тодi iнакше, - заломила вона руки, - може, не було
б цього страхiття, живi були б мiй батько й брати... Княже Володимире,
менi дуже шкода, що минулого не повернеш. Нинi я побачила, що син рабинi
здатний зробити бiльше i може бути справедливiшим, анiж князь... i я
полюбила тебе. Ти вiриш менi? Скажи правду...
Володимир не ждав таких слiв Рогнедi, важко було йому й вiдповiдати на
©© одверте питання.
- Ти дуже смiлива й до серця менi, Рогнедь! - вимовив вiн.
Нiби борючись з хвилею, яка налiтала на не©, Рогнедь простягла руки.
- I ти бiльше нiчого не скажеш? - крiзь стиснутi зуби вирвалось у не©.
Володимир зрозумiв ©©. О, цi жiнки, либонь, усi такi, тiльки що -
присягайся ©м у любовi. А чи зна вона - це зухвале дiвчисько, - скiльки
сил вже кошту йому?..
- Я ще з Новгорода посилав сво©х слiв, - вiдповiв Володимир, -
пропонував тобi бути мо ю жоною...
- Ти глузу ш з мене, княже, - суворо промовила Рогнедь. - Тодi я
вiдмовила тво©м слам, а тiльки-но, ти вже чув, прокляла годину, коли так
зробила... Те, що було, минуло, те, що робиться зараз, ой, яке все це
страшне, княже. Проте я говорю, жду твого слова, бо хочу, щоб нам з тобою
було добре...
- Нам i буде добре! Ти - справедлива, смiлива, хороша! Я, чу ш,
Рогнедь, також буду справедливим, хорошим, добрим з тобою...
Вiн пiшов уперед, усе ближче й ближче до не©, обхопив ©© стан руками...
- Хороша моя... Чудова!!! - зривались у нього слова.
- Що я роблю! Боги! - промовила вона, рвучко пiдняла руки й обняла його
за шию. Вiн поцiлував ©© раз, i другий, i третiй, вона вiдповiдала
несмiливим, якимсь шукаючим поцiлунком.
Це була, либонь, остання краплина, що наповнила серце Рогнедi.
Володимир сiв на ложе, вона стала перед ним на колiна, - так велiв древнiй
покон, - i роззула його.
А тодi Володимир схилився до Рогнедi, взяв ©© дужими руками, посадив на
ложе, довгим поцiлунком подякував за муки й страждання.
- Рогнедь - добре iм'я, - владно сказав вiн, - але я волiв би називати
тебе руським iм'ям - Рогнiдою. Чи дозволиш, Рогнiдо?
О любов - перша в життi, неповторна, принадна! Ти як квiтка, що
розпустилася вночi i, свiжа, запашна, яскрава, здрига ться вiд важких
крапель роси, повна живодайних сокiв, тремтить у млосному сподiваннi й
напрузi, вiддав нектар, усю та мничу силу чудовому метелику,
трудiвницi-бджолi й цiлу теплу щоку, яка схилилась над нею.
У не© було мiцне, але нiжне й гнучке тiло, поцiлунки ©© нагадували
тепло сонця, пестощi й ласка подiбнi до морсько© хвилi; а хiба молодий,
мужнiй Володимир не був схожий на не©?
Тiльки на свiтаннi лодiя ©хньо© любовi зупинила свiй плин у щасливому,
безтурботному морi. У примарному свiтлi нового дня Володимир подивився на
не© стомленим, щасливим поглядом. Вона повiрила - новгородський князь може
бути суворим, але ще бiльше, мабуть, ласкавим, пристрасним, нiжним...
- Тепер ти й по©деш, княже Володимире? - тихо й дуже смутно промовила
вона.
Поклавши руку на плече, вiн довго дивився на ©© обличчя, бачив голубi
очi, надзвичайно довгi й нiбито аж важкi вi©, блiде чоло, темнi пасмуги
пiд очима.
- Так, Рогнiдо, зараз я по©ду. Кличуть земля i люди. Попереду тяжка
брань.
- Я знаю це - попереду в тебе брань, Ки©в, слава... Там ти забудеш
мене.
- Нi, не забуду. Слово руського князя - тверде й несхитне. Ще не
бачивши, я нарiк тебе жоною, вночi я був тво©м мужем, так i буде.
Вiн поцiлував ©© уста, що були вже холоднi, теплою щокою доторкнувся ©©
чола.
Рогнiда замислилась i сказала твердо, рiшуче:
- Нi, княже, пiсля всього, що сталось, i за одну тiльки нiч ти не мiг
мене полюбити. Я ждала, всю нiч ждала твого слова, але ти його не сказав.
Що ж, уже з Ки ва напиши менi в грамотi, що велить серце, пошли гiнця, щоб
усе знала... Я ж не забуду цi © ночi. Вибачай ще раз за те, що називала
тебе ранiше робочичем; ти справжнiй князь Русi. А тепер усе, княже. дь
щасливо! Я молитимусь за тебе так само, як молилась за свого батька й
братiв.
- Рогнiдо! - промовив вiн. - Я тобi сказав усе, що думав.
- Якщо ж ти, - закiнчила вона смутно, - не полюбиш чи по©деш i забудеш
мене, я залишусь сама й не проклинатиму тебе... Чу ш, мiй диний i
коханий! Так, виходить, судили боги...
Вона поцiлувала його. О, який щирий, пристрасний був останнiй поцiлунок
Рогнiди!
Князь Володимир вийшов з палати, проминув кiлька переходiв, де стояли
озбро нi во©, i потрапив до стравницi. Там уже приготували снiданок, в
зборi була старша дружина. Проте нiхто не сiдав до столу, всi привiтали
князя i тiльки тодi, коли вiн сiв, брязкаючи мечами, розташувались на
лавах.
- Не будемо затримуватись, дружино! - сказав Володимир. - Дорога нам
далека.
Вони ©ли досхочу, добре й випили. Сам Володимир не хотiв ©сти, взяв
кiлька шматочкiв в'ялено© конини, запив ©© медом.
Прийшов час залишати Полотськ. Князь i во води вийшли у двiр, щоб сiсти
на коней, прямувати до рiчки, а там лодiями й далi.
м не так швидко пощастило ви©хати. У дворi бiля терема, де стояли
розбитi вози, валялись посiченi шоломи, поламанi списи, сокири, стовпилось
багато бородатих, одягнутих у довгi темнi платна й високi ремiннi чоботи
людей. Тiльки-но князь з'явився на ганку, вони стали низько йому
вклонятись, загомонiли:
- Вислухай нас, княже Володимире! Не покидай без свого слова.
- Я слухаю! - зупинився на сходах Володимир i дав знак, щоб хтось iз
старших полочан пiдiйшов ближче до нього.
Наперед ступив сивобородий чоловiк, на обличчi якого темнiв широкий
шрам.
- Княже Володимире! - почав вiн. - Ми зiбрались тут - полотськi во води
й бояри, - а множество люду сто©ть за стiнами града, щоб сказати тобi, як
багато натерпiлись вiд свiонських конунгiв, як багато зла побачили вiд
князя Регволда... Праве дiло ти зробив, покаравши його. Але докiнчи
справу, княже. Одвiку ми були з Руссю, мали сво©х руських князiв, дружбу з
Ки©в-городом. Просимо тебе, княже, прийми нас до себе, волимо бути з
Руссю, багато наших людей бажають iти з тобою. А нас не залишай сиротами,
дай свого князя! - Закiнчивши цю мову, сивобородий чоловiк ще раз низько
вклонився князевi, слiдом за ним схилили голови й бояри та во води, що
стояли в дворi.
- А ще волимо, - загомонiли вже в дружинi самого князя. - Зроби суд над
головниками, що хотiли вчора вбити тебе й нас, княже, вели десницею сво ю
©х покарати.
- Добре! Буде так, як просите, - вiдповiв князь Володимир. - Русь
прийме до себе Полотськ й усю землю. Коли пiзнiше побува мо у вас, будемо
говорити про князя. Зараз залишаю у вас посадника свого, во воду
новгородського Путяту, що дiятиме по слову мо му i з вами разом стоятиме
за Русь.
- Спасибi, княже Володимире! - залунали навкруг голоси.
- А головникiв покарай... Зроби суд, княже! - не вгамовувалась дружина.
Князь Володимир зняв шолом з сво © голови, подивився на людей, що
заповнювали двiр, на долину за городом, голубе небо, сонце.
- Багато смертi наокруг, - промовив вiн, - i н хочу ©© примножувати...
Нехай буде не смерть, а життя - велю всiх головникiв випустити, нехай
iдуть i кажуть, чи справедливi руськi люди. Дочку ж князя Регволда
Рогнiду, що робила так, як пiдказував ©й закон: хотiла помститись за
батька й братiв, але не змогла цього зробити, а нинi вночi мене роззула, -
милую, залишаю в теремi як жону свою й княгиню.
На високiй стiнi Полотська, край заборола, спершись на поручнi, стояла
й дивилась на осяяну вранiшнiм рожевим промiнням долину перед собою жiнка
в темному платнi - це була Рогнiда.
Вона бачила, як iз ворiт города ви©жджала численна дружина, а за нею
рушили полочани, ©й було видно, як на березi во© сiли в лодi© й попливли
до рiжка, де вода Полотi зливалась з Двiною, а полочани стояли й привiтно
махали ©м руками.
Але мiж усiма цими людьми Рогнiда бачила тiльки князя Володимира, що
видiлявся нiбито з-помiж iнших одягом сво©м, збро ю, був - так здавалося
Рогнiдi - вищий, нiж iншi, кращий, ставнiший. Ось вiн ви©хав на чолi сво ©
дружини за ворота, обернувся й довго дивився на стiни Полотська, ось рушив
далi по долинi, зупинив коня на високiй кручi й ще раз подивився на город,
а от ступив, сiв у лодiю.
Глибокi й складнi почуття хвилювали душу Рогнiди в цi хвилини. Вона
пригадувала недавн минуле, коли в палатi отця свого осуджувала
новгородського князя-трела, бiй пiд стiнами города й у дiтинцi, коли
загинули батько ©© й брати, трупи ©х пiд чорним знаменом у лодi© на
Двiнi...
Нарештi ще одна, минула, нiч, коли Рогнiда намагалась помститись
князевi-трелу, що вбив ©© батька й братiв, а потiм сама прийшла до нього в
палату, роззула, вiдповiла поцiлунком на поцiлунок, була з ним всю нiч в
одно тiло...
- I я його полюбила, полюбила довiку, - зривалось з ©© уст. - Як же, як
я могла це зробити? Мiй коханий - вбивця отця мого й братiв. Вiн по©хав i
нiколи вже не повернеться. А що жде мене тут, у Полотську, крiм сорому?
Яку кару мушу прийняти?! Нi, смерть, тiльки смерть. Боги, боги, допоможiть
же менi, приймiть стомлену дуi©iу!
Висока й крута стiна Полотська, гостре околля чорнi внизу, на днi i
схилах наокруг рову. Кинутись туди - i кiнець, обiрвуться важкi думи,
припиняться невимовнi муки, вона пiде до отцiв сво©х, буде з ними. Один
крок!
Полотська княжна не зробила цього кроку, темна постать ©© хитнулась над
безоднею, проте одразу ж завмерла, вона вп'ялась пальцями в забороло,
стояла, дивилась.
Рогнiда бачила, як лодi© руськi зупинились бiля пiвострова, де води
Полотi зливаються з могутньою течi ю Двiни, бачила, як там, на високiй
кручi, во© зiбралися пiд голубим знаменом, що маяло, як вiтрило, пiд
вранiшнiм вiтром, ще раз побачила на конi Володимира, i ©й здалося, нi,
вона була певна, що це так i було, - вiн махнув ©й рукою на прощання.
I цей невеликий, невловимий рух, якого, може, й не було? але який
помiтила Рогнiда, викликав ще одну, i, мабуть, останню, бурю в ©© душi,
змусив зупинитись, вiдступити вiд краю заборола.
Палати Валгалла!* (* Палати Валгалла - рай (швед.) О, прийде час, i
вона полине туди на пир Одина, при дна ться до валькiрiй* (* Валькiрi© -
райськi дiви), пiднесе рiг з медом отцю й братам, що загибли як геро©...
Це буде пiзнiше, набагато пiзнiше. Навiщо Рогнiдi зараз думати про
смерть i небо, коли тут, на землi, так принадно пахне весняне повiтря,
тiло ще тремтить вiд пестощiв, ласки, поцiлункiв, у вухах дзвенить голос:
"Прощай, Рогнiдо! Я покличу тебе з Ки©в-города..."
- Трел! - ще раз i вже востанн промовила Рогнiда. - Нi, князь
новгородський, що взяв неприступний Полотськ, скоро буде великим князем
Русi, - не трел... Рогнiда також буде не тi* (* Тi - рабиня), а жона князя
Володимира, велика княгиня Русi...
Рогнiда дiяла й мислила так, як батьки ©© й усi далекi предки, що над
усе в свiтi ставили силу, силою добували владу, але скорялись i вiрно
служили, коли зустрiчали когось дужчого вiд себе.
I ще подумала Рогнiда про те, що минула нiч не пройде безслiдно, що
насiння любовi, посiяне в цю нiч, дасть свiй плiд i народить вона сина...
Князь Володимир, ви©жджаючи з Полотська, звичайно, бачив Рогнiду. Темна
постать ©© виразно окреслювалась край стiни дiтинця, коли вiн спроквола
спускався з дружиною до Полотi; розгледiти Рогнiду можна було й з подi©,
що пiд дужими ударами гребцiв перетинала зеленкуватi води рiчки, з
пiвострова, де Полоть зливалась з Двiною. Увесь цей час Володимир бачив
самотню Рогнiду на стiнi города.
Чи краяли його серце скорбота й жаль за полотською княжною, з якою так
несподiвано звела доля й тепер надовго розлучала, чи хотiв би повернутись
назад i бути з нею, зустрiти ще одну й ще одну нiч у цьому глухому
лiсовому городi, пливти й пливти в чарах кохання?
Нi! Скорбота й жаль не турбували в цю вранiшню весняну годину молодого
новгородського князя, радiсть, гордiсть i щастя наповнювали його душу.
Оточений дружиною, ©хав вiн на баскому конi до рiчки, переплив Полоть,
вийшов на берег, щоб оглянути перед далекою дорогою комонникiв, якi тут
зiбрались, зробити у порядок лодiям.
Полки стояли, ждали його слова. Гребцi на лодiях уже приготувались до
далекого походу, пiдняли весла. Високо над ними висiло до самих сво©х
глибин прозоре голубе небо, в ньому котилось, як вогняне коло, тепле
принадне сонце, близько линули й дзвенiли, перлами розсипаючись у крутих
берегах, веснянi води Полотi й Двiни, на луках зеленiли трави, мiж ними
жовтими й голубими озерцями свiтились квiти, десь ударила зозуля, в
неозорiй височинi дзвенiв жайворонок, - як мiг не радiти i не милуватись
свiтом князь Володимир!
Все це хвилювало, пiдносило, втiшало його серце, новий день був зовсiм
не такий, як попереднiй, тiльки вчора тут земля гула пiд копитами коней,
лилась кров, вмирали люди, доля Полотська вирiшувала успiх усi © його
справи, важкого походу на Ки©в. I тепер ще попереду був далекий шлях, у
голубому небi мчали на пiвдень чорнi круки, багато, о, як багато
доведеться пролити кровi руським людям, доки мир i тиша прийдуть на землю.
Перша перемога завжди окрилю людину. Подолавши князя Регволда i
прилучивши Полотську землю, князь Володимир вiрив у свою перемогу, був
переконаний, що похiд на Ки©в закiнчиться щасливо, - чорнi круки полетiли
ген далеко, жайворони дзвенiли над полками.
А серце?! Що поробиш - молодому серцю (та хiба тiльки молодому?)
властивi поривання й дерзання, молоде серце - це голуб, який шука собi
голубицi; перемога i любов, радiсть i щастя, здiйснення бажань i невпинний
порив уперед, - хто не був молодим, хто цього не зна !
Князь Володимир був гордий, що скорив свавiльну полотську княжну,
щасливий, бо вона вiддала йому ласку й тепло, певен, що полюбить ©©
колись, покличе до города Ки ва.
Ось чому, покидаю чи древнiй Полотськ, князь Володимир зупинився на
кручi, пiдняв руку й послав Рогнiдi, що все стояла й стояла на стiнi,
тепле вiтання.
I рушили во© князя Володимира - подiями по тиховоднiй Полотi, комонно й
пiшо через лiси й поля, щоб вийти бiля города Смоленська, з' днатись з
пiвнiчними воями, якi там ©х ждали, i пливти далi Днiпром на сiчу з
Ярополком. Назустрiч ©м, угору вiд Ки ва, Днiпром посувалось во©нство
Ярополка. Гроза стояла над Руссю, брат iшов на брата, земля на землю.
8
I нiхто з них не знав того, що саме в цей час до укра©н Русi, до мирних
городiв i сiл на захiд сонця пiдступа ворог, який давно вже вiдточив свiй
нiж i тiльки ждав нагоди, щоб напасти.
"Drang nach Osten!"* (* "Drang nach Osten!" - Похiд на Схiд! (Нiм.)
Цей крик лунав на слов'янських землях уже не вперше. За тим, що дiялось
на Русi, пильно стежили нiмецькi iмператори, за спиною яких стояв римський
папа.
На пiвднi iмперi© були землi Угорщини, Болгарi©, Вiзантi©, з якими
нiмецькi iмператори Оттон I i син його Оттон ©© не раз стикались, але
перемогти не могли. Через це вони всi сво© сили скеровували на схiд.
"Drang nach Osten!" - це був перший клич, що пролунав у новоутворенiй
Нiмецькiй iмперi©, i вже тодi полчища ©хнiх рицарiв рушають на схiд.
Проте Схiд виявився не таким пiддатливим i кволим, як вважали нiмецькi
iмператори. Довго й дуже довго довелось ©м боротись з Польщею, тяжкою була
для iмперi© боротьба з Чехi ю, доки вони цiною величезних втрат, по колiна
в кровi пiдкорили володарiв цих земель. Але коли нiмецькi орди посунули
далi на схiд, щоб скорити слов'янськi племена над Варязьким морем, то на
рiчцi Лехi зазнали жорстоко© поразки. Слов'яни люто, не шкодуючи сил i
життя, боролись за сво життя i волю.
Ворожнеча мiж Володимиром i Ярополком, усобиця в Руськiй землi надали
сил нiмецьким iмператорам. Не власними руками - польський князь Мешко I,
що був ©хнiм слухняним слугою, почувши про брань на Русi, велить сво©м
полкам вирушати на схiд, захоплювати руськi городи й землi.
I в той час коли во© князя Володимира бились у Полотську з дружиною
Регволда й перемогли ©©, в той час коли князь Володимир вируша на
Смоленськ i далi на пiвдень супроти Ярополка, в цей час потай до Русько©
землi пiдходять вороги з заходу. Темно© ночi стали вони на схилах гiр
навкруг Перемишля, подерлись на його стiни, сталась велика сiча, загинуло
множество людей руських, запалав город i околицi.
Звiдси ворожi во© пiшли на Червен, оточили його, три днi руйнували й
палили стiни, прорвались, залили город кров'ю.
Разом з ними йшли пископ Лев i священик Рейнберн, - ©м не пощастило в
Ки вi з хрестом, тепер римський папа дiяв мечем.
Слух iде по Русi про сварку князiв-братiв, i хвилюються далекi ©©
землi; волзькi булгари збирають во©в, посилають слiв у степи за
Iтиль-рiкою, щоб знайти там орди, якi виходять з глибин Азi©, з' днатись з
ними i рушати на Русь.
Горе дому, де нема злагоди й миру, горе землi, де сваряться племена,
страшно, коли зброю пiднiма брат на брата, син на отця.
Багато зла принiс землi Руськiй князь Ярополк, великi й труднi дiла
випали на долю Володимира, сина Святослава.
РОЗДIЛ ШОСТИЙ
1
Князь Володимир розумiв, що Ярополк не допустить його до Ки ва, а
намагатиметься зустрiти й розбити пiвнiчну рать у верхiв'ях Днiпра.
Пiзнiше вiд купцiв, втiкачiв-смердiв i простих чорних людей вiн довiдався,
що Ярополк справдi зiбрав багато во©в, частину яких посадив на лодi©, а
багато ©дуть комонно й посуваються пiшо берегами. Уже в полi передня
сторожа знаходила слiди й бачила не раз на обрi© во©в: невiдомо було
тiльки, де ж зупиниться i прийме сiчу Ярополк.
I от нарештi в один з перших днiв iзока* (* I з о к - червень) лiта
980-го на свiтаннi примчали во© передньо© сторожi, зскочили iз замилених
коней, розповiли, що вище вiд Любеча на Днiпрi i в затоках пiше вiйсько
Ярополка хова ться у лiсах над кручами, а комонники розтяглись пiвколом у
полi.
Князь Володимир спав на лодi©; почувши тупiт коней, прокинувся, вийшов
на берег i слухав сторожу, а тодi покликав старшу дружину, сiв з нею пiд
вербами й став думати, як починати сiчу з полками Ярополка.
Це була дуже важлива й вiдповiдальна година - рать наближалась до ратi,
вирiшувалась доля Русi, все залежало вiд того, як вести далi во©в з
пiвночi, щоб розбити полки убiйника-князя.
Князевi Володимиру було на кого спертись - навкруг нього стояли й
сидiли на приступках днiпрово© кручi бувалi, старi вже во води, що вздовж