Скляренко С.. Володимир

барвами грали квiти. Усi вони мовчали, тихо було навкруг, тiльки жайворони
десь високо вгорi розливали бесконечну й трохи смутну пiсню.
- Буде так! - сказав князь Володимир, стоячи над могилою свого батька.
- Ми йдемо супроти Вiзантi© на справедливу сiчу, помститись за тих, що
загинули вiд рук роме©в, утвердити новий закон i нове життя. Ти, во водо
Вовчий Хвiст, веди вершникiв полем до Хозарсько© переправи, там рушай у
Клiмати й пiдступай зi сходу до города Херсонеса, ми, во води, ©демо
Днiпром, а далi й Руським морем, щоб налетiти на Херсонес з пiвночi й
заходу.
Проте це було ще не все, що замислив князь Володимир. Стоячи на високих
кручах Хортицi, вiн дивиться на Днiпро, лiвий берег, туди ж дивиться й
дружина.
Перед ©хнiми очима стелиться безмежне поле, по ньому в' ться гостинець
- шлях суходолом до Сурожського моря й на Дон, а обабiч гостинця, скiльки
не глянь, могили й могили.
Так було всюди, де вони проходили, - над полуденними ©© шляхами, де
руськi люди бились з множеством орд i всякою навалою, з давнiх-давен
височiли, пiзнiше притерлись, а часом були вже й розоранi могили предкiв
наших, що поклали голови за Русь.
Дивлячись на цi могили, князь Володимир думав про минувшину, сучаснiсть
свою i майбутн , що в його уявi було чимсь диним, бо майбутн завжди
перетворю ться в сучаснiсть, сучаснiсть неминуче й дуже швидко, як
людський вiк, ста минулим, i тiльки минувшина вiчна - мертва, але завжди
жива, вона сто©ть на сторожi швидкоплинного свiту...
- Рiдна земля! - каже князь Володимир. - Будемо берегти ©© скрiзь i
всюди.
Вiн кладе руку на плече сина Мстислава.
- Ми йдемо, - продовжу Володимир, - на Херсонес i ще не зна мо, що нас
там жде. Вiрю, вiзьмемо город, будемо звiдти говорити з iмператорами.
Проте, сидячи в Херсонесi, хочу почувати себе твердо, мiцно. Ти ©дь
суходолом до Тмутараканi, сину мiй Мстиславе, - то Руська земля, доки там
сидимо - греки в Клiматах зав'язанi, як у мiшку. Буть тобi, сину
Мстиславе, князем Тмутараканi, стережи звiдти вiйсько мо в Клiматах, буде
потреба - покличу, iди в помiч.
- Спасибi, отче! - подякував новий князь Тмутараканi Мстислав. - Сидячи
в Тмутараканi, стерегтиму тебе, вiйсько, всю Русь.
Вiн вийма з пiхов меч. Цiлу холодне лезо, на якому гра промiння.
Князь Володимир обняв сина й теплими очима подивився на його юне
обличчя, на якому пробивались темнi вусики, пушок на пiдборiддi. От i
прийшов час розлучитись iз одним з синiв - чи ж доведеться йому ще бачити
його?
Того ж дня князь Мстислав з дружиною помчав на схiд, до Сурожського
моря.
Увесь день во© оглядали лодi©, забивали конопаттю щiлини в днищах,
готували вiтрила, снастi, укотi.
Раннього вечора, тiльки стемнiло, лягли спати - починалась остання нiч,
коли можна було на дозвiллi вiдпочити перед далеким i важким походом -
Днiпром до Олеш'я й далi морем.
Нiч була тиха, тепла. Звечора небо затягли хмари, перед самим заходом
сонця над Днiпром просiявся дощик, але вiн так само, як народився, швидко
й вщух, хмари розвiялись, темна гряда ©х висiла тiльки над пониззям.
На лодiях тут-там чулись розмови, десь народилась у темрявi, покотилась
над плесом тужна пiсня, понад берегом i вище, на кручах, згасали вогнища,
в полi на конях, вище ж i нижче вiд стану на насадах стала на чотi
сторожа.
I раптом у тишi пролунав один голос, до якого при днався другий,
третiй:
- Дивiться, дивiться на небо!
Усi дивились на пониззя, де ранiше висiла, а тепер уже розiйшлася
громада хмар, - там, у небi, починаючись широким хвостом вiд Волосiнi i
простягаючись гострим списом майже до обрiю, срiблясто переливалась дивна
зоря* (*Комета 989 року.) .
Втiм, це була не зоря - високо в небi серед iнших зiр, затьмарюючи ©х,
висiла зоря-хмарина, вона свiтилась, сяяла таким блиском, що враз
окреслились Днiпро, темнi лодi© на водi, береги й кручi, люди, що стояли
там i дивились на небо.
Цi люди - i простi во©, i вся старшина - були вкрай схвильованi й
стурбованi, бо нiколи до цього такого не бачили, - на лодiях, скрiзь по
березi, на кручi, де бiля шатра стояв з старшою дружиною князь Володимир,
у цi хвилини всi мовчали, але кожен думав, що вiщу Русi й усiм людям це
знаменi , проти кого спрямований спис, який висить у небi?
- Небо благословля нас, - промовив, звертаючись до старшини, князь
Володимир. - Зоря вказу на Херсонес. Ми переможемо!
I вже скрiзь на березi ворушились, гомонiли, говорили збудженими,
бадьорими голосами во©:
- Зоря вказу на Херсонес! Нашiй ратi буде удача... Далекi, забутi
предки, якi вони були безпораднi й безсилi, коли бачили перед собою
та мничi зорi, ставали свiдками народження й загибелi далеких свiтiв,
плину дивних, небачених свiтил! Щастя в тому, що вони, хоч i не знали, й
не розумiли одвiчних сил свiту, а також i неба, свiтил, дуже твердо стояли
на тiй землi, де ©м доля судила жити, вони берегли ©© й були добрими
господарями цi © землi.
Ще через тиждень лодi© князя Володимира дiйшли до гирла Днiпра, пiдняли
тут вiтрила й, обминувши довгу косу, що стрiлою виходила в море, полетiли
на пiвдень, до Клiматiв.
м щастило. Над морем у цей час стояла добра година, удень повiвав
легкий вiтер з пiвночi, вночi вiн завертав зi сходу - вiд розпечено©
сонцем землi Клiматiв - або й зовсiм стихав, i тодi во© брали в руки
весла.
Воям допомагало, здавалося, саме небо - уночi на небi увесь час, коли
вони ©хали Днiпром, а далi i в морi, високо над ними висiла зоря-хмарина,
яку вперше побачили нижче порогiв, вона сяяла в небi, освiтлювала ©м
шлях...
Вони пливли в широкому, безбережному морi, раз i другий зустрiли кiлька
хеландiй херсонiтiв, на свiтаннi третього дня побачили далеко на обрi©
вузеньку смужку землi - то, либонь, був мис Парфенiя в Клiматах. Князь
Володимир велiв одразу ж завернути далi в море - за цим мисом була
Керкентида* (*Керкентида - сучасна впаторiя.), що захищала Херсонес з
пiвночi, там завжди стояли кораблi роме©в. I лодi© незабаром опинились у
чистому морi, тепер вони пливли просто до берегiв Херсонеса.
Наступно© ночi во© побачили на далекому сходi вогнi - там у кiлькох
мiсцях високо в небо сягали, освiтлюючи знизу хмари, вогнянi стовпи. Це
був знак, що во©-вершники пробились через Хозарську переправу, посуваються
в Клiматах, заходять зi сходу до Херсонеса.
На свiтаннi повiяв з моря й туго нап'яв вiтрила на лодiях свiжий вiтер,
i тодi ж во© князя Володимира побачили Херсонес - жовтi стiни його, вежi,
позолоченi банi церков, що височiли над самим морем, у затоцi Символiв на
схiд вiд города видно було щогли багатьох ромейських кораблiв.
Князь Володимир знав, що в давнi часи вихiд iз затоки Символiв
перетинався на нiч залiзними цепами, нинi цепи цi лежали на днi затоки,
тому вiн велить сотнi лодiй залишитись у морi, а сам з другою сотнею
летить на високiй хвилi прямо до затоки Символiв.
Це був зухвалий, смiливий наскок; у тихiй затоцi на хеландiях усi
спали, коли лодi© руськi налетiли, стали поряд з хеландiями, а з них
почали вискакувати з мечами в руках во©, вже пiзно було щось робити й
оборонятись, ромеям лишалось тiльки кричати, волати.
Крик з затоки долинув до города. Уже розвиднiлось, сторожа на стiнi
побачила безлiч ворожих лодiй у морi, немало лодiй стояло i в затоцi
Символiв, а руськi во© з мечами й списами в руках уже поспiшали до стiн
Херсонеса.
Але взяти навальне город не пощастило - на стiни його висипала й почала
метати стрiли сторожа, перед воями, що встигли добiгти до ворiт праворуч
вiд вежi Зенона, впала з величезним грюкотом i трiском катаракта*
(*Катаракта - залiзнi грати.) - город Херсонес замкнувся.
Як на той час, город Херсонес вважався мiцною, майже неприступною
фортецею. Вiн займав невелику площу - дво поприщ вздовж, набагато менше
впоперек, стояв мiж двома затоками на мисi, що виходив далеко в море,
навкруг города в рiзнi часи з великих брил тесаного каменю побудовано було
двi стiни - головна й передня, що називалась протейхизмою, на рогах стiни
височiли вежi, з них одна бiля самих ворiт города - вежа Зенона. Усi
ворота, що виходили до затоки Символiв, до моря, й на заходi до некрополя*
(*Некрополь - город мертвих, кладовище.), були зробленi з дуба, оббитi
мiддю й залiзом, позад них почепленi були ще й катаракти.
Жити в цьому городi його мешканцям було тiснувато, подiленi на квадрати
рiвними вузькими вулицями, будинки тут лiпились, як клiтинки в вощинi,
один до одного, захiдна й пiвденна частина города, де мiстились у хижах,
землянках i просто неба ремiсники, рибалки, вантажники, нагадували
мурашник.
Тiльки в пiвнiчнiй частинi города, що виходила до моря, жити було
просто й дозвiльне - там стояли впритул один до одного великi двоповерховi
будинки багатi©в, мiстились терми, гiмнасi©* (*Терми - банi, гiмнасi© -
будинки для фiзичних вправ.), стояли великi храми, а на високiй скелi над
морем базилiка - довга вiдкрита будiвля, дах яко© пiдпирали колони,
пiдлоги вкривали чудовi мусi©, скрiзь милували зiр мармуровi стату©, якi
стояли також i обабiч сходiв, що вели до моря.
Город-фортеця, це так, але фортецею був i кожен дiм багатого херсонiта,
вiкна ©х виходили не на вулицю, а в двiр, у дворах були льохи, де стояли
пiфоси* (*Пiфоси - високi глинянi глеки.) з вином, дiжки з солоною рибою,
в кутку двору, пiд землею, звичайно мiстилась i цистерна, в якiй херсонiт
збирав дощову воду.
Цистерн не мало убоге населення города, але з давнiх часiв у Херсонесi
iснував водогiн - на схiд вiд города пiд землею були цистерни, де
збиралась вода з рiчищ, джерел i просто дощова, звiдти, також пiд землею,
вода текла кам'яними трубами до города, а там i в усi будинки.
У давнi часи, коли Херсонес був городом грецьким, тут кипiло життя.
Воздвигались храми й чудовi будiвлi, скрiзь стояли пам'ятники й мармуровi
дошки з написами, що славили подвиги херсонiтiв, - коли ж тут стали
володарями вiзантiйцi-роме©, вони поламали храми, повергли в прах
пам'ятники, мармуровими дошками з написами вимощували пiдлоги в сво©х
будинках, - вони грабували Клiмати, крали ©х багатства, вигiдно торгували
з Руссю, а Керкентиду й Херсонес зробили сво©ми торговищами.
Особливо пiдупав Херсонес за iмператора Василя, що боявся не тiльки
малоазiатських фем, але й Клiматiв. Минув час, коли на чолi Херсонеса
стояли протевон* (*Протевон - голова самоврядування.) i стратиг, яких
обирали багатi херсонiти, iмператор Василь прислав сюди свого стратига,
заборонив карбувати в городi сво© грошi.
За одним тодi стежила iмперiя: щоб Херсонес давав ©й бiльше зерна,
меду, худоби, щоб звiдси текло в Константинополь бiльше золота й срiбла,
для чого в Херсонесi сидiв комеркiарiй* (*Комеркiарiй - збiрщик
податкiв.), що стежив за збиранням податкiв i мита; це була настiльки
важлива для Херсонеса особа, що мала навiть свою печать.
Коли во©нство князя Володимира несподiвано з'явилось перед Херсонесом,
город, звичайно, затремтiв, здригнувся, злякався, боячись, що руси великою
силою полiзуть на його стiни.
Володимир цього не зробив - з стiн города було видно, як лодi© руськi
збираються в затоцi Символiв, деякi ж стали на укотях напроти пiвнiчно©
стiни города - вони вiдрiзували Херсонес од моря, на суходолi ж, на
вiдстанi двох-трьох стадiй* (*Стадiя - грецька мiра вiдстанi.) вiд города,
пiвколом, що тягнулось вiд затоки Символiв на пiвдень, а далi на захiд, аж
до затоки Парфенiя, почав виростати стан князя Володимира - землянки, якi
во© копали на схилах пагорбiв, хижки, складенi з брил сiрого каменю,
намети - для старшини, великий намет, над яким замаяло голубе знамено з
трьома перехрещеними списами - знак князя Русi Володимира.
Тепер херсонiти бачили, з якою силою ©м доведеться мати справу, - у
русiв було не менше як двiстi лодiй, на кожнiй з яких при©хало
тридцять-сорок во©в, - п'ять чи шiсть тисяч во©в прибуло до Херсонеса з
моря, - для города, що мав усього десять тисяч населення, це була велика
сила.
Виявилось, що во©нство ки©вського князя прибуло не тiльки морем - пiд
вечiр першого дня сторожа з стiн города побачила, що вдалинi, на шляху вiд
Неаполя* (*Неаполь - древнiй город у Криму.), встали стовпи куряви, -
проминув недовгий час, i стало видно множество вершникiв, що мчали до
Херсонеса, - це були во© князя Володимира. До©хавши до стану, вони
спiшились, при днались до во©нства.
Перед заходом сонця, коли стало тихо на суходолi й у морi, наперед
во©нства, що прийшло сюди з пiвночi, ви©хали на конях, зупинились напроти
головних ворiт i затрубили у великi туровi роги во© руського князя.
На стiнах i в городi стало тихо, зата©вши подих, там слухали, ждали,
чого трублять у роги во©.
У тишi, що настала по тому, во©, що виявились кликунами руського князя,
закричали:
- Ки©вський князь Володимир прибув сюди й став пiд Херсонесом, бо
iмператори Василь i Костянтин, з якими вiн мав любов i дружбу, порушили
мир, зло вчинили Русi... Слухайте, херсонiти!
- Слухайте, херсонiти! - волали далi в передвечiрнiй тишi кликуни. -
Ки©вський князь прибув сюди, щоб говорити з iмператорами роме©в...
- Слухайте, херсонiти! Князь Володимир пропону вам не чинити опору,
здати Херсонес, за що обiця не чiпати нi города, нi людей його...
Закiнчивши, кликуни довго непорушне стояли на високому пагорбi, й у
свiтлi згасаючого сонця ©хнi постатi нагадували кам'яних велетнiв. Князь
Володимир велiв ©м ждати вiдповiдi херсонiтiв, вiн, як i отець його, дiяв
справедливо, чесно, - вiн сказав ворогам, чого прийшов сюди, вiн оголосив,
чого хоче, вiн упереджав херсонiтiв вiд кровi й смертi, i в цю
передвечiрню годину Херсонес ще мiг врятуватись.
Але Херсонес цього не зробив. Кликуни князя стояли й ждали. Сонце
зайшло, в полi й над морем почали снуватись присмерки, постатi кликунiв
стали чорними, вгорi над ними висiло темно-син небо, а в ньому спалахнула
блискавкою вечорова зоря.
I раптом у цьому темно-синьому небi почувся шум i свист, один з
кликунiв закричав i впав з коня, крик почувся й у станi руських во©в.
У вiдповiдь на слово во©на-князя херсонiти почали кидати з стiн стрiли,
балiстарi©* (*Балiстарi© - метальнi машини.) - гостре камiння.
Так почалась брань князя Володимира з Херсонесом i Вiзантi ю.
Во©ну, який годину тому був на полi бранi, важко розповiсти, що саме
вiн бачив i що пережив. Чим бiльше во©нiв, тим рiзноманiтнiшими, часто
просто неймовiрними будуть розповiдi ©хнi. Кожна вiйна, в якi б часи вона
не вiдбувалась, - це дикий, кривавий сон, безумне маячiння, яких нiхто нi
переказати, нi описати не може. Будь проклята вiйна i всi вiйни разом,
благословеннi люди, якi борються за мир!
Дуже коротко повiда лiтописець про битву князя Володимира пiд
Херсонесом: "Iде Володимир з во© на Корсунь, град гречеський, i
затворишася корсуняне в градi, i ста Володимир об он пол града в лименi,
на вiддалi вiд града в стрелище дине, i боряхуся крiпко з града,
Володимир же обстоя град..."
Якби камiння вмiло говорити, а кров на пiсках не вицвiтала на сонцi,
якби води морськi не пере©дали й не розчиняли слiз людських, - о, скiльки
б могло розповiсти Руське море, скелястi береги над ним, водами Днiпра
обмите широке, безмежне поле!
Це була велика сiча. Земля навкруг Херсонеса щедро полилась тодi
руською кров'ю, на стiнах фортецi, що невпинно розкопуються й виростають
нинi, як у казцi, з-пiд розрито© землi, видно щербини й пробо© - це шрами
кам'яно© твердинi над морем; плуг вирива з рiллi людськi черепи, шоломи,
поламанi списи, мечi - це костi руських людей i та зброя, з якою вони
полягли в землю.
У першi днi князь Володимир, - так тодi завжди воювали, - думав
навально, копi м взяти город. З раннього ранку до пiзнього вечора во©
його, тягнучи за собою драбини, мотузи з гаками, залишивши стан,
пiдступали до стiн города, ще дерлись наверх по горi трупiв...
Але взяти херсонеську твердиню було важко: високi кручi, кам'янi стiни
©© були неприступнi. Коли руськi во© раз i другий, пiдтягнувши пороки*
(*Пороки - тарани.), пробили протейхизму - першу, тонку, стiну, за нею
виявилась ще одна, древня, дуже груба стiна, пробити яку не було вже сили.
А крiм того, це руськi во© лiзли на стiни, це вони, обливаючись кров'ю,
били пороками ворота, копi м хотiли взяти город, самi ж роме©, стоячи за
заборолами, посилали вниз тисячi стрiл, лили гарячу смолу, засипали очi
во©в пiском, ©хнi балiсти метали й метали гостре камiння.
Тодi князь Володимир велiв робити приспу - во© його вдень, а найбiльше
ночами копали землю, насипали вал, що починався вiд затоки Символiв i
тягнувся до ворiт города, пiдiймаючись все вище й вище: во© по ньому могли
б збiгти просто на вежу Зенона, звiдти розтектись по всiй стiнi, попали б
i в город.
Проте коли цей широкий вал, за який було заплачено великою кров'ю,
доходив уже майже до ворiт i вежi Зенона, виявилось, що вiн почина
осiдати, - вгадавши намiр руських во©в, херсонiти, як кроти, зробили
пiдземний хiд з города, дорились аж до валу, i в той час як руськi во©
насипали землю, вони виносили ©© в город, де й нинi ще серед скель
височить насипана ними могила.
Час iшов, проминула весна, почались суша й безвiтря, вже на скелястих
берегах над морем вигорiла й повилась сивиною трава, а во© руськi стояли
пiд Херсонесом, не могли його взяти.
- Три лiта стоятиму, але не вiдступлю вiд Херсонеса, - сказав у гнiвi
князь Володимир.
Князь Володимир не думав стояти в Клiматах три лiта - це була вiйна, що
коштувала багато кровi, його ждала Русь, вiн мусив швидше взяти Херсонес,
щоб говорити з iмператорами Вiзантi©.
Вiн знав, що в роме©в тануть i тануть сили. Сам Володимир пiд стiнами
города також мав великi втрати. Проте за спиною в нього, хоч це були й
Клiмати, лежали городи руськi Сугдея* (*Сугдея - сучасний Судак.) й
Корчев* (*Корчев - Керч.), через Клiмати йшла Володимиру пiдмога з
Тмутараканi вiд сина Мстислава. Одразу за станом починались i тягнулись до
далеких гiр клери* (*Клери - садиби багатих херсонiтiв (по 26 - ЗО га).)
херсонiтiв - господарi звiдти повтiкали, але залишились сотнi рабiв, - з
усiх кiнцiв до во©нства князя Володимира йшли руськi люди й раби роме©в.
I в самому Херсонесi були люди, якi ненавидiли роме©в, ждали нагоди,
щоб допомогти або й потрапити до стану князя Володимира.
Була нiч на початку червня. Низько над землею ще звечора повисла важка
хмара, що пiсля заходу сонця поповзла, закрила й море. Пiд шатами цi ©
ночi спав стан руських во©в, спав Херсонес, за кiлька крокiв не було
нiчого видно, в полi й у городi стояла велiя тиша.
Та от почувся тихий скрип пiд стiною Херсонеса напроти затоки Символiв,
от у чорному отворi, що вiдкрився в стiнi, з'явились постатi, дво людей
стали в полi, слухали, ждали...
Потiм вони пiшли вперед, просто до стану Володимира, зупинились i
пiдняли руки тiльки тодi, коли побачили перед собою руських во©в, що
схоплювались з землi.
- Хто ви?
- Ми з города... Хочемо бачити князя.
Списи руських во©в були нацiленi просто на невiдомих - де вiйна, там
зваба, лжа, зрада!
Князь Володимир дивився на людей, яких привели до нього во© з сторожi,
що лежала цi © ночi лiкоть у лiкоть у полi.
Во© одразу вийшли, в наметi лишились князь з кiлькома во водами, два
невiдомi роме©.
- Хто ви й чому опинились вночi в полi? - запитав князь.
- Я, княже Володимире, - сказав один iз них, одягнутий як во©н, -
свiон, iменем Жадборн, служив у дружинi ярла Фулнера, що йшла з тобою з
Новгорода до Ки ва.
- Кому ж ти служиш нинi - Херсонесу? - посмiхнувся Володимир.
- Будь проклят Херсонес, роме© i вся Вiзантiя, - вилаявся Жадборн, - ми
служили ©м, не шкодували кровi, нема мо © дружини, не стало ярла Фулнера,
але що я вiд них маю? Я прийшов i буду служити тобi, княже.
Володимир нiчого не вiдповiв свiону, що заради золота зраджував сво©м
хазя©нам.
- А ти, - звернувся вiн до iншого втiкача, - чого залишив Херсонес i
прийшов до мого стану?
Старий чоловiк у темнiй рясi, з довгим волоссям, широкою бородою,
вусами, помiтно хвилювався, вiдповiв не одразу.
- Я священик, iменем Анастас, - вирвалось нарештi в нього.
- Ти священик?! - щиро здивувався Володимир. - Чого ж ти тодi прийшов
сюди, до стану во©в?
- Я болгарський священик, - вiдповiв Анастас, - i саме через це прийшов
до тебе... Так, княже, колись я жив у Болгарi©, мав свою церкву в
Доростолi, служив сво му болгарському патрiарху Дамiану, бачив там i отця
твого князя Святослава... А потiм Доростол взяли роме©, нинi престол
болгарського патрiарха в Охридi, але я не можу йому служити, бо
константинопольський патрiарх Микола вигнав нас з Болгарi©. Так я й багато
священикiв болгарських попали в Херсонес, , в город, де моляться золоту, а
не богу... Я зрiкаюсь роме©в, патрiарха Миколи Хризоверга, жити в
Херсонесi несила, лiпше йти до язичникiв, сiяти там боже слово... Через це
я й прийшов до тебе...
На столi горiла свiча, в жовтуватому промiннi виразно було видно
обличчя Анастаса. Чи можна вiрити священику чи правду вiн говорить?!
- А як ви пройшли? - запитав князь.
- У стiнi Херсонеса потайний хiд, ним ми зараз i пройшли, - сказав
Жадборн.
- Ви нам його покажете?
- Якщо твоя воля, ми тобi його покажемо й зможемо ним повернутись да
Херсонеса, , - промовив свiон, - але це дуже вузький хiд, ним ледь може
проповзти людина, , а по той бiк стiни завжди сто©ть сторожа... Нинi -
темна нiч, роме© перепились i сплять, з цього ми й скористались.
- Гаразд, - промовив Володимир. - 3 чим же ви прийшли?
- Я можу розповiсти тобi все про Херсонес, - вiдповiв Жадборн, - i
допоможу, аби це гнiздо над морем було знищене... Я знаю, де проходить
водогiн з Херсонеса, знаю, де тут, у тво му станi, лежить грецький вогонь,
вмiю поратись з цим вогнем...
- Добре, - перебив Володимир свiона. - Завтра вранцi ти розкажеш все це
мо©м во водам. Нинi iди з воями, покажи, де потайний хiд до города.
До намету увiйшли во© i повели Жадборна. Князь i священик залишились
удвох.
- Я також мушу йти? - запитав Анастас.
- Нi, - вiдповiв князь. - Хочу з тобою говорити про вiру й Христа. Ти
не стомився, отче?
- Зовсiм нi - про вiру я можу говорити скiльки захочеш, вiрно служитиму
тобi, княже...
Херсонес тримався i, либонь, ще дрвгий час мiг витримувати облогу - у
домах його вiд затоки Символiв аж до моря було досить борошна, щоб пекти
хлiб, запасiв солоного м'яса й риби, у льохах стояли пiфоси з вином.
Далеко за городом, у горах, схованi буля й цистерни, трубами, що проходили
глибоко пiд землею, звiдти невпинно текла вода, у городi всi пили й
питимуть вдосталь, була вiйна, але працювали громадськi терми, багатi
херсонiти мали сво©, власнi терми й цистерни з водою.
Гiрше було на захiднiй околицi города, де жила бiднота, - на не© лягав
тягар вiйни, вони копали рови, насипали вали, стояли на стiнах, але не
мали хлiба, забули смак м'яса й риби, мали досить тiльки води...
I раптом у водогiнних трубах стала зникати вода. Досi вона текла звiдти
могутнiм потоком, невiдомо чому, але цей потiк одного дня почав слабнути,
через кiлька годин уже тiк тоненьким струмочком, завмер, з труб водогону в
городi якийсь час ще збiгали, а потiм впали останнi краплини.
- Русь перекопала водогiн... Ми не ма мо чого пити! - котилось у
Херсонесi вiд будинку до будинку, кинуло весь город у страх i розпач.
Багатi херсонiти кинулись замикати ворота дворiв - вiднинi вони
стерегтимуть, як пси, сво© цистерни, шкода, що ©м не спало на думку
завчасу залити по самий верх пiфоси, терми, льохи, двори...
Бiднi! м стало важче, неймовiрно важко - багатi видавали хлiб
скибками, а от не стало й води... Коли на гарячу землю впали останнi
краплини з водогону, вони вже хотiли пити; в хижах, халупах, землянках
одразу затужили, заплакали жони, дiти.
День, другий, третiй... Як швидко минають днi, коли в людини хлiб i
вода, i як повiльно течуть вони, коли нема нi ковтка води.
Страшно, так, у цi днi в городi Херсонесi було страшно жити й ходити.
Вода - тiльки за не© служили тепер убогi багатiям, кухоль води - втiм, нi,
вiн був дорожчий, нiж золото, - кухоль води став мiрилом життя... А тут -
спека, безжальне сонце висить, як розпечена сковорода в небi, горить
камiнь, земля, горять i душi людей!
Тодi князь Володимир i повiв во©в сво©х до стiн Херсонеса...
Передбачаючи це, стратиг города вночi велiв пiдняти чимало дiжок з водою
на стiни, а начальникам вiдкрити цi дiжки, коли руськi во© почнуть
наступати. Во© князя Володимира йшли до города, а на стiнi роме© пили воду
- щоб одбити русiв i знову напитись... Вода - звичайна, i навiть не
звичайна, а стояча, заплiснiла, - була на стiнах, i вона впливала на во©в,
як мiцне вино, - в нестямi вони почали одбивати наступ - нехай вмерти, але
пити ще й ще!..
Але чому во© князя Володимира стали, не лiзуть, як ранiше, на стiни?!
Що трапилось, звiдки це, невже саме небо стало допомагати на цей раз воям
руським?! У долинi перед Херсонесом стоять сифони, вони кидають на город
страшний палючий грецький вогонь, а бiля машини сто©ть варяг Жадборн...
Во© на стiнi стояли - ©м нiчого було одбивати наступ русiв, позад них
над городом вставали стовпи чорного диму - то палали будинки на пiвнiчнiй
i схiднiй його околицях, ось закублились дими над захiдною частиною.
Не тiльки вогонь руйнував i попелив город - вiд захiдних його околиць
до палацiв над морем бiгли люди, у яких вiд згаги почорнiли уста, -
ремiсники, рибалки, гончарi, раби з багатьох земель свiту; вони шукали
тепер не води, ©хнiми серцями владувала помста, це вони вбили стратига
Льва, вiдкрили ворота руським воям, й тi почали вступати в палаючий город.
Саме тодi (гiрка посмiшка долi!) на далекому обрi© замаячили вiтрила, а
згодом на лоно вод випливло кiлька лодiй - то були грецькi хеландi©, на
помiч Херсонесу поспiшала з Константинополя пiдмога.
Проте кому й чим допомагати? Над Херсонесом висiла хмара темно-iржавого
диму, багато будинкiв палало у вогнi, переможцi, як водиться, втiшались з
перемоги, переможенi забули про опiр, кинулись до водогону, звiдки
краплина за краплиною, а далi могутнiм потоком вдарила свiжа, холодна
вода.
Князь Володимир, вийшовши на вежу Зенова, довго дивився на кораблi
роме©в, що, не дiйшовши якогось поприща до затоки Символiв, поклали укотi.