Страница:
ту любов i дружбу тiльки тодi, коли Мешко звiльнить захопленi ним
червенськi городи, - на заходi збиралась гроза.
Вiдчуваючи ©©, Володимир почина вже з ранньо© зими збирати пiше й
комонне во©нство, робить для нього запаси, деякi полки завчасу посила
ближче до Червенсько© землi.
Побували цi © зими в Ки вi сли й угорського князя, - з ними Володимир
ствердив дружбу й любов, як родичам отця свого Святослава, послав князевi
великi дари.
Не було всю зиму нi слiв, нi гостей з Болгарi©, - це турбувало князя
Володимира, думаючи про майбутн , вiн хотiв знати, що робиться за Дуна м.
Коли почалась весна, сталась i новина: повною водою прибули гiнцi з
города Полотська, привезли звiстку, що в княгинi Рогнiди народився син.
Князь Володимир написав жонi грамоту, просив ©©, коли стане теплiше,
при©хати до Ки ва, вiн i ждав весни.
Але весна - це не завжди голубе небо, блакить вод, ясне сонце. В одну з
ночей мiсяця цвiтеня* (*Цвiтень - квiтень.), пiзньо© години, майже перед
свiтом, князь Володимир почув шум у покоях княгинi Юлi©, далекий,
знайомий, пiдсилений нiчною тишею ©© крик, тупiт нiг, знову крик княгинi
Юлi©, i раптом крик iнший - дитини.
Уранцi вiн дiзнався, що княгиня Юлiя народила сина, якого нарекла
Святополком.
7
Коли Днiпро виповнився, купець патрикiй Феодор став збиратись у далеку
дорогу.
Так вiн робив кожного року - взимку й ранньо© весни купував у Ки вi й у
людей, що при©жджали сюди з усiх кiнцiв Русi, хутра, мед, вiск, горючий
камiнь, бобровi пахощi, збiжжя, - все за безцiнь, за прiлi й гнилi
константинопольськi тканини й узороччя, за неповну мiру жита, бо взимку
голодно було в Ки вi й на Русi.
Весною Феодор навантажував добром хеландi©, спускався до гирла Днiпра,
перетинав пiд вiтрилами Руське море й зупинявся в Константинополi на Судi,
де продавав сво© добра вдво , втро дорожче, нiж сам купив, навантажував
на хеландi© вина, тканини, всяке узороччя й восени повертався до Ки ва,
починав куплю-торг.
У час бранi мiж Володимиром i Ярополком Феодор не постраждав, мало хто
й знав, що вiн у якiйсь мiрi до не© причетний. Власне, хто i в чiм мiг
винуватити купця - вiн при©жджав до Ки ва з василiками iмператорiв, тодi ж
з ними при©хала й царiвна Юлiя, але не Феодор, а василiки були сватами
Юлi©.
Купець стояв осторонь - маючи двiр у Ки вi на Подолi бiля торгу, вiн
продавав сво© сукна, оксамити, алтабаси, вина, парфуми, узороччя Ярополку
i його боярам та во водам, доки князi проливали кров людей сво©х пiд
Любечем, у Ки вi й Роднi, вiн устиг з'©здити до Константинополя й привiз
звiдти новi товари; коли вокняжився Володимир, став продавати те, що
привiз iз собою, i навiть те, що трухлявiло на його склепищах, новому
князевi, його боярам i во водам. Хто й що мiг закинути купцю Феодору -
Ки©в не Константинополь, руськi люди завжди поважали й не чiпали
заморських гостей.
I зараз вiн дiяв, як завжди, ще з осенi й узимку ки©вськi дереводiли
пiдняли на кручi, законопатили й посмолили його хеландi©, а ранньо© весни
спустили ©х на воду. Тижнiв зо два пiсля цього смерди возили з склепиш,
купця на торзi й вантажили на хеландi© купленi руськi добра. Прийшов день,
повiяв горiшнiй вiтер, i купець, тричi перехрестившись на схiд, велiв
рабам-гречинам рушати в дорогу.
Це було на свiтаннi. Нiхто в Ки вi не проводжав купця - вiн робив свою
справу, город прокидався, думав про наступний день. Хеландi© зробили
пiвколо на Почайнi, випливли на плесо Днiпра, полинули пiд вiтрилами до
затягнутого туманами пониззя.
Купець Феодор стояв на настилi однi © з переднiх лодiй, вдивлявся
вдалину. Коли ж хеландi© од'©хали вже далеко вiд Ки ва й попливли мимо
безлюдних, вкритих молодою зеленою паростю берегiв, вiн спустився вниз,
повернувся на палубу разом iз жiнкою, одягнутою в темну тунiку, з
покривалом на головi.
- Тут нема нiкого з русiв? - запитала жiнка.
- О нi, - вiдповiв купець Феодор, - мо© раби тiльки греки, на цей раз я
не брав навiть у князя дружини.
Жiнка пiдняла покривало - це була жона князя Яро-полка Юлiя.
- I скоро ми будемо в гирлi Днiпра?
- Нi, княгине, не скоро, шлях туди забере не менше нiж два тижнi.
Княгиня Юлiя, що, либонь, замучилась у тiснiй комiрчинi пiд насадом,
жадiбно дихала свiжим днiпровським повiтрям, дивилась удалину, де на тлi
голубого неба вимальовувались обриси гiр, стiн города Ки ва.
- Так краще, - вiдповiдаючи на власнi, либонь, думки, промовила вона. -
Нi, я не могла далi бути в Ки вi... Та й чого? Дуже добре, патрикiю
Феодоре, що ти взяв мене, - вони нiколи не взнають, де я.
- А все ж, княгине, - сказав купець, - краще було б, аби ти ©хала до
Константинополя. Я певен, що тебе достойно зустрiнуть i приймуть у
Великому палацi.
- Нi, нi, - рiшуче заперечила вона. - Я не хочу бути в Константинополi
й туди не по©ду... Ми домовились, патрикiю, ти даси менi в гирлi Днiпра
хеландiю, на яку я покладу сво© добра, даси надiйну охорону, що одвезе
мене в город Херсонес.
- Воля твоя, княгине, - промовив Феодор. - Я зроблю все, як ми
домовились; через два тижнi ти з сво©ми добрами будеш у Херсонесi.
Вiтер дужчав, хеландi© швидко летiли вперед, вдалинi, позаду, ледь
вгадувався город Ки©в.
РОЗДIЛ ДЕСЯТИЙ
1
I от купець Феодор знову в Константинополi, навантаженi всiляким добром
хеландi© його стали на Судi, кiлька днiв раби вивантажували з них i везли
на константинопольський двiр купця Феодора хутра, меди, горючий камiнь.
Проте вдома це вже не тiльки купець, дiзнавшись про його при©зд, проедр
одразу ж запрошу патрикiя Борея до Великого палацу, довго розмовля з
ним.
Проедр Василь дуже цiкавиться Руссю, розпиту про Ки©в, землi й городи,
князiв.
- Мiж двома князями Русi - ки©вським Ярополком i новгородським
Володимиром - була велика вiйна. Князь Ярополк убитий, нинi в Ки вi й на
всю Русь один князь - Володимир.
- Вiн син Святослава?
- Так, вiн син Святослава й рабинi... Проедр здрига ться.
- I пiшов, либонь, у свого батька?
- Мабуть, що так... У Ки вi християни моляться потай, князь Володимир
зробив бiля города требище всiх богiв.
- I йому нинi пiдвладнi всi землi?
- Нi, проедре! Вiйна на Русi привела до того, що деякi землi
вiдмовились платити Ки ву дань, в цей же час, як тобi, мабуть, вiдомо,
Польща захопила чимало руських городiв, там, чув я, й нiмецькi рицарi -
проповiдники папи римського.
- Папа Бенедикт i iмператор Оттон поспiшають, - незадоволено буркотить
проедр. - Чого ми не змогли зробити, вони вже встигли... А що робить
Володимир?
- Вiн збира ться йти вiйною на Польщу, землi, якi вiдпали, також треба
повернути.
Проедр витира шовковою хусткою спiтнiле чоло.
- Наше щастя в тому, що вони будуть ще гризтися мiж собою. О, коли б
вони сварилися бiльше, довше, - в цьому наш порятунок.
Але вiн одразу й замовка , - негоже розповiдати все купцевi, проедр
хоче дiзнатись у нього бiльше новин про Русь.
- А як наша дiвиця Юлiя? - цiкавиться проедр.
- Царiвна? - смi ться Феодор.
- Царiвна з Перу, - смi ться й проедр.
- Дiвиця Юлiя зробила все, що мала зробити, - вiдповiда Феодор, - i,
либонь, ще може дещо зробити.
- Що саме?
- Вона народила сина.
- Вiд князя Ярополка?
На обличчi Феодора блука загадкова посмiшка.
- У Ки вi всяк говорять про цю дитину - однi називають ©© сином
Ярополка, iншi кажуть, що вона вiд Володимира, - син двох отцiв.
- Почекай, патрикiю! Юлiя була жоною князя Ярополка, а князь
Володимир...
- Князь Володимир ма iншу жону, але пiсля смертi Ярополка полюбив
Юлiю.
- Тодi нинi його жона Юлiя?
- Нi, до нього незабаром при©де перша жона, а Юлiя залишила Ки©в.
- Надiюсь, ти не привiз ©© до Константинополя?
- О нi, проедре, коли б вона навiть просила, я не повiз би ©© сюди...
На однiй з мо©х хелавдiй Юлiя попрямувала до Херсонеса.
- Це добре, нехай сидить там... А син ©© з нею?
- Нi, вiн залишився в Ки вi й живе при дворi князя Володимира.
- Син нашо© жони Юлi© живе при дворi князя Володимира? Це добре,
патрикiю Феодоре. За цю дитину нам варто поборотись. I про Юлiю слiд
пам'ятати. Ти, Феодоре, скоро повернешся до Ки ва?
- Скоро, проедре.
- Пам'ятай про сина Юлi©. I про Володимира ми мусимо все знати... Я
надiюсь, дуже надiюсь на тебе, патрикiю...
2
Проедр Василь немарно так докладно розпитував патрикiя-купця Феодора
про Русь - становище в iмперi© чимдалi важчало, проедр боявся за власну
долю, життя.
Темна грозова хмара вставала з пiвдня, де в Малiй Азi© оголосив себе
iмператором Вард Склiр.
Проедр Василь знав цього полководця - вiн нiколи не дiяв наогляд, а
повiльно збирав сили, пiдкрадався до ворога, умiв обрати найкращу годину й
нападав, як буря.
Нинi, оголосивши себе iмператором, Вард Склiр не з'являвся на берегах
Босфору, але проедр Василь знав, що вiн збира в Малiй Азi© сили, рано чи
пiзно пiде на столицю iмперi©.
Непоко©ла Константинополь i найближча сусiдка - Болгарiя. Вiзантi©
доводилось тепер розплачуватись за те, що iмператор Никифор Фока порвав
мир з Болгарi ю й оголосив ©й вiйну, за те, що вiн же накликав руського
князя Святослава покоряти болгар, - русiв i болгар вiн не посварив,
навпаки, гнiв ©х разом обрушився на Вiзантiю, iмператору Iоанну Цимiсхiю
надто дорогою цiною довелось купувати мир з князем Святославом.
диним, либонь, чого домоглась Вiзантiя, було те, що Болгарiя лежала
розiрвана навпiл - землi ©© над Руським морем аж до Дунаю i над морем
Егейським до Ларисси захопила iмперiя, болгарам залишились тiльки гори й
полонини - Захiдна Болгарiя.
Проте саме цi гори й були грозою для Вiзантi©: туди йшли всi болгари,
яким не було життя пiд ярмом iмперi©, там чабан покидав полонини й брав у
руки лук, там ратай залишав у борознi рало, витягав з пiхов меч...
х вели проти Вiзантi© охридський комiт Микола Шишман i сини його Давид
i Мойсей, ©х не стало, але жили, збирали нескорених болгар два iншi сини
Миколи - Саму©л i Аарон.
Вiйська Саму©ла й Аарона рушили, перед вiв Саму©л, що переможно захопив
усю Фессалiю, взявши Солунь, Лариссу, вiн виходить на берег Егейського
моря, а Аарон нищить загони акритiв у Македонi©, загрожу Фiлiпполю.
3
У Константинополi вчиня ться переполох. Далеко до Мало© Азi©, але всiм
вiдомо, що там пiдняв повстання й оголосив себе iмператором Вард Склiр.
Константинополь зна Склiра - це один з кращих, а може, й найкращий
полководець iмперi©, який пiсля смертi Цимiсхiя став доместиком схол у
Малiй Азi©, а пiзнiше дукою Антiохi©, - одного його iменi боялись вороги,
нинi перед ним як перед новим iмператором, що йде десь з Азi© i незабаром
стане над Босфором, тремтить, здрига ться вся столиця.
Про Болгарiю нiчого й говорити - загони Саму©ла й Аарона стоять у
Пелопоннесi, блукають у Фракi© й Македонi©, ходять до самого
Константинополя.
Константинополь тремтить, розгублений синклiт один день вимага , щоб
iмператори Василь i Костянтин вiдкликали легiони з Мало© Азi© й послали ©х
проти Саму©ла й Аарона, наступного дня той же синклiт вола , що треба
зняти легiони у Фракi© й Македонi©, кинути ©х, i чимшвидше, проти Варда
Склiра.
Синклiт вда ться до останнього засобу - велить стратигам фем збирати
земське вiйсько - тагми фем, але стратиги бояться за сво© феми, - ворог
загрожу безпосередньо ©м, - не посилають вiйська.
У Константинополi сто©ть багато полкiв безсмертних, ©х можна було б
кинути в Малу Азiю й проти болгар, але тремтить не тiльки столиця,
найбiльш переляканий Великий палац, надiя тiльки на безсмертних.
У столицi, крiм того, голод, спалахнула важка морова хвороба, в Галатi,
на Перу i в самому городi починаються грабунки, розбой, вбивства, чиясь
невiдома рука пише на базилiках i навiть на гробницi Никифора Фоки:
"Встань, божественний iмператоре, поглянь, як орди диких болгар топчуть
могили тво©х во©в, iдуть на Константинополь!.."
Звичайно, коли б на чолi iмперi© у цей час стояв василевс-деспот або ж
полководець, схожий на Никифора Фоку та Iоанна Цимiсхiя, вiн мiг би
повести легiони на бiй - не вперше у Вiзантi© спалахували повстання, все
життя вона iснувала на вулканi.
Проте такого iмператора, полководця не було, на престолi сидiли Василь
i Костянтин, а бiля них стояв, усе робив за них проедр Василь.
Це було неймовiрно й дивно - Василевi минуло двадцять рокiв, Костянтин
був на три роки молодший вiд нього, обидва вони, i безперечно старший,
Василь, повиннi були взяти в сво© руки всю повноту влади, керувати
iмперi ю.
Проедр Василь не мiг цього допустити, бо знав, що коли Василь i
Костянтин вiзьмуть кермо iмперi©, йому назавжди доведеться попрощатись з
мрiями про корону, а може, й навiки залишити Великий палац.
I проедр дi - синклiт i сенат роблять тiльки те, що хоче проедр
Василь, Василь i Костянтин сидять на тронi, але iмперi ю керу регент -
проедр Василь.
Для цього нiбито були причини: iмператор Василь, що не був одружений i
не збирався одружуватись, що не ©в м'яса, не пив вина, а невпинно постив,
молився iз сво©ми ченцями, священиками, клiром, - де вже йому правити
iмперi ю...
Костянтин - молодший iмператор - був повною протилежнiстю сво му брату:
цей днi й ночi пив, проводив час виключно з гулящими дiвчатами, не у
Великому палацi, а в шинках на Перу шукали iмператора, коли була потреба.
Проедр Василь, маючи за сво ю спиною таких iмператорiв, всiляко потурав
- першому в молитвах, другому - в пияцтвi, сам же уперто йшов до сво ©
мети: син iмператора Романа I Лекапiна i слов'янки-рабинi, оскоплений
сво©м же батьком, мрiяв сiсти на Соломоновiм тронi.
Проте кiльце навкруг Константинополя затягувалось, зрозумiв це зрештою
i проедр.
Пiсля смертi Цимiсхiя й проголошення iмператорами Василя й Костянтина
Феофано жила як удова-василiса у Влахернi, навiдувалася часто до сво©х
синiв у Великий палац, проедр iнодi навiть радився з нею, вважаючи, що
вона йому не страшна.
Насправдi ж Феофано не могла простити проедру Василевi зради, мрiяла
помститись йому, вигнати з Великого палацу, знищити, вона уперто, хитро,
пiдступно йшла до цього.
Проедр помилявся, думаючи, що Феофано заспоко©лась i вдоволена долею
удови-василiси. Феофано в цей час не було ще повних сорока лiт, вона була
красива i знала цiну сво©й красi, кров буяла в нiй, як i в кожно© жiнки,
що переступа останню щаблинку розквiту, але вiдчува суховiй старостi, -
Феофано здатна була зробити найодчайдушнiший, нехай останнiй, аде рiшучий
крок.
I Феофано це робить - серед множества людей, якi ©й зустрiчались у
життi, вона вмiла обрати найсмiливiшого й найдужчого, - втiм, може, саме
незрiвнянна, дивна краса ©© робила цих обранцiв смiливими, дужими,
божевiльними в сво©х поривах!
Так, сиеряiись на чужу силу, вона i йшла шляхами життя, разом з
обраними нею самою коханцями перемагала, завжди досягала сво © мети, щоб
розплатитись за це зрадою i знову, знову починати...
Тепер Феофано робить останню страшну спробу. Як жiнка вона не могла
нарiкати - i у Вiрменi©, i нинi, в Константинополi, нестямна удовиця
вдовольняла свою пристрасть - етерiот, що охороняв уночi ©© палату, був не
скопець i помер би, не виказавши та мницi Влахерна.
Феофано тонко веде свою гру - всiм вiдомо, що одразу ж пiсля смертi
Никифора Iоанн вислав ©© на Прот, далi у Вiрменiю. Тепер, коли не стало
Цимiсхiя, Феофано все частiше назива його ворогом, а Никифора вiрним
сво©м другом, часом ходить до храму Апостолiв, де в склепi поруч з тiлом
великого Костянтина лежить безголовий труп Никифора, i в цьому нiчого
дивного нема : вона була його жоною до останнього дня життя.
Не забува вона й про синiв - Василя й Костянтина, ©й дозволено
вiдвiдувати Великий палац, Феофано часто бува там, заходить до старшого
сина - Василя. Вiн молиться з сво©ми ченцями, Феофано ж слово за словом
розбуджу в ньому жадобу до влади й слави, виклика ненависть до проедра
Василя.
Феофано не помиля ться - син ©© Василь не той, за кого його вважають,
вiн, як i мати, ненавидить проедра, хоче його знищити, молиться Христу,
але готу нiж, - прийде час, i Вiзантiя здригнеться, побачивши справжн
обличчя цього iмператора.
Феофано дивiться в очi Василевi, намовля його, дума , хто ©й допоможе
знову сiсти на трон у Магнаврi - Вард Фока чи син Василь? Переможе Василь
- вона сяде поруч з ним, переможе Фока - що ж, Феофано не здригнеться,
Василь муситиме умерти... поки ж що теплою, нiжною рукою мати гладить
волосся сина.
I в Феофано ще одна надiя - дочка Анна, яка народилась за два днi до
смертi першого ©© мужа - iмператора Романа. Хто зна нинi, вiд чого помер
iмператор Роман? Келих вина - i його не стало, на престолi тодi сiв
Нйкифор Фока...
Аннi мина п'ятнадцять лiт, на дитячому ©© обличчi вже видно ознаки
краси, приваби матерi, i очi в не© такi ж, як у матерi... Душа... так, у
Анни буде материнська й душа, - про це дба й дбатиме Феофано!
Проедр Василь ©де до Феофано. Вона ненавидить його, проедр це зна , вiн
усе життя використовував i обдурював Феофано, - ©й це також достеменно
вiдомо, проте така вже гiрка усмiшка долi, один крук нiколи не лiта , де
вiн з'явився, туди прилетить iнший, стане важко - вони виклюють один
одному очi...
Втiм, до кого ще мiг пiти проедр? Вiн сам вислав з Константинополя всiх
тих, що могли б, хоча б рятуючи себе, допомогти йому в цю годину. Iншi -
полководцi, знатнi люди, родичi й друзi Никифора Фоки й Iоанна Цимiсхiя,
якi б тепер неминуче боролись за себе, а вiдтак i за проедра, - самi
втекли, побоюючись помсти, в Малу Азiю i нинi були його ворогами, проедра
ненавидiли у Великому палацi, в усьому Константинополi.
- Я прийшов до тебе як до свого старого друга, - почав проедр,
переступивши порiг палати у Влахернi, де жила Феофано.
- Невже я така стара, як ти? - глузливо вiдповiла на це Феофано.
- Нi, - зiтхнув проедр, - ти ще молода й красива, це я старий i
безсилий, я говорю про древнiсть нашо© дружби.
- Що ж, - процiдила Феофано, - дружба наша справдi древня й навiть
щербата, перевiримо ©© ще раз.
- I ти допоможеш менi?
- Я радо допоможу тобi й собi! - зухвало промовила Феофано. - Сiдай,
старий, але завжди молодий проедр. Вiн сiв. .
- Давно вже iмперiя не переживала такого важкого часу, як зараз, -
важко диха проедр, витираючи спiтнiле сво обличчя. - Мала Азiя й Склiр,
болгари й Русь, Кведлiнбург i Рим, проте ти сама все зна ш, Феофано.
- Так, все це я знаю, - гостро вiдповiла вона, - але не розумiю, чому
ти зараз прийшов до мене?
- Я прийшов до тебе, бо маю ще одну, й найстрашнiшу, новину... З Мало©
Азi© прибув гонець, який повiдомив, що Вард Склiр оголосив себе
iмператором, одягнув багряницю й червонi сандалi©...
- Дуже шкода, проедре, що ти не думав про це, коли не стало Iоанна.
Тодi ти, наскiльки я пам'ятаю, усунув мене, бо захотiв правити Вiзантi ю
тiльки з мо©ми синами. Ти невдячний, проедре!
- Але ж Василь i Костянтин - тво© сини?!
- Ти одiрвав ©х вiд мене, але не зумiв стати ©м батьком. Чи так,
проедре? Чого ж ти мовчиш? Говори!
Феофано дивилась на блiде, висхле обличчя скопця; примруживши очi, вiн
пильно стежив за нею.
- Василь i Костянтин неспроможнi врятувати iмперiю, - невиразно сказав
проедр.
- Я це ранiше знала, - обережно вiдповiла Феофано. - Так хто ж це може
зробити? Ти знову мовчиш? Чому?
- Iмперiю можеш врятувати тiльки ти, Феофано.
- Нарештi я почула вiд тебе одверте слово... Проте ти не кiнчив...
Врятувати iмперiю можу я разом з тобою. Адже ти так дума ш?
- Менi пiзно про це думати. Що я - тiльки проедр, тiнь iмператорiв,
постiльничий. Одно тiльки пам'ятай, Феофано: вiднинi проедр служитиме лише
тобi.
- Спасибi, проедре, ти зна ш, що стати зараз на чолi iмперi© я не можу.
Так, Василю, i тобi, i менi вже пiзно...
- Так що ж робити?
- А ти скажи, проедре... Якщо ти прийшов до мене, то зна ш, що робити.
- Я справдi думав про це... Василь i Костянтин неспроможнi, ©х треба
усунути...
- Ти дума ш, ©х треба усунути силою й вислати? Проедр на хвилину
затявся.
- Iмператорiв не усувають, а знищують, - тихо промовив вiн. - Ти добре
це зна ш, Феофано...
- Так, - сказала Феофано, й на очах ©© проедр побачив сльози. - Важко,
дуже важко... I хто це може зробити?
Проедр довго дивився на не©.
- Доведеться менi...
- А на кого ж спертись? - запитала Феофано. - Хто сяде на тронi?
- Я довго думав i про це... Вважаю, що спертись можна тiльки на одну
людину - на Варда Фоку.
Феофано навiть здригнулась. Виявля ться, проедр тямить ще в людях,
добре зна , до кого тяжi та константинопольська знать, що ви©хала до
Мало© Азi©, одного вiн тiльки не зна й не повинен знати - Феофано
набагато ранiше, нiж проедр, зупинила свiй вибiр на Вардi Фоцi.
- Це, либонь, правда, - згодилась Феофано. - Варда Фоку пiдтрима вся
знать i навiть синклiт.
- Я хотiв би, щоб Варда пiдтримала ти, Феофано, бо ти найближча його
родичка, жона Никифора.
- Так, я була жоною Никифора, а нинi його нещаслива вдова.
- Ти можеш бути ще щасливою, Феофано.
- З Вардом? Що ж, цей юнак колись любив мене, але зараз уже пiзно.
- Нi, Феофано, тобi нiколи не пiзно, це тiльки я нiколи не знав i не
знатиму щастя любовi.
- Тво щастя в тому, що ти був проедром кiлькох iмператорiв, а
пощастить - то й ще одного.
- Думаю, що нам обом пощастить, - дай менi два порошки, якi, я знаю,
залишились ще в тебе з давнiх часiв.
Феофано, очевидь, уже перемогла себе, пiшла в сусiдню палату, швидко
повернулась звiдти й дала проедровi два порошки. У не© тремтiли руки, вона
боялась, i це втiшило проедра.
I тодi сталось те, чого у Великому палацi нiхто не ждав. Одного ранку в
покоях iмператора Василя не прозвучали, як це завжди водилось, молитви,
коли ж через якийсь час вiн вийшов з поко©в, то оточували його не ченцi й
священики, а етерiоти з оголеними мечами в руках. I йшов Василь не так, як
завжди, не з скорбними очима, не похиливши голову, не повiльним кроком, а
з високо пiднесеною головою, швидко, впевнено, очi його палахкотiли
гнiвом.
Опинившись у Золотiй палатi, дверi яко© вiдчинив переляканий папiя Лев,
iмператор Василь велiв логофету, що впав перед ним ниць, привести проедра
Василя.
Ждати йому не довелось. Проедр Василь уже був тут, у Золотiй палатi, не
добiгши кiлькох крокiв до трону, упав ниць.
- Ти мене кликав, василевсе... я з'явився, - промовив проедр, але так
тихо, що сам не почув свого голосу.
- Так, я велiв привести тебе сюди, в Золоту палату.
Iмператор довго дивився на проедра.
- Гидкий, нiкчемний скопець! - голосно крикнув вiн. - Невже ж ти за
сво життя ще не напився кровi?
- Я нiколи не пив нiчи © кровi... Я не знаю, про що говорить
iмператор... - пробурмотiв проедр, намагаючись зрозумiти, що сталось.
- Ти хотiв мене вбити! - схопився раптом з крiсла i ступив крок уперед
iмператор.
"Брехня! Все це брехня! Я не думав, не хотiв тебе вбивати, iмператоре!"
- готове було вирватись у проедра.
Але вiн цього не сказав, а, затремтiвши вiд переляку, дивився, як iз
дверей, що вели до катихуменiю* (*Катихуменiй - поко© василевсiв.), вийшли
Феофано, начальник етерi© Лев, ще кiлька етерiотiв.
Проедр зрозумiв, що сталось, - який же вiн був необачний, що на одну
годину повiрив Феофано, невiдомо як, але вона прийшла до Великого палацу в
цю вранiшню годину, поруч з нею стоять начальник етерi© Лев, великий папiя
- всi, що люто його ненавидять, а зараз, заполоненi Феофано, стоять позад
iмператора.
Але лукава душа його не могла змиритись з тим, що сталось, за одну мить
вiн вирiшив боротись, тiльки боротись i, якщо так, не шкодувати Феофано.
- Великий василевсе! - тихим i нiбито зовсiм спокiйним голосом промовив
вiн. - Тебе ввели в оману. Так, великий василевсе, тебе хотiли вбити, тут,
у Великому палацi, людина, яка хотiла тебе отру©ти, вона дала менi два
порошки отрути - для тебе, василевсе, i для iмператора Костянтина.
- Де цi порошки? - крикнув Василь.
- Вони тут, зi мною, - проедр вихопив iз-за пояса склянку з отрутою...
- Дай менi ©х...
Проедр швидко ступив уперед, подав iмператору склянку. Василь взяв ©© й
довго дивився на сiрий порошок, що пересипався на днi.
- Хто дав тобi цю отруту? - запитав Василь.
I проедр Василь вирiшив. Власне, йому не було з чого вибирати -
iмператор довiдався про замах на себе, позад нього сто©ть Феофано, яка
дала отруту, вона ж i виказала його, - нехай загиба Феофано!
- Цю отруту для тебе й iмператора Костянтина дала менi мати твоя
Феофано...
Iмператор мовчав. Блiда, широко розплющивши очi, стояла недалеко вiд
нього Феофано, перед престолом на колiнах стояв проедр Василь.
Це була страшна хвилина - тут, у Золотiй палатi, вирiшувалась доля двох
хижакiв, що все життя ненавидiли один одного, але робили разом сво©
злочини.
- Сину, - сказала Феофано, - дай менi цю отруту.
Безжальний Василь, не обертаючись, простягнув руку й подав матерi
приготовану для нього отруту.
Але що це?! Феофано взяла склянку, подивилась, чи там порошок,
вийняла корок i, висипавши в рот, проковтнула отруту. Потiм вона твердо
ступила вперед, поклала руку на плече Василя, сказала:
- Не бiйся, сину! Це не отрута, а крейда... Тепер ти бачиш, що хотiв
зробити проедр Василь.
- Цей нiкчемний скопець вже не проедр! Гнати, гнати його з Великого
палацу, Константинополя, iмперi©! Женiть його!
Iмператор Василь люто помстився проедровi Василевi. Це була не тiльки
його помста - вiн мстився за свого батька Романа, отру ного проедром, за
iмператорiв Костянтина, Никифора, Iоанна, якi загинули вiд руки проедра.
Не знав iмператор Василь тiльки того, що спiвучасником, помiчником, а
здебiльшого й натхненником усiх цих вбивств була також i мати його
Феофано... Розвiнчаний проедр, рятуючи сво життя, не мiг тепер цього
сказати, бо тодi до помсти Василя додалася б ще помста й Феофано, - сама ж
Феофано, намагаючись обiлити себе, просила, щоб син Василь люто покарав
колишнього проедра.
Василь покарав проедра. Одягнутого в чорну тунiку, з непокритою лисою,
безбородою головою, у сандалiях на босу ногу його провели пiд охороною
етерiотiв через вулицi й площi Великого палацу, виштовхнули через
пiвнiчно-захiднi ворота за Iподромом, гнали серединою вулицi Меси, пiд
крики величезного натовпу, що зiбрався на той час, завернули на Середню
Месу, так довели до захiдно© стiни города, вивели через давнi Золотi
ворота, де починався шлях на Евдом, i там залишили.
I тодi Василь, що напередоднi був правителем iмперi©, мав незчисленнi
червенськi городи, - на заходi збиралась гроза.
Вiдчуваючи ©©, Володимир почина вже з ранньо© зими збирати пiше й
комонне во©нство, робить для нього запаси, деякi полки завчасу посила
ближче до Червенсько© землi.
Побували цi © зими в Ки вi сли й угорського князя, - з ними Володимир
ствердив дружбу й любов, як родичам отця свого Святослава, послав князевi
великi дари.
Не було всю зиму нi слiв, нi гостей з Болгарi©, - це турбувало князя
Володимира, думаючи про майбутн , вiн хотiв знати, що робиться за Дуна м.
Коли почалась весна, сталась i новина: повною водою прибули гiнцi з
города Полотська, привезли звiстку, що в княгинi Рогнiди народився син.
Князь Володимир написав жонi грамоту, просив ©©, коли стане теплiше,
при©хати до Ки ва, вiн i ждав весни.
Але весна - це не завжди голубе небо, блакить вод, ясне сонце. В одну з
ночей мiсяця цвiтеня* (*Цвiтень - квiтень.), пiзньо© години, майже перед
свiтом, князь Володимир почув шум у покоях княгинi Юлi©, далекий,
знайомий, пiдсилений нiчною тишею ©© крик, тупiт нiг, знову крик княгинi
Юлi©, i раптом крик iнший - дитини.
Уранцi вiн дiзнався, що княгиня Юлiя народила сина, якого нарекла
Святополком.
7
Коли Днiпро виповнився, купець патрикiй Феодор став збиратись у далеку
дорогу.
Так вiн робив кожного року - взимку й ранньо© весни купував у Ки вi й у
людей, що при©жджали сюди з усiх кiнцiв Русi, хутра, мед, вiск, горючий
камiнь, бобровi пахощi, збiжжя, - все за безцiнь, за прiлi й гнилi
константинопольськi тканини й узороччя, за неповну мiру жита, бо взимку
голодно було в Ки вi й на Русi.
Весною Феодор навантажував добром хеландi©, спускався до гирла Днiпра,
перетинав пiд вiтрилами Руське море й зупинявся в Константинополi на Судi,
де продавав сво© добра вдво , втро дорожче, нiж сам купив, навантажував
на хеландi© вина, тканини, всяке узороччя й восени повертався до Ки ва,
починав куплю-торг.
У час бранi мiж Володимиром i Ярополком Феодор не постраждав, мало хто
й знав, що вiн у якiйсь мiрi до не© причетний. Власне, хто i в чiм мiг
винуватити купця - вiн при©жджав до Ки ва з василiками iмператорiв, тодi ж
з ними при©хала й царiвна Юлiя, але не Феодор, а василiки були сватами
Юлi©.
Купець стояв осторонь - маючи двiр у Ки вi на Подолi бiля торгу, вiн
продавав сво© сукна, оксамити, алтабаси, вина, парфуми, узороччя Ярополку
i його боярам та во водам, доки князi проливали кров людей сво©х пiд
Любечем, у Ки вi й Роднi, вiн устиг з'©здити до Константинополя й привiз
звiдти новi товари; коли вокняжився Володимир, став продавати те, що
привiз iз собою, i навiть те, що трухлявiло на його склепищах, новому
князевi, його боярам i во водам. Хто й що мiг закинути купцю Феодору -
Ки©в не Константинополь, руськi люди завжди поважали й не чiпали
заморських гостей.
I зараз вiн дiяв, як завжди, ще з осенi й узимку ки©вськi дереводiли
пiдняли на кручi, законопатили й посмолили його хеландi©, а ранньо© весни
спустили ©х на воду. Тижнiв зо два пiсля цього смерди возили з склепиш,
купця на торзi й вантажили на хеландi© купленi руськi добра. Прийшов день,
повiяв горiшнiй вiтер, i купець, тричi перехрестившись на схiд, велiв
рабам-гречинам рушати в дорогу.
Це було на свiтаннi. Нiхто в Ки вi не проводжав купця - вiн робив свою
справу, город прокидався, думав про наступний день. Хеландi© зробили
пiвколо на Почайнi, випливли на плесо Днiпра, полинули пiд вiтрилами до
затягнутого туманами пониззя.
Купець Феодор стояв на настилi однi © з переднiх лодiй, вдивлявся
вдалину. Коли ж хеландi© од'©хали вже далеко вiд Ки ва й попливли мимо
безлюдних, вкритих молодою зеленою паростю берегiв, вiн спустився вниз,
повернувся на палубу разом iз жiнкою, одягнутою в темну тунiку, з
покривалом на головi.
- Тут нема нiкого з русiв? - запитала жiнка.
- О нi, - вiдповiв купець Феодор, - мо© раби тiльки греки, на цей раз я
не брав навiть у князя дружини.
Жiнка пiдняла покривало - це була жона князя Яро-полка Юлiя.
- I скоро ми будемо в гирлi Днiпра?
- Нi, княгине, не скоро, шлях туди забере не менше нiж два тижнi.
Княгиня Юлiя, що, либонь, замучилась у тiснiй комiрчинi пiд насадом,
жадiбно дихала свiжим днiпровським повiтрям, дивилась удалину, де на тлi
голубого неба вимальовувались обриси гiр, стiн города Ки ва.
- Так краще, - вiдповiдаючи на власнi, либонь, думки, промовила вона. -
Нi, я не могла далi бути в Ки вi... Та й чого? Дуже добре, патрикiю
Феодоре, що ти взяв мене, - вони нiколи не взнають, де я.
- А все ж, княгине, - сказав купець, - краще було б, аби ти ©хала до
Константинополя. Я певен, що тебе достойно зустрiнуть i приймуть у
Великому палацi.
- Нi, нi, - рiшуче заперечила вона. - Я не хочу бути в Константинополi
й туди не по©ду... Ми домовились, патрикiю, ти даси менi в гирлi Днiпра
хеландiю, на яку я покладу сво© добра, даси надiйну охорону, що одвезе
мене в город Херсонес.
- Воля твоя, княгине, - промовив Феодор. - Я зроблю все, як ми
домовились; через два тижнi ти з сво©ми добрами будеш у Херсонесi.
Вiтер дужчав, хеландi© швидко летiли вперед, вдалинi, позаду, ледь
вгадувався город Ки©в.
РОЗДIЛ ДЕСЯТИЙ
1
I от купець Феодор знову в Константинополi, навантаженi всiляким добром
хеландi© його стали на Судi, кiлька днiв раби вивантажували з них i везли
на константинопольський двiр купця Феодора хутра, меди, горючий камiнь.
Проте вдома це вже не тiльки купець, дiзнавшись про його при©зд, проедр
одразу ж запрошу патрикiя Борея до Великого палацу, довго розмовля з
ним.
Проедр Василь дуже цiкавиться Руссю, розпиту про Ки©в, землi й городи,
князiв.
- Мiж двома князями Русi - ки©вським Ярополком i новгородським
Володимиром - була велика вiйна. Князь Ярополк убитий, нинi в Ки вi й на
всю Русь один князь - Володимир.
- Вiн син Святослава?
- Так, вiн син Святослава й рабинi... Проедр здрига ться.
- I пiшов, либонь, у свого батька?
- Мабуть, що так... У Ки вi християни моляться потай, князь Володимир
зробив бiля города требище всiх богiв.
- I йому нинi пiдвладнi всi землi?
- Нi, проедре! Вiйна на Русi привела до того, що деякi землi
вiдмовились платити Ки ву дань, в цей же час, як тобi, мабуть, вiдомо,
Польща захопила чимало руських городiв, там, чув я, й нiмецькi рицарi -
проповiдники папи римського.
- Папа Бенедикт i iмператор Оттон поспiшають, - незадоволено буркотить
проедр. - Чого ми не змогли зробити, вони вже встигли... А що робить
Володимир?
- Вiн збира ться йти вiйною на Польщу, землi, якi вiдпали, також треба
повернути.
Проедр витира шовковою хусткою спiтнiле чоло.
- Наше щастя в тому, що вони будуть ще гризтися мiж собою. О, коли б
вони сварилися бiльше, довше, - в цьому наш порятунок.
Але вiн одразу й замовка , - негоже розповiдати все купцевi, проедр
хоче дiзнатись у нього бiльше новин про Русь.
- А як наша дiвиця Юлiя? - цiкавиться проедр.
- Царiвна? - смi ться Феодор.
- Царiвна з Перу, - смi ться й проедр.
- Дiвиця Юлiя зробила все, що мала зробити, - вiдповiда Феодор, - i,
либонь, ще може дещо зробити.
- Що саме?
- Вона народила сина.
- Вiд князя Ярополка?
На обличчi Феодора блука загадкова посмiшка.
- У Ки вi всяк говорять про цю дитину - однi називають ©© сином
Ярополка, iншi кажуть, що вона вiд Володимира, - син двох отцiв.
- Почекай, патрикiю! Юлiя була жоною князя Ярополка, а князь
Володимир...
- Князь Володимир ма iншу жону, але пiсля смертi Ярополка полюбив
Юлiю.
- Тодi нинi його жона Юлiя?
- Нi, до нього незабаром при©де перша жона, а Юлiя залишила Ки©в.
- Надiюсь, ти не привiз ©© до Константинополя?
- О нi, проедре, коли б вона навiть просила, я не повiз би ©© сюди...
На однiй з мо©х хелавдiй Юлiя попрямувала до Херсонеса.
- Це добре, нехай сидить там... А син ©© з нею?
- Нi, вiн залишився в Ки вi й живе при дворi князя Володимира.
- Син нашо© жони Юлi© живе при дворi князя Володимира? Це добре,
патрикiю Феодоре. За цю дитину нам варто поборотись. I про Юлiю слiд
пам'ятати. Ти, Феодоре, скоро повернешся до Ки ва?
- Скоро, проедре.
- Пам'ятай про сина Юлi©. I про Володимира ми мусимо все знати... Я
надiюсь, дуже надiюсь на тебе, патрикiю...
2
Проедр Василь немарно так докладно розпитував патрикiя-купця Феодора
про Русь - становище в iмперi© чимдалi важчало, проедр боявся за власну
долю, життя.
Темна грозова хмара вставала з пiвдня, де в Малiй Азi© оголосив себе
iмператором Вард Склiр.
Проедр Василь знав цього полководця - вiн нiколи не дiяв наогляд, а
повiльно збирав сили, пiдкрадався до ворога, умiв обрати найкращу годину й
нападав, як буря.
Нинi, оголосивши себе iмператором, Вард Склiр не з'являвся на берегах
Босфору, але проедр Василь знав, що вiн збира в Малiй Азi© сили, рано чи
пiзно пiде на столицю iмперi©.
Непоко©ла Константинополь i найближча сусiдка - Болгарiя. Вiзантi©
доводилось тепер розплачуватись за те, що iмператор Никифор Фока порвав
мир з Болгарi ю й оголосив ©й вiйну, за те, що вiн же накликав руського
князя Святослава покоряти болгар, - русiв i болгар вiн не посварив,
навпаки, гнiв ©х разом обрушився на Вiзантiю, iмператору Iоанну Цимiсхiю
надто дорогою цiною довелось купувати мир з князем Святославом.
диним, либонь, чого домоглась Вiзантiя, було те, що Болгарiя лежала
розiрвана навпiл - землi ©© над Руським морем аж до Дунаю i над морем
Егейським до Ларисси захопила iмперiя, болгарам залишились тiльки гори й
полонини - Захiдна Болгарiя.
Проте саме цi гори й були грозою для Вiзантi©: туди йшли всi болгари,
яким не було життя пiд ярмом iмперi©, там чабан покидав полонини й брав у
руки лук, там ратай залишав у борознi рало, витягав з пiхов меч...
х вели проти Вiзантi© охридський комiт Микола Шишман i сини його Давид
i Мойсей, ©х не стало, але жили, збирали нескорених болгар два iншi сини
Миколи - Саму©л i Аарон.
Вiйська Саму©ла й Аарона рушили, перед вiв Саму©л, що переможно захопив
усю Фессалiю, взявши Солунь, Лариссу, вiн виходить на берег Егейського
моря, а Аарон нищить загони акритiв у Македонi©, загрожу Фiлiпполю.
3
У Константинополi вчиня ться переполох. Далеко до Мало© Азi©, але всiм
вiдомо, що там пiдняв повстання й оголосив себе iмператором Вард Склiр.
Константинополь зна Склiра - це один з кращих, а може, й найкращий
полководець iмперi©, який пiсля смертi Цимiсхiя став доместиком схол у
Малiй Азi©, а пiзнiше дукою Антiохi©, - одного його iменi боялись вороги,
нинi перед ним як перед новим iмператором, що йде десь з Азi© i незабаром
стане над Босфором, тремтить, здрига ться вся столиця.
Про Болгарiю нiчого й говорити - загони Саму©ла й Аарона стоять у
Пелопоннесi, блукають у Фракi© й Македонi©, ходять до самого
Константинополя.
Константинополь тремтить, розгублений синклiт один день вимага , щоб
iмператори Василь i Костянтин вiдкликали легiони з Мало© Азi© й послали ©х
проти Саму©ла й Аарона, наступного дня той же синклiт вола , що треба
зняти легiони у Фракi© й Македонi©, кинути ©х, i чимшвидше, проти Варда
Склiра.
Синклiт вда ться до останнього засобу - велить стратигам фем збирати
земське вiйсько - тагми фем, але стратиги бояться за сво© феми, - ворог
загрожу безпосередньо ©м, - не посилають вiйська.
У Константинополi сто©ть багато полкiв безсмертних, ©х можна було б
кинути в Малу Азiю й проти болгар, але тремтить не тiльки столиця,
найбiльш переляканий Великий палац, надiя тiльки на безсмертних.
У столицi, крiм того, голод, спалахнула важка морова хвороба, в Галатi,
на Перу i в самому городi починаються грабунки, розбой, вбивства, чиясь
невiдома рука пише на базилiках i навiть на гробницi Никифора Фоки:
"Встань, божественний iмператоре, поглянь, як орди диких болгар топчуть
могили тво©х во©в, iдуть на Константинополь!.."
Звичайно, коли б на чолi iмперi© у цей час стояв василевс-деспот або ж
полководець, схожий на Никифора Фоку та Iоанна Цимiсхiя, вiн мiг би
повести легiони на бiй - не вперше у Вiзантi© спалахували повстання, все
життя вона iснувала на вулканi.
Проте такого iмператора, полководця не було, на престолi сидiли Василь
i Костянтин, а бiля них стояв, усе робив за них проедр Василь.
Це було неймовiрно й дивно - Василевi минуло двадцять рокiв, Костянтин
був на три роки молодший вiд нього, обидва вони, i безперечно старший,
Василь, повиннi були взяти в сво© руки всю повноту влади, керувати
iмперi ю.
Проедр Василь не мiг цього допустити, бо знав, що коли Василь i
Костянтин вiзьмуть кермо iмперi©, йому назавжди доведеться попрощатись з
мрiями про корону, а може, й навiки залишити Великий палац.
I проедр дi - синклiт i сенат роблять тiльки те, що хоче проедр
Василь, Василь i Костянтин сидять на тронi, але iмперi ю керу регент -
проедр Василь.
Для цього нiбито були причини: iмператор Василь, що не був одружений i
не збирався одружуватись, що не ©в м'яса, не пив вина, а невпинно постив,
молився iз сво©ми ченцями, священиками, клiром, - де вже йому правити
iмперi ю...
Костянтин - молодший iмператор - був повною протилежнiстю сво му брату:
цей днi й ночi пив, проводив час виключно з гулящими дiвчатами, не у
Великому палацi, а в шинках на Перу шукали iмператора, коли була потреба.
Проедр Василь, маючи за сво ю спиною таких iмператорiв, всiляко потурав
- першому в молитвах, другому - в пияцтвi, сам же уперто йшов до сво ©
мети: син iмператора Романа I Лекапiна i слов'янки-рабинi, оскоплений
сво©м же батьком, мрiяв сiсти на Соломоновiм тронi.
Проте кiльце навкруг Константинополя затягувалось, зрозумiв це зрештою
i проедр.
Пiсля смертi Цимiсхiя й проголошення iмператорами Василя й Костянтина
Феофано жила як удова-василiса у Влахернi, навiдувалася часто до сво©х
синiв у Великий палац, проедр iнодi навiть радився з нею, вважаючи, що
вона йому не страшна.
Насправдi ж Феофано не могла простити проедру Василевi зради, мрiяла
помститись йому, вигнати з Великого палацу, знищити, вона уперто, хитро,
пiдступно йшла до цього.
Проедр помилявся, думаючи, що Феофано заспоко©лась i вдоволена долею
удови-василiси. Феофано в цей час не було ще повних сорока лiт, вона була
красива i знала цiну сво©й красi, кров буяла в нiй, як i в кожно© жiнки,
що переступа останню щаблинку розквiту, але вiдчува суховiй старостi, -
Феофано здатна була зробити найодчайдушнiший, нехай останнiй, аде рiшучий
крок.
I Феофано це робить - серед множества людей, якi ©й зустрiчались у
життi, вона вмiла обрати найсмiливiшого й найдужчого, - втiм, може, саме
незрiвнянна, дивна краса ©© робила цих обранцiв смiливими, дужими,
божевiльними в сво©х поривах!
Так, сиеряiись на чужу силу, вона i йшла шляхами життя, разом з
обраними нею самою коханцями перемагала, завжди досягала сво © мети, щоб
розплатитись за це зрадою i знову, знову починати...
Тепер Феофано робить останню страшну спробу. Як жiнка вона не могла
нарiкати - i у Вiрменi©, i нинi, в Константинополi, нестямна удовиця
вдовольняла свою пристрасть - етерiот, що охороняв уночi ©© палату, був не
скопець i помер би, не виказавши та мницi Влахерна.
Феофано тонко веде свою гру - всiм вiдомо, що одразу ж пiсля смертi
Никифора Iоанн вислав ©© на Прот, далi у Вiрменiю. Тепер, коли не стало
Цимiсхiя, Феофано все частiше назива його ворогом, а Никифора вiрним
сво©м другом, часом ходить до храму Апостолiв, де в склепi поруч з тiлом
великого Костянтина лежить безголовий труп Никифора, i в цьому нiчого
дивного нема : вона була його жоною до останнього дня життя.
Не забува вона й про синiв - Василя й Костянтина, ©й дозволено
вiдвiдувати Великий палац, Феофано часто бува там, заходить до старшого
сина - Василя. Вiн молиться з сво©ми ченцями, Феофано ж слово за словом
розбуджу в ньому жадобу до влади й слави, виклика ненависть до проедра
Василя.
Феофано не помиля ться - син ©© Василь не той, за кого його вважають,
вiн, як i мати, ненавидить проедра, хоче його знищити, молиться Христу,
але готу нiж, - прийде час, i Вiзантiя здригнеться, побачивши справжн
обличчя цього iмператора.
Феофано дивiться в очi Василевi, намовля його, дума , хто ©й допоможе
знову сiсти на трон у Магнаврi - Вард Фока чи син Василь? Переможе Василь
- вона сяде поруч з ним, переможе Фока - що ж, Феофано не здригнеться,
Василь муситиме умерти... поки ж що теплою, нiжною рукою мати гладить
волосся сина.
I в Феофано ще одна надiя - дочка Анна, яка народилась за два днi до
смертi першого ©© мужа - iмператора Романа. Хто зна нинi, вiд чого помер
iмператор Роман? Келих вина - i його не стало, на престолi тодi сiв
Нйкифор Фока...
Аннi мина п'ятнадцять лiт, на дитячому ©© обличчi вже видно ознаки
краси, приваби матерi, i очi в не© такi ж, як у матерi... Душа... так, у
Анни буде материнська й душа, - про це дба й дбатиме Феофано!
Проедр Василь ©де до Феофано. Вона ненавидить його, проедр це зна , вiн
усе життя використовував i обдурював Феофано, - ©й це також достеменно
вiдомо, проте така вже гiрка усмiшка долi, один крук нiколи не лiта , де
вiн з'явився, туди прилетить iнший, стане важко - вони виклюють один
одному очi...
Втiм, до кого ще мiг пiти проедр? Вiн сам вислав з Константинополя всiх
тих, що могли б, хоча б рятуючи себе, допомогти йому в цю годину. Iншi -
полководцi, знатнi люди, родичi й друзi Никифора Фоки й Iоанна Цимiсхiя,
якi б тепер неминуче боролись за себе, а вiдтак i за проедра, - самi
втекли, побоюючись помсти, в Малу Азiю i нинi були його ворогами, проедра
ненавидiли у Великому палацi, в усьому Константинополi.
- Я прийшов до тебе як до свого старого друга, - почав проедр,
переступивши порiг палати у Влахернi, де жила Феофано.
- Невже я така стара, як ти? - глузливо вiдповiла на це Феофано.
- Нi, - зiтхнув проедр, - ти ще молода й красива, це я старий i
безсилий, я говорю про древнiсть нашо© дружби.
- Що ж, - процiдила Феофано, - дружба наша справдi древня й навiть
щербата, перевiримо ©© ще раз.
- I ти допоможеш менi?
- Я радо допоможу тобi й собi! - зухвало промовила Феофано. - Сiдай,
старий, але завжди молодий проедр. Вiн сiв. .
- Давно вже iмперiя не переживала такого важкого часу, як зараз, -
важко диха проедр, витираючи спiтнiле сво обличчя. - Мала Азiя й Склiр,
болгари й Русь, Кведлiнбург i Рим, проте ти сама все зна ш, Феофано.
- Так, все це я знаю, - гостро вiдповiла вона, - але не розумiю, чому
ти зараз прийшов до мене?
- Я прийшов до тебе, бо маю ще одну, й найстрашнiшу, новину... З Мало©
Азi© прибув гонець, який повiдомив, що Вард Склiр оголосив себе
iмператором, одягнув багряницю й червонi сандалi©...
- Дуже шкода, проедре, що ти не думав про це, коли не стало Iоанна.
Тодi ти, наскiльки я пам'ятаю, усунув мене, бо захотiв правити Вiзантi ю
тiльки з мо©ми синами. Ти невдячний, проедре!
- Але ж Василь i Костянтин - тво© сини?!
- Ти одiрвав ©х вiд мене, але не зумiв стати ©м батьком. Чи так,
проедре? Чого ж ти мовчиш? Говори!
Феофано дивилась на блiде, висхле обличчя скопця; примруживши очi, вiн
пильно стежив за нею.
- Василь i Костянтин неспроможнi врятувати iмперiю, - невиразно сказав
проедр.
- Я це ранiше знала, - обережно вiдповiла Феофано. - Так хто ж це може
зробити? Ти знову мовчиш? Чому?
- Iмперiю можеш врятувати тiльки ти, Феофано.
- Нарештi я почула вiд тебе одверте слово... Проте ти не кiнчив...
Врятувати iмперiю можу я разом з тобою. Адже ти так дума ш?
- Менi пiзно про це думати. Що я - тiльки проедр, тiнь iмператорiв,
постiльничий. Одно тiльки пам'ятай, Феофано: вiднинi проедр служитиме лише
тобi.
- Спасибi, проедре, ти зна ш, що стати зараз на чолi iмперi© я не можу.
Так, Василю, i тобi, i менi вже пiзно...
- Так що ж робити?
- А ти скажи, проедре... Якщо ти прийшов до мене, то зна ш, що робити.
- Я справдi думав про це... Василь i Костянтин неспроможнi, ©х треба
усунути...
- Ти дума ш, ©х треба усунути силою й вислати? Проедр на хвилину
затявся.
- Iмператорiв не усувають, а знищують, - тихо промовив вiн. - Ти добре
це зна ш, Феофано...
- Так, - сказала Феофано, й на очах ©© проедр побачив сльози. - Важко,
дуже важко... I хто це може зробити?
Проедр довго дивився на не©.
- Доведеться менi...
- А на кого ж спертись? - запитала Феофано. - Хто сяде на тронi?
- Я довго думав i про це... Вважаю, що спертись можна тiльки на одну
людину - на Варда Фоку.
Феофано навiть здригнулась. Виявля ться, проедр тямить ще в людях,
добре зна , до кого тяжi та константинопольська знать, що ви©хала до
Мало© Азi©, одного вiн тiльки не зна й не повинен знати - Феофано
набагато ранiше, нiж проедр, зупинила свiй вибiр на Вардi Фоцi.
- Це, либонь, правда, - згодилась Феофано. - Варда Фоку пiдтрима вся
знать i навiть синклiт.
- Я хотiв би, щоб Варда пiдтримала ти, Феофано, бо ти найближча його
родичка, жона Никифора.
- Так, я була жоною Никифора, а нинi його нещаслива вдова.
- Ти можеш бути ще щасливою, Феофано.
- З Вардом? Що ж, цей юнак колись любив мене, але зараз уже пiзно.
- Нi, Феофано, тобi нiколи не пiзно, це тiльки я нiколи не знав i не
знатиму щастя любовi.
- Тво щастя в тому, що ти був проедром кiлькох iмператорiв, а
пощастить - то й ще одного.
- Думаю, що нам обом пощастить, - дай менi два порошки, якi, я знаю,
залишились ще в тебе з давнiх часiв.
Феофано, очевидь, уже перемогла себе, пiшла в сусiдню палату, швидко
повернулась звiдти й дала проедровi два порошки. У не© тремтiли руки, вона
боялась, i це втiшило проедра.
I тодi сталось те, чого у Великому палацi нiхто не ждав. Одного ранку в
покоях iмператора Василя не прозвучали, як це завжди водилось, молитви,
коли ж через якийсь час вiн вийшов з поко©в, то оточували його не ченцi й
священики, а етерiоти з оголеними мечами в руках. I йшов Василь не так, як
завжди, не з скорбними очима, не похиливши голову, не повiльним кроком, а
з високо пiднесеною головою, швидко, впевнено, очi його палахкотiли
гнiвом.
Опинившись у Золотiй палатi, дверi яко© вiдчинив переляканий папiя Лев,
iмператор Василь велiв логофету, що впав перед ним ниць, привести проедра
Василя.
Ждати йому не довелось. Проедр Василь уже був тут, у Золотiй палатi, не
добiгши кiлькох крокiв до трону, упав ниць.
- Ти мене кликав, василевсе... я з'явився, - промовив проедр, але так
тихо, що сам не почув свого голосу.
- Так, я велiв привести тебе сюди, в Золоту палату.
Iмператор довго дивився на проедра.
- Гидкий, нiкчемний скопець! - голосно крикнув вiн. - Невже ж ти за
сво життя ще не напився кровi?
- Я нiколи не пив нiчи © кровi... Я не знаю, про що говорить
iмператор... - пробурмотiв проедр, намагаючись зрозумiти, що сталось.
- Ти хотiв мене вбити! - схопився раптом з крiсла i ступив крок уперед
iмператор.
"Брехня! Все це брехня! Я не думав, не хотiв тебе вбивати, iмператоре!"
- готове було вирватись у проедра.
Але вiн цього не сказав, а, затремтiвши вiд переляку, дивився, як iз
дверей, що вели до катихуменiю* (*Катихуменiй - поко© василевсiв.), вийшли
Феофано, начальник етерi© Лев, ще кiлька етерiотiв.
Проедр зрозумiв, що сталось, - який же вiн був необачний, що на одну
годину повiрив Феофано, невiдомо як, але вона прийшла до Великого палацу в
цю вранiшню годину, поруч з нею стоять начальник етерi© Лев, великий папiя
- всi, що люто його ненавидять, а зараз, заполоненi Феофано, стоять позад
iмператора.
Але лукава душа його не могла змиритись з тим, що сталось, за одну мить
вiн вирiшив боротись, тiльки боротись i, якщо так, не шкодувати Феофано.
- Великий василевсе! - тихим i нiбито зовсiм спокiйним голосом промовив
вiн. - Тебе ввели в оману. Так, великий василевсе, тебе хотiли вбити, тут,
у Великому палацi, людина, яка хотiла тебе отру©ти, вона дала менi два
порошки отрути - для тебе, василевсе, i для iмператора Костянтина.
- Де цi порошки? - крикнув Василь.
- Вони тут, зi мною, - проедр вихопив iз-за пояса склянку з отрутою...
- Дай менi ©х...
Проедр швидко ступив уперед, подав iмператору склянку. Василь взяв ©© й
довго дивився на сiрий порошок, що пересипався на днi.
- Хто дав тобi цю отруту? - запитав Василь.
I проедр Василь вирiшив. Власне, йому не було з чого вибирати -
iмператор довiдався про замах на себе, позад нього сто©ть Феофано, яка
дала отруту, вона ж i виказала його, - нехай загиба Феофано!
- Цю отруту для тебе й iмператора Костянтина дала менi мати твоя
Феофано...
Iмператор мовчав. Блiда, широко розплющивши очi, стояла недалеко вiд
нього Феофано, перед престолом на колiнах стояв проедр Василь.
Це була страшна хвилина - тут, у Золотiй палатi, вирiшувалась доля двох
хижакiв, що все життя ненавидiли один одного, але робили разом сво©
злочини.
- Сину, - сказала Феофано, - дай менi цю отруту.
Безжальний Василь, не обертаючись, простягнув руку й подав матерi
приготовану для нього отруту.
Але що це?! Феофано взяла склянку, подивилась, чи там порошок,
вийняла корок i, висипавши в рот, проковтнула отруту. Потiм вона твердо
ступила вперед, поклала руку на плече Василя, сказала:
- Не бiйся, сину! Це не отрута, а крейда... Тепер ти бачиш, що хотiв
зробити проедр Василь.
- Цей нiкчемний скопець вже не проедр! Гнати, гнати його з Великого
палацу, Константинополя, iмперi©! Женiть його!
Iмператор Василь люто помстився проедровi Василевi. Це була не тiльки
його помста - вiн мстився за свого батька Романа, отру ного проедром, за
iмператорiв Костянтина, Никифора, Iоанна, якi загинули вiд руки проедра.
Не знав iмператор Василь тiльки того, що спiвучасником, помiчником, а
здебiльшого й натхненником усiх цих вбивств була також i мати його
Феофано... Розвiнчаний проедр, рятуючи сво життя, не мiг тепер цього
сказати, бо тодi до помсти Василя додалася б ще помста й Феофано, - сама ж
Феофано, намагаючись обiлити себе, просила, щоб син Василь люто покарав
колишнього проедра.
Василь покарав проедра. Одягнутого в чорну тунiку, з непокритою лисою,
безбородою головою, у сандалiях на босу ногу його провели пiд охороною
етерiотiв через вулицi й площi Великого палацу, виштовхнули через
пiвнiчно-захiднi ворота за Iподромом, гнали серединою вулицi Меси, пiд
крики величезного натовпу, що зiбрався на той час, завернули на Середню
Месу, так довели до захiдно© стiни города, вивели через давнi Золотi
ворота, де починався шлях на Евдом, i там залишили.
I тодi Василь, що напередоднi був правителем iмперi©, мав незчисленнi