Страница:
Понтом лежить страшна земля - Русь, мешканцi яко© дикi, жорстокi люди.
Вони живуть у норах, ©дять сире м'ясо, не вiрять у Христа, моляться сво©м
дерев'яним богам. I вони завжди, завжди були нашими ворогами, iшли на
iмперiю, ©хнi кагани стояли пiд самими стiнами священного нашого
Константинополя.
- Але зараз вони не йдуть на нас?
- О нi, дочко, - посмiхнулась Феофано. - Iоанн Цимiсхiй достойно
провчив ©хнього кагана Святослава, он там, за цим морем, на березi Дунаю,
вiн наголову розбив його. Треба тiльки стерегтись ©х надалi, завжди.
Маленька дiвчинка не могла збагнути всього того, що ©й розповiдала
мати, вона зрозумiла тiльки одно, останн , - що русiв треба стерегтись, i
тому вона просто, по-дитячому й запитала:
- А до них далеко, мамо?
- О так, - уже засмiялась Феофано, - туди, до нашого города Херсонеса,
що лежить край Русi, треба плисти морем багато днiв i ночей, а до самого
©хнього города Ки ва ©хати ще мiсяцi.
- Це справдi дуже далеко, - засмiялась i дiвчинка. - Я не боюсь ©х, -
закiнчила вона зухвало.
Хiба могла дiвчинка Анна знати, що промине багато лiт i вона по©де до
далеко© Русi, потрапить у Херсонес, а далi в Ки©в? У цю годину безмежне
море i важкi хвилi заступали далекий обрiй, Русь. Дромон колишньо©
василiси Феофано з туго нап'ятими вiтрилами летiв далi й далi на захiд.
3
Нiхто в Константинополi не бачив, як однi © темно© ночi дромон з
Вiрменi© проминув Сотенну вежу й став у Золотому Розi, поклав якiр у його
кiнцi - напроти Влахернського палацу, - як пiзнiше до цього корабля
пiд'©хали й знову повернулись до Влахерна кiлька легких лодiй.
На одну з них зiйшла жiнка з дiвчинкою. Скопцi, якi непорушне стояли
вздовж бортiв, гребцi, що одноманiтно, намагаючись не шумiти, пiдiймали й
опускали в чорну воду сво© весла, - всi вони не знали, що за жiнка в
темному одязi й з темним покривалом на головi спустилась з дромона й сiла
в ©хню лодiю. Коли лодiя перетинала Золотий Рiг, жiнка не витримала й на
якусь мить одкинула з голови покривало - свiтло вiд вогнiв Константинополя
вiдбилося в очах, впало на блiде чоло, стиснутi уста Феофано.
Вона одразу опустила покривало. Близько був берег. Нiс лодi© розрiзав
рiнь. Впала походня. Чи©сь руки пiдхопили Феофано, ©© повели до стiни, у
вузький i довгий прохiд, де було холодне й вологе повiтря, через сад, де
терпко пахло пiзнiми осiннiми квiтами, кам'яними схiдцями й переходами, де
звуки лунко одбивались пiд склепiнням, завели до палат, де панувала
пiвтемрява.
- Привiт тобi, василiсо!
Покривало впало з голови, й легке зiтхання вирвалося з уст Феофано.
Василiса - о, як давно не чула вона цього слова, як багато промовило це
слово в устах всемогутнього проедра Василя тут, у Константинополi!
Вiн ступив до не© ближче й узяв ©© за руку. Тепер вони стояли одне
напроти другого - скопець, проедр iмперi©, й Феофано - колишня василiса, а
нинi - жiнка в темному покривалi.
- Ти така ж, як i колись, Феофано, - промовив проедр Василь. - Ти була
й нинi найкращою жiнкою свiту. Скинь з сво © голови цей чорний саван.
- Скажи менi, де я зараз опинилась i що сталось?
- Зараз ми у Влахернi, де нас нiхто не може нi бачити, нi чути. Поки що
нiчого не сталось. Ти, напевне, дуже стомилась пiсля далеко© дороги.
Уявляю, як неспокiйно зараз у Понтi Евксiнському. Але все це позаду,
далеко. Ти житимеш тут, у Влахернi, з тобою буде й дочка. Може, ми сядемо?
Ось на столi вино. Ти хочеш ©сти? Тут з чого вибрати. Пий, ©ж, Феофано,
тобi це так потрiбно пiсля далеко© дороги.
- А за кого ж пити? - посмiхнулась Феофано i сiвши до столу, взяла
келих з вином.
- Вiн помира , - сказав проедр, - скоро, либонь кiнець.
- Яка в нього хвороба?
- Ти зна ш, Феофано.
- Мiй порошок з гипту?
- Так, вiн.
- Ця отрута дi дуже швидко.
- Я тримав порошок кiлька рокiв, i вiн, напевне, втра тив силу. Крiм
того, Маленький* (*Цимiсхiй - маленький (вiрм.)) виявився дуже мiцним Вiн
подиха вже пiвроку, й тiльки тепер йому скоро кiнець
- Для чого ж ти кликав мене?
- О Феофано, нам треба зробити дуже багато В iмперi© неспокiйно, на
пiвночi збирають сили болгари, в Малiй Азi© спалахують повстання за
повстанням.
- Тепер я добре знаю Малу Азiю, - посмiхнулась Феофано. - Це -
справжнiй вулкан, який кожно© години може вибухнути: Сiрiя, Месопотамiя,
Каппадокiя, а за ними -араби...
- Бачиш, тобi достеменно все вiдоме! I в Константинополi неспокiйно.
Я розумiю й знаю все це, - холодно сказала Феофа но. - Але що менi до
цього?
- Це моя й твоя справа, Феофано. Iоанна скоро не стане...
- I що? Ви пожина те те, що посiяли. Iоанн ма нинi порфiрородну жону
Феодору, i пiсля його смертi вона по праву сяде на Соломоновiм тронi, ©©
патрiарх благословить.
Проедр посмiхнувся.
- Не тiльки Феодора, й iншi, що хотiли б посiсти Соломонiв трон. Нашу
константинопольську знать, - це тобi, напевне, зрозумiло, - не влаштовують
нi Феодора, нi - ти не ображайся, Феофано, - нi тво© сини, вони мрiють про
iмператора-полководця, який повiв би легiони проти болгар i Мало© Азi©.
- I кого вони приготували?
- Менi зда ться - Варда Склiра. Ти добре його зна ш - вiн був
полководцем Никифора Фоки, Iоанна Цимiсхiя, i тепер, либонь, сам хотiв би
посiсти ©х престол.
- Варда Склiра я знаю, - промовила Феофано. - Що ж, вiн блискучий
полководець i, певне, буде непоганим iмператором.
- I це говориш ти, Феофано, мати Василя й Костянтина? Та невже ж ти не
розумi ш, що нi Феодора, нi Вард Склiр не допустять у Золоту палату нi
синiв тво©х, нi тебе
- Вони не допустять, тебе, - засмiялась Феофано. Говори правду,
проедре!
- Так, вони не допустять, виженуть iз Великого палацу тебе, синiв тво©х
i мене також, - згодився проедр.
- Тепер ти менi подоба шся, Василю, - поглузувала з проедра Феофано.
- А мусить бути так, - встав i ступив близько до Феофано проедр, - коли
Iоанн Цимiсхiй помре, на престолi сядуть тво© сини, поряд з ними як
регентша й соправительниця. а справдi як повновладна василiса повинна
сiсти ти. Я ж, - проедр благальне подивився на Феофано, - буду тим, ким i
був - вашим, тво©м паракимоменом, проедром.
Феофано так хвилювалась, що ©й важко було дихати. О, якi величнi обрi©
вiдкривались перед нею! Вiрити сво му щастю, повiрити проедру чи нi?
Стiльки вже разiв вiн обдурював ©© й людей, що звiрялись на нього! Але нi,
нi, на цей раз вiн не може брехати й обдурювати. Василь i Костянтин по
праву сядуть на трон, вони й зараз соцарствують з Iоанном.
- Отже, треба прибрати Феодору й Склiра? - суворо сказала Феофано.
- Так, Феофано, обох... Я домiгся того, що Iоанн хоче побачитись i
говорити з тобою. Коли ж ти будеш у нього, то зумi ш все зробити. Що ж,
василiсо, - пiдняв вiн келих, - може, ми тепер вип' мо за наше щастя й
успiх?.. - Вiн помовчав i кiнчив: - Та ще за те, щоб Iоанн швидше зайняв
сво мiсце в гробницi на Халцi в храмi Христа-спасителя!
- О нi, - вона пiдняла келих i зухвало, хижо засмiялась. - Я вип'ю за
те, щоб Iоанн ще пожив... доки ми не закiнчимо сво © справи.
4
Феофано нелегко було потрапити до Великого палацу, ще важче опинитись у
спочивальнi Iоанна, але в проедра скрiзь - i бiля Слонових ворiт, i на
терасi Дафн, i в самому кiтонi - стояли сво© люди; у чорному одязi й
капелюсi з струсевими перами, з мечем бiля пояса, вона, як етерiот*
(*Етерiот - охоронник.), разом iз сторожею друго© змiни пройшла до
Великого палацу, там ©© повiв переходами начальник етерi© Пеон, у кiтонi
вона скинула одяг етерiота, капелюх, меч.
Феофано разом з проедром Василем зайшла до спочивальнi у Великому
палацi, де жила ранiш могутньою василiсою за iмператорiв Романа й Никифора
Фоки i де тепер були василевсами Iоанн i Феодора.
Вона навiть затремтiла, побачивши пiсля багатьох лiт знайомi стiни
спочивальнi, намальованi на них постатi iмператорiв колишнiх - з
молитовниками в руках, пiднявши очi вгору, вони йшли i йшли кудись, як
ранiше, так i тепер. Побачила вона й пiзнала срiбнi свiтильники, що стояли
пiд стiнами, темнi iз золотою ниткою занавiски на вiкнах i дверях, ложе в
кутку, - о, Феофано знала це ложе, на ньому спочивали iмператори Роман,
Никифор i Феофано з ними.
Зараз на цьому ложi лежав Iоанн Цимiсхiй - той, що вбив тут, у цiй
спочивальнi, iмператора Никифора Фоку, той, що присягався в любовi, а
пiзнiше зрiкся Феофано.
Вона навiть не пiзнала його. Це був не той Iоанн, колись мiцний,
жилавий, дужий, якого вона обнiмала й цiлувала, який тут задовольняв ©©
ненаситну пристрасть.
На ложi лежав кiстяк Iоанна, на бiлому простирадлi витягнутi були
висхлi, темнi, скрученi хворобою руки, вражала голова - облисiла, з
вогняно-червоною бородою й вусами, мiж якими видно було зуби, далi
загострений нiс, темнi очi, що вогниками блищали в глибоких западинах.
- Iоанне! - голосно промовила вона. - Вiтаю тебе, василевсе!
- Феофано! - глухо прозвучало в спочивальнi. Щоб не заважати ©хнiй
розмовi, проедр Василь зробив рукою знак, що стоятиме одразу за дверима, й
вийшов iз спочивальнi.
- Ти мене, либонь, не пiзнала, - промовив Цимiсхiй. - Вiдтодi як
розбилось... як я розбив дзеркало, я не бачив i не хочу бачити свого
обличчя. Скажи, я дуже змiнився, я дуже страшний, Феофано?
Вона пiшла вперед i зупинилась близько вiд його ложа.
- О нi, - сказала Феофано. - Ти - хворий i змiнився, але не страшний.
- Проклята хвороба! - хвилювався вiн. - Нiхто ©© не зна , а вона
мучить, виснажу мо тiло й душу. Я вже втратив усi сили.
Вiн помовчав i, важко вiддихуючи, все дивився й дивився на не© - таку ж
чудову, як i колись, незрiвнянно красиву Феофано.
- Спасибi, що ти при©хала. Я дуже ждав тебе. Проте ти нiби гнiва шся на
мене? Ти, мабуть, не можеш забути ночi в Софi©, коли у нас сталась остання
розмова й коли я сам порадив тобi ви©хати до Вiрменi©.
- Не порадив, а вислав, - не стрималась Феофано.
- Так, так, вислав; того вимагали обставини. - Я згадую нiч у Софi©, -
промовила Феофано, - i не винувачу тебе. Ти зробив тодi так, як змушували
обставини. Але ти не зважив, хто твiй друг i хто ворог, ти зрадив Феофано
i тепер розплачу шся за це. Та я все забула, любила тебе й люблю, варто
було тобi мене покликати - i я через весь Понт примчала до
Константинополя, пробралась сюди... Тiльки для чого, для чого, Iоанне? Вiй
безпомiчно озирнувся по спочивальнi.
- Як же я мiг тебе не кликати? Адже я залишився сам-один.
- Ти залишився один ще тодi, коли ми бачились з тобою в соборi, в
Софi©. Пригаду ш, ти сам говорив про це.
- Пригадую все, нiби це трапилось учора. Так, я тодi вже був один, а
потiм вiйна з Святославом, походи в Азiю, страшна, невiдома хвороба.
- Ти захворiв, Iоанне, тiльки через те, що бiля тебе не було мене. Я б
цього не допустила, одвела б ворожу руку.
Вона сiла на ложе зовсiм близько вiд Цимiсхiя, бачила перед собою його
неспокiйнi, зляканi очi.
- Ти дума ш, хтось мiг це зробити навмисне?
- Не тiльки мiг, а й зробив.
- Але хто? Невже вiн? - Iоанн кивнув на дверi, за якi вийшов проедр.
- О нi, - одразу ж вiдповiла Феофано. - Я не знаю людини, яка б тобi
служила так вiрно, як вiн.
- Тодi хто, хто? Адже я захворiв не тут, а в далекому походi. Це
почалося вночi... бiля гори Олiмпу, де я був тiльки з проедром.
- отрути, якi дiють не одразу, а через певний час i довгi роки...
- А далi? - Вiн схопив Феофано за руки. У нього були холоднi, висхлi,
кiстлявi пальцi. - Феофано! Чому ж ти мовчиш? Ти хотiла сказати, що далi
кiнець, смерть?
Феофано гладила теплими пальцями його холоднi руки.
- О нi! - впевнено вiдповiла вона. - Проти кожно© отрути лiки. Треба
тiльки дiзнатись, що саме могли тобi дати. Я певна, що зумiла б це
розгадати i вилiкувала б тебе.
- Спасибi, що ти мене пiдтриму ш, Феофано. Але треба взнати, хто мiг
дати цю отруту, бо цей чоловiк може дати ©© ще раз i ще раз.
- Чоловiк або жiнка, - коротко процiдила Феофано Вiн пильно з западин
свого черепа дивився на не©
- Ти дума ш, що це жiнка?
- Жiнка i чоловiк.
- Феофано! Скажи менi правду.
- Гаразд, я скажу правду, якою б жорстокою вона не була. Феодора... я
чула про не© ще у Вiрменi©, а тепер i в Константинополi, - це твiй ворог;
але багато говорять i про Варда Склiра, вiн навiть трима тут сво©
легiони. Феодора i Склiр - для них це було б непогано.
- Який жах! - говорив вiн. - Нiкчемна Феодора! Розумiю, вона мене
нiколи не любила, не любив i я ©©... Василiса, о, як я помилився, взявши з
нею шлюб. А Склiр - невдячний полководець, бездара, вбивця. Так нi ж, вони
мене не присплять, не обдурять, не обдурять, я зроблю так, що ©хнi
божевiльнi намiри не здiйсняться, розсиплються в прах, а самi вони
загинуть.
Феофано байдуже нiбито сказала:
- Я тобi вiдкрила всю правду, ти ж роби, як хочеш, Iоанне. Пам'ятай, що
Феофано близько, у Влахернi, i допоможе, вряту тебе, я завтра ж, завтра
знайду, пришлю тобi лiки.
- Спасибi, Феофано!
Вона схилилась i поцiлувала чоло iмператора.
- Iмператор мусить дiяти спокiйно, - нахилившись до вуха iмператора,
прошепотiла Феофано. - У тебе багато ворогiв.
- Я знаю, що в мене i в тебе багато ворогiв, i дiятиму дуже спокiйно,
- також пошепки вiдповiв на це Цимiсхiй. - Нинi ще досить одного мого
слова - й усе буде, як я хочу Спасибi, Феофано. Уже пiзно, iди пришли менi
лiки сама жди мого слова.
- Прощай. До побачення, любий василевсе!
5
У нiч перед 6 сiчня 976 року до спочивальнi вмираючого iмператора
прийшов вселенський патрiарх Антонiй - сивобородий, старий, але жвавий ще
чоловiк. Увiйшовши туди, вiн низько вклонився iмператоровi, а потiм сiв
бiля його ложа.
- Помираю я, отче, - почав iмператор. Патрiарх смиренно сказав:
- Всевишнiй благословив тебе, вiн принесе тобi здоров'я, дасть довгi
лiта життя на благо Вiзантi© й усього свiту.
- Нi, отче, днi мо© порахованi, i я покликав тебе, щоб зробити останнi
земнi мо© розпорядження.
- Великий василевсе, - говорив патрiарх, - церква день i нiч молиться
за тво здоров'я, хоч ти сам не дуже доброзичливий до нас: ходив у походи,
нас позбавив усiх пiльг, коли тобi важко, кличеш до свого ложа не мене -
патрiарха, а якогось адрiанопольського пископа... Хоч, правда, - закiнчив
патрiарх, пiдiйнявши руки д'горi, - всi ми рiвнi перед богом: василевс,
патрiарх i пископ також-де, а перед смертю тим бiльше.
Iмператор розумiв образу старого патрiарха.
- Я кликав багатьох i багатьох осiб, - сказав вiн, - i готовий
покликати сюди всю церкву. Але патрiарх у мене один, i тому в цю особливо
важку годину кличу токмо тебе. I ще мушу сказати, отче мiй Антонiю, що я
дiяв не завжди справедливо щодо тебе й церкви, - коли iмперi© було важко,
позбавив духiвництво багатьох пiльг, встановлених попереднiми
iмператорами. Що ж, винюсь, повертаю церквi всi ©© пiльги, якi забранi
були в не© передаю ©й храми, дам землi в Македонi© й Фракi©.
- Господь не забуде тебе, ми ж прославимо навiки.
- Я хочу пiти з цього життя, повiвши тобi про всi сво© грiхи й
одержавши перед життям вiчним прощення вiд бога...
- Говори, василевсе, а я iменем господа бога вiдпущу тобi всi грiхи.
- Я хочу сказати про один грiх: незаконний мiй шлюб.
Патрiарх, не розумiючи нiчого, пильно дивився на Iоанна.
- Як тобi вiдомо, отче, у iмператора Костянтина були дiти Роман i
Феодора, я ж небiж покiйного Никифора, що був чоловiком Феофано - дружини
Романа...
- О, розумiю, - суворо промовив патрiарх, - спорiдненiсть третього
колiна, а церква забороня кровозмiшання до шостого колiна... Пам'ятаю,
патрiарх Полi вкт заборонив шлюб Никифора з Феофано, хоч вiн був тiльки
хрещеним батьком ©© дiтей... А тут справа гiрша.
- Мучусь, отче... Як стану я на суд перед престолом господа бога?..
- Не пiзно ще церквi оголосити цей шлюб кровозмiшанням, розiрвати його,
я ж iменем бога прощу i вже зараз прощаю тобi грiх.
- Я згоден, отче, i прошу оголосити мiй шлюб кровозмiшанням, розiрвати
його...
- Воля твоя буде виконана, василевсе... Церква розрива твiй шлюб з
Феодорою.
Ближчого ж дня, зiбравши синклiт i запросивши на нього патрiарха
Антонiя, проедр Василь домiгся, що члени синклiту визнали шлюб Iоанна з
Феодорою недiйсним, бо, мовляв, Iоанн був небожем iмператора Никифора, а
Никифор - кревним родичем iмператора Костянтина, через що шлюб його з
Феодорою кровозмiшанням.
З таким самим i, мабуть, бiльшим правом можна було довести й iнше - що
Iоанн все життя прагнув i все одно не мiг стати родичем когось з
iмператорiв, але проедру Василевi досить було ухопитись за тоненьку
ниточку сумнiвiв, потрiбних для досягнення сво © мети, i ця ниточка стала
справжнiм канатом. Синклiт ухвалив, патрiарх благословив, i наступно© ночi
корабель з Феодорою вийшов iз Золотого Рогу, круто завернув бiля
пiвострова й попрямував на захiд - до Проту. I, звичайно, Феодора не була
Феофано - надi© повернутися в Константинополь не мала.
Не тiльки про Феодору говорили члени синклiту. Проедр Василь розповiда
про Малу Азiю, - там усе кипить, часто спалахують повстання, Сiрiя,
Месопотамiя, Вiрменiя, Iверiя, а за ними Аравiя i держава Хамсанiдiв ждуть
першо©-лiпшо© нагоди, щоб напасти на Вiзантiю.
Сенатори, члени синклiту, сходяться на тому, що в Малу Азiю треба
послати кращi легiони, проедр Василь наполяга , що на чолi легiонiв треба
поставити й лiпшого полководця iмперi©.
- Iмператорська десниця, - закiнчу проедр Василь, - признача
доместиком легiонiв у Малiй Азi© славетного нашого полководця Варда
Склiра.
I Вард Склiр, приймаючи призначення, заранi приготоване проедром
Василем, схиля низько голову, слухаючи наказ iмператора, а коли пiдводить
©©, ненавидячими очима дивиться на проедра. Вiн - кращий полководець
iмперi©, саме iм'я якого було грозою для ворогiв* (*Склiр - жорстокий.),
славетний патрикiй Константинополя, до голосу якого прислухався i
прислуха ться весь синклiт, нiколи не забуде i не простить того, що зробив
з ним iменем iмператора проедр Василь.
6
Була нiч напередоднi 10 сiчня 976 року. Вiд Галати мчав через Золотий
Рiг, пiднiмав вихори над Константинополем i гнав високу хвилю в Пропонтидi
пiвнiчний холодний вiтер, часом з темних хмар, що пливли й пливли вiд
Родопiв, випадав дощ, сiявся снiг.
У таку нiч звичайно кожна людина почува себе недобре, хова ться десь у
теплому закутку, вмираючому ж iмператору Вiзантi© Iоанну Цимiсхiю було
дуже важко, вiн мучився, просто конав.
З самого вечора бiля нього були кращi лiкарi столицi, вони клали до
його нiг i рук амфори з гарячою водою, час вiд часу давали ковток терпкого
вина, яке живить тiло й пiдтриму серце, слуги розчинили в спочивальнi
iмператора дверi й вiкна, що виходили до моря, - але йому вже нiщо не
допомагало.
Десь опiвночi Цимiсхiю стало нiбито краще: зникла задишка, рiвнiше
забилось серце, вiн навiть заплющив очi i на якусь мить забувся, може, й
заснув. Коли через короткий час iмператор прокинувся, в спочивальнi було
тихо, десь глибоко внизу за вiкнами шумiла хвиля важко перекочувалось
камiння.
У ногах бiля ложа Цимiсхiя стояв проедр Василь.
- Я спав? - запитав iмператор.
- Так, ти спав, - вiдповiв проедр.
- Феодору вислали?
- Так, досi вона на Протi.
- А Вард Склiр?
- Його легiони вже переправились в Азiю, i вiн сам також залишив
Константинополь.
- Як дуже шумить хвиля... Зачини проедре, дверi, вiкна... Мене драту
цей шум... Проедр виконав загад Цимiсхiя.
- Отепер краще... Тихо... Навiть дуже тихо... Проедре, я хочу, щоб ти
привiв сюди Феофано...
- Зараз пiзня година, завтра вона буде тут.
- Проедре, ти чогось не договорю ш... I чому ти так дивишся на мене?.
Ти дума ш... ти дума ш, що я вмираю?
- Ти помира ш дуже довго, довше, нiж треба...
- Що?..
Зiбравши всi сили, Iоанн Цимiсхiй вперся руками в ложе й пiдвiвся, вiн
дивився на обличчя проедра, що зараз йому видалося хижим, злим.
- Василю!.. Проедре! Це ти хочеш мо © смертi?
- Так, - пролунав у спочивальнi тонкий i безжальний голос
проедра-скопця. - Я давно, давно вже хочу тво © смертi, бо ти - нiкчемний
iмператор, вискочка, бездара, ти образив мене - сина iмператора Романа, i
я дав тобi отруту бiля Олiмпу... Але помирав ти надто повiльно, довго, i я
нинi знову дав тобi отруту...
Iмператор хотiв крикнути, але з горла його вирвався тiльки хрип:
- Феофано!
- Мовчи! - голосно промовив проедр. - Лiки, якi ти пив усi цi днi i якi
прислала Феофано, - це i твоя остання отрута...
- Боги!
- Тепер тобi вже нiхто не допоможе.
7
Уранцi Феофано розбудив незвичайний шум i крик. Вона прокинулась. Десь
далеко, а потiм все ближче й ближче чулись рiвнi кроки багатьох нiг,
брязкiт. Так, нога в ногу, брязкаючи через один крок у щити, ходили тiльки
етерiоти. Але чому вони опинились бiля Влахернського палацу та ще так
рано? Феофано схопилась з ложа i кинулась до вiкна.
Крiзь слюдяну круглу шибку видно було, як за Перу* (*Перу - берег
Золотого Рогу.) народжу ться ранок. Звуки крокiв i брязкiт щитiв усе
дужчали. I ось Феофано побачила на вулицi темний чотирикутник етерi©. Вони
йшли, зупинились, долетiли людськi голоси. Феофано вiдчинила вiкно.
- Вiчна пам'ять iмператору Iоанну, - долинув у свiтлицю гучний крик, -
нехай живуть божественнi iмператори Василь i Костянтин!..
Феофано занiмiла бiля вiкна. Серце ©© нестямно калатало. "Вiчна пам'ять
iмператору Iоанну", - отже, цi © ночi його не стало. "Нехай живуть
iмператори Василь i Костянтин!" - отже, сини ©© сiли на трон. Так
закiнчилося все з Iоанном, так порфiророднi онуки Костянтина i сина його
Романа воцарились.
Але чому, чому ж мати ©х - порфiроносна Феофано - не зна , що сталось
цi © ночi у Великому палацi, чому вона довiду ться про воцарiння нових
iмператорiв, як усi мешканцi Константинополя?
Феофано нетерпеливилась. Вона ждала, що от-от, кожно© хвилини, до не©
з'явиться посланець вiд проедра Василя, вiд синiв i що вони покличуть ©© у
Великий палац. Адже проедр обiцяв це зробити негайно, тiльки помре Iоанн,
а Василь i Костянтин - ©© ж сини.
Вона хотiла зустрiти цих посланцiв як належить, та й, звичайно, ©й
треба бути готовою, щоб iти до Великого палацу. Тому Феофано нашвидку
поснiдала, одяглась, почепила на шию, груди, руки оздоби, одягла на голову
вiнець василiси.
А час iшов. У Влахернський палац доходили все новi й новi вiстi.
Патрiарх Антонiй на свiтаннi благословив у Софi© молодих iмператорiв, бiля
Слонових ворiт Великого палацу зiбралися всi члени синклiту, вони рушили
до Золото© палати, проедр Василь звернувся до них iз словом.
Чому ж вiн не кличе ©©? Що сталось? Феофано повинна бути там, з синами,
в Золотiй палатi... Ждати далi? Нi, годi. Неспокiйна, невгамовна Феофано
вирiшила зробити так, як робила все життя: не ждати, коли покличуть, а
самiй iти, силою брати те, що належить ©й чи не належить. Вона велить
слугам приготувати ношi, разом з дочкою Анною виходить з поко©в,
спуска ться вниз.
Але що це? У Влахернi й на вулицi стоять етерiоти вони наповнили палац,
стоять бiля всiх дверей...
Розгублена, розбита Феофано все зрозумiла, але не виказала свого
хвилювання, жодним рухом не виявила, як це ©© вразило, постояла в сiнях,
повернулась назад у сво© поко©.
Там, зiрвавши з голови, ши©, рук i кинувши на стiл оздоби й вiнець,
Феофано довго стояла бiля розчиненого вiкна. У Константинополi вже був
день, звiдтiля з усiх вулиць летiли крики: "Слава божественним
iмператорам! Слава Василевi й Костянтину!" - скрiзь лунали спiви, урочиста
музика, удари дзвонiв.
Отже, проедр Василь не допустив ©© до трону.
8
Схiдна Римська iмперiя - Вiзантiя, що виникла на змiну Риму, знала в
минулому блискучi часи, першi василевси ©© - Септимiй Север, Костянтин,
прозваний Великим, i багато iмператорiв пiзнiших з' днали в' дно потомкiв
древнiх римлян i грекiв, зберегли й примножили науку й культуру Риму й
Еллади, довгий час дивували свiт сво ю силою, при днували до iмперi© новi
й новi землi в вропi, Азi© й навiть Африцi, - у свiтi рабовласникiв i
загарбникiв, в морi насильства й кровi Вiзантiя вистояла, досягла
багатства, сили, розквiту, владувала над багатьма й багатьма землями й
народами.
Проте цi часи минули, вiд всемогутньо© колись iмперi© вiдпадали землi й
народи, в самiй нiй столiття за столiттям спалахували повстання - зубожiле
селянство, ремiсники, раби, народ само© Вiзантi© не раз пiднiмались проти
iмператорiв.
Час, у який василевсами були Роман I i Роман II, Костянтин VII, а потiм
полководцi - коханцi Феофано Никифор Фока i Iоанн Цимiсхiй, i, нарештi,
сини Феофано Василь i Костянтин, був дуже важкий для Вiзантi© - iмперiя
приймала на себе удар за ударом, сама горiла у вогнi повстань.
Проедр Василь, що був найближчою особою й правою рукою iмператорiв
Костянтина, Романа, Никифора i, нарештi, Iоанна, краще, нiж хто iнший,
розумiв, на чому трима ться Соломонiв трон вiзантiйських iмператорiв; йому
доводилось пожинати те, що ним було посiяно, розв'язувати вузли, якi вiн
сам свого часу зав'язав.
Важко в самiй iмперi©: у фемах ©© кiлька рокiв був неврожай, де щось i
родило на скелястих, сонцем випечених ©© нивах, те забирали за податки, то
тут, то там спалахували повстання, щоб з ними боротись, доводилось
утримувати численну армiю; ще бiльшу й вимогливiшу армiю складало
духiвництво й ченцi, що володiли багатьма ма тками й землями навкруг них;
величезнi кошти поглинав Великий палац, у якому за всяку цiну, хоча б
заради iноземцiв, треба було пiдтримувати зовнiшнiй блиск; золота, золота
й ще раз золота вимагали синклiт, сенатори, патрикi©, чиновники, нарештi,
етерiя, полки безсмертних, що мали охороняти особу iмператора, легiони,
розсiянi в вропi й Малiй Азi©.
Важко доводилось Вiзантi© i з сусiдами. Найлютiшим ворогом iмперi©
протягом останнiх столiть була нова Священна Римська iмперiя, вона, як
чорна хмара, насувала на Вiзантiю з пiвночi й вiд заходу, ©й належали
землi вiд Варязького* (*Варязьке море - Балтiйське море.) до Середземного
моря, майже вся Iталiя, острови на Середземному морi.
Довго, великою силою боровся з Нiмецькою iмперi ю iмператор Никифор
Фока, але перемогти ©© не мiг. Iоанн Цимiсхiй зробив те, чого не досягнув
його попередник: вiн вiддав дочку iмператора Костянтина Феофано за сина
Оттона I, i зараз, коли цей iмператор помер, а на престол сiв його син
Оттон II, Нiмецька iмперiя гадки не мала посуватись на пiвдень i захiд -
©© легiони рушили на схiд. Польща вiддала в заставу Оттону II малолiтнього
сина короля Болеслава, Чехiя прагнула скласти угоду з iмперi ю, дочка
iмператора Костянтина грекиня Феофано одводить меч вiд Вiзантi©, скерову
Вони живуть у норах, ©дять сире м'ясо, не вiрять у Христа, моляться сво©м
дерев'яним богам. I вони завжди, завжди були нашими ворогами, iшли на
iмперiю, ©хнi кагани стояли пiд самими стiнами священного нашого
Константинополя.
- Але зараз вони не йдуть на нас?
- О нi, дочко, - посмiхнулась Феофано. - Iоанн Цимiсхiй достойно
провчив ©хнього кагана Святослава, он там, за цим морем, на березi Дунаю,
вiн наголову розбив його. Треба тiльки стерегтись ©х надалi, завжди.
Маленька дiвчинка не могла збагнути всього того, що ©й розповiдала
мати, вона зрозумiла тiльки одно, останн , - що русiв треба стерегтись, i
тому вона просто, по-дитячому й запитала:
- А до них далеко, мамо?
- О так, - уже засмiялась Феофано, - туди, до нашого города Херсонеса,
що лежить край Русi, треба плисти морем багато днiв i ночей, а до самого
©хнього города Ки ва ©хати ще мiсяцi.
- Це справдi дуже далеко, - засмiялась i дiвчинка. - Я не боюсь ©х, -
закiнчила вона зухвало.
Хiба могла дiвчинка Анна знати, що промине багато лiт i вона по©де до
далеко© Русi, потрапить у Херсонес, а далi в Ки©в? У цю годину безмежне
море i важкi хвилi заступали далекий обрiй, Русь. Дромон колишньо©
василiси Феофано з туго нап'ятими вiтрилами летiв далi й далi на захiд.
3
Нiхто в Константинополi не бачив, як однi © темно© ночi дромон з
Вiрменi© проминув Сотенну вежу й став у Золотому Розi, поклав якiр у його
кiнцi - напроти Влахернського палацу, - як пiзнiше до цього корабля
пiд'©хали й знову повернулись до Влахерна кiлька легких лодiй.
На одну з них зiйшла жiнка з дiвчинкою. Скопцi, якi непорушне стояли
вздовж бортiв, гребцi, що одноманiтно, намагаючись не шумiти, пiдiймали й
опускали в чорну воду сво© весла, - всi вони не знали, що за жiнка в
темному одязi й з темним покривалом на головi спустилась з дромона й сiла
в ©хню лодiю. Коли лодiя перетинала Золотий Рiг, жiнка не витримала й на
якусь мить одкинула з голови покривало - свiтло вiд вогнiв Константинополя
вiдбилося в очах, впало на блiде чоло, стиснутi уста Феофано.
Вона одразу опустила покривало. Близько був берег. Нiс лодi© розрiзав
рiнь. Впала походня. Чи©сь руки пiдхопили Феофано, ©© повели до стiни, у
вузький i довгий прохiд, де було холодне й вологе повiтря, через сад, де
терпко пахло пiзнiми осiннiми квiтами, кам'яними схiдцями й переходами, де
звуки лунко одбивались пiд склепiнням, завели до палат, де панувала
пiвтемрява.
- Привiт тобi, василiсо!
Покривало впало з голови, й легке зiтхання вирвалося з уст Феофано.
Василiса - о, як давно не чула вона цього слова, як багато промовило це
слово в устах всемогутнього проедра Василя тут, у Константинополi!
Вiн ступив до не© ближче й узяв ©© за руку. Тепер вони стояли одне
напроти другого - скопець, проедр iмперi©, й Феофано - колишня василiса, а
нинi - жiнка в темному покривалi.
- Ти така ж, як i колись, Феофано, - промовив проедр Василь. - Ти була
й нинi найкращою жiнкою свiту. Скинь з сво © голови цей чорний саван.
- Скажи менi, де я зараз опинилась i що сталось?
- Зараз ми у Влахернi, де нас нiхто не може нi бачити, нi чути. Поки що
нiчого не сталось. Ти, напевне, дуже стомилась пiсля далеко© дороги.
Уявляю, як неспокiйно зараз у Понтi Евксiнському. Але все це позаду,
далеко. Ти житимеш тут, у Влахернi, з тобою буде й дочка. Може, ми сядемо?
Ось на столi вино. Ти хочеш ©сти? Тут з чого вибрати. Пий, ©ж, Феофано,
тобi це так потрiбно пiсля далеко© дороги.
- А за кого ж пити? - посмiхнулась Феофано i сiвши до столу, взяла
келих з вином.
- Вiн помира , - сказав проедр, - скоро, либонь кiнець.
- Яка в нього хвороба?
- Ти зна ш, Феофано.
- Мiй порошок з гипту?
- Так, вiн.
- Ця отрута дi дуже швидко.
- Я тримав порошок кiлька рокiв, i вiн, напевне, втра тив силу. Крiм
того, Маленький* (*Цимiсхiй - маленький (вiрм.)) виявився дуже мiцним Вiн
подиха вже пiвроку, й тiльки тепер йому скоро кiнець
- Для чого ж ти кликав мене?
- О Феофано, нам треба зробити дуже багато В iмперi© неспокiйно, на
пiвночi збирають сили болгари, в Малiй Азi© спалахують повстання за
повстанням.
- Тепер я добре знаю Малу Азiю, - посмiхнулась Феофано. - Це -
справжнiй вулкан, який кожно© години може вибухнути: Сiрiя, Месопотамiя,
Каппадокiя, а за ними -араби...
- Бачиш, тобi достеменно все вiдоме! I в Константинополi неспокiйно.
Я розумiю й знаю все це, - холодно сказала Феофа но. - Але що менi до
цього?
- Це моя й твоя справа, Феофано. Iоанна скоро не стане...
- I що? Ви пожина те те, що посiяли. Iоанн ма нинi порфiрородну жону
Феодору, i пiсля його смертi вона по праву сяде на Соломоновiм тронi, ©©
патрiарх благословить.
Проедр посмiхнувся.
- Не тiльки Феодора, й iншi, що хотiли б посiсти Соломонiв трон. Нашу
константинопольську знать, - це тобi, напевне, зрозумiло, - не влаштовують
нi Феодора, нi - ти не ображайся, Феофано, - нi тво© сини, вони мрiють про
iмператора-полководця, який повiв би легiони проти болгар i Мало© Азi©.
- I кого вони приготували?
- Менi зда ться - Варда Склiра. Ти добре його зна ш - вiн був
полководцем Никифора Фоки, Iоанна Цимiсхiя, i тепер, либонь, сам хотiв би
посiсти ©х престол.
- Варда Склiра я знаю, - промовила Феофано. - Що ж, вiн блискучий
полководець i, певне, буде непоганим iмператором.
- I це говориш ти, Феофано, мати Василя й Костянтина? Та невже ж ти не
розумi ш, що нi Феодора, нi Вард Склiр не допустять у Золоту палату нi
синiв тво©х, нi тебе
- Вони не допустять, тебе, - засмiялась Феофано. Говори правду,
проедре!
- Так, вони не допустять, виженуть iз Великого палацу тебе, синiв тво©х
i мене також, - згодився проедр.
- Тепер ти менi подоба шся, Василю, - поглузувала з проедра Феофано.
- А мусить бути так, - встав i ступив близько до Феофано проедр, - коли
Iоанн Цимiсхiй помре, на престолi сядуть тво© сини, поряд з ними як
регентша й соправительниця. а справдi як повновладна василiса повинна
сiсти ти. Я ж, - проедр благальне подивився на Феофано, - буду тим, ким i
був - вашим, тво©м паракимоменом, проедром.
Феофано так хвилювалась, що ©й важко було дихати. О, якi величнi обрi©
вiдкривались перед нею! Вiрити сво му щастю, повiрити проедру чи нi?
Стiльки вже разiв вiн обдурював ©© й людей, що звiрялись на нього! Але нi,
нi, на цей раз вiн не може брехати й обдурювати. Василь i Костянтин по
праву сядуть на трон, вони й зараз соцарствують з Iоанном.
- Отже, треба прибрати Феодору й Склiра? - суворо сказала Феофано.
- Так, Феофано, обох... Я домiгся того, що Iоанн хоче побачитись i
говорити з тобою. Коли ж ти будеш у нього, то зумi ш все зробити. Що ж,
василiсо, - пiдняв вiн келих, - може, ми тепер вип' мо за наше щастя й
успiх?.. - Вiн помовчав i кiнчив: - Та ще за те, щоб Iоанн швидше зайняв
сво мiсце в гробницi на Халцi в храмi Христа-спасителя!
- О нi, - вона пiдняла келих i зухвало, хижо засмiялась. - Я вип'ю за
те, щоб Iоанн ще пожив... доки ми не закiнчимо сво © справи.
4
Феофано нелегко було потрапити до Великого палацу, ще важче опинитись у
спочивальнi Iоанна, але в проедра скрiзь - i бiля Слонових ворiт, i на
терасi Дафн, i в самому кiтонi - стояли сво© люди; у чорному одязi й
капелюсi з струсевими перами, з мечем бiля пояса, вона, як етерiот*
(*Етерiот - охоронник.), разом iз сторожею друго© змiни пройшла до
Великого палацу, там ©© повiв переходами начальник етерi© Пеон, у кiтонi
вона скинула одяг етерiота, капелюх, меч.
Феофано разом з проедром Василем зайшла до спочивальнi у Великому
палацi, де жила ранiш могутньою василiсою за iмператорiв Романа й Никифора
Фоки i де тепер були василевсами Iоанн i Феодора.
Вона навiть затремтiла, побачивши пiсля багатьох лiт знайомi стiни
спочивальнi, намальованi на них постатi iмператорiв колишнiх - з
молитовниками в руках, пiднявши очi вгору, вони йшли i йшли кудись, як
ранiше, так i тепер. Побачила вона й пiзнала срiбнi свiтильники, що стояли
пiд стiнами, темнi iз золотою ниткою занавiски на вiкнах i дверях, ложе в
кутку, - о, Феофано знала це ложе, на ньому спочивали iмператори Роман,
Никифор i Феофано з ними.
Зараз на цьому ложi лежав Iоанн Цимiсхiй - той, що вбив тут, у цiй
спочивальнi, iмператора Никифора Фоку, той, що присягався в любовi, а
пiзнiше зрiкся Феофано.
Вона навiть не пiзнала його. Це був не той Iоанн, колись мiцний,
жилавий, дужий, якого вона обнiмала й цiлувала, який тут задовольняв ©©
ненаситну пристрасть.
На ложi лежав кiстяк Iоанна, на бiлому простирадлi витягнутi були
висхлi, темнi, скрученi хворобою руки, вражала голова - облисiла, з
вогняно-червоною бородою й вусами, мiж якими видно було зуби, далi
загострений нiс, темнi очi, що вогниками блищали в глибоких западинах.
- Iоанне! - голосно промовила вона. - Вiтаю тебе, василевсе!
- Феофано! - глухо прозвучало в спочивальнi. Щоб не заважати ©хнiй
розмовi, проедр Василь зробив рукою знак, що стоятиме одразу за дверима, й
вийшов iз спочивальнi.
- Ти мене, либонь, не пiзнала, - промовив Цимiсхiй. - Вiдтодi як
розбилось... як я розбив дзеркало, я не бачив i не хочу бачити свого
обличчя. Скажи, я дуже змiнився, я дуже страшний, Феофано?
Вона пiшла вперед i зупинилась близько вiд його ложа.
- О нi, - сказала Феофано. - Ти - хворий i змiнився, але не страшний.
- Проклята хвороба! - хвилювався вiн. - Нiхто ©© не зна , а вона
мучить, виснажу мо тiло й душу. Я вже втратив усi сили.
Вiн помовчав i, важко вiддихуючи, все дивився й дивився на не© - таку ж
чудову, як i колись, незрiвнянно красиву Феофано.
- Спасибi, що ти при©хала. Я дуже ждав тебе. Проте ти нiби гнiва шся на
мене? Ти, мабуть, не можеш забути ночi в Софi©, коли у нас сталась остання
розмова й коли я сам порадив тобi ви©хати до Вiрменi©.
- Не порадив, а вислав, - не стрималась Феофано.
- Так, так, вислав; того вимагали обставини. - Я згадую нiч у Софi©, -
промовила Феофано, - i не винувачу тебе. Ти зробив тодi так, як змушували
обставини. Але ти не зважив, хто твiй друг i хто ворог, ти зрадив Феофано
i тепер розплачу шся за це. Та я все забула, любила тебе й люблю, варто
було тобi мене покликати - i я через весь Понт примчала до
Константинополя, пробралась сюди... Тiльки для чого, для чого, Iоанне? Вiй
безпомiчно озирнувся по спочивальнi.
- Як же я мiг тебе не кликати? Адже я залишився сам-один.
- Ти залишився один ще тодi, коли ми бачились з тобою в соборi, в
Софi©. Пригаду ш, ти сам говорив про це.
- Пригадую все, нiби це трапилось учора. Так, я тодi вже був один, а
потiм вiйна з Святославом, походи в Азiю, страшна, невiдома хвороба.
- Ти захворiв, Iоанне, тiльки через те, що бiля тебе не було мене. Я б
цього не допустила, одвела б ворожу руку.
Вона сiла на ложе зовсiм близько вiд Цимiсхiя, бачила перед собою його
неспокiйнi, зляканi очi.
- Ти дума ш, хтось мiг це зробити навмисне?
- Не тiльки мiг, а й зробив.
- Але хто? Невже вiн? - Iоанн кивнув на дверi, за якi вийшов проедр.
- О нi, - одразу ж вiдповiла Феофано. - Я не знаю людини, яка б тобi
служила так вiрно, як вiн.
- Тодi хто, хто? Адже я захворiв не тут, а в далекому походi. Це
почалося вночi... бiля гори Олiмпу, де я був тiльки з проедром.
- отрути, якi дiють не одразу, а через певний час i довгi роки...
- А далi? - Вiн схопив Феофано за руки. У нього були холоднi, висхлi,
кiстлявi пальцi. - Феофано! Чому ж ти мовчиш? Ти хотiла сказати, що далi
кiнець, смерть?
Феофано гладила теплими пальцями його холоднi руки.
- О нi! - впевнено вiдповiла вона. - Проти кожно© отрути лiки. Треба
тiльки дiзнатись, що саме могли тобi дати. Я певна, що зумiла б це
розгадати i вилiкувала б тебе.
- Спасибi, що ти мене пiдтриму ш, Феофано. Але треба взнати, хто мiг
дати цю отруту, бо цей чоловiк може дати ©© ще раз i ще раз.
- Чоловiк або жiнка, - коротко процiдила Феофано Вiн пильно з западин
свого черепа дивився на не©
- Ти дума ш, що це жiнка?
- Жiнка i чоловiк.
- Феофано! Скажи менi правду.
- Гаразд, я скажу правду, якою б жорстокою вона не була. Феодора... я
чула про не© ще у Вiрменi©, а тепер i в Константинополi, - це твiй ворог;
але багато говорять i про Варда Склiра, вiн навiть трима тут сво©
легiони. Феодора i Склiр - для них це було б непогано.
- Який жах! - говорив вiн. - Нiкчемна Феодора! Розумiю, вона мене
нiколи не любила, не любив i я ©©... Василiса, о, як я помилився, взявши з
нею шлюб. А Склiр - невдячний полководець, бездара, вбивця. Так нi ж, вони
мене не присплять, не обдурять, не обдурять, я зроблю так, що ©хнi
божевiльнi намiри не здiйсняться, розсиплються в прах, а самi вони
загинуть.
Феофано байдуже нiбито сказала:
- Я тобi вiдкрила всю правду, ти ж роби, як хочеш, Iоанне. Пам'ятай, що
Феофано близько, у Влахернi, i допоможе, вряту тебе, я завтра ж, завтра
знайду, пришлю тобi лiки.
- Спасибi, Феофано!
Вона схилилась i поцiлувала чоло iмператора.
- Iмператор мусить дiяти спокiйно, - нахилившись до вуха iмператора,
прошепотiла Феофано. - У тебе багато ворогiв.
- Я знаю, що в мене i в тебе багато ворогiв, i дiятиму дуже спокiйно,
- також пошепки вiдповiв на це Цимiсхiй. - Нинi ще досить одного мого
слова - й усе буде, як я хочу Спасибi, Феофано. Уже пiзно, iди пришли менi
лiки сама жди мого слова.
- Прощай. До побачення, любий василевсе!
5
У нiч перед 6 сiчня 976 року до спочивальнi вмираючого iмператора
прийшов вселенський патрiарх Антонiй - сивобородий, старий, але жвавий ще
чоловiк. Увiйшовши туди, вiн низько вклонився iмператоровi, а потiм сiв
бiля його ложа.
- Помираю я, отче, - почав iмператор. Патрiарх смиренно сказав:
- Всевишнiй благословив тебе, вiн принесе тобi здоров'я, дасть довгi
лiта життя на благо Вiзантi© й усього свiту.
- Нi, отче, днi мо© порахованi, i я покликав тебе, щоб зробити останнi
земнi мо© розпорядження.
- Великий василевсе, - говорив патрiарх, - церква день i нiч молиться
за тво здоров'я, хоч ти сам не дуже доброзичливий до нас: ходив у походи,
нас позбавив усiх пiльг, коли тобi важко, кличеш до свого ложа не мене -
патрiарха, а якогось адрiанопольського пископа... Хоч, правда, - закiнчив
патрiарх, пiдiйнявши руки д'горi, - всi ми рiвнi перед богом: василевс,
патрiарх i пископ також-де, а перед смертю тим бiльше.
Iмператор розумiв образу старого патрiарха.
- Я кликав багатьох i багатьох осiб, - сказав вiн, - i готовий
покликати сюди всю церкву. Але патрiарх у мене один, i тому в цю особливо
важку годину кличу токмо тебе. I ще мушу сказати, отче мiй Антонiю, що я
дiяв не завжди справедливо щодо тебе й церкви, - коли iмперi© було важко,
позбавив духiвництво багатьох пiльг, встановлених попереднiми
iмператорами. Що ж, винюсь, повертаю церквi всi ©© пiльги, якi забранi
були в не© передаю ©й храми, дам землi в Македонi© й Фракi©.
- Господь не забуде тебе, ми ж прославимо навiки.
- Я хочу пiти з цього життя, повiвши тобi про всi сво© грiхи й
одержавши перед життям вiчним прощення вiд бога...
- Говори, василевсе, а я iменем господа бога вiдпущу тобi всi грiхи.
- Я хочу сказати про один грiх: незаконний мiй шлюб.
Патрiарх, не розумiючи нiчого, пильно дивився на Iоанна.
- Як тобi вiдомо, отче, у iмператора Костянтина були дiти Роман i
Феодора, я ж небiж покiйного Никифора, що був чоловiком Феофано - дружини
Романа...
- О, розумiю, - суворо промовив патрiарх, - спорiдненiсть третього
колiна, а церква забороня кровозмiшання до шостого колiна... Пам'ятаю,
патрiарх Полi вкт заборонив шлюб Никифора з Феофано, хоч вiн був тiльки
хрещеним батьком ©© дiтей... А тут справа гiрша.
- Мучусь, отче... Як стану я на суд перед престолом господа бога?..
- Не пiзно ще церквi оголосити цей шлюб кровозмiшанням, розiрвати його,
я ж iменем бога прощу i вже зараз прощаю тобi грiх.
- Я згоден, отче, i прошу оголосити мiй шлюб кровозмiшанням, розiрвати
його...
- Воля твоя буде виконана, василевсе... Церква розрива твiй шлюб з
Феодорою.
Ближчого ж дня, зiбравши синклiт i запросивши на нього патрiарха
Антонiя, проедр Василь домiгся, що члени синклiту визнали шлюб Iоанна з
Феодорою недiйсним, бо, мовляв, Iоанн був небожем iмператора Никифора, а
Никифор - кревним родичем iмператора Костянтина, через що шлюб його з
Феодорою кровозмiшанням.
З таким самим i, мабуть, бiльшим правом можна було довести й iнше - що
Iоанн все життя прагнув i все одно не мiг стати родичем когось з
iмператорiв, але проедру Василевi досить було ухопитись за тоненьку
ниточку сумнiвiв, потрiбних для досягнення сво © мети, i ця ниточка стала
справжнiм канатом. Синклiт ухвалив, патрiарх благословив, i наступно© ночi
корабель з Феодорою вийшов iз Золотого Рогу, круто завернув бiля
пiвострова й попрямував на захiд - до Проту. I, звичайно, Феодора не була
Феофано - надi© повернутися в Константинополь не мала.
Не тiльки про Феодору говорили члени синклiту. Проедр Василь розповiда
про Малу Азiю, - там усе кипить, часто спалахують повстання, Сiрiя,
Месопотамiя, Вiрменiя, Iверiя, а за ними Аравiя i держава Хамсанiдiв ждуть
першо©-лiпшо© нагоди, щоб напасти на Вiзантiю.
Сенатори, члени синклiту, сходяться на тому, що в Малу Азiю треба
послати кращi легiони, проедр Василь наполяга , що на чолi легiонiв треба
поставити й лiпшого полководця iмперi©.
- Iмператорська десниця, - закiнчу проедр Василь, - признача
доместиком легiонiв у Малiй Азi© славетного нашого полководця Варда
Склiра.
I Вард Склiр, приймаючи призначення, заранi приготоване проедром
Василем, схиля низько голову, слухаючи наказ iмператора, а коли пiдводить
©©, ненавидячими очима дивиться на проедра. Вiн - кращий полководець
iмперi©, саме iм'я якого було грозою для ворогiв* (*Склiр - жорстокий.),
славетний патрикiй Константинополя, до голосу якого прислухався i
прислуха ться весь синклiт, нiколи не забуде i не простить того, що зробив
з ним iменем iмператора проедр Василь.
6
Була нiч напередоднi 10 сiчня 976 року. Вiд Галати мчав через Золотий
Рiг, пiднiмав вихори над Константинополем i гнав високу хвилю в Пропонтидi
пiвнiчний холодний вiтер, часом з темних хмар, що пливли й пливли вiд
Родопiв, випадав дощ, сiявся снiг.
У таку нiч звичайно кожна людина почува себе недобре, хова ться десь у
теплому закутку, вмираючому ж iмператору Вiзантi© Iоанну Цимiсхiю було
дуже важко, вiн мучився, просто конав.
З самого вечора бiля нього були кращi лiкарi столицi, вони клали до
його нiг i рук амфори з гарячою водою, час вiд часу давали ковток терпкого
вина, яке живить тiло й пiдтриму серце, слуги розчинили в спочивальнi
iмператора дверi й вiкна, що виходили до моря, - але йому вже нiщо не
допомагало.
Десь опiвночi Цимiсхiю стало нiбито краще: зникла задишка, рiвнiше
забилось серце, вiн навiть заплющив очi i на якусь мить забувся, може, й
заснув. Коли через короткий час iмператор прокинувся, в спочивальнi було
тихо, десь глибоко внизу за вiкнами шумiла хвиля важко перекочувалось
камiння.
У ногах бiля ложа Цимiсхiя стояв проедр Василь.
- Я спав? - запитав iмператор.
- Так, ти спав, - вiдповiв проедр.
- Феодору вислали?
- Так, досi вона на Протi.
- А Вард Склiр?
- Його легiони вже переправились в Азiю, i вiн сам також залишив
Константинополь.
- Як дуже шумить хвиля... Зачини проедре, дверi, вiкна... Мене драту
цей шум... Проедр виконав загад Цимiсхiя.
- Отепер краще... Тихо... Навiть дуже тихо... Проедре, я хочу, щоб ти
привiв сюди Феофано...
- Зараз пiзня година, завтра вона буде тут.
- Проедре, ти чогось не договорю ш... I чому ти так дивишся на мене?.
Ти дума ш... ти дума ш, що я вмираю?
- Ти помира ш дуже довго, довше, нiж треба...
- Що?..
Зiбравши всi сили, Iоанн Цимiсхiй вперся руками в ложе й пiдвiвся, вiн
дивився на обличчя проедра, що зараз йому видалося хижим, злим.
- Василю!.. Проедре! Це ти хочеш мо © смертi?
- Так, - пролунав у спочивальнi тонкий i безжальний голос
проедра-скопця. - Я давно, давно вже хочу тво © смертi, бо ти - нiкчемний
iмператор, вискочка, бездара, ти образив мене - сина iмператора Романа, i
я дав тобi отруту бiля Олiмпу... Але помирав ти надто повiльно, довго, i я
нинi знову дав тобi отруту...
Iмператор хотiв крикнути, але з горла його вирвався тiльки хрип:
- Феофано!
- Мовчи! - голосно промовив проедр. - Лiки, якi ти пив усi цi днi i якi
прислала Феофано, - це i твоя остання отрута...
- Боги!
- Тепер тобi вже нiхто не допоможе.
7
Уранцi Феофано розбудив незвичайний шум i крик. Вона прокинулась. Десь
далеко, а потiм все ближче й ближче чулись рiвнi кроки багатьох нiг,
брязкiт. Так, нога в ногу, брязкаючи через один крок у щити, ходили тiльки
етерiоти. Але чому вони опинились бiля Влахернського палацу та ще так
рано? Феофано схопилась з ложа i кинулась до вiкна.
Крiзь слюдяну круглу шибку видно було, як за Перу* (*Перу - берег
Золотого Рогу.) народжу ться ранок. Звуки крокiв i брязкiт щитiв усе
дужчали. I ось Феофано побачила на вулицi темний чотирикутник етерi©. Вони
йшли, зупинились, долетiли людськi голоси. Феофано вiдчинила вiкно.
- Вiчна пам'ять iмператору Iоанну, - долинув у свiтлицю гучний крик, -
нехай живуть божественнi iмператори Василь i Костянтин!..
Феофано занiмiла бiля вiкна. Серце ©© нестямно калатало. "Вiчна пам'ять
iмператору Iоанну", - отже, цi © ночi його не стало. "Нехай живуть
iмператори Василь i Костянтин!" - отже, сини ©© сiли на трон. Так
закiнчилося все з Iоанном, так порфiророднi онуки Костянтина i сина його
Романа воцарились.
Але чому, чому ж мати ©х - порфiроносна Феофано - не зна , що сталось
цi © ночi у Великому палацi, чому вона довiду ться про воцарiння нових
iмператорiв, як усi мешканцi Константинополя?
Феофано нетерпеливилась. Вона ждала, що от-от, кожно© хвилини, до не©
з'явиться посланець вiд проедра Василя, вiд синiв i що вони покличуть ©© у
Великий палац. Адже проедр обiцяв це зробити негайно, тiльки помре Iоанн,
а Василь i Костянтин - ©© ж сини.
Вона хотiла зустрiти цих посланцiв як належить, та й, звичайно, ©й
треба бути готовою, щоб iти до Великого палацу. Тому Феофано нашвидку
поснiдала, одяглась, почепила на шию, груди, руки оздоби, одягла на голову
вiнець василiси.
А час iшов. У Влахернський палац доходили все новi й новi вiстi.
Патрiарх Антонiй на свiтаннi благословив у Софi© молодих iмператорiв, бiля
Слонових ворiт Великого палацу зiбралися всi члени синклiту, вони рушили
до Золото© палати, проедр Василь звернувся до них iз словом.
Чому ж вiн не кличе ©©? Що сталось? Феофано повинна бути там, з синами,
в Золотiй палатi... Ждати далi? Нi, годi. Неспокiйна, невгамовна Феофано
вирiшила зробити так, як робила все життя: не ждати, коли покличуть, а
самiй iти, силою брати те, що належить ©й чи не належить. Вона велить
слугам приготувати ношi, разом з дочкою Анною виходить з поко©в,
спуска ться вниз.
Але що це? У Влахернi й на вулицi стоять етерiоти вони наповнили палац,
стоять бiля всiх дверей...
Розгублена, розбита Феофано все зрозумiла, але не виказала свого
хвилювання, жодним рухом не виявила, як це ©© вразило, постояла в сiнях,
повернулась назад у сво© поко©.
Там, зiрвавши з голови, ши©, рук i кинувши на стiл оздоби й вiнець,
Феофано довго стояла бiля розчиненого вiкна. У Константинополi вже був
день, звiдтiля з усiх вулиць летiли крики: "Слава божественним
iмператорам! Слава Василевi й Костянтину!" - скрiзь лунали спiви, урочиста
музика, удари дзвонiв.
Отже, проедр Василь не допустив ©© до трону.
8
Схiдна Римська iмперiя - Вiзантiя, що виникла на змiну Риму, знала в
минулому блискучi часи, першi василевси ©© - Септимiй Север, Костянтин,
прозваний Великим, i багато iмператорiв пiзнiших з' днали в' дно потомкiв
древнiх римлян i грекiв, зберегли й примножили науку й культуру Риму й
Еллади, довгий час дивували свiт сво ю силою, при днували до iмперi© новi
й новi землi в вропi, Азi© й навiть Африцi, - у свiтi рабовласникiв i
загарбникiв, в морi насильства й кровi Вiзантiя вистояла, досягла
багатства, сили, розквiту, владувала над багатьма й багатьма землями й
народами.
Проте цi часи минули, вiд всемогутньо© колись iмперi© вiдпадали землi й
народи, в самiй нiй столiття за столiттям спалахували повстання - зубожiле
селянство, ремiсники, раби, народ само© Вiзантi© не раз пiднiмались проти
iмператорiв.
Час, у який василевсами були Роман I i Роман II, Костянтин VII, а потiм
полководцi - коханцi Феофано Никифор Фока i Iоанн Цимiсхiй, i, нарештi,
сини Феофано Василь i Костянтин, був дуже важкий для Вiзантi© - iмперiя
приймала на себе удар за ударом, сама горiла у вогнi повстань.
Проедр Василь, що був найближчою особою й правою рукою iмператорiв
Костянтина, Романа, Никифора i, нарештi, Iоанна, краще, нiж хто iнший,
розумiв, на чому трима ться Соломонiв трон вiзантiйських iмператорiв; йому
доводилось пожинати те, що ним було посiяно, розв'язувати вузли, якi вiн
сам свого часу зав'язав.
Важко в самiй iмперi©: у фемах ©© кiлька рокiв був неврожай, де щось i
родило на скелястих, сонцем випечених ©© нивах, те забирали за податки, то
тут, то там спалахували повстання, щоб з ними боротись, доводилось
утримувати численну армiю; ще бiльшу й вимогливiшу армiю складало
духiвництво й ченцi, що володiли багатьма ма тками й землями навкруг них;
величезнi кошти поглинав Великий палац, у якому за всяку цiну, хоча б
заради iноземцiв, треба було пiдтримувати зовнiшнiй блиск; золота, золота
й ще раз золота вимагали синклiт, сенатори, патрикi©, чиновники, нарештi,
етерiя, полки безсмертних, що мали охороняти особу iмператора, легiони,
розсiянi в вропi й Малiй Азi©.
Важко доводилось Вiзантi© i з сусiдами. Найлютiшим ворогом iмперi©
протягом останнiх столiть була нова Священна Римська iмперiя, вона, як
чорна хмара, насувала на Вiзантiю з пiвночi й вiд заходу, ©й належали
землi вiд Варязького* (*Варязьке море - Балтiйське море.) до Середземного
моря, майже вся Iталiя, острови на Середземному морi.
Довго, великою силою боровся з Нiмецькою iмперi ю iмператор Никифор
Фока, але перемогти ©© не мiг. Iоанн Цимiсхiй зробив те, чого не досягнув
його попередник: вiн вiддав дочку iмператора Костянтина Феофано за сина
Оттона I, i зараз, коли цей iмператор помер, а на престол сiв його син
Оттон II, Нiмецька iмперiя гадки не мала посуватись на пiвдень i захiд -
©© легiони рушили на схiд. Польща вiддала в заставу Оттону II малолiтнього
сина короля Болеслава, Чехiя прагнула скласти угоду з iмперi ю, дочка
iмператора Костянтина грекиня Феофано одводить меч вiд Вiзантi©, скерову