Скляренко С.. Володимир

правдиво. Вiн хотiв, побачивши вiзок, а пiзнiше Рогнiду, бiгти в двiр,
стати поруч, може, обнятись, поцiлуватись, - нехай усi знають, як ©м
важко!..
Та навкруг лежала Гора, темна, мовчазна, нiбито сонна, але невсипуща,
пильна, що завжди - вдень i вночi - сотнями очей позирала на княжий терем,
стежила, що там робиться, - князь Володимир не вийшов, дивився, як вiзок
котиться до ворiт, зника там, зник...
Тодi йому стало легше - не вiн, а сама княгиня Рогнiда розсудила, як ©й
слiд робити, це вона визначила свою долю... Поголос, нi, навiть поголосу
на Горi не буде - княгинi вiльно робити так, як велять серце й розум.
Князь Володимир, правда, не мiг зрозумiти, чому Рогнiда, якiй вiн давав
пожалування - кращий город Русi, i яка, крiм того, мала великi скарби тут,
на Горi, чому вона залишила тут усе сво багатство, по©хала, нiчого не
взявши з собою, в темну нiч?
На свiтаннi, коли до нього прийшов во вода Вовчий Хвiст, князь
довiдався, що зробила княгиня Рогнiда вночi.
- За ворiтьми Гори, - розповiдав во вода, - княгиня велiла ©хати до
церкви над Почайною. Там ждав священик, який охрестив ©© i постриг у
черницi. Пiсля того вона по©хала на двiр у Предславинi... Нема вже
княгинi Рогнiди, черниця Анастасiя...
- Нема княгинi Рогнiди... черниця Анастасiя, - тихо промовив князь
Володимир i спроквола пiшов до вiкна.
Там дуже повiльно народжувався свiтанок, за стiною Гори видно було
голубувате плесо Днiпра, що свiтилось нiбито зсередини, жовтi, ледь
рожевуватi коси, темно-синi лiси на лiвому березi.
- Черниця Анастасiя! - глухо повторив князь Володимир, торкнувшись
руками холодного пiдвiконня.
Йому стало легше - цi слова прозвучали дивно, якось здалеку, в палатi,
звiдки видно було новий день, свiтанок... Тепер вiн вiльний робити так, як
вимага кипуче життя...
Але робити так, як вимагало життя, бути вiльним i не вiдповiдати за те,
що вiн содiяв, князевi Володимиру було дуже важко i просто неможливо.
Одягнувшись у сво звичайне темне платно й накинувши на плечi багряне
корзно, вiн спустився в сiни, де стояли вже во води й бояри, велiв ©м iти
й ждати його в Золотiй палатi, а сам пiшов до стравницi, де звичайно
збиралась перед свiтанком уся княжа родина.
У стравницi горiли ще свiчi. Родина зiбралась - у кутку стояла дочка
Предслава, ближче, пiд стiною - сини, всi вони привiтали батька, тiльки
вiн переступив порiг, з дверей вийшла й вклонилась ключниця Амма.
Одного тiльки сина - Ярослава - не було. Але князь знав, що вiн хворий,
лежить i ще довго, либонь, лежатиме з пошкодженою ногою в палатi.
У стравницi був уже приготований снiданок - на столi парували страви,
лежав накраяний хлiб, при мно пахло смаженим м'ясом, рибою - лишалось
сiсти й ©сти, вкусити вiд кожно© з страв...
I все ж тут було не так, як ранiше. Коли Володимир ступив до столу, щоб
сiсти в сво крiсло, а сини й дочка хотiли сiсти на лавах, враз стало
помiтно, що ще одно крiсло, поруч iз мiсцем князя, сто©ть порожн - це
було мiсце княгинi Рогнiди.
Звичайно, в цьому винен був сам князь Володимир - вiн мусив ранiше
сказати ключницi, щоб та непомiтно прийняла крiсло, але зараз уже пiзно
було щось робити.
- Будемо ©сти, - намагаючись не виказати свого хвилювання, промовив
князь.
Дiти i вiн сам сiли до столу, у мовчаннi стали ©сти, правда, нiкому з
них ©жа не йшла на душу. Холодно, смутно було в стравницi, холод i пустка
обгортали ©хнi душi, князь Володимир вiдчував на собi погляди дiтей, на
нього здивованими, сполоханими очима дивилась навiть ключниця Амма...
Князь Володимир розумiв, що так мусило бути, - жити всiм, як i ранiше,
не можна. Знав вiн i те, що буде боляче, гiрко, страшно...
Але це було бiльше нiж страшно, особливо ж страшним було мовчання, яке
панувало в стравницi. Мовчав князь, мовчали дiти, ключниця Амма вийшла з
стравницi так тихо, що нiхто не почув ©© крокiв.
- Дiти мо©, - не витримав князь Володимир, коли закiнчився снiданок, i
сам не пiзнав свого голосу. - Я думав... я хотiв вам сказати, що моя жона,
а ваша мати назавжди пiшла звiдси...
Дiти дивились тривожними очима на нього, звичайно, до них долинула
чутка про те, що сталось, але вони ждали, хотiли знати, що ж ©м скаже
батько?
- Ми з княгинею Рогнiдою розлучились, - повiв далi князь, - бо я,
перемiгши роме©в, зажадав у них, знаючи ©х лукавство й хитрiсть, вiнця
василевса i руки царiвни Анни - сестри василевса... Нинi я маю вiнець i
взяв у жони царiвну Анну...
Вiн промовив цi слова, розповiв усе про себе й Рогнiду щиро, чесно,
правдиво, але обiрвав мову, бо раптом стиснуло в горлi, якусь хвилину
князь Володимир, заплющивши очi, мовчав, нiбито думав.
- Я не хотiв образити й нiчим не образив матерi вашо© княгинi Рогнiди,
- хрипко говорив вiн, - коли ми розлучались, я давав ©й землi, городи,
все, що вона забажав, але вона вiдмовилась вiд усього, нинi вночi прийняла
християнство, постриглась у черницi й наречена Анастасi ю, нiколи вже не
повернеться сюди, на Гору, а як черниця житиме на дворi в Предславинi...
Дiти мовчали. За скупими словами батька-князя вони вiдчули, що шляхи
його й матерi Рогнiди розiйшлися, вони тепер чужi одне одному, але як бути
©м, коли в них один батько i одна мати?
- От я все вам i сказав, - тихо закiнчив князь. - Русь перемогла
Вiзантiю, був я князем, нинi став василевсом нарiвнi з iмператорами роме©в
i нiмцiв, християнин я, скоро охрещу й Русь, вас, дiти мо©, такожде прошу
охреститись разом зi всiма...
Але це було не те, що вiн хотiв ©м сказати, - вiн не мiг говорити про
сво горе й муку.
Дiти схилили голови - вони вже не дивились на отця свого, жах того, що
сталось, невблаганно й грiзно вставав перед ними.
- I ще вас прошу, дiти мо©, - якимсь благальним голосом промовив вiн, -
коли до Ки ва при©де з города Константинополя сестра iмператорiв роме©в,
моя жона Анна, поважайте ©© хоча б як царицю... Прошу вас про це!
I тодi в стравнищ прозвучав тихий, але страшний стогiн: то, схиливши
голову на руки, плакала-квилила дочка Предслава, вона пригадала минулу
нiч, заплакане обличчя матерi, все, що видалось ©й тодi сном, - нi, це був
не сон, то плакала i десь нинi плаче мати ©хня Рогнiда, а тут, у
стравницi, плакало, стогнало, квилило ©© серце - рiдне дитя.
- Мовчи, Предславо! - обiрвав цей стогiн-плач князь Володимир. - Я все
сказав вам, дiти мо©. Не судiте, не клянiте, важко вам, але ще важче менi,
проте нiчого, нiчого вже не можу змiнити.
Вiн швидко пiшов до дверей - там ждали його мужi, ждала Русь!
5

Свiта . У Золотiй палатi ще горять свiтильники з ведмежого жиру й
восковi свiчi, але знадвору через вузькi вiкна вже струму рожеве промiння
свiтанку, денне й нiчне свiтло, змiшуючись, виразно окреслю дерев'янi
зруби палати, доспiхи князiв колишнiх на них, постатi множества людей, що
стоять попiд стiнами, в кутках, просто посерединi...
Цього ранку нiхто не сiда . Всi стоять, переступають з ноги на ногу,
переходять з мiсця на мiсце, перешiптуються, жваво говорять - бояри,
во води, всякi мужi, у куток забився й позира звiдти сполоханими очима
головний жрець Перуна Вiхтуй.
- Iде князь! Князь iде! - раптом чуються голоси в палатi. - Тихо-бо,
тихо, князь Володимир вийшов.
Князь Володимир з'явля ться в переходах за палатою, переступа порiг
дверей, виходить на помiст. Нинi вiн iде один, без жони, одягнутий у
звичайне темне платне, стомлений, дуже блiдий, чимсь, очевидь,
стурбований, може, тривожний, може, смутний.
Але це одна мить. Зупинившись на помостi, вiн кида погляд у палату,
бачить перед собою множество людей, сотнi вогнiв, блискучi доспiхи, рожеве
сяйво у вiкнах.
- Чолом князевi Володимиру... Кланя мось тобi, - прорива враз палату
багато голосiв.
- Слава василевсу Володимиру! - чути крики в палатi.
Вiн пiднiма руку. Палата враз затиха . Знадвору струму денне свiтло,
речi, постатi, все видно виразнiше, опукло, скрiзь глибшають тiнi.
- Добрий день вам, мужi, бояри, во води мо©, - каже Володимир. - От ми
й знову тут...
Збираючись з мислями, що, як блискавицi, пролiтають у головi, вiн на
хвилину замовка й потiм продовжу :
- Я покликав вас нинi, мужi мо©, щоб повiсти - наше во©нство з честю
взяло город грецький Херсонес, там я прийняв слiв Вiзантi© i через них
говорив з iмператорами Василем i Костянтином, з ними нинi укладено ряд
навiки. Ми ма мо дань, пiльги купцям нашим, вiднинi люди нашi можуть
вiльно жити в гирлi Днiпра, на бiлих берегах i всюди над Руським морем...
- Добре, дуже добре зробив ти, княже, - залунали в палатi голоси.
- Пам'ятаючи ж, що роме© завжди порушували ряд з нами, - продовжу
Володимир, - я вимагав через слiв, щоб iмператори ©хнi говорили з нами,
дiяли й совершали мир як рiвнi з рiвними, через що зажадав у них такого ж
вiнця, який вони носять, знаючи, що вони лживi й хитрi, вимагав, аби дали
менi в жони, як нiмецькому Оттону чи хозарському кагановi, сестру свою
царiвну Анну, як видавали за нiмецького Оттона чи хозарського кагана, сам
говорив це, бачив за собою вас i Русь.
- Достойно говорив ти, княже, з василiками i iмператорами, - додав до
слiв Володимира боярин Воротислав, що ©здив з ним разом до Херсонеса, -
добре ©м сказав, - широко розвiвши руки, вiн нiби обняв усю палату. - Ми -
Русь. Нехай iмператори пам'ятають, хто ми, не додержать миру - до самого
Костянтинового город а дiйдемо.
- Iз жоною - сестрою iмператора, - почувся голос ще одного боярина, -
добре вчинив - чим ми гiршi вiд нiмецького iмператора чи хозарського
кагана... Нi, тiльки так мусило й нинi буде. Ти, княже, став iмператором,
будемо тобi вiрними слугами.
- Iмператори зробили все, як я вимагав, - промовив Володимир, - дали
вiнець...
- Слава василевсу!.. - заволало кiлька бояр.
- ...вони вiддали менi в жони царiвну Анну, з якою я повiнчався в
Херсонесi...
- Приймемо твою жону, а нашу царицю достойно, - лунало в палатi.
- ...i ще вирiшив я зробити так, як того жадали ви, мужi мо©, -
охрестити руських людей.
- Добре зробиш, княже, добре!
- Але хреститимуть вас не патрiарх константинопольський i не його
пископи та священики; у городi Ки вi здавна живуть священики, iже прийшли
з Болгарi©, нинi з нами при©хали з Херсонеса Анастас i Iоанн - вони
охрестять Русь.
Це справдi була перемога бояр i мужiв-християн, вони домоглись того, що
хотiли, i тепер не могли та й не хотiли ховати свою радiсть.
- Славен наш князь! - лунали в палатi збудженi голоси, в потоках сяйва
нового дня було видно, як бояри цiлують во вод, во води - бояр, як
чоломкаються мужi старшi й нарочитi.
Але не всi думали так одностайно й дружно. У хвилину, коли в палатi
затих шум, затихли голоси, десь у кутку пролунало:
- А як бути, княже, з старими богами, требищами i жерцями нашими
такожде?
Це була дуже вiдповiдальна, страшна хвилина - у князя запитувала не
одна людина, а Руська земля: як бути з iдолищами, що височать скрiзь по
Русi, з требищами в городах, весях i на погостах, де досi складались
жертви, з жерцями й волхвами, якi служили богам, i, нарештi, зi всiма тими
людьми, що вiрять ще старим богам?
Просити в когось поради, запитати в бояр, во вод, мужiв, що стоять тут,
у палатi, - нi, проминули тi часи, коли князь, чи то ©дучи на брань, чи
устрояючи землi, звертався до них i сукупно з ними вирiшував усi справи;
нинi вiн мусить думати й вирiшувати сам, бо це не брань, не дань, йдеться
про найголовнiше - про душi, серця людей, про вiру...
Та й що, що можуть сказати князевi бояри, во води, мужi? - У кожного з
них сво серце й душа, тут багато християн, та ще й язичники, якi не
скоро, а може, й до смертi не зречуться старого закону. I не тiльки тут,
так скрiзь - в усiх землях, городах, весях Русi - старе живе поряд з
молодим, молоде плодюче, старе живуче, воно чiпко трима ться за отчу
землю...
Що ж робити? Сказати, що все мусить бути, як i допреже, що нове може
жити поряд iз старим, тодi, либонь, загине в гущавинi старого нова
поросль, сказати, що старе повинно загинути i ма право жити тiльки
нове...
Iмператор, - так, у цьому словi було все - вiн глава Русi, господар
земель, вiднинi йому, як iмператору й пастиревi, покоряються й душi
людськi, дивись, iмператоре Володимире, на якi вершини ти зiйшов, дивись i
жахайся!
Вiдступати тепер Володимир уже не мiг. Дуже твердо, впевнено й владно
iмператор Володимир сказав:
- Велю повалити всiх iдолiв земель, знищити требища, охрестити Русь...
- Слава, слава князевi Володимиру! Головний жрець Перуна, що стояв у
кутку палати, ступив назад, зник за дверима.
6

Через кiлька днiв до Ки ва прибуло лодiйне во©нство, разом з яким ©хала
цариця Анна.
На березi Почайни зiбравсь тодi весь город - Гора, передграддя, Подол,
Оболонь, - адже це ©хали во©, що пролили власну кров, перемогли роме©в i
прибили щит над ворiтьми Херсонеса, змусили iмператорiв укласти почесний
мир; багатьох з во©в, якi навеснi вирушали з Ки ва, не було на подiях -
життям сво©м вони заплатили за перемогу Русi.
Над Почайною про це не говорили. Попереду всiх людей на березi Почайни
стояли горянськi бояри, во води, мужi лiпшi й нарочитi, множество ©хнiх,
одягнутих у найкращi одяги й обвiшаних оздобами, жон i дочок, а на чолi ©х
усiх князь Володимир - вони прийшли зустрiти в городi Ки вi сестру
iмператорiв роме©в царицю Анну, що нинi була жоною князя.
Не було тут такожде дiтей князя Володимира - вiн не просив i, певне,
сам не хотiв, щоб вони зустрiчали його жону, самим дiтям було дуже боляче
бачити в славi не матiр, а мачуху...
Город Ки©в зустрiчав Анну достойно. Хто думав про ту жону, що не
дiждалась з походу свого чоловiка i цього ранку плакала, заломивши руки,
над Почайною, що ©м було до отця, який, втративши диного сина, стояв i
дивився нинi безтямними очима на плесо, де навiки втонула його радiсть?
Хто, хто з них думав про дiтей, що цього ранку стали сиротами?!
Оточена пископами й священиками, на берег сходила цариця Анна. Щоб у
багрянi ©© черевики не попав пiсок, вистеленi були червонi килими, пiд
ноги ©й бояринi й во водшi кидали квiти з ки©вських садiв, привезений з
Херсонеса хор спiвав василевсам величання, а Гора, дужа, незборна Гора
ревла багатьма голосами незрозумiлi й новi для киян слова:
- Слава василевсам! Слава! Слава!
Князь Володимир зустрiв, обняв i поцiлував одягнуту в срiблясту тунiку,
з червоним корзном на плечах царицю Анну... Може б, вiн цього не зробив,
коли б знав, що в цю годину бiля вiкна палати на Горi стоять i дивляться
на нього сини його й дочка - тiнi жони Рогнiди. Втiм, зараз вiн не думав i
не мiг уже думати про них i Рогнiду, - на берег сходила нова його жона -
василiса Анна.
Позаду лишились лодi©, на яких стояли цiлi й покалiченi во©, на березi
лишились жони-удови, дiти-сироти... Урочистий похiд дуже повiльно - пiд
блакитним ки©вським небом, серед зелених дерев i багатства квiтiв, з
гучними криками, спiвами - пiдiймався Боричевим узвозом, став перед
ворiтьми, де почепленi були знамена всiх земель Русi, i зник за стiнами,
де на городницях мiдяно дзвонили била...
I тодi на Горi в теремi княжому почалося те, чого тут нiколи не бувало,
- в палатах, покоях, свiтлицях, переходах зазвучали чужi, незнайомi й
незрозумiлi голоси - кiлька поко©в вiдданi були царицi Аннi й жонам, якi
©й прислужували, скрiзь, на верху й унизу, в кiмнатах обабiч сiней
розмiстились придворнi жони, сли, священики, слуги, гостi з Вiзантi©.
Втiм, вони не були тут гостями - цариця Анна i всi, iже з нею, при©хали
до Ки ва надовго, назавжди, вона й вони були нинi господарями княжого
терема, це доля судила ©м тут жити.
I враз усе нiбито змiнилось у теремi - зникла одвiчна суворiсть поко©в
i палат, де ранiше говорили притишеними голосами, - чужа мова, чужi голоси
так дивно звучали в старезному рубленому домi Кия; вже не в стравницi, а
скрiзь - на верху терема i внизу - бряжчав посуд; у палатах, де ранiше
пахло липою й воском, потягло смаженим м'ясом, вином.
Шум i голоси в теремi збiльшувало ще й те, що тут одразу ж з'явились,
забiгали, заприсiдали жони горянських бояр i во вод, ©хнi чудовi, напрочуд
красивi, але смiшнi в простотi сво©й дочки - ©м не терпiлось швидше
познайомитись, удосто©тись слова царицi Анни, торкнутись, бодай торкнутись
©© срiблястого одягу кiнчиками пальцiв.
Князь Володимир поспiшав. Вiн нагадував людину, що, провалившись на
молодому ще, крихкому льоду, борса ться, витрача всi сили, але тiльки
трощить лiд навкруг себе, збiльшу , й збiльшу ополонку, вiдчува глибiнь
пiд собою, потопа ...
Проте вiн сам не розумiв цього - йому здавалося, що варто зробити ще
один-два потрiбних кроки, i все заспоко©ться, стане на мiсце - треба
охрестити нарештi Ки©в, прийняти в теремi жону Анну й усiх, що прибули з
нею, а там у городi й у його душi настане спокiй, тиша.
Вiн велить наступного ж дня зiбрати над Почайною всiх людей Ки ва -
бояри, мужi, тiуни поспiшають виконати його загад.
Вiн велить за звича м руським зробити пир на честь прибулих гостей i
жони Анни, радиться з во водами, де i як його влаштувати.
Багато з цих бояр i во вод ©здили до Константинополя, деякi з них
бували й на урочистих прийомах у iмператорiв, через що кажуть, що слiд
влаштувати пир не в гридницi, де звичайно ранiше пирували з дружиною, а в
Золотiй палатi, як це роблять у Константинополi...
Князь Володимир згоден, i не тому, що так робиться в Константинополi, -
зробити пир у широкiй, просторiй Золотiй палатi набагато краще, анiж у
тiснiй, душнiй гридницi.
Разом з кiлькома боярами й во водами вiн заходить до Золото© палати,
щоб порадитись, де i як слiд посадити гостей, де поставити столи, якими
переходами носити страви... Це не дрiбницi, нi, у Вiзантi©, - стверджують
бояри й во води, - сидять за чином, василевси нiбито возносяться над
усiма...
- I про поспiхи княжi слiд подумати, - кажуть бояри. - Негоже, княже,
щоб тут, де йтиме пир, висiли щити, мечi.
Князь Володимир погоджу ться з боярами - негоже, справдi, щоб тут, де
вони утверджуватимуть мир з Вiзантi ю, висiли мечi й щити.
- Що ж, ми ©х приймемо, - каже князь Володимир. Во води одразу ж iдуть
до стiн, знiмають доспiхи давнiх князiв, кладуть ©х просто на пiдлогу.
- Але ми ©х збережемо, - продовжу князь, - вiзьмiть, во води, цi
доспiхи й сховайте в iнших палатах. Тепер Золота палата готова, увечерi
тут буде пир.
Зашумiла, загомонiла Гора - вперше за багато лiт, а може, й столiть
князь ки©вський справля пир у Золотiй палатi.
Звичайно, не всi бояри й во води, а тим паче мужi Гори могли попасти на
цей пир. Князь Володимир запрошува у Золоту палату не всiх - через тiунiв
сво©х i мцiв, а тому багато горян, не попавши в терем, товпились у дворi
перед ганком, щоб якщо не бачити, то хоч чути, як пиру з грецькими
гостями князь.
Про одного смiливця - боярина Куксу - розповiдали, що вiн у нестримному
сво му бажаннi якщо не чути, то хоч бачити тих, якi пирують, залiз на
високу липу напроти вiкон Золото© палати, вмостився там на якiйсь гiлляцi,
сказав: "Зрю", але зiрвався, полетiв з липи, зламавши собi в час, коли
летiв i коли падав на землю, тро ребер ще й ключицi... "Дивись, щоб не
було тобi, як Куксi", - говорили з того часу про неситих i завидющих на
Горi.
Хто ж попав усе-таки до Золото© палати, довго потiм розповiдав, як
гостi вiзантiйськi сукупно з боярством i во водством Гори сiдали за столи,
де було накладено, насипано, нарiзано все, чого душа бажа , як у двох
кiнцях палати напереклик величально спiвали хори руський i грецький, як
вийшли на помiст i сiли в крiслах князь Володимир i цариця грецька Анна,
як усi кричали руськими словесами: "Слава князевi Володимиру й царицi
Аннi!" й грецькою мовою "Iсполайте деспоте!", як князь i цариця
благословляли людей, яства, питi , пiсля чого й почався пир...
А в цей же час на Боричевому узвозi над Почайною, на Подолi бiля торгу,
на далекiй навiть Оболонi ходили боричi, збирали людей, кричали:
- Князь Володимир велiв заутра зiбратись всiм над рiчкою Почайною, там
буде хреститись Русь...
Безвiтря стояло над Днiпром, на плесi вiдбивалися важкi багрянi хмари,
голоси боричiв чулись усе далi й далi...
Пир на Горi iшов i вночi, а в цей час, коли велика темнота поглинула
Днiпро й береги, туди з ярiв, кущiв, скрадаючись на сiрому тлi пiскiв,
пiшли й поповзли якiсь тiнi.
Вони сходились бiля лодiй, сiдали в них, клали в кочети весла, ставали
на стерна, вiдштовхувались вiд берега, пливли за течi ю, щоб нiхто не чув.
Хмари все не сходили з неба, темнi, тепер вони висiли над самою водою,
все сповивала пiтьма, тiльки на Горi блимало, як хижi очi, чимало вогнiв -
там пирував з боярами, во водами й гостями вiзантiйськими Володимир-князь.
- Не будемо слишати, заткнемо ушi своя, пiдемо в пустинi й лiси, -
говорив на лодi© головний жрець Перуна Вiхтуй.
- А вони да погибнуть у зловiрi сво©й, - озивались жерцi бога Волоса з
Подолу.
Лодi© пливли далi й далi, пiд склепiння важких темних хмар, в глибiнь
Днiпра, в нiч.
7

Заутра вся Гора була готова до хрещення - во води, бояри, ©хнi жони й
дiти, вся княжа родина - дочка й сини, дворяни, холопи - нiчого не пили й
не ©ли, як велiли священики. Боричi кричали про загад князя Володимира
край узвозу над Почайною, з високих пнiв на торговищi, скрiзь по Щекавицi,
Дорогожичах, Оболонi; верхи ©здили по всьому городу й кликуни, що трубили
в роги й переказували слово княже.
На свiтаннi князь Володимир вийшов з сво©х поко©в i попрямував до
Золото© палати, де на той час зiбрались усi бояри, во води, мужi.
Нi, це вже був не син рабинi - в блискучому, срiблом шитому дивiтасi©
крокував вiн до помосту, на його головi сяяла золота корона, в правiй руцi
василевс тримав скiпетр, поряд з ним дрiбно ступала одягнута в порфiри,
нарум'янена, красива цариця Анна, за ними, як це можна бачити нинi на
iконах, iшли смутнi, в новi царськi ризи одягнутi, з молитовниками в руках
дiти.
У глибинi Золото© палати протяжне i через те нiбито тужно, але однак
величально заспiвав хор, грецькi гостi першi, а за ними во води, бояри
закричали:
- Iсполайте деспоте!
- Слава василевсу Володимиру, василiсi Аннi!.. Володимир сiв у крiсло,
по лiву руку вiд нього сiла цариця Анна, за ними пiвколом стали сини,
дочка Предслава.
- Почнемо, мужi? - промовив Володимир. - Чи готовi люди?
Бояри й во води затялись, переступаючи з ноги на ногу, несмiливо
почали:
- Ми всi готовi, ждемо твого слова, але над Почайиою людей нема ..,
- Кликуни сказали всiм про все? - запитав князь.
- Не токмо кликуни, тiуни, мцi також збирають людей, женуть до
Почайни.
- I що?
- Люди тiкають, княже, ховаються в лiсах, дiбровах. Боярство й во води,
звичайно, знали, що так станеться, - Гора готова й майже вся вже
охрестилась, що ж, нинi вона визна нову вiру прилюдно.
Але Подол, передграддя ще не готовi до християнства, вони цупко
тримаються за стару вiру, закон, покон.
- Не вiдають люди, що творять, - гомонить Золота палата. - Твоя, княже,
власть, твiй i суд.
Во води й бояри могли б дiяти iнакше. В ©хнiх руках сила, якою можна
охрестити город Ки©в, - золото, срiбло, всiлякi добра; досить ©м дати клич
- i на Ки©в рушать полки, гриднi, дружини.
Навiщо ©м витрачати власнi сили й добра - на Русi i в них великий
князь i василевс Володимир, що вiднинi утверждатиме новi закони, цар землi
й владар душ людських, заступник бога.
- Iсполайте деспоте! - кричить уже Золота палата.
I князь Володимир розумi , яку неймовiрну силу ма вiн нинi, що важить
корона на його головi, скiпетр у правицi.
О, ця корона важка, скiпетр його подiбний до вогняного меча, що може
знищити все й спопелити, вiн узяв ©х i мусить носити довiку, тепер уже
йому нi на кого покластись - тiльки на себе.
Князь Володимир уста , скiпетр схитнувся й завмер у його високо
пiднятiй руцi, блiдий, з тривожними очима, рiшучий i грiзний, вiн сказав:
- Велю охрестити город Ки©в i всю Русь... Аще хто не обрящеться - чи
багатий, чи убогий, чи ниций, чи роб'© люди - противен менi да буде,
iм нiя свого лишиться, а сам да прийме казнь...
Во води, бояри, всi мужi мовчали, тiльки луна глухо вiдбилась у темних
склепiннях палати:
- Да прийме казнь!..
I тодi вже боярство й во води послали на город Ки©в силу - з Гори
спустилась до Подолу на вгодованих, баских конях гридьба, з Бiлгорода,
Вишгорода, з лiвого берега посунула, як сарана, дружина, по слову княжому
вони розтеклися по всiх концях, заходили до хиж, наметiв.
"Аще хто не обрящеться, iм нiя лишиться й да прийме казнь..."
Мовчазнi, суворi, темнi вiд сонця й печалi люди йшли важким кроком до
Днiпра, за ними тягнулись, нiби чайки, що втратили гнiзда, жони, тiльки
дiти не розумiли, що дi ться, поспiшали попереду старих.
Але що невисловлена печаль, що гнiв, якого не можна виказати словами? У
наступнi днi й лiта люди скажуть, що це була урочиста й незабутня година,
i вона справдi була такою - це схрещувався город Ки©в, це хрестилась Русь.
Сонце велично пiдiймалось над Днiпром, вiдбиваючись на широкому плесi,
слiпило очi, розпiкало повiтря, й над стовпищем людей вставав важкий дух.
Вони стояли роздягнутi, голi, прикриваючи вретищами, гiллям i просто
руками срамнi мiсця, тiльки жонам гриднi дозволяли зилишитись у сорочках
чи пов'язати на тiло ручники або якiсь дерюги, - люди соромились одне
одного, а найбiльше горян, товпились, ховались.
Дозвiльне й просторнiше було вище над руча м, на пагорбi, звiдки
звичайно боричi оголошували загади князя, - там напередоднi ще дереводiли
поклали важкi дубовi мостини, поставили на них лави, вкрили килимами.
Поруч нап'ятi були й шатра, в них стояли лави, дiжки, кадоби, ночви, -
там мали роздягатись, хреститись княжi дiти, во води, бояри со сво©ми
синами, а ще в одному шатрi серед кущiв - ©хнi жони й дочки.
На лавах сидiли князь Володимир, цариця Анна, княжичi й князiвна, а
обабiч ©х пiвколом стояли одягнутi в дорогi оздоби пископи Анастас i
Iоанн корсуняни, священики, во води й бояри, мужi Гори.
Князь Володимир пiдвiвся з лави й довго стояв, дивлячись на натовп
перед собою. Вiн був суворий i замислений цi © вранiшньо© години, дав
знак, що хоче говорити до людей, пiднiс правицю.
- Людi мо©! - почав князь Володимир, i голос його виразно було чути по
всьому березi. - Одвiку ми по покону отцiв вiрили й молились богам Перуну
й Дажбогу, Волосу й Стрибогу, але нинi цi боги вже не пристановище в
трудах i на ратях наших, iний бог дасть нам рятунок - той бог, що захища