Страница:
Здатель Косьмина не розумi князя, який ма чудовi тереми на Горi, у
Вишгородi, Бiлгородi. Терем у Берестовому, за три поприща вiд Ки ва, - що
ж, вiн вируба там лiс, навезе камiння й древа, поставить фортецю, яку
видно буде з Гори, Днiпра, лiвого берега.
Князь Володимир дума про iнше.
- Ти, Косьмино, не рубай там жодного дерева, гай над Днiпром як стояв,
так i мусить стояти, не вези туди камiння й древа, не став нi фортецi, нi
палат високих, збудуй менi невеличкий терем, у якому б я жив один, де б
мiг спочити вiд усього свiту...
Старий здатель Косьмина зрозумiв князя - на схилi сво©х лiт,
побудувавши багато теремiв, соборiв, храмiв, вiн сам дуже хотiв спочити...
Осiнь. Уже ластiвки, журавлi, гуси, лебедi полетiли у вирiй, на теплi
води, просто в небо. В городi Ки вi в цей час, як говорили, женили Семена*
(*Женити Семена (1 вересня) - початок осенi.), в довгi вечори в хижах,
землянках запалювались лойовi каганцi, восковi свiчi: рибалки в'язали
сiтi, жiнки тягли безконечнi нитки з кудель, ткали на кроснах толстини,
вретища, яриги, унотьки й отроки в темних кутках, пiд наметами, в стодолах
говорили й перешiптувались до свiтку.
Зима того року видалась холодна, люта, снiжна; людi , повiда
лiтописець, загибали в полi, птахи мерзли на льоту. Але до Берестового за
городом Ки вом ще з ранньо© осенi потяглись дереводiли, здателi; всю зиму
там над горою клубочились димки, в гаях i урвищах над Днiпром палали
вогнища, далеко котилась луна вiд множества сокир, - то здатель Косьмина
будував по загаду князя Володимира новий терем.
Нiхто на Горi не мiг збагнути, чого шука князь у Берестовому, де
тiльки гори й кручi, звiр у чащобi, ворон над чорним лiсом. Адже немарне
саме там ще за дiдiв-прадiдiв, тiкаючи вiд орд, ховались, рили печери
гнанi люди, немарне й нинi там, правда, не в лiсi, а ближче до Днiпра,
поставили свою церкву й монастир християни, що тiкають вiд су ти свiту.
Ще бiльш здивувались бояри й во води, коли до весни двiр цей був
закiнчений i коли на власнi очi побачили, що ж збудував у Берестовому
великий князь.
Цей двiр зовсiм не нагадував тих, якi князь Володимир мав в iнших
мiсцях. Вiн був невеликий - один терем з сiньми й верхом на двi свiтлицi,
до стiн його тулилось кiлька клiтей, двiр оточувала дуже висока, складена
з нетесаних дубових колод стiна - без городниць, без веж, навкруг яко©
викопаний був рiв, ворота замикались на важкi залiзнi засуви. Чого шукав,
вiд кого ховався князь Володимир у Берестовому за городом Ки вом? Во води
й бояри, оглянувши двiр, тiльки похитали головами, пошептались та й
вернулись на Гору...
Князь Володимир при©хав до Берестового, коли плотники й каменярi
закiнчили роботу. Там залишився один здатель Косьмина. Вiн зустрiв князя
на воротях сам, кiлька дворян ще прибирали терем.
Володимир обiйшов двiр, замислений, похмурий зайшов у сiни, пiднявся
сходами на верх - у свiтлицю, що виходила вiкнами до Днiпра.
I враз на обличчi в нього з'явилась тиха, лагiдна посмiшка. Наскiльки
темний, похмурий був терем зовнi, настiльки чудовий кра вид вiдкривався з
вiкна свiтлицi - князь Володимир побачив плесо Днiпра, кiлька лодiй, що
пливли на його голубому лонi, вкриту молодою зеленою травою й квiтами
долину, купи верб, що, потопаючи в повноводдi, нiби руки з довгими
пальцями, пiднiмали д'горi вiти, церкву, монастир вдалинi.
- Дякую тобi, Косьмино! - промовив князь Володимир. - Ти воздвиг за
довге сво життя багато чудових споруд, але цей терем найбiльше любий
мо му серцю...
Епiлог
У БЕРЕСТОВОМУ
РОЗДIЛ ПЕ.РШИЙ
1
Швидко перегортаються сторiнки древньо© повiстi временних лiт, в них
повiда ться про подi© давно минулих днiв, возвеличу ться князь
Василь-Володимир.
Володимир був князем i во©ном, вiн з кiнця в кiнець пройшов Русь ще
раз, як це було при отцях i дiдах його, з' днав ©© землi. Древнiй Ки©в, що
починав пiдупадати, знову засяяв, став твердинею над Днiпром. Перед
матiр'ю городiв руських знову схилилась Русь.
Князь Володимир бачив i знав, що мусить не тiльки з' днати Русь, землi
©© вже жили не так, як допреже, в ©хн життя вривались новi, незнанi сили,
це нове ворогувало з старим, рушились закони й покони, зникала вiра...
Боги? Так, людина хотiла вiрити в бога, багатий вдавався до нього, щоб
вiн освятив його скарби й багатства, убогий, що не мав шматка хлiба й
працював на багача, пiдiймав очi д'горi, простягав руки - може ж, бог
побачить неправду на землi, щось дасть йому, дiтям, родинi?!
Старi боги не могли нiчого дати людям. Суворi, мовчазнi кам'янi й
дерев'янi постатi ©х стояли в городах, весях i на могилах, цi боги
пiдтримували руських людей, коли тi йшли на бранi, i самi були схожi на
витязiв, богатирiв, простих во©в.
Проте вони нiчого не могли дати людям, якi жили по-новому, на змiну ©м
iшов Христос, що освячував багатство й бiднiсть, утверждав владу дужих i
покiрливiсть смерда, цей бог був настiльки милосердний, що обiцяв тому,
хто нiчого не мав на землi, але трудився на iнших, рай, блаженство, щастя
на небi...
Обрати новий шлях для Русi, з' днати й повести за собою людей ©©
князевi Володимировi було нелегко, бо старе, яке воно не трухляве,
безсиле, зайве, але нiколи не хоче помирати, нове часто хоч i справедливо,
зате надто жорстоко ворогу з старим: князь Володимир, що почав житт вий
шлях як ревний захисник i поборник покону й закону отцiв, перемiг спочатку
не когось, а свою м'ятежну сувору душу, щоб потiм силою й мечем перемогти
й оновити душу свого народу.
Так прийшла нова вiра - жорстока, сувора, безжальна: князевi-василевсу
- княже, бо як на небi один бог, так на Русi - вiн диний государ землi,
бог благословля й охороня добра багатого й життя убогого, якщо ж у цьому
свiтi хто чого не ма , то матиме по смертi рай, усi радощi життя, життя
вiчне.
Це була могутня вiра - розбурхана, буремна, м'ятежна Русь прийняла ©© й
принишкла - не в Христа повiрили люди руськi, а тiльки в те, що давно вже
сталось у ©хньому життi. Христос не вiдкрив, а тiльки освятив, став на
сторожi нового закону.
I сталось, як не дивно, так, що цей новий закон (про покон нiчого й
говорити - вiн повалився сам собою, як трухляве, зотлiле древо,) саме цей
новий закон i нова вiра, що була його мечем, змiцнила Русь, християнство,
що утвердилось, стало вже вiрою всього свiту, дало Русi науки й книги,
храми, древляна Русь воздвигала новi споруди - кам'янi, вiчнi.
Бiльше того, нова, християнська Русь перестала бути та мничою землею
варварiв, виявилось, що вона ма не меншi, а бiльшi, нiж усi землi,
багатства, народ ©© став врiвень з iншими народами свiту, худородний, як
говорили гречини, князь Русi дорiвнявся в силi сво©й i славi з
iмператорами вiзантiйським i нiмецьким, не вiн тепер, а вже вони
здригались i тремтiли перед ним, руськими людьми, Руссю.
Це зробив син князя Святослава й рабинi Малушi Володимир, князь i
перший василевс руський; вiн зруйнував i поховав старий закон i покон,
завiв i утвердив закон новий.
Володимир був князем-василевсом. Вiзантiя, Нiмецька iмперiя, Русь - це
були три сили, навкруг яких гуртувався весь тогочасний свiт. Десь над
Iтилем-рiкою й за Руським морем, правда, вже народжувались i виростали на
костях колись могутнiх, але загиблих iмперiй новi держави з народiв, що
виходили й виходили з глибин Азi©, мине кiлька столiть - одна мить
всесвiту - й вони з'являться на полi ново© iсторi©, свiт здригнеться пiд
ударами арабiв, перед силою туркiв упаде й навiки загине Вiзантiя, древня
Русь обiлл ться кров'ю в жорстокiй борнi з навалом татар, безумний Батий,
охоплений жадобою панування над свiтом, поставить сво шатро на Горi над
Либеддю-рiкою й звелить розгромити, спалити Ки©в.
I Ки©в буде спалений, орда Батия повалить його стiни, увiрветься на
Гору, в передграддя, на Подол. Тодi загине множество людей - чудових
юнакiв, хороших дiвчат, в огнi запалають i впадуть тереми, полум'я обiйме
й знищить усе, що руськi люди будували й воздвигали сотнi рокiв, вогонь
знищить навiть старi дерев'янi дошки, на яких записана була вся iсторiя
Русi, древнi пергаменти з повiстями времениих лiт, що утверждались потом i
кров'ю.
Проте, давши волю смутку, не будемо впадати у вiдчай - Ки©в впаде,
велика ру©на пройде над Днiпром, у безвiсть, у неволю, кудись на схiд
татарськi орди поженуть тисячi й тисячi руських людей, але горда, незборна
Русь знову встане, й уже навiки, на попелi й пожарищах новi поколiння
збудують новi городи й села. Русь ввтрима , висто©ть, стане мiцною - така
це земля, такi ©© люди...
А тим часом, во днi князя Володимира, в тогочасному свiтi, що охоплював
собою вропу, Малу Азiю i Схiд, - до Джурджанського моря, Iтиля-рiки й гiр
Оралу - були три сили: Вiзантiя, що iснувала протягом столiть, знала велич
владування, слави, розквiту, але вже хирiла, розпадалась, йшла до
неминучого кiнця; Нiмецька iмперiя, що тiльки починала збирати силу й
пiзнiше протягом багатьох столiть насильством, зухвалiстю, великою кров'ю
поневолюватиме народи; Русь, що мала дуже древню iсторiю, але тiльки тодi
стала врiвень з ними, вiдкривала нову сторiнку свого iснування.
Князь Володимир знав, у якому свiтi вiн живе. Колись його баба княгиня
Ольга два мiсяцi сидiла в Константинополi, добиваючись, щоб ©© прийняв i
говорив з нею iмператор Костянтин, - нинi вiн був свояком iмператора
Василя, сли якого вважали за велику честь говорити з ки©вським князем;
колись нiмецькi iмператори бряжчали мечами й кричали: "Drang nach Osten" -
зараз до Ки ва при©жджали ©хнi сли з багатими дарами - сила перемогла
силу, двi могутнi iмперi© свiту клялись Русi в дружбi, любовi, мирi.
А все ж князь Володимир був неспокiйний, тривожний, вiн пильно дивився
на захiд, де новий нiмецький iтератор Генрiх уперто посувався на схiд,
однi народи присипляв обiцянками про дружбу й мир - уже Польща й Чехiя
©здили на поклiн у Кведлiнбург, iншi слов'янськi землi примучував силою...
Тiльки на Русь не посягав Генрiх, бо знав, що вона., а разом з нею й
Угорщина, Болгарiя, Вiзантiя вiдповiдять ударом на удар...
Знав Володимир цiну й Вiзантi© - до Ки ва ©хали й ©хали
священики-греки, тут приймали ©х, сюди радо при©жджали здателi,
каменотеси, маляри, яким у злиденному Константинополi не було роботи, -
князь Володимир знаходив для них дiло; в Ки вi i в iнших городах виростали
кам'янi собори, храми, будiвлi, змiнювалась, виростала, прикрашалась Русь,
грецькi ж купцi ©здили тепер не так Днiпром, як битими шляхами - через
землi тиверцiв i уличiв. Голодному Константинополю було що купити в землi
Руськiй.
Але Володимир бачив i iнше - погасивши повстання в Малiй Азi©,
iмператор Василь почина наступ на Грузiю, Вiрменiю, арабськi землi -
iнодi дi обiцянками, дарами, коронами, iнодi - силою, й так виходить до
рiки Тiбру, держави Шахвiрменiв, городiв Едеси й Дамаска в Сiрi©, захоплю
в Середземному морi острови Кiпр i Крiт, загрожуючи звiдси ка©рським
халiфам, - так вiн поширю володiння iмперi© далеко на пiвднi, де нiколи
ще не бували легiони роме в.
Iмператор Василь дi не тiльки в Малiй Азi© - вiн хоче утвердитись i
над Руським морем, подолати Болгарiю, стати на берегах Дунаю...
2
Для Болгарi© настала вирiшальна година - iмператор Василь зiбрав кращi
легiони iмперi©, виставив ©х на межах Болгарi©, сам з добiрним вiйськом,
оточений полками безсмертних, ви©жджа до Солунi, щоб очолити наступ проти
комiта Саму©ла, що сидить у Охридi, i кесаря Романа, що ма столицею
Скопл .
Саму©л Шишман розумi , яка зловiсна хмара нависла над Захiдною
Болгарi ю, вiн посила хороброго свого во воду Несторицю до Солунi, щоб
той там, на берегах Вардару, затримав вiйсько Василя, а сам пряму горами
на Прилiп i Велес, щоб загородити шлях Василевi на пiвнiч.
На цей раз доля зрадила Саму©лу - полководець Феофiлакт Вотанiат, що
стояв пiд Солунню, розбив полки Несторицi, ще один полководець, стратиг
Фiлiппополя Никифор Ксiфiй, обминувши Саму©ла, пройшов ущелинами рiки
Вардару на пiвнiч, досягнув Скопл .
Втiм, нiчого смiливого в цьому походi не було, бо тiльки вiйська роме©в
наближаються до Скопл , вiдкриваються ворота города-фортецi й звiдти
ви©жджа кесар Роман, - недостойний онук славетного кагана Симеона ще раз,
i тепер уже навiки, продав Болгарiю.
Вiйська роме©в i Саму©ла зустрiлися бiля гори Бiластицi. Це був
страхiтливий бiй - на життя i смерть боролись болгари, коли б не син
Гаври©л, що в останню хвилину одвiв меч во©на-ромея, сам Саму©л полiг би
на полi бою. Бiльше як десять тисяч болгар склали голови бiля гори
Бiластицi, п'ятнадцять тисяч ©х полонили роме©, сам Саму©л ледь урятував
рештки свого вiйська, втiк до Прилiпу, щоб там з' днатись з загонами
Несторицi й помститись ромеям.
Саму©л помстився. Коли легiон роме©в на чолi з iмператором Василем iшов
долиною Струми, з пiвдня ж до них поспiшав Феофiлакт, щоб з' днатись i
вдарити на Г©рилiп, болгари на свiтаннi оточили в глибокiй ущелинi легiони
Феофiлакта, закидали ©х стрiлами й камiнням, вбили мно-жество во©в i
самого солунського полководця. Почувши про це, iмператор Василь заверта
сво вiйсько, чимдужче аж через вiддалений Мелник тiка з гiр, спуска ться
в Македонську долину.
Але ще дужче й страшнiше помстився iмператор Василь. Прибувши в
колiсницi до Афiнополя, а потiм ви©хавши з полками безсмертних до
Бiластицi, де легiонери охороняли п'ятнадцять тисяч полонених болгар, вiн
велить приготувати в долинi печi, залiзнi жигала, вишикувати полонених
полками, оточити ©х - голодних, зв'язаних - кiлькома легiонами.
Був десятий день серпня 1014 року - чудова пора в Болгарi©, коли в
долинах усе цвiте й достига , високо вгорi голубi в сво©х глибинах
безхмарне небо, на обрi©, як сторожа, височать гори.
Оточений безсмертними, iмператор Василь стояв того дня на пагорбi,
дивився в долину на печi, в яких жарко палахкотiв вогонь, на розпеченi
жигала в руках у во©в-роме©в, на болгар-полонених, що стояли полками, на
чорну пiдкову легiонiв, якi оточували всю долину.
Полонених пiдводили до печей зв'язаними в десятки. Розпаленi жигала, як
стрiли, прорiзували повiтря й впивались в очi, що бачили в цi хвилини
долину, гори, небо...
Во© кричали... I як ©м було не кричати, коли переможцi-роме© забирали в
них найдорожче, що ма людина, - очi! Гори ж мовчали, а коли б вони й
могли кричати, то хiба це зупинило б iмператора Василя, який велiв
ослiпити п'ятнадцять тисяч полонених болгар, навiк дiставши за це назву
Василя Болгароктона!* (*Болгароктон - Болгаровбивця (гр.).) Коли ж цi
тисячi були вже ослiпленi, вiн велiв на кожну сотню незрячих випекти iншим
по одному тiльки оку, щоб тi повели ослiплених до комiта Саму©ла, а кесаря
Романа, що саме прибув до його стану, признача патрикi м, управителем
города Абiдоса в Малiй Азi©.
Бiльше нiж через мiсяць, у день 15 вересня, ослiпленi дiйшли до столицi
Прилiпа. Почувши про це, Саму©л ви©хав ©м назустрiч, вiн бачив, як удалинi
на снiгах гори з'явились во©, як вони спускаються в долину.
I от вони почали йти мимо нього - сотнi слiпих, а поперед них одноокi
провiдники... Це було страшне видовище: слiпi болгари йшли по рiднiй
землi, серед гiр, яких не бачили, перед комiтом Саму©лом Шишманом, пiд
знаменом якого вони так довго боролись, за що вiддали сво© очi.
Але ж якщо не видно рiдно© землi й гiр, то вони чують ©х пахощi, чують
голоси дiтей, що колись помстяться за них, провiдники сказали слiпим воям,
що на них дивиться комiт Саму©л Шишман, ©х жде отчина.
I слiпi во©, йдучи мимо Саму©ла Шишмана, закричали:
- Да жи комiт Шишман! Да жи Болгарiя! Тiльки сам Саму©л не чув цих
крикiв - раптом у нього нестерпно заболiло серце, свiт затьмарився перед
ним, пiдкосились ноги, вiн упав на землю.
- Води! Ковток води! - прохрипiв Саму©л.
Але йому, мертвому, вода вже не була потрiбна.
- Саму©л помер! - залунали крики. - Нема нашого комiта...
Ослiпленi во© опускались на колiна.
Люто розправившись з Болгарi ю, iмператор Василь поверта ться до
Константинополя, велить приготувати мармурову дошку, висiкти на нiй напис
i виставити ©© в Сосфеновому монастирi пiд Константинополем.
На цiй дошцi було написано:
"Якщо будь-коли повстануть болгари, ©х не можна перемогти у битвах
вiч-на-вiч, а треба спроквола забирати ©хнi городи й фортецi, наполегливо
спустошувати ©хню землю, нарештi, довести до нестями..."
Iмператор Василь справдi заслужив прiзвиська Болгаровбивцi.
3
Чутки про подi© в Болгарi©, звичайно, швидко дiйшли до Ки ва. Вони дуже
схвилювали й просто приголомшили князя Володимира. Отже, Вiзантiя дi так
само, як i ранiше: роз' дну , сварить мiж собою народи, а на кровi й
костях ©х буду свiй добробут.
Сли Русi ©дуть до Константинополя, у Ки вi з'являються василiки
iмператорiв Василя й Костянтина, клянуться в любовi й дружбi, проте чого
вони вартi - у Вiзантi© свiй шлях, Русь буду сво життя.
Вiзантiя стала й сто©ть на берегах Дунаю. На Русь невпинним потоком
iдуть тепер i йдуть болгари - це вже не тiльки священики, а знать, яку
розорила Вiзантiя, убогi люди, що нiчого не мали, але досi були вiльнi, -
вони осiдають у Ки вi, в городах i весях Русi, руськi ж люди охоче
приймають болгар.
Рушити на Вiзантiю? Нi, цього вже не можна, це пiзно робити; мiж двома
iмператорами укладено довiчний ряд. Русь взяла у Вiзантi© те, що хотiла,
Вiзантiя дала Русi, що мала...
I чим далi, то вже дужче виявля ться безсилля Вiзантi©, вже Херсонес
перестав бути фортецею - це тiльки торговиця Константинополя, херсонеськi
й константинопольськi купцi залишають пониззя Днiпра, осiдають на житло в
Ки вi, ©дуть до Смоленська й Новгорода.
Iмператор Василь раз за разом посила сво©х слiв до Ки ва - деякi з них
iдуть просто до князя Володимира, деякi - в поко© царицi Анни.
Вона - дочка зрадливо© Феофано й сестра Василя Болгаровбивцi - живе в
городi Ки вi, заводить i заводить у княжому теремi порядки й церемонiал
вiзантiйського двору, ©© оточують двiрськi жони, на чолi яких сто©ть,
подiбно до опоясано© патрикi© Великого палацу, старша бояриня, у палатах
царицi ввесь час вештаються сановники, церковники, спокiй ©© охороняють
озбро нi довгими мечами рицарi...
Багато й дуже багато робить цариця Анна, в не©, як i слiд було ждати,
друзi серед во водш i бояринь, вона - патронеса храмiв i соборiв, вона не
шкоду золота, щоб здобути прихильникiв i серед во вод та бояр.
Одного не може зробити цариця Анна - напрочуд красива, чарiвна,
справжня дочка сво © матерi Феофано, вона вiдчува , що ©© не любив, не
любить, нiколи не любитиме муж ©© Володимир, вона чужа йому, вiн завжди
чужий ©й.
Анна надiялась, що все змiниться, коли вона народить сина, коли ж
народився цей перший син Борис, зрозумiла, що батько, може, полюбить свою
дитину, та не полюбить ©©, хоч вона й стала матiр'ю.
Другим сином Анни був Глiб. Князь Володимир стояв над його колискою,
теплими очима дивився на сво дитя, але не обняв, не поцiлував жони -
матерi дитини.
У цiй безмовнiй боротьбi мiж Анною й Володимиром не було виходу й
рятунку - марно намагатись палити камiнь, горить тiльки те, що може
горiти, в чому життя, вогонь. Iдуть роки, i нiщо нiби не змiню ться,
ростуть сини князя Володимира Борис i Глiб, з часом вони одержать вiд отця
сво© землi - Ростов i Муром, цариця Анна, так i не домiгшись того, що
хотiла, хворi , змiню ться вже й князь Володимир, ось-ось i старiсть,
кiнець...
Але холодна, черства, непiдкупна рука iсторi©, перегортаючи ще одну, i
тепер уже останню, сторiнку в повiстi князя-василевса, робить ©© невимовно
важкою, надзвичайно жорстокою, печальною...
Власне, iншою вона й не могла бути - нiколи хмара не пада на землю
зливою чи градом одразу, вона збира ться з окремих краплин довгий час,
поволi; нiколи море приском не робиться буремним i ревучим - довго-довго
перед тим вiють вiтри, розгойдуючи хвилi; те, що сталося на схилi лiт з
князем Володимиром, уготоване було ним самим, його життям, дiянням.
4
Все починалось з города Ки ва, i навiть з Гори... На перший погляд, як
здавалося всiм та й самому князевi Володимиру, i на Горi, i в городi Ки вi
було спокiйно - за високими стiнами Гори жило, багатiло, мудро керувало
землею боярство, во води, на чолi яких стояв великий князь Русi.
Князь Володимир, правда, знав, що всi цi мужi не однаковi, - тут, на
Горi, жили во води й бояри, що прийняли християнство й цупко тримались за
нього, деякi молились новим i старим богам, а були мiж ними й язичники -
невдоволенi, хижi, злi мужi, якi в давнi часи чи пiзнiше втратили сво©
статки, нових пожалувань не мали, сидiли за високими тинами в сво©х
теремах, вночi, як тiнi, блукали по Горi.
Вiдданi князевi Володимиру люди - знатнi бояри й во води - не раз
говорили йому про язичникiв, натякали, що навкруг багато ворогiв, що
треба берегти й охороняти його особу.
Про це ж говорили й гречини, що при©хали разом з князем iз Херсонеса,
всi тi роме©, якi прибули до Ки ва з царiвною Анною, священики, купцi,
сли, що ©хали й ©хали з Константинополя.
- У столицi Вiзантi©, - повiдали вони, - божественну особу iмператора
охороняють полки безсмертних, у Великому палацi етерiя - цiлi загони
скопцiв, що стережуть його день i нiч, а в фемах послухи в канцелярiях
стратигiв, при пархiях.
Князь Володимир смiявся:
- Що вони охороняють? Адже особа iмператора божественна?
- Саме через те, що iмператор божественний, його слiд дуже пильно
охороняти, слухати, дивитись! I ти дивись, княже! У Ки вi й усiй землi
Руськiй багато ворогiв...
I хоч князь Володимир смiявся, на Горi з'явились послухи, княжi очi й
вуха були нинi скрiзь у городi - в передграддi, на Подолi, в Оболонi, на
всiх дворах.
Це робилось немарне - за стiнами Гори, де жили вiльнi поки що мостники,
кузнецi, дереводiли, скудельники, на дворах i землях боярських, де
працювали смерди, що мали сво© двори, але де все бiльше й бiльше ставало i
обельних холопiв - повних рабiв сво©х господарiв, - там ширились пожежi,
татьба й розбо©, вже тiуни й мцi ходили по Подолу й Оболонi тiльки з
гридьбою й зовсiм не потикались туди вночi, там чимдалi гострiше й
прилюдно ганили во вод, бояр, тiунiв, князя...
Нiчого цього князь Володимир не знав - йому сповiщали тiльки про пожежi
й татьбу, не згадуючи iменi князя-василевса, коли ж вiн i сам, вирушаючи
на лови чи в один iз сво©х дворiв, про©жджав у багатому одязi, оточений
во водами й боярами, часто знатними гостями, передграддям i по Подолу, там
стояли заздалегiдь покликанi смерди, холопи, що славословили
Володимира-князя, а на всiх концях города чатувала гридьба.
Що ж до головникiв, татiв, палi©в, сволочникiв, якi викопували трупи
християн на кладовищах, рубали хрести, Володимир був безжальний... Власне,
це робив уже не вiн, - щоб захистити сво©х, княжих мужiв i всi тi добра,
якi давав вiн за ©хню службу (а iнакше вони б йому й не служили), князь
Володимир заводив новi й новi закони: вбивство таких мужiв каралось
подвiйною вiрою й смертю, за вбивство вiльного ремiсника чи смерда бралась
вiра проста, коли ж хто вбивав холопа, то не платив нiчого за його
безталанну душу, а мусив лише вiдшкодувати втрату раба господаревi...
Суворим життям жив тепер город Ки©в: як на небi був бог - владика життя й
володар усього сущого, бiля нього - апостоли й святi, що дiяли словом
бога, та ще грiшнi душi, яким судились огонь i муки, - так на землi були
князь, його мужi i велике множество ницих людей, що робили на князя й
мужiв.
Тiльки ж земля не була небом, тут багатий дбав i примножував власнi
добра, в убогого забирали останн зерно, холоп-раб гострив окiсок i
виходив уночi на дорогу, пiдкрадався до клiтi боярина, ..
Так i писався новий закон, на кровi нинi стояв Ки©в, великии князь i
василевс Володимир твердо сидiв на столi сво му.
Бiльше непоко©вся князь Володимир про землi сво© - у деякi з них вiн
послав синiв, у деяких сидiли сво©, мiсцевi князi.
З мiсцевих князiв Володимир не дивувався - вони з великим трудом
платили Ки ву дань, не посилали вчасно земського вiйська, хижо дивились на
бояр, що при©жджали з Ки ва на пожалуванi ©м землi. Час вiд часу князь
Володимир виряджа в ту чи ту непокiрну землю дружину, i горе тiй землi,
далеким укра©нам Русi: сила перемагала й тримала в покорi силу.
А сини як пiдпирають великокняжий стiл, члени його ж роду, його очi,
руки, рiдна кров? Вишеслав у Новгородi, Мстислав у Тмутараканi, Ярослав у
Ростовi, Святополк у Туровi... "Дiти мо©, - посилав ©м князь Володимир
грамоти, - сидя в Ки вi, думаю про вас, крiпiте землю отцiв наших, мудро
утверждайте закон, будьте в' дно зi мною й городом Ки вом..."
Але сини гiрше, нiж мiсцевi князi, сплачували дань, тримаючи великi
сво© дружини, мало посилали земських во©в до Ки ва, часто не приймали бояр
i во вод ки©всько© Гори, бо роздавали землi сво©м мужам. I в далекi й
близькi землi ©хали послухи, очi й вуха князя з'явились по всiй Русi.
Так Володимир довiдався про те, що дi ться в недалекому Туровi, де
сидiв князем син Ярополка - Святополк. Во вода Безрук, який був у Туровi
правою рукою Святополка, а воднораз послухом Володимира, часто при©жджав
до Ки ва, завжди заходив до князя Володимира, при©хавши ще раз, хотiв
говорити з ним вiч-на-вiч.
- Я слухаю тебе, во водо! - сказав Володимир, коли вони залишились
тiльки вдвох у однiй з палат на верху терема.
- Маю недобрi вiстi з города Турова, княже, - повiв Безрук.
- Що за вiстi, - стривожився князь, - i чому вони недобрi?! Адже ти
сидиш там, блюдеш княжий стiл.
- Не один я господар у Туровi, князем города й усi © землi
Святополк... Нас нiхто не почу , княже?
- Говори смiливо! Тут тiльки я та ще ти...
I Безрук розповiв Володимиру, що князь туровський Святополк через жону
свою Марину налагодив зв'язок з тестем - польським князем Болеславом - i
нiмецьким iмператором Генрiхом, якi обiцяють дати йому збройну допомогу, а
через пископа Рейнберна - духiвника Марини - з римським папою i що
Святополк уже готовий, спираючись на во©нство Болеслава, вирушити на Ки©в,
убити його - князя Володимира, захопити Ки©вський стiл, прийняти
католицьку вiру...
Вслухаючись у кожне слово, яке промовляв во вода Безрук, князь
Володимир непорушне, спираючись на поручнi, сидiв у кутку палати в крiслi,
Вишгородi, Бiлгородi. Терем у Берестовому, за три поприща вiд Ки ва, - що
ж, вiн вируба там лiс, навезе камiння й древа, поставить фортецю, яку
видно буде з Гори, Днiпра, лiвого берега.
Князь Володимир дума про iнше.
- Ти, Косьмино, не рубай там жодного дерева, гай над Днiпром як стояв,
так i мусить стояти, не вези туди камiння й древа, не став нi фортецi, нi
палат високих, збудуй менi невеличкий терем, у якому б я жив один, де б
мiг спочити вiд усього свiту...
Старий здатель Косьмина зрозумiв князя - на схилi сво©х лiт,
побудувавши багато теремiв, соборiв, храмiв, вiн сам дуже хотiв спочити...
Осiнь. Уже ластiвки, журавлi, гуси, лебедi полетiли у вирiй, на теплi
води, просто в небо. В городi Ки вi в цей час, як говорили, женили Семена*
(*Женити Семена (1 вересня) - початок осенi.), в довгi вечори в хижах,
землянках запалювались лойовi каганцi, восковi свiчi: рибалки в'язали
сiтi, жiнки тягли безконечнi нитки з кудель, ткали на кроснах толстини,
вретища, яриги, унотьки й отроки в темних кутках, пiд наметами, в стодолах
говорили й перешiптувались до свiтку.
Зима того року видалась холодна, люта, снiжна; людi , повiда
лiтописець, загибали в полi, птахи мерзли на льоту. Але до Берестового за
городом Ки вом ще з ранньо© осенi потяглись дереводiли, здателi; всю зиму
там над горою клубочились димки, в гаях i урвищах над Днiпром палали
вогнища, далеко котилась луна вiд множества сокир, - то здатель Косьмина
будував по загаду князя Володимира новий терем.
Нiхто на Горi не мiг збагнути, чого шука князь у Берестовому, де
тiльки гори й кручi, звiр у чащобi, ворон над чорним лiсом. Адже немарне
саме там ще за дiдiв-прадiдiв, тiкаючи вiд орд, ховались, рили печери
гнанi люди, немарне й нинi там, правда, не в лiсi, а ближче до Днiпра,
поставили свою церкву й монастир християни, що тiкають вiд су ти свiту.
Ще бiльш здивувались бояри й во води, коли до весни двiр цей був
закiнчений i коли на власнi очi побачили, що ж збудував у Берестовому
великий князь.
Цей двiр зовсiм не нагадував тих, якi князь Володимир мав в iнших
мiсцях. Вiн був невеликий - один терем з сiньми й верхом на двi свiтлицi,
до стiн його тулилось кiлька клiтей, двiр оточувала дуже висока, складена
з нетесаних дубових колод стiна - без городниць, без веж, навкруг яко©
викопаний був рiв, ворота замикались на важкi залiзнi засуви. Чого шукав,
вiд кого ховався князь Володимир у Берестовому за городом Ки вом? Во води
й бояри, оглянувши двiр, тiльки похитали головами, пошептались та й
вернулись на Гору...
Князь Володимир при©хав до Берестового, коли плотники й каменярi
закiнчили роботу. Там залишився один здатель Косьмина. Вiн зустрiв князя
на воротях сам, кiлька дворян ще прибирали терем.
Володимир обiйшов двiр, замислений, похмурий зайшов у сiни, пiднявся
сходами на верх - у свiтлицю, що виходила вiкнами до Днiпра.
I враз на обличчi в нього з'явилась тиха, лагiдна посмiшка. Наскiльки
темний, похмурий був терем зовнi, настiльки чудовий кра вид вiдкривався з
вiкна свiтлицi - князь Володимир побачив плесо Днiпра, кiлька лодiй, що
пливли на його голубому лонi, вкриту молодою зеленою травою й квiтами
долину, купи верб, що, потопаючи в повноводдi, нiби руки з довгими
пальцями, пiднiмали д'горi вiти, церкву, монастир вдалинi.
- Дякую тобi, Косьмино! - промовив князь Володимир. - Ти воздвиг за
довге сво життя багато чудових споруд, але цей терем найбiльше любий
мо му серцю...
Епiлог
У БЕРЕСТОВОМУ
РОЗДIЛ ПЕ.РШИЙ
1
Швидко перегортаються сторiнки древньо© повiстi временних лiт, в них
повiда ться про подi© давно минулих днiв, возвеличу ться князь
Василь-Володимир.
Володимир був князем i во©ном, вiн з кiнця в кiнець пройшов Русь ще
раз, як це було при отцях i дiдах його, з' днав ©© землi. Древнiй Ки©в, що
починав пiдупадати, знову засяяв, став твердинею над Днiпром. Перед
матiр'ю городiв руських знову схилилась Русь.
Князь Володимир бачив i знав, що мусить не тiльки з' днати Русь, землi
©© вже жили не так, як допреже, в ©хн життя вривались новi, незнанi сили,
це нове ворогувало з старим, рушились закони й покони, зникала вiра...
Боги? Так, людина хотiла вiрити в бога, багатий вдавався до нього, щоб
вiн освятив його скарби й багатства, убогий, що не мав шматка хлiба й
працював на багача, пiдiймав очi д'горi, простягав руки - може ж, бог
побачить неправду на землi, щось дасть йому, дiтям, родинi?!
Старi боги не могли нiчого дати людям. Суворi, мовчазнi кам'янi й
дерев'янi постатi ©х стояли в городах, весях i на могилах, цi боги
пiдтримували руських людей, коли тi йшли на бранi, i самi були схожi на
витязiв, богатирiв, простих во©в.
Проте вони нiчого не могли дати людям, якi жили по-новому, на змiну ©м
iшов Христос, що освячував багатство й бiднiсть, утверждав владу дужих i
покiрливiсть смерда, цей бог був настiльки милосердний, що обiцяв тому,
хто нiчого не мав на землi, але трудився на iнших, рай, блаженство, щастя
на небi...
Обрати новий шлях для Русi, з' днати й повести за собою людей ©©
князевi Володимировi було нелегко, бо старе, яке воно не трухляве,
безсиле, зайве, але нiколи не хоче помирати, нове часто хоч i справедливо,
зате надто жорстоко ворогу з старим: князь Володимир, що почав житт вий
шлях як ревний захисник i поборник покону й закону отцiв, перемiг спочатку
не когось, а свою м'ятежну сувору душу, щоб потiм силою й мечем перемогти
й оновити душу свого народу.
Так прийшла нова вiра - жорстока, сувора, безжальна: князевi-василевсу
- княже, бо як на небi один бог, так на Русi - вiн диний государ землi,
бог благословля й охороня добра багатого й життя убогого, якщо ж у цьому
свiтi хто чого не ма , то матиме по смертi рай, усi радощi життя, життя
вiчне.
Це була могутня вiра - розбурхана, буремна, м'ятежна Русь прийняла ©© й
принишкла - не в Христа повiрили люди руськi, а тiльки в те, що давно вже
сталось у ©хньому життi. Христос не вiдкрив, а тiльки освятив, став на
сторожi нового закону.
I сталось, як не дивно, так, що цей новий закон (про покон нiчого й
говорити - вiн повалився сам собою, як трухляве, зотлiле древо,) саме цей
новий закон i нова вiра, що була його мечем, змiцнила Русь, християнство,
що утвердилось, стало вже вiрою всього свiту, дало Русi науки й книги,
храми, древляна Русь воздвигала новi споруди - кам'янi, вiчнi.
Бiльше того, нова, християнська Русь перестала бути та мничою землею
варварiв, виявилось, що вона ма не меншi, а бiльшi, нiж усi землi,
багатства, народ ©© став врiвень з iншими народами свiту, худородний, як
говорили гречини, князь Русi дорiвнявся в силi сво©й i славi з
iмператорами вiзантiйським i нiмецьким, не вiн тепер, а вже вони
здригались i тремтiли перед ним, руськими людьми, Руссю.
Це зробив син князя Святослава й рабинi Малушi Володимир, князь i
перший василевс руський; вiн зруйнував i поховав старий закон i покон,
завiв i утвердив закон новий.
Володимир був князем-василевсом. Вiзантiя, Нiмецька iмперiя, Русь - це
були три сили, навкруг яких гуртувався весь тогочасний свiт. Десь над
Iтилем-рiкою й за Руським морем, правда, вже народжувались i виростали на
костях колись могутнiх, але загиблих iмперiй новi держави з народiв, що
виходили й виходили з глибин Азi©, мине кiлька столiть - одна мить
всесвiту - й вони з'являться на полi ново© iсторi©, свiт здригнеться пiд
ударами арабiв, перед силою туркiв упаде й навiки загине Вiзантiя, древня
Русь обiлл ться кров'ю в жорстокiй борнi з навалом татар, безумний Батий,
охоплений жадобою панування над свiтом, поставить сво шатро на Горi над
Либеддю-рiкою й звелить розгромити, спалити Ки©в.
I Ки©в буде спалений, орда Батия повалить його стiни, увiрветься на
Гору, в передграддя, на Подол. Тодi загине множество людей - чудових
юнакiв, хороших дiвчат, в огнi запалають i впадуть тереми, полум'я обiйме
й знищить усе, що руськi люди будували й воздвигали сотнi рокiв, вогонь
знищить навiть старi дерев'янi дошки, на яких записана була вся iсторiя
Русi, древнi пергаменти з повiстями времениих лiт, що утверждались потом i
кров'ю.
Проте, давши волю смутку, не будемо впадати у вiдчай - Ки©в впаде,
велика ру©на пройде над Днiпром, у безвiсть, у неволю, кудись на схiд
татарськi орди поженуть тисячi й тисячi руських людей, але горда, незборна
Русь знову встане, й уже навiки, на попелi й пожарищах новi поколiння
збудують новi городи й села. Русь ввтрима , висто©ть, стане мiцною - така
це земля, такi ©© люди...
А тим часом, во днi князя Володимира, в тогочасному свiтi, що охоплював
собою вропу, Малу Азiю i Схiд, - до Джурджанського моря, Iтиля-рiки й гiр
Оралу - були три сили: Вiзантiя, що iснувала протягом столiть, знала велич
владування, слави, розквiту, але вже хирiла, розпадалась, йшла до
неминучого кiнця; Нiмецька iмперiя, що тiльки починала збирати силу й
пiзнiше протягом багатьох столiть насильством, зухвалiстю, великою кров'ю
поневолюватиме народи; Русь, що мала дуже древню iсторiю, але тiльки тодi
стала врiвень з ними, вiдкривала нову сторiнку свого iснування.
Князь Володимир знав, у якому свiтi вiн живе. Колись його баба княгиня
Ольга два мiсяцi сидiла в Константинополi, добиваючись, щоб ©© прийняв i
говорив з нею iмператор Костянтин, - нинi вiн був свояком iмператора
Василя, сли якого вважали за велику честь говорити з ки©вським князем;
колись нiмецькi iмператори бряжчали мечами й кричали: "Drang nach Osten" -
зараз до Ки ва при©жджали ©хнi сли з багатими дарами - сила перемогла
силу, двi могутнi iмперi© свiту клялись Русi в дружбi, любовi, мирi.
А все ж князь Володимир був неспокiйний, тривожний, вiн пильно дивився
на захiд, де новий нiмецький iтератор Генрiх уперто посувався на схiд,
однi народи присипляв обiцянками про дружбу й мир - уже Польща й Чехiя
©здили на поклiн у Кведлiнбург, iншi слов'янськi землi примучував силою...
Тiльки на Русь не посягав Генрiх, бо знав, що вона., а разом з нею й
Угорщина, Болгарiя, Вiзантiя вiдповiдять ударом на удар...
Знав Володимир цiну й Вiзантi© - до Ки ва ©хали й ©хали
священики-греки, тут приймали ©х, сюди радо при©жджали здателi,
каменотеси, маляри, яким у злиденному Константинополi не було роботи, -
князь Володимир знаходив для них дiло; в Ки вi i в iнших городах виростали
кам'янi собори, храми, будiвлi, змiнювалась, виростала, прикрашалась Русь,
грецькi ж купцi ©здили тепер не так Днiпром, як битими шляхами - через
землi тиверцiв i уличiв. Голодному Константинополю було що купити в землi
Руськiй.
Але Володимир бачив i iнше - погасивши повстання в Малiй Азi©,
iмператор Василь почина наступ на Грузiю, Вiрменiю, арабськi землi -
iнодi дi обiцянками, дарами, коронами, iнодi - силою, й так виходить до
рiки Тiбру, держави Шахвiрменiв, городiв Едеси й Дамаска в Сiрi©, захоплю
в Середземному морi острови Кiпр i Крiт, загрожуючи звiдси ка©рським
халiфам, - так вiн поширю володiння iмперi© далеко на пiвднi, де нiколи
ще не бували легiони роме в.
Iмператор Василь дi не тiльки в Малiй Азi© - вiн хоче утвердитись i
над Руським морем, подолати Болгарiю, стати на берегах Дунаю...
2
Для Болгарi© настала вирiшальна година - iмператор Василь зiбрав кращi
легiони iмперi©, виставив ©х на межах Болгарi©, сам з добiрним вiйськом,
оточений полками безсмертних, ви©жджа до Солунi, щоб очолити наступ проти
комiта Саму©ла, що сидить у Охридi, i кесаря Романа, що ма столицею
Скопл .
Саму©л Шишман розумi , яка зловiсна хмара нависла над Захiдною
Болгарi ю, вiн посила хороброго свого во воду Несторицю до Солунi, щоб
той там, на берегах Вардару, затримав вiйсько Василя, а сам пряму горами
на Прилiп i Велес, щоб загородити шлях Василевi на пiвнiч.
На цей раз доля зрадила Саму©лу - полководець Феофiлакт Вотанiат, що
стояв пiд Солунню, розбив полки Несторицi, ще один полководець, стратиг
Фiлiппополя Никифор Ксiфiй, обминувши Саму©ла, пройшов ущелинами рiки
Вардару на пiвнiч, досягнув Скопл .
Втiм, нiчого смiливого в цьому походi не було, бо тiльки вiйська роме©в
наближаються до Скопл , вiдкриваються ворота города-фортецi й звiдти
ви©жджа кесар Роман, - недостойний онук славетного кагана Симеона ще раз,
i тепер уже навiки, продав Болгарiю.
Вiйська роме©в i Саму©ла зустрiлися бiля гори Бiластицi. Це був
страхiтливий бiй - на життя i смерть боролись болгари, коли б не син
Гаври©л, що в останню хвилину одвiв меч во©на-ромея, сам Саму©л полiг би
на полi бою. Бiльше як десять тисяч болгар склали голови бiля гори
Бiластицi, п'ятнадцять тисяч ©х полонили роме©, сам Саму©л ледь урятував
рештки свого вiйська, втiк до Прилiпу, щоб там з' днатись з загонами
Несторицi й помститись ромеям.
Саму©л помстився. Коли легiон роме©в на чолi з iмператором Василем iшов
долиною Струми, з пiвдня ж до них поспiшав Феофiлакт, щоб з' днатись i
вдарити на Г©рилiп, болгари на свiтаннi оточили в глибокiй ущелинi легiони
Феофiлакта, закидали ©х стрiлами й камiнням, вбили мно-жество во©в i
самого солунського полководця. Почувши про це, iмператор Василь заверта
сво вiйсько, чимдужче аж через вiддалений Мелник тiка з гiр, спуска ться
в Македонську долину.
Але ще дужче й страшнiше помстився iмператор Василь. Прибувши в
колiсницi до Афiнополя, а потiм ви©хавши з полками безсмертних до
Бiластицi, де легiонери охороняли п'ятнадцять тисяч полонених болгар, вiн
велить приготувати в долинi печi, залiзнi жигала, вишикувати полонених
полками, оточити ©х - голодних, зв'язаних - кiлькома легiонами.
Був десятий день серпня 1014 року - чудова пора в Болгарi©, коли в
долинах усе цвiте й достига , високо вгорi голубi в сво©х глибинах
безхмарне небо, на обрi©, як сторожа, височать гори.
Оточений безсмертними, iмператор Василь стояв того дня на пагорбi,
дивився в долину на печi, в яких жарко палахкотiв вогонь, на розпеченi
жигала в руках у во©в-роме©в, на болгар-полонених, що стояли полками, на
чорну пiдкову легiонiв, якi оточували всю долину.
Полонених пiдводили до печей зв'язаними в десятки. Розпаленi жигала, як
стрiли, прорiзували повiтря й впивались в очi, що бачили в цi хвилини
долину, гори, небо...
Во© кричали... I як ©м було не кричати, коли переможцi-роме© забирали в
них найдорожче, що ма людина, - очi! Гори ж мовчали, а коли б вони й
могли кричати, то хiба це зупинило б iмператора Василя, який велiв
ослiпити п'ятнадцять тисяч полонених болгар, навiк дiставши за це назву
Василя Болгароктона!* (*Болгароктон - Болгаровбивця (гр.).) Коли ж цi
тисячi були вже ослiпленi, вiн велiв на кожну сотню незрячих випекти iншим
по одному тiльки оку, щоб тi повели ослiплених до комiта Саму©ла, а кесаря
Романа, що саме прибув до його стану, признача патрикi м, управителем
города Абiдоса в Малiй Азi©.
Бiльше нiж через мiсяць, у день 15 вересня, ослiпленi дiйшли до столицi
Прилiпа. Почувши про це, Саму©л ви©хав ©м назустрiч, вiн бачив, як удалинi
на снiгах гори з'явились во©, як вони спускаються в долину.
I от вони почали йти мимо нього - сотнi слiпих, а поперед них одноокi
провiдники... Це було страшне видовище: слiпi болгари йшли по рiднiй
землi, серед гiр, яких не бачили, перед комiтом Саму©лом Шишманом, пiд
знаменом якого вони так довго боролись, за що вiддали сво© очi.
Але ж якщо не видно рiдно© землi й гiр, то вони чують ©х пахощi, чують
голоси дiтей, що колись помстяться за них, провiдники сказали слiпим воям,
що на них дивиться комiт Саму©л Шишман, ©х жде отчина.
I слiпi во©, йдучи мимо Саму©ла Шишмана, закричали:
- Да жи комiт Шишман! Да жи Болгарiя! Тiльки сам Саму©л не чув цих
крикiв - раптом у нього нестерпно заболiло серце, свiт затьмарився перед
ним, пiдкосились ноги, вiн упав на землю.
- Води! Ковток води! - прохрипiв Саму©л.
Але йому, мертвому, вода вже не була потрiбна.
- Саму©л помер! - залунали крики. - Нема нашого комiта...
Ослiпленi во© опускались на колiна.
Люто розправившись з Болгарi ю, iмператор Василь поверта ться до
Константинополя, велить приготувати мармурову дошку, висiкти на нiй напис
i виставити ©© в Сосфеновому монастирi пiд Константинополем.
На цiй дошцi було написано:
"Якщо будь-коли повстануть болгари, ©х не можна перемогти у битвах
вiч-на-вiч, а треба спроквола забирати ©хнi городи й фортецi, наполегливо
спустошувати ©хню землю, нарештi, довести до нестями..."
Iмператор Василь справдi заслужив прiзвиська Болгаровбивцi.
3
Чутки про подi© в Болгарi©, звичайно, швидко дiйшли до Ки ва. Вони дуже
схвилювали й просто приголомшили князя Володимира. Отже, Вiзантiя дi так
само, як i ранiше: роз' дну , сварить мiж собою народи, а на кровi й
костях ©х буду свiй добробут.
Сли Русi ©дуть до Константинополя, у Ки вi з'являються василiки
iмператорiв Василя й Костянтина, клянуться в любовi й дружбi, проте чого
вони вартi - у Вiзантi© свiй шлях, Русь буду сво життя.
Вiзантiя стала й сто©ть на берегах Дунаю. На Русь невпинним потоком
iдуть тепер i йдуть болгари - це вже не тiльки священики, а знать, яку
розорила Вiзантiя, убогi люди, що нiчого не мали, але досi були вiльнi, -
вони осiдають у Ки вi, в городах i весях Русi, руськi ж люди охоче
приймають болгар.
Рушити на Вiзантiю? Нi, цього вже не можна, це пiзно робити; мiж двома
iмператорами укладено довiчний ряд. Русь взяла у Вiзантi© те, що хотiла,
Вiзантiя дала Русi, що мала...
I чим далi, то вже дужче виявля ться безсилля Вiзантi©, вже Херсонес
перестав бути фортецею - це тiльки торговиця Константинополя, херсонеськi
й константинопольськi купцi залишають пониззя Днiпра, осiдають на житло в
Ки вi, ©дуть до Смоленська й Новгорода.
Iмператор Василь раз за разом посила сво©х слiв до Ки ва - деякi з них
iдуть просто до князя Володимира, деякi - в поко© царицi Анни.
Вона - дочка зрадливо© Феофано й сестра Василя Болгаровбивцi - живе в
городi Ки вi, заводить i заводить у княжому теремi порядки й церемонiал
вiзантiйського двору, ©© оточують двiрськi жони, на чолi яких сто©ть,
подiбно до опоясано© патрикi© Великого палацу, старша бояриня, у палатах
царицi ввесь час вештаються сановники, церковники, спокiй ©© охороняють
озбро нi довгими мечами рицарi...
Багато й дуже багато робить цариця Анна, в не©, як i слiд було ждати,
друзi серед во водш i бояринь, вона - патронеса храмiв i соборiв, вона не
шкоду золота, щоб здобути прихильникiв i серед во вод та бояр.
Одного не може зробити цариця Анна - напрочуд красива, чарiвна,
справжня дочка сво © матерi Феофано, вона вiдчува , що ©© не любив, не
любить, нiколи не любитиме муж ©© Володимир, вона чужа йому, вiн завжди
чужий ©й.
Анна надiялась, що все змiниться, коли вона народить сина, коли ж
народився цей перший син Борис, зрозумiла, що батько, може, полюбить свою
дитину, та не полюбить ©©, хоч вона й стала матiр'ю.
Другим сином Анни був Глiб. Князь Володимир стояв над його колискою,
теплими очима дивився на сво дитя, але не обняв, не поцiлував жони -
матерi дитини.
У цiй безмовнiй боротьбi мiж Анною й Володимиром не було виходу й
рятунку - марно намагатись палити камiнь, горить тiльки те, що може
горiти, в чому життя, вогонь. Iдуть роки, i нiщо нiби не змiню ться,
ростуть сини князя Володимира Борис i Глiб, з часом вони одержать вiд отця
сво© землi - Ростов i Муром, цариця Анна, так i не домiгшись того, що
хотiла, хворi , змiню ться вже й князь Володимир, ось-ось i старiсть,
кiнець...
Але холодна, черства, непiдкупна рука iсторi©, перегортаючи ще одну, i
тепер уже останню, сторiнку в повiстi князя-василевса, робить ©© невимовно
важкою, надзвичайно жорстокою, печальною...
Власне, iншою вона й не могла бути - нiколи хмара не пада на землю
зливою чи градом одразу, вона збира ться з окремих краплин довгий час,
поволi; нiколи море приском не робиться буремним i ревучим - довго-довго
перед тим вiють вiтри, розгойдуючи хвилi; те, що сталося на схилi лiт з
князем Володимиром, уготоване було ним самим, його життям, дiянням.
4
Все починалось з города Ки ва, i навiть з Гори... На перший погляд, як
здавалося всiм та й самому князевi Володимиру, i на Горi, i в городi Ки вi
було спокiйно - за високими стiнами Гори жило, багатiло, мудро керувало
землею боярство, во води, на чолi яких стояв великий князь Русi.
Князь Володимир, правда, знав, що всi цi мужi не однаковi, - тут, на
Горi, жили во води й бояри, що прийняли християнство й цупко тримались за
нього, деякi молились новим i старим богам, а були мiж ними й язичники -
невдоволенi, хижi, злi мужi, якi в давнi часи чи пiзнiше втратили сво©
статки, нових пожалувань не мали, сидiли за високими тинами в сво©х
теремах, вночi, як тiнi, блукали по Горi.
Вiдданi князевi Володимиру люди - знатнi бояри й во води - не раз
говорили йому про язичникiв, натякали, що навкруг багато ворогiв, що
треба берегти й охороняти його особу.
Про це ж говорили й гречини, що при©хали разом з князем iз Херсонеса,
всi тi роме©, якi прибули до Ки ва з царiвною Анною, священики, купцi,
сли, що ©хали й ©хали з Константинополя.
- У столицi Вiзантi©, - повiдали вони, - божественну особу iмператора
охороняють полки безсмертних, у Великому палацi етерiя - цiлi загони
скопцiв, що стережуть його день i нiч, а в фемах послухи в канцелярiях
стратигiв, при пархiях.
Князь Володимир смiявся:
- Що вони охороняють? Адже особа iмператора божественна?
- Саме через те, що iмператор божественний, його слiд дуже пильно
охороняти, слухати, дивитись! I ти дивись, княже! У Ки вi й усiй землi
Руськiй багато ворогiв...
I хоч князь Володимир смiявся, на Горi з'явились послухи, княжi очi й
вуха були нинi скрiзь у городi - в передграддi, на Подолi, в Оболонi, на
всiх дворах.
Це робилось немарне - за стiнами Гори, де жили вiльнi поки що мостники,
кузнецi, дереводiли, скудельники, на дворах i землях боярських, де
працювали смерди, що мали сво© двори, але де все бiльше й бiльше ставало i
обельних холопiв - повних рабiв сво©х господарiв, - там ширились пожежi,
татьба й розбо©, вже тiуни й мцi ходили по Подолу й Оболонi тiльки з
гридьбою й зовсiм не потикались туди вночi, там чимдалi гострiше й
прилюдно ганили во вод, бояр, тiунiв, князя...
Нiчого цього князь Володимир не знав - йому сповiщали тiльки про пожежi
й татьбу, не згадуючи iменi князя-василевса, коли ж вiн i сам, вирушаючи
на лови чи в один iз сво©х дворiв, про©жджав у багатому одязi, оточений
во водами й боярами, часто знатними гостями, передграддям i по Подолу, там
стояли заздалегiдь покликанi смерди, холопи, що славословили
Володимира-князя, а на всiх концях города чатувала гридьба.
Що ж до головникiв, татiв, палi©в, сволочникiв, якi викопували трупи
християн на кладовищах, рубали хрести, Володимир був безжальний... Власне,
це робив уже не вiн, - щоб захистити сво©х, княжих мужiв i всi тi добра,
якi давав вiн за ©хню службу (а iнакше вони б йому й не служили), князь
Володимир заводив новi й новi закони: вбивство таких мужiв каралось
подвiйною вiрою й смертю, за вбивство вiльного ремiсника чи смерда бралась
вiра проста, коли ж хто вбивав холопа, то не платив нiчого за його
безталанну душу, а мусив лише вiдшкодувати втрату раба господаревi...
Суворим життям жив тепер город Ки©в: як на небi був бог - владика життя й
володар усього сущого, бiля нього - апостоли й святi, що дiяли словом
бога, та ще грiшнi душi, яким судились огонь i муки, - так на землi були
князь, його мужi i велике множество ницих людей, що робили на князя й
мужiв.
Тiльки ж земля не була небом, тут багатий дбав i примножував власнi
добра, в убогого забирали останн зерно, холоп-раб гострив окiсок i
виходив уночi на дорогу, пiдкрадався до клiтi боярина, ..
Так i писався новий закон, на кровi нинi стояв Ки©в, великии князь i
василевс Володимир твердо сидiв на столi сво му.
Бiльше непоко©вся князь Володимир про землi сво© - у деякi з них вiн
послав синiв, у деяких сидiли сво©, мiсцевi князi.
З мiсцевих князiв Володимир не дивувався - вони з великим трудом
платили Ки ву дань, не посилали вчасно земського вiйська, хижо дивились на
бояр, що при©жджали з Ки ва на пожалуванi ©м землi. Час вiд часу князь
Володимир виряджа в ту чи ту непокiрну землю дружину, i горе тiй землi,
далеким укра©нам Русi: сила перемагала й тримала в покорi силу.
А сини як пiдпирають великокняжий стiл, члени його ж роду, його очi,
руки, рiдна кров? Вишеслав у Новгородi, Мстислав у Тмутараканi, Ярослав у
Ростовi, Святополк у Туровi... "Дiти мо©, - посилав ©м князь Володимир
грамоти, - сидя в Ки вi, думаю про вас, крiпiте землю отцiв наших, мудро
утверждайте закон, будьте в' дно зi мною й городом Ки вом..."
Але сини гiрше, нiж мiсцевi князi, сплачували дань, тримаючи великi
сво© дружини, мало посилали земських во©в до Ки ва, часто не приймали бояр
i во вод ки©всько© Гори, бо роздавали землi сво©м мужам. I в далекi й
близькi землi ©хали послухи, очi й вуха князя з'явились по всiй Русi.
Так Володимир довiдався про те, що дi ться в недалекому Туровi, де
сидiв князем син Ярополка - Святополк. Во вода Безрук, який був у Туровi
правою рукою Святополка, а воднораз послухом Володимира, часто при©жджав
до Ки ва, завжди заходив до князя Володимира, при©хавши ще раз, хотiв
говорити з ним вiч-на-вiч.
- Я слухаю тебе, во водо! - сказав Володимир, коли вони залишились
тiльки вдвох у однiй з палат на верху терема.
- Маю недобрi вiстi з города Турова, княже, - повiв Безрук.
- Що за вiстi, - стривожився князь, - i чому вони недобрi?! Адже ти
сидиш там, блюдеш княжий стiл.
- Не один я господар у Туровi, князем города й усi © землi
Святополк... Нас нiхто не почу , княже?
- Говори смiливо! Тут тiльки я та ще ти...
I Безрук розповiв Володимиру, що князь туровський Святополк через жону
свою Марину налагодив зв'язок з тестем - польським князем Болеславом - i
нiмецьким iмператором Генрiхом, якi обiцяють дати йому збройну допомогу, а
через пископа Рейнберна - духiвника Марини - з римським папою i що
Святополк уже готовий, спираючись на во©нство Болеслава, вирушити на Ки©в,
убити його - князя Володимира, захопити Ки©вський стiл, прийняти
католицьку вiру...
Вслухаючись у кожне слово, яке промовляв во вода Безрук, князь
Володимир непорушне, спираючись на поручнi, сидiв у кутку палати в крiслi,