Страница:
словом пископа налива ться життям, теплi , вiдта , м'якша , вкрива ться
тiнями рум'янцю.
пископ так само строго, повiльно, врочисто-низько схиля ться перед
принцесою, торкнувшись пальцем пiдлоги. Принцеса швидко вста i, вся
змiнена, блискаючи вогкiстю очей, палаючи волоссям i рум'янцем, така вся
зразу молода, юна, пiднята, простяга руки пископовi. Вона така вдячна
йому. Вона така рада. Ах, вона така рада!
Вiн побожно й повiльно цiлу цю руку, а срiбно-сива голова його рiзко
вирисову ться на фонi чорного шовку принцеси.
Зiбрання ошелешене. Князь Шванебах переста штрихувати папiр i мовчки,
непорушне дивиться на пископа й князiвну - апарат цiлком зiпсувався i
став. Герцог бравншвайзький, одвiсивши долiшню губу, часто клiпа
жовтовi©ми телячими очима, як вiд порошинки.
Голови тривожно, схвильовано шепочуться, i в князя Шванебаха по лобi
рясно-рясно зiбралися здивованi, розгубленi зморшки.
Старий граф Елленберг iз закладеними назад руками, зiгнувшися, сто©ть i
суворо, роздумливо дивиться поперед себе, неначе не знаючи - ступати йому
на небезпечну кладку чи нi.
Але князь Шванебах направля ться й функцiону далi. Вiн обережно стука
олiвцем об стiл i просить до порядку. Принцеса сiда на сво мiсце, а
пископ верта ться до камiна. На хвилину наста тиша.
Але трудно бути порядковi там, де мова мовиться про такий неймовiрний,
страшний непорядок.
Нi, зiбрання не може згодитися з його преосвященством паном пископом.
Розумi ться, Юдiта, Авраам, Iсаак, - все це зворушливе, величне з погляду
релiгi©, намiр принцеси дiйсно заслугову на всякий подив i пошану, але,
на жаль, бiблiйнi часи давно минули i, взагалi, справу треба розглядати не
з релiгiйного, а з полiтичного й сучасного погляду. Зiбрання взяло б на
себе незмiрну вiдповiдальнiсть, коли б не зважило всiх можливих наслiдкiв
од цього (безумовно, геро©чного, надзвичайного, але мало обгрунтованого!)
плану.
Принцеса знову вирiвню ться, знову пiдборiддя ста гостре, знову повiки
гордовито й холодно лягають на очi. Вона слуха всiх по черзi й уже нiкому
не вiдповiда . Потiм пiдводиться i, злегка торкаючись рожевими пучками з
обточеними довгими нiгтями краю столу, тихо каже:
- Як так, то я сама беру на себе вiдповiдальнiсть перед богом, мо©м
народом i мо©м родом. Прощайте, панове. Дуже менi шкода, що ми не могли
сьогоднi порозумiтись. Але я певна, що колись ми ще порозумi мось.
Вона велично хита всiм головою, окремо тепло i привiтно посмiха ться
до пископа i, скляно пошелестуючи шовком сукнi, виходить iз кабiнету.
Голови низько й поштиво схиляються перед нею.
I тiльки зачиняються за принцесою дверi, князь Шванебах сухо, твердо
стука олiвцем по столу i просить обмiркувати ситуацiю, яка може скластися
у зв'язку з намiром принцеси.
Але що ж можна мiркувати? Можна зiщулитись перед ударом i ждати його
Можна вгадувати всю страшну шкоду, але що зробити, щоб одвернути ii?
Герцог бравншвайзький озира ться на дверi, грайливо тарабанить
круглими, твердими нiгтями по столу й недбало пiвголосом бурмотить:
- диний рятунок. забрати з дороги "нареченого".
пископ суворо, негативно крутить головою. Але всi вдають, що не
помiчають того. А граф Елленберг, важко звiсивши величезнi руки ч поруччя
фоiеля, зовсiм нiчого не чу i не бачить.
- Так, панове Це диний рятунок. Iншого не бачу. Що там робить той
Iнарак? Що ваш той Рiндель чи Рiнкель, що вiн робить у Iнарацi? Вiн нам
досить багато кошту , а щось результатiв мало.
Шванебах iзнизу плечима. Хто ж то може знати, що вiн там робить? Хоча
деякi результати його роботи все ж таки були, цього вiдкидати не можна.
Але "забрати" Мертенса при тiй страшнiй охоронi його - справа зовсiм не
така легка. I коли Iнарак не може до цього часу справитися з нею, то ясно,
що на не© треба багато натуги й сил покласти.
- Зараз готов пiв свого ма тку покласти на стiл! I куценький герцог з
силою б' короткою в рудому волоссi рукою по столу.
- Пiвма ткуi
I вiн дивиться на всiх поглядом, який каже- ми теж можемо жертви
приносити: хто за мною?
Але за ним бiльше нiхто не йде. Насамперед сама справа ще не зовсiм
ясна, скiльки саме треба на не©: пiвма тку, чверть, а то й увесь. Князь
Шванебах повинен це вияснити з тим Рiнделем чiи Рiнкелем. Але зазначити
йому виразно, що гонорар буде виданий пiсля виконання роботи. Коли вiн
дiйсно ма вплив у Iнарацi, нехай зробить усе, щоб ця справа якнайшвидше
посунулась.
пископ строго, непохвально крутить головою. Помилка. Велика помилка.
Принцеса вибрала вiрнiший шлях. Не тiльки з погляду морального, але й
тактичного. Не треба ©й перешкоджати. Не в Мертенсi рiч, - що заслужив, то
вiн однаково дiстане. Рiч у справi. Принцеса пiдходить до не© реально,
практично й активно. Активно! А вони хочуть обмежитись пасивними мрiями.
Так, розумi ться, цi мрi© - чистi, великi, святi, а принцесина активнiсть
тяжка, болюча.
Але вiра без дiл мертва есть.
Слова пископа розкривають тугу шкуринку пригнiчення, за-мiшаннч А, нi,
нехай його преосвященство вибачить! Е, нi, коли справа ставиться так, то
принцесина активнiсть ще бiльша мрiя, утопiя, дитяча фантазiя, але з тою
рiзницею, що страшно, непоправно шкiдлива. Нi, нi, а чи iпан пископ дума
про iншi сторони справи? А чи пан пископ передбача , яку це деморалiзацiю
внесе в ряди аристократi©? А чи пан пископ дума так, а чи вiн пiдходить
отак?
В кабiнетi б' ться у стiни заплутаний клубок порозпалюваних,
рiзнотембрових голосiв i довго не може розплутатись. Старий граф мовчки
сидить у фотелi, важко звiсивши руку з поруччя пископ утратив свою
поважнiсть i врочистiсть, вiн мiцно трима куценького герцога за гудзика й
сердито доводить йому, що "китайська черва" загроза всiй вропейськiй
культурi. А йому в праве вухо експансивний фон Петц доводить, що
експедицiя на мiсяць з метою добувати радiй безглуздя, обман мас,
одвертання ©хньо© уваги вiд насущного, земного.
Ганс Штор поважно, велично ходить по холу перед дверима кабiнету, i на
мiнiстерському лицi його невдоволення. Вилетiла матка з вулiя, й без ладу
гудуть i тикаються в стiни безпораднi бджоли.
Але матка в цей час теж не зовсiм спокiйно тика ться в стiни свого
червоного салону. Душно ©й, тiсно. Де та Софi вiчно хова ться?
Але Софi вже з манто сто©ть перед нею й уважно вдивля ться в
закостенiле рiвно-бiле лице з вузькими, хижими, зеленими очi©ма.
Рiвно й закостенiло сходить принцеса у сад i чорною тiнню, ледве
порипуючи по пiску темно© але©, майже навпомацки проходить до альтанки.
Небо густо темне, без зiр, у важких хмарах, злегка торкнутих нiчним сяйвом
Берлiна.
Принцеса сiда на лаву бiля альтанки. Душно, непокiйно, млосно. Чорне,
легке, з старого мережива манто - мамина пам'ятка - гидливо, нетерпляче
скида ться з плiч.
Настирливо-солодко пахнуть якiсь квiти збоку. Звiдкись здалеку крiзь
глухий, безперестанний гуд мiста драгуюче булькають звуки рояля.
Довго й непорушне сидить князiвна Елiза. I помалу розта
закостенiлiсть; тихий, нiжний сум, як котки, безшумно пiдходить i треться
об серце, муркоче. Кущi й дерева стають виднiшими, солодкий дух незнайомих
квiток незрозумiло-тепло хвилю , а булькiтнi, самотнi, тяжнi звуки рояля
викликають гарячу, вогку важкiсть на очi.
I вже не дума ться ©й нi про герцога бравншвайзького, нi про пископа,
нi про те, що так ще пiвгодини тому заповнювало всю душу. I згаду ться ©й
чогось, як торiк весною при©жджав до них у замок син старого приягеля
батька з якимсь секретним дорученням. Вона з ним майже нi разу не
говорила, але одного вечора, зустрiвшися з ним очима, почула раптом таку
дивну, солодку тривогу, що вся ослабла. I весь той вечiр очi ©©, як
навмисне, стрiчалися з його очима; душна, млосна солодкiсть облягала тiло,
вечiр здавався особливим, прекрасно-сумним. Один раз таке з нею було. I
сьогоднi вона вже не пам'ята нi лиця, нi очей, нi прiзвища того сина
приятеля, але така сама сумна, нiжна тривога й солодка млоснiсть стоять ©й
у всьому тiлi. Хочеться цiлувати сво© руки, хочеться нарвати отих солодко
в темнотi пахнучих квiток i сховати в них свое лице, що так чудно, дивно й
соромно пашить вогнем.
В небi, як розсипане вугiлля, шорхнучи сiрим попелом, дотлiвають дрiбнi
хмарини.
На дзвiницi червоненько© церковцi годинник задумливо вибива вiсiм
годин.
Доктор Рудольф поспiша до хвiртки, - хто зна , може, Макс проти свого
звичаю якраз сьогоднi й не спiзниться; може, вже нетерпляче ходить
вулицею, боячись подзвонити, щоб не натрапити на батька. I вже сердиться
хлопчина, вже мружить сво© милi очi.
Але за хвiрткою хлопчини ще нема , i нiхто не сердиться, i нiхто очей
не мружить. Ну, нiчого, Рудольф собi пiдожде. Це не важно, тепер нiщо не
важно, крiм того, що там, у лабораторi©, кипить у казанчику. Ах, кипить
воно, кипить! То що буде з того?
I Рудольф ходить по саду бiля хвiртки, шкандибаючи, роблячи ши ю
визвольний рух, посмiха ться, рве листки, нюха . А очi йому тьмяно,
п'яненько блищать, слухають щось у серединi себе. Часом вiн згаду й
злякано шкандиба до хвiртки, одчиня й дивиться на вулицю. Нема . Нема
капосного хлопчини, хай йому, бiдному, добре буде! Нема .
I знову ходить доктор Рудольф, поводячи ши ю, заганяючи габлями рук
волосся на потилицю. I знову злякано згаду й вигляда .
Ага, нарештi! Ну, так, якась йому непри мнiсть: лiва рука в кишенi, в
руках розвезенiсть, лiнива одчайдушнiсть, в очах насмiшкувата вищiсть, яка
вмить може вибухнути в бурний, клекiтний гнiв.
Макс недбало гика руку. Вiн, зда ться, запiзнивсь? Ну, вiд цього
другого землетрусу не сталося? Нi? Значить, iще можна жити. А милий
батенько не зустрiнеться в саду? Макс у даний момент ма дуже малий нахил
до родинних "обiймiв".
У саду нiхто не зустрiва ться. Тiльки шипить кишкою старенький Йоганн,
але й вiн за кущами не бачить братiв.
В лабораторi©, на найдальшому краю довжелезного столу, кипить у
металiчному казанчику якесь течиво. Бiля казаньа iпорозкладенi сiруватi з
украпленими в них зеленими й срiбними плямками камiнчики. Рудольф зараз же
прожогом, як мати до колиски дитини, кида ться до казанка, зазира в
нього, нюха , щось пiдкида , знову нюха , знову дипиться. Нарештi, нiжно,
обережно, за тепломiром зменшу вогонь i, поводячи ши ю, немов виплутуючи
©©, верта ться до Макса.
Макс, розлягшись у фотелi, заклавши ногу за ногу, лiниво й помалу
запалю цигарку. Вiн бачить уважний, хоч i чудний якийсь, погляд Рудольфа,
i йому хочеться ще недбалiше розлягтись, засмiятись, засвистiти, - вiд
того часу, як Рудi зна про участь його в Iнарацi, з ним просто не можна
по-людськи говорити, вiн iз ним поводиться так, як поводяться з
туберкульозним в останнiй стадi© або на побаченнi з замкненим у в'язницi
назверх - бадьоро, веселенько, уступливо, а всерединi - з вiчною дурною
заклопотанiстю, жалем, тривогою.
- Ну, як же там у горах? Стоять iще, не попровалювались нiкуди? А чого
в тебе такий якийсь чудний вигляд? Га? Чи не випив ти часом?
Рудольф весело диву ться. В нього чудний вигляд? Чи не випив вiн?
Ха-ха! Ма те собi.
I раптом робить зляканi очi й прислуха ться до казанка.
Так чудний вигляд? Га? Може буть, може буть, вiн про це нiчого не зна ,
не дивиться в дзеркало. Так, так. Ну, а що новенького в Макса? От у нього
вигляд недобрий, не чудний, а просто-таки недобрий. Зблiд, схуд, змарнiв.
Можна було б додати, що й посмiшка Макса недобра, i очi недобрi, не
одвертi, уникливi, але не треба хлопчину сердити.
Макс струшу об черевик попiл цигарки й примружу очi. Нiчого,
поправиться. От один лiкар дуже йому рекоменду завести собi
повiтряно-водяну вiллу, каже, що чудесно вилiкову вiд усяких хороб, як
рукою все знiма .
- Правда? - щиро й серйозно диву ться Рудi. Макс теж серйозно хита
головою. Просто знаменито вилiкову . Тiльки треба мiсяць у Гiмалаях жити,
мiсяць на острiвцях, де тiльки птицi зупиняються спочивати, мiсяць на
Нiлi, бiля пiрамiд.
Рудольф спiвчутливо, згiдливе хита головою. Ну, звичайно, треба добре
©сти, добре вино мати, добрих кухарiв, слуг, не турбуватись, не
хвилюватись, любити красу й усiх ближнiх, як самого себе.
Рудi трошки не розумi зв'язку повiтряно-водяно© вiлли з любов'ю до
ближнiх. Розумi ться, нiчого не можна мати проти цi © прекрасно© заповiдi,
але в медичному приписi вона якось не пiдходить.
Не пiдходить?! Ого! Та це найцiлючiша, найгiгi нiчнiша за повiдь!
Повiтряно-водяна вiлла, коню в банку на сотню-другу мiльйонiв i любов до
краси та всiх ближнiх! Яку хоч недугу як рукою здiйме! А в додаток ще й
слова святого, фiлософа, мецената, знавця й законодавця краси. Ге?
Рудi почина знов серйозно й уважно, як на побаченнi в тюрмi, дивитися
на Макса.
Макс задира голову, зiтха , обдивля ться навкруги й лiниво
посмiха ться. А то ще теж непогано: завести собi яку-небудь лабораторiю,
довбатись у камiнчиках, варити всяке зiллячко в казаночках, писати статтi
про новi елементи у природi й любити всiх ближнiх, як самого себе.
Неодмiнно всiх, усiх до одного! Добрих i поганих, насильникiв i
насилуваних, грабiжникiв i грабованих, паразиiiв i працюючих. Абсолютно
всiх! I, боже борони, нi до яко© полiтики не втручатися. Полiтика - то
злiсть, ненависть, нелюбов до деяких ближнiх, вона псу нерви, кро.в,
шлунок, а iнодi й усьому життю загрожу . А надто деяким дурним, немудрим,
без хiмiко-фiлософського погляду на життя людям, що з дурного розуму свого
мають нещастя належати до деяких небезпечних, страшних, нелегальних
органiзацiй. Це вже зовсiм негiгi нiчно. Правда?
Рудольф уступливо, тихо, так нiби про себе, завважу , що важко бути
прихильником заповiдi однаково© любовi до паразитiв i працюючих, до
насильникiв i насилуваних.
Макс пiдкиду покладеною на ногу ногою i скоса погляда на стелю. Так,
у теорi©, може, i можна не бути прихильником, але в дiйсностi, в життi,
воно фактично так .
- Чим же воно, Макс, ?
О, ця прохальна, уступлива, покiрна лагiднiсть. Вiн готовий на все
згодитись, аби не сердити бiдного смертника. I яка вищiсть, вибачливiсть у
цьому тонi, - що там серйозно вiдповiдати на слова людини, яка не скiнчила
унiверситету.
- А тим воно, Рудольфе, , що ти байдужий i до тих, i до тих! Розумi ш?
Бiльше любиш ограбованих, нiж грабiжникiв? Докажи. Прошу. Будь ласка.
Рудольф стара ться якомога серйознiше й уважнiше ставитись до слiв
Макса, - бiдного хлопчину так раз у раз драту його неуцтво в полпичних
справах От i тепер покушуе губу, мружить очi; от-от спалахне.
- Добре. Але чим же я можу доказати? Я на полпицi, на жаль, не
розумiюсь.
- О, тут велико© полiтики не треба. Тут дуже проста справа. двi
сторони Грабiжники i грабованi. Буржуазiя i пролетарiат. Так?
Рудольф не вiдважився б так просто провести подiл мiж людьми. Але вiн
хита головою й скоса дивиться до казанка.
- З одно© сторони, в буржуазi© вся сила, державна влада, вiйсько, суди,
тюрми, полiцiя, релiгiя, мораль, преса й навiть наука. Так?
Рудольф iз такою концепцi ю не зовсiм би згодився. Але вiн знову мовчки
хита головою.
- У пролетарiату нiчого цього нема . Тiльки його руки, органiзацiя й
ненависть до паразитiв. Цього занадто мало. Вiн потребу збро©. Всяко©
збро©. От, коли ти дiлом хочеш любити слабшу сторону, поможи ©й. Ану?
Рудольф високо здiйма брови й здивовано дивиться на брата. Якою ж
збро ю вiн може помогти?!
Макс знову гойда ногою й з прибiльшено-байдужим виразом водить очима
по лабораторi©.
- Якою? О, розумi ться, нi гармат, нi скорострiлiв ти не можеш дати. Ти
не турбуйся. Але в тебе наука. Послужи нею не тiльки сильнiй сторонi,
але й слабшiй.
- Будь ласка! Менi зда ться, що...
- Будь ласка? Чудесно. Нам потрiбнi трути для витруювання наших
ворогiв. Прошу. Приготуй ©х нам у тво©й лабораторi©.
В кiмнатi вже стоять по кутках темно-сiрi присмерки. Блакитне сяйвочко
бiля казанка вже виразно помiтне. Обличчя здаються блiдо сiрими, з
великими очима.
Рудольф якийсь мент мовчить i потiм тихим i по-iншому серйозним голосом
каже:
- Нi, цього я, Максе, не можу.
Макс весело, голосно регочеться, дрiбно пiдкидаючи ногою. Вiн бiльше
регочеться з тону, з цього справжньо серйозного тону, анiж iз його слiв.
Ага, забалакав як слiд!
- Що? Любов до ближнiх-грабованих не така безпечна та вигiдна, як до
ближнiх-грабiжникiв? Хе-хе! Отож-то воно й . I правильно, Рудi. Така
любов i ласки графiв тво©х позбавить, i цю затишненьку лабораторiйку
вiднiме, i в тюрму посадить, та й, як, що й до чого, ще й життя вiдбере.
Хай ©й всячина! Правильно, Рудi, цього ти нiяк не можеш.
Рудi хвилю ться. Вiн виразно, серйозно, по-справжньому хвилю ться.
I в Макса, в якого назавсiгди лишилось до Рудольфа почуття меншого
брата до старшого, що стiльки рокiв був його учителем, вiд цього
хвилювання з'явля ться почування рiвностi, навiть вищостi й сатисфакцi©.
Рудi зачiсу обома руками волосся, визволя шию, прокашлю ться,
крутиться на стiльцi. Нарештi зовсiм-зовсiм тихо говорить:
- Ти неправильно, Максе, оцiню ш мотиви мо © вiдмови.
- Ну, розумi ться!
- Неправильно, Максе! Менi зда ться, що я мiг би й у тюрму пiти, i
життя вiддати за те, в що я вiрю й люблю Але...
- Може буть. Але як ти любиш бiльш грабiжникiв, то чого ж ти ма ш iти в
тюрму за грабованих? Правильно?
Рудольф терпляче жде й почина знов:
- Але я не вiрю, що трутами, вбивствами, смертю можна творити життя. Це
логiчний абсурд. Терор - це самовбивство для то© само© iде©, яка його
вжива . Так я розумiю твою органiзацiю, Максе. Вибач менi, але я з нею не
можу згодитись. Я... не полiтик i нiчого на полiтицi не розумiюсь, але я
певен, що люди можуть i повиннi порозумiтися не шляхом боротьби, насили й
самонищення, а шляхом розуму, науки й працi.
Макс смi ться злiсно, упевнено й з почуттям справжньо© вищостi. Якi це
на©внi, старенькi, заяложенi слова! Тисячi рокiв однi люди присипляють
ними других, щоб тi не брикались i давали до©ти себе. Гармонiя iнтересiв,
спiвробiтництва класiв, соцiальний мир. Боже, скiльки на цю мету
наговорено хороших, медових слiв. Коли б тим медом вимазати всiх тих
словоблудiв i втикати пiр'ям та розставити ©х пiдряд, то, мабуть, iз них
можна було б зробити чудесний поясок через усю земну кулю. Ну, хiба це не
та сама любов до всiх ближнiх без рiзницi класiв?
Ех, апостоли любовi! Словоблудство ваша любов! Нема любовi без
ненавистi, як нема бiлого без чорного! Хочете лю бовi, то мусите
ненавидiти. I що бiльша ваша любов, то бiльша ненависть. А коли нема
нiяко© любовi, коли себелюбство, коли хочеться спочинку, повiтряних
вiлл, лабораторiй, о, тодi почина ться любов до всiх, гармонiя iнтересiв,
спiвробiтництво класiв. Це вже вiдомо. О, це занадто вже вiдомо, будь воно
тричi прокляте!
Макс бурно вста , жбурля недокурок у куток i простяга руку
Рудольфовi.
- Прощай... Люби собi сво©х графiв i Мертенсiв, як самого себе.
Рудольф пiдводиться i не бере руки Макса. Щирий, великий бiль у голосi
брата, щось глибоке й наболiле в цiй гiркостi не дозволяють так розiйтися.
Чи то вiд присмеркiв зда ться, чи справдi в лицi Макса ходять мускули, як
у людини, яка сильно зцiплю щелепи, щоб не закричати чи не заплакати.
- Почекай, Масi. Чого бiжиш? Ти ж мав якусь справу до мене.
Макс, забувши, що тiльки-но кинув недокурок, вийма знову цигарку й
закурю . При свiтлi сiрника очi його видаються надзвичайно блискучими.
- А щодо мо©х слiв, Масi, то не бери ©х так гаряче до серця Може, я не
так щось сказав. Я тiльки хочу сказати тобi, що я.. що менi не до душi
така боротьба, яку ти й тво© товаришi провадять. Може, я помиляюсь. Я не
знаю. А моя боротьба - от!
I Рудольф показу на стiл, заставлений приладдям.
- Цим я служу й хочу служити людям. I скажу тобi. Масi, що коли менi
вдасться те, над чим я працюю тепер, то я принесу всiм покривдженим бiльше
користi, нiж пудами трути.
- Тво вiдкриття може принести користь тiльки капiталовi, - понуро
бовка Макс.
- Не думаю. Чого так?!
- А того, що коли воно не буде корисне капiталовi, то воно не побачить
свiту. "Корисне покривдженим". Хе! Де, яке ти бачив наукове вiдкриття, яке
було б корисне покривдженим i некорисне капiталовi? Скiльки ©х, таких,
загинуло, не дiйшовши до людей. Прочитай iсторiю винаходiв. Побачиш.
Рудольф iз усмiшкою в сутiнках хита головою. О нi, його вiдкриття не
бо©ться тако© долi. Нехай воно тiльки вдасться, нiякий капiталiст не
посмi нiчого сказати проти нього! Треба бути божевiльним, щоб не визнати
його.
- Так, ти... рiдний син свого батька: вiрно служиш сво©м панам!
- Я служу iстинi й науцi, Максе.
- Ах, до чого ж нуднi оцi проклятi солодкомовнi слова! Ще красу й любов
сюди. Ну, все одно! Яка година тепер може бути? А проте, дурницi. Менi не
потрiбно. Я тiльки ще от що хочу тебе попросити.
Макс кiлька разiв глибоко затягу ться цигаркою.
- Про мою органiзацiю. Я прохав би тебе або краще зазнайомитися з нею,
або зовсiм нiчого не говорити.
- Я iпрошу вибачити, Максе, я...
- Iнарак органiзацiя людей, якi вiддали себе на розп'яття. Чу ш,
Рудольфе? На розп'яття, дожитт ве розп'яття Коли можеш зрозумiти, що це
значить, то - будь ласка.
- Я розумiю, Максе, я тiльки...
- Органiзацiя людей, якi за це розп'яття мають тiльки глум, прокляття,
iм'я бандитiв i страх навiть у тих, ради яких розпинають себе. Розумi ш?
Але вона конечнiсть. Вона - крик, вона - справедливiсть i кара на тих,
хто топче всяку справедливiсть Вона...
Рудольфовi знову зда ться, що на лицi Макса пiд шкурою на щелепах
проходять гульки. Макс одверта ться, робить декiлька крокiв по лабораторi©
i, вернувшись, iншим, сухим, спокiйним, голосом каже:
- От це я хотiв тобi сказати.
- Добре, Масi. Я вiрю, знаю. I iпрошу !простити менi, коли я...
- Потiм ще от що. Скажи, часто Мертенс бува в цi © вашо© принцеси?
Рудольф здивовано дивиться на блiду пляму лиця Макса.
- Мертенс?! А що йому до принцеси?
- Кажуть, що вiн нею цiкавиться. I цi ю коронкою ©©, що пропала.
- Може буть. Але, щоб бувати в принцеси, треба, щоб i вона того хотiла.
Але це для не© так само неможливо, як-як хотiти бачити в себе гостем
бацилу чуми. Абсолютно неможлива рiч. Звiдки така дурниця могла взятися?
- I ти гада ш, що нiколи, нiяким способом неможливий його вiзит до не©?
Рудольф iзнизу плечима. Вiн, розумi ться, нi за що у свiтi не може
ручатися. Але, знаючи хоч трохи принцесу, знаючи iсторiю загину ©© батька
й брата, знаючи ту ненависть, страшну просто ненависть, яка прогляда в
принцеси до вбiйника ©© рiдних, неможливо навiть уявити собi, щоб вона
могла пустити його на порiг до себе. Але звiдки й чого в Макса така
цiкавiсть до цього?
Макс, замiсть вiдповiдi, раптом бурно обнiма Рудольфа, весело, легко
смi ться, злегка трясе його i, одiрвавшись, почина швидко ходити по
лабораторi©.
Блакитне сяйво пiд казанком стало бiльше, виразнiше серед згустiло©
пiтьми. З вiкна потяга душними, густими пахощами саду. Рудольф сто©ть
непорушно i жде. Хто зна , що треба зрозумiти в даному випадку.
- Рудi! Можна скористуватися тво©м телефоном?
- О, прошу!!
I Рудольф iз полегкiстю, радiстю й поспiшнiстю засвiчу свiтло Макс вiд
нього жмуриться, вiдтрiпу головою назад пасмо чуба й наставля апарат на
потрiбне число.
- Гальо!.. Сузанна? Добрий вечiр. Тут Макс.. Так... Нi, на жаль, прийти
сьогоднi не можу. Нiяк не можу... Що ж робити? Прощай.
Макс одходить од телефону й простяга руку Рудольфовi. Йому треба йти.
А Рудi нехай не сердиться, не диву ться i взагалi не зверта на нього
велико© уваги. В життi кожно© людини iнодi бувають чуднi моменти. Чуднi,
поганi, але часом i хорошi.
Вiн мiцно потиску руку Рудi i, весело вiдкинувши чуба назад, бадьоро,
енергiйно, поводячи широкими плечима, йде з лабораторi©. Проводити його не
треба. Вiн сам вийде з саду. Але вмить поверта ться й тихо каже:
- Рудi! А коли зо мною що-небудь трапиться... чу ш?.. роз'ясни мамi, що
таке моя органiзацiя. Роз'ясни як слiд. Зробиш?
- Добре, Масi. Зроблю.
Макс хита головою й виходить. По дорiжцi саду чуються його певнi,
твердi, зовсiм нерозвезенi, нелiнивi кроки.
***
Дома вiн довго лежить на маленькiй канапцi, яко© не вистача на весь
його рiст, так що ступнi нiг висять у повiтрi, i час од часу енергiйно,
поспiшно закурю . Потiм схоплю ться, переверта по дорозi стiльця, хапа
папiр i пише.
"Сузанно! Я до Тебе бiльше нiколи не прийду. Моя жага люту , бурею
стиска мо© кулаки, сповню мо тiло ридаючим одча м. Але я з радiстю
пiдставляю себе пiд цю бурю лютi й одчаю.
Я не прийду, Сузанно. Моя жага зцiплю зуби й пiдступно, улазливо,
полум'яними, палючими фарбами малю менi картини Твого кохання, Твого
тiла. Тво © краси. Моя кров млi , благальне простягу до мене руки й
рида . Але я з радiстю слухаю ридання мо © мрiючо© кровi, Сузанно.
Я не прийду. Моя жага, мо кохання плюють у мою гордiсть мужчини,
смiються й глузують iз мо © полохливостi, дуростi й смiшностi. Але я з
насолодою приймаю i смiх, i глум ©хнiй.
I яка менi гордiсть, Сузанно, що я з радiстю приймаю ©хнiй глум iз
сво © дуростi. I яке щастя менi, що я не розумiю Тво © краси, прекрасна
Сузанно!
Цiлую Тво© нецiлованi мною тепло бiлi груди, вiд яких рида моя кров, i
цiлую Тво© насмiшкуватi очi, вiд яких люту моя жага, цiлую Тво© уста,
Сузанно, тво© проклятi й болючо-податливi уста. Всю Тебе цiлую, Сузанно,
але до Тебе не прийду.
I зна ш, через що ще не прийду до Тебе? Через те, що кохання не
любов, Сузанно.
Кохання - це зойк кровi, це - бездумний, хижий голод тiла, це - наказ
вiчностi, яка не допуска опору собi. Але кохання саме себе пожира , як
вогонь, i, коли задоволене, лиша по собi нудний, непотрiбний попiл.
Любов - це iнше лице вiчностi, але це - вростання, вгорання одно©
iстоти в другу.
Кохання налiта зразу, в один момент. I може вiдi йти з такою самою
раптовiстю та легкiстю, як i налетiло.
Любов приходить пiзно, за коханням, пiсля його ор гiй, пiсля жадних
крикiв i лютого, дикого шепоту жаги. Вона ходить тихо, безшумно, з уважним
поглядом, з загадковою посмiшкою. Вона приходить в одязi великих
страждань, буденних клопотiв, геройсько© саможертви i дрiбних, порохнявих
пригод. Вона приходить непо мiтно, але ста всевладною господинею й
вiдходить трудно, з муками, зi смертю.
Кохання, слiпе, дике, з поширеними нiздрями, з скрюченими пальцями
накида ться на все, що може йо го задовольнити. Жадне й ненажерне, воно
тiнями рум'янцю.
пископ так само строго, повiльно, врочисто-низько схиля ться перед
принцесою, торкнувшись пальцем пiдлоги. Принцеса швидко вста i, вся
змiнена, блискаючи вогкiстю очей, палаючи волоссям i рум'янцем, така вся
зразу молода, юна, пiднята, простяга руки пископовi. Вона така вдячна
йому. Вона така рада. Ах, вона така рада!
Вiн побожно й повiльно цiлу цю руку, а срiбно-сива голова його рiзко
вирисову ться на фонi чорного шовку принцеси.
Зiбрання ошелешене. Князь Шванебах переста штрихувати папiр i мовчки,
непорушне дивиться на пископа й князiвну - апарат цiлком зiпсувався i
став. Герцог бравншвайзький, одвiсивши долiшню губу, часто клiпа
жовтовi©ми телячими очима, як вiд порошинки.
Голови тривожно, схвильовано шепочуться, i в князя Шванебаха по лобi
рясно-рясно зiбралися здивованi, розгубленi зморшки.
Старий граф Елленберг iз закладеними назад руками, зiгнувшися, сто©ть i
суворо, роздумливо дивиться поперед себе, неначе не знаючи - ступати йому
на небезпечну кладку чи нi.
Але князь Шванебах направля ться й функцiону далi. Вiн обережно стука
олiвцем об стiл i просить до порядку. Принцеса сiда на сво мiсце, а
пископ верта ться до камiна. На хвилину наста тиша.
Але трудно бути порядковi там, де мова мовиться про такий неймовiрний,
страшний непорядок.
Нi, зiбрання не може згодитися з його преосвященством паном пископом.
Розумi ться, Юдiта, Авраам, Iсаак, - все це зворушливе, величне з погляду
релiгi©, намiр принцеси дiйсно заслугову на всякий подив i пошану, але,
на жаль, бiблiйнi часи давно минули i, взагалi, справу треба розглядати не
з релiгiйного, а з полiтичного й сучасного погляду. Зiбрання взяло б на
себе незмiрну вiдповiдальнiсть, коли б не зважило всiх можливих наслiдкiв
од цього (безумовно, геро©чного, надзвичайного, але мало обгрунтованого!)
плану.
Принцеса знову вирiвню ться, знову пiдборiддя ста гостре, знову повiки
гордовито й холодно лягають на очi. Вона слуха всiх по черзi й уже нiкому
не вiдповiда . Потiм пiдводиться i, злегка торкаючись рожевими пучками з
обточеними довгими нiгтями краю столу, тихо каже:
- Як так, то я сама беру на себе вiдповiдальнiсть перед богом, мо©м
народом i мо©м родом. Прощайте, панове. Дуже менi шкода, що ми не могли
сьогоднi порозумiтись. Але я певна, що колись ми ще порозумi мось.
Вона велично хита всiм головою, окремо тепло i привiтно посмiха ться
до пископа i, скляно пошелестуючи шовком сукнi, виходить iз кабiнету.
Голови низько й поштиво схиляються перед нею.
I тiльки зачиняються за принцесою дверi, князь Шванебах сухо, твердо
стука олiвцем по столу i просить обмiркувати ситуацiю, яка може скластися
у зв'язку з намiром принцеси.
Але що ж можна мiркувати? Можна зiщулитись перед ударом i ждати його
Можна вгадувати всю страшну шкоду, але що зробити, щоб одвернути ii?
Герцог бравншвайзький озира ться на дверi, грайливо тарабанить
круглими, твердими нiгтями по столу й недбало пiвголосом бурмотить:
- диний рятунок. забрати з дороги "нареченого".
пископ суворо, негативно крутить головою. Але всi вдають, що не
помiчають того. А граф Елленберг, важко звiсивши величезнi руки ч поруччя
фоiеля, зовсiм нiчого не чу i не бачить.
- Так, панове Це диний рятунок. Iншого не бачу. Що там робить той
Iнарак? Що ваш той Рiндель чи Рiнкель, що вiн робить у Iнарацi? Вiн нам
досить багато кошту , а щось результатiв мало.
Шванебах iзнизу плечима. Хто ж то може знати, що вiн там робить? Хоча
деякi результати його роботи все ж таки були, цього вiдкидати не можна.
Але "забрати" Мертенса при тiй страшнiй охоронi його - справа зовсiм не
така легка. I коли Iнарак не може до цього часу справитися з нею, то ясно,
що на не© треба багато натуги й сил покласти.
- Зараз готов пiв свого ма тку покласти на стiл! I куценький герцог з
силою б' короткою в рудому волоссi рукою по столу.
- Пiвма ткуi
I вiн дивиться на всiх поглядом, який каже- ми теж можемо жертви
приносити: хто за мною?
Але за ним бiльше нiхто не йде. Насамперед сама справа ще не зовсiм
ясна, скiльки саме треба на не©: пiвма тку, чверть, а то й увесь. Князь
Шванебах повинен це вияснити з тим Рiнделем чiи Рiнкелем. Але зазначити
йому виразно, що гонорар буде виданий пiсля виконання роботи. Коли вiн
дiйсно ма вплив у Iнарацi, нехай зробить усе, щоб ця справа якнайшвидше
посунулась.
пископ строго, непохвально крутить головою. Помилка. Велика помилка.
Принцеса вибрала вiрнiший шлях. Не тiльки з погляду морального, але й
тактичного. Не треба ©й перешкоджати. Не в Мертенсi рiч, - що заслужив, то
вiн однаково дiстане. Рiч у справi. Принцеса пiдходить до не© реально,
практично й активно. Активно! А вони хочуть обмежитись пасивними мрiями.
Так, розумi ться, цi мрi© - чистi, великi, святi, а принцесина активнiсть
тяжка, болюча.
Але вiра без дiл мертва есть.
Слова пископа розкривають тугу шкуринку пригнiчення, за-мiшаннч А, нi,
нехай його преосвященство вибачить! Е, нi, коли справа ставиться так, то
принцесина активнiсть ще бiльша мрiя, утопiя, дитяча фантазiя, але з тою
рiзницею, що страшно, непоправно шкiдлива. Нi, нi, а чи iпан пископ дума
про iншi сторони справи? А чи пан пископ передбача , яку це деморалiзацiю
внесе в ряди аристократi©? А чи пан пископ дума так, а чи вiн пiдходить
отак?
В кабiнетi б' ться у стiни заплутаний клубок порозпалюваних,
рiзнотембрових голосiв i довго не може розплутатись. Старий граф мовчки
сидить у фотелi, важко звiсивши руку з поруччя пископ утратив свою
поважнiсть i врочистiсть, вiн мiцно трима куценького герцога за гудзика й
сердито доводить йому, що "китайська черва" загроза всiй вропейськiй
культурi. А йому в праве вухо експансивний фон Петц доводить, що
експедицiя на мiсяць з метою добувати радiй безглуздя, обман мас,
одвертання ©хньо© уваги вiд насущного, земного.
Ганс Штор поважно, велично ходить по холу перед дверима кабiнету, i на
мiнiстерському лицi його невдоволення. Вилетiла матка з вулiя, й без ладу
гудуть i тикаються в стiни безпораднi бджоли.
Але матка в цей час теж не зовсiм спокiйно тика ться в стiни свого
червоного салону. Душно ©й, тiсно. Де та Софi вiчно хова ться?
Але Софi вже з манто сто©ть перед нею й уважно вдивля ться в
закостенiле рiвно-бiле лице з вузькими, хижими, зеленими очi©ма.
Рiвно й закостенiло сходить принцеса у сад i чорною тiнню, ледве
порипуючи по пiску темно© але©, майже навпомацки проходить до альтанки.
Небо густо темне, без зiр, у важких хмарах, злегка торкнутих нiчним сяйвом
Берлiна.
Принцеса сiда на лаву бiля альтанки. Душно, непокiйно, млосно. Чорне,
легке, з старого мережива манто - мамина пам'ятка - гидливо, нетерпляче
скида ться з плiч.
Настирливо-солодко пахнуть якiсь квiти збоку. Звiдкись здалеку крiзь
глухий, безперестанний гуд мiста драгуюче булькають звуки рояля.
Довго й непорушне сидить князiвна Елiза. I помалу розта
закостенiлiсть; тихий, нiжний сум, як котки, безшумно пiдходить i треться
об серце, муркоче. Кущi й дерева стають виднiшими, солодкий дух незнайомих
квiток незрозумiло-тепло хвилю , а булькiтнi, самотнi, тяжнi звуки рояля
викликають гарячу, вогку важкiсть на очi.
I вже не дума ться ©й нi про герцога бравншвайзького, нi про пископа,
нi про те, що так ще пiвгодини тому заповнювало всю душу. I згаду ться ©й
чогось, як торiк весною при©жджав до них у замок син старого приягеля
батька з якимсь секретним дорученням. Вона з ним майже нi разу не
говорила, але одного вечора, зустрiвшися з ним очима, почула раптом таку
дивну, солодку тривогу, що вся ослабла. I весь той вечiр очi ©©, як
навмисне, стрiчалися з його очима; душна, млосна солодкiсть облягала тiло,
вечiр здавався особливим, прекрасно-сумним. Один раз таке з нею було. I
сьогоднi вона вже не пам'ята нi лиця, нi очей, нi прiзвища того сина
приятеля, але така сама сумна, нiжна тривога й солодка млоснiсть стоять ©й
у всьому тiлi. Хочеться цiлувати сво© руки, хочеться нарвати отих солодко
в темнотi пахнучих квiток i сховати в них свое лице, що так чудно, дивно й
соромно пашить вогнем.
В небi, як розсипане вугiлля, шорхнучи сiрим попелом, дотлiвають дрiбнi
хмарини.
На дзвiницi червоненько© церковцi годинник задумливо вибива вiсiм
годин.
Доктор Рудольф поспiша до хвiртки, - хто зна , може, Макс проти свого
звичаю якраз сьогоднi й не спiзниться; може, вже нетерпляче ходить
вулицею, боячись подзвонити, щоб не натрапити на батька. I вже сердиться
хлопчина, вже мружить сво© милi очi.
Але за хвiрткою хлопчини ще нема , i нiхто не сердиться, i нiхто очей
не мружить. Ну, нiчого, Рудольф собi пiдожде. Це не важно, тепер нiщо не
важно, крiм того, що там, у лабораторi©, кипить у казанчику. Ах, кипить
воно, кипить! То що буде з того?
I Рудольф ходить по саду бiля хвiртки, шкандибаючи, роблячи ши ю
визвольний рух, посмiха ться, рве листки, нюха . А очi йому тьмяно,
п'яненько блищать, слухають щось у серединi себе. Часом вiн згаду й
злякано шкандиба до хвiртки, одчиня й дивиться на вулицю. Нема . Нема
капосного хлопчини, хай йому, бiдному, добре буде! Нема .
I знову ходить доктор Рудольф, поводячи ши ю, заганяючи габлями рук
волосся на потилицю. I знову злякано згаду й вигляда .
Ага, нарештi! Ну, так, якась йому непри мнiсть: лiва рука в кишенi, в
руках розвезенiсть, лiнива одчайдушнiсть, в очах насмiшкувата вищiсть, яка
вмить може вибухнути в бурний, клекiтний гнiв.
Макс недбало гика руку. Вiн, зда ться, запiзнивсь? Ну, вiд цього
другого землетрусу не сталося? Нi? Значить, iще можна жити. А милий
батенько не зустрiнеться в саду? Макс у даний момент ма дуже малий нахил
до родинних "обiймiв".
У саду нiхто не зустрiва ться. Тiльки шипить кишкою старенький Йоганн,
але й вiн за кущами не бачить братiв.
В лабораторi©, на найдальшому краю довжелезного столу, кипить у
металiчному казанчику якесь течиво. Бiля казаньа iпорозкладенi сiруватi з
украпленими в них зеленими й срiбними плямками камiнчики. Рудольф зараз же
прожогом, як мати до колиски дитини, кида ться до казанка, зазира в
нього, нюха , щось пiдкида , знову нюха , знову дипиться. Нарештi, нiжно,
обережно, за тепломiром зменшу вогонь i, поводячи ши ю, немов виплутуючи
©©, верта ться до Макса.
Макс, розлягшись у фотелi, заклавши ногу за ногу, лiниво й помалу
запалю цигарку. Вiн бачить уважний, хоч i чудний якийсь, погляд Рудольфа,
i йому хочеться ще недбалiше розлягтись, засмiятись, засвистiти, - вiд
того часу, як Рудi зна про участь його в Iнарацi, з ним просто не можна
по-людськи говорити, вiн iз ним поводиться так, як поводяться з
туберкульозним в останнiй стадi© або на побаченнi з замкненим у в'язницi
назверх - бадьоро, веселенько, уступливо, а всерединi - з вiчною дурною
заклопотанiстю, жалем, тривогою.
- Ну, як же там у горах? Стоять iще, не попровалювались нiкуди? А чого
в тебе такий якийсь чудний вигляд? Га? Чи не випив ти часом?
Рудольф весело диву ться. В нього чудний вигляд? Чи не випив вiн?
Ха-ха! Ма те собi.
I раптом робить зляканi очi й прислуха ться до казанка.
Так чудний вигляд? Га? Може буть, може буть, вiн про це нiчого не зна ,
не дивиться в дзеркало. Так, так. Ну, а що новенького в Макса? От у нього
вигляд недобрий, не чудний, а просто-таки недобрий. Зблiд, схуд, змарнiв.
Можна було б додати, що й посмiшка Макса недобра, i очi недобрi, не
одвертi, уникливi, але не треба хлопчину сердити.
Макс струшу об черевик попiл цигарки й примружу очi. Нiчого,
поправиться. От один лiкар дуже йому рекоменду завести собi
повiтряно-водяну вiллу, каже, що чудесно вилiкову вiд усяких хороб, як
рукою все знiма .
- Правда? - щиро й серйозно диву ться Рудi. Макс теж серйозно хита
головою. Просто знаменито вилiкову . Тiльки треба мiсяць у Гiмалаях жити,
мiсяць на острiвцях, де тiльки птицi зупиняються спочивати, мiсяць на
Нiлi, бiля пiрамiд.
Рудольф спiвчутливо, згiдливе хита головою. Ну, звичайно, треба добре
©сти, добре вино мати, добрих кухарiв, слуг, не турбуватись, не
хвилюватись, любити красу й усiх ближнiх, як самого себе.
Рудi трошки не розумi зв'язку повiтряно-водяно© вiлли з любов'ю до
ближнiх. Розумi ться, нiчого не можна мати проти цi © прекрасно© заповiдi,
але в медичному приписi вона якось не пiдходить.
Не пiдходить?! Ого! Та це найцiлючiша, найгiгi нiчнiша за повiдь!
Повiтряно-водяна вiлла, коню в банку на сотню-другу мiльйонiв i любов до
краси та всiх ближнiх! Яку хоч недугу як рукою здiйме! А в додаток ще й
слова святого, фiлософа, мецената, знавця й законодавця краси. Ге?
Рудi почина знов серйозно й уважно, як на побаченнi в тюрмi, дивитися
на Макса.
Макс задира голову, зiтха , обдивля ться навкруги й лiниво
посмiха ться. А то ще теж непогано: завести собi яку-небудь лабораторiю,
довбатись у камiнчиках, варити всяке зiллячко в казаночках, писати статтi
про новi елементи у природi й любити всiх ближнiх, як самого себе.
Неодмiнно всiх, усiх до одного! Добрих i поганих, насильникiв i
насилуваних, грабiжникiв i грабованих, паразиiiв i працюючих. Абсолютно
всiх! I, боже борони, нi до яко© полiтики не втручатися. Полiтика - то
злiсть, ненависть, нелюбов до деяких ближнiх, вона псу нерви, кро.в,
шлунок, а iнодi й усьому життю загрожу . А надто деяким дурним, немудрим,
без хiмiко-фiлософського погляду на життя людям, що з дурного розуму свого
мають нещастя належати до деяких небезпечних, страшних, нелегальних
органiзацiй. Це вже зовсiм негiгi нiчно. Правда?
Рудольф уступливо, тихо, так нiби про себе, завважу , що важко бути
прихильником заповiдi однаково© любовi до паразитiв i працюючих, до
насильникiв i насилуваних.
Макс пiдкиду покладеною на ногу ногою i скоса погляда на стелю. Так,
у теорi©, може, i можна не бути прихильником, але в дiйсностi, в життi,
воно фактично так .
- Чим же воно, Макс, ?
О, ця прохальна, уступлива, покiрна лагiднiсть. Вiн готовий на все
згодитись, аби не сердити бiдного смертника. I яка вищiсть, вибачливiсть у
цьому тонi, - що там серйозно вiдповiдати на слова людини, яка не скiнчила
унiверситету.
- А тим воно, Рудольфе, , що ти байдужий i до тих, i до тих! Розумi ш?
Бiльше любиш ограбованих, нiж грабiжникiв? Докажи. Прошу. Будь ласка.
Рудольф стара ться якомога серйознiше й уважнiше ставитись до слiв
Макса, - бiдного хлопчину так раз у раз драту його неуцтво в полпичних
справах От i тепер покушуе губу, мружить очi; от-от спалахне.
- Добре. Але чим же я можу доказати? Я на полпицi, на жаль, не
розумiюсь.
- О, тут велико© полiтики не треба. Тут дуже проста справа. двi
сторони Грабiжники i грабованi. Буржуазiя i пролетарiат. Так?
Рудольф не вiдважився б так просто провести подiл мiж людьми. Але вiн
хита головою й скоса дивиться до казанка.
- З одно© сторони, в буржуазi© вся сила, державна влада, вiйсько, суди,
тюрми, полiцiя, релiгiя, мораль, преса й навiть наука. Так?
Рудольф iз такою концепцi ю не зовсiм би згодився. Але вiн знову мовчки
хита головою.
- У пролетарiату нiчого цього нема . Тiльки його руки, органiзацiя й
ненависть до паразитiв. Цього занадто мало. Вiн потребу збро©. Всяко©
збро©. От, коли ти дiлом хочеш любити слабшу сторону, поможи ©й. Ану?
Рудольф високо здiйма брови й здивовано дивиться на брата. Якою ж
збро ю вiн може помогти?!
Макс знову гойда ногою й з прибiльшено-байдужим виразом водить очима
по лабораторi©.
- Якою? О, розумi ться, нi гармат, нi скорострiлiв ти не можеш дати. Ти
не турбуйся. Але в тебе наука. Послужи нею не тiльки сильнiй сторонi,
але й слабшiй.
- Будь ласка! Менi зда ться, що...
- Будь ласка? Чудесно. Нам потрiбнi трути для витруювання наших
ворогiв. Прошу. Приготуй ©х нам у тво©й лабораторi©.
В кiмнатi вже стоять по кутках темно-сiрi присмерки. Блакитне сяйвочко
бiля казанка вже виразно помiтне. Обличчя здаються блiдо сiрими, з
великими очима.
Рудольф якийсь мент мовчить i потiм тихим i по-iншому серйозним голосом
каже:
- Нi, цього я, Максе, не можу.
Макс весело, голосно регочеться, дрiбно пiдкидаючи ногою. Вiн бiльше
регочеться з тону, з цього справжньо серйозного тону, анiж iз його слiв.
Ага, забалакав як слiд!
- Що? Любов до ближнiх-грабованих не така безпечна та вигiдна, як до
ближнiх-грабiжникiв? Хе-хе! Отож-то воно й . I правильно, Рудi. Така
любов i ласки графiв тво©х позбавить, i цю затишненьку лабораторiйку
вiднiме, i в тюрму посадить, та й, як, що й до чого, ще й життя вiдбере.
Хай ©й всячина! Правильно, Рудi, цього ти нiяк не можеш.
Рудi хвилю ться. Вiн виразно, серйозно, по-справжньому хвилю ться.
I в Макса, в якого назавсiгди лишилось до Рудольфа почуття меншого
брата до старшого, що стiльки рокiв був його учителем, вiд цього
хвилювання з'явля ться почування рiвностi, навiть вищостi й сатисфакцi©.
Рудi зачiсу обома руками волосся, визволя шию, прокашлю ться,
крутиться на стiльцi. Нарештi зовсiм-зовсiм тихо говорить:
- Ти неправильно, Максе, оцiню ш мотиви мо © вiдмови.
- Ну, розумi ться!
- Неправильно, Максе! Менi зда ться, що я мiг би й у тюрму пiти, i
життя вiддати за те, в що я вiрю й люблю Але...
- Може буть. Але як ти любиш бiльш грабiжникiв, то чого ж ти ма ш iти в
тюрму за грабованих? Правильно?
Рудольф терпляче жде й почина знов:
- Але я не вiрю, що трутами, вбивствами, смертю можна творити життя. Це
логiчний абсурд. Терор - це самовбивство для то© само© iде©, яка його
вжива . Так я розумiю твою органiзацiю, Максе. Вибач менi, але я з нею не
можу згодитись. Я... не полiтик i нiчого на полiтицi не розумiюсь, але я
певен, що люди можуть i повиннi порозумiтися не шляхом боротьби, насили й
самонищення, а шляхом розуму, науки й працi.
Макс смi ться злiсно, упевнено й з почуттям справжньо© вищостi. Якi це
на©внi, старенькi, заяложенi слова! Тисячi рокiв однi люди присипляють
ними других, щоб тi не брикались i давали до©ти себе. Гармонiя iнтересiв,
спiвробiтництва класiв, соцiальний мир. Боже, скiльки на цю мету
наговорено хороших, медових слiв. Коли б тим медом вимазати всiх тих
словоблудiв i втикати пiр'ям та розставити ©х пiдряд, то, мабуть, iз них
можна було б зробити чудесний поясок через усю земну кулю. Ну, хiба це не
та сама любов до всiх ближнiх без рiзницi класiв?
Ех, апостоли любовi! Словоблудство ваша любов! Нема любовi без
ненавистi, як нема бiлого без чорного! Хочете лю бовi, то мусите
ненавидiти. I що бiльша ваша любов, то бiльша ненависть. А коли нема
нiяко© любовi, коли себелюбство, коли хочеться спочинку, повiтряних
вiлл, лабораторiй, о, тодi почина ться любов до всiх, гармонiя iнтересiв,
спiвробiтництво класiв. Це вже вiдомо. О, це занадто вже вiдомо, будь воно
тричi прокляте!
Макс бурно вста , жбурля недокурок у куток i простяга руку
Рудольфовi.
- Прощай... Люби собi сво©х графiв i Мертенсiв, як самого себе.
Рудольф пiдводиться i не бере руки Макса. Щирий, великий бiль у голосi
брата, щось глибоке й наболiле в цiй гiркостi не дозволяють так розiйтися.
Чи то вiд присмеркiв зда ться, чи справдi в лицi Макса ходять мускули, як
у людини, яка сильно зцiплю щелепи, щоб не закричати чи не заплакати.
- Почекай, Масi. Чого бiжиш? Ти ж мав якусь справу до мене.
Макс, забувши, що тiльки-но кинув недокурок, вийма знову цигарку й
закурю . При свiтлi сiрника очi його видаються надзвичайно блискучими.
- А щодо мо©х слiв, Масi, то не бери ©х так гаряче до серця Може, я не
так щось сказав. Я тiльки хочу сказати тобi, що я.. що менi не до душi
така боротьба, яку ти й тво© товаришi провадять. Може, я помиляюсь. Я не
знаю. А моя боротьба - от!
I Рудольф показу на стiл, заставлений приладдям.
- Цим я служу й хочу служити людям. I скажу тобi. Масi, що коли менi
вдасться те, над чим я працюю тепер, то я принесу всiм покривдженим бiльше
користi, нiж пудами трути.
- Тво вiдкриття може принести користь тiльки капiталовi, - понуро
бовка Макс.
- Не думаю. Чого так?!
- А того, що коли воно не буде корисне капiталовi, то воно не побачить
свiту. "Корисне покривдженим". Хе! Де, яке ти бачив наукове вiдкриття, яке
було б корисне покривдженим i некорисне капiталовi? Скiльки ©х, таких,
загинуло, не дiйшовши до людей. Прочитай iсторiю винаходiв. Побачиш.
Рудольф iз усмiшкою в сутiнках хита головою. О нi, його вiдкриття не
бо©ться тако© долi. Нехай воно тiльки вдасться, нiякий капiталiст не
посмi нiчого сказати проти нього! Треба бути божевiльним, щоб не визнати
його.
- Так, ти... рiдний син свого батька: вiрно служиш сво©м панам!
- Я служу iстинi й науцi, Максе.
- Ах, до чого ж нуднi оцi проклятi солодкомовнi слова! Ще красу й любов
сюди. Ну, все одно! Яка година тепер може бути? А проте, дурницi. Менi не
потрiбно. Я тiльки ще от що хочу тебе попросити.
Макс кiлька разiв глибоко затягу ться цигаркою.
- Про мою органiзацiю. Я прохав би тебе або краще зазнайомитися з нею,
або зовсiм нiчого не говорити.
- Я iпрошу вибачити, Максе, я...
- Iнарак органiзацiя людей, якi вiддали себе на розп'яття. Чу ш,
Рудольфе? На розп'яття, дожитт ве розп'яття Коли можеш зрозумiти, що це
значить, то - будь ласка.
- Я розумiю, Максе, я тiльки...
- Органiзацiя людей, якi за це розп'яття мають тiльки глум, прокляття,
iм'я бандитiв i страх навiть у тих, ради яких розпинають себе. Розумi ш?
Але вона конечнiсть. Вона - крик, вона - справедливiсть i кара на тих,
хто топче всяку справедливiсть Вона...
Рудольфовi знову зда ться, що на лицi Макса пiд шкурою на щелепах
проходять гульки. Макс одверта ться, робить декiлька крокiв по лабораторi©
i, вернувшись, iншим, сухим, спокiйним, голосом каже:
- От це я хотiв тобi сказати.
- Добре, Масi. Я вiрю, знаю. I iпрошу !простити менi, коли я...
- Потiм ще от що. Скажи, часто Мертенс бува в цi © вашо© принцеси?
Рудольф здивовано дивиться на блiду пляму лиця Макса.
- Мертенс?! А що йому до принцеси?
- Кажуть, що вiн нею цiкавиться. I цi ю коронкою ©©, що пропала.
- Може буть. Але, щоб бувати в принцеси, треба, щоб i вона того хотiла.
Але це для не© так само неможливо, як-як хотiти бачити в себе гостем
бацилу чуми. Абсолютно неможлива рiч. Звiдки така дурниця могла взятися?
- I ти гада ш, що нiколи, нiяким способом неможливий його вiзит до не©?
Рудольф iзнизу плечима. Вiн, розумi ться, нi за що у свiтi не може
ручатися. Але, знаючи хоч трохи принцесу, знаючи iсторiю загину ©© батька
й брата, знаючи ту ненависть, страшну просто ненависть, яка прогляда в
принцеси до вбiйника ©© рiдних, неможливо навiть уявити собi, щоб вона
могла пустити його на порiг до себе. Але звiдки й чого в Макса така
цiкавiсть до цього?
Макс, замiсть вiдповiдi, раптом бурно обнiма Рудольфа, весело, легко
смi ться, злегка трясе його i, одiрвавшись, почина швидко ходити по
лабораторi©.
Блакитне сяйво пiд казанком стало бiльше, виразнiше серед згустiло©
пiтьми. З вiкна потяга душними, густими пахощами саду. Рудольф сто©ть
непорушно i жде. Хто зна , що треба зрозумiти в даному випадку.
- Рудi! Можна скористуватися тво©м телефоном?
- О, прошу!!
I Рудольф iз полегкiстю, радiстю й поспiшнiстю засвiчу свiтло Макс вiд
нього жмуриться, вiдтрiпу головою назад пасмо чуба й наставля апарат на
потрiбне число.
- Гальо!.. Сузанна? Добрий вечiр. Тут Макс.. Так... Нi, на жаль, прийти
сьогоднi не можу. Нiяк не можу... Що ж робити? Прощай.
Макс одходить од телефону й простяга руку Рудольфовi. Йому треба йти.
А Рудi нехай не сердиться, не диву ться i взагалi не зверта на нього
велико© уваги. В життi кожно© людини iнодi бувають чуднi моменти. Чуднi,
поганi, але часом i хорошi.
Вiн мiцно потиску руку Рудi i, весело вiдкинувши чуба назад, бадьоро,
енергiйно, поводячи широкими плечима, йде з лабораторi©. Проводити його не
треба. Вiн сам вийде з саду. Але вмить поверта ться й тихо каже:
- Рудi! А коли зо мною що-небудь трапиться... чу ш?.. роз'ясни мамi, що
таке моя органiзацiя. Роз'ясни як слiд. Зробиш?
- Добре, Масi. Зроблю.
Макс хита головою й виходить. По дорiжцi саду чуються його певнi,
твердi, зовсiм нерозвезенi, нелiнивi кроки.
***
Дома вiн довго лежить на маленькiй канапцi, яко© не вистача на весь
його рiст, так що ступнi нiг висять у повiтрi, i час од часу енергiйно,
поспiшно закурю . Потiм схоплю ться, переверта по дорозi стiльця, хапа
папiр i пише.
"Сузанно! Я до Тебе бiльше нiколи не прийду. Моя жага люту , бурею
стиска мо© кулаки, сповню мо тiло ридаючим одча м. Але я з радiстю
пiдставляю себе пiд цю бурю лютi й одчаю.
Я не прийду, Сузанно. Моя жага зцiплю зуби й пiдступно, улазливо,
полум'яними, палючими фарбами малю менi картини Твого кохання, Твого
тiла. Тво © краси. Моя кров млi , благальне простягу до мене руки й
рида . Але я з радiстю слухаю ридання мо © мрiючо© кровi, Сузанно.
Я не прийду. Моя жага, мо кохання плюють у мою гордiсть мужчини,
смiються й глузують iз мо © полохливостi, дуростi й смiшностi. Але я з
насолодою приймаю i смiх, i глум ©хнiй.
I яка менi гордiсть, Сузанно, що я з радiстю приймаю ©хнiй глум iз
сво © дуростi. I яке щастя менi, що я не розумiю Тво © краси, прекрасна
Сузанно!
Цiлую Тво© нецiлованi мною тепло бiлi груди, вiд яких рида моя кров, i
цiлую Тво© насмiшкуватi очi, вiд яких люту моя жага, цiлую Тво© уста,
Сузанно, тво© проклятi й болючо-податливi уста. Всю Тебе цiлую, Сузанно,
але до Тебе не прийду.
I зна ш, через що ще не прийду до Тебе? Через те, що кохання не
любов, Сузанно.
Кохання - це зойк кровi, це - бездумний, хижий голод тiла, це - наказ
вiчностi, яка не допуска опору собi. Але кохання саме себе пожира , як
вогонь, i, коли задоволене, лиша по собi нудний, непотрiбний попiл.
Любов - це iнше лице вiчностi, але це - вростання, вгорання одно©
iстоти в другу.
Кохання налiта зразу, в один момент. I може вiдi йти з такою самою
раптовiстю та легкiстю, як i налетiло.
Любов приходить пiзно, за коханням, пiсля його ор гiй, пiсля жадних
крикiв i лютого, дикого шепоту жаги. Вона ходить тихо, безшумно, з уважним
поглядом, з загадковою посмiшкою. Вона приходить в одязi великих
страждань, буденних клопотiв, геройсько© саможертви i дрiбних, порохнявих
пригод. Вона приходить непо мiтно, але ста всевладною господинею й
вiдходить трудно, з муками, зi смертю.
Кохання, слiпе, дике, з поширеними нiздрями, з скрюченими пальцями
накида ться на все, що може йо го задовольнити. Жадне й ненажерне, воно