Страница:
щастя з силою пожежi по висушеному спекою степу спалаху то тут, то там -
i доводиться вживати надлюдських, геро©чних i часом жорстоких заходiв, щоб
гасити небезпечнi мiсця. Бувають випадки, коли Верховна Комiсiя Союзу
Схiдних Держав, спецiально призначена для боротьби з Сонячною машиною, да
накази видушувати газом або палити радi м цiлi округи, зараженi Сонячною
машиною. Особливо часто трапля ться це з островами.
Урядовi кола Iндi© досить оптимiстично, хоча й стримано, дивляться на
результат боротьби. Вони гадають, що на весну дезинфекцiя в нях досягне
iдеально© височнии. Охорояу кордонiв i на полi, i на морi провадиться
iдеально - i тепер майже нема випадкiв, щоб iз вропи лопав хоч один
сонце©ст до Африки або Азi©.
Справа походу вигляда зовсiм легкою й потребу тiльки певно© кiлькостi
окупацiйних армiй. Божевiлля Сонячно© машини тим добре, що воно,
паралiзуючи все культурне й людське жлття, паралiзу вкупi й яку-небудь
здатнiсть до органiзацi©. Нiякого опору, розумi ться, ця маса жуйно©
худоби не зноже протиставити. Все завдання окупацiйних вiйськ буде в тому,
щоб iзолювати здатнi до видужання елементи вiд абсолютно безнадiйних i щоб
знищити останнi iз найменшою загибеллю невинних. Але це вже вiдноситься до
техяiчного боку плану кампанi©.
Отже, зажiячуючн свое донесення, я дозволяю собi висловити найпоштивiшу
надiю навеснi бути в Берлiнi б схладти до. дреирадяах нiг найпрекраснiшо©
Жiнки Заходу сво© радiснi привiтання.
© покiрний i всевiдданий раб
Георг
Р. S. Не можу при цьому не висловити свого гарячого жалю, що Вам
доводиться перебувати в кра©нi божевiлля. Для мене не було б бiльшого
щастя, як мати змогу перевезти Вас сюди, але тi труднощi перельоту, якi©
стоять серед теперiшнiх умов на шляху, лякають мене й сковують мiй язик у
благаннi перелетiти сюди.
Ще вважаю за варте Вашо© ласкаво© уваги таке i серед Союзу
Оздоровлення, i серед урядових сфер Сходу пануе однодушна опiнiя, що пiсля
вичищення вропи й Америки вiд Сонячно© машини на цих континентах мусить
на довший час запанувати залiзний режим абсолютно© диктатури вибраних,
цебто найстрогiша монархiя без нiяко© тiнi парламентiв i таму подiбних
руйнуючих волю й здоров'я народiв iнституцiй. Союз Оздоровлення вже тепер
у порозумiннi з Союзом Схiдних Держав провадить тяжку и вiдповiдальну
роботу вибору вiдповiдних людей, на плечi яких буде складений великий, але
геройський тягар улравлiння кра©нами. При цiй нагодi не можу не подiлитися
з Вами сво ю радiстю й страхом мою скромну особу призначують на цей
трудний подвиi для Нiмеччини. Не смiючи ухилятися вiд цього великого
обов'язку, чуючи над собою благословляючi тiнi наших предкiв, я, одначе,
почував би в сво©х плечах незломну мiць, коли б знав, що поруч зi мною на
схiдцi трону сходитиме iстота, перед якою схиляються i плечi мо©, i
колiна.
Ваш колiносхилений Георг.
P. P. S. Вiдповiдь прошу передати посланцем. Щодо дальшого листування,
то прошу не дивуватися й не турбуватись, коли вiд мене не хутко буде лист.
Надзвичайно важкi умови подорожi, а особливо необхiднiсть якнайбiльшо©
обережностi, можливо, не дозволить менi часто посилати посланцiв. А то й
до самого початку акцi© не доведеться послати. Не полохати треба масу, а
захопити ©© зненацька. Тим менше буде жертв i легше та швидше вiдбудеться
вся ця тяжка операцiя дезинфекцi©.
Отже, може, просто до побачення.
Г"
Граф Елленберг i здивований, i занепоко ний: на рiвно-блiдому,
висхлому, з кiстяним овалом лицi принцеси Елiзи зовсiм нема того пiдняття
й трошки п'яного захвату, що щойно бачив вiн на лицях генерала Бухгольца й
сенатора Штiфеля. Воно, це лице, немов присипане сiрим порохом, стомлене й
нудне, як пiсля трудно© ©зди полем у старовинному екiпажi. А очi задумливо
мружаться на щось далеке далеке й тоскне.
Граф Елленберг м'яко пiдступа ближче, м'яко влазливо намацу поштивими
словами щiлинку до душi, але принцеса Елiза акуратно, з повiльною задумою
склада листа й затика всi щiлинки.
А коли граф Елленберг поштиво вислизуе з покою майбутньо© королеви
Нiмеччини, вона дивиться на вiкно, в яке зазира синiй присмерк, i тоскно
слуха , чи не чути шкандибаю чих навантажених крокiв у коридорi.
I вночi лежить принцеса Елiза з розплющеними очима й застигло,
непорушне дивиться в тьму кiмнати. На пiдлозi коло грубки дотлiва
вихлюпнутий жовто-червоний вiдблиск вогню, i вiд нього тягне такою
безвихiднiстю, такою застиглою тугою й самотою, що очi принцеси самi собою
наливаються чимсь гарячим-гарячим.
***
А бiлi мухи монотонно, вперто, безупинно обсiдають дахи, дерева,
вулицi. Тиша взулася в бiлi пухнастi панчохи й уже навiть не рипне нiчим
уночi, не зашарудить. М'яко зсува ться день у нiч, нiч - у день. Сонце
зникло, тiльки часом коли-нс-коли боком, низом, винувато пройде над
Берлiном таке червоне, таке байдуже, холодне, заклопотане й зараз же
хова ться в синювато-попелястi хмари.
А може, того тюхтi© сплять у замотках, що тепер уже зовсiм-зовсiм ©м
ясно, що всьому кiнець, тепер, пiсля то© дико©, божевiльно©, пекельно©
ночi. Бо таки таккiнець. Тепер ясно, що нема нiяких сил, якi б повернули
людину. Тепер ясно, що нiколи-нiколи не загориться вже вiясте сяйво над
Берлiном, нiколи не загуркотить машина, не задзвенить сумним лагiдним
плачем вечiрнiй дзвiн у на©вних будиночках бога. Тепер це все ясне. I
ясно, що мусить умирати за Машиною й людина.
"Ну, так що? Ну, i хай тварина. Що тут страшного? Вiльна, здорова,
весела, любовна, щаслива тварина хiба не краще за скуту, хору, гнилу, злу,
брехливу, нещасну людину? К чорту ©©!"
Мила, люба Труда. Хороша тваринка! Може, вона й ма рацiю Може, дiйсно
к чорту гнилу, нещасну, злу людину. Може, справдi нехай вона вигиба ,
вигнива в цих макухах, i нехай росте нова тварина в тих дитячих дзвiнких
голiвках, що так весело перекидаються в пухнастому бiлому килимi?
А сонце щораз нижче ходить понад обрi м, щораз неуважнiше, щораз
коротше визира з-за снiгових понурих хмар. I вiтер ста щораз суворiший,
понурiший. I все рiдше приходить i Труда, i все млявiще звучить ©© голос.
I все рiдше чути дитячi голоси за муром бiлого саду. Не чути ©х уже й на
тих горбочках, повз якi доктор Рудольф ходить до лiсу й на рiчку. I на
рiчцi постатi такi млявi, байдужi, мовчазнi: наче сплять iдучи, сплять,
набираючи води з ополонок, сплять везучи.
I часом, коли мiсяць головою роздере густу чорну вату хмар i виставить
iз дiрки здивовано-журне кирпате лице й по бiлому савану розiлл ться синя
туга його, доктор Рудольф тихенько пiдбира ться до вiкна й довго-довго
дивиться на самотню чорну постать, суворо схилену над столом.
I коли приходить до себе, а Макс не спить i може бачити його очi, вiн,
не роздягаючись, тiльки черевики скинувши, засува ться в дiрку свого
замотку й пильно хова лице. I довго-довго не спить доктор Рудольф,
дивлячись у густу тьму неклi-паючими очима. По диханнi й рухах Макса вiн
зна , що й вiн не спить. I не сплять десь тисячi тисяч Максiв. Не сплять i
дивуються, жахаються i цепенiють в одча© та безнадiйностi. I, може,
проклинають.
А на ранок доктор Рудольф уже знову несе оберемок соснових дров, уже
тихенько стука , не чекаючи вiдповiдi, входить до кiмнати й склада дрова
бiля грубки, незграбно©, невмiло складено©. I червона голова не
поверта ться нi на його стукiт, нi на його обережнi кроки. Тiльки панi
Штор потiм нiжно гладить сто плечах i дяку бiдному Рудi за його тяжку для
них усiх роботу, дяку за себе, за бiдного батька й за ще бiднiшу принцесу
Елiзу. Розумi ться, принцеса дуже вдячна, тiльки сказати не може, бо
гордiсть у цi © дiвчини бiльша за ©© вдячнiсть.
А бiлi мухи то спиняються, то знову обсiдають заснулу землю i
вкладаються в бiлий, чистий саван.
Днi безшумно, одноманiтно пересипаються в ночi, ночi безшумно
чсуваються в днi. В холодних кам'яних печерах, у пiр'яних, пухових норах
сонно плямкають iстоти, що колись гордо звалися людьми.
***
I от на бiлому, чистому саванi з'явилися чорнi, маснi латки. Сонце вже
не ходить понад самим кра м обрiю, вже не гнеться винувато, кудись
поспiшаючи, не визира сердитою червонопикою мачухою з-за хмаряних горбiв.
Весело розпихаючи сиво жовтi кучугури, владно, ясно сiда на трон i робить
свiй об'©зд. I вiтер уже не ганя ться дурним цуценям за роями бiлих мух.
Грайливий, бурний, нетерплячий, розкудовчений гаса вiн поперед Велико©
Матерi, розкида ©© вiдозви на всi боки, сурмить у сурми: прокидайтеся!
Доктор Рудольф уже не возить, не пиля , не руба дров. Панi Штор давно
вже переказала Рудi, що принцеса Елiза просить бiльше не трудити себе
дровами - по хатах уже не так холодно, як перше.
I доктор Рудольф давно вже вiльний. А в лiсi ще вiльнiший. Без вiзочка,
без саночок, без сокири й пилки шкандиба собi доктор Рудольф старими
дорогами, ловлячи зарослим, кошлатим, смiшним лицем благосно-теплi вiдозви
Велико© Матерi. I лiс ловить i задоволене бурмотить: шепеляво гуде пiсню в
зелену гiлчасту бороду. На дорозi в холодку лежить легесенький учорашнiй
снiжок, i земля - як борошном посилана А в самому лiсi - снiг жовто-синiй,
рябий, у чорних, масних латках на горбах, як шкура бiлого сетера. На
кам'яних стовпчиках дотлiвають бiлi шапочки. Учорашнiй снiжок липне з
землею до пiдборiв твердими гульками, якi треба весь час одбивати. На
сонцi безсоромно оголилися бiлi стовбури еерези, розпустивши довгi
нечесанi коси. Торiшн жовте задубiле листя на дубках сухо, паперово й
весело шелестить. Крихiтнi пташинки десь над головою попискують iз таким
звуком, наче в кишенi побрязкують маленькi ключики.
А сонце сипле вiдозвами, i вiд нього до примружених вiй тягнуться
кошлатi вiники променiв. Лiс густо, лунко перелива ться хвилями шуму.
Доктор Рудольф сiда на пеньок лицем до Велико© Матерi, примружу очi й
сидить, не рухаючись, як великий лахматий жук. I не треба нiяких кам'яних
печер, нiяких лабораторiй, радив, машин. Сидiти днями, мiсяцями, поводячи
вусиками н пiдставляючи то один бiк пiд ласку Матерi, то другий. Сидiти й
слухати густий лiсовий шум, слухати хвилi днвно спiваючо© радостi й
незрозумiлi несподiванi завмирання серця як перед якоюсь великою тайною.
Звiдки ж радiсть, i тайна i гарячий, зата ний крик у грудях?
Доктор Рудольф розплющу очi й непорозумiло, схвильовано огляда ться
навкруги голими, одвертими, сяючими очима. десь гуде дрiт. Де тут серед
лiсу, далеко вiд дороги, може взятися телеграфний дрiт. А гуде. Густо,
рiвно, мегвлiчно гуде.
Доктор Рудольф уста й iiде та гудiння, шукаючи стовпiв. Але нема
нiяких стовтiiв - дамi -стовбури, самi милi, вкритi лускою,
червонувато-бурi стовбури. А гудiння щораз ближче, щораз виразнiше, от-от
зовсiм близько.
Ах голубчики! То ж вони-раднi, .милi, роботящi вiстуни весни. То вони
пообсiдали ранню вербу, повпивалися в ©© пуп'янки, швиотяться, перелiтають
iз гiлляки на гiлляку. То гуде верба, гуде бджоляним, джмелиним гудом,
телеграф весни. лл ж скiльки ©х - кошлатих, старанних, дiловитих! Звiдко
вони так рано довiдались, щ отут, у цiй долинцi, сто©ть верба, всiяна
сиво-срiбними солодкими пуп'янкам"? Хто сказав ©м це? Якi телеграфи
рознесли цю звiстку по ©хнiх вуликах, нiрках, щiлинках?
А латки с кожнiм днем стають щораз бiльшi, ширшi, саван жавкне,
пухкиша , расповза ться - оголя ться сонне тiло землi, зiтха густим
теплим вiтром, протяга ться лiсовiми шумами.
Доктор Рудольф шкандиба вулицями, в вулицi масно мокро блищать
асфальтами, вимитим склами, гомонять голосами. Вiкна, дверi, тераси,
балкони пороачинюваяi На вiкнах, дверях, балконах, терасах - людськи
зарослi кошлати жуки, кузьки, бджоли, .джмелi. Гудуть весвяно, поводять
вусиками, пiдставляються то одним боком, то другим пiд ласку Матерi. А там
воду везуть на вiзочках, весело, дзвiнко перегукуючись iз жуками. А там
знову перевозяться з маленьких теплiших нiрок до великих печер iз
терасами, з балконами, що взимку пустовали. А в грудях недовiдома, нiякими
машинами и лабораторiями не зроблена радiсть i тьохкання, замирання перед
хвилюючою тайною. Без телеграфiв, газет i вiдозв повисипали з сво©х нiр i
солодко мружаться вiд радiсно© нiмо© звiстки.
А сад, старий, любий, зачучверений, недорубаний сад п'яно гойда ться з
боку на бiк, хита лисо-кучерявою головою, шумить, гуде пiснею. I дорiжки
мокро, тепло, соковито блискають, м'яко розлiтаючись пiд ногами. I лавочки
плямами висихають, парують, куряться теплом.
***
Але тоскно, суворо-хмарно блука принцеса дорiжками саду, всiма
дорiжками, крiм одно©, крiм то©, де пiдрубано нiжки бузковому кущевi. Цi ю
але ю вона нiколи не ходить. I таке в не© гостре пiдборiддя, така синювата
блiдiсть, такi фiалковi синцi пiд очима, що доктор Рудольф готовий
попiдрубувати всi нiжки всiм кущам разом iз сво©ми власними ногами, аби ©й
знову матово-золотисто закруглилось пiдборiддя й голова пiдвелася гордо,
зневажливо, велично. Вiн готовий попiдрубувати нiжки всiм сво©м радощам,
аби ©© зеленi очi знову звисока, погiрдливо й владно примружились на
нього.
Технiк, малярi, друкарi веселi. На терасi ©хнiй табiр, на тiй самiй
терасi, де колись так велично й владно ступали ноги принцеси Елiзи.
Галасливий, огрiтий ласкою Велико© Матерi, повний дитячого дзеленькоту
табiр. Вони повитягали туди канапи, фотелi, колиски, розташувалися,
розперезалися, попiд-ставляли заспанi, зарослi голови пiд сонячнi
поцiлунки й нi за ким не тужать, нiкого не ждуть.
I Макс вже не чита детективних романiв, не лежить у пуховiй барлозi,
не кривить гидливою гримасою порослих шовковими вусиками соковитих уст.
Вiн теж мружить очi на сонце, лежачи на лавi перед ганком лабораторi©. У
лiс вiн не хоче ходити - лiньки. Тiльки лежати й мружитись. Та ще якби не
надокучала ота Труда. Бiдний хлопчина чогось зовсiм не терпить Труди.
Моментально хмарнi , нудьгу , рухи стають лiнивi, розведенi, очi
недбало-насмiшкувато мружаться. А Труда не пстчас того. Ну, от дивним
дивом не помiча , така спостережлива, амбiтна, така чула на найменшу
непри мнiсть, тут зовсiм не бачить нi Максово© розвезеностi, нi
насмiшкувато© примруженостi, нi мовчазностi. Блиска очима, зубами, ся
матово-смуглявим рум'янцем. Диву ться, щиро-на©вно ширить очi, зада
прекомiчнi питання, дзвiнко з себе смi ться, по-хлоп'ячому розмаху
руками, дражниться, перекривля , шарпа . Вона ходить в лiс, i на поле, i
по всьому Берлiну. З Тiле, чорно-срiбним лицарем, з Гансом, iз цiлими
кумпа-нiями. А в лiсi вже цiлi юрби з Сонячними машинами, з гiтарами,
пiснями, з перегукуваннями. А в полi вже витикаються голочки свiжо©,
молодо© трави, пасуться здичавiлi конi, смачно, по-весняному кракають
галки, летять дикi качки, шумить лiс. А макухи й ледарi лежать на лавах i
зневажливо посмiхаються. А ©х треба стягати з лав i...
I макуха раптом скочу ться з лави, ляпнувши рукою просто в мокру,
теплувату землю. I дивним дивом Труда зовсiм не помiча , що Максовi нема
нiякiсiнько© охоти до таких жартiв, зовсiм не помiча його здивованих
знизувань плечима й безсилих, образливих зiтхань.
- Ей, Максе! Весна надворi! Чу те? Та весна ж, Максе! Рудi, ми з вами
полетимо влiтку в Кордiль ри. Правда? Макса гарненько закута мо, замуму мо
в льох, щоб нiхто його не турбував, i полетимо. Правда?
Макс мружить очi на вершечок каштана, на якому кокетливо, манiрно
чепуриться малесенька довгохвоста пташка.
- На чому ж ви полетите? На крилах кохання хiба?
- А що ж! I на таких крилах можна полетiти!
- О, звичайно. А надто на чорно-срiбних!
- Чудеснi крила! Кращi за чорнi!
- О, напевно. Хто ж спереча ться? Це вiдомо давно.
Макс недбало пiдводиться, засува руки в кишенi й розвезеною, лiнивою
ходою йде собi геть. А Труда, чудна дiвчина, раптом радiсно, в захватi
хапа Рудi за руку й бурно тягне його в протилежний бiк, до графського
будинку. Вона така щаслива, що мусить забiгти обняти мамуню, паню Штор, i
сказати добридень бiднiй трупо©дцi-принцесi. Смiшна, вперта, завзята
старорежимка. I досi страшенно сердита на сонячний хлiб. Але дурненька, що
ж вона робитиме: трону однаково не буде вже зовсiм, нiколи-нiколи не буде.
Баста. Так чого ж iще мучити себе? Правда? Ну, от, наприклад, чого вона й
досi не побралася з сво©м Георгом? Чого, спитатися? Попа ©м треба було?
Вiнчатися? Пристойно, звичайно, морально? Фi, фi! Годi! Нiяких
пристойностей i моралей. Попрощайтеся, ваша свiтлосте! Тепер вiнча сонце,
спiва вiтер, свiдки - сосни, музика й танцi -у грудях. Правда? - Правда,
Рудi, смiшнi й бiднi цi дво ? Так чудесно могли собi давно жити разом. А
тепер от... Ех, а ще, мабуть, мiсяцiв кiлька до справжнього лiта
зосталось. Правда, Рудi?
I раптом Труда зупиня ться, перепиня Рудi дорогу й здивовано дивиться
йому в лице.
Нi, Рудi! Чого ви стали такий?! Я щось не так сказала?! Я вас чимсь
образила?
Нi, Рудi нiчим не ображений - в нього тiльки трошки заболiла голова,
занадто довго на сонцi ходив. Але це дурниця. (О, тут Труда така занадто
вже помiтлива).
- Правда, Рудi, ви - страшно милий. Ви - прекрасний, Рудi. Я вам це
цiлком серйозно кажу. I коли б я не... цебто коли б iншi умови, я б
неодмiнно вас покохала. Ви - такий дитячий i сильний. Але вас покоха
краща за мене. Я вас оженю! Зна те, Рудi, я вас оженю! Серйозно! Хочете,
Рудi? Я вчора здибалася з одною колишньою акторкою. Страшно мила. I
надзвичайна красуня! Просто серце холоне дивитись на не©. I вона за вас
питала. Зна те? й-богу, Рудi© Вона дуже хоче зазнайомитися з Рудольфом
Штором.
Ну, Рудi мусить попрощатися - вiн додому не хоче йти (крiзь скло
нижньо© веранди видно двi голови, одна обросла рудявою бородою з
улазливими сiренькими очима, друга - iпишно-червона).
I Рудi поверта ться й iде в сад. Але в саду кострубатий технiк iз цiлим
виводком технiченят скубе свiжу траву, пiднявши галчиний крик.
I доктор Рудольф знову йде на вулицi, на площi. Пораненi, понiвеченi, з
повибиваними шибками, з пообгризуваними вогнем стiнами, iз смiттям,
брудом, iз слiдами ру©ни й смертi, вони блискають черепками, побитим
склом, покоцюрбленими старими вивiсками, смiшними золотими лiтерами
реклам, вони повнi гуку, спiву, смiху. I вiтер шуга вогким, хмаряним,
весняним духом у мрiйно примруженi очi, в лiнивi, соннi, ще не вмиванi
лиця, гаса по норах, лопотить розвiшаними ковдрами, задира сукнi,
торохкотить обiдраною бляхою непотрiбних смiшних вивiсок.
I дивно, i солодко, i незрозумiле, що так можна цiлими днями мружитись,
потягатись, пiдставляти лице сонцю i вiтру. I сьогоднi, i завтра, i
пiслязавтра, i довгий, безкра©й ряд днiв, сонячних, вiльних, просторих.
Боже мiй, ну, що ж такого, що iржавiють машини, порохнявiють лабораторi©,
що мишi гризуть бiблiотеки. "Тепер вiнча сонце, а музики й танцi - у
грудях. Правда?" Та, розумi ться, правда!
***
Уже рябi сад зеленим ряботинням, уже вишнi, яблунi, грушi повдягали
бiло-рожевi вiнчальнi серпанки, вже гуде старий сотнями телеграфних
стовпiв. Сонце щедро, по-материнському, повними жменями, цiлими оберемками
жбурля сво© вiястi посмiшки. Савану й слiду нема , чорнi, маснi латки
затяглися зеленими ©жачками. Сивi, червонi, жовтi бруньки женуться однi за
одними, репаються, розгортаються зеленими вушками. Кострубатий, лисий iз
вихорами на висках нахаба-технiк iз сокирою в руках ходить по подвiр'ю, по
саду, знову по подвiр'ю. Ех, рубнути б що-небудь! Помахати б сокиркою, щоб
аж у плечах занило, розiгнати б кров - застоялася за зиму. Он руба дрова
отой трупо©д, управитель графський. Помогти хiба йому? Ач, як невмiло
сокиру трима .
Нахаба-технiк помалу, гуляючим кроком пiдходить до Ганса Штора,
закушуючи в рудих вусах посмiшку вищостi. Ех, управителю, управителю, не
сокиру тобi тримати, а нагай© Так для нагая часи минули, а сокирка
льокайських рук не слуха ться.
- Ану, чоловiче, давайте я вам iпоможу. Пустiть.
Насамперед сказано "чоловiче". Потiм нахабна, фамiльярна посмiшка.
По-трет , вiд цих скотiв, навiть помираючи, помiч брати гидко.
Ганс Штор мовчки велично поверта ться спиною до нахаби-технiка й сильно
замаху ться сокирою. Дровиняка, спасибi ©й, iз кректiнням розколю ться.
Технiк знизу плечима й iде далi - не треба. Ще просити! Але рубнути
що-небудь проте хочеться. А ще при мнiше б оце закасати рукава, стати бiля
верстата й стругнути б сталевий брусок. Вжж, зi-i-i! А мотор: ррак, ррак,
ррак! Та розчинити вiкна, та щоб небо видно було. Чудесно!
Технiк спльову й iде на терасу. Щасливцi малярi - ©хня майстерня з
ними. Ач, патлачi, порозкарячували сво© мольберти, начепили на пальцi
дощечки з фарбочками й подума ш, яку роботу роблять - важностi-бо, пихи,
страшенно© серйозностi скiльки! Стiльки ж, як у Фрiцхена й Амальхен, що
позують ©м.
Досадно технiковi, непокiйно, тiсно. У лiс, на поле пiти? Ну, щодня в
лiс Вiзочок дiтям зробити? Ех, будь мотор, можна було б спробувати лiтачка
за найновiшою системою зробити. Так де ж ти тепер мотора знайдеш! А малярi
тупцюють, важно хмурять брови, наче бозна-що путн роблять. А всього но
портрети сонливих Амальхен i Фрiцхена.
Технiк спльову в сад i ляга на канапу. А сад шумить, гуде, пострiлю
бруньками, шарудить тисячами лапок, крилець, гiллячок - робота кипить,
робота важна, весело-серйозна, як пики малярiв.
Доктор Рудольф одчиня горiшнi половинки вiкон. Пальми, бiднi,
недомерзлi, покалiченi пальми, вдячно похитують хвостатими головами. А
померзлi квiти сухо шелестять пiд заграваннями вiтру, що прожогом влiта
крiзь вiкно й вилiта в дверi.
Блищать, переливаються зайчиками металiчнi прилади, такi вони
чистенькi, вимитi, витертi. Та що з того?
Доктор Рудольф одгрiба лiвою рукою нолосся з чола, з ганчiркою в
правiй шкандиба до вiкна й вигляда . Нi, нема нiкого в саду, тiльки Макс
страшенно копа пiд вiкном, готу мiсце для квiток. Сласно вгриза ться
лопатою у вогку шкiру землi й вирива шматок за шматкам. Вiн нiчого не
вмi робити спокiйно, поважно. Все з палом, iз зривом. Аж пiт рясними
краплями стiка по чолу до густих нахмурених брiв.
Нi, нема сьогоднi нiкого в саду! I знову доктор Рудольф iде до вимитих,
вичищених, прибранях, як до танцiв, машин i приладiв. Тiсно йому,
непокiйно, журно. А Макс пильно, сласно, люто копа .
Часом станс Макс одпочити, змахне рукавом пiт i скоса гляне на хвiртку
в мурi. Але зовсiм уже не того, що когось чека , а просто так собi, цiлком
машинально. Нiкогiсiнько й нiчогiсiнько йому не треба, i хай йому дадуть
опокiй. Хай собi десятки рiзнорiдних лицарiв крутяться зграями - йому
цiлком байдуже, аби тiльки дали йому спокiй.
Ах, ну от якраз: ©хня ясновельможнiсть iз двонолесом. Новенький
кашкетик, кучерi розпатланi, очi в захватi. А де ж зграя лицарiв? За муром
лишила пiджидати?
- Добридень, Максе! Ви копа те?! Для чого?! Що тут буде, Максе?
А щоки пашать, очi здивовано поширенi, губи зашерхли нiжною дитячою
шкуринкою, прудко, задихано то розкриваються, то стулюються.
- Тут буде мавзолей.
- Мавзолей?! Який мавзолей?! Правда? Ви серйозно? Серйознiсть Максового
лиця не пiдляга нiякому сумнiву - брови хмуро стягнутi до перенiсся, очi
встромленi в землю в понурiй задумi.
- Максе, який мавзолей?
- Всiм лицарям, починаючи вiд чорно-срiбного й кiнчаючи рудо-мiдними
Труда швидко припина двоколесо до куща й хапа грудку мокро© землi з
металiчним слiдом од лопати; Макс зараз же понуро, трагiчно схрещу
закоченi волосатi руки на грудях i пiдставля всього себе пiд удари. Вiн
готовий прийняти все, що прекраснiй дамi рiзнометалевих лицарiв завгодно
буде з ним зробити.
- Ви - недобрий. I злий. Не хочу з вами мати дiла. Я до вас у страшно
важнiй справi, а ви...
- Я готовий до всяких послуг.
- Ви готовi тiльки лежати й посвистувати. От бачите, що це таке! Га!
Труда пiдносить трошки вгору ногу й показу черевика. -Маленький,
давно-давно нечищений, подряпаний, такий бiд ненький, вiн на смерть
поранений- пiдошва геть-чисто вiдiрвалась, обвисла - i черевичок роззявив
рота, показуючи бiлий обтягнений навколо язичок.
- Фi, фi, фi-i! Каюк. Ну, що ж, стiльки рiзнометалевих лицарiв, та не
можуть полагодити одного черевичка?
- Ах, вони полагодять! Собi не вмiють. Та й не в тому рiч. Рудi! Iдiть
сюди! Швидше!
- Але ж Рудi хiмiк, а не швець, дозвольте вам нагадати. I не лицар.
Труда раптом пильно мовчки дивиться на Макса i, зiтхнувши, знизу
плечима.
- I я не лицар, на жаль.
- Ну, як до кого. Рудi! Я в дуже важнiй справi. Це нарештi ста вже
зовсiм безглуздя; в Берлiнi живе кiлька мiльйонiв здорових ледарiв, а ми
мусимо ходити в подертих черевиках. Ви подивiться .. Ну? Це - остання моя
пара. А ми хочемо органiзувати театр. Ну, куди ж тут театр, коли черевикiв
нема, сукнi подертi, електрики нема, води нема, в театрах од канонади всi
шибки повибиванi. Страшно безглуздо, нарештi. Що ж, так i будемо ми, як
вiвцi, жити?
Макс iз жахом пiдiйма руку, робить круглi очi, вiдсаху ться назад.
- Боже мiй! Що я чую?! Рудi? Що ми чу мо?!
- Максе, ви нiчого не розумi те.
- Цiлком iз вами згоджуюсь: нiчогiсiнько не розумiю.
- Охоче вiрю Але ви. Рудi, розумi те! Правда?
Рудi (такий смiшний, незвичайний iз сво ю каштановою борiдкою й вусами,
в яких поховалися ниточки уст) знизу плечима.
- Я розумiю, але що ж можна зробити!
- Що??
Труда стрiпу чорно-синiми кучерями:
- Засвiтити електрику, пустити воду, повставляти шибки, полагодити
черевики, пошити сукнi.
Макс засува руки в кишенi й дивиться в небо, як курка, одним оком.
- Нiчого собi програмочка. А хто ж то зробить? Лицарi!
- Ой Максе, ви сьогоднi страшенно... Ну, нiчого, нехай! Хто зробить?
Ось хто: ви. Рудi, я, лицарi, мiльйони отих ледарiв. Та що, справдi, не
можна води пустити? Не сором! Та я сама зберу вам тисячi охочих зараз же
©хати по вугiль. Вся ж справа у вугiллi? Максе, ви не посмiхайтесь, не
судiть по собi. I якби ви не були таким тюхтi м i не валялись у себе на
канапi, а балакали з людьми, ви б i самi це побачили. I зовсiм не того, що
хочуть старих порядкiв. Ого, вибачте. А просто хочеться робити, ну, от,
хочеться й бiльше нiчого! Або, як каже людина Шпiндлер, "перевага
iнтеграцi© над дез... де-зин-те-грацi ю". Просто нема куди сил дiвати. Ну,
вiд радостi, вiд щастя, вiд... вiд волi хочуть робити. Ви цього не
i доводиться вживати надлюдських, геро©чних i часом жорстоких заходiв, щоб
гасити небезпечнi мiсця. Бувають випадки, коли Верховна Комiсiя Союзу
Схiдних Держав, спецiально призначена для боротьби з Сонячною машиною, да
накази видушувати газом або палити радi м цiлi округи, зараженi Сонячною
машиною. Особливо часто трапля ться це з островами.
Урядовi кола Iндi© досить оптимiстично, хоча й стримано, дивляться на
результат боротьби. Вони гадають, що на весну дезинфекцiя в нях досягне
iдеально© височнии. Охорояу кордонiв i на полi, i на морi провадиться
iдеально - i тепер майже нема випадкiв, щоб iз вропи лопав хоч один
сонце©ст до Африки або Азi©.
Справа походу вигляда зовсiм легкою й потребу тiльки певно© кiлькостi
окупацiйних армiй. Божевiлля Сонячно© машини тим добре, що воно,
паралiзуючи все культурне й людське жлття, паралiзу вкупi й яку-небудь
здатнiсть до органiзацi©. Нiякого опору, розумi ться, ця маса жуйно©
худоби не зноже протиставити. Все завдання окупацiйних вiйськ буде в тому,
щоб iзолювати здатнi до видужання елементи вiд абсолютно безнадiйних i щоб
знищити останнi iз найменшою загибеллю невинних. Але це вже вiдноситься до
техяiчного боку плану кампанi©.
Отже, зажiячуючн свое донесення, я дозволяю собi висловити найпоштивiшу
надiю навеснi бути в Берлiнi б схладти до. дреирадяах нiг найпрекраснiшо©
Жiнки Заходу сво© радiснi привiтання.
© покiрний i всевiдданий раб
Георг
Р. S. Не можу при цьому не висловити свого гарячого жалю, що Вам
доводиться перебувати в кра©нi божевiлля. Для мене не було б бiльшого
щастя, як мати змогу перевезти Вас сюди, але тi труднощi перельоту, якi©
стоять серед теперiшнiх умов на шляху, лякають мене й сковують мiй язик у
благаннi перелетiти сюди.
Ще вважаю за варте Вашо© ласкаво© уваги таке i серед Союзу
Оздоровлення, i серед урядових сфер Сходу пануе однодушна опiнiя, що пiсля
вичищення вропи й Америки вiд Сонячно© машини на цих континентах мусить
на довший час запанувати залiзний режим абсолютно© диктатури вибраних,
цебто найстрогiша монархiя без нiяко© тiнi парламентiв i таму подiбних
руйнуючих волю й здоров'я народiв iнституцiй. Союз Оздоровлення вже тепер
у порозумiннi з Союзом Схiдних Держав провадить тяжку и вiдповiдальну
роботу вибору вiдповiдних людей, на плечi яких буде складений великий, але
геройський тягар улравлiння кра©нами. При цiй нагодi не можу не подiлитися
з Вами сво ю радiстю й страхом мою скромну особу призначують на цей
трудний подвиi для Нiмеччини. Не смiючи ухилятися вiд цього великого
обов'язку, чуючи над собою благословляючi тiнi наших предкiв, я, одначе,
почував би в сво©х плечах незломну мiць, коли б знав, що поруч зi мною на
схiдцi трону сходитиме iстота, перед якою схиляються i плечi мо©, i
колiна.
Ваш колiносхилений Георг.
P. P. S. Вiдповiдь прошу передати посланцем. Щодо дальшого листування,
то прошу не дивуватися й не турбуватись, коли вiд мене не хутко буде лист.
Надзвичайно важкi умови подорожi, а особливо необхiднiсть якнайбiльшо©
обережностi, можливо, не дозволить менi часто посилати посланцiв. А то й
до самого початку акцi© не доведеться послати. Не полохати треба масу, а
захопити ©© зненацька. Тим менше буде жертв i легше та швидше вiдбудеться
вся ця тяжка операцiя дезинфекцi©.
Отже, може, просто до побачення.
Г"
Граф Елленберг i здивований, i занепоко ний: на рiвно-блiдому,
висхлому, з кiстяним овалом лицi принцеси Елiзи зовсiм нема того пiдняття
й трошки п'яного захвату, що щойно бачив вiн на лицях генерала Бухгольца й
сенатора Штiфеля. Воно, це лице, немов присипане сiрим порохом, стомлене й
нудне, як пiсля трудно© ©зди полем у старовинному екiпажi. А очi задумливо
мружаться на щось далеке далеке й тоскне.
Граф Елленберг м'яко пiдступа ближче, м'яко влазливо намацу поштивими
словами щiлинку до душi, але принцеса Елiза акуратно, з повiльною задумою
склада листа й затика всi щiлинки.
А коли граф Елленберг поштиво вислизуе з покою майбутньо© королеви
Нiмеччини, вона дивиться на вiкно, в яке зазира синiй присмерк, i тоскно
слуха , чи не чути шкандибаю чих навантажених крокiв у коридорi.
I вночi лежить принцеса Елiза з розплющеними очима й застигло,
непорушне дивиться в тьму кiмнати. На пiдлозi коло грубки дотлiва
вихлюпнутий жовто-червоний вiдблиск вогню, i вiд нього тягне такою
безвихiднiстю, такою застиглою тугою й самотою, що очi принцеси самi собою
наливаються чимсь гарячим-гарячим.
***
А бiлi мухи монотонно, вперто, безупинно обсiдають дахи, дерева,
вулицi. Тиша взулася в бiлi пухнастi панчохи й уже навiть не рипне нiчим
уночi, не зашарудить. М'яко зсува ться день у нiч, нiч - у день. Сонце
зникло, тiльки часом коли-нс-коли боком, низом, винувато пройде над
Берлiном таке червоне, таке байдуже, холодне, заклопотане й зараз же
хова ться в синювато-попелястi хмари.
А може, того тюхтi© сплять у замотках, що тепер уже зовсiм-зовсiм ©м
ясно, що всьому кiнець, тепер, пiсля то© дико©, божевiльно©, пекельно©
ночi. Бо таки таккiнець. Тепер ясно, що нема нiяких сил, якi б повернули
людину. Тепер ясно, що нiколи-нiколи не загориться вже вiясте сяйво над
Берлiном, нiколи не загуркотить машина, не задзвенить сумним лагiдним
плачем вечiрнiй дзвiн у на©вних будиночках бога. Тепер це все ясне. I
ясно, що мусить умирати за Машиною й людина.
"Ну, так що? Ну, i хай тварина. Що тут страшного? Вiльна, здорова,
весела, любовна, щаслива тварина хiба не краще за скуту, хору, гнилу, злу,
брехливу, нещасну людину? К чорту ©©!"
Мила, люба Труда. Хороша тваринка! Може, вона й ма рацiю Може, дiйсно
к чорту гнилу, нещасну, злу людину. Може, справдi нехай вона вигиба ,
вигнива в цих макухах, i нехай росте нова тварина в тих дитячих дзвiнких
голiвках, що так весело перекидаються в пухнастому бiлому килимi?
А сонце щораз нижче ходить понад обрi м, щораз неуважнiше, щораз
коротше визира з-за снiгових понурих хмар. I вiтер ста щораз суворiший,
понурiший. I все рiдше приходить i Труда, i все млявiще звучить ©© голос.
I все рiдше чути дитячi голоси за муром бiлого саду. Не чути ©х уже й на
тих горбочках, повз якi доктор Рудольф ходить до лiсу й на рiчку. I на
рiчцi постатi такi млявi, байдужi, мовчазнi: наче сплять iдучи, сплять,
набираючи води з ополонок, сплять везучи.
I часом, коли мiсяць головою роздере густу чорну вату хмар i виставить
iз дiрки здивовано-журне кирпате лице й по бiлому савану розiлл ться синя
туга його, доктор Рудольф тихенько пiдбира ться до вiкна й довго-довго
дивиться на самотню чорну постать, суворо схилену над столом.
I коли приходить до себе, а Макс не спить i може бачити його очi, вiн,
не роздягаючись, тiльки черевики скинувши, засува ться в дiрку свого
замотку й пильно хова лице. I довго-довго не спить доктор Рудольф,
дивлячись у густу тьму неклi-паючими очима. По диханнi й рухах Макса вiн
зна , що й вiн не спить. I не сплять десь тисячi тисяч Максiв. Не сплять i
дивуються, жахаються i цепенiють в одча© та безнадiйностi. I, може,
проклинають.
А на ранок доктор Рудольф уже знову несе оберемок соснових дров, уже
тихенько стука , не чекаючи вiдповiдi, входить до кiмнати й склада дрова
бiля грубки, незграбно©, невмiло складено©. I червона голова не
поверта ться нi на його стукiт, нi на його обережнi кроки. Тiльки панi
Штор потiм нiжно гладить сто плечах i дяку бiдному Рудi за його тяжку для
них усiх роботу, дяку за себе, за бiдного батька й за ще бiднiшу принцесу
Елiзу. Розумi ться, принцеса дуже вдячна, тiльки сказати не може, бо
гордiсть у цi © дiвчини бiльша за ©© вдячнiсть.
А бiлi мухи то спиняються, то знову обсiдають заснулу землю i
вкладаються в бiлий, чистий саван.
Днi безшумно, одноманiтно пересипаються в ночi, ночi безшумно
чсуваються в днi. В холодних кам'яних печерах, у пiр'яних, пухових норах
сонно плямкають iстоти, що колись гордо звалися людьми.
***
I от на бiлому, чистому саванi з'явилися чорнi, маснi латки. Сонце вже
не ходить понад самим кра м обрiю, вже не гнеться винувато, кудись
поспiшаючи, не визира сердитою червонопикою мачухою з-за хмаряних горбiв.
Весело розпихаючи сиво жовтi кучугури, владно, ясно сiда на трон i робить
свiй об'©зд. I вiтер уже не ганя ться дурним цуценям за роями бiлих мух.
Грайливий, бурний, нетерплячий, розкудовчений гаса вiн поперед Велико©
Матерi, розкида ©© вiдозви на всi боки, сурмить у сурми: прокидайтеся!
Доктор Рудольф уже не возить, не пиля , не руба дров. Панi Штор давно
вже переказала Рудi, що принцеса Елiза просить бiльше не трудити себе
дровами - по хатах уже не так холодно, як перше.
I доктор Рудольф давно вже вiльний. А в лiсi ще вiльнiший. Без вiзочка,
без саночок, без сокири й пилки шкандиба собi доктор Рудольф старими
дорогами, ловлячи зарослим, кошлатим, смiшним лицем благосно-теплi вiдозви
Велико© Матерi. I лiс ловить i задоволене бурмотить: шепеляво гуде пiсню в
зелену гiлчасту бороду. На дорозi в холодку лежить легесенький учорашнiй
снiжок, i земля - як борошном посилана А в самому лiсi - снiг жовто-синiй,
рябий, у чорних, масних латках на горбах, як шкура бiлого сетера. На
кам'яних стовпчиках дотлiвають бiлi шапочки. Учорашнiй снiжок липне з
землею до пiдборiв твердими гульками, якi треба весь час одбивати. На
сонцi безсоромно оголилися бiлi стовбури еерези, розпустивши довгi
нечесанi коси. Торiшн жовте задубiле листя на дубках сухо, паперово й
весело шелестить. Крихiтнi пташинки десь над головою попискують iз таким
звуком, наче в кишенi побрязкують маленькi ключики.
А сонце сипле вiдозвами, i вiд нього до примружених вiй тягнуться
кошлатi вiники променiв. Лiс густо, лунко перелива ться хвилями шуму.
Доктор Рудольф сiда на пеньок лицем до Велико© Матерi, примружу очi й
сидить, не рухаючись, як великий лахматий жук. I не треба нiяких кам'яних
печер, нiяких лабораторiй, радив, машин. Сидiти днями, мiсяцями, поводячи
вусиками н пiдставляючи то один бiк пiд ласку Матерi, то другий. Сидiти й
слухати густий лiсовий шум, слухати хвилi днвно спiваючо© радостi й
незрозумiлi несподiванi завмирання серця як перед якоюсь великою тайною.
Звiдки ж радiсть, i тайна i гарячий, зата ний крик у грудях?
Доктор Рудольф розплющу очi й непорозумiло, схвильовано огляда ться
навкруги голими, одвертими, сяючими очима. десь гуде дрiт. Де тут серед
лiсу, далеко вiд дороги, може взятися телеграфний дрiт. А гуде. Густо,
рiвно, мегвлiчно гуде.
Доктор Рудольф уста й iiде та гудiння, шукаючи стовпiв. Але нема
нiяких стовтiiв - дамi -стовбури, самi милi, вкритi лускою,
червонувато-бурi стовбури. А гудiння щораз ближче, щораз виразнiше, от-от
зовсiм близько.
Ах голубчики! То ж вони-раднi, .милi, роботящi вiстуни весни. То вони
пообсiдали ранню вербу, повпивалися в ©© пуп'янки, швиотяться, перелiтають
iз гiлляки на гiлляку. То гуде верба, гуде бджоляним, джмелиним гудом,
телеграф весни. лл ж скiльки ©х - кошлатих, старанних, дiловитих! Звiдко
вони так рано довiдались, щ отут, у цiй долинцi, сто©ть верба, всiяна
сиво-срiбними солодкими пуп'янкам"? Хто сказав ©м це? Якi телеграфи
рознесли цю звiстку по ©хнiх вуликах, нiрках, щiлинках?
А латки с кожнiм днем стають щораз бiльшi, ширшi, саван жавкне,
пухкиша , расповза ться - оголя ться сонне тiло землi, зiтха густим
теплим вiтром, протяга ться лiсовiми шумами.
Доктор Рудольф шкандиба вулицями, в вулицi масно мокро блищать
асфальтами, вимитим склами, гомонять голосами. Вiкна, дверi, тераси,
балкони пороачинюваяi На вiкнах, дверях, балконах, терасах - людськи
зарослi кошлати жуки, кузьки, бджоли, .джмелi. Гудуть весвяно, поводять
вусиками, пiдставляються то одним боком, то другим пiд ласку Матерi. А там
воду везуть на вiзочках, весело, дзвiнко перегукуючись iз жуками. А там
знову перевозяться з маленьких теплiших нiрок до великих печер iз
терасами, з балконами, що взимку пустовали. А в грудях недовiдома, нiякими
машинами и лабораторiями не зроблена радiсть i тьохкання, замирання перед
хвилюючою тайною. Без телеграфiв, газет i вiдозв повисипали з сво©х нiр i
солодко мружаться вiд радiсно© нiмо© звiстки.
А сад, старий, любий, зачучверений, недорубаний сад п'яно гойда ться з
боку на бiк, хита лисо-кучерявою головою, шумить, гуде пiснею. I дорiжки
мокро, тепло, соковито блискають, м'яко розлiтаючись пiд ногами. I лавочки
плямами висихають, парують, куряться теплом.
***
Але тоскно, суворо-хмарно блука принцеса дорiжками саду, всiма
дорiжками, крiм одно©, крiм то©, де пiдрубано нiжки бузковому кущевi. Цi ю
але ю вона нiколи не ходить. I таке в не© гостре пiдборiддя, така синювата
блiдiсть, такi фiалковi синцi пiд очима, що доктор Рудольф готовий
попiдрубувати всi нiжки всiм кущам разом iз сво©ми власними ногами, аби ©й
знову матово-золотисто закруглилось пiдборiддя й голова пiдвелася гордо,
зневажливо, велично. Вiн готовий попiдрубувати нiжки всiм сво©м радощам,
аби ©© зеленi очi знову звисока, погiрдливо й владно примружились на
нього.
Технiк, малярi, друкарi веселi. На терасi ©хнiй табiр, на тiй самiй
терасi, де колись так велично й владно ступали ноги принцеси Елiзи.
Галасливий, огрiтий ласкою Велико© Матерi, повний дитячого дзеленькоту
табiр. Вони повитягали туди канапи, фотелi, колиски, розташувалися,
розперезалися, попiд-ставляли заспанi, зарослi голови пiд сонячнi
поцiлунки й нi за ким не тужать, нiкого не ждуть.
I Макс вже не чита детективних романiв, не лежить у пуховiй барлозi,
не кривить гидливою гримасою порослих шовковими вусиками соковитих уст.
Вiн теж мружить очi на сонце, лежачи на лавi перед ганком лабораторi©. У
лiс вiн не хоче ходити - лiньки. Тiльки лежати й мружитись. Та ще якби не
надокучала ота Труда. Бiдний хлопчина чогось зовсiм не терпить Труди.
Моментально хмарнi , нудьгу , рухи стають лiнивi, розведенi, очi
недбало-насмiшкувато мружаться. А Труда не пстчас того. Ну, от дивним
дивом не помiча , така спостережлива, амбiтна, така чула на найменшу
непри мнiсть, тут зовсiм не бачить нi Максово© розвезеностi, нi
насмiшкувато© примруженостi, нi мовчазностi. Блиска очима, зубами, ся
матово-смуглявим рум'янцем. Диву ться, щиро-на©вно ширить очi, зада
прекомiчнi питання, дзвiнко з себе смi ться, по-хлоп'ячому розмаху
руками, дражниться, перекривля , шарпа . Вона ходить в лiс, i на поле, i
по всьому Берлiну. З Тiле, чорно-срiбним лицарем, з Гансом, iз цiлими
кумпа-нiями. А в лiсi вже цiлi юрби з Сонячними машинами, з гiтарами,
пiснями, з перегукуваннями. А в полi вже витикаються голочки свiжо©,
молодо© трави, пасуться здичавiлi конi, смачно, по-весняному кракають
галки, летять дикi качки, шумить лiс. А макухи й ледарi лежать на лавах i
зневажливо посмiхаються. А ©х треба стягати з лав i...
I макуха раптом скочу ться з лави, ляпнувши рукою просто в мокру,
теплувату землю. I дивним дивом Труда зовсiм не помiча , що Максовi нема
нiякiсiнько© охоти до таких жартiв, зовсiм не помiча його здивованих
знизувань плечима й безсилих, образливих зiтхань.
- Ей, Максе! Весна надворi! Чу те? Та весна ж, Максе! Рудi, ми з вами
полетимо влiтку в Кордiль ри. Правда? Макса гарненько закута мо, замуму мо
в льох, щоб нiхто його не турбував, i полетимо. Правда?
Макс мружить очi на вершечок каштана, на якому кокетливо, манiрно
чепуриться малесенька довгохвоста пташка.
- На чому ж ви полетите? На крилах кохання хiба?
- А що ж! I на таких крилах можна полетiти!
- О, звичайно. А надто на чорно-срiбних!
- Чудеснi крила! Кращi за чорнi!
- О, напевно. Хто ж спереча ться? Це вiдомо давно.
Макс недбало пiдводиться, засува руки в кишенi й розвезеною, лiнивою
ходою йде собi геть. А Труда, чудна дiвчина, раптом радiсно, в захватi
хапа Рудi за руку й бурно тягне його в протилежний бiк, до графського
будинку. Вона така щаслива, що мусить забiгти обняти мамуню, паню Штор, i
сказати добридень бiднiй трупо©дцi-принцесi. Смiшна, вперта, завзята
старорежимка. I досi страшенно сердита на сонячний хлiб. Але дурненька, що
ж вона робитиме: трону однаково не буде вже зовсiм, нiколи-нiколи не буде.
Баста. Так чого ж iще мучити себе? Правда? Ну, от, наприклад, чого вона й
досi не побралася з сво©м Георгом? Чого, спитатися? Попа ©м треба було?
Вiнчатися? Пристойно, звичайно, морально? Фi, фi! Годi! Нiяких
пристойностей i моралей. Попрощайтеся, ваша свiтлосте! Тепер вiнча сонце,
спiва вiтер, свiдки - сосни, музика й танцi -у грудях. Правда? - Правда,
Рудi, смiшнi й бiднi цi дво ? Так чудесно могли собi давно жити разом. А
тепер от... Ех, а ще, мабуть, мiсяцiв кiлька до справжнього лiта
зосталось. Правда, Рудi?
I раптом Труда зупиня ться, перепиня Рудi дорогу й здивовано дивиться
йому в лице.
Нi, Рудi! Чого ви стали такий?! Я щось не так сказала?! Я вас чимсь
образила?
Нi, Рудi нiчим не ображений - в нього тiльки трошки заболiла голова,
занадто довго на сонцi ходив. Але це дурниця. (О, тут Труда така занадто
вже помiтлива).
- Правда, Рудi, ви - страшно милий. Ви - прекрасний, Рудi. Я вам це
цiлком серйозно кажу. I коли б я не... цебто коли б iншi умови, я б
неодмiнно вас покохала. Ви - такий дитячий i сильний. Але вас покоха
краща за мене. Я вас оженю! Зна те, Рудi, я вас оженю! Серйозно! Хочете,
Рудi? Я вчора здибалася з одною колишньою акторкою. Страшно мила. I
надзвичайна красуня! Просто серце холоне дивитись на не©. I вона за вас
питала. Зна те? й-богу, Рудi© Вона дуже хоче зазнайомитися з Рудольфом
Штором.
Ну, Рудi мусить попрощатися - вiн додому не хоче йти (крiзь скло
нижньо© веранди видно двi голови, одна обросла рудявою бородою з
улазливими сiренькими очима, друга - iпишно-червона).
I Рудi поверта ться й iде в сад. Але в саду кострубатий технiк iз цiлим
виводком технiченят скубе свiжу траву, пiднявши галчиний крик.
I доктор Рудольф знову йде на вулицi, на площi. Пораненi, понiвеченi, з
повибиваними шибками, з пообгризуваними вогнем стiнами, iз смiттям,
брудом, iз слiдами ру©ни й смертi, вони блискають черепками, побитим
склом, покоцюрбленими старими вивiсками, смiшними золотими лiтерами
реклам, вони повнi гуку, спiву, смiху. I вiтер шуга вогким, хмаряним,
весняним духом у мрiйно примруженi очi, в лiнивi, соннi, ще не вмиванi
лиця, гаса по норах, лопотить розвiшаними ковдрами, задира сукнi,
торохкотить обiдраною бляхою непотрiбних смiшних вивiсок.
I дивно, i солодко, i незрозумiле, що так можна цiлими днями мружитись,
потягатись, пiдставляти лице сонцю i вiтру. I сьогоднi, i завтра, i
пiслязавтра, i довгий, безкра©й ряд днiв, сонячних, вiльних, просторих.
Боже мiй, ну, що ж такого, що iржавiють машини, порохнявiють лабораторi©,
що мишi гризуть бiблiотеки. "Тепер вiнча сонце, а музики й танцi - у
грудях. Правда?" Та, розумi ться, правда!
***
Уже рябi сад зеленим ряботинням, уже вишнi, яблунi, грушi повдягали
бiло-рожевi вiнчальнi серпанки, вже гуде старий сотнями телеграфних
стовпiв. Сонце щедро, по-материнському, повними жменями, цiлими оберемками
жбурля сво© вiястi посмiшки. Савану й слiду нема , чорнi, маснi латки
затяглися зеленими ©жачками. Сивi, червонi, жовтi бруньки женуться однi за
одними, репаються, розгортаються зеленими вушками. Кострубатий, лисий iз
вихорами на висках нахаба-технiк iз сокирою в руках ходить по подвiр'ю, по
саду, знову по подвiр'ю. Ех, рубнути б що-небудь! Помахати б сокиркою, щоб
аж у плечах занило, розiгнати б кров - застоялася за зиму. Он руба дрова
отой трупо©д, управитель графський. Помогти хiба йому? Ач, як невмiло
сокиру трима .
Нахаба-технiк помалу, гуляючим кроком пiдходить до Ганса Штора,
закушуючи в рудих вусах посмiшку вищостi. Ех, управителю, управителю, не
сокиру тобi тримати, а нагай© Так для нагая часи минули, а сокирка
льокайських рук не слуха ться.
- Ану, чоловiче, давайте я вам iпоможу. Пустiть.
Насамперед сказано "чоловiче". Потiм нахабна, фамiльярна посмiшка.
По-трет , вiд цих скотiв, навiть помираючи, помiч брати гидко.
Ганс Штор мовчки велично поверта ться спиною до нахаби-технiка й сильно
замаху ться сокирою. Дровиняка, спасибi ©й, iз кректiнням розколю ться.
Технiк знизу плечима й iде далi - не треба. Ще просити! Але рубнути
що-небудь проте хочеться. А ще при мнiше б оце закасати рукава, стати бiля
верстата й стругнути б сталевий брусок. Вжж, зi-i-i! А мотор: ррак, ррак,
ррак! Та розчинити вiкна, та щоб небо видно було. Чудесно!
Технiк спльову й iде на терасу. Щасливцi малярi - ©хня майстерня з
ними. Ач, патлачi, порозкарячували сво© мольберти, начепили на пальцi
дощечки з фарбочками й подума ш, яку роботу роблять - важностi-бо, пихи,
страшенно© серйозностi скiльки! Стiльки ж, як у Фрiцхена й Амальхен, що
позують ©м.
Досадно технiковi, непокiйно, тiсно. У лiс, на поле пiти? Ну, щодня в
лiс Вiзочок дiтям зробити? Ех, будь мотор, можна було б спробувати лiтачка
за найновiшою системою зробити. Так де ж ти тепер мотора знайдеш! А малярi
тупцюють, важно хмурять брови, наче бозна-що путн роблять. А всього но
портрети сонливих Амальхен i Фрiцхена.
Технiк спльову в сад i ляга на канапу. А сад шумить, гуде, пострiлю
бруньками, шарудить тисячами лапок, крилець, гiллячок - робота кипить,
робота важна, весело-серйозна, як пики малярiв.
Доктор Рудольф одчиня горiшнi половинки вiкон. Пальми, бiднi,
недомерзлi, покалiченi пальми, вдячно похитують хвостатими головами. А
померзлi квiти сухо шелестять пiд заграваннями вiтру, що прожогом влiта
крiзь вiкно й вилiта в дверi.
Блищать, переливаються зайчиками металiчнi прилади, такi вони
чистенькi, вимитi, витертi. Та що з того?
Доктор Рудольф одгрiба лiвою рукою нолосся з чола, з ганчiркою в
правiй шкандиба до вiкна й вигляда . Нi, нема нiкого в саду, тiльки Макс
страшенно копа пiд вiкном, готу мiсце для квiток. Сласно вгриза ться
лопатою у вогку шкiру землi й вирива шматок за шматкам. Вiн нiчого не
вмi робити спокiйно, поважно. Все з палом, iз зривом. Аж пiт рясними
краплями стiка по чолу до густих нахмурених брiв.
Нi, нема сьогоднi нiкого в саду! I знову доктор Рудольф iде до вимитих,
вичищених, прибранях, як до танцiв, машин i приладiв. Тiсно йому,
непокiйно, журно. А Макс пильно, сласно, люто копа .
Часом станс Макс одпочити, змахне рукавом пiт i скоса гляне на хвiртку
в мурi. Але зовсiм уже не того, що когось чека , а просто так собi, цiлком
машинально. Нiкогiсiнько й нiчогiсiнько йому не треба, i хай йому дадуть
опокiй. Хай собi десятки рiзнорiдних лицарiв крутяться зграями - йому
цiлком байдуже, аби тiльки дали йому спокiй.
Ах, ну от якраз: ©хня ясновельможнiсть iз двонолесом. Новенький
кашкетик, кучерi розпатланi, очi в захватi. А де ж зграя лицарiв? За муром
лишила пiджидати?
- Добридень, Максе! Ви копа те?! Для чого?! Що тут буде, Максе?
А щоки пашать, очi здивовано поширенi, губи зашерхли нiжною дитячою
шкуринкою, прудко, задихано то розкриваються, то стулюються.
- Тут буде мавзолей.
- Мавзолей?! Який мавзолей?! Правда? Ви серйозно? Серйознiсть Максового
лиця не пiдляга нiякому сумнiву - брови хмуро стягнутi до перенiсся, очi
встромленi в землю в понурiй задумi.
- Максе, який мавзолей?
- Всiм лицарям, починаючи вiд чорно-срiбного й кiнчаючи рудо-мiдними
Труда швидко припина двоколесо до куща й хапа грудку мокро© землi з
металiчним слiдом од лопати; Макс зараз же понуро, трагiчно схрещу
закоченi волосатi руки на грудях i пiдставля всього себе пiд удари. Вiн
готовий прийняти все, що прекраснiй дамi рiзнометалевих лицарiв завгодно
буде з ним зробити.
- Ви - недобрий. I злий. Не хочу з вами мати дiла. Я до вас у страшно
важнiй справi, а ви...
- Я готовий до всяких послуг.
- Ви готовi тiльки лежати й посвистувати. От бачите, що це таке! Га!
Труда пiдносить трошки вгору ногу й показу черевика. -Маленький,
давно-давно нечищений, подряпаний, такий бiд ненький, вiн на смерть
поранений- пiдошва геть-чисто вiдiрвалась, обвисла - i черевичок роззявив
рота, показуючи бiлий обтягнений навколо язичок.
- Фi, фi, фi-i! Каюк. Ну, що ж, стiльки рiзнометалевих лицарiв, та не
можуть полагодити одного черевичка?
- Ах, вони полагодять! Собi не вмiють. Та й не в тому рiч. Рудi! Iдiть
сюди! Швидше!
- Але ж Рудi хiмiк, а не швець, дозвольте вам нагадати. I не лицар.
Труда раптом пильно мовчки дивиться на Макса i, зiтхнувши, знизу
плечима.
- I я не лицар, на жаль.
- Ну, як до кого. Рудi! Я в дуже важнiй справi. Це нарештi ста вже
зовсiм безглуздя; в Берлiнi живе кiлька мiльйонiв здорових ледарiв, а ми
мусимо ходити в подертих черевиках. Ви подивiться .. Ну? Це - остання моя
пара. А ми хочемо органiзувати театр. Ну, куди ж тут театр, коли черевикiв
нема, сукнi подертi, електрики нема, води нема, в театрах од канонади всi
шибки повибиванi. Страшно безглуздо, нарештi. Що ж, так i будемо ми, як
вiвцi, жити?
Макс iз жахом пiдiйма руку, робить круглi очi, вiдсаху ться назад.
- Боже мiй! Що я чую?! Рудi? Що ми чу мо?!
- Максе, ви нiчого не розумi те.
- Цiлком iз вами згоджуюсь: нiчогiсiнько не розумiю.
- Охоче вiрю Але ви. Рудi, розумi те! Правда?
Рудi (такий смiшний, незвичайний iз сво ю каштановою борiдкою й вусами,
в яких поховалися ниточки уст) знизу плечима.
- Я розумiю, але що ж можна зробити!
- Що??
Труда стрiпу чорно-синiми кучерями:
- Засвiтити електрику, пустити воду, повставляти шибки, полагодити
черевики, пошити сукнi.
Макс засува руки в кишенi й дивиться в небо, як курка, одним оком.
- Нiчого собi програмочка. А хто ж то зробить? Лицарi!
- Ой Максе, ви сьогоднi страшенно... Ну, нiчого, нехай! Хто зробить?
Ось хто: ви. Рудi, я, лицарi, мiльйони отих ледарiв. Та що, справдi, не
можна води пустити? Не сором! Та я сама зберу вам тисячi охочих зараз же
©хати по вугiль. Вся ж справа у вугiллi? Максе, ви не посмiхайтесь, не
судiть по собi. I якби ви не були таким тюхтi м i не валялись у себе на
канапi, а балакали з людьми, ви б i самi це побачили. I зовсiм не того, що
хочуть старих порядкiв. Ого, вибачте. А просто хочеться робити, ну, от,
хочеться й бiльше нiчого! Або, як каже людина Шпiндлер, "перевага
iнтеграцi© над дез... де-зин-те-грацi ю". Просто нема куди сил дiвати. Ну,
вiд радостi, вiд щастя, вiд... вiд волi хочуть робити. Ви цього не