Страница:
©м вiдомий. Та згадайте, ваша свiтлосте, iнцидент з вiзитом до вас пана
президента. Ми тiльки тро знали про нього, а Iнараковi вже вiдомо. Як же
полiцiя може знайти цього божевiльного? Iнарак же тепер використа його
страшенно, надзвичайно. Ах, це таке щастя, що...
- Значить, ви гада те, що знайти його не можна? Нiяким способом?!
Граф Адольф безсило, як ранена птиця крила, пiдносить злегка руки й
пуска ©х знов униз. Сказати так певно, розумi ться, не можна, але
ручитися, що можна знайти, також неможливо.
- Ах, нема тут жiнки! Нема жiнки! Все було б добре.
Принцеса непорозумiло дивиться на страждаюче лице графа Адольфа.
- Яко© жiнки, графе?!
- Жiнки, звичайно© жiнки. Роману його, кохання, любовi.
Принцеса раптом густо червонi i, поспiшно пiдвiвшись, одходить убiк.
- Що ж би могла тут зробити та... жiнка?
Граф Адольф сумно посмiха ться.
- О, що!.. Вибачте, ваша свiтлосте, тiльки це був би найпевнiший спосiб
знайти його. Але ж цей божевiльний жив, як середньовiчний чернець. Та и
яка жiнка може закохатися в такого калiку?
Принцеса Елiза закушу нижню губу.
- I все-таки я не розумiю, графе. Ну, припустимо, в нього роман з
якоюсь жiнкою. Як вона може знайти його, коли припустимо також, згодилася
шукати й видати його нам? Як?
Граф Адольф знову посмiха ться, але так, як дорослi люди на запитання
дитини.
- О, це вже, ваша свiтлосте, зовсiм пуста рiч. Коли б ми знали таку
жiнку й вона згодилася нам помогти, тодi я ручуся, що за кiлька днiв ми
мали б його в руках.
- Але як же саме?! Як?!
- Дуже просто. Жiнка та дала б йому оповiстку в усiх газетах у тiльки
йому та ©й зрозумiлих висловах. Оповiстку помiстити на перших сторiнках.
Газети вiн, певне, чита , особливо тепер, коли його шукатимуть. Натрапить
на оповiстку i- прийде до не©.
- Ви дума те - ради жiнки вiн згодиться тепер ризикувати? Собою й сво ю
Машиною?
Граф Адольф вибачливо й соромливо-нiжно потуплю ться.
- О ваша свiтлосте, коли вiн дiйсно любить ту жiнку, вiя згодиться
ризикнути i собою, i Машиною, i всiм, що найцiннiше в життi. Але треба
ж, щоб вiн дiйсно любив. Та насамперед, щоб взагалi була в нього така
жiнка. Але цього якраз i нема . Напевно нема !
Принцеса рвучко, в гнiвi на те, що нема цього, вiдходить до вiкна й
неклiпаючими похмурими очима дивиться в сад. А граф Адольф нечутними
швидкими кроками ягуара, що попався в клiтку, ходить попiд стiною, нервово
тручи руки й скрипучи голосом.
Ах, яке ж нещастя! Якраз у такий момент. У момент тако© величезно©
ваги, коли рiша ться доля всього свiту, коли треба всiх сил. Ця проклята
Машина може внести такий заколот, таке замiшання в вропi, що Схiд голими
руками забере ©©. А тодi нi про яку Республiку Землi й мови не може бути.
Варварство, загин цивiлiзацi©, згубнi вiйни, занепад усього життя -
цiлковита катастрофа землi!
I все через якусь дурну божевiльну фантазiю якогось калiки, який
нiчого, крiм сво © маленько© висохло© амбiцi© вченого, бачити не може. I
якраз саме в такий момент, у такий момент!
Принцеса сто©ть непорушне. Чу чи не чу - невiдомо, але граф Адольф
вийма з кишенi папiрець i пiдходить до не© ближче.
- Дозвольте менi, ваша свiтлосте, прочитати одержану мною сьогоднi
телефонограму вiд пана президента.
©© свiтлiсть на мент озира ться, зирка на папiрець i, мовчки хитнувши
головою, знов одверта ться до вiкна.
Граф Адольф побожно прокашлю ться.
"Завтра увечерi буду в Берлiнi. Тут усе добре. Постанови Паризького
Конгресу будуть переведенi в життя за всяку цiну. Треба готуватися до
тяжко© боротьби. Великих iдей самi постанови не здiйсняють. Але... корона
Землi буде.
Прошу переказати це ©© свiтлостi".
© свiтлiсть не руха ться. Граф Адольф винувато хова папiрець у
кишеню. Так, розумi ться, ця iсторiя з Машиною, з утечею цього кретина не
може дозволити так бадьоро ставитись до слiв пана президента. Це
зрозумiло, але не треба вже так перебiльшувати ©© значення. З нею можна
буде боротись iншими способами. Ще сьогоднi вiн уживе таких заходiв, якi
цiлком спаралiзують нахабну вiдозву розбишацько© банди (як тiльки Рудольф
зв'язався з нею?). А вибухне вiйна - i тодi зовсiм не до Машини буде
Вибухнути ж вона мусить неодмiнно, вся справа тiльки в тому, яка сторона
згодиться взяти на себе iнiцiативу оповiстити вiйну. Тiльки в цьому тепер
уся справа. Народ принаймнi вже готу ться до вiйни. Громадянство
хвилю ться, нерву ться, але в потрiбний момент виявить i патрiотизм, i
потрiбне розумiння, i геройство. Принцеса раптом озира гься й простяга
графовi руку.
- Вибачте, графе, я мушу лишитися сама. Я - втомлена.
Граф Адольф злякано, поштиво цiлу руку й навшпиньках поспiшно виходить
iз салону.
Тодi принцеса почина швидко й нiтрошки не втомлено ходити по кiмнатi,
хмуро й жорстко зiбравши брови. Уста ©© знову стуленi мiцно й непохитно.
I, враз посмiхнувшись, загрозливо i з викликом, вона йде до столу,
надушу гудзик дзвiнка, бере папiр i почина писати. Нi, так не годиться!
Закушу губу, пильно дума , раптом уся спалаху рум'янцем i все ж таки
пише.
- Ваша свiтлосте?
- Так, Софi. Iдiть сюди. Ось оповiстка. Ви зараз же вiдвезете ©© в бюро
оповiсток i дасте ©© на першу сторiнку всiх газет. Сьогоднi ж у вечiрнiх
виданнях вона повинна з'явитись. Друкуватись повинна щодня й так довго,
поки припините. Свого iменi не повиннi давати. I вважайте, Софi: нiхто не
повинен про це знати. Розумi те?
- Розумiю, ваша свiтлосте.
- Iдiть. Сьогоднi ж за всяку цiну оповiстка повинна бути в усiх
газетах.
Софi виходить, i ©й чогось згаду ться той момент, як принцеса стрiляла
Нептуна.
***
Чорно-срiбний лицар обережно, стараючись не затарахкотiти чим небудь,
ходить, як наказано, не ближче, нiж на три кроки вiд сво © дами. його
маленька смуглява дама-дитинка добива ться телефоном розмови iз сво ю
сестрою Фрiдою. його вередлива владарка гнiва ться: двiчi вже до телефону
так само, як i вчора, пiдходить чоловiк сестри, сестра немов нездужа i
просить переказати через нього, що треба Трудi.
- Менi треба, щоб пiдiйшла до телефону Фрiда, а не ваша фiзiономiя!
Двiчi вже було це сказано пановi бароновi - i все ж таки на екранi
з'явля ться знову його куряче лице з ущиплива глузливим усмiхом.
Чорно срiбний лицар у цiй справi нiчим помогти не може. Та й нi в чому
вiн, власне, не помiчник ©й. Вона вже не лежить, як учора весь день, iз
мертво розплющеними очима, немов зацiпенiвши вiд жахливого здивування,
вона навiть не п' , як позавчора, не вiдпиха його, свого бiдного
чорно-срiбного лицаря, з таким ви©лядом, неначеб вiн пiдходив до не© не з
най-нiжнiшою любов'ю, а з щипцями для виймання зубiв. Вона навiть мужньо,
вiдважно цiлу його, вона геро©чно прийма його ласку, як чемнi дiтки
лiки, не даючи собi струшуватись од огиди всiм тiлом, а, навпаки, смiливо,
загонисто посмiха ючись. Ах, дитинка, вона чесно викону ©хнiй договiр.
Бiдна революцiонерка, вона зовсiм не думала, що той, хто руйну ,
насамперед сам дiста болючi вдари звалених ру©н. Дорога бунтарка, вона
зовсiм не знала, що бунт проти других насамперед бунт проти самого себе.
Нема сорому, ганьби, злочинства нi в якому вчинку, коли нема ©х у нас
самих. Коли ж бунтуючий руйнар лежить iз ожахненими очима або
конвульсiйне, одчайдушне, геро©чно посмiха ться на слово "сором i ганьба",
о, вiн iще нiчого не зруйнував, вiн тiльки жорстоко поранив себе.
- Душнере! Ми по©демо зараз до мо © сестри. Так!?
- Слухаю.
Куди вона хоче - всюди вiн по©де з нею. I коли треба, щоб вiн лiг, а
вона по ньому перейшла через прiрву, що вiддiля ©© вiд спокою та радостi,
вiн скаже покласти себе в труну, щоб ©й легше було переходити.
- Душнере! У нас револьвер ?
- , Трудо.
- Добре. Гальо!.. Гальо!
Бiдна владарка: "у нас". Вона уника "ти" й "ви". "Ти" вона самохiть не
може говорити, як не може самохiть (хоч яке чемне й смiливе дитинча) пити
рицинку. "Ви" вона теж не може говорити, бо це ж нечесно тепер, коли вона
продалася.
- Гальо! Це знову ви?.. Ага, чудесно. Так от слухайте, пане бароне коли
ви менi зараз же не пустите до телефону Фрiду, я вас уб'ю. Чу те? Так,
уб'ю... Я вам це цiлком серйозно заявляю. Сподiваюсь, ви менi повiрите, що
я можу зробити все, що я хочу й кажу.. Будь ласка. Я буду ждати не бiльше
як п'ять хвилин.
Душнер прикушу посмiшку.
На екранi зника куряче лице з кругленькими (неначе насмiшкуватими, але
таки добре переляканими!) очима. Бiдний барон, вiн, розумi ться, повiрив,
що вона вб' його.
- Ах, жаба! Вiн мене хоче переконати, що Фрiцi сама не хоче зi мною
балакати. Фрiда, яка тiльки жде мого слова! Ну, чекай! "Вiд тако© особи,
як ви, всього можна сподiватись". Ах так? Ну, добре! Побачиш, чого тобi
треба сподiватись од "тако© особи"! Душнере, треба сказати, щоб авто
подали.
- Воно готове кожно© хвилини, Трудо.
- А револьвер?
- I револьвер готовий кожно© хвилини. Але, зда ться, барон згодився
покликати... (твою чи вашу?..) кгм!. твою сестру. Значить, убивати нема
локи що за вiщо.
- О, в цього добродiя багато iншого... Гальо! Фрiдусь? Ну, нарештi!..
Тобi твiй дозорець казав, що я хочу балакати?.. Не чую. Ти так слабо
говориш. Ти справдi нездужа ш? Чого ти екран, завiсила? Я хочу бачити тво
лице. Не хочеш?! Я зовсiм погано тебе чую. Я хочу негайно з тобою
говорити. Я зараз до тебе при©ду. Чу ш? Приготуй усе, щоб зi мною ви©хати.
Куди?.. Зовсiм, геть. Те, що я обiцяла, я тепер можу зробити. Чу ш? Ну, я
©ду до тебе. Через двадцять хвилин буду. Бувай!.. Душнере, капелюш!
Занадто помалу ©де авто, занадто багато в Берлiнi трамва©в, занадто
пече сонце й занадто охоче з усiм згоджу ться Душнер.
Душнер дiйсно згоджу ться, бо хiба ж не занадто помалу крутиться земля
круг сонця, коли хочеться перескочити через вiки?
- Душнере. Я поки що буду вам говорити "ви". Добре? Потiм я постараюсь
iнакше - тепер нiколи. Так от: ви повиннi сидiти в автi, поки я там буду.
А коли я його вб'ю, ви згоджу тесь мене десь сховати и потiм утекти зi
мною й Фрiдою? Кажiть одверто - менi це заздалегiдь треба знати.
- Для чого ж вам убивати його, дитинко?
- Для того, щоб визволити сестру з неволi. Розумi те?
- Розумiю, Трудо.
- I згоджу тесь?
- Згоджуюсь.
- I схова те?
- I сховаю.
- I не бо©тесь?
- I не боюсь
Труда скоса, пiдозрiло й загрозливо огляда чорно-срiбну чепурну голову
з пукато-ласкавими, тихо-розумними очима.
- Давайте сюди револьвер.
Душнер охоче спокiйно пода револьвер. Труда хова його в торбинку й
знову пильно зверта скоса очi на лицаря: зда ться, вiн таки серйозно
ставиться.
Душнер цiлком серйозний, коли з ненабитого револьвера можна вбити
людину, то в такому випадку пан барон нехай нарiка вже на надприроднi
сили, яким для чогось екстрене потрiбне його життя. Вiн же зробив усе, що
сила зробити земнiй iстотi, яка ма дiло з такою неземною iстотою, як ця
дорога смуглява дитина.
Авто нарештi допленту ться до будинку барона! (I будинок теж така сама
стара, сiра ропуха, як i його хазя©н!) Душнер слухняно, покiрно лиша ться
чекати на вбiйницю, щоб одвезти ©© у схованку. А Труда, рiшуче тримаючи
торбинку з револьвером у руцi, входить у дiм. (Як тiльки стрiляються з тих
револьверiв? Щось там десь треба надушити чи пiдняти. Ну, та вже видно
буде!).
У холi ©© зустрiча сам барон. Лиса жовта голiвка зварено© курки на
довгiй курячiй ши© перебiльшено поштиво схиля ться, на синеньких устах
у©дливо-iронiчна посмiшка. Вiн дуже радий зустрiти високошановну,
надзвичайно шановну гостю в сво му домi. Величезна честь ©© вiзиту да
йому незрiвнянну нi з чим насолоду й щастя.
- Пане бароне, я хочу говорити з мо ю сестрою. Чу те? Коли ви
збира тесь ховати ©© вiд мене й...
О господи! Вiн хоче ховати? Надзвичайно шановна гостя гада , що вiн
такий страшний его©ст - не хоче подiлитися цим щастям iз сво ю дружиною?
Нiколи в свiтi! Будь ласка. Сестра нетерпляче, з тремтiнням чека .
- Але вас я прошу звiльнити нас од вашо© присутностi.
- З величезним сумом скоряюсь вашiй волi.
Фе, яка бридка, мерзенна iстота! Як вона похруску сво©ми паскудними
жовто сiрими пальцями.
Фрiда дiйсно жде сестру в сво©й спальнi. Дивно. Ну, розумi ться, зовсiм
не хора. сто©ть на ногах, одягнена, а вийти назустрiч не могла Жаба,
звичайно, не пустила.
Труда щiльно зачиня за собою дверi, замика ©х на ключ, а тодi вже,
труснувши мережаною пiною капелюша, весело пряму до сестри. Нi, Фрiда
таки, зда ться, справдi нездужа : вигляд якийсь розгублений, блiдий, очi
широченнi, непокiйнi.
- Ти що, Фрiдусь, дiйсно нездужа ш? Добридень.
- Так, я трохи... той... Сiдай, будь ласка.
А сама так само сто©ть, спираючись усi ю рукою об стiл - щоб не впасти,
чи що? - i широченними, напруженими очима спотика ться об Труду, зараз же
вiдстрибуючи вбiк.
- Ну, сидiти нема часу. Ти пригоiувалась?
- До чого?
- Ну, господи, "до чого"! До волi©. Я маю грошi. Розумi ш? Можеш
покликати сюди свого здохлятину й заявити йому, що свiй тестамент i сво
майно вiн може переписати на ту iдiотку, яка за це схоче жити з ним.
Фрiда почина чогось трудно дихати, якось чудно конвульсiйне водити
пальцями по столi, а очi стають iще напруженiшi, жалiбнi, величезнi и
гарнi.
- Я, Трудо, не можу... з тобою ©хати.
- Не можеш?! Чому?!
Фрiда спуска очi й переста корчити пальцi.
- Тому, що ти... зробила страшно негарно. Твiй учинок такий ганебний,
що... що я дивуюсь, як ти можеш мене кликати з собою.
Труда вся затиха . Вишневi опуклi губи стають висхлi, сiрувато синi,
бiля вуха виразно видно синю родинку, подiбну до довгасто© крапельки
чорнила. Фрiда ж смiливiше пiдводить сво© очi тiльки но зроблено© ляльки.
- Ти ославила наше iм'я такою ганьбою, що я.. що тебе нiхто до себе не
може прийняти. Ти викреслила себе з грома дянства. I ти хочеш, щоб я теж?
.
Труда мовчить i пильно, важко, невiдривне дивиться в ди тяче лице з
величезними очима, над якими сьогоднi хвилясте, виразно пушиться загониста
зачiска.
- Папа лежить хорий. Мама в такiм одчаю, що... Адольф нахваля ться
арештувати тебе й вислати з Берлiна. Всi знайо мi жахаються вiд самого
твого iменi. Бачиш, що ти наробила? Це страх, що ти наробила, Трудо!
Труда вперше бачить цю маленьку гарненьку жiночку з кри хiтним ротиком,
який так строго й повчально тепер складений. Вона пильно, з хмарною
цiкавiстю розгляда ©©.
- Та-ак? А як я це "наробила" ради тебе, що тодi?
- Ради мене!! Оце ма ш! З яко© речi!!
- З тако©, що ти благала. Ти сама нахвалялась убити й взагалi на все
пiти, щоб визволитись...
- О боже, чого не говориться в таких випадках! Але коли б я знала, що
ти можеш пiти на такий страшний сором, я б нiколи й слова тобi не сказала.
Ради мене! Оце тепер я винна. Ти сама весь час мрiяла про волю. А тепер
уже через мене. Розумi ться!
- Значить, ти не потребу ш мо © допомоги! Нi? Волi ш у цiй смердючiй
ковбанi з жабою далi жити! Добре! Бувай. Але цим разом дивись, Фрiдо, до
мене бiльш не прибiгай. Чу ш?
Труда рвучко поверта ться, iде до дверей i шарпа ©х. Вони замкненi.
- Ага, твоя жаба замкнула нас! Вона, розумi ться, пiдслухувала.
- Та ти ж сама замкнула дверi!
Труда гнiвно вiдмика й виходить. У сусiднiй хатi, похрускуючи
пальцями, низесенько вклоняючись, зустрiча ©© барон. Надзвичайно шановна
гостя вже вiдходять! Так швиденько? Так скупо ощасливили сво ю цiнною
присутнiстю?
Труда рапгом зупиня ться, заклада руку в торбинку й вихоплю
револьвера.
- Ще одне слово з тво©х жаб'ячих уст i...
Бароновi очi стають опуклi, як два сiренькi гудзиьи вiд черевикiв. Вiн
як прикипа на мiсцi, а в дверях спальнi тонесенько, жахливо скрику
жiночий голосок:
- Геть! Фiть моментально вiд мене! Ну!
Труда грiзно свистить i змаху дулом револьвера. Висхла куряча постать
барона вiдсаху ться вбiк i сунеться назад.
Тодi Труда, трiпнувши капелюшем, по хлопчачому вихиляючи клубами, не
хапаючись, виходить.
Чорно срiбний лицар по виразу всi © постатi Страховища бачить те, що
вiн заранi знав. Вiн нiжно всадовлю ©©, нi про що не пита , тiльки
тихенько, обережно погладжу безсило опущену на колiна смугляву ручку.
Карi похмуренi очi дивляться в одну точку перед собою й не клiпають. I
авто тепер не занадто помалу ©де i берлiнськi трамва© зникли з лиця землi,
i не стало пекучого сонця на небi. На вулицях якесь бiльше, нiж звичайно,
оживлення, газетники не встигають продавати газети, покупцi тут же читають
©х, тупчачись чередою, що застрягла у воротях. Труда не помiча .
Душнер зупиня авто, купу газету, просить дозволу про глянути Труда
дивиться в одну точку й не клiпне нi разу.
В такому разi не до газети, швидше додому.
Дома Труда ляга на канапу лицем догори й так само дивиться в стелю, як
дивилась у спину шоферовi. Нi звука, нi словечка.
- Трудонько! Дiвчинко моя!
Чорно срiбний лицар ста на колiна перед нею, бере смугляву безживну
ручку й тихо, сумно, нiжно говорить про те, що страждання неминучий
закон життя, але що в життi також i такий закон, який нiчому не дозволя
надовго затримуватись на мiсцi й страждання переверта на радощi, а радощi
на страждання.
I ще нiжнiше, ще обережнiше чорно срiбний лицар говорить про те, що за
всяке страждання дттiки вiн готовий платити авансом усiма тими радощами,
якi на його коптi лежать у його долi. Вiн не смi запропонувати купити ©©
полегшення одним маленьким актом, який i йому дасть щастя. Цього вiн не
смi ©й пропонувати. Але дитинка повинна признати те, що тисячолiтнi
забобони часом дужчi за молоду справедливiсть. Вони вросли в тiло людсько©
громади, i громада боляче б' того, хто пробу видерти ©х iз не©. Чи варто
ж видирати те, що навiки вросло?
Труда пильно, похмуро дивиться в стелю.
Дитинка повинна зрозумiти, що все на свiтi умовне, вiдносне. I всякий
чабобон так само не ма сили абсолютностi. Часом вiн - зло, часом - добро.
В одних умовах шлюб каторга, в других - засiб збiльшення сво©х сил, у
третiх - радiсне затвердження себе на дорозi до вiчностi.
Чорно срiбний лицар несмiло, чекаюче дивиться в непорушне лице. Потiм
зiтха й тихенько пiдводиться. Коли чула, то те, що не скинулась, не
обурилась, уже малесенький крок уперед. Але чи чула ж?
Душнер сiда побiч i тихенько перегляда газету. Що та юрба на вулицi з
не© так жадно смоктала?
Ага! Оце, очевидно. О, це цiкаво!
Оповiстка:
"Банда розбишак, що зве себе Iнараком, цi © ночi з мiсько© лiкарнi для
душевнохорих силомiць викрала хорого хiмiка доктора Рудольфа Штора, що
нездужа на манiю винахiдництва. Зроблено це з метою шантажу довiрливих
людей на так званiй "Сонячнiй машинi" та головно для внесення заколоту в
громадянство.
Отже оповiща мо:
Апарат, який нiбито винайшов Р. Штор, розслiджувала спецiальна наукова
комiсiя пiд головуванням професора Ф. Бруннера. Вона визнала, що цей
апарат не ма нiяко© нi науково©, нi практично© вартостi i цiлком
безпотрiбною й безглуздою коробкою, витвором хороi фанiазi©
душевноненормальноi людини.
З огляду на серйознiсть мiжнародною моменту, в якому перебува
Нiмеччина в зв'язку з агресивними намiрами Союзу Схiдних Держав, в
iнтересах охорони порядку й оборони гро мадян од шантажу, забороня ться:
публiчну й приватну пропаганду шарлатанських винаходiв, мiж ними й так
звано© "Сонячно© машини". Винних у нарушеннi цi © постанови чека кара на
пiдсiаш законiв во нного часу.
За викриття схованки хiмiка Рудольфа Штора, як обвину Баченого в
крадiжцi брильянтiв та небезпечно хорого, оголошу ться нагорода в два
мiльйони марок. Характеристичнi ознаки Р. Штора: кривий на лiву ногу,
зрiст високий, темно-сiрi очi, тонкi вуста.
Полiцай-президiя Берлiна"
О, це повинно ©© розворушити хоч трохи!
- Дитинко! Вибачте, що я вас турбую. Але я не можу сховати вiд вас.
Дуже важне для вас. Знову про вашого доктора Рудольфа та його Сонячну
машину. Цiла урядова оповiстка. Хочете, я прочитаю?
Труда мовчки переводить очi iз стелi на Душнера й чека . Вiн,
хапаючись, голосно чита , весь час позираючи на непорушне хмарне смугляве
лице. Раптом воно темнi , очi оживають, уся постать пiдстрибу вгору, i
люто стиснений кулачок б' по канапi.
- Брехня! Пiдла полiцiйна лицемiрна брехня! Вiн не хо-рий! А Машина
зовсiм не безглузда коробка, ©хнi голови - безглуздi коробки! Фе, гидота!
I брильянтiв вiн не крав. А просто взяв для сво © Машини!
- Хм! А чого ж вiн попав у божевiльню?
- Вони його запакували туди!
- Ну, як же так: здорову людину, та ще за те, що вона винайшла таку
велику рiч, запакувати до божевiльнi? Це ж нелогiчно, дитинко.
- Ах, логiчно! А логiчно, щоб перевернений, старий, гидкий дегенерат
запакував навiки в тюрму молоду дiвчину i... А, знаю вашу логiку! Вашу
законну, моральну логiку! I герой Рудi, що втiк, i слава Iнараковi! I от
вiзьму й буду скрiзь вести пропаганду за Сонячну машину. Ану, нехай мене
карають "на пiдставi законiв во нного часу". Будь ласка! Як смi полiцiя
заборонити менi говорити, що я хочу? Як?
Чорно-срiбний лицар те зовсiм задоволений наслiдком роз-бурхання.
Дiйсно, що за несподiване Страховище ця дiвчина. Вся душа ©©, як хвиля -
то в один бiк гасне, то в другий. Ще справдi в цьому станi вибiжить на
вулицю та й почне вчиняти свiй бунт.
- Так, розумi ться, полiцiя не може забороняти. Це, справдi, може, вже
занадто. Але коли це справа Iнараку, то... Ну, та бог iз нею. А от
дозвольте менi прочитати ще одну цiкаву рiч. Це дiйсно вже щось зовсiм
та мне. Слухайте, дитинко, чи не до вас це стосу ться? Це оповiстка. На
першiй сторiнцi. Слухайте:
"Того, хто весною помилився в саду, хто вмi до гримувати свого слова,
об' кт помилки пiд словом честi повно© безпеки просить про побачення".
- Ну, що ви скажете, дитинко? Не вас? Нi? Ви нiде весною в саду не
помилялись? Слова свого ви дiйсно вмi те дотримувати, а от чи вмi те
помилки весною робити? Га?
Труда серйозно дума . Весною? В саду? Яко© саме весни? Може, Макс?
- Ах, дурницi! Iдiотська оповiстка. Я хочу в ресторан, Душ-нере! В
театр, у кабаре, куди хочете. I багато вина! Чу те! Я ©м покажу "таку
особу"! Тепер усе одно! Тепер я зовсiм вiльна. I щоб менi через два днi
театр був. Чу те? Капелюш! Рукавички!
***
Наделi знаменито влаштувалися собi: знайшли якогось далекого родича,
великого комерсанта, крамаря мистецькими народними виробами, вiн ©м да
роботу - i вони чудесно заробляють тепер. Усi сини покидали сво© фабрики,
примадикували в себе в помешканнi невеличкий електричний верстат i
працюють усi ю родиною. Робота легка, чепурна, цiкава: вишлiфовувати
склянi та глинянi вироби та розмальовувати ©х власноручно iз суто народних
рисункiв. Навiть старий i стара, та навiть маленькi Наделята, отi
пуцьвiрки, Грета та Лорхен, i вони тепер заробляють немалi грошi. Щодня
Герман, або Фрiц, або всi разом виносять iз помешкання цiлi валiзки
оброблених виробiв, а приносять новi замовлення.
Розумi ться, сусiдам чи знайомим вони адреси свого родича не дають - то
вже чорта з два, мiцно тримають про себе самих. Але милуватися виробами,
вже готовими, можна всiм, хто хоче. I якi, справдi, чудеснi скляночки,
вазочки, чашечки, горщечки, якi тонкi рисунки, фарби! Аж диво бере, що
проста робiтнича родина може справлятися з такою делiкатною роботою.
Звичайно, родич ©хнiй дав ©м секрет, без секрету, розумi ться, треба довго
мозолi натирати, щоб дiйти тако© вмiлостi.
Але ж i як завзято зате працюють! Цiлий день чути в них шкварчання,
пиляння, тихеньке постукування; з раннього рана до пiзнього вечора горить
робота в щасливих Наделiв. Першi днi то аж наче сп'янiлi всi були вiд
радостi та щастя, мало не цiлувалися з усiма, кого зустрiчали, хто
приходив до них. А тепер усi такi здоровi, бадьорi, веселi, привiтнi. Де
дiлася вiчна гризня ©хня, вiд яко© часом сусiдам доводилось вiкна зачиняти
та в пiдлогу стукати, щоб тихше гризлися. Тепер у них вiчно ясний смiх,
жарти, спiви за роботою. Бува ж щастя людям, в яких багатi та негордi
родичi.
Справдi, вiд самiсiнького ранку до вечора кипить робота в Наделiв; не
там, звичайно, де виставлено вже зроблену роботу на показ людям, а в
найдальшiй кутковiй кiмнатi, куди нiкому чужому не дозволя ться входити О,
в секрет роботи нiкого вта мничувати Наделi не хочуть. Навiть у сусiдню з
майстернею кiмнату нiхто не допуска ться. Та й мають рацiю: всякому
захочеться легкий хлiб перехопити.
I щовечора сини з важкими валiзками в руках весело виходять iз квартири
й легко сходами зносять ©х униз. Там на них уже чека стареньке,
поганеньке авто родича-комерсанта, забира валiзки - i майнули хлопцi як
на гулянку.
А Берлiн iз кожним днем щораз бiльше га бiльше гуде дивною чуткою,
хвилюючою казкою про та мну Сонячну машину. Пропаганда ©© заборонена
(дозволя ться тiльки в сатирично-гумористичних часописах смiятися з не©);
вживання ©© загрожу карою; нiде нi за якi грошi купити ©© не можна; нiхто
©© сам не бачив, нiхто сам того сонячного хлiба, розумi ться, не iв, на
дух не нюхав, на смак не куштував. А тим часом Берлiн щораз дужче та дужче
гуде тою казкою, наче хтось щодня пiдклада та й пiдклада вогню у
величезне залiзобетонове черево велетня.
Що таке Сонячна машина? О, це надзвичайна штука!
Сонячна машина то такий апарат, який сам собою витягу з рослини всi
соки; тi соки вiн процiджу , перетворю в новий чудодiйний газ. Тим газом
треба дихати, поки з'явиться пiт на чолi, i як з'явиться пiт, тодi людина
почува , що насити лась, i зараз же страшенно п'янi , ©сти ж зовсiм нiчого
не треба. Цей апарат винайшов син одного графа, якого батько за злочинство
нiбито хорого сховав у божевiльню, назвавши доктором Рудольфом Штором. В
дiйсностi ж вiн не Рудольф Штор, а граф.
О нi, Сонячна машина - це просто одна iз штук iндусько© окультично©
науки. Нiякого Рудольфа Штора взагалi на свiтi нема . Нiяких взагалi
апаратiв нема. Просто сугестiя. Людинi з нахилами медi©ма да ться в руки
який небудь предмет, для бiльшо© перекональностi скло, i через те скло
переда ться наказ орудно© центрально© волi. Об' кти цi © волi виконують
наказ, крутять яку небудь машинку, ©дять усяке чортзна що й почувають себе
так, як ©м наказано. Нiякого сумнiву, це робота агентiв Союзу Схiдних
Держав. Полiцiя вже арештувала кiлька суб' ктiв iз такими склами, дво з
них були китайцi, а один-вiдомий iндуський факiр, що недавно прибув до
вропи.
I з кожним днем виразнiш i виразнiш гуде Берлiн. Не можна, заборонено
президента. Ми тiльки тро знали про нього, а Iнараковi вже вiдомо. Як же
полiцiя може знайти цього божевiльного? Iнарак же тепер використа його
страшенно, надзвичайно. Ах, це таке щастя, що...
- Значить, ви гада те, що знайти його не можна? Нiяким способом?!
Граф Адольф безсило, як ранена птиця крила, пiдносить злегка руки й
пуска ©х знов униз. Сказати так певно, розумi ться, не можна, але
ручитися, що можна знайти, також неможливо.
- Ах, нема тут жiнки! Нема жiнки! Все було б добре.
Принцеса непорозумiло дивиться на страждаюче лице графа Адольфа.
- Яко© жiнки, графе?!
- Жiнки, звичайно© жiнки. Роману його, кохання, любовi.
Принцеса раптом густо червонi i, поспiшно пiдвiвшись, одходить убiк.
- Що ж би могла тут зробити та... жiнка?
Граф Адольф сумно посмiха ться.
- О, що!.. Вибачте, ваша свiтлосте, тiльки це був би найпевнiший спосiб
знайти його. Але ж цей божевiльний жив, як середньовiчний чернець. Та и
яка жiнка може закохатися в такого калiку?
Принцеса Елiза закушу нижню губу.
- I все-таки я не розумiю, графе. Ну, припустимо, в нього роман з
якоюсь жiнкою. Як вона може знайти його, коли припустимо також, згодилася
шукати й видати його нам? Як?
Граф Адольф знову посмiха ться, але так, як дорослi люди на запитання
дитини.
- О, це вже, ваша свiтлосте, зовсiм пуста рiч. Коли б ми знали таку
жiнку й вона згодилася нам помогти, тодi я ручуся, що за кiлька днiв ми
мали б його в руках.
- Але як же саме?! Як?!
- Дуже просто. Жiнка та дала б йому оповiстку в усiх газетах у тiльки
йому та ©й зрозумiлих висловах. Оповiстку помiстити на перших сторiнках.
Газети вiн, певне, чита , особливо тепер, коли його шукатимуть. Натрапить
на оповiстку i- прийде до не©.
- Ви дума те - ради жiнки вiн згодиться тепер ризикувати? Собою й сво ю
Машиною?
Граф Адольф вибачливо й соромливо-нiжно потуплю ться.
- О ваша свiтлосте, коли вiн дiйсно любить ту жiнку, вiя згодиться
ризикнути i собою, i Машиною, i всiм, що найцiннiше в життi. Але треба
ж, щоб вiн дiйсно любив. Та насамперед, щоб взагалi була в нього така
жiнка. Але цього якраз i нема . Напевно нема !
Принцеса рвучко, в гнiвi на те, що нема цього, вiдходить до вiкна й
неклiпаючими похмурими очима дивиться в сад. А граф Адольф нечутними
швидкими кроками ягуара, що попався в клiтку, ходить попiд стiною, нервово
тручи руки й скрипучи голосом.
Ах, яке ж нещастя! Якраз у такий момент. У момент тако© величезно©
ваги, коли рiша ться доля всього свiту, коли треба всiх сил. Ця проклята
Машина може внести такий заколот, таке замiшання в вропi, що Схiд голими
руками забере ©©. А тодi нi про яку Республiку Землi й мови не може бути.
Варварство, загин цивiлiзацi©, згубнi вiйни, занепад усього життя -
цiлковита катастрофа землi!
I все через якусь дурну божевiльну фантазiю якогось калiки, який
нiчого, крiм сво © маленько© висохло© амбiцi© вченого, бачити не може. I
якраз саме в такий момент, у такий момент!
Принцеса сто©ть непорушне. Чу чи не чу - невiдомо, але граф Адольф
вийма з кишенi папiрець i пiдходить до не© ближче.
- Дозвольте менi, ваша свiтлосте, прочитати одержану мною сьогоднi
телефонограму вiд пана президента.
©© свiтлiсть на мент озира ться, зирка на папiрець i, мовчки хитнувши
головою, знов одверта ться до вiкна.
Граф Адольф побожно прокашлю ться.
"Завтра увечерi буду в Берлiнi. Тут усе добре. Постанови Паризького
Конгресу будуть переведенi в життя за всяку цiну. Треба готуватися до
тяжко© боротьби. Великих iдей самi постанови не здiйсняють. Але... корона
Землi буде.
Прошу переказати це ©© свiтлостi".
© свiтлiсть не руха ться. Граф Адольф винувато хова папiрець у
кишеню. Так, розумi ться, ця iсторiя з Машиною, з утечею цього кретина не
може дозволити так бадьоро ставитись до слiв пана президента. Це
зрозумiло, але не треба вже так перебiльшувати ©© значення. З нею можна
буде боротись iншими способами. Ще сьогоднi вiн уживе таких заходiв, якi
цiлком спаралiзують нахабну вiдозву розбишацько© банди (як тiльки Рудольф
зв'язався з нею?). А вибухне вiйна - i тодi зовсiм не до Машини буде
Вибухнути ж вона мусить неодмiнно, вся справа тiльки в тому, яка сторона
згодиться взяти на себе iнiцiативу оповiстити вiйну. Тiльки в цьому тепер
уся справа. Народ принаймнi вже готу ться до вiйни. Громадянство
хвилю ться, нерву ться, але в потрiбний момент виявить i патрiотизм, i
потрiбне розумiння, i геройство. Принцеса раптом озира гься й простяга
графовi руку.
- Вибачте, графе, я мушу лишитися сама. Я - втомлена.
Граф Адольф злякано, поштиво цiлу руку й навшпиньках поспiшно виходить
iз салону.
Тодi принцеса почина швидко й нiтрошки не втомлено ходити по кiмнатi,
хмуро й жорстко зiбравши брови. Уста ©© знову стуленi мiцно й непохитно.
I, враз посмiхнувшись, загрозливо i з викликом, вона йде до столу,
надушу гудзик дзвiнка, бере папiр i почина писати. Нi, так не годиться!
Закушу губу, пильно дума , раптом уся спалаху рум'янцем i все ж таки
пише.
- Ваша свiтлосте?
- Так, Софi. Iдiть сюди. Ось оповiстка. Ви зараз же вiдвезете ©© в бюро
оповiсток i дасте ©© на першу сторiнку всiх газет. Сьогоднi ж у вечiрнiх
виданнях вона повинна з'явитись. Друкуватись повинна щодня й так довго,
поки припините. Свого iменi не повиннi давати. I вважайте, Софi: нiхто не
повинен про це знати. Розумi те?
- Розумiю, ваша свiтлосте.
- Iдiть. Сьогоднi ж за всяку цiну оповiстка повинна бути в усiх
газетах.
Софi виходить, i ©й чогось згаду ться той момент, як принцеса стрiляла
Нептуна.
***
Чорно-срiбний лицар обережно, стараючись не затарахкотiти чим небудь,
ходить, як наказано, не ближче, нiж на три кроки вiд сво © дами. його
маленька смуглява дама-дитинка добива ться телефоном розмови iз сво ю
сестрою Фрiдою. його вередлива владарка гнiва ться: двiчi вже до телефону
так само, як i вчора, пiдходить чоловiк сестри, сестра немов нездужа i
просить переказати через нього, що треба Трудi.
- Менi треба, щоб пiдiйшла до телефону Фрiда, а не ваша фiзiономiя!
Двiчi вже було це сказано пановi бароновi - i все ж таки на екранi
з'явля ться знову його куряче лице з ущиплива глузливим усмiхом.
Чорно срiбний лицар у цiй справi нiчим помогти не може. Та й нi в чому
вiн, власне, не помiчник ©й. Вона вже не лежить, як учора весь день, iз
мертво розплющеними очима, немов зацiпенiвши вiд жахливого здивування,
вона навiть не п' , як позавчора, не вiдпиха його, свого бiдного
чорно-срiбного лицаря, з таким ви©лядом, неначеб вiн пiдходив до не© не з
най-нiжнiшою любов'ю, а з щипцями для виймання зубiв. Вона навiть мужньо,
вiдважно цiлу його, вона геро©чно прийма його ласку, як чемнi дiтки
лiки, не даючи собi струшуватись од огиди всiм тiлом, а, навпаки, смiливо,
загонисто посмiха ючись. Ах, дитинка, вона чесно викону ©хнiй договiр.
Бiдна революцiонерка, вона зовсiм не думала, що той, хто руйну ,
насамперед сам дiста болючi вдари звалених ру©н. Дорога бунтарка, вона
зовсiм не знала, що бунт проти других насамперед бунт проти самого себе.
Нема сорому, ганьби, злочинства нi в якому вчинку, коли нема ©х у нас
самих. Коли ж бунтуючий руйнар лежить iз ожахненими очима або
конвульсiйне, одчайдушне, геро©чно посмiха ться на слово "сором i ганьба",
о, вiн iще нiчого не зруйнував, вiн тiльки жорстоко поранив себе.
- Душнере! Ми по©демо зараз до мо © сестри. Так!?
- Слухаю.
Куди вона хоче - всюди вiн по©де з нею. I коли треба, щоб вiн лiг, а
вона по ньому перейшла через прiрву, що вiддiля ©© вiд спокою та радостi,
вiн скаже покласти себе в труну, щоб ©й легше було переходити.
- Душнере! У нас револьвер ?
- , Трудо.
- Добре. Гальо!.. Гальо!
Бiдна владарка: "у нас". Вона уника "ти" й "ви". "Ти" вона самохiть не
може говорити, як не може самохiть (хоч яке чемне й смiливе дитинча) пити
рицинку. "Ви" вона теж не може говорити, бо це ж нечесно тепер, коли вона
продалася.
- Гальо! Це знову ви?.. Ага, чудесно. Так от слухайте, пане бароне коли
ви менi зараз же не пустите до телефону Фрiду, я вас уб'ю. Чу те? Так,
уб'ю... Я вам це цiлком серйозно заявляю. Сподiваюсь, ви менi повiрите, що
я можу зробити все, що я хочу й кажу.. Будь ласка. Я буду ждати не бiльше
як п'ять хвилин.
Душнер прикушу посмiшку.
На екранi зника куряче лице з кругленькими (неначе насмiшкуватими, але
таки добре переляканими!) очима. Бiдний барон, вiн, розумi ться, повiрив,
що вона вб' його.
- Ах, жаба! Вiн мене хоче переконати, що Фрiцi сама не хоче зi мною
балакати. Фрiда, яка тiльки жде мого слова! Ну, чекай! "Вiд тако© особи,
як ви, всього можна сподiватись". Ах так? Ну, добре! Побачиш, чого тобi
треба сподiватись од "тако© особи"! Душнере, треба сказати, щоб авто
подали.
- Воно готове кожно© хвилини, Трудо.
- А револьвер?
- I револьвер готовий кожно© хвилини. Але, зда ться, барон згодився
покликати... (твою чи вашу?..) кгм!. твою сестру. Значить, убивати нема
локи що за вiщо.
- О, в цього добродiя багато iншого... Гальо! Фрiдусь? Ну, нарештi!..
Тобi твiй дозорець казав, що я хочу балакати?.. Не чую. Ти так слабо
говориш. Ти справдi нездужа ш? Чого ти екран, завiсила? Я хочу бачити тво
лице. Не хочеш?! Я зовсiм погано тебе чую. Я хочу негайно з тобою
говорити. Я зараз до тебе при©ду. Чу ш? Приготуй усе, щоб зi мною ви©хати.
Куди?.. Зовсiм, геть. Те, що я обiцяла, я тепер можу зробити. Чу ш? Ну, я
©ду до тебе. Через двадцять хвилин буду. Бувай!.. Душнере, капелюш!
Занадто помалу ©де авто, занадто багато в Берлiнi трамва©в, занадто
пече сонце й занадто охоче з усiм згоджу ться Душнер.
Душнер дiйсно згоджу ться, бо хiба ж не занадто помалу крутиться земля
круг сонця, коли хочеться перескочити через вiки?
- Душнере. Я поки що буду вам говорити "ви". Добре? Потiм я постараюсь
iнакше - тепер нiколи. Так от: ви повиннi сидiти в автi, поки я там буду.
А коли я його вб'ю, ви згоджу тесь мене десь сховати и потiм утекти зi
мною й Фрiдою? Кажiть одверто - менi це заздалегiдь треба знати.
- Для чого ж вам убивати його, дитинко?
- Для того, щоб визволити сестру з неволi. Розумi те?
- Розумiю, Трудо.
- I згоджу тесь?
- Згоджуюсь.
- I схова те?
- I сховаю.
- I не бо©тесь?
- I не боюсь
Труда скоса, пiдозрiло й загрозливо огляда чорно-срiбну чепурну голову
з пукато-ласкавими, тихо-розумними очима.
- Давайте сюди револьвер.
Душнер охоче спокiйно пода револьвер. Труда хова його в торбинку й
знову пильно зверта скоса очi на лицаря: зда ться, вiн таки серйозно
ставиться.
Душнер цiлком серйозний, коли з ненабитого револьвера можна вбити
людину, то в такому випадку пан барон нехай нарiка вже на надприроднi
сили, яким для чогось екстрене потрiбне його життя. Вiн же зробив усе, що
сила зробити земнiй iстотi, яка ма дiло з такою неземною iстотою, як ця
дорога смуглява дитина.
Авто нарештi допленту ться до будинку барона! (I будинок теж така сама
стара, сiра ропуха, як i його хазя©н!) Душнер слухняно, покiрно лиша ться
чекати на вбiйницю, щоб одвезти ©© у схованку. А Труда, рiшуче тримаючи
торбинку з револьвером у руцi, входить у дiм. (Як тiльки стрiляються з тих
револьверiв? Щось там десь треба надушити чи пiдняти. Ну, та вже видно
буде!).
У холi ©© зустрiча сам барон. Лиса жовта голiвка зварено© курки на
довгiй курячiй ши© перебiльшено поштиво схиля ться, на синеньких устах
у©дливо-iронiчна посмiшка. Вiн дуже радий зустрiти високошановну,
надзвичайно шановну гостю в сво му домi. Величезна честь ©© вiзиту да
йому незрiвнянну нi з чим насолоду й щастя.
- Пане бароне, я хочу говорити з мо ю сестрою. Чу те? Коли ви
збира тесь ховати ©© вiд мене й...
О господи! Вiн хоче ховати? Надзвичайно шановна гостя гада , що вiн
такий страшний его©ст - не хоче подiлитися цим щастям iз сво ю дружиною?
Нiколи в свiтi! Будь ласка. Сестра нетерпляче, з тремтiнням чека .
- Але вас я прошу звiльнити нас од вашо© присутностi.
- З величезним сумом скоряюсь вашiй волi.
Фе, яка бридка, мерзенна iстота! Як вона похруску сво©ми паскудними
жовто сiрими пальцями.
Фрiда дiйсно жде сестру в сво©й спальнi. Дивно. Ну, розумi ться, зовсiм
не хора. сто©ть на ногах, одягнена, а вийти назустрiч не могла Жаба,
звичайно, не пустила.
Труда щiльно зачиня за собою дверi, замика ©х на ключ, а тодi вже,
труснувши мережаною пiною капелюша, весело пряму до сестри. Нi, Фрiда
таки, зда ться, справдi нездужа : вигляд якийсь розгублений, блiдий, очi
широченнi, непокiйнi.
- Ти що, Фрiдусь, дiйсно нездужа ш? Добридень.
- Так, я трохи... той... Сiдай, будь ласка.
А сама так само сто©ть, спираючись усi ю рукою об стiл - щоб не впасти,
чи що? - i широченними, напруженими очима спотика ться об Труду, зараз же
вiдстрибуючи вбiк.
- Ну, сидiти нема часу. Ти пригоiувалась?
- До чого?
- Ну, господи, "до чого"! До волi©. Я маю грошi. Розумi ш? Можеш
покликати сюди свого здохлятину й заявити йому, що свiй тестамент i сво
майно вiн може переписати на ту iдiотку, яка за це схоче жити з ним.
Фрiда почина чогось трудно дихати, якось чудно конвульсiйне водити
пальцями по столi, а очi стають iще напруженiшi, жалiбнi, величезнi и
гарнi.
- Я, Трудо, не можу... з тобою ©хати.
- Не можеш?! Чому?!
Фрiда спуска очi й переста корчити пальцi.
- Тому, що ти... зробила страшно негарно. Твiй учинок такий ганебний,
що... що я дивуюсь, як ти можеш мене кликати з собою.
Труда вся затиха . Вишневi опуклi губи стають висхлi, сiрувато синi,
бiля вуха виразно видно синю родинку, подiбну до довгасто© крапельки
чорнила. Фрiда ж смiливiше пiдводить сво© очi тiльки но зроблено© ляльки.
- Ти ославила наше iм'я такою ганьбою, що я.. що тебе нiхто до себе не
може прийняти. Ти викреслила себе з грома дянства. I ти хочеш, щоб я теж?
.
Труда мовчить i пильно, важко, невiдривне дивиться в ди тяче лице з
величезними очима, над якими сьогоднi хвилясте, виразно пушиться загониста
зачiска.
- Папа лежить хорий. Мама в такiм одчаю, що... Адольф нахваля ться
арештувати тебе й вислати з Берлiна. Всi знайо мi жахаються вiд самого
твого iменi. Бачиш, що ти наробила? Це страх, що ти наробила, Трудо!
Труда вперше бачить цю маленьку гарненьку жiночку з кри хiтним ротиком,
який так строго й повчально тепер складений. Вона пильно, з хмарною
цiкавiстю розгляда ©©.
- Та-ак? А як я це "наробила" ради тебе, що тодi?
- Ради мене!! Оце ма ш! З яко© речi!!
- З тако©, що ти благала. Ти сама нахвалялась убити й взагалi на все
пiти, щоб визволитись...
- О боже, чого не говориться в таких випадках! Але коли б я знала, що
ти можеш пiти на такий страшний сором, я б нiколи й слова тобi не сказала.
Ради мене! Оце тепер я винна. Ти сама весь час мрiяла про волю. А тепер
уже через мене. Розумi ться!
- Значить, ти не потребу ш мо © допомоги! Нi? Волi ш у цiй смердючiй
ковбанi з жабою далi жити! Добре! Бувай. Але цим разом дивись, Фрiдо, до
мене бiльш не прибiгай. Чу ш?
Труда рвучко поверта ться, iде до дверей i шарпа ©х. Вони замкненi.
- Ага, твоя жаба замкнула нас! Вона, розумi ться, пiдслухувала.
- Та ти ж сама замкнула дверi!
Труда гнiвно вiдмика й виходить. У сусiднiй хатi, похрускуючи
пальцями, низесенько вклоняючись, зустрiча ©© барон. Надзвичайно шановна
гостя вже вiдходять! Так швиденько? Так скупо ощасливили сво ю цiнною
присутнiстю?
Труда рапгом зупиня ться, заклада руку в торбинку й вихоплю
револьвера.
- Ще одне слово з тво©х жаб'ячих уст i...
Бароновi очi стають опуклi, як два сiренькi гудзиьи вiд черевикiв. Вiн
як прикипа на мiсцi, а в дверях спальнi тонесенько, жахливо скрику
жiночий голосок:
- Геть! Фiть моментально вiд мене! Ну!
Труда грiзно свистить i змаху дулом револьвера. Висхла куряча постать
барона вiдсаху ться вбiк i сунеться назад.
Тодi Труда, трiпнувши капелюшем, по хлопчачому вихиляючи клубами, не
хапаючись, виходить.
Чорно срiбний лицар по виразу всi © постатi Страховища бачить те, що
вiн заранi знав. Вiн нiжно всадовлю ©©, нi про що не пита , тiльки
тихенько, обережно погладжу безсило опущену на колiна смугляву ручку.
Карi похмуренi очi дивляться в одну точку перед собою й не клiпають. I
авто тепер не занадто помалу ©де i берлiнськi трамва© зникли з лиця землi,
i не стало пекучого сонця на небi. На вулицях якесь бiльше, нiж звичайно,
оживлення, газетники не встигають продавати газети, покупцi тут же читають
©х, тупчачись чередою, що застрягла у воротях. Труда не помiча .
Душнер зупиня авто, купу газету, просить дозволу про глянути Труда
дивиться в одну точку й не клiпне нi разу.
В такому разi не до газети, швидше додому.
Дома Труда ляга на канапу лицем догори й так само дивиться в стелю, як
дивилась у спину шоферовi. Нi звука, нi словечка.
- Трудонько! Дiвчинко моя!
Чорно срiбний лицар ста на колiна перед нею, бере смугляву безживну
ручку й тихо, сумно, нiжно говорить про те, що страждання неминучий
закон життя, але що в життi також i такий закон, який нiчому не дозволя
надовго затримуватись на мiсцi й страждання переверта на радощi, а радощi
на страждання.
I ще нiжнiше, ще обережнiше чорно срiбний лицар говорить про те, що за
всяке страждання дттiки вiн готовий платити авансом усiма тими радощами,
якi на його коптi лежать у його долi. Вiн не смi запропонувати купити ©©
полегшення одним маленьким актом, який i йому дасть щастя. Цього вiн не
смi ©й пропонувати. Але дитинка повинна признати те, що тисячолiтнi
забобони часом дужчi за молоду справедливiсть. Вони вросли в тiло людсько©
громади, i громада боляче б' того, хто пробу видерти ©х iз не©. Чи варто
ж видирати те, що навiки вросло?
Труда пильно, похмуро дивиться в стелю.
Дитинка повинна зрозумiти, що все на свiтi умовне, вiдносне. I всякий
чабобон так само не ма сили абсолютностi. Часом вiн - зло, часом - добро.
В одних умовах шлюб каторга, в других - засiб збiльшення сво©х сил, у
третiх - радiсне затвердження себе на дорозi до вiчностi.
Чорно срiбний лицар несмiло, чекаюче дивиться в непорушне лице. Потiм
зiтха й тихенько пiдводиться. Коли чула, то те, що не скинулась, не
обурилась, уже малесенький крок уперед. Але чи чула ж?
Душнер сiда побiч i тихенько перегляда газету. Що та юрба на вулицi з
не© так жадно смоктала?
Ага! Оце, очевидно. О, це цiкаво!
Оповiстка:
"Банда розбишак, що зве себе Iнараком, цi © ночi з мiсько© лiкарнi для
душевнохорих силомiць викрала хорого хiмiка доктора Рудольфа Штора, що
нездужа на манiю винахiдництва. Зроблено це з метою шантажу довiрливих
людей на так званiй "Сонячнiй машинi" та головно для внесення заколоту в
громадянство.
Отже оповiща мо:
Апарат, який нiбито винайшов Р. Штор, розслiджувала спецiальна наукова
комiсiя пiд головуванням професора Ф. Бруннера. Вона визнала, що цей
апарат не ма нiяко© нi науково©, нi практично© вартостi i цiлком
безпотрiбною й безглуздою коробкою, витвором хороi фанiазi©
душевноненормальноi людини.
З огляду на серйознiсть мiжнародною моменту, в якому перебува
Нiмеччина в зв'язку з агресивними намiрами Союзу Схiдних Держав, в
iнтересах охорони порядку й оборони гро мадян од шантажу, забороня ться:
публiчну й приватну пропаганду шарлатанських винаходiв, мiж ними й так
звано© "Сонячно© машини". Винних у нарушеннi цi © постанови чека кара на
пiдсiаш законiв во нного часу.
За викриття схованки хiмiка Рудольфа Штора, як обвину Баченого в
крадiжцi брильянтiв та небезпечно хорого, оголошу ться нагорода в два
мiльйони марок. Характеристичнi ознаки Р. Штора: кривий на лiву ногу,
зрiст високий, темно-сiрi очi, тонкi вуста.
Полiцай-президiя Берлiна"
О, це повинно ©© розворушити хоч трохи!
- Дитинко! Вибачте, що я вас турбую. Але я не можу сховати вiд вас.
Дуже важне для вас. Знову про вашого доктора Рудольфа та його Сонячну
машину. Цiла урядова оповiстка. Хочете, я прочитаю?
Труда мовчки переводить очi iз стелi на Душнера й чека . Вiн,
хапаючись, голосно чита , весь час позираючи на непорушне хмарне смугляве
лице. Раптом воно темнi , очi оживають, уся постать пiдстрибу вгору, i
люто стиснений кулачок б' по канапi.
- Брехня! Пiдла полiцiйна лицемiрна брехня! Вiн не хо-рий! А Машина
зовсiм не безглузда коробка, ©хнi голови - безглуздi коробки! Фе, гидота!
I брильянтiв вiн не крав. А просто взяв для сво © Машини!
- Хм! А чого ж вiн попав у божевiльню?
- Вони його запакували туди!
- Ну, як же так: здорову людину, та ще за те, що вона винайшла таку
велику рiч, запакувати до божевiльнi? Це ж нелогiчно, дитинко.
- Ах, логiчно! А логiчно, щоб перевернений, старий, гидкий дегенерат
запакував навiки в тюрму молоду дiвчину i... А, знаю вашу логiку! Вашу
законну, моральну логiку! I герой Рудi, що втiк, i слава Iнараковi! I от
вiзьму й буду скрiзь вести пропаганду за Сонячну машину. Ану, нехай мене
карають "на пiдставi законiв во нного часу". Будь ласка! Як смi полiцiя
заборонити менi говорити, що я хочу? Як?
Чорно-срiбний лицар те зовсiм задоволений наслiдком роз-бурхання.
Дiйсно, що за несподiване Страховище ця дiвчина. Вся душа ©©, як хвиля -
то в один бiк гасне, то в другий. Ще справдi в цьому станi вибiжить на
вулицю та й почне вчиняти свiй бунт.
- Так, розумi ться, полiцiя не може забороняти. Це, справдi, може, вже
занадто. Але коли це справа Iнараку, то... Ну, та бог iз нею. А от
дозвольте менi прочитати ще одну цiкаву рiч. Це дiйсно вже щось зовсiм
та мне. Слухайте, дитинко, чи не до вас це стосу ться? Це оповiстка. На
першiй сторiнцi. Слухайте:
"Того, хто весною помилився в саду, хто вмi до гримувати свого слова,
об' кт помилки пiд словом честi повно© безпеки просить про побачення".
- Ну, що ви скажете, дитинко? Не вас? Нi? Ви нiде весною в саду не
помилялись? Слова свого ви дiйсно вмi те дотримувати, а от чи вмi те
помилки весною робити? Га?
Труда серйозно дума . Весною? В саду? Яко© саме весни? Може, Макс?
- Ах, дурницi! Iдiотська оповiстка. Я хочу в ресторан, Душ-нере! В
театр, у кабаре, куди хочете. I багато вина! Чу те! Я ©м покажу "таку
особу"! Тепер усе одно! Тепер я зовсiм вiльна. I щоб менi через два днi
театр був. Чу те? Капелюш! Рукавички!
***
Наделi знаменито влаштувалися собi: знайшли якогось далекого родича,
великого комерсанта, крамаря мистецькими народними виробами, вiн ©м да
роботу - i вони чудесно заробляють тепер. Усi сини покидали сво© фабрики,
примадикували в себе в помешканнi невеличкий електричний верстат i
працюють усi ю родиною. Робота легка, чепурна, цiкава: вишлiфовувати
склянi та глинянi вироби та розмальовувати ©х власноручно iз суто народних
рисункiв. Навiть старий i стара, та навiть маленькi Наделята, отi
пуцьвiрки, Грета та Лорхен, i вони тепер заробляють немалi грошi. Щодня
Герман, або Фрiц, або всi разом виносять iз помешкання цiлi валiзки
оброблених виробiв, а приносять новi замовлення.
Розумi ться, сусiдам чи знайомим вони адреси свого родича не дають - то
вже чорта з два, мiцно тримають про себе самих. Але милуватися виробами,
вже готовими, можна всiм, хто хоче. I якi, справдi, чудеснi скляночки,
вазочки, чашечки, горщечки, якi тонкi рисунки, фарби! Аж диво бере, що
проста робiтнича родина може справлятися з такою делiкатною роботою.
Звичайно, родич ©хнiй дав ©м секрет, без секрету, розумi ться, треба довго
мозолi натирати, щоб дiйти тако© вмiлостi.
Але ж i як завзято зате працюють! Цiлий день чути в них шкварчання,
пиляння, тихеньке постукування; з раннього рана до пiзнього вечора горить
робота в щасливих Наделiв. Першi днi то аж наче сп'янiлi всi були вiд
радостi та щастя, мало не цiлувалися з усiма, кого зустрiчали, хто
приходив до них. А тепер усi такi здоровi, бадьорi, веселi, привiтнi. Де
дiлася вiчна гризня ©хня, вiд яко© часом сусiдам доводилось вiкна зачиняти
та в пiдлогу стукати, щоб тихше гризлися. Тепер у них вiчно ясний смiх,
жарти, спiви за роботою. Бува ж щастя людям, в яких багатi та негордi
родичi.
Справдi, вiд самiсiнького ранку до вечора кипить робота в Наделiв; не
там, звичайно, де виставлено вже зроблену роботу на показ людям, а в
найдальшiй кутковiй кiмнатi, куди нiкому чужому не дозволя ться входити О,
в секрет роботи нiкого вта мничувати Наделi не хочуть. Навiть у сусiдню з
майстернею кiмнату нiхто не допуска ться. Та й мають рацiю: всякому
захочеться легкий хлiб перехопити.
I щовечора сини з важкими валiзками в руках весело виходять iз квартири
й легко сходами зносять ©х униз. Там на них уже чека стареньке,
поганеньке авто родича-комерсанта, забира валiзки - i майнули хлопцi як
на гулянку.
А Берлiн iз кожним днем щораз бiльше га бiльше гуде дивною чуткою,
хвилюючою казкою про та мну Сонячну машину. Пропаганда ©© заборонена
(дозволя ться тiльки в сатирично-гумористичних часописах смiятися з не©);
вживання ©© загрожу карою; нiде нi за якi грошi купити ©© не можна; нiхто
©© сам не бачив, нiхто сам того сонячного хлiба, розумi ться, не iв, на
дух не нюхав, на смак не куштував. А тим часом Берлiн щораз дужче та дужче
гуде тою казкою, наче хтось щодня пiдклада та й пiдклада вогню у
величезне залiзобетонове черево велетня.
Що таке Сонячна машина? О, це надзвичайна штука!
Сонячна машина то такий апарат, який сам собою витягу з рослини всi
соки; тi соки вiн процiджу , перетворю в новий чудодiйний газ. Тим газом
треба дихати, поки з'явиться пiт на чолi, i як з'явиться пiт, тодi людина
почува , що насити лась, i зараз же страшенно п'янi , ©сти ж зовсiм нiчого
не треба. Цей апарат винайшов син одного графа, якого батько за злочинство
нiбито хорого сховав у божевiльню, назвавши доктором Рудольфом Штором. В
дiйсностi ж вiн не Рудольф Штор, а граф.
О нi, Сонячна машина - це просто одна iз штук iндусько© окультично©
науки. Нiякого Рудольфа Штора взагалi на свiтi нема . Нiяких взагалi
апаратiв нема. Просто сугестiя. Людинi з нахилами медi©ма да ться в руки
який небудь предмет, для бiльшо© перекональностi скло, i через те скло
переда ться наказ орудно© центрально© волi. Об' кти цi © волi виконують
наказ, крутять яку небудь машинку, ©дять усяке чортзна що й почувають себе
так, як ©м наказано. Нiякого сумнiву, це робота агентiв Союзу Схiдних
Держав. Полiцiя вже арештувала кiлька суб' ктiв iз такими склами, дво з
них були китайцi, а один-вiдомий iндуський факiр, що недавно прибув до
вропи.
I з кожним днем виразнiш i виразнiш гуде Берлiн. Не можна, заборонено