Вiнниченко Володимир. Сонячна машина

за спиною.
Що особливо страшне в усiй цiй блискавичнiй катастрофi - це знищення
дi©, руху, дiяльностi. Не втрата сили, влади, багатства, слави, все це -
порох, дим. А втрата активностi. Вся Нiмеччина, вся вропа ще руха ться за
iнерцi ю, старим рухом, як колесо машини, в якого вже взято паси вiд
джерела енергi©.
Дурнi, жалюгiднi фантазери iз сво©ми планами! Вони обтяли рушiйний
ремiнь i гадають, що той галас i гуркiт, який iде вiд порожнiх "вiльних"
махових колiс, дiйсний рух. Вони вбили найцiннiше в людства -
активнiсть. Сонячна машина вбила мiкроб iнтересу. Але де нема мiкробiв
iнтересу, боротьби, там нема нiякого життя, i всякi плани тiльки iнерцiя
теоретичних функцiй мозкiв.
Порожнеча. Абсолютна, мертва порожнеча, як у склянiм апаратi, з якого
випомпувано повiтря.
Але невже не могло все пiти iнакше? Що ж усi економiчнi, соцiологiчнi,
фiлософiчнi теорi© й науки? Де ж дiлися проклятi й пiдлi "закони"
поступовостi, закономiрностi, логiки, обов'язковостi? Випадок, простий же
випадок: фанатик довбався десять рокiв у сво©х мрiях i додовбався до
Сонячно© машини. Мiг же вiн i не додовбатись? Тодi, значить, усi "закони"
функцiонували б далi? Але факт той, що випадково (випадково, чорт
забирай!) йому поталанило натрапити на вдатну комбiнацiю сво©х мрiй. I
факт той, що всi закони логiки, конечностi, доцiльностi стали дiяти з
фатальною, слiпою силою на користь цi © випадково© идатно© комбiнацi©,
факт той, що все вiдбулось i вiдбува ться далi з такою самою логiкою й
неминучiстю, як i годi, коли котиться з гори розсаджена скеля. Всi за кони
ваги, тяжiння, зцiплення, роз' днання - всi вони функцiонують собi далi й
сприяють руйнiвничому, страшному, не одхнльпому руховi розсаджено© скелi.
Мертенс сiда в фотель i заплющу очi.
Що ж можна було зробити, щоб спинити цей рух? Нiчого, Що може зробити
людина, коли котиться з гори ця скеля? Знищити всi попереднi сприятливi
умови похилiсть юри, силу вибухового матерiалу, закон ваги й т. д. Абсурд.
От так само абсурд думати (як гада Штiфель), що можна було спинити
Сонячну машину, цебто знищити всi попереднi, створенi вiками й законами
минулого сприятливi умови для Сонячно© машини.
Мертенс розплющу очi.
Значить, це був не випадок, а неминучiсть? Результат та мних, захованих
од аналiзу, тисячами напрямiв попереплiтаних сил, якi збiглись на цiй
точцi з конечнiстю руху планет i дали оце паршиве згубне скло, а за ним
усi конечнi, неминучi, страшнi його наслiдки?
I знову Мертенс ходить по пишних помертвiлих покоях i довгенько сто©ть
бiля вiкон, дивлячись на змерзле небо. Якiсь люди (служба, мабуть) з
оберемками трави, весело поблискуючи один на одного зубами, iдуть iз парку
до палацу. То - челядь, що году ться Сонячною машиною. Його колишнi
охоронцi, що дивились на нього з мурашками по тiлу. Тепер вони навiть не
глянуть на вiкна. Вони ще варять i подають йому ©сти, але це доти, доки
Каесем не виробив нових планетарних планiв господарства. Хе!
А коли надходить вечiр, Мертенс лежить на канапi в далекiй маленькiй
простiй якiйсь кiмнатi, яку вiн тiльки тепер знайшов, i дивиться в
т мно-сiру запавутинену присмерком стелю. I тодi наста найгiрше. Тодi в
порожнечi, в пустцi почина моторошно, як покинутий пес, вити туга. Туга
за червоним волоссям, за Мартою Пожежею. Не за Елiзою Пожежею, не за
сотнями жiночих тiл, що перейшли крiзь його обiйми, як проходять люди
крiзь ворота, а якраз за тою одною жiночою iстотою, вiд яко© на все життя
лишилося та мне, незiтерте нiякими обiймами, тепле тепло. Не за обiймами
Марти Пожежi, не за танцем чотирнадцятилiтньо© кровi ви туга, а за тим
дивним, грiючим, нiжно-сумним, невимовне рiдним ством жiнки. Нехай усе
гине, руйну ться, летить у безодню iсторi©, нехай луска його слава, як
дитячий мiхур, нехай шашiль Сонячно© машини перегираь на потеруху його
владу, силу, багатство Ах, що б це осе, коли б була тут та iстота, вiд
яко© незримими, нерозгаданими шляхами проходить у мужчину та мне, дужче за
всю мертвiсть темперагури скляного безповiтряного апарату тепло!
Мертенсовi згаду ться покiйниця жiнка, покiйний дворiчний син.
Коли б хоч вони були! А де може тепер бути Марта Пожежа? Як можна було
не розшукати ©©? Померла, може, давно? Так, померла, а як i живе десь, то
однаково померла. Нема. I часом iде Фрiдрiх Мертенс до телефона й пробу
гелефо-нувати до принцеси Елiзи. Вiн зна , що це зайвий сором, зайвий
дотик до роз'ятрено© рани пониження, а проте пробу . Пониження сидiти и
чекати, поки увiльниться крапелька енергi© й дасть пропуск його токовi.
Пониження дожидати вiдгуку й класти слухавку, не дiставши нiяко© або
дiставши все ту саму вiдповiдь:
- Принцеса в лабораторi©! © не можна турбувати.
Спочатку Мертенс казав сво iм'я: Фрiдрiх Мертенс просить. але, коли
байдужий голос одповiдав, що однаково, хай просить, хто хоче, - наказано
не турбувати, Фрiдрiх Мертенс бiльше вже не каже свого iменi.
Чого принцеса сидить у лабораторi© того фатального божевiльного, що
заразив сво ю хоро-бою весь свiт? Що вона там робить, що не можна
турбувати нi для кого, навiть для... хе! для ©© умовного нареченого?
Так, умови не виконано. Трону не буде. I нареченостi нема . Нiчого
нема. тiльки скеля, що логiчао неминуче летить iз гори, трощачи все на
свойому шляху. На скелi весело й гордо сидять i "дiють" комахи,
розробляючи "планетарнi" плани руху скелi.
А Марти Пожежi нема. А яке щастя було б узяти ©© за руку, вийти з
палацу й зникнути з нею нiкому не вiдомим десь у малюсiнькому куточку
сп'янiло© планети. Забитись у крихiтну щiлинку, пригорнувшись до ©©
недовiдомого тепла всi ю душею - i хан летить скеля туди, куди намiтили ©й
невблаганнi, залiзнi закони.
Але Марти нема , а виюча iз задертою до порожнього неба мордою туга.
Мертенс iде до маленько© кiмнати й випива склянку за склянкою мiцно©
американсько© горiлки. Туга, захлинувшись алкоголем, замовка , i Мертенс,
витираючи потоки iпоту, вигнаного американським питвом, похитуючись, iде
до сво © пишно© помертвiло© спальнi.
***
Пiв на п'яту! Люба, бронзово смуглява прозоро одверта дiвчинка знову
стала матово-смутна. Так одверто, на©вно, так хвилююче невинно стала
смутна, матова. Бо вже пiв на п'яту. Бо вже Макс дивиться на годинника, бо
вже збира ться до то© страшно©, важно©, насмiшкувато хижо© трупо©дки.

Мила, зворушлива Труда! Що тепер може бути страшного на спiвучо п'янiй
вiд щастя землi? Вогкi, смiхотливi, "фе, якi непри мнi" очi трупо©дки? А
яке ж, дозвольте спитатися, дiло смугляво-бронзовiй дамi чорно-срiбного
лицаря до "фе, яких непри мних" очей трупо©дки?
А хоч би й так? А хоч би й "страшна" була та вогка смiхотливiсть? А хоч
би "страшна" була затуманена диханням смутку прозорiсть? Та що з того? I
хай. Вiн iз спiвом щастя розчинить дверi душi всiм "страшним"
смiхотливостям, прозоростям, смуткам i танцям. Ну, що ж, вiн може, коли
вона хоче, розiгнати смуток бронзових очей от тут, у цiй залi, на очах
оцих усiх "алчущих i жаждущих". Але вiн пiде до страшно© трупо©дки й так
само розжене ©© насмiшкуватiсть. Тепер вiн розжене. О, хай собi смi ться,
глузу , проклина . А вiн розкине загати душi, розмахне обiйми й зми ,
залл , затопить усi глуми й прокльони.
Ух, Сузанно, набирай бiльше повiтря в груди - захлинешся!
А вiрна дама чорно-срiбного лицаря по-дитячому старанно й по-жiночому
хитро раху цифри, ©й абсолютно байдуже, хто до кого ма йти о п'ятiй
годинi. В не© важна громадська робота.
I так, люба, неуважно кива головою на прощання, так заклопотано стягу
на бронзовi очi чорно синi крила брiв, нахи-лившися до важних громадських
цифр. Ех, Трудонько, взяти б твою невмiло неуважну заклопотану голiвку в
обидвi лапи, пiдвести, сипнути в яснi тво© уникливi очi п'яного щастя - i
хай вони запрозорiють, засмiються тим блиском, що був то дi, колись давно
давно. Чи вже весь дощенту вiддала чорно-срiбному лицаревi?
А на вулицях у темних тiсних колодязях - i прозорiсть, i блиск, i
п'янiсть, i страшенний безмежний простiр. Простiр i п'янiсть у
напiвпорожнiх бюро, крамницях, банках, майстер нях Розгублено щасливi i
непорозумiло-сяючi, п'яно-розгорненi посмiшки, безладна, безцiльна,
здивована хода серед безмежного простору, як щойно вилупленi курчата - аж
похитуються вiд народженостi. А то нетерпляча поспiшнiсть, прожогливiсть,
одстрiлювання на всi боки здивованим захватом. I аласливi сп'янiлi юрби з
чорними коробками на спинах, iз гiтарами, мандолiнами, флейтами, бубнами.
Стiни вулиць, по-втикуванi головами, кивають, бiлiють посмiшками "Слава!
Слава!" А кому слава? Розумi ться, не старенькому Шопенгауеровi, а щастю,
а п'яностi, а любовi, що радiсно пану на святочних, безладних, очманiлих
вулицях.
Трамвай сунеться помалу, п'яно, безладно. Набитий тiлами, смiхом,
гомоном, чорними коробками, духом сонячного хлiба, блиском, простором, вiн
задиха ться вiд сво © повiльностi. Вiн би з охотою пiдстрибнув, змахнув би
крилами й полетiв за кам'янi канали. А замiсть того раптом утика ться в
юрбу й загруза . Юрбу мiсить смiх-аж труситься вся, аж пiдскаку .
- Що там таке! Що там? Та не тiснiться, панове! Гей, громадяни! Що там
сталося? Пропустiть трамвай! Чу те? Гей!
Куди там! Усi очi влипли в один пункт i на трамвай i не клiпнуть,
промiняться, трусяться смiхом.
Макс через реготливi голови шука того пункту.
Ага! Магазин одягiв Гольдмана. Магазин вищих, вибраних, випещених
iстот, недосяжний для середнiх смертних. Перед дверима пiвколо тiл. У
пiвколi двi постатi: одна скромно одягнена в усе темне, iз скромним
кремовим мереживом на бiлiй безкровнiй ши©, з круглим, але скромним
черевом. Вона страшенно схвильована, наскаку на другу постать, гнiвно,
обурено бухка в не© жовтявими пукатими баньками очей, шарпа ©© за руки,
тягне з не© одежу.
Друга постать - величезна, добродушна, одягнена розкiш-но.
нiжно-фiалковий шовковий пiвсмокiнг, пiнисто-золотисте жабо, в руцi
чудесний, наймодернiший, з iнкрустацiями цiпочок. Пишнiсть i розкiш вищих,
вибраних iстот. Але диво: голова, шия, руки волохатi, незграбнi, з грубою,
анiтрошки не випещеною шкiрою, з чудесними робiтничими пальцями.
Псевдовипещена фiалкова постать добродушно посмiха ться, похитуючись од
шарпанини темно скромно©, розводить руками, знизу плечима й увесь час
апелю до юрби коротенькими фразами. А юрба щоразу, як вiд електричних
дотикiв, струшу ться вiд цих апеляцiй бурхливим смiхом. Макс насторожу
вуха.
- Це грабiж! Це розбiй серед бiлого дня! Скидайте, я вам кажу, зараз же
всю одежу. Зараз же!
Величезна, пишно вбрана постать широко посмiха ться до юрби - ©й ця
iдея до вподоби.
- Оце не погана штука! Та так таки геть чисто все? До со рочки? Смiх,
як горохом по барабану, дрiботить по натовпу.
- Все, що ви вкрали! Все!
Рудий волохатий велетень добродушно обража ться.
- Е, що ж ви кажете, де ж я там украв? Крадуть потай,
а ви менi самi вибирали, примiряли, вихваляли.
Юрба вибуха реготом.
- Мiй пане! Я вас зараз же вiддам у руки полiцi©!
- Е, навряд. Де ви ©© тепер знайдете? Вся сто©ть у черзi за сонячним
склом.
Тут слухачi не витримують i громовими оплесками вiдзначають
високомистецький момент цiкаво© п' си.
- Браво! Правда!
Другий актор у безсилому мовчазному одча© скида жовтявими баньками на
юрбу - ух, такi самi грабiжники й злодi©, як. i цей! Яко© помочi вiд них
чекати? I такий його вiдчай безпорадний i так явно програна гра його, що
елегантний велетень пройма ться жалем.
- Та навiщо вам грошi тепер, пане Гольдмане? Начхайте ви на них!
- Я не хочу вiд вас грошей! Вернiть менi одежу!
- А нащо вам тепер ця одежа? Вiзьмiть собi в магазинi скiльки треба, а
решту роздайте людям ©й-богу, пане Гольдмане! Бо однаково порозбирають
самi. Та от, дивiться!
З магазину, дiйсно, виходять елегантно одягненi люди з цiлими паками в
руках - вони одяглися самi, ще й додому набрали чого треба Вони весело й
лукаво кивають велетневi - очевидно, одна кумпанiя. А за ними мляво
поспiша продавець.
- А грошi? Гей, слухайте, грошi!
Елегантно повдягненi покупцi смiються - от чудачина, якi тепер грошi?
Пан Гольдман якийсь мент уражено, дико дивиться на грабiжникiв, хоче
щось крикнути, але раптом маха рукою, вiдверта ться i, як , iде геть од
магазину, просто на стiну юрби - берiть, розбирайте, грабуйте!
Стiна розступа ться iперед ним, пропуска , ковта й уся, як вода, перед
якою знято загату, бурхливо, з реготом i криками влива ться в магазин.
Дорога трамва вi вiльна. Половина пасажирiв скотилася в юрбу, а друга
половина нерiшуче смi ться.
Грабiж чи жарт, чи так i слiд тепер?
Макс смi ться цiлком рiшуче. Розумi ться, рудий велетень ма бiльше
прозорливостi, нiж слiпий Гольдман iз сво ю купецькою iнерцi ю.
Розумi ться, все самi порозбирають, пороздiлюють, порозносять, рiвно,
справедливо, кожному вiдповiдно до потреби. Стане ще просторнiше,
вiльнiше, буде ще бiльше вибачливо©, спокiйно© добродушностi, любовностi,
п'яностi, щастя. I на розчищеному мiсцi створять новi одяги, багатшi,
пишнiшi й розкiшнiшi за всi одяги, що були коли-небудь на старенькiй
землi.
Одягайтеся ж, голi, узувайтеся, босi, прибирайтеся, занедбанi! Хапайте
сво©ми корiнчастими пальцями недосяжнiсть вищих, стягайте кумирiв,
розбивайте ©х смiхом вашо© добродушностi, мiшайте в купу вищiсть i
нижчiсть i куйте, творiть iз них дину радiсну сонячну рiвнiсть!
А коли перед вами стояли перепони до храмiв краси, коли жрицi ©хнi
вимагали вiд вас поганьблення ваших святинь за ©хню любов, смiйтеся тепер
- перепони впали разом iз усiма святинями, i безплатно, вiльно, смiливо
хапайте жриць i пийте ©хню любов повними цебрами. I коли вони вас ждуть у
гротах, одягненi тiльки в зеленi лiани, наготувавши цiни за сво©
поцiлунки, не торгуйтеся, не скупiться - усе давайте, обiцяйте й смiйтеся.
I берiть усе, берiть iз п'яним зойком радостi й визволення. Бо кiнець
тепер усiм торгам й продажам.
***
Вже пiв на шосту. Вже пройшов початок намiчено© програми, вже частина
гостей напiдпитку, а Макса все ще нема .
Невже ж не прийде зовсiм? Графiвна не пустить? Шкода, шкода, що
пролетарiат не вiдчува потреби телефонiв, а то б можна було хоч телефоном
роз'яснити шляхетнiй кокотцi, що нема чого ©й боятися за свого коханця, що
це побачення дуже безпечне й навiть вигiдне для графiвни.
Дякувати графiвна повинна за нього, в ноги поклонитися сво©й суперницi,
трiумфувати, казитися вiд радостi.
Сузанна сьогоднi iскриться, пiниться красою. Крiзь нiжно-бузковий
серпанок сукнi гнучко, легко, жваво вигина ться то в той бiк, то в другий
оголене, туге, кольору молодо© матово-вишлiфовано© слоново© костi тiло з
нiжно бузковими тiнями. Вiд напружених пиптикiв грудей за кожним рухом
трiпотливими радiусами пробiгаюгь по серпанку темно-бузковi променi очi
сьогоднi вогкiшi, п'янiшi, смiхотливiшi, вони сьогоднi буйнi,
розмашистi-гей, розсгупайiеся всi!
А Макса нема . Та невже ж не прийде? Невже не дасть останнього щастя:
витягти з льоху душi цю калiкувату, злу, як недолуплену кiшку, любов,
викинути ©© сюди на прилюддя, бити ii, плювати на не© й запльовану, добиту
жбурнути йому в лице. I раювати з його гнiву, i трiумфувати з його
ревностi, i танцювати на його пониженнi, образi, лютi, сумi. Танцювати до
закривавлення свого серця, до зацiплено© нестями, до екстазу самозаклання.
Скульптор Дорн несмiло шука лiктем шляху до ©© танцю. Рано, Дорнику,
ще рано, почекай, поки прийде той, що буде розiп'ятий для останнього
танцю.
Уже шоста година. Пiвкруглий дах банi втягнений у стiни, над головами
високо вгорi в сiро-зеленявiй осiннiй синявi туго, як льоди в океанi,
просуваються пухкi кучугури хмарин. А тут, унизу, в жагучiй
молитовно-сласнiй тузi тягнеться до них мармурове тiло Краси.
Розшарпаними, п'яними пасмами й клубками гойда ться круг не© фiмiам,
прощальний, останнiй, ридаючий фiмiам. Перисто-фарбною,
скаламучено-галасливою, дзенькiтливою, брязкiтливою пiдковою оточу ©©
стiл. Всi мiсця побiч господинi зайнятi, тiльки одне вiльне, тiльки одне
лiворуч, бiля серця. I невипитi стоять бiля цього мiсця келихи, випустивши
всi бульбашки й iскорки зеленувато-срiбного вина. I не випили останнього
келиха вогко-хижi, буйнi очi прикрито© бузковим серпанком мавки. I вже
часом задума на мент приколю очi до одно© точки, ковтнувши галас,
дзвякiт, регiт.
I раптом iз-за незаймано-чистих нiг Краси з'явля ться золотисто-бiлява
хвиляста голова з чорно-синiми бровами.
Очi ©© широко, непорозумiло розгорненi, на чiтко-червоних, як накусаних
устах, нерiшучо-здивований усмiх.
Сузанна гнучко, окрилено пiдводиться i, впевнено несучи грудьми наперед
свою голiсть, вогко, смiхотливо вiта очима.
- Браво! Я думала, ви вже не прийдете.
I, присунувшись губами до смуглявого лиця золотисто-бiляво© голови,
швидко видиха разом iз духом вина:
- Хочеш iнкогнiто? Правда? Нiхто не зна , що ти член Каесему. Так
краще? Га?
- А, все одно! Але чекай, Сузi, я думав, що застану тебе саму. Я зовсiм
не...
- О, нiчого! Це також усi мо© друзi. Ми в тiсному колi по-дружньому
справля мо маленьке свято. Ходiм, ходiм! Па-нове© Пан Нiманд, мiй добрий
друг, трошки запiзнився через деяку невдосконаленiсть сучасно©
комунiкацi©. Вiн просить вибачення й обiця екстрене наздогнати нас.
Галас, дзенькiт, брязкiт припорошуються легеньким шаром уваги. На Макса
наводяться плями рiзнокольорових облич i проводжають аж до його мiсця,
лiворуч бiля господинi. Ага, це той самий, колишнiй! Непоганий екземпляр
пiджидала Сузанна. Тiльки, зда ться, пановi Нiмандовi наздоганяти не тре
ба - його очi так вогко, iскристо плавають од лиця до лиця, губи такi
червонi й усмiх такий вселюбовпий, що вiн цiлком смiливо може не тiльки
разом iз усiма, а навiть на iпередку Вакхово© колiсницi ©хати далi.
Макс струшу хвилястою гривою, ну, що ж, нехай i так. I так мило,
втiшно, чудесно Милi, бiднi, п'янi трупо©дськi пики! Бiднi "аристократи" -
вони навiть тепер не такi вже понафарбовуванi й порозмальовуванi, як
колись; вони такi пом'ятi, ошелешенi, вибитi з сво © самозакоханостi,
вищостi, вiдмiнностi, такий одчай пробива ться крiзь цей веселий галас; та
ще бiльше: вони оце самi собi прислужують. А на весь ганок, на всi сходи,
на всю величезну залу один-однiсiнький порть , який iще лиша ться тiльки
для того, щоб пiдiбрати найкращий момент для досконального обiкрадення
бiдно© Сузi. Забере, дурненький, у не© ©© цяцьки, ганчiрочки, камiнцi й
утече. I нi вона, нi вiн не знатимуть, що вiн iз таким самим успiхом
замiсть ©© "дорогоцiнностей" мiг би набрати битого скла й жорстви.
Але ж Сузi яка гарна сьогоднi! Ах, господи, яка ж вона пекуче,
нестерпно гарна! Серце за кожним поглядом на не© з тихим криком пада в
гарячу темну яму! Що сталося з нею?! I що за банкет, що за "маленьке
свято" справля вона з сво©ми друзями? Невже свято поховання старого?! Чи,
може?...
Сузанна щось шепоче сусiдовi справа, скручено повернувши до Макса
оголену обточену спину з пухнастим темно-бронзовим шовком волосся на ши©.
Iнтимно, нiжно, переконуючи, поклавши руку йому на плече, шепоче. Сусiда
схилив рiзкий мужнiй профiль, не руха ться, не клiпа - не вiрить. Хе, i
вiн уже, очевидно, зна трошки Сузанну! А вона десь загрозливо лукаво
шепоче: "Ти - милий! Чу ш: ти - милий!"
Хм, так, може, це "маленьке свято" не таке вже близьке до свята
похорону?
Ну, що ж, хай i так. Хай навiть i цей чудний, дурний, тоск ний бiль. 1
це любо, i це мило, милий навiть рiзкий горбоносий профiль, i Сузаннин
шепiт, i самотнiсть серед цих чужих, може, навiть ворожих до нього,
порозмальовуваних людей. Бо яка може бути тепер самотнiсть, чужiсть,
ворожiсть?
Очi Максовi зустрiчаються з великими, непорушно ветром леними в нього
очима. Щось знайоме! Ага, це ж та Мадонна, що колись тут танцювала бiскаю!
Яка нiжна, щось говоряча скорботнiсть у поглядi, яка чудна пильнiсть,
неодривнiсть од його очей. Раптом од столу тихо-тихо здiйма ться оголена
до плеча рожево-бiла рука Мадонни з келихом у пальцях, повiльно пiдносить
келих до рiвня очей, i голова Мадонни злегка кива йому. Макс хапа свiй
келих, також пiдносить до рiвня очей i також здивовано й радiсно кива .
Тодi Мадонна, не зводячи з нього погляду, помалу п' , закинувши лице
назад. Але i погляд, i повiльнiсть, i скорботнiсть кажуть, що не вино вона
п' .
- О пане Нiманде! Що з вами?! Хiба вам можна?! Ах, вибачте! Ну,
розумi ться, за пиття до Рити можна всi скрижалi заповiдей розбити на
черепочки.
Макс поверта голову до Сузанни. I зразу Мадоннинi величезнi, скорботнi
очi стають такi маленькi, блiдi, невиразнi. Аж дивно, аж образливо за
Мадонну. I зразу знову тоскний бiль стру©ться вiд лукавих, нiжно-свiжих,
як шкуринка баклажана, трошки припухлих (розумi ться, вiд кохання) уст.
- Тепер, панi радникова, все можна. Навiть...
- О! Ма те дозвiл? Може, навiть попозу те пановi Дорновi? Вiн хоче
злiпити вашу голову. Вона йому дуже вподобалася. Сподiваюсь, iм'я Дорна
навiть вам вiдоме?
Ах, он це хто! Скульптор Дорн. Той самий скульптор, через якого не
полетiла Сузанна на Гiмала©. Король скульптурного портрета, як же не
знати!
Макс iз веселим болем нахиля голову: розумi ться, славне iм'я Дорна
навiть йому вiдоме. I, розумi ться, вiн з охотою попозу , якщо тiльки
матиме для цього час. Але...
- "Але"?! О пане Максе, ви повиннi попозувати! Я вас дуже прошу. Ну,
ради нашо© дружби! Га?
I навiть смiшок розта вiд чудних гарячих iскорок болю у вогких очах
телицi.
- Та навiщо, власне, вам, щоб пан Дорн..
- Ну, менi це треба! Дуже треба. Я обiцяла пановi Дорновi, я хочу йому
зробити при мнiсть. Я його так запевняла, що ви згодитесь, що ви - мiй
друг.
Ага, вона запевняла його, що Макс тiльки друг, що Макс навiть згодиться
позувати ©© коханому. I коли згодиться, то це буде найкращий доказ ©©
запевнення.
Оце дiйсно справжнiй, остаточний, безсумнiвний кiнець. Оце справжн
"навiки". Коли в очах таке благання, таке жадне, шукаюче чекання, то тут
сумнiвiв уже нiяких не може бути. Нi сумнiвiв, нi захованих надiй. Голо,
чисто, як у пiсковiй тоскнiй пустелi.
- Хм Я, розумi ться, з великою охотою Але який такий особливий iнтерес
може бути для пана Дорна в мо©й головi?
Великий iнтерес! Величезний, надзвичайний! I для пана Дорна, i для
мене. Ну, уявiть собi, що я обiцяла йому вашу голову. Мушу ж я виконати
свою обiцянку? Нi!
Натяк на Соломею? Чи просто вирвалась така подiбнiсть?
- Вiн вам такий близький? Але сили дивитися в очi вже не вистача
Сузанна прикушу нижню губу ага, проклятий, любий, болючий, ага!
- На це питання дозвольте, друже, поки що вам не вiдповiдати. Ви
викона те мо прохання без пояснень? Добре?
Макс не пiдводить очей, мовчить i все переверта на столi то на один
бiк, то на другий срiбний нiж iз тонкою рiзьбою на держалнi. "Бея нiяких
пояснень". Та й справдi, навiщо якiсь пояснення, коли й без них усе ясно.
Ясно, що кiнець. Ясно, що бiль страшенно тисне на плечi, на груди, що
дихати трудно. Ясно, що треба за всяку цiну не показати цього болю.
Нi, не тiльки не показати, а викинути його, струсити його з плечей, з
грудей, з дихання. Дихнути на всi груди, вiльно, легко, просторо, як iще
пiвгодини тому дихалось. Бо що сталося?! Хiба там, за стiнами цього храму,
не було простору, волi, п'яно©, сонячно©, щасливо© легкостi? Що значить
перед тою величчю цей крихiтний "храм" iз п'яними, бiдними, в агонi©
людьми, з цими марiонетками, що так довго мали себе за надприроднi iстоти
й що тепер уперше починають передчувати гiрку дiйснiсть. А з них же першi
- "меценатка" Сузанна й ©© "велетень", "король", "генiй" - пан Дорн I чи
не пiдле свинство, не сором, не ганьба забути це все, пiддатися
тру-по©дським настроям! Кiнець!
Ну так що? Хiба ж його вже не було? Хiба ж уже не було сказано
"навiки"?
- Пане Максе, я ж чекаю вiдповiдi.
Пан Макс швидко пiдводить голову.
- Ах, вибачте, ради бога! Я мiркував, як менi викро©ти час.
- Так ви згоднi?!
- Та, розумi ться, згоден! З охотою, з при мнiстю! Чому ж би менi не
згодитися, коли це всiм нам тiльки при мнiсть, а менi ще й честь?
Вона ще не вiрить, ще вишуку в нього на лицi правди, ще навiть не
радi , аж хмуриться.
- Та, ©й-богу, Сузанно, згоден! От тiльки коли саме? Це вдень,
розумi ться? А скiльки часу? Годину на день досить!
Сузанна раптом яснi , - повiрила нарештi!
Сузанна яснi : ага, милий Масi взяв себе в руки, йому цiлком "байдуже",
вiн да ©й свою голову, щоб вона пiднесла ©© Дорновi, вiн навiть свою
скажену амбiцiю вiдда ©й. З амбiцi© да на пониження амбiцiю. А добре
володi собою, браво! Але нехай, нехай iще трошки почека - чи стане в
нього далi цi © буйно-весело© байдужостi?
- Ну, спасибi. Максе! Я страшенно рада. Вибачте, я не можу, я зараз
скажу Дорновi.
Дорн балака з сво ю сусiдкою - вiн усi ю спиною десь прислухався до
©хньо© розмови. Ну, й нехай собi, що йому, Максовi, до спини Дорнiв,
Сузанн i всiх оцих нещасних конаючих людей?
I знову погляд, опукою перекочуючись iз обличчя на обличчя, впада , як
у ямки, у дво великих, темних, питально-пильних очей Мадонни. Впада й не
може вже викотитись. I вiд того, що не може вже викотитись, що очi
невiдривне всмоктують його, що в лицi тужне здивування, навiть хмарна
грiзнiсть, у грудях поверх болю пробiга хвильками чудний холодок.
I вмить якийсь голос, рух облич, затихання гомону. Ямки випускають
погляд, i Макс перекочу його вбiк на кiнець пiдкови. Там сто©ть i витира
хусткою чоло iстота, дечим подiбна до людини, але явно жаб'ячого
походження. Бiле, кругле, широке, зовсiм жаб'яче черево, зеленi, короткi й
товстi лапки, нiяко© ши©; широченнi щелепи з тонкими жаб'ячими устами й
вузеньке, лисе чоло. А з потилицi й бiля щелеп чорне. Люди-носхожа iстота
крутить головою, жахливо витираючи пiт: вона не хоче сiдати, вона хоче
говорити - надзвичайнi подi©! Хiба що склянку холодного, як кров поетки
Круг, вина Надзвичайнi подi©!
До iстоти зараз же простягаються руки з келихами вина, i всi пильно,
нетерпляче слiдкують, як зелена лапка переверта в щелепи склянку й вино
лл ться в бiле широке черево.
- Дякую! Годi© Дякую! Панове! Надзвичайнi подi©! Насамперед дозвольте
донести вам, що бiльше ми не дiстанемо цього чудесного нектару, подiбного