Вiнниченко Володимир. Сонячна машина

лишатись дома! Будь ласка.
Регiт вибуха ще рiзнофарбнiшим фонтаном. Оця дiйсно може дати.
- О, ця переповнена молоком!
- Та що ж ви дасте? Що? Нi, чекайте, що вони дадуть? Свiтло дасте?
- Дамо!
- А воду?
- I воду.
- А яким чином? Нi, почекайте, почекайте: а яким чином ви це зробите?
- "Яким чином, яким чином"! Уй, маруди!
Ще молодше, безбороде, чисте, рожеве личко люто кривиться в гримасу й
показу соковитого червоного язичка зарослiй, бородатiй регiтливiй купi
голiв. Голови розриваються, як бомби, новим вибухом реготу, а два молодi
обличчя, видершись iз них, спiшать далi.
- Та куди ж ви! Гей! Переповненi молоком, куди ви?
- Не держiть ©х - вони до©тися побiгли!
- А дивiться, дивiться! Он уже цiлий загiн переповнених молоком летить
Iз прапорами! З музикою.
- А ти б, чоловiче, зна ш що. менше б зуби вискаляв. Люди хороше дiло
задумують, а ви тут...
- О, ма ш! Ще один переповнений молоком!
- Та вже краще бути переповненим молоком, нiж дурiстю.
- Ого! Та воно ще ла ться. А по мордi не хочеш?
- Та ну, годi вам! Це ж жарт...
- Розумi ться, хороше дiло, хто ж...
На бородатi, зачучверенi голови налiта загiн молодi, як зграйка
ластiвок на старi, чорнi, кострубатi iпнi. Зелено-золотi прапорцi, золотий
блиск очей, щебет голосiв, ляскiт труб, закотистий смiх, безладний спiв
заливають, закривають старi пнi змивають ©х i волочать у бурному потоцi за
собою.
I цiлий день на площах сто©ть молитовне тихий натовп, а по вулицях буя
вакханалiя молодостi, спiву, смiху, танцiв i зелено-золотих прапорiв.
Вiтер обома руками хапа з землi людську радiсть, перекида ться нею,
бризка в розчиненi вiкна, п'янить, чучверить голови, посмiшки, душi.
I цiлий день п'яно й щасливо посмiха ться Велика Матiр до розчучверених
дiтей.
***
Принцеса Елiза явно хора. Вона совiсно викону сво© обов'язки, вона з
усi © сили сто©ть бiля iпечi, геро©чно ми посуд, саможертовно прибира
кiмнати, але всiм вже ясно видно, що вона хора. Та й як не захорiти.
погане годування, постiйна дрiбна робота й постiйна туга за коханим.
I графиня, i панi Штор, i старий граф i по черзi, i всi разом умовляють
©©, просять, вимагають не робити нiчого? Але принцеса тiльки мовчки
повiльно крутить головою - вона зовсiм не хора, вона почува себе цiлком
здоровою й буде робити все, що лежить на ©© обов'язку.
Одначе, коли вона не сто©ть бiля печi, не ми посуду й не прибира
кiмнат, тодi вона лежить на канапi лицем догори, заплющивши очi, i не
руха ться.
I можете собi уявити: Страховище за©жджа за принцесою Елiзою, щоб
узяти ©© разом iз собою на експедицiю по вугiлля. органiзовану Вiльною
Спiлкою Творчо© Працi. Не бiльше й не менше, як на експедицiю по вугiлля.
I то з ласки, з особливо© протекцi© Страховища. Та чого ради принцесi?! А
того, що це ©© розважить, навчить i вилiку од усього. Але коли Страховище
бачить мертвяче, блiде, з гострим овалом i моторошно загостреним
блiдим-блiдим кiнчиком носа лице Елiзи, то воно само з жалем згоджу ться,
що до "переповнених молоком" принцесу зарахувати не можна й по вугiлля
©хати, мабуть, справдi не слiд. А страшенно шкода: надзвичайно цiкавий
потяг - усе молодь, майже все закоханi парочки, всi вагони уквiтчано
вiнками, зеленим гiллям, прапорами Сонячно© машини. Народу запису ться до
роботи така сила, що нема навiть рацi© далi записувати. З усiх кiнцiв
радiусами сплива до театру народ. Ах, як шкода, що бiдненька Елiза не
може бачити, що там робиться коло театру, а самому театрi, на вулицях, на
площах. Музика, спiви, танцi, обiйми. Люди сп'янiли. Кожне в страшенному
захватi, наче були люди в страшнiй облозi, але ворог одступив - i всiх
охопила несамовита п'янiсть визволення. I яка в усiх надзвичайна
ввiчливiсть тепер, попередли-вiсть, галантнiсть. Ах, надзвичайно шкода, що
з бiдною Елiзою саме в такий страшно гарний момент трапилась ця iдiотська
хорiсть. Коли б Елiза по©хала, вона напевно тепер повiрила б в Сонячну
машину.
Принцеса Елiза дивиться в стелю й чу чи не чу - невiдомо Лице
задумливо тихе, байдужне, моторошно синювате-блiде. Але, коли Труда
проща ться, лице помалу поверта ться, i Елiза сво©м звичайним твердим
грудним контральто просить Труду зараз же, як вернеться з вугiльно©
експедицi©, неодмiнно за©хати до не©.
- О, неодмiнно! Обов'язково! I Рудi привезу!
- Ну, йому не цiкаво. Та й менi не хочеться чужих бачити. А ви
при©жджайте. Добре? Самi при©жджайте, без нiгого. Я вас люблю, Трудо.
Пiсля того вечора. Пам'ята те?
О, ще б Труда не пам'ятала! Ах, як це страшно-страшно давно було! Ну,
©й треба iпоспiшати. На не© в авто чекають Макс i чорно-срiбний лицар.
Принцеса мляво Диву ться:
- I чорно-срiбний лицар? З Максом?
Ну, звичайно, з Максом! А чому б нi? О, вони в не© нiчого, не сваряться
так, як iншi, як, наприклад, дво прекрасних, чудесних товаришiв, Тiле й
Шпiндлер (колишнi iнаракiстиi). Правда, бiдний Душнерчик мусив повернути
слово. Ах, Елiза нiчого не розумi . Ну, нехай, як вона вернеться з
вугiльно© експедицi©, вона все-все розповiсть Елiзi. Надзвитайно цiкаво й
гарно. I взагалi така маса скрiзь цiкавого, нового. Наприклад, в одно©
знайомо© два чоловiки Ну, от просто два собi чоловiки й бiльше нiчого. I
не соромляться, не ховаються, живуть усi разом, мирно, весело, гарно. I,
навпаки, в одного маляра - двi жiнки теж разом живуть, теж не ховаються,
тiльки, зда ться, жiяки сваряться. Але, розумi ться, Душнер, чорно-срiбний
лицар, зовсiм тепер не чоловiк. О, як можна? Хiба, маючи Макса, можна
навiть подумати про когось iншого?!
- Уй, я ж засидiлась! Вони страшенно будуть сердитись. Ну, Елiзо,
голубонько, доправляйтеся швидше. Щоб ви вже зовсiм були здоровi, як ми
вернемось. Добре?
Елiза пiсля цього вiзиту не вста навiть на обiд.
У домi тепер тихо i вдень, i вночi - всi горiшнi ви©хали по вугiлля.
Тiльки дiти технiка вранцi, поки вийдуть iз матiр'ю до лiсу, трохи
гомонять.
Тиша й чекання залягли у цiлому мiстi.
Нема вже недавнiх спiвiв, танцiв, смiху на вулицях. Нема коло води
запальних суперечок i мiтингiв - нi танцювати, нi сперечатись нема бiльше
чого, треба тiльки чекати.
Навiть небо похмурилось, задумалось, заплакало дрiбними, нудними
баб'ячими сльозами.
А принцеса Елiза у вiльнi хвилини вже не лежить у себе на канапi, а
чудно, непокiйно блука по порожньому саду. Наче жде чогось чи тужить за
кимсь i нетерпляче вигляда його. Тiльки ж, зда ться, нiяко© звiстки вiд
принца Георга й досi не мала, i так само невiдомо ©!й, чи живий ще вiн. А
в рухах, у всiй постатi, на лицi часом така виразна, нестерпна тоскнiсть,
така боляча нетерплячка, що графинi не раз хочеться пiдiйти й заспоко©ти
бiдненьку як-небудь.
Та чим же ти ©© заспоко©ш?
А часом зненацька зупиниться, задере голову й швидко почина водити
очима по небу, наче шукаючи, чи не летить з якого боку ©© залетiлий орел.
Цiлком серйозно шука очима по небу!
Бiдна-бiдна дiвчина!
***
Стук, грюк, тупiт, шаркiт, галас, регiт. Дрижать шибки, обсипа ться
стеля, труситься посуд, у вухах гупа , ляска .
Це горiшнi повернулись iз вугiльно© експедицi©. Гей, перевiряйте лампи,
хутко електрика буде! Добре кранти закрутiть - вода затопить дiм! Гей,
малярi, де гiтара?
А внизу тихо, принишкло. Графиня коло хорого графа, чита йому
старих-старих поетiв. А принцеса Елiза все ходить i ходить по кiмнатi,
поглядаючи у вiкно. Коли цi повернулися, то, значить, повернулись i тi. Та
вже й горiшнi лозатихали - мабуть, у сад пiшли чи полягали вiд утоми, а
Труди все нема.
Аж ось дивний, давно забутий, майже фантастичний крик авто. Круг
будинку повз вiкна прожогом пролiта сiра блискуча маса, з вихором
закружля й зника за рогом. Принцеса Елiза приклада руки до лиця и жде.
Господи, чого ж вона там плута ться? Та чи Труда ж це?
Швидкий, частий тупiт нiг. Хапливий, нетерплячий стукiт у дверi.
- Увiйдiть!
Ну - "увiйдiть". У кiмнату влiта бiло-чорний вихор. Бiлий капелюх аж
на чорно-синiх кучерях, на однiй руцi синiй жакет, у другiй квiтки. Жакет
летить на канапу, капелюх за ним, а квiти бурно пiдлiтають до самого лиця
iпринцесi. З поля, з лiсу, натуральнi, свiжi, спецiально для Елiзи
збиранi.
- Ну, як здоров'я? Як? Краще? Зовсiм добре? Правда? Ой, гарно! Страшно
рада! Ох, я так стращдо стомилася. Так чудесно, любо стомилася, Елiзо. Я
мущу сiсти. Правда, чудеснi? Правда? А ви подивiться, який там гарний
бузок. Це вам спецiально вiд доктора Рудi. Що таке! Що там, Елiзо? Бджола
там? Чого ви злякались?
Елiза пiднято смi ться - маленький жучок, дурницi. Треба швидше квiтки
у воду. (А сама якась чудна: напружена, очi хоро блищать).
- Ну, як же там? Привезли вугiлля?
Труда пада на спинку фотеля й розпина по нiй руки.
- Вугiль, нафту, маюн, радiй, гелiонiт! Десять потягiв! Це - першi.
Завтра дальшi. Потiм дальшi. Потiм дальшi. Елiзо, через мiсяць ви будете
мати щастя бачити мене на сценi Великого Театру.
Чорно-бiлий вихор зненацька диву ться:
- Слухайте, Елiзо! Та ви ж можете бути прекрасною, надзвичайною
артисткою! Зна те ви це? Та нi нi що ви смi тесь. Зна те ви це чи нi? Я
серйозно, Елiзо, кажу. Цiлком серйозно!
- Не знаю, Трудо, i не хочу знати.
- Чому?!
- Ну, ця справа нецiкава. Краще розкажiть менi про вашу експедицiю. Але
детально, докладно, все-все! (А очi скляно, чудно блищать!)
- Ну, добре. Про вас ми ще поговоримо. Але дiро експедицiю я так не
можу. Насамперед треба, щоб нiхто не заважав. Треба дверi замкнути й
нiкого не пускати. А то мама зараз прийде й усе переплута . Або ще
хто-небудь. Ключ ? Чудесно. От так. А тепер я мушу скинути черевики. Макс
добув новi, але вони такi крихiтнi, що я мушу весь час ходити навшпиньках.
Можна менi сiсти з ногами на канапу? А ви поруч. Добре? I потiм ви з мене
не дуже смiйтесь, я зовсiм не своя вiд усього цього. Ох, Елiзо, яке щастя
жити на землi! Я нiколи в тисячнiй частинi не могла навiть уявити собi
тако©... тако©... Ну, нема слова в мене! Ах, як прекрасно горить ваше
волосся пiд променем. Ви зна те, я ж колись була певна, що ви волосся
фарбу те на червоний колiр, а брови - на темний. Ну, добре. Так, значить,
про експедицiю? Тiльки ви не сердьтесь, коли я роз повiдагиму розпанахано
й без ладу. Я цими днями вся чисто розпанахана, безладна i... Можна вас
гаряче, гаряче поцiлувати? Тiльки в волосся! Тiльки в волосся! Ух, який
теплий нiжний дух. Ви зна те, Елiзо? А проте, дурницi! Так, значить, про
експедицiю? Добре. Iз самого початку? Як складали потяг, як розпалювали
його дровами? Нi, це не цiкаво Правда? Ну, насамперед народу зголосилось
стiльки, що ми могли взяти на два потяги тiльки соту, може, частину. А,
де! Тисячну, стотисячну. Ну, одне слово, якби з мiшка горiхiв взяти
жменьку. От скiльки ми могли взяти, ©хали ми туди до копалень цiлих три
днi. Цiлих три днi, мажете собi це уявити. А ранiше треба було всього
вiсiм годин. Але як ми ©хали, Елiзо, якби ви бачили! Поволю-у-сеньки,
поволюсеньки. Як у темнiй хатi напомацки йдем. Ну, та зрозумiло: скiльки
часу не функцiонували залiзницi. Колi© поржавiли! Ну, i зупинялись на
кожнiй станцi©, розшукували мiсцевих залiзничникiв, iпереводили якiсь
стрiлки, щось лагодили. Один раз за©хали ие в тому напрямi й мусили
вертатись. Але то дурниця! Ми, розумi ться, везли з собою масу вiдозв i
манiфестiв Вiльно© Спiлки. Населення вибiгало назустрiч, дивилося на нас,
як дикуни на аероплан, потiм впадало в дикий ентузiазм. Маса народу просто
благала нас узяти ©х iз собою. Тут же записувались до Вiльно© Спiлки,
просили роботи. Я вам кажу, Елiзонько, це був просто трiумфальний похiд.
Цi три днi промайнули як три хвилини. Ви уявiть собi, Елiзо: сонце,
весняний, теплий, нiжний вiтер, зелене-зелене поле, небо широке-широке, i
наш потяг! Всi вагони вiдкритi, уквiтчанi вiнками, прапорами; скрiзь
музика, спiви. I парочки, парочки! Потяг парочок! Iй-богу! Ну, може,
десять процентiв було неспарованих, окремих собi людей. Але зна те, хто з
нами ©хав? Зна те? Нiколи не вгада те! Мертенс! Можете собi уявить? Навiть
у нашому вагонi, разом iз Рудi, з тим самим Рудi, якого вiн... Ну, нiчого.
Але, зна те, Елiзо, вiн дiйсно страшенно розумна людина! Просто
надзвичайна! Ви ж зна те, ми всю дорогу вели засiдання. Зовсiм справжнi
засiдання - з президентовi, секретарями, дебатами. Уявiть собi цю картину,
Елiзо: поле, небо, вагони на вугiлля, спереду i ззаду музика, спiви, а на
нашому вагонi - засiдання. А на йолi дикi конi. Маса коней здичавiла,
бiгають табунами. Але. маса й загинула взимку - коней, корiв, птицi,
собак. I от засiдання. Виявля ться, Елiзо, це все ж такя не так просто -
вiдновити все. Страшно це складяаi iсторiя. Менi спочатку страшно стало,
коли я слухала промови. Все ж так цупко чiпля ться одне одного. Ну,
скажiмо, пошити всiм черевики. Взяти шкуру й пошити? Правда? Ой-ой! Але,
Елiзо, ви зна те, наш Рудi - просто надзвичайний! Навiть Мертенс мусив
признати його "надприродну", як вiн сказав, "прозорливiсть i генiальну
гостроту розуму". Коли вiн говорить, то так усе ясно, просто й так разом
грандiозно, так усе далеко й широко видно. А скiльки енергi©, Елiзо? Я
нiколи не думала, щоб у Рудi, у нашого мовчазного, стриманого, трошки
соромливого анахорета була така маса енергi©, сили, волi. Макс також
сильний, але Макс - бурний, вулканiчний, безутримний. Йому треба все разом
- на один мах, з вогнем, iз жагою. А Рудi, навпаки, спокiйно, методично,
але аалiзно. Iрма (моя хороша приятелька, артистка!) до тако© мiри в нього
закохана, що коли говорить про нього, то все лице горить плямами.
Iй-богу!.. Але, бiдна Елiзонько, ви страшно, страшно схудли, от тепер
це надзвичайно видно© Ви ще не зовсiм здоровi. I блiда ви така! Елiзо, ви
повиннi негайно ©сти сонячний хлiб! Негайно! Ну, як ви можете ©сти ту...
ту стару ©жу? Для чого? Я не розумiю.
Принцеса Елiза проводить рукою по чолi й. по лицi, неначе зганяючи
блiдiсть.
- Ну, мене лишiть, Трудо. Нецiкаво. Що ж? у доктора Рудольфа роман iз
цi ю Iрямою?
- Ах, iдiоти! Iрма просто мене драту . Уявiть собi: вiдома красуня,
розумна, страшто приваблива, в не© е щось схiдне, загадкове в лицi,
знаменита спiвачка, голос такий, що за самий голос можна, я не знаю як,
закохатись. Мала м-асу при-клонникiв, через не© люди вбивали себе. I
раптом-, мажете уявити собi цю чудачку, боГться! Бо©ться нашого Рудi, як
маленька дiвчинка! I що бiльше закоху ться, то бiльше бо©ться, хвилю ться,
вкрива ться червоними плямами.
Принцеса Елiза знову проводить рукою по лицi.
- Що ж, доктор Рудольф не вiдповiда ©й, чи що?
- Ах, не вiдповiда ! Розумi ться, вiдповiда . Але сам доктор Рудольф
такий самий iдiот, як i вона. Абсолютно нiяко© смiлостi нема . Мужчина
мусить буть навiть трохи брутальний. Правда? Ну, в кожному разi,
iнiцiативний, смiливий. А Рудi...
Труда обурено, зневажливо знизу плечима й перемiня позу. Сонце косою
золотою палицею вперлось ©й у чорно-синi кучерi i поблиску в бронзовому
оцi.
- Ну, ви, може, не зна те, як вiн поводиться.
- Я не знаючi Я?! Та я кожне слово, кожний рух ©хнiй знаю. Краще навiть
за саму Iрму й за самого Рудi. Нiяко© iнiцiативи нема . От що!
Чистiсiнький тюхтiй!
Елiза раптом скляно, дзвiнко смi ться й гаряче, навiть трошки бурно
обнiма Труду за ллечi.
- Ах ви комiчна й мила, Трудонько.
- Чим же я комiчна? Сердять вони мене страшенно.
Нездарнi Елiза ще дзвiнкiше смi ться
- Ну, чого ж сердитись, Трудо? Звiдки ж ви зна те, що вiн ©© любить?
Казав вiн вам про це?
- "Казав, казав"! Абсолютно нема нiяко© потреби, щоб вiн казав, коли й
так усе видно Як вiн може не любити Iрму? Як? Це виключено А вся причина в
тому, що вiн - анахорет, що вiн жив страшно морально й нi одно© жiнки не
зазнав. Я певна, що вiн не зна , як треба цiлуватись. Ви зна те це?
Серйозно!
Елiза раптом гаряче, пекуче, по самi очi червонi . Червонi й смi ться
таким тихим тремким смiхом, так нiжно обнiма за плечi Труду, що Труда
здивовано поширю очi й аж одсува ться назад, щоб краще бачити цю палаючу
голову.
- Чого ви смi тесь? Ви не вiрите?
- Я вiрю! Я вiрю! Але ви це так мило, так надзвичайно мило кажете, що я
не можу бути серйозна, моя дорога, моя хороша Трудонько!
Труда i здивовано, i серйозно водить очима по лицi Елiзи.
- А зна те, Елiзо, от ви в цей мент страшенно гарнi! I ви, зна те,
страх мiнлива. Ви можете в одну мить постарiтись на десять рокiв i
помолодiти. От тепер у вас така нiжнiсть, м'якiсть, така дитячiсть у лицi,
що аж не вiриться. Я це вже й ранiш помiчала. Ви можете бути безумно
приваблива. Але бува те й така суха, колюча, що, зда ться, об вас можна
подряпатись. I червонi те ви так щиро й палюче, що аж дивно. I зовсiм од
дрiбницi! Ну, що я сказала?
- Ви нiчого, нiчого не сказали, i не будемо зупинятись Ну, як же ви все
ж таки вугiль добували! Ви самi копали в шахтах?
- Нi, там маса запасiв. Але ми будемо копати! I вже копають Вже щодня
буде йти сюди вугiль i всяке iнше паливо. Що ж ми тут привезли? Дурницi!
На кiлька днiв Нi, це треба регулярно, систематично, за планом. Рада
Спiлки виробля цiлий план. Ах, Елiзо, як може бути гарно, прекрасно жити.
Ви уявiть собi, що коли ми будемо працювати всього по двi обов'язковi
години на день - усього по двi години! - то ми всi, всi без найменшого
вийнятку, будемо мати, перше - прекраснi !помешкання, друге - чудовi,
зручнi, розкiшнi меблi, трет - в кожнiй кiмнатi буде кiно, екран,
телефон, кiногазе-та, радiофотографi© з усього свiту, четверте - всi ми
будемо носити найтонше полотно, шовки, найкращi матерi©, п'яте - в кожного
буде авто, аеро всяких систем, шосте - ми зможемо лiтати з одного кiнця
землi на другий, нiяких кордонiв, нiяких нудних урядовцiв, урядiв, нiяких
цих нацiй, рас- усi наро ди - просто люди й бiльше нiчого! Елiзонько, дух
же забива ? ©й богу, менi просто дух забива ! I це ж буде! Буде неодмiнно,
через якийсь рiк уже буде!
I от раптом лице знову постарiло на десять рокiв: зникла дитяча нiжна
рожевiсть, замiсть не© - суха чернеча суворiсть, загострений блiдий кiнчик
носа й цей чудний, непри мний, напружено скляний блиск очей.
- Так. Але цiкаво знати, хто б то робив усе це?
- Як хто?! Ми!
- Хто ж то "ми?
- Ну, всi ми Я, ви, Макс, Рудi, Вiльна Спiлка, кожний працездатний
чоловiк i жiнка.
Елiза холодно знизу плечима. (Видно, ну, видно ж, що вона не те що не
вiрить, а не хоче вiрити ©й треба не вiрити!)
- З яко© речi? А як я не хочу працювати? Я хочу мати авто, аеро,
музику, театр, шовки, я хочу лiтати з одного кiнця землi на другий, я хочу
лежати, кохатись, смiятись i зовсiм не хочу працювати Ну, i як же тодi?
Труда пресерйозно й твердо дивиться просто в скляно-сухi очi Елiзи
- Будь ласка. Не працюйте.
- I ви менi все дасте?
- Все дамо.
Елiза з недоброю полегкiстю смi ться й злегка обнiма за плечi милу,
строгу, таку "iдейно переконану" постать, розумi ться, все дурницi, i вона
ма право не вiрить.
- Мила Трудо! Та ваша Спiлка через тиждень помре вiд виснаги сил Бо
таких, як я, охочих усе мати й нiчого не робити, буде дев'ятдi©ят дев'ять
i дев'ять десятих процентiв усiх ваших "працездатних" чоловiкiв i жiнок.
Труда вмить уся стрiпу ться й аж ста на колiна на канапi. О, коли так,
то вона доведе ж цiй запеклiй трупо©дцi.
- Неправда. Цiлком неправда! Принцеса робить наклеп i на себе, i на
всiх людей. I принцеса, i всi тi дев'ятдесят дев'ять процентiв абсолютно
не такi. Та навiть за старого режиму кожний що-небудь робив, мав якесь
заняття. Найбагатшi люди, цiлком-цiлком забезпеченi, i тi мусили - так,
так, мусили - мати собi якесь заняття, щоб не бути бездiяльними. То спорт,
то якiсь собi там колекцi©, то мiнiстерський портфель, а все якесь
заняття. Бо не може, абсолютно нiхто не може жити без нiяко© дiяльностi!
Господи, та коли б ©©. Труду, примусили нiчого не робити й жити отак, як
малю Елiза, вона б себе вбила. Серйозно, серйозно! Та вона хоче все
робити, все знати, все вмiти. Хоче, сама хоче, без нiякого примусу. ©й
страшенно цiкаво, наприклад, робити рiзнi матерi©. Страшно ©й це
подоба ться. Особливо шовки. I вона неодмiнно, крiм театру (театру вона
нiзащо не покине - ого!), крiм театру, неодмiнно буде працювати на фабрицi
матерiй.
- А в шахтах хто працюватиме?
- Будь ласка, можу й у шахтi. Теж iнтересно. А коли це всього двi
години обов'язково - так що тут страшного? Сам же Мертенс вирахував, що
бiльш, нiж двi години, не треба. Сам Мертенс! Та й то поки не будуть
удосконаленi машини. Вся ж робота буде машиною провадитися. А Рудi каже,
що без нiякого сумнiву, можна буде гелiонiт уживати не тiльки для Сонячно©
машини, але й для всяко© машини. Взагалi замiсть рiзних газiв i тому
подiбного прикласти до роботи сонячну енергiю. I ви уявiть собi, Елiзо, що
ви ставите гелiанiтове скло у ваше авто чи аеро - i сонце вас понесе, куди
вам захочеться. Ну, уявiть собi тiльки це! Ах, Елiзо, та Мертенс, сам
Мертенс казав, що ми з Сонячною машиною будемо такi багатi, що в нас буде
така сила всього, що зможемо утримати ще одну земну планету, населену
абсолютними ледарями. Та ви ж не забувайте, Елiзо, що в нас же не буде
старих порядкiв. Наприклад, нiяких держав не буде, значить, к чорту всяких
президентiв, мiнiстрiв, армi©, рiзних урядовцiв. Суди, тюрми, суддi,
адвокати - непотрiбнi, геть! Банки, бiржi - непотрiбнi! Купцiв,
прикажчикiв - не буде. Полiцi© - не буде. Вiйська - не буде. Попiв, жерцiв
i всяких волхвiв - не буде. Але ви, мiж iншим, подивiться, яка маса люд-ей
була зайнята всяким чортзна-чим. Га? А цi всякi писаки, теоретики всяких
моралей, законiв, усi цi важнi фiлософи, що купами сидiли й списували
величезнi гори паперу, про всi цi теорi© права, влади, фiнансiв, бiржi,
вiйська, парламентiв, ну, одне слово, всього того лахмiття, яке абсолютно
непотрiбне тепер нам. А потiм: ми ж ма мо Сонячну машину. Значить, усi тi,
що сiяли хлiб, що ловили рибу, вбивали волiв, свиней - всi ж вони тепер
непотрiбнi. Значить, i вони на iншу роботу можуть пiти. I чого ж нам тепер
треба? Помешкання, одежi, способiв пересування? Господи! Та ми всi
матимемо собi палаци! Ми зруйну мо к чорту цi страшнi кам'янi скринi, цi
вулицi без сонця й свiтла. Вся земля буде величезний курорт iз палацiв i
вiлл! Але я цiлком згоджуюся з Максом, що лiнощi - це просто хороба, чисто
фiзична хороба старого свiту, це - дефект органiзму, брак сили, бажання
органiзму економити сили. Ну, будь ласка, нiчого не робiть. Не робiть
мiсяць, два, рiк. Але ж, коли у вас буде багато сил, ви самi захочете
кудись ©х дiвати. Неодмiнно, неминуче. Будете щасливi, коли вам дадуть
роботу. Побачите, Елiзо, побачите!
Ага, Елiза вже не морщить сухо-вибачливим усмiхом уста! Ага, вже
задума?
- А кохання? Елiзо! Ви ж подумайте: нiяких шлюбiв, контрактiв, нiякого
купування й продавання себе за грошi, за "становище в свiтi", за титули.
Люби, кохай, кого хочеш, як хочеш, скiльки хочеш. I тiльки того, хто тобi
любий, хто пiдходить до тебе, кого ти вiд усього тiла й душi сво © хочеш
назвати сво©м мужем. Але знов таки: повна воля. От я Макса люблю так, що
коли тiльки iм'я його згадую, то вся холойу вiд щастя. Я не можу тепер
уявити собi, щоб я могла доторкнутись до другого мужчини. Але я зовсiм не
кажу, що це навiки. Можливо, що я охолону до нього, що вiн охолоне (хоч я
цього просто не можу собi уявити, i не дай, боже, щоб це було
коли-небудь!), ну, одне слово, коли щось iзмiниться у вiдносинах, то я,
напевно, буду кохати iнших. Будуть дiти? О, будь ласка! Можна мати ©х
скiльки хочеш без страху за ©хню долю. I нiяких "незаконних" дiтей! Всi -
законнi, всi - вiд усiх мужiв, яких я хочу мати хоч тисячу! I наплювати на
всiх батькiв, коли вони не любитимуть сво©х дiтей. Ах, Елiзо, невже, невже
ви не розумi те, не вiдчува те, як це все грандiозно, як до нестями
прекрасно, вiльно, радiсно?! Вибачте, Елiзонько, але зна те, що я вам
скажу: ви не зна те, що таке кохання! I в цьому вся причина.
Елiза помалу вирина з понуро© задуми й чудно-iпильно дивиться на
бризкаюче пiдняттям смугляве лице. Потiм раптом так само чудно
посмiха ться й каже тихим, рiвним i теж чудним голосом:
- Ви дума те? Ну, а що ви скажете, коли я вам скажу, що кохаю, i так
кохаю, що здатна на найбiльше злочинство проти всього святого для мене. Що
ви скажете, коли я вам скажу, що так кохаю, що...
I раптом Елiза обома руками здушу себе за виски, зцiплю уста i з
такою кривою, болючою посмiшкою дивиться в лице Трудi, що Труда злякано,
вражено й притихло простяга руку до ©© руки й нiжно торка ться до не©
пальцями.
- Правда, Елiзо?!
Елiза швидше затуля лице руками й похиля голову. Труда тихо сидить i
не зводить великих серйозних очей iз рук пiд червоним, трохи розкудовченим
волоссям.
- Елiзо! Вам боляче?
Руки не рушаться. Дихання ритмiчно трудно шарудить iз-пiд долонь.
- Але чого ж вам боляче, Елiзо? Простiть, що я...
Руки рiшуче, швидко злiтають iз лиця. На щоцi й на носi бiлi смужки вiд
придушення руками. Зеленi великi очi мокро, дивно, стрiлчасте блищать.
- Ну, значить, ви цiлком задоволенi експедицi ю? Коли ж ви дасте нам
воду й свiтло? Га, Трудо?
Труда розумi . Розумi , але не кориться. Вона обома руками хапа за
руку Елiзу й сильно здушу ©© пальцями.
- Елiзо! Ви мусите .признати Сонячну машину! Ви мусите, Елiзо! Ну, я
розумiю, у вас було обурення, гнiв, ненависть до не© за те, що вона
зруйнувала всякi там вашi плани. Ну, була ненависть за те, що знищила
життя, зробила людей "худобою". Але тепер же ви самi бачите, що нiяко©
"худоби" нема , а, навпаки, в мiльйон разiв бiльше, нiж ранiше було. Ви
ж самi бачите, що вашi трони, корони, влади, слави - все ж це таке
малесеньке, мiнiатюрне перед тим, що ми матимемо. Ми всi будемо королями й
богами, як каже Шпiндлер. Правда ж, Елiзо! Ради бога, плюньте ж ви нарештi
на сво князiвство, корони й тому подiбне. Записуйтесь до Вiльно© Спiлки.
В вас же так багато сил, знання, волi, ви можете бути такою прекрасною!
Скiльки ми будемо робити, як це буде страшно цiкаво, гарно! От як тiльки
пустимо воду й електрику, зараз же влаштову мо величезне свято Сонячно©
машини. А ви не будете на ньому. Ну, хiба ж це можна?!
- Що ж це за свято буде?
- Ух, грандiозне, колосальне свято! Це буде на полi. На широченному
полi. Посерединi буде насипано велику гору. Трон Сонячно© машини. Трон чи
жертовник - я не знаю ще напевно. Це тiльки проект. Ну, одне слово, буде
цiла церемонiя. Елiзо! Ви мусите до свята все забути, помиритись i стати
нашою. Правда? Правда? Ви побачите- вам не буде так боляче Запевняю вас!
Елiза з блукаючою нiжно-глузливою посмiшкою i з широко розгорненими