Страница:
принцеси. Вона пода йому ту руку, i граф Адольф припада до не© в екстазi
й побожностi.
- О ваша величносте, ви справжня, дiйсна королева Землi!
***
Вiкна в кабiнетi пана президента щiльно позачинюванi. Зовсiм,
розумi ться, не через ту дурну божевiльну оповiстку бандитiв, а з то©
просто© причини, що дме гарячий вiтер i перешкоджа важнiй нарадi пана
президента з паном вiце-президентом Штiфелем, паном райхсканцлером, паном
секретарем Банку й мiнiстром торгiвлi паном Бруксом. Мусiв би бути ще й
граф Елленберг, але... його нема . Нарада дуже серйозна, екстрена й
та мна. Через те кожний iз дорадникiв говорить iз дуже значним виглядом,
неголосно, страшенно подовгу й надзвичайно не до речi.
Пан президент, наставивши на мiнiстра торгiвлi сiдла те чоло, як бик
роги, пильно, не клiпаючи, дивиться на його жеманнi, пiдмальованi уста, з
яких слова виходять навшпиньках, як балерини з-за кулiс, i нiчого не чу .
Справа, властиво, давно ясна: треба йому, Фрiдрiховi Мер-тенсовi, взяти
та й явиться завтра в Об' днаний Банк. I моментально вщухне панiка,
скрутиться спекуляцiя й усi папери стануть у свою норму, як солдати, коли
приходить офiцер. I не треба вигадувати нiяких хитромудрих комбiнацiй.
Але вiн, розумi ться, нiкуди не по©де. Вдень хотiв ©хати, як
розсердився на ту дурну отару овець, а тепер байдуже. Вранцi, як Вiнтер
подав ту бандитську оповiстку, навiть серйозно розлютився. А тепер тiльки
нудно й досадно. От i цi дорадники, очевидно, теж вiрять у його
"деспотизм", "монархiзм", "свавiлля". Вiрять, що його треба страшенно
берегти, бо, не дай боже, уб'ють - i все пiде до загину.
На©внi люди! Що значить одна людина в тiй велетенськiй системi, яка
охоплю всю земну планету тисячолiтнiми, врослими в шкуру людства
зв'язками й законами? Що вiн, Мертенс, у цiй колосальнiй машинi, яка
обснувала всю землю мiльйонами гонових пасiв, яка позрушувала суходоли з
суходолами, кра©ни з кра©нами, мiсто з мiстом, нехтуючи всякi державнi
кордони, раси, нацi©, релiгi©, iсторi©? Що таке Нiмеччина в цiй машинi?
Складова частинка, яка без цiлого так же може жиги й функцiонувати, як
вийняте колесо без цiлою апарата. А вiн, Мертенс? Малесенький гвинтик,
тонесенька волосинка з товстелезно© линви. Ну, висмикнуть ©©, цю
волосинку. Та що з того?
Бiднi, дурненькi фанатики! "Зажерлива полiтика, катастро-фальна вiйна".
Нiби вiн, Мертенс, та ще декiлька окремих "деспотiв" iз зажерливостi
постановили провадити таку полiтику, i так по глаголу ©хньому й дi ться.
Бiдним дурникам i не видко, що цi "деспоти" - тiльки безвольне, слiпе
знаряддя вищо© волi, фатально© конечностi, що ця вища воля крутить i
команду цими "деспотами" так само, як i тими "рабами", що бунтуються он
там.
Мiнiстр торгiвлi робить жеманний словесний пiрует i закiнчу свою
промову:
- Отже, менi зда ться, пане президенте, що це диний вихiд iз дано©
ситуацi©.
Пан президент на цей вихiд нiчого не вiдповiда й дас слово
райхсканцлеровi. Райхсканцлер зiтха , сумлiнно збира всi аргументи й
береться за роботу. На його думку, питання треба розбити насамперед на три
категорi©...
Пан президент наставля тепер на канцлера сiдла те чоло, так само
мовчки, важко й кам'яно слуха його дiлову, грунтовну промову й так само
нiчого не чу .
"Зажерливiсть!" Яка, властиво, колосальна кiлькiсчь iдiотiв! Напевно
ж мiльйони людей думають про нього, Мертенса, що вiн iз зажерливостi
провадить сво© справи, iз зажерливостi руйну дрiбнiший капiтал, iз
зажерливостi не да робiтникам надмiрно високо© платнi, iз зажерливостi
сто©ть за об' днання свiтового господарства й фiнансiв у одному центрi,
бажаючи, мовляв, експлуатувати схiднi кра©ни. Все з зажерливостi! А того й
не подумають, що на якого ж бiса йому таке колосальне багатство? Та вiн же
за нього мiг би купатись у найбiльших розкошах тисячi лiт. Навiщо
Штiфелевi, Айхенвальдовi, Бравновi, Петерсовi, тисячам мiльярдерiв i
багачiв ©хнi багатства, коли вони й тисячною частиною ©х не користуються?
Коли для багатьох воно вiчне джерело всяких клопотiв, непри мностей,
страждання, коли цей "деспотизм" для них тяжкий хрест, фатальний
обов'язок? Значить, якась iнша сила, що вимага цього?
Але, коли одного-другого з таких нещасних "деспотiв" людська дурiсть
бомбою розрива на шматки, мiльйони iдiотiв вважають це безглуздя за акт
справедливостi.
А тим часом цi самi мiльйони вiчно потребують деспотизму. Деспоти не
родяться - ©х робить i творить юрба. Вона хапа пiдсунуту збiгом обставин
звичайнiсiньку людину, як глину, мне ©©, тре, розтяга й нарештi вилiплю
те, що ©й хочеться. I, злiпивши iз звичайнiсiнько© людсько© глини
iдола-деспота, вона вимага вiд нього всiх iдольських деспотичних рис.
Iдол (монарх, герой, вождь) мусить бути надзвичайний, одмiнний вiд усiх,
неподiбний нi до кого, вищий за всi людськi норми, приписи, iнстинкти,
вищий за жалiсть, любов, сльози, мусить бути якоюсь потворою з професiйною
жорстокiстю ката, лицемiрством попа, безпомильнiстю рахiвничо© машини. Ця
потвора мусить по колiна брьохати в пролитiй ним людськiй кровi й з тихим
усмiхом або з апостольським пафосом обiцяти перетворити цю кров у нектар
для будучого людства. I коли та кров i тi трупи починають занадто
смердiти, юрба скида iдола, топче його, плю на нього й метиться на ньому
за кров, за все те, чого сама вимагала вiд нього А через якийсь час
знаходить iншу глину i знову лiпить, i знову пада перед новим iдолом до
нового бунту, до нових ешафотiв, гiльйотин i бомб. Вiчний закон життя й
вiчнi прояви його.
Райхсканцлер витира пiт i приступа до друго© категорi© питань.
Пан президент одкида ться на спинку фотеля й заплющу очi. Яке щастя
було б кинути це вiчне напруження, цю божевiльну роботу машини, цю каторгу
багатства, влади, "деспотизму"! Забитись би куди-небудь на дикий,
пустельний берег моря, оселитись у лiсi, в печерi, поскидати з себе всi
людськi одяги, всi ярма й пута, лежати на теплiй скелi, слухати пульс моря
й бути вiльним, простим, самим собою. Вiн же так страшенно скучив за самим
собою! Вiн же так давно не бачився з собою, справжнiм, дiйсним собою.
До кабiнету нечутно прокрада ться Вiнтер i з листом у руцi обережно й
нерiшуче пряму до пана президента. Пан президент розплющу очi на рип
його крокiв i мовчки жде.
- Уклiнно прошу вибачити, пане президенте. Граф фон Елленберг просить
негайно передати вам цього листа.
Пан президент швидко бере листа, нетерпляче розрива й. хмуро водить по
ньому очима. Дорадники й Вiнтер непорушно, мовчки сидять i слiдкують за
цегляно-червоним, пiтним, квадратовим лицем. I бачать, як умить воно
оживля ться, набира знайомо© сили, енергi©.
- Прошу зараз же провести графа Елленберга до малого кабiнету. А вас,
панове, прошу провадити далi нараду без мене. Я покину вас на декiлька
хвилин.
Вiнтер, низько перегнувшись, вiдступа задом кiлька крокiв i вислизу з
кiмнати, а пан президент, жваво пiдвiвшись, з листом у руцi пряму направо
до дверей малого кабiнету. По дорозi вiн зупиня ться й знову перечиту
записку. Так, вiн не помилився, граф Елленберг ма докласти при мну
звiстку про ©© свiтлiсть. "При мну" - навiть пiдкреслено.
Граф Елленберг уже жде посеред малого кабiнету. Вiн сто©ть iз скромною
гiднiстю й стриманою радiстю в сiрих потуплених очах. Пановi президентовi
вiн уклоня ться поштиво, але ж iз тою самою скромною гiднiстю. I
зараз-таки тихим голосом, iз потупленими очима доклада пановi
президентовi, що ©© свiтлiсть принцеса по довгiй розмовi з ним, графом
Елленбергом, виявила сво високе бажання...
Тут граф Елленберг робить зовсiм невеличку паузу, вiд яко© пан
президент, одначе, нетерпляче хмурить брови.
- ...виявила високе бажання скласти вiзит пановi президентовi. I то
сьогоднi, оце зараз.
Граф Елленберг скромно пiдводить очi й уперше бачить, як цiiляно
червоне лице пана президента робиться жовто-сiрим, наче стара кiстка, а
вуха блiдо-синiми.
- Як?! Сама перша?! До мене?!
I голос тихий, зляканий, хрипкий.
- Так, пане президенте.
- Без коронки?!
- Без коронки, пане президенте.
Властивiсть усяких чудес i надприродних явищ, як то вже давно зауважила
народна мудрiсть та святi писання, в тому, що чоловiк од чуда цiпенi ,
стовпi й пада ниць. Пан президент ниць не пада , але будучи хоч i
великим, та все таки чоловiком, цiпенi . Правда, пан президент цiпенi
всього на якийсь мент. Потiм кров йому шуга в жовто сiре лице - i воно
робиться ще червонiше, як було.
- Та як же це сталось?! Через що?!
I голос уже знову гиркаючий, вогкий, з бризками радостi, шо з усiх сил
рветься з загати.
Граф Елленберг знову скромно опуска очi додолу. Сталося це через те,
що вiн, граф Елленберг, узяв на себе вiдвагу вияснити п свiтлосi© всю
величезну шкоду для Нiмеччини вiд стриманостi ©© свiтлостi ©© свiтлiсть
була така милостива, що вислухала його аргументи, довго вагалася, рiшуче
вiдмовлялася, потiм знову дозволила йому промовити до не©, i нарештi голос
любовi до батькiвщини перемiг усi перешкоди, i ©© свiтлiсть, одкинувши
всякi етикети, всякi умовностi, маючи на увазi тiльки добро загалу,
рiшилася на цей величний крок, який почина знову епоху в iсторi©
Нiмеччини.
Пан президент кладе обидвi руки на плечi графа Елленберга, сильно
надушу ©х, мовчки дивиться в лице графовi, голосно сопе носом i раптом
мокро-мiцно цiлу його в щоку.
I зараз же, вiдiрвавшись губами й руками, швидко вiдходить до столу,
сiда й без ладу почина перебирати складенi старi папери Потiм умить
гатить кулаком по столi, схоплю ться, оберта ться до графа Елленберга i,
блискаючи загорiлими опуклими очима, пiднявши всi загати, пустивши всю
повiнь радостi, буйно гирка :
- Параду! Королiвську зустрiч! Салюти всiх гармат! Скликати всiх
мiнiстрiв, депутатiв, увесь Берлiн!
Граф Елленберг, скромно сяючи, дозволя собi завважити пановi
президентовi, що салюти всiх гармат можуть внести занепоко ння в
населення, особливо пiд цей напружений момент. Пан президент моментально
згоджу ться, радiсно, бурно обливаючись потом, згоджу ться. Добре, салютiв
не треба. Але грiм музики. Армiю музикiв! Килими на всю алею вiд ворiт до
палацу! Вишикувать усю гвардiю!
Ех, чому вони живуть у цiй проза©чнiй, сiрiй вропi, де неможливо
виявити грандiозних змахiв душi в фарбах, у звуках, у величезних масах
живого й мертвого матерiалу!
Нарада, розумi ться, розпущена. Якi там у бiса тепер наради, коли
королева свiту ма ступити сво ю ногою на порiг його вбого© халупи? Про що
тепер радитись?!
Порозчиняти всi вiкна! Повпускати всi вiтри неба й землi, всi бурi,
блискавки, громи. Гасайте, вихруйте, справляйте танець скажено© радостi!
Зустрiч королевi Землi!
Що?! Не вистача килимiв у палацi? А в Берлiнi?!
Килимiв у Берлiнi вистача Широченна алея, всi сходи палацу вкрито
рiзнобарвними пухнатими смугами тканин. Дерева уквiтчано квiтками,
прапорами, вiнками. З бокiв сто©ть гвардiя пана президента двома щiльними
стiнами молодих, рослих, зацiпенiлих тiл. На порталi палацу найвища,
верховна влада Нiмеччини - Управа Об' днаного Банку з паном президентом на
чолi Круг не© мiнiстри, депутати, палацове вельможне панство.
У ворота палацово© територi© вкочу скромне авто старого графа
Елленберга, стареньке, немодне, простеньке собi авто. В ньому двi скромнi
постатi в чорному, двi жiночi старомоднi постатi - одна з
золотисто-червоною, непорушною, рiвно пiдведеною головою, друга - з
бiгаючими, цiкавими очима, з гострим нюхаючим носиком сiренько© мишки.
I в той самий мент громом слави вибуха музика. Скромне авто
зупиня ться. Граф Адольф Елленберг, гофмайстер барон Лерхенфельд i мiнiстр
палацу зустрiчають високу гостю.
Дiйсно, зустрiч королеви Землi! Дiйсно, тiльки королева так
байдужо-певно, так урочисто гордо може приймати цей грiм музики, крики,
уклони, вiтання, квiти, килими, тисячi жадних очей. I тiльки в черницi
може бути така рiвна блiдiсть, така загостренiсть i висхлiсть точеного
овалу й зблiдлiсть уст.
А небо напухло жовто бурими хмарами, насичене гарячим вiтром, що рве,
трiпа прапори, квiти, волосся, чорний прозорий капелюх королеви.
I величезними, строго-врочистими сходами палацу ©© свiтлiсть iде з тою
самою величною байдужiстю, гордою певнiстю я рiвною рiвною блiдiстю
витончено-загостреного лиця з широкими темними бровами I пана президента,
промоклого вiд поту на лопатках, червоного й вилискуючого, але врочисто
стриманого, слуха з тою самою рiвною блiдiстю. I тiльки часом, як
короткозора, мружить очi, i тодi в куточках засохлих уст легенько
ворушиться непомiтний усмiх, як тонюсiнький кiнчик хвоста затихло© в
травлi гадюки.
А коли вони лишаються вдвох у знаменитiй брильянтовiй овальнiй залi й з
усiх стiн, iз стелi, iз столу й стiльцiв блискоче, стрiля i гра на ©©
свiтлiсть мiць i могутнiсть пана президента, вона ще виразнiше мружить очi
й тiсно стуля уста. Мiж прозорою матовою чорнiстю капелюха й рiвною
блiдiстю лиця червоно, кричуще пала волосся, трохи розпущене буйним
вiтром.
Але пан президент на волосся не дивиться. Вiн i на принцесу дивиться
дуже-дуже рiдко - йому й так надзвичайно трудно бути таким урочисто
строгим, таким велично поважним. Адже це побачення не яко©сь п'яненько©
Марти Пожежi з оп'янiлим чотирнадцятилiтнiм хлопцем десь у кущах на березi
рiчки, а двох високих осiб Нiмеччини.
Принцеса Елiза також не дивиться на пана президента. Не через те, що
вiн увесь цегляно-червоний i масно мокрий вiд поту, наче просто з парово©
ванни прийшов сюди до брильянтово© зали, не через те, що нижчий за не©
ростом, що квадратове лице вiдвиса важкими щелепами. Нi, через щось iнше,
через те, вiд чого очi мружаться, як у короткозоро©.
Але говорить вона спокiиним i рiвним, як твердо накручена струна,
голосом. I говорить про такi речi, вiд яких радiсть пана президента хоче
вибухнути, як корок iз пляшки шампанського.
Пан Мертенс, звичайно, розумi , що ©© вiзит до нього певний i
серйозний акт? Отже, вона цiлком ясно й виразно дода , що прийма його
пропозицiю бути його дружиною.
Пан президент не зна , що треба зробити за етикетом (стати на колiно
перед нею чи пiдвестись i низько вклонитись?). Вiн тiльки мовчить та
низько схиля голову, при чому з чола на мармурову пiдлогу пада кiлька
крапель поту.
Одначе, даючи згоду, принцеса сво©х умов не вiдкида : вона стане
дружиною пана Мертенса тодi, як у руках його буде коронка Зiгфрiда, а на
головi - корона Землi. I третя умова: до того часу ©хнi заручини лишаються
тайною для всiх.
Пан президент iзнову мовчки й низько схиля велику iржаву голову. I
рипким, застудженим вiд хвилювання голосом одповiда ©© свiтлостi. Те
щастя й та велика честь, якi йому обiцянi, така велетенська сила, що
вона зруйну всi перепони, якi стоять на шляху осягнення поставлених умов.
Тепер, коли цим вiзитом йому подана дружня рука ©© свiтлостi, тiльки
втручання самого бога може бути серйозною перешкодою, всi ж людськi, земнi
перешкоди вiд сьогоднiшнього дня можна вважати майже за неiснуючi. Треба
тiльки трохи часу на формальне довершення становища, отже, тiльки кiлька
мiсяцiв.
Принцеса на мент заплющу очi й зразу ста подiбна до вийнято© з
домовини й посаджено© в фотель. Але тут же розплющу очi й простяга руку
пановi президентовi. Пан президент обережно й побожно притуля ться до не©
кiнчиками уст, боячись торкнутися пiтним, мокрим мiсцем над горiшньою
губою.
I ©© свiтлiсть тим самим байдужо певним, рiвно-величним кроком
проходить знову до свого скромного автомобiля. Знову гримить музика,
гуркотять крики гвардi©, лопотять i трiпочуться прапори пiд гарячим
вiтром. А далеко над Берлiном у буро-синiх купах хмар блима слiпучими
щiлинами небо.
I тiльки як принцеса, попрощавшися з притихлою вiд величi iсторичного
моменту, вiд пишностi и грандiозностi зустрiчi графинею, лиша ться сама в
себе в спальнi, з не©, як сукня, спада витягнена рiвна величнiсть. Вона
сiда в фотель, притуля голову до спинки i, зiгнувшись, самотньо
скоцюрбившись, сидить. Тепер - кiнець.
Потiм стомлено пiдсува до себе скриньку з дорогоцiнностями, вийма
маленькi, на©внi щипчики, якими абсолютно нiчого не можна робити в
електротехнiцi, i нiжно гладить ©х кiнчиками пальцiв. I очi не мружаться,
i розтоплю ться загостренiсть пiдборiддя, i рiвна-рiвна блiдiсть
укрива ться нiжною, теплою червонiстю. Принцеса раптом одкида голову
назад i заплющу очi, але вона тепер не подiбна до винято© з домовини - у
винятих iз домовини, як вiдомо, не пала лице й вони не думають про те, що
надходить нiч, пiд час яко© бувають глузливi солодкi оргi© челядi без
хазя©на.
***
I пан президент разом iз парадним промоклим на лопатках убранням скида
напружену врочистiсть. Гей, небо гра ться блискавками, пiдкида ться
гирями, гуркоче велетенськими бубнами. Автомобiль! Пан президент також
хоче погратися блискавками. Що? Небезпека? Кому?! Йому, для якого всi
людськi перешкоди, як для гiрського потоку, - дитячi гребельки? Автомобiль
негайно!
Граф Елленберг розгублено пробу спинити пана президента, але цi спроби
навiть не гребельки, а осiнн павутиннячко на дорозi кур' рського по©зда.
Автомобiль! Просто маленький, скромний автомобiль, в якому ©здять
незначнi палацовi урядовцi. Подати на заднi ворота. Нiяко© охорони. Пан
президент ©де до театру. Вiн ©де нам'яти вуха старому Берлiновi.
Граф Елленберг почува , як не старому Берлiновi, а йому, графовi
Елленберговi, блiднуть вуха й слабнуть ноги - це ж в i н мусить ©хати з
паном президентом. Це ж вiн разом iз ним мусить летiти в повiтря вiд бомби
iнаракiста.
Варто ж було для такого непишного фiналу турбувати ©© свiтлiсть пишними
парадами.
Але пан президент нi про якi бомби й не дума . Нема на свiтi нiяких
бомб, нiяких iнаракiстiв - нiчого. Тiльки його мiць, влада й радiсть. Хто
смi противитись його силi? Хто смi не вiрити в нього?!
Спухле, темно-буре, понуро п'яне лице неба все нижче та нижче
присува ться до землi. Розкудовченi, бруднi, густо синi патли хмар
черкають об дахи велетенських башт i небошкрябiв. З-пiд патлiв скажено й
грiзно блискають косi, слiпучо-фосфоричнi очi. I тодi все набухле, п'яне
лице сласно, грiзно реве, гарчить, клаца зубами, регоче металiчним
реготом.
Маленьке авто палацового урядовця зупиня ться бiля театру. З нього
виходять двi постатi и скромно проходять у дверi. Вони запiзнилися на
виставу, перша дiя давно вже почалась.
Але вони не хапаються.
Дiйсно, перша дiя ново© опери вже майже кiнча ться. В театрi висить
мрiйна, пiвтемна тиша. В тишi гойда ться золотисте, нiжне мереживо звукiв.
Голови слухачiв, як ряди позастромлюваних на темний оксамит головок вiд
шпильок, непорушно куняють у теплiй, затишнiй, помережати пiвтьмi.
I раптом цi голови, як голiвки маку пiд непокiйним вiтром, починають
ворушитись, нахилятись одна до одно©, шепотiтись i все повертатись в один
бiк до ложi президента Об' днаного Банку Фрiдрiха Мертенса. Там видно
широкi плечi, могутнi червонi груди н важку, чавунну голову з квадратовими
щелепами. Постать спокiйно й рiвно сидить бiля самого бар' ра.
- Мертенс!.. Мертенс!.. Мертенс!..
Рух ста бiльший, виразнiший, шепотiння переходить у дзижчання. Артисти
починають поглядати на публiку, перезиратися мiж собою, повертаючи обличчя
до ложi Фрiдрiха Мертенса.
А постать сидить непорушне, важко, чавунно. Серед голiв шамотня. Дехто
вста й швиденько почина сунутись назад, до виходу. Дзижчання робиться
дужчим, покриваючи звуки музики. Непокiй, замiшання, тривога, захват,
подив шугають по залi, вiють шелестливими крилами.
Вмить десь iзгори чу ться крик. Хтось iзлякано гуркотить стiльцем.
Голови пiдводяться. Крик повторю ться збоку виразно, голосно!
- Слава Фрiдрiховi Мертенсовi!
I, наче прорвавши заставку, цей крик упуска в залу бурхливий,
лопiтливий вихор оплескiв. Вiн пiдхоплю всi постатi, пiдносить ©х на
ноги, сповню ©х завзяттям, радiстю, захватом. I тi, що найбiльше
тiльки-но шепотiлись у тривозi й страху, що товпились до виходу, тi
найдужче плещуть i найголос-нiше кричать:
- Слава! Слава! Слава Мертенсовi!
Музика спиня ться. Артисти пiдходять до рампи i, повернувшись до ложi,
бурно, з ентузiазмом плещуть.
Ярке свiтло залива весь театр. Ложi, партер, гора - все повне
махаючих, плескаючих рук, розкритих ротiв, блискучих фанатичних очей.
Величезне страховище-юрба ошкiрилась усiма сво©ми шерстинками, швидко
трiпа й трiскотить ними й реве в дикому слiпому екстазi.
Фрiдрiх Мертенс помалу пiдводиться, поверта ться всiм присадкуватим
тiлом до роз'ятреного захватом тисячоголового страховища й з посмiшкою
кива йому головою. Буря ентузiазму громом i ревищем проходить юрбою вiд
цього кивка.
- Слава!! Слава!! Слава геро вi Мертенсовi! Смерть бандитам! Хай живе
Мертенс! Слава!
Граф Елленберг сто©ть у найдальшому куточку ложi - тут як-не як, а
бiльше шансiв на те, що бомба його не зразу розiрве На його думку, пановi
президентовi можна цiлком вiльно вже задовольнитися цим трiумфом: папери
Об' днаного Банку пiднято так, як ©х не могли б пiднятти десятки хитрих
комбiнацiй.
Пан президент уклоня ться, спасибi йому, i йде з ложi. Театр реве,
тупотить, трiщить оплесками. Тепер тiльки б устиг пути сiсти в авто й
вiд!©хати. Тiльки б од!©хати вiд цього страшного театру!
Але це не так легко зробити. Страховище з ревом i криком вилива ться з
зали в коридор, пiдхоплю пана президента на руки й несе його над сво©ми
головами, наче навмисно пiдставляючи пiд кулi iнаракiстiв. Бiдний пан
президент безпорадно подригу ногами, вирива ться, гирка , облива ться
потом, але оскаженiле страховище тiльки реве, душиться вiд захвату та
любовi й несе свого iдола на собi.
Граф Елленберг протиска ться вперед, хапа перше авто, яке попада ться
бiля входу, i справля до нього ревуще страховище з паном президентом на
руках.
Небо шипить рясним буйним дощем i реве назустрiч юрбi, розриваючись, як
вiд бомби, на шматки.
Мокрий, пошарпаний, пожований страховищем пан президент нарештi
вирива ться з обiймiв його й хова ться в авто Реве юрба, реве небо, реве
автомобiль, лопотить дощ, лопотять мокрi руки, блискають блискавки,
лiхтарi, сотнi очей...
Граф же Елленберг не блищить i не лопотить, - вiн увесь щемить
нетерплячкою, вiн усiма м'язами, нервами, пальцями рук i нiг витяга ться,
помагаючи автомобiлевi вибратися з юрби екiпажiв. Не може ж буть, щоб тут
десь не було iнаракiстiв! Не може того бути! Коли вони не насмiлились
пустити в повiтря театр i тисячi невинних людей, то вони не пошкодують
якусь пару автомобiлiв iз шоферами.
Раптом над головою iз страшенним трiском i гуркотом розкочу ться вибух.
Бомба? Грiм?
Авто видира ться на чисту дорогу й несеться вулицею. Пан президент,
вiдкинувшись назад, весело витира лице, шию, руки й важко диха . Ну, що?
Нам'яв вуха? Що? Нi? Де ж тi паршивцi з сво©ми бомбами? Га?
Видушуючи колесами, як iз сикавок, стру© води, до театру пiдлiта друге
авто. В ньому сидять Тiле й Макс. Дощ залiплю вiконця, але й крiзь
заплакане скло видно, що юрба, як пiсля закiнченого свята, живо, пiднято
колихаючись, улива ться знову в театр.
Тiле люто зцiплю зуби. Пiзно - втiк товстошкурий бегемот.
***
Задоволене вiдкашлюючись у сиву розпатлану бороду, з гуркотом тупотить
на захiд грiм. Тьмяними слiзьми перешiптуються в ошелешенiй, притихлiй
тьмi нагойданi, натiпанi дерева, часом потрушуючи нам'ятими чубами.
Стомлено, з полегшенням диха трава, земля, заплаканi квiти.
На терасi з зачиненими вiкнами нудьгують i заздрять непорушнi пальми,
нiколи не тiпанi вiтрами, не поливанi дощами. Помiж ними, зчепивши
пальцями за спиною вузлуватi, кiстястi руки, помалу, важено руха ться граф
Елленберг. З вiкон Трудино© кiмнати на терасу ляга тьмяний зеленкуватий
просто-кутник свiтла. I коли постать графа перерiзу його, бiля лiжка
Труди до вiкна повертаються двi голови. Повертаються й пильно слухають.
- Невже, мамо, вiн насмiлиться?.
- Тш! Нi, вiн не насмiлиться. Але скажи, Фрiдо, ти певна, що Труда
взяла купiль iз льодом?
- Я ж тобi кажу, мамо, що я сама бачила лiд, як вона несла його у
ванну. Вона зробила це навмисне, щоб захорiти й померти!
Графиня з тремтiнням зiтха . А Труда не чу нi цього зiтхання, нi
покашлювання грому, нi мокрого перешiптування саду, нi важких,
навантажених думками й ваганнями крокiв батька пiд вiкном на терасi. Не
чу вона й жахного напруженою чекання двох схилених над нею голiв. Уста
зачервонiлись, запеклися, потрiскались, як перестиглi вишнi на пекучому
сонцi. Оголенi, смугляво-перламутровi руки цупко вп'ялися в простирадла,
очi цупко впилися в гарячi образи - сво©, мiнливi, химернi.
Дверi тихо, повiльно, як у снах перед появою примари, розчиняються.
Понуро похиливши голову, несучи на широкiй горбатiй спинi сувору
рiшучiсть, тихо входить у зеленкуватий присмерк старий граф.
Графиня швидко пiдводиться й заступа сво©м маленьким, хижо напруженим
тiлом гаряче лiжко, i з очей ©© витягаються гострi наготовленi кiгтi.
Фрiда боязко ста поруч, широко розплющивши зляканi, чекаючi очi, готова
кожно© хвилини наповнити ©х жахом i слiзьми.
- Вийдiть обидвi. Я хочу побути сам iз Трудою.
- Ми не вийдемо.
Маленька чорненька постать iз високо, рiшуче, непохитно пiдведеною,
застиглою в чеканнi головою зда ться великою, висiченою з чорного гранiту.
Стомленi очi в зеленiй пiвтьмi твердо й хижо слiдкували за кожним рухом.
В сивому вусi, позелененому збоку тьмяним свiтлом, ворушиться неохочий
усмiх.
- Викину силою. Виходьте краще так. Швидше.
- Що тобi треба тут? Як не сором: використовувати хоробу для сво©х
гидких пiдозрiнь. Пiдслухувати маячiння хоро© дитини Кати так не...
- А, значить, що пiдслухати? Ну, виходьте, я вам кажу. Фрiдо, марш.
Фрiда зустрiча ться широкими очима з грiзними ямками пiд насупленими
кущиками брiв i злякано тулиться до матерi. Графиня обнiма ©© однi ю
рукою, а другу витягу вздовж лiжка Чорна й бiла постать тiсно зливаються.
- Ми не вийдемо!
Граф мовчки пiдходить, бере кiстястими пальцями чорну тоненьку
й побожностi.
- О ваша величносте, ви справжня, дiйсна королева Землi!
***
Вiкна в кабiнетi пана президента щiльно позачинюванi. Зовсiм,
розумi ться, не через ту дурну божевiльну оповiстку бандитiв, а з то©
просто© причини, що дме гарячий вiтер i перешкоджа важнiй нарадi пана
президента з паном вiце-президентом Штiфелем, паном райхсканцлером, паном
секретарем Банку й мiнiстром торгiвлi паном Бруксом. Мусiв би бути ще й
граф Елленберг, але... його нема . Нарада дуже серйозна, екстрена й
та мна. Через те кожний iз дорадникiв говорить iз дуже значним виглядом,
неголосно, страшенно подовгу й надзвичайно не до речi.
Пан президент, наставивши на мiнiстра торгiвлi сiдла те чоло, як бик
роги, пильно, не клiпаючи, дивиться на його жеманнi, пiдмальованi уста, з
яких слова виходять навшпиньках, як балерини з-за кулiс, i нiчого не чу .
Справа, властиво, давно ясна: треба йому, Фрiдрiховi Мер-тенсовi, взяти
та й явиться завтра в Об' днаний Банк. I моментально вщухне панiка,
скрутиться спекуляцiя й усi папери стануть у свою норму, як солдати, коли
приходить офiцер. I не треба вигадувати нiяких хитромудрих комбiнацiй.
Але вiн, розумi ться, нiкуди не по©де. Вдень хотiв ©хати, як
розсердився на ту дурну отару овець, а тепер байдуже. Вранцi, як Вiнтер
подав ту бандитську оповiстку, навiть серйозно розлютився. А тепер тiльки
нудно й досадно. От i цi дорадники, очевидно, теж вiрять у його
"деспотизм", "монархiзм", "свавiлля". Вiрять, що його треба страшенно
берегти, бо, не дай боже, уб'ють - i все пiде до загину.
На©внi люди! Що значить одна людина в тiй велетенськiй системi, яка
охоплю всю земну планету тисячолiтнiми, врослими в шкуру людства
зв'язками й законами? Що вiн, Мертенс, у цiй колосальнiй машинi, яка
обснувала всю землю мiльйонами гонових пасiв, яка позрушувала суходоли з
суходолами, кра©ни з кра©нами, мiсто з мiстом, нехтуючи всякi державнi
кордони, раси, нацi©, релiгi©, iсторi©? Що таке Нiмеччина в цiй машинi?
Складова частинка, яка без цiлого так же може жиги й функцiонувати, як
вийняте колесо без цiлою апарата. А вiн, Мертенс? Малесенький гвинтик,
тонесенька волосинка з товстелезно© линви. Ну, висмикнуть ©©, цю
волосинку. Та що з того?
Бiднi, дурненькi фанатики! "Зажерлива полiтика, катастро-фальна вiйна".
Нiби вiн, Мертенс, та ще декiлька окремих "деспотiв" iз зажерливостi
постановили провадити таку полiтику, i так по глаголу ©хньому й дi ться.
Бiдним дурникам i не видко, що цi "деспоти" - тiльки безвольне, слiпе
знаряддя вищо© волi, фатально© конечностi, що ця вища воля крутить i
команду цими "деспотами" так само, як i тими "рабами", що бунтуються он
там.
Мiнiстр торгiвлi робить жеманний словесний пiрует i закiнчу свою
промову:
- Отже, менi зда ться, пане президенте, що це диний вихiд iз дано©
ситуацi©.
Пан президент на цей вихiд нiчого не вiдповiда й дас слово
райхсканцлеровi. Райхсканцлер зiтха , сумлiнно збира всi аргументи й
береться за роботу. На його думку, питання треба розбити насамперед на три
категорi©...
Пан президент наставля тепер на канцлера сiдла те чоло, так само
мовчки, важко й кам'яно слуха його дiлову, грунтовну промову й так само
нiчого не чу .
"Зажерливiсть!" Яка, властиво, колосальна кiлькiсчь iдiотiв! Напевно
ж мiльйони людей думають про нього, Мертенса, що вiн iз зажерливостi
провадить сво© справи, iз зажерливостi руйну дрiбнiший капiтал, iз
зажерливостi не да робiтникам надмiрно високо© платнi, iз зажерливостi
сто©ть за об' днання свiтового господарства й фiнансiв у одному центрi,
бажаючи, мовляв, експлуатувати схiднi кра©ни. Все з зажерливостi! А того й
не подумають, що на якого ж бiса йому таке колосальне багатство? Та вiн же
за нього мiг би купатись у найбiльших розкошах тисячi лiт. Навiщо
Штiфелевi, Айхенвальдовi, Бравновi, Петерсовi, тисячам мiльярдерiв i
багачiв ©хнi багатства, коли вони й тисячною частиною ©х не користуються?
Коли для багатьох воно вiчне джерело всяких клопотiв, непри мностей,
страждання, коли цей "деспотизм" для них тяжкий хрест, фатальний
обов'язок? Значить, якась iнша сила, що вимага цього?
Але, коли одного-другого з таких нещасних "деспотiв" людська дурiсть
бомбою розрива на шматки, мiльйони iдiотiв вважають це безглуздя за акт
справедливостi.
А тим часом цi самi мiльйони вiчно потребують деспотизму. Деспоти не
родяться - ©х робить i творить юрба. Вона хапа пiдсунуту збiгом обставин
звичайнiсiньку людину, як глину, мне ©©, тре, розтяга й нарештi вилiплю
те, що ©й хочеться. I, злiпивши iз звичайнiсiнько© людсько© глини
iдола-деспота, вона вимага вiд нього всiх iдольських деспотичних рис.
Iдол (монарх, герой, вождь) мусить бути надзвичайний, одмiнний вiд усiх,
неподiбний нi до кого, вищий за всi людськi норми, приписи, iнстинкти,
вищий за жалiсть, любов, сльози, мусить бути якоюсь потворою з професiйною
жорстокiстю ката, лицемiрством попа, безпомильнiстю рахiвничо© машини. Ця
потвора мусить по колiна брьохати в пролитiй ним людськiй кровi й з тихим
усмiхом або з апостольським пафосом обiцяти перетворити цю кров у нектар
для будучого людства. I коли та кров i тi трупи починають занадто
смердiти, юрба скида iдола, топче його, плю на нього й метиться на ньому
за кров, за все те, чого сама вимагала вiд нього А через якийсь час
знаходить iншу глину i знову лiпить, i знову пада перед новим iдолом до
нового бунту, до нових ешафотiв, гiльйотин i бомб. Вiчний закон життя й
вiчнi прояви його.
Райхсканцлер витира пiт i приступа до друго© категорi© питань.
Пан президент одкида ться на спинку фотеля й заплющу очi. Яке щастя
було б кинути це вiчне напруження, цю божевiльну роботу машини, цю каторгу
багатства, влади, "деспотизму"! Забитись би куди-небудь на дикий,
пустельний берег моря, оселитись у лiсi, в печерi, поскидати з себе всi
людськi одяги, всi ярма й пута, лежати на теплiй скелi, слухати пульс моря
й бути вiльним, простим, самим собою. Вiн же так страшенно скучив за самим
собою! Вiн же так давно не бачився з собою, справжнiм, дiйсним собою.
До кабiнету нечутно прокрада ться Вiнтер i з листом у руцi обережно й
нерiшуче пряму до пана президента. Пан президент розплющу очi на рип
його крокiв i мовчки жде.
- Уклiнно прошу вибачити, пане президенте. Граф фон Елленберг просить
негайно передати вам цього листа.
Пан президент швидко бере листа, нетерпляче розрива й. хмуро водить по
ньому очима. Дорадники й Вiнтер непорушно, мовчки сидять i слiдкують за
цегляно-червоним, пiтним, квадратовим лицем. I бачать, як умить воно
оживля ться, набира знайомо© сили, енергi©.
- Прошу зараз же провести графа Елленберга до малого кабiнету. А вас,
панове, прошу провадити далi нараду без мене. Я покину вас на декiлька
хвилин.
Вiнтер, низько перегнувшись, вiдступа задом кiлька крокiв i вислизу з
кiмнати, а пан президент, жваво пiдвiвшись, з листом у руцi пряму направо
до дверей малого кабiнету. По дорозi вiн зупиня ться й знову перечиту
записку. Так, вiн не помилився, граф Елленберг ма докласти при мну
звiстку про ©© свiтлiсть. "При мну" - навiть пiдкреслено.
Граф Елленберг уже жде посеред малого кабiнету. Вiн сто©ть iз скромною
гiднiстю й стриманою радiстю в сiрих потуплених очах. Пановi президентовi
вiн уклоня ться поштиво, але ж iз тою самою скромною гiднiстю. I
зараз-таки тихим голосом, iз потупленими очима доклада пановi
президентовi, що ©© свiтлiсть принцеса по довгiй розмовi з ним, графом
Елленбергом, виявила сво високе бажання...
Тут граф Елленберг робить зовсiм невеличку паузу, вiд яко© пан
президент, одначе, нетерпляче хмурить брови.
- ...виявила високе бажання скласти вiзит пановi президентовi. I то
сьогоднi, оце зараз.
Граф Елленберг скромно пiдводить очi й уперше бачить, як цiiляно
червоне лице пана президента робиться жовто-сiрим, наче стара кiстка, а
вуха блiдо-синiми.
- Як?! Сама перша?! До мене?!
I голос тихий, зляканий, хрипкий.
- Так, пане президенте.
- Без коронки?!
- Без коронки, пане президенте.
Властивiсть усяких чудес i надприродних явищ, як то вже давно зауважила
народна мудрiсть та святi писання, в тому, що чоловiк од чуда цiпенi ,
стовпi й пада ниць. Пан президент ниць не пада , але будучи хоч i
великим, та все таки чоловiком, цiпенi . Правда, пан президент цiпенi
всього на якийсь мент. Потiм кров йому шуга в жовто сiре лице - i воно
робиться ще червонiше, як було.
- Та як же це сталось?! Через що?!
I голос уже знову гиркаючий, вогкий, з бризками радостi, шо з усiх сил
рветься з загати.
Граф Елленберг знову скромно опуска очi додолу. Сталося це через те,
що вiн, граф Елленберг, узяв на себе вiдвагу вияснити п свiтлосi© всю
величезну шкоду для Нiмеччини вiд стриманостi ©© свiтлостi ©© свiтлiсть
була така милостива, що вислухала його аргументи, довго вагалася, рiшуче
вiдмовлялася, потiм знову дозволила йому промовити до не©, i нарештi голос
любовi до батькiвщини перемiг усi перешкоди, i ©© свiтлiсть, одкинувши
всякi етикети, всякi умовностi, маючи на увазi тiльки добро загалу,
рiшилася на цей величний крок, який почина знову епоху в iсторi©
Нiмеччини.
Пан президент кладе обидвi руки на плечi графа Елленберга, сильно
надушу ©х, мовчки дивиться в лице графовi, голосно сопе носом i раптом
мокро-мiцно цiлу його в щоку.
I зараз же, вiдiрвавшись губами й руками, швидко вiдходить до столу,
сiда й без ладу почина перебирати складенi старi папери Потiм умить
гатить кулаком по столi, схоплю ться, оберта ться до графа Елленберга i,
блискаючи загорiлими опуклими очима, пiднявши всi загати, пустивши всю
повiнь радостi, буйно гирка :
- Параду! Королiвську зустрiч! Салюти всiх гармат! Скликати всiх
мiнiстрiв, депутатiв, увесь Берлiн!
Граф Елленберг, скромно сяючи, дозволя собi завважити пановi
президентовi, що салюти всiх гармат можуть внести занепоко ння в
населення, особливо пiд цей напружений момент. Пан президент моментально
згоджу ться, радiсно, бурно обливаючись потом, згоджу ться. Добре, салютiв
не треба. Але грiм музики. Армiю музикiв! Килими на всю алею вiд ворiт до
палацу! Вишикувать усю гвардiю!
Ех, чому вони живуть у цiй проза©чнiй, сiрiй вропi, де неможливо
виявити грандiозних змахiв душi в фарбах, у звуках, у величезних масах
живого й мертвого матерiалу!
Нарада, розумi ться, розпущена. Якi там у бiса тепер наради, коли
королева свiту ма ступити сво ю ногою на порiг його вбого© халупи? Про що
тепер радитись?!
Порозчиняти всi вiкна! Повпускати всi вiтри неба й землi, всi бурi,
блискавки, громи. Гасайте, вихруйте, справляйте танець скажено© радостi!
Зустрiч королевi Землi!
Що?! Не вистача килимiв у палацi? А в Берлiнi?!
Килимiв у Берлiнi вистача Широченна алея, всi сходи палацу вкрито
рiзнобарвними пухнатими смугами тканин. Дерева уквiтчано квiтками,
прапорами, вiнками. З бокiв сто©ть гвардiя пана президента двома щiльними
стiнами молодих, рослих, зацiпенiлих тiл. На порталi палацу найвища,
верховна влада Нiмеччини - Управа Об' днаного Банку з паном президентом на
чолi Круг не© мiнiстри, депутати, палацове вельможне панство.
У ворота палацово© територi© вкочу скромне авто старого графа
Елленберга, стареньке, немодне, простеньке собi авто. В ньому двi скромнi
постатi в чорному, двi жiночi старомоднi постатi - одна з
золотисто-червоною, непорушною, рiвно пiдведеною головою, друга - з
бiгаючими, цiкавими очима, з гострим нюхаючим носиком сiренько© мишки.
I в той самий мент громом слави вибуха музика. Скромне авто
зупиня ться. Граф Адольф Елленберг, гофмайстер барон Лерхенфельд i мiнiстр
палацу зустрiчають високу гостю.
Дiйсно, зустрiч королеви Землi! Дiйсно, тiльки королева так
байдужо-певно, так урочисто гордо може приймати цей грiм музики, крики,
уклони, вiтання, квiти, килими, тисячi жадних очей. I тiльки в черницi
може бути така рiвна блiдiсть, така загостренiсть i висхлiсть точеного
овалу й зблiдлiсть уст.
А небо напухло жовто бурими хмарами, насичене гарячим вiтром, що рве,
трiпа прапори, квiти, волосся, чорний прозорий капелюх королеви.
I величезними, строго-врочистими сходами палацу ©© свiтлiсть iде з тою
самою величною байдужiстю, гордою певнiстю я рiвною рiвною блiдiстю
витончено-загостреного лиця з широкими темними бровами I пана президента,
промоклого вiд поту на лопатках, червоного й вилискуючого, але врочисто
стриманого, слуха з тою самою рiвною блiдiстю. I тiльки часом, як
короткозора, мружить очi, i тодi в куточках засохлих уст легенько
ворушиться непомiтний усмiх, як тонюсiнький кiнчик хвоста затихло© в
травлi гадюки.
А коли вони лишаються вдвох у знаменитiй брильянтовiй овальнiй залi й з
усiх стiн, iз стелi, iз столу й стiльцiв блискоче, стрiля i гра на ©©
свiтлiсть мiць i могутнiсть пана президента, вона ще виразнiше мружить очi
й тiсно стуля уста. Мiж прозорою матовою чорнiстю капелюха й рiвною
блiдiстю лиця червоно, кричуще пала волосся, трохи розпущене буйним
вiтром.
Але пан президент на волосся не дивиться. Вiн i на принцесу дивиться
дуже-дуже рiдко - йому й так надзвичайно трудно бути таким урочисто
строгим, таким велично поважним. Адже це побачення не яко©сь п'яненько©
Марти Пожежi з оп'янiлим чотирнадцятилiтнiм хлопцем десь у кущах на березi
рiчки, а двох високих осiб Нiмеччини.
Принцеса Елiза також не дивиться на пана президента. Не через те, що
вiн увесь цегляно-червоний i масно мокрий вiд поту, наче просто з парово©
ванни прийшов сюди до брильянтово© зали, не через те, що нижчий за не©
ростом, що квадратове лице вiдвиса важкими щелепами. Нi, через щось iнше,
через те, вiд чого очi мружаться, як у короткозоро©.
Але говорить вона спокiиним i рiвним, як твердо накручена струна,
голосом. I говорить про такi речi, вiд яких радiсть пана президента хоче
вибухнути, як корок iз пляшки шампанського.
Пан Мертенс, звичайно, розумi , що ©© вiзит до нього певний i
серйозний акт? Отже, вона цiлком ясно й виразно дода , що прийма його
пропозицiю бути його дружиною.
Пан президент не зна , що треба зробити за етикетом (стати на колiно
перед нею чи пiдвестись i низько вклонитись?). Вiн тiльки мовчить та
низько схиля голову, при чому з чола на мармурову пiдлогу пада кiлька
крапель поту.
Одначе, даючи згоду, принцеса сво©х умов не вiдкида : вона стане
дружиною пана Мертенса тодi, як у руках його буде коронка Зiгфрiда, а на
головi - корона Землi. I третя умова: до того часу ©хнi заручини лишаються
тайною для всiх.
Пан президент iзнову мовчки й низько схиля велику iржаву голову. I
рипким, застудженим вiд хвилювання голосом одповiда ©© свiтлостi. Те
щастя й та велика честь, якi йому обiцянi, така велетенська сила, що
вона зруйну всi перепони, якi стоять на шляху осягнення поставлених умов.
Тепер, коли цим вiзитом йому подана дружня рука ©© свiтлостi, тiльки
втручання самого бога може бути серйозною перешкодою, всi ж людськi, земнi
перешкоди вiд сьогоднiшнього дня можна вважати майже за неiснуючi. Треба
тiльки трохи часу на формальне довершення становища, отже, тiльки кiлька
мiсяцiв.
Принцеса на мент заплющу очi й зразу ста подiбна до вийнято© з
домовини й посаджено© в фотель. Але тут же розплющу очi й простяга руку
пановi президентовi. Пан президент обережно й побожно притуля ться до не©
кiнчиками уст, боячись торкнутися пiтним, мокрим мiсцем над горiшньою
губою.
I ©© свiтлiсть тим самим байдужо певним, рiвно-величним кроком
проходить знову до свого скромного автомобiля. Знову гримить музика,
гуркотять крики гвардi©, лопотять i трiпочуться прапори пiд гарячим
вiтром. А далеко над Берлiном у буро-синiх купах хмар блима слiпучими
щiлинами небо.
I тiльки як принцеса, попрощавшися з притихлою вiд величi iсторичного
моменту, вiд пишностi и грандiозностi зустрiчi графинею, лиша ться сама в
себе в спальнi, з не©, як сукня, спада витягнена рiвна величнiсть. Вона
сiда в фотель, притуля голову до спинки i, зiгнувшись, самотньо
скоцюрбившись, сидить. Тепер - кiнець.
Потiм стомлено пiдсува до себе скриньку з дорогоцiнностями, вийма
маленькi, на©внi щипчики, якими абсолютно нiчого не можна робити в
електротехнiцi, i нiжно гладить ©х кiнчиками пальцiв. I очi не мружаться,
i розтоплю ться загостренiсть пiдборiддя, i рiвна-рiвна блiдiсть
укрива ться нiжною, теплою червонiстю. Принцеса раптом одкида голову
назад i заплющу очi, але вона тепер не подiбна до винято© з домовини - у
винятих iз домовини, як вiдомо, не пала лице й вони не думають про те, що
надходить нiч, пiд час яко© бувають глузливi солодкi оргi© челядi без
хазя©на.
***
I пан президент разом iз парадним промоклим на лопатках убранням скида
напружену врочистiсть. Гей, небо гра ться блискавками, пiдкида ться
гирями, гуркоче велетенськими бубнами. Автомобiль! Пан президент також
хоче погратися блискавками. Що? Небезпека? Кому?! Йому, для якого всi
людськi перешкоди, як для гiрського потоку, - дитячi гребельки? Автомобiль
негайно!
Граф Елленберг розгублено пробу спинити пана президента, але цi спроби
навiть не гребельки, а осiнн павутиннячко на дорозi кур' рського по©зда.
Автомобiль! Просто маленький, скромний автомобiль, в якому ©здять
незначнi палацовi урядовцi. Подати на заднi ворота. Нiяко© охорони. Пан
президент ©де до театру. Вiн ©де нам'яти вуха старому Берлiновi.
Граф Елленберг почува , як не старому Берлiновi, а йому, графовi
Елленберговi, блiднуть вуха й слабнуть ноги - це ж в i н мусить ©хати з
паном президентом. Це ж вiн разом iз ним мусить летiти в повiтря вiд бомби
iнаракiста.
Варто ж було для такого непишного фiналу турбувати ©© свiтлiсть пишними
парадами.
Але пан президент нi про якi бомби й не дума . Нема на свiтi нiяких
бомб, нiяких iнаракiстiв - нiчого. Тiльки його мiць, влада й радiсть. Хто
смi противитись його силi? Хто смi не вiрити в нього?!
Спухле, темно-буре, понуро п'яне лице неба все нижче та нижче
присува ться до землi. Розкудовченi, бруднi, густо синi патли хмар
черкають об дахи велетенських башт i небошкрябiв. З-пiд патлiв скажено й
грiзно блискають косi, слiпучо-фосфоричнi очi. I тодi все набухле, п'яне
лице сласно, грiзно реве, гарчить, клаца зубами, регоче металiчним
реготом.
Маленьке авто палацового урядовця зупиня ться бiля театру. З нього
виходять двi постатi и скромно проходять у дверi. Вони запiзнилися на
виставу, перша дiя давно вже почалась.
Але вони не хапаються.
Дiйсно, перша дiя ново© опери вже майже кiнча ться. В театрi висить
мрiйна, пiвтемна тиша. В тишi гойда ться золотисте, нiжне мереживо звукiв.
Голови слухачiв, як ряди позастромлюваних на темний оксамит головок вiд
шпильок, непорушно куняють у теплiй, затишнiй, помережати пiвтьмi.
I раптом цi голови, як голiвки маку пiд непокiйним вiтром, починають
ворушитись, нахилятись одна до одно©, шепотiтись i все повертатись в один
бiк до ложi президента Об' днаного Банку Фрiдрiха Мертенса. Там видно
широкi плечi, могутнi червонi груди н важку, чавунну голову з квадратовими
щелепами. Постать спокiйно й рiвно сидить бiля самого бар' ра.
- Мертенс!.. Мертенс!.. Мертенс!..
Рух ста бiльший, виразнiший, шепотiння переходить у дзижчання. Артисти
починають поглядати на публiку, перезиратися мiж собою, повертаючи обличчя
до ложi Фрiдрiха Мертенса.
А постать сидить непорушне, важко, чавунно. Серед голiв шамотня. Дехто
вста й швиденько почина сунутись назад, до виходу. Дзижчання робиться
дужчим, покриваючи звуки музики. Непокiй, замiшання, тривога, захват,
подив шугають по залi, вiють шелестливими крилами.
Вмить десь iзгори чу ться крик. Хтось iзлякано гуркотить стiльцем.
Голови пiдводяться. Крик повторю ться збоку виразно, голосно!
- Слава Фрiдрiховi Мертенсовi!
I, наче прорвавши заставку, цей крик упуска в залу бурхливий,
лопiтливий вихор оплескiв. Вiн пiдхоплю всi постатi, пiдносить ©х на
ноги, сповню ©х завзяттям, радiстю, захватом. I тi, що найбiльше
тiльки-но шепотiлись у тривозi й страху, що товпились до виходу, тi
найдужче плещуть i найголос-нiше кричать:
- Слава! Слава! Слава Мертенсовi!
Музика спиня ться. Артисти пiдходять до рампи i, повернувшись до ложi,
бурно, з ентузiазмом плещуть.
Ярке свiтло залива весь театр. Ложi, партер, гора - все повне
махаючих, плескаючих рук, розкритих ротiв, блискучих фанатичних очей.
Величезне страховище-юрба ошкiрилась усiма сво©ми шерстинками, швидко
трiпа й трiскотить ними й реве в дикому слiпому екстазi.
Фрiдрiх Мертенс помалу пiдводиться, поверта ться всiм присадкуватим
тiлом до роз'ятреного захватом тисячоголового страховища й з посмiшкою
кива йому головою. Буря ентузiазму громом i ревищем проходить юрбою вiд
цього кивка.
- Слава!! Слава!! Слава геро вi Мертенсовi! Смерть бандитам! Хай живе
Мертенс! Слава!
Граф Елленберг сто©ть у найдальшому куточку ложi - тут як-не як, а
бiльше шансiв на те, що бомба його не зразу розiрве На його думку, пановi
президентовi можна цiлком вiльно вже задовольнитися цим трiумфом: папери
Об' днаного Банку пiднято так, як ©х не могли б пiднятти десятки хитрих
комбiнацiй.
Пан президент уклоня ться, спасибi йому, i йде з ложi. Театр реве,
тупотить, трiщить оплесками. Тепер тiльки б устиг пути сiсти в авто й
вiд!©хати. Тiльки б од!©хати вiд цього страшного театру!
Але це не так легко зробити. Страховище з ревом i криком вилива ться з
зали в коридор, пiдхоплю пана президента на руки й несе його над сво©ми
головами, наче навмисно пiдставляючи пiд кулi iнаракiстiв. Бiдний пан
президент безпорадно подригу ногами, вирива ться, гирка , облива ться
потом, але оскаженiле страховище тiльки реве, душиться вiд захвату та
любовi й несе свого iдола на собi.
Граф Елленберг протиска ться вперед, хапа перше авто, яке попада ться
бiля входу, i справля до нього ревуще страховище з паном президентом на
руках.
Небо шипить рясним буйним дощем i реве назустрiч юрбi, розриваючись, як
вiд бомби, на шматки.
Мокрий, пошарпаний, пожований страховищем пан президент нарештi
вирива ться з обiймiв його й хова ться в авто Реве юрба, реве небо, реве
автомобiль, лопотить дощ, лопотять мокрi руки, блискають блискавки,
лiхтарi, сотнi очей...
Граф же Елленберг не блищить i не лопотить, - вiн увесь щемить
нетерплячкою, вiн усiма м'язами, нервами, пальцями рук i нiг витяга ться,
помагаючи автомобiлевi вибратися з юрби екiпажiв. Не може ж буть, щоб тут
десь не було iнаракiстiв! Не може того бути! Коли вони не насмiлились
пустити в повiтря театр i тисячi невинних людей, то вони не пошкодують
якусь пару автомобiлiв iз шоферами.
Раптом над головою iз страшенним трiском i гуркотом розкочу ться вибух.
Бомба? Грiм?
Авто видира ться на чисту дорогу й несеться вулицею. Пан президент,
вiдкинувшись назад, весело витира лице, шию, руки й важко диха . Ну, що?
Нам'яв вуха? Що? Нi? Де ж тi паршивцi з сво©ми бомбами? Га?
Видушуючи колесами, як iз сикавок, стру© води, до театру пiдлiта друге
авто. В ньому сидять Тiле й Макс. Дощ залiплю вiконця, але й крiзь
заплакане скло видно, що юрба, як пiсля закiнченого свята, живо, пiднято
колихаючись, улива ться знову в театр.
Тiле люто зцiплю зуби. Пiзно - втiк товстошкурий бегемот.
***
Задоволене вiдкашлюючись у сиву розпатлану бороду, з гуркотом тупотить
на захiд грiм. Тьмяними слiзьми перешiптуються в ошелешенiй, притихлiй
тьмi нагойданi, натiпанi дерева, часом потрушуючи нам'ятими чубами.
Стомлено, з полегшенням диха трава, земля, заплаканi квiти.
На терасi з зачиненими вiкнами нудьгують i заздрять непорушнi пальми,
нiколи не тiпанi вiтрами, не поливанi дощами. Помiж ними, зчепивши
пальцями за спиною вузлуватi, кiстястi руки, помалу, важено руха ться граф
Елленберг. З вiкон Трудино© кiмнати на терасу ляга тьмяний зеленкуватий
просто-кутник свiтла. I коли постать графа перерiзу його, бiля лiжка
Труди до вiкна повертаються двi голови. Повертаються й пильно слухають.
- Невже, мамо, вiн насмiлиться?.
- Тш! Нi, вiн не насмiлиться. Але скажи, Фрiдо, ти певна, що Труда
взяла купiль iз льодом?
- Я ж тобi кажу, мамо, що я сама бачила лiд, як вона несла його у
ванну. Вона зробила це навмисне, щоб захорiти й померти!
Графиня з тремтiнням зiтха . А Труда не чу нi цього зiтхання, нi
покашлювання грому, нi мокрого перешiптування саду, нi важких,
навантажених думками й ваганнями крокiв батька пiд вiкном на терасi. Не
чу вона й жахного напруженою чекання двох схилених над нею голiв. Уста
зачервонiлись, запеклися, потрiскались, як перестиглi вишнi на пекучому
сонцi. Оголенi, смугляво-перламутровi руки цупко вп'ялися в простирадла,
очi цупко впилися в гарячi образи - сво©, мiнливi, химернi.
Дверi тихо, повiльно, як у снах перед появою примари, розчиняються.
Понуро похиливши голову, несучи на широкiй горбатiй спинi сувору
рiшучiсть, тихо входить у зеленкуватий присмерк старий граф.
Графиня швидко пiдводиться й заступа сво©м маленьким, хижо напруженим
тiлом гаряче лiжко, i з очей ©© витягаються гострi наготовленi кiгтi.
Фрiда боязко ста поруч, широко розплющивши зляканi, чекаючi очi, готова
кожно© хвилини наповнити ©х жахом i слiзьми.
- Вийдiть обидвi. Я хочу побути сам iз Трудою.
- Ми не вийдемо.
Маленька чорненька постать iз високо, рiшуче, непохитно пiдведеною,
застиглою в чеканнi головою зда ться великою, висiченою з чорного гранiту.
Стомленi очi в зеленiй пiвтьмi твердо й хижо слiдкували за кожним рухом.
В сивому вусi, позелененому збоку тьмяним свiтлом, ворушиться неохочий
усмiх.
- Викину силою. Виходьте краще так. Швидше.
- Що тобi треба тут? Як не сором: використовувати хоробу для сво©х
гидких пiдозрiнь. Пiдслухувати маячiння хоро© дитини Кати так не...
- А, значить, що пiдслухати? Ну, виходьте, я вам кажу. Фрiдо, марш.
Фрiда зустрiча ться широкими очима з грiзними ямками пiд насупленими
кущиками брiв i злякано тулиться до матерi. Графиня обнiма ©© однi ю
рукою, а другу витягу вздовж лiжка Чорна й бiла постать тiсно зливаються.
- Ми не вийдемо!
Граф мовчки пiдходить, бере кiстястими пальцями чорну тоненьку