Вiнниченко Володимир. Сонячна машина

не молячись йому, не боячись його, а проте вони живуть iз дозволу й волi
бога Значить... Ну, от знову пан пастор невдоволений. Вона знову говорить
дурницi? Правда? Але що ж вона винна, що такi думки приходять ©й у голову.
Диявол? Ну, от знову - всяка розумна, розсудлива думка вiд диявола.
Ну, от вона хоче зробити одну рiч. То неправда, що вона казала про
ненависть до батька. Навпаки, вона любить страшенно батька, вона так
любить його, що вночi iнодi ходить до його кабiнету й цiлу тi речi, до
яких вiн торкався. Це ©й соромно признаватись, але вона говорить пасторовi
як представниковi бога. А бог сам повинен це знати. Але вона не може
любити графа А раптом вiн справдi не батько ©©? А раптом ©© батько
десь-iнде, хтось iнший? А граф тiльки з непорозумiння ма ©© любов, краде,
значить, ©© любов? Хiба можна любити серед таких умов? Отже, ©й треба
знати напевне, хто ©© батько. Навiть не це, а тiльки, чи граф батько ©й,
чи нi. Бог повинен бачити ©© муки. Але навiщо вiн допуска ©х? Чого йому
не сказати ©й просто й одверто, що граф не ©© батько? Чому? Коли вiн
справдi все зна , всiм пiклу ться, до всього втруча ться, то хай же вiн
скаже ©й, чи граф батько ©й, чи нi. I хай скаже просто, без нiяких
ухилянь. Хай дасть ©й якийсь знак. От, наприклад, вона перед одходом до
пастора забула в ван нiйкiмнатi синю вазочку з орхiдеями. Коли бог хоче ©й
вiдповiсти на ©© питання, нехай перенесе вазочку з ванни в ©© кiмнату.
Коли граф ©© батько, нехай бог поставить вазочку на стiл перед i анапою
Коли не батько, хай поставить на маленький столик у кутку. I нiчого бiльш.
Вона не вимага , щоб ста лось якесь чудо. Нехай прийде мама або поко©вка,
побачить вазочку й перенесе. Нехай усе зробиться цiлком природно, без
чудес. Вона ж не вимага , щоб вiн для не© перетворив воду в вино або що
небудь подiбне. От тодi вона знатиме напевне, що бог , що вiн саме такий,
яким його малю пан пастор, що вiн клопочеться про людей, що йому
страждання ©хнi не байдужi. Можна про це думати? Можна ставити боговi такi
умови чи нi?
Старенький пастор ощелешено, безпорадно слуха бурхливий потiк слiв,
дивиться на гаряче, потемнiле вiд пiднесення лице й чу , що вiд це©
пришелепувато© й нещасно© дiвчини болi в шлунку стають нестерпнi. Вiн
одкида тбся на рiвну спинку стiльця, набира повнi груди повiтря и крутить
головою з таким явних виразом неможливостi далi слухати, що Труда замовка
й почина чекати: коли вiн пересердиться, вiн дасть ©й вiдповiдь на всi ©©
питання, вона, зда ться, була досить одверта.
Але старенький заплющу круглi, опуклi очi i з виразом тупого
страждання сидить непорушно й мовчки.
В кiмнатi вже темнi . Перед розп'яттям три свiчечки догорiли до краю,
поспускавши набiк нагорiлi гнотакну, як перетомленi собачки язики. На
дитячо-рожевiй лисинi пастора та на опуклих баньках заплющених очей мляво
ворушиться свiтло свiчок. Пастор трудно здiйма повiки.
- Приходьте, дитино моя, iншим разом. Подумайте самi над сво©ми,
словами. Нехай вам поможе господь вибратись iз вашо© ковбанi тьми й
грiховних думок. Не можу я сьогоднi, доню. Iдiть iз богом.
Труда тихенько пiдводиться i, як вiд заснуло© в колисцi дитини,
навшпиньках, i озираючись, iде до дверей.
***
З нiжним сумом дзвяка замок старовинно© скриньки, рiзнофарбним
переливом блиска фамiлiйна велична та мна релiквiя. I так само, як
щоразу, принцеса Елiза вiд погляду на не© почува себе самотньою на свiтi,
покинутою серед чужих людей маленькою дiвчинкою, безпорадною й безсилою. I
знову вже стоять в очах страшнi, виряченi очi батька - чи вiд жаху смертi,
чи вiд тиску повiтря при падiннi - розсiчена крилом апарата голова брата,
знову та сама тоскна млоснiсть пiд грудьми.
Але як тiльки холоднуватi кра© брильянтiв нiжно й гостро торкаються ©©
ши©, як тiльки загоряються стрiлчастими спектрами в дзеркалi, так дивним
дивом на не© спадае звичайний, величний, строгий спокiй. Неначе якийсь
незримий, гiпнотизер ззаду владично кладе ©й руку на голову й розтоплю у
сво©й волi всi ©© згадки, самотнiсть, тоскнiсть. Вона несе на ши© коронку
Зiгфрiда, емблему влади кращих, благословення вiкiв, символ вищостi,
вибраностi, вiдзначеностi перстом вищих силЯк же може вона бути самотня,
безсила?
До кабiнету графа на засiдання берлiнсько© органiзацi© друзiв увiходить
не князiвна Елiза, а королева - на засiдання i свого кабiнету мiнiстрiв.
Увiходить так просто, так ясно, з такою певнiстю за кожний свiй рух, з
якою рiдко входили монархи, що за ©хнiми спинами стояли мiльйоновi армi©.
I для кожного в не© знаходиться вiдповiдне до значення стану його слово,
погляд, посмiшка.
I чергове зiбрання берлiнсько© органiзацi©, одне з нуднуватих досi,
безживних зiбрань, раптом ста цiкаве, повне змiсту й ваги. Князь
Шванебах, секретар органiзацi©, високий, рiвний i такий серйозний, точний
та коректний, неначе зроблений на найкращiй фабрицi, проха дозволу в
принцеси розпочати засiдання. Принцеса дозволя , але поза чергою вона
хотiла б, щоб ©© зазнайомили iз загальним станом ©хньо© велико© справи
тут, у Берлiнi.
Князь Шванебах точно й механiчно-згiдливо нахиля голову, потiм
пiдводить ©©, розгорта папери i, як рахунковий апарат, почина викладати
з себе цифри.
Портрети на стiнах кабiнету слухають справоздання з тою самою
непорушнiстю й серйознiстю, що й члени зiбрання, з тою тiльки рiзницею, що
князiвна Елiза очi присутнiх на собi. Ловить, а портретiв нi.
Так: становище берлiнсько© органiзацi© бездоганним назва ти не можна.
Але ще одне питання: в справозданнi високоповажного секретаря декiлька
разiв згаду ться Iнарак. Принцеса, розумi ться, чула про цю органiзацiю,
але ©й хотiлось би докладнiше довiдатися про не©.
Бува , що тихого осiннього дня, коли вся природа куня , раптом звiдкись
зiрветься вiтрець i пробiжить по сухих, лисих голiвках будякiв. Будяки
сухенько зашелестять, заворушаться й знову застигнуть у старечому
дрiманнi. Зашелестiли, заворушилися члени зiбрання, захитали лисими
головами. Тiльки Шванебах, не мiняючи нi тону голосу, нi виразу сухого,
серйозного лиця, коротко вклоня ться й почина давати iнформацi©.
Як вiдомо ©© свiтлостi, слово "Iнарак" це скорочення назви цi ©
органiзацi©: "Iнтернацiональний Авангард Революцiйно© Акцi©". Це
нелегальна, терористична, соцiалiстична органiзацiя, що ма за сво
завдання боротися з iснуючим ладом. Рiзниця ©© з iншими соцiалiстичними
органiзацiями та, що вона в основу сво © програми кладе етичний момент, ©©
швидше мож на назвати сектою, анiж справжньою робiтничою органiзацi ю.
хнiй статут вимага вiд ©хнiх членiв строгого аскетизму, абсолютного
уникання в якiй-будь формi експлуатацi© чужо© працi, безумовно©
правильностi й чесностi iз сво©ми членами-товаришами, безоглядно©
вiдданостi органiзацi©, фанатично© дисциплiни й готовностi щохвилини
померти за сво дiло. Деякими рисами ця органiзацiя нагаду органiзацiю
первiсних християн, розходячись, розумi ться, в усiй основi свого вчення з
християнством. Легальнi соцiалiстичнi органiзацi© ставляться до Iнараку
негативно, а часом i вороже. А тим часом Iнарак ма серед цих органiзацiй
багато сво©х членiв, якi, будучи легально в тих партiях, мають змогу вести
пропаганду серед товаришiв i ховатися вiд полiцi©.
Силу Iнараку рiзно оцiнюють. Однi вважають його за маленьку купку
фанатикiв, божевiльних або злочинних iндивiдiв, другi перебiльшують його
силу, гадаючи, що сила Iнараку колосальна, що адепти його серед рiзних
шарiв громадянства. Головною методою боротьби Iнараку терор. Як вiдомо
©© свiтлостi, вони вбивають видатних капiталiстичних проводирiв, членiв
уряду, грабують банки, називаючи це експропрiацi ю, пускають часом у
повiтря цiлi будинки. Iнарак неминуче явище, логiчний наслiдок того
соцiально-полiтичного режиму, який установили сучаснi господарi кра©ни, це
- природна реакцiя на деспотизм i соцiальний терор королiв бiржi. Iнарак
по всьому свiтi. Центральне Бюро його в Парижi.
Далi князь Шванебах серйозно, дiловито, точно наводить факти i цифри
вбивств, експропрiацiй, повисаджуваних у повiтря будинкiв, не виявляючи нi
радостi, нi суму. Нарештi, з дозволу ©© свiтлостi, чита недавно прийняту
©хньою органiзацi ю постанову, де кажеться:
"Шляхом та много входження в органiзацiю Iнараку пропону ться
поглиблювати невдоволення активних шарiв пролетарiату й посувати ©х на
найгострiшi виступи. Одночасно не випускати з уваги пiдриву впливу самого
Iнараку".
Хижа, загострена горiшня губка принцеси ледве помiтно здригу ться
розумiнням i похвальним усмiхом. Князь Шванебах, схопивши цей усмiх,
уперше за ввесь вечiр робить перебiй, виразно й переможно зиркнувши на
герцога бравншвайзького, противника цi © резолюцi©. Герцог у вiдповiдь
приплющу очi: вiн не хоче вступати в дебати.
Але князiвна Елiза ловить i погляд Шванебаха, i приплющенi очi герцога.
Очевидно, не всi згоднi з такими методами боротьби? Щодо не©, то вона
сто©ть за все, що веде до мети, за всi методи, за всяку хитрiсть,
жорстокiсть i безмилосерд-нiсть з ворогом. Вона заприсяглася на коронку
Зiгфрiда й присягу ту може повторити знову: найлютiша кара злочинцям за
смерть ©© батька i брата не може надолужити цiсi втрати, понесено©
Нiмеччиною!
Дитячий, чистий овал загострю ться на пiдборiддi, як у старо© дшки,
зеленi очi хижо, колючо розтягуються Принцеса здiйма з шi!i сховану пiд
сукнею коронку, що бризка , на всi боки iскрами камiння, i кладе ©© на
стiл перед собою. Побожний шелест проходить зiбранням, i всi голови, як
голови худоби вздовж ясел до оберемка сiна, повертаються вздовж столу до
коронки. Це ж бо вона, коронка Зiгфрiда, вона сама! Це ж бо древнiй
заповiт, це - запорука перемоги!
За одними встають другi, усi, i неначе волхви над яслами з народженим
Iсусом, зворушено i з надi ю дивляться на святу релiквiю великого роду. I
деяким iз тих, що в них вiра в ©хню справу була вже подiбна до засушених
квiток, якi вiд необережного руху можуть розсипатись, раптом ста солодко
i хвилююче-страшно, а що, як здiйсняться, справдi, мрi©?! I хочеться ©м
хоч кiнчиком пальцiв доторкнутись до святинi, стати перед нею навколiшки й
зашепотiти щось давн -давн , забуте, дитяче, побожне, нерозумне, але певне
певне!
Нi, це засiдання не подiбне до всiх iнших засiдань. Це може сказати
навiть Ганс Штор, що нiколи, стоячи за дверима кабiнету, не чув за ними
такого молодого, запального тону немолодих i незапальних голосiв, як цього
разу. Iстинно - впущено у вулiй царицю-матку.
I вечеря сьогоднi скида ться вже не на "скубання понитчини в домi
iнвалiдiв", як каже раз у раз Страховище, а на зустрiч друзiв юнацтва, що
довго не бачились мiж собою.
А старий граф не тiльки не сердиться на Труду, що не з'явля ться до
столу, а ще й, сидячи поруч iз Шванебахом, добродушно, iронiчно потiша
його:
- Нiчого, друже, нiчого. Страховище тiльки шуму , з не© буде добре
вино. Вона на доброму шляху: в ролi свято© черницi. Не треба ©й
перешкоджати: з черниць бувають часом непоганi жiнки.
Князь Шванебах акуратно, важно, з увiчливою автоматичнiстю майже за
кожним словом каже "дякую" й хита головою. Але невiдомо, чи задовольня
його таке потiшання. Проте старий граф i не докопу ться, iстинно, у вулiй
iз старими засохлими трутнями впущено молоду царицю матку! Який гомiн,
гудiння, який блиск в очах! Не диво - в них одбива ться молодiсть i
коронка.
***
Свята черниця поважно, строго поверта ться додому, мiцно тримаючи
молитовник iз кiстяними защiпочками в руцi. Як же iнакше може повертати
людина, щойно вступивши в безпосереднiй, одвертий договiр iз богом? Для
чого, власне, справдi рiзнi посередники? Чому вона (ну, хай собi велика
грiшниця, розпусниця. Страховище, це для бога не повинно грати ролi, бо
вiн же сам ©й такою дозволив бути), чому вона не може просто запитати його
в тiй справi, яка так iнтересу ©©? Ну, правда ж: нiякого особливого чуда,
нi грому, нi блискавок не треба. I питання буде розв'язане, i вона стане
така слухняна, така чиста, така... свята, як тiльки бог захоче. Вона
робитиме все, що скажуть посередники бога, вона може пiти в монастир, у
пустелю, буде ©сти тiльки акриди й дикий мед, спати на жорствi, носити
волосянi сорочки. (Цiкаво все ж таки, де ©х тепер узяти, нема ж нiяких
фабрик волосяних сорочок). Одне слово, коли боговi хоч трошки цiкаво, щоб
вона була добра, вiн повинен, вiн просто мусить пiти на ©© умови.
Ганс Штор бачить, як графiвна Труда проходить по холу нагору до себе.
Гостi вже перейшли до ©дальнi, i графiвнi теж слiд би зiйти туди. Ганс
Штор дозволя собi обережно натякнути графiвнi на ©© обов'язки. Але,
справдi, "Страховище" - iм'я досить справедливе для цi © дiвчини. Вона
спочатку навiть не чу , що ©й говориться, вона йде собi з замрiяними
очима, думаючи, очевидно, про роль у якiйсь новiй сво©й комедi©. Опiсля
прислуха ться, нетерпляче знизу плечима й диву ться як можуть до не©
чiплятися з такими "дурницями"? (Так, власне, i каже: "дурницями"). I
поважно, строго йде нагору.
Але Ганс Штор бачить, як вона нагорi зупиня ться й довго сто©ть
непорушне, немов вагаючись. Дивна дiвчина: то зробить кiлька крокiв, то
зараз же верта ться назад, неначе злякавшись, навiть дивиться вниз до
Штора, шукаючи в нього рятунку В чому рiч?
Але рятунку нема . Треба йти. Треба твердо, мужньо, рiшуче йти. Труда
заплющу очi, як у дитинствi, коли треба було входити до темно© страшно©
кiмнати, i пряму до сво©х дверей. Але тут ©© опада такий жах, що вона
всi ю спиною спира ться об стiну, притулю руки долонями й прилипа . Зараз
сам бог говоритиме з нею! Зараз вона торкнеться слiдiв його перебування
тут, у цiй кiмнатi. Зараз вирiшиться все те, що ночами i днями сто©ть
болючою колючкою в душi, i стане легко, зрозумiло, вiльно, затишно, як
давно давно колись у дитинствi, коли вона бiгала до тата, сiдала йому на
колiна й приплю щувала очi на лампу, а в очах стояли теплi, жовтi вiники
променiв.
Чи©сь кроки внизу. Труда вiдлипа вiд стiни, швидко-швидко хреститься i
з одча м рве дверi до себе. Вскочивши до кiмнати, вона ста зараз же бiля
порога i, тримаючи себе за груди, бо в них нема повiтря, боязко, з
наготовленим жахом побожностi в очах обводить ними кiмнату. Горить лампа в
кутку над канапою, бiля канапи столик сто©ть. Сто©ть так само, як стояв
усе, невинно, байдуже, i нiчого на ньому нема . Очi тоскно, швидко,
надiйно й заранi готовi до того самого, перебiгають на маленький столик у
кутку. Сто©ть маленький столик, що на ньому ранiше стояли грiховнi
фотографi© улюблених артистiв, а тепер сто©ть маленьке розп'яття. I так
само порожньо, байдуж е, неначе все так i повинно бути. I вся кiмната до
жаху, до одчаю порожня, байдужа, така сама, як завжди, як повинна бути.
Труда бiжить до ванно© кiмнати: на тому самому мiсцi, на туалетному столi,
синi ваза з орхiдеями, байдужими, невинним й, неначе ©м тут так i треба
стояти!!!
Графiвна Труда почува , як на не© зляга страшенна слабiсть. Ноги не
тримають, наче вона оце вперше встала пiсля довго© хороби. Значить.
значить, нiчого нема? Значить, йому байдуже? Значить, не скаже? Значить, i
далi так?! Ну, добре ж, коли так!
Труда ляга на канапу й кида вiд себе молитовник iз кiстяними
защiпочками на стiл. Добре, добре!
Раптом дверi швидко розчиняються, i в кiмнату без стуку, в капелюсi, з
невеличкою валiзкою в руцi вбiга Фрiда. Вбiга й зараз же замика за
собою дверi Потiм дрiбно пiдбiга до терасового вiкна й щiльно зашморгу
на ньому порть ри. Аж пiсля того кида валiзочку на стiл, а сама пада на
фотель i зачина плакати, неначе плач ©© найкраще роз'яснення ©© чудно©
поведiнки. Плачучи ж, шука на грудях, у рукавах, по всiх мiсцях, де дами
споконвiку ховають хустки, сво © хустинки й не находить.
Тодi Труда швиденько з хмурою дiловитiстю знаходить чисту хустку,
тика , як слiпiй, у руки Фрiдi й мовчки зупиня ться коло не©, поглядаючи
на сестру так, наче та робить якусь важну операцiю Щоб нiщо не
перешкоджало операцi©, Труда обережно здiйма з голови Фрiдi капелюх i, як
тарiлку з водою, ставить на стiл поруч iз валiзочкою.
Хвилясте каштанове волосся - прибране в загонисту зачiску Фрiда робить
©© тiльки тодi, як дуже хоче подобатись, - тодi одкрива ться ©© чисте
опукле чоло, волосся сплива хвилястими пасмами назад, очi здаються
бiльшими i ще здивованiшими, але заразом i трошки нахабними, ротик зовсiм
малесеньким, але лукавим, одне слово - загонисте.
Але тепер до цих рясних, дитячих слiз, до цих негарно поморщених,
мокрих губ ця зачiска зовсiм-зовсiм не пiдходить, i аж жаль дивитись на
не©.
Одначе операцiя хутко кiнча ться, навiть друго© хустки не треба Фрiда,
клiпаючи на свiтло мокрими вiями, подiбними до ряду знакiв оклику, i час
од часу здригуючи спухлими устами, категорично заявля , що вона додому -
чи то пак! - до барона бiльше не вернеться, що вона цю нiч перехова ться у
Труди, а завтра а завтра, ну, втопиться чи отру©ться, ©й байдуже. Вона не
ма бiльше сил терпiти цю каторгу, це катування, що на не© склали ©хнi
милi батьки...
Труда сiда поруч iз Фрiдою й витира ©й краплини сльози з пiдборiддя й
сукнi.
Фрiда зневажливо, безнадiйно вiдмаху ться головою.
Ах, ©й тепер усе одно, нехай усi ©© сукнi заллються слiзьми, проклятi,
паскуднi, мерзеннi сукнi! I капелюшiцi!..
Вона сердито спиха капелюш додолу й витира мокрi вi©. Годi! Хай, кому
хоче, тепер купу !
- Що ж сталося, Фрiдо? Щось нове?
Боже мiй, хiба старого не досить, щоб повiситись? Нове? Нiчого нового.
Сьогоднi був звичайний чай. Ну, чай як чай. Але, на горе, прибув i аташе
шведського посольства. Ах, так собi, нiчого надзвичайного! Але досить
гарний, розумний (пiдборiддя таке випнуте, вперте - мабуть, цiлу ться
твердо й смачно). Але, головне, закоханий у не© до непристойностi. Ну,
виразно, одверто, настiйно закоханий. Це - головне. Не для не© головне, а
для барона, розумi ться, ©й що! Пфi! Головне - барон. Коли аташе тiльки
з'явився в салонi, коли вона побачила "мокру" посмiшечку барона, ну! -
вона вже знала, що щось буде. Неодмiнно! Ну, так i вийшло: бароновi раптом
захотiлось, щоб вона протанцювала велику бiскаю. Подумати собi: велику
бiскаю в салонi, перед усiма! Розумi ться, коли сам чоловiк у сво му домi
хоче, щоб його жiнка танцювала i остям бiскаю, то вони теж починають
просити, ©м що! Пфi! Будь ласка. Звичайно, ©© так це обурило, що вона
навiть пiшла до себе, хоч аташе незвичайно гаряче прохав ©©. На жаль,
занадто гаряче, бо якраз через це барон i розпалився до такоi мiри, що
почав навiть спадщиною загрожувати, коли вона не затанцю . Ну, добре ж,
коли так! Вона згодилась Коли сам чоловiк на це штовха , - будь ласка. Вiн
налягав, щоб вона й одяглася вiдповiдно. Добре, i одяглась.
- Чекай, Фрiдусю! Адже не одягатись, а роздягатись треба для бiска©?
- Ну, так, розумi ться, роздягатись.
- Значить, усе-усе як слiд? Зовсiм-зовсiм гола?!
- Ну, розумi ться! Звичайно, пояс, черевики, зачiска. Ти можеш собi
уявити, як я себе почувала в такому виглядi.
Труда задумливо дивиться на перекинений догори черевом капелюш на
пiдлозi й тихо промовля .
- А це могло б бути й непогано. Тiло ж у тебе гарне.
Фрiда спуска очi додолу, i на маленьких, як розрiзана надво вишня,
устах лукавиться загониста посмiшка: треба було, подивитись на аташе, коли
вона ввiйшла до салону! А коли почала танцювати, очi в нього стали такi,
як колись вона бачила на пожежi в одного чоловiка: переляканi, здивованi,
зачарованi, божевiльнi! Аж страшнувато було бiля нього танцювати, але... й
при мно.
Та вся рiч, розумi ться, не в цьому, а в баронi. Вiн навмисне стояв
поруч iз аташе, щоб краще все бачити. Ух, ця жаб'яча постать, ця гостра
лисина, вузюсiнькi, слизькi оченята, мокра, гидка, страшна посмiшка! Та ще
поруч iз цим бiло рожевим, сильним, упертим красунем. О, вона,
розумi ться, вiд самого початку знала, для чого це все робилося. Але коли
побачила, що вiн поламу пальцi, вона моментально кинула танцювати.
Моментально!
Труда непорозумiло дивиться великими бронзовими очима на сестру: що ж
тут страшного такого? Так, вона сама iнодi помiчала, як барон поламу
пальцi.
Фрiда глибоко зiтха й проха цигарки. Вона мусить закурити. це занадто
гидко. Що тут страшного? Гм! Це значить, що ця жаба в такому станi, що
готова при всiх накинутись на не© (що раз уже ж i було!).
Ах, та навiть i не це головне! Головне потiм. Коли всi розiйшлись,
почалася спочатку одного роду ревнiсть. Ага, аташе дивився, дивився, ага,
закоханий, ага, хоче, хоче тебе, хоче, хоче... А сам гидко, слиняво
труситься. Ну, одне слово - все, як звичайно. Все, щоб розпалити сво©
нiкчемнi старi сили. Ну, а потiм... коли пiсля того стало недобре, коли
зразу заболiло у шлунку, почалось уже iншого роду катування. Теж звичайне.
Але цим разом вiн заявив, що змiнив свiй тестамент! На випадок його смертi
вона не повинна виходити замiж, а то позбавля ться спадщини. От яка
справа! Значить, вiн купив ©© й на все життя, й пiсля сво © смертi. От так
о то виходить Ну, коли так, вона зараз же схопила, що могла, й утекла.
Нехай, що хочуть, те й роблять, а вона бiльше туди не пiде! Краще вона
буде, як Труда, молитися, стояти на жорствi, краще вже пiде до монастиря,
вiддасть себе боговi, яiж такiй паскудi!
Труда раптом пiдводить голову i струшу стриженими синьо-чорнидiи
кучерями. Ах, боговi! Бог iз тими, в кого грошi. Нiякого бога нема, а
все нещастя жiнки, що в не© нема грошей. От i все. Через що Фрiда стала
жiнкою жаби? Коли б у не© були грошi, хiба навiть ©хнiй милий деспотичний
батько вiддав би ©© за цю гнилу мавпу?
Грощей. грошей, грошей треба! От увесь бог. I тодi не буде нi баронi,
нi Шванебахiв, нi каторги, нi нотацiй, нi непристойностей, нi жорстви -
нiчого! I все буде вiльне й ясне. Грошей!!!
Фрiда несподiвано по-дитячому схлипу старим плачем, трохи нiяковй вiд
цього й солiдно, сумно зiтха : де ж вони можуть узяти грошей?
Труда хмуро, грiзно, непохитно стиску над бронзовими очима густi
синюватi брови. Знайдуться грошi! Знайдуться. Нехай. Вона не раз говорила
мамi, Адольфов©, батьковi, всiм, що вона зробить ©м страшний скандал, коли
далi так буде йти. Вони не вiрять? Ну, добре, тепер вона покаже. Тепер
вона може робити, що хоче. I коли так:, коли ©х продають жабам i не хочуть
уступитися, то вона сама иступиться за них обох. Недай Фрiда не журиться:
грошi будуть!
Фрiда несмiло, здивовано, захоплено дивиться на молодшу сестру:
Страховище, очевидячки, зна якийсь спосiб. Страховище дiйсно зробить,
коли так насуплю брови i струшу волоссям.
- Де ж ти вiзьмеш, Трудо? Можна знати?
- Нi. Не можна. Лягай спати Завтра рано я тебе сховаю деiнде, а потiм
ми оселимось разом, i вони побачать. I зараз же цокличймо до себе в гостi
аташе, а жабi пошлемо запросини. Нехай приходить. Добре?
Фрiда, зiтхав, посмiха теся й поводить плечима так, наче вже чу на них
гарячу, сильну, вперту руку аташе.
А потiм старша сестра вiдда не тiльки всю свою волю, але и стомлене
тiло в цупкi, рiшучi, смуглявi ручки молодшо©. Руки цi роздягають ©© й
пiдводять до лiжка й укладають у постiль., Як чудово визволитись од сво ©
волi, вiд сумнiвiв, од турбот, страху, зрадливих надiй. Легко, як пушинцi,
що летить сйбi туди, куди несе чужа сила; затишно, як у дитинствi, в
маминому лiжку!
Собi ж Труда стелить на канапi. Та як там стелить: кинула подушку та й
усе. й спати ще не хочеться. Та й не можна. нiяк не можна спати;
розпочинаючи кампанiю рiшучу, грiзну треба обдумати все, як слiд.
Лампу можна погасити й одчинити вiкна на терасу. Мiсячна нiч
густозапашна, та мна, любовна, така. як та. коли з Максом тiкали, пливе
над садом, над будинком, над Шванебахами i синiми вазочками iз
бiдними-бiдними орхiдеями, що так i стоять у ваннi. На терасi бiдолахи
пальми тоскне ни дiють у куточках, сумуючи за сво©ми африканськими ночами.
I вони в неволi! Хоч би вiкна з тераси до саду вiдчинили ©м, хай би трiшки
волею подихали!
Труда тихенько вилiза крiзь вiкно на терасу й одчиня вiкна Вiтер
густо диха ©й у лице й обiйма свiжими, нiжно пухнастими лапами. Безвуха,
оголена голова мiсяця з прова леним носм лукаво й цинiчно посмiха ться iз
срiбно-блакитно© височини: не одну цiкаву рiч вона бачила звiдти за сво
довжелезне здiльйонновiкове життя. Над мiстом велетенським вiялом сто©ть
свiтло електрики, завзято борючись iз свiтлом мiсяця. I вiд тi © боротьби
сто©ть неугавний, глухий, густий гуд.
Труда сiда пiд пальмою, обнiма одною рукою, як сестру, за шершавий
многоповерховий стовбур i дивиться в тоскно-цинiчну посмiшку мiсяця.
Смiшно йому з ©© вазочки з орхiдеями? Смiшно з ©© "кампанi©"? Розумi ться,
йому смiшно. Але хто зна , хто смiятиметься останнiй.
Труда стрiпу посрiбленими посмiшкою мiсяця кучерями i зручнiше обнiма
сестру невiльницю за стовбур.
Але в ту ж мить швидко поверта голову назад: у розчинених вiкнах
спальнi принцеси свiтиться. Ага, вернулась королева з вечерi! Крiзь
запнутi порть ри, крiзь щiлину часом видно тiнь, що ходить туди й сюди.
Роздяга ться пишна принцеса. На нiч, мабуть, здiйма всi накладки з-пiд
свого фарбованого волосся й гада , що нiхто не догаду ться. От би
пiдгледiти!
Страховище раптом тихенько пiдводиться i, забувши за пристойнiсть, за
вазочку з орхiдеями, за жабу й кампанiю, навшпиньках пiдкрада ться до
вiкна принцесино© спальнi, сильно затиснувши щелепи. Вона тiльки на
малесеньку хвилиночку зазирне й зараз же вiдiйде. Вiд цього волосся у
принцеси не вилiзе i не злiзе з нього фарба.
Але Страховище бачить крiзь щiлину таку картину, що прикипа не нi одну
малесеньку хвилиночку. Перед великим трюмо сто©ть золотисто бiла, сильно
вирiзана, з високими клубами й довгими ноiами постать гоюло© чужо© жiнки.
На високiй, довгiй ши© маленька голова, i з не© на пiнисто бiлi, пишнi,
похилi плечi спадають червоно-золотi хвилi волосся, прикриваючи груди й
сягаючи нижче пояса. I нiяких пiдкладок! В одному мiсцi темнiшi, в другому
яснiшi, абсолютно нефарбованi! I нiколи не можна було подумати, що пiд цим
чорним шовком, пiд цими стародiвоцькими сукнями таке несухе, гарячо-живе,
таке пишне тiло!
Принцеса уважно розгляда себе в дзеркалi, потiм несподiвано весело,