Вiнниченко Володимир. Сонячна машина

розумi те, правда! Будь ласка. Рудi, а ви теж не розумi те?
- Я розумiю, але...
- Рудi все розумi , але на все в нього "але".
- Максе, почекайте. "Але", Рудi?
- Але... при чому ж я тут?
Труда знизу плечима.
- Господи боже: i всi вони, всi мужчини говорять те саме: "при чому ж
тут я" Сонячна машина - ваша?
- Ну, моя. Цебто...
- Ну, так чого ж iще треба? Хто ж бiльше тут при чому, як не ви?
Розумi ться, ви насамперед. А потiм Макс, Шпiндлер, увесь Iнарак, потiм
Комiтет Сонячно© машини. Де вони всi? Ну, де! Що роблять? Соромi Що робить
Макс? Мавзоле© копа . Ах, надзвичайно важна робота. Рудi, ви повиннi
видати вiдозву. Власне ви, доктор Рудольф Штор. Розумi те? Чекайте, я
обдумала весь план. Ви вида те вiдозву. Нi, не так. Ми органiзу мо
страшенну пропаганду. Розшука мо всiх iна-ракiстiв, соцiалiстiв,
анархiстiв.
- Де ж ви ©х знайдете?
- Знайдемо! Ну, господи, розумi ться, коли так од самого початку
скептично ставитись, то, звичайно, нiчого не вийде.

Макс зiтха й знову дивиться вгору.
- Хоч як ставитись, однаково нiчого не вийде. Ради того, щоб нудьгуючi
артистки (генiальнi, звичайно) могли заграти в театрi, навряд чи.
- I зовсiм не для того, щоб артистки! А просто самi люди хочуть.
- Так чого ж не роблять?
- Бо нiхто не штовхне. Нема проводу. От через що. А правда. Рудi, Макс
страшеяно подiбний тепер до ассiрiйця! Вам дуже до лиця ваша борiдка,
Максе. Ну, це мiж iншим. Так, Рудi, давайте! Га? Ну, спробу мо.
Макс iз посмiшкою бере лопату i зсува ногою налиплу землю.
- От страшенно хочеться перед лицарями виступити на сценi!
Труда круто поверта ться до Макса, спалаху , хоче щось сказати, але так
само круто одверта ться й швидко йде у глиб саду.
Ассiрiйське лице Макса нiяковi .
- От тобi й ма ш! Трудо! Що ж я такого сказав? Трудо!
По-хлоп'ячому похитуючи плечима, незручно припадаючи на праву ногу з
бiдним пораненим черевичком, постать у спор-товому кепi, не озираючись,
пряму до саду. Макс знизу плечима, глибоко втика лопату в землю й
розвезеними лiнивими кроками йде за нею. А доктор Рудольф, задумливо
покушуючи кострубатi кiнчики навислого вуса, сто©ть i все так само
дивиться на скибку землi з металiчним масним слiдом лопати.
Труда сидить в альтанцi, обнявши правою рукою стару покришену колонку.
Золотисто карi, чистi, обведенi синiми вiями очi похмуро, суворо дивляться
на облiплену бiло-рожевим цвiтом ворухливу вiд бджолячих латок i голiвок
гiллячку. Макса вони не бачать, не хочуть бачити.
Макс обережно сiда поруч, кашля , скоса зирка , тягне за набухлий
вусик дикого винограду, знову кашля .
- Ну, я бiльше не буду, Трудо Ну, мир?! Га?
Бджоли, не чуючи такого благального, трошечки присипаного усмiхом
голосу, працьовито, серйозно, завзято перелiтають з одно© квiтки на другу,
не штовхаються, не сваряться, не потребують нiяких вiдозв, канонад, намов,
насмiшок, моралей.
- Ну, не сердьтесь, я бiльше не буду. Я тепер уже зовсiм розумiю, як
вам дорогi лицарi, i нiколи ©х не чiпатиму. Даю слово!
Милi, обвiянi синiми вiями очi сердито поширюються.
- При чому ж тут знову лицарi?!
- При тому, що ви ж за них образились на мене.
На вишневих пришерхлих губах пробiга така знайома гримаска.
- Нi за яких лицарiв я не образилась. А образилась за вас.
- За мене?!
Макс аж рiвнiше сiда .
- Розумi ться. Ви так пiддалися сво©й журбi, що . що нi до чого вже не
здатнi. Що, нi?
- Якiй журбi?!
- Ах, "якiй"! За тою дамою, що померла. Я цiлком поважаю вашi почуття й
навiть... спiвчуваю, але...
Знову вперта, завзята гримаска.
- ...але нi я, нi мо© лицарi - нiхто тому не винен.
Макс мовчить.
- I через це весь час чогось на мене сердитесь. Увесь час якась
насмiшка. Я й сама вмiю кусатись. Але вас iз дружби я не хочу чiпати. А ви
тим користу тесь. I обража те. Для того нiби, щоб пограти на сценi, я
придумала весь мiй план! Честолюбнiсть бiльша навiть за вашу журбу.
Макс пiдiйма з землi сухий прутик, переламу на колiнцi й усе-таки
мовчить та посмiха ться. Так. Виходить, що вiн iз журби виявля непошану
до ©© лицарiв. Цiлком несподiвана iнтерпретацiя. А вона з дружби, iз
жалостi й спiвчуття не "кусала" його. Оце цiкаве пояснення.
I, значить, iз дружби ще три днi тому спиняла очi на його очах? I,
значить, iз жалостi червонiла, вiдриваючи очi? I всю зиму, виходить,
ходила й чiплялась iз спiвчуття до його горя за Сузанною, за дамою з "фе,
якими непри мними очима"?
Макс одкида прутика. Ну, з цим нарештi треба покiнчити.
- Ну, добре! Мир! Згода? Давайте полагоджу вам черевик. Де вiн подерся?
Покажiть.
- Не в черевику рiч.
- Нi, в черевику. Нi, стривайте! Покажiть.
Макс рiшуче ста на одне колiно, обнiма пальцями нiжно-холоднуватий
шовк ноги й злегка пiдiйма черевик iз землi. Пiд пальцями пробiга
легесенький ток, але черевичок легко да ться пiдняти. Пальцi друго© руки
смiливiше стягують черевичок, i з нього, як iз сiро© шкаралущi яйця,
вилуплю ться тiлесно-роявева, засоромлена, зворушливо невинна нiжка з
припорошеним носком.
Ассiрiйська чорно-синя патлата голова раптом, як яри-товкмачена згори,
нахиля ться й прикипа устами до нiжного холоднуватого шовку. По нозi
стрiлом пролiта ток, пiд шовком ©здригу ться тепле тiло, шарпа ться
зненацька пiйманою птiщею, але вуста прикипiли, пальцi владно, нiжно палю
че обкували ногу. I вона затиха й лежить безвiльно, !покiрно, непритомно.
Патлата голова трудно вiдрива ться, пiдводиться й крiзь навислi на очi
пасма дивиться вгору. I вмить тривожно скида ться: спершись кашкетиком об
трухляву колонку, голiвка закинулась назад, i сiра-сiра блiдiсть, звiвши
матово-смуглявий рум'янець, моторошно затихла на закритих повiках, на
кiнчику носа, на зашерхлих губах.
- Трудо! Що з вами?!
Пухнатi смужки вiй ворушаться, розсуваються в темно-золотi щiлинки,
голова вiдступа вiд колонки й дивиться на навислi пасма
блаженно-неймовiрним поглядом.
Максову голову вiд цього погляду пiдхоплю буйним вихором од землi.
- Трудо! Правда?!
I вона, така тяжка на розумiння, розумi мовчки, здивовано, щасливо
розумi . Сiра блiдiсть спалаху густим темним смуглявим рум'янцем.
Молитовне пiдведенi очi промiняться винуватим, зляканим народженим щастям.
Пришерхлi вишневi уста солодко-боязко чекають, забуваючи прошепотiти:
- Правда.
Ассiрiйська за.патлачена голова навiть не озира ться, щоб шугнути в
розкритi, пришерхлi уста.
А нареченi в бiлих, рожевих намiтках млосно стоять, оточенi дзижчанням,
гудом, шепотом пильних крилатих крихiтних дружок, що прибирають ©х до
вiнця. Покiрнi, безвольнi ручки злегка впираються в груди Макса й
вiдпихають. I владнi, сильнi руки моментально покiрно вiдриваються,
патлата голова пiдводиться й одмаху пасма на потилицю.
Боже, як повно, як ясно, як святочно в саду! Яким рожево-бiлим щастям
ся сад. До чого рiдно, зворушливо гудуть лох-матi працiвницi!
- Трудо! Моментально страшну агiтацiю! Мобiлiзувати комуну. Розшукати
весь Iнарак. За чуба, за барки ©х. Кулаками по головi! Трудо! Ну, а лицар
же, а лицар, ради бога?
Труда приклада зверхнi боки руки до лиць, в одну мить нагрiваючи руку.
А очi вже не неймовiрно, вже не злякано, а вже буйно, розгонисте смiються
вгору. Лицар?! Господи! Який лицар?! Чорно-срiбний! Бiдний Душнерчик,
милий, любий Душнерчик?! При чому ж тут вiн?
- При тому, що.. що ви ж не хочете розривати договору з ним?
Договiр? Ху, господи, як страшно горить лице й уся голова. Договiр? Ну,
який же може бути договiр, коли так на-вiсно, п'яно, коли так страшно,
незрозумiле горить лице? Душнерчик мусить просто повернути слово. I все.
Ах, та що там Душнер, договiр, слова!
- Ну, а... а... та дама, що...
- А про ту даму потiм! Тепер же... Де черевичок?
Боже, де ж, справдi, черевичок. Де бiдний, самотнiй, забутий, дорогий
сват?
Вiн лежить пiд лавою, мовчки кричачи широко роззявленим чорним,
беззубим, без'язиким ротом.
I знову прикипають уста до нiжно-гладенького холоднуватого шовку, знову
покiрно, непритомно млi нiжка, знову радiсно й задерикувато показу
тiлесно-рожевого язика заспоко ний черевичок.
В кiнцi але© з'явля ться висока чернеча постать iз буйно-червоною
головою. Бiдна-бiдна зажурена наречена!
- Трудо, ми зараз же йдемо до комуни! Правда?
- Ну, розумi ться! Ходiмо! Швидше!
Макс нахиля ться до вуха з синьою сережкою й тихо-тихо шелестить:
- I я переходжу жити до комуни. Правда.
Смуглявiсть раптом залива ться густим темним рум'янцем, i бронзовi очi
скоса, щасливо й соромливо цiлують нахилене ассiрiйське, таке чудне,
нiжно-хиже лице. Волосата рука з не-застебнутим рукавом сильно пiдхоплю
пiд лiкоть, стиска його до болю, i обох пiдхоплю вихор буйно©
нетерплячки. Моментально до комуни!
А чернеча постать помалу, рiвно, непричетне посува ться назустрiч. I
вiнчальна шамотня саду, i закучерявленi хмарини в свiжiй зеленкуватiй
блакитi, i тихесенькi вибухи розквiтлих бруньок - i все ©й байдуже. Так
само суворо, тихо й непричетно вона могла б рухатись i серед сiро© хмарно©
холодно© пустелi. I що ©й до двох розчучверених, розкудовчених щастям
чорно-синiх, схилених одна до одно© голiв. Принцеса Елiза нудьгувато,
байдуже дивиться крiзь них у порожнечу, високо несучи червону голову.
- Добридень, Елiзо! Чудовий день. Правда?
Зеленi стомленi очi на мент спиняються в бризкаючих бронзовим золотим
щастям очах, швидко перекидаються на ассiрiйське лице й одвертаються.
- Добридень, Трудо!
Труда б з охотою зупинилась, роз'яснила б цiй бiдненькiй, милiй
трупо©дцi, що за чудесний, надзвичайний сьогоднi день, але нема часу -
треба моментально бiгти до комуни. Треба забiгти до Рудi, до
надзвичайного, чудесного Рудi, забрати всi речi Макса й перевезти ©х на
двоколесi до комуни, бо Макс од цi © ночi ночуватиме вже там, бо вiд цi ©
ночi... Труда на мент зупиня ться - чогось голова закрутилась. А рука так
владно, так блаженно-цупко стиска лiкоть.
- Що, Трудо?
- Нiчого, нiчого... Вже пройшло. Швидше, швидше.
I вихор несе далi, швидше, нетерплячiше.
- Рудi! Ур-ра! Згода! Ви бачите? Рудi, прекрасний, любий, через два
тижнi буде вугiль, свiтло, вода, життя, щастя! Не вiрите? Не вiрите?
Ну, як же не вiрити, коли це щастя так явио, так щедро, таким бурним
фонтаном б' з очей, зубiв, з голосiв, з розпатланих кучерiв. Як же не
вiрити, коли Рудi сам почина свiтитися ним, як шибка вiд сонця. Ну,
розумi ться, буде i вугiль, i свiтло, i вода. От тiльки забрати й
перевезти речi Макса до комуни. Це найперша умова. А потiм розробити в
усiх деталях намiчений план i повести страшенну агiтацiю. О, тодi!..
Але, коли нарештi грюка хвiртка за навантаженим речами Макса
двоколесом, шибка переста вiдбивати сонце й сумно сiрi . Сад
вiнчально-клопiтливо гуде, а в але© в любовнiй тузi ходить чернеча
постать. Похиливши голову, стараючись не дивитись у той бiк, доктор
Рудольф помалу шкаадиба до самотньо©, зовсiм спорожнiло© тепер
лабораторi©.
***
"Високоповажана й Дорога Кузино!
Нарештi з великою радiстю можу сповiстити Вас, що справа iнтервенцi©
остаточно й позитивно вирiшена. Союз Схiдних Держав твердо переконався, що
без оздоровлення Заходу не може бути здоров'я й на Сходi. Не може одна
половина планети жити iзольовано вiд друго© й вiчно тримати кордони пiд
такою напруженою охороною. Крiм того, економiчнi мотиви штовхають до
цього. А так само те мiркування, що тепер, коли Захiд у ру©нi, вiл не може
бути нi полiтичне, нi економiчно страшяий для Сходу, навпаки, на довший
час вiн буде колонi ю Сходу й ринком для збуту його товарiв. Усi цi
причини з неминучiстю приневолюють наших великодушних сусiдiв до рiшучо©
акцi© в справi оздоровлення хоро© половини землi.
Розпочнеться вона в найближчому часi. Поспiшнiсть конче потрiбна, бо в
пiвденних частинах вропи й Америки стали помiтнi зачатки вiдновлення
органiзацi©. Це загрожу тим, що сонце©сти будуть намагатися робити опiр
iнтервенцi©. Розумi ться, цi намагання не страшнi для Сходу, але страшнi
для наших кра©н, бо викличуть зайвi жертви.
Через iиждень повiтряна армiя Сходу з'явигься над Нiмеччиною. Я даю
наказ нашiй органiзацi© енергiйно взятися за нищення всiх складiв збро© й
засобiв оборони. Так само звертаюся до Вас iз проханням сво©м високим
авторитетом пiдсилити мiй наказ. Одначе найпоштивiше звертаю Вашу увагу на
те, що нищення повинно вiдбуватися якомога непомiтнiше, щоб не викликати
анi найменшого пiдозрiння й нашорошеностi сонце©стiв.
Ще раз попереджаю, що бiдна наша батькiвщина, як i вся вропа та
Америка (а також i Австралiя, що не перемогла-таки хороби), повинна бути
готова до тяжких i страшних жертв. Ми припуска мо, що половина населення
цих частин землi загине вiд дезинфекцi©. Операцiя буде провадитися рiшуче,
залiзно, безмилосердно. Деякi заходи будуть, може, здаватися занадто
жорстокими, але хороба така страшна й сильна, що лагiдними засобами ©© не
побороти.
Крiм того, щоб бути цiлком певним щодо сво © армi©, Союз Схiдних Держав
органiзу ©© спецiально й переважно з тих елементiв, якi так чи сяк мали
вже стики з Сонячною машиною, цебто- або самi постраждали, захорiвши вiд
не© на божевiлля та видужавши, або потерпiли ©хнi близькi родичi. Цих
людей уже не можна нi розпропагувати, нi спокусити Сонячною машиною, i
ненависть ©хня до цi © зарази доходить до суто схiдного фанатизму. Коли
взяти на увагу, що до всього ще домiшу ться релiгiйний момент, що всю
кампанiю оповi-щу ться як сво рiдний хрестовий похiд, то з цього повинно
бути зрозумiлим, що форми дезинфекцiйно© операцi© мусять бу© и жорстокi й
немилосерднi.
Знаючи Ваше прекрасне, добре серце, я передбачаю, як Вам буде тяжко й
боляче вiд цi © операцi© Але Ваша незламна велика воля, Ваш ясний розум i
Ваше вище розумiння iнгересiв свого народу, я певен, дадуть Вам силу
витримати всi тяготи цi © боротьби.
Через тиждень ми почнемо сво велике, тяжке й святе дiло Я не маю нi на
крихту сумнiву, що ми доведемо його до бажаного кiнця й на оновленiй,
оздоровленiй рiднiй землi нашiй будемо будувати нашу нову велику
майбутнiсть.
Сама думка про це й про велику працю поруч iз Вами сповню мене такою
радiстю й такою силою, що нiякi жертви не лякають мене.
До швидкого й щасливого побачення.
Ваш покiрний, всевiддании слуга Георг"
I знову граф Адольф Елленберг не помiча на лицi ©© свiтлостi радiсного
пiдняття. Воно - блiде, замкнене й суворе.
Але й сам граф Елленберг сьогоднi не ма того тихо сяючого виразу, що
був од першого листа. Вiн урочисто й тривожно заклопотаний.
Принцеса Елiза склада листа i, задумливо дивлячись у буйну весiльну
зеленiсть саду, пiдсилю сво©м високим авторитетом наказ принца Георга.
Граф Елленберг поштиво й слухняно схиля голову.
Одначе ©© свiтлостi не зовсiм ясно з листа принца, як сто©ть справа з
Сонячною машиною на самому Сходi. Про цю справу якось невиразно в листi
кажеться. Крiм того, принцесi хотiлось би конкретнiше знати, якi саме
заходи ма ться на увазi при цiй операцi©.
Граф Елленберг один мент вага ться. З одного боку, коли принц невиразно
написав, то, очевидно, ця невиразнiсть потрiбна; але, з другого боку, коли
принцесi не дати правдиво© вiдповiдi, то тим можна стягти на себе ©©
неприхильнiсть. Чия ж неприхильнiсть небажанiша?
Граф Адольф не може сховати вiд ©© свiтлостi дiйсного стану речей. Рiч
у тому, що страшна пошесть поширю ться й на Сходi, не зважаючи на суворi
i, можна сказати, немилосердно лютi заходи Верховно© Комiсi© Схiдних
Держав. Легенда щастя, яку облудно несе з собою Сонячна машина, ма
однакову отруйну силу що на Заходi, що на Сходi. Твариннi iнстинкти,
очевидно, в усiх нацiй i рас переважають людину. Бажання нiчого не робити
й ремигати вище й дужче навiть за страх смертi й люто© кари.
I свiтлiсть трошки нетерпляче морщить брови. Граф Адольф розумi :
ближче до сутi.
Отже, iнтервенцiя. Сходу не помiч, коли говорити щиро, а рятування
себе. I граф Елленберг не може стримати гiркого докору коли б Союз Схiдних
Держав був трохи менше за глиблений у сво© власнi iнтереси й не чекав
цiлковито© ру©ни Заходу (щоб узяти його потiм у сво повне володiння), а
прийшов на помiч ранiше, то це й для його самого було б краще.
Тепер же справа набира досить серйозного характеру. Тепер од успiху
кампанi© залежить справа життя чи смертi самого Сходу. I то треба, щоб
успiх цей був швидкий, виразний, щоб моментально устаткувалося на Заходi
нормальне життя, щоб iз Сходу посунули сюди товари, щоб безробiтнi маси на
Сходi знову знайшли заробiток i щоб убито було в самому коренi страшну
епiдемiю.
Але чи це так легко все провести, граф Адольф дозволя собi над цi ю
справою поважно задуматись. Розумi ться, нi на який опiр сонце©сти
нездатнi - для опору треба мати хоч яку-небудь органiзацiю, а це ж просто
маса iндивiдуально iснуючо© худоби, навiть не отари й не гурту. Але ця
маса зразу ж розлiзеться з сво©ми Машинами по полях та лiсах, i як ©©
можна стягти докупи й примусити до роботи, цього граф Адольф ясно собi не
уявля , його свiтлiсть принц Георг про детальний план кампанi©,
очевидячки, з обережностi нiчого не пише. Але без сумнiву, план
розроблений. дине тiльки з настiйнiстю пiдкреслю ться: знищити всi засоби
оборони, якими могли б скористуватися сонце©сти, i заздалегiдь усунути iз
шляху всi тi одиницi, що могли б стати проводирями мас.
Принцеса Елiза не розумi : що це значить "усунути iз шляху"?
Ну, значить, знищити, повбивати. Пода ться навiть деякi прiзвища.
Наприклад, хоч як воно сумно, а винахiдника епiдемi©, Рудольфа Штора,
доведеться в першу чергу "усунути iз шляху". I цiлий ряд людей, що можуть
бути особливо шкiдливi. Треба мати на увазi...
Але ©© свiтлiсть раптом пiдводиться й невiдомо для чого переходить до
другого вiкна. Там вона зупиня ться i, стоячи спиною до графа Елленберга,
дивиться в сад. I, не озираючись, байдуже й тихо пита !
- Коли ж це ма бути, це усування? Як це розумiти "заздалегiдь"?
- В день прибуття армi©, ваша свiтлосте. Перед окупацi ю Берлiна.
Принцеса Елiза спокiйно поверта ться й iде на сво мiсце.
- Армiя може прибути вже через тиждень?
- Так, ваша свiтлосте Через тиждень настануть великi подi©. Прощаючись,
граф Адольф не диву ться з задумливостi ©© свiтлостi I жовтява блiдiсть ©©
лиця, якась мертва висхлiсть його не дивують його. Зарожевi й оживе, як
на корону волосся вбере корону Нiмеччини.
***
У комунi план розроблено до найдрiбнiших деталей. Лишенько тiльки в
тому, що половини тих деталей зовсiм не можна здiйснити. Але не бiда: така
маса тих деталей, що доволi й одно© половини ©х. Головне: агiтацiя,
агiтацiя, агiтацiя. Головне: перелити в ту масу голiв, що позiхають,
потягаються й мружаться, невичерпну силу вiри, яка клекотить у двох
чорно-синiх головах.
Комуна вже вiрить. Комуна вже залита вщерть тою вiрою. Комуна центр,
з якого безустанно, бурхливо, з галасом, iз тупотом нiг, зi грюкотом
дверей радiусами в усiх напрямках розлива ться енергiя. На вулицях, на
площах, коло води (а надто коло води!) вона збира круг себе купки,
злива ться з ними, розплеску ться по кам'яних печерах, бурлить по всiх
закутках.
Доктор Рудольф iнодi придибу до комуни, але там раз у раз сто©ть такий
вихор заклопотаностi, бiганини, дебатiв i суперечок, що бiдний Рудi тiльки
винувато посмiха ться. Помогти вiн нiчим не може. Ну чим його помогти:
Труда сто©ть на тому, що треба якомога бiльше фарби, приваби, краси давати
в агiтацi©, а доктор Тiле категорично запевня , що всяка декорацiя - це
вбивство справи. Треба якомога бiльше простоти, щиростi, власного
прикладу.
Тим часом в однiй кiмнатi шиють прапори, жовто-зеленi, зелено-золотi
прапори - сонця i трави. У другiй щебетливi згра© дiвчат готують костюми
для генерального дл-я пропаганди. В залi якiсь чужi волосатi люди готують
моторнi двоколеса, що стоять попiд стiнами довгими рядами, як колись у
магазинах. Надворi Макс шмату волосся собi на головi з одчаю, що з авто
пропала якась шрубка, вiд яко© залежить доля всi © справи вiдродження. А
потiм, шматуючи волосся, бiга в себе по кiмнатi й пише манiфест, вiд
якого теж залежить доля всього вiдродження.
А дома сад щораз пишнiше розпуска зеленi кучерi. Нареченi потроху
скидають вiнчальнi убрання. Бузкова алея блищить молодесенькими соковитими
листочками, мiж якими випинаються сiренькi конуси цвiту, ще не
розквiтлого, твердого, жорсткого. Доктор Рудольф ходить по але©, похиливши
голову ох, не пiдважить комуна величезно© ваги цi © маси, пiдiрветься.
Треба, щоб сама маса стала вiд себе повна то© енергi©, що клекотить у
комунi. А навiщо ©й те - вона собi виходить у тiоле, лежить на сонцi,
мружиться, бiга , рже, обнiма ться, лижеться - i, чого бiльше треба.
Графський дiм цiлими днями сто©ть тепер порожнiй малярi, друкарi, технiк
iз родиною - всi тепер од ранку до вечора блукають за мiстом. А ввечерi з
обвiтреними лицями, знеможенi й рознiженi вертаються в сво© лiгва й сплять
мiцним безневинним первiсним сном до нового ранку Ох, не пiдважить комуна
цього сну, не пiдважить!
Аж ось наста "генеральний день".
Тiлььи-тiльки першi променi сонця червоними вiд ранiшнього холодку
пальцями хапаються за димарi й шпилi башт, у рiзних кiнцях Берлiна на
вулицях почина ться дивний рух. Звiдкiлясь беруться екiпажi, запряженi
кiньми, вози, запряженi коровами, легкi бричечки, запряженi людьми.
Звiдкись з'являються авто, рiзносистемнi двоколеса. Всi вони уквiтчанi
гiллям ялин, сосен, верби, цвiтом яблунь, черешень. Над ними мають
зелено-золотi прапори. А пiд прапорами в бiлих, золотих i зелених дивних
убраннях - молодi, веселi, спiвучi, граючi людськi iстоти. Вони сурмлять у
сурми, б'ють у бубни, свистять на флейтах. Деякi мають цiлi оркестри,
деякi просто спiвають i трублять у стiни вулиць. I стiни хапливо, вражено
розплющують очi-вiкна, з вiкон висуваються заспанi, розкудовченi,
ошелешенi голови. А широченно роззявленi роти рупорiв, покриваючи гомiн,
музику й спiв, галасують:
- Всi на площу! Всi на площу! Всi на площу!
Знову на площу?! Як тодi, взимку?!
I цей заклик такий веселий, святочний, спiвучий, що голови весело
стрiпуються й викочуються за процесiями на вулицi. I вулицi вже кишать,
уже гудуть нетерплячими, пiднятими людськими тiлами.
Що ж там тепер, на тих площах?
А на площах спiв, музика, гомiн, крики. Постатi в дивних убраннях, з
вiнками на головах перемiшуються з юрбою, вiд-смiюються на запитання,
грають, трублять, обнiмаються, танцюють.
I раптом стиха : з горiшнього поверху будинку аж до самого низу
розгорта ться колосальний сувiй бiлого полотна, списаного великими
лiтерами.
- Тихо! Увага! Читайте, читайте! Та тихо ж там!
Як обвал гори, потроху затиха гуркiт гомону й наста ше-леслiiва дивна
тиша. I мовчки з величезного полотна до пiдведених затихлих очей буйно
кричать чорнi лiтери:
"Манiфест"
Гей, люди!
Вiта мо вас iз Сонцем, з молодою травою, з теплими, любовними,
радiсними вiтрами! Вiта мо вас iз вiчною тайною кохан" ня й любовi, з
квiтом сил, з новим життям.
Гей, браття!
Провалились у небуття всi стовпи й пiдвалини старою свiту:
держава, влада, суди, полiцi©, капiтали, бiржi, банки; зникли всi
каторги працi; знищенi всi способи насильства людини над людиною, зметенi
всi грiхи й святощi; скасованi всi заповiдi, закони, моралi.
Але ми, Вiльна Спiлка Творчо© Працi, оповiща мо: дерева не вкриються ще
повним листом, як на ру©нах старого свiту зацвiте нове життя. Темряву ночi
розжене слiпуче свiтло. Води землi потечуть у кам'яницях. Повiтря
вкри ться осiдланими людиною машинами. Каторги працi перевернуться у
робiтнi творчо© працi Занiмiла машина оживе, загуркотить, запрацю пiд
рукою людини, творячи багатства.
Земля стане райським садом, де не буде бiльше нi влади нi насильства,
нi каторги, нi обману, де не буде бiльше дерев добра й зла, грiха й
святостi, де буде вiчне свято творчостi, працi, кохання, радостi, краси,
спiву. I нiякий серафим нiколи не вижене людство з того саду.
Ми, Вiльна Спiлка Творчо© Працi, ми першi, що входимо в цей рай,
оповiща мо: через три днi ми приступа мо до працi. Приступа мо без терору,
примусу й обов'язку.
Ми нiкого не заклика мо до себе, не вмовля мо, не соромимо, не ляка мо
Матiр не треба умовляти, щоб вона вiддала сво©й дитинi переповненi молоком
груди. Хто почува себе переповненою молоком матiр'ю, хто, як брунька на
деревi, невтримно, радiсно розприску ться цвiтом сили, хто чу солодку
тугу творчостi, той сам до нас прилучиться.
Нам не треба присоромлених, розкаяних, зобов'язаних. Нехай сидять дома
й не соромляться, не каються, не гризуться обов'язком.
Ледачi нехай не бояться - вони матимуть усе, що забажають для себе нi
докорiв, нi гнiву, нi кари за лiнощi не почують, бо найбiльша для них кара
й нещастя - отi ©хнi власнi лiнощi, ота ©хня слабосилiсть, ©хня
нездатнiсть до радостi й щастя дi©, цебто хорiсть, калiкуватiсть.
Не гнiву й сорому вони гiднi, а жалю й догляду.
Старi, малi, хорi, всi незвиклi до працi - всi нехай лежать на сонцi.
Тiльки переповненi силами, тiльки сповненi буйним цвiтом, радiстю,
тiльки любовнi до працi - нам товаришi.
I тiльки для таких запис на чергу в першi партi© працi од-криваеться
вiд завтрашнього ранку в будинку Великого Театру.
Слава Сонячнiй машинi!
Сонячний привiт i любов вам, люди-брати!
Вiльна Спiлка Творчо© Працi"
На площi сто©ть тиша, як бувало колись давно-давно, за минуло© доби пiд
час проповiдi в церквi. Хто прочитав, той висува ться з натовпу обережно,
тихенько, потупивши очi. I тiльки там, у завулках, звiдки гомiн не
перешкоджа молитися на Манiфест, там лану галас, смiх, спiв, вигуки,
сварки.
- Та що за Вiльна Спiлка? Звiдки взялася? Ах, подума ш: "переповненi
молоком" Ану, як то тi переповненi молоком запрацюють. Язиками й на
флейтах легко, а як то лопатами. "Ми вам, ми вам Райський сад". А вугiль!
Га? Хто вугля, нафти, маюну дасть? Га? Хто?
- Ми! Все дамо!
- Та ти хто?
- Я!
- Авжеж.
- Я... Я так собi. Але я завтра записуюсь до Вiльно© Спiлки I тодi..
Фейерверк смiху шуга на молоде пухнате лице полум'ям рум'янцю. Але з
за пухнастого лиця вистрибу ще молодше, чисте, не пухнате, уквiтчане
жовто-бiлим вiнком кiс.
- А щоб ви знали, що дамо! Ви - ледацюги, хорi, нiкчемнi© Можете собi