Вiнниченко Володимир. Сонячна машина

Навiть служителi бога заре строванi. Всi цi люди, старшi й молодшi,
чоловiки й жiнки, жертвуючи собою, вiдгукнулися на заклик, усi з'явилися
рятувати людство вiд загибелi. Люди цiлком незвичнi до фiзично© роботи,
люди вищо© iнтелектуально© прадi, аристократи духу, вибранi натури, генi©
краси, життя й знання, - нi люди простягають сво© руки й пропонують ©х на
тяжку, чорну, брудну роботу. Навiть жiнки, навiть пещенi вiками
представницi нiжного полу, знаменитi красунi, генiальнi артистки,
спiвачки, володарки сердець мiльйонiв людей, i тi з'явилися, i тi готовi
взяти лопати в сво© лiлейнi руки й копати вутiль. Нiхто з цих людей не
злякався працi для врятування людства. Тiльки вони виявляють себе людьми.
А та наволоч, та людська худоба, що колись так любила гвалтувати, гордо
величати себе робiтництвом, яка так накидалася на всiх "дармо©дiв",
"експлуататорiв", "паразитiв", де вона? Нi одного машинiста, нi одного
грубника, не кажучи вже про iншi фахи. Тро залiзничних вищих iнженерiв
заре струвалося й шестеро урядовцiв! А вся маса, ота ледача, тупа, брудна,
смердюча черва, волi бути розчавлена, рознесена на шматки, вигинути у
вогнi, пiд кулями, ангж стати до працi. Вона волi в брудi, в смородi, в
холодi, в нечистi жувати свою паскудну жуйку й помалу гинути, анiж
вернутись до людського життя.
Вони озброюються? Вони пересуваються до льохiв у долiшнi поверхи,
закопуються в нори й щiлини, пiдлi паразити? Добре, хай ховаються! Навiки
вони себе там поховають!
Принц Георг час од часу да наказ у телефон. I тодi над Берлiном
гуркочуть вибухи гармат, нагадуючи про грiзну обiцянку.
Але нагади не посувають "паразитiв" до райхстагу. Тихо на вулицях. Не
сунуть лавами мешканцi ©х. Глухо позабиванi вiкна й дверi будинкiв, нi
одно людське обличчя не визира вже з них.
З полудня граф Елленберг ©де iз звiдомленням до принцеси Елiзи й зараз
же верта ться назад. Принц Георг нетерпляче й хмарно вирива з нього
вiдомостi. Принцеса хвилю ться? Не дуже? Добре А та наволоч у домi що
робить, усi тi технiки, шевцi, малярi, хiмiки й тому подiбна гидь? Нiяких
агресивних намiрiв?
Граф Елленберг поштиво, м'яко заспокою . Наволоч сидить тихо. Частина
повтiкала. Кривий доктор працю в себе в лабораторi© й нiкуди не виходить.
Усi ждуть.
- Добре. Дiждуться. Цi © ночi вони матимуть.
- А що ж робити, ваша свiтлосте, iз зiбраними? Бiля двох тисяч людей
уже зiбралося в райхстазi.
I принц Георг, i Найвища Рада мовчать: вони самi тiльки про це й
думають. Що робити з цими людьми, якi нiчого не вмiють. Нема ж кому потяга
скласти, паровоза розпалити, вагони позчiдати. Смiшно навiть уявити собi
цю роботу ©хню. Генерал Бухгольц рiшуче пропону : розпустити аiбраиих,
сказати, що знову буде визначений день. Нехай iдуть. Нехай так само
ховаються в льохи й перечiкують. Тiльки щоб узяли з собою посвiдку, що
вони - "Друзi Ладу".
I заре строванi так само поодинцi, по дво й цiлими групами поспiхом
виходять iз райхстагу, ховають посвiдки й поспiшають додому зайняти краще
мiсце в льохах.
А Найвища Рада нiкуди не виходить - вона до само© перемоги стоятиме на
свойому великому посту.
***
Вечiр тихо, помалу спуска темно-сiру завiсу ночi над затихлим
райхстагом. По каналах мiста вiльно гаса вечiрнiй вiтер. Темрява густою,
непроглядною сажею засипа Берлiн. I цi © ночi нiде не видно навiть тих
крихiтних первiсних вогникiв, що ранiше блимали де-не-де у вiкнах.
Грiзна тиша Зловiсний виск вiтру, шакалячий, самотнiй, зловтiшний.
Зна вiн, яка йому пожива буде, нетерпеливиться, ганя iiмiж кучугурами
кам'яниць, нишпорить, б' хвостом по шибках, жадно скавулить.
I раптом зiщулю ться й притиха . Густу запону ночi громом розпанаху
вибух. За ним другий, третiй, четвертий. Вiтер скажено, несамовито
женеться, спiшить, вищить. Але його виску не чути вже в страшному,
безугавному, сплетеному з безустанних вибухiв гуркотi.
Чорна сажа ночi здригуеться-вона ранена, вона кривавиться вогнем з
одного боку, з другого, з третього. Рани множаться, палахкотять,
роздирають чорний оксамит, полум'яжене сивий дим угору, в чорне небо
фонтани iскор, вiяла сяйв. З-пiд розiдраних, розпанаханих полiв ночi
виступають уже контури башт, палацiв, шпилiв, закривавлених пожежами,
трiпотливих, миготливих.
Гуркiт, пекельний, безупинний, ураганний, трясе небом, хита кучугурами
кам'яниць, валить ©х, розбива , трощить, як дитячi коробочки В гуркотi
злива ться виск вiтру, виття собак, рiдкi зойки людей, трiск i гук
падаючих стiн, i плямкання полум'я, i лускання шибок, i ляскiт залiза Небо
вкрите одною кривавою раною вогню Берлiн iпала , корчиться, валиться,
простяга руки полум'я до неба й реве, стогне, гуркоче в нестямi.
Канали вулиць уже яснi, вже теплi, вже нагрiтi, як нiколи. Обхопивши
голови порозчепiрюваними, покоцюрбленими жахом пальцями, ховаючи ©х од
страшного палу, вiд завалу мурiв, вiд страхiття видовища, кудись
божевiльне женуться вигнанi, викинутi люди. ©х часом завалю палаючими
поваленими дахами, часом просто падають i бiльше вже не рухаються, часом
розбивають головами шибки вiкон i, деручи склом лице й руки, лiзуть у
дiрки.
А вибухи за вибухами без угаву, без перерви, сласно, люто, пекельно
гуркочуть, гупають, велетенськими молотами б'ють у груди старий Берлiн.
Густа масна сажа ночi безупинно хилита ться подертим лахмiттям, куриться
стовпами, вулканами жовто бурого диму, жахно дереться все вище та вище
вгору. I вмить гуркiт провалю ться в сажу ночi й зника . I наста страшна,
страшнiша за гуркiт тиша. Вона плямка криваво-вогневими губами, мовчки
блима сяйвом у чорне небо, хрумтить залiзобетоновими кiстками, сласно
мугиче виттям вiтру й собак I хто зна , що в черевi в не©, якi нерозiрванi
гуркоти, якi ще ляскоти вибухiв роздеруть ©©, щоб вирватись на дику волю.
Але сiро синiй ранок, трупно-блiдий, мертвими руками безсило розсува
подерту завiсу ночi й витира кров iз не©. Блiднуть вогневi рани, слабне,
розплива ться жовто-буре вiяло в небi, рiдша густе вiниччя димiв.
***
I знову по вимерлих, закурених, затканих димом вулицях лопотять мотори,
ритмiчним перебо м цока залiзо копит, знову галасливим лаконiчним
стогоном гримлять сурми й ревуть рупори.
- До райхстагу! До райхстагу! До райхстагу!
Вiсники перестрибують через трупи, обминають залiзобетоновi завали,
продираються крiзь хмари диму й трублять угору, вниз, у стiни, в дим, у
вогонь.
Але тепер не висуваються голови з вiкон i балконiв, нiхто не проводжа
враженими очима чуднi, загадковi постатi.
I не стягаються вже нi купками, нi поодинцi навiть учорашнi "Друзi
Ладу".
Тихо й мертво круг райхстагу. Тiльки на сходах чорними тiнями в глухих
касках завмерла варта.
Тихо й мертво в кабiнетi Найвищо© Ради. Смердить горiлою фарбою
пiдлоги, димом соснових трiсок i поганим тютюном Штiфеля. Обличчя
синюватi, з буро-фiалковими тiнями пiд очима. Принц Георг сталево невтомно
ходить iз кутка в куток, заклавши одну руку за вiдворот, а другу за спину.
Затоки чола вкрилися синюватою жовтизною, нiс схуд за одну нiч.
Граф Елленберг чуйно пiдводить голову: кроки генерала.
- Ну?!
Генерал Бухгольц мовчки йде до столу, налива жовтяво© води в склянку,
випива одним духом, потiм другу, третю.
- Ну, генерале?
Генерал витира вуса ребром пальця й безсило сiда тут же коло стола,
витягши ноги в лакованих чоботях iз острогами.
- Безнадiйно!
I вiн заллющу припухлi вiд безсоння очi.
- Цiлком безнадiйно. Багато населення втекло ще до бомбардування поза
Берлiн. Друга частина забилась у льохи й долiшнi поверхи. Третi
поскупчувались тут, у цих кварталах, круг райхстагу. Мудро. Четвертi
озбро©лись i готовi битись. Нашi люди перевтомленi. Наста апатiя.
Результатiв од нового ааклику нiяких. Берлiн горить. Валяться цiлi вулицi.
Вби тих мало, але . Скiльки в ру©нах i пiд ними - невiдомо. Розбито
бiржу. На вулицях нi душi. Безнадiйно.
У принца Георга на щелепах виступа по гулi. Вiн iзрива ться з мiсця й
знову ще твердiше, ще сталевiше ходить iз кутка в куток.
- А, пiдлi паразити, вони сюди позбiгалися, пiд райхстаг? Добре! Ми ©х
виженемо и звiдси. Я, панове, пропоную вжити газу. Повиводити всiх "Друзiв
Ладу" за Берлiн, дати два днi, решту виморити газом.
Генерал Бухгольц, не розплющуючи очей, крутить головою: безнадiйно. Всi
розбiжаться за цi два днi. А коли б i не розбiглись, яка рацiя ©х
винищувати. Хто ж буде працювати? Не смергь ©хня потрiбна, а праця. Iнша
рiч, коли б було досить батальйонiв, узяти Берлiн в облогу. Не допускати
масу до водя й до трави. Але для цього потрiбна цiла армiя дисциплiнованих
воякiв, а не тi бiдолашнi двi-три тисячi молодих людей" де майже жоден iз
них не був на вiйськовiй службi. Справа безнадiйна.
Принц Георг стоiть бiля грубки й похмуро, не клiпаючи, дивиться в
щiлинку, в якiй видно жовтогарячий жар. Довго сто©ть, нотiм рiшуче
вiдходить, ста бiля столу й обводить усю Раду сталевими, впертими очима.
Так, вiн згоджу ться, що сирава поки що програна. Не безнадiйна, апоки
що на цей меят програна. Генерал ма рацiю. потрiбна армiя. Отже, треба цю
армiю здобути. Бiльше нiчого I тодi знову розпочати гру.
I вмлiваючий од, сну генерал, i пожована безсонням Рада здивовано й
чекаюче дивляться на свого голову.
Принц Георг мав на увазi цей результат iще цi © ночi. I вiн ма такий
план На тих лiтаках, що ще можуть придатися, вилетiти до Азi©. З усiх
даних видно, що Схiд не допустив до себе зарази. Але вiн не зможе втримати
iзоляцi© й заразиться Отже, вiн повинен виступити проти вропи й винищити
Сонячну машину. Чому вiн не робить цього досi? Невiдомо. Можливо, що ще
бореться в себе Можливо, не зна тутешнього стану. Треба вияснити йому
ситуацiю. Отже, висновок такий частинi "Друзiв Ладу" летiти до Азi©. Друга
частина лиша ться тут бути в постiйному контактi з лiтаками. Коли Схiд
здоровии i наважиться забезпечити сво здоров'я походом на вропу, тi
"Друзi Ладу", що лишаться, тут, мають виконати пiдготовчу роботу для
остаточно© акцi©. Сам принц Георг готовий летiти до Азi©. Хто ма що
сказати з приводу цi © iде©?
Нiхто з Ради нiчого не ма сказати - що можна сказати тому, хто все
програв?
Так само й принцеса Елiза нiчого не ма сказати. Навiть проти того, щоб
сам принц Георг летiв до Азi©, нiчого не каже. А могла б же хоч трошки
засмутяiти, ну, хоч для ока вдатя, що страшно за нього. Адже путь не
легенька: через мертву сонце©стську пустелю летiти до Азi©. А там що?
Але принцеса .Елiза не смутнi й нiчого яе вда . Хмарно й суворо
стиснувши широкi брови над очима, теж жовтяво-сiра вiд жаху яочi, вона
коротко да свою згоду. I коли принц Георг, одягнений уже для подорожi,
проща ться й нiякове, несмiло чека чогось, принцеса Елiза не розумi й
холодно простяга руку для поцiлунку. Тiльки руку.
Решта простягнеться на схiдцях трону.
***
Бiлi кошлатi мухи легко й нечутне обсiдають трупи Берлiна. Вiтер роями
жене ©х недогорииiми вулицями, бiлим холодним пластиром залiплю чорнi
рани, обмоту ватою кiстяки порозбиваних башт i будинкiв.
Нечутними холодними роями сiдають мухи на минуле й залiплюють
вогнево-кривавi навiснi рани м'яким товстим пластиром.
Лежить Макс на кацапi, гидливо й невiдривно мружачi отi в
засмальцьований томик. Снить нiколи небувалим, безглуздим життям. Лежить у
норi перин, а руки в рукавичках. Лежить, мружить вiястi очii, потiм усува
голову в вору й знову лежить у снi.
В лабораторi© на пiдлокiтнику й на пiдлозi бiля вiкон голчастий срiбний
iней. До металевих частин машин торкатися голими пальцями не можна -
холодно, непри мно. Чужi, непривiтнi, колючi машини також сплять. Та
доктор Рудольф i не торка ться. Iнодi тiльки зайде до робiтнi, посто©ть
коло столу, доводить пальцем по поросi й тихенько шкандиба собi назад.
Нема часу йому сидiти в холоднiй, мерзлiй, чужiй лабораторi©. Треба
знову воаити дрова з лiсу. Потiм пиляти ©х, потiм колоти, потiм розносити
©ло хатах графського буднику. Принц Георг раптом ви©хав до свого аамку
лаштувати сво гнiздо. На три кiмнати треба щодня лаливо готувати. Старому
графовi з графинею (в однiй кiмнатi живуть, тодi розкошувати - до окремiй
кiмнатi мати,). Батьковi i матерi на одну кiмнату та принцесi Елiзi на
одну. Та ще ж часом i свою спальню треба коли-не-коли протопити, огрiти
сво© нори.
Вiд Макса помочi нiяко© - що йому до якихось там графiв i принцес. Хай
собi самi рубають. Старi? Так хай помирають. Хорi, раненi? Так хай
iздихають. Кому вони потрiбнi? I йому самому нiякого тепла не треба - не
замерзне дiд перинами, а як i замерзне - кому вiд того бiда?
Та й батьковi, власне, нiякого тепла не треба. Пiдупав старий. Пiсля
то© ночi якось раптом, одразу пiдупав, ослаб, знесилiв, наче вклав у ту
нiч усю рештку сво©х сил, надiй i вiри. Також цiлими днями сидить
закутаний у кожух у фотелi, оброслий, зачучверений, невмиваний, мовчазний,
i дивиться або в вангелi , або на порожню, пустельну, засипану чистим,
незайманим снiгом вулицю. Чисту-чисту, без нiякiсiнького слiду колiс, з
рiденькими запорошеними ямками вiд чи©хось нiг. Наче в полi сто©ть дiм,
наче в снiговiй безлюднiй пустелi. I вангелi тепер - снiгова холодна
пустеля. Той самий детективний роман, що i в Макса, i так само, як Макс,
гидливо й непорозумiло, застигло мружаться очi батьковi.
Доктор Рудольф не говорить iз батьком. Отак мовчки внесе оберемок дров,
обережненько, стараючись не гупати, спустить додолу перед грубкою, витягне
шворку й вийде навшпиньках iз кiмнати.
Та й з графами невеликi розмови бувають. Старий уже не ©жить до нього
теплою насмiшкою сивi стрiхи. Сидить, як батько, перед вiкном у кожусi, з
позамотуваними в ковдри старими ногами, й непорушне годинами дивиться на
вулицю, на чистий, срiбно-iскристий порох, що ним гра ться вiтер. Але
зовсiм уже мовчки, зовсiм безшумно носить дрова доктор Рудольф до кiмнати
принцеси Елiзи. Батько часом iз матiр'ю при ньому заговорить, iнодi гляне
на доктора Рудольфа, буркне: "Навiщо такi великi оберемки
носиш-пiдiрватись хочеш?" Старий граф часом привiта ться, спита , скiльки
ступенiв морозу, стара графиня ласкаво, тепло дяку , проха вибачення за
турботи.
А тут нiколи нi одного слова, нi одного звуку, нi одного погляду. Коло
вiкна iз шитвом чи коло столу за якимсь писанням - чорна постать iз
червоним полум'ям волосся. I переважно спиною до доктора Рудольфа. Або
найбiльше - профiлем, змарнiлим, кiстяним, скупчено суворим.
Панi Штор майже щоразу нiжно гладить доктора Рудольфа iпо плечах, нiжно
й винувато - вiн не повинен сердитись на принцесу за ©© таку поведiнку:
вона, напевно, дуже-дуже вдячна йому за його послуги, але тiльки сказати
йому не може. Треба зрозумiти ©© i простити. Вона стiльки втеряла вiд
Сонячно© машини. А тут iще через не© мусила розстатися з коханим
нареченим. Хто зна , чи знайде вiн що-небудь у себе вдома для гнiзда, чи
не зруйноване й там усе. Так ретельно готував гнiздечко, мостив, прибирав,
думалось: от-от поберуться, перейдуть, почнуть жити - i раптом удерлись
божевiльнi люди й розтрощили життя. Не треба звертати уваги на ©©
поведiнку, а пожалiти бiдну: днями й ночами вона не спить - все про принца
Георга дума , турбу ться. А вдень переварить, ми посуд, ши , лата . Руки
стали бiдненькiй червонi, шорсткi, грубi - куди там про манiкюри думати.
Але яка мужня, яка сильна, яка терпляча дiвчина! Iнша на ©© мiсцi вже
давно б була пустила руки, стратила б волю, впала б у вiдчай. А вона
тiльки мовчить. Мовчить i все робить. I не можна, ой, не можна ©й нiчого
навiть сказати, не те що помогти, все сама, нiяко© помочi, нiякого
привiлею. От тiльки хiба що дров самiй нет сил пиляти й носити.
Доктор Рудольф слуха мовчки, тiльки одвертi голi хлоп'ячi очi його все
дивляться в пiдлогу - не смiють глянути в материнi очi, бо злякаються
материнi очi, зустрiвшися з ними. Так i виходить iз кiмнати, спустивши очi
додолу. Але так само й до кiмнати принцеси Елiзи входить, не пiдводячи ©х.
Тихо-тихо виплуту шворку з оберемка, i в кiмнатi сто©ть така тиша, що
чути, як надворi цвiрiнькають горобцi.
Але зате Труда, мила, хороша Труда, трошки помага докторовi
Рудольфовi. Насамперед помага бронзово-золотистим здивовано-веселим,
на©вно-одвертим блиском очей. Що?! Сумувати? Чого?! Незрозумiле. Абсолютно
незрозумiле. Хiба не чудесна зима цього року? Пишна, щедра - всю тобi
землю застелила пухнатим чудесним килимом, качайся, перекидайся, заривайся
в нього з головою. Мужчини всi - квашi, слабодухi макухи - ммее... тоскно,
нудно, холодно, сумно, безнадiйно. Один доктор Рудольф козак. Та ще доктор
Тiле: цiлими днями на полюваннi, стрiля , ловить лисиць, собак, здира
шкури, робить кожухи. Труда неодмiнно з ним ходитиме на полювання, от
тiльки напиля з доктором Рудi багато дров.
I пиля . Старанно, серйозно, тiсно стуливши милi губки, трима обома
руками держальце пилки й з усi © сили тяга туди й сюди. Матово-смуглявi
щiчки темнiють рум'янцем, очi бризкають блискучою бронзою, з-пiд
темно-синього хлоп'ячого берета весело, бадьоро телiпаються чорно-синi
кучерi по плечах. Чудесно!
А потiм бере в жменi сипкого, голчастого, колючого снiгу, i
по-хлоп'ячому вихиляючи плечима, рiшуче бiжить до старо© засипано© снiгом
оранжере©. Там у норi з перин лежить макуха з вiястими, сонними, гидливо
примруженими очима. Ану, годi лежати! Що за тюхтiйство таке! Раз, два! Нi?
Ну, так от!
I в нору за шию, в лице летить голчастий, сухий, холодно колючий снiг.
Тюхтiй сердиться, витрушу , обурю ться, вiдверта ться лицем до стiни й
бере в руки детективний роман.
- Фе! Сором! Скандал! Ну, справдi, як же не сором? Правда, Рудi? Ну,
милий Рудi, це ж просто незрозумiле: лежить, як ведмiдь у барлозi. Вам
треба знову "Друзiв Ладу", щоб пiдняти? Правда? Максе, ну, вставайте ж,
©й-богу. Гайда на саночках спускатись. Маса народу санку ться. Але можете
собi уявити, Рудi. все дiвчата, жiнки й зовсiм-зовсiм молодi хлопцi.
Мужчини ж усi отак само лежать, як Макс. Що це значить, Рудi?
Рудi не зна . Так, правда, лежать колишнi владики, господарi життя,
лежать випотрошенi, обвислi, як порожнi торби, а жiнки штопають, шиють,
перуть, нiжно гладять ©х по головах, вибачливо потiшають, жартiвливо
термосять ©х снiгом, соромлять. Так, це правда, а чому так - не зна
доктор Рудi. От i сам вiн лiг би в свою нору, лiг би замотком на всю зиму,
на все життя, заплющив би очi, дихав би теплом свого власного тiла - i хай
замiта , заносить снiгом. Хай днями й ночами суму собi десь там за сво©м
коханим червоне полум'я волосся. Лежати б собi в замотку, без руху, без
суму, без усякого полум'я.
А чому нi Труда, нi мама, нi графиня, нi принцеса, нi жiнка технiка, нi
дiвчата з саночками, чому вони не хочуть лежати заметками, чому вони
ходять так спокiйно, так упевнено, так весело по мертвiй землi, чому
вибачливо гладять голови тюхтi©в, чому штопають, шиють, грiють - невiдомо
Невже справдi жiнка сто©ть ближче до тварини - i ©й легше втратити людину?
в не© самець, дитинча, кого лизати, любити, чим нагодувати себе й
©х - чого ©й бiльше треба? Та й що вона втрйтила? Ланцюги?
Чи iнше щось тут -не зна доктор Рудi й не може пояснити милiй,
хорошiй Трудi.
***
Звiстки з Азi© нема . А серце принцеси щоранку прокида ться з нiжним
болем, з холодком чекання, iз страшними поривами туги. I болючий, i
солодкий ритуал от принцеса сидить боком до грубки в глибокому фотелi iз
шитвом у руках, накинувши на плечi кожушанку, боком сидить, а не спиною й
не лицем, щоб у полi зору були i дверi, i грубка, поганенька, незграбно
змадикована принцом Георгом. От чути в коридорi важкi, нерiвнi й обережнi
кроки I вже любо сидiти в фотелi, i вже повно повно ста в холоднiй
кiмнатi, вже все нашорошено чека в нiй. i грубка з акуратно вийнятим iз
не© принцесою попелом, i фотель, i голка, i синюватi вiд холоду, замерзлi
вiд чекання руки принцеси. От тихий, несмiлий, винуватий стукiт у дверi.
- Прошу!
Холодний, сухий, чийсь дивно-чужий голос виходить iз уст принцеси
Елiзи, з тих уст, яким трудно дихати вiд. стримуваного хвилювання. Лице
принцеси замкнено-сухе, холодне, не ворухнеться, очi строго спущенi до
шитва, облямованi пухнатим темним мереживом вiй. А в палi зору пiд сiткою
вiй видно ноги, великi, обережно, навшпиннках шкаддибаючi, в подертих
черевиках. Вони так боязко, тихесенько шкандибають до грубки, наче по
серцю принцеси ступають. I таки по серцю, бо аж холоне, аж стиску ться
воно й здригу ться на кожний крок. I скорботно диву ться: що ж воно, боже,
таке? Чого такою дивною, мiстичною нiжнiстю тягне вiд цих калiкуватих нiг
у великих подертих черевиках? Чого гарячим зворушенням залива груди вiд
цих боязких, червоних од морозу рук, що так безшумно витягають шворку
з-пiд оберемка дров? От вiн зараз вийде, не дiставши навiть кивка головою
за свою послугу, як останнiй наймит-попихач, якого навiть не помiчають.
Тихо-тихо причинить дверi й зникне до вечора. I до вечора принцеса буде
любовно брати з оберемка по однiй дровинячцi й з нiжнiстю всувати ©© у
грубку. А увечерi так само боязко, винувато, не смiючи кашлянути, принесе
нову в'язку старанно нарубаних дров. Принесе знову кричущу, зв'язану
нiжнiсть, солодкий бiль i тужне зворушення. I знову очi принцеси холодно,
гордовито будуть спущенi на книжку бiля свiчки, по якiй хилитатиметься
тiнь гнотика.
А в душi весь вечiр i всю нiч хилитатиметься солодко й боляче
здивовання: що ж це тане, боже мiй? Хто од зробив, що в цiй шкутильгаючiй
постатi, пiд цим стареньким палвтомi, пiдперезаним ременем, захована така
хвилююча, безкрая насолода, таке неймовiрне щастя ©©. От сховане, сховане
воно там усерединi ©©, в цiй- незграбнiй, боязкiй шкаралупинцi. Досить ©й
зробити рух, торкнутись до шкаралупки - i вибухне з не©, i обхопить обох
таким чудом, вiд якого можна захлинутися.
Але очi принцеси навiть не клiпнуть, не пiдведуться. Бо, коли
пiдведуться, коди зустрiнуться з тими голими, дитячо-одвертими,
благально-покiрними вiкнами в душу (а вони повиннi бути саме
благально-покiрнi!), тодi... тодi все завалиться. Не стане нi Азi©, нi
вропи, нi сонця, нi планет. I тодi треба швидко-швидко, моментально
втекти и заритися в якусь печеру в глибинi непролазного лiсу,
далеко-далеко вiд людей, вiд минулого, вiд можливого майбутнього. А чому б
I нi?
I принцеса чу , як холонуть ©й ноги, як знеможено, злякано затиха душа
й щоки починають горiти палаючим стидким вогнем.
А з Азi© все нема та й нема нiяко© звiстки. I як приходить граф
Елленберг, як тiльки вступа в хату його жiночо-м'яка постать iз оброслим
рудою, обсмиканою бородою лицем, так принцеса Елiза вся зiщулю ться, вся
зсиха й натяга себе на дрiт суворого чекання. А коли вiн виходить, не
дiставши й вiд не© нiяко© звiстки з Азi©, принцеса Елiза вся спада й
знеможено звiшу руку з поруччя фотеля. Розумi ться, все могло статися:
могли лiтаки з принцом Георгом не долетiти, могло трапитися нещастя з
посланцем, а може, захорiв принц Георг. У кожному разi, поки що звiстки
нема.
А пiсля того наста вечiр, наступають ранки, дощовi, снiговi, хмарнi й
сухо-сонячнi, але все холоднi, й усе треба палити в грубцi. I все
шкандибаюча постать, мовчазна, несмiла й понижена (понижена всiма-всiма©),
носить оберемки дров, ступаючи навшпиньках. I часом принцеса Елiза iз
страхом впива ться руками в поруччя фотеля, щоб не глянути, щоб не
пiдбiгти, не схопити в руки обросле кошлате лице, щоб iз гнiвом, болем i
ридаючою нiжнiстю не зiрвати з нього цього мовчазного смиренного
пониження.
Але раз граф Елленберг приходить не з питайним виразом ласкавих очей, а
iз стримано-трiумфальним. I принцеса Елiза з острахом схоплю ться йому
назустрiч.

Звiстка?!
Граф Адольф нiжно й обережно, як спiйманого метелика, за кiнчик,
пiдносить принцесi невеличку товстеньку куверту. Потiм скромно й мовчки
вiдходить у далекий куток, бере в руки "Теорiю омне©зму" й пильно чита ,
вiдвернувшись од та©нства, що вiдбува ться на другому кiнцi кiмнати.
Принцеса Елiза сидить у фотелi, й аркушики паперу хистко погойдуються в
©© руках.
"Високоповажна й Дорога Кузино! Посилаю Вам свiй всевiдданий рапорт!
Прошу не гнiватися за запiзнення - вина не моя, а тих тяжких обставин, в
яких доводиться боротися за наше святе, велике дiло. Я поминаю тi пригоди
й нещастя, що траплялися нам по дорозi до Iндi© й що коштували нам двох
лiтакiв i тринадцятьох людей - половину нашо© експедицi©. Цi пригоди
забрали в нас, крiм того, багато часу. Але найбiльше часу забрав арешт, в
який ми попали зараз же, як перелетiли на територiю Союзу Схiдних Держав.
Явище об' ктивно вiдрадне, бо показу здоров'я й пильнiсть схiдних
народiв, але суб' ктивно воно нам коштувало багато прикростей. Нас узято
за комiсарiв вропейських Каесемiв, i хоч нi одно© Сонячно© машини не було
знайдено на наших апаратах, нас усе ж таки тримали в строгiй iзоляцi©.
Можливо, що ми ще й досi б сидiли або нас були б уже розстрiляли, коли б
не став нам у пригодi вро-пейсько-Американський Союз Оздоровлення. Це
органiзацiя вропейцiв i американцiв, яким удалося врятуватися на
територi© Союзу Схiдних Держав; вона ма ту саму мету, що й ми.
Переходячи до само© сутi справи, маю щастя донес ти, що вона сто©ть на
доброму грунтi. Дiйсно, вся вропа й Америка обхопленi страшною пошестю, i
надi© на видужання зсередини нема абсолютно нiяко©. Що дня стежники Союзу
Схiдних Держав доносять про щораз бiльше й бiльше здичавiння
вропейсько-американського свiту. Нам, дiтям цього свiту, доводиться з
болем соромитися перед нашими азiатськими велико душними сусiдами - така
неглибокiсть, така нетрив кiсть були в нашiй вихвалюванiй цивiлiзацi©.
Картини, якi малюють стежники, наводять на глибокий сум i ви кликають
жагуче бажання поспiшити на порятунок загибаючому пiвсвiтовi. Я не буду
Вам ©х переказувати, бо Ви самi щодня ©х бачите на нашiй нещаснiй
батькiвщинi. Скажу тiльки, що найтрагiчнiше враження роблять такi велетнi
нашо© культури, як Париж, Лондон i Нью-Йорк. Це тепер - моторошнi,
фантастичнi пустелi.
Ру©вничо-отруйна робота наших божевiльних продерлася й на Схiд. Легенда