Вiнниченко Володимир. Сонячна машина

своиому плечi.
- Та будь ласка. Рудi. Все, що хочеш! З радiстю!
- Ну, радостi, мабуть, буде тобi мало.
Рудольф здiйма руку й сiда бiля столу так, щоб свiтло лампи було за
ним Очi його не дивляться одверто, ясно, як раз у раз. Це дивно, це - дуже
дивно!
- Ну, я слухаю. Рудi!
- Добре Зараз.. Я прошу влаштувати менi побачення з принцесою.
Макс швидко задира голову догори й так лиша ться, як пришпилений до
стiнки чорний жук.
Рудi ж уперто спокiйно розгляда пiдлогу. Чи може Макс це зробити йому
так, щоб не вийшло шкоди справi?
- З принцесою?! З тою, що в Елленбергiв?! Що ж ти ма ш до не©?
- Менi треба, Масi.
Макс почина розумiти, але не може, не сила йому вiрити своиому
розумiнню. Рудi ж так мовчки, так непорушне сидить, що треба вiрити.
Хм Тепер усе ясно. Одну дивнiсть роз'ясню друга, ще бiльша.
- Що ж, Рудi? Коли це так.. треба тобi, то.. Але чи схоче ж. принцеса?
Доктор Рудольф мовчки бере газету, обкреслю нiгтем якесь мiсце й пода
Максовi.
"Того, хто помилився весною в саду, хто вмi дотримувати слова, об' кт
помилки пiд словом честi повно© безпеки просить про побачення".
- Так ця дивна оповiстка... до тебе?!
День у день вона акуратно з'явля ться по всiх газетах на першiй
сторiнцi, обведена густою, чорною лiнi ю, викликаючи в читачiв тисячi
здогадiв усякого роду вiд гумористичних до трагiчних. I нiколи Максовi за
всi блага життя не могло б спасти на думку, що автором ©© ота велична,
честолюбна, жорстока, суха дегенератка, нащадок нiмецьких монархiв,
наречена некоронованого самодержця, царя Нiмеччини, а адресатом - його
брат, син льокая, його аскет Рудi. Значить, у них там були якiсь сво©
вiдносини, "помилки", "слова?". Вона просить про побачення?!
Макс кладе газету на стiл i почина ходити по майстернi, обминаючи
валiзку iз старим битим склом.
- Добре, Рудi. Дiйсно, по щиростi, я без велико© радостi буду робити
тобi цю послугу. Я, звичайно, нiчого не знаю для чого, через що це
побачення. Але те, що я знаю вiд мами про участь цi ©... особи в
запровадженнi тебе до лiкарнi, то не да менi певностi, що тут справа
зовсiм проста. Добре, добре, Рудi! Я нiчого не кажу, не питаю й не хочу
питати. Але я попереджаю: ви обо повиннi прийняти мо© умови А то я не
можу взяти на себе вiдповiдальностi.
- Спасибi, Масi. Я заранi приймаю все. А принцеса мусить.
- Добре. Завтра ж ти матимеш iз нею побачення.
I Макс зараз же проща ться, не дивлячись на Рудi.
Рудольф сильно стиска руку, не дивлячись на Масi.
***
Нiч i день грають у довго© лози, перестрибуючи одне через одне.
Потоками, рiчками злива ться життя в затихле озеро принцеси Елiзи.
Тiльки одного струмочка, нi, одно© тiльки маленько© бризки нема та й
нема. I через те - понуре, застигле, непорушне озеро принцеси Елiзи.
Паризький конгрес, та мна грiзна ворушня Сходу Землi, примара свiтово©
сутички, блискавки недалеко© катастрофи. Ну, що ж, не хвилю , не здiйма
це хвиль на понуро застиглому озерi принцеси Елiзи. Йому треба
малесенько©, крихiтно© бризки.
I сни соромнi, хоробливi, страшнi сни перестали ганьбити зеленi,
потомленi, захмуренi очi. Але, вхопивши за горло сором, жадно кричить туга
за ганебними снами. Кричить просто в лице принцесi Елiзi.
Нiч стриба через день i, нахилившись, пiдставля спину дневi. Сонячна
машина, чорнi рамцi страшних спискiв, безмилосердна боротьба, фотографi©
тих, що попали пiд колеса неминучостi, зцiпленi зуби, глухий шум дихання
стихi©. Нi, не здiйма ться хвилями зацiпенiле озеро принцеси Елiзи.
I раптом бризнула бризка! Бризнула прекрасна, довгожда на, благосна. I
переповнилось озеро принцеси Елiзи, понялося нестримними хвилями,
вихорами.
Суворий чоловiчий голос янгола, запнувши екран, сховавши обличчя,
возвiстив телефоном доктор Рудольф Штор згоден на побачення. Суворий янгол
поставив умови, цiлий ряд милих, смiшних, образливих, любих умов. Бути
точно о десятiй там i там. Червоне авто Входити, не питаючись нiкого
Пiдлягати всьому Нiяких проводарiв.
Ах, дурненький, смiшний янгол! Та коли б умовою побачення вiн поставив,
щоб вона, принцеса Елiза, гола вийшла на плац i там стала дожидатись там
його, свого мужа, невже вона не прийняла б цi © умови?
Розумi ться, все це ненормальне, незрозумiле, страшне, але
непереможно-дороге, дино-важне, найсерйознiше за всi катастрофи свiту.
Так, кiлька тижнiв тому вона сама пiдписала йому смертний присуд, вона
сама вiддала його на розп'яття. Ну, i що ж? I вiддала, i, може, знову
вiддасть, а от же обiзвався вiн, а от же нiмiють солодким холодом ©© ноги,
а от же буде щастя торкнутися до нього?
Боже, як сунеться день, як крихiтна гусiнь iзгори величезного дуба.
Коли вона досунеться до десято© години вечора?
Розумi ться, це iнаракiсти везтимуть ©© до нього Вiн у них, у цi ©
банди. I вона, принцеса Елiза, наречена майбутнього Короля Землi, вона
вiдда себе в руки убiйникiв, бандитiв i грабiжникiв, щоб вони повели ©©
на випрохане нею побачення з сином льокая. Божевiлля, кошмар! Але, коли б
усi кошмари були такi, вона б нiколи не хотiла прокидатися вiд них.
I нiякого, нiякого виправдання нема в не©. Сонячна машина? Ах, що там
Сонячна машина! Тiльки побачити його, насамперед побачити, торкнутися,
ожити Суха ж вона вся, як земля в посуху! При чому ж тут Машина?
От i десята вечора. От i нiч молодесенька, тиха, з сережкою мiсяця, в
намистi Чумацького Шляху. От i рiг тих двох призначених бандитом-янголом
вулиць. Так, сто©ть авто. Порожн , самотн , байдуже. Нi шофера, нiкого.
Вулички тихi, безлюднi, майже за мiстом. Це для того, щоб ©м видно було,
чи не привела вона з собою полiцiю, чи не зраджу вона ©х. Смiшненькi,
занадто обережнi бандити!
Ну, що ж, сказано нiкого й нiчого не питатися, входити в авто й
спокiйно сидiти.
Добре. Але тiльки не спокiйно! Все вона може ©м зробити, але спокiйно
сидiти навiть справжнi янголи не могли б у не© вимагати.
Поважна, сувора, струнка жiноча постать у густому вуалi, вся в темному,
спокiйно, помалу вiдчиня дверцi авто i входить у нього В темнiй каретцi
затишно й трохи душно.
Мина хвилина, двi, п'ять. Авто сто©ть непорушне, нiхто до нього не
пiдходить. Ах, господи, вони вичiкують, оглядаються, придивляються.
А, нарештi! Хтось швидко сiда на передок; в ту саму мить дверцi
вiдчиняються, в екiпаж усову ться росла чоловiча фiгура й зачиня за собою
дверцi. Авто зрива ться з мiсця, сильно хитнувши принцесу об спинку
карети.
Чоловiк пильно дивиться у вiконце, щось роблячи руками бiля свого лиця.
Коли вiн одхиля ться й сiда рiвно, лиця в нього вже нема , воно закрите
чорною машкарою э двома дiрками для очей У темнотi екiпажа ця густо-чорна
пляма замiсть обличчя тiснить.
- Вибачте, принцесо, я мушу зав'язати вам очi. Той самий голос янгола,
що був у телефонi!
- Це конче потрiбне? В мене такий вуаль, що я однаково нiчого не бачу.
Бандита це не перекону . Вiн стара ться бути ввiчливим, але говорить
так непохитно, що принцеса мовчки пiдiйма вуаль i поверта лице до чорно©
машкари.
- Будь ласка!
Головне, що авто летить i пожира просторiнь, яка вiддiля вiд н ь о г
о . Це найголовнiше. Нехай зав'язують дурнi люди очi, нехай усю ©©
зв'яжуть, аби доставили туди, де зразу стане вiльно, ясно, легко. Нехай,
нехай брутальнi пальцi торкаються ©© обличчя i..
Але принцеса бере оперiзку й сама собi зав'язу очi. Теплий шовк грi
повiки, вiям тiсно, вони, як метелики в долонi, трiпають крильцями. Рiвна
темнота гойда ться в очах.
Тiло автомобiля робить щораз частiшi та частiшi скоьи, вгризаючись у
просторiнь. I принцеса Елiза всi ю душею помага йому, пiдганя ,
переганя . От воно робить заворот - i тiло Елiзи наляга на тiло бандита й
зараз же вiдсува ться до стiнки.
А що, як в i н тепер вида ©© Iнараковi? А що, як вiн ©© тепер одда на
кару, на помсту? Хiба ж його слову можна вiрити?
Принцеса Елiза тихенько про себе щасливо посмiха ться: можна! А як i не
можна, то невже можливо, щоб вiн видав ©© Iнараковi, а не взяв собi, той,
який тодi так...
Елiзi зразу ста чогось страшно душно вiд оперiзки. Чи довго ж iще воно
буде завертати в рiзнi боки, це авто?
I в цей самий мент авто, як дiставши дозвiл, почина при пиняти бiг.
Принцеса Елiза холоне й туго обтягнутою рука вичкою рукою трима серце, в
яке перекинулися скоки авто.
- Принцесо, дозвольте менi взяти вашу руку й провести. Оперiзки прошу
не скидати.
Сильна рука бере принцесу пiд лiкоть i зводить iз карети. У вiконцi з
льоху, вхопившися руками за грати, висить Рiнкель. По блiдопосрiбленiй
молодим мiсяцем дорiжцi до вiлли йдуть двi темнi постатi, одна веде другу.
Так, значить, нова арештована. Жiнка. Хора вона чи поранена? Кроки риплять
пiском помалу, ритмiчно. Голосiв не чути. Так, це нова арештована!
Рiнкель поквапом заклада камiнцями слiди довбання грат i люто злiза в
темноту камери. Мабуть, i на цю нiч доведеться вiдкласти втечу!
***
Доктор Рудольф ходить по кiмнатi, провалюючись лiвою ногою в ямку.
Ходить i знову, i знову все огляда . От тут вiн ©© посадить у цей фотель.
Сам буде от там, щоб усе ©© лице було йому видно, щоб не пропустити нi
одного менту, щоб увiбрати в себе якомога бiльше, повну душу ©© очей, уст,
волосся, ©© погiрдливих вiй, примружених, жорстких. I тодi знову можна
жити якийсь час далi.
I коли вона йому скаже на колiнах повзти за нею через увесь Берлiн, щоб
бути ©© льока м, вiн зробить це, благословляючи ©©.
Нi, треба зменшити свiтла. Треба, щоб ця кiмната хоч трошки здалася ©й
затишною. Бо тiльки ж подумати: вона сама просить про побачення. Просить!
Навiщо воно ©й? Ну, навiщо? А навiщо тодi, як лежав вiн зв'язаний, навiщо
нахилилась i...
Нi, вiкна треба щiльно позапинати порть рами. Як можна лишати
вiдчиненими?
Доктор Рудольф щiльно запина вiкна, дивиться на годинника, пiдсува
фотель один ближче до одного й зараз же злякано вiдсува його далi. Але
невже таки це буде?! Невже вона дiйсно зараз буде тут? Розумi ться, тiльки
побачаться, бiльше нiчого не буде, не може бути. Вона тiльки хоче
побачитись, щоб попрохати вибачення за божевiльню. Нi, вона хоче пояснити,
для чого то було те, що вона нахилилась i... ©й соромно, ©й нестерпно
знати, що вiн живе, пам'ята ©© вчи нок, що якось iнакше його собi
поясню . I готова на все, щоб тiльки роз'яснити йому, щоб тiльки вiн не
уявив собi бозна чого. I от зараз появиться ©© велична iпостать, зараз
iздалеку здалеку озирнуть його примруженi очi, i тим самим голосом, що
тодi, як прийшла до лабораторi©, вона скаже йому: "Пане Шторе, менi дуже
непри мно..."
Гомiн голосiв за дверима.
Доктор Рудольф схоплю ться, злякано розгорта сiрi, великi, оголенi очi
на дверi й чека . Дверi потихеньку вiдчиняються, i в них з'явля ться
струнка, чорна вiд нiг до голови постать. Вона, як слiпа, витягу вперед
чорну в чорнiй блискучiй рукавичцi руку й обережно увiходить. На очах у
не© чорна оперiзка. Руки ©© здiймаються догори, не хапаючись, наче
задумливо, розв'язують вузол i здiймають оперiзку з очей. I зараз же цi
очi, клiпаючи, мружачись од свiтла, швидко шукають по хатi. Стрiвшися з
сiрими, широкими, зляканими очима, вони зiтхають i спиняються - нарештi!
Тодi вони на мент заплющуються, i принцеса Елiза помалу, мовчки, не
велично, а тихо пiдходить до доктора Рудольфа. Рука в чорнiй рукавичцi
простяга ться, а очi не мружаться, не далекi, а тихi, теплi, близькi й
такi незвичайно схвильованi.
- Я не могла бiльше...
I рука така покiрна, i така тепла та рiдна вигладженiсть туго©
рукавички!
Розумi ться, вiн не догаду ться взяти в не© з рук капелюш i помогти ©й.
Через те вона сама кладе його на той фотель, де мала б сидiти, i сiда на
канапу в куточок, вiдкинувши голову до спинки, заплющивши очi.
- Ви давно прочитали мою оповiстку?
I доктор Рудольф теж ледве чутним шепотом вiдповiда :
- Тиждень тому.
Очi ©© заплющенi, але зда ться, що це вони говорять. I те, що очi не
дивляться, коли шепочуть уста, хвилю так само, як мовчазна мова очей.
- Цiлий тиждень?!
Тепер очi дивляться. I моторошно, що вони так близько, що вони не
ховають свого сорому, блиску, щастя, близькостi й докору.
- Зна те, я нi одного дня вiд того вечора не прожила без думки про вас!
Нi одного дня!
Вона вмить залива ться вогнем до самих очей: i нi одно© ж ночi!
- Що це таке? Може, я захорiла на вас? Може, це гiпноз? Може, це
божевiлля, але я не можу боротися з вами. Я боролася, як могла. Але
скiнчила тим, що я... от тут.
- I вам тяжко вiд цього!
Принцеса Елiза скида на нього очима й здивовано бачить, що вiн -
гарний, хвилююче, незрозумiле гарний. Ця мужня вперта голова на широко
розгорнених плечах, рiзкi брови над одвертими очима.
- Тяжко?.. Нi Незрозумiле. Дивно. Ви що думали, як я пiшла вiд вас iз
лiкарнi? Що? Ну?
Доктор Рудольф боязко зирка в зеленi чекаючi очi.
- Я . нiчого не думав.
- Нiчого?! Зовсiм нiчого?!
- Я не смiв думати. Я тiльки... пам'ятав. А коли думав, то все
зникало... Бо цього не могло буть. I знов не думав.
й хочеться спитати: i про помилку пам'ятав? Вона зна , що пам'ятав,
зна , що спитати буде страшно соромно, моторошно, негардо, але спитати
хвилююче хочеться.
Рука принцеси Елiзи потиска гарячi, твердi, залiзнi пальцi. Вона
нiзащо не хоче вiдриватись од цього тепла, вiд якого так незрозумiле
певно, солодко-страшно, бажано-дивно щемить уся iстота. Ну, нехай
незрозумiле, нехай страшно, нехай це дивне, фатум, аби ця рука не
вiдривалась од не©, аби глибше, повнiше переливалося з не© тепло,
заповнило ©© всю до кiнця.
Доктор Рудольф обережно, несмiло пiдносить ©© руку до сво©х уст.
Принцеса Елiза раптом одрива свою руку вiд уст доктора Рудольфа,
закида обидвi руки сво© йому за плечi й мовчки, грiзно встромлю очi в
очi. А лице ©© помалу, потиху присува ться щораз ближче та ближче до
широких посерединi й тонких на кiнцях уст i впада в них, заплющивши очi.
Залiзнi, тi самi, що тодi пiд бузком, тi самi, що в снах, владнi руки
ламають плечi й вростають в не©.
Десь здалеку, з жовтогарячо© кипучо© мли вдираються якiсь звуки. Чогось
залiзнi пальцi зразу слабнуть, вiдпускають, безодня розрива ться,
просвiтлю ться.
Якась кiмната. Туманне свiтло. Капелюш на фотелi. Одiрване вiд не© лице
з виразно криваво спухлими губами й мутними страшними очима, не сiрими, а
сталевотьмяними.
Голоси за дверима. Чи©сь кроки.
Доктор Рудольф одсува ться на другий кiнець канапи й проводить рукою по
чолi, по очах. I рука помiтно тремтить так само, як усе тiло Елiзи, як ©©
знеможено ослабленi ноги, як спухлi, тоскно-кричущi за тими губами ©©
губи.
Трудно дихаючи, принцеса Елiза спира ться одною рукою об поруччя канапи
й пiдводиться. В ногах гаряча млоснiсть, яка просить, щоб ©© взяти на
руки, на залiзнi, владнi, брутальнi руки ©м вона хоче вiддати себе, бо ©м
вона належить споконвiку.
Елiза помалу пiдходить до дзеркала. На не© дивиться нiколи нею не
видане, соромiцько-гарне чуже лице. Чужi очi - обважнiлi вiд вогко©
певностi, млоснi, задумливо-нахабнi; чужi уста - закривавленi, роздертi,
важкi, чужi нiздрi - з ритмiчним, трудним, хижим диханням. I волосся чуже
кривавою пожежею розпанахалось, роз'ятрилось дивними пасмами.
Князiвна Елiза неохоче пiдносить руки й поправля зачiску. В дзеркалi
видно обхоплену руками, сперту як в одча©, як придавлену мукою голову
доктора Рудольфа.
За дверима стихають голоси й кроки.
Князiвна Елiза пiдходить до схилено© голови, ста збоку, ззаду обнiма
©© за чоло й пiдводить. На не© вгору дивляться благальнi, моторошнi,
грiзнi очi. Елiза мимоволi закрива ©х сво ю рукою. На ©© руки накидаються
жаднi, вимогливi пальцi й тягнуть до себе всю руку, все тiло, всю душу ©©,
вiдставивши напiврозкритi уста, щоб пiймати в них ©©.
Але Елiза мовчки крутить головою й визволя руку, глянувши на дверi.
- Сюди нiхто не може увiйти?
Вона обходить його ноги й сiда поруч. I от вiн уже знову не смi
торкнутися до не©.
- Елiзо!
Боже, як дивно, як прекрасно звучить це iм'я в цьому несмiлому шепотi!
I яке щастя, що вiн не сказав ©й "принцеса". I от вiн зараз скаже ще одне
iм'я ©© - вiчне й прекраснiше за всi iмена.
- Що, милий?
Вiн нiчого не ма сказати, вiн тiльки те й хотiв сказати, що сказав:
Елiзо. Це - молитва без слiв.
Вiн ста на колiна, припада головою до нiг i крiзь шовк панчохи Елiза
чу побожний гарячий дотик його уст.
Тодi вона бере його голову в руки й близько-близько до самих очей
нахиля до нього лице - вона сама скаже йому ©хн iм'я, яке не смi вiн
вимовити, вона сама.
- Ти!.. Ти! Чу ш?
О, вiн чу ! Вiн припада всiма грудьми до ©© нiг i цiлу ©© руку, ©©
сукню, ©© колiна, черевички, пiдлогу, на якiй стояла ©© нога.
- Ти - мiй! Чу ш? Так, весь, до останку, до повного знищення. iй! Сядь
тут, коло мене.Я хочу з тобою говорити, я хочу все закинути, я хочу все
сказать i все знать. Усе, без останку, без крихти вагання й сорому, як
собi! Ти - фатум. Чу ш? I я з щастям приймаю це.Приймаю все.Нехай буде,
нехай життя розплуту як хоче. Ти - мiй муж. диний, дiйсний, даний менi
кимсь дужчим за мене I тебе я нiкому бiльше не вiддам. Нi на хвилину. Ми
зараз по©демо до тебе. Чу ш? Ми пройдемо тво ю хвiрткою в сад, ми пiдемо
тi ю але ю, де ти... помилився. Ти вiзьмеш мене на руки i понесеш до себе,
як хотiв тодi. Пам'ята ш, ти помилково хотiв понести мене. Тепер я хочу не
помилково. Я хочу цього.
Доктор Рудольф злякано ширить очi.
- До мене? В лабораторiю?
- Ну, певно! Ну, розумi ться, до тебе! Ти дума ш, я вже там не бувала з
тобою? Ти дума ш, я тiльки сьогоднi п'яна, божевiльна вiд тебе? Я ж була,
я не раз уже була там iз тобою. дьмо.
Принцеса Елiза схоплю ться, грiзно, п'яно стрiпнувши золотою червоною
пожежею.
Але доктор Рудольф пiдводиться, помалу, ошелешено, задихаючись.
- Але ж... менi не можна. Мене ж заарештують зараз же.
- Хто?! Хто посмi це зробити?!
- Ну, тi, що ранiше мене заарештували.
- Я! Я заарештувала тодi тебе. I тепер заарештую. Тiльки iншим, - чу ш?
- тепер iншим арештом. Ну?!
Зеленi, п'янi, розхристанi, нетерплячi очi здивовано зупиняються в
винуватих, застиглих очах доктора Рудольфа.
- В чому рiч?
- Але ж... Значить, я лишуся тодi там, у лабораторi©?
- Ну, певно! Тiльки ти лишишся тепер зi мною. А де ж ти тепер можеш
бути?
Доктор Рудольф iз жахом загрiба пальцями волосся i несподiвано
вiдходить у куток.
Там вiн спира ться чолом до стiни й сто©ть так, обхопивши голову
руками.
Принцеса Елiза швидко тривожно пiдходить до нього, злякано кладе руку
на голову й хоче повернути ©© до себе.
- Що таке?! Що сталося, любий? Що?
Доктор Рудольф покiрно вiдхиля голову вiд стiни й дивиться в лице
принцеси болючим поглядом.
- Я не можу ©хати в лабораторiю.
- Чому?!
Вiн стиска щелепи так, що на щоках виступають двi круглi гулi, i носом
глибоко втягу в себе повiтря.
- Значить, я мушу тодi залишити... Сонячну машину?
Брови принцеси Елiзи здригуються, як од пiдколу, i по-хмурюються.
- Ну, розумi ться! Як же iнакше?!
Доктор Рудольф iз жахом розумi , що iнакше не можна. Але...
- Ми могли б... якось iнакше... бачитись, поки...
- Поки що?
- Поки мiй винахiд... зробиться легальним.
- Цебто поки вiд нього загине ще декiлька тисяч або десятки тисяч
людей, поки вiн доведе до загально© катастрофи? Але про що може бути мова:
ти мiй чи нi? В цьому тiльки справа. Коли мiй, то ми ©демо до тебе в
лабораторiю. Нiяких машин не iсну . Ти не зна ш ©х, ти вiдмовля шся вiд
них. Ще бiльше, ти спиня ш це страшне тру©ння людей. Так, ти один це можеш
зробити. I повинен зробити. Ти сам бачиш, якi результати вона да . Для
чого ж далi цей жах пiдтримувати? Ах, господи, та не в тому ж рiч: ти мiй?
Доктор Рудольф боляче, нi до чого посмiхаючись, мовчить. Брови принцеси
Елiзи грiзно, вражено насуваються на очi.
- Ти мовчиш?! Ти смi ш мовчати?! Доктор Рудольф мовчить.
- Пане докторе, я вас прошу вiдповiсти на мо питання.
- Я не можу лишити... Сонячно© машини.
Принцеса Елiза випростову ться, закида голову назад, примружу очi.
- Пане докторе, ви розумi те, що ви кажете, ви вдуму тесь у сво©
слова?!
Доктор Рудольф зацiпенiло мовчить, i на щоках у нього люто видушуються
двi гулi.
- Ви не можете залишити Сонячно© машини. Значить, мене ви можете
залишити. Так?
- Так само, як сво життя.
- I все-таки Машини ви не хочете залишити?.. Нi?.. Хм! Значить, вона
бiльша за ваше життя?.. Що ж ви мовчите? Кажiть же!
Але доктор Рудольф мовчить i задумливо; сталево дивиться в куток.
- Пане докторе, скажiть вашим... охоронцям, щоб одвезли мене додому.
Доктор Рудольф не вага ться й зараз же слухняно, не хапаючись, iде до
дверей, за кожним кроком перехиляючи все тiло на лiвий бiк.
Принцеса Елiза раптом смi ться. Злiсно, загорiвшись уся обуренням,
гнiвом, смi ться. Смi ться й згорда, звисока-зви-сока кудись униз дивиться
на доктора Рудольфа.
- Нi, це менi подоба ться! Цей чоловiк готовий серйозно повiрити в усе,
що тут було. Пане докторе, дозвольте зняти з вас тягар, яким ви, зда ться,
щиро пригнiченi. Все це була сама... ну, так би мовити, тактика. Я хотiла
без зайвих жертв позбавити Нiмеччину вiд зайвого нещастя, вiд вашо©
знаменито© Сонячно© машини. Бiльше нiчого. Моя тактика, крiм кiлькох
гумористичних сцен, не дала менi бiльше нiчого позитивного. Дуже шкодую.
Але це не значить, пане докторе, що заша Машина щось тут перемогла. Ви ж
не можете, я сподiваюсь, серйозно повiрити, що все це було тут iз мого
боку серйозно? Я до калiк i льока©в спускаюсь тiльки, приносячи себе в
жертву, пане докторе. А тепер негайно подати менi мiй екiпаж!т
Принцеса велично, рiвно пiдходить до сього капелюша й спокiйно наклада
на червону корону. Взявши чорну оперiзку в руку, во©на трима ©©
напоготовi.
Доктор Рудольф сто©ть. Сто©ть на тому самому мiсцi, де зупинили його ©©
слова. Хоч би ж у не© тремтiли руки, хоч би хоч раз обiрвався голос!
- Пане докторе, я чекаю.
Коли доктор Рудольф верта ться, принцеса Елiза сто©ть бiля дверей iз
зав'язаний чорною оперiзкою чолом.
- Готово? Дякую. Сподiваюсь, що ви утрудняти себе не будете й ваш
охоронець проведе мене. Ага, вiн уже тут? Прощайте, пане докторе.
Вона опуска оперiзку на очi.
Макс не дивиться на Рудi й обережно бере принцесу пiд лiкоть. А Рудi
сто©ть збоку з перекривленим насмiшкуватим усмiхом людини, що дивиться на
свою власну, тiльки-но екстрено й несподiвано вiдрiзану пiд операцi ю
руку.
***
Коли затиха гуркiт автомобiля, з вiкна льоху трудно, помалу, хапаючись
за землю руками, випиха себе чоловiк iз бородою. Сiрувата мла вiд
молодого мiсяця застигла в саду сивим легким туманом. Усi вiкна у вiллi
погасли. Сторожа спокiйно спить.
О, вона прокинеться не зовсiм спокiйно! Всi вони сьогоднi неспокiйно
прокинуться!
Чоловiк iз бородою, не гнучись, не ховаючись, тiльки дуже повiльно
посува ться але ю до вулицi.
Але на вулицi, вiдiйшовки кiлька крокiв, вiн раптом зрива ться i,
нахиливши непокриту голову, бiжить iз усi © сили.
О, сьогоднi вони прокинуться не зовсiм спокiйно!
- Гальо! Авто!
Авто пролiта , не звертаючи уваги на махання руками чудного чоловiка
пiд лiхтарем.
О, сьогоднi буде та нiч, про яку зна вiн та стiни льоху. П'янiсть волi
й ненавистi крутить голову.
- Гальо! Стiй! Хто в авто? Геть!.. Геть кажу! Шофере, коли ви мене
моментально не доставите до полiцай-президi©, ви будете покаранi, справа
державно© ваги! Панове, ви можете ©хати зi мною або висiсти. Швидко
вибирайте.
Парочка злякано перегляда ться й волi висiсти.
- Добре Гайда! Найбiльшу швидкiсть, шофере!
Дзижчить, шипить повiтря у вухах. Рвучко цокають стовпи лiхтарiв i
трамва©в. Ха, воля й помста! Що може бути кращого на пiдлiй, дурнiй землi?
- Шофере! Гальо!
Не чу . А чорт iз ним. Елленберг приженеться сам до полiцi©.
I дiйсно, граф Елленберг прилiта просто з палацу Мертенса. А через
пiвгодини вже з усiх полiцiйних вiддiлiв Берлiна женуть у рiзних напрямках
автомобiлi, навантаженi озбро ними, напружено-спокiйними людьми.
Граф Елленберг, кругло потираючи руки, м'яко, швидко бiга по кабiнету
полiцай-президi©. Ах, шкода! Ах, шкода!
- Графе, ви ж розумi те, що в мене не може бути спискiв. Я вам даю
головнiшi адреси з пам'ятi. Цього досить, запевняю вас. Тридцять чотири
адреси. Це - центр!
- Я розумiю, я розумiю, пане Рiнкелю. Я розумiю. Ах, шкода! Ах,
шкода!.. Гальо!.. Так... Взято майстерню Сонячно© машини! Прекрасно. Все,
все до полiцай-президi©! I зброя? Скiльки поранено? О, дурницi!.. Ах, усе
ж таки шкода! До ноги було б. До ноги!.. Гальо! Полiцай-президiя. Ага, ти.
Хто?.. Доктор Шiллер?.. Як? Ага, так, так... Шпiндлер. I з жiнкою? I з
прислугою? Прислугу всю теж треба... Ага, добре, розумi ться.
Рiнкель, заклавши один палець за гудзик жилета, похиливши голову, з
посмiшкою ходить по кабiнету й слуха .
Вiдросла борода незграбними круглими кущиками кучерявиться на ши©, вуса
стирчать жорстко.
О, вони прокидаються не зовсiм спокiйно!
***
Бiдний любий Рудi! Бiднi, любi застиглi очi. Бiдний застиглий,
мовчазний усмiх, забутий на лицi аж до самого дому.
Макс помалу роздяга ться, прислухаючись до крокiв нагорi, над головою.
Розумi ться, вiн не спатиме всю нiч.
"Дррр!"
Кому так пiзно телефонувати? Рудi, мабуть?
Дiйсно:
- Максе, прости, що турбую. Забув тобi сказати: неодмiнно на завтра
добудь обiцянi ©хнi стекла. Чу ш? Неодмiнно.
- Добре, Рудi, постараюсь. Вони вже , але я...
- I потiм от що, Максе даю тобi слово, даю велику присягу, що не вийду
ногою з майстернi, поки вся Нiмеччина не буде повна стекол. Ти чу ш i
розумi ш, Масi?
- Чую й розумiю, Рудi.
- А тепер спи спокiйно. Стекла неодмiнно завтра достав. Бувай.
Макс стрiпу чубом. Ну, ще не так страшно. Коли про стекла забалакав,
значить, не так страшно. Ах, неодмiнно завтра треба взяти в Кестенбавма.
Як така проста думка так пiзно приходить у голову: невже ©хн скло i ©хнiй
хлiб цiлком одна ковi, як справжнi? Мусить же бути якась рiзниця Де саме
тру©ння? Коли? Пiд час роблення? Вiд дихання отру ною через скло травою чи
вiд куштування хлiба?
"Дррр!"
Знову щось нагадав собi Рудi?
- Гальо! Товариш Макс?
- Так. Хто при телефонi?
- Завзятий. Товаришу негайно рятуйся. Рiнкель утiк. Попереджаю, кого
можу. У Шпiндлерiв уже не працю телефон. Негайно тiкайте. Зустрiч завтра
там само, коли будемо цiлi. Ага, ради бога: телефон Паровоза!
- Лiтера М, 39. Товаришу: друкарнi рятуйте. Друкарнi! Чу те?
Насамперед!.. Куди хочете. Поперед збро©, поперед усього! Чу те? Товаришу,