Вiнниченко Володимир. Сонячна машина

невидющими очима дивиться у вiкно. I, не повертаючись до Труди, не
рухаючись, немовби боячися сполохати те незриме, що розгорнуло очi
блукаючим усмiхом, помалу й теж нiжно глузливо говорить.
- Може, й справдi не буде боляче.
- Напевно, Елiзо! Ручусь вам сво ю любов'ю до Макса. Ех, Елiзо, як це
прекрасно буде! Як тiльки пустимо воду й електрику, я зараз же зроблю одну
рiч (поки що секрет, це моя чисто особиста справа), i тодi ми почнемо
виселяти всю чужу публiку з нашого дому. (Вони чудесно можуть зайняти
порожнi цiлi будинки!) А самi зробимо так: у мо©х покоях оселюсь я з
Максом, у покоях Адольфа, в тих, що ви жили, - ви з Георгом (вiн
знайдеться, неодмiнно знайдеться!), а в покоях Фрiди - Рудольф iз Iрмою. Я
вже про цей план говорила i з ним, i з Максом, i вони цiлком погоджуються,
а Iрма трохи не задушила мене з радостi, бо я ©й заявила, що вiзьму й сама
повiнчаю ©х. А особливо Рудi задоволений. Розумi ться, коли тюхтiй, то...
Труда раптом спиня ться й здивовано замовка : Елiза лiниво пiдводиться,
злегка потяга ться й смi ться негарним, жорстким, злим смiшком. I зразу
видно, що весь ©© попереднiй дитячо-соромливий нiжний смiх, усе
червонiння, задумлива напiвзгода - все це було несправжн . А дине
справжн , натуральне, дине iснуюче оцей жорсткий сухий смiшок.
- Що сталось, Елiзо? Чого ви смi тесь?
- Смiюсь, Трудонько, з вашо© мило© здатностi фантазувати й
захоплюватися мрiями. На жаль, я не запишусь до Вiльно© Спiлки. Я не маю
здатностi вiрити в фантастику.
Труда не може ще повiрити, отямитись од цього незрозумiлого перескоку
Елiзи.
- Та ви це серйозно, Елiзо?!
- Цiлком серйозно, Трудо.
Труда мовчки вражено дивиться на серйозний смiшок, на схудлий сухий
нiс, на недобрi очi. Потiм рiшуче, хмарно спуска ноги з канапи, швидко
нетерпляче взува черевики й ви-простову ться.
-Так. Тепер я розумiю, Елiзо, чого вам нелюбовно й нещасливо вiд вашо©
любовi, а боляче. Ну, тiльки ваш Георг буде каятись! I ви будете каятись,
що коритесь йому. Можете сердитись на мiне, а я кажу те, що думаю I скажу
це саме в лице вашому... владицi Прощайте, Елiзо. Скажiть мамi, якщо
спита про мене, що я хотiла до не© зайти. Але менi зробили в цiй кiмнатi
таку прикрiсть, що я не можу нiкого бачити.
Вона бере жужмом iз канапи жакет, капелюш i, шкандибаючи на праву ногу,
iде до виходу. Елiза сто©ть iз тою самою посмiшкою, iз закостенiлим
сiро-жовтим схудлим лицем i падаючим волоссям. На порозi Труда озира ться:
- Це рiшуче, Елiзо?
Елiза примружу очi.
- Рiшуче, Трудо.
Труда дивиться в пiдлогу.
- Дивно... Все ж таки дивно. Незрозумiле. Значить, Iрма мала рацiю.
Примруженi очi розплющуються.
- А? Яку ж то рацiю мала панна Iрма? Це цiкаво.
- Вона сказала, що для вас краще смерть, нiж Сонячна машина. Очi знову
ж примружуються, голова гордо вирiвню ться.
- Хм! Панна Iрма мала рацiю, Трудо. Дiйсно - краще смерть. Можете
вiтати ©© з генiальною прозорливiстю. Прощайте, Трудо!
Труда не руха ться, не може рушитися з мiсця: чого ж раптом така
виразна, така жагуча ненависть?
Труда знову похиля голову й сто©ть, спустивши руку з жакетом i
капелюшем. Потiм, волочачи ними по землi, помалу поверта ться до дверей i
задумливо вiдчиня ©х. Але тут же швидко озира ться й чекаюче дивиться: до
не©, не хапаючись, але твердо, пiдходить Елiза. Пiдходить, чудно дивиться
в самi очi й трохи хрипко дода :
- Але пам'ятайте, Трудо: коли я помру, то не вiд ненавистi, а... вiд
любовi. Будете пам'ятати? А тепер прощайте!
I, рвучко, круто вiдвернувшись, iде до вiкна.
А Труда знову сто©ть непорушне, непорозумiло, хмарно, стиснувши брови -
чи ждучи чогось, чи вдивляючись у спину бiля вiкна. Потiм одчиня дверi й
виходить обережно, як у тяжкохорого, причинивши ©х за собою.
***
Такi затихлi, такi запорошенi, такi ще недавно забутi машини вже знову
блискають, уже ворушать то тут, то там застояними членами. Пiд височенними
попереплiтуваними металiчними велетенськими сiтками-стелями вже не
цвiрiнчать лунким самотнiм цвiрiнчанням горобцi. Знову стiни вiдбивають
гомiн людських, здавалось би, уже навiки вивiтрених голосiв. Завзято,
жваво, вперто обсiла людська комашня слоновi металiчнi тiла, довба ться в
них, маже, пригвинчу , пристуку . Горять велетенськi пащi, ригаючи бiло
жовтим палом, шугаючи потом у крихiтну комашню. А комашня порцiю за
порцi ю посила в розпаленi пельки, радi з ненажсрства, з палу, з пари.
Галасу , шамотиться, заповню всi такi ще недавно самотнi, лункi,
пустельнi зали, кабiнети, бюро. Безладна, невмiла, вона невмiння надолужу
запалом, досвiд - смiлiстю.
- Та що ж то ти робиш, хлопче? А гей, ти, куди нас замоту ш? Курте, дай
тому жовтодзюбовi по ши© й прожени вiд машини.
- А ти яке ма ш право проганяти? Що за начальство?
- А таке начальство, що не розумi ш - не лiзь. Я тут двадцять рокiв
потом умивався - от i начальство. Геть од машини!
- Сам геть! Я буду Рудольфовi Шторовi скаржитись.
- Скаржся. Рудольф Штор дурнiв умi впiзнавати. Ви-чисти краще оце
колiно. На ганчiрку. Ну, от так. А то зразу ж у машинiсти пнеться.
А Рудольф Штор цупко сто©ть на ногах. На нього оберемками валяться самi
скарги, сварки, непорозумiння. На нього накладено вагу суддi, арбiтра,
авторитету, iдола. Iдолопоклон-ними руками його винесено на шпиль,
обвiшано страшним довiр'ям, обмотано обоженням. Рудольф Штор сказав.
Рудольф Штор хоче. Рудольф Штор призначив. Рудольф Штор вирiшив.
Рудольф Штор не може не знати, не вмiти, не пам'ятати. Рудольф Штор не
може помилятись, стомлюватись, сердитись, забувати.
У Рудольфа Штора липнуть од поту пасма волосся на чолi, у Рудольфа
Штора дзвенить у вухах i синiють губи, Рудольф Штор на хвилину не може
приплющити очей. Але Рудольф Штор цупко, твердо сто©ть на ногах. I що
бiльше синiють губи й дзвенить туман у вухах, то бiльш задоволений Рудольф
Штор - тодi не чути iншого дзвону, тоскного похвального дзвону туги. Тодi
треба тiльки лягти до лiжка, заплющити очi - i лахматий, п'яний,
добродушний сон бере голову в руки й закачу ©© в темну, м'яку, затишну
порожнечу, де нема нi дзвону туги, вiд якого пусткою гудуть груди, нi
хижого лютого рявкоту, вiд якого руки зводить сказом, нi болючо©,
закривавлено© нiжностi, вiд жихання яко© слабнуть ноги й тiло схиля ться
навколiшки.
Iдол? Ну, що ж-цс пуповина, без яко© не родиться нове людство.
Iдолiв розбивають, як тiльки помiтять, що вони з тако© само© глини, як
i всi? Ну, що ж - лучче бути розбитим iдолом, нiж цiлим горщиком.
I Рудольф Штор засiда , вирiшу , наказу , все вмi , все зна , - цупко
сто©ть на ногах i несе на плечах усю вагу пуповини. А людська комашня
шамотиться, колотиться, вмощу ться на старих i нових мiсцях,
розповзу ться, знову збива ться в грудки Плутанина, безлад, туман,
первiсний хаос
Але перший удар творчо© волi - i настане свiтло.
***
I от вечiр. Хмарний, важко-важкий, задуманий. Жовтенькими
пiдслiпуватими оченятками клiпають велетенськi кам'яницi в темних тунелях
вулиць. Глухо, сиротливо цокають поспiшнi кроки запiзнiлих перехожих. Хто
цього вечора блука вулицями? Хто не сидить i не жде, затримуючи судорожно
посмiшку хвилювання, страху, надi©?
Вся Найвища Рада Вiльно© Спiлки Творчо© Працi в повному складi.
Мертенс, пiдстрижений, обголений, банькатий, важно сидить у фотелi,
спершись короткими руками на колiна й наставивши сiдласте чоло, наче
збира ться битись лобами. Шпiндлер, оброслий, кудлатий, закинувши пуделячу
голову аж за спинку фотеля, дивиться в стелю.
Паровоз, великий, невкладистий, як закурена скеля, акуратно ставить
стовпчики на паперi.
Професор Таль, професор Штайнбах, лисi, кучерявi, старi, молодi голови
- всi нудьгують, ждуть. Нудно, скупо, хилит-ливо трусяться жовтим свiтлом
свiчки.
Доктор Рудольф дивиться на годинника, з трудним тягучим споко м хова
до кишенi i надушу гудзика на столi бiля себе. I вмент усi голови
повертаються до люстри, впиваються в не©, замирають.
I ста чудо: iз безшумним криком, з нечутним вибухом лiюстра
роздира ться слiпучим, чистим, бiлим, iскристим, стрiлчастим свiтлом.
Блищать лисини, зуби, очi. Вискакують наперед стiни, портрети, шафи, такi
до цього моменту запхнутi в тьму. За люстрою роздираються вибухом
напруженi голови, схоплюються, рокочуть смiхом, криком, зворушеною радiстю
- народини свiтла.
Пiдбiгають до вiкон- у небо, в нiч, у понурi, важкi, сивi хмари
переможно владно шуга бiло-син вiяло, рiвною, урочистою процесi ю горять
унизу круглi шари; вишкiрили зуби будинки, регочуться роззявленими ротами,
з ротiв вибухають криком радостi, захвату, щастя. Темнi канали блискають
масними плямами асфальтiв, крикливо, порожньо, за компанiю непотрiбгii
вивiски, старi плакати, смiшнi вiджилi знаки минулого.
***
Безгучно радiсно смi ться всiма сво©ми старими зубами старенький
графський будинок. I падають довгi, чистi, синювато-бiлi смуги вiд нього в
старий зачарований чудом сад. I знову з нього видно давн рiдне сяйво над
старим Берлiном.
- Ну, що, мамо? Ну, що? Ну, що? Нi, нi, ти не хрестись, не похитуй
головою, а кажи, що - не справились? Нi? Нi? I буде, буде, буде! Все буде©
Хоч !би там усi принцеси на свiтi потрiскали з досади. Можеш це сказати
сво©й Елiзi. Ах, вибачте: ©© свiтлостi принцесi Елiзi. Ах, хай ©м! Мамо!
Тепер...
I раптом бурна, пiниста, трiумфуюча голiвка затиха , урочисто розгорта
тремкими пальцями загорнений у папiр пакуночок i визволя з нього
невеличку порцелянову вазочку, накриту гострою шапочкою.
Осяяне тихим зворушенням, великооке й старечо-смугляве обличчя, ще не
всмоктавши в себе радiсного усмiху, нахиля ться до вазочки.
- Що це, Трудо?
Одна рука врочисто, хистко трима вазочку, друга здiйма шапочку. I в
той самий мент iз-пiд шапочки переливною стьожкою вирива ться червонява
зеленiсть - знайома, благосна, рiдна. Але для чого, що ма значити це?
- Мамо! Ти зараз пiдеш до тата й скажеш йому, що я хочу його бачити.
Голос не потерпить нiяких заперечень. Це голос не Труди, йе Страховища,
це голос такого глибокого чекання, тако© болючо© дозрiло© продуманостi й
непохитно© неминучостi, що iрафиня мовчки, глибоко, в саме дно потемнiлих
бронзових очей устромля погляд, i все вже зна . I втихомирене, упоко не
старе лице знову здригу ться подухом тривоги й старих бур.
- Хорий тато, дитинко. I пiзно вже. Може б...
- Власне, через те, що хорий! Мамо, iди Нiчого не кажи. Тiльки - що я
неодмiнно хочу його бачити. Нi! Чекай. Не треба Я сама Ти не ходи.
I, тримаючи вазочку обома руками, непохитно зiбравши брови, рiвно
несучи чорно синi кучерi на плечах. Труда мовчки йде до дверей кабiнету,
обережно вiдводить од вазочки одну руку, вiдчиня дверi й увiходить
усередину. Дверi за нею нечутно причиняються рукою матерi.
Зелена пiвтьма абажура. Шелест кущiв за вiдчиненим вiкном Залите
синювато-молочним свiтлом велике костисте тiло на канапi. Навислi дивнi
сiро-сивi клаптi волосся наши - чуже лице. Тiльки сивi грiзнi стрiхи над
очима тi самi. Очей не видно - пасуться в залитiй свiтлом книзi. Але на
наближенi кроки повертаються, щуляться.
- А яке все ж таки блаженство - свiтло! Не можу не.. I раптом велика,
обросла чужими кущами, розтрiпана голова вражено, помалу, моторошно
пiдводиться й упира в затiнене темно-смугляве лице з непорушне
непохитними, злякано рiшучими очима двi грiзно стрiхастi глибокi ямки. (А
шия така худа худа, порита зморшками, обвiшана порожнiми капшучками
шкiри!)
- Це що значить?!
Злякано-рiшуче, непорушно-непохитне лице присува ться тим самим
урочисто-повiльним темпом ближче. А поперед нього бiла, з темним золотом
обвiдкiв вазочка з гострою шапочкою.
- Що це значить, я питаю?! Як ти смiла сюди увiйти?!
- Смiла. Я принесла сонячний хлiб. Мiй сонячний хлiб. Ти мусиш його
покуштувати.
Пiд грiзними стрiхами ворушаться ямки то вгору, то вниз, то на вазочку,
то на лице. А обсмиканi сiрi вуса з волосяним сухим присвистом трудно,
збентежено дихають. I нарештi низько, з усi © сили стримано риплять.
- Забирайся геть! Моментально!
- Нi. Ти мусиш з'©сти мого сонячного хлiба. Я не пiду звiдси, поки
з'©си Я ляжу тут на пiдлозi й не рушусь, поки ти з'©си. Хоч би мала вмерти
з голоду.
Голос не Трудин i навiть не Страховища голос - рiвний, тихий, iз
глибини зацiплено©, непохитно©, останньо© рiшучостi. Дiйсно, тiльки смерть
йому можна протиставити.
Велика, обросла голова якийсь момент непорушно жу ямками бiлу постать,
облиту зеленкуватою тiнню, з виставленою наперед вазочкою, потiм так само
помалу ляга назад на подушку й поверта профiль iз м'ясистим загнутим
носом i обсмиканими вусами.
- Можеш лягать i помирать.
Але бiла постать не ляга , а сто©ть рiвно, застигло, навiть не
згорблюючись. За вiкном несмiло перешiптуються молоденькi листочки кущiв.
Нагорi важко й глухо пробiгають ноги, ганяючись однi за одними.
Посвистують вуса, трудно дихаючи.
- Я благаю тебе. з'©ж. Ти мусиш з'©сти. Ти повинен. Я бiльше не можу.
Старий граф помалу поверта голову. Дiйсно, вона бiльше не може -
нiколи такого лиця не бачив вiн у Страховища. I вiд цього лиця скиду ться
старе серце раптовим хвилюванням - хтось зненацька, прожогом розчинив
старi заржавiлi дверi, даючи дорогу вiчно гнаному. Ах, узяти в руки цю
голiвку, взяти одверто, смiливо, пустити в розчиненi дверi вiчно гнане - i
нехай хоч раз до краю, до спокою вп' ться висхла, порепана душа благосним
дощем!
Але тiльки нiяко© перевiрки! Без перевiрки, без доказiв розчинити
дверi, прийняти, всмоктати, вродитися. Яких же бiльше доказiв треба, коли
"вона бiльше не може", коли бiльше не може стара, висхла душа? Для чого ж
пiдставляти цю душу пiд можливий смертельний удар? Яка ж може бути бiльша
рiднiсть, коли так скорботно, так любовно благають бронзовi очi, коли
таким весняним гулом одбива ться це благання в осiннiй душi?
Стара, костиста, незграбна постать важко, помалу пiдводиться,
насува ться темною скелею на бiлу берiзку з широкими, тривожно чекаючими
очима, мовчки, сопучи вусами, бере з не© смiшну й страшну вазочку з
доказом i вiдставляь ©© на стiл. А потiм, iще дужче свистячи навислими
вусами, обливаючи згори дивним тихим блиском iз-пiд стрiх чорно-синю
голiвку, бере ©© в двi величезнi тремкi долонi, пiдносить догори i,
заплющивши стрiхастi ямки, розчиня заржавiлi дверi Iз щасливим ляком двi
перламутрово-смуглявi руки обхоплюють стару зморшкувату шию - i
давнi-давнi, нi на мить незабутi слова благосним дощем заливають стару
порепану душу.
- Тату!. Татуню!.. Татусю прекрасний!
А двi величезнi долонi з закарлюченими хисткими пальцями нiжно,
виголоднiло обмацують палаючi лиця, чорно-синi кучерi,
перламутрово-смуглявi холоднуватi плечi, а старi, оброслi сивим волосом
губи п'ють iз чола, з очей, iз чорно-синiх кучерiв давн , нiколи незабуте
щастя.
- Тудi... Дитинко... Моя Тудi дина!
- Тату! Татуню! Ти ©стимеш? ©стимеш?
- Нi, дитинко, не треба.
- Але чому!!
- Непотрiбно, дитинко. Непотрiбно Яких iще ©м доказiв треба? Навiщо?
Щоб завалити камiнюкою i його, i ©© пiд собою? О нi!
- Ти не будеш Гсти сонячного хлiба, тату?!
- Не знаю, дитинко. Не знаю. Побачим. Але нiяких доказiв не треба Нема
чого бiльше доказувати. Все тепер добре. Все. Ходiм до мами.
I, боячись на хвилинку, на мить перервати це переливання з одного в
друге вiдiмкнутого щастя, цупко оплiвшись руками. суне незграбна темна
скеля з бiлою берiзкою до друго© бiло© постатi, що сто©ть, замерши, пiд
дверима.
I цього вечора Труда пiзно-пiзно верта ться до комуни. Святочно горять
усi лампи в покоях. Святом блищать очi боголюдей. Але очi Труди блищать
так вогко, такi дитячi, такi блаженно тихi, що Макс одразу про все
догаду ться. I тому, люто схопивши в оберемок Шпiндлера, вiн ураганом
налiта з ним на Гана й кудлатою, пуделячою головою, як тараном, гатить у
живiт. Нiжки боголюдини дригають, вириваються, комуна, святочно сяючи
очима, блискаючи смiхом, кида ться рятувати опiвчлена з рук божевiльного,
а Труда вогкими дитячими очима тихо, незвично цiлу всiх.
**
Ух, як зашамотався, засоромився лисий кострубатий технiк: подумайте,
для Макса Штора його помешкання вимагають! Для самого Макса Штора з
молодою жiнкою! Та чого ж йому так одразу не сказали, та вiн, як стружка
з-пiд мотора, вилетiв би з усi ю родиною, бебехами й коробкою Сонячно©
машини Та вiн би... Гей, друкарi, малярi, виносьтеся геть, помешкання
потрiбне для Макса Штора з молодою жiнкою.
Милий технiк - вiн не тiльки сам ви©хав, вiн iз собою друкарiв i
малярiв забрав, вiн на всiй горi лад зробив, вимив, вичистив. Готове для
молодих парочок кубелечко. Щасливцi - вони собi потiм зайняли чудовий
палац колишнього цукрового короля Нiмеччини.
Люба мамуня! Якою тихою гордiстю, яким блаженним заспоко нням свiтиться
все лице ©© тепер! Яка вена велична, добра, благосно-сумирна. I який тато
iнший, iнший! Грiзнi стрiхи такi милi, такi лагiднi, такi винуватi, що
хочеться ©х голубити, цiлувати, жалiти. Вiн теж свiтиться весь- о чима,
вусами, постарiлою-постарiлою ши ю. I як вони, обо старенькi, прекрасно,
як рiдно приймали Макса. А колись же, тодi, як тiкали. Ах, та що там
згадувати!.. Але Макс, Макс! Цей несамовитий албанець, цей страшний
iнаракiст, який вiн тихесенький, лагiднесенький iз ними, шарлатанi. Нi, не
шарлатан, вiн щирий, вiн - нiжний, вiн такий смiшний i зворушливий iз
сво ю зразковою тихiстю!
От тiльки з Гансом Штором не можна нiчого вдiяти. Навiть тата не хоче
слухати, на очi не пуска нi Макса, нi Труди, нi Рудi. Електрика, вода,
вiдновлення? Все - нiчого не варте. Хто зруйнував Вiчний Порядок, тому
нiякого прощення не може бути. Хай графиня, граф, хай навiть принцеса й
принц зрадять свою вiру, хай перейдуть у табiр богозневажникiв i
руйнiвникiв довiчного ладу, вiн, Ганс Штор, сам-один буде в цьому домi
берегти крижалi старого вiчного закону. I, коли б йому довелося iпомерти
голодною смертю, вiн не опоганить уст сво©х нечистим витвором грiха й
злочинства.
Так вiдповiда Ганс Штор i нiякого примирення не хоче, не допуска .
Мамуня Штор зiтха , нiжно гладить Макса по головi, але навiть вона не
смi , хоч потiшаючи, сказати, що колись старий примириться.
Ну, що ж. А проте вiн близький, свiй, рiдний i, розумi ться, з голоду
не помре - якось уже доведеться добувати для нього старорежимну ©жу.
А от iще ви©де знизу Елiза з сво©м Георгом, i весь дiм тодi буде
населений тiльки сво©ми, рiдними, близькими, диними на весь усесвiт.
Але Елiзу Труда бачгть дуже рiдко, та й то здалеку, мимохiдь. Елiза
знов у сад тепер рiдко виходить. Зовсiм хора. Навiть обов'язкiв сво©х у
кухнi не може виконувати. Але й не треба! У графинi й панi Штор щастя
вистачить на виконання обов'язкiв усiх бiдненьких принцес на свiтi.
Розумi ться, Трудi страшенно шкода Елiзи, але хто ж ©й винен, що вона така
запекла трупо©дка. Через це вона й хора.
Сама Труда дома бува дуже мало, а щодо Макса, то його можна бачити
тiльки вночi - стомленого, змученого, але без-утомно бурного, палаючого,
натхненного. Ну, про Рудi нема чого й казати - вiн навiть часто дома не
ночу . Iрма iнодi сидить-сидить у Труди, цiлий вечiр просидить, проспiва ,
продивиться очi в сад, а в лабораторi© все темно, все тихо. Тiльки
коли-не-коли по бузковiй але© темною тiнню пройде принцеса Елiза.
Нема часу Рудi - страшенна маса труднощiв виника з кожним днем.
(Подумати собi. навiть iз такою, здавалося б, простою справою, як охопити
страчений календар, i то стiльки мороки було©). I навiть Максовi часом
страшно ста , чи надовго вистачить у людей добро© волi? Ну, мiсяць, ну,
два, але не можна ж на бозна-доки добровiльно запрягти себе в тяжку
роботу. Головне, чи вистачить радiсно©, потребуючо© розтрати зайвини сил.
Це для Макса головне.
Розумi ться, для бiдненько© Iрми головне не це. Але нехай пройде свято,
нехай. Найвища Рада трохи впора ться з пiдрахунком, iз першими
органiзацiйними заходами - i тодi, може, Рудi буде вiльнiший.
А надто вiдбути свято. Свято - це генеральний огляд сил. Це перший
спiльний, пов'язаний крок. Нерозпорошенi атоми збилися докупи в кам'яних
печерах, не зiгнане докупи обiрване листя померлого дерева, а щось дине,
щось складене з багатьох одиниць, живе, суцiльне, по днане живими нитками.
Вколи в одному кiнцi - i здригнеться в другому. От чого треба!
Вже по головних лiнiях ходять трамва©, вже над Берлiном пролiтають
рiднi аера, вже куряться де-не-де димарi фабрик. Але це ж так мiзерно
мало, це ж один камiнчик iз то© величезно© гори, яку треба прочистити.
Макс увесь потонув у пiдготуваннi до свята. Свято, свято, свято! Свято
- це пiдрахунок енергi©, готовностi, вiдданостi, з' днаностi, волi. Це
перший акт ново© краси. Це перший вияв з' днано©, пов'язано© до одного
напрямлено© радостi. Це може бути джерелом дальшого напруження волi.
Пiдрахунок, ре страцiя, органiзацiя, розумi ться, необхiднi. Без них
нiяко© краси не створити. Без Рудi, Мертенса, Шпiндлера, без тисяч
рахуючих, розумiючих, переставляючих нiчого не може бути; але так само не
може бути й переставляння та розмiщення, так само не може куритися димар
без радостi i спiву розмiщуваних сил. Колись можна було розмiщувати силою
й конечнiстю, тепер цим не розмiстиш. Отже - свято, свято, свято!
I на свято мобiлiзовано кравцiв, шевцiв, малярiв, теслiв, грабарiв,
швачок, поетiв, артистiв, музик i величезнi хори. Щовечора сяючi всiма
кольорами свiтла, величезнi плакати нагадують про свято. Готуйтеся до
свята! Всi до помочi!
А за Берлiном на широченному полi безупинно гарячкове кипить робота.
Авто-бендюги звозять матерiали, вишуканi по старих складах, армiя грабарiв
блиска до сонця лопатами; стукiт молоткiв ляка жайворонкiв.
Тепер не тiльки Рудi, але i Макс, i сама Труда часто не ночують дома. I
в тихому старенькому домi цiлими днями й ночами сто©ть втихомирена,
спочиваюча тиша. I пальцi старо© графинi викликають тепер усе такi
величнi, задумано-урочистi звуки. I старий граф часом пiдходить iззаду,
нахиля ться й мовчки вдячно цiлу в чорно-сиву, втихомирену голову.
***
Широченне поле кишить уже зранку висипаним iз вел©тенського мiшка на
блискучу зелень людом. А потоки тiл щораз бiльше стiкаються та стiкаються
в авто, двоколесах, на конях, i, головне, на власних ногах iз усiх каналiв
Берлiна. З коробками Сонячних машин за плечима, з цiкавiстю, з тихим
блиском волi в очах, iз гомоном, спiвом, бренькотом гiтар, мандолiн. Усi
святочно якнайкраще прибранi, всi пiдстриженi, хоч не всi голенi, але ж
усi вимитi.
Небом од сиво-золото© хмари до хмари величию, благосно-. палюче творить
довiчну путь свою Велика Мати. Далекi-далекi фiалковi тони лiсiв запнутi
серпанком синюватого туману. А з другого боку в небо до Матерi в захватi
простягнув сво© шпилi, башти, дзвiницi старий Берлiн.
I як тiльки останнi будинки вiдсуваються за стани, так перед очима
серед поля вста гора. Справжня гора, яко© тут нiколи не було. Навiть
заросла зеленою соковитою весняною травою. А на самiй горi... Що там на
горi? Золота велетенська скриня? Ковчег! Жертовник? Вона горить ребрами,
гранями, стрiлчасто промiниться жовтим, золотим, слiпучим блиском. На нiй
на одному кiнцi комин, як у Сонячно© машини. Госто-ди! Та це ж величезна
Сонячна машина!
I вже невтримно плещуть руки до рiдно©, знайомо©, не зразу впiзнано©.
Але що там за будiвлi за горою? Ангари, бараки якiсь? Круг гори
спiраллю до самою Сонячно© машини йде дорога з високим бар' ром. Люди
крихiтними кузочкамн лазять по горi, облiпили п' дестал Сонячно© машини,
величезними згустками хилитаються по схилах i пiд горою.
Густий, моторошний гуд сто©ть над полем, рiвний, гуркочучий, як гомiн
вод велетенського водоспаду. Краплини цього водоспаду рухаються, миготять
усiма фарбами сво©х убрань. Хiтони вiльноспiлчан, старi омне©стичнi жабо,
переливчастi шовки, нiжна бiлiсть старого мережива. А помiж ними тепла,
непiдлегла нiяким фарбам матовiсть голих спин, рук, грудей. Гордi змогою
показати сво© напiвголi тiла, пiдстьобнутi поглядами, увагами, заздрiсними
й захопленими, вони недбало й зневажливо просуваються помiж замотаними в
купи матерiй нещасними - хiба ж можна на свято Сонячно© машини з'являтись
отакими опудалами? А ще сонце©сти, вiльносиiлчани називаються!
Гуд росте, оброста новими голосами, спiвами, вигуками, оплесками.
Кишуща маса крапель водоспаду щораз ширше й ширше розлива ться на полi,
вже от-от досягне фiалкового тону лiсiв. Уже по полю на рiвних вiддаленнях
розставляють трибуни з широкогорлими рупорами. Вже бiля ангарiв iде якась
шамотня, кузочки бiгають то туди, то сюди.
Принцеса Елiза й граф Адольф, сидячи на свойому власному екiпажi, по
черзi водять бiноклем по рябiй гулькуватiй, рухливiй поверхнi голiя. У
склi миготять посмiшки, роззявленi роти, пiднесенi догори, застоянi,
зачудованi очi, блискучi частини авто, застряглих серед голiв, як човни
серед покришено© криги.
Граф Адольф iз усмiшкою наводить бiнокль на гору. Вона облiплена
ярусами. Пiд самим фундаментом золотого iдола, очевидно, зiбралися жерцi й
первосвященики. Так само, як тисячi лiт тому, як у всiх епохах життя
людства, як за найбрутальнiшого рабства й неуцтва, так само й тепер жерцi
не змiшуються з юрбою, так само знахарять i обкурюють чадом дивовижного й
показного слабеньку душу юрби. I так само цими немудрими комедiями
вiльнолюбне, незалежне, творче жрецтво здобува собi першi мiсця й трима
пiд сво ю владою очманiлу отару.
Принцеса Елiза сидить рiвно, тiсно стуливши зблiдлi пришерхлi уста. Пiд
зеленими, велично напiвнакритими повiками, очима - фiалковi .пiдпалини, а
в крилах носа - блiда жовтявiсть. Вона скупо вiдповiда на уваги графа
Адольфа й безжурно, непричетне водить очима по поверхнi тiл. Чужими,
стороннiми скелями загрузли вони серед цього велетенського органiзму,
пронизаного одним духом. Чужi, непотрiбнi, самотнi.
- О, на горi шамотня збiльшу ться! Чи не зводив .прибути сам президент,
славетний Рудi Штор?
Принцеса Елiза мовчки бере з рук графа Адольфа бiнокль. Лiниво, недбало
наводить скло на гору. Вiнки, гiлля, прапори, плакати, руки, голови. На
лавах жерцiв чужi, незнайомi постатi.