Вiнниченко Володимир. Сонячна машина

проводжаючи ного насмiшкува тим поглядом Сузанна з чудним блиском в очах
сто©ть бiля лопуха.
- Ну, що? Непристойно? Га?
О нi, цього вiн не може бiльше сказати. Про цей танець цього нiхто не
смi сказати. Хто вона?
Сузанна пильно, насмiшкувато й чудно водить поглядом по лицi Макса. Де
дiлась умисна розвезенiсть, нахабнувата недбалiсть, виклик, примруженi
очi? Очi промiняться, блискають, у плечах енергiя, рiшучiсть. Ех, давайте
тепер йому ворогiв! Ах, Максе, ах, експансивний, запальний, мiнливий,
бурний хлопчиську! Узять би тебе отут при всiх за твою дику, прекрасну
голову й боляче боляче укусить у проклятi губи!
- Хто вона? Гм. Цiкаво? Зачепила? Вона... Рiта Менцель
Рiта Менцель?! Так це вона Рiта Менцель?! Нова балетна знаменитiсть?
Ах, он вона яка!
Макс озира ться, але нова знаменитiсть уже оточена старими
знаменитостями, i бiльше не видно синiх благаючих очей Мадонни i спiвучого
рожевого тiла, яке стало таким рiдним. Шкода Але все одно, спасибi ©й, -
тепер вiн може говорити з Сузанною як с л i д, не так, як iзбирався, а
так, як танцювала та, - просто, чисто, одверто й по-людськи.
Вiн поверта ться до Сузанни. Коли вона не дуже занята, вiн прохав би в
не© декiлька хвилин для розмови. Тiльки декiлька хвилин. I десь у iншому
мiсцi, не серед цього натовпу.
Сузанна мовчки, не перестаючи чудно посмiхатись, рушiче бере його пiд
лiкоть i веде з залу. В зеленому салонi вона на хвилинку зупиня ться,
дума i, посмiхнувшись, веде праворуч до низеньких дверей. Макс слухняно
йде за нею, весь час почуваючи ©© голу, налягаючу на його лiкоть руку i
ждучи моменту, щоб увiльнитись од не©.
- Ну, прошу.
Але в кiмнатi зовсiм темно. I вмить уся вона, як величезний лiхтар без
ламп, засвiчу ться жовтогарячим свiтлом. Зда ться, з усiх куткiв зiйшло
палюче лiтн сонце i, невидне для ока, залило всю кiмнату пекучим вогнем.
Угорi пiд круглою стелею воно - як лiтнього ранку, внизу - як перед
вечором.
Макс швидко, вражено дивиться на Сузанну.
Вона з невинним, лукавим i насмiшкуватим виглядом пово дить рукою до
широко©, низько©, укладено© масою подушок канапи й уклоня ться.
- Будь ласка. Я вибрала найбiльш вiдповiдне мiсце для нашо©
пресерйозно© справи. Правда?
Це - "каплиця Афродiти". Посерединi сто©ть лицем до канапи ©© фiгура,
роботи омне©ста Лiнде, -.похiтливо гарний соковитий образ. На стiнах
висять найкращi речi старого й нового еротизму. В кутках стоять старовиннi
вази в формi фалусiв i скульптури, яких прилюдно не можна було виставити.
I те, що все це твори щирого мистецтва, що вся каплиця заповнена ними й
погляд неодмiнно мусить натикатись на них, що свiтить лiтн , пекуче сонце,
- все це зразу обхоплю душним, непо-кiйним, п'яним духом.
- Будь ласка. Прошу.
I Сузанна знову поводить голою рукою до канапи Бiльш нiяких меблiв у
каплицi нема .
Макс, заклавши лiву руку в кишеню, лiнивим i недбалим кроком пiдходить
до канапи й сiда на не©. Спинки нема , через те вiн пiдмощу пiд спину
декiлька подушок i спира ться на них. Добре, вiн може й тут балакати так,
як вiн хоче, а не вона. Властиво, i балакати нема чого. Треба тiльки
по-дружньому, просто, щиро подати ©й руку, подякувати за все добре й
попрощатись. Так вiн i хотiв зробити. Так вона й повинна була зрозумiти з
усього його вигляду (а коли треба, вона чудесно все зрозумi !). Але вона
не схотiла зрозумiти. Добре. Вона озбро©лась каплицею Афродiти Чудесно.
Вiн може й тут прийняти бiй.
Сузанна не сiда поруч iз Максом. Вона спира ться спиною об п' дестал
Афродiти, нiби шукаючи в не© оборони й пiдтримки. Мармурова богиня,
знеможено вiдкинувши торс назад, з сласно-блаженним усмiхом дивиться згори
на Макса. I груди ©©, живiт i стегна, зда ться, дихають солодкою втомою. I
пiд нею розiп'яла на п' десталi матово-бiлi руки, вузькi на кiнцях i
широкi та повнi бiля плiч, ©© приклонниця. У срiбно-бронзовiй блискучiй
лусцi, як морська царiвна, вона злегка похиту ться всiм тiлом, неначе
всерединi ще танцюючи бiскаю. I гола, туга, блискуча пiд гарячим свiтлом
нога то блиска бiло молочною смугою, то хова ться пiд лускою. А очi
телицi вогко, свiжо й iронiчно ласкаво не перестають посмiхатись.
I раптом Максовi невiдомо з чого пригаду ться, що в цiй каплицi вiн
уперше поцiлував Сузанну. Там, бiля то© групи лесбiйок. I, вириваючись з
обiймiв, Сузанна боляче вкусила його за шию. Сьогоднi ©й не доведеться
кусатись. I взагалi, не доведеться бiльше нi кусатись, нi...
- Ну, так от, Сузанно, справа моя дуже коротка.
Макс зупиня ться, силкуючись подивитись на не© якомога простiше,
сердечнiше та спокiйнiше, i, замiсть того, байдуже й недбало примружу
очi.
- Нам треба рiшуче й остаточно попрощатись i розiйтись, Сузанно.
Сузанна, не перестаючи погойдуватись, так само вогко, насмiшкувато й
мовчки дивиться на нього. А зi стiн, зi скульптур, з усiх бокiв одверто,
настирливо, неначе в змовi з нею, лiзуть в очi йому оголенi, знеможенi,
оскаженiлi, раюючi, спочиваючi тiла.
I те, що вона, Сузанна, сто©ть i дивиться на них, дивиться при ньому,
це особливо здiйма душним, нестерпним хвилюванням.
Макс заплющу очi. Власне, йому б треба пiдвестись, потиснути ©й руку й
пiти собi геть, - все сказано. Але тiло млосно, важко лежшь, i нема сил
рухнути його. Вiд мовчання Сузанни серце почина глухо, холодно й важко
стукатись об груди.
- Я жду вiдповiдi.. - одкинувши голову назад, iз заплющеними очима
хрипко каже вiн, сам почуваючи сором од сво©х дурних, нещирих i зраджуючих
його слiв i в той же час напружено ждучи, що робитиме вона.
Сузанна помалу, повiльно пiдходить до нього, заходить збоку i, раптом
нахилившись, коротким клюючим поцiлунком швидко торка ться його уст. I
зараз же, вiдхилившись, одсува ться й прилипа до стiни, знов
погойдуючись.
Макс розплющу очi й помалу поверта до не© голову. Згори вниз дивиться
мовчазне, смiхотливе, порожевiле лице пiд каскою волосся, а в розрiзi
сукнi ритмiчно, нестерпно-бiло руха ться сильна, струнка нога.
Макс раптом пiдводиться, ста на ноги i, зiтхнувши, простяга до
Сузанни руку.
- Ну що ж. Коли iншо© вiдповiдi нема, треба задовольнятись i такою.
Прощай, Сузанно. Вибач менi, коли чим був тобi непри мний, i дякую за все
добре вiд тебе.
Сузанна помалу бере його руку в обидвi сво© й почина нiжно гладити ©©.
Макс пробу потиснути одну з них i визволити свою, але вони не пускають.
Вони тихенько, але настiйно притягують ©© до себе ближче, цi двi голi,
нестерпно-бiлi руки, зовсiм близько, так що треба ступити один крок, щоб
не перехiлитись усiм тiлом.
- Ти... милий Чу ш ти?
Макс посмiхасiься. й треба вже йти, гостi будуть ображенi. I з й йому
треба.
- Ти... милий. I дурний. I любий. I прекрасний. Чого ж ти хочеш бiльше?
Ну?
- Ми так багато говорили вже про це, Сузанно, що краще не псувати собi
нудьгою вiд цих балачок останнього нашого побачення. Я знаю, чого ти
хочеш, ти зна ш, чого я хочу. Нi ти, нi я не можемо того зробити, що хоче
другий. Це - не наша вина. Такi ми . Так нас зробило життя. Нема ради.
Треба, значить, iз тим помиритись.
Хвилювання принишкло. Стало сумно й тихо вiд сво©х слiв, i вперше
виника справжн переконання, що це - кiнець. I те саме серце, що
тiльки-но душно й трудно стукалось об груди, самотньо й тоскно
стиска ться. Сузанна швидко випуска його руку, пiдходить до канапи й
сiда , щiльно закривши розрiзи сукнi. Рукою поводить бiля себе поруч.
- Сядь.
Макс помалу крутить головою. Не треба бiльше балачок, не треба зайвих,
непотрiбних дискусiй. Вiн хоче пiти вiд не© от iз цим враженням ©© теплих
плiч, вогких очей, з враженням прекрасно©, бажано©, хвилюючо© женщини, а
не... не переконано© капiталiстки.
- Сядь, я тебе прошу!
Макс iзнизу плечима й сiда з краю канапи, незручно повернувшись до
Сузанни всiм тiлом.
Вона знову бере його руку. Добре, коли вiн хоче, вони розiйдуться. Але
це - непотрiбне. Вiн усе одно вернеться до не©. О так, напевне! I хутко.
Вiн iз упертостi обманю й себе, i iнших. Вона хоче сказати всю правду,
хоч це, може, i не розсудливо, бо пiдiгрi його впертiсть. Але все одно.
Вiн.-.уже не той, що був, коли вони зазнайомилися в музе©. Дикий,
фанатичний, непримиренний соцiал-демократизм його вже, слава богу, спав,
як спада висока температура при небезпечнiй хоробi.
Макс помалу, але рiшуче визволя свою руку. Сузанна пробу задержати,
але, посмiхнувшись, випуска .
Криза минула щасливо. Вiн може посмiхатись, скiльки хоче, але факт
факт. Першою ознакою того те, що вiн iпочав розумiти красу. О, не
класичну, а живу, житт ву, буденну. Сьогоднiшня бiская була iспитом, який
вiн склав блискуче. А ще пiвроку тому вiн сказав би, що пролетарiатовi
наплювать на всi цi викрутаси випещених ледарiв.
- I тепер скажу!
Розумi ться, вiн скаже! А як же iнакше? На першому мiсцi амбiцiя А
потiм правда, логiка i... i щастя, як сво , так i... iнших.
- При чому ж тут амбiцiя?
Ах, на жаль, при всьому. Насамперед при тому, що Мако Штор не може
понизитись до того, щоб йоiо жiнка мала бiльше грошей, нiж вiн. О, тут усi
прекраснi теорi© про дружбу, товариство чоловiка й жiнки повиннi поштиво
уступитись перед амбiцi ю мужчини.
Макс зiтха й проводить рукою по чолу. Так, розумi ться, iнакше вона й
не може собi пояснити його поведiнку.
Та в жертву цiй злiй, себелюбнiй богинi приноситься навiть своя власна
теорiя. Так, так! Соцiал-демократична партiя зовсiм не ставить сво©м
членам вимог, щоб вони не мали ма ткiв, щоб одрiкались усiх радощiв життя,
щоб зневажали красу. Багато було й е видатних соцiалiстiв, якi мали сво©
фабрики, мали великi капiтали. Це не заважало ©м бути навiть проводирями
партi©. Та вiн сам, напевне, може не одного свого товариша назвати, який
ма сво© фабрики, вiлли, авто, аероплани, який цiнить i любить красу
життя. Нi? Неправда?
Макс несподiвано голосно смi ться, сильно скудовчивши обома руками
волосся. Це чудесно! Нi, це просто знаменито. В каплицi Афродiти Сузанна
Фiшер да iндульгенцiю проводирям соцiал-демократiв.
- Хiба неправда? Нi?
- О, правда! Iстинна правда!
Боже, якi прекраснi дитячi зуби в цього великого, плечистого чоловiка!
I який хлопчачий милий рот. I який вiн сам увесь iз цим розпатланим чубом
- хлопчинка, маленький хлопчинка з усiма сво©ми соцiалiзмами, впертiстю,
смiхом.
А коли правда, то, значить, тiльки амбiцiя сто©ть на перешкодi ©хньому
шлюбовi? Нi? Треба ж бути логiчним i правдивим. I не треба мучити себе
i... других. Чого вона хоче вiд нього? Мати його всього. Бiльше нiчого.
- Але це дине неможливо, Сузанно.
Сузанна пильно дивиться на його стомлено вiдкинену назад прекрасну
голову з заплющеними очима й тихенько накрива його сперту об канапу руку
сво ю рукою.
Це можливо. Йому тiльки треба помиритися з фактом, що в не© бiльше
грошей, нiж у нього. Та й годi. Тодi все було б можливе. Вони побрались би
й ви©хали собi геть iз Берлiна. Вони могли б навiть змiнити iм'я, коли б
йому не хотiлось, щоб знали, хто вiн. Вони зникли б на рiк, два, п'ять,
скiльки йому хотiлось би. Вiн гада , що ©й неможливо було б жити без цього
товариства? З ним - можливо. Для нього вона може вiдмовитись од усiх
людей. Але не вiд краси Бо життя - справжн , реальне життя - в красi,
через красу i для краси. Поза красою нема нiчого, то все - нереальне,
несправжн . Вiчне тiльки краса. Соцiалiзми, партi©, справедливiсть, наука,
газети, фабрики - все це часове, мiнливе, i все тiльки засоби для
осягнення краси. I багатство теж. Але без багатства не може бути краси...
А як могло б бути гарно! Вони мали б собi повiтряно-водяну вiллу.
Невеличку, але з усiм, що треба для життя, краси й кохання. Вона б ©©
носила вiд краю до краю землi, водою й небом. Вони зупинялись би, де б
хотiли, на снiгових верхiв'ях гiр, у лiсах Iндi©, серед моря, на
якому-небудь безлюдному крихiтному острiвку, на якому тiльки птицi зупи
няються спочивати. Всi найкращi, найблагословеннiшi мiсця землi вони
обдивились би, i кожна посмiшка земно© планети була б на вiвтар ©хнього
кохання. Все, що може дати людська творчiсть, технiка, наука, все вони
мали б до сво©х послуг .Вiн мiг би писати книгу про красу. В нього
мистецький хист, так, так, вона з тих невеличких його газетних статейок,
що вiн пише у сво©х газетах, помiтила це давно. I ця його праця була б на
вiть для його соцiалiзму цiннiша, кориснiша за мiльйон статей його.
Сузанна нiжно, обережно, як хорому, гладить руку Максовi й мовчить, не
зводячи пильних великих очей з його голови.
Макс не руха ться. В очах сто©ть жовта тьма. Треба встати й пiти. I
тепер уже, дiйсно, або зовсiм, назавсiгди пiти, або зовсiм i назавсiгди
лишитись. I нiколи цi © жiнки не бачити, нiколи бiльш не почувати на собi
цi © руки, цих насмiшкуватих, обiцяючих, лукавих, теплих i часом таких
вiдданих, таких люблячих очей. Очевидно, справдi ж любить, бо на якого ж
бiса вiн, голодранець, нiчим не видатний, нiкому не вiдомий, здався ©й,
коли вона може вибрати собi найкращого з знаменитих, видатних, близьких ©й
людей?
Сузанна обережно, стараючись робити якомога менше руху, неначе
пiдкрадаючись до метелика, пересува ться ближче до Макса. Погладивши знов
його руку, вона бере ©© i, тихенько пiднявши, кладе собi на колiно. Рука
покiрна, млява й важка, як у сонного. Пальцi - як горбом лягли, так i не
рухаються, не виправляються на м'якiй, гнучкiй круглостi ноги. Сузанна
тихо, нiжно надушу ©© й важко прикрива згори сво ю рукою.
Внизу матово смуглявих лиць Макса виступають двi невеличкi, червонi,
гарячi плямки Густi, загнутi на кiнцях вi© по чинають легенько
здригуватись, дихання ста глибше, труднi ше, а в пальцях руки вже вже
чу ться життя, непомiтне, без руху.
В каплицi сто©ть чуйна, напружена тиша. Ледве чутно про сочуеться
глухий гуркiт мiста Афродiта з сласно знеможеною iюсмiшкою непорушне й
уважно слiдку за двома мовчазними людьми.
Раптом Макс розплющу очi, понуро, важко зупиня ©х на Сузаннi, якийсь
мент сидить так i, знявши свою руку з ©© колiна, швидко вста .
- Ну, я мушу йти. Прощай, Сузанно!
Сузанна нахиля голову, витягу вздовж колiн оголенi, безсилi руки й
мовчить.
- Прощай, Сузанно. Менi треба йти. Вона пiдводить на нього сво© темнi,
чистi, вогкi очi й лагiдно, болiсно !посмiха ться.
- Прощай... - ледве чутно шепоче.
Макс, жорстоко хмурячись i покушуючи правий бiк нижньо© губи, рiшуче
простяга ©й руку. Сузанна, як молячись на нього, помалу бере руку, слабо
дотиску й несмiло пита :
- Ти не поцiлу ш мене?
I болiсна, здивована, лагiдна посмiшка так незвично, так чудно й
роздираючо-боляче сто©ть ©й на свiжих, смiло й гарно розгорнених устах.
Макс раптово нахиля ться до пiднятого до нього лиця, незручно лiвою
рукою обiйма каску волосся i припада до цих уст. Вони м'яко, покiрно
подаються i зразу ж усi ю м'якiстю сво ю всмоктуються в його. Голова
Сузанни помалу почина перехилятися назад, тягнучи за собою голову Макса.
Вiн пада поруч iз нею на канапу. I зараз же скажено, з ненавистю,
вп'явшись руками в голi, гарячi плечi, сильно кида ©© голову в подушки i
притиска устами уста. I цi плечi, i уста, i руки, i груди, - все тiло
затихло-покiрне, мовчазне, кричить пекучим хвилюванням.
I раптом по всiй каплицi розкочу ться страшенний гуркiт i трiск
розбитого посуду. Макс i Сузанна на мент застигають, потiм Макс швидко,
злякано пiдводиться й озира ться. На мармурi пiдлоги лежать пiдставка й
черепки вази - Макс звалив ©х ногою.
Сузанна пада знов на подушки й жадно, нетерпляче, жагуче простяга до
Макса руки.
Але вiн похапцем злякано витяга годинник й дивиться: пiв на восьму.
- Я мушу йти!
- Ах, нiкуди ти не пiдеш! Iди сюди.
- Я мушу йти. Я не можу. Я мушу. Але я ..
Вiн зупиня ться, а Сузанил вся напружено застига .
- Але я через двi години прийду чнов. Хочеш?
Сузанна сiда й важко, серйозно, допитливо зупиня в його очах сво©
затуманенi, обважнiлi й ще темнiшi та вогкiшi очi.
- Але ж прийдеш?
- Прийду.
- Напевне?
Макс мовчки пiдходить, брутально бере ©© за голову, поверта до себе
вгору i з ненавистю, одча м, пекучою стогнучою радiстю впива ться в ©©
спухлi, сласно розгорненi уста.
Вiдiрвавшись, вiн круто вiдверта ться i, переступивши через черепки
розбито© вази, не озираючись, пригладжуючи волосся, виходить iз каплицi.
А Сузанна, напiвлежачи, з пом'ятою срiбно-бронзовою лускою, з оголеними
ногами й iз переможною, любовно-трiумфуючою посмiшкою на спухлих устах
дивиться йому вслiд.
***
В небi, як розсипане вугiлля, шорхнучи сiрим попелом, дотлiвають дрiбнi
хмарини. Садiвник Йоганн, широко розставивши ноги й держачи обома руками
кишку бiля живота, пуска , як хвiст комети, сталеву, шипучу дугу води.
На дзвiницi червоненько© церковцi годинник задумливо ви бива вiсiм
годин.
I тiльки затиха восьмий удар, князiвна Елiза рiшуче вiдходить од вiкна
i з похмуреними широкими бровами, з гордим викликом у закиненiй назад
головi, вся блiда, з поблiдлою, хижою губкою й загостреним кiстяним овалом
виходичь iз салону. Зеленi очi ледве-ледве торка усмiх.
З цим самим виглядом увiходить i до кабiнету графа. I всiм зiбраним од
одного погляду на не© ста ясно, що екстреннс зiбрання, дiйсно, мабуть,
потрiбне, щось непевне з принцесою.
Князь Шванебах просить дозволу розпочати засiдання, i принцеса зараз же
забира слово.
Вона говорить тихо, спокiйно, рiвно тримаючи голову. Але який чудний,
недобрий, який сiрий, iз тьмяним, придушеним блиском спокiй ©©. I як
несподiвано, чудно й моторошно слуха ти те, що вона каже!
Нефарбованi, дегенеративно-расовi обличчя переглядаються непорозумiло,
з тихим ляком i тривогою. Невже це говорить принцеса Елiза?!
А принцеса нiби нiчого не помiча .
Отже, iз сказаного висновки ©© такi. Боротьба нерiвна. Один противник
ма всю зброю, яку тiльки може дати сучасна цивiлiзацiя, цебто: армiю,
полiцiю, банки, фабрики, залiзницi, пресу. Другий - тiпькi спiвчуття
народу, традицi©, iсторiю i правду.
Друге. Мiжнароднi позицi© першого противника безмiрно кращi.
Плутократiя органiзу ться по всьому свiтi. Чутки про об' днання банкiв
усього свiту в " дину Республiку Землi" - не теоретичнi мiркування, а
пiдготовлений i майже довершений факт, який потребу тiльки оформлення.
План обеззбро ння всього свiту, знищення армiй - це пiдiрвання всiх
надiй аристократi©.
Отже: одверта, груди на груди боротьба - неможлива. Це-утопiя, казка,
самообман. Треба тверезо дивитися в очi фактам. Потрiбнi iншi методи
боротьби. Треба йти в табiр ворогiв. Так, у табiр ворогiв. Але не так, як
iдуть тi, що служать ©м вiрою й правдою. А iнакше, щоб iзсередини ©х
перемогти: приспати ©х, опанувати ©хньою збро ю й одного моменту задушити.
Хитрiстю, обманом, пiдступом треба ©х узяти. Це - теж зброя, яко© й можна,
i треба вживати там, де нема iншо©.
Порть ри на вiкнах щiльно позапинанi; за дверима вiрно й надiйно
стереже Ганс Штор i новий льокай-детектив; принцеса говорить пiвголосом.
Але нефарбованi, сухi, стривоженi обличчя скоса поглядають i на вiкна, i
на дверi, i на принцесу.
Розумi ться, йти з такою метою в табiр ворога рiч небезпечна, вiдважна
й саможертовна. Хто йде туди, той на якийсь час приносить у жертву свою
честь, гiднiсть, гордiсть, а може, i друзiв. Але велике дiло вимага й
великих актiв.
Принцеса робить маленьку паузу. Малесеньку, крихiтну паузу, щоб набрати
тiльки бiльше повiтря у груди.
I от вона, князiвна Елiза, рiшила присвятити себе такiй жертвi. Банкiр
Мертенс через свого особистого мiнiстра охорони, графа Адольфа фон
Елленберга, зробив ©й пропозицiю бути його жiнкою.
Постатi в фотелях роблять рух i потiм одразу всi застигають -
надiружено-непорушнi, з неклiпаючими, повстромлюваними в принцесу очима,
як у фотографа в момент знiмання.
Вона на цю пропозицiю показала графовi Адольфовi фон Елленберговi дверi
Але, обдумавши всю ситуацiю, приходить до рiшення прийняти пропозицiю пiд
умовою, що банкiр Мертенс стане президентом Республiки Землi. От це все,
що вона ма заявити шановному зiбранню
Постатi, як одпущенi фотографом, дають собi волю рухатись. Але рух
©хнiй тривожний, зляканий, повний непорозумiння й приголомшення.
Старий граф Елленберг важко пiдводить сво широке, костисте тiло i,
заклавши руки за спину, незвично швидко ходить попiд стiною, заставленою
книжками. I похилена голова похиленi плечi, похилена спина - все
розгублено i вражено посмiха ться.
Засушений, жовтий, рiвний князь Шванебах, як попсований апарат, швидко,
точно, безупинно ставить олiвцем на чистому паперi ряд рiвних, сухих, як
вiн сам, лiнiй.
Герцог бравншвайзький, куценький, лисий, iз кучерями жовто-рудого
волосся з бокiв веснянкувато© лисини, почервонiв так, що вуха горять, як
два жовто-червонi лiхтарi. Вiн не розумi iпри-нцеси. Нехай йому
великодушно й милостиво про стять, але вiн абсолютно не розумi ©©
свiтлостi. Вiн просить, вiн блага роз'яснити йому справу.
Будь ласка, принцеса готова з охотою дати всi пояснення.
I очi ©©, звуженi та жорстокi, i загострене пiдборiддя, i хижа верхня
синювата губка, - всi готовi дати пояснення. Будь ласка.
Старий граф зупиня ться пiд бюстом Шiллера i з-пiд стрiхи жовто-сiрих
брiв пильно, тяжко дивиться до столу на принцесу.
Як ©© свiтлiсть гадають: чи такий акт ©© свiтлостi не буде страшним,
фатальним ударом по всiй ©хнiй святiй, великiй справi? Чи не буде це
величезним, на весь свiт, актом капiтуляцi©? Чи не викличе вiн у ворогiв
трiумфу й зловтiхи, що скрiпить ©х, а в прихильвикiв - пригнiчення, горя,
суму й сорому, що ще дужче знесилить ©х? Як гадають ©хня свiтлiсть?
©хня свiтлiсть, принцеса Елiза, гада , що дещо з цього буде. Вороги
трiумфуватимуть. Але трiумф ©хнiй - завчасний. Що ж до прихильникiв, то
обов'язок ©© друзiв дати ©м зрозумiти, що ©© вчинок не обурення, не сорому
i не зневаги вiд них заслугову , а розумiння, пiдтримки та вiдповiдно©
тактики.
Так. Гм. Так. А чи не думають ©хня свiтлiсть, що це буде страшною
образою пам'ятi ©© великих батька й брата, що вмерли вiд руки банкiра
Мертенса? Хай ©© свiтлiсть не вiзьме цих слiв за зле А так, у сутi, по
совiстi...
Старий граф фон Елленберг одверта ться, робить два кроки й зупиня ться,
пильно дивлячись у пiдлогу.
Принцеса Елiза ще вище пiдводить червону голову й погорд ливо, холодно
насува важкi вiястi повiки на очi. Нi, вона так не гада . Ця цiль, яка
ставиться, не може бути образою. В цю ж цiль увiходить i... i вшанування
пам'ятi батька та брата найлютiшою помстою ©хньому вбiйниковi. Коли вони
можуть усе бачити з домовини, вони повиннi благословити ©© на цю нелегку
мiсiю.
Герцог бравншвайзький витира густий пiт iз червоного веснянкуватого
чола. його очi рудого теляти, великi й добрi, в жовтих густих вiях
напружено клiпають.
Так Гм. Розумi ться, мiсiя нелегка. Нехай ©© свiтлiсть простять йому
його нерозумiння, але вiн таки не розумi , як можна заволодiти силою
противника, хоча б отак пройшовшi© в його табiр? Як можна однiй, десятьом,
двадцятьом особам захопити цiлий громадський лад, цiлу систему, яка й
силою противникa? Як, на милость господню?!
Обличчя напружено i з тривожною цiкавiстю проводжають слова куценького
герцога до принцеси: як?!
Принцеса й на це ма вiдповiдь, таку саму точну, стислу, обдуману й
холодно-гордовиту, як i попереднi.
Лад противника попсований ним той громадський i державний лад, який
вiн захопив у справжньо©, народно© монархi© його не мiняти треба, а наново
виправити. Як його попсували десять, двадцять одиниць, так iншi двадцять
осiб можуть його виправити. Iсторiю роблять великi сильнi одиницi.
Так. Гм. Але невже невже ©© свiтлiсть зможе стати дружиною, справжньою
дружиною цього банкiра?! Нехай ©© свiтлiсть милостиво вибачать, але це не
вмiщу ться в головi, це- богозневага, це протиприродне.
Принцеса Елiза мовчки дивиться на герцога бравншвайзького, i неохочий,
важкий усмiх проходить по ©© жорстко стиснених устах. На це вона вiдповiдi
не да .
I раптом iз фотеля бiля вiкна пiдводиться чорна, глухо до ши©
застiбнута постать пископа i помалу, з урочистою задумою в усiх рухах
пiдходить до принцеси. Голова його вся сива, але брови густi, чорнi й на
голених щоках синюватiсть брюнетiв. Банькатi жовтуватi очi, обведенi
фiолетовими западинами, дивляться строго, проникливе.
Вiн теж хоче сказати ©© свiтлостi декiлька слiв.
Принцеса ввiчливо злегка поверта ться до нього, скиду на нього зеленим
поглядом, i жорсткiсть та сухiсть ©© лиця стають iще виразнiшi. Вона хита
головою, - будь ласка, вона готова слухати.
пископ пiдводить суху, сiрувату руку й тихим голосом каже:
- Так, ваша свiтлосте, те, що ви задумали зробити, протиприродне,
неймовiрне, страшне. I всi уваги вельмишановного герцога зовсiм слушнi.
Герцог, сперши голову на руку, сумно й журно хита нею. Принцеса сидить
рiвно, нерухомо, спустивши очi на тiсно складенi на колiнах руки.
- I багато ще iнших уваг i питань, ваша свiтлосте, ро©ться в головi од
вашого намiру. Серце стиска ться горем, болем, пекучою образою. Жертва
бiльша за жертву Авраама, що хотiв принести боговi свого сина. Подвиг
бiльший за подвиг Юдiти, що пiшла також у табiр ворога.
пископ на мент зупиня ться, поверта ться до зiбрання i тим самим
повiльним, строгим, урочистим голосом пита .
- Але, мо© панове, хто посмi тепер сказати, що подвиг Юдiти був
нелюбий богов?
Герцог бравншвайзький переста сумно кивати головою й непорозумiло
дивиться на строге, з загнутим носом i чорними бровами лице. Принцеса
швидко зирка скоса вгору до пископа й так застига .
- Хто, мо© панове, крiм бога, посмiв би був зупинити руку Авраама? I чи
не був син самого бога принесений у жертву за людей? Чи не був це
протиприродний, богозневажний, страшний i неймовiрний учинок? Але хто смi
сказати, що вiн був непотрiбний? Так, ваша свiтлосте, страшну, неймовiрну
жертву ви збира тесь принести свойому народовi. Але дозвольте менi,
смиренному слузi всевидного, з болем, горем i побожним сумом благословити
вас на не©. Дозвольте схилити мою посивiлу голову перед вашою великою
душею, перед вашою великою силою, даною вам од бога, i возрадуватись усiм
старим серцем сво©м, що може бути й за наших страшних часiв таке чудо
геройства i свято© самопожертви.
Однотонне, рiвно-бiле, як iз матово© порцеляни, лице князiвни з кожним