Вiнниченко Володимир. Сонячна машина

панове! У нас тiльки одна зброя. Коли ми здатнi цю зброю пiднести, ми
поборемо! Коли нашi ноги доросли до входу в землю обiцяну, ми зможемо й
других повести за собою Коли ж нi, коли не доросли, так краще загинути в
любовi й веселостi, нiж у чаду ненавистi й жаху! Це один вихiд i диний
рiшенець.
Доктор Рудольф загрiба волосся пiтними вiд пiдняття пальцями й сiда
на мiсце.
Зала труситься й лопотить оплесками. рiшенець. Правильний чи
неправильний, але вiн - точний, ясний, висловлений iз непохитною вiрою.
Значить, вiн правильний, значить, йому треба плескати. А крiм того, це ж
Рудольфа Штора рiшенець. А ще до того: через пiвгодини мусить бути все
вирiшено, бо, може, вже десь женуть тi, що зараз оточать будинок i
заберуть усiх. Отже, коли Рудольф Штор дума , що це диний вихiд, значить,
iншого дiйсно нема i, значить, ясно, що всякий опiр - це помилка,
безглуздя Приймати, приймати! Хто там слова ще просить? Нiяких слiв! Нема
часу. Треба швидше розходитись!
Але слова просить Фрiдрiх Мертенс. Ну, це iнша рiч Мертенса цiкаво
послухати. Тiльки коротше.
Фрiдрiх Мертенс помалу пiдiйма сво кремезне тiло, пiдпира його
витягненими руками об стiл i наставля на затихлу залу сiдласте чоло.
- Панове! Для збройного опору нема збро© Саботаж.- пiв опору Не
годиться. Але задля боротьби любов'ю зброя? У всiх, не в одиниць? Треба
пильно зважити. Неозбро них у бiй пускати не можна. Хто ж не пустить? Де
гарантiя, що не буде вибухiв гнiву, злоби, обурення? З одною цi ю збро ю
виступати неможливо. Ми мусимо перемогти за тиждень-два. Через два тижнi
буде пiзно. Через два тижнi можуть надiйти першi транспорти Зерна з Азi©.
Тодi сонячне скло буде лише одне на двадцять чоловiк. Через мiсяць - одне
на сорок. Через два мiсяцi вропа й Америка пектимуть хлiб iз
азiатсько-африкансько© пшеницi, ©стимуть м'ясо й носитимуть убрання з
фабрик Союзу Схiдних Держав. Через пiвроку кожного, що ©стиме сонячний
хлiб, будуть карати смертю. На десятки рокiв. Захiд буде в економiчнiй
неволi у Сходу.
Мертенс робить також невеличку паузу. Нитки очей натягнутi увагою.
Мертенс'згоджу ться: любов величезна зброя. Згоджу ться. дина навiть
©хня зброя. Вiн зовсiм не проти не©, зовсiм нi. Вiн тiльки хотiв би
доповнити цю формулу, конкретизувати ©©. Треба конкретно уявляти собi всю
ситуацiю. От зноситься скло. Вертаються на фабрики, до майстерень, бюро,
магазинiв. Частина великих власникiв, великих урядовцiв, привiлейованих,
мабуть, стане на бiк противника.
- А ви теж?
Усi голови рвучко шарпаються в бiк дзвiнкого молодого голосу. Що за
неделiкатнiсть! Який це жовтодзюбий нахаба дозволя собi такi вибрики?
Мертенс посмiха ться. Питання молодого скептика цiлком оправдане й
щире.
- Але я стою на боцi того, в що вiрю й чого хочу. Хотiти того, що
вiдмерло, - не мiй смак. Отже, конкретно: треба знищити силу противника.
Сила його - армiя. Завдання: розбити армiю Сонячною машиною. Значить,
увiйти з нею в тiсний контакт. Противник ма це на увазi й iзолю солдатiв
од нас смертельним кордоном.
Знову малесенька пауза. Фрiдрiх Мертенс мiцнiше спира тiло на
витягненi руки й наставля чоло на залу, готуючись битися з нею.
На його думку, тiльки один спосiб увiйти в безпосереднiй контакт iз
армi ю противника. Без убивств, без ненавистi, з можливiстю не тiльки
агiтувати жестами або словами, але й самим сонячним хлiбом. Загальна
любовнiсть, веселiсть, приязнь - тiльки тло, необхiдне й важне. Але без
безпосередньо го контакту Безпосереднiй же контакт тiльки...
Тут Фрiдрiх Мертенс на мить зупиня ться, твердо встромля очi в рябу
масу облич i гирка :
- в нашо© жiнки!
Ряба маса облич здригу ться, вкрива ться гомоном, шепотом.
- Так, панове, в жiнки. В нiй рятунок. Противник усе може заборонити
солдатовi. Може обдурити. Тримати в залiзнiй дисциплiнi. Заборонити всякий
контакт iз населенням. Але нiякою дисциплiною й карою не може заборонити
прояву вiчного закону, потягу до другого лолу. I це та щiлина в залiзнiй
бронi противника, в яку нам можна бити. I слiд бити. Я гарантую: досить
тисячi людей, що спробують сонячного хлiба - i вся армiя через два тижнi
наша. I тодi весь Схiд наш. Уся планета.
Зал мовчить, навiть не шепочеться.
Фрiдрiх Мертенс вирiвню ться.
- Так, панове, оцей спосiб боротьби нелегкий, але вiн iспит для всiх.
На ньому найкраще може виявитись, чи, дiйсно, зникли "Тiнi Минулого". Не
тiльки з околишнього свiту, а й з наших душ. Геройство пропону те?
Докажiть, що можете жертвувати не тiльки життям, але й ревнiстю, коханням.
Негрська душа така сама, як i бiла. А тiло? Га? Честь? "Тiнь Минулого"? А
чи зможете ви вiддати цю тiнь за Сонячну машину? Га? Що? Любов? Виявiть
таку любов: не вчепiться в горло чорно-жовтому солдатовi, коли його
аоцiлу ваша кохана. Можете? Коли зможете, значить, зможете пiднести зброю
справжньо© любовi. Значить, доросли до землi обiдяно©. I перемога наша. Це
диний конкретний, реальний практичний i... геройський спосiб боротьби в
нашiй ситуацi©. Iншi всi - фантастичнi, нереальнi й марнi.
Фрiдрiх Мертенс кива головою й сiда . Вiн тепер бiльше гак не потi ,
як колись, але пiт усе-таки роситься на сiдластому чолi.
Обличчя на меит ошелешено, непорушне повпивани в Мертенса. Але зараз же
сколихуються, стрiпуються з обуренням, з образою струшують iз себе страшнi
слова. Що?! Сказився Мертенс?! Що за дика, ганебна, цинiчна пропозицiя?!
Та як вiн смiв?!
Гомiн, крик, червонi обличчя, вимахи рук, гнiвний смiх, знизування
плечима.
Але вже родиться назустрiч iнша хвиля, спочатку нерiшуча, понуро
задумлива, далi дужча, догiм рiшучiша, нарештi, так само злiсна, жагуча, з
болем i одча м.
А як iнакше? Як? Нi, конкретно, реально - як?!
Та краще загинути всiм iз збро ю в руках, анiж прийняти цю ганьбу,
сором i гидь.
Сором! Ганьб! Ага, "Тiнi Минулого"? I за це вiддати все, Сонячну
машину, волю, майбутн щастя й прийняти iншу ганьбу, дужчу й ганебнiшу?
Так? Так?
- Панове, часу нема! Арештi
Ах, чорт його бери арешт. Нехай арештують. Краще арешт, смерть, нiж
отакий вихiд.
Та який це вихдi? Яка це вже надзвичайна ганьба?
Хiба мiльйони жiнок за старого життя не продавали свою любов за грошi,
за титули, за громадське становище? Хiба не обiймали байдужих ©м, гидких,
ворожих? Це не була ганьба, бо це звалося законним шлюбом?! А тут ганьба,
а тут краще смерть, нiж урятувати, може, щастя всього людства? Отакий
сонце©зм? Отакий геро©зм?
Та й не конче ж усiм жiнкам! Та и не конче ж неодмiнно коханками
ставати!
Доктор Рудольф стука долонею по столi.
- Панове! Тихо. Треба швидше рiшати! Спинiгь окремi балачки! Прошу
брати слово за порядком.
Але який там порядокi Галас переда ться в коридор, на сходи, на ганок,
на вулицю. Обурення, смiх, гнiв, запальнi суiперiечки. А Мертенс
непорушною скелею сидить, важко опустивши очi в стiл.
Чорно-срiбний лицар сто©ть бiля вiкна й погляда на кипучу вулицю: так,
бува , зчепиться в люту, слiпу вiд крику й запалу купу зграя горобцiв - ©х
тодi можна всiх накрити пальтом.
Доктор Рудольф уже не стука долонею, не кличе до порядку, о нi, видно,
ще не зникли "Тiнi Минулого".
А в ньому самому? Згодився б вiн, щоб вона, та дина прекрасна, перед
якою вiн у побожностi готовий на колiнах благати посмiшки, щоб вона на
вулицi посмiхалася до солдатан егра, вела його до себе, обнiмала,
милувала? О господи!
Так, значить, згодився б оддати Сонячну машину?!
Доктор Рудольф рвучко пiдводиться й стука сильно кулаком по столу.
- Панове, хто хоче забирати слово?
Наста тиша. Нiхто не хоче. Уникливi погляди, обурене шепотiдня, понура
задума. Рудольф водить очима.
Бiдний Макс - от уже покушу куточок нижньо© губи, вже в позi
недбалiсть, розвезенiсть, а в лицi сiра-вiра блiдiсть. А Труда коло нього
дивиться такими широкими, зляканими очима, так швидко стриба ними по
лицях i так боязко кида ними скоса на сiру-сiру блiдiсть дорогого лиця.
Але те, що нiхто не хоче говорити, що уникливi погляди, що понура
задума, що сам доктор Рудольф чу дивну, тоскну вагу на плечах, це ж
значить, що -таки якась правда в пропозицi© Мертенса. Реальна, жорстока,
брудна правда.
Раптом iз кутка чийсь голос, але теж нiяковий, не то з смiшком, не то з
придушеним болем.
- I цей спосiб пропону ться широко оповiстити серед населення!
Фрiдрiх Мертенс помалу поверта важке лице на голос.
- Нi, навiщо це сповiщувати. Шкiдливо. Непотрiбно. Досить усного гасла
й пропаганди.
- I кожна жiнка повинна це . прийняти?
- Навiщо кожна? Досить, коли не буде осуду й заборони. Охочих же
знайдеться навiть без жертви.
- А члени Вiльно© Спiлки?
Мертенс мовчки з неохочим усмiхом знизу плечима. Але тут доктор
Рудольф бачить, як Макс рвучко пiдводиться, стрiпу головою й спалаху .
- Що за торгiвля? А члени Вiльно© Спiлки? А що таке члени Вiльно©
Спiлки? Вони можуть тiльки других агiтувати, а самi нi? Так? Коли цей
спосiб прийма ться, то прийма ться без нiякого для всiх винятку. Без
нiякого! Всi повиннi йти! I не чоловiки повиннi це рiшати, а насамперед
жiнки. Вони нехай говорять. Чого вони мовчать? Що за сором? Чого такий
страх? Хай говорять!
Макс так само бурно сiда й одверта непри мно блискучi очi вiд Труди.
Всю голову вiдверта .
Тодi тихо пiдводиться вгору чорно синя стрижена голiвка з великими
бронзовими зляканими очима. Вона спочатку облизу запеклi сухi уста, а
потiм тихо, серйозно випуска з них:
- Я гадаю, що нiяких привiле©в не повинно бути. I коли так треба, то
всi повиннi... без винятку. А то ми не смi м iнших агiтувати.
Вона сердито, гнiвно нахмурю брови, хоче ще щось сказати, але густо
червонi й сiда на мiсце.
- Але стривайте, панове! Ця пропозицiя вже прийнята, чи що?!
Всiм ста дивно, але й ясно, що дiйсно вже прийнята. Вже пiсля
Максового гнiвного болю нема нiяких посмiшок. А пiсля Трудиних
скривлених, стиснутих за горло слiв нема зовсiм нiяких усмiшок. Нiякому
смiховi, нiякiй нiяковостi й уникливостi нема тепер мiсця Треба просто
одверто дивитися в очi собi i "Тiням Минулого".
- Просимо на голосування пропозицiю пана Мертенса!
- Дебати, дебати!
- Годi дебатiв! Нема часу! Нас усiх серед дебатiв заарештують!
- Голосувати пропозицiю Мертенса.
- I резолюцiю Рудольфа Штора! Швидше!
- Разом обидвi!
- Окремо!
- Разом!
Знову загула, зарухалась, заблищала очима зала, Макса вже нема бiля
Труди - вже вiддано ©©, вже Макс сто©ть оддалiк i куса нижню губу. А
Труда широкими благальними очима ловить його погляд, ну, хоч погляд же-за
що?!
- Панове, хто проти резолюцi© пана Мертенса, прошу пiдняти руку.
Нерiшуче й слабо, рiшуче й злiсно пiдносяться рiденькi пеньки над
головами.
- Хто за?
Рiшуче, хмарно i з посвятою - цiлий лiс рук.
- Прийнято. Хто за мою пропозицiю?
Той самий рiшучий i ще густiший лiс.
- Панове! Обидвi резолюцi© прийнято. Члени Вiльно© Спiлки розходяться
Члени Найвищо© Ради переходять на друге мiсце для виготовлення оголошення
до населення й обговорення конкретних заходiв щодо дальшого. Засiдання
зачинене.
Гуде стриманим гудом маса голiв, поспiшно виливаючись iз зали. А Труда
все ловить очима спину Макса! Господи! Зовсiм не така вже й страшна
резолюцiя. Не конче, дiйсно ж, усi жiнки мусять брати участь i не конче ж
усiм бути коханками солдатiв Аби тiльки ласка, жiноча увага, навiть трохи
кокетування Аби тiльки прочистити шлях до Сонячно© машини. Як же Макс
цього не розумi ? За вiщо ж до не© така дивна раптова холоднiсть,
ворожiсть?!
Забутий, самотнiй чорно-срiбний лицар сто©ть бiля стiнки й тихим
усмiхом проводжа бронзовi, широкi, непорозумiлоблагальнi очi. Бiдна,
смуглява дитинко, ти вже принесла в жертву твiй цвiт кохання. Вже на
вiвтарi геройства лежить заколота твоя любовна радiсть. Але боги геро©зму
такi самi мудро безсилi там, де дi необхiднiсть, як i всi iншi боги.
I бiднi всi ви, дiти обох полiв, бородатi й безбородi: iз де сятка
" диних виходiв" ви вибрали той, який припада остан нiм. Але хоч який би
ви прийняли, вiн усе буде так само безнадiйно невдалий там, де нiякого
виходу не може бути. Корiння тисяч рокiв не вирвати за мiсяцi. Не армiя
Сходу при летiла, а тисячолiттями закорiнена закономiрнiсть. I не спинить
©© дi© нi театральними святами, нi вимахами кулакiв, нi герой ством
смуглявих дитинчат. Одчай i страх дiйсно, видно, поганi порадники, коли
навiть таку тверезу голову, як Мертенса, сп'янили на такий дитячий " диний
вихiд"
Чорно-срiбний лицар не спiшить за юрбою бородатих i безбородих дiтей,
не бере участi нi у вимахах кулакiв, нi в пiднесеному готуваннi до
любовностi. I пiднесенiсть, i понурiсть - це явнi ознаки того, що самi
пiднесенi й понурi почувають цiлковиту безнадiйнiсть. Для чого ускладняти
©© даремними корчами? Мудрiсть не товаришу з одча м та пристрастями.
I, коли весь будинок спорожню ться до останньо© людини, чорно-срiбний
лицар зачиня всi дверi, бере щiтку i, не хапаючись, почина пiдмiтати
забрудненi, засмiченi хати. Тепер вiн житиме тут сам - це перший вияв
закономiрностi. А потiм, хто зна , чи не вернеться й смуглява дитинка в ту
затоку, до яко© ©© вже раз прибили хвилi геройства.
А коли на вулицi раптом чу ться з обох бокiв прожогливий гуркiт
автомобiлiв, коли розчиняються дверi на ганок i до холу з револьверами в
руках швидко й напружено увiходять люди в чуднiй вiйськовiй формi з
темними чудними обличчями, колишнiй фабрикант Душнер спокiйно i ввiчливо
вклоня ться ©м, не випускаючи щiтки з рук.
Поперед вiйськових чорнолицих людей дво добродi©в у цивiльному одязi з
вропейськими обличчями. Але всi обличчя вражено й неймовiрно озираються:
порожнеча, нi душi, крiм тихого чоловiка iз щiткою й густими чорними
бровами над пукатими, розумно привiтними очима.
- Тут збори Вiльно© Спiлки?
Чоловiк iз густими бровами делiкатно поправля : тут були збори, але
вони з пiвгодини, як розiйшлися.
- Куди?
Цього чоловiк не зна Вiн сам - колишнiй власник цi © вiлли, яку
захопили чужi люди.
Цивiльний i вiйськовий не вiрять, не хочуть, не можуть вiрчти йому -
кидаються по всiх хатах, унизу, вгорi, навiть у льохи зазирають - анi
душi.
Грюкнувши дверима, люто загуркотiвши автами, вiйськовi люди зникають.
I насiа ще бiльша, ще певнiша i мудро-сумна тиша-нiчого,
закономiрнiсть усе знайде.
***
Принцеса Елiза нiкуди з дому не виходить. Але все, що дi ться в цi
чуднi, божввiльнi днi за мурами його, вiдомо ©й якнайдетальнiше ©й не
треба заглядати нi на фабрики, нi до бюро, нi до магазинiв - досить тiльки
дивитись у тi обличчя, що проходять перед нею: в цих дзеркалах ©й видно
все так само, як i в дiйсностi Видно з усiх бокiв, з усiх точок.
От дзеркало Ганса Штора, батька того й рiвночасно ©© найпоштивiшого л ь
о к а я, що витерти поту з лиця не смi в ©© присутностi. Воно вiдблиску
гордощами й поважним, певним, непохитним трiумфом. Вiчний Порядок на
колiсницi Закону в'©жджа в царство часового хаосу. Грiшники й злочинцi
обмивають запорошений звiром образ божий. Самi охоче вiльно зносять
диявольськi стекла. Весело, дружно повертаються на сво© мiсця, займаючи
щаблi i рархi© згiдно з передустановленим Порядком Нiде нiяких протестiв,
опорiв, сутичок.
Але от важке, насмiшкувато-розумне й також досить певне дзеркало вищого
щабля вiчно© i рархi©, старого графа Воно скептично ворушить кущами брiв i
вусiв, вибачливо б' по плечу величну певнiсть Ганса Штора й плеска
хитрощi грiшникiв та злочинцiв. Розумно. Мудро. Генiально. Тактика
великого стратега: ану, нехай противник стрiля без прицiлу. Нема куди
бити. Нема за що. А ворог тим часом б' . Щодня з усiх сво©х гармат лупить
армiю. Без маюну, без смертельного промiння, без новiтньо© технiки, а б'
смертельно.
Але пiдсува ться дзеркало сина старого графа - i свiтло перекривля ться
в iнший бiк. Син вибачливо хльоска по плечу насмiшкуватiсть батька i
м'яко пода звiдомлення ©© св©глостi Дезинфекцiя ста на добрий грунт,
цiлком на добрий.
Майже щовечора перед графським будинком тихо зупиня ться авто, i принц
Георг непомiтно пiд охороною графа Адольфа входить до поко©в принцеси, де
'всi вiкна щiльно позапинанi порть рами. Принц Георг багато не розповiда ,
але те, що вiн певно й твердо притиска до уст руку Елiзи, що трима ©©
довше, нiж слiд, каже бiльше за всякi розповiдання. Але принцеса Елiза й
на це нiчого не каже.
Ну, звичайно, в дзеркалi Страховища все трошки iнакше вигляда , нiж у
принца й графа Адольфа. Само воно якесь тепер загонисте, очайдушне, щось
подiбне до того, як було того вечора, коли принцеса Елiза помогла йому
втекти з дому до чорно-срiбного лицаря. I не то глузу з принцеси Елiзи,
не то агiту ©©.

Вiдновлення старого ладу? Та це ж комiзм, оперетка, фарс, а не
вiдновлення Гомеричний регiт котиться по всьому Берлiну Боже, якi iдiоти,
"всiм вертатися на сво© старi мiсця". Та будь ласка! Може, ©© свiтлiсть
принцеса Елiза бажають собi купити наймодернiшу сукню, капелюх, черевики?
Будь ласка- всi магазини вiдчиненi, всi прикажчики й навiть власники на
сво©х мiсцях. Правда, не всi - часом тiльки один або два, але це нiчого не
значить - магазин однаково вiдчинений, функцiону . До банку треба? До
послуг ©© свiтлостi всi банки. Полiцiя? Також одчинена.
- Нi, серйозно, ваша свiтлосте, вам треба самим подивитись, як це
надзвичайно мило й весело вигляда . А як чудесно в полiцi©, в банках, у
магазинах, по фабриках та в усiх урядових iнституцiях в урядовi години
танцюють бiскаю. Шик! Ах, Елiзо, я тiльки боюсь, що вам трошки довго
доведеться дожидатися корони, ©й богу, Ви не сердьтесь на мене, я зовсiм
по-дружньому вам говорю це Ми ж не ма мо нiяко© ворожнечi до вас -
трупо©дiв. Серйозно, серйозно Елiзо! Я з вами, наприклад, цiлком любовно
балакаю. От бачите, приходжу до вас, я знаю, що принц Георг, ваш коханий i
наречений, сто©ть на чолi цi © всi © штуки й що буде першим монархом у
посонце©стськiй добi А ви - королевою. Ну, ви нас не будете ж
розстрiлювати, правда? Ми ж вам нiчого злого не робимо. А коли бувають
убивства солдатiв, так це ж вашi друзi ладу роблять. I ви це самi зна те
Правда, Елiзонько? Та ви не хмуртеся - ми ж нiчого. Вбивайте собi, як вам
це подоба ться А солдати все одно знають, що ми не виннi. А вони страшенно
милi, вашi чорно-жовтi друзi, ©й-богу, Елiзо! Ви ©х бачили хоч iздалеку?
Нi? Фi-фi! Хочете, зазнайомлю вас iз кiлькома офiцерами? Пресимпатичнi
iстоти! Деякi освiченi, всiма вропейськими мовами балакають. Ну, це ваша
помилка, Елiзо, як можна було брати до армi© людей, що балакають
вропейськими мовами. Ах, Елiзо, ви зробили ще одну помилку! Зна те яку?
Ви взяли людей до армi© А треба було взяти машини, i тодi справа стояла б
цiлком добре.
Але бува , що раптом Страховище нi з того нi з сього нахмуриться,
замовкне й сидить якийсь мент iз таким виразом хмарно© задуми, що ясно ж,
бiдненька, видно нелегка боротьба любов'ю, та не така вже вона смiшна та
переможна. Одначе зараз же стрiпнеться й знову. I от свинство яке
сонце©стя зовсiм не ховають, що сонце©стськi жiнки спокутують сво ю
любов'ю жовто-чорних геро©в Навпаки, нехай кожний солдат зна , що кожна
сонце©стка прийме його привiтно, любо, тепло. Хай зна . Ну, звичайно, в
сонце©стiв нема чим гостей частувати, самий тiльки сонячний хлiб. Але зате
треба подивитися, що з ним робиться пiсля такого частування!
Ех, Елiзо, вам конче треба хоч раз подивитися на нашi цинiчнi й
аморальнi способи боротьби з вами. Неодмiнно!
А увечерi, коли густа темрява ночi завiшу всi дзеркала, принцеса Елiза
або лежить непорушне на канапi й сухими неклiпаючими очима дивиться в
стелю, або тихо ходить алеями порожнього, безлюдного саду.
В лабораторi© темно. Тьмяно поблискують ребра стекол даху проти сяйва
Берлiна. Бузок самотньо густо диха , i так трудно розсiкати грудьми його
дихання в тiй але©, де...
Принцеса Елiза сiда на лаву проти лабораторi© й довго непорушно
сидить. Не чути колишнього гуркоту Берлiна. Не чути й нiякого гуркоту
дивно©, безшумно© боротьби. Стомленi гомеричним реготом i бiска ю, сплять
бiднi "переможцi". А серед них чуйно стережуть ©хнiй сон чорно-жовтi, такi
"страшенно милi" "переможенi".
Коли ж скiнчиться смiх i настане плач? I чи настане ж хоч тодi царство
Вiчного Порядку? Чи боротьба, трiумф i плач вiчна доля людства?
Ах, коли б уже якийсь кiнець!
Але кiнця не видно. Боротьба розгора ться. Безшумна, невидна, чудна,
неймовiрна.
Граф Адольф уже не ми нiжно-хижим рухом руки, ласуючи з от-от-от
перемоги. Принц Георг не ступа таким певним точним кроком, нiби вимiрюючи
ступнi до трону. Все зруйнували проклятi дикуни, все! Не знати, вiд чого
починати треба. Але вiд чого не почнеш, воно тiсно зв'язане з iншим, а те
все iнше в ру©нi. Що , чого нема - невiдомо. Нiякого ж пiдрахунку не
можна зробити. Пустеля, дика пустеля з караваном геро©вi А нахабство
дикунiв росте з кожним днем. О, цi пiдлi боягузи не смiють виступити
одверто, цi раби не мають одваги вхопити руками батiг, що лупить ©х. Нi,
вони цiлують, лижуть його, щоб вiн розм'як. О, вони доцiлуються! Вони
досмiються й дограються разом iз сво©м калiкою Рудольфом Штором!
Принцеса Елiза, спустивши очi, знизу плечима. Вона не розумi , в чому,
власне, рiч? Ну, сонце©сти виступили б одверто, то що було б? Видушили б
усiх газом i промiнням? Ну, i що ж iз того? Яка ж рацiя такого кiнця? В
чому рiч? Трудно вiдновити вiдразу все життя? Так, очевидно, помилку
зроблено з самого початку. Очевидно, не вiд того кiнця починати треба
було. Але при чому ж тут сонце©сти, Рудольф Штор i тому подiбне?
Принц Георг не вiдповiда . Надзвичайно дивна iсторiя: як тiльки
торка ться оправа чи мова Рудольфа Штора, все якось чудно виходить. Якась
вiчна вперта мовчазнiсть на згадку про цього кретина. Дивна невдача з
арештом Найвищо© Ради якраз пiсля того, коли принцеса шукала в графiвни
Елленбергiвни коронку Зiгфрiда. Розумi ться, нiчого, абсолютно нiчого
закинути не можна, але щось тут та .
Принц Георг сталевими холодними очима дивиться просто в лице Елiзi.
(Якi негарнi фiалковi жилки на баньках).
- В чому рiч, кузино? Добре, я вам скажу, в чому рiч. Перше - нi в
однiй галузi господарства ми не зробили нiякого поступу. Весь час ми
товчемось на мiсцi. Друге - в населення нема нiяко© волi до працi. В усiх
сферах злiсний, нахабний саботаж. Тiльки свiтло, воду й вугiль вони
пiддержують. Отже, ви розумi те, при чому тут сонце©сти. Трет - армiя
розклада ться з кожним днем Нiякi кари, нi тру©ння не помагають, а тiльки
викликають глухе обурення. Четверте - кожний зайвий день тако© тактики
веде до неминучо© загибелi.
- А яко© ж тактики треба?
Принц Георг не зводить холодних надушливих очей iз лиця принцеси Вiд
цього погляду принцеса легенько постуку пальцями право© руки по долонi
лiво!
- Яко©? Тако©, яко© вже вжива захiдно вропейська й американська
експедицiя: в кожному великому мiстi перед кожним будинком повiшено по
дво сонце©стiв. В Парижi ж, крiм того, видушено газом цiлий квартал. А на
площах повiшено всiх французьких Рудольфiв Шторiв.
I холод'нi сталевi очi ждуть. Пальцi право© руки вiдразу перестають
постукувати по долонi лiвоi.
- Це... правда?!
- Я не маю нiяких пiдстав хвилювати вас неправдою, кузино.
Пальцi знову сильно клацають по долонi. Куточки очей рiзко
загострюються.
- А результати?
- Результати будуть, напевне, якнайкращi. Вiдомостi прийшли тiльки
сьогоднi. Коли Сукурамi буде далi наполягати на сво©й тактицi, я не ручусь
за цiлiсть армi©. I за його життя.
- Значить, ви гада те, що тут так само треба прикласти тi методи, що в
Америцi й у Францi©?
- Ще лютiшi. По чотири сонце©сти перед кожним будинком! Видушити газом
два квартали!
- I солдати схочуть виконати такий наказ?
- Схочуть. Армiю прочистити. Всi зараженi елементи винищити.
Розстрiляти прилюдно.
- I ви гада те, що сонце©сти спинять саботаж?
Що спокiйнiший i жорстокiший голос принцеси Елiзи, то твердiший i
непохитнiший голос принца Георга.
- Не маю нiякого сумнiву. Але всiх привiдцiв, коноводiв, усiх Рудольфiв
Шторiв у першу чергу повiсити на площах. Усi друкарнi позаймати вiйськом;
нiяких вiдозв, оповiсток, нiякого змiсту вiд недозволених органiзацiй до
населення не допускати. Розбити ©хню змову й органiзацiю.
Принцеса Елiза втомлено й нудно витяга й злегка заломлю руки.
- Ну, що ж? Тiльки чи не помиля тесь ви, гадаючи, що солдати схочуть
вiшати людей без видимо© вини. А раптом це викличе бунт у самiй армi©?
- Чому ж у Францi© й Америцi не викликало?
- Може, там населення поводилось iнакше, вороже. А тут при цiй тактицi
наших сонце©стiв, менi зда ться, такi способи... рiч небезпечна. В кожному
разi рискована.
- Iншого виходу нема , кузино! I чи хочемо ми з вами, чи нi, а Союз
Схiдних Держав мусить iти на всякий риск. Або ж . загинути. Вибору нема
Мирнi способи не дають нiяких результатiв. Або тiльки ще бiльшу шкоду.
Принцеса Елiза якийсь мент задумливо-жорстко мовчить.
- Ну, що ж?.. Як швидко може бути змiнена тактика?
- Цими днями. Кожний зайвий день - зрiст небезпеки. I без нiяких
сантиментiв - рiшуче, блискавично, безмилосердно. При гангренi треба
хiрургiчного ножа, а не гомеопатi!
Принцеса Елiза знову мовчить. Потiм стомлено простяга руку принцовi
Георговi й просить ©й вибачити - вона сьогоднi почува себе трохи недужою.
Принц Георг нехапливе, акуратно й точно замика переносний телефонний
апаратик, вiша його через плече й проща ться. А очi сталево й настiйно
дошукуються чогось на блiдому схудлому лицi з загостреним костяним овалом.
***
Макс не що iнше, як старий жорстокий лицемiрний трупо©д. Це ясно.
Поведiнка гiдна звичайнiсiнького рабовласника, чо ловiка старого режиму.
Але коли вiн гада , що Труда буде ганятися за ним, розшукувати його,
благати прощення невiдо мо за яку провину, то прекрасний трупо©д трошечки
помиля ться. Коли ж вона щодня за©жджа додому й до Штабу Найвищо© Ради,
то з боку Макса було б просто смiшною самовпевненiстю думати, що це
робиться ради його мило© розвезе но© посмiшечки, якою вiн iнодi зводить
привiтати свою " ди ну, нiде нiкому не повторну любов. досить багато
важнiших за посмiшечки речей, ради яких треба не тiльки до Штабу