Вiнниченко Володимир. Сонячна машина

честь пановi президентовi? Яка це радiсть для Нiмеччини. Двi великi сили
сходяться, iсторiя великого нiмецького народу сходить на найвищий шпиль!
Князiвна Елiза сидить iз рiвно-бiлим непорушним лицем, на якому опукло,
яскраво темнiють широкi темиi брови Очi ©й щоразу, як вона говорить про
пана президента, спущенi додолу. Так, вона просить переказати пановi
Мертенсовi, що вона згодна прийняти його пропозицiю пiд трьома умовами, що
коронка Зiгфрiда буде знайдена, що буде установлений трон президента -
короля Землi i що ©© згода поки що лишиться в тайнi. Граф фон Елленберг,
як при переносi святих дарiв у храмi, робить побожно поштиве лице й низько
нахиля голову Потiм просить дозволу встати й з тою самою врочистою,
побожною ТИХIСТЮ ВКЛОНЯ IЬСЯ. Щастя його такс безмiрне, iцо вiн не смi
висловити його бiдними людськими словами перед ©© величнiстю. (Тепер вiн
цю помилку робить спокiйно й упевнено). I так само тихо, врочисто, як
несучи на головi вазу, з тим самим щастям виходить iз салону принцеси.
Але в автомобiлi вiн одкладаь врочистiсть набiк, закурю сигару,
радiсно, часто, змерзло тре руками колiна, нетерпляче погляда в вiконця -
взагалi поводиться я к люд и на. що ©де за сво©м величезним виграшем на
лотерейний бiлет, який трохи не викинула геть.
Палац пана президента Мертенса нiколи не бачив начальника внутрiшньо©
охорони в такому виглядi. Офiцери охорони, урядовцi, придворнi ледарi, що
зустрiчаються йому по дорозi, стоять ошелешенi й з непорозумiнням
блiднуть: граф Елленберг проходить повз них iз високо, твердо пiдведеною
головою, милостиво й серйозно (о, без сво © ласкаво© посмiшки!) хита ©м
кiнчиком носа i ступа з цоканням пiдборiв по пiдлозi.
Вiнтер, глянувши на графа Еяленберга, перегина iься не як лозина, а як
мотузок. Пан президент у залi здоров'я, але граф фон Елленберг,
розумi ться, можуть iти до них смiливо, вiн навiть докладати не буде.
I граф Адольф фон Елленберг дiнемо iде цiлком смiливо, не потребуючи
докладу. Тiльки переступаючи порiг до зали здоров'я, ноги його робляться
знову м'якими, нечугними, тiло набира ватяно© округлостi, податливостi,
очi радiсними хортиками стрибають на мотузку й вищать од довго стримувано©
радостi.
Пан президент саме купаються в басейнi. Вiкно-стеля над ними одчинене,
i видно у глибинi неба синюватий попiл важких дощових хмар. Пан президент
плавають, а штат здоров'я сто©ть недалеко й iз зворушенням слiдку за
ними. Згори в водi червони черевате тiло пана президента зда ться ще
коротшим i подiбним до червоно© величезно© жаби.
Мертенс пирха , стрiпу головою воду з очей i блима на графа Адольфа.
Щось цiкаве? Га? Важне? Ну?
Граф Адольф бiжить в один бiк круг басейну, потiм у другий, але скрiзь
далеко до пана президента. I вiн безпомiчно тупцю , посмiха ться, як
вiрний собака, якого не взяли з хазя©ном на човен. I голосно сказати не
може.
Тодi хазя©н, смiшно вивертаючи ногами у прозорiй водi, пiдплива до
берега, але з води не вилазить, тiльки виставля голову. Ну, що там?
Граф Адольф моментально кида ться до нього, нахиля ться й шепоче.
I вмить iз води вискаку червоне тiло, плига на берег без помочi штату
здоров'я й грiзно кричить:
- Одягатись!!
I, круто повернувши червоне, мокре, з пригладженим донизу водою
волоссям тiло, наставля на графа Адольфа банькатi очi, iпоширенi радiстю,
здивуванням, непорозумiнням.
Граф Адольф хоче розповiсти бiльше, але штат здоров'я в панiцi
накида ться на пана президента, обнiма , тре, мне його, обгорта
простирадлами, рушниками. Куди там балакати!
В кабiнетi Мертенс пха графа Елленберга в фотель i велить розповiдати
точно, докладно, з усiма деталями. А сам, потираючи занадто сухi вiд
купання куцi руки, короткими, рвучкими кроками ходить бiля нього. Очi його
час од часу пiдводяться вiд пiдлоги, i тодi виразно видно, як трудно
пановi президентовi стримувати свою радiсть. Раптом пан президент
пiдходять i, пiднявши графа Адольфа, обнiмають його.
- Графе Елленбергу, ви заслугову те на королiвську нагороду. Вiд
сьогоднiшнього дня, графе Елленбергу, Вальдорфськi копальнi належать вам!
Граф Адольф низько схиля голову, його щастя й радiсть iз приводу
велико© подi© таке безмiрно-велике (не копалень, розумi ться, а
порозумiння з принцесою), що вiн не смi його висловити перед паном
президентом бiдними людськими словами.
- Але коронка мусить бути знайдена, пане мiнiстре! Чу те? Що?
Оповiстiть, що буде виплачена вся сума, яку схоче злодiй. I цiлковита
гарантiя безпеки. Га? Досить?
О, це такi умови, що тiльки якийсь божевiльний може не згодитись на
них. Коли б не...
- I моментально покликати сюди райхсканцлера й мiнiстра закордонних
справ Скликання Свiтового Конгресу повинно бути прискорене. Два тижнi. Що?
Га? Досить?
Граф Адольф трошки злякано дивиться на пана президента. Розумi ться, в
Нiмеччинi влада й сила пана президента необмежена. Нiмецький народ в особi
свого парламенту готовий завтра ж йти за паном президентом хоч на край
свiту. Але iншi держави?
- Дурницi. Все сутн вже зроблено. Формальностi? Комедi© з
парламентами, фракцiями? На оповiщення два днi На парламенти й тому
подiбну нiсенiтницю хай три днi. П'ять. Десять днiв iще зайвих. Що? Нi?
Граф Адольф не смi перечити, одначе йому зда ться, що...
Але пан президент не хоче й слухати, що йому зда ться. Два тижнi цiлком
досить. Внутрiшнi полiтичнi обставини Нiмеччини вимагають екстреностi. Нi?
Баста. Дiло райхсканцлера й мiнiстра закордонних справ усе це вияснити.
Лондон сам у тому зацiкавлений. Давно домага ться. Баста!
***
Свiт у замiшаннi, в непоко©, в колотнечi. Лице людства в мiнливих,
раптових, стрибливих корчах i гримасах, як у штукаря ось одним оком
радiсно, в захватi смi ться, тут же. Другим грiзно хмуриться, люту , хитро
пiдморгу , врочисто бундючиться. Воно - як поле перед бурею. Небо у клубах
хмар, сонце рветься крiзь них, поле у хвилях; хвилi чубатi, скудовченi;
одна в одному напрямi, друга у другому; в одному мiсцi плями сонячно©
радостi, блискучi золотi зуби його; в другому набурмосенi брови, синi,
понурi тiнi; вихор в один бiк, вихор у другий, птицi боком, з жагом,
зигзагами носяться над ними. А десь щось грюкотить, готу ться,
накопичу ться, розмина залiзнi руки.
Доктор Рудольф часом аж до ночi засиджу ться в бiблiотецi за газетами.
Париж танцю . Не карманьйолу й не бiскаю, о нi! Новий танець -
планетарного миру.
Париж дасть землi нову, безкровну, свiтову революцiю.
Гей, земле, чу ш? Радi ш? Отож-то!
А тут же й iнша гримаса. Земле, начувайся: чу ш гуркiт величезного
кiстяка - смертi? В Парижi танцюють танок великого знищення людей.
Ах, цi милi газети! Наче рiзнофарбнi скла береш i дивишся крiзь них на
свiт.
Ось рожеве скло Таке поважне, офiцiозне, товстелезне.
"Всесвiтнiй Конгрес у Парижi! З'©зд прем! рiв усього свiту! дина
Республiка землi! Вiчний мир!"
I все таке рожеве рожеве, поважно нiжне, соромливо радiсне. Париж,
Лондон, Нью-Йорк, Берлiн, Токiо, всi зморшки земно© кори, всi ©© нарости,
всi пiдземнi и надземнi каторги, все рожево, невинно, офiцiозно
посмiха ться. Кiнець стражданню, кiнець кровопроливанню, кiнець ворожнечi
народiв, На землi мир i в чоловiцiх благоволенi !
А от червоне. (Американське).
"Зоря золотого вiку Людства! Народи вирiшують свою долю? На порозi
ново© епохи! Пришестя месi©!"
I все пала червоним захватом, вогневою радiстю. Криваво, бурно,
екстатично, ультрарекламно! Париж, Лондон, Нью-Йорк, Берлiн, Токiо, всi
великi й малi ковбанi людського страждання, всi закапелки глупоти, всi
тисячолiтнi гори забобонiв, обману, ненавистi, - все вкрите радiсним,
вогневим, червоним ентузiазмом.
Але ж на другому кiнцi лиця людства раптом хмура, страшна гримаса.
Японське скло, син , понуре, грiзне!
"Новий похiд Заходу на Схiд! На порозi величезного нещастя людськостi!
Схiд не буде колонi ю Заходу! Геть облуднi конгреси!"
I все - темне, принишкле, само сонце дивиться тьмяно, загрозливо. всяка
радiсть - зморщена, задимлена, засинена безнадiйнiстю.
Париж, Нью-Йорк танцюють планетарний танок миру, а Токiо, Пекiн грiзно
вимахують старою збро ю недобре зв'язаних рабiв Вони не хочуть бути краще
зв'язаними. Хе, косоокi вiльнолюби!
Але Париж, проте, готу ться й танцю . Через тиждень Конгрес! На всiх
вулицях будують арки, - там будуть проходити народи землi. (Парижани поки
що пiд ними танцюють бiскаюi).
Конгрес через два днi! Арки iлюмiнованi! Повбиранi квiтками з усього
свiту! Палац Свiтового Миру (старенький люксембурзький палац) щовечора
горить усiма нацiональними вогнями всiх держав, нацiй i племен свiту.
Вогнi, танцi, смiх, крики, алкоголь i поцiлунки не сходять до ранку з
вулиць Парижа! Вiн кричить усiма мовами землi, вiн одягнений у всi фарби
планети, вiн - свiтовий омне©зм!
Нi, полiтика - це надзвичайно втiшна штука. Наука в порiвняннi з нею
просто маленьке, поганеньке скло. А це брильянт, що одсвiчу тобi всiма
фарбами, всiма вогнями. Одну й ту саму рiч ти можеш побачити в
найрiзнiшому освiтленнi, в найрiзнiших лiнiях, обрисах I то в найщирiших,
переконаних, справжнiх фарбах!
А скiльки вiдтiнкiв навiть в однiй i тiй самiй фарбi!
"Пролетарiат усього свiту повинен пiддержати цю останню акцiю свiтово©
буржуазi©! Капiталiзм у Парижi сам копа собi могилу. Париж для старого
свпу необхiднiсть, неминуча ло гiка, останнiй штрих для переходу до
нового свiту! Хай живе Париж!"
"Пролетарiат усьою свiту повинен берегтися! Капiталiзм у Парижi куь
новi ланцюги на працюючi класи дина Респуб лiка Землi й днiсть
капiталiстiв! Париж загроза всьому свiтовi. Геть Париж!"
"Пролетарiат усього свiту повинен серйозно розважити над поставленою
проблемою. Роззбро ння свiту - вiчнi домагання працюючих. Розумi ться,
всяка армiя повинна бути скасова на. I геть i не геть Париж!"
Нi, це знаменита рiч - ця полiтика! Доктор Рудольф стра шенно нею
цiкавиться. Щовечора вiн неодмiнно дивиться в ус; скла на Берлiн, Лондон,
Париж.
Але вдень, щiльно позапинавши долiшнi завiски на вели чезних
оранжерейних вiкнах, попихкуючи через верхню губу пiсеньками, щохвилини
витираючи пiт великим рушником, вiн працю . Тодi вiн про полiтику не ма
змоги думати. Конгрес у Парижi, безумовно, важна рiч, але тiльки ввечерi.
Тодi так пишно, так наввипередки горять на аеростатах i хмарах
прокламацi©. На стiнах миготять радiоекрани вулиць Парижа, демонстрацiй
пролетарiату всоого свiту за i проти Парижа, першi делегати перед Палацом
Свiтового Миру.
Радiорупори на палацах i по скверах громовими гунявими голосами
вигукують промови, iнтерв'ю цих великих осiб.
От вiн часом заходить до Макса. Вечорами цей чудачина переважно дома
сидить. Вiн пише книгу про красу. О нi, не про гiмалайську красу. Трошки
про iншу. Про брудну, негарну, непомiтну, буденну, зацьковану,
закривавлену, замучену - велику красу. Про ту красу, яка сама лiвою рукою
забива цвях на правiй руцi свого розп'яття, не дивлячись нi в дзеркало,
нi в iсторiю, i яка одним пiдставля лiву щоку, а другим - кулак у зуби.
От про яку красу пише книгу Макс вечорами, коли розпалене спекою небо й
камiнь Берлiна шугають i пашать духотою, коли залiзнобетоновi будинки
потiють i зорi клiпають од крику й блиску реклам про Свiтовий Конгрес.
Макс не може спокiйно говорити про цю всесвiтню подiю Свiтовий Конгрес?
Це та бутафорiя, яку подихаюча буржуазiя з такою помпою буду собi перед
загином? Конгрес Миру, який рiшатиме всесвiтню вiйну? Тiльки слинявi
соцiал-демократи ще здатнi щиро бути дурнями й вiрити в цю цинiчну
комедiю. Конгрес, на якому захiдний iмперiалiзм, що задиха ться вiд самого
себе, ма схопити за голову схiдний? У цьому наближення соцiалiзму? Га?
Чи в тому, що буржуазiя добалака ться до способiв навiки обеззбро©ти
пролетарiат? Га?
Це вже зовсiм чорне скло. Чорно кривава гримаса без тiнi рожевостi.
"Народи вирiшують свою долю"
Ах, нахабнi Ах, цинiки! Ах, соцiал-демократичнi йолопи, як вони вуха
порозпускали! А хто ж то в вiллi французького короля, банкiра Фуж! ,
дикту всiм прем! рам свiту ту "волю народiв"! О, то собi невеличке
приватне зiбрання. От собi, зна те, позлiталися з рiзних кра©н. Заходу
приятелi й друзi та спочивають на березi зеленого бретонського моря.
Зовсiм собi приватна невеличка, але чесна компанiйка, серед яких У©ллем
Брайтян, нафтяний король Америки, Азi© й вропи; брати Фуж! , королi
Францi©, Фрiдрiх Мертенс, король Нiмеччини; англiйськi королi й магнати.
Всього душ тридцять. Дурниця. Вони абсолютно не мають нiякiсiнького
вiдношення до Конгресу. Вони - не депутати парламентiв, не мiнiстри, не
голови комiсiй, не президенти держав. Просто собi нiщо, нулi. I приватнi
знайомi. Катаються на яхтах, купаються, одне слово, одпочивають. I хiба що
часом побалакають мiж собою про те та це, а мiж iншим i про Конгрес. А
потiм iз делегацiями. I дивись, яка кумедна рiч усе, що говорять мiж собою
отi нулi, приватнi знайомi, все те дивом якимсь у всiх промовах на
Конгресi що до слова повторя ться Якi чулi "народи" до сво©х приватних
пророкiв. Га?
А ще цiкавiше, що в горах Швейцарi©, в затишному шале, з якого видно
шапку Монблану, зiбралася собi друга невеличка, але також чесна й цiлком
приватна компанiйка з Японi©, Китаю, Iндi©, Австралi©, Африки. А на чолi
©© сто©ть король бавовняних плантацiй Японi©, Китаю й Iндi© з островами.
Японець, крихiтний японець Кутуяма, i так само компанiйка ця нi в що не
втруча ться, самi ©хнi народи рiшають свою долю, а вони тiльки так собi
теж приватне часом побалакають iз сво©ми делегацiями. Але в схiдних
народiв виявля ться також велика чулiсть до приватних розмов сво©х
королiв. Вони також до слова повторюють швейцарськi балачки.
От яка дивна iсторiя!
А ще знаменитiше, що цi приватнi компанiйки охороня така непролазна
зона шпигiв, жандарiв, полiцi© й вiйська, що за десять кiлометрiв до них
не можна наблизитись чоловiковi з чужого мiста. Га? Цiкаво?
Ах, йолопи, ах, зрадники, пiдлизи, розпусники!
А Берлiн горить, миготить, гуркоче, пашить нiчною спекою. А там десь,
за Берлiном, старий, тихий, зачучверiлий сад. I в тому саду нема нi
свiтових конгресiв, нi пiдлиз i розпусникiв, нi рупорiв i екранiв iз
залами Палацу Миру, з ораторами, з знаменитостями, юрбами, овацiями,
арками й парадами. Там тихо й самотньо. Там тиха робiтнч, де ранiше жили
квiти. Тепер там живе те, вiд чого гаснуть усi екрани, конгреси, чеснi
компанiйки, розпусники, вiд чого душа холоне тривожним болем сумнiву й
несмiло© радостi. Там, у тому саду, ще. Нi, там бiльш нiчого нема.
I щоразу, як доктор Рудольф збира ться йти туди, де нема свiтових
конгресiв, Макс неодмiнно зупиня його, просить почекати, хмарнi весь,
мружить очi, понуро ходить по хатi й мовчить. I раптом простяга руку й
сердито каже:
- Ну, що ж, бувай.
I доктор Рудольф тисне руку, хоче в очi зазирнути, але Масi вiдкида
чуба головою назад i вiдчиня йому дверi до передпокою. А на порозi
неодмiнно додасть:
- Гляди ж, як закри ться Конгрес, того самого дня зайди до мене! Чу ш,
Рудi? Дуже прошу.
Яке ж, власне, вiн. Рудi, ма вiдношення до Свiтового Конгресу?!
Але скiльки Рудi не дивиться на екрани, вертаючись додому, вiдповiдi на
них на це питання нема .
I коли вiн тихенько вiдмика хвiртку саду i, обережно пройшовши алею,
сiда на лаву й сидить там, довго думаючи, вiдповiдi однаково не
знаходить. Та й на багато iнших питань, що постають йому на цiй лавочцi,
не знаходить вiн вiдповiдi.
Чого, наприклад, одправлено Мiцi? Вона, мовляв, без вiдповiдно© пошани
говорила про принцесу. I принцеса сама прохала графиню вiдпустити Мiцi.
Так каже мама. А Мiцi присягалась, що нiколи нi одним словом не обiзвалась
про принцесу непоштиво. I нема Мiцi, нема бiло-червоно© дiвчини, яка
була причиною... Ах, хто зна , який саме пункт у безперервному потоцi явищ
треба вважати за причину? А може, той, що ця мила, прекрасна, дорога
лавочка сто©ть пiд густим кущем бузку, з-пiд якого не видно добре, хто
саме йде але ю? Може, коли б ©© були поставили на три метри далi, то й
нiчого взагалi не було б? I Мiцi б була не пiшла, i вiн би не сидiв тут iз
щемлячим соромом, одгадуюч!и загадки. Може, комусь би хотiлось, щоб i його
було видалено з дому? Вiн би пiшов, вiн би давно вже сам пiшов, коли б
там, у лабораторi©, за тими блискаючими одсвiтом берлiнських вогнiв
вiкнами не було того, що бiльше за його волю.
I розгадки нема на питання - нi на цi, нi на Максове.
Свiтовий Конгрес! Розумi ться, вiн прийде-таки того самого дня, як
"народи вирiшать свою волю". Хто зна , може, з тим iще чиясь доля
зв'язана? Хто зна , може, й вiн, доктор Рудольф, якимись заплутаними
нитками з' днаний iз тими величними, врочистими парадами народiв, та й не
зна того, сидячи собi тут, на лавi, пiд кущем одцвiлого бузку?
***
I оi, коли нарештi всi паради, всi приватнi й урочистi засiдання
вiдбуто, коли винесено всi приватнi й урочистi постанови, коли паризькi
радiо сповiстили всьому свiтовi, що велика, епохальна подiя сталась, свiт
уступа в нову еру життя, а всi екрани, рупори, газети й реклами пiдхопили
це, того ж самого вечора доктор Рудольф шкандиба до Масi за розгадкою.
Масi дома. Тiльки таке свинство. Масi дуже поспiша . Вiн дуже дяку
Рудi за те, що не забув обiцянки, але вiн, на жаль, абсолютно не ма часу.
Ну, а як Рудi подобаються милi постанови Конгресу? Га? дина
федеративна свiтова республiка! Знищення армiй! Вiчний мир! Навiть
Швейцарiю вибрано мiсцем осiдку свiтового центрального уряду. Вiльнолюбну,
споконвiку республiканську, демократичну Швейцарiю. Там житиме президент
Землi, там будуть усi уряди, апарати. Знаменито? Га?
От тiльки двi малесенькi заковички, двi шершавинки на цьому блиску не
затерто як слiд. Перша шершавинка, що всi народи Сходу, всi цi паршивi
азiати, австралiйцi й тому подiбний гнiй, на якому Захiд хоче викохувати
сво© банки, що вони голосували проти. Вони стоять за заховання митових
кордонiв. Подумати собi, якi реакцiонери, азiати, варвари, вони не хочуть
пускати без мита прекрасних американсько- вропейських товарiв до себе,
вони хочуть самi ©х виробляти, вони не хочуть прийняти честi бути панами,
яким усе постачатиме ©хнiй слуга, захiдний iмперiалiзм!? Бiльше того: вони
передадуть цю резолюцiю на ратифiкацiю "©хнiх народiв". Вони порушують
умови, на яких Конгрес скликано.
Оце одна шершавина. Друга - "армiя порядку". Навiть соцiал-демократам
вона зда ться зайвою. Вони не розумiють, для чого вона. Ах, йолопи,
паршивцi, зрадники, лицемiри! Для того, щоб тримати не тiльки косооких
азiатiв у кулацi, а й вас, i всiх, хто посмi пiкнути проти свiтового
модерного монарха - Капiталу.
О, подi© розгораються! Швейцарiя ще бачитиме не тiльки туристiв. Шапка
Монблану ще зачервонi ! I не тiльки шапка Монблану! О, не тiльки!
I раптом Макс круто зупиня ться проти доктора Рудольфа i знайомим,
понурим поглядом дивиться на нього згори вниз. Потiм так само круто
вiдверта ться й мовчки ходить по хатi, мружачи вiястi, глибокi, як два
тунелi, очi. I докторовi Рудольфовi зда ться, що вiн на очах ще бiльше
худяе, лице робиться довшим, старiшим, жорстким.
I вмить, змахнувши чубом, знову зупиня ться й тихим, ирн-глушеним
голосом пита :
- Ти зна ш, що ваша паршивка, дегенератка збира ться замiж за Мертенса?
Рудольф широко дивиться на Масi: яка паршивка?
- Ну, принцеса ваша знаменита! Зна ш ти це?
Тоненькi волосинки уст доктора Рудольфа так розгублено загинаються
усмiхом донизу, в одвертях, голих, чистих очах таке непорозумiння, бiль i
страх, що Макс здивовано вдивля ться в задерте до нього, застигле в цьому
виразi лице. Невже вiн зразу зрозумiв усе?
- Та ти знав це чи нi? Знав, Рудi?
Рудi помалу крутить головою: це неправда, цього не може бути, це -
абсурд, це - дурний наклей, демагогiя.
- Рудi! Залиши сво© мiркування. Це-факт. Вiр менi. Вона поставила умову
Мертенсовi - президентський трон Землi. Конгрес цю умову вже здiйснив.
Мертенс один iз кандидатiв. I недобиток старо© монархi© вже пнеться на
новий трон. За це навiть убiйника свого батька готова цiлувати. Шлюха!
Гидь!
Доктор Рудольф пiдводиться, помалу ходить по хатi, переставля на столi
попiльничку з одного мiсця на друге й сiда на старе мiсце.
- Але плювать би на не©, коли б... Тiльки, Рудi, слухай: я роблю
злочинство проти сво © органiзацi©, кажучи тобi це. Розумi ш? Але прошу
тебе абсолютно нi однiй душi цього не казати.
Рудi, не пiдводячи голови, мовчки хита нею. Пальцi рук злегка
трусяться на колiнi, i вiн ©х хова за спину.
- Так от... у тому домi, де живе ця шлюха...
Доктор Рудольф кашля й робить рух, неначе хоче встати.
-...там живе наша мати. Ну, i батько, розумi ться. Вiзит Мертенса до
цi © дегенератки може скiнчитись катастрофою для всього дому. Ти розумi ш?
Доктор Рудольф пiдводить голову й пильно дивиться в схудле, постарiле
лице брата. I в прекрасних очах Макса, неклiпаючих, темних, змучених, вiн,
дiйсно, бачить розп'яття.
- Батьки повиннi якомога швидше ви©хати з цього дому, Рудi.
Вiн одверта ться, вiдходить до столу, але зараз же швидко озира ться й
дода :
- Але нiхто, нi самi батьки не повиннi знати, через що. Це тво дiло
зробити. Я сво зробив.
Доктору Рудольфовi руки вже не трусяться. Вiн опира на них голову й
довго мовчки сидить.
Берлiн безупинно гуркотить, дзвенить, трiска ракетами фей рверкiв,
миготить святочними рiзнокольоровими повiтряними рекламами. В розчинене
вiкно пашить розiгрiтим залiзом, каменем, асфальтом i поливаним порохом
вулиць.
Макс ходить уздовж вузенько© й довго© кiмнати й час од часу стрiпу
чубом.
- Це неможливо. Масi, - не пiдводячи голови, нарештi глухо й стомлено
каже доктор Рудольф. - Батько не покине графа. А мама не покине батька.
Навiть коли б вони знали, через що.
Макс сам це зна , але вiн гнiвно, з ненавистю вiдкида шматок
скрученого паперу й зупиня ться проти брата.
- Але вони мусять! Розумi ш ти?
О, доктор Рудольф розумi . Але це неможливо. Безнадiйно. Навiть коли б
вони знали, через що. Навiть тодi.
Макс знову ходить уздовж хатинки. Доктор Рудольф сидить непорушне. Макс
зупиня ться i, притулившись спиною до шафи, нахиля голову.
- Ну, добре...
Але замовка й знову ходить. Доктор Рудольф на мент пiдводить голову й
знову кладе ©© в руки.
- Ну, добре! Але ти обiцяй менi, що того дня, як Мертенс матиме бути з
вiзитом у цi © дiвки, ти вивезеш iз дому батькiв.
- Як же я знатиму про той вiзит?
- Я тобi скажу.
- Добре, Масi. Я все зроблю, що...
- Ти мусиш не все, а тiльки це й неодмiнно це зробити! А тепер я мушу
йти. Вибач.
Вiн хмарно, стомлено, простяга руку братовi. Доктор Рудольф помалу
пiдводиться, бере руку й просто дивиться в очi Максовi. I очi цi вмить
страшенно чимось нагадують йому очi старого пса Трезора, коли йому авто
пере©хало ногу Вiн помалу, незручно обiйма Макса за голову и мовчки
притягу до себе, як у дитинствi, як i тодi, коли батько виганяв його з
дому. I, як тими разами, Макс i тепер соромливо судорожно притиску ться до
плеча старшого брата й зараз же вирива ться.
Коли доктор Рудольф верта ться додому садом, вiн не сiда на лавочцi.
Але так само й не кида ться до лабораторi©, як iще вчора, а проходить до
спальнi i, не роздягаючись, ляга на лiжко.
Так от який зв'язок iз Свiтовим Конгресом! Вiн-людина, i гримаса
людства i його гримаса, болюча i страшна.
***
Лежить Нiмеччина внизу, у легкiй блакитнiй курявi туману, як наречена в
вiнчальному серпанку. Стьожками рiк срiбно-синiх, жевтяво-зелених
прибралася, хутра лiсiв накинула на плечi. Стрiча жениха, владику й
господаря свого.
Стрiчай, наречена, стрiчай радiсно, гордо, любовно. Хто зна , може, на
тво чоло вперше ляже корона Землi.
Нечутно, м'яко, плавко несеться напiвскляний рекордовий "Азарт". Тiльки
на легких пiднятках i повiтряних ямах чу ться пiд Мертенсом глибокий,
спокiйний фотель. I жива смуга землi тодi хита гься й наче здiйма ться до
неба.
Поля, лани, як рiзнофарбнi, порозстелюванi для просуху полотна, як
понамотуванi на величезну цiвку, розсотуються внизу пiд апаратом.
Величезнi фабричнi димарi здаються коротесенькими недокурками цигарок.
Широченнi шосе - наче мотузочки, порозкида!нi без ладу по рiзнофарбнiй
полотнинi. I тихо, тихо все сунеться. А там же гуркiт, стукiт, свист,
зойк. Там же без устанку, без перерви працю велетенський маши-но-людський
апарат.
Мертенс переклада сигару з одного кутка рота в другий, i м'ясистi,
впертi губи його торка легесенький усмiх. А досить одного слова, досить
одного мига оком, i весь цей бага-томiльйоновий апарат моментально
зацiпенi . Перестануть куритись димарi, спиняться отi червачки-потяги,
затихне грюкiт i свист.
Зна ж це принцеса? Що? Нi? Зна ж, що везе вiн корону на ©© червоно
золоту голову.
Мертенс зiтха i знову посмiх, але iнший, заляга в пука-тих, великих,
розумних очах.
Якби вона знала! Якби вони всi знали, чим саме йому ця горда принцеса
така необхiдна, така... дино дорога. Кров ©©? А чим, наприклад, кров
дочки сучасного короля Уiллема Брайтона гiрша за кров дочки короля
колишнього? Краса? О, цього цвiту в повнi руки набирай.
I знову, як тiльки почина про це думати владика й господар Нiмеччини,
йому на серцi нiби хтось тихенько, холодно й лоскiтно дмуха , вухам ста
гаряче, i по тiлу проходить мо лоде, давно-давно загублене, гаряче
почування. А в очах, i не в очах, а десь у кровi, м'язах уста
червоно-золота голова Марти Пожежi. Розпатлана, вiчно напiдпитку, вiчно з
очай-душно блискаючими зубами, неохайна, весела й до всiх мужчин на
фабрицi безжурно й байдуже охоча любовниця. Але жоднi обiйми з усiх тих
багатьох пiзнiше коханих i некоханих красунь нiколи не давали йому то©
насолоди, того раювання, що першi обiйми чотирнадцятилiтнього хлопця з
цi ю пiвп'я-ною "полум'яною Мартою".
I коли б вони всi знали, що ця принцеса тiльки одна ма щастя бути
подiбною до Марти Пожежi. Трошки б здивувались? Що? Нi? Принцесочка
образилась би? Е, а коли б ще в принцесочки було на носi й пiд очима
ластовиння! Коли б не таке точено-правильне лице було в не©, коли б губи
були товстiшi, коли б збоку двох зубiв бракувало, коли б од не© так само