Вiнниченко Володимир. Сонячна машина

гостро, солоно й дурманяче пахло потом, як од то© прекрасно©, чудесно©,
негарно©, брудно© Пожежi! О, що б це було! Але iдеали взагалi подiбнi до
штучних виставок на вiтринах магазинiв, ©х можна прагнути, мати за зразок,
але задовольнятися треба менше досконалими, але подiбними до них живими
речами. I коли в п'ятдесятдвохлiтньому тiлi, байдужому до краси та принад
тисяч рiзнофарбних красунь, одна червоно-золота голiвка виклика
чотирнадцятилiтнього хлопця, з його глупотою, з його вiрою в казки, не
шкода й пiв-Нiмеччини вiддати.
А вiддати щось доведеться. Пiв не пiв, а з чверть Об' днаного Банку на
кiн у грi за першiсть на президентство Землi доведеться поставити. А коли
бiльше, то й бiльше. Елiза Пожежа варта й бiльше. А гра буде гаряча. О,
гаряча! Але чия вигра , то ще невiдомо. То ще невiдомо. Вигра не той, хто
багато може поставити, а хто багато на поставлене може взяти.
Ага, вже Берлiн? Здоров, велетню! Почав, нарештi, вгору рости? I тобi
неба подряпати хочеться сво©ми омне©стичними баштами? Чекають там iз
парадами, зустрiчами. Добре, чекай, Нiмеччино, вiтай салютами, бий у
гарматп, бубни, литаври. I ти, принцесо, стрiчай, млiй од щастя й
гордощiв. Двi корони тобi готуються за тво волосся Марти Пожежi. Сьогоднi
двi Нiмеччини, нова й стара, подадуть руки одна однiй. Сьогоднi двi кровi
зустрiнуться, п'ятдесятилiтня й чотирнадцятилiтня, в руцi й очах Елiзи
Пожежi. Хiба не варто вiтати салютами, бити в гармати й литаври? Хiба не
трiумф? Що? Га?
В пана президента чудесний настрiй. I коли Вiнтер, нiжно пiдтримуючи ©х
за жилаву, товстелезну, як нога в самого Вiнтера, руку, помага зiйти на
аеродром палацу, пан президент жартують i блискають на всiх, зiбраних на
зустрiч, квадратовими жовтими зубами. I всi обличчя - i пана президента
республiки, i пана райхсканцлера, i панiв мiнiстрiв держави, i особистих
панiв мiнiстрiв, i членiв управи Об' днаного Банку, - всi також сяють i
блискають хто якими може зубами.
I раптом над Берлiном розкочу ться величезний гуркiт, за ним зараз же
другий, третiй. У вухах тоненько почина дзвенiти, всi замовкають,
клiпають очима, мружать очi з чеканням нових вибухiв Берлiн вiта нову еру
людства. Чути музику, крики. Пан президент пiдходить до балюстради
аеродрому. Згори палацу видно за гратами парку церемонiальний марш
нiмецького вiйська. Пан президент прийма парад, а очi його торка усмiх
чотирнадцятилiтнього хлопця. Xa-xa! Це ще не все. Повнота трiумфу ввечерi,
там, у руцi й волоссi червоно золото© голiвки, яка чу цi сальви. Нехай
чу й готу ться, нехай горять щоки волоссям ©©!
- З перемогою пана президента! З великим успiхом, з новою ерою!
- Ха-ха! Щодо повно© перемоги, то ще вона не вся. Ще не вся. Що? Га?
Ха-ха!
I, гиркаючи то в одне нахилене лице, то в друге, пан президент,
нарештi, просту до себе. Просто до кабiнету. Просто до кабiнету. Не
можна. Кiлька годин iз бiржею зв'язку не мав.
Але ж усе-таки, перше нiж iзв'язатися iз бiржею, пан президент хоче
зв'язатися з паном мiнiстром графом Елленбергом. I коли пан мiнiстр
нечутно, пiдтишком уносить у кабiнет сво ватяне тiло, пан президент,
сяючи спiтнiлим цегляно-червоним лицем, бере його за одне плече i злегка
струшу .
- Ну, корона землi ! А корона Зiгфрiда? Знайдена?
Граф Елленберг винувато, безпорадно дивиться в очi пана президента й
мовчить. Мовчить i дивиться.
Пан президент переста сяяти, здiйма руку з плеча, вiдверга ться, з
волосяним свистом почина сопти, люто надушу на зелений гудзик i раптом
знову круто поверта ться до пана мiнiстра. Очi в нього червонi, над
горiшньою губою, ледве стримуючись, здрига ться крапля поту.
- Йолопи! Нiкчеми! Не знайти яко©сь паршиво© коронки! Що? Нiкчеми, пане
мiнiстре!
Пан мiнiстр стиха доводить до вiдомостi пана президента, що всi заходи
пороблено, якi тiльки можна. В газетах щодня друкують оповiстку. Найкращий
детектив, вiдомий доктор Тiле, працю в цiй справi.
- Працю ! Оповiстки! Ледарi! Бiльш нiчого. Хто казав, що на столi в
день мого при©зду буде коронка? Хто?!
Граф Елленберг ворушить зблiдлими губами й нiчого не каже. Вiн, дiйсно,
обiцяв, але...
Якусь нiкчемну коронку не знайти! Чого ж варта вся його сила, мiць? Для
якого чорта салюти, паради, трiумф?!
Пан президент зрива з себе верхню парадну пишну одiж i жбурля ©© на
пiдлогу. Граф Елленберг не смi пiдняти ©© й сто©ть, як обм'яклий манекен.
В очах його непорозумiння чого така непомiрна лють, такий одчай пана
президента?!
Ха! Повнота трiумфу! Двi Нiмеччини! Коли ця Нiмеччина не може з якоюсь
мiзерною коронкою справитись!
Пан президент шарпа фотель, сiда в нього i з ненавистю машинально
тика пальцем у червоний гудзик апарата. I вмить знову круто поверта ться
до графа Елленберга.
- Так, значить, безнадiйна справа, чи як?!
Граф Елленберг несмiло пiдступа на два кроки ближче й просить у пана
президента дозволу висловити деякi мiркування з цього приводу. Судячи з
того, що злодiй не обзива ться нi на якi пропозицi©, не робить
нiякiсiньких спроб увiйти в переговори, можна гадати, що тут справа не в
грошах, а в чомусь iншому. На його думку, коли пан президент дозволить, то
це справа Iнараку. Тiльки вiн може з чисто мстивих, не грошових мотивiв
ховати цю рiч у себе. А з Iнараком, як вiдомо пановi президентовi, не так
легко справитись.
Пан президент раптом iз усi © сили б' кулаком по столу. Щось хряска ,
з якогось апарата вiдлiта щось металiчне й котиться по пiдлозi.
- Проклята банда!!
Граф Елленберг довго навшпиньки ходить круг столу, нахилившись i
шукаючи металiчну частинку, а пан президент, во-лосяно сопучи носом,
гнiвно тика по черзi то в червоний, то в зелений гудзик. I на червоному
та на зеленому екранчику швидко, злякано миготять цифри.
- Пане мiнiстре! Я вас прошу зараз же поспитати ©© свiт лiсть принцесу,
чи не можу я все таки побачитися з нею, не виконавши поки умови щодо
коронки. А начальниковi полiцi© i вам, пане мiнiстре, я висловлюю сво
незадоволення. Можете йти.
Граф Елленберг низько вклоня ться i стишка, м'яко виходить iз кабiнету.
Вигляд у нього непорозумiлий, винуватий, хмарно-пригнiчений i побожно
поштивий.
Але в себе в кабiнетi, приймаючи начальника полiцi©, вiн люто, швидко,
штурхаючись у кутки, як пантера у клiтцi, бiга по кiмнатi й тоненьким
голосом iз посiрiлими устами кричить:
- Йолопи! Нiкчеми! Ледарi!
Начальник полiцi© винувато, пригнiчено гладить спiтнiлу червону лисину
й побожно-поштиво зiтха .
Пiсля того граф Елленберг ©де до принцеси, i вигляд у нього такий, як у
людини, якiй би доручили з голими руками пере лiзти височенну стiну.
Пан же президент кличе Вiнтера й велить подати лiки. I новi, новi, а не
старi! Йолопи!
Серце спотика ться, як пiдбитий кiнь. Пiт без перестанку виступа й
тече по тiлу, наче по дiрявiй дiжцi з водою.
Вiн прийма аж пiвсклянки лiкiв i оголю груди. Розумi ться, принцеса
без коронки Зiгфрiда не прийме його. I ма рацiю!
Салюти, вибухи, музика, крики галасують за вiкном, йолопи, нiкчеми,
злодi©, бандити. Кра©на рабiв, хамiв, бандитiв i злодi©в.
- Позачиняти всi вiкна! Зашморгнути порть ри!
Вiнтер, увесь витягнений, як тонюсiнька злякана гадючка, нечутно бiжить
од вiкна до вiкна, швиденько зачиня ©х, зашморгу темнi порть ри i,
тривожно блискаючи очима в темно-золотiй пiтьмi на непорушне розхристане
пiтне тiло пана президента, так само нечутно на хвостику вислизуе з
кабiнету.
А Нiмеччина салюту , гримить, трiпочеться в нацiональних прапорах, -
стрiча трiумфуючого нареченого, владику й господаря свого.
***
У вiкна червоного салону громовими хвилями раз по раз укочуються вибухи
гармат. I щораз на столi в панiцi й жаху дрiбно труситься тонесенька
вазочка.
Принцеса Елiза сидить у фотелi, закинувши голову на спинку його,
виставивши довгу, обточену шию наперед. Очi в не© заплющенi й слабо
здригаються за кожним вибухом салюту. Трiумф хама, вбiйника й злодiя, що
вкрав трон Нiмеччини, життя батька й брата, коронку Зiгфрiда й хоче
вкрасти життя та честь принцеси Елiзи. Чи не забагато, пане злодiю? Чи не
доведеться дорого заплатити за все?
От зараз ма при©хати посланець банкiра Мертенса, слуга "ново©
аристократi©". Що вiн ма переказати вiд свого ясновельможного пана? Що
умови виконано i ©й треба брати свiй хрест? З радiсним, щасливим, гордим
усмiхом?
Добре. Вiзьме. Усмiхнеться. Але останнiй ©© усмiх, пане банкiре, буде
iнший. I коли все те, що вона ма на метi, виявиться утопi ю й
неможливiстю, як каже герцог бравншвайзький, то одне, у кожному разi,
утопi ю не буде. помста! Люта, всевикупаюча, всепокриваюча помста. О, це
буде! Нехай тепер трiумфуючий пан пиша ться цим гуркотом. Нехай. От вiн у
цей момент гордо, велично, всемогутньо возсiдае на тронi бiржово© слави
сво © i жде на не©, спадко мицю слави справжнiх тронiв, щоб ущасливити
сво©м вибором. Добре. Вона готова на цю честь. Готова з щасливим i вдячним
усмiхом прийняти з його рук ним самим таки украдену коронку Зiгфрiда. Але
чи не буде це символом, пане трiумфаторе?
Тiльки трохи дивно, що про знайдення ©© принцесу Елiзу не сповiщено.
Ага, бояться, - це ж торг- з поли до поли. Чи хоче з помпою трiумф свiй
заокруглити? I так добре.
Гарматний гук потроху стиха . Ста чути, неначе пiсля бурi й зливи,
шелест листя, щебет птиць, голоси людей. З саду па шить теплим нiжним
духом квiток. Квiти - як династi©: однi помирають, другi заступають ©хн
мiсце, щоб i собi уступитися наступникам сво©м. Але б уз к у вже нема ,
вiн одцвiв!
I раптом князiвна Елiза чу , як солодкий страх нiжно коле в серце. I
сьогоднi ж буде вечiр, буде нiч, i будуть сни. I сьогоднi, лягаючи в
лiжко, вона буде боятись, i хотiти, i дивуватись, i горiти соромом i
гнiвом. I може буде "те", страшне, незрозумiле, дике, хворобливе й
безмежно блаженне. А може, й нi. А як не буде, ©й завтра буде й легко, i
надiйно, i тайно-сумно та журно.
Що сон? Постiйне осоромлювання законiв людсько© логiки, приписiв,
моралi, всiх тям часу й простору, бенкет голо© челядi без хазя©на; глум i
трiумф голо© людини над сво©м одягом.
Що ж, як не безсоромний, цинiчний глум - ©© безумнi сни, над якими
вона, хазя©н, не ма нiяко© волi. Що ж, як не осоромлювання всiх людських
законiв логiки й розуму - ця ©© хороблива нiчна радiсть? Та хiба тiльки ж
нiчна? Хiба вона вдень, у хвилину втоми, знесилля, коли пада воля ©©,
хiба вона не чу то© само© незрозумiло©, божевiльно©, але
нестямно-квилюючо©, вдячно© й зворушно© нiжностi до цього кривого, чудного
сина льокая? I хiба вона не стояла вже раз пiд вiк ном у нього вночi й не
слiдкувала з болючим зворушенням, як мило, втiшно й заглиблено-серйозно
видмуху губами пiснi над роботою цей син льокая? I не тяглись ©© руки до
нього, i не хотiлось ©й крикнути криком усе© iстоти сво ©: "Мужу мiй!
диний, прекрасний мужу мiй!" I коли вона це каже щоразу ввi снi (але каже
вiльно, голо, скинувш i логiку и розум, див но забувши про ©х iснування),
коли та сама нiжнiсть хапа в обiйми пекучу насолоду й справля з нею
банкет радостi, то де ж сон, а де не сон? А хiба це не сон, що вона ще нi
разу, крiм то© ночi пiд вiкном, не бачила його пiсля того вечора в
бузковiй але©? В очi не глянула, не торкнулась до нього, до того, який
майже щоночi приходить до не© як муж, як диний, коханий, до якого з таким
криком щастя тулиться все ©© тiло?
Князiвна Елiза розплющу очi i швидко, як прокинувшись од несподiваного
сну, чепурить зачiску. Господи, знову вона пiдда ться цьому божевiллю. Це
ж явна хороба, це - ненор мальнiсть, ознаки дегенерацi©. Ясно ж про
подiбнi явища сказано у Клiнгера!
Князiвна Елiза нетерпляче зирка на телефон, неначе там сидить граф
Елленберг, i почина твердо, рiвно ходити по кiмнатi Треба себе рiшуче
взяти в руки. Якщо це - хороба, то лiкуватися, боротись, а не збiльшувати
©© дурними фiлософiями!
Але коли князiвна Елiза сiда знов у фотель, i втома, що цiлий день
тоскно ни в тiлi, знову теплою млявою рукою обнiма ©© шию й нагина на
груди, ©й раптом ста страшно. Зараз вона повинна переступити через якийсь
порiг, iз-за якого вороття вже не буде, але за яким... Що за ним ?
Талiсман, розрив-трава, яка верне вкрадене злим чарiвником царство? Чи
страховища, якi закатують ©©?
I не вiриться князiвнi Елiзi, що там розрив-трава. Там просто
бiржовi, жорстокi, тупi, чужi, огиднi iстоти, якi самою сво ю чужiстю,
тупiстю задушать ©© А вона йде до них. Хiба ж це не сон, не глум з логiки?
I "справжнiм, законним" мужем буде коротконогий хам i убiйник ©© батька й
брата?
I раптом князiвна Елiза чу , як ©й вибухом, нестерпно, болючо-жадно
хочеться бачити лице з одвертими, чистими, голими очима, тоненькi
волосинки кутикiв уст, каштанову з пiдпалом гриву волосся, яку так
зворушливо смiшно загрiбують довгi, тонкi пальцi. Голодно, кричуще, з
тупотом нiг хочеться! Нехай тодi все - розрив трава чи страховище, подвиг
чи самогубство, перемога чи загибель, а тепер тiльки побачити, тiльки
торкнутись очима вдень при свiтлi сонця до нього, до диного,
незрозумiлого, такого далекого та чужого й такого близького та рiдного!
Зараз, негайно!
Але в цю мить камердинер Фрiц, невмiло-поштиво схиляючи жовто-золотисту
кучеряву голову, доклада про пана графа Адольфа фон Елленберга. Князiвна
Елiза холодно напускав на очi важкi вi© й велично хита головою. Щасливий
комiсiонер трiумфуючого хама!
Але, на диво, нi особливого щастя, нi кричущого трiумфу в усiй постатi
комiсiонера не помiтно. Це швидше постать кiшки, що, пригинаючись i
витягшись, лiзе муром за горобцями. Вiн вiта ©© свiтлiсть iз великою
подi ю, з першим етапом у досягненнi велико© мети; вiн iз тихим, улазливим
ентузiазмом розповiда всi повiдомлення телеграфiчних агентств, вiн
розпису всю пишнiсть i величнiсть параду, салютiв Нiмеччини сво му
генiальному представниковi на Конгресi Ново© Ери; а проте щось не зовсiм
певне, пiдповзливе чути в його словах. Бо©ться зразу викладати вексель на
стiл? Викладай, комiсiонере, принцеса Елiза готова.
Але тим бiльше вона хоче зараз же, негайно бачити тонкi волосинки уст!
Тим бiльше!
I принцеса Елiза пропону графовi Адольфовi вийти трохи до саду. В
покоях перед вечором занадто душно.
Граф Адольф, поштиво перегнувшись, пропуска принцесу Елiзу поперед й
обережно, весь витягшись, лiзе за нею. А коли вона виходить iз салону,
через другi дверi просува ться жовтокучерява голова Фрiца й озира
кiмнату.
В саду повно золотого, сонячного, задушно-запашного бринiння й
дзижчання. Рознiжено куняють на химерно повикручуваних клумбах голiвки
квiток, а круг них, як дами круг матерiй на розпродажу, товпляться бджоли,
сiдають, залазять усередину, i зда ться, що квiтки судорожно затрусять
голiвками вiд лоскоту. I порожньо в саду, нi душi. Нi, якась постать!
- Так, так, розумi ться, це грандiозна подiя. Треба сподiватись... -
Ах, то старий Йоганн ножицями на колiщатах стриже траву.
- ... треба сподiватись, що й далi йтиме добре. Хоча вiдношення Союзу
Схiдних Держав виклика деякi сумнiви.
Граф Адольф зрива листок i з вибачливою посмiшкою за кiнчик стебельця
крутить його в двох пальцях. О, це пуск Союз Схiдних Держав чудесно
розумi , що вiн не може вдаватись у боротьбу з Заходом Безнадiйна справа.
Тут граф Адольф робить маленьку паузу. Князiвна Елiза. рiвно несучи
голову, як червоний вугiль у чорному свiтильни ку, звужу очi i зна , що
скаже граф Адольф фон Елленберг.
I коли вiн почина говорити, у звужених очах холодно ки ва головою
посмiшка, - ну, розумi ться.
- Але я сподiваюсь, що пан Мертенс буде такий добрий i в цей же вiзит
завезе й коронку Зiгфрiда?
Адольф потуплю очi, мовчить i глибоко зiтха : на великий исаль,
коронки ще не знайдено.
Принцеса Елiза зупиня ться i здивовано дивиться просто в лице посланця.
Що мають значити його слова? Приховують коронку, манять нею, в'яжyть?
Граф Адольф мусить iще раз, iз найбiльшим його жалем, пiдтвердити, що
коронки поки що не знайдено. Але вона безумовно знайдеться, полiцiя сто©ть
уже на певному шляху. Звичайно, це умова ©© свiтлостi, але йому зда ться,
коли ©© свiтлiсть дозволять, то головнiшою умовою друга корона.
Розумi ться, коронка Зiгфрiда...
Але князiвна Елiза не да йому докiнчити. Для не© всi умови важнi, i
коли хоч одно© з них не виконано, то договору ще не складено. Вона не може
прийняти пана Мертенса.
I ©© свiтлiсть велично й категорично крутить головою. А в душi скоками,
вибриками гаса радiсть, як юрба школярiв, у яких захорiв на сьогоднi
вчитель. Яке щастя, що коронки ще не знайдено© ©© знайдуть, неодмiнно,
безумовно, полiцiя вже сто©ть на певному шляху. Але яка радiсть, що не
тепер, не зразу, не "вже"!
I вмить назустрiч, iз-за рогу але©, з'явля ться, шкандибаючи, висока
постать доктора Рудольфа. В руках у нього невеличкий оберемочок трави й
листя. Вiн уважно щось розгляда в ньому, помаленьку йдучи та легенько без
свисту насвистуючи пiсеньку. Одне пасмо темно-каштанового з пiдпалом
волосся смiшною дужкою сто©ть йому над похиленим чолом. А руки занятi, i
не можна загребти ©©.
Принцеса Елiза, почуваючи, як уся кров ©© густо палючою лавою суне в
лице й пiд очима починають горiти вилицi, неначе вiд морозу, а ноги
слабнуть так, що нема сили пересувати ©х, ще величнiше закида лице i
спокiйним, злегка глухуватим, тьмяним голосом каже:
- Так, так, графе, це надзвичайно...
Доктор Рудольф швидко пiдводить голову i злякано дивиться перед собою.
- ...надзвичайно важна подiя. Я дуже тiшуся, що пан Мертенс був такий
чемний...
Одвертi, чистi, дитячi очi так безумно-комiчно, так зворушливо-смiшно
дивляться, не клiпаючи. Вiн робить рух, хоче втекти вбiк.
- ...такий чемний, що... що попрохав вас згаяти час i поiнформувати
мене. Я дуже дякую...
О, граф Адольф готовий увесь свiй час, усi сили вiддати тiй великiй
справi, яка обiця так багато всьому нiмецькому народовi! О, вiн
готовий...
Доктор Рудольф притиску обома руками оберемочок до грудей i нiжно та
обережно трима його, як заснулу дитину. А куточки уст, тi самi страшнi,
загорненi догори ниточки, так розгублено посмiхаються. Вiн не зводить iз
не© очей, широких, винуватих, прохальних. Принцеса Елiза злегка похмурю
брови й тiсно склада уста: вiн смi винуватими очима дивитись на не©! Вiн
смi почувати себе винним перед нею! Вiн, син льокая!
Доктор Рудольф, не доходячи кiлька крокiв, незграбно уклоня ться,
тримаючи руки з травою на грудях. Граф Адольф неуважно, злегка хита йому
головою й говорить далi. I те, що граф Адольф так хита , а "той" так
дивиться, робить ©© ноги твердими, голову чистою й сухою, наче пролетiв
вiтер i здмух-гiув якiсь нездоровi, гарячi випари. Вона - божевiльна. Як
смi цей калiка почувати себе винним?! Як вона дозволя йому так
дивитись?!
Принцеса Елiза так само злегка, недбало хита калiцi головою й уважно
слуха графа Адольфа. А коли калiка рiвня ться з ними, вона кида на нього
неуважним поглядом i раптом пригаду .
- А! Пане Шторе! Вибачте, графе, одну хвилиночку.
Доктор Рудольф, увесь почервонiвши, сто©ть, i жде, i мучиться, що на
грудях у нього оберемок трави.
- У мене в покоях, пане Шторе, попсувалися дзвiнки. Будь ласка,
полагодьте ©х. I прошу швидше.
Вона недбало хита йому головою й поверта ться до графа Адольфа. Вона
слуха далi пана графа, нехай вiн вибачить за маленьку перерву, але вона
побачила цього чоловiка й скористувалася випадком.
Графовi Адольфовi трошки нiяково, - з доктором Рудi в ©хнiй родинi
поводяться не як iз сином слуги, а як iз сво©м. Здаеться, принцесi це
вiдомо. Але що то вродженiсть до влади, - вона навiть не помiча , що
образила людину.
Граф Адольф якийсь мент мовчить i обережно боком ступа поруч iз ©©
свiтлiстю. А ©© свiтлiсть спокiйно й велично пливе далi але ю, несучи
голiвку червоно© гадючки на тiлi чорного лебедя.
Пройшовши трохи вперед, принцеса раптом не вiдомо чого посеред але©
поверта назад i так само спокiйно й велично пливе далi. В кiнцi але©
видно рябу вiд сонячних плям постать доктора Рудольфа з похиленою головою
i притисненими до бокiв лiктями. А ще далi поворот до оранжере©, що
поблиску червоним одсвiтом вiкон крiзь дерево. Доктор Рудольф зника за
поворотом, а ©© свiтлiсть знову не вiдомо чого поверта назад.
I так вони ходять довго; принцесi ще не хочеться йти до поко©в, ©© дуже
цiкавлять деталi Свiтового Конгресу, i вона ставить одне питання за
другим, уважно й терпляче вислухуючи вiдповiдi графа.
В поворотi знову з'явля ться, шкандибаючи, постать доктора Рудольфа. В
руках уже нема трави, але зате щось iнше, поблискуюче. Ага, iнструменти.
Очевидно, бiдолаха йде лагодити дзвiнки. Тiльки чи розумi ться вiн, хiмiк,
на електричних дзвiнках?
А принцеса й не дивиться. Ну, добре. А чого, власне, намiчають
Швейцарiю на мiсце осiдку майбутнього уряду? й би дуже цiкаво знати не
газетнi, а iнтимнi, справжнi мотиви цього проекту.
I вже назад не поверта , а помалу, повiльно, з пильною увагою слухаючи
графа, просту до будинку.
I коли вони через терасу наближаються малим коридором до червоного
салону, ©м через розчиненi дверi видно, як Софi, Фрiц i доктор Рудольф
стоять бiля гудзика дзвiнка й з непорозумiнням балакають. Побачивши
принцесу й графа, доктор Рудольф похапцем збира з фотеля сво©
iнструменти, а Софi та Фрiц одходять ближче до дверей.
Виясня ться маленьке непорозумiння. Насамперед, що доктор Рудольф
нiчого не тямить у дзвiнках, а друге, що й тямити не треба, бо всi дзвiнки
функцiонують цiлком справно.
- Ах, так? Ну, тим краще.
I принцеса неуважно хита головою всiм трьом, - Софi, Фрi-цовi й
докторовi Рудольфовi. Доктор Рудольф нiяково вклоня ться i, чудно
посмiхаючись, помалу, неначе в задумi, виходить за камеристкою й
камердинером.
А тодi принцеса подаь руку графовi Адольфовi й одпуска його.
I коли стиха тихий рип його крокiв за дверима, вона швидко пiдходить
до вiкна й бачить унизу на дорiжцi похилену голову доктора Рудольфа, яка
вiд шкандибання ритмiчно похиту ться на лiвий бiк. У руках у нього видно
кiнчики iнструментiв, а в спинi чи бiль сорому, чи задуму, чи
непорозумiння.
Коли вiн зника за кущами, принцеса Елiза помалу вiдходить од вiкна,
сiда в той самий фотель, що сидiла пiд час салюту, i так само заплющу
очi, закинувши голову назад.
Неспокiй i тоскна порожнеча гудуть у всьому тiлi, як завивання вiтру в
старiй, покинутiй каплицi. Самотньо й тужно, як пiсля вiд!©зду дорого©
людини на малесенькiй безлюднiй станцiйцi.
От i побачила! От i радiла, що коронка не знайшлась. От так i треба ©й.
Ну що ж, тим краще! А навiть, може, i треба тiльки так бачити? Бо як же
iнакше?
Але у вiдповiдь на це в щоки гаряче шуга кров i наче хтось чужий
просову , як фотографiчний знiмок, у мозок шматочок сну цi © ночi.
Принцеса Елiза безсило приплющу очi й раптом зараз же живо поверта ©х
у той бiк, звiдки в них гострими голочками червонуватого блиску вдарилося
щось металiчне. На фотелi пiд дзвiнком жовтяво-червоно поблиску якийсь
довгенький, тонесенький iнструмент.
Князiвна Елiза швидко вста , озира ться й пiдходить до фотеля. Це -
маленькi, чепурненькi щипчики з жовтого металу. Принцеса бере ©х у руки й
розгляда . Боже, якi смiшнi, якi зворушливо на©внi щипчики! Ну, що ж ними
можна робити в електротехнiцi?!
I раптом принцеса помалу пiдносить зворушливо на©внi щипчики до уст i
довго сто©ть так, заплющивши очi. Потiм злякано розплющу ©х, дивиться на
дверi i, сховавши щипчики в руцi, поспiшно йде до спальнi. Там вийма ту
шкатулку, в якiй була коронка Зiгфрiда, i на ©© мiсце кладе щипчики, якими
нiчого не можна зробити в електротехнiцi.
***
Крiзь гуркiт, дзвякiт, скрегiт мiста пробира ться гунява, схлиплива
мелодiя катеринки, - обiдрана старчиха з проваленим носом серед ярмарку
дiлового, заклопотаного натовпу.
Макс раптом переста писати й слуха .
От схлипу й гунявить катеринка. I яким нiжним сумом вi од цi ©
гунявостi, коли подума ш, що завтра, може, ти будеш мертвий i нiколи
нiколи не почу ш ©©, i який той зворушливо-гарний клаптик передвечiрнього
неба, зеленкуватий, з малиновими переливами, високий-високий, з клубочками
хмаринок, як сивi кучерi дiдуся. Це ж - життя. I ця катеринка, i клаптик
неба, i стара обгризена зубна щiточка, яку панi Голтман усе десь знаходить
i неодмiнно кладе йому на комодi, i подовгувата пишна куверта Сузанни з
коротенькою прощальною записочкою; i статут Iнараку; i опухи шпалер,
подiбних до мiхурiв ошпареного тiла, все ж це життя, все повне свого
змiсту й сво © краси. Всього цього може вже не бути сьогоднi, завтра,
через тиждень.
Гуде, скреготить, дзвяка , труситься, як у пропасницi, Берлiн.
Невинно-лагiдно кучерявляться малиновi хмаринки. Лопотять мотори вгорi,
внизу, з бокiв. Гуняво схлипу старим-старим романсом катеринка i часом
по-старечому збива ться й кашля .
Макс стрiпу надокучливий хвилястий чуб i пише далi. Вмить iзлякано
пiдкида головою й поспiшно дивиться на годинник. О нi, засiдання о
восьмiй, ще якихось двi години. Можна далi.
Але в дверi обережно хтось стука . Макс нетерпляче, досадливо кривиться
й озира ться.
Тiна. Синя суконька, зелененький жакет i фiолетовий, загонистий
капелюшок. Ех, франтиха! Сузанна аж здригнулась би, наче шматочок скла
розгризла б, побачивши тебе. А в руцi зовсiм новенька, цiлком модна й
дорога торбинка.
Тiна мовчки пiдходить до Макса й дитячим жестом пода йому руку. Макс,
не встаючи, потиску твердi, шорсткi пальцi й пильно дивиться в гарненьке,
горбоносе личко Тiни. Еге, та вона п'яненька! Темно-синi очi каламутнi,
широкi губи мокрi, маснi, з-пiд загонистого капелюшка вибиваються темнi,
свердликом покрученi пасма волосся Де ж це вона так зарання?
- Ну, як ся ма те, Тiно? Що новенького?
Тiна мовчки вередливо випина нижню вогку губу й сiда збоку столу на
стiлець, зараз же витягнувши тонкi, гарнi ноги в дорогих, модних панчохах
i граючи ними.
- Щось вас давненько не видно було, Тiно?
Тiна несподiвано показу йому кiнчик язика i смi ться. Зуби в не©
квадратовi, рiдкi й жовтi, зовсiм як у панi Надель.
- Гуляла! - раптом сердито каже вона зараз же пiсля смiху i з викликом