Страница:
темне, непроглядне, все чорна, густа безодня. Зникло колишн величезне
вiяло сяйна над Берлiном. З дитинства, з перших крокiв доктора Рудольфа по
аемлi воно щовечора стояло там, за садом, воно було не людським витвором,
а явищем природи. I от нема. Чорна шершава сажа там. Так само, як у горах,
як на полi, як десь у безлюднiй холоднiй пустелi.
Доктор Рудольф обережно несе каганець, стараючись не розхлюпати й не
придушити дорогоцiнно© жовтенько© квiточки, що так смердюче пахне з пiд
пальто. Отак десятки тисяч лiт тому брела людина вiд чужо© печери до
сво ©, позичивши вогню.
Скреготить зубами замок дверей. Нiжно и солодко попахуе чужим духом iз
лабораторi©.
Доктор Рудольф поспiхом ставить каганець на стiл i огляда все навкруги
Чисто-чисто все прибране, нiде нi забуто© читано© книжки, нi квiточки, нi
шпильки - нiчого-нiчого. Тiльки цей нiжний теплий запах.
Клiпа гнотик каганця. Гойда ться густа тьма в далеких кутках
лабораторi©, жовто й тьмяно виринають iз не© блиски апаратiв i знову
поринають.
Нiякiсiнького, нi найменшого слiду ©© перебування тут!
Доктор Рудольф пiдходить до вiкна, розчиня , впуска до хати задумливий
мокрий шелест дощику. Тиша. Неймовiрна тиша Iз сяйвом помер i вiчний,
невпинний, глухий гуркiт Берлiна, що, як величезний водоспад, здавався теж
явищем само© природи Зник. Чорна, густа, нiма сажа.
Доктор Рудольф зачиня вiкно, сiда в фотель, подарований колись графом
Елленбергом, i стомлено опира голову на руку.
Каганець iз усi © сили самовiддано бореться iз тьмою, що хвилями суне
на нього з усiх бокiв, одмаху ться, трiщить, клiпа , кличе на помiч, а
доктор Рудольф непорушне, зацiпенiло сидить i нiчого не бачить.
***
Ранок вогкий, понурий, заплаканий. Туман брудним серпанком розвiсився
мiж деревами саду й сушиться пiд дощем.
Доктор Рудольф довго, сильно крутить держальце апарата, накривши голову
пальтом, щоб не випустити теплоти енергi©, i час од часу висува шухляду
нi, ще нема як слiд червоняво© фiалковостi.
А пiсля снiданку йде до будинку. Слiд було б поголитися, пiдстригтися
(аж нiяково показуватися матерi таким брудно-зарослим, з якимсь пiр'ям на
щоках), але бритву забув у Кравт-вурста, а голярiв же тепер нема .
До веранди доктор Рудольф пiдходить iз боково© алейки - хто зна , хто
там тепер на верандi, може, хтось бiлизну пере та, побачивши його,
зляка ться й знову втече.
З саду бiжить дво якихось молодих людей з оберемками трави в руках.
Дiвчина й парубок. Дiвчина раптом тика всiм оберемком у лице парубковi,
регочеться, вiдбiга вбiк i показу язика. Парубок незручно, помалу
витира лице то об одне плече сво , то об друге, посмiха ться i вмить
стриба до дiвчини. Вона дико скрику , притуля траву до грудей i вихором
летить до ганку, маючи в мокрому повiтрi довгими, розпатланими пасмами
волосся. З гуркотом, тупотом i реготом парочка вибiга нагору сходами й
зника .
Це, очевидно, тi, що живуть тепер у Трудиних покоях, друкарi.
На верандi нiкого не видно, навiть ванночки й бiлизни викручено© вже
нема .
Доктор Рудольф обережно вiдчиня дверi, входить i прислуха ться. Нi, i
в кухнi нiкого не чути. Вони варять по черзi. Чия ж черга сьогоднi?
Вiн сто©ть якийсь час непорушне, потiм так само тихенько виходить у
сад. З саду вiд свiжонасипаних горбiв ями поважно посува ться чудернацька
постать: на нiй пишний генеральський, старовинно© форми мундир (очевидно,
взятий iз скринь Елленбергiв), спортсменськi вузенькi штани, жовтi краги й
на грудях наймодернiше жабо. Постать на ходу одверто застiба ться,
безжурно посвистуючи й оглядаючи небо з усiх бокiв. Голова в не© кругла,
лиса, з пучками попелясто-жовтого волосся над вухами, з двома виразними
круглими нiздрями кирпатого носа й товстими губами. Мундир "генераловi"
трохи завеликий, але вiн козакувато випира груди, гра плечима й твердим,
певним, трохи недбалим вiйськовим кроком iде але ю, посвистуючи й
докiнчуючи свiй туалет.
Доктор Рудольф виходить на вулицю iз сво © хвiртки. Колись чистенька,
затишна вуличка тепер брудна, засмiчена папером, листям, гно м,черепками.
I знову кида ться у вiчi: весь Берлiн такий самий - мокрий, брудний,
засмiчений, погризений i подертий. I моторошно тихий. Нi рявкання
автомобiлiв, нi гуркоту бендюгiв, нi ляскоту й дзвону трамва©в, нi шипiння
повiтряницi, нiяких екiпажiв, нiякого руху. На тротуарах то там, то тут
випущенi кишки бога Бахуса: побитi пляшки вiд вина, розтрощенi бочки,
бляшанки з консервiв, ви©денi й вилизанi псами. Бiля банок цiлi купи
подертих паперiв i грошових банкнотiв. Тисячнi, десятитисячнi бiлети
валяються, потоптанi ногами, - шматки непотрiбного паперу. Всi магазини
порозчинюванi навстiж, з побитими вiкнами й дверима, з голими полицями й
купами подертого шаперу, трiсок, соломи.
На вулицях часом тягнуться позриванi телефоннi дроти, стоять покинутi
авто, з яких поздирано шкiряну оббивку - мокрi, пообгризуванi кiстяки -
iнодi валя ться труп коня, напiвз'©дений собаками й котамiи. Коли-не-коли
попадаються люди на двоколесах старовинного типу, що крутяться ногами.
Вони за-доволено поглядають на нещасних пiшоходiв, готовi до бою за свiй
привiлей з усяким, хто б хотiв одяяти його в них.
Церкви розчиненi, але порожнi, з них часом виходять собаки з
пiдiбганими пiд себе хвостами, здичавiлi, лякливi й лютi. Недобудованi
будiвлi розвалюються, загрожуючи звалитись i завалити всю вулицю.
Людей на вулицi мало. Нема ©м куди йти, нема куди поспiшати.
Доктор Рудольф пiдходить до Трудино© вiлли, виходить мармуровими
сходами на парадний ганок i дзвонить. Тихо. Мина хвилина-двi, нiяких
крокiв не чути. Доктор Рудольф дзвонить iще раз i жде. Потiм згаду , що
дзвiнки тепер не можуть дзвонити, i пробу вiдчинити дверi. Замкненi. Вiн
почина стукати пальцем, потiм кулаком, далi передком чобота.
Нарештi хтось, не хапаючись, пiдходить до дверей, довго довба ться в
замку, потiм одсува якiсь засуви - i нарештi дверi вiдчиняються. Перед
доктором Рудольфом сто©ть невеличка постать на тоненьких нiжках iз великою
кудлатою головою в окулярах з одним розбитим склом. Вона трима в руках
залiзний лом (засув, очевидно!), мружить очi на доктора Рудольфа,
пригляда ться, не пiзна .
- Вам кого треба?1
- Я хотiв би бачити пана Макса Штора. Вiн, зда ться, тут мешка ?
- Ага, Штора В такому разi увiходьте. Iдiть до холу, потiм сходами
нагору й там гукайте на нього. Вiн вискочить iз сво © кiмнати. Якщо не
спить iще.
Доктор Рудольф увiходить до холу, а чоловiчок у розбитих окулярах iз
головою пуделя знову засува ломом дверi.
Нагорi доктор Рудольф зупиня ться й безпорадно озира ться на всi боки.
Дверей багато, всi позачинюванi, за якими саме Макс - невiдомо. Доктор
Рудольф обережно кашля й прислуха ться. Знизу глухо чу ться гомiн голосiв
- то, мабуть, той кудлатий чоловiк iз кимсь балака . А тут тихо.
Доктор Рудольф голоснiше кашля , ходить повз дверi, стараючись
тупотiти. Анiтелень!
Тодi доктор Рудольф набира ться духу й голосно каже в якiсь дверi:
- Макс Штор! Тут?
Десь iзбоку вiдчиняються дверi, i на порозi з'явля ться постать Макса.
Постать, побачивши доктора Рудольфа, несамовито кида ться до нього, реве,
хапа в обiйми, мне, душить, кричить, крутить по коридору. З iнших дверей
вибiгають iще якiсь жiночi й чоловiчi постатi, теж кидаються до доктора
Рудольфа, теж мнуть, душать його, кричать, гукають униз, миготять перед
ним зубами, радiсними очима, розкудовченим волоссям. Потiм маса рук тягне
його вниз, трохи не скочуючись по сходах купою тiл, i майже вносить його у
велику залу.
Тут трохи всi - i Рудольф, i Макс, i купа тiл - отямлюються Вони тiльки
перестають його душити й тягти, але всi стоять тiсним колом круг нього й
засипають, як поклонницi квiтками спiвака, питаннями, привiтаннями,
вигуками.
Тут же й Труда, вся в червоному, як пуп'янок дикого маку, з чорною
головою й синьою родинкою коло вуха. Радiсно збентежена, з хлоп'ячими,
розмашистими рухами.
Нарештi Рудольфа знайомлять з усi ю купою облич. Це все - сво©. Колишнi
iнаракiсти. Оце члени колись такого страшного Центрального Бюро Iнараку:
доктор Шпiндлер, що вiдчиняв дверi Рудi, його дружина Клара, доктор Тiле.
Коли впали всi фортецi Об' днаного Банку, самi собою розчинилися дверi
тюрем - i всi "злочинцi" спокiйнiсiнько розiйшлися собi по домiвкх. Але
помешкання цих товаришiв уже захопили iншi люди, i вони тепер поки що
оселились тут.
Ну, цей - колишнiй капiталiст, буржуй, ранть й фабрикант гудзикiв, пан
Душнер. Тепер просто мешканець землi. А це - колишнi артисти оперового
радiоателье, що постачало знаменитi оперовi вистави на весь свiт. Тепер
пани Грумбах, Ган i панна Вайс заселяють частину долiшнього поверху разом
iз Iнараком. Ще дво пожильцiв цього дому, але вони по©хали з возиком по
свiжу траву для комуни - сьогоднi ©хня черга.
Рудольф уклоня ться комунi, комуна йому, панна Вайс церемонно робить
реверанс i б' по жовтiй, надзвичайно блискучiй, як вишлiфувати, лисинi
пана Гана, який теж робить реверанс. А Макс iзнову хапа в обiйми Рудi й
крутить ним по залi. Труда сердито ловить його за руки й блага всiх
спинити "скаженого".
- У доктора ж Штора нога була зламана! Максе! Годi, я вам кажу! Чу те:
нога! В Рудi нога!
Ах нога? Правда! Ух, чор-рт, дiйсно ж нога!
- Рудi, ради бога, прости! Панове, фотель-трон! Рудi, сюди, голубчику,
сюди.
Рудi всаджують у глибокий спокiйний фотель, а самi всi лягають круг
нього на килимi.
- Тепер тихо! Рудi, говори! Все докладно, вiд самого початку. Де, як,
коли - все-все. Тiле, ви матимете кару на пiдставi другого параграфа
конституцi©. Кларо, заспокойте ви цього екс-детектива! Рудi, ти не думай,
ради бога, що ти зйов попав до божевiльнi. Ми це так iз радостi, а
звичайно бува мо трохи тихiшi. Ну, починай!
Рудi замiшано загрiба волосся й огляда поверненi до нього вгору
смiхотливi, привiтнi, чекаючi обличчя. Та йому, власне, нема чого
розповiдати. От у них далеко бiльше.
- Нi, нi, спочатку ти, а потiм ми!
- Та й у нас теж нема чого.
- Наше розповiдання теж коротке буде!
- Тихо, панове! Ну, Рудi!
Нема ради, мусить Рудi розповiдати. Але, дiйсно, його оповiдання
виходить зовсiм коротеньке. Та й що там цiкавого? Упав, зламав ногу,
лежав. Тут цiлий Берлiн, цiлий свiт упав i лежить. I що зламав - тiльки
ногу чи всього себе, от це цiкаво, от це Рудi хотiв би почути.
- О, в такому разi слово належить людинi Шпiндлеровi. (Май на увазi.
Рудi, - всi чини, титули й таке iнше скасованi. Тепер тiльки людина,
тварина й рослина). Отже, людина Шпiндлер ма слово, бо колись, у минулiй
ерi земно© планети, вiн приладнував свiй мозок до витвору теорiй i легко
може зробити всякий прогноз. Людина Шпiндлер, ваше слово!
Збоку Рудольфових нiг чу ться задумливе бурмотiння:
- Власне, чи можна ще Шпiндлера залiчити до категорi© людини?
Шпiндлер ста на колiна, важно поправля розбитi окуляри й нахиля ться.
- Людино Гане, хоч ви дiйсно ма те прiзвище, яке да пiдставу
сумнiватися щодо вашого права на назву людини, але я тепер не хочу знiмати
цього спiрного питання. Одначе, оскiльки мiй спосiб зносин iз людьми поки
що носить усi ознаки так звано© людсько© мови, я прошу паважне зiбрання не
заглиблюватися у зачеплене людиною Ганом питання й перейти над ним до
порядку дня.
Вiн поважно вiдсува на зiбране в ряснi зморшки чоло одноокi окуляри й
серйозно, строго огляда всiх. I доктор Рудольф не може розiбрати, чи вiн,
дiйсно, поважно говорить, чи глузу ; а як глузу , то з кого: з доктора
Рудольфа, невдалого, жалюгiдного "трiумфатора", чи з себе, чи з усiх
людей?
- Отже, увага, панове! Чи то пак - iстоти! Високоповажний наш великий
учений питання поставив хоч не науково ясно, але по-мистецьки виразно...
Доктор Рудольф зiщулено червонi : розумi ться, це глум iз нього.
- Що... Що зломив собi свiт? На пiдставi того маленького факту, який ми
ма мо щастя в даний момент спостерiгати в цiй чудовiй залi, а саме - що
ми, не зовсiм божевiльнi iстоти {я не кажу "люди", бо це ще спiрне
питання, i я тримаюсь зовсiм iншо© теорi©), що ми зранку покотом лежимо на
пiдлозi й при мно фiлософу мо, на пiдставi цього вже факту ми можемо з
певнiстю сказати, що щось таке зламалось у нас чи в усього людського
колишнього свiту - це все одно. Що ж зламалось, мо© високоповажнi iстоти?
Шпiндлер гумористично-гордо закида пуделячу голiвку догори и з пафосом
досвiдченого оратора робить паузу.
Iстоти чекають iз таким лiнивим вибачливим усмiхом, з яким чекають
глядачi багато разiв чуваного ними, улюбленого актора-комiка.
- Зламалася, мо© iстоти, вiсь, на якiй крутився вiз необхiдностi. Вiз
перекинувся - i людство гепнуло з царства конечностi в царство свободи.
- Х-хе!
- Одначе!
- Умгу! Дяку мо красненько!
Шпiндлер зручнiш склада ноги по-турецькому.
- Так, мо© iстоти, в царство свободи. Вашi посмiшки й вигуки, не
забарвленi захватом, доказують тiльки те, що процес гепання був не зовсiм
повiльний, i ваша психiка ще не зовсiм приладналася до нового стану.
Одначе, що ж це за стан, мо© дорогi cпiвicтоти?
- От власне!
Шпiндлер поправля окуляри й строго по черзi обводить чекаючi обличчя,
немов перевiряючи самого себе.
- Моя гiпотеза щодо цього, мо© любi спiвiстоти, зда ться вашим мозкам,
ще не зовсiм звiльненим од людського способу думання, трохи... смiливою.
Одначе я берусь довести ©© математично.
- Будь ласка! Тiльки швидше.
- Швидкiсть не завсiгди ознака iстини. Отже, моя гiпотеза проста й
ясна! наш теперiшнiй стан стан... богiв. Ми стали богами, мо© iстоти!
Дозвольте поздоровити вас!
Шпiндлер поважно й серйозно хита всiм голiвкою.
- I вас також!
- Бр-раво, Шпiндлере!
- Дяку мо!
- Генiальна гiпотеза!
Але Шпiндлер не задовольня ться цими висловами признання сво ©
гiпотези. Вiн пiдносить руку й просить уваги.
- Панове, вашi надмiрно веселi вигуки все ж таки доказують, що ви ще не
зовсiм перейшли з одного стану в другий. Але що ви - боги, то вигукуйте -
не вигукуйте, а це так. I я серйозно, цiлком серйозно, панове, вам
повторяю, що ми - боги. Без нiяких жартiв i дотепiв.
- Шпiндлерчику, ради бога, не лякайте!
- Богам, колего, не личить лякатися, i постарайтеся позбавитися цього
людського пережитку. Тим паче, що страшною нiчого, як виявля ться, в
божеському станi нема . Мо© панове, ви зволите все ж таки смiятися. Я ж
вам без смiху ще раз заявляю, що наш стан iнакше, як станом богiв,
визначити неможливо. I я це вам зараз математично доведу.
- О, будь ласка!
- Зараз. Прошу уваги.
Кудлатий пудель у позi Будди на мент приплющу очi й зараз же розплющу
©х. I знову доктор Рудольф не зна , чи жарту вiн, чи серйозно говорить, i
коли жарту , то з кого.
- Як вам вiдомо, мо© дорогi спiвiстоти, речi найкраще пiзнавати з
порiвняння. Правда? Отже, зробимо маленьке порiвняння мiж богами, людьми й
нами. Вiзьмiмо, наприклад, таку форму буття людей, як громада. В людей ця
форма iснування в цiлiй iсторi© людства була така необхiдна, як кругла
лiнiя лисини бога Гана. Людина - громадська тварина, так читали ми в усiх
пiдручниках природознавства. Держава, класи, партi©, уряди, лiги,
товариства - все це необхiднi вияви цi © форми буття людини. Тепер я вас
питаю чи чули ни коли-небудь про iснування держав, парламентiв, партiй,
товариств i яких-будь органiзацiй у богiв? Та сама думка про це вважалася
в людей за глум i образу релiгi©. I тепер питання, в нас держава,
партi©, парламенти чи якi-небудь органiзацi©? Я сподiваюсь, нiхто з нас не
наважиться кинути образу нашому божеському становi й не буде насилувати
дiйснiсть. У нас громади нема . Ми - iстоти безгромадськi, бездержавнi,
безкласовi, безпартiйнi. Отже, ми - боги. Вiзьмiмо тепер другу рису. Як
вiдомо з пам'яток старовини, в iстот, що називалися людьми, було так зване
господарство: фабрики, банки, крамницi, бюро, грошi, векселi, акцi© й маса
всяких iнших кумедних речей. Дозвольте спитати: в богiв коли-небудь було
що-небудь подiбне? Нi в одного авторитета, досконально знайомого iз
звичаями богiв, ви не зустрiнете нiякого натяку на господарство. Коли ще
мiг би бути який-небудь сумнiв щодо акцiй i ренти, то щодо фабрик i
майстерень нiякого сумнiву бути не може. Характеристична ознака богiв!
нiчого не робити й годуватись нектарами чи амброзiями. I тепер прошу вас
кинути погляд на наш стан чи не повна аналогiя iз станом богiв? Включно до
нектару - сонячного хлiба? Нi? Чекайте, панове! Вiзьмiть ви ще одну
найхарактеристичнiшу рису людини. Пам'ятки старовини нам доносять, що все
свiторозумiння людей вiчно й скрiзь, усiма вiками, по всiй планетi стояло
пiд знаком етичного дуалiзму - добра й зла, святостi й грiха. Для боротьби
з грiхом у них iснували навiть цiлi органiзацi© фахiвцiв - жерцi, ченцi,
армi© спасiння, професори теологi© й таке iнше: так само, як були цiлi
органiзацi© професiйних грiшникiв - проститутки, злодi©, депутати. Все
життя цих iстот було густо обтикане заповiдями, приписами, законами,
правилами, судами, тюрмами, полiцiями. Все це мало захищати людство вiд
злочинств i грiха. Порiвняйте ж тепер iз богами нi грiхiв, нi злочинств,
отже, нi судiв, нi полiцiй, нi тюрем у них нiколи не було. А в нас? Будь
ласка, знайдiть менi не то що в Берлiнi, а в усiй вропi чи Америцi хоч
одного арештованого, хоч одного полiцiянта, хоч одну проститутку, злодiя
чи депутата. Будь ласка! А потiм: усi протирiччя й контрасти людей, як,
наприклад, владнiсть i пiдлеглiсть, зневага й пiдлесливiсть, гордiсть i
пониження, нахабство й скромнiсть, честолюбнiсть i вiдреченiсть, шикування
й злиднi, обман i простодушнiсть i тисячi всяких моральних станiв i
рiзниць, тисячi причин страждання - все це нам цiлком чуже. Нi злочинств,
нi чеснот ми не зна мо. Етичний дуалiзм людей нам абсолютно нi до чого. Ми
сто©мо по той бiк добра й зла. Що таке грiх? Ми не розумi мо, що це таке.
Молитва? Про що ми можемо молитися, хотiв би я вас запитати, мо© дорогi
колеги? Бо© для нас став цiлком зайвий. I молитва, i бог, i релiгiя були
потрiбнi людям, бо в них був грiх. Але в богiв нема нi грiхiв, нi
молитов, нi релiгi©. Отже, дозвольте вас тепер спитати: хто ми такi?
- Свинi!
Вiдповiдь Гана така меланхолiйно поважна, така спокiйно переконана,
точна й несподiвана, що боги, як петарди, вибухають реготом.
Кудлата голова пуделя ошелешено дивиться в бiк Гана крiзь розбитi
окуляри. А Ган сумно хита кому головою i твердо витриму погляд.
Доктор Рудольф, також iз увiчливостi посмiхнувцiись, дозволя собi все
ж таки спитати пана Шпiндлера, як довго може, на його думку, протягтися
цей божеський стан i чи не можна б його якось трощки змiнити.
Пан Шпiндлер, заплющивши очi, крутить головою, на його думку, цей стан
буде тягтися якраз; стiльки, скiльки iснуватиме на землi iстота, що колись
називалася людиною. Вiн не бачить тих сил, якi могли б змiнити його.
Нiяких, нiзвiдки - нi зсередини, нi зокола. Деякi на©внi люди (а таких
багато серед колишнiх iнаракiстiв, комунiстiв, соцiалiстiв та навiть
анархiстiв) пробували змiнити цей стан, умовляючи, пропагуючи, звертаючись
до совiстi, гiдностi, культурностi й тому подiбних старих речей.
Розумi ться, ©хнi спроби не мали нiякiсiнького успiху. Помилка цих на©вних
iстот у тому, що вони змiшують сучасну iстоту з колишньою людиною,
приписуючи ©й i совiсть, i гiднiсть, i культурнiсть, не розумiючи, що це -
категорi© минуло© епохи, витвiр минулих економiчних вiдносин. У сучасно©
iстоти...
Але тут Шпiндлер мусить замовкнути: десь чути глухий i сильний стукiт у
дверi. Всi обличчя моментально з зовсiм iншим виразом - серйозним, дiловим
i напруженим - повертаються в бiк грюкоту. Хто може стукати?! Знову наскок
якихось богiв по зайвi подушки й одежу?
Ган гнучко й хижо схоплю ться на ноги.
- Панове, до збро©! Дами, прошу вiдпустити ваших кавалерiв. Пане
черговий, прошу пiти до дверей.
Пан черговий, цебто бог Шпiндлер, пiдводиться й слухняно виходить iз
кiмнати, а боги кавалери неохоче й не дуже слухняно вiдриваються вiд дам i
беруться до збро©: витягають iз кишень револьвери й оглядають ©х.
Глухе буботiння за дверима холу. Грюкiт. Повiльнi кроки.
Черговий верта ться з кувертою в руцi й надзвичайним здивованням на
зарослому маленькому обличчi.
- Мо© дорогi iстоти! Я боюсь, що в життя планети вриваються якiсь
на©внi надприроднi реакцiйнi сили й хочуть завернути нас до стану людей.
Загрозлива ознака цього в мене в руках. Це, як бачите, лист. Папiр,
чорнило, адреса, - все, як було колись у людей. Ще бiльше: iстота, подiбна
до нас, принесла цього листа й не вимагала вимiну за нього - нi подушки,
нi кожуха, навiть хустки Спитала тiльки, чи тут такий i такий, оддала
листа, ввiчливо вклонилась i пiшла.
- Але кому ж лист? Кому?
- Лист по-старинному адресований: "Пановi Максовi Шторовi" .Письмо,
скiльки я собi пригадую письмо людей, належить людинi жiночого полу.
Макс здивовано й швидко пiдходить до Шпiндлера й майже вихоплю з його
рук листа. Всi пильно слiдкують за ним i всi бачать, як смуглявiсть його
вкрива ться гарячою темнiстю, коли тiльки вiн прочиту адресу.
Бог Ган многозначно кашля й зирка на богиню Вайсiвну, яка зараз же
байдуже вiдверта ться вiд Макса. Труда ж, навпаки, не зводить iз нього
чекаючих, похмурених очей.
Лист, видно, зовсiм коротенький - два-три речення й кiнець. Але Макс
хмарнi вiд них, в очах з'явля ться тривога, в руках поспiшнiсть - зовсiм
не божi прикмети.
- Я, панове, мушу зараз же йти. Рудi, ти почека ш мене тут чи, може,
хочеш пройтися трохи зi мною?
Труда бере доктора Рудольфа пiд руку й суворо заявля , що Рудi нiкуди
не пiде. Коли Макс такий неделiкатний, що може ради якогось там листа
покинути Рудi, то в iнших цього нема . Рудi лишиться тут i нiкого чекати
не буде. Макс може собi йти куди хоче.
Але Макс такий неделiкатний, що навiть не дослуху Труди до кiнця,
навiть не проща ться з Рудi й швидко виходить iз зали.
Ган запиха револьвер у кишеню i спiдлоба зирка на Шпiндлера.
- Хм! Хотiв би я знати, чи личить богам iз такою поспiшнiстю бiгати на
любовнi побачення? Як ви гада те, боже Шпiндлере? Га?
Але боговi Шлiндлеровi не дають одповiсти: панна Вайсiвна рiшуче и
бурно хапа його за руку й тягне до рояля Годi нiкчемних дебатiв i
фiлософiй! Танцювати! Це - найрозумнi ше, що можна робити.
- Шпiндлере, гранте! Маленьку бiскаю!
Шпiндлер слухняно сiда за рояль. Гойдливi, цинiчно без журнi звуки
пiдхоплюють тiла, крутять ©х по залi, вiдбиваються в томких вихилясах
плечей, задiв, нiг Труду вiдривають од доктора Рудольфа, i вiн тихенько
забива ться в куток.
Як чудно и моторошно! вони вже не вiдчувають жаху свого становища. Вони
подiбнi до людей, засуджених на смерть i звиклих до тюрми, до сво©х камер,
до само© думки про смерть. Яка в них прихована жалiсть до нього ©м
абсолютно не цiкаве все, що вони лишили там, за стiнами тюрми, але вони
говорять про це тiльки з жалю до нього, новака.
Танцюють! Iнаракiсти, соцiалiсти, буржу©, артисти, обнявшися, сплiвшися
в обiймах, перемiшавшися в одну купу розгарячених чакоханих тiл, виконують
функцiю богiв.
Задихавшись, поправляючи чорно синi розгойданi танцем кучерi, пiдбiга
Труда.
- Рудi, тiкаймо! Ходiмте до мене. Я хочу вам так багато-багато сказати.
Рудi покiрно шкандиба за Трудою. Власне, що можна "багато багато"
сказати? Але хiба не все одно? Мила Труда, вона скоса, так спiвчутливо,
тепло зирка на нього: бiдний новенький - вiн iще не звик до тюрми, йому
тоскно, тяжко, всi порядки ще здаються йому такими страшними. Треба його
розважити, заспоко©ти, потiшити.
Ах, ©й так страшно-страшно радiсно, що Рудi живий, здоровий, знайшовся.
Всi так турбувалися, так тривожилися за нього. (От у цей фотель хай сяде
Рудi, а вона приляже на канапцi - цi навiженi заморили ©© танцем). Коли
вернувся спецiально посланий за ним лiтак i заявив, що доктор Штор вилетiв
iще днiв п'ять назад на Берлiн, а милого, великого Штора все не було та й
не було, всiх охопив жах. Але шукати далi вже не було змоги, бо настали
такi подi©, що вiдсунули все Господи, що тут було! Коли б Рудi мiг був
бачити, як усе катастрофiчне, вулканiчне, валилося, ламалося, рвалося!
Залiзницi, електрика, водопровiд, телефон, пошта, трамва© моментально,
майже в один день, спинились, як тiльки стало вiдомо, що скло вже у
всiх. Наче гасло таке було. А потiм! Теж наче хто дав гасло - всi кинулись
на магазини, склади, банки. I ранiш бували випадки, але що вони в
порiвняннi з цими! Як дерли грошi, як розкидали золото, дорогоцiнне
камiння, якi оргi©, танцi, обiйми, бiйки були на вулицях. Увесь Берлiн був
цiлий тиждень, як одна божевiльня! Якi сцени! Однi плачуть, другi
регочуть, однi п'ють iз бочок вино, прощаються, другi б'ють ©х, глузують.
Один ювелiр мiльйонер упав у свойому магазинi на мiшок iз брильянтами, якi
хотiв заховати, i так ридав над ними, що його мусили обливати пивом iз
бочки. I всi ч клунками, з оберемками одежi, бiлизни, всяких речей, з
вазами, книжками, рушницями. Хто що попав, то тяг додому. А потiм -
розселення! Що це було! З центру, з небошкрябiв, з льохiв як рушила вся
маса на вiлли, на будинки багачiв. Однi до себе чужi меблi перетягують,
дру© i з сво©ми меблями в друге помешкання ©дуть. Той собi аероплана
тягне, той конi, той автомобiль. (Але нi аероплани, нi автомобiлi вже нi в
кого не працюють - нема чим рухати, всi матерiали вийшли, а нових нiхто не
робить). Одне слово, це було щось надзвичайне. Мертенс iз свого палацу
втiк. Тепер вiн живе разом iз сво©м секретарем Вiнтером, ма поганеньку
кiмнатку й сам собi воду носить, а году ться сонячним хлiбом. Нiхто його
не чiпа , i нiкому вiн не цiкавий.
Ах, що це за часи були, цi кiлька тижнiв пiсля роздачi скла! Всi були
п'яяi вiд сонячного хлiба.
Може, Рудi хотiв iз Максом пiти? Ну, добре. Але з Максом, видно, не
можна йти - вiн, очевидно, на якесь любовне побачення покликаний. Одне
слово, такий переворот, якого нi одна революцiя не зазнала. Розумi ться,
багато людей у горi й одча©. Ах, люди в свиней, у богiв, у тварин
поперетворювалися. Ну, i в богiв! Ну, i в тварин. Ну, i що ж тут такого
страшного? Ах, загине цивiлiзацiя, порозвалюються мiста, людина
повернеться в лiси й печери. Ну, а хоч би й так, то що? Чим оцi кам'янi
тюрми кращi за печери? Нi повiтря, нi сонця, нi волi, нi спокою. А в
вiяло сяйна над Берлiном. З дитинства, з перших крокiв доктора Рудольфа по
аемлi воно щовечора стояло там, за садом, воно було не людським витвором,
а явищем природи. I от нема. Чорна шершава сажа там. Так само, як у горах,
як на полi, як десь у безлюднiй холоднiй пустелi.
Доктор Рудольф обережно несе каганець, стараючись не розхлюпати й не
придушити дорогоцiнно© жовтенько© квiточки, що так смердюче пахне з пiд
пальто. Отак десятки тисяч лiт тому брела людина вiд чужо© печери до
сво ©, позичивши вогню.
Скреготить зубами замок дверей. Нiжно и солодко попахуе чужим духом iз
лабораторi©.
Доктор Рудольф поспiхом ставить каганець на стiл i огляда все навкруги
Чисто-чисто все прибране, нiде нi забуто© читано© книжки, нi квiточки, нi
шпильки - нiчого-нiчого. Тiльки цей нiжний теплий запах.
Клiпа гнотик каганця. Гойда ться густа тьма в далеких кутках
лабораторi©, жовто й тьмяно виринають iз не© блиски апаратiв i знову
поринають.
Нiякiсiнького, нi найменшого слiду ©© перебування тут!
Доктор Рудольф пiдходить до вiкна, розчиня , впуска до хати задумливий
мокрий шелест дощику. Тиша. Неймовiрна тиша Iз сяйвом помер i вiчний,
невпинний, глухий гуркiт Берлiна, що, як величезний водоспад, здавався теж
явищем само© природи Зник. Чорна, густа, нiма сажа.
Доктор Рудольф зачиня вiкно, сiда в фотель, подарований колись графом
Елленбергом, i стомлено опира голову на руку.
Каганець iз усi © сили самовiддано бореться iз тьмою, що хвилями суне
на нього з усiх бокiв, одмаху ться, трiщить, клiпа , кличе на помiч, а
доктор Рудольф непорушне, зацiпенiло сидить i нiчого не бачить.
***
Ранок вогкий, понурий, заплаканий. Туман брудним серпанком розвiсився
мiж деревами саду й сушиться пiд дощем.
Доктор Рудольф довго, сильно крутить держальце апарата, накривши голову
пальтом, щоб не випустити теплоти енергi©, i час од часу висува шухляду
нi, ще нема як слiд червоняво© фiалковостi.
А пiсля снiданку йде до будинку. Слiд було б поголитися, пiдстригтися
(аж нiяково показуватися матерi таким брудно-зарослим, з якимсь пiр'ям на
щоках), але бритву забув у Кравт-вурста, а голярiв же тепер нема .
До веранди доктор Рудольф пiдходить iз боково© алейки - хто зна , хто
там тепер на верандi, може, хтось бiлизну пере та, побачивши його,
зляка ться й знову втече.
З саду бiжить дво якихось молодих людей з оберемками трави в руках.
Дiвчина й парубок. Дiвчина раптом тика всiм оберемком у лице парубковi,
регочеться, вiдбiга вбiк i показу язика. Парубок незручно, помалу
витира лице то об одне плече сво , то об друге, посмiха ться i вмить
стриба до дiвчини. Вона дико скрику , притуля траву до грудей i вихором
летить до ганку, маючи в мокрому повiтрi довгими, розпатланими пасмами
волосся. З гуркотом, тупотом i реготом парочка вибiга нагору сходами й
зника .
Це, очевидно, тi, що живуть тепер у Трудиних покоях, друкарi.
На верандi нiкого не видно, навiть ванночки й бiлизни викручено© вже
нема .
Доктор Рудольф обережно вiдчиня дверi, входить i прислуха ться. Нi, i
в кухнi нiкого не чути. Вони варять по черзi. Чия ж черга сьогоднi?
Вiн сто©ть якийсь час непорушне, потiм так само тихенько виходить у
сад. З саду вiд свiжонасипаних горбiв ями поважно посува ться чудернацька
постать: на нiй пишний генеральський, старовинно© форми мундир (очевидно,
взятий iз скринь Елленбергiв), спортсменськi вузенькi штани, жовтi краги й
на грудях наймодернiше жабо. Постать на ходу одверто застiба ться,
безжурно посвистуючи й оглядаючи небо з усiх бокiв. Голова в не© кругла,
лиса, з пучками попелясто-жовтого волосся над вухами, з двома виразними
круглими нiздрями кирпатого носа й товстими губами. Мундир "генераловi"
трохи завеликий, але вiн козакувато випира груди, гра плечима й твердим,
певним, трохи недбалим вiйськовим кроком iде але ю, посвистуючи й
докiнчуючи свiй туалет.
Доктор Рудольф виходить на вулицю iз сво © хвiртки. Колись чистенька,
затишна вуличка тепер брудна, засмiчена папером, листям, гно м,черепками.
I знову кида ться у вiчi: весь Берлiн такий самий - мокрий, брудний,
засмiчений, погризений i подертий. I моторошно тихий. Нi рявкання
автомобiлiв, нi гуркоту бендюгiв, нi ляскоту й дзвону трамва©в, нi шипiння
повiтряницi, нiяких екiпажiв, нiякого руху. На тротуарах то там, то тут
випущенi кишки бога Бахуса: побитi пляшки вiд вина, розтрощенi бочки,
бляшанки з консервiв, ви©денi й вилизанi псами. Бiля банок цiлi купи
подертих паперiв i грошових банкнотiв. Тисячнi, десятитисячнi бiлети
валяються, потоптанi ногами, - шматки непотрiбного паперу. Всi магазини
порозчинюванi навстiж, з побитими вiкнами й дверима, з голими полицями й
купами подертого шаперу, трiсок, соломи.
На вулицях часом тягнуться позриванi телефоннi дроти, стоять покинутi
авто, з яких поздирано шкiряну оббивку - мокрi, пообгризуванi кiстяки -
iнодi валя ться труп коня, напiвз'©дений собаками й котамiи. Коли-не-коли
попадаються люди на двоколесах старовинного типу, що крутяться ногами.
Вони за-доволено поглядають на нещасних пiшоходiв, готовi до бою за свiй
привiлей з усяким, хто б хотiв одяяти його в них.
Церкви розчиненi, але порожнi, з них часом виходять собаки з
пiдiбганими пiд себе хвостами, здичавiлi, лякливi й лютi. Недобудованi
будiвлi розвалюються, загрожуючи звалитись i завалити всю вулицю.
Людей на вулицi мало. Нема ©м куди йти, нема куди поспiшати.
Доктор Рудольф пiдходить до Трудино© вiлли, виходить мармуровими
сходами на парадний ганок i дзвонить. Тихо. Мина хвилина-двi, нiяких
крокiв не чути. Доктор Рудольф дзвонить iще раз i жде. Потiм згаду , що
дзвiнки тепер не можуть дзвонити, i пробу вiдчинити дверi. Замкненi. Вiн
почина стукати пальцем, потiм кулаком, далi передком чобота.
Нарештi хтось, не хапаючись, пiдходить до дверей, довго довба ться в
замку, потiм одсува якiсь засуви - i нарештi дверi вiдчиняються. Перед
доктором Рудольфом сто©ть невеличка постать на тоненьких нiжках iз великою
кудлатою головою в окулярах з одним розбитим склом. Вона трима в руках
залiзний лом (засув, очевидно!), мружить очi на доктора Рудольфа,
пригляда ться, не пiзна .
- Вам кого треба?1
- Я хотiв би бачити пана Макса Штора. Вiн, зда ться, тут мешка ?
- Ага, Штора В такому разi увiходьте. Iдiть до холу, потiм сходами
нагору й там гукайте на нього. Вiн вискочить iз сво © кiмнати. Якщо не
спить iще.
Доктор Рудольф увiходить до холу, а чоловiчок у розбитих окулярах iз
головою пуделя знову засува ломом дверi.
Нагорi доктор Рудольф зупиня ться й безпорадно озира ться на всi боки.
Дверей багато, всi позачинюванi, за якими саме Макс - невiдомо. Доктор
Рудольф обережно кашля й прислуха ться. Знизу глухо чу ться гомiн голосiв
- то, мабуть, той кудлатий чоловiк iз кимсь балака . А тут тихо.
Доктор Рудольф голоснiше кашля , ходить повз дверi, стараючись
тупотiти. Анiтелень!
Тодi доктор Рудольф набира ться духу й голосно каже в якiсь дверi:
- Макс Штор! Тут?
Десь iзбоку вiдчиняються дверi, i на порозi з'явля ться постать Макса.
Постать, побачивши доктора Рудольфа, несамовито кида ться до нього, реве,
хапа в обiйми, мне, душить, кричить, крутить по коридору. З iнших дверей
вибiгають iще якiсь жiночi й чоловiчi постатi, теж кидаються до доктора
Рудольфа, теж мнуть, душать його, кричать, гукають униз, миготять перед
ним зубами, радiсними очима, розкудовченим волоссям. Потiм маса рук тягне
його вниз, трохи не скочуючись по сходах купою тiл, i майже вносить його у
велику залу.
Тут трохи всi - i Рудольф, i Макс, i купа тiл - отямлюються Вони тiльки
перестають його душити й тягти, але всi стоять тiсним колом круг нього й
засипають, як поклонницi квiтками спiвака, питаннями, привiтаннями,
вигуками.
Тут же й Труда, вся в червоному, як пуп'янок дикого маку, з чорною
головою й синьою родинкою коло вуха. Радiсно збентежена, з хлоп'ячими,
розмашистими рухами.
Нарештi Рудольфа знайомлять з усi ю купою облич. Це все - сво©. Колишнi
iнаракiсти. Оце члени колись такого страшного Центрального Бюро Iнараку:
доктор Шпiндлер, що вiдчиняв дверi Рудi, його дружина Клара, доктор Тiле.
Коли впали всi фортецi Об' днаного Банку, самi собою розчинилися дверi
тюрем - i всi "злочинцi" спокiйнiсiнько розiйшлися собi по домiвкх. Але
помешкання цих товаришiв уже захопили iншi люди, i вони тепер поки що
оселились тут.
Ну, цей - колишнiй капiталiст, буржуй, ранть й фабрикант гудзикiв, пан
Душнер. Тепер просто мешканець землi. А це - колишнi артисти оперового
радiоателье, що постачало знаменитi оперовi вистави на весь свiт. Тепер
пани Грумбах, Ган i панна Вайс заселяють частину долiшнього поверху разом
iз Iнараком. Ще дво пожильцiв цього дому, але вони по©хали з возиком по
свiжу траву для комуни - сьогоднi ©хня черга.
Рудольф уклоня ться комунi, комуна йому, панна Вайс церемонно робить
реверанс i б' по жовтiй, надзвичайно блискучiй, як вишлiфувати, лисинi
пана Гана, який теж робить реверанс. А Макс iзнову хапа в обiйми Рудi й
крутить ним по залi. Труда сердито ловить його за руки й блага всiх
спинити "скаженого".
- У доктора ж Штора нога була зламана! Максе! Годi, я вам кажу! Чу те:
нога! В Рудi нога!
Ах нога? Правда! Ух, чор-рт, дiйсно ж нога!
- Рудi, ради бога, прости! Панове, фотель-трон! Рудi, сюди, голубчику,
сюди.
Рудi всаджують у глибокий спокiйний фотель, а самi всi лягають круг
нього на килимi.
- Тепер тихо! Рудi, говори! Все докладно, вiд самого початку. Де, як,
коли - все-все. Тiле, ви матимете кару на пiдставi другого параграфа
конституцi©. Кларо, заспокойте ви цього екс-детектива! Рудi, ти не думай,
ради бога, що ти зйов попав до божевiльнi. Ми це так iз радостi, а
звичайно бува мо трохи тихiшi. Ну, починай!
Рудi замiшано загрiба волосся й огляда поверненi до нього вгору
смiхотливi, привiтнi, чекаючi обличчя. Та йому, власне, нема чого
розповiдати. От у них далеко бiльше.
- Нi, нi, спочатку ти, а потiм ми!
- Та й у нас теж нема чого.
- Наше розповiдання теж коротке буде!
- Тихо, панове! Ну, Рудi!
Нема ради, мусить Рудi розповiдати. Але, дiйсно, його оповiдання
виходить зовсiм коротеньке. Та й що там цiкавого? Упав, зламав ногу,
лежав. Тут цiлий Берлiн, цiлий свiт упав i лежить. I що зламав - тiльки
ногу чи всього себе, от це цiкаво, от це Рудi хотiв би почути.
- О, в такому разi слово належить людинi Шпiндлеровi. (Май на увазi.
Рудi, - всi чини, титули й таке iнше скасованi. Тепер тiльки людина,
тварина й рослина). Отже, людина Шпiндлер ма слово, бо колись, у минулiй
ерi земно© планети, вiн приладнував свiй мозок до витвору теорiй i легко
може зробити всякий прогноз. Людина Шпiндлер, ваше слово!
Збоку Рудольфових нiг чу ться задумливе бурмотiння:
- Власне, чи можна ще Шпiндлера залiчити до категорi© людини?
Шпiндлер ста на колiна, важно поправля розбитi окуляри й нахиля ться.
- Людино Гане, хоч ви дiйсно ма те прiзвище, яке да пiдставу
сумнiватися щодо вашого права на назву людини, але я тепер не хочу знiмати
цього спiрного питання. Одначе, оскiльки мiй спосiб зносин iз людьми поки
що носить усi ознаки так звано© людсько© мови, я прошу паважне зiбрання не
заглиблюватися у зачеплене людиною Ганом питання й перейти над ним до
порядку дня.
Вiн поважно вiдсува на зiбране в ряснi зморшки чоло одноокi окуляри й
серйозно, строго огляда всiх. I доктор Рудольф не може розiбрати, чи вiн,
дiйсно, поважно говорить, чи глузу ; а як глузу , то з кого: з доктора
Рудольфа, невдалого, жалюгiдного "трiумфатора", чи з себе, чи з усiх
людей?
- Отже, увага, панове! Чи то пак - iстоти! Високоповажний наш великий
учений питання поставив хоч не науково ясно, але по-мистецьки виразно...
Доктор Рудольф зiщулено червонi : розумi ться, це глум iз нього.
- Що... Що зломив собi свiт? На пiдставi того маленького факту, який ми
ма мо щастя в даний момент спостерiгати в цiй чудовiй залi, а саме - що
ми, не зовсiм божевiльнi iстоти {я не кажу "люди", бо це ще спiрне
питання, i я тримаюсь зовсiм iншо© теорi©), що ми зранку покотом лежимо на
пiдлозi й при мно фiлософу мо, на пiдставi цього вже факту ми можемо з
певнiстю сказати, що щось таке зламалось у нас чи в усього людського
колишнього свiту - це все одно. Що ж зламалось, мо© високоповажнi iстоти?
Шпiндлер гумористично-гордо закида пуделячу голiвку догори и з пафосом
досвiдченого оратора робить паузу.
Iстоти чекають iз таким лiнивим вибачливим усмiхом, з яким чекають
глядачi багато разiв чуваного ними, улюбленого актора-комiка.
- Зламалася, мо© iстоти, вiсь, на якiй крутився вiз необхiдностi. Вiз
перекинувся - i людство гепнуло з царства конечностi в царство свободи.
- Х-хе!
- Одначе!
- Умгу! Дяку мо красненько!
Шпiндлер зручнiш склада ноги по-турецькому.
- Так, мо© iстоти, в царство свободи. Вашi посмiшки й вигуки, не
забарвленi захватом, доказують тiльки те, що процес гепання був не зовсiм
повiльний, i ваша психiка ще не зовсiм приладналася до нового стану.
Одначе, що ж це за стан, мо© дорогi cпiвicтоти?
- От власне!
Шпiндлер поправля окуляри й строго по черзi обводить чекаючi обличчя,
немов перевiряючи самого себе.
- Моя гiпотеза щодо цього, мо© любi спiвiстоти, зда ться вашим мозкам,
ще не зовсiм звiльненим од людського способу думання, трохи... смiливою.
Одначе я берусь довести ©© математично.
- Будь ласка! Тiльки швидше.
- Швидкiсть не завсiгди ознака iстини. Отже, моя гiпотеза проста й
ясна! наш теперiшнiй стан стан... богiв. Ми стали богами, мо© iстоти!
Дозвольте поздоровити вас!
Шпiндлер поважно й серйозно хита всiм голiвкою.
- I вас також!
- Бр-раво, Шпiндлере!
- Дяку мо!
- Генiальна гiпотеза!
Але Шпiндлер не задовольня ться цими висловами признання сво ©
гiпотези. Вiн пiдносить руку й просить уваги.
- Панове, вашi надмiрно веселi вигуки все ж таки доказують, що ви ще не
зовсiм перейшли з одного стану в другий. Але що ви - боги, то вигукуйте -
не вигукуйте, а це так. I я серйозно, цiлком серйозно, панове, вам
повторяю, що ми - боги. Без нiяких жартiв i дотепiв.
- Шпiндлерчику, ради бога, не лякайте!
- Богам, колего, не личить лякатися, i постарайтеся позбавитися цього
людського пережитку. Тим паче, що страшною нiчого, як виявля ться, в
божеському станi нема . Мо© панове, ви зволите все ж таки смiятися. Я ж
вам без смiху ще раз заявляю, що наш стан iнакше, як станом богiв,
визначити неможливо. I я це вам зараз математично доведу.
- О, будь ласка!
- Зараз. Прошу уваги.
Кудлатий пудель у позi Будди на мент приплющу очi й зараз же розплющу
©х. I знову доктор Рудольф не зна , чи жарту вiн, чи серйозно говорить, i
коли жарту , то з кого.
- Як вам вiдомо, мо© дорогi спiвiстоти, речi найкраще пiзнавати з
порiвняння. Правда? Отже, зробимо маленьке порiвняння мiж богами, людьми й
нами. Вiзьмiмо, наприклад, таку форму буття людей, як громада. В людей ця
форма iснування в цiлiй iсторi© людства була така необхiдна, як кругла
лiнiя лисини бога Гана. Людина - громадська тварина, так читали ми в усiх
пiдручниках природознавства. Держава, класи, партi©, уряди, лiги,
товариства - все це необхiднi вияви цi © форми буття людини. Тепер я вас
питаю чи чули ни коли-небудь про iснування держав, парламентiв, партiй,
товариств i яких-будь органiзацiй у богiв? Та сама думка про це вважалася
в людей за глум i образу релiгi©. I тепер питання, в нас держава,
партi©, парламенти чи якi-небудь органiзацi©? Я сподiваюсь, нiхто з нас не
наважиться кинути образу нашому божеському становi й не буде насилувати
дiйснiсть. У нас громади нема . Ми - iстоти безгромадськi, бездержавнi,
безкласовi, безпартiйнi. Отже, ми - боги. Вiзьмiмо тепер другу рису. Як
вiдомо з пам'яток старовини, в iстот, що називалися людьми, було так зване
господарство: фабрики, банки, крамницi, бюро, грошi, векселi, акцi© й маса
всяких iнших кумедних речей. Дозвольте спитати: в богiв коли-небудь було
що-небудь подiбне? Нi в одного авторитета, досконально знайомого iз
звичаями богiв, ви не зустрiнете нiякого натяку на господарство. Коли ще
мiг би бути який-небудь сумнiв щодо акцiй i ренти, то щодо фабрик i
майстерень нiякого сумнiву бути не може. Характеристична ознака богiв!
нiчого не робити й годуватись нектарами чи амброзiями. I тепер прошу вас
кинути погляд на наш стан чи не повна аналогiя iз станом богiв? Включно до
нектару - сонячного хлiба? Нi? Чекайте, панове! Вiзьмiть ви ще одну
найхарактеристичнiшу рису людини. Пам'ятки старовини нам доносять, що все
свiторозумiння людей вiчно й скрiзь, усiма вiками, по всiй планетi стояло
пiд знаком етичного дуалiзму - добра й зла, святостi й грiха. Для боротьби
з грiхом у них iснували навiть цiлi органiзацi© фахiвцiв - жерцi, ченцi,
армi© спасiння, професори теологi© й таке iнше: так само, як були цiлi
органiзацi© професiйних грiшникiв - проститутки, злодi©, депутати. Все
життя цих iстот було густо обтикане заповiдями, приписами, законами,
правилами, судами, тюрмами, полiцiями. Все це мало захищати людство вiд
злочинств i грiха. Порiвняйте ж тепер iз богами нi грiхiв, нi злочинств,
отже, нi судiв, нi полiцiй, нi тюрем у них нiколи не було. А в нас? Будь
ласка, знайдiть менi не то що в Берлiнi, а в усiй вропi чи Америцi хоч
одного арештованого, хоч одного полiцiянта, хоч одну проститутку, злодiя
чи депутата. Будь ласка! А потiм: усi протирiччя й контрасти людей, як,
наприклад, владнiсть i пiдлеглiсть, зневага й пiдлесливiсть, гордiсть i
пониження, нахабство й скромнiсть, честолюбнiсть i вiдреченiсть, шикування
й злиднi, обман i простодушнiсть i тисячi всяких моральних станiв i
рiзниць, тисячi причин страждання - все це нам цiлком чуже. Нi злочинств,
нi чеснот ми не зна мо. Етичний дуалiзм людей нам абсолютно нi до чого. Ми
сто©мо по той бiк добра й зла. Що таке грiх? Ми не розумi мо, що це таке.
Молитва? Про що ми можемо молитися, хотiв би я вас запитати, мо© дорогi
колеги? Бо© для нас став цiлком зайвий. I молитва, i бог, i релiгiя були
потрiбнi людям, бо в них був грiх. Але в богiв нема нi грiхiв, нi
молитов, нi релiгi©. Отже, дозвольте вас тепер спитати: хто ми такi?
- Свинi!
Вiдповiдь Гана така меланхолiйно поважна, така спокiйно переконана,
точна й несподiвана, що боги, як петарди, вибухають реготом.
Кудлата голова пуделя ошелешено дивиться в бiк Гана крiзь розбитi
окуляри. А Ган сумно хита кому головою i твердо витриму погляд.
Доктор Рудольф, також iз увiчливостi посмiхнувцiись, дозволя собi все
ж таки спитати пана Шпiндлера, як довго може, на його думку, протягтися
цей божеський стан i чи не можна б його якось трощки змiнити.
Пан Шпiндлер, заплющивши очi, крутить головою, на його думку, цей стан
буде тягтися якраз; стiльки, скiльки iснуватиме на землi iстота, що колись
називалася людиною. Вiн не бачить тих сил, якi могли б змiнити його.
Нiяких, нiзвiдки - нi зсередини, нi зокола. Деякi на©внi люди (а таких
багато серед колишнiх iнаракiстiв, комунiстiв, соцiалiстiв та навiть
анархiстiв) пробували змiнити цей стан, умовляючи, пропагуючи, звертаючись
до совiстi, гiдностi, культурностi й тому подiбних старих речей.
Розумi ться, ©хнi спроби не мали нiякiсiнького успiху. Помилка цих на©вних
iстот у тому, що вони змiшують сучасну iстоту з колишньою людиною,
приписуючи ©й i совiсть, i гiднiсть, i культурнiсть, не розумiючи, що це -
категорi© минуло© епохи, витвiр минулих економiчних вiдносин. У сучасно©
iстоти...
Але тут Шпiндлер мусить замовкнути: десь чути глухий i сильний стукiт у
дверi. Всi обличчя моментально з зовсiм iншим виразом - серйозним, дiловим
i напруженим - повертаються в бiк грюкоту. Хто може стукати?! Знову наскок
якихось богiв по зайвi подушки й одежу?
Ган гнучко й хижо схоплю ться на ноги.
- Панове, до збро©! Дами, прошу вiдпустити ваших кавалерiв. Пане
черговий, прошу пiти до дверей.
Пан черговий, цебто бог Шпiндлер, пiдводиться й слухняно виходить iз
кiмнати, а боги кавалери неохоче й не дуже слухняно вiдриваються вiд дам i
беруться до збро©: витягають iз кишень револьвери й оглядають ©х.
Глухе буботiння за дверима холу. Грюкiт. Повiльнi кроки.
Черговий верта ться з кувертою в руцi й надзвичайним здивованням на
зарослому маленькому обличчi.
- Мо© дорогi iстоти! Я боюсь, що в життя планети вриваються якiсь
на©внi надприроднi реакцiйнi сили й хочуть завернути нас до стану людей.
Загрозлива ознака цього в мене в руках. Це, як бачите, лист. Папiр,
чорнило, адреса, - все, як було колись у людей. Ще бiльше: iстота, подiбна
до нас, принесла цього листа й не вимагала вимiну за нього - нi подушки,
нi кожуха, навiть хустки Спитала тiльки, чи тут такий i такий, оддала
листа, ввiчливо вклонилась i пiшла.
- Але кому ж лист? Кому?
- Лист по-старинному адресований: "Пановi Максовi Шторовi" .Письмо,
скiльки я собi пригадую письмо людей, належить людинi жiночого полу.
Макс здивовано й швидко пiдходить до Шпiндлера й майже вихоплю з його
рук листа. Всi пильно слiдкують за ним i всi бачать, як смуглявiсть його
вкрива ться гарячою темнiстю, коли тiльки вiн прочиту адресу.
Бог Ган многозначно кашля й зирка на богиню Вайсiвну, яка зараз же
байдуже вiдверта ться вiд Макса. Труда ж, навпаки, не зводить iз нього
чекаючих, похмурених очей.
Лист, видно, зовсiм коротенький - два-три речення й кiнець. Але Макс
хмарнi вiд них, в очах з'явля ться тривога, в руках поспiшнiсть - зовсiм
не божi прикмети.
- Я, панове, мушу зараз же йти. Рудi, ти почека ш мене тут чи, може,
хочеш пройтися трохи зi мною?
Труда бере доктора Рудольфа пiд руку й суворо заявля , що Рудi нiкуди
не пiде. Коли Макс такий неделiкатний, що може ради якогось там листа
покинути Рудi, то в iнших цього нема . Рудi лишиться тут i нiкого чекати
не буде. Макс може собi йти куди хоче.
Але Макс такий неделiкатний, що навiть не дослуху Труди до кiнця,
навiть не проща ться з Рудi й швидко виходить iз зали.
Ган запиха револьвер у кишеню i спiдлоба зирка на Шпiндлера.
- Хм! Хотiв би я знати, чи личить богам iз такою поспiшнiстю бiгати на
любовнi побачення? Як ви гада те, боже Шпiндлере? Га?
Але боговi Шлiндлеровi не дають одповiсти: панна Вайсiвна рiшуче и
бурно хапа його за руку й тягне до рояля Годi нiкчемних дебатiв i
фiлософiй! Танцювати! Це - найрозумнi ше, що можна робити.
- Шпiндлере, гранте! Маленьку бiскаю!
Шпiндлер слухняно сiда за рояль. Гойдливi, цинiчно без журнi звуки
пiдхоплюють тiла, крутять ©х по залi, вiдбиваються в томких вихилясах
плечей, задiв, нiг Труду вiдривають од доктора Рудольфа, i вiн тихенько
забива ться в куток.
Як чудно и моторошно! вони вже не вiдчувають жаху свого становища. Вони
подiбнi до людей, засуджених на смерть i звиклих до тюрми, до сво©х камер,
до само© думки про смерть. Яка в них прихована жалiсть до нього ©м
абсолютно не цiкаве все, що вони лишили там, за стiнами тюрми, але вони
говорять про це тiльки з жалю до нього, новака.
Танцюють! Iнаракiсти, соцiалiсти, буржу©, артисти, обнявшися, сплiвшися
в обiймах, перемiшавшися в одну купу розгарячених чакоханих тiл, виконують
функцiю богiв.
Задихавшись, поправляючи чорно синi розгойданi танцем кучерi, пiдбiга
Труда.
- Рудi, тiкаймо! Ходiмте до мене. Я хочу вам так багато-багато сказати.
Рудi покiрно шкандиба за Трудою. Власне, що можна "багато багато"
сказати? Але хiба не все одно? Мила Труда, вона скоса, так спiвчутливо,
тепло зирка на нього: бiдний новенький - вiн iще не звик до тюрми, йому
тоскно, тяжко, всi порядки ще здаються йому такими страшними. Треба його
розважити, заспоко©ти, потiшити.
Ах, ©й так страшно-страшно радiсно, що Рудi живий, здоровий, знайшовся.
Всi так турбувалися, так тривожилися за нього. (От у цей фотель хай сяде
Рудi, а вона приляже на канапцi - цi навiженi заморили ©© танцем). Коли
вернувся спецiально посланий за ним лiтак i заявив, що доктор Штор вилетiв
iще днiв п'ять назад на Берлiн, а милого, великого Штора все не було та й
не було, всiх охопив жах. Але шукати далi вже не було змоги, бо настали
такi подi©, що вiдсунули все Господи, що тут було! Коли б Рудi мiг був
бачити, як усе катастрофiчне, вулканiчне, валилося, ламалося, рвалося!
Залiзницi, електрика, водопровiд, телефон, пошта, трамва© моментально,
майже в один день, спинились, як тiльки стало вiдомо, що скло вже у
всiх. Наче гасло таке було. А потiм! Теж наче хто дав гасло - всi кинулись
на магазини, склади, банки. I ранiш бували випадки, але що вони в
порiвняннi з цими! Як дерли грошi, як розкидали золото, дорогоцiнне
камiння, якi оргi©, танцi, обiйми, бiйки були на вулицях. Увесь Берлiн був
цiлий тиждень, як одна божевiльня! Якi сцени! Однi плачуть, другi
регочуть, однi п'ють iз бочок вино, прощаються, другi б'ють ©х, глузують.
Один ювелiр мiльйонер упав у свойому магазинi на мiшок iз брильянтами, якi
хотiв заховати, i так ридав над ними, що його мусили обливати пивом iз
бочки. I всi ч клунками, з оберемками одежi, бiлизни, всяких речей, з
вазами, книжками, рушницями. Хто що попав, то тяг додому. А потiм -
розселення! Що це було! З центру, з небошкрябiв, з льохiв як рушила вся
маса на вiлли, на будинки багачiв. Однi до себе чужi меблi перетягують,
дру© i з сво©ми меблями в друге помешкання ©дуть. Той собi аероплана
тягне, той конi, той автомобiль. (Але нi аероплани, нi автомобiлi вже нi в
кого не працюють - нема чим рухати, всi матерiали вийшли, а нових нiхто не
робить). Одне слово, це було щось надзвичайне. Мертенс iз свого палацу
втiк. Тепер вiн живе разом iз сво©м секретарем Вiнтером, ма поганеньку
кiмнатку й сам собi воду носить, а году ться сонячним хлiбом. Нiхто його
не чiпа , i нiкому вiн не цiкавий.
Ах, що це за часи були, цi кiлька тижнiв пiсля роздачi скла! Всi були
п'яяi вiд сонячного хлiба.
Може, Рудi хотiв iз Максом пiти? Ну, добре. Але з Максом, видно, не
можна йти - вiн, очевидно, на якесь любовне побачення покликаний. Одне
слово, такий переворот, якого нi одна революцiя не зазнала. Розумi ться,
багато людей у горi й одча©. Ах, люди в свиней, у богiв, у тварин
поперетворювалися. Ну, i в богiв! Ну, i в тварин. Ну, i що ж тут такого
страшного? Ах, загине цивiлiзацiя, порозвалюються мiста, людина
повернеться в лiси й печери. Ну, а хоч би й так, то що? Чим оцi кам'янi
тюрми кращi за печери? Нi повiтря, нi сонця, нi волi, нi спокою. А в