Страница:
умовою, що про цей вiзит абсолютно нiхто, крiм нас трьох, не буде знати.
Спина графа робить рух.
- Стривайте, пане графе. Вiзит, пiдкреслюю, ма бути цiл-кон
конфiденцiальний. Я не хочу, щоб пан Мертенс через нього рискував сво©м,
мо©м i багатьох людей життям. Доля лондонсько© бiржi повинна бути для нас
осторогою. Навiть у цьо-му домi нi одна душа не повинна знати про цей
вiзит. Отже, коли можете й обiця те так зробити, я згоджуюсь: завтра о
дев'ятiй годинi вечора.
Граф Адольф низько вклоня ться: i може, i обiця так зробити.
Фрiц тихесенько причиня дверi й навшпиньках швидко вiдходить од
дверей.
"Завтра о дев'ятiй вечора! Завтра о дев'ятiй вечора! Завтра о дев'ятiй
вечора!"
Рожево-золотистий Фрiц спира ться об стiну - в нього чудно пом'якли
ноги й пiд грудьми стало тiсно-млосно.
- Фрiце! Що з вами?! Вам погано?
Фрiц швидко розплющу очi: вся в бiлому з голови до нiг, наче в пiнi,
сто©ть перед ним графiвна Труда. Перламутрово-смуглява, мiцна, туга шия
рiзко-темно вирiзня ться на тлi мережано© пiни. Очi з-пiд крисiв бiлого
капелюха здаються величезними, переляканими.
Посiрiле лице Фрiца спалаху вогнем.
- Нi, нiчого. Я так... Душно дуже. Я прошу вибачить. Вiн уклоня ться й
швидко сходить униз, чуючи на сво©й спинi здивований погляд темно
бронзових пiд бiлим капелюхом очей.
"Завтра о дев'ятiй вечора! Завтра о дев'ятiй вечора!" В себе в кiмнатцi
Фрiц сiда на лiжко й долонею витира пiт iз лиця Завтра о дев'ятiй вечора
цей будинок, ця Труда, старий граф, поважний Штор, а головне вона, ота
моторошно-прекрасна, велично-недосяжна iстота, i вiн сам iз оцими пiтними
руками, з оцими ослабленими колiнами - всi завтра о дев'ятiй годинi
вечора...
Фрiц схоплю ться й iз жахом ста посеред кiмнати. У вiкно, що врiвень
iз землею, крiзь тюлеву завiсочку видно залите передвечiрнiм сонцем
асфальтове подвiр'я, а в куточку в холодку длуба ться улюблениця-квочка з
курчатами, тими самими пухнатими грудочками, якi принцеса так милувала,
якi хижо-сласно брала в рот. Невже це може дiйсно статись?! I та червона
голова, може, так само, як у Лондонi, кудись полетить, одiрвана страшною
силою вiд тулуба, i влетить кому-небудь у кiмнату.
Фрiц поспiшно замика дверi, дивиться па вiкно й навшпиньках пiдходить
до комода. В долiшнiй шухлядi пiд чистою бiлизною лежить маленька
металiчна коробочка. Коли вiн брав ©© вiд Тiле, вона хвилювала, вiд не©
було гордо й завзято в грудях, в нiй була хмарна, велична поезiя. Але вона
не була дiйснiстю. Тепер же це реальна, металiчна плескувата коробочка з
нарiзом на шийцi. Коли навертiти на шийку круглу головку, що лежить
окремо, i коли з силою кинути цю коробочку об землю пiд двадцятиповерховим
будинком, то через мент од будинку будуть тiльки ру©ни. I тепер - це в
страшна, огидна, нестерпно огидна, до млостi, до корчiв огидна рiч!
Фрiц засува шухлядку й вражено озира ться- невже вiн зараз буде
телефонувати до Тiле?! Невже це все справдi, в дiйсностi ма бути?!
I з жахом, слiдкуючи за собою, вiн помалу пiдходить до телефону, бере в
руки апарат, надушу гудзика звичайних цифр i слуха . Знайомий голос:
- Гальо!
Хтось чужий, стороннiй за Фрiца тихо говорить:
- Завтра о дев'ятiй вечора "дядько Саму©л" ма бути в "красунi".
Мовчання, ошелешенiсть. I вмить, як пiдстiбнутий, голос уражений,
жадний, хапливий Напевне? Факт? Перевiрено? Нi, телефоном нi слова.
Негайно при©хати!
Фрiц помалу кладе рурку и вiдходить од телефону. Так, тепер уже все
буде.
Вiн довго в задумi сто©ть посеред кiмнати, похиливши золотисту кучеряву
голову. Вiтрець злегка гойда завiску, таку собi просту, звичайну завiску
з попротираними вiд прання дiрочками. За вiкном дiловито,
заклопотано-любовно квокче квочка, часом вона нахиля дзьоб до землi,
кумедно воркоче - i до не© тодi скочуються жовтявi, з темними й срiбними
плямочками на крильцях грудочки. Такi простi, невиннi, буденнi грудочки!
Шофер Герман iз украденою в старого графа сигарою в зубах, лiниво
помахуючи блискучим ключем i мружачись на сонце, iде до гаража - графiвна
Труда знов ©де кудись на всю нiч.
Так, ясно, просто, звичайно, буденно.
Фрiц раптово скиду головою й почина швидко шукати очима по хатi
зда ться, вiн щось забува , щось важне. Ах, так: переодягтись
У Тiле, розумi ться, буде Макс Штор. Господи! Це ж i старий Штор, i
велична, хороша панi Штор, вона ж також.. А що ж Макс? Невже вiн зможе?! I
Фрiц раптом чу , як вiн увесь залива ться вогнем сорому. Так, Макс Штор
зможе, бо вiн дiйсний iнаракiст i герой.
Золотисто кучерява голова стрiпу ться, брови суворо, зацiп лено
похмурюються, хлопчачi уста стискаються, i Фрiц рiшуче, твердо виходить iз
тихо© кiмнати.
Шукаючи Ганса Штора, щоб узяти в його дозвiл вийти з дому, вiн бачить в
саду бiля оранжере© принцесу, графиню, графа Адольфа й панi Штор Вони
стоять серед але© i, поглядаючи на вiкна лабораторi©, тихо розмовляють iз
виразом лю дей, що балакають про тяжкохорого. Iз чорно© струнко-велич но©
постатi червоним полум'ям стримить угору невеличка голiвка.
***
Сад гарячим запашним диханням стрiча доктора Рудольфа. Здоров, здоров,
любий, тихий, кудлатий шепотуне!
Весело й нерiвно трiщить пiсок пiд ногами доктора Рудольфа. Лице, шия,
груди пашать сонцем; мокрi пасма волосся темнiють над очима, в зубах
покручу ться листок, у руцi похльоску прутик.
Панi Штор робить усiм знак очима й замовка . Всi вдають, що розмовляють
про щось байдуже, i, не хапаючись, повертаються лицем до доктора Рудольфа.
А прутик собi потьохку , листик покручу ться, розпатлана голова весело то
схиля ться на лiвий бiк i нiби пiрна , то випростову ться. Пiрна й
випростову ться.
- Щось, мамуню, може, ©сти менi знов принесла? Га? Тут ©© свiтлiсть
принцеса, тут графиня, граф Адольф, а вiн обнiма мамуню за плечi, гладить
гарячою рукою по щоцi й смi ться сво©м чудним смiхом, лукавим, незвичним,
моторошно-щасливим. На принцесу, на графиню з сином дивиться собi
одвертим, смiхотливим поглядом i вiта ться вiльно, майже недбало. I нi
тiнi звичайно© соромливостi, стриманостi, мовчазНОстi!
Панi Штор струшу з плечей його порох i налиплу траву, а очi скоса,
серйозно-допитливо обводять розпалене, нацiловане сонцем лице.
- Я сьогоднi чудесно пройшовся, панове! I, зна те, зробив масу цiкавих
вiдкриттiв. Наприклад щастя - така надзвичайно рiдка, ненормальна рiч у
людей, що того, кому вона попа да ться, вважають за ненормального. Правда?
Га?
I доктор Рудольф по черзi обводить усiх лукавими, смiхотливими очима.
- Правда, мамуню? Щастя - то ненормальнiсть, оп'янiння або божевiлля.
Як ти дума ш? I я тiльки сьогоднi, мо© панове, зрозумiв як слiд, через що
люди п'ють, вони хоч трошки хо чуть наблизити себе до щастя Але на щастя
п'яного дивляться з посмiшкою, бо знають, що його "ненормальнiсть" мине,
але на щастя "божевiльного" - серйозно, з острахом, iз жалем, з нiяковим
усмiхом От, наприклад, як ви всi на мене. Правда?
I доктор Рудольф раптом весело, радiсно, закотисто смi ться, дивиться
знову по черзi всiм у знiяковiлi обличчя, знову обнiма матiр.
- А дозвольте спитати, Рудi, - м'яко, обережно посмiха ться граф
Адольф, - яка причина вашого щастям Рудi iскргсто пильно дивиться в лице
графовi Адольфовi.
- Секрет. Не можу сказати. Тепер не можу. Потiм, може, скажу Навiть
напевне, неодмiнно скажу. Розумi ться, скажу. I тодi и ви будете щасливi.
I ви будете "божевiльнi", "п'янi", "ненормальнi" Правда, правда! Запевняю
вас! I всi люди! А тодi що вийде? Коли всi стануть "ненормальними", то
ясно, що ця "ненормальнiсть" стане "нормальнiстю". От яка рiч виходить,
мо© панове!
I очi не то з насмiшкою, не то iз щирим захватом знову всiх по черзi
обводять I знову на крихiтний, непомiтний мент трошки довше затримуються в
пильних, похмурених, зелених очах пiд червоним палаючим волоссям.
- О, це було б, розумi ться, чудесно, коли б усi люди стали щасливi, -
перебiльшено зiтха маленька графиня, - але нам усе ж таки хотiлось би
знати, Рудi, про ваше щастя. Ми дуже радi мо, що ви... такий веселий,
милий, але...
- Але чого ви божевiльний? Правда?
Рудi вiдверто, ясно смi ться, а графиня робить жест протесту, хоче щось
сказати, але доктор Рудольф раптом сильно вiдкида вбiк прутика.
- Ех, нехай буде! Я хотiв iще кiлька днiв почекати. Та треба ж нарештi
заспоко©ти мамуню. Добре, я готов роз'яснити вам причину мого щастя.
Прошу, панове, до мо © лабораторi©. Прошу! Тiльки я хотiв би, коли так,
щоб i мiй батько та його свiтлiсть, граф Елленберг, були при цьому. Люди,
якi дали менi життя й змогу досягти щастя, першi мають право на
звiдомлепiсть од мене.
- Ми зателефону мо ©м iз лабораторi©, Рудi.
- Ага, правда! Розумi ться!
Доктор Рудi раптом пiдводить голову до неба, дивиться на вiкна робiтнi.
- Сонце ще ? Чудесно.
В лабораторi© повно червоного сонця, нагрiтого духу саду, дзижчання
бджiл та ос, що в'ються круг квiток, порозставлюваних на пiдлокiтнику, на
столах, стiльцях, полицях. Лабораторiя, пасiка чи оранжерея?
Доктор Рудольф зносить стiльцi з усiх куткiв, пiдсува фотель принцесi,
часто погляда в куток за пальми, кудовчить волосся, про себе лукаво
посмiха ться.
Граф Елленберг i Ганс Штор приходять разом: один - жовтий, великий,
костистий, iз широчезною, згорбленою спиною, повiльiiии i суворо
насмiшкуватий, другий - рiвний, чорний, строго поважний. Граф сiда поруч
iз князiвною, а Штор ста поруч iз стiльцем панi Штор - сiсти вiн нiзащо
не хоче: це нарушения Вiчного Порядку - слуга в присутностi хазя©на
повинен стояти.
Доктор Рудольф обома руками завзято зачiсу волосся назад, обводить
аудиторiю мокро блискаючими очима, посмiха ться так, як людина, що ма
ошелешити сво©х ближнiх, i раптом рiшуче стрiпу всi ю головою.
- Панове! Я, власне, сам почуваю, що я - як п'яний. I тому ви, ради
бога, не дивуйтеся на мене. Я зараз вам усе скажу й покажу. Але ви... Ну,
та що там багато казати!
I, круто повернувшись, доктор Рудольф швидко шкандиба в куток за
пальми.
Принцеса Елiза сидить рiвно, строго зiбравши брови. Старий граф
нахиливши голову, дивиться в пiдлогу. Панi Штор iз надi ю и тривогою
пильно слiдку за кожним рухом сина мовчазними великими очима. I нiхто не
дивиться нiкому в очi, нiхто не говорить нi слова.
Рудi виходить iз за пальми з чорною чудною скринькою в руках, подiбною
чи до фотографiчного великого апарата, чи до писально© машинки, закрито©
накривкою. Збоку в скриньки корба, як у млинка до кави, спереду виступа
невеличкий комин iз круглим склом на кiнцi, дiйсно, нiби фотографiчний
апарат для фотографування неба.
Доктор Рудольф обережно ставить скриньку на стiл, дбай ливо поправля
©©, огляда з усiх бокiв, злегка крутить за кор бу, здмухуь порох iз скла.
- На скло треба буде накривку, - бурмотить вiн для себе. I,
випроставшись, ясно загоря ться очима, кутиками уст, кiнчиками рiвних
бiлих зубiв.
- Панове! Це - Сонячна машина. Для вас це слово нiчого не каже?
Розумiю. Розумiю. Охоче розумiю. Ну, так дозвольте вам сказати, мо©
панове, що Сонячна машина такий апарат, який усува зайвих посередникiв
мiж людиною й сонцем у ©© годуваннi.
Шестеро пар очей дивляться не клiпаючи, не мiняючи виразу - значить, не
розумiють.
- Не зовсiм ясно? Розумiю, розумiю! Цебто iншими словами, панове,
Сонячна машина да змогу людинi годуватись са мою рослиною - травою,
листям, сiном, соломою. I не якоюсь спецiальною, не думайте, ради бога, а
простою, звичайною травою, якою живляться конi, корови. Навiть бiльше,
навiть бiльше: Сонячна машина всяку рослину, навiть сосновi глицi,
кропиву, бур'ян, колючки - все робить цiлком придатним до вжитку людини.
В очах уже рух: увага, здивування, недовiр'я, нерозумiння. Князiвна
Елiза перехиля ться вперед.
- Ви розумi те, панове, що можна сп'янiти, добившися цього? Га?
Розумi те? Мамо, ти розумi ш тепер, що менi зовсiм не потрiбно було ©сти
трупи свиней, телят, курей i т. iн., якi ти менi присилала? Розумi ш, що
мо божевiлля не таке вже страшне? Га? Що?
Принцеса Елiза широкими, немов зляканими очима дивиться на чорну
скриньку. Граф Адольф м'яко простяга до Рудольфа руку.
- Вибачте, Рудольфе, може б, ви роз'яснили нам докладнiше...
- Ах, розумi ться! Простiть, будь ласка. Звичайно, я це зараз же... Я
розумiю, ви не можете так повiрити. Ха-ха-ха! Це не така вже звичайна рiч,
щоб повiрити на слово. Тiльки я ж кажу, я нiби трошки п'яний. Але,
розумi ться, я зараз вам усе чисто, як слiд, детально . Ви не бiйтесь,
ваша свiтлосте, мо© бджоли не кусаються Ви тiльки не махайте на них руками
- i нi одна не зачепить... Так от, дорогi мо© панове... Iдея дуже проста.
I не нова. Спроби робили вже давно рiзнi вченi. Словом, нi на яку новину
само© iде© абсолютно не претендую. Анi крихiтки. Iдея ж така: як увiльнити
людину вiд залежностi вiд ©© ©жi, як звести боротьбу за фiзичне iснування
до найменшого мiнiмуму. Як? Мiй хiд думок такий: джерело всякого життя на
землi - сонце. Значить, сонце - це ©жа людини. Але мiж людиною й сонцем
кiлька посередникiв: рослина й тварина. Чи не можна увiльнитися хоч вiд
одного? Чи не можна приймати сонячну енергiю без них, так, як приймають
вони самi, рослини й тварини? На цю iдею я витратив вiсiм рокiв. I нiчого
не добився. Нiчогiсiнько! Наша наука ще не ма способiв уводити сонячну
енергiю в чистiй формi просто до людського органiзму як годувальний
матерiал. Посередники ще потрiбнi. Я певен, о, я цiлком певен, що через
кiлька рокiв цей незграбний апарат буде здаватися смiшним, зайвим, що ми
навiть рослин не будемо потребувати й будемо годуватися безпосередньо
сонячною енергi ю. Але поки що цей апарат е вое ж таки необхiдний. I менi
хочеться думати, навiть корисний Навiть трошечки корисний!
Доктор Рудольф iз трiумфуючою скромнiстю кладе руку на чорний, досить,
справдi, незграбний апарат.
Сонце косими промiннями якраз над головою принцеси натиска на
протилежну стiну - i стiна вiд натуги стримати смiх червонi . Бджоли
скупчене, буркотливе дзижчать у квiтках, висячи на них, як акробати.
Зеленi похмурi очi невiдривно, вишукуючи, чекаючи, влипли в запалене,
блискаюче потом i щастям обличчя.
- Цей апарат, дорогi мо© панове, визволення людини вiд теперiшнiх
способiв годування! Людина переста бути м'ясо©дною твариною. Кiнець!
М'ясо як посередник мiж сонцем i нами тепер непотрiбне. Тiльки рослина! Ви
ждете, розумi ться, доказiв, пояснення? Ма те рацiю, ма те. Легко сказати
- рослина. Ану, спробуйте ©сти траву без цього апарата! Отже, я вам зараз
коротенько, але ясно, викладу всю iдею мого винаходу.
Але п'янi люди тратять чуття розмiру й часу. I не коротко. 1 не ясно,
перестрибуючи, забiгаючи вперед, вертаючись, забу ваючи головнiше, доктор
Рудольф виклада iдею вiдкриття.
Вiн бився над цi ю iде ю десять рокiв, проробивши сотнi рiзних
експериментiв. I коли вже готов був впасти в одчай, сама природа прийшла
йому на помiч. Грiзна й милостива природа. Вона струсонула землю, вона
дала масу горя людям. але тут же й подарувала ©м величезне щастя. Вона
дала гелiонiт. Що таке гелiонiт? Хе, це - саме той посередник, який
замiнить людинi тварину. Це - новий, одкритий ним, доктором Рудольфом,
пiсля землетрусу мiнерал, названий ним гелiонiтом. Вiн ма здатнiсть
скупчувати й переробляти сонячну енергiю. Промiнь сонця, проведений крiзь
гелiонiт, уведений до тканини рослини, змiшаний iз енергi ю людини,
перетворю ться в цiлком придатну до вжитку людського органiзму со нячну
енергiю.
Доктор Рудольф швиденько бiжить за пальми й зараз же вибiга звiдти з
тарiлкою в руцi. На нiй лежить довгаста зелена маса.
- Сонячний хлiб!
I доктор Рудольф iз трiумфом простяга наперед тарiлку. Ши©
витягаються, очi неймовiрно, з острахом, iз цiкавiстю розглядають зелену
масу, що перелива ться червоняво-фiалковими хвилями з золотистим
одблиском, наче крильця iспансько© мушки.
- Я годуюсь ним вiсiм днiв. Я абсолютно не ©в за цi днi. Нi рiсочки!
Але я почуваю себе так надзвичайно бадьоро, таку почуваю силу, що,
зда ться, можу дерева з корiннями виривати.
Зеленi очi широко дивляться то на "хлiб", то на сяйне, зчервонiле,
мокре вiд поту лице з навислими на чоло мокрими пасмами. I вони вже не
хмурi, вони непевнi, вони готови повiрити и зрадiти.
- Це... неймовiрно! Це щось...
- Правда, ваша свiтлосте? Це щось фантастичне! Правда? Але - це факт,
це - реальнiсть. Оця зелена маса с сконцентрована сонячна енергiя. Це -
оте червоне, слiпуче, палаюче сонце так су мир но й тихо лежить на
тарiлцi.
Граф Адольф пiдводиться й м'якими кроками пiдкрада ться до "хлiба".
Сiренькi очi в жовтих вiях пильно, недовiрливо обнюхують зелено-фiалкову
масу.
Графиня злякано, схвильовало нахиля ться до принцеси й щось ©й шепоче.
Але принцеса Елiза, не чуючи ©©, теж пiдводиться й пiдходить до тарiлки.
Над бровами на чистому матовому чолi зворушливо виступили дрiбненькi
крапочки поту. Доктор Рудольф простяга до не© тарiлку, i очi його знову
зустрiчаються з зеленими, поширеними, готовими повiрити очима.
Сонячний хлiб та мно перелива ться фiалково-золотнстими блисками. Вiд
нього йде чудний, солодкаво-нiжний аромат.
- Вiн пахне?
- О, чудово! Сонцем! Ви зна те запах сонця? Вiн пахне сонцем Дозволите?
I доктор Рудольф обережно пiдводить руку з тарiлкою до лиця принцеси.
Вона злегка схиля ться й нюха . Граф Адольф також просува свiй м'який
навислий нiс. Солодкаво-нiжний, тонкий, дивно-хвилюючий, радiсно-тужний
дух випромiню ться вiд тарiлки.
- Правда! Сонцем пахне. Боже, як це дивно! I як надзвичайно.
Боже, як дивно й надзвичайно, що це говорить саме вона, шо говорить без
сухо© погорди, без мруження очей, що в лицi така тепла, така виразна,
зворушлива дитячiсть.
- Але як же цей хлiб .. як же ви його... робите?
О, прекрасна: вона хотiла сказати "печете"?
Доктор Рудольф у захватi ставить тарiлку з хлiбом на стiл, хапа чорний
апарат i почина демонструвати принцесi весь процес "печiння" сонячного
хлiба. В лабораторi© вже бiльше нiкого нема - тiльки вiн, чорний апарат i
принцеса. Правда, миготять часом якiсь знайомi, милi й байдужi тгнi, але
реальне, живе, близьке-близьке тiльки порожевiле, захоплене дитяче
обличчя з новими, довiрливими, такими страшно-пильними очима, з такими по
дитячому злегка розкритими устами.
Сонячний хлiб "печеться" дуже просто, зовсiм просто. Береться собi
рослина, вклада ться в апарат у саму середину. А всерединi, от принцеса
може сама бачити, валок iз зубцями. Гой валок iз зубцями ма знадвору
корбу. Коли за корбу крутити, то валок зубцями почина розтирати рослину.
В той же час апарат наставля ться так, щоб сонячнi променi падали просто
на скло. Скло ж тут не звичайне, а з гелiонiтом. Гелiонiт ма здатнiсть,
як сказано, у надзвичайнiй мiрi скупчувати сонячну енергiю й певним
способом переробляти ©©. Iз скла ця скупчена й перероблена енергiя попада
в апарат на рослину, вбира ться нею й знову проходить певний процес.
Тут доктор Рудольф спиня ться. Боже, як зворушливо-уважно, з яким
самозабуттям розкрите все лице!
Але цей процес ма одну дуже цiкаву рису. Надзвичайно цiкаву! Рослина,
сонячна енергiя тiльки тодi можуть стати сонячним хлiбом, як вони увiйдуть
у контакт з енергi ю то© людини, яка робить той хлiб Це вiдкриття прийшло
докторовi Рудольфовi цiлком випадково Експеримент довго не давав нiяких
позитивних результатiв. Доктор Рудольф уже впадав в одчай, у iнiв, у лють.
Стоячи над розкритим апаратом, вiн майже всунув у нього голову, щоб краще
придивлятися до маси. Вiд вертiння корби, вiд руху й сонця було страшенно
душно, i з лиця доктора Рудольфа в апарат упало кiлька крапель поту. I, на
диво, моментально маса в тих мiсцях набрала iншого кольору й запаху. Тодi
доктор Рудольф умисно вже майже цiлком устромив голову в апарат так, щоб
лице прийшлося над самим валком iз розтертою й налиплою на нього масою й
щоб iз лиця падав на не© пiт. Коли вiн вийняв цим разом масу з апарата,
вона стала отаким сонячним хлiбом, фiалково-золотистим, чого ранiш
добитися було неможливо.
- Як це надзвичайно! Боже, як це... I ви вже вiсiм днiв тiльки цим
хлiбом живете?
- Тiльки ним! I нiякого iншого не хочу, не можу хотiти. Менi гидко
думати про м'ясо, мене нудить од одно© уяви цi ©... отрути.
- А вiн на смак.. добрий?
- Я нiчого кращого в життi нiколи не ©в. Смак його не можна описати. Я
пишу книгу тепер про це сво вiдкриття. Вона вже майже готова. Але, коли я
пробую описати смак цього хлiба, я не знаходжу нiяких аналогiчних почувань
од людсько© ©жi.
- Менi страшенно хочеться спробувати! Можна менi взяти шматочок?
I зеленi очi так благальне, так вiддано, так нiжно дивляться в голi,
мокросяйнi, одвертi, сiрi очi. В лабораторi© нiкого нема, крiм цих очей.
Ворушаться, гомонять, дивуються, скрикують, штовхають ©х якiсь тiнi,
вражено розглядають апарат, хлiб, схвильовано питають щось i дiстають
навiть одповiдь, але живуть тiльки двi пари очей.
Спробувати? О господи, звичайно, можна спробувати, але тут . але тут
доктор Рудольф бо©ться, може виявитися знов одна цiкава прикмета цього
хлiба. Зда ться, той хлiб, який зроблений одною людиною, не може бути
вжитий другою. Так йому зда ться на пiдставi певних мiркувань. В кожному
разi, коли може бути вжитий, то тiльки органiчно спорiдненим органiзмом.
Наприклад, мати, батько можуть уживати хлiб, зроблений сином, i навпаки
.Але чужий органiзм, зда ться, нi. Так принаймнi кажуть деякi данi. Але
спробувати, розумi ться, можна I коли ©© свiтлiсть бажають...
© свiтлiсть бажають. А головне, ©© свiтлiсть зовсiм не гидують, що цей
хлiб зроблений iз потом його лиця.
Одначе доктор Рудольф знаходить серед тiней, що тут-таки товпляться
круг його, дороге, миле обличчя, а радiсно, любовно цiлуючими його очима,
мовчазними й кричущими гордiстю й безмiрною вдячнiстю йому, сонцевi,
чорному апаратовi, цим усiм людям, що вiрять, що не бачать уже нiяко©
хоростi.
- Мамуню, хочеш також спробувати? А ти, тату? Не хочеш?
Навiть мiнiстерська постать утратила свою недоступнiсть, на бездоганно
гарному жовто-смуглявому чолi виступив пiт, в очах i замiшання, i несмiла
радiсть, i дивування.
Сонячний хлiб! Це ж нарушения порядку само© природи, це втручання в
компетенцiю самого бога.
Але сумувати чи радiти з такого нахабства власного сина? Панi Штор не
суму й навiть не вага ться. Вона просто й смiло, як добре вiдомий ©й, нею
самою зроблений пудинг, бере принесеною Рудi ложкою шматочок сонячного
хлiба й кладе його в рот.
Принцеса Елiза другою ложкою обережно вiдщипу менший шматочок i, iз
страхом та хвилюванням поглядаючи на нього, тихо пiдносить до уст. Четверо
iнших пар очей перебiгають iз одно© ложки на другу, з одних уст на другi й
напружено чекають.
Сонце радiсно червоним металiчним полум'ям горить на розчинених шибках,
трiумфу на металiчних частинах машин i приладдя Бджола раптом почала
виразнiше, чутнiше густи, а квiтки застигли в чеканнi Малиново-червонi
уста принцеси, на яких лишились зеленi крихти хлiба, несмiло, нерiшуче
ворушаться, жують, очi широко розплющенi, ждуть, слухають у серединi себе
й щодалi, то бiльше лякаються, не розумiють. Нарештi уста кривляться,
голова заперечливо, непри мно труситься. Принцеса бiжить до вiкна й
випльову за нього зелену розжовану масу. Фе!
Але лице панi Штор ста щораз певнiше, яснiше, радiсно вражене, як у
людини, перед якою щодалi, то бiльшi чудеса розгортаються.
- Господи, що за надзвичайний смак!
- Правда, мамуню? Правда? Ти дiйсно чу ш смак? Дiйсно?
- Я готова з'©сти цiлий центнер цього хлiба. Батьку, ти мусиш
покуштувати! На, вiзьми.
Але Ганс Штор крутить головою. Не тепер. Вiн iще подума Ще час.
- Та ти ж тiльки подумай, вдумайся!. Ти тiльки спробуй! Це ж чудо! Ти
розумi ш?! Вiн i дума , i вдуму ться, i все це, розумi ться, гарно, але..
- Докторе! Як так, то я хочу сама для себе зробити сонячний хлiб!
Можна? Ради бога! Що у вас , трава, листя? Чи що треба? Я хочу зараз! Я
хочу перевiрити на собi.
I зеленi, дитячi, палаючi нетерпiнням очi ревниво слiдкують, як рука
панi Штор одколупу новий шматок червоняве золотистого хлiба й пiдносить
до уст.
Доктор Рудольф з огiрченням i жалем дивиться за вiкно: сонце вже сiда ,
червоно регочучи, за деревами саду. Його праця на сьогоднi скiнчена -
запiзнились.
- Ах, як досадно! Але завтра, як тiльки воно зiйде, я неодмiнно хочу
зробити собi хлiба. Добре?
- О принцесо!
Доктор Рудольф обома руками, здираючи шкуру з черепа, як скальп, всi ю
душею зачiсу волосся на потилицю. Краще йому нiчого несила вiдповiсти.
Краще за цей вечiр нiчого в свiтi не може бути нiде, нi в кого. Кращих,
любiших, прекраснiших облич, як оцi, що тут, що так хвилюються, що так
сяють, що так божественно, сонячно радiють, не може ж бути нiзащо, нiде,
нiколи! Навiть старий граф, любий, дорогий, бiдний граф, вiчно суворо
насмiшкуватий iз себе, з людей, iз свiту, навiть у нього на вилицях
червонi схвильованi плями, навiть його старi намученi очi мокро блискають.
- Ну, добре. Рудi, а нерiдний батько не може, значить, ©сти хлiб
нерiдно© дитини?
- Не може! Нiяк не може! Чужий же органiзм!
- Умгу! I, значить... Ага. Ну, так... Я розумiю.
Маленька графяня раптом швидко зирка на старого графа i вона вже
розумi .
- Докторе! А пити хочеться? Треба?
- I хочеться, i треба.
- Нi, це так надзвичайно, фантастично, що я ще не можу вiрити. Це,
дiйсно, чудо. Ах, як досадно, що сонце заходить! Ви не можете спинити
його, вернути хоч на десять хвилин назад? Ви ж чудодiй. Зробiть це.
Доктор Рудольф обнiма всю ©© палаючу червону голiвку сяйвом сво©х очей
i побожно-радiсно, в блаженному захватi й замiшаннi голубить. I голiвка
так довiрливо, так по-iншому тепер повернена до нього, так тягнеться до
його очей, так внутрiшньо вся соромливо-щасливо злива ться з ним.
Граф Адольф раптом сильно струшу головою.
- Це - генiально! Нi, це таки генiально. Це матиме надзвичайнi
наслiдки. Я просто не можу прийти до себе Але я вже передбачаю такi
можливостi, що... Скажiть, дорогий Рудi, цей мiнерал... як ви його
назвали?
- Гелiонiт.
- Чи цього гелiонiту багато можна знайти в природi? На це питання
доктор Рудi не може вiдповiсти з точнiстю. Але вiн iз певнiстю може
сказати, що тих запасiв його, якi вiн одкрив у горах на мiсцi землетрусу,
Спина графа робить рух.
- Стривайте, пане графе. Вiзит, пiдкреслюю, ма бути цiл-кон
конфiденцiальний. Я не хочу, щоб пан Мертенс через нього рискував сво©м,
мо©м i багатьох людей життям. Доля лондонсько© бiржi повинна бути для нас
осторогою. Навiть у цьо-му домi нi одна душа не повинна знати про цей
вiзит. Отже, коли можете й обiця те так зробити, я згоджуюсь: завтра о
дев'ятiй годинi вечора.
Граф Адольф низько вклоня ться: i може, i обiця так зробити.
Фрiц тихесенько причиня дверi й навшпиньках швидко вiдходить од
дверей.
"Завтра о дев'ятiй вечора! Завтра о дев'ятiй вечора! Завтра о дев'ятiй
вечора!"
Рожево-золотистий Фрiц спира ться об стiну - в нього чудно пом'якли
ноги й пiд грудьми стало тiсно-млосно.
- Фрiце! Що з вами?! Вам погано?
Фрiц швидко розплющу очi: вся в бiлому з голови до нiг, наче в пiнi,
сто©ть перед ним графiвна Труда. Перламутрово-смуглява, мiцна, туга шия
рiзко-темно вирiзня ться на тлi мережано© пiни. Очi з-пiд крисiв бiлого
капелюха здаються величезними, переляканими.
Посiрiле лице Фрiца спалаху вогнем.
- Нi, нiчого. Я так... Душно дуже. Я прошу вибачить. Вiн уклоня ться й
швидко сходить униз, чуючи на сво©й спинi здивований погляд темно
бронзових пiд бiлим капелюхом очей.
"Завтра о дев'ятiй вечора! Завтра о дев'ятiй вечора!" В себе в кiмнатцi
Фрiц сiда на лiжко й долонею витира пiт iз лиця Завтра о дев'ятiй вечора
цей будинок, ця Труда, старий граф, поважний Штор, а головне вона, ота
моторошно-прекрасна, велично-недосяжна iстота, i вiн сам iз оцими пiтними
руками, з оцими ослабленими колiнами - всi завтра о дев'ятiй годинi
вечора...
Фрiц схоплю ться й iз жахом ста посеред кiмнати. У вiкно, що врiвень
iз землею, крiзь тюлеву завiсочку видно залите передвечiрнiм сонцем
асфальтове подвiр'я, а в куточку в холодку длуба ться улюблениця-квочка з
курчатами, тими самими пухнатими грудочками, якi принцеса так милувала,
якi хижо-сласно брала в рот. Невже це може дiйсно статись?! I та червона
голова, може, так само, як у Лондонi, кудись полетить, одiрвана страшною
силою вiд тулуба, i влетить кому-небудь у кiмнату.
Фрiц поспiшно замика дверi, дивиться па вiкно й навшпиньках пiдходить
до комода. В долiшнiй шухлядi пiд чистою бiлизною лежить маленька
металiчна коробочка. Коли вiн брав ©© вiд Тiле, вона хвилювала, вiд не©
було гордо й завзято в грудях, в нiй була хмарна, велична поезiя. Але вона
не була дiйснiстю. Тепер же це реальна, металiчна плескувата коробочка з
нарiзом на шийцi. Коли навертiти на шийку круглу головку, що лежить
окремо, i коли з силою кинути цю коробочку об землю пiд двадцятиповерховим
будинком, то через мент од будинку будуть тiльки ру©ни. I тепер - це в
страшна, огидна, нестерпно огидна, до млостi, до корчiв огидна рiч!
Фрiц засува шухлядку й вражено озира ться- невже вiн зараз буде
телефонувати до Тiле?! Невже це все справдi, в дiйсностi ма бути?!
I з жахом, слiдкуючи за собою, вiн помалу пiдходить до телефону, бере в
руки апарат, надушу гудзика звичайних цифр i слуха . Знайомий голос:
- Гальо!
Хтось чужий, стороннiй за Фрiца тихо говорить:
- Завтра о дев'ятiй вечора "дядько Саму©л" ма бути в "красунi".
Мовчання, ошелешенiсть. I вмить, як пiдстiбнутий, голос уражений,
жадний, хапливий Напевне? Факт? Перевiрено? Нi, телефоном нi слова.
Негайно при©хати!
Фрiц помалу кладе рурку и вiдходить од телефону. Так, тепер уже все
буде.
Вiн довго в задумi сто©ть посеред кiмнати, похиливши золотисту кучеряву
голову. Вiтрець злегка гойда завiску, таку собi просту, звичайну завiску
з попротираними вiд прання дiрочками. За вiкном дiловито,
заклопотано-любовно квокче квочка, часом вона нахиля дзьоб до землi,
кумедно воркоче - i до не© тодi скочуються жовтявi, з темними й срiбними
плямочками на крильцях грудочки. Такi простi, невиннi, буденнi грудочки!
Шофер Герман iз украденою в старого графа сигарою в зубах, лiниво
помахуючи блискучим ключем i мружачись на сонце, iде до гаража - графiвна
Труда знов ©де кудись на всю нiч.
Так, ясно, просто, звичайно, буденно.
Фрiц раптово скиду головою й почина швидко шукати очима по хатi
зда ться, вiн щось забува , щось важне. Ах, так: переодягтись
У Тiле, розумi ться, буде Макс Штор. Господи! Це ж i старий Штор, i
велична, хороша панi Штор, вона ж також.. А що ж Макс? Невже вiн зможе?! I
Фрiц раптом чу , як вiн увесь залива ться вогнем сорому. Так, Макс Штор
зможе, бо вiн дiйсний iнаракiст i герой.
Золотисто кучерява голова стрiпу ться, брови суворо, зацiп лено
похмурюються, хлопчачi уста стискаються, i Фрiц рiшуче, твердо виходить iз
тихо© кiмнати.
Шукаючи Ганса Штора, щоб узяти в його дозвiл вийти з дому, вiн бачить в
саду бiля оранжере© принцесу, графиню, графа Адольфа й панi Штор Вони
стоять серед але© i, поглядаючи на вiкна лабораторi©, тихо розмовляють iз
виразом лю дей, що балакають про тяжкохорого. Iз чорно© струнко-велич но©
постатi червоним полум'ям стримить угору невеличка голiвка.
***
Сад гарячим запашним диханням стрiча доктора Рудольфа. Здоров, здоров,
любий, тихий, кудлатий шепотуне!
Весело й нерiвно трiщить пiсок пiд ногами доктора Рудольфа. Лице, шия,
груди пашать сонцем; мокрi пасма волосся темнiють над очима, в зубах
покручу ться листок, у руцi похльоску прутик.
Панi Штор робить усiм знак очима й замовка . Всi вдають, що розмовляють
про щось байдуже, i, не хапаючись, повертаються лицем до доктора Рудольфа.
А прутик собi потьохку , листик покручу ться, розпатлана голова весело то
схиля ться на лiвий бiк i нiби пiрна , то випростову ться. Пiрна й
випростову ться.
- Щось, мамуню, може, ©сти менi знов принесла? Га? Тут ©© свiтлiсть
принцеса, тут графиня, граф Адольф, а вiн обнiма мамуню за плечi, гладить
гарячою рукою по щоцi й смi ться сво©м чудним смiхом, лукавим, незвичним,
моторошно-щасливим. На принцесу, на графиню з сином дивиться собi
одвертим, смiхотливим поглядом i вiта ться вiльно, майже недбало. I нi
тiнi звичайно© соромливостi, стриманостi, мовчазНОстi!
Панi Штор струшу з плечей його порох i налиплу траву, а очi скоса,
серйозно-допитливо обводять розпалене, нацiловане сонцем лице.
- Я сьогоднi чудесно пройшовся, панове! I, зна те, зробив масу цiкавих
вiдкриттiв. Наприклад щастя - така надзвичайно рiдка, ненормальна рiч у
людей, що того, кому вона попа да ться, вважають за ненормального. Правда?
Га?
I доктор Рудольф по черзi обводить усiх лукавими, смiхотливими очима.
- Правда, мамуню? Щастя - то ненормальнiсть, оп'янiння або божевiлля.
Як ти дума ш? I я тiльки сьогоднi, мо© панове, зрозумiв як слiд, через що
люди п'ють, вони хоч трошки хо чуть наблизити себе до щастя Але на щастя
п'яного дивляться з посмiшкою, бо знають, що його "ненормальнiсть" мине,
але на щастя "божевiльного" - серйозно, з острахом, iз жалем, з нiяковим
усмiхом От, наприклад, як ви всi на мене. Правда?
I доктор Рудольф раптом весело, радiсно, закотисто смi ться, дивиться
знову по черзi всiм у знiяковiлi обличчя, знову обнiма матiр.
- А дозвольте спитати, Рудi, - м'яко, обережно посмiха ться граф
Адольф, - яка причина вашого щастям Рудi iскргсто пильно дивиться в лице
графовi Адольфовi.
- Секрет. Не можу сказати. Тепер не можу. Потiм, може, скажу Навiть
напевне, неодмiнно скажу. Розумi ться, скажу. I тодi и ви будете щасливi.
I ви будете "божевiльнi", "п'янi", "ненормальнi" Правда, правда! Запевняю
вас! I всi люди! А тодi що вийде? Коли всi стануть "ненормальними", то
ясно, що ця "ненормальнiсть" стане "нормальнiстю". От яка рiч виходить,
мо© панове!
I очi не то з насмiшкою, не то iз щирим захватом знову всiх по черзi
обводять I знову на крихiтний, непомiтний мент трошки довше затримуються в
пильних, похмурених, зелених очах пiд червоним палаючим волоссям.
- О, це було б, розумi ться, чудесно, коли б усi люди стали щасливi, -
перебiльшено зiтха маленька графиня, - але нам усе ж таки хотiлось би
знати, Рудi, про ваше щастя. Ми дуже радi мо, що ви... такий веселий,
милий, але...
- Але чого ви божевiльний? Правда?
Рудi вiдверто, ясно смi ться, а графиня робить жест протесту, хоче щось
сказати, але доктор Рудольф раптом сильно вiдкида вбiк прутика.
- Ех, нехай буде! Я хотiв iще кiлька днiв почекати. Та треба ж нарештi
заспоко©ти мамуню. Добре, я готов роз'яснити вам причину мого щастя.
Прошу, панове, до мо © лабораторi©. Прошу! Тiльки я хотiв би, коли так,
щоб i мiй батько та його свiтлiсть, граф Елленберг, були при цьому. Люди,
якi дали менi життя й змогу досягти щастя, першi мають право на
звiдомлепiсть од мене.
- Ми зателефону мо ©м iз лабораторi©, Рудi.
- Ага, правда! Розумi ться!
Доктор Рудi раптом пiдводить голову до неба, дивиться на вiкна робiтнi.
- Сонце ще ? Чудесно.
В лабораторi© повно червоного сонця, нагрiтого духу саду, дзижчання
бджiл та ос, що в'ються круг квiток, порозставлюваних на пiдлокiтнику, на
столах, стiльцях, полицях. Лабораторiя, пасiка чи оранжерея?
Доктор Рудольф зносить стiльцi з усiх куткiв, пiдсува фотель принцесi,
часто погляда в куток за пальми, кудовчить волосся, про себе лукаво
посмiха ться.
Граф Елленберг i Ганс Штор приходять разом: один - жовтий, великий,
костистий, iз широчезною, згорбленою спиною, повiльiiии i суворо
насмiшкуватий, другий - рiвний, чорний, строго поважний. Граф сiда поруч
iз князiвною, а Штор ста поруч iз стiльцем панi Штор - сiсти вiн нiзащо
не хоче: це нарушения Вiчного Порядку - слуга в присутностi хазя©на
повинен стояти.
Доктор Рудольф обома руками завзято зачiсу волосся назад, обводить
аудиторiю мокро блискаючими очима, посмiха ться так, як людина, що ма
ошелешити сво©х ближнiх, i раптом рiшуче стрiпу всi ю головою.
- Панове! Я, власне, сам почуваю, що я - як п'яний. I тому ви, ради
бога, не дивуйтеся на мене. Я зараз вам усе скажу й покажу. Але ви... Ну,
та що там багато казати!
I, круто повернувшись, доктор Рудольф швидко шкандиба в куток за
пальми.
Принцеса Елiза сидить рiвно, строго зiбравши брови. Старий граф
нахиливши голову, дивиться в пiдлогу. Панi Штор iз надi ю и тривогою
пильно слiдку за кожним рухом сина мовчазними великими очима. I нiхто не
дивиться нiкому в очi, нiхто не говорить нi слова.
Рудi виходить iз за пальми з чорною чудною скринькою в руках, подiбною
чи до фотографiчного великого апарата, чи до писально© машинки, закрито©
накривкою. Збоку в скриньки корба, як у млинка до кави, спереду виступа
невеличкий комин iз круглим склом на кiнцi, дiйсно, нiби фотографiчний
апарат для фотографування неба.
Доктор Рудольф обережно ставить скриньку на стiл, дбай ливо поправля
©©, огляда з усiх бокiв, злегка крутить за кор бу, здмухуь порох iз скла.
- На скло треба буде накривку, - бурмотить вiн для себе. I,
випроставшись, ясно загоря ться очима, кутиками уст, кiнчиками рiвних
бiлих зубiв.
- Панове! Це - Сонячна машина. Для вас це слово нiчого не каже?
Розумiю. Розумiю. Охоче розумiю. Ну, так дозвольте вам сказати, мо©
панове, що Сонячна машина такий апарат, який усува зайвих посередникiв
мiж людиною й сонцем у ©© годуваннi.
Шестеро пар очей дивляться не клiпаючи, не мiняючи виразу - значить, не
розумiють.
- Не зовсiм ясно? Розумiю, розумiю! Цебто iншими словами, панове,
Сонячна машина да змогу людинi годуватись са мою рослиною - травою,
листям, сiном, соломою. I не якоюсь спецiальною, не думайте, ради бога, а
простою, звичайною травою, якою живляться конi, корови. Навiть бiльше,
навiть бiльше: Сонячна машина всяку рослину, навiть сосновi глицi,
кропиву, бур'ян, колючки - все робить цiлком придатним до вжитку людини.
В очах уже рух: увага, здивування, недовiр'я, нерозумiння. Князiвна
Елiза перехиля ться вперед.
- Ви розумi те, панове, що можна сп'янiти, добившися цього? Га?
Розумi те? Мамо, ти розумi ш тепер, що менi зовсiм не потрiбно було ©сти
трупи свиней, телят, курей i т. iн., якi ти менi присилала? Розумi ш, що
мо божевiлля не таке вже страшне? Га? Що?
Принцеса Елiза широкими, немов зляканими очима дивиться на чорну
скриньку. Граф Адольф м'яко простяга до Рудольфа руку.
- Вибачте, Рудольфе, може б, ви роз'яснили нам докладнiше...
- Ах, розумi ться! Простiть, будь ласка. Звичайно, я це зараз же... Я
розумiю, ви не можете так повiрити. Ха-ха-ха! Це не така вже звичайна рiч,
щоб повiрити на слово. Тiльки я ж кажу, я нiби трошки п'яний. Але,
розумi ться, я зараз вам усе чисто, як слiд, детально . Ви не бiйтесь,
ваша свiтлосте, мо© бджоли не кусаються Ви тiльки не махайте на них руками
- i нi одна не зачепить... Так от, дорогi мо© панове... Iдея дуже проста.
I не нова. Спроби робили вже давно рiзнi вченi. Словом, нi на яку новину
само© iде© абсолютно не претендую. Анi крихiтки. Iдея ж така: як увiльнити
людину вiд залежностi вiд ©© ©жi, як звести боротьбу за фiзичне iснування
до найменшого мiнiмуму. Як? Мiй хiд думок такий: джерело всякого життя на
землi - сонце. Значить, сонце - це ©жа людини. Але мiж людиною й сонцем
кiлька посередникiв: рослина й тварина. Чи не можна увiльнитися хоч вiд
одного? Чи не можна приймати сонячну енергiю без них, так, як приймають
вони самi, рослини й тварини? На цю iдею я витратив вiсiм рокiв. I нiчого
не добився. Нiчогiсiнько! Наша наука ще не ма способiв уводити сонячну
енергiю в чистiй формi просто до людського органiзму як годувальний
матерiал. Посередники ще потрiбнi. Я певен, о, я цiлком певен, що через
кiлька рокiв цей незграбний апарат буде здаватися смiшним, зайвим, що ми
навiть рослин не будемо потребувати й будемо годуватися безпосередньо
сонячною енергi ю. Але поки що цей апарат е вое ж таки необхiдний. I менi
хочеться думати, навiть корисний Навiть трошечки корисний!
Доктор Рудольф iз трiумфуючою скромнiстю кладе руку на чорний, досить,
справдi, незграбний апарат.
Сонце косими промiннями якраз над головою принцеси натиска на
протилежну стiну - i стiна вiд натуги стримати смiх червонi . Бджоли
скупчене, буркотливе дзижчать у квiтках, висячи на них, як акробати.
Зеленi похмурi очi невiдривно, вишукуючи, чекаючи, влипли в запалене,
блискаюче потом i щастям обличчя.
- Цей апарат, дорогi мо© панове, визволення людини вiд теперiшнiх
способiв годування! Людина переста бути м'ясо©дною твариною. Кiнець!
М'ясо як посередник мiж сонцем i нами тепер непотрiбне. Тiльки рослина! Ви
ждете, розумi ться, доказiв, пояснення? Ма те рацiю, ма те. Легко сказати
- рослина. Ану, спробуйте ©сти траву без цього апарата! Отже, я вам зараз
коротенько, але ясно, викладу всю iдею мого винаходу.
Але п'янi люди тратять чуття розмiру й часу. I не коротко. 1 не ясно,
перестрибуючи, забiгаючи вперед, вертаючись, забу ваючи головнiше, доктор
Рудольф виклада iдею вiдкриття.
Вiн бився над цi ю iде ю десять рокiв, проробивши сотнi рiзних
експериментiв. I коли вже готов був впасти в одчай, сама природа прийшла
йому на помiч. Грiзна й милостива природа. Вона струсонула землю, вона
дала масу горя людям. але тут же й подарувала ©м величезне щастя. Вона
дала гелiонiт. Що таке гелiонiт? Хе, це - саме той посередник, який
замiнить людинi тварину. Це - новий, одкритий ним, доктором Рудольфом,
пiсля землетрусу мiнерал, названий ним гелiонiтом. Вiн ма здатнiсть
скупчувати й переробляти сонячну енергiю. Промiнь сонця, проведений крiзь
гелiонiт, уведений до тканини рослини, змiшаний iз енергi ю людини,
перетворю ться в цiлком придатну до вжитку людського органiзму со нячну
енергiю.
Доктор Рудольф швиденько бiжить за пальми й зараз же вибiга звiдти з
тарiлкою в руцi. На нiй лежить довгаста зелена маса.
- Сонячний хлiб!
I доктор Рудольф iз трiумфом простяга наперед тарiлку. Ши©
витягаються, очi неймовiрно, з острахом, iз цiкавiстю розглядають зелену
масу, що перелива ться червоняво-фiалковими хвилями з золотистим
одблиском, наче крильця iспансько© мушки.
- Я годуюсь ним вiсiм днiв. Я абсолютно не ©в за цi днi. Нi рiсочки!
Але я почуваю себе так надзвичайно бадьоро, таку почуваю силу, що,
зда ться, можу дерева з корiннями виривати.
Зеленi очi широко дивляться то на "хлiб", то на сяйне, зчервонiле,
мокре вiд поту лице з навислими на чоло мокрими пасмами. I вони вже не
хмурi, вони непевнi, вони готови повiрити и зрадiти.
- Це... неймовiрно! Це щось...
- Правда, ваша свiтлосте? Це щось фантастичне! Правда? Але - це факт,
це - реальнiсть. Оця зелена маса с сконцентрована сонячна енергiя. Це -
оте червоне, слiпуче, палаюче сонце так су мир но й тихо лежить на
тарiлцi.
Граф Адольф пiдводиться й м'якими кроками пiдкрада ться до "хлiба".
Сiренькi очi в жовтих вiях пильно, недовiрливо обнюхують зелено-фiалкову
масу.
Графиня злякано, схвильовало нахиля ться до принцеси й щось ©й шепоче.
Але принцеса Елiза, не чуючи ©©, теж пiдводиться й пiдходить до тарiлки.
Над бровами на чистому матовому чолi зворушливо виступили дрiбненькi
крапочки поту. Доктор Рудольф простяга до не© тарiлку, i очi його знову
зустрiчаються з зеленими, поширеними, готовими повiрити очима.
Сонячний хлiб та мно перелива ться фiалково-золотнстими блисками. Вiд
нього йде чудний, солодкаво-нiжний аромат.
- Вiн пахне?
- О, чудово! Сонцем! Ви зна те запах сонця? Вiн пахне сонцем Дозволите?
I доктор Рудольф обережно пiдводить руку з тарiлкою до лиця принцеси.
Вона злегка схиля ться й нюха . Граф Адольф також просува свiй м'який
навислий нiс. Солодкаво-нiжний, тонкий, дивно-хвилюючий, радiсно-тужний
дух випромiню ться вiд тарiлки.
- Правда! Сонцем пахне. Боже, як це дивно! I як надзвичайно.
Боже, як дивно й надзвичайно, що це говорить саме вона, шо говорить без
сухо© погорди, без мруження очей, що в лицi така тепла, така виразна,
зворушлива дитячiсть.
- Але як же цей хлiб .. як же ви його... робите?
О, прекрасна: вона хотiла сказати "печете"?
Доктор Рудольф у захватi ставить тарiлку з хлiбом на стiл, хапа чорний
апарат i почина демонструвати принцесi весь процес "печiння" сонячного
хлiба. В лабораторi© вже бiльше нiкого нема - тiльки вiн, чорний апарат i
принцеса. Правда, миготять часом якiсь знайомi, милi й байдужi тгнi, але
реальне, живе, близьке-близьке тiльки порожевiле, захоплене дитяче
обличчя з новими, довiрливими, такими страшно-пильними очима, з такими по
дитячому злегка розкритими устами.
Сонячний хлiб "печеться" дуже просто, зовсiм просто. Береться собi
рослина, вклада ться в апарат у саму середину. А всерединi, от принцеса
може сама бачити, валок iз зубцями. Гой валок iз зубцями ма знадвору
корбу. Коли за корбу крутити, то валок зубцями почина розтирати рослину.
В той же час апарат наставля ться так, щоб сонячнi променi падали просто
на скло. Скло ж тут не звичайне, а з гелiонiтом. Гелiонiт ма здатнiсть,
як сказано, у надзвичайнiй мiрi скупчувати сонячну енергiю й певним
способом переробляти ©©. Iз скла ця скупчена й перероблена енергiя попада
в апарат на рослину, вбира ться нею й знову проходить певний процес.
Тут доктор Рудольф спиня ться. Боже, як зворушливо-уважно, з яким
самозабуттям розкрите все лице!
Але цей процес ма одну дуже цiкаву рису. Надзвичайно цiкаву! Рослина,
сонячна енергiя тiльки тодi можуть стати сонячним хлiбом, як вони увiйдуть
у контакт з енергi ю то© людини, яка робить той хлiб Це вiдкриття прийшло
докторовi Рудольфовi цiлком випадково Експеримент довго не давав нiяких
позитивних результатiв. Доктор Рудольф уже впадав в одчай, у iнiв, у лють.
Стоячи над розкритим апаратом, вiн майже всунув у нього голову, щоб краще
придивлятися до маси. Вiд вертiння корби, вiд руху й сонця було страшенно
душно, i з лиця доктора Рудольфа в апарат упало кiлька крапель поту. I, на
диво, моментально маса в тих мiсцях набрала iншого кольору й запаху. Тодi
доктор Рудольф умисно вже майже цiлком устромив голову в апарат так, щоб
лице прийшлося над самим валком iз розтертою й налиплою на нього масою й
щоб iз лиця падав на не© пiт. Коли вiн вийняв цим разом масу з апарата,
вона стала отаким сонячним хлiбом, фiалково-золотистим, чого ранiш
добитися було неможливо.
- Як це надзвичайно! Боже, як це... I ви вже вiсiм днiв тiльки цим
хлiбом живете?
- Тiльки ним! I нiякого iншого не хочу, не можу хотiти. Менi гидко
думати про м'ясо, мене нудить од одно© уяви цi ©... отрути.
- А вiн на смак.. добрий?
- Я нiчого кращого в життi нiколи не ©в. Смак його не можна описати. Я
пишу книгу тепер про це сво вiдкриття. Вона вже майже готова. Але, коли я
пробую описати смак цього хлiба, я не знаходжу нiяких аналогiчних почувань
од людсько© ©жi.
- Менi страшенно хочеться спробувати! Можна менi взяти шматочок?
I зеленi очi так благальне, так вiддано, так нiжно дивляться в голi,
мокросяйнi, одвертi, сiрi очi. В лабораторi© нiкого нема, крiм цих очей.
Ворушаться, гомонять, дивуються, скрикують, штовхають ©х якiсь тiнi,
вражено розглядають апарат, хлiб, схвильовано питають щось i дiстають
навiть одповiдь, але живуть тiльки двi пари очей.
Спробувати? О господи, звичайно, можна спробувати, але тут . але тут
доктор Рудольф бо©ться, може виявитися знов одна цiкава прикмета цього
хлiба. Зда ться, той хлiб, який зроблений одною людиною, не може бути
вжитий другою. Так йому зда ться на пiдставi певних мiркувань. В кожному
разi, коли може бути вжитий, то тiльки органiчно спорiдненим органiзмом.
Наприклад, мати, батько можуть уживати хлiб, зроблений сином, i навпаки
.Але чужий органiзм, зда ться, нi. Так принаймнi кажуть деякi данi. Але
спробувати, розумi ться, можна I коли ©© свiтлiсть бажають...
© свiтлiсть бажають. А головне, ©© свiтлiсть зовсiм не гидують, що цей
хлiб зроблений iз потом його лиця.
Одначе доктор Рудольф знаходить серед тiней, що тут-таки товпляться
круг його, дороге, миле обличчя, а радiсно, любовно цiлуючими його очима,
мовчазними й кричущими гордiстю й безмiрною вдячнiстю йому, сонцевi,
чорному апаратовi, цим усiм людям, що вiрять, що не бачать уже нiяко©
хоростi.
- Мамуню, хочеш також спробувати? А ти, тату? Не хочеш?
Навiть мiнiстерська постать утратила свою недоступнiсть, на бездоганно
гарному жовто-смуглявому чолi виступив пiт, в очах i замiшання, i несмiла
радiсть, i дивування.
Сонячний хлiб! Це ж нарушения порядку само© природи, це втручання в
компетенцiю самого бога.
Але сумувати чи радiти з такого нахабства власного сина? Панi Штор не
суму й навiть не вага ться. Вона просто й смiло, як добре вiдомий ©й, нею
самою зроблений пудинг, бере принесеною Рудi ложкою шматочок сонячного
хлiба й кладе його в рот.
Принцеса Елiза другою ложкою обережно вiдщипу менший шматочок i, iз
страхом та хвилюванням поглядаючи на нього, тихо пiдносить до уст. Четверо
iнших пар очей перебiгають iз одно© ложки на другу, з одних уст на другi й
напружено чекають.
Сонце радiсно червоним металiчним полум'ям горить на розчинених шибках,
трiумфу на металiчних частинах машин i приладдя Бджола раптом почала
виразнiше, чутнiше густи, а квiтки застигли в чеканнi Малиново-червонi
уста принцеси, на яких лишились зеленi крихти хлiба, несмiло, нерiшуче
ворушаться, жують, очi широко розплющенi, ждуть, слухають у серединi себе
й щодалi, то бiльше лякаються, не розумiють. Нарештi уста кривляться,
голова заперечливо, непри мно труситься. Принцеса бiжить до вiкна й
випльову за нього зелену розжовану масу. Фе!
Але лице панi Штор ста щораз певнiше, яснiше, радiсно вражене, як у
людини, перед якою щодалi, то бiльшi чудеса розгортаються.
- Господи, що за надзвичайний смак!
- Правда, мамуню? Правда? Ти дiйсно чу ш смак? Дiйсно?
- Я готова з'©сти цiлий центнер цього хлiба. Батьку, ти мусиш
покуштувати! На, вiзьми.
Але Ганс Штор крутить головою. Не тепер. Вiн iще подума Ще час.
- Та ти ж тiльки подумай, вдумайся!. Ти тiльки спробуй! Це ж чудо! Ти
розумi ш?! Вiн i дума , i вдуму ться, i все це, розумi ться, гарно, але..
- Докторе! Як так, то я хочу сама для себе зробити сонячний хлiб!
Можна? Ради бога! Що у вас , трава, листя? Чи що треба? Я хочу зараз! Я
хочу перевiрити на собi.
I зеленi, дитячi, палаючi нетерпiнням очi ревниво слiдкують, як рука
панi Штор одколупу новий шматок червоняве золотистого хлiба й пiдносить
до уст.
Доктор Рудольф з огiрченням i жалем дивиться за вiкно: сонце вже сiда ,
червоно регочучи, за деревами саду. Його праця на сьогоднi скiнчена -
запiзнились.
- Ах, як досадно! Але завтра, як тiльки воно зiйде, я неодмiнно хочу
зробити собi хлiба. Добре?
- О принцесо!
Доктор Рудольф обома руками, здираючи шкуру з черепа, як скальп, всi ю
душею зачiсу волосся на потилицю. Краще йому нiчого несила вiдповiсти.
Краще за цей вечiр нiчого в свiтi не може бути нiде, нi в кого. Кращих,
любiших, прекраснiших облич, як оцi, що тут, що так хвилюються, що так
сяють, що так божественно, сонячно радiють, не може ж бути нiзащо, нiде,
нiколи! Навiть старий граф, любий, дорогий, бiдний граф, вiчно суворо
насмiшкуватий iз себе, з людей, iз свiту, навiть у нього на вилицях
червонi схвильованi плями, навiть його старi намученi очi мокро блискають.
- Ну, добре. Рудi, а нерiдний батько не може, значить, ©сти хлiб
нерiдно© дитини?
- Не може! Нiяк не може! Чужий же органiзм!
- Умгу! I, значить... Ага. Ну, так... Я розумiю.
Маленька графяня раптом швидко зирка на старого графа i вона вже
розумi .
- Докторе! А пити хочеться? Треба?
- I хочеться, i треба.
- Нi, це так надзвичайно, фантастично, що я ще не можу вiрити. Це,
дiйсно, чудо. Ах, як досадно, що сонце заходить! Ви не можете спинити
його, вернути хоч на десять хвилин назад? Ви ж чудодiй. Зробiть це.
Доктор Рудольф обнiма всю ©© палаючу червону голiвку сяйвом сво©х очей
i побожно-радiсно, в блаженному захватi й замiшаннi голубить. I голiвка
так довiрливо, так по-iншому тепер повернена до нього, так тягнеться до
його очей, так внутрiшньо вся соромливо-щасливо злива ться з ним.
Граф Адольф раптом сильно струшу головою.
- Це - генiально! Нi, це таки генiально. Це матиме надзвичайнi
наслiдки. Я просто не можу прийти до себе Але я вже передбачаю такi
можливостi, що... Скажiть, дорогий Рудi, цей мiнерал... як ви його
назвали?
- Гелiонiт.
- Чи цього гелiонiту багато можна знайти в природi? На це питання
доктор Рудi не може вiдповiсти з точнiстю. Але вiн iз певнiстю може
сказати, що тих запасiв його, якi вiн одкрив у горах на мiсцi землетрусу,