Мiщенко Д.. Синьоока Тивер

сховати. Син най гине, що з сином, байдуже!
Вони посварилися. Такi гнiвнi були обо , не говорили - iскри
викрешували, наражаючи слово на слово.
- Дiвчина ж каже, - не могла вгомонитися мати, - Божейка з Одесу
повезли в свiти. Ото звiдти й слiд починати розшук: куди повезли, кому i
де продали. Свiт широкий, та людина ж не голка, аби безнадiйно згубитися в
свiтi.
- Ото най твоя дiвчина i ©де, най розшуку . Зманила до свого Випалу
Божейка, то най тепер ©де! Я не такий дурень, аби слухатися довгого
жiночого язика i куцого розуму.
Господиня не стерпiла, теж щось сказала Божейковому татовi, та Миловида
не дослухалася вже до тих казань. З не© доста було того, що почула: не
когось iншого, ©© вважають винною в бiдi, що спiткала Божейка. Боженьки! А
гадала ж, що чиста перед Божейком i його старинею. Бо коли зродилася за
першо© зустрiчi з Сонцепiкською вессю ця неподобна думка, i забаритись не
забарилася прогнати ©© геть, i переконати переконала себе: чи то ж ©©,
Миловидчина, провина, що Лада вказала Божейковi саме на не©, дiвку з
Випалу, що Божейко при©хав туди й став бранцем ромейських татей? Не лише
вiн, весь тиверський люд у придунайському пониззi зазнав ромейського
гвалту. А Божейкiв тато iнакше, бач, дума : винна Миловидка. Йой,
людоньки! I ти, зiронько ясна, заступнице знедолених! Як же ©й лишатися i
жити в цiй оселi, коли про не© он як думають?
Не до сну було вже. Бо що бiльше думала та побивалася, шукаючи рятунку,
то певнiша була: i ця оселя не стане ©й прихистком. Лiпше вже свiт за очi
пiде, анiж залишиться там, де ©© мають за басиху, що накликала лихо на
свого лада i на його домiвку.
"А куди ж пiду? - настигла iнша думка i змусила завагатися. - До тiтки,
до князя чи таки свiт за очi? Йой, горенько! Таж там, у свiтах, як i в
тiтоньки сво ©, зiтлiю, а то й лусну з горя та розпуки, а в князя, окрiм
усього, ще й зганьблю себе".
Мало не до ранку калатала собою. I думала-страждала, i плакала-ридала,
уткнувшись у подушку та дбаючи, аби не почули ©© там, за дверима. А настав
ранок - пiдстерегла такий момент, коли господар вийшов поратися на
подвiр'©, i стала перед Божейковою мамою.
- Господине солоденька, - сказала сумно та знiчено. - Я чула, про що
говорили ви з мужем сво©м поночi, i ось що надумала: не комусь iншому,
менi слiд iти до роме©в i шукати там Божейка.
Жiнка тетерiла вiд того казання, слова не здатна була виректи. А проте
швидко й оговталася.
- Схаменися, Миловидко, - замахала руками. - Не бери до серця того, що
чула. Чи то ж дiвоче дiло - iти до чужакiв, вештатися помiж татей i шукати
правди у татей. О милостивi боги! Та ти ж пропадеш там, присяйбiг,
пропадеш!
- Ну, чом же?
- Хоча б i тому, що он яка лiпотна собою. А крiм всього - беззахисна,
чужинка. Хто захистить тебе, коли скаже котрийсь: моя? Iти тобi до роме©в
- все одно, що вiддати себе на поталу вовчiй згра©.
- Дарма.
- Ба нi, не дарма. Вони за такими в чужi землi розбо м ходять, а ти
сама об'явишся. Тямиш, у яку крутопадь пха шся?
- Я була вже там, матiнко. Боги вберегли i визволили. Гляди, й за цим
разом убережуть. Знаю Одес у ромейськiй землi, знаю Маркiанополь. Бiльше
скажу: маю там най i старенького, та доброго приятеля - мандрiвного
ливарника з полян. Гадаю, пристане на мо благання i пiде на пошуки
Божейка. То моя чи не дина свiтла сподiванка i моя надiйна сторожа в
ромейськiй землi. Зна рiч, зна покони ромейськi, зна й роме©в. Треба
буде розпитатися в них - розпита ться, треба буде заплатити - зна , кому i
скiльки. Та й путь йому яко мандрiвному ливарниковi всюди буде вiдкрита.
Видасть мене за свою доню та й пiдемо. У вас же, чу те,
матiнко-голубонько, у вас просила б одно© лиш помочi: коли справдi хочете
бачити у себе Божейка, а нас - у парi з Божейком, не пошкодуйте тих солiд
i того золота, що ма те. Ви правду казали: роме© ласi на них. Аби тiльки
поталанило знайти менi мо ладо, за солiди та за золото викуплю.
Присяйбiг, матiнко гожа. Двi цiни дам, а викуплю!
Вона не дотримала-таки дано© собi перед тим, як iти на бесiду,
обiцянки: бути твердою, мов кремiнь. Закровоточили давнi, закровоточили й
новi рани, вiдчула себе не просто знедоленою - скривдженою. А коли до
всiх, що мала досi, болей додався й завданий, _здавалось, найрiднiшими
людьми, що лишалося робити дiвчинi,, котра не мала нi роду-захисту, нi
матерi-порадницi? Мусила зломитись i виплакати жалi сво© чужiй.
А бiля не© плакала й Божейкова мама.



XV_

За все лiто князь Волот лише вряди-годи бував у Чернi та попутно - в
Соколинiй Вежi. Укладений iз вiчем ряд надiйно тримав його на
придунайських обводах Тиверi i зобов'язував клопотатися дiлом всi © землi
- вибором мiсць пiд сторожовi вежi та гридницi при вежах. Не хотiв бачити
те дiло опороченим чи©мсь недбальством, тому до всього приглядався,
правдиво кажучи, усе започатковував сам. Придунав'я - не те, що
Поднiстров'я. Тут - пониззя. I знайти мiсце, що бодай трохи пiдносилося б
над пониззям та дозволяло проглядати не лише Дунай, а й Задунав'я, не так
просто. А ©х змушений знайти не одно i знайти там, де найбiльш ймовiрне
вторгнення.
здив та й ©здив, приглядавсь та й приглядавсь. А ще ж i про те мав
думати: ставить вежi в незайманщинi. Що буде i як буде? Земля ця
споконвiку слов'янська i з волi тих же слов'ян уступлена для гостинно©
путi. Хочеш ©хати iз степу в гори, до склавинiв, або через Дунай - до
роме©в, - ©дь собi, для того обводи Тиверсько© землi i гостинна путь на
обводах. Хочеш правитися iз гiр у степ чи з придунайських долин у той же
степ - прався хоч i всiм плем'ям, не лише кiньми, а й возами, для того
знов-таки обводи i незайманщина на обводах. Аби до слов'ян не забiгав,
аби слов'янськi весi не плюндрував, яко тать. Тепер виходить, що князь
Тиверi посяде незайманщину, перетне гостинну путь, а коли хтось зважиться
iти по нiй, змушений буде сказати "зась". Таки зважиться i скаже чи
обмежиться тим, що сяде вежами в незайманщинi, саму ж незайманщину лишить
гостинною путтю?
Ба мiг би й обмежитись, коли б можна було. Ано, коли б можна!
Через те, що й сам не зна до пуття, як буде потiм з незайманщиною, i
на вiчi не заговорив про не©. А, мабуть, слiд було б. Роме© давно зламали
той вiковий покон, то чого вiн ма триматися його? Аби давати тим татям
спроможнiсть вiльно переправлятися через Дунай та грабувати слов'янськi
землi за Дуна м? Нi, слiд було одразу i все казати на вiчi: не лише вежами
та забудовами при вежах, всiм людом ма мо вийти на Дунай та стати Довгою
стiною по Дунаю. А було б благословення вiча, мiг би вдовольнити i свою
давню спокусницю-мрiю: бути не просто привiдцею тиверсько© ратi та
дружини, а й державним мужем у сво©й землi, хоча б i таким, як вже зараз
князь Ки ва, що он яку вольницю дозволя собi: споруджу у Тиверi морське
пристанище, хоче бувати за морем, вести з ромеями торгiвлю. Певно, кого
послати i на кого опертися в такiм дiлi. Чи вiн, Волот, такий далекий
вiд того, аби бути не лише привiдцею ратi, а й державним мужем на Тиверi?
Старiйшини почитають його яко князя, вiче не противиться йому, бачить у
дiлах його здоровий глузд, тому трима за ним руку. А все ж зробив не так
багато, аби почувати себе повноправним волостелином у сво©й землi. Щоб
бути ним, слiд мати власну силу, що могла б порiвнятися з силою вiча. А
вона не так у ратi та дружинi, як у мужах, здатних поставити при потребi
пiд княжу руку i дружину, i рать.. Такi мужi у Тиверi . Це насамперед тi
волостелини, що мають уже сво© угiддя-вотчини i горнуться таки до князя, а
не до вiча, це, зрештою, й тi, що волiють мати ©х: во води, сотеннi,
десяцькi, вважай, уся старша дружина. Бiда лиш, що не так багато пiд його
рукою вiльно© землi, аби мiг винагородити всiх угiддями. Отож i гада
собi: чи не час скористатися незайманщиною? Он скiлькох може зробити
волостелинами у Приднiпров'©, а водночас i во водами на обводах, коли
подiлить мiж мужами незайманщину. На мiсце тих, що пiдуть у Подунав' ,
поставив би во водами, сотенними, десяцькими iнших - ось i мав би свою,
княжу, силу i надiйну опору на Тиверi. Бо всiх винагороджених, а надто
тих, що стали б волостелинами та во водами у Подунав'©, зобов'язував би
мати власну дружину. При потребi мiг би кликати всiх i збирати докупи.
Об' днанi з княжою дружиною вони й складали б рать - ту, що з нею не
завжди насмiлювалася б змагатися рать ополченська. Сила ставала б супроти
сили i змушувала б старiйшин бути зговiрливiшими, а вiче - покiрнiшим. То
- без сумнiву, то - напевно. I даремно вiн завагався та не винiс на розсуд
вiча думку про необхiднiсть подiлити незайманщину мiж мужами-во водами.
Уклав би з вiчем такий ряд, одразу двох зайцiв забив би: i сво©х мужiв та
свою дружину мав би в Подунав'©, i надiйну стiну-заслону поставив би
супроти роме©в. Хiба ризикнути й пообiцяти цю землю во водам без речницi
вiча? А чому б i нi? Чи в нього не буде чим пояснити вiчу, чому вчинив
так, чи пiсля того, що сталося в Подуиав'©, насмiлиться хтось перечити
князевi? Ба нi, не перечитимуть, а вже що во води вiзьмуться за
спорудження веж та забудов, за змiцнення обводiв у Подунав'©, коли
пообiця ©м вотчину-угiддя поблизу веж, сумнiвiв i поготiв не може бути.
Багато важитиме й те, що незайманщина перестане бути пристанищем для
татей, усякого там бiглого та пошельмованого у волостях люду. Саме з нього
во води наберуть собi дружини, а яко волостелини-челядь. Вiльний смерд до
дружини, як i до челядi, не вельми охочий iти. До дружини йде лиш той, хто
зубожiв до краю, зрiкся, а то й позбувся землi. Зараз цi люди
перебиваються легким хлiбом, а скажуть ©м: iдiть на хлiб ратний - i
матимете не лише розкiш-волю, а й коня, броню, усе, чим бува ситий i
вдоволений поселянин, пiдуть не вагаючись. I то будуть не гiршi, анiж ма
в себе, отроки та мужi, якщо по щиростi, саме такi, яких треба в
неспокiйних полуденних обводах Тиверсько© землi: мужнi та винахiдливi,
байдужi до смертi i здатнi, коли що, пiти на смерть.
Уздовж i впоперек мiряв того лiта дунайське прибережжя. I все - у
сiдлi, вважай, упродовж трьох мiсяцiв у походi. А ще у постiйних турботах.
Бо мало було тiльки обрати мiсце для вежi та забудов, треба було й
вимiряти та вивiрити, чи найлiпше з усiх, що поблизу, чи не залл вода,
коли вийде з берегiв Дунай.
Зате й утiху мав вiд трудiв сво©х. I чи не найбiльшу, коли спинив коня
та став над Днiстровським лиманом, на мiсцi старо© грецько© Тiри. Як вiн
ранiше не догадався побувати тут? Сам, без полян, побачив би, що
споруджена на мiсцi Тiри твердь може стати Константинополем Тиверсько©
землi. Мiсце он яке, ма високий кам'янистий берег, при березi - прозорi
води лиману. I море неподалiк. А каменю довкруж - хоч рiчку гати. I
здебiльше бiлий. Коли здiйснить те, що задумав укупi з полянами, так i
нарече це пристанище: Бiлгород. Бо такий бiлий буде, мовби лебiдь при
синiх водах лиману, бо стане вежею з веж i пристанищем iз пристанищ,
опорою Трояново© землi в усьому Подунав'©. Треба буде - пiдуть за море з
товарами, а зворохобляться роме© - пiдуть на тих же лодiях i до роме©в:
сюди, на Дунай, а то й до самого Константинополя. Аби знали тi ненадiйнi
сусiди, що анти мають при Дуна© свiй Константинополь. Аби знали i
потерпали!
Iз вiчем князь Волот уклав-таки ряд, i доволi надiйний. Цього лiта
тиверськi поселяни йдуть на пониззя з сокирами й допомагають тим, що
вцiлiли пiсля ромейського гвалту, спорудити до зими хижi, наступного
пiдуть у Подунав'я й споруджуватимуть сторожовi вежi та забудови при
вежах. Пiдуть тi самi поселяни чи iншi - то вже турбота старiйшин на
волостях. Вони уклали з князем ряд, мусять подбати, аби були у Подунав'©
будiвничi. Про все, що треба для зведення будов, подбають князь i його
мужi.
До Черна повернувся вiдчутно втомлений, до всього й Малки не застав
удома; як i на передлiттi, влiтку, сидiла з дiвчатками бiля Богданка. А
без Малки, дiтей порожнiм та сумним видався Чернський терем. Тому не
засидiвся у ньому, вже наступного дня сiв у сiдло й погнав коня до
Соколино© Вежi..
Малеча заскучала за вiтцем не менше, нiж вiн за нею. Заглядала у вiчi
та щебетала навперебiй, коли сидiли купно у теремi бабусi Доброгнiви,
невгавала й тодi, як пiшли, прихопивши й Богданка, до лiсу, гуляли
знадливими в Соколинiй Вежi узлiссями. З усiма був пiдкреслено уважний та
добрий, а з Богданком чи не найбiльше. Бо таки жалiв його, хай не вголос,
про себе, все ж визнавав: син покараний за отчi провини. А крiм всього,
знав уже: мати Доброгнiва лиша отроча на зиму при собi. Усi будуть з
татом та мамою, усiм стелиться весела путь до Черна i ще веселiша - у
Чернi, а Богданко коротатиме темний свiй вiк тут, лишень з бабунею та з
бабунею. Як мiг не жалiти пiсля всього сина i не упадати коло нього? Геть
усi статки сво©, крiвцю свою вiддав би, аби зарадити його темнотi. Та ба,
не зарадить. Бабуся Доброгнiва береться зробити те, тож хай буде, як вона
хоче. Ачей, i зробить.
I день, i другий, i третiй вiдсипався та почував себе всього лиш вiтцем
князь Волот. Та мужем жонi сво©й, та сином матерi. А на четвертий
постукалися до ворiт i гостi - прибула жона во води Вепра з донькою.
- Б'ю чолом князевi, - спинилась i низько вклонилася, коли вийшов iз
дверей, зачувши iржання коней на подвiр'©. - Низький уклiн i княгинi
Малцi, - побачила i вклонилась теж.
- Спаси бiг. Проходь та будь гостею, сусiдко гожа. Як добре зробила, що
згадала та прибула, що не забува ш нас.
- Почула, що князя боги повернули нарештi до праотньо© оселi i не могла
не навiдатись.
Обiймались i чоломкались, а тим часом говорили.
- Чи не во вода Вепр принiс тi вiстi?
- Во вода у Чернi, княже. Гiнцi його сказали. А тут i Зоринка
наполягла.
Дiвчинка стояла осторонь. Загледiвши, що князь iз княгинею звернули
нарештi на не© увагу, заяснiла видом i вiддала чолом.
Княгиня не забарилася пiдiйти до не©, обняти та привiтати щиро.
Знала-бо: вiта не просто гостю, вiта Богданкову наречену, ту, котра коли
не стала ще, то стане, як не зашкодять боги, ще одною донею й княгинею в
землi Тиверськiй. Правдиво кажучи, бiльше коло не© упадала, анiж бiля ©©
мами i сво © посестри, чим неабияк тiшила й посестру. Ано, хто ж лишиться
байдужим та непотiшеним, бачачи, якою втiхою для стороннiх твоя дитина?
А княгиня Малка не просто ж собi стороння, вона - перша на всю Тивер жона.
Ось тiльки Богданко...
- Князь, яко вiрний домочадець, - заговорила дещо iншим голосом
Вепрова, коли пустила свою пiвдiвку мiж Волотових дiтей, - анi на день не
затримався у Чернi, кинув усi стольнi дiла та й додому мерщiй.
- Йой, Людомило! - Малка ©й. - Чи мислиш, що кажеш ото? Таж тi стольнi
дiла всеньке лiто тримали його на обводах. За три мiсяцi об'явився тут чи
не втрет i кажеш "мерщiй"?
- Людомила зна , що каже, - весело грав очима князь. - Нарiка тим на
мужа, котрий, мабуть, рiдше бува у Веселому Долi, анiж я в Соколинiй
Вежi. Таки нарiка ш, га, Людомило?
Вепрова вiдмаху ться вiд того, що чу , а проте й не вельми.
- Чи князь не вiда , який у нього во вода? Йому домiвка, що вовковi
торiшн лiгво: тодi лиш i згаду про нього, як захурделить.
- Отак навiть?
- Коли б не челядь, не знаю, що й робила б iз тим Веселим Долом. Усе на
менi вiн та й на менi. Зна те-бо: i худоби та ролейних нив ма мо немало, i
бортей та перевiсищ наставили по лiсах, а муж у Чернi та й у Чернi, сама
змушена дбати про все та давати всьому лад.
- Тодi з дозволу ласкаво© Людомили вчинимо з ним маленький жарт. Згода?
- Вепр-бо . Чи варто?
- Варто, коли такий. Пошлемо зараз гiнця й покличемо до мене. А вже тут
i вiдсвятку мо завершення лiта купно.
Жарт видався, як нiколи, доречним, а утча i зовсiм славною. I для
мужiв, що були добрими радниками у ратнiм та стольнiм дiлi й мали про що
говорити пiд хмелем, i для жон ©хнiх, що вважали себе посестрами, а вiдтак
не просто дружнiми - родинно зближеними. Та чи не найбiльше -для дiтей, у
них сво було застiлля i втiхи-гулянки сво©. Зате якi по-дитячому веселi i
по-молодечому гомiнкi! Навiть Богданко забував у тому галасi-весiллi, що
вiн незрячий. I смiявся, i галасував, i радiв, яко старший, коли в тих, що
були коло нього, доходило до скрути. Бо була з ним Зоринка. Бо в то©
Зоринки таке добре та прихильне до нього серце, така щедра вона, старша
серед дiвчаток, на вигадки, що де вже тут думати про темiнь в очах i про
смуток на серцi. Радiстю та втiхою iскриться воно, а чи тi iскри такi
частi гостi, аби цуратися ©х? Присяйбiг, навiть тодi, як умовкло все, а
гостi почали збиратися та ©хати хто куди, не був такий засмучений, як мiг
би бути. Бо обiцяли всi: i Зоринка та ©© мама, i кревнi його, що не
востанн тут. На©здитимуть i будуть з ним, на©здитимуть i будуть.
Вiд того дня Волот примiтко добрий був iз жоною сво ю, а ще добрiшим -
iз дiтьми. Чому - сам не знав. Може, просив вибачення за те, що так думав
про всiх них отам, у наметi над лиманом, а може, тiльки хотiв би
попросити, та не мiг. Ано, чи то ж легко пiдiйти й сказати: "Я зраджував
вас: i тебе, жоно, i вас, дiти... Побачив дiвку неземно© лiпоти i порочив
вас перед нею, йшов на зраду, чим, певно, й прогнiвив богiв, а прогнiванi
боги покарали мене найбiльшою карою - слiпотою сина". Ой нi, сказати таке
не годен, лiпше буде, коли не знатимуть.
Помiчала чи не помiчала його муку-каяття княгиня Малка, однi боги
вiдають. Добре вже те, що на прихильнiсть вiдповiдала подвiйною
прихильнiстю, а на ласку - благоговiнням. Як i дiти, мiж iншим, надто
найменша - Миланка. Яскою дивилась на свого тата, збиту не давала. Як
тiльки зайшов до терему, уже й бiжить, зирить-загляда у дверi. Та
усмiха ться так, що й камiнний не втрима ться, скаже: "Ходи, дитино".
Не гнiвався за те анi на не©, анi на няньок-челядниць. Саджав на руки i
втiшався щебетом-розумуванням, очицями довiрливо добрими i чистими. I
слухав уважно та чинно, а то й смiявся слухаючи.
- То ти отака у нас! - ширив подивованi очi. - Умi ш бути пташкою й
спiвати, яко пташка?
- Ано.
- Ану ж бо, ану заспiвай.
Дiвчина не хоче бути проханою. Швиденько злазить iз татових колiн,
ста , як належить, на ©©, дитячий, розум стати, i наспiву :
- Воробчику пташку, пташку, Чи був ти у нашому садку? Чи видiв ти, як
мак сiють? - Йой вотак сiють мак, Йой вотак сiють мак.
Князь пiдхоплю малу свою на руки, пригорта та цiлу щиро.
- Яка ж бо ти втiшна у нас, Миланко! Яка мила дiвка! Це ж хто тебе
навчив сьому? Бабуся?
- Атож.
- I ти сiяла вже мак?
- Нi, збирала лишень. Бабуся велiла на передлiттi при©здити, тодi
сiятимемо.
- По©деш?
- Чом нi? А татусь по©де з нами?
- По©ду, дитя мо .
- На все лiто?
- Нi, на все лiто не зможу. При©здитиму на свята i коли матиму вiльну
годину.
- При©здiть, татку. Там так пригоже, що й ну. I песик у бабусi сть, i
кицька та курчатка сть. А ще бабуся багато казочок розповiда нам, пiсень
спiва всяких.
- Ов! То ти й казочки вже зна ш?
- А знаю.
- Може, розкажеш?
- Най потiм, як спати лягатиму. Казочки перед сном розповiдають.
- Чи ти ба!
- Я лiпше заспiваю вам ще.
Вона не чека запросин, злазить i йде в танок. А танцюючи, наспiву :
- Дзьобка маленька, Де твоя матiнка?
- На макiвцi сидiла, Дрiбен мачок дзьобала:
- Дзьоб, дзьоб, дзьобаиець, Ходить дiвка у танець, А за нею молодець.
- Не ходи, дiвко, у танець, Лихо буде пiд кiнець.
Вони так голосно смiялися, часом здiймали такий вереск, що челядницi
оглядалися врештi-решт i бiгли шукати свою втiкачку.
Не раз думав князь: чи то ж гоже, що все Миланка та Миланка тiшить
його. Може, час уже й батьковi потiшити Миланку?
Шукав i не знаходив для не© розваги або часу на розвагу. Тодi аж
надибав i спромiгся на все разом, як випали снiги.
- Ану-бо, Малко, - зайшов знадвору незвично збадьорений. - Збирай
дiвчаток та одягай теплiш. По©демо до Соколино© Вежi. Проката мо наших
соловейкiв на санях-залубнях i Богданка провiда мо.
I сiдали в запряженi трiйкою коней сани, i ©хали заснiженим полем чи
лiсом, Волот не переставав бути таким, яким бачила його княгиня вранцi.
Смiявся, потiшений розумуванням доньок, сам смiшив i все нагадував
челядниковi: "Гони, гони вороних! Вони вигулянi, най iдуть чвалом. Щоб
снiг летiв з-пiд копит, щоб вiтром дух забивало нашiй Миланi. й до
вподоби це. Правда ж, Миланко?"
Укутував дiвча, зазирав у збадьоренi не менш, нiж у тата, оченята i
тiшився тою бадьорiстю.
"Нi, я був несправедливий до Малки. - зiзнавався. - Присяйбiг,
несправедливий! Дiвки - не така вже й пагуба для роду. Он яка лiпотна
старша - Златка. А якаМиланка. Друга Миловида буде на вроду. То чи треба
падати духом i нидiти, коли так? Спiткало лихо сина? Не матиму
спадко мця-кревника? То матиму двох зятiв! Котрийсь iз них замiнить сина,
коли вже пiде на зле, i сяде на княжий стiл у Тиверськiй землi. Ано, не
все уже втрачено.. А може, й нiчого не втрачено".



XVI_

Зима вiддавна була порою перепочинку. I для князiв та ©хнiх мужiв, i
для смердiв-поселян. Не до перепочинку лиш рукомеслим людям: зброярам та
золотарям, ковачам та ливарникам, стройникам та ткачам. Тим, навпаки, слiд
надолужувати взимку, брати на прожиток те, чого не вiзьмуть на передлiттi,
влiтку, коли у полi гаряча пора. I все ж рукомеслих не так багато. Всi
iншi знають: настала зима - настав час для перепочинку, а кращим
перепочинком завжди були й залишаються лови.
Не втримався вiд них i князь Волот. Вiдвiдини Соколино© Вежi, щоправда,
пригасили в ньому ловчу завзятiсть (там як жили, так i живуть
сподiванками), все ж не так дуже, щоб вiдмовитися вiд ловiв. Як тiльки
випали глибокi снiги i в Тиверi твердо стало на зиму, заiржали бiля княжих
конюшень конi, залаяли на скотницях пси, озвалися, пробуючи голоси, рiжки,
за ними - й басистi тур'© роги. Ловчi покрикували на челядь, челядь - на
псiв, i пiшла, покотилася долами зичнiсть, недвозначно кажучи всiм: князь
збира ться на лови.
Як виходив iз терема та сiдав у сани, над'©хав на вороному, мов галка,
й широкогрудому, з мiцними ногами й ще мiцнiшою гривастою ши ю конi
во вода Вепр.
- Куди велиш податися, Волоте?
- На пониззя, там звiра бiльше.
- А може, на сво© дiдизни заглянемо? В дiдизнах його не менше. Давно не
бували там зимово© пори i не вiдловлювали.
- Я був, i не так давно, - вiдмахнувся князь i заходився всiдатись. -
Подамося спершу на пониззя, а вже вертаючись, заглянемо i в твою дiдизну,
коли так хочеш.
Догадувався во вода: не до веселощiв князевi у Соколинiй Вежi, тому й
волi бути далi вiд не©. А самому, як нiколи, хотiлося бути саме у
Веселому Долi: обiцяв Людомилi тодi ще, як гостив, сказав, на лови прибуду
до отнього гнiзда.
Вони не вперше купно йдуть на лови. Вiдколи Волот - князь, Вепр -
перший пiсля князя ратний муж у землi Тиверськiй. Ще за молодечих лiт
спiзналися i таки в сво©х дiдизнах, таки на ловах. Брали ©х тодi з собою
не як мужiв - рано ©м було сходитися у лiсi з ведмедем, стинатися з
iкластим вепром, брали як отрокiв, на яких покладалося наганяти звiра.
Проте броню i отроки мали при собi справжню, та й ловчих навикiв не
позичати ©м. Всяке ж бо трапля ться на ловах, як трапилось i тодi, за
першого знайомства молодого княжича з молодим сусiдом по оседку - Вепром.
Iшов з челяддю, галасував, як i челядь, наганяючи звiра,_ а обернулося
так, що звiр погнав на нього. I погнав не як-небудь - лавою. Кiнь
схарапудився тодi i викинув княжича з сiдла. Як те сталося - i помiтити не
встиг. Та й не було коли помiчати. Уступили з дороги челядники - рвонув
услiд за ними й гнiдий. А вепри он уже, поруч. дине, на що спромiгся, -
пiдхопив сулицю й став до бою. На що покладався, сам не вiдав: вепрiв, що
йшли прямiсiнько на нього, було два, i обидва не вепри - веприська.
- Бери того, що по лiву руч, - почув позад себе. - Я беру того, що по
праву.
Той, що скакав на конi й кричав йому, теж був iз сулицею. Хто - пiзнiше
вже довiдався, а довiдавшись, не розминувся так собi: i до Соколино© Вежi
запросив, i конем-гриванем, що носив потiм Вепра на Дунай i поза Дуна м,
винагородив. Бо таки щиро вдячний був за помiч, бо й батьки пiсля того
близько зiйшлися i мали себе за приятелiв-соратникiв. А ще ж i жили по
сусiдству: Волот iз вiтцем сво©м по один бiк лiсу, Вепр - по другий, у
Волотового вiтця бортна межа позначалася на полуночнiм лику дубiв, що
стояли по взгiр'ю i пiдносилися над лiсом, у Вепрового - на полуденнiм. I
вдачею виявилися схожi: обидва веселi й завзятi, схильнi до мiцно©
чоловiчо© дружби, а ще мiцнi тiлом i духом, не боялися анi скачок шалених,
анi по динкiв iз звiром лютим. Тож i заприятелювали. Скiльки жили вольними
молодцями у сво©х дiдизнах, стiльки й трималися купно. Одного
передсвяткового надвечiр'я Волот гнав коня до Веселого Долу i був на
iгрищах чи якихось iнших забавах у Вепра, iншого - Вепр до Соколино© Вежi,
на побачення-гулянку в товариствi Волота. А вже як надходив день, що його
святкувала вся земля, чи надходив час зимових ловiв, сходилися всiма
родами й тiшилися, як серце велiло.
Потiм зачастили ратнi виправи, зачастили й походи до Дунаю та за Дунай.
Були отроками, трималися батькiв, стали мужами, не забували, шо вони
сусiди-побратими: i в походах старалися бути ближче один до одного, i в
сiчах пам'ятали, що плече побратима - надiйне плече. А вже як не стало
батькiв i ©м довелося взяти на себе батькiвську ношу, порiднилися й
поготiв. Тепер уже доля Тиверi тримала ©х укупi, гострила розум i меч
©хнiй на дiла ратнi i стольнi.
Зимовий день занадто куций, щоб сподiватися на лови сьогоднi ж. Через
те князь Волот так i поклав собi: правитиметься в бiк Дунаю доти, доки
стане дня. Довiдавшись про те. Вепр, як i там, у Чернi, знову насмiлився
пiдступитися до нього з порадою.
- То ризиковано, княже. А коли нiч застане в лiсi? Тим паче, що далi
пiдуть спаленi весi та городища. А в спалених можемо й не знайти ночiвлi.
- Ну, чом же, за лiто кожен оседок щось та поставив. Яка найближче
весь?
- По один бiк - Медуша, по другий - Сонцепiк.
- А далi?
- Випал.
- Випал? Стривай, невже Випал?
- Так i . А що князя диву ?
- Я був у Випалi, я знаю його. Туди й триматимемо путь.
- Коли князь був там, то повинен знати: Випал спалений, i спалений
дотла.
- Кажу ж, за лiто щось побудували. Раз люди, й оселi, а нам на нiч
великих розкошiв не треба. Повелiваю: тримати путь на Випал.