Страница:
рукою iмператора Юстинiана, коли той пiдписував едикти про переслiдування
манiхе©в, iуде©в, самаритян, язичникiв - усiх, хто сумнiвався в
православ'© й дозволяв собi вiровiдступництво. Так чи iнак, а одягнувши
дiадему iмператрицi, облачившись у величну тогу, Феодора побачила, як
личить ©й, жiнцi неземно© вроди, i тога, i дiадема, побачила й вiдчула,
який при мний вiн, смак високо© влади. Де ж пак, колишня жебрачка,
танцюристка, жiнка, що вiддавалася всякому, хто мiг покласти на руку обол,
тепер василiса, та, що сто©ть при iмператорi й повелiва з помiччю божою
всiй iмперi©. Як тут не пишатися дiадемою i не погратися в благочестя?
Користуючись неабиякою прихильнiстю Юстинiана, та що прихильнiстю -
побожним схилянням, ладнiстю скрiзь уступити i всiм поступитися, Феодора
вiд порад августiйшому i впливу на августiйшого перейшла до рiшучiших
дiянь i вчинкiв: почала приймати в Августiонi чужоземних послiв,
листуватися з iмператорами, шахами та королями, а вiдчувши, що королi
малiють перед ©© розумом, а посли - перед жiночою знадою, не вагалася:
коли треба було домогтися свого, пускала в хiд лестощi, хитрощi, не
скупилася на зваби, як i на обiцянки, i таки домагалася.
Неприховано (принаймнi перед василiсою) радiв з ©© успiхiв iмператор,
дивувався ©м сенат, та чи не найбiльше були подивованi стратеги i во©ни
iмператорсько© армi©. Жарти хiба, десятки лiт рiзалися з во©нами Iрану,
хотiли i не могли примиритися з ними. А василiса взяла на себе той
непосильний труд i таки примирила, бiльше того, звела одвiчно ворогуючих
привiдцiв двох держав i так розчулила, звiвши, що вони вкрай розщедрилися
i пiдписали мiж собою вiчний мир.
Полегшено зiтхнуло вiйсько, люд вiзантiйський, зiтхнула, здавалося,
сама земля. В усякiм разi, коли вiн, Хiльбудiй, опинився по тих пам'ятних
усiм подiях у Константинополi, потiм - i в Августiонi, печать полегшення
почувалася на всьому i на всiх: вiд охлосу до сенату i вiд сенату до
iмператора. I нiкого не цiкавило тодi, чим приворожила iмператриця послiв
i привiдцiв Iрану, що бiльше важило в ©хнiй розчуленостi - краса чи розум
василiси. Величали ©©, потiшенi успiхом, божественною. I схилялися перед
©© божественнiстю.
Доти не доводилося Хiльбудiю бачити василiси Феодори й знати, хто така
Феодора. Задовольнявся тим, що оповiдали iншi. Коли ж побачив, подиву й
зачудуванню його не було меж. Боже праведний!.. Та це ж i та сама
Феодора, яку вiн знав за молодощiв, з якою дiлив амуровi пристрастi на
вiллi свого товариша Ксенофонта! Та Феодора була, ясна рiч, зовсiм юною,
все ж сумнiву нема : це - вона. Той же мармурово-бiлий лик, тi ж великi
карi очi i голос... Давно чув його, та другого такого не доводилось уже
чути. I очей, зда ться, не бачив таких, як у тi © i цi © Феодори. Коли б
же знав свого часу, що привезене йому неторканим ще дiвча - акторка цирку,
давно загадався б чи принаймнi подумав: а чи василiса Феодора не тi ю,
хай одну лиш нiч, зате добре знаною ним Феодорою? Не питав тодi, хто вона,
досить було, що бачив, яка. Бачив i тiшив себе: доля не в усьому вiдмовила
йому, молодому центурiоновi iмператорського вiйська.
Мабуть, неабияк видивився, зустрiвшись в Агустiонi з василiсою, -
iмператриця завважила його бентегу, як i нiяковiсть, i змушу каратися
тепер: що бiльше важило, коли йшлося про нового намiсника Фракi© й
оборонця сiверського порубiжжя iмперi©, його, Хiльбудi ва, заслуга у вiйнi
з Iраном чи воля василiси Феодори - запроторити стратега Хiльбудiя подалi
вiд Константинополя i тих, хто зна про його молодечi походеньки в
Константинополi. То ж не просто собi чешуть язики, коли подейкують, що
колишня актриса i куртизанка стала пiдкреслено вiрною сво му мужу. Вона
таки вiрна, жорстоко, без жодних сумнiвiв розправля ться як iз можливими
сво©ми суперницями, так i з тими, хто бодай чимось може скомпрометувати ©©
в очах Юстинiана, зашкодити як особi високотитулованiй i благочестивiй.
Константинополь - град плiткарiв, це всiм вiдомо, як вiдомо й те, що
плiтки тодi лиш мають потрiбний присмак, коли стосуються осiб
високотитулованих. Одначе те, що зробила Феодора з рабом-варваром, котрий,
на лихо собi, був при дворi i мав лик та статуру бога Амура, таки не
плiтка. Завваживши, що придворнi помiтили ©© мимовiльну прихильнiсть до
раба-красеня, вона наказала спершу висiкти його, потiм звелiла вислати в
кра©, з яких не бува анi привiту, анi одвiту, як не бува й вороття.
Кажуть, що сталося, те сталося, несподiванок як не було, так i не буде.
Та цiкавий був би знати все-таки; з волi Феодори опинився вiн у
напiвварварськiй Фракi©, на оборонi сiверських обводiв чи з волi
iмператора? Влада для василiси над усе тепер, вона не може ризикувати нею
й пiддавати себе спокусам серця, молодостi, краси. А все ж: де ©© розум,
коли так? Хай зiслала красеня-варвара, стратега Хiльбудiя, аби, крий боже,
не скомпрометували перед августiйшим, Константинополем. А куди вона подiне
i чи може подiти весь Константинополь? Вiн же то зна , якою була в молодi
лiта сво© Феодора?
Iмператор казав, призначаючи його, Хiльбудiя, намiсником Фракi©:
"Ти-моя права рука в полуночних землях .iмперi©, во начальник i волостелин
цiлого краю. Люд, багатство тих земель на тво©й совiстi. Володарюй, як
зна ш, i роби, що зна ш, одного не забувай: Дунай ма бути недоступний для
варварiв".
Цим нiби й багато обiцяно, в усякому разi, така довiра мала б тiшити. А
вiн, Хiльбудiй, не певен, що пiдстави тiшитися. Зна : бажаючих на
фракiйське намiсництво не бракувало, патрицi© й стратеги оплачували цю
посаду солiдними внесками на звичай, тикали тим, вiд кого залежало
призначення, донатi©, а призначили Хiльбудiя, котрий волiв би бути зi
сво©ми легiонами i жити в Константинополi, де квартирують нинi поверненi з
вiйни легiони. Чого так сталося? Таки данина це йому яко стратеговi чи
вигнання? Коли данина - одне, надiя що повернення до Константинополя
можливе, коли вигнання, - прощай, сподiванко, як i Константинополь, як i
все, що може дати Константинополь.
Сумно тобi, стратегу, не хочеться думати про фортецi на Дуна©, якихось
там варварiв, що загрожують фортецям? А що вдi ш? Еге, що? здиш, бач,
огляда ш фортецi, манiпули, що в фортецях. Сiдницю набив уже мандрами по
обводах, а не скажеш собi: доста. Бо варвари - таки варвари, жартувати з
ними не доводиться, бо, коли дiйде до вторгнення, не комусь iншому, тобi,
намiсниковi Фракi©, доведеться виходити на поле бранi. А поганьбленому
пiсля хай не завжди, все ж успiшних походiв на персiв теж не хочеться
бути.
- Це землi склавинiв? - порушив мовчанку й звернувся до найближчого
попутника - центурiона, котрому доручено супроводжувати його з сво ю
центурi ю до найближчо© фортецi на Дуна©.
- Нi, стратегу, це вже землi антiв.
- Он як! I давно почалися?
- Вiд фортецi Туррiс.
Набридло мовчати в цiй затяжнiй i аж надто вже незручнiй через
непроторенiсть путi, тож не втримався i знову запитав:
- I багатi землi?
- Не бiднi. Пiд одним небом живуть задунайськi анти, що й люд нашо©
Мiзi©. I хлiб де ростити, i стада випасати. Ось хiба на лiси багатшi, на
вiск i мед.. А золота, як i витворiв рук людських, храмiв та розкошiв
храмових шукати годi. Убогi халупи мають - i тiльки. Якщо по щиростi,
найбiльше багатство тих земель - самi анти. Високi, дужi i до роботи
голiннi.
- А во© з них якi? Такi ж, як i склавини?
- Такi, коли не лiпшi. Вельми спритнi. I мудростi та винахiдливостi ©м
не браку . Сьогоднi утнуть одне, завтра - зовсiм iнше, таке, що й
передбачити годi.
- Бувають на цiм березi?
- Рiдко, бiльше тодi доводиться мати з ними справу, коли ми бува мо на
тiм березi.
- А бува те?
- Чом нi? Ловимо рибу, полю мо на звiра.
- I на жiнок, певно? - осмiхнувся, як приятелевi.
- За жiнками далеко ©здити, достойний.
"Сумнiваюсь, - подумав Хiльбудiй, всiдаючись зручнiше. Iмператор мав
рацiю: легiонера не можна лишати без дiла. Розледачi на дармовому хлiбi,
а то й збунту . Та чи рацiя в iншiй порадi Божественного: оновлювати
старi, будувати новi фортецi на Дуна©? Чи вони така вже перепона для
варварiв? Чи варварам важко обiйти ©х та пiти гуляти по Мiзi© чи й
Фракi©?"
Фракiя, Мiзiя... Люду тут вистача , i люд не такий багатий, щоб не було
з кого набрати легiонерiв. Сам iмператор черпа та й черпа ©х iз цих
земель. Та з Македонi© ще. Хто тi легiонери, що билися з персами, а нинi
стоять у Константинополi, пiшли в Антиохiю, залишилися в Фiзiсi,
Трапезундi? Стрiлки - з фракiйцiв, мечники-з македонян, iллiрiйцiв,
варварiв. Ну, а коли черпа звiдси легiонерiв iмператор, то чом не черпати
©х йому, намiсниковi Фракi©? Мiж вiйськом палатiйським i вiйськом
провiнцiйним не така вже й прiрва. Сьогоднi воно провiнцiйне, а завтра
може стати палатiйським, сьогоднi вiн, Хiльбудiй, намiсник, а завтра,
дивись, уже полководець, на якого ставитиметься все i якому
воздаватиметься, отже, найбiльше. Тим паче, що iмператор щось замишля :
тому, подейкують, i розв'язав собi руки з персами, пiдписав вiчний мир з
Iраном, що хоче мати надiйний тил, а вже як матиме його, кине звiльненi
легiони на варварiв, котрi сидять у священних землях Римсько© iмперi©,
вiзьме ©х мечем i тим самим поверне в лоно законно© спадко мицi Великого
Риму - Вiзантi©. Коли то правда, фракiйське намiсництво може стати для
стратега Хiльбудiя непоганим трамплiном: iмператоровi он як знадобиться
провiнцiйне фракiйське вiйсько, а вiдтак знадобиться й полководець
Хiльбудiй.
Усе це, звичайно, благi© намiри, бажання. А як бути зараз? Обмежитися
змiцненням iснуючих фортець, а легiони тримати далi вiд Дунаю, у заселених
людом провiнцiях чи будувати новi фортецi й зосередити силу, що
протистоятиме варварам, на Дуна©? Як на нього, вiйсько ма бути по всiй
землi i найпаче - в сусiднiх з Дуна м фортецях. Та ба, Божественний вiв
мову про фортецi на Дуна©. Не погоджуватись? Пiти супроти волi iмператора
й зробити по-сво му? Дiло ризиковане i не вельми втiшне. Хiба... хiба
обрати середн мiж тим i другим: для ока робити щось i в Подунав'©, для
дiла збирати манiпули в когорти, а когорти - в легiони i будувати тими
легiонами фортецi у землi фракiйськiй? А що, така лiнiя найбiльше
пiдходить, згодом у доцiльностi тако© лiнi© неважко буде переконати й
iмператора.
Кiлька днiв вiдлежувався на пуховиках, давав натомленому тiлу спочинок
пiсля виснажливих мандрiв, думцi - можливiсть прояснiти, стати коли не
твердою, то певнiшою, а вже певнiсть - Хiльбудiй це знав - додасть i
рiшучостi, i винахiдливостi, i снаги. Потiм оглядав спорудженi в його
вiдсутнiсть конюшнi, тiшився кiньми, передусiм тими, що гуляли донедавна в
табунах i тiльки зараз потрапили до рук конюхiв, яким велено навчити ©х
ходити пiд сiдлом, слухатися повода, острог, сягати через перепони i
крутопадi. Не конi - змi©. Сила так i гра пiд шкiрою, палахкотить в очах,
почува ться в шалених намiрах не коритися людинi, бути вiльною вiд
людини.. Шаленство те, а ще краса, i дика, i витончена водночас краса,
пiдносять ратний дух i грiють серце. Ще б пак, на такому конi у вогонь i в
воду сягнеш не задумуючись, на такому з самим сатаною станеш на герць. Про
те ж, що пiзна ш, долаючи земнi простори, й говорити не доводиться. То
чари, то присмак справжньо© волi.
- З iмперi© були гiнцi, якiсь достойнi уваги вiстi? - поцiкавився в
проконсула Нижньо© Мiзi©, повернувшись з оглядин.
- Нi, стратегу, нiкого не було. Чи то вiстi не зiзрiли, чи путi зараз
не тi, щоб слати гiнцiв.
- А що - путi?
- Якже, багно i стужа, у зиму йде.
- Морем о цiй порi i поготiв, мабуть, нiхто не прибуде?
- Так. Дмуть сильнi вiтри i все - iз сiвера. Тако© пори мореплавцi не
зважуються виходити в далекi плавання, тим паче в нашi води.
- Ну, а лiтньо© днини, коли в вiтрила дме левант, бувають в Одесi
мореплавцi?
- Чом нi, бувають.
- I що везуть сюди, що звiдси?
Проконсул зиркнув чомусь на намiсника i, переборовши вагання, заходився
лiчити, що привозять навiкулярi© до Нижньо© Мiзi© та Фракi©, що везуть iз
них.
- Наше багатство, - чи то хвалився, чи то плакався, - хлiб i товар.
- А люди? Як поставився люд провiнцiй, - поспiшив заговорити про iнше,
- до рескриптiв iмператора стосовно емфiтевсиса?
- О-о, мудростi i щедростi Божественного вiддячують тут достойною
похвалою. I раб, i конон пнуться до ниви, яко бджола до дарованого богом
нектару.
- Пнутись - одне, а мати чим обробити ©© - зовсiм iнше. Чи не
зледащиться раб, сiвши на землю господина? Чи не зародить на його нивi
кукiль замiсть хлiба?
Проконсул усмiхнувся поблажливо, схоже, що тiшився на©внiстю намiсника.
- Достойний. Чи той, хто довiку мав ходити пiд бичем, захоче знов
пiдставити пiд нього плечi? Та вiн iз шкiри вилiзе, а зоре й засi
даровану щедрiстю Божественного ниву. Вона ж вiддячу йому не тiльки
хлiбом, вона дару й волю.
- Божественний на це i уповав, - погодився Хiльбудiй i бiльше не
турбував уже проконсула iмперськими справами в провiнцi©. Зате проконсулу
не все, мабуть, було в тих справах зрозумiле. I поривався довiдатись, i
стримував себе, одначе не стримав.
- Нехай простить достойний за цiкавiсть: Маркiанополь лише на час ста
опорою намiсництва а чи назовсiм?
- Те визначать обставини i час. Поки що обираю Маркiанополь. У
Подунав'© здiйснюватимуться значнi фортифiкацiйнi споруди, тож i намiсник
ма бути неподалiк. Маркiанополь, сподiваюсь, спроможний буде
розквартирувати i намiсництво, i залогу.
- Постара мося, стратегу. Нам би тiльки зиму перебути. Влiтку всього i
всiм буде досталь. Збуду мо кам'яницi, добудемо провiант.
- Не тiльки кам'яницi, фортеця у вас, не в гнiв будь сказано, не варта
доброго слова. За зиму ма мо подумати, як зробити з не© надiйну твердь. А
з настанням тепла з помiччю Всевишнього й почнемо забудову.
- Отак навiть?
- Отак. Маркiанополь мiзiйський ма стати щитом мiдiйським супроти
варварiв i незалежно вiд того, бути чи не бути йому стольним у
намiсництвi.
Коли б спитали його, чому ©хав iз Константинополя надовго, а ви©хав без
родини, мабуть, не вiдшукав би в пам'ятi достойну одповiдь. В усякому
разi, обминув би отi сво© сумнiви, чи справдi ©де надовго, пояснив би,
очевидно, наближенням зими, розумною потребою обжитися в напiв-варварськiй
провiнцi© самому, а вже потiм думати про пере©зд родини. Його, щоправда,
не питали про це. Коли зайшло на зиму, а з зимою завiтав до провiнцiйного
города й провiнцiйний сум, маркiанопольцi доклали немало зусиль, аби
намiсник i всi знатнi люди, що прибули з намiсником, не почували себе
закинутими в глухомань. I достойну високих урядовцiв церковну вiдправу
зробили на рiздвянi свята, i по вiдправi не залишили мiсця для несвяткових
настро©в. Мабуть, потiшений був увагою до сво © особи, не вiдмовився, коли
покликали в сво© оселi, не погордував i тодi, коли настав час самому
кликати. Схоже, що уподобав ©х, веселi зустрiчi з маркiанопольською
знаттю, радий був нагодi скоротати зиму серед знатi. А проте зима принесла
в Мiзiю не лише нечастi в кра©нi теплих морiв завi©, вона не поскупилася й
на новини.
Мiсяця сiчня 532 року, того самого дня, як над закутим у кригу
прибережжям поблизу Одесу, в полях пiд Маркiанополем гуляли-розгулювали
вiхоли i загнанi в оселi поселяни клопоталися пiдтриманням вогню в убогих
сво©х вогнищах-кри©вках, чи приготуванням ©жi для домочадцiв, або ж,
удовольнившись ©жею, розповiдали цiкавим до всього дiтям про
вiтрiв-вiтровi©в, що несуть на землю не лише благодатне тепло, а й снiг,
стужу, -скiфським трактом пробивалася до Маркiанополя валка критих
фургонiв, а в тих фургонах щiльно тулилися одне до одного й тривожно
дослухалися до вiтру його, намiсника Хiльбудiя, родаки - патрикi©
Констанцiй та Iоанн з родинами i тим майном, що пощастило вихопити з
Константинополя.
Хiльбудiй, яко во©н, не зблiд, довiдавшись про ту оказiю, не втратив
присутностi духу_ й тодi, як побачив серед гостей власну жону. Навпаки,
удав iз себе потiшеного зустрiччю i поспiшив до Анастасi©. Та одразу ж
змушений був виказати i подив свiй, i тривогу.
- Не нас, - стримала його посинiлими на холодi устами Анастасiя, -
дiтей звели забрати передусiм.
"Дiтей?! - запитав потухлими з ляку очима. - Свята Богородице! Вона
привезла з собою й дiтей?"
Поки слуги ставили на визначене мiсце фургони, розпрягали й вели в
конюшнi коней, потiм носили привезене з Константинополя добро, допомагав
роздягатися й упадав по-батькiвськи коло дiтей, питав-розпитував, як
©халось ©м, чи дуже перемерзли в путi. А залишився на мить-другу наодинцi
з жоною, не втримавсь-таки й поцiкавився:
- Що трапилось, Анастасi ? Сподiваюсь, не з примхiв покинула теплу
домiвку в Константинополi й рушила в таку далеку й таку небезпечну зимово©
пори путь.
- Не до примхiв, мужу мiй. Не ма мо вже ми домiвки, вижили нас пiд зиму
iз тепла.
- Як то?
- Та отак. Константинополь повстав на свого iмператора. Згорiла вiд рук
зворохобленого охлосу мало не вся вулиця Месе, а надто оселi знатi, згорiв
сенат, преторiй, та що преторiй - свято© Софi©, церкви свято© Iрини не
пощадила караюча нас рука.
Аж ось коли Хiльбудiй остаточно забув, що вiн во©н i полководець. I
видивився, як рiдко коли видивлявся на свого бесiдника, i змовк на довше,
нiж личило б.
- Не може бути! А що ж iмператор?
- Подейкують, готував кораблi для втечi. Коли б не Феодора, мали б уже
iншого iмператора.
Не вiрив, мабуть, тому, що чув, бо Анастасiя так i сказала:
- Коли сумнiва шся, поцiкався в братiв мо©х, вони i не таке знають.
Догралися. Подумати тiльки: Константинополь повстав проти iмператора,
дiйшло до того, що Юстинiан готувався до втечi. Де ж були когорти сво©х i
найманцiв? Що робили полководцi Велiсарiй i Мунд? Вони ж обранцi
Божественного, на них покладався вiн, як на круту гору.
Нагоди для розмови з патрикiями Констанцi м та Iоанном не треба було
шукати, вони самi побажали усамiтнитися з високосановним зятем i викласти
перед ним усе, що везли з Константинополя у пам'ятi i в серцi.
- Честь i совiсть, - сказали смиренно, - зобов'язують нас бути
вiдвертими: ми не тiльки заради сестри пустилися в цi мандри.
- Розумiю, власне, догадуюсь: ви теж стали жертвами ворохобнi.
- Анастасiя повiдала вже?
- Нi, кажу ж: догадуюсь.
- В такому разi ти можеш i помилитися. Ми не погорiльцi, Хiльбудiю, ми
- втiкачi.
- Вiд охлосу?
- Нi, вiд iмператора. Охлос повержений, а хто ж утiка вiд повержених у
прах?
Оце дiждався новини, оце потiшили новинами! Ну що ж, хай кажуть, мусить
знати все, вiд альфи до омеги.
Вони (для Хiльбудiя то не та мниця), як i бiльшiсть торгового та
ремiсничого люду, - прасини, та циркова партiя Константинополя, яка
вiддавна ворогу з партi ю аристократiв i крупних землевласникiв -
венетiв. До Юстинiана - Хiльбудiю це теж вiдомо - ворогування те
пiдiгрiвалося одним: венети - прихильники православ'я, прасини -
монофiсити, тi, що не пристали до рiшень Халкiдонського собору. Колись
ворожнеча вичерпувалася утичками на iподромi, подiл на партi© визначався
носiнням синiх i зелених плащiв, наявнiстю в кожнiй партi© сво©х дiмiв -
озбро ного люду, що мав стати на захист Константинополя, коли на нього
нападуть варвари. За Юстинiана ж до релiгiйних i циркових протирiч мiж
венетами й прасинами додалося й переслiдування прасинiв, яко малоiмущого й
через те незахищеного iмператорською ласкою класу. Користуючись
прихильнiстю василевса i василiси, золота молодь партi© венетiв, iменована
стасiотами, геть розперезалася в стольнiм городi Вiзантi©. Почалося з
невинних забав - стасiоти визнали за потрiбне видiлитися з-помiж усiх
iнших дотриманням особливо©, "гуннсько©" моди: одягалися в дивнi, з
високими буфами хiтони, запускали вуса, бороди; волосся стригли лише
спереду, ззаду, аж на плечi звисала буйна, здебiльше не розчесана грива;
на ногах теж "гуннське", iз задраними вгору носками взуття.
Константинополь спершу тiльки усмiхався, спостерiгаючи тi витiвки, та
незабаром змушений був погасити ту усмiшку. Вiд незвичного одягу стасiоти
перейшли до ще незвичнiших бенкетiв на незаконно придбанi сестерцi©, вiд
бенкетiв - до грабункiв i розпусти: вривалися поночi до осель прасинiв,
забирали, погрожуючи мечами, коштовностi, насилували жiнок, дiвиць, а коли
прасини зверталися, шукаючи захисту, до суду, вривалися юрмою в суди й
примушували суддiв виносити вирок на користь венетiв.
Василеве Юстинiан знав про тi безчинства, як i про порушення законiв
iмперi©, та, будучи венетом i явним прихильником венетiв, удавав, що пiд
його скiпетром у кра©нi теплих морiв пану злагода i благодать.
У вiдповiдь на те мовчання молодь прасинiв теж почала органiзовуватися
в сво©, прасинськi, загони. Мiж стасiотами однi © i друго© циркових партiй
нерiдко доходило до справжньо© рiзанини. Та iмператор, а вслiд за ним i
епарх таки не помiчали ©х. Тодi старшi серед прасинiв, тi, чи©м розумом i
совiстю трималася партiя i пiдвладнi партi© дiми, скористалися святковими
ристаниями на iподромi i викликали присутнього на святi Юстинiана на
розмову. Не пiдбирали в гнiвi слiв i не церемонилися з Божественним,
висловили все, що хотiли висловити, а домоглися небагато: обурений
звинуваченням у потураннi венетам, Юстинiан наказав провести в стольнiм
городi Вiзантi© арешти серед тих, хто чинитиме безчинства, i не зважати,
арештовуючи, на приналежнiсть до партi©. Коли ж серед арештованих
опинилися i прасини, i венети, знов-таки не завагався i пiдписав едикт про
смертне покарання злочинцiв.
Сталося так, що один iз прасинiв i один iз венетiв пiд час прилюдного
здiйснення вироку над ними на центральному намiстi Константинополя
зiрвалися з петлi раз, зiрвалися i вдруге. Ця несподiванка пробудила
зацiпенiлий досi люд, i вiн кинувся до мiсця страти й узяв засуджених пiд
свiй захист. Хтось iз монахiв не забарився кинути гасло:
"Цих - у церкву!" I виставлена епархом охорона нiчого не могла уже
вдiяти. © зiм'яли, вiдтиснули, зрештою, стали проти не© стiною. Монахи
скористалися вчиненим опором, посадили приречених у лодiю й повезли через
протоку до храму, котрий користувався правом недоторканостi.
I венети, i прасини покладали надiю на помилування. Адже iсну
прадавнiй звичай: бути милосердними до тих, кого провидiння звiльня вiд
петлi. З цi ю надi ю обидвi партi© йшли наступного дня на iподром, з тим
проханням звернулися перед початком ристань до василевса. Та василевс
лишився непохитним. Правда, вiн не сказав: "Не помилую", та не сказав i:
"Згода, поступаюсь". А того виявилося досить, щоб дiмоти обох партiй
забули про колишн ворогування: об' дналися во дино i рушили на Августiон.
Тут i трапилося те, про що нiхто не думав i не гадав: дiмотiв пiдтримав
увесь Константинополь i найперше охлос - той найчисленнiший
константинопольський люд, у якого, крiм робочих рук, нiчого не було,
пiдтримали й зневаженi Юстинiаном аристократи. На штурм Августiону вони,
зрозумiла рiч, не пiшли, однак дали в руки охлосу наявну в ©хнiх арсеналах
зброю. А того виявилося досить, щоб влада iмператора повисла на волосинi.
Вiдчувши в руках зброю, а зi збро ю - силу, повстанцi немов осатанiли.
Забули про закон, не зважали на велике свято i святощi. х зустрiчали мечi
досвiдчених во©нiв, разили стрiли, проти них кинули всю, що була в
Августiонi й поблизу Августiона, гвардiю спафарiя Коллоподiя, а вони не
зважали на опiр, на втрати в численних сво©х лавах, мов божевiльнi, перли
на мечi та щити, прокладали дорогу до палацу iмператора й погрожували
знищенням священного донедавна iмператора. Згорiла в месницькому полум'©
не лише заселена сенатською аристократi ю вулиця Месе, впала пiд натиском
повстанцiв резиденцiя префекта - преторiй, за преторi м - в'язниця. Та ж
доля спiткала невдовзi й сенат, взялася вогнем окраса православ'я, - свята
Софiя, дiйшла черга й до мiдних ворiт Августiона. Лютувала вiкова помста,
а вона не зна пощади. Велич чи краса, земне чи божественне перед нею -
дарма, була потреба i була можливiсть вилити наболiле, помститися за давно
i безневинно вчиненi кривди, а коли така потреба, кому яке дiло до
величi чи краси? Пали i бий, бий i пали, тим паче, що повстанцi знали:
горять не просто собi преторiй та сенат, горять списки оподаткованих,
борговi зобов'язання, якими вони обросли, як вiвцi реп'яхами, горить,
зрештою, те, на чому сто©ть влада iмператора. Коли ж iз в'язницi вийшли на
волю не лише озлобленi всiм i всiма татi, а й полiтичнi противники
Юстинiана, котрi не забарилися скористатися днiстю циркових партiй,
усього люду, а розквартированi на околицях Константинополя легiони
вiдмовилися виступити на боцi iмператора, визнали за недоцiльне втручатися
у спiр мiж народом i iмператором, - сумнiву не лишалося: Юстинiан як
iмператор дожива останнi днi.
Воно до того i йшлося вже. Наляканий загрозою василевс звелiв було
сенаторам залишити, коли така можливiсть, палац, сам теж готувався до
втечi. В затоцi стояв покликаний ним iмператорський флот, що складався з
кiлькох драмонiв, на них вантажилась казна, усе, що вкрай необхiдне було у
вигнаннi i що можна було вивезти з Августiона. Поки йшло навантаження
суден, у залi засiдань вiдбувалася остання, як ©© нарекли перестраханi
придворнi, iмператорська рада. Робилися ставки: куди ма правитися
iмператор, на яке провiнцiйне вiйсько можна буде покластися йому, аби
повернутися з ним до Августiона i стати володарем iмперi©. Надiя не
вмирала, проте небагато було й певностi в голосi радникiв, що повернення
станеться. I саме тi © митi, як радники мали пiдвестися й пiти кожен сво ю
стезею, прочинилися дверi i на порозi зали засiдань стала василiса
Феодора. © чудовий, воiстину божественний лик був непомiрно блiдий,
одначе зосереджено суворий, винятково грацiозна постава - ще грацiознiшою.
I очi палали не тим, що звикли бачити, вогнем.
- Ви не мужi, - сказала вона Божественному i тим, хто стояв обабiч
Божественного. - Невже забули: хто убоявся презренного раба, той гiрший за
раба; хто легко поступа ться порфирою, той недостойний порфири.
- Феодоро!..
- Що - Феодоро?! Може, неправду кажу? Та я... Будь моя воля i моя
влада, я не тiльки зупинила б, я розчавила б ворохобникiв. Подумайте, хто
манiхе©в, iуде©в, самаритян, язичникiв - усiх, хто сумнiвався в
православ'© й дозволяв собi вiровiдступництво. Так чи iнак, а одягнувши
дiадему iмператрицi, облачившись у величну тогу, Феодора побачила, як
личить ©й, жiнцi неземно© вроди, i тога, i дiадема, побачила й вiдчула,
який при мний вiн, смак високо© влади. Де ж пак, колишня жебрачка,
танцюристка, жiнка, що вiддавалася всякому, хто мiг покласти на руку обол,
тепер василiса, та, що сто©ть при iмператорi й повелiва з помiччю божою
всiй iмперi©. Як тут не пишатися дiадемою i не погратися в благочестя?
Користуючись неабиякою прихильнiстю Юстинiана, та що прихильнiстю -
побожним схилянням, ладнiстю скрiзь уступити i всiм поступитися, Феодора
вiд порад августiйшому i впливу на августiйшого перейшла до рiшучiших
дiянь i вчинкiв: почала приймати в Августiонi чужоземних послiв,
листуватися з iмператорами, шахами та королями, а вiдчувши, що королi
малiють перед ©© розумом, а посли - перед жiночою знадою, не вагалася:
коли треба було домогтися свого, пускала в хiд лестощi, хитрощi, не
скупилася на зваби, як i на обiцянки, i таки домагалася.
Неприховано (принаймнi перед василiсою) радiв з ©© успiхiв iмператор,
дивувався ©м сенат, та чи не найбiльше були подивованi стратеги i во©ни
iмператорсько© армi©. Жарти хiба, десятки лiт рiзалися з во©нами Iрану,
хотiли i не могли примиритися з ними. А василiса взяла на себе той
непосильний труд i таки примирила, бiльше того, звела одвiчно ворогуючих
привiдцiв двох держав i так розчулила, звiвши, що вони вкрай розщедрилися
i пiдписали мiж собою вiчний мир.
Полегшено зiтхнуло вiйсько, люд вiзантiйський, зiтхнула, здавалося,
сама земля. В усякiм разi, коли вiн, Хiльбудiй, опинився по тих пам'ятних
усiм подiях у Константинополi, потiм - i в Августiонi, печать полегшення
почувалася на всьому i на всiх: вiд охлосу до сенату i вiд сенату до
iмператора. I нiкого не цiкавило тодi, чим приворожила iмператриця послiв
i привiдцiв Iрану, що бiльше важило в ©хнiй розчуленостi - краса чи розум
василiси. Величали ©©, потiшенi успiхом, божественною. I схилялися перед
©© божественнiстю.
Доти не доводилося Хiльбудiю бачити василiси Феодори й знати, хто така
Феодора. Задовольнявся тим, що оповiдали iншi. Коли ж побачив, подиву й
зачудуванню його не було меж. Боже праведний!.. Та це ж i та сама
Феодора, яку вiн знав за молодощiв, з якою дiлив амуровi пристрастi на
вiллi свого товариша Ксенофонта! Та Феодора була, ясна рiч, зовсiм юною,
все ж сумнiву нема : це - вона. Той же мармурово-бiлий лик, тi ж великi
карi очi i голос... Давно чув його, та другого такого не доводилось уже
чути. I очей, зда ться, не бачив таких, як у тi © i цi © Феодори. Коли б
же знав свого часу, що привезене йому неторканим ще дiвча - акторка цирку,
давно загадався б чи принаймнi подумав: а чи василiса Феодора не тi ю,
хай одну лиш нiч, зате добре знаною ним Феодорою? Не питав тодi, хто вона,
досить було, що бачив, яка. Бачив i тiшив себе: доля не в усьому вiдмовила
йому, молодому центурiоновi iмператорського вiйська.
Мабуть, неабияк видивився, зустрiвшись в Агустiонi з василiсою, -
iмператриця завважила його бентегу, як i нiяковiсть, i змушу каратися
тепер: що бiльше важило, коли йшлося про нового намiсника Фракi© й
оборонця сiверського порубiжжя iмперi©, його, Хiльбудi ва, заслуга у вiйнi
з Iраном чи воля василiси Феодори - запроторити стратега Хiльбудiя подалi
вiд Константинополя i тих, хто зна про його молодечi походеньки в
Константинополi. То ж не просто собi чешуть язики, коли подейкують, що
колишня актриса i куртизанка стала пiдкреслено вiрною сво му мужу. Вона
таки вiрна, жорстоко, без жодних сумнiвiв розправля ться як iз можливими
сво©ми суперницями, так i з тими, хто бодай чимось може скомпрометувати ©©
в очах Юстинiана, зашкодити як особi високотитулованiй i благочестивiй.
Константинополь - град плiткарiв, це всiм вiдомо, як вiдомо й те, що
плiтки тодi лиш мають потрiбний присмак, коли стосуються осiб
високотитулованих. Одначе те, що зробила Феодора з рабом-варваром, котрий,
на лихо собi, був при дворi i мав лик та статуру бога Амура, таки не
плiтка. Завваживши, що придворнi помiтили ©© мимовiльну прихильнiсть до
раба-красеня, вона наказала спершу висiкти його, потiм звелiла вислати в
кра©, з яких не бува анi привiту, анi одвiту, як не бува й вороття.
Кажуть, що сталося, те сталося, несподiванок як не було, так i не буде.
Та цiкавий був би знати все-таки; з волi Феодори опинився вiн у
напiвварварськiй Фракi©, на оборонi сiверських обводiв чи з волi
iмператора? Влада для василiси над усе тепер, вона не може ризикувати нею
й пiддавати себе спокусам серця, молодостi, краси. А все ж: де ©© розум,
коли так? Хай зiслала красеня-варвара, стратега Хiльбудiя, аби, крий боже,
не скомпрометували перед августiйшим, Константинополем. А куди вона подiне
i чи може подiти весь Константинополь? Вiн же то зна , якою була в молодi
лiта сво© Феодора?
Iмператор казав, призначаючи його, Хiльбудiя, намiсником Фракi©:
"Ти-моя права рука в полуночних землях .iмперi©, во начальник i волостелин
цiлого краю. Люд, багатство тих земель на тво©й совiстi. Володарюй, як
зна ш, i роби, що зна ш, одного не забувай: Дунай ма бути недоступний для
варварiв".
Цим нiби й багато обiцяно, в усякому разi, така довiра мала б тiшити. А
вiн, Хiльбудiй, не певен, що пiдстави тiшитися. Зна : бажаючих на
фракiйське намiсництво не бракувало, патрицi© й стратеги оплачували цю
посаду солiдними внесками на звичай, тикали тим, вiд кого залежало
призначення, донатi©, а призначили Хiльбудiя, котрий волiв би бути зi
сво©ми легiонами i жити в Константинополi, де квартирують нинi поверненi з
вiйни легiони. Чого так сталося? Таки данина це йому яко стратеговi чи
вигнання? Коли данина - одне, надiя що повернення до Константинополя
можливе, коли вигнання, - прощай, сподiванко, як i Константинополь, як i
все, що може дати Константинополь.
Сумно тобi, стратегу, не хочеться думати про фортецi на Дуна©, якихось
там варварiв, що загрожують фортецям? А що вдi ш? Еге, що? здиш, бач,
огляда ш фортецi, манiпули, що в фортецях. Сiдницю набив уже мандрами по
обводах, а не скажеш собi: доста. Бо варвари - таки варвари, жартувати з
ними не доводиться, бо, коли дiйде до вторгнення, не комусь iншому, тобi,
намiсниковi Фракi©, доведеться виходити на поле бранi. А поганьбленому
пiсля хай не завжди, все ж успiшних походiв на персiв теж не хочеться
бути.
- Це землi склавинiв? - порушив мовчанку й звернувся до найближчого
попутника - центурiона, котрому доручено супроводжувати його з сво ю
центурi ю до найближчо© фортецi на Дуна©.
- Нi, стратегу, це вже землi антiв.
- Он як! I давно почалися?
- Вiд фортецi Туррiс.
Набридло мовчати в цiй затяжнiй i аж надто вже незручнiй через
непроторенiсть путi, тож не втримався i знову запитав:
- I багатi землi?
- Не бiднi. Пiд одним небом живуть задунайськi анти, що й люд нашо©
Мiзi©. I хлiб де ростити, i стада випасати. Ось хiба на лiси багатшi, на
вiск i мед.. А золота, як i витворiв рук людських, храмiв та розкошiв
храмових шукати годi. Убогi халупи мають - i тiльки. Якщо по щиростi,
найбiльше багатство тих земель - самi анти. Високi, дужi i до роботи
голiннi.
- А во© з них якi? Такi ж, як i склавини?
- Такi, коли не лiпшi. Вельми спритнi. I мудростi та винахiдливостi ©м
не браку . Сьогоднi утнуть одне, завтра - зовсiм iнше, таке, що й
передбачити годi.
- Бувають на цiм березi?
- Рiдко, бiльше тодi доводиться мати з ними справу, коли ми бува мо на
тiм березi.
- А бува те?
- Чом нi? Ловимо рибу, полю мо на звiра.
- I на жiнок, певно? - осмiхнувся, як приятелевi.
- За жiнками далеко ©здити, достойний.
"Сумнiваюсь, - подумав Хiльбудiй, всiдаючись зручнiше. Iмператор мав
рацiю: легiонера не можна лишати без дiла. Розледачi на дармовому хлiбi,
а то й збунту . Та чи рацiя в iншiй порадi Божественного: оновлювати
старi, будувати новi фортецi на Дуна©? Чи вони така вже перепона для
варварiв? Чи варварам важко обiйти ©х та пiти гуляти по Мiзi© чи й
Фракi©?"
Фракiя, Мiзiя... Люду тут вистача , i люд не такий багатий, щоб не було
з кого набрати легiонерiв. Сам iмператор черпа та й черпа ©х iз цих
земель. Та з Македонi© ще. Хто тi легiонери, що билися з персами, а нинi
стоять у Константинополi, пiшли в Антиохiю, залишилися в Фiзiсi,
Трапезундi? Стрiлки - з фракiйцiв, мечники-з македонян, iллiрiйцiв,
варварiв. Ну, а коли черпа звiдси легiонерiв iмператор, то чом не черпати
©х йому, намiсниковi Фракi©? Мiж вiйськом палатiйським i вiйськом
провiнцiйним не така вже й прiрва. Сьогоднi воно провiнцiйне, а завтра
може стати палатiйським, сьогоднi вiн, Хiльбудiй, намiсник, а завтра,
дивись, уже полководець, на якого ставитиметься все i якому
воздаватиметься, отже, найбiльше. Тим паче, що iмператор щось замишля :
тому, подейкують, i розв'язав собi руки з персами, пiдписав вiчний мир з
Iраном, що хоче мати надiйний тил, а вже як матиме його, кине звiльненi
легiони на варварiв, котрi сидять у священних землях Римсько© iмперi©,
вiзьме ©х мечем i тим самим поверне в лоно законно© спадко мицi Великого
Риму - Вiзантi©. Коли то правда, фракiйське намiсництво може стати для
стратега Хiльбудiя непоганим трамплiном: iмператоровi он як знадобиться
провiнцiйне фракiйське вiйсько, а вiдтак знадобиться й полководець
Хiльбудiй.
Усе це, звичайно, благi© намiри, бажання. А як бути зараз? Обмежитися
змiцненням iснуючих фортець, а легiони тримати далi вiд Дунаю, у заселених
людом провiнцiях чи будувати новi фортецi й зосередити силу, що
протистоятиме варварам, на Дуна©? Як на нього, вiйсько ма бути по всiй
землi i найпаче - в сусiднiх з Дуна м фортецях. Та ба, Божественний вiв
мову про фортецi на Дуна©. Не погоджуватись? Пiти супроти волi iмператора
й зробити по-сво му? Дiло ризиковане i не вельми втiшне. Хiба... хiба
обрати середн мiж тим i другим: для ока робити щось i в Подунав'©, для
дiла збирати манiпули в когорти, а когорти - в легiони i будувати тими
легiонами фортецi у землi фракiйськiй? А що, така лiнiя найбiльше
пiдходить, згодом у доцiльностi тако© лiнi© неважко буде переконати й
iмператора.
Кiлька днiв вiдлежувався на пуховиках, давав натомленому тiлу спочинок
пiсля виснажливих мандрiв, думцi - можливiсть прояснiти, стати коли не
твердою, то певнiшою, а вже певнiсть - Хiльбудiй це знав - додасть i
рiшучостi, i винахiдливостi, i снаги. Потiм оглядав спорудженi в його
вiдсутнiсть конюшнi, тiшився кiньми, передусiм тими, що гуляли донедавна в
табунах i тiльки зараз потрапили до рук конюхiв, яким велено навчити ©х
ходити пiд сiдлом, слухатися повода, острог, сягати через перепони i
крутопадi. Не конi - змi©. Сила так i гра пiд шкiрою, палахкотить в очах,
почува ться в шалених намiрах не коритися людинi, бути вiльною вiд
людини.. Шаленство те, а ще краса, i дика, i витончена водночас краса,
пiдносять ратний дух i грiють серце. Ще б пак, на такому конi у вогонь i в
воду сягнеш не задумуючись, на такому з самим сатаною станеш на герць. Про
те ж, що пiзна ш, долаючи земнi простори, й говорити не доводиться. То
чари, то присмак справжньо© волi.
- З iмперi© були гiнцi, якiсь достойнi уваги вiстi? - поцiкавився в
проконсула Нижньо© Мiзi©, повернувшись з оглядин.
- Нi, стратегу, нiкого не було. Чи то вiстi не зiзрiли, чи путi зараз
не тi, щоб слати гiнцiв.
- А що - путi?
- Якже, багно i стужа, у зиму йде.
- Морем о цiй порi i поготiв, мабуть, нiхто не прибуде?
- Так. Дмуть сильнi вiтри i все - iз сiвера. Тако© пори мореплавцi не
зважуються виходити в далекi плавання, тим паче в нашi води.
- Ну, а лiтньо© днини, коли в вiтрила дме левант, бувають в Одесi
мореплавцi?
- Чом нi, бувають.
- I що везуть сюди, що звiдси?
Проконсул зиркнув чомусь на намiсника i, переборовши вагання, заходився
лiчити, що привозять навiкулярi© до Нижньо© Мiзi© та Фракi©, що везуть iз
них.
- Наше багатство, - чи то хвалився, чи то плакався, - хлiб i товар.
- А люди? Як поставився люд провiнцiй, - поспiшив заговорити про iнше,
- до рескриптiв iмператора стосовно емфiтевсиса?
- О-о, мудростi i щедростi Божественного вiддячують тут достойною
похвалою. I раб, i конон пнуться до ниви, яко бджола до дарованого богом
нектару.
- Пнутись - одне, а мати чим обробити ©© - зовсiм iнше. Чи не
зледащиться раб, сiвши на землю господина? Чи не зародить на його нивi
кукiль замiсть хлiба?
Проконсул усмiхнувся поблажливо, схоже, що тiшився на©внiстю намiсника.
- Достойний. Чи той, хто довiку мав ходити пiд бичем, захоче знов
пiдставити пiд нього плечi? Та вiн iз шкiри вилiзе, а зоре й засi
даровану щедрiстю Божественного ниву. Вона ж вiддячу йому не тiльки
хлiбом, вона дару й волю.
- Божественний на це i уповав, - погодився Хiльбудiй i бiльше не
турбував уже проконсула iмперськими справами в провiнцi©. Зате проконсулу
не все, мабуть, було в тих справах зрозумiле. I поривався довiдатись, i
стримував себе, одначе не стримав.
- Нехай простить достойний за цiкавiсть: Маркiанополь лише на час ста
опорою намiсництва а чи назовсiм?
- Те визначать обставини i час. Поки що обираю Маркiанополь. У
Подунав'© здiйснюватимуться значнi фортифiкацiйнi споруди, тож i намiсник
ма бути неподалiк. Маркiанополь, сподiваюсь, спроможний буде
розквартирувати i намiсництво, i залогу.
- Постара мося, стратегу. Нам би тiльки зиму перебути. Влiтку всього i
всiм буде досталь. Збуду мо кам'яницi, добудемо провiант.
- Не тiльки кам'яницi, фортеця у вас, не в гнiв будь сказано, не варта
доброго слова. За зиму ма мо подумати, як зробити з не© надiйну твердь. А
з настанням тепла з помiччю Всевишнього й почнемо забудову.
- Отак навiть?
- Отак. Маркiанополь мiзiйський ма стати щитом мiдiйським супроти
варварiв i незалежно вiд того, бути чи не бути йому стольним у
намiсництвi.
Коли б спитали його, чому ©хав iз Константинополя надовго, а ви©хав без
родини, мабуть, не вiдшукав би в пам'ятi достойну одповiдь. В усякому
разi, обминув би отi сво© сумнiви, чи справдi ©де надовго, пояснив би,
очевидно, наближенням зими, розумною потребою обжитися в напiв-варварськiй
провiнцi© самому, а вже потiм думати про пере©зд родини. Його, щоправда,
не питали про це. Коли зайшло на зиму, а з зимою завiтав до провiнцiйного
города й провiнцiйний сум, маркiанопольцi доклали немало зусиль, аби
намiсник i всi знатнi люди, що прибули з намiсником, не почували себе
закинутими в глухомань. I достойну високих урядовцiв церковну вiдправу
зробили на рiздвянi свята, i по вiдправi не залишили мiсця для несвяткових
настро©в. Мабуть, потiшений був увагою до сво © особи, не вiдмовився, коли
покликали в сво© оселi, не погордував i тодi, коли настав час самому
кликати. Схоже, що уподобав ©х, веселi зустрiчi з маркiанопольською
знаттю, радий був нагодi скоротати зиму серед знатi. А проте зима принесла
в Мiзiю не лише нечастi в кра©нi теплих морiв завi©, вона не поскупилася й
на новини.
Мiсяця сiчня 532 року, того самого дня, як над закутим у кригу
прибережжям поблизу Одесу, в полях пiд Маркiанополем гуляли-розгулювали
вiхоли i загнанi в оселi поселяни клопоталися пiдтриманням вогню в убогих
сво©х вогнищах-кри©вках, чи приготуванням ©жi для домочадцiв, або ж,
удовольнившись ©жею, розповiдали цiкавим до всього дiтям про
вiтрiв-вiтровi©в, що несуть на землю не лише благодатне тепло, а й снiг,
стужу, -скiфським трактом пробивалася до Маркiанополя валка критих
фургонiв, а в тих фургонах щiльно тулилися одне до одного й тривожно
дослухалися до вiтру його, намiсника Хiльбудiя, родаки - патрикi©
Констанцiй та Iоанн з родинами i тим майном, що пощастило вихопити з
Константинополя.
Хiльбудiй, яко во©н, не зблiд, довiдавшись про ту оказiю, не втратив
присутностi духу_ й тодi, як побачив серед гостей власну жону. Навпаки,
удав iз себе потiшеного зустрiччю i поспiшив до Анастасi©. Та одразу ж
змушений був виказати i подив свiй, i тривогу.
- Не нас, - стримала його посинiлими на холодi устами Анастасiя, -
дiтей звели забрати передусiм.
"Дiтей?! - запитав потухлими з ляку очима. - Свята Богородице! Вона
привезла з собою й дiтей?"
Поки слуги ставили на визначене мiсце фургони, розпрягали й вели в
конюшнi коней, потiм носили привезене з Константинополя добро, допомагав
роздягатися й упадав по-батькiвськи коло дiтей, питав-розпитував, як
©халось ©м, чи дуже перемерзли в путi. А залишився на мить-другу наодинцi
з жоною, не втримавсь-таки й поцiкавився:
- Що трапилось, Анастасi ? Сподiваюсь, не з примхiв покинула теплу
домiвку в Константинополi й рушила в таку далеку й таку небезпечну зимово©
пори путь.
- Не до примхiв, мужу мiй. Не ма мо вже ми домiвки, вижили нас пiд зиму
iз тепла.
- Як то?
- Та отак. Константинополь повстав на свого iмператора. Згорiла вiд рук
зворохобленого охлосу мало не вся вулиця Месе, а надто оселi знатi, згорiв
сенат, преторiй, та що преторiй - свято© Софi©, церкви свято© Iрини не
пощадила караюча нас рука.
Аж ось коли Хiльбудiй остаточно забув, що вiн во©н i полководець. I
видивився, як рiдко коли видивлявся на свого бесiдника, i змовк на довше,
нiж личило б.
- Не може бути! А що ж iмператор?
- Подейкують, готував кораблi для втечi. Коли б не Феодора, мали б уже
iншого iмператора.
Не вiрив, мабуть, тому, що чув, бо Анастасiя так i сказала:
- Коли сумнiва шся, поцiкався в братiв мо©х, вони i не таке знають.
Догралися. Подумати тiльки: Константинополь повстав проти iмператора,
дiйшло до того, що Юстинiан готувався до втечi. Де ж були когорти сво©х i
найманцiв? Що робили полководцi Велiсарiй i Мунд? Вони ж обранцi
Божественного, на них покладався вiн, як на круту гору.
Нагоди для розмови з патрикiями Констанцi м та Iоанном не треба було
шукати, вони самi побажали усамiтнитися з високосановним зятем i викласти
перед ним усе, що везли з Константинополя у пам'ятi i в серцi.
- Честь i совiсть, - сказали смиренно, - зобов'язують нас бути
вiдвертими: ми не тiльки заради сестри пустилися в цi мандри.
- Розумiю, власне, догадуюсь: ви теж стали жертвами ворохобнi.
- Анастасiя повiдала вже?
- Нi, кажу ж: догадуюсь.
- В такому разi ти можеш i помилитися. Ми не погорiльцi, Хiльбудiю, ми
- втiкачi.
- Вiд охлосу?
- Нi, вiд iмператора. Охлос повержений, а хто ж утiка вiд повержених у
прах?
Оце дiждався новини, оце потiшили новинами! Ну що ж, хай кажуть, мусить
знати все, вiд альфи до омеги.
Вони (для Хiльбудiя то не та мниця), як i бiльшiсть торгового та
ремiсничого люду, - прасини, та циркова партiя Константинополя, яка
вiддавна ворогу з партi ю аристократiв i крупних землевласникiв -
венетiв. До Юстинiана - Хiльбудiю це теж вiдомо - ворогування те
пiдiгрiвалося одним: венети - прихильники православ'я, прасини -
монофiсити, тi, що не пристали до рiшень Халкiдонського собору. Колись
ворожнеча вичерпувалася утичками на iподромi, подiл на партi© визначався
носiнням синiх i зелених плащiв, наявнiстю в кожнiй партi© сво©х дiмiв -
озбро ного люду, що мав стати на захист Константинополя, коли на нього
нападуть варвари. За Юстинiана ж до релiгiйних i циркових протирiч мiж
венетами й прасинами додалося й переслiдування прасинiв, яко малоiмущого й
через те незахищеного iмператорською ласкою класу. Користуючись
прихильнiстю василевса i василiси, золота молодь партi© венетiв, iменована
стасiотами, геть розперезалася в стольнiм городi Вiзантi©. Почалося з
невинних забав - стасiоти визнали за потрiбне видiлитися з-помiж усiх
iнших дотриманням особливо©, "гуннсько©" моди: одягалися в дивнi, з
високими буфами хiтони, запускали вуса, бороди; волосся стригли лише
спереду, ззаду, аж на плечi звисала буйна, здебiльше не розчесана грива;
на ногах теж "гуннське", iз задраними вгору носками взуття.
Константинополь спершу тiльки усмiхався, спостерiгаючи тi витiвки, та
незабаром змушений був погасити ту усмiшку. Вiд незвичного одягу стасiоти
перейшли до ще незвичнiших бенкетiв на незаконно придбанi сестерцi©, вiд
бенкетiв - до грабункiв i розпусти: вривалися поночi до осель прасинiв,
забирали, погрожуючи мечами, коштовностi, насилували жiнок, дiвиць, а коли
прасини зверталися, шукаючи захисту, до суду, вривалися юрмою в суди й
примушували суддiв виносити вирок на користь венетiв.
Василеве Юстинiан знав про тi безчинства, як i про порушення законiв
iмперi©, та, будучи венетом i явним прихильником венетiв, удавав, що пiд
його скiпетром у кра©нi теплих морiв пану злагода i благодать.
У вiдповiдь на те мовчання молодь прасинiв теж почала органiзовуватися
в сво©, прасинськi, загони. Мiж стасiотами однi © i друго© циркових партiй
нерiдко доходило до справжньо© рiзанини. Та iмператор, а вслiд за ним i
епарх таки не помiчали ©х. Тодi старшi серед прасинiв, тi, чи©м розумом i
совiстю трималася партiя i пiдвладнi партi© дiми, скористалися святковими
ристаниями на iподромi i викликали присутнього на святi Юстинiана на
розмову. Не пiдбирали в гнiвi слiв i не церемонилися з Божественним,
висловили все, що хотiли висловити, а домоглися небагато: обурений
звинуваченням у потураннi венетам, Юстинiан наказав провести в стольнiм
городi Вiзантi© арешти серед тих, хто чинитиме безчинства, i не зважати,
арештовуючи, на приналежнiсть до партi©. Коли ж серед арештованих
опинилися i прасини, i венети, знов-таки не завагався i пiдписав едикт про
смертне покарання злочинцiв.
Сталося так, що один iз прасинiв i один iз венетiв пiд час прилюдного
здiйснення вироку над ними на центральному намiстi Константинополя
зiрвалися з петлi раз, зiрвалися i вдруге. Ця несподiванка пробудила
зацiпенiлий досi люд, i вiн кинувся до мiсця страти й узяв засуджених пiд
свiй захист. Хтось iз монахiв не забарився кинути гасло:
"Цих - у церкву!" I виставлена епархом охорона нiчого не могла уже
вдiяти. © зiм'яли, вiдтиснули, зрештою, стали проти не© стiною. Монахи
скористалися вчиненим опором, посадили приречених у лодiю й повезли через
протоку до храму, котрий користувався правом недоторканостi.
I венети, i прасини покладали надiю на помилування. Адже iсну
прадавнiй звичай: бути милосердними до тих, кого провидiння звiльня вiд
петлi. З цi ю надi ю обидвi партi© йшли наступного дня на iподром, з тим
проханням звернулися перед початком ристань до василевса. Та василевс
лишився непохитним. Правда, вiн не сказав: "Не помилую", та не сказав i:
"Згода, поступаюсь". А того виявилося досить, щоб дiмоти обох партiй
забули про колишн ворогування: об' дналися во дино i рушили на Августiон.
Тут i трапилося те, про що нiхто не думав i не гадав: дiмотiв пiдтримав
увесь Константинополь i найперше охлос - той найчисленнiший
константинопольський люд, у якого, крiм робочих рук, нiчого не було,
пiдтримали й зневаженi Юстинiаном аристократи. На штурм Августiону вони,
зрозумiла рiч, не пiшли, однак дали в руки охлосу наявну в ©хнiх арсеналах
зброю. А того виявилося досить, щоб влада iмператора повисла на волосинi.
Вiдчувши в руках зброю, а зi збро ю - силу, повстанцi немов осатанiли.
Забули про закон, не зважали на велике свято i святощi. х зустрiчали мечi
досвiдчених во©нiв, разили стрiли, проти них кинули всю, що була в
Августiонi й поблизу Августiона, гвардiю спафарiя Коллоподiя, а вони не
зважали на опiр, на втрати в численних сво©х лавах, мов божевiльнi, перли
на мечi та щити, прокладали дорогу до палацу iмператора й погрожували
знищенням священного донедавна iмператора. Згорiла в месницькому полум'©
не лише заселена сенатською аристократi ю вулиця Месе, впала пiд натиском
повстанцiв резиденцiя префекта - преторiй, за преторi м - в'язниця. Та ж
доля спiткала невдовзi й сенат, взялася вогнем окраса православ'я, - свята
Софiя, дiйшла черга й до мiдних ворiт Августiона. Лютувала вiкова помста,
а вона не зна пощади. Велич чи краса, земне чи божественне перед нею -
дарма, була потреба i була можливiсть вилити наболiле, помститися за давно
i безневинно вчиненi кривди, а коли така потреба, кому яке дiло до
величi чи краси? Пали i бий, бий i пали, тим паче, що повстанцi знали:
горять не просто собi преторiй та сенат, горять списки оподаткованих,
борговi зобов'язання, якими вони обросли, як вiвцi реп'яхами, горить,
зрештою, те, на чому сто©ть влада iмператора. Коли ж iз в'язницi вийшли на
волю не лише озлобленi всiм i всiма татi, а й полiтичнi противники
Юстинiана, котрi не забарилися скористатися днiстю циркових партiй,
усього люду, а розквартированi на околицях Константинополя легiони
вiдмовилися виступити на боцi iмператора, визнали за недоцiльне втручатися
у спiр мiж народом i iмператором, - сумнiву не лишалося: Юстинiан як
iмператор дожива останнi днi.
Воно до того i йшлося вже. Наляканий загрозою василевс звелiв було
сенаторам залишити, коли така можливiсть, палац, сам теж готувався до
втечi. В затоцi стояв покликаний ним iмператорський флот, що складався з
кiлькох драмонiв, на них вантажилась казна, усе, що вкрай необхiдне було у
вигнаннi i що можна було вивезти з Августiона. Поки йшло навантаження
суден, у залi засiдань вiдбувалася остання, як ©© нарекли перестраханi
придворнi, iмператорська рада. Робилися ставки: куди ма правитися
iмператор, на яке провiнцiйне вiйсько можна буде покластися йому, аби
повернутися з ним до Августiона i стати володарем iмперi©. Надiя не
вмирала, проте небагато було й певностi в голосi радникiв, що повернення
станеться. I саме тi © митi, як радники мали пiдвестися й пiти кожен сво ю
стезею, прочинилися дверi i на порозi зали засiдань стала василiса
Феодора. © чудовий, воiстину божественний лик був непомiрно блiдий,
одначе зосереджено суворий, винятково грацiозна постава - ще грацiознiшою.
I очi палали не тим, що звикли бачити, вогнем.
- Ви не мужi, - сказала вона Божественному i тим, хто стояв обабiч
Божественного. - Невже забули: хто убоявся презренного раба, той гiрший за
раба; хто легко поступа ться порфирою, той недостойний порфири.
- Феодоро!..
- Що - Феодоро?! Може, неправду кажу? Та я... Будь моя воля i моя
влада, я не тiльки зупинила б, я розчавила б ворохобникiв. Подумайте, хто