Страница:
Богданко не розгнiвався на свого навчителя - вiн ма дозвiл ©хати, йому не
до гнiву було. Осiдлав Сiрого й погнав знайомою стезею до Черна, а там
зверне, не за©жджаючи до отчого вогнища, на Веселий Дiл. Не на Соколину
Вежу навiть, таки на Веселий Дiл, таки до Зоринки.
"Коли й за цим разом не вийде, - гадав собi, - постукаюсь у ворота, а
то й у терем. Присяйбiг, постукаюсь, а вже достукавшись, скажу: "Що менi
до твого тата i що до його гнiву, коли хочу бачити тебе, i край, бути з
тобою - i тiльки".
Гуцикав у сiдлi й поривався туди, де Зоринка, поривався й похвалявсь, а
все ж змушений був завершити тi похваляння зiтханням. Це треба було
статися такому, щоб Боривой пiшов до уличiв i знайшов там свою смерть, щоб
князь не захистив його вiд то© смертi. Мислимо хiба, два лiта карався
незрячiстю, благав богiв, аби одкрили йому свiт, тепер знову кара ться й
блага . Бо прозрiв очима - занедужав серцем. Он яка осмута бере його при
згадцi про Зоринку i яка печаль-присуха нурту в ньому вiд то© ж згадки.
Казав уже й знову скаже: мислимо хiба, цiла черiдка лiт минула, як зна
Зоринку й живе Зоринкою, а бачити ©©, бути з нею не може. Колись отрочам
був - ©здила, незрячим був - також ©здила, щебетала-виспiвувала бiля нього
сво©м улесливим голосом; тепер анi сама не ©здить, анi його не прийма у
Веселiм Долi. Було б менше осмути та печалi, якби знав: зреклася. Ба нi ж,
зна iнше: Зоринка хоче i бачитися з ним, i знати його, iншi не хочуть.
Коли сталося те лихо з Бориво м i мати-княгиня сказала:
"До Вепрiв заказано", - осмутився й мусив звикати до свого смутку. Було
прикро, було й жаль, та що мiг вдiяти, коли заказано, а час все помiтнiше
й помiтнiше стирав згадки про Зоринку. Та й новi друзi у Чернi й поза
Черном хай i не так твердо, все ж стали на мiсце Зоринки. Хто зна , чи
згадав би уже про не©, коли б не нагледiв тодi, як була вже пiвдiвкою --
мала чотирнадцять лiт. Опалила сво©м диво-поглядом, тим, чого не мали, чим
навiть рiвнятися не могли всi iншi, й знову збудила мислi, а з мислями й
бажання-намiр: вiн мусить поновити дружбу з Зоринкою. Чи вона завинила
чимось перед родом князя Волота, а вiн, Богданко, - перед родом
волостелина Вепра, щоб мали назавше вiдсторонитися й бути у родовiй
враждi?
Тодi мав уже шiстнадцять лiт, тож i не став радитися з
матiр`ю-княгинею, як i питати дозволу в княгинi. Сказав, яде на Сiрого й
подасться до Соколино© Вежi, та й подався. А не до©жджаючи Соколино© Вежi,
звернув i погнав коня на Веселий Дiл.
Не пiд'©хав i не постукався у ворота, як роблять усi. Стояв на узлiссi
й ждав, коли вийде або ж ви©де Зоринка. Та ба, багато хто виходив i
ви©здив, рипiла того дня ворiтниця, рипiли й ворота, а Зоринка не
об'являлася поза стiнами терема. I день так, i другий, хто зна , чи
побачив би ©© й третього дня, коли б не нагледiв, як вийшла й просту в
той бiк, де тирлувався конем, ©©, Зоринчина, челядниця - та, що опiку ться
нею й навча ©© уму-розуму.
- Добридень, тiтуню, - привiтався здалеку. Спинилася, подивована, й
ледь спромоглася на слово.
- Добридень.
- Ви пiзна те мене?
- Чом не пiзнати? Бачила княжича i не раз. А чула про нього ще бiльше.
- Коли зна те, хто я, то, певно, зна те i все iнше. Стариця наша
вражду з-за того, що сталося з Бориво м, а менi край треба бачитися iз
Зоринкою. Скажiть ©й, най вийде та мно.
- Йой, молодче. Скiльки тобi лiт?
- Шiстнадцять уже.
- А Зоринцi всього лиш чотирнадцять. Мала вона, аби виходити до тебе,
та ще й та мно.
- То вийдiть i ви з нею. Я скажу Зоринцi одне-друге слово, та й пiдете.
Челядниця вагалася. Тодi не завагався Богданко: так благав i так
заглядав у вiчi, благаючи, що жiнка не втрималась i поступилася.
- Я виведу ©©, та не сьогоднi, завтра. Чекай на нас десь далi вiд
оседку, хоча б i отамечки, - показала. - По полуднi вийдемо.
Чи Зоринка так дуже ждала того побачення, чи вiд мами-природи була
така; i осмiхалась зближаючись, i очима та личком яснiла, як, може, не
яснiла досi.
- Добридень, Богданку! - спинилася неподалiк i не схилила, як
сподiвався, голови, дивилася на нього i яснiла, дивилась i яснiла. - Вiтаю
тебе з одужанням-зцiленням. Така рада за тебе, така рада, що йой!
- Спаси бiг на добрiм словi, - осмiхнувся i, мабуть, теж заяснiв видом,
- При©хав, Зоринко, сказати, що вини мо © в Бориво вiй смертi нема , тож i
вражди мiж тобою i мною не може бути.
- Я те знаю, - не роздумуючи, погодилась дiвчина. - I ось що скажу
тобi, Богданку: хоча менi й жаль Боривоя, та ще бiльше жаль, що мiж нас i
нашими родами он що дi ться через Боривоя.
Таке зiзнання i така довiра не могли не тiшити.
- То, може, нам слiд помирити якось стариню?
- То була б радiсть. Та як помиримо?
- При©зди до нас, як колись при©здила. Побачать, що ми в дружбi з
тобою, та й зм'якнуть серцем.
Бачив, i хоче сказати: гаразд, ©здитиму, i не може.
- Коли ж не дозволяють ©здити.
- Ну, а як я ©здитиму, виходитимеш?
- Щоб не знала стариня?
- Атож.
- Такого тим паче не дозволяють. Та й як же це?
- Коли захочеш, знайдеш, як.
Аж тепер опустила долу зiр та й не зважувалася звести.
- Нi, Богданку, - сказала зрештою i таки глянула на нього. - При©зди...
при©зди через два лiта. Гнiв старинi уляжеться на той час, а я стану
такою, що зможу виходити й та мно.
- За два лiта таке станеться, - засумнiвався.
- Нiчого не станеться, коли заприсягнемо. I ось минули тi лiта. При©хав
раз - не вийшла Зоринка, при©хав вдруге - знову не вийшла. Тож i поклав
собi: коли
й за цим разом не вийде, поступа ться в ворота, а то и у терем. З
вiтцем ©© Вепром стане на розмову, коли доведеться, а таки постука ться.
Ждав на умовленому мiсцi до полудня, ждав i пiсля полудня, ховався в
лiсi, ви©здив, аби бачили, i з лiсу. А Зоринка не появлялася. Анi вона,
анi ©© челядниця-навчителька.
"Що могло статися? Забула за цi лiта, що обiцяла, чи, може... може, ©©
нема вже у Вепровiй оселi? Що коли взяла з кимось злюб i ви©хала? Га? Що
коли взяла з iншим злюб i ви©хала?"
Аж млосно стало вiд тi © лячно© думки. Не знав, що вдiяти, i сiпнув
коня за поводи, спонукав iти острогами. Куди - сам до пуття не знав. Таки
до ворiт у загорожi ? А певно, куди ж iще i що лиша ться робити? Не йде
Зоринка, вiн мусить ©хати й стукатись до Зоринки.
Кiнь поривався бiгти (його таки добряче мордували) i, певно, пустився б
риссю, а то й вскач, коли б не розчинилася за якусь мить-другу ворiтниця i
не змусила Богданка натягти поводи: з ворiтницi вивалилося дiвча лiт
десяти, глянуло в один, у другий кiнець i вже потiм загорнулося щiльнiше в
материнi стро© й поспiшило до вершника, що тирлувався на узлiссi.
- Ти княжич? - запитало зближаючись.
- Ано.
- Зоринка сказала, аби не ждав. ©© ще на тамтiй седмицi повезли до
Колоброда i надовго.
- Чому повезли, нащо повезли, не казала?
- Нi. Велiла, щоб при©здив десь пiсля Коляди, бо вона, коли б ©© й
катували навiть, все одно лишиться вiрною.
Он воно що! Таки недаремно потерпав та малiв через тi потерпання на
силi. Зоринку змусили ©хати до Колоброда, i змусили тому, що хочуть
силомiць по днати з кимось. Що ж йому робити, коли так? Податися до
ратного стiйбища, взяти содругiв-отрокiв та налетiти з ними на Колоброд,
вихопити Зоринку з лабет тих, що посягають на не©? А чи вихопить i куди
подiнеться, коли вихопить? Схова ться у теремi вiтця свого? Ой нi, князь
не дозволить того, тим паче пiсля страти Боривоя.
I правився до Соколино© Вежi, краяв собi тими тривогами та страхами
серце, i в Соколинiй Вежi був схожий через них на нiму колоду. Бабуся не
зна , де посадити його, вона i так, i сяк бiля внука, а внук втупив у
мостини похололi з ляку чи холоду очi й сидигь поторочею.
- Ти, мабуть, перемерз у дорозi ? - пита -допиту ться Доброгнiва i теж
холоне, стривожена його до краю спустошеним зором i геть безвiльним тiлом.
- Та й перемерз.
- Гнав коня супроти вiтру, еге?
- Ба нi, - сказав, не подумавши, а вже як подумав, не мiг обманювати, -
стояв довгий час без руху, тому й перемерз.
- Чому стояв? I де стояв?
- У Веселiм Долi, бабцю.
Кинула допитливий позирк очей сво©х i все сказала тим позирком.
- Знов добивався до Зоринки i знов той лютий Вепр не пустив до дiвки?
- Гiрше, бабцю. Вивiз до Колоброда, гадаю, навмисне, аби зазнайомити
там з кимось Зоринку i заступити менi путь до Зоринки.
- Иой! - осмiхнулася бабуся. - I ти злякався?
- Нiби нема чого лякатися.
- Бо таки нема. За Зоринку ти певний? Зоринка хоче бачитися з тобою i
бути тво ю?
- Казала, коли й катуватимуть, все одно лишиться вiрною.
- Ось бачиш! -знову осмiхнулася й стала шукати в старечiй пам'ятi, що
iз знаного чи баченого на ©© вiку могло б упевнити Богданка, а тим
заспоко©ти.
- Сiдай до вогнива, - звелiла, - ©ж та грiйся, а я по вiдаю тобi
бувальщину, аби не занепадав духом i знав: нема тако© гатки, котра
стримала б рiчкову течiю, як нема й такого гнiву, який вистояв би у
по динку з дiвочим серцем, що загорiлось бажанням злюбу. Вiр менi: нема й
бути не може!
VI
Сестра впраксiя правду казала: матушка-iгуменя тому й iгуменя в
жiночiй обителi, що ма нежiночий розум i на диво жiноче серце.
Обурювалась та й обурювалась, нарiкала та й нарiкала на богопротивнi
вчинки вельмож - i таких, як намiсник Фракi© Хiльбудiй, i таких, як
навiкулярiй Феофiл, зрештою пiдiйшла до схилено© перед нею Миловиди й
поклала на плече свою бiлу, нiби з мармуру,
руку.
- Утiшся, дитя людське, - мовила тихо i спiвчутливо. - Сльози невинних
рано чи пiзно стають каменем, що ляга на груди винуватцiв.
Миловидцi не до бесiди було в незвичнiй для ока обителi християн, тим
паче серед аж надто вже незрозумiлих сво ю прихильнiстю людей. I все ж
вона зважилася пiдвести на iгуменю очi й сказати:
- Нинi вiн лежить на мо©х грудях, матiнко.
- Знаю i вiрую. Та знай i ти: люди завдають людям великого горя, люди ж
приносять ©м i втiху. Свята обитель не цура ться тебе, дiвицi iншо© землi
й iншо© вiри, вона пода тобi руку помочi i певна: коли ти увiру ш в бога
нашого Iсуса Христа, ти знайдеш спокiй i розраду душi сво©й. Господь
сказав: вiн да стомленому силу, а знемагаючому - твердь.
- За помiч i розраду спаси бiг, - мовила втiшено. - А чи увiрую в Iсуса
Христа, не знаю. Спопелiла я, довiдавшись про наругу над ладом мо©м, про
те, що його нема вже.
- Христос багато дарував нам благ сво©х, та найбiльше з них - вiра..
Саме вона й допоможе тобi воскресити себе, а вже воскреснувши, здола ш i
сво© страждання, знiмеш камiнь iз грудей.
- Уповатиму на те, матiнко.
- От i добре. Господь з тобою, - осiнила дiвчину християнським
знаменням i повелiла сестрi впраксi© показати послушницi, iменованiй у
миру Миловидою, келiю, в котрiй житиме вона й готуватиме себе до прийняття
вiри Христово©.
Тепер, через кiлька лiт, Миловидка й не пригаду вже, розумiла чи не
розумiла тодi, куди веде ©© впраксiя, тямила чи не тямила, що дiвчинi з
Тиверi негоже селитися в християнськiй обителi, тим паче готувати себе до
прийняття християнсько© вiри. Та коли подума i вдума ться добре, то таки
тямила, мабуть, куди йде i що робить: вiд моря пiшла за впраксi ю тому,
що не було вже куди йти, у монастирi погодилася з iгуменею й зголосилася
бути послушницею через те, що до не© промовляли устами добра i
справедливостi. Ано, були б iншими цi люди, гляди, й не пiшла б уже вiд
моря, сказала б: "Будьте ви проклятi!" - та й кинулася б, як i Божейко,
мiж хвиль. Адже наслухалася, мандруючи мiж християн: свята обитель - не
така вже й утiха для щиро вiруючих боговi й жадаючих лишитися непорочними
перед богом. Вона - прихисток для знедолених, для тих, з ким так жорстоко
повiвся свiт, що ©м один лишився вибiр: або накласти на себе руки й пiти з
життя, або пiти з життя, не накладаючи на себе рук. Чи могла думати тi ©
митi, як лежала край берега й слухала впраксiю, що вона - донька iншого
люду й людина iншо© вiри? Була ж спустошена до краю, знала-бо: з нею теж
жорстоко повiвся свiт, - так до лиха жорстоко, не подумала навiть, що
скажуть боги ©© людностi, коли зречеться ©х i прийме в серце iншого. То
вже пiзнiше, як переболiло все, що могло болiти, а обитель i люди обителi
нагадали, чого опинилася в чужiм возi, схаменулась i подумала: це ж вона
ма зрiкатися богiв, яким молилися, на яких уповали мама, тато, бабуся,
дiдусь, прабабусi й прадiдусi, бiльше того, хоче увiрувати й прийняти в
серце бога роме©в, тих, що спалили ©© милу випальську оселю, убили
всiх-кревних, що викрали у не© Божейка й на вiки вiчнi розлучили з
Божейком. I це через те тiльки, що не заступилися за не©, не зiйшли з неба
й не покарали винуватцiв ©© й Божейкового безлiття?
Аж зiщулилася, осягнувши минуле, заглянувши в майбутн . Зiщулилась i
сховалася в собi, так надiйно i так зата но, що зата ностi тi © не могли
не примiтити iншi i найперше сестра впраксiя. Не допитувалася, що з нею,
Миловидкою, чому така сумна та вiдсторонена, бiльше бува з монастирським
стадом, анiж з людьми. Зате опiка й доброта ©© вiдчувалися борше. Ходить
Миловидка коло монастирських бджiл (ще вiд дiдуся знала, як ходити коло
них) - впраксiя поруч, пасе на передзим'© чи на передлiттi корiв - знову
поруч та все оповiда або чита з писемних книг, який добрий, який
прихильний до гнаних та упослiджених Iсус Христос, якi муки прийняв вiн,
утверджуючи вiру, заради спасiння люду грiшного, як терпеливо проща грiхи
тим, хто робить ©х несвiдомо, хто всього лиш заблудився, i як кара
зумисникiв, тих, що мають владу над людьми i зле користуються нею, а ще -
чревоугодникiв, котрi заради ситостi та утiхи творять богопротивнi дiла,
насилують i вбивають або ж примушують людей самих накладати на себе руки.
Iсус Христос - бог милостивий, та до пори до часу. Людям не дано знати,
коли, а все ж колись настане той день, день страшного суду. Воскреснуть
усi мертвi, всi праведнi© i грiшнi й стануть перед грiзним судi ю. Отодi й
запита вiн Хiльбудiя: "Ти ходив iз розбо м у землi тиверцiв?" - "Я,
господи". - "Ти плюндрував мирнi оселi, гвалтував люд, брав у полон заради
черевоугодiя свого?" - "Я, господи". - "Вiчне пекло тобi i кара вiчна!"
- присудить бог. Так само вчинить вiн iз навiкулярi м Феофiлом.
- А коли в того Феофiла та будуть, матiнко, крiм грiшних, i праведнi
дiла? - згадала Миловида його заступництво в морi. - Як тодi буде?
- Бог усе зважить. Один вельможа усе скупивсь, усе загрiбав до себе i
не лише в помислах, а й руками. Та одного разу розщедрився-таки. Перевозив
багнистою вулицею випечений хлiб. Вiз похитнувся на вибо©нi - i з нього
упала в болото посмага. Голодний старець кинувся до не©, аби узяти собi.
Вельможа замахнувся було пугою, та в останню мить передумав i дозволив
старцевi: "Бери, вона твоя". Коли дiйшло до суду божого, господь важив
його грiхи i доброчинства. Грiхи помiтно тягли шальку терезiв униз. Та ось
з'явився тi © митi ангел i поклав до доброчинств даровану старцевi
посмагу. Шалька з грiхами схитнулася й пiдскочила вгору - добрi дiла та
вчинки переважили лихi.
- То страшний суд був уже?
- Ба нi. Бог судить не лишень на страшному судi. Вiн чи апостоли його
судять кожного одразу й по смертi.
Миловидка задумалася й помiтно опечалилась думаючи.
- А що ж менi буде, матiнко? Що буде, кажу, вiд богiв мо©х, коли
зречуся ©х?
- А ти певна, що вони - боги?
- Батьки й дiди молилися ©м, i я молилася та вiрувала.
- То й що? Допомогли вони тобi, заступилися, коли благала повернути
Божейка, а потiм покарати за Божейка? Неiстиннi вони, дитино, поганськi.
дино iстинний i дино всемогутнiй бог - Христос.
Так здивувалася ©© речам Миловидка а чи не вiрила. Сидiла, дивилася
собi пiд ноги й мовчала. Хотiла було сказати впраксi©: "А ваш, матiнко,
бог теж не заступився ж за вас", - та не знала до пуття, ким i як була
скривджена ця жiнка, коли жила серед мирян, чому опинилася в монастирi, i
утримала себе вiд спокуси.
- Коли б же знаття, що не покарають.
- Цiлi народи зрiкаються погансько© вiри - i нiчого. Чула ж, зна ш: в
Картлi, в Колхiдському царствi, у вiрменськiй землi усi нинi стали
християнами. Та й галли увiрували в Христа. Живеш-бо мiж християн, бiльше
- в обителi християнськiй. Як житимеш, не прийнявши нашо© вiри?
- Я ще прийму, одначе най потiм.
- Коли - потiм? Чи не мала часу подумати, зважити? Тво© ровесницi давно
стали сестрами в обителi нашiй, а ти все послушниця та й послушниця. Така
чемна i така тямуща дiвчина, а на господарчiм дворi гибi ш, бiля бджiл та
бiля корiв вiдсиджу шся.
I дорiкала Миловидцi, i благала, а бiльше читала та й читала по пам'ятi
iстини з святого письма. "Не бiйся i не соромся мене, - казала устами
свого бога й пiдносила до неба вказiвний перст, - я бог твiй, я допоможу
тобi увiрувати в себе, пiдтримаю тебе десницею правди мо ©".
- Коли ж iнша правда, матiнко впраксi .
- Яка ще iнша? - ширила монашка очi, видно, боялася: зараз почу таке,
що серце лусне з ляку чи з досади.
- А та, що ©© навчали мене в татовiй оселi - i мама, i бабуся, i
дiдусь. А ще - Божейкова мама у Сонцепiку. Що скажу всiм, як житиму у тiй
землi, коли повернуся?
Не обурилася впраксiя i не гримнула на послушницю з антiв. Лише
зiтхнула тяжко й сказала хрестячись:
- Господи, прости нам грiхи нашi!
VII_
Князь Волот не одразу зважився кликати общинних старiйшин та ратних
мужiв й одкриватися перед ними з тим, що привiз iз стольного города землi
Дулiбсько©. Одначе наближення передлiття змусило його бути рiшучiшим.
- Я скликав вас, - мовив, коли усiлися i стихли в гридницi, - не для
утiшних бесiд. Маю, содруги мо©, лихi вiстi вiд князя Добрита, а князь
Добрит - iз ворохобного чужкраю. Мiж нашими сусiдами на полуденному заходi
- лангобардами та гепiдами - стався розбрат, а розбрат зродив сiчу.
Йдеться, видно, до справжньо© вiйни, бо лангобарди пiшли кликати собi в
помiч асiйське плем'я аварiв, iменоване на антах обрами. Коли обри
вiдгукнуться на клич лангобардiв i пiдуть допомагати ©м, пiдуть через нашi
землi, Тож i хочу запитати вас: що робитимемо, коли пiдуть?
Деякi з старiйшин переглянулися мiж собою, iншi думали думу, не зводячи
допитливого зору iз князя.
- А що ж роме©? Адже лангобарди сидять на пiдвладнiй ©м землi. Через
нашу обри лишень пройдуть, пiдуть до них.
- Що мислять собi роме©, про те не вiдаю. Гадаю, коли й стануть супроти
обрiв, то стануть тодi лиш, як тi пройдуть через нашi землi.
Старiйшини загули, перемовляючись мiж собою.
- Ти наш князь, - пiдвiвся один iз них. - Кажи, що намислив вчинити.
Обрiв, нiби тих пругiв, i ходять мовби пруги - тучами. Самим нам не
впоратися з ними.
- Ми не самi будемо в тiй сiчi. Поруч iз нами стане вся Троянова земля.
Князь Добрит кликав до Волина i нас, тиверцiв, i полян, i уличiв. Велiв
бути готовими до сiчi. Одначе обри всiх можуть обминути, йдучи понад
морем, а нас - нi.
- То, може, домовитися з ними, та й по всьому: най iдуть через нашi
землi в ромейськi.
- Як то йдуть? - пiдвiвся i став на весь свiй могутнiй зрiст знаний
усiм Вепр. - Ви хочете, щоб вони пограбували, а то й поруйнували весi та
городища в пониззi Днiстра, на Дуна©? Хочете, аби спалили пристанища,
заволодiли лодiями у Тiрi, Холмогородi?
- Лодi© можна пiдняти вверх по Днiстру й прихистити в Чернi, -
старiйшина йому. - А весi та городища пониззя поплатяться живнiстю i
тiльки. То чи варто заради живностi пониззя ризикувати долею всi © землi?
Та й скiльки там ©х, весей та городищ, у пониззi?
- Слушна думка, - пiдтримав старiйшину Волот. - Ось тiльки чи захочуть
обри обмежитися пониззям? Що коли пiдуть по всiй землi, забираючи
живнiсть, плюндруючи весi та городища, гвалтом караючи люднiсть? Лiпшо©
ради над ту, що хочу дати тут, бути, мабуть, не може: вторгнення можливе,
слiд готуватися до оборони.
Вепр не звiвся за цим разом i не вигукнув: "Правду мовиш, княже!"
Одначе по ньому видно було: вдоволений тим, що почув вiд князя.
- А все ж, - не втрачав слушно© митi i далi говорив князь Волот, - коли
твердо знатимемо, що обри йдуть на нашу землю, вишлемо завчасно сольство i
запита мо: чого хочуть? Скажуть: всього лиш вiльно© путi через Тиверську
землю, одкри мо ©© i зажада мо: йти ма те лиш там, де дозволено. Не
зголосяться чи порушать цю домовленiсть, станемо супроти обрiв раттю й
погонемо прiч. Ми не такi змалiлi на силi, щоб дозволяти комусь топтати
нашу землю i зневажати наш люд.
- Ано! Най знають, що не такi змалiлi! - крикнув котрийсь iз мужiв.
Його пiдтримали i всi iншi.
- Слава князю Волоту, гонителю супостатiв iз чужкраю! Слава!!
Ратний дух охопив не лише ратних мужiв, а й общинних старiйшин.
Виголошуючи князевi славу, вони схвалювали тим самим його намiри, а
схвалюючи, казали: "Ми з тобою, княже! Пiдемо всi й пiдемо туди, куди
поведеш нас. Най буде днiсть мiж князем, його дружиною i воями ополчення!
Най згинуть супостати!"
- Ми втiшенi, - пiднiс десницю старiйшина з випальсько© вервi, -
втiшенi, кажу, що воля князя i общини динi. Та чи того доста буде,
братi ? Оскiльки обри мають намiр iти на помiч лангобардам, а лангобарди
сидять у землях Вiзантi©, чи не годилося б все-таки знати, як поставиться
до вторгнення обрiв у ©хнi землi Вiзантiя. Що, коли недавнiй супостат
зголоситься бути нашим соузником?
- Про те подба князь Добрит, а вiд Добрита знатимемо й ми, - поспiшив
пояснити Волот. - На радi князiв у Волинi стали на тому, що ки©вський
князь, яко найбiльш знаний серед роме©в, по©де туди iз сольством вiд усiх
антiв i матиме про це бесiду з самим iмператором. То буде його клопiт. Наш
же - подбати про все iнше. Оскiльки вторгнення впаде насамперед на нашi
голови i, може, в недалекiм часi, гадаю, зробимо ось що. Найперше, общини
мають скликати й послати князевi мале ополчення - по двi сотнi з кожно©
вервi. Знаю, - помiтив рух серед старiйшин, - нинi не той час, щоб
вiдривати ратая вiд ниви, а чорних людей вiд ремесла. Та й зачастив я з
повинностями. А що вдiю, братi , - так треба. Княжа дружина i во©
ополчення мають стати вiднинi на чати i на спорудження сторожових веж по
Днiстру, там, де найбiльш iмовiрне вторгнення. Це i те друге, що мав
сказати вам на радi нашiй. Трет стосуватиметься змiцнення Тiри,
iменовано© вiднедавна Бiлгородом, i Холмогорода, що його спорудив
нещодавна во вода Вепр. Саме на цi пристанища спрямують сво© турми обри,
коли йтимуть у ромейськi землi, саме там, гадаю, слiд поставити надiйнi
сотнi нашi, а ©х привiдцiв зобов'язати зробити все i зробити до
вторгнення, аби обри не пройшли.
I знову загримiла гридниця й загримiла схвально, а Волот користувався
пожвавленням i приглядався до Вепра: як то вiн сприйняв цю, останню,
речницю князя? Радий, здивований а чи обурений тим, що почув?
VIII_
З якогось часу вершники скачуть неподалiк вiд Днiстра. Через те й не
помiчають, як припiка сонце. Правда, прохолода теж не дойма ©х. Сто©ть
та передлiтня пора, коли вона бiльше жадана, анiж надокучлива. Дойма вже
i дойма вiдчутно дальня й виснажлива путь. Дядько й ранiш був
невблаганний, з рана до ночi мордував отрокiв, навчаючи стрiляти з лука,
умiти на бiгу зiскакувати, на бiгу й сiдати на коня (з сiдлом i без
сiдла), а ще триматися в осiдланого й нажаханого гриваня пiд черевом, коли
вiн мчить полем на всю кiнську пору. Нинi ж, як пiшли чутки про обрiв, i
зовсiм став непохитним. Анi вдовольниш, анi умилостивиш його. Сказав, не
пустить до батька-матерi жодного - i не пуска , сказав, пiдемо на пониззя,
поживете в наметах, як справжнi мужi, - i пiшли, правляться та й
правляться берегом, а куди, як далеко, нiхто не зна .
- Отамечки, мабуть, i станемо табором, - зупинився зрештою й показав на
прибережну галявину.
- В такiй пустелi? -засумнiвався хтось iз отрокiв.
- Це ще не пустеля. Бачив, - знову простягнув правицю й показав у
далину, - лодi© стоять при березi. А коли лодi©, поблизу й людське
житло.
Розбили попiд га м три намети: один - для дядька-навчителя, два - для
себе, розклали, як водиться, й багаття. Збиралися вже iти до Днiстра по
воду, аби зварити на вiдкритому вогнi кулешу, та виявили нараз - забули
сiль.
- Гарнi ж iз вас мужi будуть, - не забарився попрiкнути дядько. - Однi
най варять, iншi пiдуть та розшукають найближчi житла, добудуть солi в
поселян.
На пошуки осель людських викликався пiти Богданко. До нього пристали ще
дво .
- Лiсом самому негоже блукати, - сказали.
Порадилися i спрямували стопи сво© до лодiй: там напевно
започаткову ться стезя, що веде до жител. Вона й справдi започаткувалася
бiля лодiй i в лiс повела, одначе лiсом, як далеко не правилися, до осель
не вийшли.
- Невже ми збилися з путi? - засумнiвався Богданко.-- Може, не
помiтили, як стезя вiдiйшла убiк?
Повагались i таки вернулися. Чи варто ризикувати й плуганитись бог
вiда куди з-за яко©сь солi?
Дядько слухав сво©х вивiдникiв i не так був обурений ©хньою
безпораднiстю, як здивований.
- Так довго ходили, так далеко, кажете, зайшли i не натрапили на
людське житло?
- Присяйбiг, далеко.
- Хм. Ну гаразд. Доведеться ©сти несолену страву. В походах, аби знали,
i таке бува .
По©вши, лягли спочити. Та не довго спали. Дядько розбудив ©х тi © само©
митi, коли тiло блаженствувало в солодощах вирайських i не хотiло коритися
анiяким повелiнням.
- Доста, отрочата, доста спати! Забули, чого при©хали? Сiдлайте коней i
хутчiй, хутчiй!
Що мали робити? Гнали вiд себе сон i схоплювались, а схопившись,
поспiшали до коней, з кiньми - до рiки.
- Тутки, - показав дядько на плесо, - будете навчатися, як долати рiчку
упарi з конем.
- Таку широку?
- Зате тиху. Тiльки-но почина те освоювати цю науку, тому й хочу, аби
починали з тихо© рiки. Далi й бурхливiшi будуть.
Першим викликався пливти Жалiйко - син во води Стодорка; за ним - ще
один отрок, а вже потiм Богданко з Бортником. Знав, Сiрий i рiчкову
широчiнь здола , i його, вершника, винесе. Та й води зроду не боявся, а
пiсля того, як вона вернула йому зрячiсть, i зовсiм певен був: у водi не
втоне.
- Хто не загубить у Днiстрi ногавець, - жартував дядько, збадьорюючи
отрокiв, - той може вважати себе до певно© мiри мужем.
Старий не лишався на березi. Брав iз собою двох отрокiв i, повелiвши
iншим лишатися й ждати сво © черги, плив iз ними через рiчкове плесо, а
пливучи, пiдказував та показував, де бути дружинниковi, коли хоче правити
конем, як ма правити, аби не заважати коневi, навпаки, щораз
збадьорювати, давати йому вiдчути, що вiн не сам серед бурхливо© води, з
до гнiву було. Осiдлав Сiрого й погнав знайомою стезею до Черна, а там
зверне, не за©жджаючи до отчого вогнища, на Веселий Дiл. Не на Соколину
Вежу навiть, таки на Веселий Дiл, таки до Зоринки.
"Коли й за цим разом не вийде, - гадав собi, - постукаюсь у ворота, а
то й у терем. Присяйбiг, постукаюсь, а вже достукавшись, скажу: "Що менi
до твого тата i що до його гнiву, коли хочу бачити тебе, i край, бути з
тобою - i тiльки".
Гуцикав у сiдлi й поривався туди, де Зоринка, поривався й похвалявсь, а
все ж змушений був завершити тi похваляння зiтханням. Це треба було
статися такому, щоб Боривой пiшов до уличiв i знайшов там свою смерть, щоб
князь не захистив його вiд то© смертi. Мислимо хiба, два лiта карався
незрячiстю, благав богiв, аби одкрили йому свiт, тепер знову кара ться й
блага . Бо прозрiв очима - занедужав серцем. Он яка осмута бере його при
згадцi про Зоринку i яка печаль-присуха нурту в ньому вiд то© ж згадки.
Казав уже й знову скаже: мислимо хiба, цiла черiдка лiт минула, як зна
Зоринку й живе Зоринкою, а бачити ©©, бути з нею не може. Колись отрочам
був - ©здила, незрячим був - також ©здила, щебетала-виспiвувала бiля нього
сво©м улесливим голосом; тепер анi сама не ©здить, анi його не прийма у
Веселiм Долi. Було б менше осмути та печалi, якби знав: зреклася. Ба нi ж,
зна iнше: Зоринка хоче i бачитися з ним, i знати його, iншi не хочуть.
Коли сталося те лихо з Бориво м i мати-княгиня сказала:
"До Вепрiв заказано", - осмутився й мусив звикати до свого смутку. Було
прикро, було й жаль, та що мiг вдiяти, коли заказано, а час все помiтнiше
й помiтнiше стирав згадки про Зоринку. Та й новi друзi у Чернi й поза
Черном хай i не так твердо, все ж стали на мiсце Зоринки. Хто зна , чи
згадав би уже про не©, коли б не нагледiв тодi, як була вже пiвдiвкою --
мала чотирнадцять лiт. Опалила сво©м диво-поглядом, тим, чого не мали, чим
навiть рiвнятися не могли всi iншi, й знову збудила мислi, а з мислями й
бажання-намiр: вiн мусить поновити дружбу з Зоринкою. Чи вона завинила
чимось перед родом князя Волота, а вiн, Богданко, - перед родом
волостелина Вепра, щоб мали назавше вiдсторонитися й бути у родовiй
враждi?
Тодi мав уже шiстнадцять лiт, тож i не став радитися з
матiр`ю-княгинею, як i питати дозволу в княгинi. Сказав, яде на Сiрого й
подасться до Соколино© Вежi, та й подався. А не до©жджаючи Соколино© Вежi,
звернув i погнав коня на Веселий Дiл.
Не пiд'©хав i не постукався у ворота, як роблять усi. Стояв на узлiссi
й ждав, коли вийде або ж ви©де Зоринка. Та ба, багато хто виходив i
ви©здив, рипiла того дня ворiтниця, рипiли й ворота, а Зоринка не
об'являлася поза стiнами терема. I день так, i другий, хто зна , чи
побачив би ©© й третього дня, коли б не нагледiв, як вийшла й просту в
той бiк, де тирлувався конем, ©©, Зоринчина, челядниця - та, що опiку ться
нею й навча ©© уму-розуму.
- Добридень, тiтуню, - привiтався здалеку. Спинилася, подивована, й
ледь спромоглася на слово.
- Добридень.
- Ви пiзна те мене?
- Чом не пiзнати? Бачила княжича i не раз. А чула про нього ще бiльше.
- Коли зна те, хто я, то, певно, зна те i все iнше. Стариця наша
вражду з-за того, що сталося з Бориво м, а менi край треба бачитися iз
Зоринкою. Скажiть ©й, най вийде та мно.
- Йой, молодче. Скiльки тобi лiт?
- Шiстнадцять уже.
- А Зоринцi всього лиш чотирнадцять. Мала вона, аби виходити до тебе,
та ще й та мно.
- То вийдiть i ви з нею. Я скажу Зоринцi одне-друге слово, та й пiдете.
Челядниця вагалася. Тодi не завагався Богданко: так благав i так
заглядав у вiчi, благаючи, що жiнка не втрималась i поступилася.
- Я виведу ©©, та не сьогоднi, завтра. Чекай на нас десь далi вiд
оседку, хоча б i отамечки, - показала. - По полуднi вийдемо.
Чи Зоринка так дуже ждала того побачення, чи вiд мами-природи була
така; i осмiхалась зближаючись, i очима та личком яснiла, як, може, не
яснiла досi.
- Добридень, Богданку! - спинилася неподалiк i не схилила, як
сподiвався, голови, дивилася на нього i яснiла, дивилась i яснiла. - Вiтаю
тебе з одужанням-зцiленням. Така рада за тебе, така рада, що йой!
- Спаси бiг на добрiм словi, - осмiхнувся i, мабуть, теж заяснiв видом,
- При©хав, Зоринко, сказати, що вини мо © в Бориво вiй смертi нема , тож i
вражди мiж тобою i мною не може бути.
- Я те знаю, - не роздумуючи, погодилась дiвчина. - I ось що скажу
тобi, Богданку: хоча менi й жаль Боривоя, та ще бiльше жаль, що мiж нас i
нашими родами он що дi ться через Боривоя.
Таке зiзнання i така довiра не могли не тiшити.
- То, може, нам слiд помирити якось стариню?
- То була б радiсть. Та як помиримо?
- При©зди до нас, як колись при©здила. Побачать, що ми в дружбi з
тобою, та й зм'якнуть серцем.
Бачив, i хоче сказати: гаразд, ©здитиму, i не може.
- Коли ж не дозволяють ©здити.
- Ну, а як я ©здитиму, виходитимеш?
- Щоб не знала стариня?
- Атож.
- Такого тим паче не дозволяють. Та й як же це?
- Коли захочеш, знайдеш, як.
Аж тепер опустила долу зiр та й не зважувалася звести.
- Нi, Богданку, - сказала зрештою i таки глянула на нього. - При©зди...
при©зди через два лiта. Гнiв старинi уляжеться на той час, а я стану
такою, що зможу виходити й та мно.
- За два лiта таке станеться, - засумнiвався.
- Нiчого не станеться, коли заприсягнемо. I ось минули тi лiта. При©хав
раз - не вийшла Зоринка, при©хав вдруге - знову не вийшла. Тож i поклав
собi: коли
й за цим разом не вийде, поступа ться в ворота, а то и у терем. З
вiтцем ©© Вепром стане на розмову, коли доведеться, а таки постука ться.
Ждав на умовленому мiсцi до полудня, ждав i пiсля полудня, ховався в
лiсi, ви©здив, аби бачили, i з лiсу. А Зоринка не появлялася. Анi вона,
анi ©© челядниця-навчителька.
"Що могло статися? Забула за цi лiта, що обiцяла, чи, може... може, ©©
нема вже у Вепровiй оселi? Що коли взяла з кимось злюб i ви©хала? Га? Що
коли взяла з iншим злюб i ви©хала?"
Аж млосно стало вiд тi © лячно© думки. Не знав, що вдiяти, i сiпнув
коня за поводи, спонукав iти острогами. Куди - сам до пуття не знав. Таки
до ворiт у загорожi ? А певно, куди ж iще i що лиша ться робити? Не йде
Зоринка, вiн мусить ©хати й стукатись до Зоринки.
Кiнь поривався бiгти (його таки добряче мордували) i, певно, пустився б
риссю, а то й вскач, коли б не розчинилася за якусь мить-другу ворiтниця i
не змусила Богданка натягти поводи: з ворiтницi вивалилося дiвча лiт
десяти, глянуло в один, у другий кiнець i вже потiм загорнулося щiльнiше в
материнi стро© й поспiшило до вершника, що тирлувався на узлiссi.
- Ти княжич? - запитало зближаючись.
- Ано.
- Зоринка сказала, аби не ждав. ©© ще на тамтiй седмицi повезли до
Колоброда i надовго.
- Чому повезли, нащо повезли, не казала?
- Нi. Велiла, щоб при©здив десь пiсля Коляди, бо вона, коли б ©© й
катували навiть, все одно лишиться вiрною.
Он воно що! Таки недаремно потерпав та малiв через тi потерпання на
силi. Зоринку змусили ©хати до Колоброда, i змусили тому, що хочуть
силомiць по днати з кимось. Що ж йому робити, коли так? Податися до
ратного стiйбища, взяти содругiв-отрокiв та налетiти з ними на Колоброд,
вихопити Зоринку з лабет тих, що посягають на не©? А чи вихопить i куди
подiнеться, коли вихопить? Схова ться у теремi вiтця свого? Ой нi, князь
не дозволить того, тим паче пiсля страти Боривоя.
I правився до Соколино© Вежi, краяв собi тими тривогами та страхами
серце, i в Соколинiй Вежi був схожий через них на нiму колоду. Бабуся не
зна , де посадити його, вона i так, i сяк бiля внука, а внук втупив у
мостини похололi з ляку чи холоду очi й сидигь поторочею.
- Ти, мабуть, перемерз у дорозi ? - пита -допиту ться Доброгнiва i теж
холоне, стривожена його до краю спустошеним зором i геть безвiльним тiлом.
- Та й перемерз.
- Гнав коня супроти вiтру, еге?
- Ба нi, - сказав, не подумавши, а вже як подумав, не мiг обманювати, -
стояв довгий час без руху, тому й перемерз.
- Чому стояв? I де стояв?
- У Веселiм Долi, бабцю.
Кинула допитливий позирк очей сво©х i все сказала тим позирком.
- Знов добивався до Зоринки i знов той лютий Вепр не пустив до дiвки?
- Гiрше, бабцю. Вивiз до Колоброда, гадаю, навмисне, аби зазнайомити
там з кимось Зоринку i заступити менi путь до Зоринки.
- Иой! - осмiхнулася бабуся. - I ти злякався?
- Нiби нема чого лякатися.
- Бо таки нема. За Зоринку ти певний? Зоринка хоче бачитися з тобою i
бути тво ю?
- Казала, коли й катуватимуть, все одно лишиться вiрною.
- Ось бачиш! -знову осмiхнулася й стала шукати в старечiй пам'ятi, що
iз знаного чи баченого на ©© вiку могло б упевнити Богданка, а тим
заспоко©ти.
- Сiдай до вогнива, - звелiла, - ©ж та грiйся, а я по вiдаю тобi
бувальщину, аби не занепадав духом i знав: нема тако© гатки, котра
стримала б рiчкову течiю, як нема й такого гнiву, який вистояв би у
по динку з дiвочим серцем, що загорiлось бажанням злюбу. Вiр менi: нема й
бути не може!
VI
Сестра впраксiя правду казала: матушка-iгуменя тому й iгуменя в
жiночiй обителi, що ма нежiночий розум i на диво жiноче серце.
Обурювалась та й обурювалась, нарiкала та й нарiкала на богопротивнi
вчинки вельмож - i таких, як намiсник Фракi© Хiльбудiй, i таких, як
навiкулярiй Феофiл, зрештою пiдiйшла до схилено© перед нею Миловиди й
поклала на плече свою бiлу, нiби з мармуру,
руку.
- Утiшся, дитя людське, - мовила тихо i спiвчутливо. - Сльози невинних
рано чи пiзно стають каменем, що ляга на груди винуватцiв.
Миловидцi не до бесiди було в незвичнiй для ока обителi християн, тим
паче серед аж надто вже незрозумiлих сво ю прихильнiстю людей. I все ж
вона зважилася пiдвести на iгуменю очi й сказати:
- Нинi вiн лежить на мо©х грудях, матiнко.
- Знаю i вiрую. Та знай i ти: люди завдають людям великого горя, люди ж
приносять ©м i втiху. Свята обитель не цура ться тебе, дiвицi iншо© землi
й iншо© вiри, вона пода тобi руку помочi i певна: коли ти увiру ш в бога
нашого Iсуса Христа, ти знайдеш спокiй i розраду душi сво©й. Господь
сказав: вiн да стомленому силу, а знемагаючому - твердь.
- За помiч i розраду спаси бiг, - мовила втiшено. - А чи увiрую в Iсуса
Христа, не знаю. Спопелiла я, довiдавшись про наругу над ладом мо©м, про
те, що його нема вже.
- Христос багато дарував нам благ сво©х, та найбiльше з них - вiра..
Саме вона й допоможе тобi воскресити себе, а вже воскреснувши, здола ш i
сво© страждання, знiмеш камiнь iз грудей.
- Уповатиму на те, матiнко.
- От i добре. Господь з тобою, - осiнила дiвчину християнським
знаменням i повелiла сестрi впраксi© показати послушницi, iменованiй у
миру Миловидою, келiю, в котрiй житиме вона й готуватиме себе до прийняття
вiри Христово©.
Тепер, через кiлька лiт, Миловидка й не пригаду вже, розумiла чи не
розумiла тодi, куди веде ©© впраксiя, тямила чи не тямила, що дiвчинi з
Тиверi негоже селитися в християнськiй обителi, тим паче готувати себе до
прийняття християнсько© вiри. Та коли подума i вдума ться добре, то таки
тямила, мабуть, куди йде i що робить: вiд моря пiшла за впраксi ю тому,
що не було вже куди йти, у монастирi погодилася з iгуменею й зголосилася
бути послушницею через те, що до не© промовляли устами добра i
справедливостi. Ано, були б iншими цi люди, гляди, й не пiшла б уже вiд
моря, сказала б: "Будьте ви проклятi!" - та й кинулася б, як i Божейко,
мiж хвиль. Адже наслухалася, мандруючи мiж християн: свята обитель - не
така вже й утiха для щиро вiруючих боговi й жадаючих лишитися непорочними
перед богом. Вона - прихисток для знедолених, для тих, з ким так жорстоко
повiвся свiт, що ©м один лишився вибiр: або накласти на себе руки й пiти з
життя, або пiти з життя, не накладаючи на себе рук. Чи могла думати тi ©
митi, як лежала край берега й слухала впраксiю, що вона - донька iншого
люду й людина iншо© вiри? Була ж спустошена до краю, знала-бо: з нею теж
жорстоко повiвся свiт, - так до лиха жорстоко, не подумала навiть, що
скажуть боги ©© людностi, коли зречеться ©х i прийме в серце iншого. То
вже пiзнiше, як переболiло все, що могло болiти, а обитель i люди обителi
нагадали, чого опинилася в чужiм возi, схаменулась i подумала: це ж вона
ма зрiкатися богiв, яким молилися, на яких уповали мама, тато, бабуся,
дiдусь, прабабусi й прадiдусi, бiльше того, хоче увiрувати й прийняти в
серце бога роме©в, тих, що спалили ©© милу випальську оселю, убили
всiх-кревних, що викрали у не© Божейка й на вiки вiчнi розлучили з
Божейком. I це через те тiльки, що не заступилися за не©, не зiйшли з неба
й не покарали винуватцiв ©© й Божейкового безлiття?
Аж зiщулилася, осягнувши минуле, заглянувши в майбутн . Зiщулилась i
сховалася в собi, так надiйно i так зата но, що зата ностi тi © не могли
не примiтити iншi i найперше сестра впраксiя. Не допитувалася, що з нею,
Миловидкою, чому така сумна та вiдсторонена, бiльше бува з монастирським
стадом, анiж з людьми. Зате опiка й доброта ©© вiдчувалися борше. Ходить
Миловидка коло монастирських бджiл (ще вiд дiдуся знала, як ходити коло
них) - впраксiя поруч, пасе на передзим'© чи на передлiттi корiв - знову
поруч та все оповiда або чита з писемних книг, який добрий, який
прихильний до гнаних та упослiджених Iсус Христос, якi муки прийняв вiн,
утверджуючи вiру, заради спасiння люду грiшного, як терпеливо проща грiхи
тим, хто робить ©х несвiдомо, хто всього лиш заблудився, i як кара
зумисникiв, тих, що мають владу над людьми i зле користуються нею, а ще -
чревоугодникiв, котрi заради ситостi та утiхи творять богопротивнi дiла,
насилують i вбивають або ж примушують людей самих накладати на себе руки.
Iсус Христос - бог милостивий, та до пори до часу. Людям не дано знати,
коли, а все ж колись настане той день, день страшного суду. Воскреснуть
усi мертвi, всi праведнi© i грiшнi й стануть перед грiзним судi ю. Отодi й
запита вiн Хiльбудiя: "Ти ходив iз розбо м у землi тиверцiв?" - "Я,
господи". - "Ти плюндрував мирнi оселi, гвалтував люд, брав у полон заради
черевоугодiя свого?" - "Я, господи". - "Вiчне пекло тобi i кара вiчна!"
- присудить бог. Так само вчинить вiн iз навiкулярi м Феофiлом.
- А коли в того Феофiла та будуть, матiнко, крiм грiшних, i праведнi
дiла? - згадала Миловида його заступництво в морi. - Як тодi буде?
- Бог усе зважить. Один вельможа усе скупивсь, усе загрiбав до себе i
не лише в помислах, а й руками. Та одного разу розщедрився-таки. Перевозив
багнистою вулицею випечений хлiб. Вiз похитнувся на вибо©нi - i з нього
упала в болото посмага. Голодний старець кинувся до не©, аби узяти собi.
Вельможа замахнувся було пугою, та в останню мить передумав i дозволив
старцевi: "Бери, вона твоя". Коли дiйшло до суду божого, господь важив
його грiхи i доброчинства. Грiхи помiтно тягли шальку терезiв униз. Та ось
з'явився тi © митi ангел i поклав до доброчинств даровану старцевi
посмагу. Шалька з грiхами схитнулася й пiдскочила вгору - добрi дiла та
вчинки переважили лихi.
- То страшний суд був уже?
- Ба нi. Бог судить не лишень на страшному судi. Вiн чи апостоли його
судять кожного одразу й по смертi.
Миловидка задумалася й помiтно опечалилась думаючи.
- А що ж менi буде, матiнко? Що буде, кажу, вiд богiв мо©х, коли
зречуся ©х?
- А ти певна, що вони - боги?
- Батьки й дiди молилися ©м, i я молилася та вiрувала.
- То й що? Допомогли вони тобi, заступилися, коли благала повернути
Божейка, а потiм покарати за Божейка? Неiстиннi вони, дитино, поганськi.
дино iстинний i дино всемогутнiй бог - Христос.
Так здивувалася ©© речам Миловидка а чи не вiрила. Сидiла, дивилася
собi пiд ноги й мовчала. Хотiла було сказати впраксi©: "А ваш, матiнко,
бог теж не заступився ж за вас", - та не знала до пуття, ким i як була
скривджена ця жiнка, коли жила серед мирян, чому опинилася в монастирi, i
утримала себе вiд спокуси.
- Коли б же знаття, що не покарають.
- Цiлi народи зрiкаються погансько© вiри - i нiчого. Чула ж, зна ш: в
Картлi, в Колхiдському царствi, у вiрменськiй землi усi нинi стали
християнами. Та й галли увiрували в Христа. Живеш-бо мiж християн, бiльше
- в обителi християнськiй. Як житимеш, не прийнявши нашо© вiри?
- Я ще прийму, одначе най потiм.
- Коли - потiм? Чи не мала часу подумати, зважити? Тво© ровесницi давно
стали сестрами в обителi нашiй, а ти все послушниця та й послушниця. Така
чемна i така тямуща дiвчина, а на господарчiм дворi гибi ш, бiля бджiл та
бiля корiв вiдсиджу шся.
I дорiкала Миловидцi, i благала, а бiльше читала та й читала по пам'ятi
iстини з святого письма. "Не бiйся i не соромся мене, - казала устами
свого бога й пiдносила до неба вказiвний перст, - я бог твiй, я допоможу
тобi увiрувати в себе, пiдтримаю тебе десницею правди мо ©".
- Коли ж iнша правда, матiнко впраксi .
- Яка ще iнша? - ширила монашка очi, видно, боялася: зараз почу таке,
що серце лусне з ляку чи з досади.
- А та, що ©© навчали мене в татовiй оселi - i мама, i бабуся, i
дiдусь. А ще - Божейкова мама у Сонцепiку. Що скажу всiм, як житиму у тiй
землi, коли повернуся?
Не обурилася впраксiя i не гримнула на послушницю з антiв. Лише
зiтхнула тяжко й сказала хрестячись:
- Господи, прости нам грiхи нашi!
VII_
Князь Волот не одразу зважився кликати общинних старiйшин та ратних
мужiв й одкриватися перед ними з тим, що привiз iз стольного города землi
Дулiбсько©. Одначе наближення передлiття змусило його бути рiшучiшим.
- Я скликав вас, - мовив, коли усiлися i стихли в гридницi, - не для
утiшних бесiд. Маю, содруги мо©, лихi вiстi вiд князя Добрита, а князь
Добрит - iз ворохобного чужкраю. Мiж нашими сусiдами на полуденному заходi
- лангобардами та гепiдами - стався розбрат, а розбрат зродив сiчу.
Йдеться, видно, до справжньо© вiйни, бо лангобарди пiшли кликати собi в
помiч асiйське плем'я аварiв, iменоване на антах обрами. Коли обри
вiдгукнуться на клич лангобардiв i пiдуть допомагати ©м, пiдуть через нашi
землi, Тож i хочу запитати вас: що робитимемо, коли пiдуть?
Деякi з старiйшин переглянулися мiж собою, iншi думали думу, не зводячи
допитливого зору iз князя.
- А що ж роме©? Адже лангобарди сидять на пiдвладнiй ©м землi. Через
нашу обри лишень пройдуть, пiдуть до них.
- Що мислять собi роме©, про те не вiдаю. Гадаю, коли й стануть супроти
обрiв, то стануть тодi лиш, як тi пройдуть через нашi землi.
Старiйшини загули, перемовляючись мiж собою.
- Ти наш князь, - пiдвiвся один iз них. - Кажи, що намислив вчинити.
Обрiв, нiби тих пругiв, i ходять мовби пруги - тучами. Самим нам не
впоратися з ними.
- Ми не самi будемо в тiй сiчi. Поруч iз нами стане вся Троянова земля.
Князь Добрит кликав до Волина i нас, тиверцiв, i полян, i уличiв. Велiв
бути готовими до сiчi. Одначе обри всiх можуть обминути, йдучи понад
морем, а нас - нi.
- То, може, домовитися з ними, та й по всьому: най iдуть через нашi
землi в ромейськi.
- Як то йдуть? - пiдвiвся i став на весь свiй могутнiй зрiст знаний
усiм Вепр. - Ви хочете, щоб вони пограбували, а то й поруйнували весi та
городища в пониззi Днiстра, на Дуна©? Хочете, аби спалили пристанища,
заволодiли лодiями у Тiрi, Холмогородi?
- Лодi© можна пiдняти вверх по Днiстру й прихистити в Чернi, -
старiйшина йому. - А весi та городища пониззя поплатяться живнiстю i
тiльки. То чи варто заради живностi пониззя ризикувати долею всi © землi?
Та й скiльки там ©х, весей та городищ, у пониззi?
- Слушна думка, - пiдтримав старiйшину Волот. - Ось тiльки чи захочуть
обри обмежитися пониззям? Що коли пiдуть по всiй землi, забираючи
живнiсть, плюндруючи весi та городища, гвалтом караючи люднiсть? Лiпшо©
ради над ту, що хочу дати тут, бути, мабуть, не може: вторгнення можливе,
слiд готуватися до оборони.
Вепр не звiвся за цим разом i не вигукнув: "Правду мовиш, княже!"
Одначе по ньому видно було: вдоволений тим, що почув вiд князя.
- А все ж, - не втрачав слушно© митi i далi говорив князь Волот, - коли
твердо знатимемо, що обри йдуть на нашу землю, вишлемо завчасно сольство i
запита мо: чого хочуть? Скажуть: всього лиш вiльно© путi через Тиверську
землю, одкри мо ©© i зажада мо: йти ма те лиш там, де дозволено. Не
зголосяться чи порушать цю домовленiсть, станемо супроти обрiв раттю й
погонемо прiч. Ми не такi змалiлi на силi, щоб дозволяти комусь топтати
нашу землю i зневажати наш люд.
- Ано! Най знають, що не такi змалiлi! - крикнув котрийсь iз мужiв.
Його пiдтримали i всi iншi.
- Слава князю Волоту, гонителю супостатiв iз чужкраю! Слава!!
Ратний дух охопив не лише ратних мужiв, а й общинних старiйшин.
Виголошуючи князевi славу, вони схвалювали тим самим його намiри, а
схвалюючи, казали: "Ми з тобою, княже! Пiдемо всi й пiдемо туди, куди
поведеш нас. Най буде днiсть мiж князем, його дружиною i воями ополчення!
Най згинуть супостати!"
- Ми втiшенi, - пiднiс десницю старiйшина з випальсько© вервi, -
втiшенi, кажу, що воля князя i общини динi. Та чи того доста буде,
братi ? Оскiльки обри мають намiр iти на помiч лангобардам, а лангобарди
сидять у землях Вiзантi©, чи не годилося б все-таки знати, як поставиться
до вторгнення обрiв у ©хнi землi Вiзантiя. Що, коли недавнiй супостат
зголоситься бути нашим соузником?
- Про те подба князь Добрит, а вiд Добрита знатимемо й ми, - поспiшив
пояснити Волот. - На радi князiв у Волинi стали на тому, що ки©вський
князь, яко найбiльш знаний серед роме©в, по©де туди iз сольством вiд усiх
антiв i матиме про це бесiду з самим iмператором. То буде його клопiт. Наш
же - подбати про все iнше. Оскiльки вторгнення впаде насамперед на нашi
голови i, може, в недалекiм часi, гадаю, зробимо ось що. Найперше, общини
мають скликати й послати князевi мале ополчення - по двi сотнi з кожно©
вервi. Знаю, - помiтив рух серед старiйшин, - нинi не той час, щоб
вiдривати ратая вiд ниви, а чорних людей вiд ремесла. Та й зачастив я з
повинностями. А що вдiю, братi , - так треба. Княжа дружина i во©
ополчення мають стати вiднинi на чати i на спорудження сторожових веж по
Днiстру, там, де найбiльш iмовiрне вторгнення. Це i те друге, що мав
сказати вам на радi нашiй. Трет стосуватиметься змiцнення Тiри,
iменовано© вiднедавна Бiлгородом, i Холмогорода, що його спорудив
нещодавна во вода Вепр. Саме на цi пристанища спрямують сво© турми обри,
коли йтимуть у ромейськi землi, саме там, гадаю, слiд поставити надiйнi
сотнi нашi, а ©х привiдцiв зобов'язати зробити все i зробити до
вторгнення, аби обри не пройшли.
I знову загримiла гридниця й загримiла схвально, а Волот користувався
пожвавленням i приглядався до Вепра: як то вiн сприйняв цю, останню,
речницю князя? Радий, здивований а чи обурений тим, що почув?
VIII_
З якогось часу вершники скачуть неподалiк вiд Днiстра. Через те й не
помiчають, як припiка сонце. Правда, прохолода теж не дойма ©х. Сто©ть
та передлiтня пора, коли вона бiльше жадана, анiж надокучлива. Дойма вже
i дойма вiдчутно дальня й виснажлива путь. Дядько й ранiш був
невблаганний, з рана до ночi мордував отрокiв, навчаючи стрiляти з лука,
умiти на бiгу зiскакувати, на бiгу й сiдати на коня (з сiдлом i без
сiдла), а ще триматися в осiдланого й нажаханого гриваня пiд черевом, коли
вiн мчить полем на всю кiнську пору. Нинi ж, як пiшли чутки про обрiв, i
зовсiм став непохитним. Анi вдовольниш, анi умилостивиш його. Сказав, не
пустить до батька-матерi жодного - i не пуска , сказав, пiдемо на пониззя,
поживете в наметах, як справжнi мужi, - i пiшли, правляться та й
правляться берегом, а куди, як далеко, нiхто не зна .
- Отамечки, мабуть, i станемо табором, - зупинився зрештою й показав на
прибережну галявину.
- В такiй пустелi? -засумнiвався хтось iз отрокiв.
- Це ще не пустеля. Бачив, - знову простягнув правицю й показав у
далину, - лодi© стоять при березi. А коли лодi©, поблизу й людське
житло.
Розбили попiд га м три намети: один - для дядька-навчителя, два - для
себе, розклали, як водиться, й багаття. Збиралися вже iти до Днiстра по
воду, аби зварити на вiдкритому вогнi кулешу, та виявили нараз - забули
сiль.
- Гарнi ж iз вас мужi будуть, - не забарився попрiкнути дядько. - Однi
най варять, iншi пiдуть та розшукають найближчi житла, добудуть солi в
поселян.
На пошуки осель людських викликався пiти Богданко. До нього пристали ще
дво .
- Лiсом самому негоже блукати, - сказали.
Порадилися i спрямували стопи сво© до лодiй: там напевно
започаткову ться стезя, що веде до жител. Вона й справдi започаткувалася
бiля лодiй i в лiс повела, одначе лiсом, як далеко не правилися, до осель
не вийшли.
- Невже ми збилися з путi? - засумнiвався Богданко.-- Може, не
помiтили, як стезя вiдiйшла убiк?
Повагались i таки вернулися. Чи варто ризикувати й плуганитись бог
вiда куди з-за яко©сь солi?
Дядько слухав сво©х вивiдникiв i не так був обурений ©хньою
безпораднiстю, як здивований.
- Так довго ходили, так далеко, кажете, зайшли i не натрапили на
людське житло?
- Присяйбiг, далеко.
- Хм. Ну гаразд. Доведеться ©сти несолену страву. В походах, аби знали,
i таке бува .
По©вши, лягли спочити. Та не довго спали. Дядько розбудив ©х тi © само©
митi, коли тiло блаженствувало в солодощах вирайських i не хотiло коритися
анiяким повелiнням.
- Доста, отрочата, доста спати! Забули, чого при©хали? Сiдлайте коней i
хутчiй, хутчiй!
Що мали робити? Гнали вiд себе сон i схоплювались, а схопившись,
поспiшали до коней, з кiньми - до рiки.
- Тутки, - показав дядько на плесо, - будете навчатися, як долати рiчку
упарi з конем.
- Таку широку?
- Зате тиху. Тiльки-но почина те освоювати цю науку, тому й хочу, аби
починали з тихо© рiки. Далi й бурхливiшi будуть.
Першим викликався пливти Жалiйко - син во води Стодорка; за ним - ще
один отрок, а вже потiм Богданко з Бортником. Знав, Сiрий i рiчкову
широчiнь здола , i його, вершника, винесе. Та й води зроду не боявся, а
пiсля того, як вона вернула йому зрячiсть, i зовсiм певен був: у водi не
втоне.
- Хто не загубить у Днiстрi ногавець, - жартував дядько, збадьорюючи
отрокiв, - той може вважати себе до певно© мiри мужем.
Старий не лишався на березi. Брав iз собою двох отрокiв i, повелiвши
iншим лишатися й ждати сво © черги, плив iз ними через рiчкове плесо, а
пливучи, пiдказував та показував, де бути дружинниковi, коли хоче правити
конем, як ма правити, аби не заважати коневi, навпаки, щораз
збадьорювати, давати йому вiдчути, що вiн не сам серед бурхливо© води, з