Страница:
- Нащо при них?
- А то ж як? Коли те, що кажеш, правда, судитимемо обох.
- Я кажу правду, одначе най буде так, щоб казав ©© мужам тим не я.
- А хто ж скаже?
- Той, хто судитиме.
- Е нi, отроче. Негоже так, зле. Хочеш сховатися за мою спину? Княжий
суд ма бути справедливим судом, а на справедливому судi не соромно казати
правду у вiчi. Отож звикай казати ©© зараз. Тямиш, що буде з людом землi
тво ©, коли боятимешся казати правду й ти?
- А що буде?
- Блуд буде. i неправда буде. Дерево живе доти, доки живе корiнь.
Зогнив корiнь - упало й дерево.
II
Того передзим'я князь правив та й правив хури на Черн - iз збiжжям,
медом, воском, iз хутрами, шкурами та волокном; поповнювалася рiзанами та
ногатами й скiтниця. А наступного лiта поселяни заволали про бiду й самi
стали правитися до Черна.
- Змилуйся, княже, - благали, - не бери цього лiта данину збiжжям,
медом, волокном. Боги розгнiвалися на нас i наслали бiду: вигорiли посiви
на нивах, трава в луках. Нинi поклада мо надiю на лiси та на прибережнi
луки. А чим годуватимемо товар узимку - самi не зна мо.
I сказав князь старiйшинам:
- А все через те, що дба те про себе та й про себе. Для блага землi я
беру з вас. А хто вiзьме для блага богiв, коли самi не несете?
- Правда твоя, княже, - загули старiйшини. - Ой правда! Стезя до богiв
терном зароста , i требища не знають щедрих жертв. З цим ми теж прийшли до
тебе: треба зробити так, аби про жертви богам постiйно дбав хтось.
- Хто, крiм нас iз вами, дбатиме?
- Люд тиверський схаменувся уже й приносить жертви по гаях та урочищах,
яко ж i в оселях. Та того, гада мо, замало. у нас требища всi © землi:
тут, у Чернi, боговi Хорсу i там, у Соколинiй Вежi, боговi Перуну. Зроби,
княже, так, аби про них постiйно дбав хтось, аби боги були ситi i
вдоволенi нами.
- Дбайте про сво©. Про требища всi © землi подбаю я. Старiйшини
перезирнулися.
- Ми не сумнiва мося в тому. I все ж згадай, княже, як часто
вiдлуча шся ти з Черна. Або в похiд iдеш до Тiри, в Подунав'я, або на
волостi. Хто тодi дба про богiв i требища всi © землi? Анiхто. Може, Хоре
тому й кара нас, що останнi лiта бiльше дбали про Перуна, анiж про нього.
Погодься, княже: пiсля того, як прозрiв твiй син, це було саме так.
- То що ж ви радите?
- Передай цю турботу комусь iз старiйшин чи людей волхвуючих. У тебе й
без того вистача ©х. Земля наша хоча не така вже й велика, та клопiтна. А
князь один, князя всюди треба.
Усе то так: турбот йому не браку . А проте хто, крiм князя, може стояти
ближче до бога i розмовляти з богом? Волхви? Старiйшини?
- Коли вiдлучатимусь, покладу турботи про богiв на когось iз вас. Поки
ж я у Чернi, дбатиму про них сам. Такий покон у нас, хiба забули?
- Твоя воля, княже, хоча, коли казати правду, i закони, i покони не
вiчнi, нинi вони однi, завтра можуть бути iншi.
Час було йти вже, i старiйшини знову перезирнулися мiж собою.
- Аз даниною як буде?
- Про данину поговоримо на вiчi. Гадаю, буде така нагода, можливо,
одразу по требi.
I сумно, i тривожно було того лiта в землi Тиверськiй. Озимина лежала
вигорiла i мало не при пнi, яровi ж - просо, дикушу - зовсiм не сiяли: анi
на передлiттi, анi влiтку не випало жодного дощу. Земля потрiскалась i
зсохлася на камiнь, а сонце що не день, то дошкульнiше смалило з
високостi. Тим, хто ходив на луках за товаром чи порався на подвiрницi,
здавалося: не просто знемага - шкварчить вiд спекотняви тiло. Тож i
норовили сховатися в тiнь чи пiд крiвлю. Та ба, ховатися не кожен мiг.
Вдень вили, передчуваючи лихо, пси, поночi кричали зловiщi. А сумнiше й
тривожнiше за псiв та зловiщих тужило людське серце. Що буде? Як житимуть,
коли зараз уже живуть лише тим, що дають кози, корови, вiвцi? Настане
голод, а вiн нiкого не пошкоду . Розплодяться татi, пiде нелад у землi, i
тi, що врятуються якимсь дивом вiд мору, стануть жертвами убивць i
грабiжникiв. дина надiя на милiсть богiв. Лише вони, всесильнi i
всеблагi, володарi морiв та океанiв у пiднебессi, можуть зглянутися на люд
земний i нагнати хмар, заступити ними сонце, напо©ти спраглу землю
медоносними дощами.
У _всiх те на мислi, снували, мов тiнi, i вiдмовчувалися,
гомонiли при нагодi i знов вiдмовчувалися. Або зiтхали тяжко. Коли ж
зачули, а потiм i побачили - люд тиверський знову правиться до Черна (двi
седмицi тому йшов уже, - тодi приносили жертву богу сонця - Хорсу), не
думали довго i не вагалися, збиралися купно й купно ж правилися з тим, що
мали, до требища Перуна. Вiн теж ©хня надiя, навiть бiльша, нiж Хорс. Той
тiльки свiтить, а то й смажить, цей же да рятiвну вологу i тим уже да
благодать.
Що ближче пiдходили до урочища, а в урочищi - до требища, то тiснiшою
ставала путь. Люду видимо-невидимо, i кожному жадалося не просто прийти,
вклонитися й попрохати. Волiли бути причетними до всього, що воздаватимуть
нинi боговi i чого прохатимуть у бога. Бо тiльки причетнiсть да
сподiванку, що бог не обiйде сво ю увагою i не залишиться нечулим як до
всього люду на Тиверi, так i до кожного з людей. Гляньте, тако© щедро©
жертви не мав жоден жертовник, тако© щиро© молитви не чув нi стар, нi
млад, не чули, певно, й сущi в земних оселях боги. Князя мовби пiдмiнив
хто. Де й подiвся дужий, суворий в ратнiм одiяннi муж. Сто©ть благальний
та упокорений, по-княжому величний i по-людськи простий, молиться, як i
всi, i упова на милiсть божу теж, як i всi. Коли ж наста час i до нього
пiдводять чергову жертву, не поспiша i не виказу боязнi чи змалiния
волi, бере з рук волхва ножа й спокiйно перетина утримуванiй старiйшинами
тварi вигнутий над тарiллю карк. Зiбрану з жертви кров виплеску у вогонь,
тiло тварi переда волхвам i знову пiдносить до неба руки.
- Рятуй нас, Перуне! Вийди з вертепiв пiднебесних, iз затiнених
вирайськими садами веж та сядь на коня свого буйногривого.
- Сядь, боже! - багатоголосе повторю люд. - Вийди i сядь!
- Прогрими ним по морю-океану! Розбуди дiв дощоносних, нажени на наше
небо хмар-потокiв, дай нам дощу живодайного!
- Дощу, боже! Молимо-блага мо, дощу дай!
- Умилостився щедрiстю нашою, Перуне, й сам стань щедрим!
Стань щедрим, боже!
Поселяни повторювали за ним i те повторення луною йшло в усi кiнцi
урочища, а надто вниз, до Соколино© Вежi, де товпився на путi, що вела до
требища, i путi, що вела вiд требища, тиверський люд.
Князь перед жертвоприношенням ще помiтив: требище обнесено високим i
мiцним, з дубових колод частоколом. Хтось умудрився и iнших переконав у
мудростi сво©й: люду до святилища всi © землi йде багато; що буде з божою
оселею, а надто з джерелом пiд дубом, коли всi йтимуть i припадатимуть до
них, благаючи заступництва та вдовольняючи спрагу? Чи не лiпше буде, коли
доступ до божо© оселi матиме лише той, хто приносить жертву? Всi iншi хай
пiдходять до не© однi ю стезею, вiдходять iншою.
Не мiг пiти не поцiкавившись, чия то турбота. Вказали на одного з
волхвiв.
Волот був високий на зрiст, а волхв той мало не на голову вищий. I в
раменах ширший,, i руки мав такi, що здавалось, воловi залюбки скрутять
роги.
- Хто ти си?
- Волхв Жадан, достойний князю.
- Загорожа довкола оселi бога Перуна - дiло тво©х рук?
- Ано, мо©х i братi© волхвуючо©.
- Хто ж напоумив вас опорядкувати требище?
- Боги, - не вагаючись вiдповiв Жадан.
- Ма те з ними бесiду?
- Не всi, лиш я маю. Коли творю требу, не требую вiдвiдати кровi тварi,
котру приношу боговi в жертву. Той напiй i надiля мене вiщим даруванням -
чую голос бога i бесiдую з богом.
- Що ж каже бог про наслану на нас кару?
- А те, княже, чого лiпше не знати.
Не до серця була Волотовi така бесiда чи не визнав за потрiбне
допитуватись, обернувся й хотiв було йти вже, та одразу ж i передумав.
- Менi до вподоби те, що зробив ти. Не завадило б подбати ще, аби божа
подобизна не мокла пiд дощем i не була доступна для першого-лiпшого
супостата, що захоче поглумитися з вiри нашо© i богiв наших.
Волхв округлив очi i задивився на князя.
- В тво©й речницi, повелителю, чую достойну тебе мудрiсть i зроблю так,
як велиш.
- Це не мо , Жадане, це боже повелiння. А ще, - мовив i змовк, схоже,
нiби вагався, казати чи не казати. - А ще ось що хочу повiдати тобi.
Надалi най буде так: коли Перун потребуватиме жертви, а я не об'явлюся,
обтяжений справами землi, в той день бiля його требища приноситимеш ту
жертву ти. Чу ш, волхве?
- Чую i скоряюсь волi князя.
- Бачу, скоря шся охоче, тому покладаю на тебе ще одну повиннiсть:
оберiгай купно з волхвуючими людьми обиталище бога Перуна. Поселяйся тут i
оберiгай.
III
То правда, Вепрова обида на князя Волота не зна анi мiри, анi меж.
Вона з тих, котру не забувають i навiть на смертному одрi кажуть дiтям:
"Ото ваш найлютiший ворог. Пам ятайте це i не прощайте анi йому, анi
родовi його, допоки котрийсь iз того роду не заплатить кров'ю за кров i
смертю за смерть". Та правда й те, що не тiльки обида пiдiгрiва Вепровi
серце. Вона - всього лиш поле, на якому проросли й дали корiння давнi
Вепровi помисли. Ано, всього лиш поле. То на людях називав вiн себе
Волотовим побратимом та щасливим батьком, що ма достойного княжо© доньки
сина, i доньку, достойну лада з княжо© родини. Насправдi давно й уперто
ждав нагоди, аби стати таким, як Волот, а то й на мiсце Волота. То на
людях не раз i не двiчi виголошував: "Ти - наш князь, на тобi трима ться
земля Тиверська, тво ю мудрiстю живе i благоденству люд тиверський", -
про себе ж думав: "А чим я гiрший? Доки маю ходити пiд Волотом i тратити
зусилля рук та розуму на Волота?" То для мани горланив за трапезою: "Слава
княвю Волоту, переможцю роме©в!" - на самотi кидав у далеч незрушнi
позирки й снував-таки сво© думки: "Був би з тебе переможець i гонитель
роме©в, коли б не моя сулиця i не мiй меч". А ще ж певен був та й вiд
Волота чув не раз, що тиверська дружина - дитя його, Вепрового, пестунку.
Не князь i не хтось iз мужiв, таки Вепр элютував i вишколив ©© такою, якою
нинi: здатною вести за собою рать й перемагати самих роме©в. Чи ж не
Волот казав якось, милуючись ратними виправами старшо© дружини: "Що я
робив би без тебе, Вепре? Чи вiда ш, як це добре, що ти в мене ?"
О, тi помисли i те поле для помислiв! Вiн не мiг уже зректися ©х, надто
пiсля того, як отримав з рук того ж Волота землю при Дуна©. А все ж був до
пори до часу обережний. Вiдчувши якось, що князь не так собi, для жарту,
каже: "Гарне пристанище матимеш. Чи не захочеш стати тодi осiб ним
князем?" - заострив розум i не забарився натягти на себе личину вiрного
князевi мужа i мудрого державця: "Таке князiвство, як моя займанщина, -
сказав, - сусiди гамузом проковтнуть".
Мабуть, довго ще напинав би на себе личину Волотевого побратима i
лiпшого мужа у турботах про мiць i славу землi Тиверсько©, коли б не
Боривои i не те, що сталося з Бориво м. Синова смерть додала одваги, а вже
одвага - i всього iншого. Найперше, що вчинив, - не об'явився бiльше в
Чернi, а коли князь сам прибув до Веселого Долу i захотiв погомонiти з
сво©м во водою, сказав, що вiднинi вiн не во вода. Перебира на себе iншi
обов'язки - будiвничого сторожово© вежi в Подунав'© i стража Подунав'я -
аби далi вiд побратима, що став супостатом, i не хоче бачитися з
супостатом у личинi побратима.
Тим почалася, тим i завершилась княжа гостина у Веселому Долi.
Випровадивши непроханого гостя та вгомонившись бiльш-менш. Вепр сказав
собi: "Най ©де й тiшить себе надi ю, що минуть мо© жалi за сином - мине й
гнiв. Я iнше плекаю в мислi i вiднинi твердо простуватиму до того, що
намислив. Чу ш, враже: твердо i неухильно! У землях слов'янських вiддавна
водилося i прiсно водитиметься: хто ма голову, а не пустий макотер на
плечах, той i князь; хто мiцно трима меча в руцi, а до того ж зумi
спорудити острог - надiйне сховище для люду в годину чужкрайських
вторгнень, той також князь. А в мене усе те . Сам казав свого часу: "Що б
я робив без тебе?" Ось i скористаюся сам собою, аби спорудити острог i
пристанище у витоках Дунаю. А споруджу та заселю даровану землю людом
тиверським, не так про себе ще явлю".
Чотири лiта тому то були лиш намiри, нинi це вже й дiло. Он як
розвернувся в незайманщинi, почуваючи себе вiльним та незалежним вiд
князя, не звичайну собi сторожову вежу, острог споруджу : вигнав у
пiднебесся високу, рублену з дуба вежу, збудував при нiй стражницю, там же
- гридницю, клiтi для коней i клiтi та овини для живностi, що ©©
потребуватимуть гриднi та конi гриднiв. На протилежнiм боцi подвiр'я його,
во води Вепра, терем з пiдземеллям та клiтями в пiдземеллi, з усiма
господарськими забудовами, що не поступляться забудовам княжого двору в
Чернi. По лiву й по праву руч вiд терема заклали вже чи закладуть в
найближчiм часi сво© житла мужi - тi, що очолюють холмську сторожу i тi,
що споруджують острог, пристанище при ньому. Це буде дитинець. Пiзнiше
його обнесуть великою стiною й вiддiлять вiд окольного города - того
звiльненого вiд лiсових хащiв мiсця, що вiдда для вогнищан та гриднiв.
Хай негусто ©х, нових поселяй при новiм городi, все ж i що далi, то
бiльше буде. А так, коли дiйде до того, що Холм матиме вже сво пристанище
i в те пристанище зачастять заморськi гостi з товарами, об являться й тi,
що слугуватимуть гостям, що купуватимуть та перепродуватимуть ©хнi товари.
Ну, а тим, що купують та перепродують, теж захочеться жити в городi й бути
пiд захистом гриднiв та острозьких стiн. Тодi залюдниться не лише
дитинець, залюдниться й окольний город, за городом - ближнi, за ближнiми й
дальнi околi©. Адже вiн, во вода й волостелин, дбатиме про те, даватиме
поселенцям вигоди i пiльги. Про його землю, морське пристанище пiде добра
слава, а де слава, там i люд, де люд, там i осiбне князiвство.
Аби те сталося i сталося якомога швидше, ©де сказати жонi сво©й:
"Досить нам бути нарiзпо. Бери дiтей, лишай на челядь та тiунiв Веселий
Дiл, житимемо вiднинi при Дуна©". Приклад Людомили може бути чи не
найзнаменитiший. "Во вода Вепр, - скажуть, - перевiз уже й родину. Вiн
певен: ма пiд рукою силу, здатну оберегти поселян вiд напастi, город -
вiд ромейського вторгнення. А коли певен во вода, то чого ма мо
сумнiватися ми? У Подунав'© доста буде землi, бiльше нiж доста риби, йтиме
з чужкра м жвавий торг. Де такi вигоди, там достаток, там i благодать".
Серцем чув: не лише Людомила, люд тиверський пристане на його клич,
знiметься з насиджених мiсць i подасться ближче до Дунаю. А спiткнувся уже
на Людомилi.
- Чи не передчасно забира ш нас iз Веселого Долу? - спинилася,
подивована його речницею.
- Передчасно? 1 цi; кажеш ти, жоно? Невже не набридло бути самiй, без
мужа та й без мужа?
- Набридло, Вепре. Коли б знав, як набридло. Та я вже не про себе дбаю,
мо , вважай, вiдлетiло за тi доли, звiдки не бува вороття. Що буде iз
Зоринкою, коли пере©демо, - ось чим тривожусь.
- А що з нею може статися?
- Як то - Що? Доросла дiвка уже, шiстнадцять лiт ма . З ким побереться
в тво©м Придунав'©?
Сторопiв вiд несподiванки й прикусив язика. А й справдi, з ким
побереться Зоринка в Холмогородi ?
- Про це мала б подбати вже, - зiгнав досаду на жонi.
- I подбала б, коли б не те, що вбили свого часу дiвчинi у голову.
- Про Волотового Богданка пам'ята ?
- А то ж про кого.
- Най викине з голови. Чи я не казав тобi: щоб думати про нього не
смiла.
- I я те казала, а ба, на вiтер летять казання нашi.
- Бачиться з ним?
- Вiдтодi, як заказано, не бачилась, а сохнути сохне по ньому та
нарiка на нас за те, що не пуска мо.
- Ану поклич, я побесiдую з нею.
- Не треба. Вепре.
- Чому це не треба?
- Та мницi серця-то пашi, жiночi та мницi, тобi не гоже втручатися в
них.
- Пусте. Я знаю, як сказати i що сказати, аби не вразити i не
наполохати передчасно. На кого ма ш надiю, Людомило? Куди можемо повезти
Зоринку, з ким познайомити?
Вепрова завагалася, проте ненадовго.
- Як на мене, до Колоброда не завадило б завiтати нам iз нею. Жона
тамтешнього волостелина - приятелька мо©х дiвочих лiт. Сама лiпотна i сина
ма лiпотного.
- Ну, то клич дiвку. Так i скажу ©й: "Надходить веселе свято - Коляда;
по©демо всi ю родиною до Колоброда".
IV
Минуле слов'янського роду губиться в туманнiй далинi вiкiв. Тому в
пам'ятi людськiй збереглося лиш те, що найбiльше вразило ©©. Дiди
розповiдали про тi вiкопомнi подi© внукам, внуки - сво©м внукам, а тi -
знову сво©м. Так i йде iз поколiння в поколiння як слава, так i неслава.
Понинi пиша ться слов'янський рiд тим, що були в його минувшинi мужi
воiстину думаючi, тi, що самi утвердились й iнших утвердили в думцi: пуща
лiсова, болото - не такi вже й надiйнi городища. Навiть обнесене стiною чи
й ровом житло не да певностi, що ти захищений вiд сусiдiв. Певнiсть може
дати лиш днiсть родiв у племенi i днiсть племен однi © мови, одного
покону в дiлах i помислах. На тому давно стали, лиш тому й вистояли в
землi Трояновiй. Ано, лише тому. Бо тодi були не лiпшi, нiж нинi, часи, а
на полуденних обводах стояли не менш заздреннi, нiж роме©, сусiди -
римляни. Чи не ©хня заздреннiсть i пiдказала слов'янам: порятунок у
дностi, а вже днiсть допомогла створити рать, що ©© тi ж римляни, маючи
на оцi великий зрiст люду, котрий жив у слов'янських землях, найменували
антською.
Певно ж, була причина зважати на силу антiв, коли римляни зважали i
далi Дунаю не пiшли. Визнання те, щоправда, не завадило вишукатись на
голови слов'ян iншим сусiдам, власне, не сусiдам - пришельцям iз далеких
земель. Вони i ввели антiв-слов'ян у неславу. Чи пращури зродузвiку були
такi довiрливi, чи аж надто вже заспоко©лися, не знаючи вторгнення
чужинцiв, коли готи висадилися у витоках Вiсли й пiшли, не зустрiвши опору
венетiв, до полуночних обводiв ©хнiх земель, подивувались i насторожилися,
ба зiбралися купно i вийшли назустрiч пришельцям iз чужкраю.
- Хто ви i чого йдете у нашi землi ? - запитали.
- Ми пiдданi короля Германарика, - сказали готи. - Йдемо з тих
полуночних кра©в, де багато туманiв, а мало сонця. Земля тамтешня не може
прогодувати нас, шука мо iншу.
- У наших краях вiльних земель нема . Вiд Вiсли до Днiпра i далi за
Днiпром живе люд слов'янський.
- Ми те зна мо, та зна мо й iнше: на сiверських обводах Меотiди, та й у
сонячнiй Таврiдi землi або нiким не обсадженi, або обсадженi зрiдка. З
тим i хочемо вдатися до антiв: хай пропустять нас iз миром через сво©
землi. Анi злочинiв, анi збиткiв обiця мо не чинити осiдлiй у ваших землях
людностi, пройдемо, i все.
- Заждiть, - повелiли готам, - порадимося з старiйшинами.
I просто радились, i сперечалися пращури, а врадили не те, що мали б
врадити.
- Вiддавна побуту покон, - казали однi, - коли приходять з миром, з
миром i дозволяють правитися через сво© землi.
- Не слiд забувати, - перечили iншi, - готи опустять меч свiй на голови
таврiв або ще когось. Чи це по-сусiдськи - дозволяти ©м те? Чи так личить
чинити добрим сусiдам?
- А коли вони всього лиш пройдуть i сядуть на берегах нiким не
обсаджено© Меотiди? Чого ма мо стинатися i класти голови, коли в людей
мирнi намiри? Усi живемо пiд богами, глядiть, щоб самим не довелося
переселятися колись. До вподоби буде вам, коли стануть на путi i скажуть:
"Повертайтеся туди, звiдки прийшли"?
Скорилися анти разом iз князем сво©м доказам старiйшин i вволили волю
пришельцiв iз чужкраю, а дiтям та внукам довелося згодом розплачуватися за
ту покору. Ще за життя Германарика прийшли в Таврiду гунни й перемогли
готiв, зробили ©х сво©ми пiдданими. А бути пiдданими - не те, що сидiти в
когось на ши©. Мулько й несолодко зробилося богом обраному народовi у
Таврiдi. А оскiльки духу та й сили повстати проти сво©х гнобителiв -
гуннiв - забракло, готи стали пiд iнсигнi© Германарикового наступника -
Вiнiтарiя й рушили в землi антiв.
Тепер уже не казали: пройдемо - i тiльки. Iшли з мечем i робили те, що
й гунни, а часом ще гiрше, нiж гунни.
Анти не сподiвалися того нападу i не зiбралися з силою. Та коли готи,
ступивши в ©хню землю, одразу i недвозначно заявили, чого прийшли: схопили
князя Божа, усiх його синiв та мужiв-вогнищан i розп'яли ©х на хрестах,
якими уставили путь свою, - "аби трупи повiшених подво©ли страх
пiдкорених", - не стали анi сумнiватися, анi вагатись: зiбрали рать i,
заручившись пiдтримкою гуннiв, погромили й вигнали за межi сво © землi
пiдступних готiв.
Вiдтодi й побуту у слов'янськiм свiтi молитва, схожа на прокляття, i
прокляття, схоже на молитву: "Боже, покарай гота, рудого пса". Та живе з
тих часiв i пам'ять про потребу обачностi. "Довiряй друговi, - кажуть вiщi
люди, - недруговi iiальця в рота не совай". Ба так було з готами, i хто
зна , чи не так само буде, коли вiн, князь Волот, легковажитиме у сво©х
стосунках iз Вепром. Он як порядку та стара ться в придунайськiй
займанщинi во вода. Усi iншi сторожовi вежi будують, а вiн таки город.
Iншi посадили в сторожових вежах во©в та тим i обмежились, а Вепр склика
до города торговий та рукомеслий люд, розда землю тим, хто приходить у
його придунайську займанщину й хоче осiдло жити в тiй займанщинi. Чи то
так собi, аби насолити князевi, зайвий раз сказати йому, кого втратив,
утративши содруга i во воду Вепра? О нi. Старання тi - не просто
похвальба. Треба не знати Вепра, щоб думати саме так, i трiба не знати
роме©в, щоб вiрити: вони не скористаються його невдоволенням i не
обворожать. Так було колись, так i нинi може статися: лик Чорнобога
приберуть, а днiсть мiж слов'янськими принципалами зведуть на псиний
писок.
Ось коли пошкодував вiн, що схилив вiче до думки вiддати придунайськi
землi мужам. Укорiняться при Дуна©, вiдчують себе во водами та
волостелинами заселено© людом землi - i матиме замiсть моцi та надiйностi
полуденних обводiв ненадiйнiсть, замiсть союзникiв у протистояннi вiчу,
схильних до усобиць i шматування отньо© землi супостатiв. Чу серцем: ма
розплатитися за свою необачнiсть i немалою платою.
Де б не бував, що б не робив, тривожнi мислi не полишали Волота i
змусили врештi-решт сiсти на коня й гнати його через лiси та доли в
далекий Волин, до князя Добрита.
Давно не бував у стольнiм городi на дулiбах i гадав собi, неабияк
подиву всiх сво ю з'явою, - ©де ж бо непроханий i об явиться нежданий. А
дивуватися мусив сам: князь Добрит таки ждав на нього i неабияк зрадiв,
коли об'явився.
- Князь Тиверi серцем вiдчув нашу потребу бачити його у Волинi чи гiнцi
мо© встигли так швидко обернутися?
- Гiнцi?
- А так, днярки послав за князем сво©х мужiв.
- Не довелося бачити ©х. Я сам, з власно© волi при©хав.
- То й добре зробив, - не переставав виказувати сво вдоволення появою
тиверця. - Кажи, коли так, що привело тебе до Волина? Вельми далекосяжнi
намiри а чи тривога?
- I те, i друге, достойний.
Волот присiв супроти повелителя дулiбiв та й став звiряти йому свою
журу..
- То ти не годен посадити ©х на мiсце, сво©х мужiв? - незле, одначе й
не без пiдозри подивився на нього Добрит.
- Мiг би, чом нi, та сумнiваюся, що садити маю саме я. Вепр - мiй
побратим. Сталося так, що уличi покарали на смерть його сина за татьбу, а
я не зумiв захистити. Отож вiн i без того у великому гнiвi на мене. Тому й
люту , тому й схильний учинити найгiрше - зрадити землю й люд свiй. Якщо ж
приструнчу ще й на Дуна©, геть збаламутиться. Тому й при©хав просити, аби
ти, княже, втрутився й поклав край нашiй ворохобнi, а найпаче - зашкодив
Вепровi впасти до краю. Яко старшому в родi слов'янськiм тобi найбiльше
подобатиме це.
- Гм. Вважа ш, що можу зробити i те, i друге?
- Можеш, князю. Введи в споруджений при Дуна© Холм сво©х во©в, i тим
утрима ш во воду Вепра вiд згубного кроку. Присутнiсть тво©х во©в не
дозволить йому зробити те, що намислив.
Добрит не бачить пiдстав перечити, та не поспiша й погоджуватися з
Волотом.
- А що скаже люд тиверський? - надуму ться зрештою. - Адже ми дналися
не для того, щоб сiяти ворожнечу мiж собою. Так i казали тодi: "Нога
дулiба, як i нога тиверця чи полянина, улича може ступити на землю iншого
племенi лише для захисту вiд татеи iз чужкраю, в годину ©хнього
вторгнення. Поза цими потребами не дозволено переступати обводи сусiдньо©
землi. Тож i питаю: що скаже той же Вепр i що скажуть тиверцi, коли
вторгнення нема ще, а во© мо© прийдуть i сядуть у тиверськiм городi? Вiче
давало на це згоду?
- Нi, мо© речi про Вепра - всього лиш пiдозра, а пiдозри я не мiг
виносити на вiче.
- А ти винеси i зроби так, щоб вiче повiрило тво©м пiдозрам. Тодi
приведеш i поставиш во©в у Вепровiм острозi тiльки не мо©х - сво©х. Коли
буде рiшенець вiча, i Вепровi зацiпить.
- Як же переконаю i Вепра, i вiче, коли це всього лиш догадка?
- На жаль, дiла нашi в Подунав'© складаються так, що допоможуть тобi в
цих заходах. Затим i посилав посланцiв до тебе, князя полян, уличiв.
- Що, знову роме© пiдiймають голову?
- Ба нi, роме© самi не знають, як ©м бути. Мiж лангобардами, що живуть
у землях ромейських, i ©хнiми сусiдами на заходi - гепiдами йде сiча. Тож
лангобарди й звернулися за помiччю до сво©х давнiх приятелiв - обрiв. Тi
сидять зараз на берегах Меотiди. Коли пiдуть на клич лангобардiв, пiдуть
через нашi землi. Ма мо подумати купно, що вдiяти, аби вберегти люд свiй i
землю слов'янську вiд напастi.
V
Того самого дня, як у Волинi зiбралися князi збратаних земель i стали
думати-гадати, як бути ©м iз обрами, син княжий Богданко завiтав до
навчителя свого i, нiяковiючи, став благати, аби той вiдпустив його до
Соколино© Вежi.
- Ти ж був там i зовсiм недавно, - напустив на себе подиву дядько.
- Так, одначе треба знову.
- Ну, отроче, це вже занадто. Ти п'ять лiт не сидiв у сiдлi, не тримав
лука, меча в руках. Коли надолужуватимеш прогаяне?
- Нiби я погано стрiляю з лука. Нiби й сiдлi сиджу не так, як усi.
- Бо таки не так. Соромився б рiвнятися з усiма iншими. Не забувай: ти
княжий син, ти ма ш бути перший i в стрiльбi, i в сiчi, на конi i пiд
конем триматися, яко клiщ.
Старий виказував та й виказував княжичевi сво невдоволення, похвалявся
мати розмову про його науку з самим князем, а завершив вичитування
зiтханням i нарештi згодою:
- Так тому й бути, цього разу вiдпущу, одначе вдруге щоб i проситися не
смiв. Будеш i надалi так ставитись до сво © ратно© науки, пошлю до матерi,
най навча дiтей няньчити.
То вже казна-що: його, княжича i майбутнього мужа, посилають няньчити
дiтей. Таке кажуть, коли ведуть бесiду з цiлковитим бевзем. I все ж
- А то ж як? Коли те, що кажеш, правда, судитимемо обох.
- Я кажу правду, одначе най буде так, щоб казав ©© мужам тим не я.
- А хто ж скаже?
- Той, хто судитиме.
- Е нi, отроче. Негоже так, зле. Хочеш сховатися за мою спину? Княжий
суд ма бути справедливим судом, а на справедливому судi не соромно казати
правду у вiчi. Отож звикай казати ©© зараз. Тямиш, що буде з людом землi
тво ©, коли боятимешся казати правду й ти?
- А що буде?
- Блуд буде. i неправда буде. Дерево живе доти, доки живе корiнь.
Зогнив корiнь - упало й дерево.
II
Того передзим'я князь правив та й правив хури на Черн - iз збiжжям,
медом, воском, iз хутрами, шкурами та волокном; поповнювалася рiзанами та
ногатами й скiтниця. А наступного лiта поселяни заволали про бiду й самi
стали правитися до Черна.
- Змилуйся, княже, - благали, - не бери цього лiта данину збiжжям,
медом, волокном. Боги розгнiвалися на нас i наслали бiду: вигорiли посiви
на нивах, трава в луках. Нинi поклада мо надiю на лiси та на прибережнi
луки. А чим годуватимемо товар узимку - самi не зна мо.
I сказав князь старiйшинам:
- А все через те, що дба те про себе та й про себе. Для блага землi я
беру з вас. А хто вiзьме для блага богiв, коли самi не несете?
- Правда твоя, княже, - загули старiйшини. - Ой правда! Стезя до богiв
терном зароста , i требища не знають щедрих жертв. З цим ми теж прийшли до
тебе: треба зробити так, аби про жертви богам постiйно дбав хтось.
- Хто, крiм нас iз вами, дбатиме?
- Люд тиверський схаменувся уже й приносить жертви по гаях та урочищах,
яко ж i в оселях. Та того, гада мо, замало. у нас требища всi © землi:
тут, у Чернi, боговi Хорсу i там, у Соколинiй Вежi, боговi Перуну. Зроби,
княже, так, аби про них постiйно дбав хтось, аби боги були ситi i
вдоволенi нами.
- Дбайте про сво©. Про требища всi © землi подбаю я. Старiйшини
перезирнулися.
- Ми не сумнiва мося в тому. I все ж згадай, княже, як часто
вiдлуча шся ти з Черна. Або в похiд iдеш до Тiри, в Подунав'я, або на
волостi. Хто тодi дба про богiв i требища всi © землi? Анiхто. Може, Хоре
тому й кара нас, що останнi лiта бiльше дбали про Перуна, анiж про нього.
Погодься, княже: пiсля того, як прозрiв твiй син, це було саме так.
- То що ж ви радите?
- Передай цю турботу комусь iз старiйшин чи людей волхвуючих. У тебе й
без того вистача ©х. Земля наша хоча не така вже й велика, та клопiтна. А
князь один, князя всюди треба.
Усе то так: турбот йому не браку . А проте хто, крiм князя, може стояти
ближче до бога i розмовляти з богом? Волхви? Старiйшини?
- Коли вiдлучатимусь, покладу турботи про богiв на когось iз вас. Поки
ж я у Чернi, дбатиму про них сам. Такий покон у нас, хiба забули?
- Твоя воля, княже, хоча, коли казати правду, i закони, i покони не
вiчнi, нинi вони однi, завтра можуть бути iншi.
Час було йти вже, i старiйшини знову перезирнулися мiж собою.
- Аз даниною як буде?
- Про данину поговоримо на вiчi. Гадаю, буде така нагода, можливо,
одразу по требi.
I сумно, i тривожно було того лiта в землi Тиверськiй. Озимина лежала
вигорiла i мало не при пнi, яровi ж - просо, дикушу - зовсiм не сiяли: анi
на передлiттi, анi влiтку не випало жодного дощу. Земля потрiскалась i
зсохлася на камiнь, а сонце що не день, то дошкульнiше смалило з
високостi. Тим, хто ходив на луках за товаром чи порався на подвiрницi,
здавалося: не просто знемага - шкварчить вiд спекотняви тiло. Тож i
норовили сховатися в тiнь чи пiд крiвлю. Та ба, ховатися не кожен мiг.
Вдень вили, передчуваючи лихо, пси, поночi кричали зловiщi. А сумнiше й
тривожнiше за псiв та зловiщих тужило людське серце. Що буде? Як житимуть,
коли зараз уже живуть лише тим, що дають кози, корови, вiвцi? Настане
голод, а вiн нiкого не пошкоду . Розплодяться татi, пiде нелад у землi, i
тi, що врятуються якимсь дивом вiд мору, стануть жертвами убивць i
грабiжникiв. дина надiя на милiсть богiв. Лише вони, всесильнi i
всеблагi, володарi морiв та океанiв у пiднебессi, можуть зглянутися на люд
земний i нагнати хмар, заступити ними сонце, напо©ти спраглу землю
медоносними дощами.
У _всiх те на мислi, снували, мов тiнi, i вiдмовчувалися,
гомонiли при нагодi i знов вiдмовчувалися. Або зiтхали тяжко. Коли ж
зачули, а потiм i побачили - люд тиверський знову правиться до Черна (двi
седмицi тому йшов уже, - тодi приносили жертву богу сонця - Хорсу), не
думали довго i не вагалися, збиралися купно й купно ж правилися з тим, що
мали, до требища Перуна. Вiн теж ©хня надiя, навiть бiльша, нiж Хорс. Той
тiльки свiтить, а то й смажить, цей же да рятiвну вологу i тим уже да
благодать.
Що ближче пiдходили до урочища, а в урочищi - до требища, то тiснiшою
ставала путь. Люду видимо-невидимо, i кожному жадалося не просто прийти,
вклонитися й попрохати. Волiли бути причетними до всього, що воздаватимуть
нинi боговi i чого прохатимуть у бога. Бо тiльки причетнiсть да
сподiванку, що бог не обiйде сво ю увагою i не залишиться нечулим як до
всього люду на Тиверi, так i до кожного з людей. Гляньте, тако© щедро©
жертви не мав жоден жертовник, тако© щиро© молитви не чув нi стар, нi
млад, не чули, певно, й сущi в земних оселях боги. Князя мовби пiдмiнив
хто. Де й подiвся дужий, суворий в ратнiм одiяннi муж. Сто©ть благальний
та упокорений, по-княжому величний i по-людськи простий, молиться, як i
всi, i упова на милiсть божу теж, як i всi. Коли ж наста час i до нього
пiдводять чергову жертву, не поспiша i не виказу боязнi чи змалiния
волi, бере з рук волхва ножа й спокiйно перетина утримуванiй старiйшинами
тварi вигнутий над тарiллю карк. Зiбрану з жертви кров виплеску у вогонь,
тiло тварi переда волхвам i знову пiдносить до неба руки.
- Рятуй нас, Перуне! Вийди з вертепiв пiднебесних, iз затiнених
вирайськими садами веж та сядь на коня свого буйногривого.
- Сядь, боже! - багатоголосе повторю люд. - Вийди i сядь!
- Прогрими ним по морю-океану! Розбуди дiв дощоносних, нажени на наше
небо хмар-потокiв, дай нам дощу живодайного!
- Дощу, боже! Молимо-блага мо, дощу дай!
- Умилостився щедрiстю нашою, Перуне, й сам стань щедрим!
Стань щедрим, боже!
Поселяни повторювали за ним i те повторення луною йшло в усi кiнцi
урочища, а надто вниз, до Соколино© Вежi, де товпився на путi, що вела до
требища, i путi, що вела вiд требища, тиверський люд.
Князь перед жертвоприношенням ще помiтив: требище обнесено високим i
мiцним, з дубових колод частоколом. Хтось умудрився и iнших переконав у
мудростi сво©й: люду до святилища всi © землi йде багато; що буде з божою
оселею, а надто з джерелом пiд дубом, коли всi йтимуть i припадатимуть до
них, благаючи заступництва та вдовольняючи спрагу? Чи не лiпше буде, коли
доступ до божо© оселi матиме лише той, хто приносить жертву? Всi iншi хай
пiдходять до не© однi ю стезею, вiдходять iншою.
Не мiг пiти не поцiкавившись, чия то турбота. Вказали на одного з
волхвiв.
Волот був високий на зрiст, а волхв той мало не на голову вищий. I в
раменах ширший,, i руки мав такi, що здавалось, воловi залюбки скрутять
роги.
- Хто ти си?
- Волхв Жадан, достойний князю.
- Загорожа довкола оселi бога Перуна - дiло тво©х рук?
- Ано, мо©х i братi© волхвуючо©.
- Хто ж напоумив вас опорядкувати требище?
- Боги, - не вагаючись вiдповiв Жадан.
- Ма те з ними бесiду?
- Не всi, лиш я маю. Коли творю требу, не требую вiдвiдати кровi тварi,
котру приношу боговi в жертву. Той напiй i надiля мене вiщим даруванням -
чую голос бога i бесiдую з богом.
- Що ж каже бог про наслану на нас кару?
- А те, княже, чого лiпше не знати.
Не до серця була Волотовi така бесiда чи не визнав за потрiбне
допитуватись, обернувся й хотiв було йти вже, та одразу ж i передумав.
- Менi до вподоби те, що зробив ти. Не завадило б подбати ще, аби божа
подобизна не мокла пiд дощем i не була доступна для першого-лiпшого
супостата, що захоче поглумитися з вiри нашо© i богiв наших.
Волхв округлив очi i задивився на князя.
- В тво©й речницi, повелителю, чую достойну тебе мудрiсть i зроблю так,
як велиш.
- Це не мо , Жадане, це боже повелiння. А ще, - мовив i змовк, схоже,
нiби вагався, казати чи не казати. - А ще ось що хочу повiдати тобi.
Надалi най буде так: коли Перун потребуватиме жертви, а я не об'явлюся,
обтяжений справами землi, в той день бiля його требища приноситимеш ту
жертву ти. Чу ш, волхве?
- Чую i скоряюсь волi князя.
- Бачу, скоря шся охоче, тому покладаю на тебе ще одну повиннiсть:
оберiгай купно з волхвуючими людьми обиталище бога Перуна. Поселяйся тут i
оберiгай.
III
То правда, Вепрова обида на князя Волота не зна анi мiри, анi меж.
Вона з тих, котру не забувають i навiть на смертному одрi кажуть дiтям:
"Ото ваш найлютiший ворог. Пам ятайте це i не прощайте анi йому, анi
родовi його, допоки котрийсь iз того роду не заплатить кров'ю за кров i
смертю за смерть". Та правда й те, що не тiльки обида пiдiгрiва Вепровi
серце. Вона - всього лиш поле, на якому проросли й дали корiння давнi
Вепровi помисли. Ано, всього лиш поле. То на людях називав вiн себе
Волотовим побратимом та щасливим батьком, що ма достойного княжо© доньки
сина, i доньку, достойну лада з княжо© родини. Насправдi давно й уперто
ждав нагоди, аби стати таким, як Волот, а то й на мiсце Волота. То на
людях не раз i не двiчi виголошував: "Ти - наш князь, на тобi трима ться
земля Тиверська, тво ю мудрiстю живе i благоденству люд тиверський", -
про себе ж думав: "А чим я гiрший? Доки маю ходити пiд Волотом i тратити
зусилля рук та розуму на Волота?" То для мани горланив за трапезою: "Слава
княвю Волоту, переможцю роме©в!" - на самотi кидав у далеч незрушнi
позирки й снував-таки сво© думки: "Був би з тебе переможець i гонитель
роме©в, коли б не моя сулиця i не мiй меч". А ще ж певен був та й вiд
Волота чув не раз, що тиверська дружина - дитя його, Вепрового, пестунку.
Не князь i не хтось iз мужiв, таки Вепр элютував i вишколив ©© такою, якою
нинi: здатною вести за собою рать й перемагати самих роме©в. Чи ж не
Волот казав якось, милуючись ратними виправами старшо© дружини: "Що я
робив би без тебе, Вепре? Чи вiда ш, як це добре, що ти в мене ?"
О, тi помисли i те поле для помислiв! Вiн не мiг уже зректися ©х, надто
пiсля того, як отримав з рук того ж Волота землю при Дуна©. А все ж був до
пори до часу обережний. Вiдчувши якось, що князь не так собi, для жарту,
каже: "Гарне пристанище матимеш. Чи не захочеш стати тодi осiб ним
князем?" - заострив розум i не забарився натягти на себе личину вiрного
князевi мужа i мудрого державця: "Таке князiвство, як моя займанщина, -
сказав, - сусiди гамузом проковтнуть".
Мабуть, довго ще напинав би на себе личину Волотевого побратима i
лiпшого мужа у турботах про мiць i славу землi Тиверсько©, коли б не
Боривои i не те, що сталося з Бориво м. Синова смерть додала одваги, а вже
одвага - i всього iншого. Найперше, що вчинив, - не об'явився бiльше в
Чернi, а коли князь сам прибув до Веселого Долу i захотiв погомонiти з
сво©м во водою, сказав, що вiднинi вiн не во вода. Перебира на себе iншi
обов'язки - будiвничого сторожово© вежi в Подунав'© i стража Подунав'я -
аби далi вiд побратима, що став супостатом, i не хоче бачитися з
супостатом у личинi побратима.
Тим почалася, тим i завершилась княжа гостина у Веселому Долi.
Випровадивши непроханого гостя та вгомонившись бiльш-менш. Вепр сказав
собi: "Най ©де й тiшить себе надi ю, що минуть мо© жалi за сином - мине й
гнiв. Я iнше плекаю в мислi i вiднинi твердо простуватиму до того, що
намислив. Чу ш, враже: твердо i неухильно! У землях слов'янських вiддавна
водилося i прiсно водитиметься: хто ма голову, а не пустий макотер на
плечах, той i князь; хто мiцно трима меча в руцi, а до того ж зумi
спорудити острог - надiйне сховище для люду в годину чужкрайських
вторгнень, той також князь. А в мене усе те . Сам казав свого часу: "Що б
я робив без тебе?" Ось i скористаюся сам собою, аби спорудити острог i
пристанище у витоках Дунаю. А споруджу та заселю даровану землю людом
тиверським, не так про себе ще явлю".
Чотири лiта тому то були лиш намiри, нинi це вже й дiло. Он як
розвернувся в незайманщинi, почуваючи себе вiльним та незалежним вiд
князя, не звичайну собi сторожову вежу, острог споруджу : вигнав у
пiднебесся високу, рублену з дуба вежу, збудував при нiй стражницю, там же
- гридницю, клiтi для коней i клiтi та овини для живностi, що ©©
потребуватимуть гриднi та конi гриднiв. На протилежнiм боцi подвiр'я його,
во води Вепра, терем з пiдземеллям та клiтями в пiдземеллi, з усiма
господарськими забудовами, що не поступляться забудовам княжого двору в
Чернi. По лiву й по праву руч вiд терема заклали вже чи закладуть в
найближчiм часi сво© житла мужi - тi, що очолюють холмську сторожу i тi,
що споруджують острог, пристанище при ньому. Це буде дитинець. Пiзнiше
його обнесуть великою стiною й вiддiлять вiд окольного города - того
звiльненого вiд лiсових хащiв мiсця, що вiдда для вогнищан та гриднiв.
Хай негусто ©х, нових поселяй при новiм городi, все ж i що далi, то
бiльше буде. А так, коли дiйде до того, що Холм матиме вже сво пристанище
i в те пристанище зачастять заморськi гостi з товарами, об являться й тi,
що слугуватимуть гостям, що купуватимуть та перепродуватимуть ©хнi товари.
Ну, а тим, що купують та перепродують, теж захочеться жити в городi й бути
пiд захистом гриднiв та острозьких стiн. Тодi залюдниться не лише
дитинець, залюдниться й окольний город, за городом - ближнi, за ближнiми й
дальнi околi©. Адже вiн, во вода й волостелин, дбатиме про те, даватиме
поселенцям вигоди i пiльги. Про його землю, морське пристанище пiде добра
слава, а де слава, там i люд, де люд, там i осiбне князiвство.
Аби те сталося i сталося якомога швидше, ©де сказати жонi сво©й:
"Досить нам бути нарiзпо. Бери дiтей, лишай на челядь та тiунiв Веселий
Дiл, житимемо вiднинi при Дуна©". Приклад Людомили може бути чи не
найзнаменитiший. "Во вода Вепр, - скажуть, - перевiз уже й родину. Вiн
певен: ма пiд рукою силу, здатну оберегти поселян вiд напастi, город -
вiд ромейського вторгнення. А коли певен во вода, то чого ма мо
сумнiватися ми? У Подунав'© доста буде землi, бiльше нiж доста риби, йтиме
з чужкра м жвавий торг. Де такi вигоди, там достаток, там i благодать".
Серцем чув: не лише Людомила, люд тиверський пристане на його клич,
знiметься з насиджених мiсць i подасться ближче до Дунаю. А спiткнувся уже
на Людомилi.
- Чи не передчасно забира ш нас iз Веселого Долу? - спинилася,
подивована його речницею.
- Передчасно? 1 цi; кажеш ти, жоно? Невже не набридло бути самiй, без
мужа та й без мужа?
- Набридло, Вепре. Коли б знав, як набридло. Та я вже не про себе дбаю,
мо , вважай, вiдлетiло за тi доли, звiдки не бува вороття. Що буде iз
Зоринкою, коли пере©демо, - ось чим тривожусь.
- А що з нею може статися?
- Як то - Що? Доросла дiвка уже, шiстнадцять лiт ма . З ким побереться
в тво©м Придунав'©?
Сторопiв вiд несподiванки й прикусив язика. А й справдi, з ким
побереться Зоринка в Холмогородi ?
- Про це мала б подбати вже, - зiгнав досаду на жонi.
- I подбала б, коли б не те, що вбили свого часу дiвчинi у голову.
- Про Волотового Богданка пам'ята ?
- А то ж про кого.
- Най викине з голови. Чи я не казав тобi: щоб думати про нього не
смiла.
- I я те казала, а ба, на вiтер летять казання нашi.
- Бачиться з ним?
- Вiдтодi, як заказано, не бачилась, а сохнути сохне по ньому та
нарiка на нас за те, що не пуска мо.
- Ану поклич, я побесiдую з нею.
- Не треба. Вепре.
- Чому це не треба?
- Та мницi серця-то пашi, жiночi та мницi, тобi не гоже втручатися в
них.
- Пусте. Я знаю, як сказати i що сказати, аби не вразити i не
наполохати передчасно. На кого ма ш надiю, Людомило? Куди можемо повезти
Зоринку, з ким познайомити?
Вепрова завагалася, проте ненадовго.
- Як на мене, до Колоброда не завадило б завiтати нам iз нею. Жона
тамтешнього волостелина - приятелька мо©х дiвочих лiт. Сама лiпотна i сина
ма лiпотного.
- Ну, то клич дiвку. Так i скажу ©й: "Надходить веселе свято - Коляда;
по©демо всi ю родиною до Колоброда".
IV
Минуле слов'янського роду губиться в туманнiй далинi вiкiв. Тому в
пам'ятi людськiй збереглося лиш те, що найбiльше вразило ©©. Дiди
розповiдали про тi вiкопомнi подi© внукам, внуки - сво©м внукам, а тi -
знову сво©м. Так i йде iз поколiння в поколiння як слава, так i неслава.
Понинi пиша ться слов'янський рiд тим, що були в його минувшинi мужi
воiстину думаючi, тi, що самi утвердились й iнших утвердили в думцi: пуща
лiсова, болото - не такi вже й надiйнi городища. Навiть обнесене стiною чи
й ровом житло не да певностi, що ти захищений вiд сусiдiв. Певнiсть може
дати лиш днiсть родiв у племенi i днiсть племен однi © мови, одного
покону в дiлах i помислах. На тому давно стали, лиш тому й вистояли в
землi Трояновiй. Ано, лише тому. Бо тодi були не лiпшi, нiж нинi, часи, а
на полуденних обводах стояли не менш заздреннi, нiж роме©, сусiди -
римляни. Чи не ©хня заздреннiсть i пiдказала слов'янам: порятунок у
дностi, а вже днiсть допомогла створити рать, що ©© тi ж римляни, маючи
на оцi великий зрiст люду, котрий жив у слов'янських землях, найменували
антською.
Певно ж, була причина зважати на силу антiв, коли римляни зважали i
далi Дунаю не пiшли. Визнання те, щоправда, не завадило вишукатись на
голови слов'ян iншим сусiдам, власне, не сусiдам - пришельцям iз далеких
земель. Вони i ввели антiв-слов'ян у неславу. Чи пращури зродузвiку були
такi довiрливi, чи аж надто вже заспоко©лися, не знаючи вторгнення
чужинцiв, коли готи висадилися у витоках Вiсли й пiшли, не зустрiвши опору
венетiв, до полуночних обводiв ©хнiх земель, подивувались i насторожилися,
ба зiбралися купно i вийшли назустрiч пришельцям iз чужкраю.
- Хто ви i чого йдете у нашi землi ? - запитали.
- Ми пiдданi короля Германарика, - сказали готи. - Йдемо з тих
полуночних кра©в, де багато туманiв, а мало сонця. Земля тамтешня не може
прогодувати нас, шука мо iншу.
- У наших краях вiльних земель нема . Вiд Вiсли до Днiпра i далi за
Днiпром живе люд слов'янський.
- Ми те зна мо, та зна мо й iнше: на сiверських обводах Меотiди, та й у
сонячнiй Таврiдi землi або нiким не обсадженi, або обсадженi зрiдка. З
тим i хочемо вдатися до антiв: хай пропустять нас iз миром через сво©
землi. Анi злочинiв, анi збиткiв обiця мо не чинити осiдлiй у ваших землях
людностi, пройдемо, i все.
- Заждiть, - повелiли готам, - порадимося з старiйшинами.
I просто радились, i сперечалися пращури, а врадили не те, що мали б
врадити.
- Вiддавна побуту покон, - казали однi, - коли приходять з миром, з
миром i дозволяють правитися через сво© землi.
- Не слiд забувати, - перечили iншi, - готи опустять меч свiй на голови
таврiв або ще когось. Чи це по-сусiдськи - дозволяти ©м те? Чи так личить
чинити добрим сусiдам?
- А коли вони всього лиш пройдуть i сядуть на берегах нiким не
обсаджено© Меотiди? Чого ма мо стинатися i класти голови, коли в людей
мирнi намiри? Усi живемо пiд богами, глядiть, щоб самим не довелося
переселятися колись. До вподоби буде вам, коли стануть на путi i скажуть:
"Повертайтеся туди, звiдки прийшли"?
Скорилися анти разом iз князем сво©м доказам старiйшин i вволили волю
пришельцiв iз чужкраю, а дiтям та внукам довелося згодом розплачуватися за
ту покору. Ще за життя Германарика прийшли в Таврiду гунни й перемогли
готiв, зробили ©х сво©ми пiдданими. А бути пiдданими - не те, що сидiти в
когось на ши©. Мулько й несолодко зробилося богом обраному народовi у
Таврiдi. А оскiльки духу та й сили повстати проти сво©х гнобителiв -
гуннiв - забракло, готи стали пiд iнсигнi© Германарикового наступника -
Вiнiтарiя й рушили в землi антiв.
Тепер уже не казали: пройдемо - i тiльки. Iшли з мечем i робили те, що
й гунни, а часом ще гiрше, нiж гунни.
Анти не сподiвалися того нападу i не зiбралися з силою. Та коли готи,
ступивши в ©хню землю, одразу i недвозначно заявили, чого прийшли: схопили
князя Божа, усiх його синiв та мужiв-вогнищан i розп'яли ©х на хрестах,
якими уставили путь свою, - "аби трупи повiшених подво©ли страх
пiдкорених", - не стали анi сумнiватися, анi вагатись: зiбрали рать i,
заручившись пiдтримкою гуннiв, погромили й вигнали за межi сво © землi
пiдступних готiв.
Вiдтодi й побуту у слов'янськiм свiтi молитва, схожа на прокляття, i
прокляття, схоже на молитву: "Боже, покарай гота, рудого пса". Та живе з
тих часiв i пам'ять про потребу обачностi. "Довiряй друговi, - кажуть вiщi
люди, - недруговi iiальця в рота не совай". Ба так було з готами, i хто
зна , чи не так само буде, коли вiн, князь Волот, легковажитиме у сво©х
стосунках iз Вепром. Он як порядку та стара ться в придунайськiй
займанщинi во вода. Усi iншi сторожовi вежi будують, а вiн таки город.
Iншi посадили в сторожових вежах во©в та тим i обмежились, а Вепр склика
до города торговий та рукомеслий люд, розда землю тим, хто приходить у
його придунайську займанщину й хоче осiдло жити в тiй займанщинi. Чи то
так собi, аби насолити князевi, зайвий раз сказати йому, кого втратив,
утративши содруга i во воду Вепра? О нi. Старання тi - не просто
похвальба. Треба не знати Вепра, щоб думати саме так, i трiба не знати
роме©в, щоб вiрити: вони не скористаються його невдоволенням i не
обворожать. Так було колись, так i нинi може статися: лик Чорнобога
приберуть, а днiсть мiж слов'янськими принципалами зведуть на псиний
писок.
Ось коли пошкодував вiн, що схилив вiче до думки вiддати придунайськi
землi мужам. Укорiняться при Дуна©, вiдчують себе во водами та
волостелинами заселено© людом землi - i матиме замiсть моцi та надiйностi
полуденних обводiв ненадiйнiсть, замiсть союзникiв у протистояннi вiчу,
схильних до усобиць i шматування отньо© землi супостатiв. Чу серцем: ма
розплатитися за свою необачнiсть i немалою платою.
Де б не бував, що б не робив, тривожнi мислi не полишали Волота i
змусили врештi-решт сiсти на коня й гнати його через лiси та доли в
далекий Волин, до князя Добрита.
Давно не бував у стольнiм городi на дулiбах i гадав собi, неабияк
подиву всiх сво ю з'явою, - ©де ж бо непроханий i об явиться нежданий. А
дивуватися мусив сам: князь Добрит таки ждав на нього i неабияк зрадiв,
коли об'явився.
- Князь Тиверi серцем вiдчув нашу потребу бачити його у Волинi чи гiнцi
мо© встигли так швидко обернутися?
- Гiнцi?
- А так, днярки послав за князем сво©х мужiв.
- Не довелося бачити ©х. Я сам, з власно© волi при©хав.
- То й добре зробив, - не переставав виказувати сво вдоволення появою
тиверця. - Кажи, коли так, що привело тебе до Волина? Вельми далекосяжнi
намiри а чи тривога?
- I те, i друге, достойний.
Волот присiв супроти повелителя дулiбiв та й став звiряти йому свою
журу..
- То ти не годен посадити ©х на мiсце, сво©х мужiв? - незле, одначе й
не без пiдозри подивився на нього Добрит.
- Мiг би, чом нi, та сумнiваюся, що садити маю саме я. Вепр - мiй
побратим. Сталося так, що уличi покарали на смерть його сина за татьбу, а
я не зумiв захистити. Отож вiн i без того у великому гнiвi на мене. Тому й
люту , тому й схильний учинити найгiрше - зрадити землю й люд свiй. Якщо ж
приструнчу ще й на Дуна©, геть збаламутиться. Тому й при©хав просити, аби
ти, княже, втрутився й поклав край нашiй ворохобнi, а найпаче - зашкодив
Вепровi впасти до краю. Яко старшому в родi слов'янськiм тобi найбiльше
подобатиме це.
- Гм. Вважа ш, що можу зробити i те, i друге?
- Можеш, князю. Введи в споруджений при Дуна© Холм сво©х во©в, i тим
утрима ш во воду Вепра вiд згубного кроку. Присутнiсть тво©х во©в не
дозволить йому зробити те, що намислив.
Добрит не бачить пiдстав перечити, та не поспiша й погоджуватися з
Волотом.
- А що скаже люд тиверський? - надуму ться зрештою. - Адже ми дналися
не для того, щоб сiяти ворожнечу мiж собою. Так i казали тодi: "Нога
дулiба, як i нога тиверця чи полянина, улича може ступити на землю iншого
племенi лише для захисту вiд татеи iз чужкраю, в годину ©хнього
вторгнення. Поза цими потребами не дозволено переступати обводи сусiдньо©
землi. Тож i питаю: що скаже той же Вепр i що скажуть тиверцi, коли
вторгнення нема ще, а во© мо© прийдуть i сядуть у тиверськiм городi? Вiче
давало на це згоду?
- Нi, мо© речi про Вепра - всього лиш пiдозра, а пiдозри я не мiг
виносити на вiче.
- А ти винеси i зроби так, щоб вiче повiрило тво©м пiдозрам. Тодi
приведеш i поставиш во©в у Вепровiм острозi тiльки не мо©х - сво©х. Коли
буде рiшенець вiча, i Вепровi зацiпить.
- Як же переконаю i Вепра, i вiче, коли це всього лиш догадка?
- На жаль, дiла нашi в Подунав'© складаються так, що допоможуть тобi в
цих заходах. Затим i посилав посланцiв до тебе, князя полян, уличiв.
- Що, знову роме© пiдiймають голову?
- Ба нi, роме© самi не знають, як ©м бути. Мiж лангобардами, що живуть
у землях ромейських, i ©хнiми сусiдами на заходi - гепiдами йде сiча. Тож
лангобарди й звернулися за помiччю до сво©х давнiх приятелiв - обрiв. Тi
сидять зараз на берегах Меотiди. Коли пiдуть на клич лангобардiв, пiдуть
через нашi землi. Ма мо подумати купно, що вдiяти, аби вберегти люд свiй i
землю слов'янську вiд напастi.
V
Того самого дня, як у Волинi зiбралися князi збратаних земель i стали
думати-гадати, як бути ©м iз обрами, син княжий Богданко завiтав до
навчителя свого i, нiяковiючи, став благати, аби той вiдпустив його до
Соколино© Вежi.
- Ти ж був там i зовсiм недавно, - напустив на себе подиву дядько.
- Так, одначе треба знову.
- Ну, отроче, це вже занадто. Ти п'ять лiт не сидiв у сiдлi, не тримав
лука, меча в руках. Коли надолужуватимеш прогаяне?
- Нiби я погано стрiляю з лука. Нiби й сiдлi сиджу не так, як усi.
- Бо таки не так. Соромився б рiвнятися з усiма iншими. Не забувай: ти
княжий син, ти ма ш бути перший i в стрiльбi, i в сiчi, на конi i пiд
конем триматися, яко клiщ.
Старий виказував та й виказував княжичевi сво невдоволення, похвалявся
мати розмову про його науку з самим князем, а завершив вичитування
зiтханням i нарештi згодою:
- Так тому й бути, цього разу вiдпущу, одначе вдруге щоб i проситися не
смiв. Будеш i надалi так ставитись до сво © ратно© науки, пошлю до матерi,
най навча дiтей няньчити.
То вже казна-що: його, княжича i майбутнього мужа, посилають няньчити
дiтей. Таке кажуть, коли ведуть бесiду з цiлковитим бевзем. I все ж