Мiщенко Д.. Синьоока Тивер

довiдатись у володарiв довкружних земель, хто прийме вигнанцiв такими, як
. Чи згоднi зi мною?
- Чом нi. Згода!
- То най буде щасливою наша путь!
Кревнi здебiльше там ще, в оседках та за оседками, попрощалися з
вiдселенцями, а проте не бракувало й таких, що волiли бути з дiтьми сво©ми
до останнього. Крик, галас, плачi та зойки знялися, коли рушили. Богданко
не зважав на те. I тисяцьким звелiв: "Не гонiть, далеко не
супроводжуватимуть валки. Побачать, що правимось та й правимось,
повернуться".
Де зупинить i коли зупинить сво кочев'я, поки що не думав. Одне знав
напевно: десь ма зупинити. Бо чи то ж можна, щоб пiшов у свiти сам, без
Зоринки? Чи та Зоринка така вже аж надто кам'яна та перелякана, щоб не
опам'ятатися врештi-решт i не прислати на мiсце стiйбища свого нарочитого:
"Прийди i забери мене, лебiдику, бо лусну з туги, бо хочу бути там, де й
ти". Коли ж не пришле, сам ма щось вдiяти, а таки взяти ©© з собою. Буде
там, у путi-вигнаннi, Зоринка, буде з ним i Тивер, не буде Зоринки, не
буде й Тиверi. Бо хто, крiм не© i ©© тихого та нiжного щебету, здатний
нагадати, що була в його життi-буттi Соколина Вежа, була лагiдна та добра
бабуся, баянка його терпелива, а ще ласкава з ласкавих мати, сестрички.
Чи© очi можуть заяснiти так блакиттю, окрiм Зоринчиних, хто ще защебече
так, як щебетала Зоринка: "То озерця нашо© землi, а заодно i наше небо,
лебiдику. Завваж, яке небо, такi й очi в мене, якi очi, таке й небо".
Може, не слiд було слухатися Жалiйка, коли повернувся з Веселого Долу й
сказав: "Вирви iз серця Зоринку. Не може переступити вона через смерть
вiтця свого й пiти з тобою. Надто свiжа та рана, аби могла переступити".
Ано, може, не слiд було слухатися, а сiсти тодi ж на коня й податися до
Веселого Долу, таки домогтися свого?
Коли ви©хав на пригорок та оглянувся назад, валцi вiдселенцiв не було
нi кiнця нi краю. Скiльки сягало око, стiльки й клубочилась над нею
пилюга. Щоб такому кочев'ю стати стiйбищем, потрiбен час та й час, а ще
неабиякий простiр. Ну, з часом простiше, а де знайти для двадцяти тисяч
людей, он якого тлуму возiв та коней мiсце з бодай якимись зручностями? В
сво©й землi якось уже дасть раду, зна до подробиць i путь у полуденнi
кра©, i випаси-галявини поблизу путi. Гiрше i набагато гiрше буде, коли
пiдуть чужою землею. Там куди не ступи - усе безвiсть, усе незвiдане.
дине, що лишатиметься, мабуть, покладатися на щасливi випадки. А щастя
одинаку рiдко усмiха ться в путi, тисячам - i поготiв.
Черн давно зник за овидом, а валка простувала та й простувала за сво©м
привiдцею, намотувала та й намотувала на колеса час. Богданко звик уже до
того i рiдше обертався. Вихитувався у сiдлi i думав, перекидався
словом-другим iз Жалiйком, що був бiльше при князевi, анiж бiля сво ©
тисячi, i знову думав.
- Тобi не зда ться, - обернувся зрештою до свого содруга, - що час уже
подбати про стiйбище?
- Час не час, а подбати слiд i заздалегiдь.
- Тодi лишайся на чолi обох валок. Я вiзьму першу з сво©х сотень i
подамся на розвiдини. Низинну Луку огляну. Гадаю, там i станемо.
Княжич не звик ©здити ступою. Отож i зрадiв нагодi пустити Сiрого
вскач. Приострожив, поставив на мить свiчкою, крикнув дружинникам, аби
вийшли вслiд за ним, та й дав волю нажаханому коню.
Земля Тиверська не така вже й рiвнинна. Горби то пiдносяться крутими
хвилями, то опускаються, доли коли i долами, то порiзанi балками та
вибалками. То вже там, ближче до Дунаю, пiде рiвнина, тут не встиг
спуститися у дiл, вже бачиш попереду узвишшя. А проте i долiв немало та й
доли просторi. Поки проскачеш один, натiшишся летом бистрим, здолав ступою
горб, знову можеш тiшитись.
На одному iз схилiв нагледiв валку, що йшла назустрiч i, спускаючись у
дiл, була добре видима.
"Хто б це мiг бути? - загадався княжич. - Чи не заморськi гостi? Коли
справдi вони, варто заговорити та розпитатися, звiдки правляться, що
чувати там, де були".
Пильнував, зближаючись, а ще пильнiше доглядався, зблизившись.
- Чолом вам, путники! - перший привiтався той, що вiв стрiчну валку..
- Чолом i вам, братi ! Хто будете i куди путь трима те?
- Поляни ми i путь трима мо в землю свою Полянську.
Княжич притримав коня i тим нiби передав стрiчному свiй намiр-бажання:
полянин з'©хав на обочину i теж спинився.
- А ви хто будете?
- Таж видите, тиверцi.
- Видiти виджу, одначе не зовсiм вiрю.
Полянин кинув оком на валку, що спускалася з пагорба в долину, i, не
нагледiвши в нiй кiнця, знову до Богданка:
- I куди правитеся?
- Куди приведуть боги.
- Як то? - здивувався.
- Земля Тиверська зазнала безлiття, неспроможна прогодувати всiх.
Велiли нам, отрокам i отроковицям, брати жереб i сказали: шукайте iншу,
ту, що прогоду .
Привiдця полян глянув чомусь на дружинникiв, що стояли поруч iз
Богданком.
- Судячи з того, скiльки вас i в яку сторону свiту нацiлилися, не важко
догадатися: за Дунай, у ромейськi землi трима те путь?
- Радять iти туди, а куди пiдемо - не вiда мо ще. Ма мо стати десь i
помiркувати сво©м, вiдселенським вiче.
Вiдчувши, що розмову вичерпано, Богданко торкнув острогами коня i
рушив, побажавши полянам щасливо© путi. Та не вiд'©хав i десяти ступенiв,
як полянин знову наздогнав його.
- Ти пiзна ш мене, отроче?
- Десь нiби бачив, а де, не пригадаю.
- Я княжий муж iз полян, Гудима. Був у вiтця твого i не раз. Ось що
хочу порадити: коли справдi нацiлилися iти в ромейськi землi, не робiть
того.
- Чом так?
- Роме© озлобленi вторгненням склавинiв, свою i чужу силу збирають
супроти слов'ян. певнi вiстi - кличуть обрiв.
- Тi вiстi знанi в Тиверi, а обрiв все ж нема.
- Тепер напевно будуть. Я недаремно сидiв у Бiлгородi, бував у ромеях,
знаю. Обри зiйшлися з iмператором у цiнi i намiрах. Лишилося визначитись,
як бути з кутригурами, котрi стоять на ©хнiй путi: та з нами, слов'янами,
i пiдуть за Дунай.
- Що ж робити, коли так?
- Стань, як казав, стiйбищем i жди. Я буду у вiтця твого, князя Волота,
скажу йому усе як , гляди, поверне вас.
- Ми вже висланi, достойний, вiтець не пiде супроти речницi вiча.
- Дарма. Речницю можна й переiнакшити. Коли ж станеться так, що Тивер
таки не покличе вас, даю ще одну раду: правтесь у Полянську землю, до
города Ки вого.
- Нас багацько, двадцять тисяч. Чи прийме Ки©в? Чи вистачить у нього
яств перезимувати всiх?
- Було б бажання прийняти, яств стане. Ви ж усi молодi i дужi?
- Всi до ©дного.
- Ото й добре. Чув, певно, князь Ки ва ставить городи по Росi та
Днiпру. Поляни - слов'янська твердиня з боку степу, ©м такi, як ви, он як
потрiбнi.
Княжич слухав його уважно i думно.
- Коли це справдi так, я радитиму вiчу правитися до полян.
- I добре зробиш, молодче. Там свiй, слов'янський люд, вiн не залишить
вас у бiдi. I землi для всiх стане. Де ти бачив, щоб чужинцi та приймали
чужинцiв ласкаво? Брат завжди горнеться до брата i норовить бути сусiдом
братовi, а в лиху годину i поготiв.



XXX

Поки вiдселенцi пiдтягувалися i ставали стiйбищем, поки порали коней,
затим - себе, сонце не лишень схилилося, сховалося за овидом. А сховалося
сонце - одразу почало й темнiти.
- Сьогоднi не встигнемо скликати вiче, - мислив уголос Богданко. -
Пiзно вже та й люд натомлений.
- А так, - погодилися тисяцькi. - Вiче вiче, йому треба
посперечатись. А хмизу не наготували. Коли справдi ма ш намiр ждати
речницi з Черна, чого поспiшати, скличемо завтра.
На тому й стали.
Так узвича©лося чи гординя не дозволяла тиверським князям радитися з
людом, не князi, люд кликав здебiльше князiв на вiче i мав iз ними раду.
Богданко, може, й не думавши, почав iз того, що зламав отнi норови, вийшов
другого дня на змайстровану дереводiлами вижу й оповiстив усiх: привiдця
кочев'я кличе люд вiдселенський на вiче.
- Братi ! - голосно звернувся до згромаджених довкола ровесникiв. -
Кланяюсь вам доземно за те, що довiрились менi в сумну для всiх нас годину
i в такiм сутужнiм дiлi - вести вас у свiти й шукати землю-годувальницю в
свiтах. Та водночас i питаюся: а що ж скажете ви сво му привiдцi? Яку,
будучи на мо му мiсцi, обрали б для всiх нас путь, у якi сторони свiту
повели б?
Змовк i ждав. Та, видно, не ждало вiче, що на нього покладуть княжу
повиннiсть. Одне - iти протореною вже стезею i зовсiм iнше - торувати ©©.
Одне - перечити, коли кажуть неугодне тво©й мислi, i зовсiм iнше - мислити
за всiх.
Мовчання видавалося таким глухим i таким тривалим, важко було повiрити,
що тут тисячi i тисячi.
- Волi м знати, що намислив князь!
- Ано! Оглашай, княже, сво© намiри. Ми вiримо тобi.
Його вперше назвали князем, i те полестило, ба збадьорило навiть.
- Одселяючи нас iз землi Тиверсько©, старiйшини казали: iдiть туди,
куди приведуть боги. Чи прийняли ми ту ©хню заповiдь? А так, пiшли на
перший-лiпший клич, скорились першiй-лiпшiй радi - правитись за Дунай, у
плодоноснi ромейськi землi. Тепер, коли вiдселенцями, час, гадаю,
зважити та помiзкувати, чи цей наш намiр божим повелiнням? Моя думка,
братi , така: боги противляться цьому намiру. Спита те чому? Скажу. Доки
ми йшли до цього стiйбища, на зближення з ромейською землею, та земля
вiддалилася вiд нас i на велику мiру. Муж iз полян, той, що перебував у
Бiлгородi-Тiрi i вертав учора з Тiри, заприсягнув богами: обри таки йдуть
в обводи ромейсько© iмперi©, роме© таки кличуть ©х. Iмператор озлоблений
навалою склавинiв, припертий до Теплого моря склавинами, тож або прийме
нас i одразу ж скаже: "Iдiть супроти братiв сво©х, а наших кревних
ворогiв", або напустить на нас обрiв i полл нашою крiвцею землю, яко© так
жада мо.
Тому й кажу: чи варто iти в такий тривожний час за Дунай? Чи можемо
полишити землю свою на поталу супостатовi, зважаючи лиш на те, що ця земля
не спроможна нинi дати нам яства?
- Таж там, у Чернi, йшлося вже про це, - подав хтось голос. - Сказали:
"Iдiть, iншого рятунку не бачимо".
- Сказали тодi, коли не певнi були, що обри йдуть таки в обводи
ремейсько© iмперi©. А що скажуть нинi, не вiда мо. Ачей одумаються-таки й
пришлють нам iншу речницю: "Тивер пiд загрозою вторгнення, не йдiть iз
Тиверi". Вони на те i мужами думаючими, аби розумiти, не в добрий час
висилають iз землi цвiт ©© ратi... То ж i питаю вас, братi : чи не пождати
нам на цьому стiйбищi ново© речницi з Черна? Гадаю, встигнемо ще залишити
обводи рiдно© землi.
- Правда твоя, княже, слiд заждати.
- Ано! Пождемо сьогоднi, завтра. Коли нiчого не буде, тодi вже й
пiдемо, куди скажеш.
Куди скаже... А чи пiдуть, куди вiн скаже? Он якою повсюдно нiмотною
була перед цим тиша i яким голосним та дужим став по його речницi гомiн.
Сумнiву нема : вiчу до серця такi його думки, воно приста до помислiв i
намiрiв привiдцi. Лиша ться домовитися з ним, що вдiють i куди пiдуть,
коли стольний Черн не пришле свого гiнця i не покличе ©х назад. Перше, що
радитиме, таки не йти в ромейськi землi. Буде та його рада слушною чи
неслушною, визначатиме все: бути чи не бути йому чтимим у родi сво©м, уже
осiбнiм i нацiленiм на осiбне життя.
Отож i почне з них, порад.
Богданко закликав содругiв сво©х до тишi i, перевiвши подих та
набравшись духу, став мiркувати перед ними вголос.
Усi знають, пiдкоренi римлянами, а нинi пiдвладнi ромеям землi в
сусiднiй Мiзi©, як i в Дакi© та Фракi©, - багатi землi. Та чи ждуть ©х,
вигнанцiв знедолено© Тиверi, на тих землях? Най отроки згадають: та земля,
вiд Дунаю до Довгих стiн, ба навiть до Теплого моря, належить двом
володарям. Один iз них - даки та фракiйцi, давнi волостелини тi © багато©
на сонце i злаки землi, другий - роме©: сам iмператор, церкви та
монастирi, полководцi iмператорськi. Чи тi два господарi поступляться
землею, на яку заряться тиверцi, з добро© волi? Не поступляться, ©©
доведеться брати силою, лити за не© свою кров, як ллють ©© склавини в
Iллiрику, або ставати колонами на ромейських угiддях, а там, гляди, й
рабами.
Тому й пита : чи затим iдуть вони з сво © землi, щоб занапастити себе
рабством? Кожен мав стариню й чув, що казала бувала в бувальцях стариня:
боги не благословляли людей на ратне дiло, як не благословляли й подiл ©х
на рабiв та рабовласникiв. Вони повелiвали труд на землi, давали всiм i
кожному однакове привiлля. Не злом i не татьбою славен свiт, мудрiсть i
добро - ото його окраса. А ще казала стариня: людина - вiнець божого
створiння. Посягати на не©, яко ж i на дiло розуму та рук ©©, - все одно,
що посягати на богiв. То чи годиться тим, кого гонить iз рiдно© землi
безлiття, хто спiзнав та й спiзна ще, що таке довiчна розлука з кревними,
плач i сум по рiднiй землi, - чи годиться, пита , iти i сiяти ту розлуку,
тi плачi з-помiж iнших? Чи не лiпше i не достойнiше буде перед пам'яттю
роду, перед власним сумлiнням, коли пiдуть i поселяться на котрiйсь iз
незайманщин або там, де дозволять волостелини уже зайнятих земель?
- А така земля, княже?
- .
- Вкажи нам на не© - i ми пiдемо.
- Муж iз землi Полянсько©, довiдавшись, хто ми i куди трима мо путь,
радив iти в полуночнi кра©, в землю полян поднiпровських. Бiльше скажу:
кликав iти туди, сiсти родом сво©м на обводах ©хньо© землi й жити за
сво©ми законами та поконами.
- То чому вага шся, княже? Коли не покличуть привiдцi Черна, веди до
полян.
- Вагатися чого. Той же полянин не приховав, що жити ма мо там не
задаром. Князiвство Ки©вське - антська твердиня на сходi. Тож так собi
гадаю: землю нам дадуть, одначе й повелiння сво теж дадуть. "Живiть, -
скажуть, - на обводах землi нашо© й будьте нашим щитом для асiйцiв".. А я,
зiзнаюся, того не хотiв би. Анi для себе, анi для вас. Чи ми, тиверцi,
перебуваючи в сусiдствi з ромеями i постiйно терплячи вiд ромейських
вторгнень, не назналися ще, якi то розкошi - жити на обводах, яке то
безлiття - ратний розбiй ласих до поживи сусiдiв? Чи нам, що постiйно жили
в тривозi за сво життя i сво© пожитки, годиться шукати й селитися в такiй
же, як i мали, землi? Нiде правди дiти: то теж слов'янська земля i покони
нашi - антськi. Там ми житимемо осiбно, в сусiдствi з сво©м людом i не
знатимемо тих утискiв, що знали б у ромейських землях. Та чи варто
спокушатися лиш на це? Раз уже сталося так, що ми опинилися в становищi
людей, змушених шукати собi землю-годувальницю, то чи не годилося б шукати
заодно i землю-мироносицю - ту, в якiй анi ми не бралися б, прагнучи
поживи, за меч, анi нам не погрожували б мечем, де мали б i мир, i спокiй,
i благодать?
Перевiв подих, жде, що скаже вiче. А вiче, як i досi, мовчало. Такою
несподiваною видалася всiм щойно виголошена речниця чи такою аж надто
знадливою?
- Ви зголосилися, - продовжував Богданко, не дiждавшись одповiдi, -
зголосилися, кажу, аби я був привiдцею в пошуках ново© землi. То знайте:
хочу знайти саме таку землю. Чи приста те до цих мо©х намiрiв, чи згоднi
пiти зi мною?
За цим разом мовчання було не таким аж надто вже й тривалим.
- Чом нi, - озвався хтось один. - Та чи князь певен, що така земля
десь?
- Маю бажання знайти, певнiсть дадуть уже пошуки.
Звiльна, нiби з долини, почав наростати гомiн, i був вiн не з тих, що
тiшать: вiче радилося, проте радилося окремо вiд князя.
Вiдчував, невтiшнiсть набира та й набира в ньому сили, перероста в
тривогу: що принесе та велелюдна рада, невже незгоду? Однi мiркують он
уголос, iншi питаються про щось у сусiдiв, ще iншi вимахують руками,
далебi, перечать. Кому, цiкавий знати? Таки намiрам князя чи тим, хто не
згоден iз князем?
Дива в цiй радi, як i в ваганнях вiчового люду, мало, гiрше, коли
врадять не те, що слiд. Чи стане тодi у нього мужностi, хисту бути князем
на вiчi i мужем серед мужiв? Не вельми, мабуть. Ще й не перечили, а тiнь
неспокою вже бродить тiлом. I мислi губляться. Правду казав вiтець,
бесiдуючи колись iз матiр'ю: нелегка це ноша, князювання, та ще в такiй
землi, як Тиверська. Iдеш на сiчу - думай про всiх, печалься всiма i всiм,
повернувся з сiчi - знову те саме. А що мав iз того? Ано, що? Ото тiльки й
утiхи, що знаний кожному, що була у серцi певнiсть- пiдпира собою
добробут люду, спокiй i благодать землi. Ну, ще могли услати путь квiтами,
коли повертався з боролища зi славою, вiддячити за кров i пiт велелюдним
пошануванням. Та ба, усе до часу. Влягалася радiсть переято© у супостата
змоги - i князь уже всього лиш той, на чи©х раменах лежить повиннiсть
одповiдi за всiх i все. Зважся, вчини не так, як велить закон та покон, -
i люд той забуде, що ти вчора був уславлений, покличе на вiче, а на вiчi
всього почу ш вiд нього i пiт утреш не раз, доки доведеш кожному i всiм,
що ти не здирця i не тать. Нiби на суд iдеш i почува ш себе там, на вiчi,
мов на судi.
"У вiтця були пiдстави для нарiкань, - ста на думцi Богданко. -
Воiстину так: почува ш себе, мов на судi. А що ж буде i як буде, коли вiче
не зголоситься iти туди, куди кличу? На кого i на що обiпруся, обстоюючи
сво© намiри? На мудру раду бабцi Доброгнiви, на те, що винесла з вiкiв i
що мудрiстю вiкiв? А чи та мудрiсть у всiх одна? Он скiльки отрокiв
довкола вежицi, i що не отрок, то й свiй рiд, а в кожнiм родi своя
мудрiсть, як i своя правда".
- Пощо вага тесь, братi ? - не витримав таки Богданко i зважився
схилити терези в свiй бiк. - Чи я лихого зичу вам? Чи мо© бажання такi
противнi кожному?
- Бажання - марниця! - одважився котрийсь i дав одповiдь за всiх. -
Бажання не одного вже заводило в дебрi або валило в крутопадь. Обирай щось
певнiше.
Кому при мно, коли перечать? Хотiв було крикнути невiрам: "Слов'янський
свiт не кiнча ться на полянах! Захочемо - пiдемо далi: в радимичi, до
кривичiв на Iльменi. Землi тi не знають навали чужинцiв, гляди, там i жде
нас благодать". Та не встиг. Хтось силою пробивався крiзь натовп i звернув
на себе увагу всiх.
- Пустiть до княжича! Чули! Пустiть, маю повiдати йому щось.
То був челядник Вепрово© Зоринки. Тривога а чи радiсть затрубили в
Богданковiм серцi, коли пiзнав його, одразу не добрав, та й не мав,
признатися, бажання розбиратися.
- Пропустiть його, - повелiв вiчу, i вже тодi, як челядник став перед
узвишшям та зняв догори очi, запитав: - IЦо скажеш, вiснику?
- А те скажу: облиш, княжичу, розмови та йди зi мною, бери жадання
сво , доки тут, бо може статися, що ось-ось здимi .
- Стривай. Про кого рiч, кого маю брати?
- Зоринку Вепрову... Умовила мене, аби привiз сюди, до табору, а
пробитися крiзь стовписько вiча не може. Тому й завагалася: чи не
повернутись ©й назад, коли так нечемно зустрiчають? Мусив ломитися до тебе
й кликати: iди та вiзьми, доки не одмiнила намiрiв сво©х.
- Веди! - повелiв челядниковi й не думав уже, що скаже вiче, як
подивиться на те, що облишив розмову з ним i облишив заради дiвки. Обiйшов
на однiй iз найвищих хвиль у жаданнi сво©м челядника й сам заходився
прокладати путь до Зоринки.
Побачив ©© в щiльному колi вiдселенцiв-отроковиць. Була пригнiчена
вагою вчиненого i разом з тим якась аж надто знiжена й цнотлива, така лi
потна в цнотi сво©й, що в нього зайшлося вiд то© лiпоти серце й змусило
вклякнути перед гостею на колiна.
- Солодко дякую, ладо мо , - схилився й поцiлував подiл ©© вбрання. -
Дякую за те, що послухалася голосу серця й прийшла на клич мiй стужений.
- Як видиш, княжичу. Переступила через кривди, болi сердечнi, через
плачi-благання матерi й прийшла. Коли усе те правда, що казали сли тво©...
- Правда, Зоринко. I не будемо зволiкати, раз ти тут. Ходiмо перед
вiче, i я скажу всiм, хто ти для мене, ким будеш менi в будучинi
вигнанськiй.
Не переставала соромитись, коли йшли повз радних, а втiм i радiла, що
все оберта ться так, як хоче. Присяйбiг, схоже, що збадьорилася навiть,
коли вивiв на узвишшя й поставив перед морем згромадженого в Низиннiй Луцi
люду.
- Братi ! - зично звернувся до того велелюддя. - Досi дiлився я з вами
смутком, зараз маю намiр подiлитися й радiстю: не сам iду з землi
Тиверсько©, беру з собою й ладо сво , Зоринку з Веселого Долу. Завважте,
не з волi жереба - за велiнням серця йде зi мною.
- Слава i шана такiй! - молодо i дужо привiтало Зоринку i ©© вчинок
вiче. - Слава i шана!
- Тож i зголошуюсь на радощах: най буде так, як хочете. Не зустрiнемо
на путi сво©й землю, що була б i годувальницею, i мироносицею, сядемо на
тiй, що прихистить i прогоду . А щоб роду нашому i там, у вигнаннi, не
було переводу, беру злюб ось iз нею, синьоокою донькою Тиверi, i тим
започатковую рiд наш вiдселенський.
- Бери, княже! Така достойна. I най земля наша, небо наше благословлять
вас на це благе дiло!
Галасу людському й радощам людським, здавалося, не буде меж. Певно,
розумiючи те, а може, й бажаючи висловитись до кiнця, Богданко знову
пiдносить над головою меча, просить вiче вгомонитися. I вже тодi, як
настала така-сяка тиша, нагадав вiдселенцям, може, й чуте ними, та не до
пуття знане. Так i сказав, аби вiдали й не тлумачили, як кому заманеться:
iскру незгоди й ворохобнi, що возбуяла мiж родами Волотiв та Вепрiв,
викресало свавiлля сина Вепрового Боривоя, а вже вiд то© iскри ширилось
полум'я злоби i мсти. Не ховав, зважившись на щирiсть, анi того, де був
непохитно твердий, обстоюючи днiсть слов'ян, князь Волот, анi того, де
був надмiру жорстокий i заповзятий, дбаючи про мсту, волостелин Вепр. А
помiтивши, як отроки та отроковицi заслухались його, якi були уважнi та
думнi, слухаючи, стишив голос i мовив довiрливо:
- Я i ладо мо , беручи злюб, заприсяга мося: кладемо край ворохобнi i
тiй злобi-мстi, що зродилася мiж родами нашими з волi аж надто вже твердих
у намiрах сво©х вiтцiв. Започаткову мо давно знану мiж Вепрами i Волотами
злагоду, i най вона буде щасливим початком, най стане новим поконом
вiдселеисько© Тиверi: не давати злобi серця брати гору над тверезим
розумом, а свавiльному розуму - над добрим серцем. Аби ця заповiдь наша
лишилася пам'ятною для всiх, приходьте на наше з Зоринкою воседля. Не
ма мо ще анi теремiв, анi хоромiв у теремах, зате ма мо добрi намiри i
волi мо подiлитися з вами хлiбом-сiллю пiд вiдкритим небом.
- Спаси бiг! - тисячоголосе дякувало вiче. - Веди, княже, сво ладо
одягатися, а ми приготу мо столи та багаття для веселого частування. Доки
там, у Чернi, думатимуть як бути з нами, погуля мо на воседлi тво©м i тим
започатку мо веселощi в прийдешньому вiдселенсько© Тиверi.
Отрочi голоси - зичнi голоси. Чути ©х у Низиннiй Луцi, чути й поза
Лукою, так, певно, далеко i так гучно, що тiльки тим, хто був далеко, й
дозволено знати, як гучно. Готувались-бо не до чийогось там - до княжого
воседля i готувалися всiм велелюддям, а коли йдеться про велелюдне
воседля, хто дума про межi i тих, що дослуховуються поза межами стiйбища?
Рубали дерево - посилали в околiж зичнi iз зичних звуки, майстрували лави
та столи - знов посилалн, одбирали молодих бикiв для печенi - галасували
на все стiйбище, рiзали ©х i знов галасували. Були ж не десь там - на
сво©й землi, пiд сво©м небом, готувалися ж не до татьби - до веселого
дiла. А хто хова ться на сво©й землi, тим паче з веселощами? Поралися й
бесiдували, а бесiдуючи, жартували, а жартуючи, смiялися, а смiючись,
ставили яства та питва на столи, пiдкидали хмиз у багаття - аби весело
горiли, аби оповiщали всiм, хто в таборищi й поза таборищем: сьогоднi у
вiдселенцiв свято. Не вiдають, що буде попереду, як складеться доля
кожного i всiх, та сьогоднi в них свято, й хай знають про те доли
тиверськi, хай зна свiт.
Воно й правда: щасливий той, хто не вiда , що жде його попереду.