Страница:
I збадьорився неабияк, i захвилювався - теж. Випадково опиня ться вiн
вдруге бiля цього городища чи з велiння долi? Це треба: знову ви©хав на
Випал, а до Випалу, зна , пiшла Миловидка. Чи то ж вiдшукала кревних? Чи
живе тут?
Городище справдi не було вже тим, що на передлiттi. З-помiж притрушених
снiгом згарищ стояли й свiжо рубленi хижi. Правда, негусто ©х стояло. Коли
ж вiдвiдали, напитуючи ролейного старосту, одну, потiм другу, i зовсiм
засумнiвалися: де справдi знайдуть ночiвлю, коли в кожнiй халупi по кiлька
сiмей?
На щастя, староста Випалу виявився тямковитим: не довго думав та гадав,
звiльнив свою оселю для князя, ще одну - для мужiв i челядi, а випальцям
звелiв потiснитися на той час, поки гостюватиме князь.
Те вдовольнило Волота, i вiн зажадав бачитися з ролейним старостою
вiч-на-вiч.
- ще одне важливе дiло, ролейче. У Випалi живе дiвчина Миловида.
Ярославова Миловида, - уточнив. - Зна ш таку?
- Чому не знати, знаю.
- Прийди з нею i негайно. Я повернув ©© на передлiттi з роме©в, -
додав, аби ролейний менше дивувався. - А ладо ©© лишився там. Скажи,
вiстi про нього.
Сподiвався, що староста кивне догiдливе та й подасться з оселi
виконувати волю князя, а той стояв i клiпав очима.
- Пiти, княже, можу, та чи прийду з Миловидкою - не знаю.
-Чом так?
-З передзим'я не бачу ©© в городищi.
-З передзим'я? Куди ж пiшла? Куди могла пiти?
-Не вiдаю.
-Ну, а стариня ©© жива, тут вона?
-Ба нi, загинула. Весь рiд загинув. Миловида лiтувала в тiтки сво ©, а
це не бачу. Та я пiду i запитаю в то© ж тiтки, де вона.
Староста уклонився й поспiшив зникнути, а князь сидiв, мовби у воду
опущений. I хотiв, i не мiг втямити те, що почув. Каже, старинi у
Миловидки нема , рiд увесь загинув, i Миловидка подалася кудись ще на
передзим'©. А до Черна не прийшла, бач. Чого б то? Не повiрила речам
княжим? Не побажала бути в стольному Чернi? Мабуть, що так.
Поки думав та сушив себе не вельми втiшними думами, ролейний староста
стукався уже в дверi Миловидчино© тiтки й тлумачив тiтцi, чом прийшов, хто
кличе Миловидку.
- Пробi. Таж ©© нема !
- Я теж казав: нема . А князь велить: знайди i приведи.
Тiтка i подивована, i неабияк налякана тими речами. "Приведи? Йой, та
що вiн собi надумав, той князь?"
- Облиш тi клопоти, старосто. Миловида полишила Випал, пiшла з Випалу.
- Куди пiшла? Де можна знайти ©© коли не нинi, то завтра?
- Або я знаю? - злукавила жiнка. - Пiшла у свiт, а свiт широкий, шукай
©© там.
Вертiв, як тiльки мiг, хитрий та битий на бесiдах староста, а мусив
вертатися нi з чим. I князь мусив лишатися в його оселi нi з чим. Через те
i спати не спав до глибоко© ночi, i на лови ви©хав похмурiший за похмуре
зимове небо. Вепр швидко спостерiг те i не втерпiв, щоб не нагадати при
нагодi про свою дiдизну.
Нагоду дало завершення першо© облави. Ловчi несли та й несли до саней
звiрину: i лосей, i вепрiв, i ленiв, i зайцiв. Окремо складали тих, що
давали лиш пушнину.
- Ого! - веселилися й потирали закляклi руки. - Такий вилов не завжди
щастить мати.
- Князь зна , де водиться звiрина, - полестив хтось, не вiдаючи, якими
пiдозрiлими видадуться тi лестощi. Зате Вепр нагледiв гострий його позирк
i, зда ться, збагнув, чому такий невдоволений вийшов Волот з ночi.
- Набили справдi бiльше, нiж можна було сподiватися, - вкинув i сво
слово. - Може, на сани та й по конях, га, княже? Чого ма мо тулитися в
тiсних випальських халупах? У мене i теплiнь, i просторiнь, буде де i лови
продовжити, i трапезу, достойну князя i його мужiв, справити.
- А доберемося до ночi?
- Присяйбiг, доберемось. Це ж мало не вдвiчi ближче, нiж до Черна.
- Тодi вели узяти з собою дичини на вечiрню та вранiшню трапези, та й
по©демо. Усе, що лишиться, залиш випальцям.
- Гой-я!
Вепр крутнувся на мiсцi й подався по-молодечому швидко до челядi, а
князь кликав уже до себе релейного старосту з Випалу.
- Ми вiд'©жджа мо, - сказав йому. - Все, що удiлять мо© мужi, вiзьми й
роздай погорiльцям. Дiвцi ж Миловидi, коли з'явиться тут, скажеш: князь
був i цiкавився, як живе вона без кревних. Коли ж залишиться у Випалi,
подбай, аби не була зобиджена кимось. Чув, що кажу?
- Чую, княже, аякже.
- I ще повiдай ©й: на передлiттi роме© обiцялись повернути наших
бранцiв, ну, i ©© лада також.
- Повiдаю, княже, неодмiнно, - поспiшав запевнити староста, i була в
тiй поспiшностi не тiльки ладнiсть будь що прислужитися, був i страх: а де
знайде Миловиду? Тiтка ©© правду казала: свiт широкий, пiди та знайди
сироту в тому широкому свiтi.
У теремi во води Вепра справдi почувалися, нiби вдома: i тепло було, i
затишно, i просторо. А ще ж парували й свiжi яства на столах, гнулися
столи вiд численних яств, наповнених ситою та медами корчаг, численних
братниць та поставцiв для тих, хто дiлитиме з господарем щедре застiлля.
Воно й князь не з порожнiми залубнями вирушив на лови, в тих залубнях i
яства, i питва. Та що вони супроти того, чим пригоща нинi Вепр i його
жона Людомила? З привезеного оббiлували тiльки й пошаткували виловлену по
випальських лiсах дичину, все iнше - вiд щедрот Людомили Вепрово© та вiд
радостi самого Вепра.
Хто бачив його на ловах, той, не задумуючись, скаже: нема завзятiшого
i буйнiшого в тих заняттях мужа, анiж во вода Вепр. Одначе хто мав нагоду
пiдiймати з ним виповненi медом братницi, дiлити веселе пiд хмелем
застiлля, той теж не буде довго думати й шукати рiвного Вепровi в буйнощах
та веселощах. Бо Вепр самого бога перевершить у питвi та весiллi, а ще - у
вихваляннях ловчими виправами.
- Зимова нiч, - пiдвiвся за столом господар, - довга нiч. Веселiмось,
братi ! Ма мо час i все, що треба для веселощiв. А найперше ма мо нагоду
бути на дозвiллi, самi з собою i з сво©м князем. Тож за веселе дозвiлля,
мужi! За вдалi лови! За князя Тиверi, надiйну охорону нашо© землi i нашого
достатку!
Вiн простягнув до Волота братницю, i мужi не забарилися стати на рiвнi,
та не забарився стримати ©х i князь.
- Стривайте, - застерiг i теж пiдвiвся. - Покони нашi велять пити
насамперед за господарiв i достатки в господi. Ми нинi часту мося в
господi во води Вепра. Тож пiднiмемо першу братницю i воздамо належне
вогнищу во води i тiй, котра оберiга це вогнище, - госпожi Людомилi.
Помiтив, певно, як нiяковi жiнка, чуючи здравицю на свою честь, i звiв
на жарт.
- За Вепра питимемо завтра, коли матимемо такi ж багатi лови в його
лiсах, як нинi у випальських. А зараз пропоную випити за господиню оселi,
за ©© багате застiлля, за те, що вмi бути i турботливою матiр'ю, i
вправним вогнищним на мiсцi свого мужа!
- Ано! - голосно i дружно пiдтримали свого князя мужi. - За Людомилу
Вепрову i в ©© особi за всiх жон мужiв ратних! За тих, на кому сто©ть наше
слов'янське вогнище! Здравиця гожiй Людомилi! Шана i здравиця!
Господиня не сподiвалася, видно, що ©© помiтять у велелюддi мужiв, тим
паче, що вiншуватимуть отак голосно, i знiяковiла, не знайшлася б, що
сказати на ту здравицю, коли б не князь. Виповнив ситою братницю, пiдiйшов
i подав до рук.
- Випийте з нами, Людомило.
- Спаси бiг. Коли таке побажання, то чом i не випити.
© одповiдь, а тим паче пригублення вiтали ще голоснiше, нiж досi.
Князь повеселiв вiд того, збадьорився й запросив господиню до столу.
- Це ж трапеза мужiв.
- Дарма. Беру вас пiд свiй княжий захист. Погомонiти слiд, - додав,
саджаючи поруч. - Княгиня Малка навмисне збиралася за©хати до Веселого
Долу, аби мати а сусiдами бесiду. Та оскiльки я тут уже, у Веселiм Долi,
зроблю те без не©. Бесiда йтиме, золотенька Людомило, про Зоринку.
- А що Зоринка? - сполошилася жiнка.
- А нiчого. Зна мо, що вельми лiпотна дiвка росте i хотiли б, аби була
ще лiпшою. Княгиня Малка знайшла серед грекинь-полонянок навчительку
августiйших норовiв, тих, що побутують в iмператорських августiонах по
чужих землях. Малка ставить ©© до сво©х дiвчаток i хотiла б, аби й Зоринка
пройшла ту науку. Буде вона Богданковою чя не буде, наука та для доньки
волостелина не стане зайвою. То оце й хочу запитати ласкаву господиню: як
вона дивиться на те, аби зараз уже, може, й по сих ловах одвезти Зоринку
до нас. Най би жила при теремi, та набиралась тих норовiв, та оберталася в
гуртi.. I мо©м дiвчаткам було б веселiше з нею, i ©й.
- Иой, князю, - сумно подивилася Людомила. - Не знаю, що й сказати.
- Чом так?
- Бо не вiдаю, про кого бiльше маю дбати: про дiвку-малолiтку, чи про
найстаршого свого Боривоя.
- А що з Бориво м?
- Боюсь, бiди нако©ть, коли не пов'яжемо злюбними узами.
- Скiльки ж це йому лiт?
- Двадцяте йде!
- Ов! Такий меткий? То най обира собi ладо, та й по всьому.
- Коли ж вiтер у головi, князю. Нiчого iншого не зна , нiчим iншим не
цiкавиться, окрiм ловiв та дiвок. А в нас, як на те, нема на прикметi
достойно© його iменi пари. Наречена його - князь зна те, - померла нагло,
iншо© не нагледiли за клопотами.
- Сам нагледить. Чи треба журитися тим?
- Йой, князю, як не журитися, коли вiн лiзе туди, куди й очi не лiзуть.
- Пусте, - засмiявся Волот i виповнив обидвi братницi хмiльним. -
Завтра ж зарадимо вашому лиховi, Людомило. Скажiть, чому вiн вдома, а не
серед дружинникiв?
- Таж зима.
- Сторожову службу i взимку несуть. Туди ми й спровадимо його, аби
менше думав про дiвок, - засмiявся i взяв у руки братницю. - Ви кажiть
менi про Зоринку: посила те ©© до Черна чи не посила те?
- Або я знаю? Мушу поговорити про це з мужем.
Князь примовк на мить i загледiвся на не©.
- Чи я перечу? Говорiть, а все ж будьте самi собою, Людомило. Твердiшi
будьте i з мужем, i з дiтьми, бо й справдi накоять бiди.
Не лише зараз, пiд хмелем, завжди почува себе неабияк щирим та добрим
при Людомилi, а ще неабияким прихильним до Людомили. Така вона до серця
йому чи так спiвчува ©й, не вельми ощасливленiй Вепром? Мабуть, i те, i
друге важить немало. Бо Малчипа посестра он яка миловида i он яка добра та
щира на вдачу. А опинилася в руках хай i безжурно-веселого та до
самозречення одважного, все ж баламутного мужа. То тiльки каже Людомила:
рiдко бува во вода у Веселiм Долi, i господу, i господарство полишив на
жону. Не те вона каже, iцо дума : не поважа i не цiну ©© муж яко жону.
Геть iнший вiн вдачею, геть iншi ма норови та потреби, анiж Людомила. А
те й болить Людомилi, так само, як тiшить Зоринчина схожiсть на маму. Ано,
i видом-лiпотою, i щедрiстю серця Зоринка вилита мама. Нiкому не казали
того з Малкою, однак, саме зглядаючись на Людомилу, й нарекли ©© доню
Богданковою.
Веселив Вепрову жону, а бiля не© i сам веселився. Та пив, та
пригощавсь. Аж поки Людомилине мiсце за столом не посiв муж ©©, а з ним i
вся ловча братiя.
- Княже, - сказали. - Ми тут говорили-радились i стали ось на якiй
гадцi: чи то такi слабосилi сть, що ма мо дарувати ромеям той передлiтнiй
гвалт i те спустошення? Збирай по зимi рать, та пiдемо за Дунай, та
вiзьмемо за карк Хiльбудiя i всiх, хто з Хiльбудi м.
- Вважа те, що ма мо iти?
- Вважа мо.
- Коли йти, то йти треба всi ю антською силою, а князь Добрит не
пiдтрима нас, вiн iнакше мислить взяти гору над ромеями.
- Нiби iнакше можна?
- Чом нi? Коли справдi повернуть бранцiв та покриють збитки, то й буде
наша гора над ними. Не про те ма мо мислити зараз, братi , - пiдвiвся й
окинув зором мужiв, мовби пересвiдчувався: чи всi тут сво©, чи може казати
©м те, що надумав сказати. - Гада те, чому я домагався у вiча посiсти
незайманщину та спорудити вежi й остроги по Дунаю? Мислю так собi: ма мо
вийти тиверським людом по сам Дунай i стати на ньому неподатливою твердю.
Роме© там, пiд Константинополем, воздвигли Довгу стiну. Ми воздвигнемо ©©
тут. I тою стiною будете ви, мужi тиверсько© ратi. Ти, Вепре, ти, Чужкраю,
ти, Ратиборе, всi найдостойнiшi, хто тут, i хто там, у Чернi, в
старшiй дружинi нашiй. Хочете знати, чому саме на вас надiя моя? Скажу.
I вiн не став приховувати того, що було досi тiльки пота мним намiром.
Тут справдi усi сво©, содруги-мужi, вiрнi побратими. А вiд побратимiв не
гоже ховатися навiть iз найпота мнiшими думками.
Мужам цим не треба казати, що таке незайманщина, чим багате i знадливе
Подунав'я. Вони i з'©здили, i сходили його, ба - навiть виплазували, дiючи
лови.. Казати зараз на часi було iнше: хто винагороджу ться князем у
Подунав'©, якими хоче бачити князь тi волостi i якими - волостелинiв.
- Волiю, аби кожен iз вас, отримавши удiл, взяв на себе спорудження
вежi та острогу в тiм удiлi. Пам'ятайте, вам належатиме не лише стояти на
обводах - жити, отож зробiть усе, аби могли жити. Люду буде доста,
скористайтеся тим i зробiть для себе надiйнi твердi. А ще ось що вiзьмiть
на карб - аби волостi вашi справдi стали стiною супроти роме©в, не
обмежуйтесь спорудженням острогiв та веж, посадiть в удiлах сво©х люд
тиверський - челядь, поселян, ба навiть татей, коли вони вiдмовляться жити
з татьби. Ото буде ваша найнадiйнiша твердь.
- Славно! Мудро i славно!
Князь пiднiс руку i застерiг: вiн не все ще сказав.
- Хочу бачити вас сво ю надiйною опорою на обводах, а вiдтак - опорою
землi i столу. Тому й речу: iдiть i утверджуйтесь, будьте волостелинами i
заодно - во водами, кожен iз сво ю вежею i з сво ю дружиною. А коли
утвердитесь, тодi й запита мо роме©в: чому ходили на наш бiк i що шукали
на нашому боцi.
- Правду кажеш, княже! Най славиться Тивер i тиверська мiць на Дуна©!
- Хвала князю Тиверi! Слава i хвала!
Скiльки пили тi © ночi, стiльки й виголошували здравицi сво му
привiдцевi. Бо вдоволенi були тим, що почули, бо не сподiвалися почути
таке.
Навiть тодi, як ©хали наступного досвiтку на лови, позирали на свого
князя, мовби питаючи: "Чи правда то? Чи нам не приснилося сп'яна?" А Вепр
i вголос поцiкавився:
- Скiльком мислиш давати удiли, Волоте?
- Скiльки закладемо твердей, стiльки буде й удiлiв. - I вже перегодом
додав: - Для тих, що заслужать княжо© ласки опiсля, теж залишу.
- Розумiю. Ми першi, однак не останнi. Не осудиш, коли поцiкавлюсь?
- Кажи.
- Тiру ти за ким залиша ш?
- За собою.
- Тодi просив би надiлити менi землi, що прилягають до гирла Дунаю.
Волот пильно й вивчаюче глянув на нього.
- Чом так?
- Най i там будемо сусiдами.
Князь не поспiшав згоджуватися. Не тому, що мав iншi намiри (у нього
©х, правдиво кажучи, не було). Щось непевне, схоже на недовiру збудило
Вепрове тлумачення: "Най i там будемо сусiдами".
- Завваж, то небезпечне мiсце. Може, одне з найнебезпечнiших.
- Чи я належу до тих, що шукають безпеки? Зате зараз уже бачу, якi
перевiсища поставлю там на роме©в. Настане час - матиму у гирлi Дунаю сво
пристанище i сво© лодi© в пристанищi. А матиму лодi© - i роме©
присмирнiють. Побачимо тодi, хто в кого питатиме дозволу ходити по Дунаю.
Коли не береш гирло собi, вiддай менi. Чи когось другого знайдеш, щоб
зробив там те, що мислю i можу зробити я?
"Бистрий мiй во вода на мислi, нiчого не скажеш. Ось тiльки чи не
занадто далеко забiга ? А втiм, кого справдi поставлю у гирлi Дунаю, коли
не Вепра?"
XVII_
Усе, що слiд робити в Соколинiй Вежi, робить челядь, усе, за чим слiд
приглянути, нагляда хтось. Стара Доброгнiва бiльше з Богданком та з
турботами про Богданка. Навiть уночi не ма через те отроча спокою,
виходить на подвiр'я, ближче до сили небесно©, й молиться, звертаючись до
небес:
- На морi, на океанi, на островi на Буянi живуть-поживають три брати
вiтри.. Один - що полюбля гуляти в краях сiверських, другий - що в
схiдних, третiй - що в захiдних. Повiйте дужо, вiтри буйнi©, виймiть
печаль-тоску з серця отрочого, знiмiть з Богданкових очей
хворобу-золотавицю, злу полудницю. Чу те, вiтри буйнi! Повiйте дужо,
буряно i знiмiть! I тебе прошу, Зоря-Зорянице, мати наша вечiрняя, нiчна i
вранiшня. Як ти виводиш на небо сонце ясне , б' ш-побива ш, на смерть
вража ш мечами-самосiками морок нiчний, так само най буде вражена й
повержена хворiсть Богданкова. Будьте ж мо© слова твердiшi за камiнь,
гострiшi за меч-самосiк. Що задумано, те най станеться.
Доглядалася до небес i молилася, а помолившись, на всi чотири сторони
поклонилася i, вже розкланявшись, пiшла спати. Бо вдосвiта теж треба
встати й пiти нi свiт нi зоря до криницi, аби набрати в нiй непочато©
зоряно© водицi, - тi ©, що ©© з ночi нiхто не бовтав, що прийняла в себе i
посланi з неба роси, i передсвiтанковi тумани. Гляди, серед тих
дрiбен-крапель знайдеться бодай одна крапелиночка живо© води, то© само©,
що ©© ждуть - не дiждуться.
- Вставай, онучку, - лагiдно скаже, нагледiвши перегодом, як вiн
обмацу рученятами ложе, шукаючи свою доглядачку. - День надворi,
вмиватимемось та снiдатимемо.
- Я заспав, бабусю?
- Не так щоб, одначе вставай, бо треба вже звикати тобi вставати рано.
Скоро наш довгожданий день - свiтла п'ятниця. Того дня ма мо вдосвiта бути
надворi, зустрiчати царiвну Золоту Косу, Ненаглядну Красу.
Умивала Богданка старанно - i хлюпала в очi зоряною водицею, i
промивала ©х. А промиваючи, приказувала:
- Iшла баба з-за моря, несла повен кузов здоров'я. Комусь лишень
шматочок, нашому ж Богданковi весь кузовочок. Вода донизу, а ти, внучку,
рости доверху. Як iз личка стiка вода, так iз очей най спада полуда.
Внук слухав i слухався. Вже потiм, як посадила за стiл, запитав:
- Це вже одна седмиця залишилася до свiтло© п'ятницi?
- Ано, всього одна седмиця.
- Як шкода, що я не угледю царiвни.
- А може ж, i вгледиш, соколику. Прозрi ш i вгледиш.
- Коли б то. Знав би, то ранiш надивлявся. Вона, бабусю, буде в той
свiтлий день така, як завжди, чи не така?
- Ну що-бо ти! В цей день царiвна вийде геть оновленою.
- У морi-океанi оновиться?
- А де ж iще?
- Не втямлю щось, бабусю Доброгнiво. Ви ж казали, сонце щовечора
хова ться у морi-океанi й щоранку виходить звiдти помiтно пригашеним, нiби
оновленим.
- Казала, бо так i ; оновлю ться воно й щоденно. А все ж щоденне
оновлення - не те, що щорiчне. У свiтлу п'ятницю царiвна Золота Коса,
Ненаглядна Краса купа ться в першому позлюбному молоцi дощоносних дiв, а
то не те, що в звичайному. Чув, як гримить-гуркоче бог-громовик, коли
наста пора передлiтнього злюбу? То вiн шука в пiднебесних водах океану
котрусь iз сво©х обраниць. А знайти не завжди може. Тому й гнiва ться.
Носиться по небу й зирить-нагляда . Коли ж нагледить, як випiрне котрась
та зблисне на сонцi бiлими, нiби перла морськi, грудьми, i зовсiм шаленi ,
бурею женеться за тою хмарою-дiвою, а наздогнавши, затиска ©© в сво©х
вогненних обiймах, пронизу блискавицею. Отодi й бурлить-клекоче в морi
перше позлюбне молоко. Оновлю ться в ньому, викупуючись, морська царiвна,
ста його i для оновлення матерi-землi. Ачей бачив же, як засiва ниви
дощ? То теж, щоб знав, плодоносне сiм'я злюбного днання бога-громовика з
повногрудими дiвами пiднебесся. Дощi тi, надто раннi, змивають снiги, а з
снiгами й бруд, зцiлюють землю пiсля люто© зими i, зцiлюючи, повертають ©©
до життя.
- Зцiлюють, кажете? То дощi i жива вода пiднебесся?
- Цiлюща, внучку. Всього лиш цiлюща. Жива на островi Буянi. Щоправда, i
вона випада з дощами. Ти тiльки не печалься, коли прозрi ш не одразу.
Здебiльше бува так, що живою водою тричi треба бризнути у вiчi, аби вони
знов стали видющими.
- Йой, так довго доведеться ждати?
- Може, одразу прозрi ш, а може, й нi. Будь терпеливий, внучку. Треба,
що вдi ш. За терпiння боги й посилають благодать свою. Княжич Яровит не те
терпiв, прокладаючи стезю до сво © обраницi, а таки витерпiв i проклав.
- Яровит? Це ж хто такий, бабуню? Звiдки вiн?
- З вiкiв, соколику, з сиво© давнини. А жив неподалiк вiд нас, пiд
горами Карпатськими. Коли - достеменно нiхто уже й не зна . Одне
залишилось у пам'ятi людськiй: витязем був непереможним i доброликим на
все пiдгiр'я. Сам, без дружини, виходив супроти чужо© ратi й рубав ©©
мечем-самосiком доти, доки не стиналася й не показувала хребти. А ще
правду ставив над усе. Невинного не кривдив, убогого не обминав. Орав
землю, дiяв лови, оседок змурував над рiчкою Прутом. Так i жив би, мабуть,
на радiсть батька-матерi, люду довкружнього, коли б не заговорила в ньому
Лада та не повела назустрiч тiй, що ждала-виглядала його, свого судженого.
Княжич i до того не раз бував у горах та долах землi сво ©, коли -
дiючи лови, коли - з цiкавостi. А ще виходив на обводи, як люд сурмив
тривогу: "Вставай, Яровите, поспiшай, Яровите! Татi iдуть на нас iз
чужкраю!" Того ж дня, як заговорила в ньому Лада, вибрався аж у бескиди.
Чому, сам не знав. Побачив, якi крутi, i взяв собi до тями: "Ану ж, чи
здолаю?" I що вище збирався, то зухвалiшим було воно, бажання здолати
узвишшя. А вже як вибрався на бескид-перевал та глянув по той бiк
перевалу, не втримався вiд спокуси спуститися в дiл, поглянути та
довiдатись, хто i як живе там, за крутими горами.
На нього не звертали уваги, аж поки не доправився до острогу
волостелина загiр'я та не освiдчився:
- Я княжич Яровит з-над Пруту. Хочу бачитися з господарем острога г
волостелином краю.
Тодi подивувалися й заметушились.
Яровит? Той, про якого йде свiтом слава як про диво-витязя, що
сам-самiсiнький виходить супроти ратi й перемага ?
Бачив, перестраханi вкрай, i не тiльки челядники. В теремi волостелина
теж дивилися на нього налякано. Те й робили, що питалися: як се вiн
перебрався через такi гори? Чи то можна перебратися, та ще з конем?
А поки мiж княжичем Яровитом та володарем загiр'я велася така-сяка
бесiда, через стiну, в сусiднiй iз гридницею свiтлицi стояла перед матiр'ю
зболена сум'яттям та нiяковiстю донька волостелинова й не знала, що казати
допитливiй мамi.
- Ти слаба? - питалася мати. - Тобi зле?
- Так, мамцю. Зле i дуже. Одначе не тому, що слаба.
- То чому ж?
Ховалася зi сво ю гризотою i ще бiльше страждала.
- Там... - одважилася зрештою i спаленiла до краю. - Там, у вiтця,
сидить витязь, угодний серцю мо му, той, що бачився давно i в снi, i
наяву.
- Иой, Живо! Що я чую вiд тебе?
- Мамцю моя! - простогнала дiвчина i впала на колiна. - Мамцю добра та
золотенька! Не гнiвайтесь на мене i не карайте мене. Бо то нiчого вже не
допоможе. Лiпше зробiть так, аби витязь цей лишився у нас до ночi, i нiч,
i потiм, аж доки не скажу йому те, чим горю. Бо коли мамця не знайдуть
способу лишити його в нашiм острозi, то отам, у вирi рiчки, знайдуть свою
доню.
Господиня i налякана, i стривожена не менше, нiж ©© Жива. Та де така
мати, котра була б ворогом сво©й дитинi? I пiшла до гридницi, i заговорила
гостя. А говорячи, сама впевнилася: таких парованих, як цей витязь та ©©
доня, в усьому свiтi не знайти. Вони, мов двi квiтки в саду цар-дiви, буде
згуба i згуба велика, коли не докладе зусиль, аби зiйшлись i порозумiлися.
I сокорила коло гостя, i до столу запрошувала. Коли ж зголосився
пообiдати, не забарилася накрити стiл, покликала на трапезу мужiв острога,
родину свою i серед усiх - приворожену чужинцем Живу.
Там вiн i побачив ©© вперше, а вже як побачив, та заговорив, та
впевнився бесiдуючи: ось хто кликав його через бескиди, не став зволiкати,
там таки, за трапезою, й сказав дiвчинi, що не може повертатися за гори
без не©.
"Я ладна, витязю, наректися тво ю жоною, - одповiла йому Жива, - одначе
ставлю й свою умову: зроби так, аби могла ©здити через гори до тата-мами в
гостi".
На все зголошувався i все обiцяв. Та й чом не обiцяти? Земля його хоч i
за горами, та не за далекими. По цей бiк бескидiв вiтець Живин збере люд
та вирiвня путь до самого хребта, по той - зробить те саме його,
Яровитiв, вiтець. А з перевалом i сам упора ться. Що йому, витязю при
молодостi та силi? Чи не зрушить камiння, чи не зрiвня гору?
Так гадалося, та не так сталося. Як завершував уже рiвняти через
бескиди путь, вiдчув неабияку спрагу. А що неподалiк - чутно було ---
шумiв, зманюючи прохолодою, потiк, то й не вiдкладав бажання надалi, пiшов
напитись. Довго i смачно пив, i тiльки тодi вже, як утолив спрагу, сiв на
коня й погнав його до батьково© та материно© домiвки над Прутом. Не
почував якихось одмiн у собi, через те нiчого й не помiчав за собою. А
пiд'©хав до вiтцево© оселi, постукав у ворота - й змушений був загадатися:
його не пустили до двору.
"Хто ти?" - запитали через вiконце.
"Чи не бачите, хто? Яровит".
" дь далi, чоловiче, коли вида ш себе за Яровита. Наш Яровит - молодець
iз молодцiв, а ти, не проти ночi кажучи, зловiщий iз пущi i старець пiд
сто лiт".
"Що ти верзеш? - гнiвався на челядника. - Поклич князя, коли тобi
зловiщi сняться".
"Нема потреби кликати".
"А я велю: поклич!" - гримнув булавою у ворота.
Челядник послухавсь-таки, подався до господи, а звiдти появився
перегодом у парi з князем-вiтцем. "Голос нiби Яровитiв, - казав,
чимчикуючи позаду, - а личина - страшно й казати, яка".
Князь теж прочинив спершу вiконце й подивився через нього, а
подивившись, як i челядник, запитав у Яровита, хто вiн, чого хоче.
"Ви що, отче, - хотiв обуритися Яровит, а видав iз серця жалiсть. -
Жарту те зi мною чи уроки взяли вас тут усiх? Кажу ж, Яровит я, син ваш!"
Старий причинив вiконце, чути, гомонить iз челядником: "Не лише голос,
кiнь теж Яровитiв. А в сiдлi чужа й страшна людина. Що ж робити? Боги
свiтлi та боги яснi, порадьте, що робити?"
I думав довше, нiж слiд, i вагався бiльше, нiж личило б князевi, а
повагавшись, сказав: "Переночуй, муже, десь-iнде. До нас при©деш завтра,
як буде день".
"Чи ж зараз така вже нiч!" - хотiв крикнути, та не крикнув, боляче
стало йому, i так дуже, що й голос втратив.
Потирлувався пiд воротами й повернув коня до лiсу. Там було ©хн тирло,
а при тирлi халупа для челядi, що ходила лiтньо© пори за товаром. У тiй
халупi й заночу .
I ходив на мiсцi сво © вигнансько© ночiвлi, i думав, i близький до
вiдчаю був, думаючи. Чи то ж можливо таке: рiдний отець не признав, до
оселi не зважився пустити на нiч. Що ж сталося? "Не лише голос, кiнь теж
Яровитiв, - казав челядниковi, - а в сiдлi чужа й страшна людина". Невже
то правда? Невже його одмiнив хтось?
Обмацав себе раз, обмацав вдруге й закляк: у нього таки не його вид. I
сплюснутий, i порiзаний глибокими зморшками-борознами.. Далебi, й справдi
схожий на того, що в пущi.
Як же це сталося? Чия зла сила захотiла стати ©м iз Живою на перепуттi?
Вибiг надвiр, пiд мiсяць та зорi, хотiв було сiсти на коня, та одразу ж
i стримав себе. Куди подасться? Що вдi ? Хто призна його тепер, коли
рiдний отець не признав? Лиша ться взяти себе в руки й ждати дня, а вдень
i сам перекона ться, що сталося.
Про сон годi було й думати. Лежав, уткнувшись спотвореним видом у сiно,
i мучився, перекидався горiлиць i знову мучився. I так до свiтання. А на
вдруге бiля цього городища чи з велiння долi? Це треба: знову ви©хав на
Випал, а до Випалу, зна , пiшла Миловидка. Чи то ж вiдшукала кревних? Чи
живе тут?
Городище справдi не було вже тим, що на передлiттi. З-помiж притрушених
снiгом згарищ стояли й свiжо рубленi хижi. Правда, негусто ©х стояло. Коли
ж вiдвiдали, напитуючи ролейного старосту, одну, потiм другу, i зовсiм
засумнiвалися: де справдi знайдуть ночiвлю, коли в кожнiй халупi по кiлька
сiмей?
На щастя, староста Випалу виявився тямковитим: не довго думав та гадав,
звiльнив свою оселю для князя, ще одну - для мужiв i челядi, а випальцям
звелiв потiснитися на той час, поки гостюватиме князь.
Те вдовольнило Волота, i вiн зажадав бачитися з ролейним старостою
вiч-на-вiч.
- ще одне важливе дiло, ролейче. У Випалi живе дiвчина Миловида.
Ярославова Миловида, - уточнив. - Зна ш таку?
- Чому не знати, знаю.
- Прийди з нею i негайно. Я повернув ©© на передлiттi з роме©в, -
додав, аби ролейний менше дивувався. - А ладо ©© лишився там. Скажи,
вiстi про нього.
Сподiвався, що староста кивне догiдливе та й подасться з оселi
виконувати волю князя, а той стояв i клiпав очима.
- Пiти, княже, можу, та чи прийду з Миловидкою - не знаю.
-Чом так?
-З передзим'я не бачу ©© в городищi.
-З передзим'я? Куди ж пiшла? Куди могла пiти?
-Не вiдаю.
-Ну, а стариня ©© жива, тут вона?
-Ба нi, загинула. Весь рiд загинув. Миловида лiтувала в тiтки сво ©, а
це не бачу. Та я пiду i запитаю в то© ж тiтки, де вона.
Староста уклонився й поспiшив зникнути, а князь сидiв, мовби у воду
опущений. I хотiв, i не мiг втямити те, що почув. Каже, старинi у
Миловидки нема , рiд увесь загинув, i Миловидка подалася кудись ще на
передзим'©. А до Черна не прийшла, бач. Чого б то? Не повiрила речам
княжим? Не побажала бути в стольному Чернi? Мабуть, що так.
Поки думав та сушив себе не вельми втiшними думами, ролейний староста
стукався уже в дверi Миловидчино© тiтки й тлумачив тiтцi, чом прийшов, хто
кличе Миловидку.
- Пробi. Таж ©© нема !
- Я теж казав: нема . А князь велить: знайди i приведи.
Тiтка i подивована, i неабияк налякана тими речами. "Приведи? Йой, та
що вiн собi надумав, той князь?"
- Облиш тi клопоти, старосто. Миловида полишила Випал, пiшла з Випалу.
- Куди пiшла? Де можна знайти ©© коли не нинi, то завтра?
- Або я знаю? - злукавила жiнка. - Пiшла у свiт, а свiт широкий, шукай
©© там.
Вертiв, як тiльки мiг, хитрий та битий на бесiдах староста, а мусив
вертатися нi з чим. I князь мусив лишатися в його оселi нi з чим. Через те
i спати не спав до глибоко© ночi, i на лови ви©хав похмурiший за похмуре
зимове небо. Вепр швидко спостерiг те i не втерпiв, щоб не нагадати при
нагодi про свою дiдизну.
Нагоду дало завершення першо© облави. Ловчi несли та й несли до саней
звiрину: i лосей, i вепрiв, i ленiв, i зайцiв. Окремо складали тих, що
давали лиш пушнину.
- Ого! - веселилися й потирали закляклi руки. - Такий вилов не завжди
щастить мати.
- Князь зна , де водиться звiрина, - полестив хтось, не вiдаючи, якими
пiдозрiлими видадуться тi лестощi. Зате Вепр нагледiв гострий його позирк
i, зда ться, збагнув, чому такий невдоволений вийшов Волот з ночi.
- Набили справдi бiльше, нiж можна було сподiватися, - вкинув i сво
слово. - Може, на сани та й по конях, га, княже? Чого ма мо тулитися в
тiсних випальських халупах? У мене i теплiнь, i просторiнь, буде де i лови
продовжити, i трапезу, достойну князя i його мужiв, справити.
- А доберемося до ночi?
- Присяйбiг, доберемось. Це ж мало не вдвiчi ближче, нiж до Черна.
- Тодi вели узяти з собою дичини на вечiрню та вранiшню трапези, та й
по©демо. Усе, що лишиться, залиш випальцям.
- Гой-я!
Вепр крутнувся на мiсцi й подався по-молодечому швидко до челядi, а
князь кликав уже до себе релейного старосту з Випалу.
- Ми вiд'©жджа мо, - сказав йому. - Все, що удiлять мо© мужi, вiзьми й
роздай погорiльцям. Дiвцi ж Миловидi, коли з'явиться тут, скажеш: князь
був i цiкавився, як живе вона без кревних. Коли ж залишиться у Випалi,
подбай, аби не була зобиджена кимось. Чув, що кажу?
- Чую, княже, аякже.
- I ще повiдай ©й: на передлiттi роме© обiцялись повернути наших
бранцiв, ну, i ©© лада також.
- Повiдаю, княже, неодмiнно, - поспiшав запевнити староста, i була в
тiй поспiшностi не тiльки ладнiсть будь що прислужитися, був i страх: а де
знайде Миловиду? Тiтка ©© правду казала: свiт широкий, пiди та знайди
сироту в тому широкому свiтi.
У теремi во води Вепра справдi почувалися, нiби вдома: i тепло було, i
затишно, i просторо. А ще ж парували й свiжi яства на столах, гнулися
столи вiд численних яств, наповнених ситою та медами корчаг, численних
братниць та поставцiв для тих, хто дiлитиме з господарем щедре застiлля.
Воно й князь не з порожнiми залубнями вирушив на лови, в тих залубнях i
яства, i питва. Та що вони супроти того, чим пригоща нинi Вепр i його
жона Людомила? З привезеного оббiлували тiльки й пошаткували виловлену по
випальських лiсах дичину, все iнше - вiд щедрот Людомили Вепрово© та вiд
радостi самого Вепра.
Хто бачив його на ловах, той, не задумуючись, скаже: нема завзятiшого
i буйнiшого в тих заняттях мужа, анiж во вода Вепр. Одначе хто мав нагоду
пiдiймати з ним виповненi медом братницi, дiлити веселе пiд хмелем
застiлля, той теж не буде довго думати й шукати рiвного Вепровi в буйнощах
та веселощах. Бо Вепр самого бога перевершить у питвi та весiллi, а ще - у
вихваляннях ловчими виправами.
- Зимова нiч, - пiдвiвся за столом господар, - довга нiч. Веселiмось,
братi ! Ма мо час i все, що треба для веселощiв. А найперше ма мо нагоду
бути на дозвiллi, самi з собою i з сво©м князем. Тож за веселе дозвiлля,
мужi! За вдалi лови! За князя Тиверi, надiйну охорону нашо© землi i нашого
достатку!
Вiн простягнув до Волота братницю, i мужi не забарилися стати на рiвнi,
та не забарився стримати ©х i князь.
- Стривайте, - застерiг i теж пiдвiвся. - Покони нашi велять пити
насамперед за господарiв i достатки в господi. Ми нинi часту мося в
господi во води Вепра. Тож пiднiмемо першу братницю i воздамо належне
вогнищу во води i тiй, котра оберiга це вогнище, - госпожi Людомилi.
Помiтив, певно, як нiяковi жiнка, чуючи здравицю на свою честь, i звiв
на жарт.
- За Вепра питимемо завтра, коли матимемо такi ж багатi лови в його
лiсах, як нинi у випальських. А зараз пропоную випити за господиню оселi,
за ©© багате застiлля, за те, що вмi бути i турботливою матiр'ю, i
вправним вогнищним на мiсцi свого мужа!
- Ано! - голосно i дружно пiдтримали свого князя мужi. - За Людомилу
Вепрову i в ©© особi за всiх жон мужiв ратних! За тих, на кому сто©ть наше
слов'янське вогнище! Здравиця гожiй Людомилi! Шана i здравиця!
Господиня не сподiвалася, видно, що ©© помiтять у велелюддi мужiв, тим
паче, що вiншуватимуть отак голосно, i знiяковiла, не знайшлася б, що
сказати на ту здравицю, коли б не князь. Виповнив ситою братницю, пiдiйшов
i подав до рук.
- Випийте з нами, Людомило.
- Спаси бiг. Коли таке побажання, то чом i не випити.
© одповiдь, а тим паче пригублення вiтали ще голоснiше, нiж досi.
Князь повеселiв вiд того, збадьорився й запросив господиню до столу.
- Це ж трапеза мужiв.
- Дарма. Беру вас пiд свiй княжий захист. Погомонiти слiд, - додав,
саджаючи поруч. - Княгиня Малка навмисне збиралася за©хати до Веселого
Долу, аби мати а сусiдами бесiду. Та оскiльки я тут уже, у Веселiм Долi,
зроблю те без не©. Бесiда йтиме, золотенька Людомило, про Зоринку.
- А що Зоринка? - сполошилася жiнка.
- А нiчого. Зна мо, що вельми лiпотна дiвка росте i хотiли б, аби була
ще лiпшою. Княгиня Малка знайшла серед грекинь-полонянок навчительку
августiйших норовiв, тих, що побутують в iмператорських августiонах по
чужих землях. Малка ставить ©© до сво©х дiвчаток i хотiла б, аби й Зоринка
пройшла ту науку. Буде вона Богданковою чя не буде, наука та для доньки
волостелина не стане зайвою. То оце й хочу запитати ласкаву господиню: як
вона дивиться на те, аби зараз уже, може, й по сих ловах одвезти Зоринку
до нас. Най би жила при теремi, та набиралась тих норовiв, та оберталася в
гуртi.. I мо©м дiвчаткам було б веселiше з нею, i ©й.
- Иой, князю, - сумно подивилася Людомила. - Не знаю, що й сказати.
- Чом так?
- Бо не вiдаю, про кого бiльше маю дбати: про дiвку-малолiтку, чи про
найстаршого свого Боривоя.
- А що з Бориво м?
- Боюсь, бiди нако©ть, коли не пов'яжемо злюбними узами.
- Скiльки ж це йому лiт?
- Двадцяте йде!
- Ов! Такий меткий? То най обира собi ладо, та й по всьому.
- Коли ж вiтер у головi, князю. Нiчого iншого не зна , нiчим iншим не
цiкавиться, окрiм ловiв та дiвок. А в нас, як на те, нема на прикметi
достойно© його iменi пари. Наречена його - князь зна те, - померла нагло,
iншо© не нагледiли за клопотами.
- Сам нагледить. Чи треба журитися тим?
- Йой, князю, як не журитися, коли вiн лiзе туди, куди й очi не лiзуть.
- Пусте, - засмiявся Волот i виповнив обидвi братницi хмiльним. -
Завтра ж зарадимо вашому лиховi, Людомило. Скажiть, чому вiн вдома, а не
серед дружинникiв?
- Таж зима.
- Сторожову службу i взимку несуть. Туди ми й спровадимо його, аби
менше думав про дiвок, - засмiявся i взяв у руки братницю. - Ви кажiть
менi про Зоринку: посила те ©© до Черна чи не посила те?
- Або я знаю? Мушу поговорити про це з мужем.
Князь примовк на мить i загледiвся на не©.
- Чи я перечу? Говорiть, а все ж будьте самi собою, Людомило. Твердiшi
будьте i з мужем, i з дiтьми, бо й справдi накоять бiди.
Не лише зараз, пiд хмелем, завжди почува себе неабияк щирим та добрим
при Людомилi, а ще неабияким прихильним до Людомили. Така вона до серця
йому чи так спiвчува ©й, не вельми ощасливленiй Вепром? Мабуть, i те, i
друге важить немало. Бо Малчипа посестра он яка миловида i он яка добра та
щира на вдачу. А опинилася в руках хай i безжурно-веселого та до
самозречення одважного, все ж баламутного мужа. То тiльки каже Людомила:
рiдко бува во вода у Веселiм Долi, i господу, i господарство полишив на
жону. Не те вона каже, iцо дума : не поважа i не цiну ©© муж яко жону.
Геть iнший вiн вдачею, геть iншi ма норови та потреби, анiж Людомила. А
те й болить Людомилi, так само, як тiшить Зоринчина схожiсть на маму. Ано,
i видом-лiпотою, i щедрiстю серця Зоринка вилита мама. Нiкому не казали
того з Малкою, однак, саме зглядаючись на Людомилу, й нарекли ©© доню
Богданковою.
Веселив Вепрову жону, а бiля не© i сам веселився. Та пив, та
пригощавсь. Аж поки Людомилине мiсце за столом не посiв муж ©©, а з ним i
вся ловча братiя.
- Княже, - сказали. - Ми тут говорили-радились i стали ось на якiй
гадцi: чи то такi слабосилi сть, що ма мо дарувати ромеям той передлiтнiй
гвалт i те спустошення? Збирай по зимi рать, та пiдемо за Дунай, та
вiзьмемо за карк Хiльбудiя i всiх, хто з Хiльбудi м.
- Вважа те, що ма мо iти?
- Вважа мо.
- Коли йти, то йти треба всi ю антською силою, а князь Добрит не
пiдтрима нас, вiн iнакше мислить взяти гору над ромеями.
- Нiби iнакше можна?
- Чом нi? Коли справдi повернуть бранцiв та покриють збитки, то й буде
наша гора над ними. Не про те ма мо мислити зараз, братi , - пiдвiвся й
окинув зором мужiв, мовби пересвiдчувався: чи всi тут сво©, чи може казати
©м те, що надумав сказати. - Гада те, чому я домагався у вiча посiсти
незайманщину та спорудити вежi й остроги по Дунаю? Мислю так собi: ма мо
вийти тиверським людом по сам Дунай i стати на ньому неподатливою твердю.
Роме© там, пiд Константинополем, воздвигли Довгу стiну. Ми воздвигнемо ©©
тут. I тою стiною будете ви, мужi тиверсько© ратi. Ти, Вепре, ти, Чужкраю,
ти, Ратиборе, всi найдостойнiшi, хто тут, i хто там, у Чернi, в
старшiй дружинi нашiй. Хочете знати, чому саме на вас надiя моя? Скажу.
I вiн не став приховувати того, що було досi тiльки пота мним намiром.
Тут справдi усi сво©, содруги-мужi, вiрнi побратими. А вiд побратимiв не
гоже ховатися навiть iз найпота мнiшими думками.
Мужам цим не треба казати, що таке незайманщина, чим багате i знадливе
Подунав'я. Вони i з'©здили, i сходили його, ба - навiть виплазували, дiючи
лови.. Казати зараз на часi було iнше: хто винагороджу ться князем у
Подунав'©, якими хоче бачити князь тi волостi i якими - волостелинiв.
- Волiю, аби кожен iз вас, отримавши удiл, взяв на себе спорудження
вежi та острогу в тiм удiлi. Пам'ятайте, вам належатиме не лише стояти на
обводах - жити, отож зробiть усе, аби могли жити. Люду буде доста,
скористайтеся тим i зробiть для себе надiйнi твердi. А ще ось що вiзьмiть
на карб - аби волостi вашi справдi стали стiною супроти роме©в, не
обмежуйтесь спорудженням острогiв та веж, посадiть в удiлах сво©х люд
тиверський - челядь, поселян, ба навiть татей, коли вони вiдмовляться жити
з татьби. Ото буде ваша найнадiйнiша твердь.
- Славно! Мудро i славно!
Князь пiднiс руку i застерiг: вiн не все ще сказав.
- Хочу бачити вас сво ю надiйною опорою на обводах, а вiдтак - опорою
землi i столу. Тому й речу: iдiть i утверджуйтесь, будьте волостелинами i
заодно - во водами, кожен iз сво ю вежею i з сво ю дружиною. А коли
утвердитесь, тодi й запита мо роме©в: чому ходили на наш бiк i що шукали
на нашому боцi.
- Правду кажеш, княже! Най славиться Тивер i тиверська мiць на Дуна©!
- Хвала князю Тиверi! Слава i хвала!
Скiльки пили тi © ночi, стiльки й виголошували здравицi сво му
привiдцевi. Бо вдоволенi були тим, що почули, бо не сподiвалися почути
таке.
Навiть тодi, як ©хали наступного досвiтку на лови, позирали на свого
князя, мовби питаючи: "Чи правда то? Чи нам не приснилося сп'яна?" А Вепр
i вголос поцiкавився:
- Скiльком мислиш давати удiли, Волоте?
- Скiльки закладемо твердей, стiльки буде й удiлiв. - I вже перегодом
додав: - Для тих, що заслужать княжо© ласки опiсля, теж залишу.
- Розумiю. Ми першi, однак не останнi. Не осудиш, коли поцiкавлюсь?
- Кажи.
- Тiру ти за ким залиша ш?
- За собою.
- Тодi просив би надiлити менi землi, що прилягають до гирла Дунаю.
Волот пильно й вивчаюче глянув на нього.
- Чом так?
- Най i там будемо сусiдами.
Князь не поспiшав згоджуватися. Не тому, що мав iншi намiри (у нього
©х, правдиво кажучи, не було). Щось непевне, схоже на недовiру збудило
Вепрове тлумачення: "Най i там будемо сусiдами".
- Завваж, то небезпечне мiсце. Може, одне з найнебезпечнiших.
- Чи я належу до тих, що шукають безпеки? Зате зараз уже бачу, якi
перевiсища поставлю там на роме©в. Настане час - матиму у гирлi Дунаю сво
пристанище i сво© лодi© в пристанищi. А матиму лодi© - i роме©
присмирнiють. Побачимо тодi, хто в кого питатиме дозволу ходити по Дунаю.
Коли не береш гирло собi, вiддай менi. Чи когось другого знайдеш, щоб
зробив там те, що мислю i можу зробити я?
"Бистрий мiй во вода на мислi, нiчого не скажеш. Ось тiльки чи не
занадто далеко забiга ? А втiм, кого справдi поставлю у гирлi Дунаю, коли
не Вепра?"
XVII_
Усе, що слiд робити в Соколинiй Вежi, робить челядь, усе, за чим слiд
приглянути, нагляда хтось. Стара Доброгнiва бiльше з Богданком та з
турботами про Богданка. Навiть уночi не ма через те отроча спокою,
виходить на подвiр'я, ближче до сили небесно©, й молиться, звертаючись до
небес:
- На морi, на океанi, на островi на Буянi живуть-поживають три брати
вiтри.. Один - що полюбля гуляти в краях сiверських, другий - що в
схiдних, третiй - що в захiдних. Повiйте дужо, вiтри буйнi©, виймiть
печаль-тоску з серця отрочого, знiмiть з Богданкових очей
хворобу-золотавицю, злу полудницю. Чу те, вiтри буйнi! Повiйте дужо,
буряно i знiмiть! I тебе прошу, Зоря-Зорянице, мати наша вечiрняя, нiчна i
вранiшня. Як ти виводиш на небо сонце ясне , б' ш-побива ш, на смерть
вража ш мечами-самосiками морок нiчний, так само най буде вражена й
повержена хворiсть Богданкова. Будьте ж мо© слова твердiшi за камiнь,
гострiшi за меч-самосiк. Що задумано, те най станеться.
Доглядалася до небес i молилася, а помолившись, на всi чотири сторони
поклонилася i, вже розкланявшись, пiшла спати. Бо вдосвiта теж треба
встати й пiти нi свiт нi зоря до криницi, аби набрати в нiй непочато©
зоряно© водицi, - тi ©, що ©© з ночi нiхто не бовтав, що прийняла в себе i
посланi з неба роси, i передсвiтанковi тумани. Гляди, серед тих
дрiбен-крапель знайдеться бодай одна крапелиночка живо© води, то© само©,
що ©© ждуть - не дiждуться.
- Вставай, онучку, - лагiдно скаже, нагледiвши перегодом, як вiн
обмацу рученятами ложе, шукаючи свою доглядачку. - День надворi,
вмиватимемось та снiдатимемо.
- Я заспав, бабусю?
- Не так щоб, одначе вставай, бо треба вже звикати тобi вставати рано.
Скоро наш довгожданий день - свiтла п'ятниця. Того дня ма мо вдосвiта бути
надворi, зустрiчати царiвну Золоту Косу, Ненаглядну Красу.
Умивала Богданка старанно - i хлюпала в очi зоряною водицею, i
промивала ©х. А промиваючи, приказувала:
- Iшла баба з-за моря, несла повен кузов здоров'я. Комусь лишень
шматочок, нашому ж Богданковi весь кузовочок. Вода донизу, а ти, внучку,
рости доверху. Як iз личка стiка вода, так iз очей най спада полуда.
Внук слухав i слухався. Вже потiм, як посадила за стiл, запитав:
- Це вже одна седмиця залишилася до свiтло© п'ятницi?
- Ано, всього одна седмиця.
- Як шкода, що я не угледю царiвни.
- А може ж, i вгледиш, соколику. Прозрi ш i вгледиш.
- Коли б то. Знав би, то ранiш надивлявся. Вона, бабусю, буде в той
свiтлий день така, як завжди, чи не така?
- Ну що-бо ти! В цей день царiвна вийде геть оновленою.
- У морi-океанi оновиться?
- А де ж iще?
- Не втямлю щось, бабусю Доброгнiво. Ви ж казали, сонце щовечора
хова ться у морi-океанi й щоранку виходить звiдти помiтно пригашеним, нiби
оновленим.
- Казала, бо так i ; оновлю ться воно й щоденно. А все ж щоденне
оновлення - не те, що щорiчне. У свiтлу п'ятницю царiвна Золота Коса,
Ненаглядна Краса купа ться в першому позлюбному молоцi дощоносних дiв, а
то не те, що в звичайному. Чув, як гримить-гуркоче бог-громовик, коли
наста пора передлiтнього злюбу? То вiн шука в пiднебесних водах океану
котрусь iз сво©х обраниць. А знайти не завжди може. Тому й гнiва ться.
Носиться по небу й зирить-нагляда . Коли ж нагледить, як випiрне котрась
та зблисне на сонцi бiлими, нiби перла морськi, грудьми, i зовсiм шаленi ,
бурею женеться за тою хмарою-дiвою, а наздогнавши, затиска ©© в сво©х
вогненних обiймах, пронизу блискавицею. Отодi й бурлить-клекоче в морi
перше позлюбне молоко. Оновлю ться в ньому, викупуючись, морська царiвна,
ста його i для оновлення матерi-землi. Ачей бачив же, як засiва ниви
дощ? То теж, щоб знав, плодоносне сiм'я злюбного днання бога-громовика з
повногрудими дiвами пiднебесся. Дощi тi, надто раннi, змивають снiги, а з
снiгами й бруд, зцiлюють землю пiсля люто© зими i, зцiлюючи, повертають ©©
до життя.
- Зцiлюють, кажете? То дощi i жива вода пiднебесся?
- Цiлюща, внучку. Всього лиш цiлюща. Жива на островi Буянi. Щоправда, i
вона випада з дощами. Ти тiльки не печалься, коли прозрi ш не одразу.
Здебiльше бува так, що живою водою тричi треба бризнути у вiчi, аби вони
знов стали видющими.
- Йой, так довго доведеться ждати?
- Може, одразу прозрi ш, а може, й нi. Будь терпеливий, внучку. Треба,
що вдi ш. За терпiння боги й посилають благодать свою. Княжич Яровит не те
терпiв, прокладаючи стезю до сво © обраницi, а таки витерпiв i проклав.
- Яровит? Це ж хто такий, бабуню? Звiдки вiн?
- З вiкiв, соколику, з сиво© давнини. А жив неподалiк вiд нас, пiд
горами Карпатськими. Коли - достеменно нiхто уже й не зна . Одне
залишилось у пам'ятi людськiй: витязем був непереможним i доброликим на
все пiдгiр'я. Сам, без дружини, виходив супроти чужо© ратi й рубав ©©
мечем-самосiком доти, доки не стиналася й не показувала хребти. А ще
правду ставив над усе. Невинного не кривдив, убогого не обминав. Орав
землю, дiяв лови, оседок змурував над рiчкою Прутом. Так i жив би, мабуть,
на радiсть батька-матерi, люду довкружнього, коли б не заговорила в ньому
Лада та не повела назустрiч тiй, що ждала-виглядала його, свого судженого.
Княжич i до того не раз бував у горах та долах землi сво ©, коли -
дiючи лови, коли - з цiкавостi. А ще виходив на обводи, як люд сурмив
тривогу: "Вставай, Яровите, поспiшай, Яровите! Татi iдуть на нас iз
чужкраю!" Того ж дня, як заговорила в ньому Лада, вибрався аж у бескиди.
Чому, сам не знав. Побачив, якi крутi, i взяв собi до тями: "Ану ж, чи
здолаю?" I що вище збирався, то зухвалiшим було воно, бажання здолати
узвишшя. А вже як вибрався на бескид-перевал та глянув по той бiк
перевалу, не втримався вiд спокуси спуститися в дiл, поглянути та
довiдатись, хто i як живе там, за крутими горами.
На нього не звертали уваги, аж поки не доправився до острогу
волостелина загiр'я та не освiдчився:
- Я княжич Яровит з-над Пруту. Хочу бачитися з господарем острога г
волостелином краю.
Тодi подивувалися й заметушились.
Яровит? Той, про якого йде свiтом слава як про диво-витязя, що
сам-самiсiнький виходить супроти ратi й перемага ?
Бачив, перестраханi вкрай, i не тiльки челядники. В теремi волостелина
теж дивилися на нього налякано. Те й робили, що питалися: як се вiн
перебрався через такi гори? Чи то можна перебратися, та ще з конем?
А поки мiж княжичем Яровитом та володарем загiр'я велася така-сяка
бесiда, через стiну, в сусiднiй iз гридницею свiтлицi стояла перед матiр'ю
зболена сум'яттям та нiяковiстю донька волостелинова й не знала, що казати
допитливiй мамi.
- Ти слаба? - питалася мати. - Тобi зле?
- Так, мамцю. Зле i дуже. Одначе не тому, що слаба.
- То чому ж?
Ховалася зi сво ю гризотою i ще бiльше страждала.
- Там... - одважилася зрештою i спаленiла до краю. - Там, у вiтця,
сидить витязь, угодний серцю мо му, той, що бачився давно i в снi, i
наяву.
- Иой, Живо! Що я чую вiд тебе?
- Мамцю моя! - простогнала дiвчина i впала на колiна. - Мамцю добра та
золотенька! Не гнiвайтесь на мене i не карайте мене. Бо то нiчого вже не
допоможе. Лiпше зробiть так, аби витязь цей лишився у нас до ночi, i нiч,
i потiм, аж доки не скажу йому те, чим горю. Бо коли мамця не знайдуть
способу лишити його в нашiм острозi, то отам, у вирi рiчки, знайдуть свою
доню.
Господиня i налякана, i стривожена не менше, нiж ©© Жива. Та де така
мати, котра була б ворогом сво©й дитинi? I пiшла до гридницi, i заговорила
гостя. А говорячи, сама впевнилася: таких парованих, як цей витязь та ©©
доня, в усьому свiтi не знайти. Вони, мов двi квiтки в саду цар-дiви, буде
згуба i згуба велика, коли не докладе зусиль, аби зiйшлись i порозумiлися.
I сокорила коло гостя, i до столу запрошувала. Коли ж зголосився
пообiдати, не забарилася накрити стiл, покликала на трапезу мужiв острога,
родину свою i серед усiх - приворожену чужинцем Живу.
Там вiн i побачив ©© вперше, а вже як побачив, та заговорив, та
впевнився бесiдуючи: ось хто кликав його через бескиди, не став зволiкати,
там таки, за трапезою, й сказав дiвчинi, що не може повертатися за гори
без не©.
"Я ладна, витязю, наректися тво ю жоною, - одповiла йому Жива, - одначе
ставлю й свою умову: зроби так, аби могла ©здити через гори до тата-мами в
гостi".
На все зголошувався i все обiцяв. Та й чом не обiцяти? Земля його хоч i
за горами, та не за далекими. По цей бiк бескидiв вiтець Живин збере люд
та вирiвня путь до самого хребта, по той - зробить те саме його,
Яровитiв, вiтець. А з перевалом i сам упора ться. Що йому, витязю при
молодостi та силi? Чи не зрушить камiння, чи не зрiвня гору?
Так гадалося, та не так сталося. Як завершував уже рiвняти через
бескиди путь, вiдчув неабияку спрагу. А що неподалiк - чутно було ---
шумiв, зманюючи прохолодою, потiк, то й не вiдкладав бажання надалi, пiшов
напитись. Довго i смачно пив, i тiльки тодi вже, як утолив спрагу, сiв на
коня й погнав його до батьково© та материно© домiвки над Прутом. Не
почував якихось одмiн у собi, через те нiчого й не помiчав за собою. А
пiд'©хав до вiтцево© оселi, постукав у ворота - й змушений був загадатися:
його не пустили до двору.
"Хто ти?" - запитали через вiконце.
"Чи не бачите, хто? Яровит".
" дь далi, чоловiче, коли вида ш себе за Яровита. Наш Яровит - молодець
iз молодцiв, а ти, не проти ночi кажучи, зловiщий iз пущi i старець пiд
сто лiт".
"Що ти верзеш? - гнiвався на челядника. - Поклич князя, коли тобi
зловiщi сняться".
"Нема потреби кликати".
"А я велю: поклич!" - гримнув булавою у ворота.
Челядник послухавсь-таки, подався до господи, а звiдти появився
перегодом у парi з князем-вiтцем. "Голос нiби Яровитiв, - казав,
чимчикуючи позаду, - а личина - страшно й казати, яка".
Князь теж прочинив спершу вiконце й подивився через нього, а
подивившись, як i челядник, запитав у Яровита, хто вiн, чого хоче.
"Ви що, отче, - хотiв обуритися Яровит, а видав iз серця жалiсть. -
Жарту те зi мною чи уроки взяли вас тут усiх? Кажу ж, Яровит я, син ваш!"
Старий причинив вiконце, чути, гомонить iз челядником: "Не лише голос,
кiнь теж Яровитiв. А в сiдлi чужа й страшна людина. Що ж робити? Боги
свiтлi та боги яснi, порадьте, що робити?"
I думав довше, нiж слiд, i вагався бiльше, нiж личило б князевi, а
повагавшись, сказав: "Переночуй, муже, десь-iнде. До нас при©деш завтра,
як буде день".
"Чи ж зараз така вже нiч!" - хотiв крикнути, та не крикнув, боляче
стало йому, i так дуже, що й голос втратив.
Потирлувався пiд воротами й повернув коня до лiсу. Там було ©хн тирло,
а при тирлi халупа для челядi, що ходила лiтньо© пори за товаром. У тiй
халупi й заночу .
I ходив на мiсцi сво © вигнансько© ночiвлi, i думав, i близький до
вiдчаю був, думаючи. Чи то ж можливо таке: рiдний отець не признав, до
оселi не зважився пустити на нiч. Що ж сталося? "Не лише голос, кiнь теж
Яровитiв, - казав челядниковi, - а в сiдлi чужа й страшна людина". Невже
то правда? Невже його одмiнив хтось?
Обмацав себе раз, обмацав вдруге й закляк: у нього таки не його вид. I
сплюснутий, i порiзаний глибокими зморшками-борознами.. Далебi, й справдi
схожий на того, що в пущi.
Як же це сталося? Чия зла сила захотiла стати ©м iз Живою на перепуттi?
Вибiг надвiр, пiд мiсяць та зорi, хотiв було сiсти на коня, та одразу ж
i стримав себе. Куди подасться? Що вдi ? Хто призна його тепер, коли
рiдний отець не признав? Лиша ться взяти себе в руки й ждати дня, а вдень
i сам перекона ться, що сталося.
Про сон годi було й думати. Лежав, уткнувшись спотвореним видом у сiно,
i мучився, перекидався горiлиць i знову мучився. I так до свiтання. А на