Мiщенко Д.. Синьоока Тивер

Поки дiвчата, що супроводжують заквiтчану Весну, спiвають "дай нам жита i
пшеницi, в огородi сiножатi ", Весна встига роздати дарунки, запрошу
поселян до яств, виставлених на бiлому полотнi. Там хлiб i печеня,
пироги i набiл, мед бджолиний i корчаги з хмiльним. А ще - вепрятина,
лосятина, засмаженi тетеруки. Вистачить усiм i на всю нiч. Першi, як i
годиться, сiдають до яств мужi та молодицi. м не гоже починати свято з
танку - танцюватимуть тодi, як захмелiють. Тож i не ухиляються вiд яств та
братниць, i частуються, i здравицi виголошують на честь матерi-весни,
всеблаго© Лади, богинi злюбу та перелюбу. Ано, i перелюбу. Бо серед мужiв
Випалу немало таких, що прийшли святкувати з одними, а частуються з
iншими, - тими, кого хотiла б воля, та не судила доля. Бо де ж тодi й
угомонити ©©, змiю-присуху, коли не на святi Ярила?
А вогнища горять - не згасають, пiдносяться ввись, ширяться долом. I
пiсня не стиха , i гомiн iде та йде лiсом-дiбровою, полем-перелогом i
полем-випалом. Вiд весi до весi, од краю й до краю, на весь слов'янський
свiт.
Розлилися води на чотири броди,
Ой дiвки, Весна красна, зiлля зелененьке, -
чути вiд гурту пiснярiв, а десь в iншiм кiнцi велелюддя злiта ще
голоснiше i бадьорiше.
- У гори-дуба! Ходiмте гуляти в гори-дуба!
I клич той не лиша ться голосом волаючого в пустелi. Молодцi вихоплюють
iз гурту сво©х обраниць й спонукають ©х, веселих, розпалених хмелем чи
тiльки iгрищами, туди, де рихту ться вервечка охочих. Стають парами, ждуть
- не дiждуться, коли урядник вилама палицю й покличе мiрятися: кому у
парi стояти, кому пару шукати. Миловидка з Божейком як молодшi не
тиснулись уперед, бо нi один нi друга не гуляли ще в гори-дуба й не
знають, що та як. Коли почнеться гра, мають приглянутися, стоячи позад
iнших, а тодi вже й робити те, що iншi.
- А ти, Божейку, чого гнешся? - примiтив його i покликав
Мстивой-урядник. - Ходи та мiряйся, коли не хочеш бути тим, що горить.
Палицю вiн вирiзав довгу, i тим, що мiряються, доводиться тягнутись
часом, аби дотягтися до верху. То вже привiд для чергових кпинiв та
дотепiв. Ну, а де привiд, там регiт серед парубоцтва, захист-благання
серед дiвок.
- Не все те велике, що вельми високе.
- Хiба?
- А так. Казав один: високий до неба, та не вельми треба.
- Не один, а одна. Ти це хотiла сказати?
- Може, й це. Чом нi?
Та ось серед усiх, що мiрялися, знайшовся й такий, кому випало горiти.
Молодь знову стала парами, жде, затамувавши вiддих. А парубок-невдаха не
пода виду, що невдоволений: ходить перед усiма гоголем i, жартуючи,
бадьориться, зрештою ста на визначене йому мiсце i, взявшись у боки,
кричить що сили:
- Горю, горю, дуб!
- Iз яких яруг?
- Iз випальських!
- Чого ж ти гориш?
- Красно© дiвицi хочу!
- Яко©?
- Тебе молодо©!
Молодець i дiвчина, що стояли першими, зриваються з мiсця й бiжать
кожне сво ю стороною в кiнець вилаштуваних парами. Той, що горiв, норовить
наздогнати дiвчину-утiкачку i вхопити ©© до того, як опиниться позад усiх
i вiзьметься зi сво©м обранцем за руки. Та не на ту натрапив. Дiвчина
бiгла хутчiш i таки встигла стати на безпечне мiсце.
Гра повторю ться. I раз отак, i вдруге, аж поки котрась iз дiвок не
загаялась-таки i не опинилася в обiймах того, що горить бажанням злюбу.
Вереск поступа ться мiсцем смiховi, такому дружному i такому втiшному,
щотi, бiля яств, уклякають на мить, нiби питаються: "Що там?" Проте тiльки
на мить. У них своя бесiда i свiй смiх. I iгрища сво©. Той леститься до
сусiдки, той спою сусiда, аби упився та злiг мерщiй, третiй пiдозрю щось
за жоною i хмуриться або бере, мов татя на татьбi, за руку й каже: "Не
в'язни до того бовдура, бо заробиш по писку".
А все ж найбiльше таких, що радiють святу, липнуть-голубляться одне з
одним на цiм велелюднiм святi i тiшаться, що вони щасливо по днанi Ладою,
що ©м, людоньки гожi, за що дякувати Ладi. Бо живуть одною думкою,
смiються одним смiхом i певнi, усi втiшенi сьогоднi величним iз величних
свят.
А нiч виснула та й виснула над землею Тиверською, над бурхливим i
швидкоплинним Днiстром. Пахнув передлiтнiми пахощами лiс, пахнуло поле,
дихала розбуджена до життя земля. I нiхто не помiтив, будучи спо ний тими
пахощами, святковими помислами та бажаннями, що поки ©хнi свiтлi та яснi
боги спочивають чи омиваються десь за морями-океанами, на землi Тиверськiй
дi iнша сила - Чорнобог. I дi пiдступно. Десь аж звiдтам, iз чужкраю,
наслала вона в цю землю татей при повнiй бронi, а тi, знаючи звича©
сусiдiв, ©хнi спо нi нинi добром i нацiленi на добро серця, не забарились
пiдкрастися до Випалу й обступити як городище, так i умиротворену святом
та святковiстю випальську юнь, що гуляла поза городищем.
Першими нагледiли татей тi, що пiшли вiд вогнищ й ута мничилися далi
вiд людей, та не одразу второпали, хто то i що то. Коли ж второпали та
сполошилися, пiзно було застерiгати. Та й хто почув би ©хнi застереження,
коли у полi за Випалом злiтав i виснув при лiсi веселий молодечий гомiн, а
ще веселiший смiх, рвалася пiд склепiння неба й виляскувала в небi
безжурна людська радiсть. Тодi аж спинилися випальцi й принишкли враженi,
як обступили пригорок i ©х на пригорку кiннi татi з чужкраю й звелiли
скорити перейнятi святковим настро м серця, а руки подати до пут i вериг.
- Не пiддаваймось! - перший опам'ятався i крикнув на повнi груди
Мстивой. - Молодцi, мужi! Берiть дрюки i захищайтеся!
Зчинився крик, галас, такий зичний i такий розпачливий, що, мабуть, не
тiльки Випал, свiт почув його i пробудився вiд нього. Котрийсь iз мужiв чи
молодцiв хапав дрюка й ставав супроти татей iз дрюком, котрийсь повелiвав
дiвкам та молодицям ховатися за мужiв i не заважати. Та що дрюк супроти
стрiли та меча i що вiдчай супроти ратно© сили? Хтось справдi люто боронив
себе, ладо сво , комусь пощастило скористатися тi ю борнею й вислизнути з
гурту приречених за спини нападникiв чи пробитися крiзь лави нападникiв.
Одначе таких було небагато, та й не всiх рятувала темрява. Один затихав,
стиснутий за горло петлею, iнший - вiд несхибного удару стрiли чи й меча.



VI_

Гiнцi прибували та й прибували до Черна, i всi з пониззя.
- Бiда, княже! - волали. - Роме© вторглися в Тиверську землю. Налiтають
коршаками й палять оседки, людей, товар беруть у полон!
Вiрити не хотiлося, а вiрити мусив. Це ж не один i не два прибiгли й
нагнали страху. Он скiльки ©х, вiсникiв печалi. А проте чого бiжать тiльки
з ближнiх весей, городищ i все випадковi, тi, що втекли вiд нападникiв? Де
ж вiстi i вiсники з обводiв землi Тиверсько©, вiд тих, що мали б прибути
першими й сказати, якi роме©, скiльки роме©в? Тiльки ласi на поживу татi
чи палатiйське вiйсько iмператора?
Ширити, не розiбравшись, цi тривожнi вiстi не випадало, проте й не
ширити ©х не мiг. Давно дав вижу по окрузi димом, поскакали й гiнцi. Тим
весям, що горнуться до городка Дикушi, велено зiбратися в тисячi i йти
серединою землi на пониззя, тим, що стоять ближче до Пруту, сказано те
саме, хiба з тi ю одмiною, що йти мають вздовж Пруту. Тисяцькi знають,
чому так: одне, щоб не розминутися з супостатом i не дати йому проникнути
на сiвер непомiченим, а друге - аби самим не опинитися в тенетах. То вже
там, у Подунав'©, зiйдуться, коли буде така потреба, i дiятимуть купно.
Поки що мають бути обачними i дуже.
З одним вагався i не вiдав, як вдiяти: слати вже гiнця до князя Добрита
яко старшого в землi Трояновiй, звiдомляти його про цю оказiю а чи
утриматися з сво©м посланням. А сусiди, хоча б i уличi? Певно ж, мають
знати, що сталося. Вони поруч, це лихо не тiльки тиверськi, i ©хнi оседки
може зачепити сво©м чорним крилом.
Так, уличi мають знати i негайно, тим паче, що це найпростiше - пошле
гiнця за Днiстер, та й по всьому, далi самi понесуть вiсть вiд одно© весi
до iншо©. А з гiнцем до князя Добрита зачека . До Волина й дулiбiв тодi
лиш удасться, як напевно знатиме: це не татьба, це - вiйна.
Конi давно засiдланi, i во© при бронi. Он скiльки зiбралося ©х. А то ж
тiльки з острога. З ближнiх околiй ще не прибули, з околiй буде ©х та й
буде.
Поки збираються за стiнами, на торжищi-мiстi, поки лаштуються в сотнi,
а сотнi - в свою тисячу, князь Волот кличе во воду, мужiв ратних та
думаючих на раду.
- Мо мiсце в походi, - почав стишено, однак доволi твердо. - Черн наш
стольний лишаю на во воду Вепра. Пильнуйте i дуже. Роме© - пiдступнi
супостати, можуть зата©тися в дебрях чи яругах i з'явитися пiд стiнами
тодi, коли рать пiде в Подунав'я. Отож залоги не послаблюю. Запрiть
ворота, наносiть на заборола камiння, наготуйте смоловарнi й будьте
завжди, кожно© митi готовi до оборони.
- За Черн не печалься, княже, - поспiшив запевнити Вепр. - Залога
вволить твою волю i, коли треба буде, висто©ть будь-що.
Пiдстав для сумнiвiв у князя, признатися, не було. Бо добре знав: Вепр
слiв на вiтер не кида . Та й во вода з нього неабиякий. I на розум
гострий, i на руку твердий, i в сiчу не завага ться пiти першим. Через те
полишив раду мужiв i швидко забув про не©. Клопотався iншим: що жде ©х у
Подунав'©? Путь торована i знана, не так уже й давно ходили туди походом
ратним - i на Дунай, i за Дунай. Однак тодi йшли i не розглядалися, знали:
довкруж свiй люд i своя земля. Тепер не те. Роме©, пограбувавши весi та
городища, могли не пiти за Дунай, гляди, переправили полон та й зата©лися
в нетрях незайманщини, ждуть, поки пiде на низ тиверськс ополчення й
вiдкри ©м путь для грабунку в сiверських волостях. Ймовiрностей у
помислах цих мало, а все ж князь обережний i дуже. Йшов i розглядався,
посилав по праву i по лiву руч вiд путi звiдунiв. Це уповiльнювало ходу
його тисяч, зате напевно знав, що зробили роме© обабiч путi, по якiй iде
вiн сам, те роблять i на путях, що йдуть вiд Дикушi, ближче до Пруту.
- За поприще вiд нас, - доповiли звiдуни, - спалено городище. Тi, що
лишилися в ньому, кажуть, палили минуло© ночi.
- Там хтось?
- Так. Бiльше старi, дiти та ще тi, кому пощастило проскочити в лiс i
сховатися в лiсi.
- Ведiть туди. Хочу погомонiти з такими, що бачили татей.
Городище було не таке вже и велике, а залишилося вiд нього ще менше -
всього лиш тi кiлька хиж, що стояли осторонь i не стали здобиччю вогню.
Бiльше люди впадали в око, анiж ©хнi оселi.
- Як iменувалося городище? - запитав князь, над©хавши.
- Випал, достойний.
Воiстину випал, самi головешки лишилися та порубанi тiла тих, що
боронили дiтей сво©х, оселi. Певно, не раз уже горiло це городище, коли
назвали так - Випал. А хiба нi? Кого тiльки не було тут, у Придунав'©, чи©
дороги-путi не пролягали через землю Тиверську. I всiм хотiлося погрiти
руки на пожарищах. Римляни приходили - грiли, готи iшли - теж грiли. А що
вже казати про роме©в?
Поселяни не клопоталися оселями. Тинялися мiж згарищ, шукали забитих i
зносили ©х докупи. Iншi збирали на подвiр'ях недогорiлi латвини, кнеси-те,
що лишилося вiд споруд, i теж зносили та складали так, аби добре горiли.
На тi недопалки кластимуть, певно, i вiддаватимуть вогню тiла забитих.
- Хто бачив татей? Чи можете сказати напевно: хто вони?
- Усi бачили. То - роме©.
- I це правда?
- Правдивiше не може бути. Коли не вiриш, можеш над'©хати та поглянути:
лежать отамечки, на пригорку, де гуляли звечора дiвки та молодцi.
х було п'ятеро. По бронi, лику видно: таки роме© i таки во©. Як же це
розумiти? Мiж ромеями i антами укладено мир, iмператор давав, замирюючись,
роту: нiколи не переступати Дунай, жити, як подоба сусiдам. Уся бiда в
тiм, що того iмператора нема вже на ромейськiм столi, iнший править
iмперi ю. А певно, так.
Полон настигли тодi вже, як на цiм боцi лишалися тiльки рештки його.
дина втiха - роме©, що прикривали переправу, не переправилися на свiй
бiк: або полягли в сiчi, абовзятi в полон. А то добра пучка перцю на понюх
ромейському iмператоровi Юстинiану. Пiднесуть i скажуть: "Видiв, хто ходив
у Тивер, плюндрував землю, чинив розбiй i глум? Не якiсь там татi, що ©х
та й по обидва боки Дунаю, во© з когорти намiсника твого - Хiльбудiя".
Пiти за Дунай князь Тиверi не зважився. Вiн належав до обачних i тому
вчинив обачнiше: послав гiнцiв у Волин, а сам став iз ополченням та
молодшою дружиною по Дуна вi. Бо так гадав собi: роме© сво взяли i вдруге
не сунуться.. Поки гiнцi гнатимуть коней до Волина, поки князь Добрит
надума ться i зважиться на щось, скориста ться присутнiстю ополчення i
вiдбуду чи заново спорудить людовi весi, а десь - i городища. В гнiвi на
роме©в виколисав у собi рiшенець: далi не можна лишати полуденнi обводи
землi Тиверсько© такими, як були; настав час споруджувати при Дуна©
сторожовi вежi, а то й не вежi, - такi, як у роме©в, твердi. Заслонити
ними землю, може, й не заслонить, а затримати просування супостатiв вони
все ж будуть спроможнi i знак землi Тиверськiй подадуть вчасно. А то -
половина дiла.
Руйнацi© завдано велико©, проте не все стало поживою вогню та приманкою
розбою. У тих, котрi сидiли ближче до Дунаю весями та городищами,
знайшлися сокири, не бракувало у Придунав'© й лiсу. А люду, коней було та
й було. Тож i закипiла робота в руках звиклих до не© поселян, а де
почува ться робота, росте з землi i зводиться над землею витвiр рук
людських, там вляга ться й бiль, приходить бодай якась розрада.
Посланi до князя Добрита гiнцi повернулися пiд кiнець друго© седмицi. А
вслiд за ними прибули й дулiбськi тисячi, очоленi во водою Старком, тим
самим Старком, котрий у тамтешнiм походi на роме©в порятував несподiваним
ратним вивертнем всiх антiв i став вiдтодi першим мужем при князi Добритi.
То була радiсть i втiха. А ще знамення: князь Добрит не легковажить
тим, що спiткало Тивср, вiн да ©й надiйну i достойну помiч. Та чи не
найбiльше потiшили князя Волота (коли казати правду, i здивували)
надiсланi Добритом разом iз Старком та його тисячами сли. Чомусь не
подумав, геть iз виду випустив, що з ромеями i з Юстинiаном, котрий сто©ть
на чолi роме©в, можна стинатися i в такий спосiб. А Добрит на це чи не
найбiльше упова . Ано, чи не найбiльше, бо звелiв очолити сольство самому
Iдаричу, мужу думаючому iз думаючих, знаному в землi Трояновiй та й за ©©
обводами не лише величавiстю виду, а й умiнням баяти людей красним словом,
лишатися супокiйним iз супокiйних навiть у найлютiшiй круговертi людських
пристрастей.
- Княже, - сказали сли, сiвши у Волотовiм наметi. - Рада старiйшин i
князь землi Дулiбсько© просили тебе вгамувати гнiв, спричинений розбо м, i
не дати гординi мужа ратного взяти гору над здоровим глуздом мужа
думаючого. Настане час, поквита шся з ромеями за вчинене. А поки що
наступи на власний бiль i примусь мовчати. Во©в, що прийшли зi Старком, i
во©в, що пiд тво ю рукою, велено тримати при Дунаю i являти раз по раз
на очi ромеям, аби не так безпечно спали. Орудуватиме ними Старк. Ти ж,
яко скривджений, iдеш iз нами, антськими слами, до роме©в i висловлю ш
самому iмператоровi гнiв за розбiй, за порушення дано© на хрестi роти. Вiд
того, що скаже iмператор, i залежатиме, як дiяти нам.
Волот не роздумував довго, одразу ж i доволi впевнено сказав: "Най буде
так". Лише пiзнiше, як заговорили про путь, якою хочуть правитись,
насторожився i зваживсь заперечити.
- А коли вторгнення - дiло рук когось iз привiдцiв ромейських когорт,
що квартирують у Скiфi©, Нижнiй Мiзi© чи Фракi©? Вони ж усе зроблять, аби
сольство наше не потрапило до iмператора.
- Нас охороня княжий знак.
- Що знак для татей? - обурювався князь Волот. - Хто почав iз татьби,
той татьбою i завершить. Раджу правитися до Константинополя не сухопуттю -
морем.
Iдарич завагався.
- А князь тиверцiв ма чим правитися таким морем?
- Яким це таким?
- Ну, i широким, i глибоким, i бурхливим.
- Море море, по пояс нiде не буде. А правитися знайдеться на чому.
Мужi переглянулися мiж собою, зрештою обмiнялися словом-другим та на
тому й стали. Пливти не обов'язково сьогоднi. Поки доберуться до Черна,
поки налаштуються в путь - теплiнь i зовсiм запану в землi Тиверськiй,
скресне й спливе до моря лiд. А ©м аби льоду не було на Днiстрi, у морi
його i поготiв не буде.
Усi приготування до походу переклав у Чернi на кормчого та стольника.
Один спiшно лаштував лодiю, другий - подарунки для iмператора та
iмператрицi, для тих, через кого треба буде добитися побачення з
iмператором. Сам же Волот клопотався тим часом поселянами, що лишилися без
крiвлi: слав гiнцiв до старiйшин общин з речницями вiд себе, старався
витлумачити як мужам сво©м, так i старiйшинам, що заподiяне пониззю лихо
лихом усi © землi; отож хай не зволiкають i не вiдпираються тим, що ©м,
сiверянам, вистача свого клопоту: на поле прийшла передлiтня теплiнь, а з
теплiнню ролейнi турботи. Повиннiсть ця стосу ться всiх, ©© мусить
виконати кожен.
Знав: тиверський люд щирий серцем i на клич його вiдгукнеться дружно. А
все ж клопотався, не присiдав удень, не мав перепочинку й поночi.
- Ти йдеш до роме©в? - зустрiла якось i неприховано тривожно глянула на
свого мужа i князя Малка.
- Нiби не чула?
- Чула, та не вiд тебе.
Дивився на не© i мовчав. Чи то ж справдi так? Всiм, виходить, казав,
куди правиться, чого правиться, а ©й - нi?
- Маю йти, Малко, - мовив вибачливо i неприховано чуло. - Великого лиха
завдали нам роме© i ще бiльшого завдадуть, коли не пiду iз сольством до
iмператора.
Слухала уважно i думио, ба навiть спiвчутливо. Зрештою зiтхнула важко i
прихилилася до плеча.
- Най помагають тобi боги у заходах тво©х. Коли ж вируша ш? - пiдвела
голову.
- Як тiльки лодiя стане пiд вiтрило.
Знову зiтхнула i вже потiм мовила:
- Хоч це© ночi прийди та спочинь перед плаванням. I мо му серцю полиш
бодай якусь сподiванку, а з сподiванкою - спокiй.
Не втрималась-таки, поскаржилася. Воно, коли по щиростi, то скаржитися
©й на що. Не княжi турботи змушують Волота забувати, в теремi Малка чи
нема Малки. Холодний вiн до сво © жони i давно, зда ться, з тих самих
лiт, як почала винагороджувати дiвками. В молодi лiта, щоправда, тiльки
кривився, ковтаючи ©© кислицi, та хмурився по кiлька седмиць. З часом все
ж одходив серцем, пригортав Малку i вiрив: вони молодi, матимуть ще i
дiвок, i молодцiв, тих синiв-соколiв, що стануть пiдпорою вiтцевi-князю, а
тим уже й землi, що пiд рукою князя. А то ж як! Удiл князiв - бранi iз
супостатом, походи й сiчi, коли не постiйнi, то вельми частi. Чи один
Богданко може бути надiйною пiдпорою в тих сiчах? Що коли один iз них -
вiтець чи син - поляже на полi бранi? А то й обидва!
Волiв не думати про те, зректись невтiшних думок i забутися, а щоб
забутись, силився вiрити в Малку i шукав утiхи бiля Малки. Коли ж сталося
так, що бабка-повитуха ледве одволодала ©© пiсля родiв найменшо© -
Миланки, а одволодавши зiзналася: княгиня не годна вже родити, вiдчув, як
холод поповз до серця змi ю i звив собi там надiйне кубло Зна : Малка не
винна в тiм, що сталося, а утiшити себе всього лиш ©© неповиннiстю, як i
обов'язком мужа перед жоною, розумiнням, що як би там не було, вона - мати
його дiтей, не може.
- Це© ночi прийду, Малко, - пообiцяв. - Неодмiнно. Бо там уже пiдемо, i
хто зна , коли повернуся до Черна. Путь далека i нелегка, сама бачиш -
морем збира мося йти... Черн полишаю на Вепра, - додав довiрливо, - а
вогнище - на тебе.
Аж засвiтилася на виду. I сльози-росинки засяяли в очах.
- Спаси бiг, - сказала й поклала Волотовi на серце руку - Дiтьми i
вогнищем не печалься, я дам ©м раду та й лад. Аби тiльки з тобою все
гаразд було. Чу ш, муже мiй, аби усе гаразд.



VII_

Останнiм пристанищем у Тиверськiй землi стала для сольства давня
грецька колонiя Тiра. Вiд грекiв лишилися тут всього лиш кам'янi плити з
написами про ©хн давн , як свiт життя-буття, в цiм кра© та мурованi з
каменю пiдклiтi, в якi зсипали свого часу придбаний у Скiфi© хлiб i
тримали до початку навiгацi© на Понтi Евксiнському та в лиманах Понта
Евксiнського, а то й до того часу, коли в метрополi© пiдiймалася на хлiб
потрiбна колонiстам цiна. Все iнше зруйнував час та численнi вторгнеиня.
На мiсцi старо© Тiри, власне, поблизу не©, стояла тепер невелика вежиця, а
у вежицi - митниця для заморських гостей, котрi правилися у слов'янськi
землi з товарами, споруди для залоги, що стерегла обводи Тиверсько© землi,
а заодно i митницю, за©жджий двiр iз ложницями для iменитих гостей.
Нинi в ложницях припахувало невивiтреною пiсля зими цвiллю. Отож
доглядачi, завваживши, хто i з яким намiром пристав до ©хнього берега,
поспiшили роздмухати вогнив ои пустити в оселi гарячий дух, охоронець
добра та спокою серед тих, що оселилися.
Лиман не встиг ще позбутися криги, принаймнi скрiзь, i кормчий порадив
слам заждати день-другий, поки подме сiверко. Той швидко подробить кригу й
очистить морську просторiнь для плавання. Вiн не набагато й помилився.
Десь на третю добу, пiд нiч уже, з полуночних кра©в подув потужний
вiтрюган. Лиман забрижiв, згодом знялися пiнявiхвилi, i плавання знову
довелося вiдкласти: за такого вiтру (хай i попутного) ризиковане виходити
у вiдкрите море, та ще на не вельми надiйнiй лодi©. I вiтрило може
зiрвати, потрощити крiплення i лодiю накрити крутою хвилею.
А мати-природа не зважала вже анi на присутнiсть криги на берегах
Днiстра та лиману, анi на зимнi вiтри з полуночного краю. Iшла по землi й
засiвала ©© теплом, зелен зiллям, а ще - пташиним спiвом. Такий вiн
голосний i такий знадливий був, той спiв величавий, нiби зумисне чарував
сво©ми знадами й казав голосом знад: не поспiшайте, люди, потiштесь
теплiнню, тим, що народжу ться з кожною миттю на землi. Присяйбiг, таке не
скрiзь i не завжди угледите.
Може, й не хотiли б сли пiддатися спокусам, що чарували ©х на берегах
Днiстра, та мусили: вiтер дув день, дув другий, дув i третiй. Лише вночi з
третього на четвертий стишився й дозволив кормчому сказати всiм: "Пора"..
З Тiри вийшли не вельми рано i, здавалось, за цiлковито© тишi. А
опинилися в лиманi, подивувалися одмiнi: вiтер коли й стихав, то всього
лиш на нiч. З настанням тепла знову свiжiшав. Не так щоб дуже, однак i не
попускав вiтрила, напинав та й напинав ©х.
Дулiби радiли. "Гля, - казали один одному, - як весело бiжить лодiя.
Коли так i далi правитимемося, за три-чотири доби в Константинополi
будемо".
Кормчий лиш осмiхнувся на те.
"Вйдемо в море, - гадав собi"- побачите, як правитись з ним".
I мовби наврочив. Як тiльки поминули пересип, вiтер вiдчутно натужнiш
вдарив у вiтрило, примусив порипувати снастi. Хвилi, щоправда, до якогось
часу були такi, як i в лиманi, - невисокi i згладженi, проте лише до
певного часу.
- Оце i вже море?
- Воно, достойний. Завваж, берег лишень позаду. Попереду вода та й
вода.
- А ми не зблудимося на сiй водi? - поцiкавився Iдарич.
За лодочних вiдповiв князь Волот:
- Кормчий Домовит не вперше ходить морем. Вдень постара ться триматися
берега, вночi - зорi путеводно©.
Обiцяного берега не було та й не було. Десь аж пополуднi об'явився вiн
праворуч. Принишклi з якогось часу дулiби пожвавiшали, стали гадати, де
вони зараз. Бо не лише князь Волот, серед дулiбiв теж були такi, що ходили
за iмператора Юстина на роме©в, змiряли з сiвера до полудня Скiфiю, Нижню
Мiзiю i тiльки в горах були затиснутi Германом та його комесами. Анти во©
мiцнi i мужнi. Тож билися, доки була сила в руках. Та що могли вдiяти,
коли наскочила коса на камiнь? Добре вже те, що вихопилися якось iз
тiснини та вiдiйшли з рештками тисяч за Дунай.
Пригадували старшi. Молодшi слухали, розпустивши вуха, й не помiчали
вже, здавалось, яке за лодi ю море, як далеко ©м до берега. Та то тiльки
здавалося. Море що ближче до берега, то вiдчутнiше розгойдувалося й
кипiло, а розгойдане море не могло не нагадувати про берег.
- Княже,-пiдiйшов до Волота кормчий. - Вночi може розiгратися справжня
буря. Доки не пiзно, раджу пристати до берега й перебути нiч на березi.
- Не бажано. Домовите.
- Знаю, що не бажано, та необхiдно. Нiч буде буряна, отож похмура, а
йти тако© ночi морем небезпечно.
Волот вагався, зрештою пiшов на пораду до Iдарича. Той виявився
помiркованiшим, ба наполiг навiть. "Кормчий, - сказав, - плавав i не раз,
отож лiпше за нас зна , коли час пливти, коли - iти до берега. Най робить
так, як вважа за потрiбне".
Вийти на берег виявилося стократ важче, анiж пливти у вiдкритому морi.
На мiлководдi хвилi були високi i бурянi. Однi розсипалися й вирували, не
досягши берега, iншi з шумом i гуркотом накочувалися на берег, кипiли при
березi.
Довелося спустити вiтрила й сiсти на весла. А поки сiдали та цiлилися,
де пристати, поки вибрали пологiший берег, сутiнки згустилися, i море
викинуло лодiю там, де було мiзiйське сельбище. Поночi ©х, щоправда, не
помiтили. Не одразу помiтили й удосвiта. Та слов'яни теж не скористалися
тим, що лишалися тривалий час непомiченими. Море геть розбурхалося за нiч,
i вибратися в глибiнь супроти високих та буряних валiв годi було й думати.
Вдень натрапили на них мiзiйцi, а перегодом - i кiннi роме©.
Довелось пояснити, хто такi i чому тут. Роме© вислухали ©х, пожурилися
навiть укупi з антами та й подалися собi. А надвечiр знову над'©хали.
- Кормчий i лодочнi, - сказали, - лишаються при лодi©, а слам антським
велено ©хати з нами.
- Куди й пощо?
- До Маркiанополя. Матимете бесiду з намiсником Фракi© i всiх провiнцiй
дiоцезу Хiльбудi м.
Iдарич показав ©м знак князя Добрита, пояснив, що вони сли i тому
особами недоторканими, та роме© не зважили на те.
- Такий наказ центурiона, - сказали. - Лодочнi, коли вгаму ться море,
можуть правитися в пристанище Одес. Це неподалiк. Там знайдуть ©жу i
охорону. Всiм iншим велено бути в Маркiанополi.
Хiльбудiю, певно ж, доповiли, чи©х слiв доправлено до Маркiанополя, а
Хiльбудiй не поспiшав бачитися з ними. Дулiбiв обурювало це, i вони усiм
гуртом напосiдали на Iдарича:
- Ти довiрена особа князя. Iди й кажи наш гнiв.
- Спокiй, братове, спокiй, - утихомирював ©х зосереджено похмурий
Iдарич. - Доста того, що ми диножди поспiшили вже i вчинили не так, як
мали б вчинити.
- Де i чому -поспiшили?
- Коли правилися з лодi©. Мали б лишити когось iз слiв, i той муж
нарочитий подався б, дiждавшись тишi на морi, прямiсiнько до iмператора,
аби оскаржити сваволю Хiльбудiя.
Дулiби примовкли й замислилися. А й справдi, тодi Хiльбудiй не посмiв
би поводитися з ними отак, як нинi.
-_ Що скажемо, коли дiйде до розмови? - порушив тишу князь Волот.
- Як , так i скажемо: правимося до iмператора з сольством вiд антiв. А