Мiщенко Д.. Синьоока Тивер

поривався в далину i не морочив коня. Однак вдоволення не гнав iз лику i
втiшно© задуми також.
Привiдця дружинникiв Власт помiтив те й над'©хав до нього.
- Доки маю час i нагоду, хочу порадитися з князем, - сказав
порiвнявшись, - що маю робити по поверненнi до Черна в дружинi тиверськiй?
Вони ©хали дещо вiддалено вiд ватаги, а крiм того, потужний вiтер з
моря коли й мiг пiдхопити та понести мовлене ними слово, то не до ватаги,
десь обiч, у нетрi лiсовi. Тому не береглися з словом, як i з думкою, що
облачалася в слово, говорили вiльготно i про все. Власт, щоправда, належав
до мужiв, котрi не заявили поки що про себе як про мужiв думаючих.
Вiдтодi, як Стодорко посiв у Чернi мiсце Вепра, став i во водою, i першим
радником у князя, муж Власт з волi обставин, а може, й власних заслуг
опинився на мiсцi Стодорка - став привiдцею дружини. Та повиннiсть
поставила Власта в число наближених до князя мужiв i все ж тiльки мужiв
ратних: коли йшлося про справи виключно общиннi, Власт або зовсiм не бував
на радах, або вiдсиджувався мовчки. А це он як заговорив.
- У похiд не збира мося, Власте. - Волот старався бути дружнiм i
прихильним. - Чув же, переконали князя Добрита: не тi часи, щоб
iсполчатися i йти до роме©в, зчiпатися з ромеями. Одначе вухо ма мо
тримати наставленим, а сулицi гострими. Отож робитимеш те, що й досi
робив: дбатимеш про ратну спроможнiсть дружини, а ще - про ©© чисельнiсть.
Зима не з легких буде, i бажаючих порятуватися вiд голодно© смертi,
далебi, не бракуватиме. Ма ш розумно скористатися тим: брати в дружинники
лиш тих, хто йтиме на ратну службу не на час - назовсiм. Чу ш, що кажу?
- Чую, княже, як не чути. Саме про таких i мав намiр говорити з тобою.
Я теж тi © думки: голодний люд iтиме та й iтиме до нас. Що робитимемо,
коли пiде валом? Анi яств, анi бронi, анi коней на всiх не стане.
- Подумай добре, гляди, й знайдеш.
- Де, княже?
- З кiньми, гадаю, найпростiше. Кажи кожному, хто приходитиме: приведи
з собою коня - пiдеш до кiнно© дружини, не приведеш - будеш у пiшiй. Ну а
броню... Це добре, що ти нагадав, содруже, про яства i броню. Доведеться
тобi злютувати кiлька ватаг iз тих, що приходитимуть, i послати одних до
ковачiв тиверських, най кують броню i тiльки броню, iнших - ловити рибу в
Днiстрi, поки можна буде ловити ©©. Як стане рiка, пошлеш тих ловцiв до
лiсу - на вепрiв, косуль, ленiв. Ото й буде тво©й дружинi добра помiч у
яствах.
Власт не зводив iз свого князя замилуваних очей.
- Спаси бiг за мудру раду, - озвався нарештi. - Не думав i не гадав,
княже, що ти так одразу все розсудиш. Коли так вчинимо, як кажеш,
присяйбiг, зробимо вельми гоже дiло: i люд поряту мо вiд мору, принаймнi
цвiт його - мужiв, i дружину матимемо таку, яка за iнших часiв i не
снилася б.
Його щире вдоволення мудрою речницею князя не могло не потiшити й
самого князя.
- Тепер бачиш для себе дiло на передзим'я та на зиму?
- Ано, тепер бачу.
- I певен, що впора шся?
- У нитку витягнусь, а зроблю, як кажеш.
- То одразу пiсля повернення до Черна й берись за те. Iншо© речницi вiд
мене не буде, та й мене не буде в Чернi. Те саме й Стодорку скажеш.
- А хiба князь...
- Я до Черна не ©ду. Як тiльки зблизимося з ним, зверну до Соколино©
Вежi. Княгиня Доброгнiва померла, маю бути там i дати всьому лад.
Помовчав i вже потiм додав:
- Коли виникне потреба в мо©й радi а чи нагальне дiло пiдвернеться, не
вагайтеся, шлiть до Соколино© Вежi нарочитого.
- Буде зроблено, княже. Так i перекажу Стодорку.
- Ще одне, - надумався Волот. - Пiди, при©хавши, до княгинi Малки i
скажи ©й: князь хоче знати, що з сином, як вiн? Одповiдь ©© одразу ж
пришли менi у Соколину Вежу.
Волот пильнiше й довiрливiше, нiж досi, подивився на мужа й так само
довiрливо сказав йому:
- Мiж iншим, покладаю на тебе, Власте, й цей клопiт: пильнуй за сином.
Вiн у тво©й дружинi, ходить пiд тво ю рукою, зроби так, аби не оступився
десь.



ХIХ

Як дiйшла до Веселого Долу чутка: в жертву Хорсу приносять красну дiву,
Людомила Вепрова стала на сво му i не пустила Зоринку на те видовисько.
"Мала потiха, дитино, - сказала раз, сказала i вдруге. - Не треба тобi
бути там i бачити те, що буде". Зоринцi не хотiлося слухатись матерi -
весь люд iде до капища Хорса, а коли йде люд, певно ж, не даремно. I все ж
змушена була скоритися. Одне, бачила, мамця стiною ста супроти того ©©
намiру, цього разу не здола ©©, а друге, як по©де аж до Черна без челядi,
чийогось супроводу-захисту в путi? Коли ж поселяни, що правилися через
Веселий Дiл, уклали ©й до вух iншi вiстi: приноситимуть у жертву богу не
когось там, дiвку Ласкавицю з Колоброда, i мати не годна була стримати.
Зловчилася i вивела за ворота коня, а вже як вивела, тiльки й бачили ©©.
Пригнулася до луки i нiби буря понеслася узлiссям, а там i лiсом. "Чи то ж
правда? - питала себе i не знаходила одповiдi. - Боги, чи то ж може таке
бути, аби жереб випав на Ласкавку?"
Сама не вiда : всього лиш не вiрить чутцi чи не хоче, аби те, що чула,
було правдою. Йой, свiтоньку ясний, таки ж не хоче. То буде осмута черна,
а жаль безмежний. Тако© веселки ненаглядно©, ласкавицi не лише iменем, а й
серцем i не стане? Як же це? Чому ма не стати? Боги всесильнi i всеблагi.
Усього позбавили ви Зоринку: можливостi привiльне почувати себе у Веселiм
Долi, бути з Богданком i вiрити, що буде Богданковою, тепер ма те намiр
забрати й Ласкавицю. Чи то ж справедливо? Дiвчина та стала ©й чи не диною
втiхою у цiм збаламученiм свiтi, коли по щиростi - надi ю й опорою, тим
щитом, що ним прикривалася в Колобродi вiд отрока-нелюба. Бо була з ним i
водночас не з ним, бо чула щебетання Ласкавицi i тiшилась, що при нiй
Ласкавиця.. Стариня радiла собi: приятелювання з Ласкавицею стане тi ю
кладкою, через яку Зоринка подасть руку братовi ©©. А Зоринка сво мала на
мислi: Ласкавиця прибереже ©© для Богданка, вона не тiльки вiдрада для
зголоднiлого по веселiм словi серця, вона - порятунок.
I ось ма : боги забирають i Ласкавицю.
Мовби на вугiллi почувала себе, добравшись до капища й опинившись серед
натовпу, що юрмився при капищi. Бо терпець уривався ждати. А дiждалася,
кригу вiдчула в грудях: у супроводi стариць i княжих мужiв йшла таки
Ласкавиця.
Що бачила потiм, лiпше б не бачити. Дiвчина вiдверто не хотiла йти до
намету. А там, у наметi, закричала таким жахливо-несамовитим криком,
вихопилася на люди такою нажахано-благальною i закривавленою, що в Зоринки
волосся стало дибом. I хотiла вчинити щось, i не могла. Страх скував ©й
руки, ноги, позбавив дару речi. А поки приходила до тями, Ласкавиця знову
об'явилася перед тиверським людом, тiльки тепер уже не плакала i не
благала про помiч, лежала на ношах мертвотно блiда, тиха й упокорена.
Зоринка не могла вже лишатися i доглядатись, iдо буде далi. Поспiшила
до припнутого бiля дерева коня, а конем - до свого Веселого Долу.
Дома застала лише челядь. Отож не довелося пояснювати, де була, чому
пiшла супроти волi кревних. Побачили, що повернулася, i тим вдовольнилися,
провели до горiшньо© ложницi, уклали в ложе. Ба, спiвчували навiть,
бiдкалися тим, що на ©хнiй горличцi лиця нема , не iнакше, як налякана
кимось. Зате коли об'явилася на подвiр'©, а згодом i бiля донi мати
Людомила, мусила слухати та й слухати нарiкання та попрiкання. I
недостойна вона роду свого, i невдячна. Мати он як клопочеться нею, он як
хоче застерегти вiд осмути, бiди-безлiття, а доня те й робить, що суне,
куди не слiд, свою нерозумну голову, сама на себе недолю кличе.
Виказувала й плакала. Через те Зоринка лише вряди-годи кидала слово
обиди на кревних, бiльше вiдмовчувалась. Коли ж почула про маминi
клопотання, не втрималась, звелася в ложi й сказала.
- А чи не зда ться мамцi, що тi клопотання й змушують бути такою? Невже
ви не видите: я не живу в теремi вiтця свого - вiдбуваю покарання. Менi не
вiльно по©хати, менi не вiльно пiти, не вiльно й серцем обрати, кого хочу.
- Що вдi ш, коли так склалося. Чи мене гада ш, тiшить те?
- То най мама знають, що вiднинi склалося ще iнак: в жертву Хорсовi
принесено мою подругу з Колоброда - Ласкавицю. Отож вiд цього лiта i до
наступного прошу не турбувати мене i не турбуватися мною. Оголошую траур
по Ласкавицi, i анi з Богданком, анi з тим отроком iз Колоброда злюбу не
вiзьму. Чули, бачити вiд лiта до лiта нiкого не хочу!



XX

Минула одна, минула друга, пiшла уже й третя седмиця, як вiддали вогню
господиню цього осiбного, одначе не такого вже й безлюдного осередку, а
Миловида нiяк не звикне до тишi, що узвича©лася в покоях княгинi, тим паче
до становища, що ним винагородила ©© покiйна княгиня. Усi йдуть до не©,
доземно кланяються, як не кланялись, може, й Доброгнiвi, а поклонившись,
питаються, куди подiти тi вiвцi, що ©х не варто лишати через скрутнiсть у
яствах на зиму, як бути з сиром та маслом, що зiбрали за лiто, з набiлом,
що надоюють щоденно. Ано, нiби навмисне, йдуть i питаються, йдуть i
питаються, а Миловида ширить, дивуючись прихильностi челядi, очi й паленi
видом. Одного разу вiдбудеться порадою: "Заждiть, при©де князь, вiн скаже,
як бути", iншого помучиться, вагаючись, та й скаже: "Робiть так, як досi
робили". Зна : то не на краще, рано чи пiзно ©© слабiсть вiдчують i не
стануть зважати на те, що вона в господi. "Це не господиня, - скажуть, -
це таке собi нiщо", - а сказавши так, робитимуть, як кому на серце ляже.
Проте зважитись бути господинею в праотнiм оседку князя теж не може.
Чогось ©й боязко, звiдкись приходить i обсiда непевнiсть, що все, мовлене
князем, правда. Воно й не дивно: потiшив казкою та й зник, лишив ©©, мовби
сироту при дорозi: хочеш, вiр, хочеш, нi. Де буде певнiсть i звiдки
вiзьметься вiра, коли чула лиш слово, не бачить дiла?
Такий смуток ходить слiдом, така тривога обсiда , що серце кривавиться
вiд жалю до себе. А князя нема та й нема. Казав: "Готуйся до тризни по
матерi. Я вiддам жертву богам та й буду". А не об'явився, бач, у Соколинiй
Вежi, сина Богданка прислав замiсть себе, аби провiв бабцю в останню путь,
зiбрав плакальниць та й сам поплакав перед тим, як вiддати тiло старо©
вогню. Вiн i зробив, як велiв князь. Одначе робив.. Чулись-те, робив
чомусь так, нiби ©©, Миловиди, й не було тут. Коли наказував, наказував
комусь, не ©й, коли питався, знов-таки в когось, не в не©. Як пiсля цього
господарюватимеш, будеш певною, що тебе полишено тут за господиню? Коли б
не челядь та не ©© постiйне нагадування про господарство, давно покинула б
його й пiшла куди очi дивляться. Чомусь вона пiдозрiло прихильна до не©,
аж надто запобiглива. Чи то бо©ться ново© господинi, чи хоче, аби саме
ключниця Миловидка лишалася в Соколинiй Вежi господинею. Ось i сьогоднi.
Здибала бiля прибудови майстриня i не вiдчепилася, поки не домоглася згоди
зайти до не© й поглянути, чи добре робить, чи так ма робити: "Не вперше
шию, - казала, - для князя, для княгинi, дiтей ©хнiх. Одначе те, що
замовив тепер, нове й незнане. Тож хай молода господиня гляне i скаже: так
чи не так пошила. Вона була в ромеях, багато бачила, а те вбрання чи й не
ромейське".
й показали не якесь там диво, всього-на-всього корзно. Та пошите воно
було не з тиверських, iз ромейських тканин: верх - свiтло-синiй, пiдклад -
пурпуровий. I одна, i друга тканина такi яскравi, так грiли сво©ми барвами
очi, що не замилуватися тi ю яскравiстю справдi не можна. Та й шила, з
усього видно, справжня майстриня. Коли накинула Миловидi на плечi й
поставила перед свiчадом, не лише оченята, уста одкрила з дива й, невiльно
вимовила звичне в речах: "Йой!"
- Корзно сподоба ться князевi, - сказала перегодом. - Ваша правда,
майстрине, таку вдяганку лише ромейськi iмператори й носять.
- Еге?
- Атож. Живого iмператора не випадало видiти, а на малюнку, в церквах
бачила.
- Спаси бiг, щедра дитино, за прихильне слово. Спаси бiг! Я давно
приглядаюся до молодо© господинi княжого оседку й ось що хочу сказати:
коли на те ©© добра воля та ще бажання можу пошити ©й вельми лiпотне
вбрання к зимi.
- За добрi бажання теж скажу: спаси бiг. Одначе у мене, майстрине,
нема з чого шити.
- Пробi! Зате у князя з чого. Ось, прошу. Най гожа господиня стане до
свiчада та гляне, як личитиме ©й.
Вона не зважила на Миловидинi заперечення, накинула ©й на плечi те, чим
хвалилася, й поставила перед свiчадом, а вже як поставила, свiтилась та й
свiтилася, втiшаючись майбутнiм витвором рук сво©х.
- Ну, чи не я казала? Та тiльки такiй пригожiй вродливицi й личитиме це
вбрання. Не шуба - замилування буде. Присяйбiг, дiвонько гожа, одне
замилування.
Говорила, а тим часом обмiряла Миловиду, говорила й обмiряла. Аж поки
не вiдчула доволi-таки рiшучий опiр.
- Прошу вас, - дiвчина вiдсторонила майстриню i так рiшуче, що в тi ©
невiльно опустилися руки. - Не треба. Я не заслужила ще в князя анi тунiк,
анi шуби одягально©.
- То заслужиш! - не поступалася майстриня i, зда ться, була щира з нею.
- Доки пошию, будуть уже й заслуги, а будуть заслуги, князь похвалить нас,
тебе - за вбрання, мене - за стараннiсть челядницьку, ось побачиш.
Усе то правда: прихильнiсть челядi - неабияка втiха серцю, одначе й
бiль також неабиякий. Чому це князь пустив про не© як про молоду господиню
в Соколинiй Вежi славу, а сам не ©де? Ано, чому?
Що не день, то тривожнiше думалось про це, а тривога сiяла у серцi не
тiльки боязнь, зроджувала i жаль до себе. Куди ©й податися, коли
перекона ться, що князь хоче всього лиш ославити? На кого й на що
сподiватиметься тодi? На Випал i тiтунин прихисток у Випалi чи на
Божейкову стариню? Пробi, таж там своя бiда i сво© клопоти. Хiба не була,
не зна ?
Мабуть, задрiмала роздумуючи, не почула, коли i звiдки об'явилися на
подвiр'© вершники. Тодi аж кинулась i схопилася притьмом, коли вловила
вухом розмову, а в тiй розмовi вирiзнила його, князя Волота, голос.
Кинулася було до дверей, та одразу ж i передумала: чи вона така зараз, щоб
виходити перед його очi? Людоньки! Таж спала й заспалася, певно, збила
завжди гладенько зачесанi коси, прим'яла вдяганку. Чи може виходити перед
очi господаря поторочею iз заспаними очима, вiдьмою iз скуйовдженим
волоссям? Мерщiй дверi на засув i прибиратися! На засув i прибиратись!
Мотнулася, мов на пожежi, вихопила з небагато© на набутки схованки
найлiпший, що мала, одяг та й стала переодягатися. Спiшно, як тiльки
могла, одначе й старанно, як тiльки вмiла. Чула, тремтить уся, знала, може
виказати себе цим перестраханим тремтiнням, та нiчого не могла вдiяти. То
над ©© силу, бути зараз спокiйною, то, певно, й непiдвладне ©й.
На щастя, князь не поспiшав до терема. I переодягтися встигла, i
причесатися, i до стiни стала на часину, аби передати ©й дрижаки сво©. А
передала чи принаймнi оговталась трохи, знову змушена була полохатись. Бо
настигла й сполохала iнша думка: чи то ж добре робить, що сто©ть i жде.
Волот - князь, i яко князь звик до того, що його зустрiчають хлiбом-сiллю,
вiтають iз щасливим поверненням з далеко© путi, а вона по клiтях-закутках
хова ться, дрижаки розда стiнам. Господиня ж бо , яка не , а господиня!
Вхопила, скiльки могла, аеру й пiшла до виходу. Не затримувалась
бiльше. Тодi вже, як прочинила останнi дверi, тi, що вели з терема,
зупинилася на порозi i вклякла: на не© йшов iз двору Волот, вiн був уже
майже поруч.
- Прошу князя до сво © господи, - приклала руку до серця i вклонилася
чемно.
Князь теж спинився, затримав на нiй замилувано теплий погляд.
- Спаси бiг. Чи все гаразд у господi, чи здорова господиня?
- Хвалити богiв, усе гаразд. Челядь княжа на здоров'я не скаржиться.
- Ну, то й добре. Веди тодi в господу.
I провела, i роздягтись допомогла, i купiль-лiтепло приготувала. Потiм
звелiла челядницям накривати у гридницi стiл. Носили та й носили на нього
страви, ставили та й ставили жбани, корчаги, братницi. Князь-бо не сам
прибув, iз мужами та отроками. А ще покличе ловчих. Сказав, що довго тут
буде, а коли так, не всидить у теремi, чинитиме лови. Де ж про тi майбутнi
лови й поговорити, як не за спiльною трапезою.
Миловида теж не присiдала. I порядкувала коло столу, як накривали його,
i наливала питво в братницi та припрошувала, коли мужi сiли за стiл, i
стежила, аби трапеза була не якась там - княжа.
Бачила, князь Волот пасе за нею оком. I не хоче виказувати себе
завчасно, i все-таки пасе.
Це бентежило, а бентега червонила, мабуть, вид, бо прикипiв за якимсь
разом до того виду очима i не вiдвiв уже ©х.
- А Миловидка чом не п' , не гуля з нами?
- У мене, княже, повиннiсть.
Пiдвiвся i вiдшукав для не© мiсце в застiллi.
- До дiдька всяку там повиннiсть! Гуля князь, гуляють його гостi, ма
гуляти й господиня княжого застiлля.
- Одначе ж...
- Яке ще там одначе? Чи зна Миловидка, чому я не був на тризнi по
сво©й матерi, княгинi Доброгнiвi? Через повиннiсть. Чи вiда , чому не
досипаю ночей, не знаю услади-втiхи вiд дозвiлля, все в ратних клопотах та
походах, у думках про закон i благодать? Знову через повиннiсть перед
землею, перед людом Тиверсько© землi. То чи не доста ©х, тих повинностей?
Чи не час подумати й про себе, тим паче, що я i мужi мо© не просто собi
трапезу мо по вдалому звершенню покладених на нас повинностей, ми
справля мо тризну по матерi мо©й, княгинi Доброгнiвi.
- На тризнi по княгинi я пила, а проте i з князем вип'ю.
- От i добре. Пiдношу братницю, - звернувся до мужiв, - за нову
господиню Соколино© Вежi, iменовану Миловидою. Слава краснiй iз красних
дiвi землi Тиверсько©! Слава младомладiй княгинi синьооко© Тиверi!
- Слава! Слава! - рвiйно пiдвелися мужi й простягли до не© виповненi
питвом братницi. Видно було: вони подiляють вибiр свого князя й не знати
якi радi, що вiн саме ©© назвав княгинею синьооко© Тиверi.
Тиша i спокiй у Волотовiм оседку при лiсi настали десь аж пiд ранок.
Однi пiшли, перебравши хмiльного, до сво©х вiддалених халуп, iнших челядь
спровадила мало не силомiць до клiтей, потiм сама поралась та й поралась,
прибираючи зi столу. Миловида не бралася, як донедавна, до чорно© роботи,
бiльше велiла, що i куди нести, та наводила пiсля того, як винесли
недо©дене та недопите, лад у гридницi. Чи хмiль додав ©й снаги, чи радiсть
бадьорила, - робота горiла в руках. Мабуть-таки, радiсть будила в серцi
силу: он як при мно ©й вiд того, що була в полi зору усього застiлля, що
©© мали не за челядницю, таки за господиню. Те й робили, що тяглися до не©
з братницями, хвалили й лестили, казали, знають, яке безлiття мала, i тому
он якi радi, що те безлiття позаду, що вона знову в сво©й землi, серед
свого люду. Йой, таж такого зроду-вiку не чула про себе, тако© приязнi вiд
людей, далебi, й не знала. Чом же не бути в руках силi, не грати весело©
серцю, коли на серцi свято? Могла б, весь свiт обняла б, усiх винагородила
б тим теплом, тою радiстю. Присяйбiг.
Наново застеляла звiльнений вiд яств стiл i думала, розставляла пiд
стiнами лавицi - i знову думала, не завважуючи, що вже пiзня нiч, пора б
вiдчути супутницю безсоння - втому. Бо думка думку пiдганяла, бо серце
живило та й живило веселою хвилею розум. А хто ж спатиме, коли не спить
розум? Чи до втоми, як гра в тобi весела хвиля? Ось розставить усе до
ладу та пiдмете гридницю, тодi вже пiде й ляже, i засне, коли зможе
заснути.
Обернулася, зачувши скрип дверей, i застигла: на порозi стояв вiн,
князь Волот.
- Я по тебе, Миловидко. Пiзня година вже, лиши це прибираннячко на
потiм.
Не вiдала, що ма сказати йому, одначе й на клич не йшла. Стояла
невизначено упокорена i ждала. Та не ждалося Волотовi. Облишив не зовсiм
причиненi дверi й пiшов на не© твердим, дарма, що був пiд хмелем, кроком.
Йшов i бачив: що ближче зближа ться з Миловидкою, то розчуленiшою ста
його Миловидка. I розчуленiшою, i прихильнiшою. А ще видом паленiла не
знати як, очима, устами силилася сказати щось i не могла.
- Чи, може, одмiнила намiр свiй, той, з яким iшла до покiйно© княгинi?
Може, розгнiвалася на мене за те, що так довго барився?
- Я не з гнiвних, ласкавий мiй князю, - казала й не ховала, як ховала
досi, очi. - То, може, й добре, що забарився. Був час подумати й
надуматись.
- Правда?
Певно, i без роз'яснень бачив, яка то правда. Не допитувався уже i не
вагався, пiдхопив сво омрiяне жаданнячко на руки й понiс до дверей.
Розчинив ©х дужим поштовхом ноги й пiшов далi, траплялись iншi - знову
розчиняв i знов йшов, чуючи радiсть, яко© не чув ще, тiшачи себе щастям,
якого не знав.
"Моя, моя!" - кричало все ство його й кричало, мабуть, голосно, бо
дiвчина не забарилася почути той крик i застерегла себе словом-захистом.
- Ти ж не обманиш мене, князю?
- Нiколи!
- I довго-довго будеш зi мною?
- До кiнця днiв сво©х. Коли й вiд'©ду на клич землi чи люду
тиверського, то ненадовго. Чу ш, жадання мо , усе робитиму, аби не лишати
тебе надовго!
- Я покладаюсь на твою честь i звiряюсь тво©й честi.
Люди завжди стелять собi м'якшу, анiж буде потiм, путь. Мабуть, слала
©© й Миловидка, коли так солодко спала пiд надiйною рукою лада свого.
Давно вiдспiвали розбудженi росами птахи - пiд вiкнами терема й далеко
поза теремом, вийшло з-за овиду й пiднялося над заднiстров'ям сонце, нiчна
прохолода уступила мiсце доволi-таки вiдчутному теплу, а в княжiй ложницi
усе ще бачили сни й тiшилися супоко м, що його да солодкий вранiшнiй сон.
Коли ж прокинулися, одразу i недвозначно визначили: прокинулись не тому,
що хотiли.
- Хтось грюка в ворота, - сполошилася Миловидка й наставила в той бiк,
звiдки чулась гуркотнява, насторожене вухо.
- Дарма, там челядь, - сонно заспоко©в ©© князь.
- I все ж он як грюкають. Я пiду, мабуть, до сво © клiтi.
Казала: пiду, а проте не йшла, лежала й боязко горнулася в покривало.
Очi, вид ©© благали: будь добрий, одвернись, дай одягнутися. Та князь не
одразу прогнав вiд себе сон i скорився волi жони сво ©. Десь згодом уже,
як стук повторився i повторився голоснiше, нiж досi, потягся солодко й
сказав:
- Лежи, я сам пiду i вгомоню нетерпеливих.
Був невдоволений: де ж челядь, чому його примушують виконувати ще й цю,
челядницьку, повиннiсть? А вийшов на ганок, спинився подивований: ворота
одчиняли вже, i першою в просвiтi мiж двох стовпiв об'явилася Малка.
Знав, що привело ©© сюди, чи тiльки догадувався: знову спохмурнiв, в
усякому разi, прибрав суворiшого, нiж належало б при зустрiчi з жоною,
виду..
- Що сталося? Чому так прискакала нагло?
- Може, поведеш спершу до поко©в, потiм питатимеш?
Мовчки обернувся й пiшов. Певен був: Миловидки уже не застане в
ложницi, i все ж менш за все думав про те, горiв бажанням вибатькувати
Малку i вибатькувати по можливостi дошкульнiше.
- Ну, - спинився перед нею, коли зайшла до передпокою. - Кажи, що
сталося?
- Боюсь за всiх нас, тому й пригналася. З якого це часу ти став
обминати терем свiй i родину свою у стольнiм Чернi? Чому завернув,
вертаючись iз путi, сюди?
- А з якого це часу Малка забула, що вона княгиня, а не просто собi
жона?
- Чи з таким князем не забудеш?
Бачать боги: не хотiв бути аж надто крутим iз матiр'ю сво©х дiтей, та
що вдi , коли вона напрошу ться.
- З яким це - таким? Невже тобi не втямки: те, що дума i робить князь,
стосу ться тiльки князя. Сказано ж бо: будь у Чернi, доглядай вогнище i
дiтей, що ма ш у тому вогнищi. Тобi того не доста?
- Мабуть, не доста, коли не спалося всю нiч, знялася нi свiт нi зоря й
при©хала.
- Ну, то вдовольнися тим i вертай до Черна.
Аж позеленiла зi злостi.
- А ти... потiшатимешся з iншою? Хто вона? Як смiла?!
- Ще раз кажу: не вона - я посмiв. На те була i моя княжа воля. Не
надривай себе i не клени, усе вже сталося: вiд сьогоднi моя обраниця -
жона менi. Коли ж хочеш знати, хто вона, то знай: Миловида, та сама
дiвчина, що вiтала нашого Богданка на пострижинах.
Змовкла на мить, ширить збентеженi очi. Дивувалась чи пригадувала - хто
зна . Мабуть, пригадувала, а пригадавши, зломилася враз i прикрила обличчя
руками.
- Най я стала тобi осоружною, - плакала, - а дiти? Богданко мiсця собi
не нагрi , стражда й сохне вiд присухи. Його увiв би в злюб, не себе.
- Встигне. У нього все ще попереду. Най забуде про Зоринку, знайде собi
iншу - ото й буде баяння вiд присухи. Чи я кажу, що забуду про тебе, про
дiтей? Ти там, у Чернi, будеш жоною й господинею, Миловида - тут. Сини
менi потрiбнi, зрозумiла? Тому й беру iншу, тому й кажу: не ставай на
путi, що часи он якi непевнi, а Богданко один у нас. Чи можу покладатися
лише на одного, бути певним, що оборонить i землю, i люд тиверський?
Ще нижче хилилася i ще ревнiше плакала, дарма, що не казав уголос: "Ти
пустопорожня, Малко. Що даси менi i що можу мати вiд тебе?" I так, без
казань, розумiла: тому й бере iншу, що пустопорожня.
- Нiчого лихого не сталося, - потiшив словом та й тим, як виголошував
його. - Кажу ж, була й лишишся жоною. Вдовольнися тим i йди.
- Мале вдоволення, Волоте.
- Що вдi ш? Ти ж була свого часу в солодощах Вираю, дай i Миловидцi
побути там.
- Не злюб - безлiття береш iз нею. Чи не бачиш, чим повниться земля, чи
до того зараз?
- Дарма. Ми все зробили для люду, най i люд дасть нам можливiсть бодай
кiлька днiв побути щасливими. Чула, коли не вiчнiсть, то бодай кiлька
днiв!
Пiдвелася i витерла сльози.
- Я можу глянути на не©? Бодай побачити, яка.
- Не треба. Най потiм, коли звикнеться до свого мiсця в нашiм оседку.
Вона надто младомлада ще, щоб знести одразу все: i втiху-щастя, i Перуновi
громи..



XXI

Князь Добрит, певно, не тiльки зараз оце бачився зi слов'янами, що
живуть у Карпатах i по другий бiк Карпат, вiн давно зна ться з ними, i
коли казав: наша вiдмова вiд ратного вторгнення у ромейськi землi не
зупинить склавинiв - знав, що казав. Як тiльки розтанули по зимових
морозах снiги й спливли до рiк, а там i до моря талi води, знялися тi
слов'яни з насиджених, може, й затишних, та не вельми багатих на поживу
гнiзд сво©х по горах та передгiр'ях i подалися купно, забравши з собою
дiтей, жон, сякi-такi набутки, в землi iллiрiйцiв. Рушили всiм родом сво©м
бiлi хорвати, рушили словени, сорби. До них пристали сусiди, до сусiдiв -
ще сусiди, змовилися мiж собою й виставили наперед кiннi полки, по одну i
другу руч - пiшi, а вже як угледiли, яка в них сила, пiшли й сказали
iллiрiйцям: "Не супроти вас iдемо походом ратним, супроти роме©в, що
посiли землi нашi. Як сидiли на сво©х, так i сидiть, нам i ромейських
стане"..
Першими забили тривогу ректори та президи сусiднiх iз слов'янами