Страница:
Ждали седмицю, за нею другу, за другою й третю. А одразу по третiй
прискакало кiлька гiнцiв iз речницею вiд сотника: роме© згуртували
манiпули в когорти й пiшли на Туррiс.
- До бронi, слов'яни! - звелiв князь.
Знали тепер кожен Хiльбудi©в крок, як знали й те, скiльки iде з ним
когорт, де зупиняються на нiч i куди зникають по ночi.
Тисячi стояли поодаль вiд Дунаю i не виказували сво © присутностi..
Таке повелiння князя Волота: дати ромеям можливiсть переправитися на цей
бiк, а вже як переправляться й пiдуть на сво чорне дiло, тиверцi й дулiби
стануть ©м на путi - так, щоб охопити Хiльбудi вi когорти пiвколом. А
оскiльки по один бiк у роме©в буде глибоке й широке, мов море, озеро, по
другий - не менш глибокий i бистроплинний Прут, а за Прутом - во© iз
стрiлами, то ромеям нiчого iншого не лишатиметься, як прийняти бiй.
Перше, що трапилося Хiльбудiю на путi в Тиверську землю, була почата й
незавершена будова.
- Бачили? - показав тим, хто був поруч. - Ще трiшки замешкалися б - i
анти спорудили б на нашiй путi другi Довгi стiни.
- А так. Гляньте, скiльки землi, колод навезено, ба камiння навiть. Для
стiн, може, й замало, а для фортецi чом же.
- Земляно© чи дерев'яно©?
- Глинобитно©.
Смiх, жарти та дотепи, а все ж серед безжурних жартiвникiв знайшлися й
тверезiшi.
- Зверни увагу, стратегу: робота провадилася щойно. Дуже можливо, що
анти десь поруч.
Хiльбудiй знову вiдбувся жартом, а все ж не полишив застережень
центурiона поза увагою. Спинився, приглянувся до зрито© копитами путi й
повелiв вислати поперед когорт, по праву i по лiву руч вiд них кiнних
звiдунiв.
Очолюваний ним легiон не такий великий, щоб вважатися вiйськом, та не
такий i малий, щоб вести його в землю варварiв по однiй путi. А змушений
був, принаймнi поки здолають горловину мiж озером i Прутом. Подiлив легiон
на когорти, визначив дистанцiю й звелiв правитися одна за одною,
дотримуючись дистанцi©. Коли ж трапиться таке, що вийдуть i стануть на
путi слов'яни, перша колона ма стати чолом до них i прийняти бiй, двi
iншi вийдуть на фланги й дiятимуть так, як вимагатимуть обставини бою: або
ж вiзьмуть на себе варварiв, що будуть на флангах, або ж обiйдуть тих, що
стануть на путi, i вдарять на них з флангiв.
Висланий наперед роз'©зд вихопився на широку галявину обабiч путi i
змушений був зупинитися.
-- Слiди свiжi, - уголос мiркував привiдця. - Анти тiльки-но пройшли
тут i великими силами. Що, коли отам, за галявиною, стали заступом i
нав'яжуть сiч?
Легiонери мовчки переглянулися з ним i не стали розраджувати.
- Зробимо так, - повелiв привiдця роз'©зду. - П'ятеро поскачуть уперед
i вивiдають, чи хто в лiсi, а вивiдавши, дадуть знати.
- Ну, а коли нiкого не буде?
- Правитиметеся далi, тiльки ближче до нас, на вiдстанi одного-двох
стрелищ.
Були обережнi i, здавалось, аж надто пильнi, а таки прогледiли появу
слов'ян. Тодi аж збагнули, що то не хтось iнший, тиверськi во©, як ©м
заступили путь.
Подалися було назад, а позаду теж заступ, кинулись праворуч, у лiс, - i
там кiнний заступ.
"Це кiнець, - подумав ромейський привiдця. - I, що найгiрше, така ж
доля спiтка й тих, що йдуть за нами й покладаються на нас".
- Попробу мо пробитися, - повелiв легiонерам. - Кому пощастить
вихопитися, постарайтеся доправитись до когорт i попередити: на цiй
галявинi усьому легiону готу ться пастка. Усьому, зрозумiли?
Вони звернули з путi й погнали коней туди, де менше було во©в. Та не
для того ©х брали в лабети, щоб випускати. Однi полягли, стятi мечами чи
стрiлами, iншi, не бачачи порятунку, склали перед тиверцями броню свою й
простягли руки для пут.
Те саме спiткало й боковi роз'©зди. Хтось iз тих, бокових, пробував,
щоправда, докричатися до Хiльбудiя, та Хiльбудiй був надто веселий тi ©
митi, аби почути застережливий крик сво©х звiдунiв. хав на чолi першо©
когорти, оточений веселими вершниками, й гадки не мав, що може щось
статися, та ще тут, у придунайськiй глушинi, наiменованiй незайманщиною.
Коли ж сталось-таки - перед його когортами, нiби з землi, постав надiйний
слов'янський заступ iз лучникiв i мечникiв, дине, на що спромiгся з
несподiванки, повелiв прискорити вихiд когорт iз лiсу.
- Першим п'ятьом когортам стати дугою й бути готовими до зустрiчi з
варварами, всiм iншим розвернутися й прикрити тил!
Нiби у воду дивився. Не встигли його когорти висипатись на галявину й
стати в бойовi лави, як там, попереду, а перегодом по праву i по лiву руч
ожив лiс, галявини в мiжлiссi й звiдти хмарою посунули на роме©в лави
лучникiв. Скiльки ©х, важко було збагнути. Одне бачив: ©м нема
кiнця-краю. Iшли щiльно й заслонялися щитами, обступали звiдусiль.
- Щитоносцiв наперед! Стати стiною, зупинити стрiлами.
У ромейських лавах зчинилася ворохобня. Тi, кому наказано стати супроти
слов'ян стiною, спiшно пробиралися наперед, iншi приймали ©хнiх коней i
норовили вiдiйти до лiсу, ще iншi шикувалися в колони мечникiв i ждали
нагоди пiти на пiших в кiннiм строю. А поспiх - мала утiха. Десь встигли
щитоносцi стати супроти антiв, зустрiти ©х хмарами стрiл, а десь i нi. I
там, де не було щитiв чи не так щiльно летiли стрiли, анти навалилися дужо
й зламали лави, клали пiд ноги чи стиналися з тими, що боронились. У
прорубанi ними вiкна-проломи не забарилися вломитись тиверськi та
дулiбськi вершники. Немов буря приморська а чи вихор польовий влетiли туди
на буланих, вороних, гнiдих та бiлих конях, м'яли щитоносцiв копитами,
рубали навсiбiч мечами, збадьорювали себе i тих, що йшли плiч-о-плiч,
диким посвистом та гуком-перегуком. I все ж анi посвисти, анi перегуки не
могли заглушити багатоголосого брязкоту мечiв, чийогось торжества, а
чийогось i передсмертного волання про помiч, так само як тi волання
неспроможнi були осилити iржання коней. Таким здичавiло голосним i таким
тривожним видавалося воно, мовби тиха донедавна галявина горiла вогнем або
вiщувала проваллям-загибеллю.
Хiльбудiй зiбрав коло себе найбо здатнiшi манiпули й намагався дати
побо©ську якийсь лад. Сидiв на високому, з буйною бiлястою гривою конi й
пильно стежив за тим, що робилося в переднiх лавах.
- Iоанне! - кликав котрогось iз мечникiв, що стояли напоготовi. - Скачи
в третю когорту й перекажи ©© привiдцi мо повелiння: хай одруба оте
антське вiстря та ста стiною супроти решти. З одрубаними ми й самi
упора мось.
- Буде сказано, стратегу.
- вдемоне! - рiзко обертався до iншого, цього разу - центурiона. -
Бери свою манiпулу й винищ отих варварiв, - показав рукою. - Потiм пiдеш
на помiч першiй когортi.
- Iду, привiдцю.
Хiльбудiю не все i не завжди видно. Тому пiдводиться час вiд часу в
стременах i стара ться бодай якось доглянутись, що робиться в його лавах.
Саме за тими розглядинами й застига його крик посланця вiд поставлених на
захист тилу когорт.
- Достойний! Варвари напирають i з тилу. Сили великi, не висто©мо!
- Передай Флавiю i всiм во©нам: дина надiя в цих лещатах - меч i щит.
Бiльше нема на що надiятись!
Знав: з ним лiпшi фракiйськi когорти, тi, що були не так давно у сiчах
з iранцями й переданi iмператором пiд його надiйну руку. Тому й не
переставав вiрити: хоча во© його й опинилися в зашморгу, варварам не так
просто буде зiм'яти ©х i примусити показати спину. Це досвiдченi мечники
та щитоносцi, вони спершу кiлькох варварiв покладуть, а тодi вже самi
ляжуть. Саме так: дiйде до краю, то ляжуть, все ж не покажуть спини.
Найбiльше дiста ться чоловим манiпулам. Он як порiдiли вони, стримуючи
ворожi сотнi. Десь тiльки оступилися й рубаються, прикрившись щитами, десь
стали невеликим пiвколом i стоять, мовби скеля в розбурханому морi, а десь
©х всього лиш острiвки, що ось-ось накриються хвилями.
Обернувся до тих, котрi стояли пiд його рукою як остання надiя на
порятунок, i застиг, вражений: анти прорвали лави не лише щитоносцiв, а й
мечникiв i пруть кiнною ватагою прямiсiнько на нього й зiбранi пiд його
рукою манiпули.
- В мечi! За мною, вперед!
Встиг крикнути ще тим, що обходили його по праву i лiву руч:
"Постарайтеся взяти в лещата i знищити", - та тим i вичерпав сво©
можливостi правити воями: перед ним вирiс рудобородий ант i змусив
пiдставити пiд занесеного над головою меча вивiрений у такiм дiлi
мiдiйський щит. А тiльки-но одвiв той удар, як одразу ж i сам нанiс його.
Бо мав уже не одного i не двох перед собою, опинився в тiй круговертi, що
анти iменують сiчею, а перси - рiзаниною. Рубався вправно i дужо, так
вправно, що вiдчув вiд того насолоду, а вiдтак приплив сили та певностi:
вiн - бувалий во©н, йому цi варвари, мовби смiття в рiчковому потоцi: ото
тiльки й прикростi, що огидне. Не певний за когорти, собi ж прокладе у цiм
потоцi путь i вихопиться на волю.
Мабуть, не одного стяв уже дужим ударом правицi, бачив: примiтили його
вправнiсть i розступаються. Удають тiльки, що пруть на ромейського витязя
на гнiдiм конi, коли доходить до сутички, або ж пiдставляють пiд удар щита
i вислизають, або ж обходять стороною. Ба нi, помиля ться. Он пре якийсь
прямiсiнько на нього. Молодий, безусий ще, а очi, мов у звiря, налилися
кров'ю. Не меча - сулицю нацiлю . Невже сподiва ться вибити його,
Хiльбудiя, з сiдла?
Занiс над головою меча i не встиг вiдбити ним варварову сулицю, як вона
схитнулася i ледве не пропорола йому ребра. Коли б не панцир, так i
сталося б.
- Боривой! - почув дужий голос. - Цього не чiпай. Це сам Хiльбудiй, вiн
мiй!
Оглянувся й побачив, як здибив той, що кричав, коня, норовить
розвернути його й гнати услiд за ромейським привiдцею.
"Тиверський князь? Той, що гостив у Маркiанополi? Що ж_ робити?
Покладатися на дужу силу коня свого чи розвернутись i покластися на щит i
меч? Коли втiкатиму, можуть уразити сулицею в спину. Та чи й личить менi,
полководцю, утiкати?"
Розвернув по крутому колу Гнiдого й пустив у зворотну путь. Треба,
значить, треба, iншого не вигада ш.
Першим гнав на нього розпластаного в аерi коня безусий, той самий,
котрому казали: "Не чiпай".
"Завзятий хлопчисько, - подумав, - зна на кого йде, i таки йде. Ну,
стривай же!"
Хiльбудiй махнув мечем i так рубонув ним по нацiленiй на нього сулицi,
що вона бринькнула i вилетiла во©новi з рук. Тi © ж митi налетiв на
кiлькох i встиг звалити коневi пiд ноги лиш першого. Всi iншi оточили
стiною й наставили сулицi.
- Скорися, Хiльбудiю! - повелiв князь Волот. - Когорти тво© розбитi,
виправа програна.
Не думав, що робить, чи таки покладався на щось. Приострожив коня й
кинув його прямiсiнько на Волота. Одначе й князь не ловив гав. Зняв
крутiше сулицю, i кiнь, опускаючись, наразився на не© горлом. Заiржав
болiсно, шарпнувся набiк i викинув вершника з сiдла, пiд ноги Вепрового
коня. А Вепр не з тих, що губляться: зловчився й приткнув ромейського
привiдцю мечем до землi.
- Нащо ти так? - спохмурнiв, виказуючи сво невдоволення, Волот. - Вiн
був уже наш, треба було в полон брати!
- Гада ш, що треба? А навiщо? Iмператор не поскупиться золотом,
викупить його i знову натравить на нас. Надто занадився цей вовк у нашу
кошару, мертвий вiн безпечнiший буде.
XX
Дiд Борич правду казав: навiкулярiй - муж лiтнiй. Ось тiльки
добронравностi його не зовсiм йме вiри. Старий грек не зглянувся на те, що
вона - кругла сирота, що ©© гонить по свiту горе, взяв добре за перевiз та
ще й кректав, певно, сумнiвався, що бере потрiбну цiну. Може, саме тому
зобов'язав Миловиду готувати, доки буде на лодi©, для нього i його
найближчих помiчникiв ©жу, бурчав, а то й рикав на всiх, виказуючи сво
невдоволення. Зате правдою було й те, що анi сам, анi iншим не дозволив
зобидити ©©. Бiльше того, розпитав за довгi днi i ночi плавання, кого
шука , чому шука , й пiшов iз Миловидою до Нiкополя, знайшов людей, котрi
знали, де анти, що ними торгували позатамтого передлiття в Нiкополi.
- тут анти, - казали дiвчинi. - Чимало вельмож Епiра мають
рабiв-антiв.. Однi за слуг-стольникiв у них, iншi - за спальникiв,
садiвникiв а чи рибалок.
Показували й розказували, як пройти до тих вельмож, як пiдступитись та
поговорити, а Миловида слухала й кивала головою.
- Я пiду, володарю достойний, тепер сама вже пiду, - сказала зрештою
навiкулярi вi.
Грек крекнув за звичкою а чи сумнiваючись, що сама вона вдi щось, i,
надумавшись, порадив:
- Я стоятиму там, де стою, до пiслязавтра. Коли знайдеш судженого чи,
не знайшовши, захочеш повернутися в сво© кра©, прийди й скажи, або сам
доправлю, або знайду таких, що доправлять.
Подякувала й пiшла вузькими вуличками чужого города. I що далi йшла, то
менше певностi було, що вiднайде в нiм Божейка: таким холодом вiяло на
серце i таку порожнечу почувала в серцi, нiби тепер тiльки прозрiло воно й
сказало правду: даремна твоя затiя, дiвко; не одкриються перед тобою мiцнi
ворота в кам'яних загорожах i не являть тобi лада твого.
А все ж стукалася в тi, що видавались наймiцнiшими, i кланялась за
звича м батькiв сво©х, а поклонившись, питала: чи то правда, що в
достойних вельмож раби-анти? Вона суджена одного з них, прийшла, аби
викупити його з неволi або ж стати такою, як i вiн, невiльницею. Хай уже
як буде, так i буде, аби тiльки вкупi.
© не завжди розумiли, а то й зовсiм не хотiли розумiти. "Нема таких",
- казали i зачиняли ворота. Одначе бiльшiсть зглядалася все-таки на ©©
жалiсно-благальний вид, а може, й на молодiсть. Зачувши, що шука антiв,
кликали когось iз них i велiли:
- Вислухай i скажи, чого хоче це дiвча.
Миловидка терпляче повторювала, чого хоче, а зачувши рiдне слово, i
зовсiм розчулювалась:
- Божейком звуть мого лада. З Випалу вiн, iз Тиверсько© землi. Такий
лiпотний собою, такий лiпотний, що змалювати не можу.
й не зразу казали: "Не бачили, не зна мо". Бiльше питали та
допитувались, чи давно з Тиверi, чи ма надiю повернутися туди, а вже
потiм радили: спитай у тих i в тих, ми не вiда мо.
I Миловидка знову йшла, кланялася й питала. Аж поки не пересвiдчилася:
бiльше нiкого питати. Певно, нема тут Божейка, коли не бачили й не
знають. Усi ж бо кажуть: продавали тiверцiв у Нiкополi, а продати могли не
лише нiкопольцям; були на тому торзi покупцi i з Верони, i з Фессалонiки.
- В якiй же сторонi свiту вони, Верона, Фессалонiка?
- Верона - в Iталi©, - пояснила старша серед полонянок, - Фессалонiка -
в Грецi©. Iди в пристанище й напитуй лодiй, що правитимуться туди. Гляди,
хтось зглянеться й перекине через море.
Постояли, пожурилися та й розiйшлися. Одна донизу спускалася i не
бачила свiту за сльозами, iншi догори йшли i теж не бачили. Бо широкий був
окольний свiт, та не для них, бо весело свiтило над головою сонце, та не
©м.
XXI
Князь Волот був твердий i неподатливий, мовби скеля в горах: мало
порубати та полонити роме©в у сво©й землi, настав час самим пiти до них i
сказати: "Не ходили б ви, не приходили б i ми. Оскiльки ж ходите i мало не
щолiта, це наша кара за татьбу вашу".
Не вiдав, що скажуть во© на той його намiр, тим паче во© сусiднiх
земель, привiдцi ©хнi. чомусь вiдмовчуються, зирять то на нього, князя
Тиверi, то на Iдарича, котрий тут привiдцею мужiв думаючих i заодно -
правою рукою князя Добрита.
- Нам велено потяти роме©в у Придунав'©, - розраджував вiн Волота, - i
аж нiяк не велено iти за Дунай. На те потрiбна не така, як нинi, сила.
- Нiби вона мала.
- На те, щоб iти на роме©в, мала.
- Збагнiть, - гнiвався Волот, - доки збиратимемо велику силу, роме©
опам'ятаються i стануть супроти нас другою Довгою стiною. Зволiкати не
варто анi дня. Треба йти за Дунай i гнати знекровленого, позбавленого
привiдцi супостата аж до Довго© стiни, а може, дiстати оружною рукою й за
стiною. Це нагода, братi , i така, що вдруге може й не трапитись.
- Раз ходили вже. Забули, чим усе те завершилось?
- Раз на раз не виходить, Iдаричу. Тодi не було слушно© нагоди, тепер
. Честь мужiв ратних кличе: пiдiть i примусьте роме©в не посягати на
чуже.
Волот був аж надто певний себе, щоб бути спокiйним. Та не менше
певностi вчувалося i в голосi Iдарича.
- Щоб iти в чужу землю, - стояв вiн на сво му, - треба знати, з якою
раттю зустрiнетеся в тiй землi. Чи ви щось зна те?
- А ви? - вкинув слово привiдця полян. - Хай ми не зна мо, яку рать
виставлять роме©, коли пiдемо на них, а чому не зна те ви, княжi сли i
мужi думаючi.
- Дещо зна мо: роме© пiдписали з Iраном вiчний мир i, отже, мають
легiони, котрi й стануть супроти вас, коли пiдете.'
- Тi легiони пiшли вже на завоювання полуночно© Африки у вандалiв.
- Гада те? А той, що приводив Хiльбудiй, де взявся? Чи, може, дума те,
що вiн один у нього?
- Того не дума мо, Iдаричу. I все ж дуже можливо, що виправа та
лишилася поза вiдомом iмперi©. Хiльбудiй взяв позатамтого передлiття
великий полон у нашiй землi, мiг спокуситися на нього й цього полiття. А
коли так, iмперiя не готувалася до зустрiчi з нами, вона не спроможна буде
стримати нас. Ось чому я теж стаю на бiк князя Волота: коли вже йти за
Дунай, то сьогоднi, негайно.
- Уличi теж пристають на це.
Видно було: Iдарич похитнувся у сво©й певностi, а все ж не збирався
поступатися остаточно.
- А що скажуть воi? Вони здобули непоганий полон - i роме©в, i ©хнiх
коней. Чи пiдуть iз ним за Дунай?
- Цьому легко зарадити, - вихопився Волот. - Кожна рать - тиверська,
улицька, полянська чи дулiбська - видiлить по сотнi во©в, i тi во©
доправлять полон до сво©х общин. Решта пiде з нами.
- Мудро сказано, - пiдтримав свого князя Вепр. - Зважуйся, Iдаричу. На
тебе поклав князь Добрит вирiшувати долю слов'янсько© землi, тож i
вирiшуй.
- А ратну виправу, - пiдтримав його полянин Гудима, - благополучне
завершення ©© ми беремо на себе.
- Усi так гадають?
- Усi, Iдаричу!
- На тому й склада ться ряд - ряд мужiв думаючих i ратних. Iдiть до
во©в i постарайтеся передати цю свою бу сть воям. Коли вже йти, то ма мо
йти, запаленi нею, ратною бу стю, як i вiрою в торжество сво © правди i
свого меча..
XXII
Богданко сидiв на товстiй сосновiй колодi пiд дубом i дослухався до
крокiв, що зближалися з ним.
- Хто це був, бабусю?
- Якийсь чужинець.
- З iншого городища чи таки з чужо© землi?
- Таки з чужо©. I з далеко©, мабуть, по-нашому не розумi .
- То, може, вiн - ромей?
- Може, й ромей, а може, з тих, що прийшли до нас разом iз ромеями. В
©хнiй ратi всякi .
- I ви запросили його до вогнища, подiлилися хлiбом-сiллю?
- А чого мала б не запрошувати i не дiлитися?
- Таж вiн - супостат, ворог роду нашому i землi нашiй!
- Супостати тi, внуча мо , що прийшли до нас iз мечем. Цей прийшов iз
добрим словом.
- Бо вибили меча iз рук, тому й прийшов iз добрим словом. За тим добрим
словом можуть ховатися злi умисли. Чужинець-бо сть.
- Язвлений вiн, Богданку, де йому до злого умислу. А опрiч того,
запам'ятай, внуча мо : всякий нагодований тобою, навiть коли вiн чужинець,
переста бути ворогом. Це, щоб знав, не просто слова, це - правiчний покон
роду нашого. На ньому стояла й мусить стояти Тиверська земля, коли хочемо
жити на нiй у добрi та мирi.
- Чи ми не живемо за цим поконом? Чому ж роме© йдуть та й iдуть у землю
нашу з мечем та вогнем?
- За те карати треба, самим же не гоже лiзти в чужу землю.
- Нарiка те на тата i його похiд? То вiн же затим i пiшов, щоб
покарати.
- Я не нарiкаю на нього, внучку. Одначе й не тiшуся з того, що пiшов за
Дунай.. Багато кровi пролл ться там, ой багато! А то - богопротивне дiло.
Боги iнше заповiдали людям на цiй благословеннiй ©хнiм промислом землi.
Давно-давно, тодi ще, як цей бiлий та ясний свiт повнився бiльше голосом
сумирного птаства, анiж людською заздрiстю, як земля плавала в свiтовiм
океанi незайманою дiвою - i нерубаною, i неораною, i нетолоченою, жило на
долах при морi та при лiсi три роди: один - бiлоликий, другий -
смаглоликий, третiй - темноликий. Жили вони нарiзно i разом з тим купно.
Нарiзно, бо кожен рiд сам собi добував ©жу, i купно, бо таки ж сусiдили i
не раз сходилися, правлячись на лови. Не ворогували, бо ловити було що i
було де, однак i не родичалися, оскiльки сходилися лише мужi з мужами. Та
ось проник хтось iз бiлоликих до смаглоликих i нагледiв дiвчину, а
нагледiвши, не став вагатися: пiдстерiг, коли була сама, i умкнув ©©. На
лихо, те саме зробив смаглоликий у темноликих. Тут i зчинилася ворохобня,
пiшов рiд на рiд i став нищити один другого оружною рукою. Старшi дивились
на те, дивилися та й сказали сво©м родам: "Визначте обводи земель родових
та й живiть нарiзно, не переступаючи тих обводiв". Послухались i зробили
так - визначили обводи. Та чи мiг якийсь незримий обвод бути недоступною
стiною? Чи спиниш того, хто звик правитися на лови у вподобане ним мiсце?
I правились, i ловили, i дiвок умикали, i оружною рукою ходили рiд на рiд,
аж поки не змусили старiйшин родових зiбратися на вселюдську раду, а вже
рада покликала князiв i сказала: "Не вмi те жити добрими сусiдами,
розiйдiться".
"Як то?" - князi ©м.
"А так. Земля велика, подiлiть ©© на три царства та й живiть кожен у
сво©м - так далеко один вiд другого, щоб анi дiйти, анi до©хати, анi
допливти"..
"Ма мо iти з цих долiв?"
"Ма те. Одному роду-плем'ю хай будуть лiси та степи, другому - гори,
третьому та земля, що довкола не© море та й море. Так i житимете: однi з
лiсу, другi з гiр, третi з моря.
Князi не поспiшали зголошуватись.
"А кому ж який удiл?"
"Те визначить жереб".
I сумлiвались, i сперечались князi, а таки пристали до думки старiйшин
- потягли жереб та й сiли родами кожен у сво©м царствi: бiлоликi - в
лiсовiм, смаглоликi - в гiрськiм, темноликi - там, де довкола землi море
та й море.
Довго жили нарiзно. Так довго, що й забули, хто вони, звiдки прийшли в
сво царство, були в них роди-сусiди чи не було. Бiлоликi ловили по лiсах
звiра, птахiв i жили з лiсу, смаглоликi задовольнялися тим, що давали
гори, темноликi багатiли, як могли, з моря. Та ось для одного з родiв -
того, що жив по лiсах, - настала бiда: лiси збiднiли на дичину. Люди туди,
люди сюди - таки нема ©©. А не стало дичини - не стало чого й ©сти.
"Що робити?" - вдалися до старiйшин.
"У нас поле, - сказали тi. - Подаймося в поле, ачей там знайдемо собi
поживу".
Знялись i подалися. I знайшли, що шукали, та ненадовго стало степово©
поживи. Пiдросли дiти - i мусили питатисяради в батькiв, тепер уже
старiйшин: "Куди податися, де знайти ©жу собi i дiтям сво©м?"
I сказали старiйшини: "Аби не втратити й того, що ма мо, пошлiм в усi
кiнцi звiдунiв, хай побачать та й нам скажуть, чи десь незаймана земля,
що могла б прогодувати рiд наш?"
Довго ©здили звiдуни - i тi, що поскакали на захiд сонця, i тi, що
поскакали на схiд та на полудень. А повернулися нi з чим. "Земля , -
сказали старiйшинам, - та на тiй землi й люди".
"А яка найбагатша?" - поцiкавились молодшi.
"Та, що належить гiрському роду-племенi".
"Пiдемо й пiдкоримо мечем!"кинули, мов iскру в хмиз. - Чули, iншого
порятунку нема, пiдемо й пiдкоримо тi землi мечем!"
Однак старiйшини не пристали до тi © ради, бiльше того, стали супроти
не© стiною. "Нам заповiдана ця земля, - сказали. - Негоже iти й оружно
посягати на чужу".
"А з голоду гоже мерти?"
"Шукайте ©жу в сво©й землi. До чужо© зась! Боги покарають за тi
противнi ©хнiм умислам намiри!"
Змагались та й змагалися, а гору взяли таки тi, що хотiли ©сти. Та не
встигли вони налаштуватися всiм родом до походу, як знялася буря,
замоложилося небо, i бог-громовик не забарився явити тим зухвальцям та
непослухам гнiв свiй: загримiв-загуркотiв, зближаючись, й ударив з-за хмар
смертоносними стрiлами.
"Боги противляться вашому умислу! - вийшли наперед i показали на те
знамення старiйшини. - Не смiйте порушувати добрий покон батькiв i дiдiв
ваших!"
"Дiди самi переселялися".
"Вони переселялися в сво©й землi, на чужу не посягали!"
Привiдцi переселення хмурились. I не хотiлося ©м зважати на старiйшин,
тим паче слухатись ©х, i не зважати не могли. Боги справдi занепоко©лися в
небi, он як гримають у високостi та прищуть на землю стрiлами. А проте що
буде, коли послухаються старiйшин i залишаться в сво©й землi? I завтра, i
пiслязавтра, i потому дiти проситимуть ©сти. Де вiзьмуть ©©, ©жу, i що
скажуть, коли нiчого буде дати?
Такi, що й не послухалися б старiйшин, одважилися б противитись
знаменню, коли б не розкололося тi © митi небо i не хлинув у ту розколину
проливний дощ, такий густий i такий буряний, що про похiд годi було й
думати. Ховалися хто куди мiг, i рятували пожитки сво© хто як мiг. Лише
старiйшини не стенулися перед тою зливою-потопом. Збудили в собi останню
бу сть-силу й прибрали суворiшого виду.
"Ви прогнiвили богiв! - показали патерицями на молодших. - Кайтеся i
просiть прощення. Чули, боги пустили на нас води свiтового океану. Кайтеся
i просiть прощення!"
Молодшi самi бачили: схоже, що й справдi розкололося вiд потужного
удару бога-громовика небо i в ту розколину хлинули води пiднебесся, того
океан-моря, якому не буде нi кiнця нi краю. Через те й не противилися вже.
Дивилися непевними очима на замоложений зливою-потопом свiт i шептали:
"Простiть нам, боги! Простiть нам, боги!"
А дощ не припинявся. Часом стишувався тiльки, ставав не таким
проливним, однак не припинявся. I день, i другий, i третiй. Аж поки не
заволали всi: "Змилуйтесь, боги! Змилуйтесь i дайте сво знамення: чи
порятунок для нас, людей лiсу i поля? Де, на якiй путi-дорозi шукати його,
коли ? Вiд противного заповiтам батькiв намiру - iти в чужу землю й
добувати ©© мечем - зрiка мось. Дайте знамення: чи порятунок? Де, на
якiй путi-дорозi шукати його?"
За мить чи другу по тому благанню торохнув сильний, стрясаючий небо й
землю грiм - i перед старiйшинами, що стояли при капищi й молилися, упав
золотий плуг, услiд за плугом - золоте ярмо, а одразу за ярмом - сокира й
братниця.
"Ось воно, боже знамення! - закричали старiйшини й не стали зважати на
дощ, вибiгли i впали на колiна перед дарами неба. - Боги велять нам орати
землю, засiвати ©© злаками. Чули, не промислом вiйни, промислом
хлiборобiв-рата©в ма мо жити на землi!"
На ту радiсть i тi незвичнi для тривожно© днини голоси збiглися всi, що
були поблизу i не поблизу люди. А коли перестав дощ i стекла у рiчки та
озера вода, побачили ще одне, не менш промовисте знамення: уся та сторона
свiту, куди мали намiр вести рiд свiй молодшi, виявилася одрiзаною
повiнню-водою. I не стоячою - тi ю, що текла з гiр, перла з дна, весело
гомонiла, поспiшаючи до моря.
Тодi й нарекли ту повноводу рiку Дуна м, а визначену жеребом землю вiд
прискакало кiлька гiнцiв iз речницею вiд сотника: роме© згуртували
манiпули в когорти й пiшли на Туррiс.
- До бронi, слов'яни! - звелiв князь.
Знали тепер кожен Хiльбудi©в крок, як знали й те, скiльки iде з ним
когорт, де зупиняються на нiч i куди зникають по ночi.
Тисячi стояли поодаль вiд Дунаю i не виказували сво © присутностi..
Таке повелiння князя Волота: дати ромеям можливiсть переправитися на цей
бiк, а вже як переправляться й пiдуть на сво чорне дiло, тиверцi й дулiби
стануть ©м на путi - так, щоб охопити Хiльбудi вi когорти пiвколом. А
оскiльки по один бiк у роме©в буде глибоке й широке, мов море, озеро, по
другий - не менш глибокий i бистроплинний Прут, а за Прутом - во© iз
стрiлами, то ромеям нiчого iншого не лишатиметься, як прийняти бiй.
Перше, що трапилося Хiльбудiю на путi в Тиверську землю, була почата й
незавершена будова.
- Бачили? - показав тим, хто був поруч. - Ще трiшки замешкалися б - i
анти спорудили б на нашiй путi другi Довгi стiни.
- А так. Гляньте, скiльки землi, колод навезено, ба камiння навiть. Для
стiн, може, й замало, а для фортецi чом же.
- Земляно© чи дерев'яно©?
- Глинобитно©.
Смiх, жарти та дотепи, а все ж серед безжурних жартiвникiв знайшлися й
тверезiшi.
- Зверни увагу, стратегу: робота провадилася щойно. Дуже можливо, що
анти десь поруч.
Хiльбудiй знову вiдбувся жартом, а все ж не полишив застережень
центурiона поза увагою. Спинився, приглянувся до зрито© копитами путi й
повелiв вислати поперед когорт, по праву i по лiву руч вiд них кiнних
звiдунiв.
Очолюваний ним легiон не такий великий, щоб вважатися вiйськом, та не
такий i малий, щоб вести його в землю варварiв по однiй путi. А змушений
був, принаймнi поки здолають горловину мiж озером i Прутом. Подiлив легiон
на когорти, визначив дистанцiю й звелiв правитися одна за одною,
дотримуючись дистанцi©. Коли ж трапиться таке, що вийдуть i стануть на
путi слов'яни, перша колона ма стати чолом до них i прийняти бiй, двi
iншi вийдуть на фланги й дiятимуть так, як вимагатимуть обставини бою: або
ж вiзьмуть на себе варварiв, що будуть на флангах, або ж обiйдуть тих, що
стануть на путi, i вдарять на них з флангiв.
Висланий наперед роз'©зд вихопився на широку галявину обабiч путi i
змушений був зупинитися.
-- Слiди свiжi, - уголос мiркував привiдця. - Анти тiльки-но пройшли
тут i великими силами. Що, коли отам, за галявиною, стали заступом i
нав'яжуть сiч?
Легiонери мовчки переглянулися з ним i не стали розраджувати.
- Зробимо так, - повелiв привiдця роз'©зду. - П'ятеро поскачуть уперед
i вивiдають, чи хто в лiсi, а вивiдавши, дадуть знати.
- Ну, а коли нiкого не буде?
- Правитиметеся далi, тiльки ближче до нас, на вiдстанi одного-двох
стрелищ.
Були обережнi i, здавалось, аж надто пильнi, а таки прогледiли появу
слов'ян. Тодi аж збагнули, що то не хтось iнший, тиверськi во©, як ©м
заступили путь.
Подалися було назад, а позаду теж заступ, кинулись праворуч, у лiс, - i
там кiнний заступ.
"Це кiнець, - подумав ромейський привiдця. - I, що найгiрше, така ж
доля спiтка й тих, що йдуть за нами й покладаються на нас".
- Попробу мо пробитися, - повелiв легiонерам. - Кому пощастить
вихопитися, постарайтеся доправитись до когорт i попередити: на цiй
галявинi усьому легiону готу ться пастка. Усьому, зрозумiли?
Вони звернули з путi й погнали коней туди, де менше було во©в. Та не
для того ©х брали в лабети, щоб випускати. Однi полягли, стятi мечами чи
стрiлами, iншi, не бачачи порятунку, склали перед тиверцями броню свою й
простягли руки для пут.
Те саме спiткало й боковi роз'©зди. Хтось iз тих, бокових, пробував,
щоправда, докричатися до Хiльбудiя, та Хiльбудiй був надто веселий тi ©
митi, аби почути застережливий крик сво©х звiдунiв. хав на чолi першо©
когорти, оточений веселими вершниками, й гадки не мав, що може щось
статися, та ще тут, у придунайськiй глушинi, наiменованiй незайманщиною.
Коли ж сталось-таки - перед його когортами, нiби з землi, постав надiйний
слов'янський заступ iз лучникiв i мечникiв, дине, на що спромiгся з
несподiванки, повелiв прискорити вихiд когорт iз лiсу.
- Першим п'ятьом когортам стати дугою й бути готовими до зустрiчi з
варварами, всiм iншим розвернутися й прикрити тил!
Нiби у воду дивився. Не встигли його когорти висипатись на галявину й
стати в бойовi лави, як там, попереду, а перегодом по праву i по лiву руч
ожив лiс, галявини в мiжлiссi й звiдти хмарою посунули на роме©в лави
лучникiв. Скiльки ©х, важко було збагнути. Одне бачив: ©м нема
кiнця-краю. Iшли щiльно й заслонялися щитами, обступали звiдусiль.
- Щитоносцiв наперед! Стати стiною, зупинити стрiлами.
У ромейських лавах зчинилася ворохобня. Тi, кому наказано стати супроти
слов'ян стiною, спiшно пробиралися наперед, iншi приймали ©хнiх коней i
норовили вiдiйти до лiсу, ще iншi шикувалися в колони мечникiв i ждали
нагоди пiти на пiших в кiннiм строю. А поспiх - мала утiха. Десь встигли
щитоносцi стати супроти антiв, зустрiти ©х хмарами стрiл, а десь i нi. I
там, де не було щитiв чи не так щiльно летiли стрiли, анти навалилися дужо
й зламали лави, клали пiд ноги чи стиналися з тими, що боронились. У
прорубанi ними вiкна-проломи не забарилися вломитись тиверськi та
дулiбськi вершники. Немов буря приморська а чи вихор польовий влетiли туди
на буланих, вороних, гнiдих та бiлих конях, м'яли щитоносцiв копитами,
рубали навсiбiч мечами, збадьорювали себе i тих, що йшли плiч-о-плiч,
диким посвистом та гуком-перегуком. I все ж анi посвисти, анi перегуки не
могли заглушити багатоголосого брязкоту мечiв, чийогось торжества, а
чийогось i передсмертного волання про помiч, так само як тi волання
неспроможнi були осилити iржання коней. Таким здичавiло голосним i таким
тривожним видавалося воно, мовби тиха донедавна галявина горiла вогнем або
вiщувала проваллям-загибеллю.
Хiльбудiй зiбрав коло себе найбо здатнiшi манiпули й намагався дати
побо©ську якийсь лад. Сидiв на високому, з буйною бiлястою гривою конi й
пильно стежив за тим, що робилося в переднiх лавах.
- Iоанне! - кликав котрогось iз мечникiв, що стояли напоготовi. - Скачи
в третю когорту й перекажи ©© привiдцi мо повелiння: хай одруба оте
антське вiстря та ста стiною супроти решти. З одрубаними ми й самi
упора мось.
- Буде сказано, стратегу.
- вдемоне! - рiзко обертався до iншого, цього разу - центурiона. -
Бери свою манiпулу й винищ отих варварiв, - показав рукою. - Потiм пiдеш
на помiч першiй когортi.
- Iду, привiдцю.
Хiльбудiю не все i не завжди видно. Тому пiдводиться час вiд часу в
стременах i стара ться бодай якось доглянутись, що робиться в його лавах.
Саме за тими розглядинами й застига його крик посланця вiд поставлених на
захист тилу когорт.
- Достойний! Варвари напирають i з тилу. Сили великi, не висто©мо!
- Передай Флавiю i всiм во©нам: дина надiя в цих лещатах - меч i щит.
Бiльше нема на що надiятись!
Знав: з ним лiпшi фракiйськi когорти, тi, що були не так давно у сiчах
з iранцями й переданi iмператором пiд його надiйну руку. Тому й не
переставав вiрити: хоча во© його й опинилися в зашморгу, варварам не так
просто буде зiм'яти ©х i примусити показати спину. Це досвiдченi мечники
та щитоносцi, вони спершу кiлькох варварiв покладуть, а тодi вже самi
ляжуть. Саме так: дiйде до краю, то ляжуть, все ж не покажуть спини.
Найбiльше дiста ться чоловим манiпулам. Он як порiдiли вони, стримуючи
ворожi сотнi. Десь тiльки оступилися й рубаються, прикрившись щитами, десь
стали невеликим пiвколом i стоять, мовби скеля в розбурханому морi, а десь
©х всього лиш острiвки, що ось-ось накриються хвилями.
Обернувся до тих, котрi стояли пiд його рукою як остання надiя на
порятунок, i застиг, вражений: анти прорвали лави не лише щитоносцiв, а й
мечникiв i пруть кiнною ватагою прямiсiнько на нього й зiбранi пiд його
рукою манiпули.
- В мечi! За мною, вперед!
Встиг крикнути ще тим, що обходили його по праву i лiву руч:
"Постарайтеся взяти в лещата i знищити", - та тим i вичерпав сво©
можливостi правити воями: перед ним вирiс рудобородий ант i змусив
пiдставити пiд занесеного над головою меча вивiрений у такiм дiлi
мiдiйський щит. А тiльки-но одвiв той удар, як одразу ж i сам нанiс його.
Бо мав уже не одного i не двох перед собою, опинився в тiй круговертi, що
анти iменують сiчею, а перси - рiзаниною. Рубався вправно i дужо, так
вправно, що вiдчув вiд того насолоду, а вiдтак приплив сили та певностi:
вiн - бувалий во©н, йому цi варвари, мовби смiття в рiчковому потоцi: ото
тiльки й прикростi, що огидне. Не певний за когорти, собi ж прокладе у цiм
потоцi путь i вихопиться на волю.
Мабуть, не одного стяв уже дужим ударом правицi, бачив: примiтили його
вправнiсть i розступаються. Удають тiльки, що пруть на ромейського витязя
на гнiдiм конi, коли доходить до сутички, або ж пiдставляють пiд удар щита
i вислизають, або ж обходять стороною. Ба нi, помиля ться. Он пре якийсь
прямiсiнько на нього. Молодий, безусий ще, а очi, мов у звiря, налилися
кров'ю. Не меча - сулицю нацiлю . Невже сподiва ться вибити його,
Хiльбудiя, з сiдла?
Занiс над головою меча i не встиг вiдбити ним варварову сулицю, як вона
схитнулася i ледве не пропорола йому ребра. Коли б не панцир, так i
сталося б.
- Боривой! - почув дужий голос. - Цього не чiпай. Це сам Хiльбудiй, вiн
мiй!
Оглянувся й побачив, як здибив той, що кричав, коня, норовить
розвернути його й гнати услiд за ромейським привiдцею.
"Тиверський князь? Той, що гостив у Маркiанополi? Що ж_ робити?
Покладатися на дужу силу коня свого чи розвернутись i покластися на щит i
меч? Коли втiкатиму, можуть уразити сулицею в спину. Та чи й личить менi,
полководцю, утiкати?"
Розвернув по крутому колу Гнiдого й пустив у зворотну путь. Треба,
значить, треба, iншого не вигада ш.
Першим гнав на нього розпластаного в аерi коня безусий, той самий,
котрому казали: "Не чiпай".
"Завзятий хлопчисько, - подумав, - зна на кого йде, i таки йде. Ну,
стривай же!"
Хiльбудiй махнув мечем i так рубонув ним по нацiленiй на нього сулицi,
що вона бринькнула i вилетiла во©новi з рук. Тi © ж митi налетiв на
кiлькох i встиг звалити коневi пiд ноги лиш першого. Всi iншi оточили
стiною й наставили сулицi.
- Скорися, Хiльбудiю! - повелiв князь Волот. - Когорти тво© розбитi,
виправа програна.
Не думав, що робить, чи таки покладався на щось. Приострожив коня й
кинув його прямiсiнько на Волота. Одначе й князь не ловив гав. Зняв
крутiше сулицю, i кiнь, опускаючись, наразився на не© горлом. Заiржав
болiсно, шарпнувся набiк i викинув вершника з сiдла, пiд ноги Вепрового
коня. А Вепр не з тих, що губляться: зловчився й приткнув ромейського
привiдцю мечем до землi.
- Нащо ти так? - спохмурнiв, виказуючи сво невдоволення, Волот. - Вiн
був уже наш, треба було в полон брати!
- Гада ш, що треба? А навiщо? Iмператор не поскупиться золотом,
викупить його i знову натравить на нас. Надто занадився цей вовк у нашу
кошару, мертвий вiн безпечнiший буде.
XX
Дiд Борич правду казав: навiкулярiй - муж лiтнiй. Ось тiльки
добронравностi його не зовсiм йме вiри. Старий грек не зглянувся на те, що
вона - кругла сирота, що ©© гонить по свiту горе, взяв добре за перевiз та
ще й кректав, певно, сумнiвався, що бере потрiбну цiну. Може, саме тому
зобов'язав Миловиду готувати, доки буде на лодi©, для нього i його
найближчих помiчникiв ©жу, бурчав, а то й рикав на всiх, виказуючи сво
невдоволення. Зате правдою було й те, що анi сам, анi iншим не дозволив
зобидити ©©. Бiльше того, розпитав за довгi днi i ночi плавання, кого
шука , чому шука , й пiшов iз Миловидою до Нiкополя, знайшов людей, котрi
знали, де анти, що ними торгували позатамтого передлiття в Нiкополi.
- тут анти, - казали дiвчинi. - Чимало вельмож Епiра мають
рабiв-антiв.. Однi за слуг-стольникiв у них, iншi - за спальникiв,
садiвникiв а чи рибалок.
Показували й розказували, як пройти до тих вельмож, як пiдступитись та
поговорити, а Миловида слухала й кивала головою.
- Я пiду, володарю достойний, тепер сама вже пiду, - сказала зрештою
навiкулярi вi.
Грек крекнув за звичкою а чи сумнiваючись, що сама вона вдi щось, i,
надумавшись, порадив:
- Я стоятиму там, де стою, до пiслязавтра. Коли знайдеш судженого чи,
не знайшовши, захочеш повернутися в сво© кра©, прийди й скажи, або сам
доправлю, або знайду таких, що доправлять.
Подякувала й пiшла вузькими вуличками чужого города. I що далi йшла, то
менше певностi було, що вiднайде в нiм Божейка: таким холодом вiяло на
серце i таку порожнечу почувала в серцi, нiби тепер тiльки прозрiло воно й
сказало правду: даремна твоя затiя, дiвко; не одкриються перед тобою мiцнi
ворота в кам'яних загорожах i не являть тобi лада твого.
А все ж стукалася в тi, що видавались наймiцнiшими, i кланялась за
звича м батькiв сво©х, а поклонившись, питала: чи то правда, що в
достойних вельмож раби-анти? Вона суджена одного з них, прийшла, аби
викупити його з неволi або ж стати такою, як i вiн, невiльницею. Хай уже
як буде, так i буде, аби тiльки вкупi.
© не завжди розумiли, а то й зовсiм не хотiли розумiти. "Нема таких",
- казали i зачиняли ворота. Одначе бiльшiсть зглядалася все-таки на ©©
жалiсно-благальний вид, а може, й на молодiсть. Зачувши, що шука антiв,
кликали когось iз них i велiли:
- Вислухай i скажи, чого хоче це дiвча.
Миловидка терпляче повторювала, чого хоче, а зачувши рiдне слово, i
зовсiм розчулювалась:
- Божейком звуть мого лада. З Випалу вiн, iз Тиверсько© землi. Такий
лiпотний собою, такий лiпотний, що змалювати не можу.
й не зразу казали: "Не бачили, не зна мо". Бiльше питали та
допитувались, чи давно з Тиверi, чи ма надiю повернутися туди, а вже
потiм радили: спитай у тих i в тих, ми не вiда мо.
I Миловидка знову йшла, кланялася й питала. Аж поки не пересвiдчилася:
бiльше нiкого питати. Певно, нема тут Божейка, коли не бачили й не
знають. Усi ж бо кажуть: продавали тiверцiв у Нiкополi, а продати могли не
лише нiкопольцям; були на тому торзi покупцi i з Верони, i з Фессалонiки.
- В якiй же сторонi свiту вони, Верона, Фессалонiка?
- Верона - в Iталi©, - пояснила старша серед полонянок, - Фессалонiка -
в Грецi©. Iди в пристанище й напитуй лодiй, що правитимуться туди. Гляди,
хтось зглянеться й перекине через море.
Постояли, пожурилися та й розiйшлися. Одна донизу спускалася i не
бачила свiту за сльозами, iншi догори йшли i теж не бачили. Бо широкий був
окольний свiт, та не для них, бо весело свiтило над головою сонце, та не
©м.
XXI
Князь Волот був твердий i неподатливий, мовби скеля в горах: мало
порубати та полонити роме©в у сво©й землi, настав час самим пiти до них i
сказати: "Не ходили б ви, не приходили б i ми. Оскiльки ж ходите i мало не
щолiта, це наша кара за татьбу вашу".
Не вiдав, що скажуть во© на той його намiр, тим паче во© сусiднiх
земель, привiдцi ©хнi. чомусь вiдмовчуються, зирять то на нього, князя
Тиверi, то на Iдарича, котрий тут привiдцею мужiв думаючих i заодно -
правою рукою князя Добрита.
- Нам велено потяти роме©в у Придунав'©, - розраджував вiн Волота, - i
аж нiяк не велено iти за Дунай. На те потрiбна не така, як нинi, сила.
- Нiби вона мала.
- На те, щоб iти на роме©в, мала.
- Збагнiть, - гнiвався Волот, - доки збиратимемо велику силу, роме©
опам'ятаються i стануть супроти нас другою Довгою стiною. Зволiкати не
варто анi дня. Треба йти за Дунай i гнати знекровленого, позбавленого
привiдцi супостата аж до Довго© стiни, а може, дiстати оружною рукою й за
стiною. Це нагода, братi , i така, що вдруге може й не трапитись.
- Раз ходили вже. Забули, чим усе те завершилось?
- Раз на раз не виходить, Iдаричу. Тодi не було слушно© нагоди, тепер
. Честь мужiв ратних кличе: пiдiть i примусьте роме©в не посягати на
чуже.
Волот був аж надто певний себе, щоб бути спокiйним. Та не менше
певностi вчувалося i в голосi Iдарича.
- Щоб iти в чужу землю, - стояв вiн на сво му, - треба знати, з якою
раттю зустрiнетеся в тiй землi. Чи ви щось зна те?
- А ви? - вкинув слово привiдця полян. - Хай ми не зна мо, яку рать
виставлять роме©, коли пiдемо на них, а чому не зна те ви, княжi сли i
мужi думаючi.
- Дещо зна мо: роме© пiдписали з Iраном вiчний мир i, отже, мають
легiони, котрi й стануть супроти вас, коли пiдете.'
- Тi легiони пiшли вже на завоювання полуночно© Африки у вандалiв.
- Гада те? А той, що приводив Хiльбудiй, де взявся? Чи, може, дума те,
що вiн один у нього?
- Того не дума мо, Iдаричу. I все ж дуже можливо, що виправа та
лишилася поза вiдомом iмперi©. Хiльбудiй взяв позатамтого передлiття
великий полон у нашiй землi, мiг спокуситися на нього й цього полiття. А
коли так, iмперiя не готувалася до зустрiчi з нами, вона не спроможна буде
стримати нас. Ось чому я теж стаю на бiк князя Волота: коли вже йти за
Дунай, то сьогоднi, негайно.
- Уличi теж пристають на це.
Видно було: Iдарич похитнувся у сво©й певностi, а все ж не збирався
поступатися остаточно.
- А що скажуть воi? Вони здобули непоганий полон - i роме©в, i ©хнiх
коней. Чи пiдуть iз ним за Дунай?
- Цьому легко зарадити, - вихопився Волот. - Кожна рать - тиверська,
улицька, полянська чи дулiбська - видiлить по сотнi во©в, i тi во©
доправлять полон до сво©х общин. Решта пiде з нами.
- Мудро сказано, - пiдтримав свого князя Вепр. - Зважуйся, Iдаричу. На
тебе поклав князь Добрит вирiшувати долю слов'янсько© землi, тож i
вирiшуй.
- А ратну виправу, - пiдтримав його полянин Гудима, - благополучне
завершення ©© ми беремо на себе.
- Усi так гадають?
- Усi, Iдаричу!
- На тому й склада ться ряд - ряд мужiв думаючих i ратних. Iдiть до
во©в i постарайтеся передати цю свою бу сть воям. Коли вже йти, то ма мо
йти, запаленi нею, ратною бу стю, як i вiрою в торжество сво © правди i
свого меча..
XXII
Богданко сидiв на товстiй сосновiй колодi пiд дубом i дослухався до
крокiв, що зближалися з ним.
- Хто це був, бабусю?
- Якийсь чужинець.
- З iншого городища чи таки з чужо© землi?
- Таки з чужо©. I з далеко©, мабуть, по-нашому не розумi .
- То, може, вiн - ромей?
- Може, й ромей, а може, з тих, що прийшли до нас разом iз ромеями. В
©хнiй ратi всякi .
- I ви запросили його до вогнища, подiлилися хлiбом-сiллю?
- А чого мала б не запрошувати i не дiлитися?
- Таж вiн - супостат, ворог роду нашому i землi нашiй!
- Супостати тi, внуча мо , що прийшли до нас iз мечем. Цей прийшов iз
добрим словом.
- Бо вибили меча iз рук, тому й прийшов iз добрим словом. За тим добрим
словом можуть ховатися злi умисли. Чужинець-бо сть.
- Язвлений вiн, Богданку, де йому до злого умислу. А опрiч того,
запам'ятай, внуча мо : всякий нагодований тобою, навiть коли вiн чужинець,
переста бути ворогом. Це, щоб знав, не просто слова, це - правiчний покон
роду нашого. На ньому стояла й мусить стояти Тиверська земля, коли хочемо
жити на нiй у добрi та мирi.
- Чи ми не живемо за цим поконом? Чому ж роме© йдуть та й iдуть у землю
нашу з мечем та вогнем?
- За те карати треба, самим же не гоже лiзти в чужу землю.
- Нарiка те на тата i його похiд? То вiн же затим i пiшов, щоб
покарати.
- Я не нарiкаю на нього, внучку. Одначе й не тiшуся з того, що пiшов за
Дунай.. Багато кровi пролл ться там, ой багато! А то - богопротивне дiло.
Боги iнше заповiдали людям на цiй благословеннiй ©хнiм промислом землi.
Давно-давно, тодi ще, як цей бiлий та ясний свiт повнився бiльше голосом
сумирного птаства, анiж людською заздрiстю, як земля плавала в свiтовiм
океанi незайманою дiвою - i нерубаною, i неораною, i нетолоченою, жило на
долах при морi та при лiсi три роди: один - бiлоликий, другий -
смаглоликий, третiй - темноликий. Жили вони нарiзно i разом з тим купно.
Нарiзно, бо кожен рiд сам собi добував ©жу, i купно, бо таки ж сусiдили i
не раз сходилися, правлячись на лови. Не ворогували, бо ловити було що i
було де, однак i не родичалися, оскiльки сходилися лише мужi з мужами. Та
ось проник хтось iз бiлоликих до смаглоликих i нагледiв дiвчину, а
нагледiвши, не став вагатися: пiдстерiг, коли була сама, i умкнув ©©. На
лихо, те саме зробив смаглоликий у темноликих. Тут i зчинилася ворохобня,
пiшов рiд на рiд i став нищити один другого оружною рукою. Старшi дивились
на те, дивилися та й сказали сво©м родам: "Визначте обводи земель родових
та й живiть нарiзно, не переступаючи тих обводiв". Послухались i зробили
так - визначили обводи. Та чи мiг якийсь незримий обвод бути недоступною
стiною? Чи спиниш того, хто звик правитися на лови у вподобане ним мiсце?
I правились, i ловили, i дiвок умикали, i оружною рукою ходили рiд на рiд,
аж поки не змусили старiйшин родових зiбратися на вселюдську раду, а вже
рада покликала князiв i сказала: "Не вмi те жити добрими сусiдами,
розiйдiться".
"Як то?" - князi ©м.
"А так. Земля велика, подiлiть ©© на три царства та й живiть кожен у
сво©м - так далеко один вiд другого, щоб анi дiйти, анi до©хати, анi
допливти"..
"Ма мо iти з цих долiв?"
"Ма те. Одному роду-плем'ю хай будуть лiси та степи, другому - гори,
третьому та земля, що довкола не© море та й море. Так i житимете: однi з
лiсу, другi з гiр, третi з моря.
Князi не поспiшали зголошуватись.
"А кому ж який удiл?"
"Те визначить жереб".
I сумлiвались, i сперечались князi, а таки пристали до думки старiйшин
- потягли жереб та й сiли родами кожен у сво©м царствi: бiлоликi - в
лiсовiм, смаглоликi - в гiрськiм, темноликi - там, де довкола землi море
та й море.
Довго жили нарiзно. Так довго, що й забули, хто вони, звiдки прийшли в
сво царство, були в них роди-сусiди чи не було. Бiлоликi ловили по лiсах
звiра, птахiв i жили з лiсу, смаглоликi задовольнялися тим, що давали
гори, темноликi багатiли, як могли, з моря. Та ось для одного з родiв -
того, що жив по лiсах, - настала бiда: лiси збiднiли на дичину. Люди туди,
люди сюди - таки нема ©©. А не стало дичини - не стало чого й ©сти.
"Що робити?" - вдалися до старiйшин.
"У нас поле, - сказали тi. - Подаймося в поле, ачей там знайдемо собi
поживу".
Знялись i подалися. I знайшли, що шукали, та ненадовго стало степово©
поживи. Пiдросли дiти - i мусили питатисяради в батькiв, тепер уже
старiйшин: "Куди податися, де знайти ©жу собi i дiтям сво©м?"
I сказали старiйшини: "Аби не втратити й того, що ма мо, пошлiм в усi
кiнцi звiдунiв, хай побачать та й нам скажуть, чи десь незаймана земля,
що могла б прогодувати рiд наш?"
Довго ©здили звiдуни - i тi, що поскакали на захiд сонця, i тi, що
поскакали на схiд та на полудень. А повернулися нi з чим. "Земля , -
сказали старiйшинам, - та на тiй землi й люди".
"А яка найбагатша?" - поцiкавились молодшi.
"Та, що належить гiрському роду-племенi".
"Пiдемо й пiдкоримо мечем!"кинули, мов iскру в хмиз. - Чули, iншого
порятунку нема, пiдемо й пiдкоримо тi землi мечем!"
Однак старiйшини не пристали до тi © ради, бiльше того, стали супроти
не© стiною. "Нам заповiдана ця земля, - сказали. - Негоже iти й оружно
посягати на чужу".
"А з голоду гоже мерти?"
"Шукайте ©жу в сво©й землi. До чужо© зась! Боги покарають за тi
противнi ©хнiм умислам намiри!"
Змагались та й змагалися, а гору взяли таки тi, що хотiли ©сти. Та не
встигли вони налаштуватися всiм родом до походу, як знялася буря,
замоложилося небо, i бог-громовик не забарився явити тим зухвальцям та
непослухам гнiв свiй: загримiв-загуркотiв, зближаючись, й ударив з-за хмар
смертоносними стрiлами.
"Боги противляться вашому умислу! - вийшли наперед i показали на те
знамення старiйшини. - Не смiйте порушувати добрий покон батькiв i дiдiв
ваших!"
"Дiди самi переселялися".
"Вони переселялися в сво©й землi, на чужу не посягали!"
Привiдцi переселення хмурились. I не хотiлося ©м зважати на старiйшин,
тим паче слухатись ©х, i не зважати не могли. Боги справдi занепоко©лися в
небi, он як гримають у високостi та прищуть на землю стрiлами. А проте що
буде, коли послухаються старiйшин i залишаться в сво©й землi? I завтра, i
пiслязавтра, i потому дiти проситимуть ©сти. Де вiзьмуть ©©, ©жу, i що
скажуть, коли нiчого буде дати?
Такi, що й не послухалися б старiйшин, одважилися б противитись
знаменню, коли б не розкололося тi © митi небо i не хлинув у ту розколину
проливний дощ, такий густий i такий буряний, що про похiд годi було й
думати. Ховалися хто куди мiг, i рятували пожитки сво© хто як мiг. Лише
старiйшини не стенулися перед тою зливою-потопом. Збудили в собi останню
бу сть-силу й прибрали суворiшого виду.
"Ви прогнiвили богiв! - показали патерицями на молодших. - Кайтеся i
просiть прощення. Чули, боги пустили на нас води свiтового океану. Кайтеся
i просiть прощення!"
Молодшi самi бачили: схоже, що й справдi розкололося вiд потужного
удару бога-громовика небо i в ту розколину хлинули води пiднебесся, того
океан-моря, якому не буде нi кiнця нi краю. Через те й не противилися вже.
Дивилися непевними очима на замоложений зливою-потопом свiт i шептали:
"Простiть нам, боги! Простiть нам, боги!"
А дощ не припинявся. Часом стишувався тiльки, ставав не таким
проливним, однак не припинявся. I день, i другий, i третiй. Аж поки не
заволали всi: "Змилуйтесь, боги! Змилуйтесь i дайте сво знамення: чи
порятунок для нас, людей лiсу i поля? Де, на якiй путi-дорозi шукати його,
коли ? Вiд противного заповiтам батькiв намiру - iти в чужу землю й
добувати ©© мечем - зрiка мось. Дайте знамення: чи порятунок? Де, на
якiй путi-дорозi шукати його?"
За мить чи другу по тому благанню торохнув сильний, стрясаючий небо й
землю грiм - i перед старiйшинами, що стояли при капищi й молилися, упав
золотий плуг, услiд за плугом - золоте ярмо, а одразу за ярмом - сокира й
братниця.
"Ось воно, боже знамення! - закричали старiйшини й не стали зважати на
дощ, вибiгли i впали на колiна перед дарами неба. - Боги велять нам орати
землю, засiвати ©© злаками. Чули, не промислом вiйни, промислом
хлiборобiв-рата©в ма мо жити на землi!"
На ту радiсть i тi незвичнi для тривожно© днини голоси збiглися всi, що
були поблизу i не поблизу люди. А коли перестав дощ i стекла у рiчки та
озера вода, побачили ще одне, не менш промовисте знамення: уся та сторона
свiту, куди мали намiр вести рiд свiй молодшi, виявилася одрiзаною
повiнню-водою. I не стоячою - тi ю, що текла з гiр, перла з дна, весело
гомонiла, поспiшаючи до моря.
Тодi й нарекли ту повноводу рiку Дуна м, а визначену жеребом землю вiд