Страница:
теплого до студеного океан-моря - Трояновою, по iменi старiйшини, що став
на прю з молошими i здолав сваволю молодших.
Бабуся Доброгнiва примовкла, схоже, що загадалася. А Богданковi саме
зараз i, може, бiльше, нiж будь-коли, хотiлося чути ©©.
- Бабцю, чули, бабцю, - кличе. - А те знамення дане лиш родовi, що жив
по лiсах та полях?
- Ну чом же? I тим, що в горах, i тим, що за морем, теж. Боги, коли
знаменують, то знаменують усьому людовi, що на землi.
- Як же то, бабцю? Самi казали: у роме©в iншi боги.
- Це тепер iншi, тодi були однi. Та й на те зваж: навiть ромейськi боги
кажуть ромеям: "Життя да ться вам на те, щоб засiвали поле житом-пшеницею,
а не сво©ми й чужими кiстьми".
- Чому ж вони не скоряються божому повелiнню, iдуть та й iдуть через
Дунай?
- Дуже багато хочуть, внучку, тому й сваволять. А тим, хто багато хоче,
i страх перед богами не завада.
Стара, зда ться, знайшла те, що шукала: знов розповiдала та й
розповiдала, повчала та й повчала свого внука, а Богданко сидiв коло не©,
дослухався до ©© сумирно-ласкавого голосу й не знав, як йому бути. Бабуся
добра, он як багато обiця йому, та що ма з тих обiцянок? Казала, вийдуть
у свiтлу п'ятницю на побачення з Золотою Косою, Ненаглядною Красою - i вiн
прозрi . А не прозрiв, бач, як був темний, так i залишився. Тепер
запевня : i до чужо© землi не слiд iти, i чужинцiв треба милувати. А чи
так то? Чому не повиннi йти до них, коли вони iдуть на Тивер, беруть
полон, палять весi? Чому мають милувати ©х, коли приходять татями i чинять
яко татi?
- Бабусю, - знову кличе стару. - А тi три роди, як люди, однаковi?
- Чимось однаковi, чимось нi. Казала ж бо: однi - бiлоликi, другi -
смаглоликi, третi -темноликi.
- Проте усi одноликi?
- Так, усi одноликi.
- Тож i правда людська мала б бути одноликою?
- Мала б, розумнику, - усмiха ться Доброгнiва й обiйма та пригорта до
себе онука. - Мала б, та не такою.
- А чому?
- Про те однi боги вiдають. Скажу лиш, що в одного вона ма одне лице,
у другого - iнше, у третього - ще iнше. Скiльки на свiтi людей, стiльки й
правд.
- А в нас же з вами одна вона?
- Це зараз одна. Виростеш - можеш i не пристати до мо © правди. Чи таки
пристанеш?
Богданко нацiливсь було казати: "Так, пристану", - i стримався, а
стримавшись, загадався.
XXIII
Ще до переходу через Дунай князь i тисяцькi стали на думцi: не чiпати
ромейськi твердi при Дуна©. Залоги в них мiзернi, шкоди слов'янськiй землi
не вдiють, а крiм того, землю ту буде кому обстояти, коли сунуться. Отож,
переправившись, не стали зважати на придунайськi твердi, рушили всi ю
кiнною лавою в тридцять тисяч на Ульмiтон i Томи, впали на них, як пада
грозова хмара на незахищену землю, i, взявши усе, що можна було взяти,
заходилися палити та руйнувати зведенi ромеями споруди.
- Усе, що бере вогонь, палити дотла! - повелiв сво©м воям князь. - Аби
городи цi не були гнiздами, де плодяться оси. Пристанища ж - i поготiв.
Вони - невiльницькi пристанища, на них сльози нашого люду, тож хай iдуть
за димом.
Лише тодi, як вдовольнився пожежами i тим, що залишили пiсля себе
пожежi, замислився: далi пiде Одес i Маркiанополь. Ну, про Одес iншо©
думки не буде i вагань теж: та гi на проковтнула тисячi й тисячi тиверцiв.
А як бути з Маркiанополем? Город той - тлумисько Хiльбудiя, там тi, що
лишилися за нього й правлять нинi кра м, а отже, мають при собi рать,
здатну ударити в спину. Одначе там живуть i тi, що прийшли та попередили:
Хiльбудiй помишля лихе - хоче йти за Дунай. Не може ж вiн, князь Волот,
прийти i завдати тим сво©м содругам прикрощiв.
- Гудимо! - повелiв тисяцькому полян. - Бери пiд свою руку уличiв i
йдiть на Одес. Повелiваю: зробiть там те, що зробили гуртом з Томами.
Головне ж, спалiть пристанище, споруди, в яких тримають до того, як
посадити в лодi©, бранцiв. Я пiду з тиверцями та дулiбами на Маркiанополь.
Зустрiнемося на путi в Анхiал або в самiм Анхiалi.
I вже тодi, як вiдвiв сво©х во©в далеко вiд полян та уличiв, спинився i
сказав, об'©жджаючи лави:
- Все, що належало в Маркiанополi iмператору i фiску, Хiльбудiю i його
вельможам, - ваше. Города ж i горожан не чiпати. Чули? Анi города, анi
горожан! Хай знають, що ми не всiх кара мо за злочини намiсника i його
ратi.
Вiдтодi, як вийшли з Ульмiтона i Том, жоден ромей не зустрiвся в путi.
Видно, поскакали землями Мiзi© гiнцi з придунайських твердей, а слiдом за
гiнцями пiшла гуляти й чутка: варвари iдуть. Отож i спустiли весi,
пустують i оселi в весях. Хто-хто, а поселяни Нижньо© Мiзi©, як i Скiфi©,
знають, якi вони, варвари. Були тут вест-готи, були й анти-слов'яни, не
бракувало й тих, що правилися з готами, що ©х кликали собi на помiч
римляни, а потiм - Вiзантiя. Тож i не дивно, що нема по весях анi
курiалiв-землевласникiв, анi арендаторiв-емфiтевсисiв. Диву iнше: не
видно колонiв-землевласникiв iз неромейських поселян, в тiм числi й
колишнiх антiв. Усi по хащах-зарослях, в яругах та прибережних очеретах.
"Мабуть, надмiру нещаднi були ми в Ульмiтонi i Томах, - дума князь
Волот, вихитуючись у сiдлi, - i матимемо з того поганий зиск. Хто сi
вiтер, той пожина бурю. А втiм, - одуму ться, - хiба ми не для того йдемо
в ромейську землю, щоб нагнати страху всiм: i iмператоровi, i його
пiдданим? Таки ж для того".
Попереду зчинився галас, а невдовзi i людський тлум. Щось кажуть,
вимахуючи руками, пiшi, збираються та й збираються довкола них кiннi.
- Що тут ско©лося? -цiкавиться над'©хавши.
- Поселяни мiзiйськi вибiгли з яру.
Пробився до них й одразу ж пересвiдчився: то не мiзiйцi, то раби
мiзiйських курiалiв. I вибiгли вони не тому, що самi антами i хочуть
пристати до антiв, - показують, де ховаються ©хнi кривдники, просять
покарати за кривди.
- Скiльки ©х?
- Увесь виводок, достойний. Господар i господиня, п'ять синiв i чотири
доньки. Та лакуз стiльки, скiльки у мене пальцiв на руках та ногах.
- То берiть дрюки та й карайте. А найлiпше буде, коли скориста теся
переляком сво©х волостелинiв та накива теп'ятами. Ми не за тим прийшли
сюди, аби ганятися по ярах за беззбройними. Скажiть лiпше, куди веде ця
путь.
- На Маркiанополь, достойний, на Маркiанополь.
- I далеко той город?
- За тамтим холмом уже й буде.
Велить сотням дотримуватися бойового ладу й бути готовими взяти
ромейський город на щит i сулицю. Всiм, що проходили повз нього, казав
одне i те ж: "Будьте готовi взяти ромейський город на щит i сулицю". Коли
ж обернув коня, аби ©хати вже, раби знову торкнулися його стремена.
- Княже, бери i нас iз собою. Чи ми не анти i не во©?
- Пiшi ж бо сть i без бронi.
- За обозом iтимемо. А буде сiча, добудемо i коней, i броню.
Дав згоду й поскакав наперед, туди, де були найнадiйнiшi в його ратi
сотнi, - княжа дружина.
Маркiанополь знав, куди й за чим пiшов намiсник Хiльбудiй. Через те
чутки про появу антiв на цiм березi Дунаю, а згодом - i пiд стiнами
©хнього города багатьом нагнали холоду в п'яти: якщо п'ятитисячний (i таки
ж добiрний) легiон на чолi з Хiльбудi м не мiг упоратися з антами, то що
вдi когорта, в якiй всього лиш кiлька манiпул?
Не покладалися на не©, а все ж перше, що зробили, довiдавшись про
наближення антiв, заперли всi ворота й велiли воям стати на стiни. То вже
потiм i зберуться, i радитимуться, i кидатимуть думкою в кожен закуток i
кожну нiрку, що можуть обiцяти рятунок. Бо рятуватися ж мусять. Саме з
Маркiанополя пiшли ромейськi когорти в антську землю раз, пiшли i вдруге,
це не чийсь - ©хнiй привiдця завдав антам великого лиха - попалив оселi,
забрав i спровадив за море людей. Чи анти не вiдають про те? Чи не за тим
iдуть на Маркiанополь, аби спитати в маркiанопольцiв, пощо пустились на
татьбу?
Прийшли, коли оголосили раду, не лише кликанi, були на нiй i тi, кого
не кликали - церковники, майстровi, демархи. I всi дивилися на легiонерiв,
часом - на префекта. Що скажуть вони, опора ©хня, i що вдiють? Господи,
надоум i врозуми ©х, аби вдiяли розумне, спроможне вiдвести варварiв вiд
стiн, не допустити до спустошення, що такенеминуче, коли вiзьмуть стiни i
ввiйдуть у город. Анти - варвари, вони нiчим не погребують: нi майном, нi
життям.
- Порятунок один, - казали легiонери i казали твердо: - покликати на
стiни горожан, оборонятися всiм людом. - А де вiзьмемо зброю?
- Щось мають дiми, чимось подiляться легiонери.
- Дiми й дiмоти, - роздумував уголос префект, - чи не дина пiдпора, на
яку можемо покладатися. Отож так i зробимо: звернемося до дiмiв, хай
кличуть до борнi всiх горожан i стають на захист города та й самих себе.
В умовах, що склалися в Маркiанополi, важко було вигадати щось
надiйнiше. I все ж раднi не поспiшали хапатися за висловлену щойно думку
як за рятiвну. Сидiли й думали, а ще нiмували думаючи.
- Когось не задовольня наша речниця? - сполошився префект. - Отець
Iоанн, - звернувся до старшого з церковникiв. - Що скажете нам? Ма те iншу
раду чи приста те до тi ©, що чули?
Настоятель храму святого Фоки звiльна пiдвiвся й осiнив присутнiх на
радi хресним знаменням.
- Благословляю вас, братi , на труд непосильний: взяти гору над
супостатом i нечестивцем, антами iменованим. Благословляю й глаголю:
будьте сильнi в цю тривожну годину, яко льви, i будьте мудрi, яко змi©.
Церква звернеться до всiх православних i закличе ©х змiнити рала на мечi.
Воiстину правда: iдуть непросвiщенi варвари, тi, що не мають бога в серцi.
Вони - не лише смерть, гi ну вогненну несуть для всiх на мечах сво©х, отож
всi мають стати на захист стiн i города. Та не забуваймо, мужi ратнi i
думаючi: путь до рятунку не диний. Я недаремно нагадав вам про мудрiсть.
Господь наш всемогутнiй i всеблагий надоумив мене сказати таке. То добре,
що ми кличемо всiх iти на ратний подвиг i захищати себе мечем на
городських стiнах. Одначе чом би нам не бути мудрiшими серед мудрих i не
виблагати собi щасливо© долi iншим заходом: пiти до антiв i вблагати ©х
залишити город наш у мирi й споко©.
Його явно не розумiли.
- Сподiва теся, святий отче, що послухаються?
- Коли пообiця мо дати варварам по сто солiд з кожного мужа города
нашого, послухаються i пiдуть.
- Можливо, та ба...
- Не всi можуть дати такi солiди? Ви це хотiли сказати?
- Бо таки не всi. Коли начистоту, три чвертi горожан не дадуть навiть
по п'ятдесят.
- Те, чого не дадуть горожани, додадуть товстосуми, коли не хочуть
позбутися всього, а на додачу - й життя. Мiж радними запала тиша.
- Може, то занадто - по сто?
- Молiться богу, щоб не було замало.
I вiдмовчувались, i кректали, i сперечалися, i хто зна , чи й
зголосилися б давати антам такi грошi, коли б отець Iоанн, помисливши, не
пiдштовхнув ©х пiд лiкоть.
- Церква перша подiлиться в нещастi з паствою сво ю:
дасть за неiмущих десять тисяч солiд.
Раднi пожвавилися й стали прикидати, вiд кого з горожан слiд зажадати
бiльших, анiж сто солiд, внескiв.
А князь Волот наближався тим часом до Маркiанополя, i що ближче
пiдходив до нього, то наполегливiш дошукувався, як же йому зробити, аби i
ратну сверблячку во©в сво©х задовольнити, i не нашкодити тим, що допомогли
йому покарати Хiльбудiя. Брань iз ромеями на цiм походi не завершиться. То
буде великою похибкою втратити звiдунiв i втратити тiльки тому, що комусь
хочеться помститися за вчиненi Тиверськiй землi кривди саме на
Маркiанополi. Сказати про це воям? А чи варто бути аж надто вiдвертим iз
воями?
Таки сказав би, мабуть, принаймнi привiдцям тисяч, коли б роме© не
утримали вiд того необачного освiдчення: вийшли до його ратi з хрестами та
церковниками в одiяннi християнських жерцiв i сказали:
- Вiзьми, княже, дань, i пощади город наш, людей, що в городi. Чи вони
виннi, що намiсник Хiльбудiй обрав собi резиденцi ю саме Маркiанополь?
Спершу подивований був i не повiрив тiй речницi-рятунку, а повiривши,
не став вагатися. дине, чого зажадав вiд ромейських слiв, - дати зверх
усього десять бочiвок грецького вогню.
З того, як переглянулися мiж собою сли, неважко було догадатися: вони
поставленi перед неминучiстю вторгнення.
- Достойний, - сказали по забарнiм сум'яттi, - вогню у нас нема анi
бочiвки.
- А де ? В Одесу, Анхiалi?
- Бо©мося помилитися, i все ж, гада мо, що за грецьким вогнем тобi
доведеться йти до самого Константинополя. Десь-iнде навряд чи розживешся.
Певнi були, князь скаже зараз: "Iдiть i попередьте сво©х привiдцiв:
беру город ©хнiй на меч i сулицю". А вiн зиркнув на сво©х радникiв i не
виказав чогось схожого на такий намiр.
-Коли матиму мiхи з золотом?
- За двi доби.
- Довго примушу те таборитися. Жду до завтрашнього ранку. В противнiм
разi пiду на город.
Те, чого уникнули тиверськi во© пiд Маркiанополем, стало неминучим пiд
стiнами Анхiала. Пристанище i город оточували тут надiйнi стiни, в морi
стояв iмператорський флот, а то неабияка опора i певнiсть. Флот
прикриватиме пiдступи до города з моря, стiни - з суходолу. Коли ж
складеться так, що оборонцям доведеться залишити город, до ©хнiх послуг
знову стане флот: хай не всi, все ж сядуть на триреми та квадриреми i
вiдпливуть до Константинополя. Тож i не вийшли тут, як пiд Маркiанополем,
ромейськi сли i не сказали: "Вiдступiться, матимете дань". Анхiал зустрiв
тиверцiв наглухо зачиненими ворiтьми, нiмотним мовчанням города i тих, що
в городi. А то - передгроззя. Доведеться стати табором i ждати полян та
уличiв.
Iдарич схвально поставився до намiрiв тиверського князя: почати виправу
з нападу на ворота, а головнi сили слов'ян кинути через морське
пристанище. Проте внiс i сво© одмiни до тих намiрiв.
За велiнням князя Волота на приступ сiверських ворiт i сiверського
прибережжя йшли поляни та уличi, на приступ полуденних ворiт i полуденного
прибережжя - тиверцi та дулiби. Полки мали обступити город так, аби в
оборонцiв склалася думка: на них iде тьма i йде звiдусiль.
Так, власне, й було. Один полк засипав роме©в стрiлами, iнший навально
йшов на стiни i не поглядав, як там у тих, що обiч, що позаду. Бо и без
розглядин знали: на приступ йшли всi, сотня за сотнею i лава за лавою. А
коли йде така сила, хто може вистояти i не стенутися? Перли ж бо тисячi,
однi з драбинами, iншi з оголеними мечами i перли такими дужими лавами, що
й стiни, здавалось, не стримають. Та ба, добiгли здебiльше тiльки до стiн.
Коли ж ставили драбини i пробували вийти по них на стiни, роме© або
скидали зухвальцiв разом iз драбинами, або лили на голови гарячу смолу,
кидали камiння й примушували стинатися. I раз, i вдруге отак, i на
суходолi, i в прибережжi, там, де стiни виходили в море. Але поки князь не
пересвiдчився: даремнi тi потуги, а пересвiдчившись, дав сво©м воям знак:
вiдiйти вiд стiн.
- Як це розумiти? - прискакав на змиленiм конi Гудима. - Ми домовлялися
вести виправу до переможного кiнця.
- Даремна затiя, во водо. Не бачиш хiба: i стiни, i прибережжя
обороняються надiйно. Люди гинуть, iдучи на приступ, а який iз того хосен?
- Поляни були недалекi вже вiд того, щоб обiйти стiни й опинитися в
пристанищi з боку моря.
- Зате ми не змогли б пiдтримати полян. Я знайшов iншу стежину, що
виведе нас на стiни, а через стiни - в Анхiал. I, зда ться, надiйну.
Найперше, що звелiв, прибувши до табору, - звiльнити вози вiд поклаж.
На них, коли стемнi , возитимуть землю й засипатимуть рови обiч ворiт.
Дереводiлам же велено було взяти сокири i йти до лiсу, в лiсi дружно стати
до роботи, - так дружно, щоб до ночi були змайстрованi вищi за стiни
дерев'янi сходнi. Коли змайструють та доправлять у табiр, поставлять тi
сходнi на вози-розводи i, прикриваючись ними, мовби широкими щитами,
пiдвезуть пiд самi стiни. Широкi доннi опори не дозволять ромеям анi
повалити, анi вiдiпхнути ©х. Та й не встигнуть щось вдiяти. Сходнi - не
стiна-крутопадь, по сходнях легко i спритно пiдуть на зближення з ромеями
антськi во©. А вже як зблизяться та стануть на стiни, антiв не вчити, як
битися мечем та сулицею.
Дружина, ополченськi во© зустрiли ту княжу вигадку ладнiстю зробити
все, що велить, негайно, а ще - згуками радостi i щиро© здравицi:
- Най славиться в родi i племенi тиверський князь, - кричали, - муж
ратний i думаючий!
Навiть бувалий у бувальцях Вепр змушений був поставити рогом подивованi
очi. дине, чим поцiкавився, коли надивувався: як же во© доправлять такi
громаддя з лiсу?
- А про це в них запитай. Гадаю, без нас iз тобою додумаються.
Поки слов'янськi во© качали на руках вози та засипали землею рiв, роме©
ворохобились на стiнах - i галасували, i стрiлами прискали, i камiння
вергали на тих, що пiдходили близько. А не стали об'являтися бiля стiн,
заспоко©лись, схоже, що вклалися спати. Одначе то тiльки здавалося. Варто
було воям наблизитися iз сходнями, як знову обiзвались i забили на сполох.
Тиверцi йшли на приступ iз чотирма сходнями. Дво з них пiдкотили й
поставили по один бiк вiд кованих мiддю ворiт, дво - по другий. А коли
вже поставили, не ховалися зi сво©ми намiрами.
Першими йшли мужi княжо© дружини. Вони досвiдченiшi, у них набита на
таких виправах рука. Та й привiдцi лiпше обiзнанi з ратним дiлом, анiж
десяцькi та сотники з ополчення. Знали: ця перша мить може бути
вирiшальною. Коли виберуться й стануть вчасно на вершинi сходень, коли
впадуть з верхнiх приступок ромеям на голови, iншi дружинники, за тими
iншими ще iншi не забаряться прийти на помiч, зiпхнуть роме©в зi стiн,
заволодiють забороном, а там - i сходнями, що ведуть до ворiт.
Виправою по праву руч вiд брами керу сам князь, виправою по лiву руч -
во вода Вепр. Обидва - мужi надiйнi. Тож iшли, керованi ©хньою твердою
рукою, i певнi були: на вiрне дiло йдуть. чомусь, може, й доведеться
упасти намертво стятим, та не захлинеться в ©хнiй кровi виправа. Привiдцi
поруч, привiдцi знають, що робити, аби не захлинулася.
Мало було на заборолах роме©в чи перелякалися з несподiванки роме©, тi,
що рубалися з ними, швидко i твердо вiдчули: вони долають роме©в. А де
певнiсть, там й сила, а де сила, там буде й зверхнiсть.
- Княже! - спинився й заслонивсь вiд роме©в щитом Вепрiв Боривой. -
Сотенного чiльно© сотнi потято. Дружинники волiють знати: хто стане на
його мiсце?
- Ти, Боривою.
Отрок не поспiша казати "гаразд" i не йде туди, куди мав би пiти вже.
- Чув, що сказав? Ставай на чолi сотнi й веди на ворота. Не зважай на
тих, що напиратимуть збоку. Ми вiзьмемо ©х на себе. Твоя повиннiсть -
пробитися й розчинити ворота.
- Слухаю князя!
Був - i нема вже. А сiча трива . Забороло поблизу ворiт тиверське уже,
та до ворiт пробитися не можуть. Роме© опам'яталися за час сiчi на
заборолi й стають перед слов'янами стiною. х рубають з плеча, колють,
обминаючи щити, у черево, на них тиснуть i тиснуть згори, а вони не
поступаються, коли ж i поступаються, то всього лиш на ту п'ядь, що ©©
обстоювали перед цим мертвi. Та ось новий привiдця чiльно© сотнi крикнув
щось сво©м тиверцям i перший стрибнув зi схiдцiв, що вели з заборола, на
землю, а там, на землi, виставив поперед себе щита i, прикриваючись ним,
рушив на спантеличених його зухвалiстю роме©в.
Його приклад став повелiнням для iнших, i похитнулися ромейськi лави, а
похитнувшись, зламалися. В одному i в другому мiсцi. А те, що лама ться,
важко стулити докупи, тим паче, що тиверцi стрибали та й стрибали iз
заборола, тиснули на тотi лави потужно i навально. Коли ж розчинилися
врештi-решт ворота i звiдти ринула в город пiша, а вслiд за пiшою й кiнна
лави, про оборону Анхiала i всiх, хто був на той час у Анхiалi, годi було
й думати.
Сидiв на конi уже й князь, сидiли лiпшi з мужiв його.
- Вперед, витязi! - Волот показав мечем туди, де був вир людський. -
Анхiал - багатий город i ще багатше пристанище. Вiзьмете- на всю добу
дарую його вам!
Чув: там, де йшли на приступ поляни, теж звершилося бажане - котилося
хвилею торжество, а вслiд за торжеством правилися в город i во©.
...Може, й повелiв би вже князь Волот дружинi: "Доста!" Та не мiг
зламати даного на боролищi слова: "Вiзьмете Анхiал - на всю добу дарую
його вам". А коли не мiг, то що лишалося робити? Сидiв у вцiлiлiй оселi
котрогось iз ромейських вельмож i ждав, доки спливе вона, дарована дружинi
доба. А щоб ждання не обернулося на кару, звелiв добути ромейського вина,
покликав мужiв-однодумцiв i заходився коротати ту добу в хмiльних
веселощах, далi вiд лементу, що сто©ть довкруж i колотить городом.
I все ж лемент проникав i крiзь стiни. З одного подвiр'я долiтали
погрози або хмiльнi спiви, з iншого - чи©сь нарiкання, ще з iншого -
плачi, а то й крики-верески, благання про помiч. У того беруть доньку, i
вона вола на всю околiю, просить кревних, сусiдiв порятувати ©©, той
позбувся майна чи солiд - i дорiкав татям за татьбу, комусь приглянулась
чужа жона - й чувся благальний крик не лише жони, а й усi © родини.
Першими прийшли на клич князя Волота Вепр та Стодорко, за ними -
привiдцi уличiв та дулiбiв, а вже потiм - Гудима з мужами-полянами.
- А що, княже, - з порога мовив полянин, - може, на Анхiалу й
завершиться наш похiд у ромейськi землi?
- Чому б то? Пiсля тако© виправи та подаватися назад? Ми не про те,
зда ться, домовлялися, коли вирушали за Дунай.
- А я, признатися, йшов сюди i думав: князь Волот затим i збира
привiдцiв слов'янських во©в, аби сказати: вiдходимо.
- У во води пiдстави так думати?
- Боюсь, що вперед не зможемо уже пiти. Князь бачив, що робиться в
городi?
Волот спiткнувся на словi i змовк; вiдчував: йому скажуть те, що сам
собi казав уже.
- Дещо бачив, а ще бiльше чув та й зараз чую. Одначе спинити во©в не
можу. Я обiцяв ©м цей город i обiцяв за найтяжчо© години.
- Обiцяне - закон, я розумiю. А все ж дарованим во© нашi користуються
занадто щедро. Не кажу вже про те, що в городi кожному вiльно робити
дозволене i недозволене. Кажу про те, що вози в обозi нашiм вiднинi будуть
завантаженi не ратною поклажею, а майном горожан та ще дiвками
ромейськими.
- З яко© це речi дiвками?
- З тi ©, княже, що гожi в роме©в дiвки. У жони беруть ©х нашi отроки.
А ще в'яжуть до возiв товар ромейський, яко придане жонам сво©м. Тому й
питаюся: чи далеко пiдемо з таким обозом? Чи зможемо взятися надалi за
броню i стати до сiчi, коли доведеться ставати по-справжньому?
Гудима бiльше радився з князем, анiж попрiкав його за те, що ко©ться у
слов'янських ратях, а князь чув насамперед ©х, попрiкання, i не знав, що
сказати полянському привiдцi. Заспоко©ти? Вийдемо, мовляв, iз Анхiала -
розберемося i наведемо лад. Чи, може, протрубити путь i тим покласти край
свавiллю в завойованiм городi? Та ба, що скажуть во©, коли затрублять
передчасно в путь? Що ©хнiй князь пуска слово на вiтер? Що вiн тодi лиш
добрий та щедрий, коли йому треба?
- Оскiльки такi побоювання i такi нарiкання, - кинув позирк на
Iдарича, - давайте помiрку мо купно, як бути Далi.
- Анiяк, - вихопився наперед такий же валечний у суперечках, як i в
сiчi, Вепр. - Муж iз полян правду сказав: обiцяне - закон. А коли так,
вiдступати вiд обiцяного негоже. Це раз. А друге, чого це ми такi добрi до
роме©в i так жалi мо роме©в? Чи роме© жалiли нас, коли приходили? Велике
диво: отроки беруть ромейських дiв собi в жони. А як роме© брали наших дiв
i робили рабинями? Брали i торгували ними на торжищах, во водо!
- На те вони роме©, - спокiйно, одначе й твердо заперечив Гудима. - На
те у них i слава своя - людоловiв i работорговцiв. Коли вже ми пiшли
купно, всiма слов'янськими родами, то й покону ма мо дотримуватися
всеслов'янського, а не осiбно тиверського. Чи так я речу? - обернувся до
Iдарича.
Той не квапився з речницею.
- Щось так, а щось i нi, -озвався нарештi, -Що во© зледащiють та
розгублять бу сть, нахапавши дiвиць та майна ромейського, то таки правда.
Одначе правдою й те, що забирати в них нахапане, тим паче забороняти ©м
бути господарями у взятiм на сулицю городi теж не випада . Щось iнше слiд
вдiяти, аби ратi нашi могли йти далi.
- Вдi мо так, мабуть, - надумавсь i збадьорився тi ю думкою Волот. -
Усе, що стало тут набутком во©в, залишимо в Анхiалi. Залишимо й сторожу,
котра стерегтиме до нашого повернення як город, так i набуте в городi.
Во©в же запевнимо: кожен знайде сво , коли вертатиме в зворотну путь.
- А що, - пристав до тi © ради Iдарич, - це мисль. Ось тiльки як буде,
коли й надалi залишатимемо по ромейських городах охорону? Чи не розгубимо
в такий спосiб свою рать?
Волот вiдчув потребу боронити себе.
- Скажу те, що й ти казав, Iдаричу: у речах тво©х велика доля правди,
та й те, що не ночу укупi з неправдою. У нас не було й не може бути
намiру ставати на ромейську стежку й заживати собi слави работорговцiв.
Одначе й прийшли ми в цю землю не затим, щоб подобатися ромеям. Най
знають, що за вчинену ними чи ©хнiми воями татьбу на нашiй землi рано чи
пiзно доведеться розплачуватися i розплачуватися тим же: кров'ю, пожежами,
слiзьми. А знатимуть, менше пориватимуться до меча. Чи так я речу, братi ?
- Так, так! - не забарилися вiдгукнутися тиверцi.
- Ну, а коли так, то не думаймо багато про те, що сталося вже.
Обмiняймося братиицями i дiлiм це заслужене по трудах ратних застiлля.
Воно чи не найнадiйнiше рiднить людей. Тож най i нинi послужить братньому
днанню родiв наших.
- I ратному теж.
- I ратному теж!
XXIV_
I солiд он скiльки викинула Миловидка, доки доправилася до Верони, i
ноги збила вже у Веронi, серце неабияк остудила вiдтодi, як полишила лодiю
та зiйшла на берег, а Божейка нема та й нема. Тиверцiв розшукала i одного,
i другого, i третього, та що з того? Усi знизують плечима, всi кажуть: "Не
бачили такого, не вiда мо, де вiн". Або просять: "Розшукай, коли
повернешся в Тивер, кревних, скажи ©м, най щось вдiють та визволять iз
неволi чужинсько©". Лише окремi, вислухавши, казали: "Iди, дiвчино, туди й
туди, запитай свого Божейка там ще, гляди, натрапиш".
Лишенько лихе ! Скiльки ж ©й ходити ще, у кого питати? Чужий люд, чужа
земля, погомонiти нема з ким, а прихилитися - i поготiв. Добре, хоч лiто
зараз. Де сiла, там i спочила, де прилягла, там i заснула. Миловида,
правда, не ляга де попало. Вдень мiря указанi людом путi, а надходить
цiч - норовить до стiжка прибитися, пiд стiжком сiна прихилити обважнiлу
за день голову. Спершу боялася - спала ж бо сама, а це вже й страх
розгубила: кому вона потрiбна, така убога та нужденна, з попеченим на
сонцi видом, з язвленими на камiннi та по стернях ногами? А ще виснажена
до краю. Самi кiстки та шкiра на кiстках.
Це вже остання, мабуть, ©© путь-дорiженька до оседкiв поблизу Верони.
на прю з молошими i здолав сваволю молодших.
Бабуся Доброгнiва примовкла, схоже, що загадалася. А Богданковi саме
зараз i, може, бiльше, нiж будь-коли, хотiлося чути ©©.
- Бабцю, чули, бабцю, - кличе. - А те знамення дане лиш родовi, що жив
по лiсах та полях?
- Ну чом же? I тим, що в горах, i тим, що за морем, теж. Боги, коли
знаменують, то знаменують усьому людовi, що на землi.
- Як же то, бабцю? Самi казали: у роме©в iншi боги.
- Це тепер iншi, тодi були однi. Та й на те зваж: навiть ромейськi боги
кажуть ромеям: "Життя да ться вам на те, щоб засiвали поле житом-пшеницею,
а не сво©ми й чужими кiстьми".
- Чому ж вони не скоряються божому повелiнню, iдуть та й iдуть через
Дунай?
- Дуже багато хочуть, внучку, тому й сваволять. А тим, хто багато хоче,
i страх перед богами не завада.
Стара, зда ться, знайшла те, що шукала: знов розповiдала та й
розповiдала, повчала та й повчала свого внука, а Богданко сидiв коло не©,
дослухався до ©© сумирно-ласкавого голосу й не знав, як йому бути. Бабуся
добра, он як багато обiця йому, та що ма з тих обiцянок? Казала, вийдуть
у свiтлу п'ятницю на побачення з Золотою Косою, Ненаглядною Красою - i вiн
прозрi . А не прозрiв, бач, як був темний, так i залишився. Тепер
запевня : i до чужо© землi не слiд iти, i чужинцiв треба милувати. А чи
так то? Чому не повиннi йти до них, коли вони iдуть на Тивер, беруть
полон, палять весi? Чому мають милувати ©х, коли приходять татями i чинять
яко татi?
- Бабусю, - знову кличе стару. - А тi три роди, як люди, однаковi?
- Чимось однаковi, чимось нi. Казала ж бо: однi - бiлоликi, другi -
смаглоликi, третi -темноликi.
- Проте усi одноликi?
- Так, усi одноликi.
- Тож i правда людська мала б бути одноликою?
- Мала б, розумнику, - усмiха ться Доброгнiва й обiйма та пригорта до
себе онука. - Мала б, та не такою.
- А чому?
- Про те однi боги вiдають. Скажу лиш, що в одного вона ма одне лице,
у другого - iнше, у третього - ще iнше. Скiльки на свiтi людей, стiльки й
правд.
- А в нас же з вами одна вона?
- Це зараз одна. Виростеш - можеш i не пристати до мо © правди. Чи таки
пристанеш?
Богданко нацiливсь було казати: "Так, пристану", - i стримався, а
стримавшись, загадався.
XXIII
Ще до переходу через Дунай князь i тисяцькi стали на думцi: не чiпати
ромейськi твердi при Дуна©. Залоги в них мiзернi, шкоди слов'янськiй землi
не вдiють, а крiм того, землю ту буде кому обстояти, коли сунуться. Отож,
переправившись, не стали зважати на придунайськi твердi, рушили всi ю
кiнною лавою в тридцять тисяч на Ульмiтон i Томи, впали на них, як пада
грозова хмара на незахищену землю, i, взявши усе, що можна було взяти,
заходилися палити та руйнувати зведенi ромеями споруди.
- Усе, що бере вогонь, палити дотла! - повелiв сво©м воям князь. - Аби
городи цi не були гнiздами, де плодяться оси. Пристанища ж - i поготiв.
Вони - невiльницькi пристанища, на них сльози нашого люду, тож хай iдуть
за димом.
Лише тодi, як вдовольнився пожежами i тим, що залишили пiсля себе
пожежi, замислився: далi пiде Одес i Маркiанополь. Ну, про Одес iншо©
думки не буде i вагань теж: та гi на проковтнула тисячi й тисячi тиверцiв.
А як бути з Маркiанополем? Город той - тлумисько Хiльбудiя, там тi, що
лишилися за нього й правлять нинi кра м, а отже, мають при собi рать,
здатну ударити в спину. Одначе там живуть i тi, що прийшли та попередили:
Хiльбудiй помишля лихе - хоче йти за Дунай. Не може ж вiн, князь Волот,
прийти i завдати тим сво©м содругам прикрощiв.
- Гудимо! - повелiв тисяцькому полян. - Бери пiд свою руку уличiв i
йдiть на Одес. Повелiваю: зробiть там те, що зробили гуртом з Томами.
Головне ж, спалiть пристанище, споруди, в яких тримають до того, як
посадити в лодi©, бранцiв. Я пiду з тиверцями та дулiбами на Маркiанополь.
Зустрiнемося на путi в Анхiал або в самiм Анхiалi.
I вже тодi, як вiдвiв сво©х во©в далеко вiд полян та уличiв, спинився i
сказав, об'©жджаючи лави:
- Все, що належало в Маркiанополi iмператору i фiску, Хiльбудiю i його
вельможам, - ваше. Города ж i горожан не чiпати. Чули? Анi города, анi
горожан! Хай знають, що ми не всiх кара мо за злочини намiсника i його
ратi.
Вiдтодi, як вийшли з Ульмiтона i Том, жоден ромей не зустрiвся в путi.
Видно, поскакали землями Мiзi© гiнцi з придунайських твердей, а слiдом за
гiнцями пiшла гуляти й чутка: варвари iдуть. Отож i спустiли весi,
пустують i оселi в весях. Хто-хто, а поселяни Нижньо© Мiзi©, як i Скiфi©,
знають, якi вони, варвари. Були тут вест-готи, були й анти-слов'яни, не
бракувало й тих, що правилися з готами, що ©х кликали собi на помiч
римляни, а потiм - Вiзантiя. Тож i не дивно, що нема по весях анi
курiалiв-землевласникiв, анi арендаторiв-емфiтевсисiв. Диву iнше: не
видно колонiв-землевласникiв iз неромейських поселян, в тiм числi й
колишнiх антiв. Усi по хащах-зарослях, в яругах та прибережних очеретах.
"Мабуть, надмiру нещаднi були ми в Ульмiтонi i Томах, - дума князь
Волот, вихитуючись у сiдлi, - i матимемо з того поганий зиск. Хто сi
вiтер, той пожина бурю. А втiм, - одуму ться, - хiба ми не для того йдемо
в ромейську землю, щоб нагнати страху всiм: i iмператоровi, i його
пiдданим? Таки ж для того".
Попереду зчинився галас, а невдовзi i людський тлум. Щось кажуть,
вимахуючи руками, пiшi, збираються та й збираються довкола них кiннi.
- Що тут ско©лося? -цiкавиться над'©хавши.
- Поселяни мiзiйськi вибiгли з яру.
Пробився до них й одразу ж пересвiдчився: то не мiзiйцi, то раби
мiзiйських курiалiв. I вибiгли вони не тому, що самi антами i хочуть
пристати до антiв, - показують, де ховаються ©хнi кривдники, просять
покарати за кривди.
- Скiльки ©х?
- Увесь виводок, достойний. Господар i господиня, п'ять синiв i чотири
доньки. Та лакуз стiльки, скiльки у мене пальцiв на руках та ногах.
- То берiть дрюки та й карайте. А найлiпше буде, коли скориста теся
переляком сво©х волостелинiв та накива теп'ятами. Ми не за тим прийшли
сюди, аби ганятися по ярах за беззбройними. Скажiть лiпше, куди веде ця
путь.
- На Маркiанополь, достойний, на Маркiанополь.
- I далеко той город?
- За тамтим холмом уже й буде.
Велить сотням дотримуватися бойового ладу й бути готовими взяти
ромейський город на щит i сулицю. Всiм, що проходили повз нього, казав
одне i те ж: "Будьте готовi взяти ромейський город на щит i сулицю". Коли
ж обернув коня, аби ©хати вже, раби знову торкнулися його стремена.
- Княже, бери i нас iз собою. Чи ми не анти i не во©?
- Пiшi ж бо сть i без бронi.
- За обозом iтимемо. А буде сiча, добудемо i коней, i броню.
Дав згоду й поскакав наперед, туди, де були найнадiйнiшi в його ратi
сотнi, - княжа дружина.
Маркiанополь знав, куди й за чим пiшов намiсник Хiльбудiй. Через те
чутки про появу антiв на цiм березi Дунаю, а згодом - i пiд стiнами
©хнього города багатьом нагнали холоду в п'яти: якщо п'ятитисячний (i таки
ж добiрний) легiон на чолi з Хiльбудi м не мiг упоратися з антами, то що
вдi когорта, в якiй всього лиш кiлька манiпул?
Не покладалися на не©, а все ж перше, що зробили, довiдавшись про
наближення антiв, заперли всi ворота й велiли воям стати на стiни. То вже
потiм i зберуться, i радитимуться, i кидатимуть думкою в кожен закуток i
кожну нiрку, що можуть обiцяти рятунок. Бо рятуватися ж мусять. Саме з
Маркiанополя пiшли ромейськi когорти в антську землю раз, пiшли i вдруге,
це не чийсь - ©хнiй привiдця завдав антам великого лиха - попалив оселi,
забрав i спровадив за море людей. Чи анти не вiдають про те? Чи не за тим
iдуть на Маркiанополь, аби спитати в маркiанопольцiв, пощо пустились на
татьбу?
Прийшли, коли оголосили раду, не лише кликанi, були на нiй i тi, кого
не кликали - церковники, майстровi, демархи. I всi дивилися на легiонерiв,
часом - на префекта. Що скажуть вони, опора ©хня, i що вдiють? Господи,
надоум i врозуми ©х, аби вдiяли розумне, спроможне вiдвести варварiв вiд
стiн, не допустити до спустошення, що такенеминуче, коли вiзьмуть стiни i
ввiйдуть у город. Анти - варвари, вони нiчим не погребують: нi майном, нi
життям.
- Порятунок один, - казали легiонери i казали твердо: - покликати на
стiни горожан, оборонятися всiм людом. - А де вiзьмемо зброю?
- Щось мають дiми, чимось подiляться легiонери.
- Дiми й дiмоти, - роздумував уголос префект, - чи не дина пiдпора, на
яку можемо покладатися. Отож так i зробимо: звернемося до дiмiв, хай
кличуть до борнi всiх горожан i стають на захист города та й самих себе.
В умовах, що склалися в Маркiанополi, важко було вигадати щось
надiйнiше. I все ж раднi не поспiшали хапатися за висловлену щойно думку
як за рятiвну. Сидiли й думали, а ще нiмували думаючи.
- Когось не задовольня наша речниця? - сполошився префект. - Отець
Iоанн, - звернувся до старшого з церковникiв. - Що скажете нам? Ма те iншу
раду чи приста те до тi ©, що чули?
Настоятель храму святого Фоки звiльна пiдвiвся й осiнив присутнiх на
радi хресним знаменням.
- Благословляю вас, братi , на труд непосильний: взяти гору над
супостатом i нечестивцем, антами iменованим. Благословляю й глаголю:
будьте сильнi в цю тривожну годину, яко льви, i будьте мудрi, яко змi©.
Церква звернеться до всiх православних i закличе ©х змiнити рала на мечi.
Воiстину правда: iдуть непросвiщенi варвари, тi, що не мають бога в серцi.
Вони - не лише смерть, гi ну вогненну несуть для всiх на мечах сво©х, отож
всi мають стати на захист стiн i города. Та не забуваймо, мужi ратнi i
думаючi: путь до рятунку не диний. Я недаремно нагадав вам про мудрiсть.
Господь наш всемогутнiй i всеблагий надоумив мене сказати таке. То добре,
що ми кличемо всiх iти на ратний подвиг i захищати себе мечем на
городських стiнах. Одначе чом би нам не бути мудрiшими серед мудрих i не
виблагати собi щасливо© долi iншим заходом: пiти до антiв i вблагати ©х
залишити город наш у мирi й споко©.
Його явно не розумiли.
- Сподiва теся, святий отче, що послухаються?
- Коли пообiця мо дати варварам по сто солiд з кожного мужа города
нашого, послухаються i пiдуть.
- Можливо, та ба...
- Не всi можуть дати такi солiди? Ви це хотiли сказати?
- Бо таки не всi. Коли начистоту, три чвертi горожан не дадуть навiть
по п'ятдесят.
- Те, чого не дадуть горожани, додадуть товстосуми, коли не хочуть
позбутися всього, а на додачу - й життя. Мiж радними запала тиша.
- Може, то занадто - по сто?
- Молiться богу, щоб не було замало.
I вiдмовчувались, i кректали, i сперечалися, i хто зна , чи й
зголосилися б давати антам такi грошi, коли б отець Iоанн, помисливши, не
пiдштовхнув ©х пiд лiкоть.
- Церква перша подiлиться в нещастi з паствою сво ю:
дасть за неiмущих десять тисяч солiд.
Раднi пожвавилися й стали прикидати, вiд кого з горожан слiд зажадати
бiльших, анiж сто солiд, внескiв.
А князь Волот наближався тим часом до Маркiанополя, i що ближче
пiдходив до нього, то наполегливiш дошукувався, як же йому зробити, аби i
ратну сверблячку во©в сво©х задовольнити, i не нашкодити тим, що допомогли
йому покарати Хiльбудiя. Брань iз ромеями на цiм походi не завершиться. То
буде великою похибкою втратити звiдунiв i втратити тiльки тому, що комусь
хочеться помститися за вчиненi Тиверськiй землi кривди саме на
Маркiанополi. Сказати про це воям? А чи варто бути аж надто вiдвертим iз
воями?
Таки сказав би, мабуть, принаймнi привiдцям тисяч, коли б роме© не
утримали вiд того необачного освiдчення: вийшли до його ратi з хрестами та
церковниками в одiяннi християнських жерцiв i сказали:
- Вiзьми, княже, дань, i пощади город наш, людей, що в городi. Чи вони
виннi, що намiсник Хiльбудiй обрав собi резиденцi ю саме Маркiанополь?
Спершу подивований був i не повiрив тiй речницi-рятунку, а повiривши,
не став вагатися. дине, чого зажадав вiд ромейських слiв, - дати зверх
усього десять бочiвок грецького вогню.
З того, як переглянулися мiж собою сли, неважко було догадатися: вони
поставленi перед неминучiстю вторгнення.
- Достойний, - сказали по забарнiм сум'яттi, - вогню у нас нема анi
бочiвки.
- А де ? В Одесу, Анхiалi?
- Бо©мося помилитися, i все ж, гада мо, що за грецьким вогнем тобi
доведеться йти до самого Константинополя. Десь-iнде навряд чи розживешся.
Певнi були, князь скаже зараз: "Iдiть i попередьте сво©х привiдцiв:
беру город ©хнiй на меч i сулицю". А вiн зиркнув на сво©х радникiв i не
виказав чогось схожого на такий намiр.
-Коли матиму мiхи з золотом?
- За двi доби.
- Довго примушу те таборитися. Жду до завтрашнього ранку. В противнiм
разi пiду на город.
Те, чого уникнули тиверськi во© пiд Маркiанополем, стало неминучим пiд
стiнами Анхiала. Пристанище i город оточували тут надiйнi стiни, в морi
стояв iмператорський флот, а то неабияка опора i певнiсть. Флот
прикриватиме пiдступи до города з моря, стiни - з суходолу. Коли ж
складеться так, що оборонцям доведеться залишити город, до ©хнiх послуг
знову стане флот: хай не всi, все ж сядуть на триреми та квадриреми i
вiдпливуть до Константинополя. Тож i не вийшли тут, як пiд Маркiанополем,
ромейськi сли i не сказали: "Вiдступiться, матимете дань". Анхiал зустрiв
тиверцiв наглухо зачиненими ворiтьми, нiмотним мовчанням города i тих, що
в городi. А то - передгроззя. Доведеться стати табором i ждати полян та
уличiв.
Iдарич схвально поставився до намiрiв тиверського князя: почати виправу
з нападу на ворота, а головнi сили слов'ян кинути через морське
пристанище. Проте внiс i сво© одмiни до тих намiрiв.
За велiнням князя Волота на приступ сiверських ворiт i сiверського
прибережжя йшли поляни та уличi, на приступ полуденних ворiт i полуденного
прибережжя - тиверцi та дулiби. Полки мали обступити город так, аби в
оборонцiв склалася думка: на них iде тьма i йде звiдусiль.
Так, власне, й було. Один полк засипав роме©в стрiлами, iнший навально
йшов на стiни i не поглядав, як там у тих, що обiч, що позаду. Бо и без
розглядин знали: на приступ йшли всi, сотня за сотнею i лава за лавою. А
коли йде така сила, хто може вистояти i не стенутися? Перли ж бо тисячi,
однi з драбинами, iншi з оголеними мечами i перли такими дужими лавами, що
й стiни, здавалось, не стримають. Та ба, добiгли здебiльше тiльки до стiн.
Коли ж ставили драбини i пробували вийти по них на стiни, роме© або
скидали зухвальцiв разом iз драбинами, або лили на голови гарячу смолу,
кидали камiння й примушували стинатися. I раз, i вдруге отак, i на
суходолi, i в прибережжi, там, де стiни виходили в море. Але поки князь не
пересвiдчився: даремнi тi потуги, а пересвiдчившись, дав сво©м воям знак:
вiдiйти вiд стiн.
- Як це розумiти? - прискакав на змиленiм конi Гудима. - Ми домовлялися
вести виправу до переможного кiнця.
- Даремна затiя, во водо. Не бачиш хiба: i стiни, i прибережжя
обороняються надiйно. Люди гинуть, iдучи на приступ, а який iз того хосен?
- Поляни були недалекi вже вiд того, щоб обiйти стiни й опинитися в
пристанищi з боку моря.
- Зате ми не змогли б пiдтримати полян. Я знайшов iншу стежину, що
виведе нас на стiни, а через стiни - в Анхiал. I, зда ться, надiйну.
Найперше, що звелiв, прибувши до табору, - звiльнити вози вiд поклаж.
На них, коли стемнi , возитимуть землю й засипатимуть рови обiч ворiт.
Дереводiлам же велено було взяти сокири i йти до лiсу, в лiсi дружно стати
до роботи, - так дружно, щоб до ночi були змайстрованi вищi за стiни
дерев'янi сходнi. Коли змайструють та доправлять у табiр, поставлять тi
сходнi на вози-розводи i, прикриваючись ними, мовби широкими щитами,
пiдвезуть пiд самi стiни. Широкi доннi опори не дозволять ромеям анi
повалити, анi вiдiпхнути ©х. Та й не встигнуть щось вдiяти. Сходнi - не
стiна-крутопадь, по сходнях легко i спритно пiдуть на зближення з ромеями
антськi во©. А вже як зблизяться та стануть на стiни, антiв не вчити, як
битися мечем та сулицею.
Дружина, ополченськi во© зустрiли ту княжу вигадку ладнiстю зробити
все, що велить, негайно, а ще - згуками радостi i щиро© здравицi:
- Най славиться в родi i племенi тиверський князь, - кричали, - муж
ратний i думаючий!
Навiть бувалий у бувальцях Вепр змушений був поставити рогом подивованi
очi. дине, чим поцiкавився, коли надивувався: як же во© доправлять такi
громаддя з лiсу?
- А про це в них запитай. Гадаю, без нас iз тобою додумаються.
Поки слов'янськi во© качали на руках вози та засипали землею рiв, роме©
ворохобились на стiнах - i галасували, i стрiлами прискали, i камiння
вергали на тих, що пiдходили близько. А не стали об'являтися бiля стiн,
заспоко©лись, схоже, що вклалися спати. Одначе то тiльки здавалося. Варто
було воям наблизитися iз сходнями, як знову обiзвались i забили на сполох.
Тиверцi йшли на приступ iз чотирма сходнями. Дво з них пiдкотили й
поставили по один бiк вiд кованих мiддю ворiт, дво - по другий. А коли
вже поставили, не ховалися зi сво©ми намiрами.
Першими йшли мужi княжо© дружини. Вони досвiдченiшi, у них набита на
таких виправах рука. Та й привiдцi лiпше обiзнанi з ратним дiлом, анiж
десяцькi та сотники з ополчення. Знали: ця перша мить може бути
вирiшальною. Коли виберуться й стануть вчасно на вершинi сходень, коли
впадуть з верхнiх приступок ромеям на голови, iншi дружинники, за тими
iншими ще iншi не забаряться прийти на помiч, зiпхнуть роме©в зi стiн,
заволодiють забороном, а там - i сходнями, що ведуть до ворiт.
Виправою по праву руч вiд брами керу сам князь, виправою по лiву руч -
во вода Вепр. Обидва - мужi надiйнi. Тож iшли, керованi ©хньою твердою
рукою, i певнi були: на вiрне дiло йдуть. чомусь, може, й доведеться
упасти намертво стятим, та не захлинеться в ©хнiй кровi виправа. Привiдцi
поруч, привiдцi знають, що робити, аби не захлинулася.
Мало було на заборолах роме©в чи перелякалися з несподiванки роме©, тi,
що рубалися з ними, швидко i твердо вiдчули: вони долають роме©в. А де
певнiсть, там й сила, а де сила, там буде й зверхнiсть.
- Княже! - спинився й заслонивсь вiд роме©в щитом Вепрiв Боривой. -
Сотенного чiльно© сотнi потято. Дружинники волiють знати: хто стане на
його мiсце?
- Ти, Боривою.
Отрок не поспiша казати "гаразд" i не йде туди, куди мав би пiти вже.
- Чув, що сказав? Ставай на чолi сотнi й веди на ворота. Не зважай на
тих, що напиратимуть збоку. Ми вiзьмемо ©х на себе. Твоя повиннiсть -
пробитися й розчинити ворота.
- Слухаю князя!
Був - i нема вже. А сiча трива . Забороло поблизу ворiт тиверське уже,
та до ворiт пробитися не можуть. Роме© опам'яталися за час сiчi на
заборолi й стають перед слов'янами стiною. х рубають з плеча, колють,
обминаючи щити, у черево, на них тиснуть i тиснуть згори, а вони не
поступаються, коли ж i поступаються, то всього лиш на ту п'ядь, що ©©
обстоювали перед цим мертвi. Та ось новий привiдця чiльно© сотнi крикнув
щось сво©м тиверцям i перший стрибнув зi схiдцiв, що вели з заборола, на
землю, а там, на землi, виставив поперед себе щита i, прикриваючись ним,
рушив на спантеличених його зухвалiстю роме©в.
Його приклад став повелiнням для iнших, i похитнулися ромейськi лави, а
похитнувшись, зламалися. В одному i в другому мiсцi. А те, що лама ться,
важко стулити докупи, тим паче, що тиверцi стрибали та й стрибали iз
заборола, тиснули на тотi лави потужно i навально. Коли ж розчинилися
врештi-решт ворота i звiдти ринула в город пiша, а вслiд за пiшою й кiнна
лави, про оборону Анхiала i всiх, хто був на той час у Анхiалi, годi було
й думати.
Сидiв на конi уже й князь, сидiли лiпшi з мужiв його.
- Вперед, витязi! - Волот показав мечем туди, де був вир людський. -
Анхiал - багатий город i ще багатше пристанище. Вiзьмете- на всю добу
дарую його вам!
Чув: там, де йшли на приступ поляни, теж звершилося бажане - котилося
хвилею торжество, а вслiд за торжеством правилися в город i во©.
...Може, й повелiв би вже князь Волот дружинi: "Доста!" Та не мiг
зламати даного на боролищi слова: "Вiзьмете Анхiал - на всю добу дарую
його вам". А коли не мiг, то що лишалося робити? Сидiв у вцiлiлiй оселi
котрогось iз ромейських вельмож i ждав, доки спливе вона, дарована дружинi
доба. А щоб ждання не обернулося на кару, звелiв добути ромейського вина,
покликав мужiв-однодумцiв i заходився коротати ту добу в хмiльних
веселощах, далi вiд лементу, що сто©ть довкруж i колотить городом.
I все ж лемент проникав i крiзь стiни. З одного подвiр'я долiтали
погрози або хмiльнi спiви, з iншого - чи©сь нарiкання, ще з iншого -
плачi, а то й крики-верески, благання про помiч. У того беруть доньку, i
вона вола на всю околiю, просить кревних, сусiдiв порятувати ©©, той
позбувся майна чи солiд - i дорiкав татям за татьбу, комусь приглянулась
чужа жона - й чувся благальний крик не лише жони, а й усi © родини.
Першими прийшли на клич князя Волота Вепр та Стодорко, за ними -
привiдцi уличiв та дулiбiв, а вже потiм - Гудима з мужами-полянами.
- А що, княже, - з порога мовив полянин, - може, на Анхiалу й
завершиться наш похiд у ромейськi землi?
- Чому б то? Пiсля тако© виправи та подаватися назад? Ми не про те,
зда ться, домовлялися, коли вирушали за Дунай.
- А я, признатися, йшов сюди i думав: князь Волот затим i збира
привiдцiв слов'янських во©в, аби сказати: вiдходимо.
- У во води пiдстави так думати?
- Боюсь, що вперед не зможемо уже пiти. Князь бачив, що робиться в
городi?
Волот спiткнувся на словi i змовк; вiдчував: йому скажуть те, що сам
собi казав уже.
- Дещо бачив, а ще бiльше чув та й зараз чую. Одначе спинити во©в не
можу. Я обiцяв ©м цей город i обiцяв за найтяжчо© години.
- Обiцяне - закон, я розумiю. А все ж дарованим во© нашi користуються
занадто щедро. Не кажу вже про те, що в городi кожному вiльно робити
дозволене i недозволене. Кажу про те, що вози в обозi нашiм вiднинi будуть
завантаженi не ратною поклажею, а майном горожан та ще дiвками
ромейськими.
- З яко© це речi дiвками?
- З тi ©, княже, що гожi в роме©в дiвки. У жони беруть ©х нашi отроки.
А ще в'яжуть до возiв товар ромейський, яко придане жонам сво©м. Тому й
питаюся: чи далеко пiдемо з таким обозом? Чи зможемо взятися надалi за
броню i стати до сiчi, коли доведеться ставати по-справжньому?
Гудима бiльше радився з князем, анiж попрiкав його за те, що ко©ться у
слов'янських ратях, а князь чув насамперед ©х, попрiкання, i не знав, що
сказати полянському привiдцi. Заспоко©ти? Вийдемо, мовляв, iз Анхiала -
розберемося i наведемо лад. Чи, може, протрубити путь i тим покласти край
свавiллю в завойованiм городi? Та ба, що скажуть во©, коли затрублять
передчасно в путь? Що ©хнiй князь пуска слово на вiтер? Що вiн тодi лиш
добрий та щедрий, коли йому треба?
- Оскiльки такi побоювання i такi нарiкання, - кинув позирк на
Iдарича, - давайте помiрку мо купно, як бути Далi.
- Анiяк, - вихопився наперед такий же валечний у суперечках, як i в
сiчi, Вепр. - Муж iз полян правду сказав: обiцяне - закон. А коли так,
вiдступати вiд обiцяного негоже. Це раз. А друге, чого це ми такi добрi до
роме©в i так жалi мо роме©в? Чи роме© жалiли нас, коли приходили? Велике
диво: отроки беруть ромейських дiв собi в жони. А як роме© брали наших дiв
i робили рабинями? Брали i торгували ними на торжищах, во водо!
- На те вони роме©, - спокiйно, одначе й твердо заперечив Гудима. - На
те у них i слава своя - людоловiв i работорговцiв. Коли вже ми пiшли
купно, всiма слов'янськими родами, то й покону ма мо дотримуватися
всеслов'янського, а не осiбно тиверського. Чи так я речу? - обернувся до
Iдарича.
Той не квапився з речницею.
- Щось так, а щось i нi, -озвався нарештi, -Що во© зледащiють та
розгублять бу сть, нахапавши дiвиць та майна ромейського, то таки правда.
Одначе правдою й те, що забирати в них нахапане, тим паче забороняти ©м
бути господарями у взятiм на сулицю городi теж не випада . Щось iнше слiд
вдiяти, аби ратi нашi могли йти далi.
- Вдi мо так, мабуть, - надумавсь i збадьорився тi ю думкою Волот. -
Усе, що стало тут набутком во©в, залишимо в Анхiалi. Залишимо й сторожу,
котра стерегтиме до нашого повернення як город, так i набуте в городi.
Во©в же запевнимо: кожен знайде сво , коли вертатиме в зворотну путь.
- А що, - пристав до тi © ради Iдарич, - це мисль. Ось тiльки як буде,
коли й надалi залишатимемо по ромейських городах охорону? Чи не розгубимо
в такий спосiб свою рать?
Волот вiдчув потребу боронити себе.
- Скажу те, що й ти казав, Iдаричу: у речах тво©х велика доля правди,
та й те, що не ночу укупi з неправдою. У нас не було й не може бути
намiру ставати на ромейську стежку й заживати собi слави работорговцiв.
Одначе й прийшли ми в цю землю не затим, щоб подобатися ромеям. Най
знають, що за вчинену ними чи ©хнiми воями татьбу на нашiй землi рано чи
пiзно доведеться розплачуватися i розплачуватися тим же: кров'ю, пожежами,
слiзьми. А знатимуть, менше пориватимуться до меча. Чи так я речу, братi ?
- Так, так! - не забарилися вiдгукнутися тиверцi.
- Ну, а коли так, то не думаймо багато про те, що сталося вже.
Обмiняймося братиицями i дiлiм це заслужене по трудах ратних застiлля.
Воно чи не найнадiйнiше рiднить людей. Тож най i нинi послужить братньому
днанню родiв наших.
- I ратному теж.
- I ратному теж!
XXIV_
I солiд он скiльки викинула Миловидка, доки доправилася до Верони, i
ноги збила вже у Веронi, серце неабияк остудила вiдтодi, як полишила лодiю
та зiйшла на берег, а Божейка нема та й нема. Тиверцiв розшукала i одного,
i другого, i третього, та що з того? Усi знизують плечима, всi кажуть: "Не
бачили такого, не вiда мо, де вiн". Або просять: "Розшукай, коли
повернешся в Тивер, кревних, скажи ©м, най щось вдiють та визволять iз
неволi чужинсько©". Лише окремi, вислухавши, казали: "Iди, дiвчино, туди й
туди, запитай свого Божейка там ще, гляди, натрапиш".
Лишенько лихе ! Скiльки ж ©й ходити ще, у кого питати? Чужий люд, чужа
земля, погомонiти нема з ким, а прихилитися - i поготiв. Добре, хоч лiто
зараз. Де сiла, там i спочила, де прилягла, там i заснула. Миловида,
правда, не ляга де попало. Вдень мiря указанi людом путi, а надходить
цiч - норовить до стiжка прибитися, пiд стiжком сiна прихилити обважнiлу
за день голову. Спершу боялася - спала ж бо сама, а це вже й страх
розгубила: кому вона потрiбна, така убога та нужденна, з попеченим на
сонцi видом, з язвленими на камiннi та по стернях ногами? А ще виснажена
до краю. Самi кiстки та шкiра на кiстках.
Це вже остання, мабуть, ©© путь-дорiженька до оседкiв поблизу Верони.