Страница:
Миловидку. Чи не тому вiн i прихильний до сво © найменшо© бiльше, нiж до
будь-кого в родинi, що вона схожа на Миловидку?
- Ну, а як ся почувала?
- Зле ся почувала, татку.
- Чом так? Хворiла?
- Не хворiла, а все ж зле ся почувала. Бо знала: татко пiшов на брань,
матиме сiчу з ромеями, i, може, не одну, а то мала втiха.
- Правда твоя, - горнув до себе доню й знову думав, яка вона йому рiдна
з рiдних, ця дитина. - То мала втiха: iти на смерть i жадати чи ©сь
смертi. Волiв би з тобою бути, мала моя потiшнице, слухати речi тво©
медовi, бачити позирк очей чистих та ясних, осяйних та ласкавих. Анiчого
не хотiв би, окрiм цього, чу ш?
- Чую, татку! I вже не пiдете вiд мене, еге?
- Коли супостати, що за Дуна м, не покличуть, нiкуди не пiду.
Обiймав i голубив, милувався ©© кучериками й знову голубив. Та втiшався
голублячи, та уявляв, яка вона буде, Миланка, коли матиме не п'ять, а всi
п'ятнадцять чи й шiстнадцять лiт. "Яко Миловидка", - сказав, не вагаючись,
i пригасив нараз радiсть свою, а пригасивши, замислився. Де то вона
зараз.. Миловидка? Чи повернулася до Випалу, чи все ще ходить свiтами?
Пiшла-таки, пiшла, куди очi дивилися, а до Черна не завернула, бач.
Цура ться чи всього лиш бо©ться?
"Може, то й добре, що пiшла десь, а не до Черна", - ста на думцi
Волот, i не встига пояснити сам собi, чому добре, що Миловидка обминула
Черн, як знову прочинилися дверi i на порозi вирiс челядник.
- Чи князь дозволить?
- Що трапилось? - обернувся на його голос. - така нагальнiсть?
- Прибули слн вiд уличiв, хочуть бачити князя.
Ма ш. Натiшився споко м, натiшився й дiтьми, - уже прислали слiв.
Одначе чому уличi? Чи давно бачився з ними? Чи мiж уличами й тиверцями
можуть бути такi завеликi незгоди, щоб слати слiв?
Не вiрив тому, через те менш за все бентежився. Якась марниця, гадав
собi. А вийшов - i змушений був iнше думати: перед ним стояли вчорашнi
побратими, тi, з ким ходив на роме©в i брав Ульмiтон, Анхiал, одначе
стояли не такi, яких бачив у походi чи на пиру по сiчi: були похмурi, нiби
мали його за свого врага-супостата.
- Щось сталося, Буймире?
- Сталося, княже, i сталося вельми непригоже. Чи не ти кликав нас до
роме©в i казав, кличучи: "Будьмо динi, як i динi вiд батька-матерi?" А
як оберта ться на дiлi?
- Не розумiю тебе, муже. Я, зда ться, не давав пiдстав мислити про
вза мини мiж тиверцями й уличами iнакше.
- Ти, може, й не давав. А чому дають пiдстави мислити так тво©
дружинники?
- Хто саме? Коли i що вчинили?
- Син во води Вепра Боривой укупi з татями сво©ми вдерся в оседок на
уличах i взяв гвалтом доньку старiйшини Забрала. А окрiм того, пролив кров
нашого племенi: забив брата тi © дiвчини i його побратима, котрi стали на
захист гвалтовано©.
Оце так новина! Вдерлися ватагою до уличiв i гвалтом взяли дiвку,
забили двох мужiв. I хто вчинив таке: Боривой, той самий Вепрiв синок, на
якого покладав он якi надi©, послав iз речницею до будiвничого в Тiрi. Та
невже ж вiн посмiв переступити дане князевi слово й бути таким свавiльним?
- Може, ви помилилися? Може, хтось iнший вчинив отой гвалт?
- Татi спiйманi. Прийшли сказати князевi: завтра суд. Аби тиверцi не
думали, що каратимемо за марницю, най пришлють сво©х людей та послухають,
за що кара мо.
Уличi обернулися, щоб iти вже, та князь був проворнiший i поспiшив
затримати ©х.
- Стривай, Буймире. Навiщо ж так: одразу й суд, одразу й кара? Чи це
перший на©зд? Чи кара - дина можливiсть примирити сторони? Може ж, у
молодця була домовленiсть iз дiвкою? Може, у них йшлося до злюбу?
- На гвалтiвниковi кров i смерть мужiв, серед них - i брата
погвалтовано©. А за кров i смерть у нас, сам зна ш, платять кров'ю i
смертю.
- Знаю. I все ж будьмо розсудливi, Буймире. Тi, що дозволили собi
гвалт, у вас, яка потреба поспiшати? Я знаю того отрока. Гарячу голову
ма , то так. Та вiн - кмiтливий i мужнiй серцем, з нього може вирости
великий муж, опора всi © землi слов'янсько©. Це завдяки його одвазi
пробилися ми в Анхiалi до ворiт i взяли ту недоступну твердь. На це не
можна не зважати. Отож i кажу: судити треба, та не пiд гарячу руку i не
тим, хто вола про помсту. Видiлiть п'ятьох старiйшин ви, видiлимо ми, най
зберуться купно й дознаються, яка вина на тих, що вторглися та вчинили
гвалт, чим мають платити за не©.
- Я казав уже, - стояв на сво му муж iз уличiв: - Кров змива ться лише
кров'ю, а за смерть платять смертю.
- Була ж погоня, була, мабуть, i сiча, а в сiчi хто зважа на здоровий
глузд?
Немало доклав зусиль, аби переконати уличiв не поспiшати з судом, i
таки домiгся свого: Буймир зголосився пождати тиверських старiйшин, а вже
рада старiйшин вирiшить, хто i як судитиме. То давало час, а час - надiю.
Поки се да те, вгамуються серця покривджених, стане твердiшим розум. З
людьми ж, в котрих тверезий розум, простiше дiйти згоди.
I все ж князь Волот не став покладатися лише на здоровий глузд уличiв.
Звелiв покликати во воду Вепра, а вже з Вепром думатиме-гадатиме, як
врятувати життя тому шибайголовi.
Мав намiр говорити з сво©м во водою як батько з батьком i побратим iз
побратимом, та сталося непередбачене: Вепр спершу лише зблiд, довiдавшись,
де його син i що чека на його сина, далi й зовсiм стерявся, а стерявшись,
утратив всякий глузд.
- I то все, що ти робиш, княже, аби порятувати мого сина?
- Не все, та почати мусив саме з цього. Важливо виграти час.
- Час справдi потрiбний, однак не для того, щоб змагатися з уличами на
словесах. Поки кликатимемо старiйшин, поки збиратимуться та правитимуться
до уличiв старiйшини, слiд вломитися кiнно на подвiр'я, де сидить Забрало,
й вихопити з його рук Боривоя, усiх, хто з Бориво м.
- Ти що, - спокiйно, одначе й твердо заперечив князь. - Пiдеш брати
силою i знову пролл ш кров? Ти подумав, на кого хочеш зняти руку, чим усе
те може завершитись?
- Анiчим. Нападу поночi, обеззброю сторожу, заберу сина, побратимiв
його - та й був такий.
- Гада ш, оберiгатимуть абияк?
- Та най як хочуть, так i оберiгають, сина я й з-пiд десяти запорiв
добуду.
- Отож-бо й . Не забувай, во водо: уличi ходили разом iз нами на
роме©в, вони - нашi кревняки. Чи з тебе мало тих ворогiв, що за Дуна м,
хочеш мати ще й тут, за Днiстром? То розбрат, во водо, а розбрату мiж
братами-слов'янами не тiльки князь Добрит, я сам не потерплю.
- Були побратимами i кревняками, нинi перестали бути.
- А хто винен?
Вепр заметався в оселi, мовби загнаний звiр у граждi.
- Менi байдуже зараз, хто винен! Одне знаю: синовi загрожу смерть, i я
все маю зробити, аби порятувати його.
- Я не менше вболiваю за Боривоя, нiж ти, во водо, - утихомирював його
князь. - Коли хочеш порятувати його, ось моя рада: бери добутi в ромеiв
солiди й скачи у супроводi надiйно© охорони до вiтця покривджено© дiвчини.
Скiльки скаже, стiльки й плати вражди, коли пристане на те, щоб вiдкупився
солiдами. А не пристане, прався звiдти до князя уличiв i благай не карати
Боривоя за на©зд i розбiй на горло, пошлешся на мо ревне заступництво i
умовлятимеш обмежитися вирою, а то й дикою вирою. Знай: крiм старiйшин i
солiд нiщо не поряту Боривоя.
Бачив: Вепр не вельми вiрить тому, що чу з княжих уст, та якась схожа
на сподiванку думка бродить уже в ньому. Тож i не гаявся: радився зi сво©м
во водою, кого з старiйшин слiд послати, на його думку, до уличiв, казав,
то золото нерiдко ма бiльшу вагу, анiж жадання кревно© помсти, i лестив
Вепровi, i запевняв Вепра, аби лиш погодився на перетрактацiю з уличами i
не наробив ще бiльших, анiж син, дурниць.
XXVIII_
Бабуся Доброгнiва правду каже: бiда й ведмедя вчить мед iз дупла дерти.
Колись твердо знав: тане снiг - йдеться до передлiття, вста з-за Днiстра
сонце - почина ться день. Тепер, коли не бачить i не ма тi © твердостi,
мусить думати й дошукуватись, як розрiзняти тi одмiни. Передлiття вiд
лiта, лiто вiд полiття чи передзим'я простiше. Як i день вiд ночi, до
речi. А як одрiзнити ранок вiд полудня, полудень - вiд надвечiр'я? Он
скiльки днiв та ночей минуло вiдтодi, як постигла його обида, а не може
наловчитися i знати, коли i що . Було ранн передлiття, було й пiзн ,
настало пiсля них справжн лiто, за лiтом - полiття, передзим'я, зима,
знову передлiття i знову лiто, а вiн все темний та й темний, для нього
свiт доступний лише через тепло i холод, нiмотнiсть чи звуки. Тому й
стара ться розрiзняти його та пiзнавати бодай так. Зна вже: сто©ть в
оселi та поза оселею цiлковита тиша - надворi нiч, подав зненацька голос
пiвень чи крикнув зловiщий - все одно нiч, тiльки йдеться до ранку. А
заспiва несмiливим, хоча й при мним голосом пташка в лiсi чи на деревi
пiд оселею-теремом - то вже свiта , незабаром вийде з океан-моря ясне
сонце й пробудить до життя землю, усе, що живого на землi. О, те
пробудження вiн не тiльки почу , сповниться ним, а сповнившись, заяснi .
Бо бачив колись i може уявити собi, як тане туман на узлiссi i як виходять
з того туману, нiби люди з води, дерева, такi зеленi та свiжi пiсля
вранiшньо© купелi i такi веселi пiд скiсним промiнням сонця. Згодом
потягне з долини вiтром, загра на нивi хвиля й побiжить вiд краю до краю,
спершу лiнькувато-несмiлива, далi веселiша й веселiша, часом
грайливо-весела. Бiгтиме й гратиме, тiшачись привiллям, аж поки не
розiб' ться об лiс i не вкладеться край лiсу.
"Отак i я, - сумно зiтха отрок, - тiльки-но вийшов у свiт, набрав
разгону в тому веселому свiтi - i вже пiдвернулось безлiття, спинило лет..
Грубо й жорстоко, чи не назовсiм спинило!"
Так боляче зробилося вiд згадки про ту божу несправедливiсть чи так
хотiлося урвати свою бiду, спершу перевернувся тiльки, потiм пiдвiвся i
сiв у ложi.
Тихо як у теремi й поза теремом. I душно. Чого тихо, зна : нiч зараз,
спить бабуся, спить ©© челядь, спить всенький свiт. А чого душно i млосно,
не збагне.
- Бабусю! Бабцю! - покликав стиха, сподiваючись, що стара не встигла
заснути мiцно.
Та бабуся не обiзвалася.
"Хiба встати i вийти надвiр? Там свiжiше й привiльнiше, а виходити
самому не вперше".
Посидiв, повагався i таки зважився: спустив iз ложа ноги, пошукав ними
виступцi i, взувши ©х, пiшов, тримаючись ложа, потiм - стiни, до дверей.
Знав: цi, що ведуть з опочивальнi, вiдчиненi, а тi, що ведуть iз сiней
надвiр, взятi на засув. Прибере його - i вже на порозi, пiд нiчним небом.
Пiде знайомою стезею до дуба, сяде на колоду бiля змайстрованого челяддю
столу й посидить пiд зорями, огорнутий нiчною прохолодою.
I дверi вiдчинив стиха, щоб не чули соннi, i до колоди втрапив. А сiв,
прислухався - i не вiдчув помiтно© одмiни: тут, надворi, теж було i тепло,
i душно.
"Це тому, що недавно звечорiло, - дума отрок, - земля не встигла
прохолонути. Одначе, - ловить себе на гадцi, - не спекою - парою обда
тiло"..
Заувага та не довго лишалася загадкою: з далеко© далечини долинув до
настороженого слуху гуркiт й одразу ж пояснив Богданковi: наближа ться
гроза. Ну, звичайно, як вiн забув: саме влiтку i саме перед грозою бува
млосно i душно.
Пiти хiба до оселi, поки дощ не застав пiд вiдкритим небом? А чи варто?
Бабуся всяк уже баяла його: вмивала зоряною i дощовою водою, виводила пiд
вранiшнi i вечiрнi роси, велiла ставати пiд лiтню зливу, а пiд громову
воду не виводила ще. Казала тiльки: Перун - Сварожич i Стрибог теж
Сварожич; коли проноситься над землею гроза, один посила з неба
далекозвучне боже слово, мета блискавки-стрiли i вража ними все, що
злого й порочногона землi, iнший приносить дощовi хмари, а з хмарами й
живу воду, що нею винагороджу землян царiвна Золота Коса, Ненаглядна
Краса. Вона ж бо теж донька Сварога, батька всiх богiв, вона заодно з
ними. Захоче зняти з нього, Богданка, темiнь-полуду й не ждатиме наступно©
свiтло© п'ятницi, небере в свою десницю живо© води i бризне нею. Ту воду
пiдхоплять вiтри, Стрибожi внуки, й понесуть на океан-море, а звiдти,
разом iз дощовими потоками, - на землю. Гляди, саме зараз оце, коли Перун
ганятиме мiж хмар, а вiтри знiмуть в усьому океан-морi шалену бурю, й
станеться та жадане диво. Гляди, саме зараз i станеться!
Пiдвiвся, обмацав хапливими руками стiл i рушив поза столом на подвiр'я
- ближче до вiтру, що повiвав уже, ближче й до грому-гуркоту, що
наближався та й наближався з далини. Чи йому, покараному здатнiстю бачити
свiт i тiшитися бiлим свiтом, боятися гнiвного божого голосу? Таж бiльшо©
кари на землi нема й бути вже не може! Хай бояться ©© тi, що мають багато,
а то й усе, йому нема чого боятися. Отож пiде на подвiр'я, пiде й за
подвiр'я, пiд грiм i блискавицю стане, аби ближче до неба й того
жадання-порятунку, що чека з неба.
Намацував ногами стезю i йшов, виставляв поперед себе руки, аби не
наразитися на щось, i знову йшов. А вiтер не лише дмухав уже, налiтав
потужно, рвiйно й кропив вид, очi прохолодними краплинами дощу.
"Отак, отак! - радiв Богданко. - Будь дужий та рвiйний, боже Стрибоже,
гуляй-розгулюй по всьому океан-морi, неси звiдти i краплини дощовi, i
хвищi, i струменi-потоки. Гляди, принесеш iз ними й сподiвану живу воду, а
та вода поверне очам мо©м найвищий дар богiв - бачити свiт земний i
тiшитись свiтом. Чу ш, Стрибоже, гляди, принесеш!"
Не певен був, крешуть чи не крешуть у небi блискавицi, а проте
догадувався: мають кресати. Он як гуркоче грiм, мало не щомитi стряса
небо, землю (то з одного, то з другого боку). А коли
гримлять-перемовляються громи, мають кресати раз за разом i блискавицi.
Такi ночi, казала бабуся, iменуються горобиними i бувають вони всього лиш
тричi на всеньке лiто: тодi, як цвiте горобина, тодi, як червонiють на нiй
ягоди, i втрет - коли достигають. Бо то не просто собi дощовi й
громово-бурянi ночi, то вселенське свято, торжество Неба i Землi з нагоди
зачаття й визрiвання плодiв на улюбленому богами деревi - горобинi, тiй
буйнолистiй горобинi, що ©© перенесли з небесних садiв, з самого острова
Буяна всесильнi боги й тiшаться-милуються, що ©хн дерево плодоносить i на
землi... Тому й збентежений Богданко, через те й поспiша так назустрiч
дощу i бурi: коли ж_ тодi й сподiватися ©©, благодатi божо©, як не в нiч
вселенського свята? Ано, коли?! Саме нинi розпустилось до краю листя на
горобинi, улюблене богами дерево стало темним, нiби хмара в небi, а
зачервонiлi мiж листям ягоди - нiби жарини-блискавки, що спалахують у
хмарах. Нинi в богiв свято, а боги, як i люди, щедрi в свята. Тож хай що
буде, те й буде, а вiн, Богданко, не зляка ться анi зливи, анi грому, пiде
та й пiде назустрiч дощу i бурi, на зближення з громовою i, хто зна ,
може, й живою водою. Он як лiпить уже та громова водиця у вид, он як
лiпить!
"Боже Свароже! - радiв дощовiй хвищi й не тямив, у нього пiд ногами
стезя чи нема стезi. - Ти всесильний i всеблагий. Надоум дiтей сво©х -
царiвну Золоту Косу, Ненаглядну Красу, бога грому i блискавок Перуна, бога
вiтру Стрибога - най зглянуться на мо© муки-болi, на калiцтво завiдома
невчасне й передчасне та принесуть iз високо© високостi то© водицi, що
б' -витiка з терема-свiтлицi, з-пiд ложа царiвни Золото© Коси,
Ненаглядно© Краси. Аби упала на мо© вiченьки та оживила ©х. Чу ш, боже,
аби упала й оживила!"
Хотiв було запевнити ще всесильного бога, що буде довiку вдячний йому
за зцiлення-порятунок, та наразився тi © митi на гiлля й жахнувся з
несподiванки. На поодиноке дерево натрапив чи зайшов до лiсу?
Поткнувся праворуч - гiлля, поткнувся лiворуч - теж гiлля.
"Таки в лiсi я, - подумав. - Що ж робити? Як вибратися i втрапити на
стезю, по якiй iшов?"
Пробував ногами, виставляв поперед себе руки - стезi не було та й не
було.. I лiс не розступався.
Виходить, назад ма йти?
Постояв, зорi нтувався i розвернувсь, а розвернувшись, пiшов. Таки
справдi пiшов i на гiлля дерев не наражався.
А стезi не було та й не було пiд ногами. Як же це вiн втратив ©©, свого
проводиря-повожатого? Захопився, благаючи богiв, та й забув, що треба буде
й повертатися до терему? А певно, так.
"Стривай, - сказав сам собi i спинився. - Коли я йшов до лiсу, весь час
правився супроти дощу i вiтру. Тепер вони б'ють менi в лiву ланiту.
Виходить, я iду не на бабусине подвiр'я, а не знати куди?"
Постояв, помислив i розвернувся за вiтром. А розвернувшись, знову
пiшов. "Коли не на подвiр'я, то на загорожу довкола подвiрницi втраплю, -
потiшав себе. - А понад загорожею дiйду якось i до ворiт".
Почув себе певнiше i заспiшив. А за мить-другу знову наразився на
перепону i став. За цим разом нею виявилася власна думка: як же це вiн
вiдвернувся вiд дощу i йде? А жива вода? Чи вона потрапить до очей, чи
оми -зцiлить ©х, коли йтиме за дощем? Нi, не затим вiн вирушав iз
бабусиного двору, щоб вiдступати тепер.
Обернувся й став супроти вiтру. А постоявши, завважив: коли не йти, дощ
не так уже й потужно лiпить у вид, в очi. Варто йти, мабуть. Що буде
потiм, байдуже, аби зараз лiпив у вiчi, та промивав ©х, та давав
сподiванку, що таки очистить, таки проми .
Недовго i йшов: знов наразився на дерева. Поткнувся в один кiнець -
гiлля, поткнувся у другий - теж гiлля, якiсь густi, непрохiднi хащi.
"Я збився з путi, - подумав. - Зайшов до лiсу i збився з путi!"
Мабуть, злякався i неабияк. Спершу тiльки поривався вийти з пастки й
тицявся, пориваючись, в один, у другий бiк, далi спинився i крикнув,
осилюючи зливу, а заодно i власний страх:
- Бабусю!! Де ви , бабусю!!!
ХХIХ
Тиверськi старiйшини не з спiвчуття до закутих у вериги отрокiв i не з
поваги до ©хнiх кревних твердо стояли на сво му: карати винних у на©здi
вирою, а не смертю. Вони на те й старiйшини, аби знати, що таке закон, а
що раз на вiку дароване життя, яким ма бути людський глузд, аби покарання
за провину перед поконом пращурiв не переростало в безглуздя. Чи отроки
вперше умикають дiвок i чи котрась iз них казала потiм: "Я хотiла, аби
мене умкнули"? То правда, вони благають про помiч, коли не хочуть злюбу,
одначе благають i тодi, коли хочуть. Пiдiть та довiдайтесь пiсля всього,
хотiла чи не хотiла його донька Забрала.
- З нас доста того, що вашi татi полiзли в чужу землю, забили наших
кревних.
- Молодечi бажання не знають обводiв. Покон дозволя умикати саме в
чужiм родi й ста причиною як посягань на дiвок, так i смертi.
- Хочете сказати: винен покон?
- Так, i це хочемо сказати. Бо саме покон спонука молодцiв добувати
собi злюбну жону умиканням, велить кревним оружно обстоювати дiвку, коли
©© умикають, як велить i тому, хто умика , обстоювати себе. Чи то,
скажiть, не причина борнi? А де борня, там будуть i потятi. Тому й
кажемо: негоже карати смертю лиш за те, що в молодих молодi бажання i що
тi бажання взяли гору над здоровим глуздом.
Старiйшини уличiв переглянулися. Видно було, вони похитнулися в
певностi вимагати завериженим тиверцям смертi i тiльки.
- Як же зарадимо цiй ворохобнi? Що скажемо старiйшинi Забралу i його
доньцi?
- Коли дiвка згодна, Боривой вiзьме ©© собi за жону. За потятих
волостелин Вепр сплатить вражду.
Старiйшини довго радилися, та небагато врадили.
- Послуха мо, що скаже вiтець покривджених, - мовили тиверцям.
Забралу не просто переповiдали, з чим прийшли на судну раду до уличiв
поважнi старiйшини землi Тиверсько©, його старалися переконати: приставай
на ©хню раду, iншо© годi шукати: сина все одно не повернеш уже, а доньцi
тво©й треба якось жити в свiтi. Та де там, аж позеленiв Забрало, чуючи ту
раду.
- Ви хочете примусити мене, батька, що втратив улюбленого сина, вiддати
доньку на потiху вбивцi? Хочете, аби сестра брала злюб iз татем, на руках
якого кров ©© брата? Нiколи! Чу те, мудрi старiйшини: нiколи! Зголошуюсь
на одне: дружинникiв, котрi пiшли за сво©м привiдцею i не забруднили руки
кров'ю, тиверцi можуть викупити, заплативши виру. Всiм iншим - смерть. I
люта, така, котру не лише татi, дiти ©хнi пам'ятали б i до десятого
колiна!
- То невелика втiха - мста, - поспiшили напоумити його
старiйшини-тиверцi. - А коли й утiха, то лише на час. Чи варто заради тi ©
митт во© втiхи сiяти й без того часту в наших землях гостю - смерть, не
брати на карб того, яка доля чека дiвку, котра була вже умикана й не
знати, якою повернулася з чужих рук? Боривой уподобав ©© давно i вельми,
обiця бути гарним мужем тво©й доньцi.
- Дарма. Не так мав би брати, коли хотiв узяти.
- Молодече бажання длюбу - безумне бажання, вiд нього годi чекати
розважливостi i глузду. Вiзьми на карб i те, достойний родаку, що земля
слов'янська потребу та й потребу людей мужнiх, витязiв на боролищах. А
Боривой i такий витязь. Ти був у задунайськiм походi, ма ш знати, як
прислужився цей отрок всiй слов'янськiй ратi, коли брали на меч i сулицю
Анхiал. Чи то така дрiбниця, аби не зважати на не©? Чи таких, як Боривой,
багато серед нас, аби вимагати ©м смертi? Хто зна , може, з нього буде
найславетнiший муж землi слов'янсько©!
- А з наших не були б? - вхопився за ту згадку Забрало. - Я на свого
сина меншi покладав надi©, анiж ви на цього татя? Хто оплатить менi тi
сподiванки? Вепр? Нi, старiйшини, вира не зарадить мо му горю. Тiльки
смерть убивцi здатна погасити вогонь мсти i злоби, що роздира менi груди.
Тiльки смерть!
Хотiлось гнiватися на нього, казати: мста - не найлiпший суд, та як
скажеш, коли вона - один iз найдiйовiших поконiв землi слов'янсько©, коли
на нiй стояв i сто©ть слов'янський свiт. Тож i промовчали старiйшини, i те
мовчання вирiшило долю тиверських отрокiв: трьох iз них засудили до
страти, всiм iншим дозволено викупитись, коли мають за що.
Князь Волот тiльки засмучений був тим вироком, а Вепр i зворохоблений
до краю. Нiби навiжений, влетiв до терема й не став зважати анi на княгиню
Малку, анi на те, що розмовля з князем.
- Чув, що вони врадили?
- Чув, во водо, як не чути.
- То, може, тепер хоч даси менi бодай сотню дружинникiв. Ще не пiзно,
налечу вихорем i вiдiб'ю сина хоча б i тодi, як вестимуть на страту.
Волот довго i холодно дивився на нього.
- Я, зда ться, казав уже, во водо: мало нам роме©в, що ма мо наживати
ворогiв i серед слов'ян?
- Та що менi до того?! У мене син може загинути. I який син. Сам же
казав...
- Знаю, - рiзко урвав його на словi князь. - А хто винен? Ти дба ш про
сина, а я мушу дбати про всю Тивер. Чи вона винна в тому, що нако©в твiй
син? Чому ма розплачуватися за його на©зд i його татьбу?
Вепр уйнявся на мить, схоже, що тепер тiльки побачив князя таким, яким
вiн .
- То отак, значить?
- Тiльки так, во водо. Сам бачив, я докладав немалих зусиль, аби
порятувати твого Боривоя i тих, що були з Бориво м. Та що вдiю, коли мене
не захотiли послухати. На те ж, що ти казав тут, навiть заради твого сина
не пiду.
- Тодi... - похопився Вепр i подався до дверей. - Тодi знай, -
обернувся на порозi: - Я без тво © помочi i тво © згоди пiду рятувати
сина. Знайду соузникiв серед мужiв i таки пiду! Най i на смерть, най на
погибель всiх i всього, все одно пiду!
Грiм його крокiв гучно вiдлунював у теремi i, здавалось, кликав: пiди,
зупини, зроби щось, доки не нако©в бiди.
- Допоможи, Волоте, - пiдiйшла i бережно торкнулася мужево© руки
княгиня Малка. - Вепри - найрiднiшi нам люди. Як житимемо з ними, коли
станеться це лихо? Ти - батько, зрозумiй Вепра i горе матерi того
непослуха зрозумiй. Лину до не© думкою i бачу, як б' ться-побива ться
нинi. Чи то ж мислимо: ростила-доглядала дитя сво , мов квiтку-сподiванку
плекала i що ма тепер? Чорне безлiття ма , муку та сльози.
Князь не спаленiв i не нагримав на жону, одначе й не зрадiв ©©
втручанню.
- Чи не чула, - нахмурився, - робив усе, що мiг, бiльше нiчого не можу
вдiяти.
- Так уже й нiчого? Чому б тобi не по©хати до сотника, а то й до князя?
- Таж ©здив Вепр.
- Вепр - одне, а ти зовсiм iнше.
"А й справдi, - погодився. - Одне - розмова з батьком, син якого
завинив перед уличами й законом уличiв i зовсiм iнше - розмова з князем
Тиверi, за яким тiльки й провини, що хоче уникнути зайвого кровопролиття".
Йде спiшно до порога, прочиня дверi й велить комусь iз челядi:
- Коня менi i ви©зд-супровiд iз десяти мужiв!
Знав: Вепр не сидiтиме склавши руки, збере ватагу найближчих до його
двору мужiв i подасться через Днiстер виручати сина. Тому i сам не гаявся,
i челядь пiдганяв: "Швидше, швидше!" А таки спiзнився. На ви©здi з Черна
його спинили гiнцi вiд люду тиверського, що був на той час у пристанищi, й
сказали: уличi пiдiйшли до Днiстра всiм ополченням i оголосили через
биричiв сво©х: "Кличте всiх, хто поблизу, най бачать, як каратимемо тих,
що приходять до нас iз мечем. Най бачать i тямлять: Днiстер - правiчний
обвод Тиверсько© землi. За Днiстер тиверцям зась".
Гнав коня що було сили i снаги, а став усього лиш свiдком страти. Уличi
саме вивезли засуджених на середину рiки i в'язали каменi до нiг. Велiв
спинитися: вiн - князь i ма поговорити перед тим, як страчувати
засуджених, iз князем уличiв, та дарма. Або не почули його повелiння, або
не захотiли почути: кинули, не задумуючись i не вагаючись всiх засуджених
до страти у бистроплинну течiю Днiстра.
XXX
Тепер тiльки по-справжньому зрозумiв Богданко: хто втратив здатнiсть
вiдрiзняти день вiд ночi, покараний трьома найбiльшими карами: одна - не
бачити свiту i людей, друга - позбуття здатностi самому обирати путь i
йти, куди кличе серце, третя - не знати лiку часу. Нiби й живеш, бо чу ш,
як гримить грiм, хлюпа дощ, i разом з тим нема певностi, що живеш, що
було у тебе вчора i буде завтра. Мовби у яму закинутий, таку безнадiйно
глибоку i таку безнадiйно темну, що нi вийти, нi вилiзти з не© повiк.
Не вiдав, скiльки кликав-благав, аби прийшов хтось на помiч, i як довго
йшов, шукаючи зворотну путь до бабусиного терема. Бо йшов та йшов,
наражався на стовбури дерев, обминав ©х i знову йшов. Та плакав iдучи, та
страхався, що буде з ним, коли не вийде з лiсу i не натрапить на людей.
Тодi аж, як перестало гуркати в небi i вщух нарештi проливний дощ, а сили
долати свою непевну путь геть вичерпалися, наткнувся на повалене дерево в
лiсi й сiв перепочити, та заодно й прислухатися, чи не долине звiдкiлясь -
i найперше з Соколино© Вежi - людський голос? А може, озветься пес,
крикне, вiщуючи ранок, пiвень? Та ба, анi натяку про людей, анi
звуку-вiдзвуку вiд живого свiту. Лиш краплi дощовi падали з листу на лист
i лопотiли спадаючи.
"Далi не варто йти, - вирiшу отрок. - Ано, далi не тра' йти, бо можу
так заблукати в лiсi, що не буде анi вiдгуку на мiй гук, анi
стезi-повороту. А що ж робити? Сидiти и ждати ранку чи кликати на помiч?
будь-кого в родинi, що вона схожа на Миловидку?
- Ну, а як ся почувала?
- Зле ся почувала, татку.
- Чом так? Хворiла?
- Не хворiла, а все ж зле ся почувала. Бо знала: татко пiшов на брань,
матиме сiчу з ромеями, i, може, не одну, а то мала втiха.
- Правда твоя, - горнув до себе доню й знову думав, яка вона йому рiдна
з рiдних, ця дитина. - То мала втiха: iти на смерть i жадати чи ©сь
смертi. Волiв би з тобою бути, мала моя потiшнице, слухати речi тво©
медовi, бачити позирк очей чистих та ясних, осяйних та ласкавих. Анiчого
не хотiв би, окрiм цього, чу ш?
- Чую, татку! I вже не пiдете вiд мене, еге?
- Коли супостати, що за Дуна м, не покличуть, нiкуди не пiду.
Обiймав i голубив, милувався ©© кучериками й знову голубив. Та втiшався
голублячи, та уявляв, яка вона буде, Миланка, коли матиме не п'ять, а всi
п'ятнадцять чи й шiстнадцять лiт. "Яко Миловидка", - сказав, не вагаючись,
i пригасив нараз радiсть свою, а пригасивши, замислився. Де то вона
зараз.. Миловидка? Чи повернулася до Випалу, чи все ще ходить свiтами?
Пiшла-таки, пiшла, куди очi дивилися, а до Черна не завернула, бач.
Цура ться чи всього лиш бо©ться?
"Може, то й добре, що пiшла десь, а не до Черна", - ста на думцi
Волот, i не встига пояснити сам собi, чому добре, що Миловидка обминула
Черн, як знову прочинилися дверi i на порозi вирiс челядник.
- Чи князь дозволить?
- Що трапилось? - обернувся на його голос. - така нагальнiсть?
- Прибули слн вiд уличiв, хочуть бачити князя.
Ма ш. Натiшився споко м, натiшився й дiтьми, - уже прислали слiв.
Одначе чому уличi? Чи давно бачився з ними? Чи мiж уличами й тиверцями
можуть бути такi завеликi незгоди, щоб слати слiв?
Не вiрив тому, через те менш за все бентежився. Якась марниця, гадав
собi. А вийшов - i змушений був iнше думати: перед ним стояли вчорашнi
побратими, тi, з ким ходив на роме©в i брав Ульмiтон, Анхiал, одначе
стояли не такi, яких бачив у походi чи на пиру по сiчi: були похмурi, нiби
мали його за свого врага-супостата.
- Щось сталося, Буймире?
- Сталося, княже, i сталося вельми непригоже. Чи не ти кликав нас до
роме©в i казав, кличучи: "Будьмо динi, як i динi вiд батька-матерi?" А
як оберта ться на дiлi?
- Не розумiю тебе, муже. Я, зда ться, не давав пiдстав мислити про
вза мини мiж тиверцями й уличами iнакше.
- Ти, може, й не давав. А чому дають пiдстави мислити так тво©
дружинники?
- Хто саме? Коли i що вчинили?
- Син во води Вепра Боривой укупi з татями сво©ми вдерся в оседок на
уличах i взяв гвалтом доньку старiйшини Забрала. А окрiм того, пролив кров
нашого племенi: забив брата тi © дiвчини i його побратима, котрi стали на
захист гвалтовано©.
Оце так новина! Вдерлися ватагою до уличiв i гвалтом взяли дiвку,
забили двох мужiв. I хто вчинив таке: Боривой, той самий Вепрiв синок, на
якого покладав он якi надi©, послав iз речницею до будiвничого в Тiрi. Та
невже ж вiн посмiв переступити дане князевi слово й бути таким свавiльним?
- Може, ви помилилися? Може, хтось iнший вчинив отой гвалт?
- Татi спiйманi. Прийшли сказати князевi: завтра суд. Аби тиверцi не
думали, що каратимемо за марницю, най пришлють сво©х людей та послухають,
за що кара мо.
Уличi обернулися, щоб iти вже, та князь був проворнiший i поспiшив
затримати ©х.
- Стривай, Буймире. Навiщо ж так: одразу й суд, одразу й кара? Чи це
перший на©зд? Чи кара - дина можливiсть примирити сторони? Може ж, у
молодця була домовленiсть iз дiвкою? Може, у них йшлося до злюбу?
- На гвалтiвниковi кров i смерть мужiв, серед них - i брата
погвалтовано©. А за кров i смерть у нас, сам зна ш, платять кров'ю i
смертю.
- Знаю. I все ж будьмо розсудливi, Буймире. Тi, що дозволили собi
гвалт, у вас, яка потреба поспiшати? Я знаю того отрока. Гарячу голову
ма , то так. Та вiн - кмiтливий i мужнiй серцем, з нього може вирости
великий муж, опора всi © землi слов'янсько©. Це завдяки його одвазi
пробилися ми в Анхiалi до ворiт i взяли ту недоступну твердь. На це не
можна не зважати. Отож i кажу: судити треба, та не пiд гарячу руку i не
тим, хто вола про помсту. Видiлiть п'ятьох старiйшин ви, видiлимо ми, най
зберуться купно й дознаються, яка вина на тих, що вторглися та вчинили
гвалт, чим мають платити за не©.
- Я казав уже, - стояв на сво му муж iз уличiв: - Кров змива ться лише
кров'ю, а за смерть платять смертю.
- Була ж погоня, була, мабуть, i сiча, а в сiчi хто зважа на здоровий
глузд?
Немало доклав зусиль, аби переконати уличiв не поспiшати з судом, i
таки домiгся свого: Буймир зголосився пождати тиверських старiйшин, а вже
рада старiйшин вирiшить, хто i як судитиме. То давало час, а час - надiю.
Поки се да те, вгамуються серця покривджених, стане твердiшим розум. З
людьми ж, в котрих тверезий розум, простiше дiйти згоди.
I все ж князь Волот не став покладатися лише на здоровий глузд уличiв.
Звелiв покликати во воду Вепра, а вже з Вепром думатиме-гадатиме, як
врятувати життя тому шибайголовi.
Мав намiр говорити з сво©м во водою як батько з батьком i побратим iз
побратимом, та сталося непередбачене: Вепр спершу лише зблiд, довiдавшись,
де його син i що чека на його сина, далi й зовсiм стерявся, а стерявшись,
утратив всякий глузд.
- I то все, що ти робиш, княже, аби порятувати мого сина?
- Не все, та почати мусив саме з цього. Важливо виграти час.
- Час справдi потрiбний, однак не для того, щоб змагатися з уличами на
словесах. Поки кликатимемо старiйшин, поки збиратимуться та правитимуться
до уличiв старiйшини, слiд вломитися кiнно на подвiр'я, де сидить Забрало,
й вихопити з його рук Боривоя, усiх, хто з Бориво м.
- Ти що, - спокiйно, одначе й твердо заперечив князь. - Пiдеш брати
силою i знову пролл ш кров? Ти подумав, на кого хочеш зняти руку, чим усе
те може завершитись?
- Анiчим. Нападу поночi, обеззброю сторожу, заберу сина, побратимiв
його - та й був такий.
- Гада ш, оберiгатимуть абияк?
- Та най як хочуть, так i оберiгають, сина я й з-пiд десяти запорiв
добуду.
- Отож-бо й . Не забувай, во водо: уличi ходили разом iз нами на
роме©в, вони - нашi кревняки. Чи з тебе мало тих ворогiв, що за Дуна м,
хочеш мати ще й тут, за Днiстром? То розбрат, во водо, а розбрату мiж
братами-слов'янами не тiльки князь Добрит, я сам не потерплю.
- Були побратимами i кревняками, нинi перестали бути.
- А хто винен?
Вепр заметався в оселi, мовби загнаний звiр у граждi.
- Менi байдуже зараз, хто винен! Одне знаю: синовi загрожу смерть, i я
все маю зробити, аби порятувати його.
- Я не менше вболiваю за Боривоя, нiж ти, во водо, - утихомирював його
князь. - Коли хочеш порятувати його, ось моя рада: бери добутi в ромеiв
солiди й скачи у супроводi надiйно© охорони до вiтця покривджено© дiвчини.
Скiльки скаже, стiльки й плати вражди, коли пристане на те, щоб вiдкупився
солiдами. А не пристане, прався звiдти до князя уличiв i благай не карати
Боривоя за на©зд i розбiй на горло, пошлешся на мо ревне заступництво i
умовлятимеш обмежитися вирою, а то й дикою вирою. Знай: крiм старiйшин i
солiд нiщо не поряту Боривоя.
Бачив: Вепр не вельми вiрить тому, що чу з княжих уст, та якась схожа
на сподiванку думка бродить уже в ньому. Тож i не гаявся: радився зi сво©м
во водою, кого з старiйшин слiд послати, на його думку, до уличiв, казав,
то золото нерiдко ма бiльшу вагу, анiж жадання кревно© помсти, i лестив
Вепровi, i запевняв Вепра, аби лиш погодився на перетрактацiю з уличами i
не наробив ще бiльших, анiж син, дурниць.
XXVIII_
Бабуся Доброгнiва правду каже: бiда й ведмедя вчить мед iз дупла дерти.
Колись твердо знав: тане снiг - йдеться до передлiття, вста з-за Днiстра
сонце - почина ться день. Тепер, коли не бачить i не ма тi © твердостi,
мусить думати й дошукуватись, як розрiзняти тi одмiни. Передлiття вiд
лiта, лiто вiд полiття чи передзим'я простiше. Як i день вiд ночi, до
речi. А як одрiзнити ранок вiд полудня, полудень - вiд надвечiр'я? Он
скiльки днiв та ночей минуло вiдтодi, як постигла його обида, а не може
наловчитися i знати, коли i що . Було ранн передлiття, було й пiзн ,
настало пiсля них справжн лiто, за лiтом - полiття, передзим'я, зима,
знову передлiття i знову лiто, а вiн все темний та й темний, для нього
свiт доступний лише через тепло i холод, нiмотнiсть чи звуки. Тому й
стара ться розрiзняти його та пiзнавати бодай так. Зна вже: сто©ть в
оселi та поза оселею цiлковита тиша - надворi нiч, подав зненацька голос
пiвень чи крикнув зловiщий - все одно нiч, тiльки йдеться до ранку. А
заспiва несмiливим, хоча й при мним голосом пташка в лiсi чи на деревi
пiд оселею-теремом - то вже свiта , незабаром вийде з океан-моря ясне
сонце й пробудить до життя землю, усе, що живого на землi. О, те
пробудження вiн не тiльки почу , сповниться ним, а сповнившись, заяснi .
Бо бачив колись i може уявити собi, як тане туман на узлiссi i як виходять
з того туману, нiби люди з води, дерева, такi зеленi та свiжi пiсля
вранiшньо© купелi i такi веселi пiд скiсним промiнням сонця. Згодом
потягне з долини вiтром, загра на нивi хвиля й побiжить вiд краю до краю,
спершу лiнькувато-несмiлива, далi веселiша й веселiша, часом
грайливо-весела. Бiгтиме й гратиме, тiшачись привiллям, аж поки не
розiб' ться об лiс i не вкладеться край лiсу.
"Отак i я, - сумно зiтха отрок, - тiльки-но вийшов у свiт, набрав
разгону в тому веселому свiтi - i вже пiдвернулось безлiття, спинило лет..
Грубо й жорстоко, чи не назовсiм спинило!"
Так боляче зробилося вiд згадки про ту божу несправедливiсть чи так
хотiлося урвати свою бiду, спершу перевернувся тiльки, потiм пiдвiвся i
сiв у ложi.
Тихо як у теремi й поза теремом. I душно. Чого тихо, зна : нiч зараз,
спить бабуся, спить ©© челядь, спить всенький свiт. А чого душно i млосно,
не збагне.
- Бабусю! Бабцю! - покликав стиха, сподiваючись, що стара не встигла
заснути мiцно.
Та бабуся не обiзвалася.
"Хiба встати i вийти надвiр? Там свiжiше й привiльнiше, а виходити
самому не вперше".
Посидiв, повагався i таки зважився: спустив iз ложа ноги, пошукав ними
виступцi i, взувши ©х, пiшов, тримаючись ложа, потiм - стiни, до дверей.
Знав: цi, що ведуть з опочивальнi, вiдчиненi, а тi, що ведуть iз сiней
надвiр, взятi на засув. Прибере його - i вже на порозi, пiд нiчним небом.
Пiде знайомою стезею до дуба, сяде на колоду бiля змайстрованого челяддю
столу й посидить пiд зорями, огорнутий нiчною прохолодою.
I дверi вiдчинив стиха, щоб не чули соннi, i до колоди втрапив. А сiв,
прислухався - i не вiдчув помiтно© одмiни: тут, надворi, теж було i тепло,
i душно.
"Це тому, що недавно звечорiло, - дума отрок, - земля не встигла
прохолонути. Одначе, - ловить себе на гадцi, - не спекою - парою обда
тiло"..
Заувага та не довго лишалася загадкою: з далеко© далечини долинув до
настороженого слуху гуркiт й одразу ж пояснив Богданковi: наближа ться
гроза. Ну, звичайно, як вiн забув: саме влiтку i саме перед грозою бува
млосно i душно.
Пiти хiба до оселi, поки дощ не застав пiд вiдкритим небом? А чи варто?
Бабуся всяк уже баяла його: вмивала зоряною i дощовою водою, виводила пiд
вранiшнi i вечiрнi роси, велiла ставати пiд лiтню зливу, а пiд громову
воду не виводила ще. Казала тiльки: Перун - Сварожич i Стрибог теж
Сварожич; коли проноситься над землею гроза, один посила з неба
далекозвучне боже слово, мета блискавки-стрiли i вража ними все, що
злого й порочногона землi, iнший приносить дощовi хмари, а з хмарами й
живу воду, що нею винагороджу землян царiвна Золота Коса, Ненаглядна
Краса. Вона ж бо теж донька Сварога, батька всiх богiв, вона заодно з
ними. Захоче зняти з нього, Богданка, темiнь-полуду й не ждатиме наступно©
свiтло© п'ятницi, небере в свою десницю живо© води i бризне нею. Ту воду
пiдхоплять вiтри, Стрибожi внуки, й понесуть на океан-море, а звiдти,
разом iз дощовими потоками, - на землю. Гляди, саме зараз оце, коли Перун
ганятиме мiж хмар, а вiтри знiмуть в усьому океан-морi шалену бурю, й
станеться та жадане диво. Гляди, саме зараз i станеться!
Пiдвiвся, обмацав хапливими руками стiл i рушив поза столом на подвiр'я
- ближче до вiтру, що повiвав уже, ближче й до грому-гуркоту, що
наближався та й наближався з далини. Чи йому, покараному здатнiстю бачити
свiт i тiшитися бiлим свiтом, боятися гнiвного божого голосу? Таж бiльшо©
кари на землi нема й бути вже не може! Хай бояться ©© тi, що мають багато,
а то й усе, йому нема чого боятися. Отож пiде на подвiр'я, пiде й за
подвiр'я, пiд грiм i блискавицю стане, аби ближче до неба й того
жадання-порятунку, що чека з неба.
Намацував ногами стезю i йшов, виставляв поперед себе руки, аби не
наразитися на щось, i знову йшов. А вiтер не лише дмухав уже, налiтав
потужно, рвiйно й кропив вид, очi прохолодними краплинами дощу.
"Отак, отак! - радiв Богданко. - Будь дужий та рвiйний, боже Стрибоже,
гуляй-розгулюй по всьому океан-морi, неси звiдти i краплини дощовi, i
хвищi, i струменi-потоки. Гляди, принесеш iз ними й сподiвану живу воду, а
та вода поверне очам мо©м найвищий дар богiв - бачити свiт земний i
тiшитись свiтом. Чу ш, Стрибоже, гляди, принесеш!"
Не певен був, крешуть чи не крешуть у небi блискавицi, а проте
догадувався: мають кресати. Он як гуркоче грiм, мало не щомитi стряса
небо, землю (то з одного, то з другого боку). А коли
гримлять-перемовляються громи, мають кресати раз за разом i блискавицi.
Такi ночi, казала бабуся, iменуються горобиними i бувають вони всього лиш
тричi на всеньке лiто: тодi, як цвiте горобина, тодi, як червонiють на нiй
ягоди, i втрет - коли достигають. Бо то не просто собi дощовi й
громово-бурянi ночi, то вселенське свято, торжество Неба i Землi з нагоди
зачаття й визрiвання плодiв на улюбленому богами деревi - горобинi, тiй
буйнолистiй горобинi, що ©© перенесли з небесних садiв, з самого острова
Буяна всесильнi боги й тiшаться-милуються, що ©хн дерево плодоносить i на
землi... Тому й збентежений Богданко, через те й поспiша так назустрiч
дощу i бурi: коли ж_ тодi й сподiватися ©©, благодатi божо©, як не в нiч
вселенського свята? Ано, коли?! Саме нинi розпустилось до краю листя на
горобинi, улюблене богами дерево стало темним, нiби хмара в небi, а
зачервонiлi мiж листям ягоди - нiби жарини-блискавки, що спалахують у
хмарах. Нинi в богiв свято, а боги, як i люди, щедрi в свята. Тож хай що
буде, те й буде, а вiн, Богданко, не зляка ться анi зливи, анi грому, пiде
та й пiде назустрiч дощу i бурi, на зближення з громовою i, хто зна ,
може, й живою водою. Он як лiпить уже та громова водиця у вид, он як
лiпить!
"Боже Свароже! - радiв дощовiй хвищi й не тямив, у нього пiд ногами
стезя чи нема стезi. - Ти всесильний i всеблагий. Надоум дiтей сво©х -
царiвну Золоту Косу, Ненаглядну Красу, бога грому i блискавок Перуна, бога
вiтру Стрибога - най зглянуться на мо© муки-болi, на калiцтво завiдома
невчасне й передчасне та принесуть iз високо© високостi то© водицi, що
б' -витiка з терема-свiтлицi, з-пiд ложа царiвни Золото© Коси,
Ненаглядно© Краси. Аби упала на мо© вiченьки та оживила ©х. Чу ш, боже,
аби упала й оживила!"
Хотiв було запевнити ще всесильного бога, що буде довiку вдячний йому
за зцiлення-порятунок, та наразився тi © митi на гiлля й жахнувся з
несподiванки. На поодиноке дерево натрапив чи зайшов до лiсу?
Поткнувся праворуч - гiлля, поткнувся лiворуч - теж гiлля.
"Таки в лiсi я, - подумав. - Що ж робити? Як вибратися i втрапити на
стезю, по якiй iшов?"
Пробував ногами, виставляв поперед себе руки - стезi не було та й не
було.. I лiс не розступався.
Виходить, назад ма йти?
Постояв, зорi нтувався i розвернувсь, а розвернувшись, пiшов. Таки
справдi пiшов i на гiлля дерев не наражався.
А стезi не було та й не було пiд ногами. Як же це вiн втратив ©©, свого
проводиря-повожатого? Захопився, благаючи богiв, та й забув, що треба буде
й повертатися до терему? А певно, так.
"Стривай, - сказав сам собi i спинився. - Коли я йшов до лiсу, весь час
правився супроти дощу i вiтру. Тепер вони б'ють менi в лiву ланiту.
Виходить, я iду не на бабусине подвiр'я, а не знати куди?"
Постояв, помислив i розвернувся за вiтром. А розвернувшись, знову
пiшов. "Коли не на подвiр'я, то на загорожу довкола подвiрницi втраплю, -
потiшав себе. - А понад загорожею дiйду якось i до ворiт".
Почув себе певнiше i заспiшив. А за мить-другу знову наразився на
перепону i став. За цим разом нею виявилася власна думка: як же це вiн
вiдвернувся вiд дощу i йде? А жива вода? Чи вона потрапить до очей, чи
оми -зцiлить ©х, коли йтиме за дощем? Нi, не затим вiн вирушав iз
бабусиного двору, щоб вiдступати тепер.
Обернувся й став супроти вiтру. А постоявши, завважив: коли не йти, дощ
не так уже й потужно лiпить у вид, в очi. Варто йти, мабуть. Що буде
потiм, байдуже, аби зараз лiпив у вiчi, та промивав ©х, та давав
сподiванку, що таки очистить, таки проми .
Недовго i йшов: знов наразився на дерева. Поткнувся в один кiнець -
гiлля, поткнувся у другий - теж гiлля, якiсь густi, непрохiднi хащi.
"Я збився з путi, - подумав. - Зайшов до лiсу i збився з путi!"
Мабуть, злякався i неабияк. Спершу тiльки поривався вийти з пастки й
тицявся, пориваючись, в один, у другий бiк, далi спинився i крикнув,
осилюючи зливу, а заодно i власний страх:
- Бабусю!! Де ви , бабусю!!!
ХХIХ
Тиверськi старiйшини не з спiвчуття до закутих у вериги отрокiв i не з
поваги до ©хнiх кревних твердо стояли на сво му: карати винних у на©здi
вирою, а не смертю. Вони на те й старiйшини, аби знати, що таке закон, а
що раз на вiку дароване життя, яким ма бути людський глузд, аби покарання
за провину перед поконом пращурiв не переростало в безглуздя. Чи отроки
вперше умикають дiвок i чи котрась iз них казала потiм: "Я хотiла, аби
мене умкнули"? То правда, вони благають про помiч, коли не хочуть злюбу,
одначе благають i тодi, коли хочуть. Пiдiть та довiдайтесь пiсля всього,
хотiла чи не хотiла його донька Забрала.
- З нас доста того, що вашi татi полiзли в чужу землю, забили наших
кревних.
- Молодечi бажання не знають обводiв. Покон дозволя умикати саме в
чужiм родi й ста причиною як посягань на дiвок, так i смертi.
- Хочете сказати: винен покон?
- Так, i це хочемо сказати. Бо саме покон спонука молодцiв добувати
собi злюбну жону умиканням, велить кревним оружно обстоювати дiвку, коли
©© умикають, як велить i тому, хто умика , обстоювати себе. Чи то,
скажiть, не причина борнi? А де борня, там будуть i потятi. Тому й
кажемо: негоже карати смертю лиш за те, що в молодих молодi бажання i що
тi бажання взяли гору над здоровим глуздом.
Старiйшини уличiв переглянулися. Видно було, вони похитнулися в
певностi вимагати завериженим тиверцям смертi i тiльки.
- Як же зарадимо цiй ворохобнi? Що скажемо старiйшинi Забралу i його
доньцi?
- Коли дiвка згодна, Боривой вiзьме ©© собi за жону. За потятих
волостелин Вепр сплатить вражду.
Старiйшини довго радилися, та небагато врадили.
- Послуха мо, що скаже вiтець покривджених, - мовили тиверцям.
Забралу не просто переповiдали, з чим прийшли на судну раду до уличiв
поважнi старiйшини землi Тиверсько©, його старалися переконати: приставай
на ©хню раду, iншо© годi шукати: сина все одно не повернеш уже, а доньцi
тво©й треба якось жити в свiтi. Та де там, аж позеленiв Забрало, чуючи ту
раду.
- Ви хочете примусити мене, батька, що втратив улюбленого сина, вiддати
доньку на потiху вбивцi? Хочете, аби сестра брала злюб iз татем, на руках
якого кров ©© брата? Нiколи! Чу те, мудрi старiйшини: нiколи! Зголошуюсь
на одне: дружинникiв, котрi пiшли за сво©м привiдцею i не забруднили руки
кров'ю, тиверцi можуть викупити, заплативши виру. Всiм iншим - смерть. I
люта, така, котру не лише татi, дiти ©хнi пам'ятали б i до десятого
колiна!
- То невелика втiха - мста, - поспiшили напоумити його
старiйшини-тиверцi. - А коли й утiха, то лише на час. Чи варто заради тi ©
митт во© втiхи сiяти й без того часту в наших землях гостю - смерть, не
брати на карб того, яка доля чека дiвку, котра була вже умикана й не
знати, якою повернулася з чужих рук? Боривой уподобав ©© давно i вельми,
обiця бути гарним мужем тво©й доньцi.
- Дарма. Не так мав би брати, коли хотiв узяти.
- Молодече бажання длюбу - безумне бажання, вiд нього годi чекати
розважливостi i глузду. Вiзьми на карб i те, достойний родаку, що земля
слов'янська потребу та й потребу людей мужнiх, витязiв на боролищах. А
Боривой i такий витязь. Ти був у задунайськiм походi, ма ш знати, як
прислужився цей отрок всiй слов'янськiй ратi, коли брали на меч i сулицю
Анхiал. Чи то така дрiбниця, аби не зважати на не©? Чи таких, як Боривой,
багато серед нас, аби вимагати ©м смертi? Хто зна , може, з нього буде
найславетнiший муж землi слов'янсько©!
- А з наших не були б? - вхопився за ту згадку Забрало. - Я на свого
сина меншi покладав надi©, анiж ви на цього татя? Хто оплатить менi тi
сподiванки? Вепр? Нi, старiйшини, вира не зарадить мо му горю. Тiльки
смерть убивцi здатна погасити вогонь мсти i злоби, що роздира менi груди.
Тiльки смерть!
Хотiлось гнiватися на нього, казати: мста - не найлiпший суд, та як
скажеш, коли вона - один iз найдiйовiших поконiв землi слов'янсько©, коли
на нiй стояв i сто©ть слов'янський свiт. Тож i промовчали старiйшини, i те
мовчання вирiшило долю тиверських отрокiв: трьох iз них засудили до
страти, всiм iншим дозволено викупитись, коли мають за що.
Князь Волот тiльки засмучений був тим вироком, а Вепр i зворохоблений
до краю. Нiби навiжений, влетiв до терема й не став зважати анi на княгиню
Малку, анi на те, що розмовля з князем.
- Чув, що вони врадили?
- Чув, во водо, як не чути.
- То, може, тепер хоч даси менi бодай сотню дружинникiв. Ще не пiзно,
налечу вихорем i вiдiб'ю сина хоча б i тодi, як вестимуть на страту.
Волот довго i холодно дивився на нього.
- Я, зда ться, казав уже, во водо: мало нам роме©в, що ма мо наживати
ворогiв i серед слов'ян?
- Та що менi до того?! У мене син може загинути. I який син. Сам же
казав...
- Знаю, - рiзко урвав його на словi князь. - А хто винен? Ти дба ш про
сина, а я мушу дбати про всю Тивер. Чи вона винна в тому, що нако©в твiй
син? Чому ма розплачуватися за його на©зд i його татьбу?
Вепр уйнявся на мить, схоже, що тепер тiльки побачив князя таким, яким
вiн .
- То отак, значить?
- Тiльки так, во водо. Сам бачив, я докладав немалих зусиль, аби
порятувати твого Боривоя i тих, що були з Бориво м. Та що вдiю, коли мене
не захотiли послухати. На те ж, що ти казав тут, навiть заради твого сина
не пiду.
- Тодi... - похопився Вепр i подався до дверей. - Тодi знай, -
обернувся на порозi: - Я без тво © помочi i тво © згоди пiду рятувати
сина. Знайду соузникiв серед мужiв i таки пiду! Най i на смерть, най на
погибель всiх i всього, все одно пiду!
Грiм його крокiв гучно вiдлунював у теремi i, здавалось, кликав: пiди,
зупини, зроби щось, доки не нако©в бiди.
- Допоможи, Волоте, - пiдiйшла i бережно торкнулася мужево© руки
княгиня Малка. - Вепри - найрiднiшi нам люди. Як житимемо з ними, коли
станеться це лихо? Ти - батько, зрозумiй Вепра i горе матерi того
непослуха зрозумiй. Лину до не© думкою i бачу, як б' ться-побива ться
нинi. Чи то ж мислимо: ростила-доглядала дитя сво , мов квiтку-сподiванку
плекала i що ма тепер? Чорне безлiття ма , муку та сльози.
Князь не спаленiв i не нагримав на жону, одначе й не зрадiв ©©
втручанню.
- Чи не чула, - нахмурився, - робив усе, що мiг, бiльше нiчого не можу
вдiяти.
- Так уже й нiчого? Чому б тобi не по©хати до сотника, а то й до князя?
- Таж ©здив Вепр.
- Вепр - одне, а ти зовсiм iнше.
"А й справдi, - погодився. - Одне - розмова з батьком, син якого
завинив перед уличами й законом уличiв i зовсiм iнше - розмова з князем
Тиверi, за яким тiльки й провини, що хоче уникнути зайвого кровопролиття".
Йде спiшно до порога, прочиня дверi й велить комусь iз челядi:
- Коня менi i ви©зд-супровiд iз десяти мужiв!
Знав: Вепр не сидiтиме склавши руки, збере ватагу найближчих до його
двору мужiв i подасться через Днiстер виручати сина. Тому i сам не гаявся,
i челядь пiдганяв: "Швидше, швидше!" А таки спiзнився. На ви©здi з Черна
його спинили гiнцi вiд люду тиверського, що був на той час у пристанищi, й
сказали: уличi пiдiйшли до Днiстра всiм ополченням i оголосили через
биричiв сво©х: "Кличте всiх, хто поблизу, най бачать, як каратимемо тих,
що приходять до нас iз мечем. Най бачать i тямлять: Днiстер - правiчний
обвод Тиверсько© землi. За Днiстер тиверцям зась".
Гнав коня що було сили i снаги, а став усього лиш свiдком страти. Уличi
саме вивезли засуджених на середину рiки i в'язали каменi до нiг. Велiв
спинитися: вiн - князь i ма поговорити перед тим, як страчувати
засуджених, iз князем уличiв, та дарма. Або не почули його повелiння, або
не захотiли почути: кинули, не задумуючись i не вагаючись всiх засуджених
до страти у бистроплинну течiю Днiстра.
XXX
Тепер тiльки по-справжньому зрозумiв Богданко: хто втратив здатнiсть
вiдрiзняти день вiд ночi, покараний трьома найбiльшими карами: одна - не
бачити свiту i людей, друга - позбуття здатностi самому обирати путь i
йти, куди кличе серце, третя - не знати лiку часу. Нiби й живеш, бо чу ш,
як гримить грiм, хлюпа дощ, i разом з тим нема певностi, що живеш, що
було у тебе вчора i буде завтра. Мовби у яму закинутий, таку безнадiйно
глибоку i таку безнадiйно темну, що нi вийти, нi вилiзти з не© повiк.
Не вiдав, скiльки кликав-благав, аби прийшов хтось на помiч, i як довго
йшов, шукаючи зворотну путь до бабусиного терема. Бо йшов та йшов,
наражався на стовбури дерев, обминав ©х i знову йшов. Та плакав iдучи, та
страхався, що буде з ним, коли не вийде з лiсу i не натрапить на людей.
Тодi аж, як перестало гуркати в небi i вщух нарештi проливний дощ, а сили
долати свою непевну путь геть вичерпалися, наткнувся на повалене дерево в
лiсi й сiв перепочити, та заодно й прислухатися, чи не долине звiдкiлясь -
i найперше з Соколино© Вежi - людський голос? А може, озветься пес,
крикне, вiщуючи ранок, пiвень? Та ба, анi натяку про людей, анi
звуку-вiдзвуку вiд живого свiту. Лиш краплi дощовi падали з листу на лист
i лопотiли спадаючи.
"Далi не варто йти, - вирiшу отрок. - Ано, далi не тра' йти, бо можу
так заблукати в лiсi, що не буде анi вiдгуку на мiй гук, анi
стезi-повороту. А що ж робити? Сидiти и ждати ранку чи кликати на помiч?