Страница:
Слово взяли тi, що скликали вiче.
- Чи згоднi, аби жереб тягли усi, окрiм родини князя?
- Згоднi!
- Чи приста те до гадки: коли пiдуть до полiтнього засiву дощi,
скара мо, яко лживого жерця, вiщого волхва, коли нi - принесемо в жертву
богам когось iз поселян?
- Приста мо!
- На тому й склада мо ряд.
XV_
Жаданове провидiння стало лихою правдою: дощi так i не випали за
всеньке лiто. Вигорiли не лише ниви, голою стала вся незалiснена Тиверська
земля, в багатьох криницях тiльки спала, в деяких - i зовсiм зникла вода.
Ще вчора, в останнiй день першо© на полiттi седмицi, з'©халися до
стольного Черна найповажнiшi мужi, йде мале вiче, iменоване радою
старiйшин, а речницi то© ради нема та й нема. Воно й не дивно: настав час
умилостивлювати богiв людськими жертвами, а на радi не знайти таких, кому
було б байдуже до того умилостивлення. Отож i радяться, а радячись,
сперечаються.
Бiльшiсть схилялася до думки: кара iде вiд Хорса. Тивер зрадила йому,
сво му верховному боговi, усi сподiванки покладала пiсля зцiлення княжича
на Перуна й умилостивлювала здебiльше Перуна. Звiдси смертельний гнiв,
звiдси й нещадна кара. Отож i не вiдшукалося серед радних таких, що
вагалися б. Жертву приноситимуть Хорсу i тiльки Хорсу.
- А хто ж братиме жереб? - подали iз задньо© лавицi голос. - Лише
отроки та дiвицi чи весь люд?
- Вiддавна метали жереб на отрокiв i дiвиць. Най так i буде.
- Чому ц ма бути саме так?
- Бо так було.
- То не доказ.
- Коли це не доказ, то скажiть iнше: нащо богам старе луб'я? Чи старими
умилостивите богiв?
- А все ж старi мали бiльше, нiж хтось, нагод прогнiви ти богiв. Чому
за провини старих мають розплачуватися отроки та дiвицi?
I пiшло слово на слово, а старiйшини на старiйшин. Однi казали: отрокiв
i дiвиць днають iз старими кревнi узи, то буде плата за себе й за них,
iншi перечили й, перечачи, посилались на думку отрокiв та дiвиць, котрi
нарiкали нiбито: "На стариню тому не метають жереб, що рiшенець приймають
старiйшини. Оберiгають себе, дiтьми та онуками вiдкуплюються".
- Не сквернiть себе речами неподобними! - взяв гору чийсь дужий голос.
То вийшов i зажадав тишi князь Волот. - Старiйшина Доброгост правду
сказав: будьмо твердими i не забуваймо: на нас дивиться вся Тивер, вона
чека вiд нас мудростi, а не сварки i неподобних речей у сварцi. Що скаже
рада старiйшин, те стане законом для всiх. Тож i дбаймо про мудрiсть, а не
про злоязичi .
I мужi вгомонили бу сть свою, стали вза мнопоступливими, а
поступившись, зумiли й домовитись. Аби чиясь зла воля не завадила богам
вибрати собi жертву, доста метати жереб комусь i на когось. Най кожен
прийде i вiзьме його сам. Iти ж i брати жереб мають усi поселяни, окрiм
тих, що не встигли прогнiвити богiв за малiстю лiт сво©х.
А ще вiче лiпших мужiв i старiйшин установлю : аби не було нарiкань i
суперечок, яка верв ма iти й брати жереб першою, яка - останньою, хай
потягнуть мiж собою жереб i визначать черговiсть найдостойнiшi старiйшини
вервей. То теж буде воля богiв, i хай вона буде над усе.
Князь Волот мав би бути потiшений i великим i малим зiбранням люду
тиверського: йому, як нiколи досi, повiрили, висловили он яке шанування i
он яку прихильнiсть: "Другого такого, - сказали, - не буде, хай усi
тягнуть жереб, тiльки не князь i не княжа родина". Та ба, не вiдчува вiд
того казання затишку на серцi й не може вважати: усiма i всiм задоволений.
То добре, що зголосилися з ним i не стали перечити на вiчi мужi лiпшi i
думаючi, волостелини: в лиху годину треба поступитися людовi всiм, чим
можемо поступитися. Добре й те, що люд неабияк вдоволений його милiстю.
Одначе нiхто не переконав князя Волота, та навряд чи й перекона , що буде
велике вдоволення вiд речницi принести в жертву богам людей. Мало того, що
сто©ть, як i стояла все лiто спекотнява, що вмира через ту спекотняву
сподiванка порятуватися вiд голоду i мору, - пiднято по всiй землi люд
тиверський й спроваджено на путi, що ведуть до капища Хорса. Пiднято й
сказано: йдiть i берiть жереб. Чи то ж просто полишити напризволяще
домiвку, все, що набули для себе в домiвцi, й правитися в такий тривожний
та непевний час до стольного города, не знати, чи повернуться звiдти, а
коли й повернуться, то чи застануть щось iз тi © мiзерi©, що iмену ться
домашнiм набутком? Татей нiколи не бракувало в ©хнiм кра©, а в лиху годину
i поготiв. Чи люд згада свою прихильнiсть до князя, коли позбудеться
через цей похiд i того, що мав?
Тоскно й бентежно у Волота на серцi. А все через Жадана. Чого вiн
вискочив iз сво ю погрозою, нiби пес iз-за тину: "Ви забули, що
всюдисущi боги i кара божа!" Так нiби князь, старiйшини не знають, що
боги i повиннiсть кожного - приносити богам жертви. Нi ж, згадав давно
забуте: "Твар очистила себе, настав час очиститися людям".. А чи в тому
доконечна потреба? I звiдки йому знати, що ? Вiд богiв? То як же це
сталося, що вони лише Жадана ознаменували тим? Чому не подали знаку йому,
князевi i верховному жерцевi в Тиверськiй землi? Чи не забагато бере на
себе волхв Жадан? Чи не хова ться за його нагадуванням про людськi жертви
щось iнше? Одначе ж волхв той не повинен би чинити на зло князю i людовi.
Не хтось iнший, князь, як i люд, пригрiв його й зробив не лише охоронцем,
а й жерцем при капищi Перуна. Чи таке забувають i чи за таке платять
кривдами?
- Отче, - став на порозi син. - Я до вас iз чолобитною.
Так давно не бачив свого Богданка чи вiн справдi примiтно одмiнився за
це лiто. Он який вимахав, став чи не врiвнi з вiтцем. Ото тiльки й одмiни,
що тонкий у станi, вужчий у раменах. Одначе чому так багато суму та
тривоги в очах?
- Кажи, я слухаю.
- Зоринка Вепрова разом з усiма пiде до капища Хорса й братиме жереб.
- Така воля вiча, нiчого не вдi ш.
- Так уже й нiчого? А коли я вiзьму ©© в жони? Тодi вона належатиме до
княжо© родини i буде увiльнена вiд того, що мусять робити всi.
- Гада ш, Вепр вiддасть ©© тобi?
- Тепер вiддасть. Люд каже: боги вибирають найлiпших, а Зоринка i та
найлiпша. Чи той Вепр не розумi , яка гроза збира ться над нею? Чи в нього
не зм'якне перед видимою утратою серце?
- У всякого зм'якне, сину, тiльки не в Вепра. Не зголоситься вiн на
родичання з нашим родом, навiть цi © найтривожнiшо© митi.
Богданко ще примiтнiше одмiнився на лицi.
- А коли зголоситься? Чом не пiти до нього й не сказати...
- Казали вже, сину. Принижувались i просили, тепер доста!
- То ж колись було...
- Я сказав: доста! Не Вепр у сво©й землi князь, - я. Чому маю бити
чолом перед ним i раз, i вдруге, i втрет ?
- Тодi... тодi я умкну ©©.
Був такий зосереджено-рiшучий, зараз, здавалося, вийде й учинить те, що
надумав. I князь повiрив рiшучостi сина. Повiрив i поспiшив перечити йому.
То казна-що; тодi в Зоринчиного вiтця справдi будуть пiдстави нарiкати:
"Бачили, який у нас князь? Вiн ма мужiв сво©х за чорних людей, вiн чинить
iз ними, як собi хоче!"
- Про умикання й думати не смiй, чу ш?
- Ба, смiю, коли вiтець не дума й не хоче думати про мене!
- Насилля над Зоринкою спричинить велике лихо. Проти нас пiдуть усi
лiпшi мужi, волостелини, а то - пагуба i не лише тобi.
- А що буде, коли Зоринка пiде на вогонь?
- На те воля божа.
- А на це - моя! - уже за поворотом обернувся й мовив покiрний досi
князевi син.
Волота обурило його зухвальство.
- Я не прийму тебе! - крикнув навздогiн. - Анi тебе, анi тво © Зоринки
не прийму. Де зна ш, там i живи, як собi хочеш, так i майся, пiд мою
крiвлю обом вам зась!
То була тривога i був смуток усього дня, Богданко таки сiв на
вишколеного за час науки в дядька коня й подався з Черна, а куди подався,
що вчинить, одним богам вiдомо. I викраде та втече свiт за очi iз Зоринкою
- погано, i потрапить до Вепрових рук, викрадаючи, - ще гiрше. Вiд того
упо ного местю людомора всього можна сподiватися. Чи йому довго настигнути
отрока, що втiкатиме з умкнутою дiвкою, й потяти його? Хiба не буде чого
сказати, коли спитають, нащо зняв руку на княжича? "Я не видiв, -
одповiсть, - хто умика , з мене доста було, що умикали вдруге".
"Доведеться кидати все й правитися слiдом за ним, - досаду князь. -
Коли надума робити так, як сказав, пiдстерiгатиме Зоринку й умикатиме з
Соколино© Вежi. I прибуде з викраденою дiвкою саме туди. Отож менi слiд
бути в Соколинiй Вежi i негайно".
Не став передчасно лякати Малку, одначе й не приховав того, що ско©лося
мiж ним i сином, вiд Малки, зайшов до не© й сказав, куди та чому ©де..
- Може, не слiд перечити йому? - застерегла несмiливо.
- Ти так гада ш?
- Богданко правду сказав: це та година, коли можна й не зважати, хто
князь, а хто во вода. Коли у тебе така, як i в Вепра, гординя, я сама
по©ду до того буй-тура й скажу: якщо не хоче, щоб Зоринка пiшла на вогнище
й стала нареченою вогненного Хорса, най вiдда ©© Богданковi та й забудемо
все, що роз' днало нашi роди.
Князь зiтхнув, дратуючись, i потер натомлене чоло.
- Ти, Малко, слiпнеш з прихильностi до сина i в слiпотi сво©й бачиш не
далi, нiж син. Треба бути неабиякою дитиною, щоб вiрити в здоровий глузд
Вепрiв.
- А як же ти он скiльки лiт вiрив ©м?
Мабуть, то було зайве. Князь не знайшовся, що сказати жонi сво©й, i, не
знайшовшись, оскаженiв.
- Доки ми теревенимо з тобою, той нерозважливий отрок може нако©ти
бiди. Я ©ду, доста!
I тодi, як правився повз капище Хорса пiд розлогим, з дiда-радiда
лелiяним дубом, i пiзнiше, коли вибирався на путь-дорогу, що вела до
Соколино© Вежi, розминавсь та й розминався, бачив та й бачив, як iдуть
зiгнутi недолею-сумом поселяни. Родинами й родами-селищами, з старинею i
отрочатами. Усi мовчазнi i виснаженi, такi спрагло змалiлi, нiби знають
уже: вони - приреченi.
- З котро© вервi будете, люди?
- З Надпрутсько©, достойний.
- I давно правитесь?
- Ано, четверту добу.
Помовчав, супроводжуючи ©х сумовитими очима, i вже потiм додав:
- Помагай бiг щасливо здолати цю путь.
Невдало приострожений кiнь несподiвано рвонув убiк, i вже тодi, як
Волот взяв обiруч поводи, пiшов рiвно й на всю кiнську пору.
Матерi Доброгнiви не видно було анi на подвiр'©, анi на подвiрницi, не
чув ©© голосу i з оселi. Або ж спала-перепочивала старенька, або ж пiшла
до лiсу. А втiм, чого ©й спати о цiй порi i чи така вже потреба
правитися старiстю до лiсу?
Постукав, викликаючи челядь, у дубовi ворота раз, постукав i вдруге.
- Агов! Чи хто в оселi?
Дверi прочинилися невдовзi, i до ворiт вийшла челядниця.
- Прошу бути тихо, - мовила застережливо благальним i вiд того аж надто
милозвучним голосом. - Господиня нездужають.
Вона була пристойнiше зодягнена, анiж можна сподiватися вiд челядницi:
в бiлу, не по-тутешньому шиту брачину, в темну, уперезану в талi©
барвистим паском полохту. Однак не те впало князевi у вiчi. Десь вiн бачив
це миловиде дiвоче личко, десь чув цей глибинно-сердечний i вiд того
примiтно благальний голос.
- Ти, Миловидко?!
Ламала, схрестивши на грудях, руки, тупила долу зiр i мовчала. Коли ж
заговорила, сказала не те, що сподiвався почути вiд не©.
- Господиня ждуть вас, княже.
Питавсь-допитувався, що ©й болить, матерi Доброгнiвi, чи то правда: так
дуже змалiла на силi, що не здатна полишити ложе i вийти з терема, а думав
про Миловидку. Виходить, недалеко втекла вона вiд свого Випалу; то була
неправда, нiби подалася за Дунай шукати в ромейських землях того, що
нарекла собi мужем, та не взяла злюбу. Тут вона, в Тиверськiй землi, ба
навiть у його володiннi... Цiкавився в матерi, чи був тутки Богданко, чи
розмовляла вона з Богданком, вiда , куди i з яким намiром подався, а думав
знов про Миловидку... Боги свiтлi та боги яснi! Тож не так собi прибилася
вона до його праотнiх володiнь, стала не звичайною собi
клiтницею-челядницею - ключницею при княгинi, бiльше того, ввiйшла в
довiру, стала для матерi Доброгнiви мовби дитиною рiдною. Так i каже ©й,
коли зверта ться: "Пiди, доню, та нагрiй водицi, а нагрi ш, налий у
корчагу та постав до нiг. Холонуть вони в мене". Та й сама он як утiшена
тим, що господиня Соколино© Вежi добра з нею, в усьому звiря ться ©й. I
стара ться-годить старiй, i упада коло старо©, нiби коло рiдно©. Хто вона
нинi? Чому саме в Соколинiй Вежi опинилася? Пересвiдчилася за кiлька лiт,
що сподiванка на повернення лада ©© з роме©в - марниця, й згадала, що
казав колись князь, чи випадково набрела на матiр Доброгнiву й залишилася
при нiй? Ой нi. Випадково - нi! Хто в Тиверськiй землi не зна , що
Соколина Вежа - прадiдн володiння Волотiв? Мусила знати те й дiвчина з
недалекого Випалу. А коли знала й прийшла саме до Соколино© Вежi, то про
що iнше каже це, як не про те, що прийшла й стала при матерi ключницею не
випадково?
Дивився на змужнiлу вже й вiд того ще лiпшу, нiж була, дiвку й питався,
тупив до долу позирк, аби не примiтила передчасно та й iншi не примiтили,
як по©да ©© очима, i знову питався: "Хто ти нинi, Миловидко? Як розумiти,
що прийшла-таки пiд мою крiвлю й стала донею-утiхою для матерi-княгинi?
Випадок звiв нас чи на те була твоя добра воля ? "
Думка-бентега що далi, то настирливiш переслiдувала князя i стала
врештi-решт для нього карою.
"Я не по©ду вже звiдси, - зiзнався сам собi, - доки не пересвiдчусь, як
сталося, що Миловидка вчинила саме так, як казав свого часу: "Коли й
вогнища свого не буде, не обминай мого терема".
Вийшов до дружинникiв i повелiв старшим iз них:
- Ти, Ковачу, бери двох мужiв i прався до Веселого Долу. Стань на
узлiссi й пильнуй, чи не об'явиться там Богданко. Коли об'явиться чи
вже, прийди й скажи: "З велiння князя я i мужi мо© не дозволя мо тобi
вчинити з донькою властелина недостойний княжича гвалт. Будь розсудливий i
вертайся туди, де належить тобi бути".
- Ти, Бояне, - повелiв iншому дружинниковi, - скачи до стольного Черна
i перекажи во водi Стодорку: як тiльки боги вкажуть на свою обраницю чи
обранця, най одразу ж звiдомить мене про те в Соколинiй Вежi. Мати моя
дотопту останнiй ряст, мушу бути при нiй.
Хвора вимагала того чи Миловидка не хотiла лишатися з князем без
свiдкiв, до само© ночi сидiла при слабiй i анiна мить не показувалася поза
ложницею. Що робила там, не вiдав, а проте догадувався: сидить не тому, що
конче треба. I та догадка пiдiгрiвала в ньому нетерплячку. Навiдався до
слабо© раз - Миловидка там, навiдався вдруге - знову там. Оглянеться, коли
скрипнуть дверi, видивиться, наче не знати на яке диво, й уступа йому
мiсце бiля ложа. Сiдай, мовляв, сiдай i кажи старiй панi, чого прийшов.
- Матусi усе ще зле? - присiв-таки й поцiкавився в слабо©.
- Не злiше, нiж було, проте й не лiпше. Доживаю, сину, останнi днi,
тому й хочу сказати тобi дещо.
Миловидка звела на не© наляканi очi i все ж скорилася велiнню серця -
тихо i знiчено пiшла до дверей.
- Куди ти, дiвчино?
- Вийти мушу. Лишаю вас на цю часинку на князя. Доки погомоните, я й
повернусь.
- Рiч пiде про тебе. Лишись, коли можеш.
Доброгнiва недовго роздумувала, з чого почати розмову.
- Князю, сину мiй диний. Знаю, у тебе й без Соколино© Вежi вистача
турбот. Люд упова на благодать, земля сподiва ться на оборону. А часи
непевнi. Що не лiто, то й новий клопiт. Не встиг замиритися з ромеями,
обри погрожують вторгненням. I боги карають немилосердно. Мало того, що
забрали передчасно батька, братiв-пiдпору, голод i мор шлють на нашу
землю. Як упора шся з усiм тим, коли стоятимеш сам?
- Я не сам, матiнко-княгине, зi мною вся земля.
- Чула, знаю. Та що з то© землi, коли вона така стражденна нинi? В
бiдi, сам вiда ш, пiдiймають голови не лише татi, людська злоба також.
Дiдуньо Власт, перший у сiй оселi вогнищанин, пам'ятаю, казали: "Добро йде
плiч-о-плiч iз добробутом, а зло пре iз злиднiв людських, нiби вода з
потужно© почайни". На лихо, i я не можу вже бути тобi бодай якоюсь
пiдпорою. Не сьогоднi, то завтра пiду до Вираю, Волоте. Тому й кажу оце:
на кого покинемо вогнище в нашiм прадiднiм гнiздi - Соколинiй Вежi?
Волот затримав на нiй осмутнiлi очi, однак iз казанням не поспiшав.
- Чи треба клопотатися цим, матусю? Ви були, ви й будете тут
господинею. Велике диво - слабiсть, здола те ©©.
- Стара я, сину, щоб здолати. Та й чую: не час обманювати себе. Тому й
питаю: на кого полишимо? Хотiла б знати, перш нiж пiти.
Волот хвилю ться й полиша насиджене коло матерi мiсце.
- Якось i не думав про це. Може, теремковий най да усьому лад? Доки
змужнi та вiзьме злюб Богданко.
Мати Доброгнiва не поспiшала зголошуватись.
- Чи ти не бачив i не зна ш, - озвалася перегодом, - якi статки нажив
той муж, маючи доступ лише до поля та худоби? Нечистий вiн на руку, сину.
Я до всiх приглядалася за багато лiт i ось що скажу тобi: лiпшо© господинi
в Соколинiй Вежi за ключницю Миловиду не бачу. Вона i серцем, i помислами
чиста, он яке безлiття пережила, якого горя зазнала в сво© найлiпшi лiта.
й я доручила б наше прадiдн вогнище.
Князь силився не виказати сво © бентеги, хоча збентежений був видимо i
дуже. Знав: негоже синовi радiти на смертнiм одрi матерi i не радiти не
мiг. Видять боги: таке лиш ©хнiми заходами й можливе на свiтi. Ано,
звичайнi смертнi неспроможнi так круто i так несподiвано переiнакшувати
людську стезю. Подумати тiльки: колись жорстоко був покараний богами за
те, що посягнув на цю дiвчину, хотiв заволодiти ©© неземною знадою, тепер
вона опинилася з чи ©сь ласки i волi у його праотнiм вогнищi, ввiйшла в
довiру старiй матерi й ста за порадою-велiнням не кого-небудь - рiдно©
матерi охоронницею вогнища у Соколинiй Вежi. Чи лiпшо© винагороди можна
бажати i чи така винагорода можлива з волi людей?
- Чула, Миловидко, що сказала княгиня? Я вiрю ©© мудростi i ©© досвiду,
для мене ©© слово - закон. Що повiда ш на це? Чи згодна бути тут не просто
ключницею - господинею?
Коли князь видимо радiв, питаючись, то Миловидка видимо страхалася
того, про що питали. Дивилася то на слабу, то на ©© сина
благально-занепоко ними очима й ламала, хвилюючись, руки.
- Я лiпшого i не бажала б, князю. Бо анi роду, анi пристанища не маю
пiсля того, що сталося у Випалi i з Випалом. Та чи зможу?
- Зможеш. Матуся правду кажуть: чеснiшо© за тебе тут нема .
- Чи ж того досить? Господар, та ще в такiм, як це, господарствi,
повинен мати тверду руку. А в мене яка рука? У мене, самi кажете, щире
серце.
- Зате ма ш чеснi намiри. А це, Миловидко, найлiпша прикмета в дiяннях
тих, кого боги ставлять бiля вогнища i рала. Я пiдберу тобi iнших
челядникiв, таких, як сама сть. З ними й господарюватимеш.
Видно було, i рада б сказати: "Най буде так", i не зважу ться. Вiд того
примiтно соромиться й паленi видом.
Князь користу ться ©© мовчанням i каже слабiй:
- Заснiть, матусю. Заснiть i наберiться сили. Ми ж пiдемо вже. Гадаю,
саме наодинцi й домовимося з Миловидкою про ©© вогнищанство в Соколинiй
Вежi.
XVI_
Догорiла одна, догорiла й друга свiча, а Миловидка звiря ться та й
звiря ться князевi, де була усi цi лiта, як сталося, що знову повернулася
у рiдну землю й опинилася у княгинi Доброгнiви в закупах. Нелегко ©й
переповiдати те, що було безлiттям iз безлiть i мукою з мук. Часом виказу
ту нелегкiсть лишень надломленим голосом, часом - i засмучено-болiсним
позирком, а бува , що й зовсiм безсила стримати бiль: прикрива долонями
очi i плаче.
Князь полиша тодi вигрiте за столом мiсце й мiря , занепоко ний,
простору в прадiднiм оседку клiть.
- Коли б ти знала, дiвчино гожа, як я лаю себе за те, що вiдпустив тебе
пiсля визволення до Випалу. Поплакала б, посумувала б за вподобаним
молодцем та й вгомонилася б. А пiшла, бач, - i он яку тернисту путь мусила
долати, як зранили тебе чужi покони та закони.
- Йой, князю! - Миловидка прибира руки з лиця i витира ряснi та
чистi, нiби роси на скiснiм сонцi, сльози. - Путь справдi була нелегка, та
чи легшою була б вона, коли б лишилася в Чернi? Адже я не вiдала б, де
Божейко, що з Божейком, а не вiдаючи, печалилася б та танула, як свiчка,
усе сво життя.
- I то правда, - погоджу ться Волот, та одразу ж i мiня свою
згоду-злагоду на неприязнь-пiдозру. Подумати тiльки: вона дала перевагу не
йому, уславленому ратному й думаючому мужу, гонителю роме©в, вона обрала
смерда й пiшла за смердом на край свiту. Що ж то за один був? Невже вiн,
князь, не мiг дати ©й те, що обiцяв смерд? Невже Миловидка нiчого такого,
що бачила в смердовi, не побачила в князевi?
- Ну, то доста, - пiдiйшов i поклав ©й руки на плечi. - Наплакалась, i
доста. Чула, що сказала княгиня? Переда тобi наше прадiдн вогнище i
право бути жрицею-господинею в свому вогнищi. А це немало. Це, Миловидко,
як дарунок долi, як винагорода за все, що мусила вистраждати з велiння
тi © ж долi. Була ж свiдком i зна ш: не вiд мене йшло те велiння, я навiть
подумати про таке не встиг, як матуся виплекала вже рiшенець i вирекла
його обом нам. Завважила: не менi i не тобi осiбно - обом нам?
- Це справдi така несподiвана милiсть, - довiрливо глянула на Волота й
примiтне вгомонила плачi сво©. - Така, кажу, милiсть, що я не годна
повiрити ©й i боюсь, признатися, брати на себе те, що велить узяти
княгиня.
- А мене не береш на карб?
- Чом нi, беру i вiрю: князь, як i мати його, бажа менi добра, так
ласкаво звiряючись. I все ж у нього он скiльки ©х, повинностей. Чи матиме
час бодай вряди-годи заглядати до Соколино© Вежi?
- Скажи, гожа дiвчино, одне- дине слово: при©зди - i я не тiльки
навiдуватимусь та пособлятиму тобi в дiлах тво©х, стану мужем i радником,
охоронцем вогнища i тво © благодатi в цiм вогнищi. Коли ж дiла покличуть
до Черна чи на сiчу, буду там не довше, нiж треба. Бо уподобав тебе тодi
ще, пам'ята ш? Бо серцем i помислами завжди з тобою.
- Князю! - Миловида сторожко виставила перед себе руки, здавалось,
боронилася не лише вiд Волота, а й вiд того, що чула. - Навiщо ти кажеш
таке? Чи то ж можливе? У тебе жона, дiти. А я...
- А ти будеш менi другою жоною. Невже не бачиш: уподобав тебе да так,
що жити без тебе не можу. Завваж i збагни: Лада не випадково не звела тебе
з Божейком. Вона тому й забрала його до себе, що ти уготована iншому, i
той iнший - я. Повiр i ввiруй: не Божейко i не третiй хтось - я, бо
зустрiв тебе на путi сво©й раз, зустрiв i вдруге. Най через багато лiт,
най по великих муках i колючих тернах, все ж зустрiв у власнiм вогнищi i
яко жрицю-охоронницю мого вогнища. Чи таке могло статися випадково, не з
волi всесильних богiв? Невже не годен бути тобi мужем? Невже такий
осоружний, що цура шся, мовби самого Цура i його недруга - Пека?
- Ба нi, не осоружний. Я не змогла б, я не посмiла б цуратися такого
славного в людi мужа, як князь Тиверi. Та що скаже княгиня Малка, що
скажуть люди?
- Анiчого. Одне, покон наш не забороня князевi брати другу жону, а
друге, княжий рiд Волотiв може загинути, коли матиме лише одного
спадко мця. Чи дозволено буде Малцi казати щось, обурюватися чи©мсь
вчинком, коли вона не гожа бути матiр'ю i продовжувати рiд наш?
- I все ж вона скаже...
- Дарма. Малка не така безтямна, аби не розумiти: хто втратив здатнiсть
продовжувати рiд, тому не мiсце серед лiпших у родi. Тебе я обираю першою
жоною, i воля моя непохитна. Чула ж, жити без тебе не можу. Тодi, за
першо© зустрiчi, угомонив себе страхом перед карою богiв, а зараз побачив
i сказав собi: таки не можу. Ти i та, котру шукав, котро© без тями
жадаю. Бо певен: саме Миловидка буде менi сонцем-утiхою, зiркою-звабою,
пристанищем-вiдрадою в щедрiм на клопоти та повинностi княжiм життi. А ще
певнiсть-сподiванка, чу ш, Миловидко, сподiваюсь, що саме ти народиш
менi синiв-соколiв, даси опору й мiць синьоокiй Тиверi i матимеш за те
усе, на що здатний я, яко муж i князь.
Паленiла видом i тупила долу зiр. Часом лякалася а чи дивувалась речам
його й пiдводила очi, дивилась заворожено, аж поки сором не брав сво i не
змушував, як i перше, хилити донизу голову. А князь не вмовкав. Певно,
вiдчув: вiн на вiрнiй путi - i дав волю речам сво©м, бажанню сво му,
обiймав знiчену дiвчину й солодив ©й, обiймав i солодив. I солодощi тi, а
надто пломiнь, що ним не скупився князь Волот, пiдточували та й
пiдточували пiд Миловидкою твердь, чула: малi на силi. Ось зараз скаже:
доста вагатися, iди до мене й будь мо ю - i вона не годна буде
противитись.
"Боги свiтлi та боги яснi! - молилася подумки. - Як же це, отак раптом
i все одразу? Чи ж буде то радiсть-утiха? Чи ж я такого ждала
милування-злюбу i злюбу-милування?"
- Я вiрю князевi, - шукала порятунку в помислах i боронилася словом. -
Вiрю й схиляюся до нього серцем. Та чи до того зараз? Завтра або
пiслязавтра маю йти до капища i брати жереб. Що коли саме на мене випаде
вiн, коли не тобi належатиму - богам?
- То буде завтра чи пiслязавтра.
- Йой, князю! - злякалася. - Що це ти кажеш?
- А те, що чу ш. Тебе я навiть богам не вiддам. Настане день,
пробудиться люд - i я оголошу всiм, що дiвчина з Випалу, iменована
Миловидкою, дала згоду бути менi жоною. Ти станеш приналежною до княжо©
родини, а вiдтак звiльненою вiд повинностi йти до капища i брати жереб.
- Йой! - простогнала солодко й прихилилася до нього. Чула: це все.
Князь не лишень обiйма , цiлу та милу ©©, вiн горить уже бажанням злюбу
i нi перед чим не зупиниться. А ©й браку сили противитися його умислам,
вона - в полонi пломенi. Ось зараз пiдхопить ©©, легеньку й податливу, на
дужi сво© руки й понесе до ложницi, а там не вагатиметься й не питатиме,
чи хоче належати йому. Обнажить i вiзьме, обнажить i вiзьме...
Свiдомiсть то© неминучостi, здавалось, мала б пробудити дiвчину й
примусити щось вдiяти. Та Миловидка не помишляла навiть противитись.
Тамувала, хвилюючись, вiддих i танула в зродженiм серцем пломенi. I саме
тi © найсолодшо© з усiх, що знала досi, митi, крiзь ту
знемогу-запаморочення почувся стук у ворота, а вслiд за ним i гучний чийсь
голос.
- Княже! Iди й чини требу. Боги вказали уже на свою обраницю.
Йойкнула злякано й випурхнула з Волотових обiймiв, не зна , куди подiти
себе iз сорому та бентеги. Князя теж зупинило те несподiване вторгнення.
Бачила: скам'янiв на лицi, такий, що погнав би усiх прiч, а проте
переборов у собi невдоволення й пiшов до тих, що кликали. Знала:
ненадовго. Скаже слово-друге й знову прийде. А вже як прийде, не
зволiкатиме i не вагатиметься. Ано, не так жада ©©, i не так хоче бути з
нею в злюбi, аби вагатися. А що ж вона? Як ©й бути, коли прийде i братиме?
Противитись, як тодi, в наметi, кликати на помiч? А кого i чого? Коли вже
- Чи згоднi, аби жереб тягли усi, окрiм родини князя?
- Згоднi!
- Чи приста те до гадки: коли пiдуть до полiтнього засiву дощi,
скара мо, яко лживого жерця, вiщого волхва, коли нi - принесемо в жертву
богам когось iз поселян?
- Приста мо!
- На тому й склада мо ряд.
XV_
Жаданове провидiння стало лихою правдою: дощi так i не випали за
всеньке лiто. Вигорiли не лише ниви, голою стала вся незалiснена Тиверська
земля, в багатьох криницях тiльки спала, в деяких - i зовсiм зникла вода.
Ще вчора, в останнiй день першо© на полiттi седмицi, з'©халися до
стольного Черна найповажнiшi мужi, йде мале вiче, iменоване радою
старiйшин, а речницi то© ради нема та й нема. Воно й не дивно: настав час
умилостивлювати богiв людськими жертвами, а на радi не знайти таких, кому
було б байдуже до того умилостивлення. Отож i радяться, а радячись,
сперечаються.
Бiльшiсть схилялася до думки: кара iде вiд Хорса. Тивер зрадила йому,
сво му верховному боговi, усi сподiванки покладала пiсля зцiлення княжича
на Перуна й умилостивлювала здебiльше Перуна. Звiдси смертельний гнiв,
звiдси й нещадна кара. Отож i не вiдшукалося серед радних таких, що
вагалися б. Жертву приноситимуть Хорсу i тiльки Хорсу.
- А хто ж братиме жереб? - подали iз задньо© лавицi голос. - Лише
отроки та дiвицi чи весь люд?
- Вiддавна метали жереб на отрокiв i дiвиць. Най так i буде.
- Чому ц ма бути саме так?
- Бо так було.
- То не доказ.
- Коли це не доказ, то скажiть iнше: нащо богам старе луб'я? Чи старими
умилостивите богiв?
- А все ж старi мали бiльше, нiж хтось, нагод прогнiви ти богiв. Чому
за провини старих мають розплачуватися отроки та дiвицi?
I пiшло слово на слово, а старiйшини на старiйшин. Однi казали: отрокiв
i дiвиць днають iз старими кревнi узи, то буде плата за себе й за них,
iншi перечили й, перечачи, посилались на думку отрокiв та дiвиць, котрi
нарiкали нiбито: "На стариню тому не метають жереб, що рiшенець приймають
старiйшини. Оберiгають себе, дiтьми та онуками вiдкуплюються".
- Не сквернiть себе речами неподобними! - взяв гору чийсь дужий голос.
То вийшов i зажадав тишi князь Волот. - Старiйшина Доброгост правду
сказав: будьмо твердими i не забуваймо: на нас дивиться вся Тивер, вона
чека вiд нас мудростi, а не сварки i неподобних речей у сварцi. Що скаже
рада старiйшин, те стане законом для всiх. Тож i дбаймо про мудрiсть, а не
про злоязичi .
I мужi вгомонили бу сть свою, стали вза мнопоступливими, а
поступившись, зумiли й домовитись. Аби чиясь зла воля не завадила богам
вибрати собi жертву, доста метати жереб комусь i на когось. Най кожен
прийде i вiзьме його сам. Iти ж i брати жереб мають усi поселяни, окрiм
тих, що не встигли прогнiвити богiв за малiстю лiт сво©х.
А ще вiче лiпших мужiв i старiйшин установлю : аби не було нарiкань i
суперечок, яка верв ма iти й брати жереб першою, яка - останньою, хай
потягнуть мiж собою жереб i визначать черговiсть найдостойнiшi старiйшини
вервей. То теж буде воля богiв, i хай вона буде над усе.
Князь Волот мав би бути потiшений i великим i малим зiбранням люду
тиверського: йому, як нiколи досi, повiрили, висловили он яке шанування i
он яку прихильнiсть: "Другого такого, - сказали, - не буде, хай усi
тягнуть жереб, тiльки не князь i не княжа родина". Та ба, не вiдчува вiд
того казання затишку на серцi й не може вважати: усiма i всiм задоволений.
То добре, що зголосилися з ним i не стали перечити на вiчi мужi лiпшi i
думаючi, волостелини: в лиху годину треба поступитися людовi всiм, чим
можемо поступитися. Добре й те, що люд неабияк вдоволений його милiстю.
Одначе нiхто не переконав князя Волота, та навряд чи й перекона , що буде
велике вдоволення вiд речницi принести в жертву богам людей. Мало того, що
сто©ть, як i стояла все лiто спекотнява, що вмира через ту спекотняву
сподiванка порятуватися вiд голоду i мору, - пiднято по всiй землi люд
тиверський й спроваджено на путi, що ведуть до капища Хорса. Пiднято й
сказано: йдiть i берiть жереб. Чи то ж просто полишити напризволяще
домiвку, все, що набули для себе в домiвцi, й правитися в такий тривожний
та непевний час до стольного города, не знати, чи повернуться звiдти, а
коли й повернуться, то чи застануть щось iз тi © мiзерi©, що iмену ться
домашнiм набутком? Татей нiколи не бракувало в ©хнiм кра©, а в лиху годину
i поготiв. Чи люд згада свою прихильнiсть до князя, коли позбудеться
через цей похiд i того, що мав?
Тоскно й бентежно у Волота на серцi. А все через Жадана. Чого вiн
вискочив iз сво ю погрозою, нiби пес iз-за тину: "Ви забули, що
всюдисущi боги i кара божа!" Так нiби князь, старiйшини не знають, що
боги i повиннiсть кожного - приносити богам жертви. Нi ж, згадав давно
забуте: "Твар очистила себе, настав час очиститися людям".. А чи в тому
доконечна потреба? I звiдки йому знати, що ? Вiд богiв? То як же це
сталося, що вони лише Жадана ознаменували тим? Чому не подали знаку йому,
князевi i верховному жерцевi в Тиверськiй землi? Чи не забагато бере на
себе волхв Жадан? Чи не хова ться за його нагадуванням про людськi жертви
щось iнше? Одначе ж волхв той не повинен би чинити на зло князю i людовi.
Не хтось iнший, князь, як i люд, пригрiв його й зробив не лише охоронцем,
а й жерцем при капищi Перуна. Чи таке забувають i чи за таке платять
кривдами?
- Отче, - став на порозi син. - Я до вас iз чолобитною.
Так давно не бачив свого Богданка чи вiн справдi примiтно одмiнився за
це лiто. Он який вимахав, став чи не врiвнi з вiтцем. Ото тiльки й одмiни,
що тонкий у станi, вужчий у раменах. Одначе чому так багато суму та
тривоги в очах?
- Кажи, я слухаю.
- Зоринка Вепрова разом з усiма пiде до капища Хорса й братиме жереб.
- Така воля вiча, нiчого не вдi ш.
- Так уже й нiчого? А коли я вiзьму ©© в жони? Тодi вона належатиме до
княжо© родини i буде увiльнена вiд того, що мусять робити всi.
- Гада ш, Вепр вiддасть ©© тобi?
- Тепер вiддасть. Люд каже: боги вибирають найлiпших, а Зоринка i та
найлiпша. Чи той Вепр не розумi , яка гроза збира ться над нею? Чи в нього
не зм'якне перед видимою утратою серце?
- У всякого зм'якне, сину, тiльки не в Вепра. Не зголоситься вiн на
родичання з нашим родом, навiть цi © найтривожнiшо© митi.
Богданко ще примiтнiше одмiнився на лицi.
- А коли зголоситься? Чом не пiти до нього й не сказати...
- Казали вже, сину. Принижувались i просили, тепер доста!
- То ж колись було...
- Я сказав: доста! Не Вепр у сво©й землi князь, - я. Чому маю бити
чолом перед ним i раз, i вдруге, i втрет ?
- Тодi... тодi я умкну ©©.
Був такий зосереджено-рiшучий, зараз, здавалося, вийде й учинить те, що
надумав. I князь повiрив рiшучостi сина. Повiрив i поспiшив перечити йому.
То казна-що; тодi в Зоринчиного вiтця справдi будуть пiдстави нарiкати:
"Бачили, який у нас князь? Вiн ма мужiв сво©х за чорних людей, вiн чинить
iз ними, як собi хоче!"
- Про умикання й думати не смiй, чу ш?
- Ба, смiю, коли вiтець не дума й не хоче думати про мене!
- Насилля над Зоринкою спричинить велике лихо. Проти нас пiдуть усi
лiпшi мужi, волостелини, а то - пагуба i не лише тобi.
- А що буде, коли Зоринка пiде на вогонь?
- На те воля божа.
- А на це - моя! - уже за поворотом обернувся й мовив покiрний досi
князевi син.
Волота обурило його зухвальство.
- Я не прийму тебе! - крикнув навздогiн. - Анi тебе, анi тво © Зоринки
не прийму. Де зна ш, там i живи, як собi хочеш, так i майся, пiд мою
крiвлю обом вам зась!
То була тривога i був смуток усього дня, Богданко таки сiв на
вишколеного за час науки в дядька коня й подався з Черна, а куди подався,
що вчинить, одним богам вiдомо. I викраде та втече свiт за очi iз Зоринкою
- погано, i потрапить до Вепрових рук, викрадаючи, - ще гiрше. Вiд того
упо ного местю людомора всього можна сподiватися. Чи йому довго настигнути
отрока, що втiкатиме з умкнутою дiвкою, й потяти його? Хiба не буде чого
сказати, коли спитають, нащо зняв руку на княжича? "Я не видiв, -
одповiсть, - хто умика , з мене доста було, що умикали вдруге".
"Доведеться кидати все й правитися слiдом за ним, - досаду князь. -
Коли надума робити так, як сказав, пiдстерiгатиме Зоринку й умикатиме з
Соколино© Вежi. I прибуде з викраденою дiвкою саме туди. Отож менi слiд
бути в Соколинiй Вежi i негайно".
Не став передчасно лякати Малку, одначе й не приховав того, що ско©лося
мiж ним i сином, вiд Малки, зайшов до не© й сказав, куди та чому ©де..
- Може, не слiд перечити йому? - застерегла несмiливо.
- Ти так гада ш?
- Богданко правду сказав: це та година, коли можна й не зважати, хто
князь, а хто во вода. Коли у тебе така, як i в Вепра, гординя, я сама
по©ду до того буй-тура й скажу: якщо не хоче, щоб Зоринка пiшла на вогнище
й стала нареченою вогненного Хорса, най вiдда ©© Богданковi та й забудемо
все, що роз' днало нашi роди.
Князь зiтхнув, дратуючись, i потер натомлене чоло.
- Ти, Малко, слiпнеш з прихильностi до сина i в слiпотi сво©й бачиш не
далi, нiж син. Треба бути неабиякою дитиною, щоб вiрити в здоровий глузд
Вепрiв.
- А як же ти он скiльки лiт вiрив ©м?
Мабуть, то було зайве. Князь не знайшовся, що сказати жонi сво©й, i, не
знайшовшись, оскаженiв.
- Доки ми теревенимо з тобою, той нерозважливий отрок може нако©ти
бiди. Я ©ду, доста!
I тодi, як правився повз капище Хорса пiд розлогим, з дiда-радiда
лелiяним дубом, i пiзнiше, коли вибирався на путь-дорогу, що вела до
Соколино© Вежi, розминавсь та й розминався, бачив та й бачив, як iдуть
зiгнутi недолею-сумом поселяни. Родинами й родами-селищами, з старинею i
отрочатами. Усi мовчазнi i виснаженi, такi спрагло змалiлi, нiби знають
уже: вони - приреченi.
- З котро© вервi будете, люди?
- З Надпрутсько©, достойний.
- I давно правитесь?
- Ано, четверту добу.
Помовчав, супроводжуючи ©х сумовитими очима, i вже потiм додав:
- Помагай бiг щасливо здолати цю путь.
Невдало приострожений кiнь несподiвано рвонув убiк, i вже тодi, як
Волот взяв обiруч поводи, пiшов рiвно й на всю кiнську пору.
Матерi Доброгнiви не видно було анi на подвiр'©, анi на подвiрницi, не
чув ©© голосу i з оселi. Або ж спала-перепочивала старенька, або ж пiшла
до лiсу. А втiм, чого ©й спати о цiй порi i чи така вже потреба
правитися старiстю до лiсу?
Постукав, викликаючи челядь, у дубовi ворота раз, постукав i вдруге.
- Агов! Чи хто в оселi?
Дверi прочинилися невдовзi, i до ворiт вийшла челядниця.
- Прошу бути тихо, - мовила застережливо благальним i вiд того аж надто
милозвучним голосом. - Господиня нездужають.
Вона була пристойнiше зодягнена, анiж можна сподiватися вiд челядницi:
в бiлу, не по-тутешньому шиту брачину, в темну, уперезану в талi©
барвистим паском полохту. Однак не те впало князевi у вiчi. Десь вiн бачив
це миловиде дiвоче личко, десь чув цей глибинно-сердечний i вiд того
примiтно благальний голос.
- Ти, Миловидко?!
Ламала, схрестивши на грудях, руки, тупила долу зiр i мовчала. Коли ж
заговорила, сказала не те, що сподiвався почути вiд не©.
- Господиня ждуть вас, княже.
Питавсь-допитувався, що ©й болить, матерi Доброгнiвi, чи то правда: так
дуже змалiла на силi, що не здатна полишити ложе i вийти з терема, а думав
про Миловидку. Виходить, недалеко втекла вона вiд свого Випалу; то була
неправда, нiби подалася за Дунай шукати в ромейських землях того, що
нарекла собi мужем, та не взяла злюбу. Тут вона, в Тиверськiй землi, ба
навiть у його володiннi... Цiкавився в матерi, чи був тутки Богданко, чи
розмовляла вона з Богданком, вiда , куди i з яким намiром подався, а думав
знов про Миловидку... Боги свiтлi та боги яснi! Тож не так собi прибилася
вона до його праотнiх володiнь, стала не звичайною собi
клiтницею-челядницею - ключницею при княгинi, бiльше того, ввiйшла в
довiру, стала для матерi Доброгнiви мовби дитиною рiдною. Так i каже ©й,
коли зверта ться: "Пiди, доню, та нагрiй водицi, а нагрi ш, налий у
корчагу та постав до нiг. Холонуть вони в мене". Та й сама он як утiшена
тим, що господиня Соколино© Вежi добра з нею, в усьому звiря ться ©й. I
стара ться-годить старiй, i упада коло старо©, нiби коло рiдно©. Хто вона
нинi? Чому саме в Соколинiй Вежi опинилася? Пересвiдчилася за кiлька лiт,
що сподiванка на повернення лада ©© з роме©в - марниця, й згадала, що
казав колись князь, чи випадково набрела на матiр Доброгнiву й залишилася
при нiй? Ой нi. Випадково - нi! Хто в Тиверськiй землi не зна , що
Соколина Вежа - прадiдн володiння Волотiв? Мусила знати те й дiвчина з
недалекого Випалу. А коли знала й прийшла саме до Соколино© Вежi, то про
що iнше каже це, як не про те, що прийшла й стала при матерi ключницею не
випадково?
Дивився на змужнiлу вже й вiд того ще лiпшу, нiж була, дiвку й питався,
тупив до долу позирк, аби не примiтила передчасно та й iншi не примiтили,
як по©да ©© очима, i знову питався: "Хто ти нинi, Миловидко? Як розумiти,
що прийшла-таки пiд мою крiвлю й стала донею-утiхою для матерi-княгинi?
Випадок звiв нас чи на те була твоя добра воля ? "
Думка-бентега що далi, то настирливiш переслiдувала князя i стала
врештi-решт для нього карою.
"Я не по©ду вже звiдси, - зiзнався сам собi, - доки не пересвiдчусь, як
сталося, що Миловидка вчинила саме так, як казав свого часу: "Коли й
вогнища свого не буде, не обминай мого терема".
Вийшов до дружинникiв i повелiв старшим iз них:
- Ти, Ковачу, бери двох мужiв i прався до Веселого Долу. Стань на
узлiссi й пильнуй, чи не об'явиться там Богданко. Коли об'явиться чи
вже, прийди й скажи: "З велiння князя я i мужi мо© не дозволя мо тобi
вчинити з донькою властелина недостойний княжича гвалт. Будь розсудливий i
вертайся туди, де належить тобi бути".
- Ти, Бояне, - повелiв iншому дружинниковi, - скачи до стольного Черна
i перекажи во водi Стодорку: як тiльки боги вкажуть на свою обраницю чи
обранця, най одразу ж звiдомить мене про те в Соколинiй Вежi. Мати моя
дотопту останнiй ряст, мушу бути при нiй.
Хвора вимагала того чи Миловидка не хотiла лишатися з князем без
свiдкiв, до само© ночi сидiла при слабiй i анiна мить не показувалася поза
ложницею. Що робила там, не вiдав, а проте догадувався: сидить не тому, що
конче треба. I та догадка пiдiгрiвала в ньому нетерплячку. Навiдався до
слабо© раз - Миловидка там, навiдався вдруге - знову там. Оглянеться, коли
скрипнуть дверi, видивиться, наче не знати на яке диво, й уступа йому
мiсце бiля ложа. Сiдай, мовляв, сiдай i кажи старiй панi, чого прийшов.
- Матусi усе ще зле? - присiв-таки й поцiкавився в слабо©.
- Не злiше, нiж було, проте й не лiпше. Доживаю, сину, останнi днi,
тому й хочу сказати тобi дещо.
Миловидка звела на не© наляканi очi i все ж скорилася велiнню серця -
тихо i знiчено пiшла до дверей.
- Куди ти, дiвчино?
- Вийти мушу. Лишаю вас на цю часинку на князя. Доки погомоните, я й
повернусь.
- Рiч пiде про тебе. Лишись, коли можеш.
Доброгнiва недовго роздумувала, з чого почати розмову.
- Князю, сину мiй диний. Знаю, у тебе й без Соколино© Вежi вистача
турбот. Люд упова на благодать, земля сподiва ться на оборону. А часи
непевнi. Що не лiто, то й новий клопiт. Не встиг замиритися з ромеями,
обри погрожують вторгненням. I боги карають немилосердно. Мало того, що
забрали передчасно батька, братiв-пiдпору, голод i мор шлють на нашу
землю. Як упора шся з усiм тим, коли стоятимеш сам?
- Я не сам, матiнко-княгине, зi мною вся земля.
- Чула, знаю. Та що з то© землi, коли вона така стражденна нинi? В
бiдi, сам вiда ш, пiдiймають голови не лише татi, людська злоба також.
Дiдуньо Власт, перший у сiй оселi вогнищанин, пам'ятаю, казали: "Добро йде
плiч-о-плiч iз добробутом, а зло пре iз злиднiв людських, нiби вода з
потужно© почайни". На лихо, i я не можу вже бути тобi бодай якоюсь
пiдпорою. Не сьогоднi, то завтра пiду до Вираю, Волоте. Тому й кажу оце:
на кого покинемо вогнище в нашiм прадiднiм гнiздi - Соколинiй Вежi?
Волот затримав на нiй осмутнiлi очi, однак iз казанням не поспiшав.
- Чи треба клопотатися цим, матусю? Ви були, ви й будете тут
господинею. Велике диво - слабiсть, здола те ©©.
- Стара я, сину, щоб здолати. Та й чую: не час обманювати себе. Тому й
питаю: на кого полишимо? Хотiла б знати, перш нiж пiти.
Волот хвилю ться й полиша насиджене коло матерi мiсце.
- Якось i не думав про це. Може, теремковий най да усьому лад? Доки
змужнi та вiзьме злюб Богданко.
Мати Доброгнiва не поспiшала зголошуватись.
- Чи ти не бачив i не зна ш, - озвалася перегодом, - якi статки нажив
той муж, маючи доступ лише до поля та худоби? Нечистий вiн на руку, сину.
Я до всiх приглядалася за багато лiт i ось що скажу тобi: лiпшо© господинi
в Соколинiй Вежi за ключницю Миловиду не бачу. Вона i серцем, i помислами
чиста, он яке безлiття пережила, якого горя зазнала в сво© найлiпшi лiта.
й я доручила б наше прадiдн вогнище.
Князь силився не виказати сво © бентеги, хоча збентежений був видимо i
дуже. Знав: негоже синовi радiти на смертнiм одрi матерi i не радiти не
мiг. Видять боги: таке лиш ©хнiми заходами й можливе на свiтi. Ано,
звичайнi смертнi неспроможнi так круто i так несподiвано переiнакшувати
людську стезю. Подумати тiльки: колись жорстоко був покараний богами за
те, що посягнув на цю дiвчину, хотiв заволодiти ©© неземною знадою, тепер
вона опинилася з чи ©сь ласки i волi у його праотнiм вогнищi, ввiйшла в
довiру старiй матерi й ста за порадою-велiнням не кого-небудь - рiдно©
матерi охоронницею вогнища у Соколинiй Вежi. Чи лiпшо© винагороди можна
бажати i чи така винагорода можлива з волi людей?
- Чула, Миловидко, що сказала княгиня? Я вiрю ©© мудростi i ©© досвiду,
для мене ©© слово - закон. Що повiда ш на це? Чи згодна бути тут не просто
ключницею - господинею?
Коли князь видимо радiв, питаючись, то Миловидка видимо страхалася
того, про що питали. Дивилася то на слабу, то на ©© сина
благально-занепоко ними очима й ламала, хвилюючись, руки.
- Я лiпшого i не бажала б, князю. Бо анi роду, анi пристанища не маю
пiсля того, що сталося у Випалi i з Випалом. Та чи зможу?
- Зможеш. Матуся правду кажуть: чеснiшо© за тебе тут нема .
- Чи ж того досить? Господар, та ще в такiм, як це, господарствi,
повинен мати тверду руку. А в мене яка рука? У мене, самi кажете, щире
серце.
- Зате ма ш чеснi намiри. А це, Миловидко, найлiпша прикмета в дiяннях
тих, кого боги ставлять бiля вогнища i рала. Я пiдберу тобi iнших
челядникiв, таких, як сама сть. З ними й господарюватимеш.
Видно було, i рада б сказати: "Най буде так", i не зважу ться. Вiд того
примiтно соромиться й паленi видом.
Князь користу ться ©© мовчанням i каже слабiй:
- Заснiть, матусю. Заснiть i наберiться сили. Ми ж пiдемо вже. Гадаю,
саме наодинцi й домовимося з Миловидкою про ©© вогнищанство в Соколинiй
Вежi.
XVI_
Догорiла одна, догорiла й друга свiча, а Миловидка звiря ться та й
звiря ться князевi, де була усi цi лiта, як сталося, що знову повернулася
у рiдну землю й опинилася у княгинi Доброгнiви в закупах. Нелегко ©й
переповiдати те, що було безлiттям iз безлiть i мукою з мук. Часом виказу
ту нелегкiсть лишень надломленим голосом, часом - i засмучено-болiсним
позирком, а бува , що й зовсiм безсила стримати бiль: прикрива долонями
очi i плаче.
Князь полиша тодi вигрiте за столом мiсце й мiря , занепоко ний,
простору в прадiднiм оседку клiть.
- Коли б ти знала, дiвчино гожа, як я лаю себе за те, що вiдпустив тебе
пiсля визволення до Випалу. Поплакала б, посумувала б за вподобаним
молодцем та й вгомонилася б. А пiшла, бач, - i он яку тернисту путь мусила
долати, як зранили тебе чужi покони та закони.
- Йой, князю! - Миловидка прибира руки з лиця i витира ряснi та
чистi, нiби роси на скiснiм сонцi, сльози. - Путь справдi була нелегка, та
чи легшою була б вона, коли б лишилася в Чернi? Адже я не вiдала б, де
Божейко, що з Божейком, а не вiдаючи, печалилася б та танула, як свiчка,
усе сво життя.
- I то правда, - погоджу ться Волот, та одразу ж i мiня свою
згоду-злагоду на неприязнь-пiдозру. Подумати тiльки: вона дала перевагу не
йому, уславленому ратному й думаючому мужу, гонителю роме©в, вона обрала
смерда й пiшла за смердом на край свiту. Що ж то за один був? Невже вiн,
князь, не мiг дати ©й те, що обiцяв смерд? Невже Миловидка нiчого такого,
що бачила в смердовi, не побачила в князевi?
- Ну, то доста, - пiдiйшов i поклав ©й руки на плечi. - Наплакалась, i
доста. Чула, що сказала княгиня? Переда тобi наше прадiдн вогнище i
право бути жрицею-господинею в свому вогнищi. А це немало. Це, Миловидко,
як дарунок долi, як винагорода за все, що мусила вистраждати з велiння
тi © ж долi. Була ж свiдком i зна ш: не вiд мене йшло те велiння, я навiть
подумати про таке не встиг, як матуся виплекала вже рiшенець i вирекла
його обом нам. Завважила: не менi i не тобi осiбно - обом нам?
- Це справдi така несподiвана милiсть, - довiрливо глянула на Волота й
примiтне вгомонила плачi сво©. - Така, кажу, милiсть, що я не годна
повiрити ©й i боюсь, признатися, брати на себе те, що велить узяти
княгиня.
- А мене не береш на карб?
- Чом нi, беру i вiрю: князь, як i мати його, бажа менi добра, так
ласкаво звiряючись. I все ж у нього он скiльки ©х, повинностей. Чи матиме
час бодай вряди-годи заглядати до Соколино© Вежi?
- Скажи, гожа дiвчино, одне- дине слово: при©зди - i я не тiльки
навiдуватимусь та пособлятиму тобi в дiлах тво©х, стану мужем i радником,
охоронцем вогнища i тво © благодатi в цiм вогнищi. Коли ж дiла покличуть
до Черна чи на сiчу, буду там не довше, нiж треба. Бо уподобав тебе тодi
ще, пам'ята ш? Бо серцем i помислами завжди з тобою.
- Князю! - Миловида сторожко виставила перед себе руки, здавалось,
боронилася не лише вiд Волота, а й вiд того, що чула. - Навiщо ти кажеш
таке? Чи то ж можливе? У тебе жона, дiти. А я...
- А ти будеш менi другою жоною. Невже не бачиш: уподобав тебе да так,
що жити без тебе не можу. Завваж i збагни: Лада не випадково не звела тебе
з Божейком. Вона тому й забрала його до себе, що ти уготована iншому, i
той iнший - я. Повiр i ввiруй: не Божейко i не третiй хтось - я, бо
зустрiв тебе на путi сво©й раз, зустрiв i вдруге. Най через багато лiт,
най по великих муках i колючих тернах, все ж зустрiв у власнiм вогнищi i
яко жрицю-охоронницю мого вогнища. Чи таке могло статися випадково, не з
волi всесильних богiв? Невже не годен бути тобi мужем? Невже такий
осоружний, що цура шся, мовби самого Цура i його недруга - Пека?
- Ба нi, не осоружний. Я не змогла б, я не посмiла б цуратися такого
славного в людi мужа, як князь Тиверi. Та що скаже княгиня Малка, що
скажуть люди?
- Анiчого. Одне, покон наш не забороня князевi брати другу жону, а
друге, княжий рiд Волотiв може загинути, коли матиме лише одного
спадко мця. Чи дозволено буде Малцi казати щось, обурюватися чи©мсь
вчинком, коли вона не гожа бути матiр'ю i продовжувати рiд наш?
- I все ж вона скаже...
- Дарма. Малка не така безтямна, аби не розумiти: хто втратив здатнiсть
продовжувати рiд, тому не мiсце серед лiпших у родi. Тебе я обираю першою
жоною, i воля моя непохитна. Чула ж, жити без тебе не можу. Тодi, за
першо© зустрiчi, угомонив себе страхом перед карою богiв, а зараз побачив
i сказав собi: таки не можу. Ти i та, котру шукав, котро© без тями
жадаю. Бо певен: саме Миловидка буде менi сонцем-утiхою, зiркою-звабою,
пристанищем-вiдрадою в щедрiм на клопоти та повинностi княжiм життi. А ще
певнiсть-сподiванка, чу ш, Миловидко, сподiваюсь, що саме ти народиш
менi синiв-соколiв, даси опору й мiць синьоокiй Тиверi i матимеш за те
усе, на що здатний я, яко муж i князь.
Паленiла видом i тупила долу зiр. Часом лякалася а чи дивувалась речам
його й пiдводила очi, дивилась заворожено, аж поки сором не брав сво i не
змушував, як i перше, хилити донизу голову. А князь не вмовкав. Певно,
вiдчув: вiн на вiрнiй путi - i дав волю речам сво©м, бажанню сво му,
обiймав знiчену дiвчину й солодив ©й, обiймав i солодив. I солодощi тi, а
надто пломiнь, що ним не скупився князь Волот, пiдточували та й
пiдточували пiд Миловидкою твердь, чула: малi на силi. Ось зараз скаже:
доста вагатися, iди до мене й будь мо ю - i вона не годна буде
противитись.
"Боги свiтлi та боги яснi! - молилася подумки. - Як же це, отак раптом
i все одразу? Чи ж буде то радiсть-утiха? Чи ж я такого ждала
милування-злюбу i злюбу-милування?"
- Я вiрю князевi, - шукала порятунку в помислах i боронилася словом. -
Вiрю й схиляюся до нього серцем. Та чи до того зараз? Завтра або
пiслязавтра маю йти до капища i брати жереб. Що коли саме на мене випаде
вiн, коли не тобi належатиму - богам?
- То буде завтра чи пiслязавтра.
- Йой, князю! - злякалася. - Що це ти кажеш?
- А те, що чу ш. Тебе я навiть богам не вiддам. Настане день,
пробудиться люд - i я оголошу всiм, що дiвчина з Випалу, iменована
Миловидкою, дала згоду бути менi жоною. Ти станеш приналежною до княжо©
родини, а вiдтак звiльненою вiд повинностi йти до капища i брати жереб.
- Йой! - простогнала солодко й прихилилася до нього. Чула: це все.
Князь не лишень обiйма , цiлу та милу ©©, вiн горить уже бажанням злюбу
i нi перед чим не зупиниться. А ©й браку сили противитися його умислам,
вона - в полонi пломенi. Ось зараз пiдхопить ©©, легеньку й податливу, на
дужi сво© руки й понесе до ложницi, а там не вагатиметься й не питатиме,
чи хоче належати йому. Обнажить i вiзьме, обнажить i вiзьме...
Свiдомiсть то© неминучостi, здавалось, мала б пробудити дiвчину й
примусити щось вдiяти. Та Миловидка не помишляла навiть противитись.
Тамувала, хвилюючись, вiддих i танула в зродженiм серцем пломенi. I саме
тi © найсолодшо© з усiх, що знала досi, митi, крiзь ту
знемогу-запаморочення почувся стук у ворота, а вслiд за ним i гучний чийсь
голос.
- Княже! Iди й чини требу. Боги вказали уже на свою обраницю.
Йойкнула злякано й випурхнула з Волотових обiймiв, не зна , куди подiти
себе iз сорому та бентеги. Князя теж зупинило те несподiване вторгнення.
Бачила: скам'янiв на лицi, такий, що погнав би усiх прiч, а проте
переборов у собi невдоволення й пiшов до тих, що кликали. Знала:
ненадовго. Скаже слово-друге й знову прийде. А вже як прийде, не
зволiкатиме i не вагатиметься. Ано, не так жада ©©, i не так хоче бути з
нею в злюбi, аби вагатися. А що ж вона? Як ©й бути, коли прийде i братиме?
Противитись, як тодi, в наметi, кликати на помiч? А кого i чого? Коли вже