Мiщенко Д.. Синьоока Тивер

мiж кревних сво©х. Де житиму i як житиму - не вiдаю, одначе пiду. Плоть
кличе, земля кличе. Не здатна я бороти в собi те, що дала мати-природа.
- Нечестивка! - втратила терпець iгуменя i, скинувши з себе машкару
благочестя, схопилася на рiвнi, стукнула, що було сили, патерицею.
- Поганка! Ноги мала б лизати нам за те, що пiдiбрали, повержену вiдча м,
дали притулок тiлу i спокiй душi, а вона нарiка на обитель, у не©
грiховнiсть плотi на умi. Прiч звiдси! - показала на дверi. - Зараз же,
сi © митi! Аби й духом тво©м не пахло. Була й лишилась поганкою, прiч!



XIII_

Хорс аж надто щедрий цього лiта. Де той Купало, а вже смажить i смажить
нестерпно. Коли б випадали дощi, не так вiдчутно було б спекотняву. Та де
вони, тi дощi? На весь океан-море жодно© хмарини. I седмицю, i другу, i
третю без одмiн. Як день - так i спекотнява, як день - так i спекотнява.
Сьогоднi, видно, те саме буде. Щойно знялося над овидом сонце, уже й
припiка . Горить пiд його гарячими стрiлами засiяна рата м нива, малiють
рiки й никнуть на луках трави. Правда, ще можна було б знайти остуду в
лiсi, там схованка-затiнок вiд дошкульних сонячних стрiл, якась i
травиця. Та пiсля всього, що сталося з нею, Вепровою Зоринкою, самiй до
лiсу заказано ходити, лише у супроводi челядi. А де нинi та челядь?
Тривога за ниву та худобу гонить ©© щоденно в лiс, на луки. Бо так велить
господиня Веселого Долу: коли вже нема надi© на ниву, рятуй, челяднику,
худобу, коли не хочеш умерти з голоду.
Та й няньцi-напутницi наказано: не потурай Зориницi i не ходи, куди не
слiд iз Зоринкою. А як буде Зоринцi - байдуже. Нiби i не бачить нiхто, що
©й вiд того сидiння та нидiння так само почува ться, як збiжжю на спаленiй
нивi: i душно, i спечно. А ще тоскно. Так тоскно, що сльози не раз i не
двiчi пiдступали вже до горла й душили намертво. Бо жаль бере i жаль
великий. Чому вони затялися, ©© кревнi? Чому не хочуть, аби бралася з
Богданком i була вже Богданковою? Усе Колобродом хваляться та возять до
Колоброда. А який iз того хосен, коли вона знати не хоче тих, що приходять
до не© в Колобродi й кличуть до гурту? Нiби не бачать, яка бува , як силу
себе, йдучи до чужих i небажаних? Мали б бачити, що Зоринка свого
домага ться, i даремно погрожують ©й: буде так, як тато каже. ж бо не
чиясь - Вепрова донька i теж може сказати: "Буде так, як я кажу". А втiм,
хто зна , як буде. Он як хитрують ©© кревнi. Певна, не татей бояться -
Богданка. Тому не велять виходити за ворота, тим паче до лiсу. Купала
ждуть, певнi, на Купала доня ©хня не ухилиться: котрийсь iз родовитих
тиверських отрокiв викраде ©© та й вiзьме злюб. Тодi вже мало важитиме те,
що не хоче, вiзьме пiд сво накриття, та й по всьому. Тiльки хай спершу
вiзьме. I стариня теж хай спершу примусить свою Зоринку по©хати до
Колоброда саме на Купала. Не стане ж в'язати ©© та везти зв'язану. А
по-iншому не буде. Бiгме, не буде!
Розчинила вiкно в горiшнiй клiтi терема, дивиться на торовану путь, що
веде вiд високо© загорожi довкола вiтцевого оседку у широкий свiт, i дума
свою невтiшну думу. Вiдтодi, як за нею, визволеною Богданком iз лабет
осоружних татей, прислали до Черна няню i тим сказали раз i назавжди:
примирення не буде, - Богданко не скорився, i тодi, одразу по розлуцi з
ним, i пiзнiше ви©здив i правив коня до Веселого Долу. Перед ним зачиняли
ворота, йому казали: не велено, а вiн все ©здив та й ©здив, усе ждав та й
ждав ©© на узлiссi. Мала б сказати йому якось: не тому не виходить, що не
хоче, тому, що не може. А як сказати - не вiда . Усi тут змовилися проти
не© - i мати, i челядь, iз друзiв ворогами стали. Мусить бути такою, як i
вони.
- Поки не вволите мо © волi, - мовила твердо, - не ©стиму i не питиму.
- Яко©, горлице?
- Аби дозволили вийти до Богданка i сказати Богданковi: най не ©здить
даремно.
- Нiби йому не казали того?
- То - стариня, а це я скажу.
Няня-наставниця не надала тому ваги, осмiхнулася й пiшла собi. Коли ж
повернулася й побачила: Зоринка справдi не доторкнулася до страви,
збентежилася й заходилася умовляти.
- Не вигадуй, дiвчино, хто повiрить, що ти саме так скажеш Богданковi?
- А ти.
- Я?
- Коли не зовсiм зрадила ще мене, то повiриш.
- Йой, Зоринка таке про мене дума .
- Пiди зi мною, будь маминим послухом при менi, насправдi - мо©м
соузником, то й не думатиму.
- А що скаже твоя мама, коли довiда ться згодом, що я ©© зрадила?
- Того не знаю. Те няня ма знати. А зараз най пiде i скаже: "Не ©стиме
Зоринка i не питиме, доки не дозволять"..
Що мала робити жiнка? I пiшла, i сказала Зоринчинiй мамi: "Дiвка он як
стражда , нащо примножувати страждання? Най пiде зi мною й зустрiнеться з
княжичем. Чи вiд того щось змiниться?"
- А коли змiниться? - Людомила ©й. - Чи ти не вiда ш, як твердо сто©ть
на сво му господар i повелитель нашого благополуччя в цiм вогнищi?
- Кажу ж, Зоринка не ©сть i не п' . Що робитимемо, коли й далi не
©стиме й не питиме?
Няня-наставниця, видно, близько взяла до серця оте "коли не зовсiм
зрадила". Геть усе переповiдала Зоринцi: i що дума про ©© упертiсть мати
Людомила, i як стражда вiд того, що доня така уперта. Обiцянками бути
заодно iз Зоринкою, щоправда, не розкидалася, на дiлi ж була з нею. А
вдвох вони таки укоськали добру вiд мами-природи господиню.
- Коли вже Зоринка так наполяга , - сказала пiсля триденного доньчиного
голодування, - най бачиться з княжичем. Одним лиш не поступаюсь i не
поступлюсь: побачення буде не там, де хоче. Як з'явиться Богданко, клич
його до терема. Тут, при менi, ма сказати те, що хоче сказати.
Зоринка волiла й далi стояти на сво му, та, подумавши, зголосилася.
Хоче мамця почути, що казатиме доня Богданковi, най чу . Ано, най чу i
зна , то, може, й лiпше буде!
I ось жде-вигляда Богданка, а виглядаючи, викоху в собi тi
казаннячка, похваля ться та й похваля ться сво©й мамi i тому, хто крутить
мамою, наче буревiй самотнiм деревом. Дума , як вiн волостелин на двi
волостi, то йому геть усе дозволено. А отже нi. Прийде час, довiда ться:
Зоринка i годна, i вдатна постояти за себе.



XIV_

Що помiтнiше вигорала пiд спекотнявим сонцем ролейна нива i жухла по
луках та узлiссях трава, то смутнiшим ставав поселянський люд i
невiдворотнiше ширилася землею Тиверською його тривога. Що буде, як буде?
Не вродить нива - не матимуть хлiба, не квiтнутимуть трави лiсовi, дикуша
на нивi - бджола не заповнить бортi медом. Усе то бiда i бiда велика. Та
чи не найбiльша - коли не заготують на зиму сiна й не матимуть чим
утримувати худобу. А до того йдеться. Чи про покiс випада думати, коли
травиця ледь животi . Мало ©© в лiсi, ще менше в лузi. Худоба бiга та й
бiга , доки нащипа собi якусь живнiсть. То це посеред лiта. А що буде пiд
кiнець? Прогнiвили богiв, не стали угодними для них. Он скiльки люду
наплодилося i кожен норовить дбати лишень для себе?
Вийде ратай у поле - дума , ходить бiля худоби - знову дума , а вже як
схова ться за видноколом сонце, прийде й огорне землю тепла лiтня нiч, -
не зна , куди й подiти себе вiд тих дум. Гряде велика бiда, щось треба
робити. А що? Еге, що?
- Поли i на полiттi не випадуть дощi, а земля не дасть бодай травицi
для корiв та овечок, яко ж i для коненят, - каже жона, чуючи тривоги мужа,
- рiзатимемо худiбку та й поряту мо якось себе, чада сво© вiд голодно©
смертi.
- А це видiла? - муж закипа по тих словах, нiби вода на гарячому
залiзi i тиче пiд нiс жонi сво©й темнi вiд щоденно© працi пучки. - Це,
кажу, видiла? Вона рiзала б худобу. Сказано: волосся довге, а розум, як у
зайця хвiст. Що матимемо, коли порiжемо ©©? Як житимеш, згубивши худобу?
Та я... Та йдiть ви всi на болота, бескеття, до само© дiдьково© мами йдiть
усi, я худоби не пущу пiд нiж. Чула? Не пущу!
Такий, що й набив би, коли б жона перечила чи сперечалась. Та де ©й
сперечатись. Дивиться, налякана, i мовчить, нiби заворожена тим, що чу .
Де дво , там i бесiда, де тро , тим паче п'ятеро, там i вiче. I все про
те ж: як буде, що буде? Де i в кого шукати порятунку?
- Треба йти до князя, - радить один.
- Ано, - охоче пристають до то© ради iншi. - Треба йти до князя,
покликати його на вiче й сказати, аби не йшов цього передзим'я на полюддя
й не брав iз нас данину. Де вiзьмемо ©©, що дамо князевi, коли в самих
пусто? Окрiм пушнини iз звiра та набiлу з худiбки, нiчого не буде.
- Таке мовите: окрiм набiлу. А де вiн вiзьметься, той набiл, коли
худобi зараз уже нема чого ©сти, взимку ж i поготiв не буде?
- Що правда, то правда. Ма мо зiйтися на вiче й запитати в князя: з ким
залишиться вiн, коли вимре люд? Чули, не кланятись i не просити -
покликати на вiче й запитати: "З ким залишишся, княже, коли вимре люд?"
Думка та видалася всiм схожою на Перунову стрiлу серед темно© ночi:
висiкла вогонь i освiтила доли, да так, що й тому, хто мав бiльма в оцi,
стало ясно: iншо© ради нема , мають скликати вiче й казати княаевi: "Голод
- така ж бiда i такий же супостат, як i той, що йде на нас iз раттю. Проти
того кличеш, ти, проти цього кличемо ми. Ставаймо раменом до рамена та й
будьмо динi, коли не хочемо загинути".
Поселяни були динi в сво©х бажаннях, отож не забарився зродитися й
клич: "На вiче! На вiче!" А вже як зродився, не було йому анi стриму, анi
впину. Вiд оседку до оседку i вiд весi до весi гнали коней вiстуни,
оповiщали всiх, кого подибували, гудцi та волхви, просто собi перехожi
люди, не барилися кликати на вiче посланi мiж поселян глашата©.
Вепра застав той клич у Веселому Долi i вдарив по наболiлому, мовби
вiтер по струнах. Люд тиверський кличе князя на вiче. Ось вона, жадана
мить. Ось коли вiн вiзьме Волота за карк i скаже: "Подохни, коли такий!"
Варто зрушити камiнь, як пiде лавина. Ано, це i та нагода, коли варто
зрушити камiнь, як пiде лавина, а лавина розчавить усiх i все, що стане на
путi. I такий камiнь . Вiн, Вепр, недаремно верстав по Тиверi путi, шукав
собi соузникiв та приглядався до людей: такий камiнь !
Подi© пiдганяли час, тому й Вепр не гаявся, осiдлав лiпшого коня i,
вихопившись на нього, погнав до лiсу, а лiсом - до жертовника пiд
Соколиною Вежею..
Знав: правитися конем до Перунового дуба чи навiть до загорожi довкола
нього - противний охоронцевi жертовника вчинок. Через те не став
напрошуватися на гнiв та немилiсть Жаданову, лишив коня поодаль, i перш
нiж пiдiйти та постукатись у ворiтницю, розглянувся й прислухався, чи
нема там, за загорожею, стороннiх.
Ворiтницю не важко було розшукати - до не© вела стезя, ©© позначали
черепи принесених боговi жертв. Уздрiвши ©х, невiльно стишив ходу i кинув
позирк очей сво©х далi - на дупло розлогого дуба, а вже як уздрiв божу
оселю, i зовсiм укляк: було таке вiдчуття, нiби став перед самим божеством
i ма бути покараний за те, що посмiв стати. Коли ж зборов-таки в собi
почуття перестраху та прочинив ворiтницю, зустрiвся вiч-на-вiч iз Жаданом:
волхв стояв на порозi рублено© з колод хижi й пiдозрiло пильно дивився на
захожого.
- Мир тобi, володарю та мниць земних i небесних, - привiтався.
Волхв усе ще вiдмовчувався.
- Несеш у серцi злобу, а бажа ш миру? - прогудiв нарештi його гучний,
нiби з боднi, голос.
- Де гнiв, там i злоба, ано. Та не я висiкав ©© з каменю буття нашого,
висiкали iншi. Окрiм того, не на тебе прямую я стрiли гнiву свого i злоби
сво ©.
- У божу обитель не гоже нести тi стрiли, навiть коли вони призначенi
для iнших.
- А де ж шукати порятунку, коли серце розпира злоба? Ти, муже, ма ш
славу провидцi й волостелина небесних та мниць, служиш боговi i наклада ш
iз богом. Тому й прийшов до тебе, щоб сказав: де i як шукати?
- Змирись - i знайдеш утiху.
- Я, волхве, Вепр, муж iз мужiв. Змиритися не можу.
- Гнiв твiй на князя?
- На нього.
- Я князю не суддя.
- А боги? Зроби так, аби Перун покарав Волота i погасив у менi вогонь
мсти, незгасно© злоби.
- Боги й без того карають люд, а заодно i князя. Видиш, спалено все,
голод iде на землю. Тобi цього мало? Ти бiльшого хочеш?
- Голод iде не на князя, вiн не вiзьме його за карк. А я жадаю помсти
саме князевi.
- Боги справедливi, вони можуть обернути гнiв свiй не на князя - на
тебе: втратив сина, втратиш i доньку.
Помислив мить.
- За що може впасти на мене така кара?
- За те, що надто вже хочеш ©© iншим.
- Бо таки хочу. ство горить, кров до того кличе. Зроби, аби я мiг
помститися, - i матимеш усе: поле, товар, захочеш - Веселий Дiл вiддам
тобi. Не лишень жерцем, волостелином станеш.
- Пiшов прiч! - вибухнув гнiвом Жадан. - Ти хочеш, щоб я торгував божою
волею? Пiшов прiч!
Наступав рвiйно i дужо, так дужо, що навiть бувалий у бувальцях Вепр
упав духом i змушений був оступитися, а далi й зовсiм податися за
загорожу.
- Май розум, Жадане, - обiзвався звiдти вже, - я дiло кажу! Друго©
нагоди стати мужем серед мужiв не матимеш. Збагни це i опам'ятайся, я ще
пожду.
- У-у, гад повзучий в образi людськiм! - знову пiшов на нього Жадан. -
Прiч, сказав! Не лише тебе, тiнi тво © бачити не хочу!
Кричав на всю околiю i гнiвавсь на весь свiт, а повернувся до капища,
упав перед оселею Перуна на колiна й пiднiс угору скорботно-благальний лик
свiй, простягнув до дупла не менш благальнi руки.
- Огненний боже, великий Сварожичу! Ти бачив гнiв мiй i бачиш муку.
Одведи i заступи вiд усього злого й лукавого! Вирви iз серця занесене злою
личиною сум'яття, не дай сплодитися в менi найбiльшiй слабостi людськiй -
спокусi. Чу ш, Перуне? Не дай сплодитися i впасти ниць! Вiк буду вiрний i
вдячний тобi, тiльки не дай упасти ниць!
Князь i мужi його, надто мужi думаючi, не лишилися байдужими до того,
що робилося i до чого йшлося в землi Тиверськiй. Он яка бiда може
постигнути, коли пiдуть вiд Меотiди обри, а земля в пагубi, люд занепав
духом i змалiв на силi, так дуже змалiв, що коли дiйде до чужинсько©
навали, нiкому буде меча зняти i заступити себе вiд напастi. Що тодi буде
i як буде? Чи переживе Тивер таке лихо?
- Цього передзим'я доведеться не йти на полюддя, - казали однi. - З
кого правитимемо правеж, коли бiда видима i постигла всiх. Взяти нiчого не
вiзьмемо, тiльки люд роздрочимо.
- А чим годуватимеш тих, кого доведеться кликати на сiчу з обрином?
Князь слухав тi суперечки i хмурився. Бо таки було чого. Один казав
правду, а другий i поготiв: чим годуватиме тих, кого доведеться покликати
пiд свою руку, коли пiде обрин?
Не сказав сво © речиицi мужам, вислухав ©х i повелiв iти собi, думати
далi.. Сам теж пiшов i теж засiв у теремi. Думав i ждав чогось, аж поки не
дiждався: на мiсто пiд Черном повалив звiдусiль люд поселянський? Були там
кiннi, були й пiшi, однi при бронi, iншi голiруч. З усього видно: йшли усi
i йшли так, як дозволяла ма тнiсть.
Через порiг не забарився переступити покликаний князем во вода.
- Що дi ться, Стодорку? Чого збира ться люд?
- Послухи там уже, - кивнув у той бiк, де збиралися, во вода, -
незабаром достеменно знатимуть i скажуть. Проте й без ©хнiх казань ясно:
збира ться вiче.
- I хто збира його? На чий клич сходяться?
- Певно, страх перед голодом кличе. Прийшов сказати, аби був обачний.
- Радиш не йти, коли покличуть?
- Нi, чом же. Не йти не можна. Одначе будь мудрий з людом сво©м i не
скупись на обiцянки.
А за стiнами стольного града вирувало та й вирувало стовписько. Де
суспiль кiнних, де суспiль пiших, де тих i других.
- Чи вже люд iз полуденних городищ? - питалися старiйшини.
- , !
- А з сiверських?
- Нема .
- Чом нема ! Он тамечки, - показали осторонь. - Треба пiти комусь i
сказати, най шлють посланцiв.
- То ставмо вежi та й кликатимемо вже князя.
I знов завирувало мiсто, забiгали тi, що були поблизу майбутнiх веж.
Однi копали ями пiд стовпи, iншi несли колоди, свiжо тесанi дошки та
обаполи й клали поруч iз копачами. Не забарилися зацюкати й сокири, та так
дзвiнко, що взяли гору й над гомоном людським? Лише iржання коней або
чийсь аж надто голосний крик могли здолати те багатоголосе цюкання i то -
на мить-другу, не бiльше.
Йшлося до обiду, i сонце що далi, то дошкульнiше припiкало з високостi.
У стовпиську людському й кiнському, у тiснявi без води i тiнi дошкульнiсть
та була особливо вiдчутна.
- Кличмо вже князя! - радили найменш терплячi.
- Ано, кличмо князя!
м не перечили, одначе й не поспiшали: не все було вже пiдготовлено до
зустрiчi з князем.
Коли розчинилися городськi ворота i биричi, вихопившись звiдти, зично
оповiстили: князь Волот, лiпшi мужi вволюють волю вiча й правляться на
вiче, натовп вiдчутно стишився, а далi зовсiм занiмiв. Не те вразило його,
що князь погодився стати перед тиверським людом i вислухати люд, вразило
i, певно, найбiльше, що був не в княжiм убраннi. хав на бiлому, грацiйно
витанцьовуючому, мовби якесь заморське диво, конi, в бiлiй, довiльно
розхристанiй сорочцi, в яскраво-червоних ногавицях i таких же червоних - з
оксамиту - чадигах. При боцi, як i при сiдлi, анiяко© бронi. Поселянин, як
усi, муж радний, як i бiльшiсть.
- Братi ! -ви©хав наперед усiх стольник i вдався зi словом-привiтом до
тих, що юрмилися на мiстi. - Князь цiлу старiйшин, тисяцьких, шле уклiн
свiй старостам ролейним, усьому люду тиверському!
- Низький уклiн i тобi, княже! - вийшли наперед тi, що скликали вiче й
були привiдцями на вiчi. - Уклiн i дяка за те, що вийшов на розмову з
людом сво©м. Бiда прийшла в нашу землю. Ставай, княже, на вежу, аби всi
видiли тебе i чули, хочемо раду врадити купно з тобою.
Пождали, поки князь вийде i стаие на вежi, що височiла супроти
поселянсько©, й повели з ним голосну, аби всi чули, бесiду.
Не перебiльшували, скаржачись на безлiття, - воно й так без мiри велике
- i не нарiкали нi на кого. Бо на кого нарiкати, коли винуватцi невидимi й
незнанi. Карають боги, лиш ©м вiдомо, хто i чим завинив. Одна у тиверцiв
утiха i надiя - завинили не всi. Тому люд i зiбрався на вiче, хоче спитати
князя: як врятувати вiд голоду неминучого i смертi повсюдно© невинних -
дiтей, отрочат, тих, хто, хай i винен, все ж не так дуже, аби
розплачуватися життям?
Багато, певно, думали перед тим, як iти на розмову з князем, - казали
тiльки дiло. До всього й трималися достойно: бачили безвихiдь свою,
почувалися приреченими, а не хилились i не колiнкували; прийшли он iз яким
проханням, знали: не хтось iнший, тiльки князь може порятувати вiд бiди, а
не втрачали гiдностi. Як не прислухатися до таких i не сказати: що можу,
те зроблю?
А проте не одразу сказав так. Почав iз того, що в князя не один клопiт.
У них, поселян, тiльки й турбот, що про множення худоби, про набiл у
макотерах та жито в берковцях, ©м тiльки й гадки, що дбання про хлiб
насущний - для себе, дiтей сво©х, а йому, князевi, належить думати не лише
про себе, родину, численну челядь i ще численнiшу дружину, - вiн ма
дбати, аби стояла непорушною, перебувала в мирi уся Тиверська земля, аби
була при бронi i мала мiцний дух, годованi конi дружина. Отож хай зважують
на це i знають: не так просто князевi поступитися тим, що ма взяти вiд
поселян. Одначе князь вiда й про те, яка бiда постигла ©х. Вiда i
розумi : сам вiн не пiдпора Тиверськiй землi. Над ким княжитиме, коли
голод видушить люд? Хто боронитиме землю, коли залишиться на нiй лише з
дружиною? Тому й зважу ться поступитися сво©м: цього передзим'я не пiде на
полюддя i не правитиме правеж. Люд тиверський сплатить те, що заборгу , в
наступнi три лiта.
Мабуть, неабияка радiсть забуяла в серцях поселян вiд то© речницi.
Пнулися, зирячи через голови переднiх, i нiмували. Мить так, другу, далi
збудилися й закричали в один голос:
- Слава щедрому i мудрому князевi! Слава i шана! Шана i слава на вiки!!
Пождав, доки вгомоняться, i вже потiм вирiк ©м усе, про що думав у себе
в теремi.
То правда: одмiна данини - велика всiм полегкiсть, а проте не помiч..
Поселяниновi не треба буде давати на передзим'© князевi, зате треба щось
дати взимку, на передлiттi дiтям. Бо коли не дасть, голод зробить страшне
сво дiло - викосить усiх i вся. I що тодi буде з то© полегкостi, що ©©
да князь? Анiчого. Тому й кличе бути щедрими в цiй бiдi, цi © безлiтньо©
для Тиверсько© землi години не лише мужiв сво©х, володарiв займанщин, а й
усiх, хто ма що дати чи позичити голодному.. Земля, як нiколи, потребу
опори, тож хай стануть нею тi, у кого щось, хто може подiлитися.
- Ано! Най стануть! Най будуть мудрими та щедрими, як i князь!
Мусив знову пiдносити руку.
- Князь i його радцi, - продовжував Волот, дiждавшись тишi, - стали на
думцi й виносять ©© на вiче яко закон: цього неврожайного лiта лiси та
води Тиверi мають бути доступнi для всiх. Княжi вони, лiпших мужiв чи
общиннi, кожному хай буде вiльно прийти туди i взяти собi дичину або
впiймати рибу в рiчцi чи озерi. I дичина, i риба - дармовi дари землi, а
дармовими дарами соромно скупитися в безлiття та й перед богами провина
неабияка.
Вiче не встигло вгамуватися вiд то© ще, першо© княжо© речницi, ця ж i
зовсiм забила з нього потужним джерелом радостi, вдоволення. А коли б' з
серця радiсть, то що лиша ться робити вiчовому люду? Чув у собi торжество
й дiлився тим торжеством з iншими, а дiлячись, виголошував його
тисячоголосою здравицею:
- Здравиця князю-добротворцю! Най буде днiсть мiж князем i людом землi
Тиверсько©! Нинi i прiсно! Нинi i прiсно!
Здавалось, пiдступлять зараз до вежi, пiднiмуть свого князя разом iз
вежею й понесуть мiстом, аби бачили всii знали, який свiтлий настав для
них день, якi вони, поселяни, вдоволенi князем i яку хвалу воздають
доброму з добрих, мудрому з мудрих князевi. Та не дiйшло до того. Бо в
натовпi, серед рата©в i рукомеслих, бортникiв i ловчих, серед усiх, що
були вдоволенi вiчем, вiдшукались i невдоволенi. Вони стояли чи не
найближче до вежi, з котро© промовляв князь, i теж трималися купи.
- Схаменiться, безумцi! - потряс костуром один iз них, високий i
плечистий, мiцний, яко дуб, i лютий, як знавiснiлий тур. - Уймiться, кажу,
i образумтесь! Ви забули, що всюдисущi боги i кара божа!
То був Жадан, а тi, що тулились коло нього i вiдмовчувалися, не
зголошуючись iз вiчем, були волхви.
Князь Волот не встиг, видно, збагнути, куди хилить пригрiтий ним волхв,
зате не без тривоги й нiяковостi вiдчув, що вiн не на його боцi.
- Чим ти невдоволений. Жадане? - виступив наперед стольник. - Що обурю
тебе в хвалi заслуженiй i достойнiй?
- А те, стольнику, що казав уже: боги i кара божа. Усi сущi пiд
ними мали б пам'ятати: найперше слiд вiддати шану богам, а потiм усiм
iншим.
- Чи люд наш так уже забув богiв? Чи вiн не шану ©х?
- Бо таки забув, коли почав розмову на вiчi не про шану i не про данину
богам, а про себе. Хто з вас подумав тутки i сказав: засуха - кара богiв
за провини? Боги задарма не карають i тим паче не карають увесь люд.
"Цей волхв багато на себе бере, - вгомонився нарештi i став твердiшим у
мислях князь. - Я поспiшив передати йому свою повиннiсть - бути жерцем при
капищi Перуна".
- Ти помиля шся, Жадане, - Волот вийшов i заступив собою стольника. -
Ми не забули про богiв. Не встигли сказати, одначе мали сказати тут: хоч в
кра© й недорiд, хоч поселяни нiчого не взяли з поля, вони не повиннi
забувати, що боги i ©хня повиннiсть перед богами. Не лише князь, кожен
зобов'язаний приносити ©м на домашнiм вогнищi жертву i просити в богiв
прощення за провини.
- Ано, кожен! - пiдхопили княже слово привiдцi вiча.
- Провина ваша, а в жертву приноситиме твар?
Цей надривний закид належав котромусь iз волхвiв, що юрмилися бiля
Жадана. Його могли б пропустити повз вуха, та того не хотiв, для того,
видно, й був тут Жадан, аби не пропустили.
- Чи ви не видите? - крикнув дужим, нiби Перун iз неба, голосом i
показав костуром через голови юрмиська вiчового. - Не видите, питаю, яка
велика кара упала з неба на люд тиверський? Домашнiми жертвами вiд тако©
кари не вiдкупитися!
- Як то? Чому?
- А тому, що твар земну ми вже приносили богам у жертву. Твар очистила
себе вiд скверни, а кара як iшла, так i йде. Невже вам невтямки, що настав
час очиститися людям?
Тi, що стояли ближче i добре втямили, що сказав волхв, зацiпенiли враз
i змусили зацiпенiти iнших.
Чи то ж правда?
Воно немовби й так: твар очистила себе, а гнiв божий трива , кара як
посилалася, так i посила ться на землю. I все ж таки: чи волхв при сво му
глуздi? Он як давно було воно, принесення в жертву богам людей. Тодi
ходила страшна моровиця, тиверцi трупом лягали i вдома, i в лiсi, i на
путях та при путi. Коли таке безлiття i такий повсюдний мор, чи хтось
завага ться i скаже: "Й без того доста жертв"? Слiпли зi страху i на все
погоджувались. А все ж, переживши страх, люд, здавалось, порозумнiшав, i
князi та волхви угомонилися, коли й згадували прадавн безлiття, то лиш
для того, аби застерегти когось: не роби так i не накликай лиха; он що
бува , коли не слухають старших i йдуть супроти закону та покону. Нинi ж
запевняють: твар не винна, виннi люди, отож най тягнуть жереб i вiддають
того, кому випаде, в жертву богам. Чи зголоситься вiче i чи дасть свою
згоду князь?
- Люд давно не очищав себе, то правда, - перший знайшовся на словi й
заговорив осiбно до волхва князь Волот. - Та правда й те, Жадане, що
очищення це коштуватиме найдорожчого - людського життя. Чи ти певен, що
iнакше не вмилостивимо богiв, що конча потреба посилати на вогонь когось
iз нас?
- Певен, княже.
- Чим доведеш те?
- Гнiвом божим. Дощу не було, як засiвали ниви на передлiттi, не буде,
коли не вмилостивимо богiв, i тодi, як настане час засiвати ©х на полiттi.
- А коли буде? Чи вiда ш: як боги змилостивляться до полiття i пошлють
дощi, на вогнище пiдеш ти, яко лживий жрець, що торгу божим повелiнням.
- Вiдаю, княже.
- I сто©ш на сво му?
- Ано, стою на сво му.
- Тодi виношу цю твою речницю на розсуд вiча. Моя воля така: пождати
кiнця лiта. Коли не випаде дощу до засiву нив на полiттi, потягнемо жереб.
На кого вкажуть боги, той i буде принесений ©м у жертву.
За цим разом вiче не кричало: "Слава мудрому князю!" Проте й не
нiмувало, як досi. Загуло, завирувало, наче океан-море пiд рвiйним вiтром.
Однi тiльки радилися, iншi сперечались, ще iншi погоджувалися без
особливих роздумiв i вагань.
- Най буде так, як каже князь!
- Гада те?
- А чом би й нi? Коли така воля богiв, що вдi ш, мусимо умилостивлювати
©х.
- Тiльки не життям князя i його родини.
- Ано! Де такого вiзьмемо, коли втратимо? Чи то гоже, аби
князь-добротворець та розплачувався за провини люду свого?
- Так i кажiмо: всi тягтимемо жереб, окрiм родини князя. Так i кажiмо!
Гадка та стала незабаром вимогою всiх, i волхв змушений був умовкнути.