Мiщенко Д.. Синьоока Тивер

золотих оздоб, безлiчi свiтла, що переливалося в оздобах. Та чи не
найвiдчутнiше надавав церковнiй вiдправi урочистостi хоровий спiв на
криласi. Такий вiн був тихий та злагоджений i такий глибинно-зворушливий,
що Миловида незчулася, як скорилася йому й полинула услiд за ним до
незвiданих висот.
Чи довго була полонена вiдправою, не зна , зате добре пам'ята мить,
коли збагнула: вона чужа i зайва в цiм храмi. Ано, розглянулася й
побачила: усi тут при дiлi; однi щиро моляться, хрестяться та б'ють
поклони, iншi пiдходять до образiв, мiняють свiчки i знову моляться, а
вона сто©ть мов укопана, не зна , куди подiти себе. Робити те, що роблять
iншi, не випада , адже не прийняла ще Христово© вiри, i стояти без дiла
теж негоже.
Чула, нiяково ©й, така, що обернулася б i пiшла. Та як пiде, коли поруч
сестра впраксiя, а позаду - монашки та й монашки. Зате коли завершилась
вiдправа, не стала зважати на впраксiю, обернулася й неприховане спiшно
стала пробиратися до виходу. Таке вiдчуття переслiдувало, мовби крала щось
i тепер бо©ться, аби не тикали пальцем i не казали: он пiшла з краденим.
Жiноча обитель - не таке вже й привiлля. Тож i вiд людського ока не так
просто сховатися. А зараз, як нiколи, хотiлося бути самiй iз собою.
Куди ж подасться i де усамiтниться? В саду? То вiн же не довго буде
пустельний: сестри вiдвiдають по вiдправi трапезну й знову залюднять його.
I в келi© не схова ться. Туди прийде впраксiя, питатиметься, що та як.
Нi, лiпшо© самотини, як пасовисько, не вiдшукати, мабуть. Туди нiхто не
прийде, там нiхто не перешкодить.
Вiд монастиря до пасовиська на луках не така вже й далечiнь, до десяти
стадi©в. I путь не раз сходжена, отож добре знана. Пiде нею не вагаючись i
не розглядаючись. Може статися, що сьогоднi i не повернеться до келi©,
ночуватиме в забудовi бiля обори. Не раз уже було так, то чом не ма бути
й нинi? На луках зараз буйнотрав'я, цвiтуть, виповнюючи аер, квiти, там -
розкiш серцю, привiлля мислi. Одразу за луками йдуть поля, далi - пологi i
теж вкритi зеленню гори. Коли вийти на тi гори та глянути на полуночний
схiд, видно, розказують, як темнiють в далинi iншi гори, крутi й високi,
не скрiзь доступнi, а вже за тими горами пiде знайома ©й фракiйська
долина, сходжена i згорьована, а все ж чимось i рiдна. Чи не тим, що вона
- вiдкрита путь у отчу землю, що коли б дiйшла до тих гiр та перетнула ©х,
вважай, вiдчула б себе вдома. Одначе то тiльки сказати легко: коли б.
Спробуй пiди та перетни. Йой, анi снаги, анi статкiв не вистачить. Чи не
через них, тi вичерпанi до денця статки, й не зважу ться полишити святу
обитель при теплiм ромейськiм морi. Божейковi ж нiчим уже не пособить, а
коли не пособить Божейковi, чого ма лишатися тут та хреститися? Аби
приректи себе на таке життя, що в матерi-iгуменi, сестри впраксi©? Аби
бути навiчно вилученою зi свiту i зреченою всiх благ, що да свiт? Йой, та
нащо ©й i за що ©й такi блага? Були б справдi солiди, не оддала б ©х на
обитель тодi ще, як була вельми вдячна обителi за спокiй i порятунок,
нiзащо не лишилася б тут, сiла б на лодiю та й попливла б у Тивер. Ба, не
сяде, бо не буде чим платити за пере©зд. А йти пiшою пiшаницею теж не
зважиться. Одне, не зна путi, що може вивести до Дунаю, а друге, он як
довго ма правитись, аби дiйти. Лiто, два, а то й три.
Бiдна вона, бiдна. Повiрила серцю та й подалася в такi далекi й такi
непевнi мандри. Засiла на сво безголiв'я в монастирi й сидить тепер тут,
нiби пташка в тенетах. А Божейко ще й невдоволений нею, най i ввi снi, все
ж прийшов i попрiкнув: на кого залишиться Жданко? Йой, таж те iм'я, той
жарт-бажання лиш раз i чула з його уст. Не десь-iнде, там-таки, на святi
Ярила. Весь вечiр бiгала у парi з Божейком i встигла вiдчути себе за ту
бiганину неабиякою рiдною Божейковi. Ще не горнулася до нього i не
дозволяла обiймати себе, як дозволяли iншi, зате й не соромилась. Куди
кликав, туди i йшла, на що спонукав у iграх святкових, на те i
зважувалась. I радiла одною з ним радiстю, i смiялася одним смiхом, а вже
що видом яснiла та щебетала, яснiючи, то йой! Тако© ясно© та щебетливо©
далебi в усiм молодечiм гуртi не було.
Не пригаду вже, як сталося, що заговорили саме про Жданка. Зда ться,
домовлялися, усамiтнившись, що вiднинi зустрiчатимуться та й
зустрiчатимуться вже, аж поки не настане обiцяний Купало, i Божейко
запитав, чи стариня не сваритиме ©© за те.
"Я люба старинi, - сказала, - вона добра зi мною, нiколи не сварить".
"Так-таки й нiколи?"
"Присяйбiг. Лише раз i нагримала, та й то не мамця, не татуньо -
бабця".
"Бабцi жалiють онучат, а твоя нагримала?"
"Бо завинила".
Не вдовольнився, певно, тим, що сказала, помовчав i знов запитав:
"А чим?"
"Лiлей нарвала в озерi".
"Ов! Чи то така вже провина?"
"Я сама гадала, що нi, а бабця iнше повiдали. Сказали, дiвцi не личить
бути жорстокою. Лiле© - русалчинi дiти, пощо вкорочую ©м вiку? Русалка
плакатиме за дiтками i може втопити мене при нагодi".
Замислився, зважуючи почуте, а Миловидка користувалася тим, що мовчить,
i оповiдала далi:
"Я, може, й не сприйняла б тi © сварки так близько до серця, та
наснилися тi дiти невдовзi. Пливу буцiмто на лодi© й бачу багато-багато
лiлей! Простягаю руку до одно© - таки ж лiлея, бiла та пишна, пишна та
знадлива, аж серце заходиться вiд тi © знади. А зiрвала - маю в руках
хлопчика. Не спинилася чомусь, пiдпливла, зiрвала другу - знов мала
хлопчика, третю - знов хлопчика. "Йой, - опам'яталась нарештi. - IЦо ж це
я роблю? Це ж ©©, русалчинi, дiти!"
Стою в лодi©, тримаю у себе на руках тих дiток i не знаю, що з ними
вдiяти. I в воду кинути не зважуюсь: живi ж створiннячка, i в себе боюсь
лишати".
Божейко кинув тодi на не© бистрий позирк очей сво©х i засмутився.
"То недобрий сон, Миловидко".
"Гада ш, клопiт матиму?"
"Люд так гада : коли сняться дiти - бути клопоту".
Страх як хотiла сказати йому, що вiщу той сон насправдi, а соромилася.
Так дуже соромилась i так яснiла видом вiд свого щасливого сорому, що
Божейко завважив ©© ясноликiсть i спинивсь, подивований.
"Чого ти?"
"Бабуся iнакше тлумачать той сон"..
"Iнакше?"
"Сказали, що в мене будуть лиш хлопчики та й хлопчики, не буде дiвок".
"Йой!"-вигукнув потiшено i так заiскрив очима, всiм видом сво©м, що й
геть увiгнав ©© в червiнь. Схопив, потiшений, за руку й повелiв бiгти до
молодечого гурту, що веселився бiля вогню.
"Знай, - сказав твердо й довiрливо, - так жду вже тебе, так жду! Коли
поберемося та матимемо хлопчика, назву його Жданком".
Не дiждалися анi дiвчинки, анi хлопчика. Потоптали тi намiри-ждання
Хiльбудi вi легiонери. Потоптали та й зробили прахом. А все ж чому Божейко
згадав увi снi саме матiр i Жданка? То натяк, що вона, приймаючи хрещення,
убива в собi матiр-Тивер, бiльше того, прирiка на безцвiття плоть, а з
плоттю й потреби роду людського? Йой, а хiба нi? Так воно , так воно й
буде. Запаку себе за стiнами обителi й нидiтиме та сохнутиме, сохнутиме
та нидiтиме, аж поки не вiдцвiте ©© дерево. Чи то ж та благодать, яко©
хоче, заради яко© одважувалась i правилася в чужу землю, нiби у рiчковий
вир кидалася? Та вона ж молода i красна собою, та в нiй же он яка сила i
яка може бути, коли не сушитиме себе гризотами, що переслiдують через
постiйнi бажання лету i пута, що не дають злетiти. Хай i так: нема
Божейка, лада жаданого, зате вона, Миловидна. Чи то ж правдиво i чи гоже
буде, коли схова себе на вiки вiчнi за кам'яними мурами обителi, не дасть
паростi-плоду, стане самотньою билиною, котра якщо й знадобиться комусь,
то хiба лиш на те, щоб витерти об не© ноги? Ма бути вдячна обителi, бо
пригрiла свого часу, дала шматок хлiба й притулок? А чи не занадто велика
це плата за хлiб i притулок?
Там, за широким Дуна м, давно прокинулись, певно, поля, покрилися
листом дерева, вибуяла пiд теплим i не спекотнявим ще сонцем трава. А коли
вибуяла по луках та узлiссях трава, то зацвiли й квiти. О, вона не забула,
вона добре пам'ята , яка духмянiсть сто©ть на луцi, коли цвiтуть квiти!
Дух перехоплю , серце завмира вiд солодощiв, що п'янять i сп'яняють,
тiшать i заколисують. А спiв пташок над луками... Тут, у ромеях, усе те не
лиша ©© байдужою, тим диним, що скрашу свiт i трима на свiтi. А якою
вiдрадою i яким блаженством були б цi чари передлiтньо© повенi там, на
зелених полях та прирiчкових луках Тиверi? Коли б знову потрапила туди, та
узрiла, та впилась чарами, певно, й забула б усе, що було з нею, гляди, й
сказала б сама собi: а свiт не такий уже й бридкий, як дума ться часом.
- Будь вiльна, сестро, - пiдiйшла й сказала тiй, що замiнила ©©
сьогоднi. - Я попасу корови.
- Чом так?
- Побувала в храмi, послухала службу божу, то й упокорила в собi дух
неспокою, бентеги сердечно©. Матушцi-казначе© скажеш, що я велiла тобi
бути вiльною.
Послушниця усе ще не йняла вiри.
- Зiзнаюсь тобi: не вельми хочеться повертатись туди. Коли не цю, то
iншу роботу вигадають. Може, надвечiр пiду вже?
- А коли матушка-казначея гнiватиметься?
- Звiдки знатиме?
Пасли корiв i гомонiли, завертали тих, що йшли далi дозволеного, й
знову гомонiли. Коли ж настав час до©ти ©х, а по до©ннi трапезувати купно,
i зовсiм дали собi волю. Жартували, смiялися, розповiдали бувальщини й
знову смiялися. Де й подiлися сумирнiсть та покора, що були написанi на
лицях там, за монастирськими мурами. Гляньте, забули й про писання: коли
©си, ©ж мовчки.
- Ти чого так плакала вдосвiта? - схилилася та, що сидiла ближче, й
запитала ута мничено.
- Сама не знаю.
- Так слiзно плакала i не зна ш? Усе хова шся вiд нас, гада ш, коли ми
iншого роду-племенi, то вже й чужi, не здатнi прийти й стати на помiч?
- Ба нi, - заперечила щиро. - Це тому, сестро, що певна, нiхто не
пособить менi в мо©й бiдi.
- Зна мо, в такiй бiдi, як у тебе, нiхто не пособить. А все ж, може,
порадили б чи розрадили якось? Негоже цуратися нас, сестро, мовчати та й
мовчати.
Що мала сказати такiй? Перечити? Ба, то ж правда: неприязна вона з
послушницями. Хай не цура ться, все ж неприязна. Зна впраксiю i тiльки
впраксiю, з усiма iншими - аж надто стримана. Веселяться - мовчить,
сперечаються - теж мовчить. А доходить до змагання, хто пастиме корiв, не
бариться вискочити: "Я, сестри".
I таки сказала, чого плакала.
Не вельми йойкали та божкали послушницi, чуючи ©© сповiдь-зiзнання: чи
то велике диво - сон, а проте, розгадуючи його, були i зичливi, i добрi.
Коли ж вгомонилися й пiшли кожна в сво дiло, та, що заговорила до
Миловиди першою, сказала притишено, аби iншi не чули:
- Тобi слiд якось оповiстити Божейкову маму, що сталося з Божейком i з
тобою. Iнакше не заспоко©шся, усе життя мучитиме совiсть.
- Як же я перешлю ©©, вiсточку, коли така далечiнь?
- Ходи до морського пристанища, питай та розпитуй, може, натрапиш на
мореходiв, що йтимуть туди, та й перекажеш.
-_ Йой, хто перекаже, коли Божейкова мама живе далеко в лiсi.
- Тодi сама подайся туди.
- Марна потуга, сестро. Попереду он якi гори i яка задовга морська
путь, а в мене анi солiди.
Порадниця подумала i вже потiм повiдала сво© думи:
- Горами не йди, горами не пройдеш. Прався берегом. Тут путi торованi,
та й люд повсякдень вешта ться. Десь пiшо йтимеш, десь станеш, заробиш
солiду, другу та й пiд'©деш.
Не така вже й мудра була ©© рада, а все ж запала в серце. А й справдi,
чи вона не здатна заробити та й ©хати, заробити та й знову ©хати?
Ромейськi береги густо заселенi. Пристане до рибалок - заробить, пiде на
поле - знов заробить. Не всi ж мають рабiв, а лiто - гаряча пора, влiтку
усiм потрiбнi робочi руки. Багато пiде на те лiт? Хай i так, зате з кожним
лiтом буде ближче до рiдно© землi.
Говiркiшою i веселiшою здавалася увесь той день. А надiйшов вечiр,
сказали, час повертатися до обителi, осмутнiла. Це ж прийде впраксiя й
запита , чом подалася з храму да так, що наздогнати не можна було? А ще ж
може нагадати: "Готуйся, Миловидко, наближа ться день твого хрещення,
будеш прийнята в клiр". Що скаже ©й, коли нагада ? День хрещення
наближа ться i наближа ться невiдступно.
Повернулася пiзно й постаралася пройти до келi© непомiченою. Ждала,
ось-ось хтось прийде, а ждучи, потерпала. Нiби пташка, що ©© загнали в
клiтку. Тому й сiла ближче до вiкна, тому й поривалася: бодай думкою бути
там, де широкий простiр, де розкiш-воля.
"Я й справдi, нiби в клiтцi, коли точнiше - в кам'янiм мiшку".
Кам'яний мiшок... Де вона чула таке? Тут, у Фессалонiцi? Ба нi, у
Веронi. Жiнки розповiдали ©й бувальщину, схожу на казку, та й згадували цi
слова: молоду матiр, що провинилася перед сво©м мужем, замурували у
кам'яний мiшок.
Чого тiльки не бува на бiлому свiтi. А все через те, мабуть, що
бажання одних стають завадою для бажання iнших, що з-помiж людей завжди
вишукуються такi, котрим байдуже, на чи му безлiттi зiзрiватиме ©хн
щастя. Аби зiзрiло, аби лиш мати його! Так повiвся з нею i тисячами таких,
як вона, намiсник Хiльбудiй, таку, коли не гiршу, долю уготували й тiй, що
жила давно-давно i, як i вона, Миловида, не побажала бути усладою свавiллю
i свавiльникам.
Свiдкiв тi © осмути, мабуть, i на свiтi нема вже, одначе в околiях
Верони добре пам'ятають: сталася вона невдовзi по тому, як у обводи ©хньо©
землi вломилися готи. Один iз привiдцiв того варварського племенi по iменi
Аспар облюбував замкнену довкружнiми горами Долину Юпiтерово© Ласки, сiв
там iз родом сво©м i став володарем зелених лукiв та плодоносних нив
обабiч рiки, що витiкала з гiр. Дива в тiм, скажiмо, мало - готи затопили
собою всi полуночнi землi славно© колись Римсько© iмперi©, стали по сутi
волостелинами в нiй. Та цей, Аспар, повiвся таки дивно: змурував в
ущелинi, що днала облюбовану ним долину з усiма iншими провiнцiями
iмперi©, замок i тим вiдгородився вiд не©. У замок, як i в долину, хай i
невсiм, все ж можна було проникнути з дозволу волостелина чи його сторожi,
з долини ж не дозволялося ви©здити, надто людовi, що опинився пiд п'ятою
Аспара i його роду. Мабуть, саме тому веселу й щедру колись на злаки
Долину Юпiтерово© Ласки стали називати Долиною Слiз, а гота Аспара -
волостелином-вiдлюдьком. Про подобу його, як i про повадки у вiдособлених
вiд свiту володiннях, розповiдали таке, вiд чого серце бралося холодом. I
потворний вiн, казали, i нещадний такий, що проти ночi згадувати страшно.
Хто мав перед ним якусь провину i потрапляв у зв'язку з цим до замку, той
звiдти не повертався вже. Чому такий, нiхто достеменно не знав. Лишалось
догадуватися, а догадки всякi бувають. Однi подейкували, нiби Аспар малим
ще був викрадений вовками й рiс певний час серед вовкiв, годувався молоком
вовчицi, через те такий лютий та нелюдяний; iншi казали, що то неправда,
виростав вiн, як i всi дiти, серед людей. Провинилася перед богами мати
його й була покарана за ту провину сином: позаздрила, коли ходила
непразною, тiлеснiй лiпотi дiвчини-поселянки, приревнувала до не© мужа
свого i, лютуючи з ревнощiв, нацькувала на те дiвча псiв, хотiла бачити
нещасну потворною, а сталося так, що народила потвору. Боги нещаднi до
тих, хто носить в утробi дитя i сi злобу чи смерть. Отож i помстились на
нiй - надали дитинi псину подобу. А на свiтi не було ще такого, щоб
потвори виростали добрими. Не було й не буде. Потвори заздрять людям,
надiленим здоров'ям, щастям, лiпотою чи просто людською подобою. Через те
й помщаються нещадно. Вiрити цiй, останнiй, гадцi допомагав i сам Аспар:
не було такого випадку, щоб вiн ви©здив на люди без маски. Таке
подейкували про гота-вiдлюдька поза Долиною Слiз. Що думали й казали про
нього в самiй Долинi, те лишалося та мницею. дине, що вдалося почути, -
загадковий волостелин понад усе полюбля лови i здебiльше бува на ловах.
А ще до смаку йому хмiльнi напо©, не розмина ться i з младомладими жонами
свого володiння. Котру вподобав, чинячи лови, та не мина вже його тенет:
або ж гуля -бенкету з уподобаною вродливицею по затишних медушах, або
бере на седмицю-двi до замку. Бо вiн - волостелин у Долинi, його бажанням
нiхто не смi перечити.
Патрицi© сусiднiх провiнцiй i дивувалися тим повадкам, i жахалися ©х.
Тому й обминали володiння гота десятою дорогою. Та, видно, не завжди
обминав вiн ©х, бо коли не в однiм, то в iншiм селищi почали об'являтися
чутки: бачили там i там. Те багатьох примусило загадатися: чому? Не
загадався лиш префект найближчо© з Долиною Слiз провiнцi© - вiн надто
твердо почував себе, щоб страхатися появи гота. Так i сказав, коли
доповiли йому: "Ну й що? Повинен же вiн вилiзти колись iз сво © берлоги й
шукати з нами спiлки. Не чули хiба, не зна те: нинi до того йдеться.
Король готiв-завойовникiв усвiдомив нарештi: вiн не пiдкорить собi
iмперiю, доки не знайде спiльно© мови з патрицiями iмперi©". Та оманливою
виявилася його твердiсть, як i безпечнiсть: Аспар менш за все зважав на
намiри короля. Опинившись за межами Долини Слiз всього лиш з цiкавостi,
натрапив вiн поблизу одного з сусiднiх замкiв на писану вродливицю i не
мiг уже втримати себе вiд спокуси побачитись iз нею вдруге. Забув,
поборений тим бажанням, про лови, забув i про младомладих жон свого
володiння. Вночi допiзна гупав громiздкими чадигами в горiшнiй клiтi свого
замку, а надходив день, сiдлав коня, брав надiйний супровiд i правився
туди, куди кликало серце. Раз, вдруге i втрет отак. На лихо, довiдався:
то донька самого префекта Руфа. Бо таки бачив ©©, як правилася у супроводi
вiтця свого до сусiднього селища, бачив i тодi, як прогулювалась у самому
замку в супроводi якогось вельми запопадливого молодця. Хто зна , чи й
зважився б на щось, коли б не пересвiдчився за четвертими вiдвiдинами
володiнь префекта: у доньки його i молодця, що в' ться коло не©, йдеться
до злюбу. А пересвiдчивсь - не став вагатися: взяв iз собою ватагу мужiв
та й викрав доньку префекта, правдивiше, вiдбив ©© в охорони, що
супроводжувала Корнелiю в гостi до нареченого.
Челядь поспiшила, ясна рiч, доповiсти патрицiю: сталася бiда, налетiли
в путi прикритi масками во©ни, вiдтiснили сторожу i, прихопивши з собою
Корнелiю, зникли в лiсових хащах. Люцiй Руф мав би розгнiватись на бевзiв,
якi дозволили таке, та не до гнiву було. Вiн догадувався, хто тi, що в
масках, а догадуючись, холонув серцем. На таке здатнi лиш готи. Не хтось
iнший, тiльки вони! I коли догадка його правда, донька потрапила в руки
найлихiшого з них - вiдлюдька.
Недовго нiмував, вражений страшною вiстю, кинув клич, зiбрав пiд свою
руку всiх, кого мiг зiбрати, й пiшов по слiду. А слiд вивiв таки в Долину
Слiз.
- Це тут моя дитина, - карався пiдозрою й не хотiв вiрити власнiй
пiдозрi. - Це Аспар, отой гот-вiдлюдько посягнув на Корнелiю. Що ж вдi мо,
як зарадимо бiдi?
Знайшлись такi, що покладали надi© на короля: вiн i вiдлюдьковi
вправить мiзки. Та ©м одразу ж заперечили: коли то буде? Корнелiю слiд
визволяти негайно.
- Ма мо обступити вiдлюдька в його лiгвi, - казали префектовi, - i
такою силою, котра примусила б зважити на нашу вимогу. Так i скажемо тому
готовi: не поверне Корнелi© - покличемо сусiдiв, усiм хрещеним людом
пiдемо на нього. I горе буде тодi його прославленому безбожними дiлами
замку, горе й тим, кого дiстанемо за його стiнами.
Остання порада видалася патрицiю Руфу слушною, i вiн пiдступив до
Аспарового замку, зажадав побачення з волостелином мiжгiр'я.
Аспар не явив за цим разом гординi, одначе ви©хав iз ворiт не сам -
гiнця свого вислав.
- Володар наш, - сказав гонець, - радий бачити патрицiя в сво му замку
яко гостя i приятеля.
- Ми не гостити при©хали, - не спокусився префект на запросини. - Хай
волостелин Долини Слiз скаже, нащо вiн чинить у наших володiннях розбiй?
Де наша донька Корнелiя?
Там, у замку, як i ранiш, не барилися, розчинилися по якiмсь часi мiцнi
дубовi ворота i з них ви©хав ладний собою, при бронi i в пишнiм убраннi
муж. Його супроводжували не менш ладнi i теж закутi в броню во©ни.
- Патрицiй ма всi пiдстави гнiватись на мене, - мовив той, що стояв
попереду всiх, - i все ж я просив би його бути милостивим до вiльного вiд
злюбних уз мужа, якому мина вже тридцяте лiто.
- З ким я бесiдую?
- З Аспаром, володарем замку i мiжгiр'я, що за замком.
Мiж тими, якi ви©хали з ворiт, i тими, котрi стояли перед воротами,
запала нiмотна тиша. Однi ждали, що скаже вiтець Корнелi©, iншi дивувалися
почутому й вiдмовчувались, дивуючись: той, що назвався Аспаром, був
во©ном-миловидком, таким красним собою, що пiсля всього чутого й
перечутого про нього годi було й вiрити, нiби це вiн.
- Я об'явився тут не для того, щоб роздавати милостi. Питаю про iнше:
як сусiда смiв посягати на помовлену вже дiвчину, на мо , зрештою, право,
право батька i волостелина? Де моя донька? Що з нею?
- Корнелiя в мене, достойний. А взяв я ©© тому, що вподобав i хочу, аби
була менi жоною.
- Може, у готiв i водиться так - добувати собi жон, як i все iнше,
татьбою, у нас - нi. Волостелин мав би пам'ятати це, як i те, що я, вiтець
Корнелi©, не волiю мати зятя з чужого племенi.
- Зате волi Корнелiя.
- Неправда! У доньки наречений, вона дала вже згоду стати його жоною.
Про яку волю може йти мова, коли дiвчину взято силою?
- Хай патрицiй пiде й запита . Донька його недалеко, вона тут-таки, в
замку.
I страхався Люцiй Руф, передчуваючи непоправне, i обурювався, ба
погрожував навiть, казав, коли Аспар нинi ж, цi © митi не поставить перед
його очi Корнелiю, вiн, префект провiнцi©, не знати що зробить iз ним, iз
його замком, з землею, в якiй утвердився незаконно тать i промишля
татьбою, а завершив сво© погрози тим, що зголосився-таки пiти в замок i на
власнi очi побачити дитя сво .
Аспар дозволив батьковi самому, без свiдкiв поговорити з донькою.
Правда, i бачив, як зустрiлися, i чув усе, про що говорили. Полонянка не
знати як зрадiла, угледiвши вiтця свого, та одразу ж припала йому до
грудей i розплакалася, як плачуть усi тi, хто втрача багато, а набува не
знати що. Одначе, коли патрицiй Руф сказав ©й: "Збирайся, дитино, я
прийшов визволити тебе", пiдвела засмученi очi й запитала: "А чи треба?
Хто мене вiзьме пiсля всього? Певна, Емiлiй Долабелла перший вiдкинеться,
довiдавшись, що ночувала в чужiй оселi, побувала в чужих та ще й овiяних
недоброю славою руках".
Знову припала до батькових грудей i ще ревнiше заплакала. I улещав ©©
патрицiй, i обiцяв: бiди позаду, дарма, тулилася до нього й ридала,
журилась бiдою сво ю i знову ридала. Коли ж нагадав: час збиратися,
сказала те, що й перше: ©© доля вирiшена вже, що буде, те й буде, лишиться
з Аспаром.
Розгнiвався префект, одначе не так на доньку, як на гота, що став йому
з волi випадку сусiдом. Громи метав на його голову, а завершив сво©
погрози повелiнням: якщо Аспар хоче мати Корнелiю за жону, вiн ма
виправдати себе перед хрещеним людом за колишн , зректися всього
ганебного, що було в його колишньому, й обвiнчатися з донькою за всiма
законами вiри Христово©.
Не подобалось Аспаровi те повелiння, хмурився i мовчав. Бо не звик
коритися. Досi навпаки було: усi i без жодного супротиву корилися йому. А
все ж, коли пiдвiв очi, iншо© гадки не було: заради Корнелi© i миру з ©©
кревними й Аспар покориться.
Обвiнчавшись з найлiпшою, що знав досi, дiвчиною з аристократично©
родини i ставши законним мужем мило© серцю жони, Аспар примiтно
вгомонився, схоже, що вiдмовився вiд варварських звичок. Тiшився молодою
господинею в сво му замку й почував себе неабияк втiшеним. Зрештою згадав,
що вiн володар не лише замку, а й долини мiж гiр, й загорiвся iншим
бажанням - показати Корнелi© сво© володiння. Возив та й возив молоду свою
жону, показував та й показував: i коней, що ©х ростили для нього конюшi, i
угiддя в долинi та пiдгiр'©, все багатство, що мав у обводах свого
володiння.
Так минала седмиця за седмицею. На змiну передлiттю прийшло лiто,
теплiнь зацарювала в долах, як i в серцi господинi замку. Та ось настав
час ловiв - i Аспар розхолодився раптом, все рiдше й рiдше став
засиджуватись бiля Корнелi©, зрештою зайшов одного ранку й сказав: ©де на
лови.
- Чи надовго? - поцiкавилася.
- Лише на день.
Не сподiвалася, що може бути iнакше, тому й не стривожилася. "Нехай, -
гадала собi. - Не все ж йому бути зi мною. Лови i для вiтця неабияка
пристрасть. То - друга утiха позлюблених мужiв. Чого ма вiдмовляти йому в
нiй?" А тривога чатувала вже на не© на подвiр'© замку, не загаялася
вiдвiдати й замок: Аспар не повернувся анi того, анi наступного дня. Де
ночував, з ким був, лише небо вiдало.
I засмутилася Корнелiя, а смуток не забарився зродити й страх: що коли
муж ©© згадав колишн i знову вдався до колишнього?
За першим разом визнала за потрiбне промовчати, за другим - не змогла
вже. Аспар не сам повернувся - з ватагою. Таку вакханалiю чинили до
свiтання, що в Корнелi© серце обливалося кров'ю, гляди, й головою об мур
билася б, коли б не рятiвна на всi випадки сподiванка: а може ж, це
востанн ? Пiде ватага, проспиться ©© повелитель - i вона ублага його,
зрештою повелить йому, аби не робив того бiльше.
Та ба, не дiждалася мужа в жiночiй половинi замку. Захмелiвши, спав вiн
мало не до ночi, а проснувся, знову став на чолi ватаги й повiв ©© за
собою.
Корнелiя i зовсiм змалiла на силi вiд тi © зневаги, зрештою зiбралася з
нею й обурилась. Хай зна , коли так: по©де до кревних сво©х, сяде пiд
надiйним крилом вiтця й сидiтиме там доти, доки не об'явиться i не
вклониться всiм та не присягне: бiльше такого не буде.
Була аж надто рiшуча, коли зважувалась, ще бiльшо© рiшучостi прибрала,
як стала перед конюшими й звелiла ©м сiдлати коня. Тi й послухалися,
засiдлали, а дiйшло до ви©зду з володiння - заступили дорогу: не велею.
- Менi, господинi? Хто смiв?
- Муж ваш, достойна.
Знала, тут проти волi Аспара нiхто не пiде, тому лютувала, а лютуючи,
шукала рятунку. I таки знайшла його. Помiтила серед челядникiв ласого на
дарiвщину мужа й не поскупилася привезеним iз собою золотом.
- Вiзьми оце, - показала з рук, - i вволь мою волю.
- Яку, достойна?
- Вiдвези мене до вiтця мого.
Зiтхнув челядник й похитав, перечачи, головою.
- То неможливо.
- Коли добудемося до замку мо©х кревних, втричi бiльше матимеш.
- Кажу ж, неможливо.
- Тодi... тодi вивези iз замку й покажи, де бува муж, що робить, коли
завершить лови.
Челядник переступив iз ноги на ногу, ба навiть крекнув досадуючи.