Страница:
сина, тим, що не дотримала дано© мужу обiцянки, упала перед ним на колiна
й притиснулась, плачучи, до нiг.
- Не гоже княгинi, - рiшуче пiдвiв ©© й поставив перед собою, - так
низько падати. Кажи, що з Богданком?
- Нещастя, князю, - простогнала й захлинулася словами-стогоном. -
Вiн... ослiп!
- Що?! - крикнув не сво©м голосом i так струсив Малку за плечi, що та
стишилась нараз i видивилася на свого мужа повними слiз та перестраху
очима.
Засоромився свого крику-вiдчаю а чи не знав, що робити в такому
горi-вiдча©, облишив жону саму на себе й подався туди, де лежав син.
Певно, аж надто рвiйний i лютий був, челядниця пiдвелася з стiльця, на
якому чатувала бiля Богданкових дверей, i поспiшила назустрiч.
- До сина не можна, князю, вiн спить.
Не сподiвався, що йому заступлять дорогу, i спохмурнiв. Коли ж подумав,
отямився i прохолонув, а прохолонувши, мовчки обернувся й пiшов туди, де
полишив Малку.
Не кричав уже й не допитувався, опустився знесилений на стiлець, сидiв
i слухав, що оповiдала про синову бiду жона.
Чи вона хотiла того? Чи сподiвалася, що таке може статися? здив
хлопець верхи, як ©здять усi, починаючи ратну науку. Теплiнь-бо прийшла на
землю, а з теплiнню - лiпота i благодать. Хто ж утрима ться тако© пори, не
захоче вiдчути себе птахом, що мiря простори де хоче i як хоче? Не
втримався й Богданко, навчившись сидiти в сiдлi i правити конем. здив та
й ©здив, доки не стрiнувся iз злим повiтрi м у аерi i не нажив собi лиха:
ячмiнь вискочив на оцi. Дядьковi б завважити те й додому, пiд нагляд
матерi привезти отрока, а вiн махнув рукою: пусте, звiдки прийшло, туди i
пiде. А ячмiнь рiс, визрiвати вже став i заважав, ясна рiч, Богданковi. Те
й робив, що протирав сльозоточиве око, доки не умудрився зiрвати свою
болячку. Отроча, що з нього вiзьмеш? Чи воно знало, чим то загрожу ? Та й
хто мiг знати, що таке станеться? Вчепилася золотавиця i ослiпила.
- Коли ж те сталося? - поцiкавився, не пiдводячи голови, Волот.
- Ячмiнь зiрвав на тiй седмицi, а ослiпнув не далi як учора.
"Учора?! - пробудився Волот i ледве стримав себе, аби не подивуватися
вголос. - Тодi, як небо i землю стрясали перуни?"
- ...До вчорашнього бачив, - сво оповiдала Малка, - а вчора, тодi, як
кресали блискавицi, закричав несамовито. Я кинулася до нього, питаю: "Чого
тобi, дитятко?" А вiн вчепився за мене руками, слова не скаже з ляку. Аж
потiм уже, коли приглянулась, побачила: Богданко наш не баче.
Вона не переставала схлипувати i розповiдала щось, схлипуючи, та Волот
не дослухався до того, що розповiдала. Перед очима постала вчорашня
горобина нiч на березi Днiстровського лиману, згадавсь надсадний дiвочий
крик помiж ударами перунiв, благання про помiч i все, що сталося, коли
прийшов допомогти.
"Це я завинив. Це через мене покарано нашого сина. О боги! Як же се?
Нiчого ж там не було такого, щоб карати. Чу те, боги, не .було! Я не
осквернив дiвчини, я..."
"А благословення Лади? - вихопилася iнша думка i змусила оглянутись: це
вiн пита себе чи хтось стороннiй. - Миловида казала ж: заприсяглися з
Божейком узяти злюб i заприсяглися в той день, коли зiйшла на землю Лада.
Що коли вона таки благословила ©х на це? Я посягнув тодi не просто на
невиннiсть дiвочу, посягнув на благословення богинi злюбу, вчинив
богопротивне дiло! О горе! Схоже, що сталось саме так. Що ж маю вдiяти,
аби спокутувати провину свою i порятувати сина? Що маю вдiяти?!"
Пiдвiвся, пройшовсь до дверей, вiд дверей - до вiкна i знову зробив те
саме. Бо таки не знав, куди подiти себе, де втопити досаду, бiль, сум
сердечний. А Малка плакала. Часом тихо, лише схлипуючи, часом болiсно i
надривно.
- Когось кликала до Богданка?
- Волхва Пипелу.
- I що сказав вiн?
- Був тодi, як тiльки-но обсiла сина золотавиця. Казав, зiлля якесь
потрiбне, а в нього не було його. Тож пiшов на пошуки серед таких, як сам.
Та чомусь не повернувся звiдтам, не iнакше як iншим упився зiллям.
- Пипела не з тих! - обурився князь, а чому, i сам не знав. - Старий
уже вiн, можливо, занедужав i злiг де. Iншого баяна мала б покликати i
негайно. Чи мало ©х помiж люду, басих та баянiв?
Гадав, виправдуватиметься жона, а Малка обернулася рвiйно й метнула
виплаканими очима блискавицi.
- Що баяни i що басихи? Не треба було посилати Богданка в ту гемонську
науку. Скiльки житиму, не прощу собi того. Я мала б трупом лягти, а не
пустити сина. Воно ж хоча i отроча, а дитина ще. Чи зна , де стати, як
повестися? Був би при матерi, був би й при здоров'©.
- Не те кажеш, Малко! - розгнiвався i гримнув пуще колишнього. - I
робиш не те. Сльозами горю не зарадити. Скликай, кажу, баянiв, усiх, що ,
басих i лiкуй сина. Чула, що велю?
Малку вгомонив сяк-так. А ось себе нi вгомонити, нi стишити не мiг.
дине, на що спромiгся, пiшов до Богданка й потiшив його, як зумiв:
сказав, що вiн, отець, дома вже, а коли вдома, iз сво©м сином, хай не
бо©ться, докладе всього, чого можна, чого й не можна, а в бiдi дитя сво
не залишить.
Богданко повеселiшав. Спершу питавсь та допитувався, чи такi баяни
або басихи, що можуть зцiлити його очi, зробити ©х такими, як були досi -
зрячими, потiм згадав, куди ©здив князь Волот, i заговорив про тi кра© та
городи, де був, про людей, що бачив. Коли ж довiдався, що вiтець його
стояв перед самим iмператором Юстинiаном, шукаючи собi i люду сво му
захисту, - питав та й питав, слухав та й слухав розповiдi свого тата.
Здавалось, i про бiду забули обидва, бесiдуючи та тiшачись тим, що
пригасили тою бесiдою осмуту. А втiм, то тiльки здавалося. Надiйшла та
мить, коли князь мусив пiти вiд сина, i знову згадалося все. Бо обiцяти -
одне, а зцiлити - зовсiм iнше. Бо таки ма робити щось, аби зцiлити свого
диного сина!
У тих пошуках-роздумах натрапив i на Миловиду. Через не© сталася його
провина перед богами. Може, ма подбати насамперед про те, аби простила
Миловида, а вже потiм проситиме прощення у богiв?
Зрадiв тiй знахiдцi i заспiшив до дверей, сказав першому, що трапився,
челядниковi:
- Поклич ту, що прибула зi мною з роме©в. Миловидою звуть ©©.
Мабуть, довiдалась уже вiд челядi, що ско©лося в родинi князя Волота,
такою сумовито-спiвчутливою i такою довiрливою постала перед ним, учора
зневаженим ще, що в князя серце зайшлося i думка не забарилася додати
жалю. Боги, i цi ю неземно© лiпоти дiвчиною вiн ма поступитися заради
зцiлення сина? Яка ж кара буде бiльшою для нього, та, що уже, чи та, що
буде, коли зречеться Миловиди?
- Скажи, дiвчино гожа, - зборов-таки сумнiви, - ти можеш простити менi
те, що було там, на лиманi?
Спаленiла на виду й потупила зiр.
- Що саме, княже?
- Ну... мiй намiр, мо бажання примусити тебе зректися дано© Божейковi
обiтницi.
Зиркнула, звiряючись, мабуть, вiн чи не вiн це каже, й знову сховала
очi.
- Простили б, княже, боги, я прощу.
Аж серцем скинувся, уражений почутим. Виходить, не тiльки вiн, вона те
саме думала.
- Спаси тебе бiг, Миловидко. Ти не тiльки вродою ботоподiбна, ти й
мудрiстю достойна буть серед богiв. I я не залишуся за це в боргу, на
щедрiсть твою вiдповiм достойною щедрiстю. Скажи, хочеш побувати вдома,
побачити стариню?
- О так!
- То йди. Iди й довiдайся, що там i як там.
Заяснiла вся, радiючи, а йти не йшла.
- Князь лишень сходити дозволя ? - поцiкавилася зрештою.
- Ну чом же? Ти вiльна. Що серце скаже, те й чини.
- А як же... Як же буде з тим, що за мене заплачено солiди?
- Забудь про них. Ти бiльшим заплатила. А може, й заплатиш ще. Мушу
сказати тобi: невелика радiсть чека на тебе вдома. Я за©здив, коли
правився до роме©в у Випал. Нема твого Випалу, геть спалений. Ну, а що з
старинею, того не знаю, про те сама довiда шся, коли будеш там.
Або не хотiла вiрити тому, що чула, або така приголомшена була,
почувши. Стояла, хилила донизу голову i мовчала.
- Ти сумнiва шся?
- Чом мала б сумнiватись, коли сама бачила, як горiло наше городище.
- То не сумнiвайся, вродливице, i в тому, що далi казатиму. Коли
станеться так, що нiкого з кревних не застанеш у Випалi, коли у тебе й
вогнища свого не буде, не обминай Черна i мого терема в Чернi.
Цього разу Миловида не сховала вiд князя очi. Якось аж надто хутко i
зачудовано глянула з-пiд брiв.
- Князю мало тi © кари, що ма вже?
- Кари не буде, Миловидко, коли буде на те твоя добра воля.
X/
Баяни таки збороли травами золотавицю, а очам Богданковим i трави не
допомогли: так i лишився незрячим.
Князь ходив похмурий, мовби грозова нiч. I ©сти не ©в, i за княжi дiла
в землi сво©й не брався. Здавалось, i забув уже, що спаленi весi в
полуденних вервях, i люди, що лишилися без крiвлi над головою пiсля того
спалу, як й повиннiсть подумати про оборонну мiць подунайських обводiв
землi сво ©. Малка розумiла усе те по-сво му i мучилася подвiйною мукою.
Волот тiльки каже: усi ми завинили, насправдi ж кладе вину на не© i тiльки
на не©. Адже дома була, не просто обiцянку - роту давала, коли вiд'©здив:
"Дiтьми i вогнищем не печалься, я дам ©м лад". I ось ма : i дитини не
догледiла, i вогнище може здимiти через той недогляд. Або сама згорить у
полум'© провини й каяття. Рятунку ж бо нема. Порятувати могло б Богданкове
прозрiння. А де воно?
Бачила, князь цура ться ©©, через те й сама не старалася потрапити йому
на очi. I день, i вечiр була з сином, навiть менших рiдко стала навiдувати
через Богданка - полишила на челядь. За вiкном буяли квiти i трави, а
Богданко не така вже дитина, щоб не розумiти, яка то розкiш i яка знада.
Усе розпиту та й розпиту та тягнеться туди, до тепла.
"Може, його до Соколино© вежi одвезти? - зродилася думка й сподобалась
княгинi Малцi. - Хоча б на лiто. Там i буйний лiс, i чисте поле поруч.
Дитя впиватиметься щедротами пташиного спiву, пахощами буйнотрав'я i оживе
серцем, збадьориться тiлом. Ано, там йому буде вiдрадно. Та й свекруха
утiшить словом-казкою. У не© он скiльки ©х, коли б могли бути морем, землю
затопили б".
Хотiла пiти й порадитися з князем, та згадала, яким бачила не так
давно, i завагалася.
- Запрягайте коней, - звелiла челядникам, - та привезiть княгиню
Доброгнiву з Соколино© Вежi. Скажете, з Богданком погано, ждемо ©© i дуже.
А поки челядники ©здили, у Чернi вiдшукалися люди, а в землi Тиверськiй
- дiла, котрi i князя Волота розворушили. Перший заглянув до нього во вода
Вепр.
- Я не турбував би князя, - сказав, - та моцi не маю вже поратися з
тиверцями: iдуть i йдуть посланцi вiд погорiльцiв, просять помочi.
- А яку помiч я можу надати ©м? Чи мало лiсу по околiях, чи самi не
спроможнi взяти його?
- Кажуть, це лихо всi © землi, всi ю землею слiд i зараджувати йому.
Настане зима, куди подiнуться люди?
Князь чу в тих словах правду i змовка .
- Землi Тиверськiй теж про що думати. Довiрливi занадто ми,
поклада мося на частокiл довкола весей, наiменованих городищами, на добру
волю сусiдiв. А сусiди ба, що роблять? Вежi слiд споруджувати в Подунав'©,
i не гiршi, нiж у роме©в!
- Я згоден з тобою, та погодься i ти зi мною. Волоте: удвох ми не
спорудимо ©х. Слiд скликати вiче. А вiче тодi лиш вiдгукнеться на наш клич
i пiде споруджувати вежi та остроги на березi Дунаю, коли ми допоможемо
поселянам спорудити до зими хижi. Це той випадок, коли нам з тобою не
личить гратися в гординю, заради великого можна побути й малими.
- Гада ш?
- Гадаю, Волоте.
- Помовчав i вже потiм погодився:
- Тодi скликай вiче, тiльки не ранiш зелених свят.
- Слухаю, княже.
Во вода бачив: не вельми схильний до розмови Волот, а до дiла тим паче.
Отож iшов вiд нього й гадав собi: покладеться на час. Зеленi свята не за
горами, ясна рiч, та час час, вiн сво зробить. А коли примiтить, що
зробив, пiдiйде й розворушить у Волотовi думаючого мужа. Важливо, що
погодився скликати вiче, все iнше робитиме без князя i разом з тим волею
князя.
Клопотiв не бракувало: он скiлькох гiнцiв треба було послати в усi
кiнцi, по всiх весях землi Тиверсько© з речницею вiд князя, он скiльком
втовкмачити, кого скликати i на коли кликати. А Волот як не з'являвся, так
i не з'являвся у городi, серед дружинникiв. I те вiдсиджування не лишилося
непомiченим.
- Хто мiг би подумати, - шептались мiж собою мужi, - що безлiття так
надломить князя, що його сердечний бiль вiзьме гору над волею i розумом
державного мужа. Був он який певний себе i рвiйний, твердий та непохитний,
а нинi?..
- Горе i тура робить смирним.
А проте Вепр не такий уже й далекий був вiд iстини, коли покладався на
час. Одмiни прийшли-таки у княжу родину i не далi першо© седмицi. Сталося
небагато: до Черна прибула запрошена Малкою княгиня Доброгнiва i розбила
сво ю лагiдною вдачею хмару.
- Не горюйте, дiти мо©, - сказала, - i не карайтеся провинами. Боги
милостивi, а Богданко надто малий, щоб прогнiвити ©х. Я беру його до себе,
баянитиму травами та зоряними росами, то й поверну те, що вiдiбрав недуг.
I Малка з дiвоньками най ©де. Аякже, в гуртi, серед пташок польових та
звiрят лiсових усiм ©м i весело, i втiшно буде. А втiха не одному
повертала здоров'я, поверне й Богданковi, правду кажу.
Так сокорила бiля всiх, такою вiрою засiвала сумну княжу оселю, немовби
й справдi певна була: таки поверне Богданковi зiр. I та матусина певнiсть
стала краплею, що зрушила камiнь: вона здолала його, Волотову, зневiру й
скинула ношу з плечей. Хай не зовсiм, все ж одiйшов серцем, став схожий
сам на себе. Коли ж наблизився час вiд'©здити родинi з Черна, не поклався
на челядь, сам викликався провести дiтей до прадiдiвського вогнища.
Давно колись вони з братом Остромислом мали не набагато бiльше лiт,
анiж ма зараз Богданко. Як поривалися тодi до дiдового оседку в урочищi
Дубровик i найбiльше - до Соколино© Вежi, що високо здiймалася над
околiями. А так, терем у дiда хоча й був не гiрший за той, що мають зараз
у Чернi: i високий, i просторий, i клiтi мав, як дольнi, так i горiшнi, -
все ж iз нього не видно того, що видно з вежi. Вона - на шiсть ярусiв,
утричi вища, нiж терем, i мiцна-премiцна, рублена з моченого дуба. А
найбiльше тiшила ©х, дiтей, тим, що мала на кожнiм ярусi бiйницi та зоровi
вiконця-щiлини. З не© можна було оглядати геть все урочище та пiдступи до
урочища, не кажучи вже про поле, що мав дiдусь у долинi. Яка то втiха
була, оглядати, яка радiсть - почувати себе во м, що сто©ть на сторожi
оседку, всi © землi. А ще ж на горiшнiм ярусi дiд Благовiст тримав сво©х
улюбленцiв - соколiв. Жив-бо не тiльки з поля, а й з лiсу, може, навiть
бiльше з лiсу, нiж з поля. Мав бортi i бортнi межi, мав он скiльки
виводкiв соколiв i полюбляв ходити з ними на лови: у лiсi - на куниць i
вевериць, у полi - на зайцiв та лисиць, на водоймищах - на крякiв, гусей
та лебедiв. Ходив вiн iз сулицею й на вепра, ведмедя, ба навiть на тура,
одначе над усе ставив лови з навченими соколами. Через те й вони з братом
линули серцем саме до соколiв. I годували ©х у горiшнiй iз горiшнiх клiтi,
i добували звiдтам, коли дiд збирався на лови. Вежа була найулюбленiшим
мiсцем дитячих розваг. Це з ©хнiх уст i вiд ©хнiх постiйних розмов зимово©
пори про соколину вежу, як i вiд неабияких бажань податися на передлiттi
до того найутiшнiшого мiсця дитячих забав дiдiв оседок Дубровник дiстав
собi другу назву - Соколина Вежа.
Он скiльки лiт минуло вiдтодi, де тiльки не бував за тi лiта, чого не
видав, а Вежа пам'ятна найбiльше. I вабить чи не найбiльше, надто в тi
днi, як камiнь ляга на серце i потреба зрушити його чимось iз серця. Он
вона виднi ться уже. Вiд Черна до дiдового оседку лиш десять поприщ, а
така дивина ста перед очi, нiби потрапля ш в iнший свiт. тут широкий
дiл, а в тому долi-пониззi - поля та галявини з-помiж рiдколiсся, й гори
чи просто узвишшя над долом. З одного, другого i третього боку. А на тих
узвишшях- справжнi лiси, густi й непрохiднi, як казав дiд, зелена сторожа
Дубровника, бо таки прикривають оседок вiд чужого ока. По тому узвишшi i
йшла дiдова, а нинi його, Волотова, та матусi Доброгнiви бортна межа. За
нею iншi пiшли урочища й iншi оседки, дiдове нiби в зеленiй чашi, що ма
один витiк - до Черна i Днiстра. Тому тут так затишно i так привiльне,
нiби у Вира©, на сонячнiй галявинi острова Буяна.
Знав, Вепр упора ться з тим, що поклав на нього: i вiче скличе, i
дружинi дасть лад. Тож i не поспiшав до Черна, лишився на день у Соколинiй
Вежi, лишився й на другий. Слухав дитячi верески-захоплення i вiдходив
серцем, втiшався радiсним передзвоном птаства над нивами - i ще певнiший
був, нiж там, у Чернi: матуся Доброгнiва не просто потiша ©х, вона
вiрить: не все утрачено вже. А коли вiрить господиня ©хнього древнього
оседку, то чому не повiрити йому ? Вона ж таки зна ться i на травах, i на
водах та росах, каже, не одному i не однiй повернули зiр. Гляди, саме
зорянi води та зорянi роси повернуть його й Богданковi.
Хто зна , чи по©хав би вiн i третього дня до Черна, коли б не прискакав
звiдтам гiнець та не сказав: на князя чекають нарочитi мужi.
- Ромейськi?
- Нi, полянськi.
- I чого хочуть?
- Вепр не повiдав, чого хочуть. Казав, най ©де князь, без князя вiн не
може мати з ними бесiду.
Перше, до чого вдався у Чернi, вислухав Вепра, а вже потiм звелiв
челядi приготувати яства i накрити в гостиннiй залi столи. Бо кликав на
розмову не лише нарочитих мужiв iз города Ки вого, а й кращих людей Черна
- тих, що ходять iз товарами в чужi землi, i тих, що знаються на
будiвництвi лодiй та пристанищ.
Вiд Вепра знав уже: очолю тих, що прибули з полян, ратний муж Гудима,
той самий во вода Гудима, що стояв на чолi полян у тiм, здiйсненiм за
батька Яроша, походi на роме©в. Хто серед решти нарочитих мужiв, не вiда ,
а проте, коли зважити, чого прибули, не важко догадатися: серед них i
будiвничi, i кормчi, i тi, що хочуть обувати в заморських землях з
товарами.
Зустрiчалися не так, як у роме©в. Були i братнi обiйми, i чоломкання
(серед полян, як i серед тиверцiв, немало таких, що зналися вже), а
найбiльше невимушених бесiд, принаймi до тих пiр, поки не сiли за столи та
не почали ту розмову, заради яко© зустрiлися.
- Князь землi Полянсько© Острозор, - велемовно почав Гудима, узявши до
рук братницю, - шле тобi, князю, i всiм мужам землi Тиверсько© свiй
низький уклiн i найщирiшi зичення добра та здоров'я.
- Спаси бiг, - подякував Волот. - Як ся ма князь Ки ва i всiх полян?
Чи живий, здоровий? Чи мiцно сто©ть на схiдних обводах землi Трояново©?
- Дякувати богам, мiцнiше, нiж колись. I на силi та здоров'©
почува ться нiвроку. Буду отнiй Ки©в, буду й iншi городи з боку степу.
- А що степовики? Чи правда, що йдуть уже i за Днiпро, в полянськi
землi?
- Iти не йдуть, принаймнi ордами, а тирлуються недалеко. Коли б не було
©©, загрози вторгнення, чи князь будував би ©х, твердинi по Днiпру?
Тиверцi схвально кивали головами.
- Ви звiдтам, з боку степу, боронiть землi слов'ян, ми звiдси, з боку
Дунаю, боронитимемо.
Пили за те й виголошували здравицi, пригощалися яствами й знову
виголошували. Поляни знали вже, яка бiда постигла тиверцiв у Придунав'©, й
не поминули поцiкавитись подробицями: що, власне, сталося i чому сталося?
- А чому, - не ховався Волот перед сво©ми гостями i соузниками, -
ромейським во водам захотiлося набити киси солiдами, ось i подалися в нашi
землi за дармовщиною. Цiна на рабiв на ©хнiх торгах не пада , беруть по
двадцять солiд за голову. А коли тих голiв тисячi та й тисячi, то чом не
спокуситися?
- Забули, виходить, що слов'яни можуть побувати i в ©хнiх землях.
- Саме так: забули.
- А тим, хто забува , - втрутився хтось iз тиверських мужiв, - слiд
нагадувати, що то татьба, що за татьбу рано чи пiзно доведеться
розплачуватися.
- Ано, - пiдтримали його i не тiльки тиверцi, поляни теж. - За татьбу
рано чи пiзно доведеться розплачуватися!
Пили не ситу, що водилася в усiх слов'янських землях, пили янтарне вино
з родзинок, а вино помiтнiше пiдiгрiвало кров, будило буйнi поривання як у
тих, що зазнали ромейсько© кривди, так i в тих, що спiвчували
покривдженим. Гудима бачив те й не забарився пiдвестися, аби попросити тим
уваги i тишi.
- Буду щирим iз вами, братi , - звертався до тиверцiв. Пливучи Днiпром
до моря, а морем - до Черна, поляни передусiм це хотiли сказати Тиверi i
©© мужам: ви не будете самотнi, коли доведеться вийти на прю iз
супостатами, що там, за Дуна м; поляни були i будуть з вами. Так сказав
князь Острозор, так i я кажу.
Тиверцi дружно пiдвелися й простягли до гостей виповненi вином
братницi.
- Слава князю Острозору i люду полянському! Так дiють лише браття. I
люд тиверський не забуде цього.
Пригадували колишн й хвалилися колишнiм або заприсягалися у вiрностi й
возносили хвалу братньому днанню. Бо вони таки браття, бо того вимага
дiло землi, честь люду слов'янського i потреба люду.
Вловивши у веселому гаморi застiлля слова про потреби люду, Гудима
знову звiвся над усiма й заговорив, долаючи гамiр.
- На часi буде сказати, братi , що саме потреби люду слов'янського й
звелiли нам, мужам землi Полянсько©, сiдати в лодiю i добиратися до вас
через несамовитi пороги на Днiпрi, затим - бурхливим морем. Бо певнi: далi
не можемо сидiти в сво©й землi i мати лиш те, що ма мо. На хлiб i мед, на
вiск i спокусливу для заморських гостей пушнину хотiли б брати дещо i в
сусiдiв: залiзо, паволоку, кузнь i вироби майстрiв заморських. А ще
потреба бути в сусiдiв i вчитися зводити кам'янi споруди, городи та вежi з
каменю, аби були мiцнi i неподатливi, не боялися анi вогню, анi залiза,
аби стали твердинями землi нашо© i там, по Днiпру, i тут, на Дуна©. Чи так
мислимо, братi ?
- Так, так! Черн дещо зна вже, а проте i бiльше знати не завадить.
Роме© он якi храми мурують.
- Чули ми: ма те намiр будувати сторожовi вежi по Дунаю?
- Мусимо, коли не хочемо спустошення.
- Правда ваша: аби не терпiти спустошення, слiд стати на Дуна© твердою
ногою, - спорудити там такi ж твердi, якi спорудили супроти вас роме©. Та
чи не час, братове тиверцi, мати вже нам коли не на Дуна©, то поблизу
Дунаю морськi пристанища, а в тих пристанищах - лодi©, такi, що по Днiстру
ходили б, i такi, що на них за море не страшно було б пливти? Саме з
такого пристанища i на таких лодiях ми, слов'яни, й проклали б сво©м
товарам путь у заморськi кра© та й iз замор'я возили б дещицю. А ще на тих
лодiях могли б ходити на сiчу з супостатами сво©ми i не тiльки тут, на
Дуна©, а й у сам Константинополь, не лише тодi, як роме© йдуть на нас, а й
у тiм разi, коли потреба упередити роме©в.
Тиверцi принишкли, по ©х видовжених лицях видно було: не зовсiм
розумiють полянського нарочитого мужа або ж не вiрять, що все, сказане
ним, можливе..
- Скажу бiльше, - бачив те нерозумiння Гудима. - Ми тому й пiшли
Днiпром через пороги, що хотiли знати: зможемо ходити тi ю путтю до моря
чи не зможемо.
- I що сказало плавання?
- Зможемо, а проте путь та многотрудна i небезпечна. З товарами лодi©
не пройдуть через пороги, розбиватимуться i неминуче. А крiм того,
асiйськi татi промишляють там. Коли побачать нас iз товарами, не дадуть
доправити до моря. Отож ми винесли з то© нашо© мандрiвки iншу мисль:
плавання в полуденнi кра© слiд починати звiдси, з Тиверсько© землi, якщо
буде на те воля тиверцi в.
Волот бiльше, нiж iншi, був зацiкавлений речницею полянина Гудими,
через те не спускав iз нього пильного ока.
- Во вода хоче сказати: товари треба буде правити возами до Черна, а
звiдси лодiями - за море?
- Можна, княже, й так, а ще лiпше буде, коли оберемо для морського
пристанища стару грецьку Тiру.
I знов загомонiло застiлля: а так, Тiра - зручне мiсце для морського
пристанища. Там - лиман, а лиман - те, що й море. Звiдти можна буде ходити
не лишень у Мiзiю та Фракiю, а й до самого Константинополя.
- Там ма бути город? - цiкавиться Волот.
- Поки що досить острога.
- Вiдтак i во©?
- I во©, княже. Такi числом, при такiй бронi, за такими мурами, щоб
могли захистити нашi лодi© i нашi товари, а ще були б надiйною сторожею в
усьому Придунав'©.
- Муж iз полян правду каже, - вихопився хтось iз пiдпилих тиверцiв. -
Давай, княже, згоду! Матимемо пристанище - матимемо й лодi©, а матимемо
лодi© - дiстанемо ромейських татей у фортецях i поза фортецями. Ано! Тодi
нам не лише Хiльбудiй, сам iмператор iз палатiйськими воями не страшний
буде.
Князь Волот виповнив вином братницi гостей, затим - свою.
- Усi так мислять? - пiдвiвся за столом.
- Усi! Давай, княже, згоду!
- Згода буде, та ще питання до нарочитих мужiв iз полян: чи то буде
пристанище?
Гудима осмiхнувся, а проте не зволiкав iз сво ю речницею на те.
- Чия земля, тому належатиме й пристанище. Поляни, як i уличi, дулiби,
сподiваюсь, задовольняться тим, що матимуть у Тiрi свiй куток, сво©
сховища для товарiв i сво© лодi©. А ще - дозвiл на перевiз, на право
безборонно правитися з товарами по Тиверськiй землi.
X//
Що ближче пiдходила Миловида до Випалу i сво©х кревних у Випалi, то
менше було певностi в ходi.
"Боги, будьте добрi, - благала подумки. - Збережiть ©х i помилуйте,
зробiть так, аби те, що казав князь, не стало правдою. Най то буде всього
лиш вигадка мужа, котрому будь-що хотiлося зламати й лишити при собi
дiвку. Най буде лiпше так, анiж iнак. Чу те, боги! Зголошуюсь не застати
анi старо©, анi ново© оселi, в котрiй так бажалося жити i тiшитись знадами
свiту, та не зголошуюсь, не хочу, аби сталося щось гiрше. Зробiть так,
боги яснi, аби застала там, у Випалi, i маму, i тата, i братика з
сестричкою, бабуню з дiдусем. Не робiть мене сиротою, ласкавi боги, не
губiть до краю".
Iшла з Черна тi ю самою путтю, що й минулого полiття ©хала з татом,
мамою, супроводжувалась Божейком. Через те по примiтних обочинах, дубах та
галявинах бачила: Випал не так i далеко вже. За тим лiсом пiде поле, а
вийде в поле - побачить оселi випальськi. Бо лежать у долинi пiд лiсом, бо
з поля ©х так гарно видно. Швидше прийти б та глянути на Випал, та
потiшитись зустрiччю з кревними - ото i всi Миловидчинi жадання, уся
турбота. Та ще тривога: чи ж дiждеться ©©, зустрiчi?
Тим жила, верстаючи неблизьку путь, звiдти, власне, й черпала силу для
сво © путi. А вийшла з лiсу та глянула в дiл - стерялась i змалiла на
силi: на мiсцi осель випальських лежало суцiльне згарище. Лише там, де
була околiя Випалу, стояло осиротiло кiлька халуп.
- Горенько мо ! - заплакала. - Невже ж i все iнше - правда?
Таки повiрила, мабуть, тому, що казав князь, iшла й свiту не бачила за
сльозами. А розшукала на згарищi мiсце, де стояла дiдусева хижа,
розглянулась на попелищi, що лишилося вiд ново© татово© оселi, i зовсiм
й притиснулась, плачучи, до нiг.
- Не гоже княгинi, - рiшуче пiдвiв ©© й поставив перед собою, - так
низько падати. Кажи, що з Богданком?
- Нещастя, князю, - простогнала й захлинулася словами-стогоном. -
Вiн... ослiп!
- Що?! - крикнув не сво©м голосом i так струсив Малку за плечi, що та
стишилась нараз i видивилася на свого мужа повними слiз та перестраху
очима.
Засоромився свого крику-вiдчаю а чи не знав, що робити в такому
горi-вiдча©, облишив жону саму на себе й подався туди, де лежав син.
Певно, аж надто рвiйний i лютий був, челядниця пiдвелася з стiльця, на
якому чатувала бiля Богданкових дверей, i поспiшила назустрiч.
- До сина не можна, князю, вiн спить.
Не сподiвався, що йому заступлять дорогу, i спохмурнiв. Коли ж подумав,
отямився i прохолонув, а прохолонувши, мовчки обернувся й пiшов туди, де
полишив Малку.
Не кричав уже й не допитувався, опустився знесилений на стiлець, сидiв
i слухав, що оповiдала про синову бiду жона.
Чи вона хотiла того? Чи сподiвалася, що таке може статися? здив
хлопець верхи, як ©здять усi, починаючи ратну науку. Теплiнь-бо прийшла на
землю, а з теплiнню - лiпота i благодать. Хто ж утрима ться тако© пори, не
захоче вiдчути себе птахом, що мiря простори де хоче i як хоче? Не
втримався й Богданко, навчившись сидiти в сiдлi i правити конем. здив та
й ©здив, доки не стрiнувся iз злим повiтрi м у аерi i не нажив собi лиха:
ячмiнь вискочив на оцi. Дядьковi б завважити те й додому, пiд нагляд
матерi привезти отрока, а вiн махнув рукою: пусте, звiдки прийшло, туди i
пiде. А ячмiнь рiс, визрiвати вже став i заважав, ясна рiч, Богданковi. Те
й робив, що протирав сльозоточиве око, доки не умудрився зiрвати свою
болячку. Отроча, що з нього вiзьмеш? Чи воно знало, чим то загрожу ? Та й
хто мiг знати, що таке станеться? Вчепилася золотавиця i ослiпила.
- Коли ж те сталося? - поцiкавився, не пiдводячи голови, Волот.
- Ячмiнь зiрвав на тiй седмицi, а ослiпнув не далi як учора.
"Учора?! - пробудився Волот i ледве стримав себе, аби не подивуватися
вголос. - Тодi, як небо i землю стрясали перуни?"
- ...До вчорашнього бачив, - сво оповiдала Малка, - а вчора, тодi, як
кресали блискавицi, закричав несамовито. Я кинулася до нього, питаю: "Чого
тобi, дитятко?" А вiн вчепився за мене руками, слова не скаже з ляку. Аж
потiм уже, коли приглянулась, побачила: Богданко наш не баче.
Вона не переставала схлипувати i розповiдала щось, схлипуючи, та Волот
не дослухався до того, що розповiдала. Перед очима постала вчорашня
горобина нiч на березi Днiстровського лиману, згадавсь надсадний дiвочий
крик помiж ударами перунiв, благання про помiч i все, що сталося, коли
прийшов допомогти.
"Це я завинив. Це через мене покарано нашого сина. О боги! Як же се?
Нiчого ж там не було такого, щоб карати. Чу те, боги, не .було! Я не
осквернив дiвчини, я..."
"А благословення Лади? - вихопилася iнша думка i змусила оглянутись: це
вiн пита себе чи хтось стороннiй. - Миловида казала ж: заприсяглися з
Божейком узяти злюб i заприсяглися в той день, коли зiйшла на землю Лада.
Що коли вона таки благословила ©х на це? Я посягнув тодi не просто на
невиннiсть дiвочу, посягнув на благословення богинi злюбу, вчинив
богопротивне дiло! О горе! Схоже, що сталось саме так. Що ж маю вдiяти,
аби спокутувати провину свою i порятувати сина? Що маю вдiяти?!"
Пiдвiвся, пройшовсь до дверей, вiд дверей - до вiкна i знову зробив те
саме. Бо таки не знав, куди подiти себе, де втопити досаду, бiль, сум
сердечний. А Малка плакала. Часом тихо, лише схлипуючи, часом болiсно i
надривно.
- Когось кликала до Богданка?
- Волхва Пипелу.
- I що сказав вiн?
- Був тодi, як тiльки-но обсiла сина золотавиця. Казав, зiлля якесь
потрiбне, а в нього не було його. Тож пiшов на пошуки серед таких, як сам.
Та чомусь не повернувся звiдтам, не iнакше як iншим упився зiллям.
- Пипела не з тих! - обурився князь, а чому, i сам не знав. - Старий
уже вiн, можливо, занедужав i злiг де. Iншого баяна мала б покликати i
негайно. Чи мало ©х помiж люду, басих та баянiв?
Гадав, виправдуватиметься жона, а Малка обернулася рвiйно й метнула
виплаканими очима блискавицi.
- Що баяни i що басихи? Не треба було посилати Богданка в ту гемонську
науку. Скiльки житиму, не прощу собi того. Я мала б трупом лягти, а не
пустити сина. Воно ж хоча i отроча, а дитина ще. Чи зна , де стати, як
повестися? Був би при матерi, був би й при здоров'©.
- Не те кажеш, Малко! - розгнiвався i гримнув пуще колишнього. - I
робиш не те. Сльозами горю не зарадити. Скликай, кажу, баянiв, усiх, що ,
басих i лiкуй сина. Чула, що велю?
Малку вгомонив сяк-так. А ось себе нi вгомонити, нi стишити не мiг.
дине, на що спромiгся, пiшов до Богданка й потiшив його, як зумiв:
сказав, що вiн, отець, дома вже, а коли вдома, iз сво©м сином, хай не
бо©ться, докладе всього, чого можна, чого й не можна, а в бiдi дитя сво
не залишить.
Богданко повеселiшав. Спершу питавсь та допитувався, чи такi баяни
або басихи, що можуть зцiлити його очi, зробити ©х такими, як були досi -
зрячими, потiм згадав, куди ©здив князь Волот, i заговорив про тi кра© та
городи, де був, про людей, що бачив. Коли ж довiдався, що вiтець його
стояв перед самим iмператором Юстинiаном, шукаючи собi i люду сво му
захисту, - питав та й питав, слухав та й слухав розповiдi свого тата.
Здавалось, i про бiду забули обидва, бесiдуючи та тiшачись тим, що
пригасили тою бесiдою осмуту. А втiм, то тiльки здавалося. Надiйшла та
мить, коли князь мусив пiти вiд сина, i знову згадалося все. Бо обiцяти -
одне, а зцiлити - зовсiм iнше. Бо таки ма робити щось, аби зцiлити свого
диного сина!
У тих пошуках-роздумах натрапив i на Миловиду. Через не© сталася його
провина перед богами. Може, ма подбати насамперед про те, аби простила
Миловида, а вже потiм проситиме прощення у богiв?
Зрадiв тiй знахiдцi i заспiшив до дверей, сказав першому, що трапився,
челядниковi:
- Поклич ту, що прибула зi мною з роме©в. Миловидою звуть ©©.
Мабуть, довiдалась уже вiд челядi, що ско©лося в родинi князя Волота,
такою сумовито-спiвчутливою i такою довiрливою постала перед ним, учора
зневаженим ще, що в князя серце зайшлося i думка не забарилася додати
жалю. Боги, i цi ю неземно© лiпоти дiвчиною вiн ма поступитися заради
зцiлення сина? Яка ж кара буде бiльшою для нього, та, що уже, чи та, що
буде, коли зречеться Миловиди?
- Скажи, дiвчино гожа, - зборов-таки сумнiви, - ти можеш простити менi
те, що було там, на лиманi?
Спаленiла на виду й потупила зiр.
- Що саме, княже?
- Ну... мiй намiр, мо бажання примусити тебе зректися дано© Божейковi
обiтницi.
Зиркнула, звiряючись, мабуть, вiн чи не вiн це каже, й знову сховала
очi.
- Простили б, княже, боги, я прощу.
Аж серцем скинувся, уражений почутим. Виходить, не тiльки вiн, вона те
саме думала.
- Спаси тебе бiг, Миловидко. Ти не тiльки вродою ботоподiбна, ти й
мудрiстю достойна буть серед богiв. I я не залишуся за це в боргу, на
щедрiсть твою вiдповiм достойною щедрiстю. Скажи, хочеш побувати вдома,
побачити стариню?
- О так!
- То йди. Iди й довiдайся, що там i як там.
Заяснiла вся, радiючи, а йти не йшла.
- Князь лишень сходити дозволя ? - поцiкавилася зрештою.
- Ну чом же? Ти вiльна. Що серце скаже, те й чини.
- А як же... Як же буде з тим, що за мене заплачено солiди?
- Забудь про них. Ти бiльшим заплатила. А може, й заплатиш ще. Мушу
сказати тобi: невелика радiсть чека на тебе вдома. Я за©здив, коли
правився до роме©в у Випал. Нема твого Випалу, геть спалений. Ну, а що з
старинею, того не знаю, про те сама довiда шся, коли будеш там.
Або не хотiла вiрити тому, що чула, або така приголомшена була,
почувши. Стояла, хилила донизу голову i мовчала.
- Ти сумнiва шся?
- Чом мала б сумнiватись, коли сама бачила, як горiло наше городище.
- То не сумнiвайся, вродливице, i в тому, що далi казатиму. Коли
станеться так, що нiкого з кревних не застанеш у Випалi, коли у тебе й
вогнища свого не буде, не обминай Черна i мого терема в Чернi.
Цього разу Миловида не сховала вiд князя очi. Якось аж надто хутко i
зачудовано глянула з-пiд брiв.
- Князю мало тi © кари, що ма вже?
- Кари не буде, Миловидко, коли буде на те твоя добра воля.
X/
Баяни таки збороли травами золотавицю, а очам Богданковим i трави не
допомогли: так i лишився незрячим.
Князь ходив похмурий, мовби грозова нiч. I ©сти не ©в, i за княжi дiла
в землi сво©й не брався. Здавалось, i забув уже, що спаленi весi в
полуденних вервях, i люди, що лишилися без крiвлi над головою пiсля того
спалу, як й повиннiсть подумати про оборонну мiць подунайських обводiв
землi сво ©. Малка розумiла усе те по-сво му i мучилася подвiйною мукою.
Волот тiльки каже: усi ми завинили, насправдi ж кладе вину на не© i тiльки
на не©. Адже дома була, не просто обiцянку - роту давала, коли вiд'©здив:
"Дiтьми i вогнищем не печалься, я дам ©м лад". I ось ма : i дитини не
догледiла, i вогнище може здимiти через той недогляд. Або сама згорить у
полум'© провини й каяття. Рятунку ж бо нема. Порятувати могло б Богданкове
прозрiння. А де воно?
Бачила, князь цура ться ©©, через те й сама не старалася потрапити йому
на очi. I день, i вечiр була з сином, навiть менших рiдко стала навiдувати
через Богданка - полишила на челядь. За вiкном буяли квiти i трави, а
Богданко не така вже дитина, щоб не розумiти, яка то розкiш i яка знада.
Усе розпиту та й розпиту та тягнеться туди, до тепла.
"Може, його до Соколино© вежi одвезти? - зродилася думка й сподобалась
княгинi Малцi. - Хоча б на лiто. Там i буйний лiс, i чисте поле поруч.
Дитя впиватиметься щедротами пташиного спiву, пахощами буйнотрав'я i оживе
серцем, збадьориться тiлом. Ано, там йому буде вiдрадно. Та й свекруха
утiшить словом-казкою. У не© он скiльки ©х, коли б могли бути морем, землю
затопили б".
Хотiла пiти й порадитися з князем, та згадала, яким бачила не так
давно, i завагалася.
- Запрягайте коней, - звелiла челядникам, - та привезiть княгиню
Доброгнiву з Соколино© Вежi. Скажете, з Богданком погано, ждемо ©© i дуже.
А поки челядники ©здили, у Чернi вiдшукалися люди, а в землi Тиверськiй
- дiла, котрi i князя Волота розворушили. Перший заглянув до нього во вода
Вепр.
- Я не турбував би князя, - сказав, - та моцi не маю вже поратися з
тиверцями: iдуть i йдуть посланцi вiд погорiльцiв, просять помочi.
- А яку помiч я можу надати ©м? Чи мало лiсу по околiях, чи самi не
спроможнi взяти його?
- Кажуть, це лихо всi © землi, всi ю землею слiд i зараджувати йому.
Настане зима, куди подiнуться люди?
Князь чу в тих словах правду i змовка .
- Землi Тиверськiй теж про що думати. Довiрливi занадто ми,
поклада мося на частокiл довкола весей, наiменованих городищами, на добру
волю сусiдiв. А сусiди ба, що роблять? Вежi слiд споруджувати в Подунав'©,
i не гiршi, нiж у роме©в!
- Я згоден з тобою, та погодься i ти зi мною. Волоте: удвох ми не
спорудимо ©х. Слiд скликати вiче. А вiче тодi лиш вiдгукнеться на наш клич
i пiде споруджувати вежi та остроги на березi Дунаю, коли ми допоможемо
поселянам спорудити до зими хижi. Це той випадок, коли нам з тобою не
личить гратися в гординю, заради великого можна побути й малими.
- Гада ш?
- Гадаю, Волоте.
- Помовчав i вже потiм погодився:
- Тодi скликай вiче, тiльки не ранiш зелених свят.
- Слухаю, княже.
Во вода бачив: не вельми схильний до розмови Волот, а до дiла тим паче.
Отож iшов вiд нього й гадав собi: покладеться на час. Зеленi свята не за
горами, ясна рiч, та час час, вiн сво зробить. А коли примiтить, що
зробив, пiдiйде й розворушить у Волотовi думаючого мужа. Важливо, що
погодився скликати вiче, все iнше робитиме без князя i разом з тим волею
князя.
Клопотiв не бракувало: он скiлькох гiнцiв треба було послати в усi
кiнцi, по всiх весях землi Тиверсько© з речницею вiд князя, он скiльком
втовкмачити, кого скликати i на коли кликати. А Волот як не з'являвся, так
i не з'являвся у городi, серед дружинникiв. I те вiдсиджування не лишилося
непомiченим.
- Хто мiг би подумати, - шептались мiж собою мужi, - що безлiття так
надломить князя, що його сердечний бiль вiзьме гору над волею i розумом
державного мужа. Був он який певний себе i рвiйний, твердий та непохитний,
а нинi?..
- Горе i тура робить смирним.
А проте Вепр не такий уже й далекий був вiд iстини, коли покладався на
час. Одмiни прийшли-таки у княжу родину i не далi першо© седмицi. Сталося
небагато: до Черна прибула запрошена Малкою княгиня Доброгнiва i розбила
сво ю лагiдною вдачею хмару.
- Не горюйте, дiти мо©, - сказала, - i не карайтеся провинами. Боги
милостивi, а Богданко надто малий, щоб прогнiвити ©х. Я беру його до себе,
баянитиму травами та зоряними росами, то й поверну те, що вiдiбрав недуг.
I Малка з дiвоньками най ©де. Аякже, в гуртi, серед пташок польових та
звiрят лiсових усiм ©м i весело, i втiшно буде. А втiха не одному
повертала здоров'я, поверне й Богданковi, правду кажу.
Так сокорила бiля всiх, такою вiрою засiвала сумну княжу оселю, немовби
й справдi певна була: таки поверне Богданковi зiр. I та матусина певнiсть
стала краплею, що зрушила камiнь: вона здолала його, Волотову, зневiру й
скинула ношу з плечей. Хай не зовсiм, все ж одiйшов серцем, став схожий
сам на себе. Коли ж наблизився час вiд'©здити родинi з Черна, не поклався
на челядь, сам викликався провести дiтей до прадiдiвського вогнища.
Давно колись вони з братом Остромислом мали не набагато бiльше лiт,
анiж ма зараз Богданко. Як поривалися тодi до дiдового оседку в урочищi
Дубровик i найбiльше - до Соколино© Вежi, що високо здiймалася над
околiями. А так, терем у дiда хоча й був не гiрший за той, що мають зараз
у Чернi: i високий, i просторий, i клiтi мав, як дольнi, так i горiшнi, -
все ж iз нього не видно того, що видно з вежi. Вона - на шiсть ярусiв,
утричi вища, нiж терем, i мiцна-премiцна, рублена з моченого дуба. А
найбiльше тiшила ©х, дiтей, тим, що мала на кожнiм ярусi бiйницi та зоровi
вiконця-щiлини. З не© можна було оглядати геть все урочище та пiдступи до
урочища, не кажучи вже про поле, що мав дiдусь у долинi. Яка то втiха
була, оглядати, яка радiсть - почувати себе во м, що сто©ть на сторожi
оседку, всi © землi. А ще ж на горiшнiм ярусi дiд Благовiст тримав сво©х
улюбленцiв - соколiв. Жив-бо не тiльки з поля, а й з лiсу, може, навiть
бiльше з лiсу, нiж з поля. Мав бортi i бортнi межi, мав он скiльки
виводкiв соколiв i полюбляв ходити з ними на лови: у лiсi - на куниць i
вевериць, у полi - на зайцiв та лисиць, на водоймищах - на крякiв, гусей
та лебедiв. Ходив вiн iз сулицею й на вепра, ведмедя, ба навiть на тура,
одначе над усе ставив лови з навченими соколами. Через те й вони з братом
линули серцем саме до соколiв. I годували ©х у горiшнiй iз горiшнiх клiтi,
i добували звiдтам, коли дiд збирався на лови. Вежа була найулюбленiшим
мiсцем дитячих розваг. Це з ©хнiх уст i вiд ©хнiх постiйних розмов зимово©
пори про соколину вежу, як i вiд неабияких бажань податися на передлiттi
до того найутiшнiшого мiсця дитячих забав дiдiв оседок Дубровник дiстав
собi другу назву - Соколина Вежа.
Он скiльки лiт минуло вiдтодi, де тiльки не бував за тi лiта, чого не
видав, а Вежа пам'ятна найбiльше. I вабить чи не найбiльше, надто в тi
днi, як камiнь ляга на серце i потреба зрушити його чимось iз серця. Он
вона виднi ться уже. Вiд Черна до дiдового оседку лиш десять поприщ, а
така дивина ста перед очi, нiби потрапля ш в iнший свiт. тут широкий
дiл, а в тому долi-пониззi - поля та галявини з-помiж рiдколiсся, й гори
чи просто узвишшя над долом. З одного, другого i третього боку. А на тих
узвишшях- справжнi лiси, густi й непрохiднi, як казав дiд, зелена сторожа
Дубровника, бо таки прикривають оседок вiд чужого ока. По тому узвишшi i
йшла дiдова, а нинi його, Волотова, та матусi Доброгнiви бортна межа. За
нею iншi пiшли урочища й iншi оседки, дiдове нiби в зеленiй чашi, що ма
один витiк - до Черна i Днiстра. Тому тут так затишно i так привiльне,
нiби у Вира©, на сонячнiй галявинi острова Буяна.
Знав, Вепр упора ться з тим, що поклав на нього: i вiче скличе, i
дружинi дасть лад. Тож i не поспiшав до Черна, лишився на день у Соколинiй
Вежi, лишився й на другий. Слухав дитячi верески-захоплення i вiдходив
серцем, втiшався радiсним передзвоном птаства над нивами - i ще певнiший
був, нiж там, у Чернi: матуся Доброгнiва не просто потiша ©х, вона
вiрить: не все утрачено вже. А коли вiрить господиня ©хнього древнього
оседку, то чому не повiрити йому ? Вона ж таки зна ться i на травах, i на
водах та росах, каже, не одному i не однiй повернули зiр. Гляди, саме
зорянi води та зорянi роси повернуть його й Богданковi.
Хто зна , чи по©хав би вiн i третього дня до Черна, коли б не прискакав
звiдтам гiнець та не сказав: на князя чекають нарочитi мужi.
- Ромейськi?
- Нi, полянськi.
- I чого хочуть?
- Вепр не повiдав, чого хочуть. Казав, най ©де князь, без князя вiн не
може мати з ними бесiду.
Перше, до чого вдався у Чернi, вислухав Вепра, а вже потiм звелiв
челядi приготувати яства i накрити в гостиннiй залi столи. Бо кликав на
розмову не лише нарочитих мужiв iз города Ки вого, а й кращих людей Черна
- тих, що ходять iз товарами в чужi землi, i тих, що знаються на
будiвництвi лодiй та пристанищ.
Вiд Вепра знав уже: очолю тих, що прибули з полян, ратний муж Гудима,
той самий во вода Гудима, що стояв на чолi полян у тiм, здiйсненiм за
батька Яроша, походi на роме©в. Хто серед решти нарочитих мужiв, не вiда ,
а проте, коли зважити, чого прибули, не важко догадатися: серед них i
будiвничi, i кормчi, i тi, що хочуть обувати в заморських землях з
товарами.
Зустрiчалися не так, як у роме©в. Були i братнi обiйми, i чоломкання
(серед полян, як i серед тиверцiв, немало таких, що зналися вже), а
найбiльше невимушених бесiд, принаймi до тих пiр, поки не сiли за столи та
не почали ту розмову, заради яко© зустрiлися.
- Князь землi Полянсько© Острозор, - велемовно почав Гудима, узявши до
рук братницю, - шле тобi, князю, i всiм мужам землi Тиверсько© свiй
низький уклiн i найщирiшi зичення добра та здоров'я.
- Спаси бiг, - подякував Волот. - Як ся ма князь Ки ва i всiх полян?
Чи живий, здоровий? Чи мiцно сто©ть на схiдних обводах землi Трояново©?
- Дякувати богам, мiцнiше, нiж колись. I на силi та здоров'©
почува ться нiвроку. Буду отнiй Ки©в, буду й iншi городи з боку степу.
- А що степовики? Чи правда, що йдуть уже i за Днiпро, в полянськi
землi?
- Iти не йдуть, принаймнi ордами, а тирлуються недалеко. Коли б не було
©©, загрози вторгнення, чи князь будував би ©х, твердинi по Днiпру?
Тиверцi схвально кивали головами.
- Ви звiдтам, з боку степу, боронiть землi слов'ян, ми звiдси, з боку
Дунаю, боронитимемо.
Пили за те й виголошували здравицi, пригощалися яствами й знову
виголошували. Поляни знали вже, яка бiда постигла тиверцiв у Придунав'©, й
не поминули поцiкавитись подробицями: що, власне, сталося i чому сталося?
- А чому, - не ховався Волот перед сво©ми гостями i соузниками, -
ромейським во водам захотiлося набити киси солiдами, ось i подалися в нашi
землi за дармовщиною. Цiна на рабiв на ©хнiх торгах не пада , беруть по
двадцять солiд за голову. А коли тих голiв тисячi та й тисячi, то чом не
спокуситися?
- Забули, виходить, що слов'яни можуть побувати i в ©хнiх землях.
- Саме так: забули.
- А тим, хто забува , - втрутився хтось iз тиверських мужiв, - слiд
нагадувати, що то татьба, що за татьбу рано чи пiзно доведеться
розплачуватися.
- Ано, - пiдтримали його i не тiльки тиверцi, поляни теж. - За татьбу
рано чи пiзно доведеться розплачуватися!
Пили не ситу, що водилася в усiх слов'янських землях, пили янтарне вино
з родзинок, а вино помiтнiше пiдiгрiвало кров, будило буйнi поривання як у
тих, що зазнали ромейсько© кривди, так i в тих, що спiвчували
покривдженим. Гудима бачив те й не забарився пiдвестися, аби попросити тим
уваги i тишi.
- Буду щирим iз вами, братi , - звертався до тиверцiв. Пливучи Днiпром
до моря, а морем - до Черна, поляни передусiм це хотiли сказати Тиверi i
©© мужам: ви не будете самотнi, коли доведеться вийти на прю iз
супостатами, що там, за Дуна м; поляни були i будуть з вами. Так сказав
князь Острозор, так i я кажу.
Тиверцi дружно пiдвелися й простягли до гостей виповненi вином
братницi.
- Слава князю Острозору i люду полянському! Так дiють лише браття. I
люд тиверський не забуде цього.
Пригадували колишн й хвалилися колишнiм або заприсягалися у вiрностi й
возносили хвалу братньому днанню. Бо вони таки браття, бо того вимага
дiло землi, честь люду слов'янського i потреба люду.
Вловивши у веселому гаморi застiлля слова про потреби люду, Гудима
знову звiвся над усiма й заговорив, долаючи гамiр.
- На часi буде сказати, братi , що саме потреби люду слов'янського й
звелiли нам, мужам землi Полянсько©, сiдати в лодiю i добиратися до вас
через несамовитi пороги на Днiпрi, затим - бурхливим морем. Бо певнi: далi
не можемо сидiти в сво©й землi i мати лиш те, що ма мо. На хлiб i мед, на
вiск i спокусливу для заморських гостей пушнину хотiли б брати дещо i в
сусiдiв: залiзо, паволоку, кузнь i вироби майстрiв заморських. А ще
потреба бути в сусiдiв i вчитися зводити кам'янi споруди, городи та вежi з
каменю, аби були мiцнi i неподатливi, не боялися анi вогню, анi залiза,
аби стали твердинями землi нашо© i там, по Днiпру, i тут, на Дуна©. Чи так
мислимо, братi ?
- Так, так! Черн дещо зна вже, а проте i бiльше знати не завадить.
Роме© он якi храми мурують.
- Чули ми: ма те намiр будувати сторожовi вежi по Дунаю?
- Мусимо, коли не хочемо спустошення.
- Правда ваша: аби не терпiти спустошення, слiд стати на Дуна© твердою
ногою, - спорудити там такi ж твердi, якi спорудили супроти вас роме©. Та
чи не час, братове тиверцi, мати вже нам коли не на Дуна©, то поблизу
Дунаю морськi пристанища, а в тих пристанищах - лодi©, такi, що по Днiстру
ходили б, i такi, що на них за море не страшно було б пливти? Саме з
такого пристанища i на таких лодiях ми, слов'яни, й проклали б сво©м
товарам путь у заморськi кра© та й iз замор'я возили б дещицю. А ще на тих
лодiях могли б ходити на сiчу з супостатами сво©ми i не тiльки тут, на
Дуна©, а й у сам Константинополь, не лише тодi, як роме© йдуть на нас, а й
у тiм разi, коли потреба упередити роме©в.
Тиверцi принишкли, по ©х видовжених лицях видно було: не зовсiм
розумiють полянського нарочитого мужа або ж не вiрять, що все, сказане
ним, можливе..
- Скажу бiльше, - бачив те нерозумiння Гудима. - Ми тому й пiшли
Днiпром через пороги, що хотiли знати: зможемо ходити тi ю путтю до моря
чи не зможемо.
- I що сказало плавання?
- Зможемо, а проте путь та многотрудна i небезпечна. З товарами лодi©
не пройдуть через пороги, розбиватимуться i неминуче. А крiм того,
асiйськi татi промишляють там. Коли побачать нас iз товарами, не дадуть
доправити до моря. Отож ми винесли з то© нашо© мандрiвки iншу мисль:
плавання в полуденнi кра© слiд починати звiдси, з Тиверсько© землi, якщо
буде на те воля тиверцi в.
Волот бiльше, нiж iншi, був зацiкавлений речницею полянина Гудими,
через те не спускав iз нього пильного ока.
- Во вода хоче сказати: товари треба буде правити возами до Черна, а
звiдси лодiями - за море?
- Можна, княже, й так, а ще лiпше буде, коли оберемо для морського
пристанища стару грецьку Тiру.
I знов загомонiло застiлля: а так, Тiра - зручне мiсце для морського
пристанища. Там - лиман, а лиман - те, що й море. Звiдти можна буде ходити
не лишень у Мiзiю та Фракiю, а й до самого Константинополя.
- Там ма бути город? - цiкавиться Волот.
- Поки що досить острога.
- Вiдтак i во©?
- I во©, княже. Такi числом, при такiй бронi, за такими мурами, щоб
могли захистити нашi лодi© i нашi товари, а ще були б надiйною сторожею в
усьому Придунав'©.
- Муж iз полян правду каже, - вихопився хтось iз пiдпилих тиверцiв. -
Давай, княже, згоду! Матимемо пристанище - матимемо й лодi©, а матимемо
лодi© - дiстанемо ромейських татей у фортецях i поза фортецями. Ано! Тодi
нам не лише Хiльбудiй, сам iмператор iз палатiйськими воями не страшний
буде.
Князь Волот виповнив вином братницi гостей, затим - свою.
- Усi так мислять? - пiдвiвся за столом.
- Усi! Давай, княже, згоду!
- Згода буде, та ще питання до нарочитих мужiв iз полян: чи то буде
пристанище?
Гудима осмiхнувся, а проте не зволiкав iз сво ю речницею на те.
- Чия земля, тому належатиме й пристанище. Поляни, як i уличi, дулiби,
сподiваюсь, задовольняться тим, що матимуть у Тiрi свiй куток, сво©
сховища для товарiв i сво© лодi©. А ще - дозвiл на перевiз, на право
безборонно правитися з товарами по Тиверськiй землi.
X//
Що ближче пiдходила Миловида до Випалу i сво©х кревних у Випалi, то
менше було певностi в ходi.
"Боги, будьте добрi, - благала подумки. - Збережiть ©х i помилуйте,
зробiть так, аби те, що казав князь, не стало правдою. Най то буде всього
лиш вигадка мужа, котрому будь-що хотiлося зламати й лишити при собi
дiвку. Най буде лiпше так, анiж iнак. Чу те, боги! Зголошуюсь не застати
анi старо©, анi ново© оселi, в котрiй так бажалося жити i тiшитись знадами
свiту, та не зголошуюсь, не хочу, аби сталося щось гiрше. Зробiть так,
боги яснi, аби застала там, у Випалi, i маму, i тата, i братика з
сестричкою, бабуню з дiдусем. Не робiть мене сиротою, ласкавi боги, не
губiть до краю".
Iшла з Черна тi ю самою путтю, що й минулого полiття ©хала з татом,
мамою, супроводжувалась Божейком. Через те по примiтних обочинах, дубах та
галявинах бачила: Випал не так i далеко вже. За тим лiсом пiде поле, а
вийде в поле - побачить оселi випальськi. Бо лежать у долинi пiд лiсом, бо
з поля ©х так гарно видно. Швидше прийти б та глянути на Випал, та
потiшитись зустрiччю з кревними - ото i всi Миловидчинi жадання, уся
турбота. Та ще тривога: чи ж дiждеться ©©, зустрiчi?
Тим жила, верстаючи неблизьку путь, звiдти, власне, й черпала силу для
сво © путi. А вийшла з лiсу та глянула в дiл - стерялась i змалiла на
силi: на мiсцi осель випальських лежало суцiльне згарище. Лише там, де
була околiя Випалу, стояло осиротiло кiлька халуп.
- Горенько мо ! - заплакала. - Невже ж i все iнше - правда?
Таки повiрила, мабуть, тому, що казав князь, iшла й свiту не бачила за
сльозами. А розшукала на згарищi мiсце, де стояла дiдусева хижа,
розглянулась на попелищi, що лишилося вiд ново© татово© оселi, i зовсiм