Мiщенко Д.. Синьоока Тивер

свiтаннi вiдв'язав коня, вскочив у сiдло й по©хав не до ворiт, що ©х перед
ним не розчинили, а до гiрського озера.
Поки добрався - i сонце виглянуло з-за гори, бризнуло скiсним промiнням
на плесо. Певен був: вiд того, що сталося з ним, нiкуди не втече уже,
через те не лякався аж надто. А заглянув у гiрське свiчадо - й очам не
повiрив: з озера дивився на нього старий-престарий, справдi столiтнiй дiд.
Доброликостi, що слiпила колись дiвкам очi, нiби й не було. Щоки запали,
вид, чоло порiзанi глибокими зморшками-борознами.. I рот запав, пiдборiддя
загострилося.. Лише очi свiтилися давнiм молодечим блиском i сила
почувалася в руках не менша, нiж досi. Пiдвiвся, розглянувся i, вихопивши
меча, люто, з якоюсь нелюдською злiстю махнув ним зверху донизу. Струнка
смерiчка, та, що найближче була до води, як стояла, так i присiла до
землi, пiдтята скiсним ударом.
Знову сидiв Яровит, притиснутий до землi горем, i кам'янiв з горя. Хто,
де, яким робом помстився йому? Усе то через Живу? Комусь аж надто вже не
хочеться, аби вiн узяв злюб iз загiрною миловидою Живою? То де вiн, той,
що хоче цього? Чому не вийде на по динок? Невидимим захотiв бути, чари
наслав. Коли, де i як? У Живи за столом чи тодi, як пив воду з
потоку-джерела? Напевно, коли пив воду. Сталося б у наречено©, Жива
одмiнилася б з лиця i виказала б свою бентегу. Бiда iде, виходить, вiд
води. А коли так, може, вода й зми з нього цю потворну личину?
Не роздумував. Роздягнувся - i до озера мерщiй. Вода холодною уже була,
мов крига. Та Яровит не зважав на те. Старанно вимив вид, голову, пiрнав i
знову вимивав та полоскався. А вийшов на берег та глянув у заспоко не
плесо - жодних одмiн. Як був старий, поморщений, так i залишився.
Що ж робити? Таки податися до кревних, благати про помiч? А що вони
вдiють супроти чарiв? Слiд шукати людей, що могли б побороти чари, стати
вище за басих та баянiв.
Обiзнаних iз пущами, по яких живуть волхви-баяни, не бракувало по
оседках, як не бракувало й волхвiв по пущах. А таких, що зарадили б
Яровитовiй бiдi, не було та й не було. Або сумно дивилися на витязя i
мовчали, або мовчки розводили руками. Та ба, i Яровит не мав iншо©
ради-розради, як ©здити й питатися. Коли повiяло справжнiм холодом (а
йшлося до зими), згадав Живу, ©© затишну оселю й спинив, потiшений
знахiдкою, коня: чом же вiн шука порятунку все по цей та по цей бiк гiр?
Може ж, вiн там, де наслано порчу - за горами? Та й зима в тiм кра© не
така люта. Ано, гляди, саме на загiр'© поталанить йому знайти тих, кого
шука , i те, чого хоче.
Подумав так i увiрував, а увiрував - одразу й повернув коня на ту путь,
що вела до бескидiв.
Сподiванка не завжди омана, а вiра - не така вже й абищиця. Тiльки-но
залишив позад себе бескиди та став спускатися в дiл, нагледiв дим мiж
порiдiлих дерев, а по©хав на дим - натрапив i на оседок. Ним виявилася
печера, а в тiй печерi сидiв бiля нiшi, в якiй палало вогнище, бiлий, як
лунь, дiд. Вiн був такий древнiй та висхлий, присяйбiг, можна було й
подивуватися, як ще трима ться в ньому життя.
"Коли цей не скаже, - подумав Яровит, - нiхто вже не скаже".
- "Низький уклiн вам, господарю, - схилив перед волхвом голову, - i
найлiпшi зичення у вашiй оселi".
"Спаси бiг".
Дiд затримав на ньому пригашений старiстю погляд i вже потiм запитав:
"Що, молодче, бiда й тебе привела до мене?"
"Так, дiдусю", - стверджував i неабияк дивувався: - "Вiн бачить у менi
молодця?!"
"Розкажи усе, як було", - сво © правив дiд.
Яровитовi не треба докладати великих зусиль, аби пригадати, як було.
Вiн не раз уже пригадував, отож i розповiсти не забарився.
"То нарiка ш бiльше на потiк?"
"Так, дiдусю".
"Помиля шся, витязю. З джерел б' чиста вода. Тебе спо©ли там ще, за
трапезою. Не думай, однак, що зробила те Жива чи ©© кревнi. Спо©ли тi,
кому не хочеться, аби ви побралися з Живою. Ти, молодче, призначений не
для земних дiвиць. Ось чому боги й противляться тво му злюбу з земною
дiвою".
"Боги?!"
"Так, витязю, боги. А то, сам зна ш, дужа сила. Така дужа, що й ну. I
все ж навiть боги поступляться перед тво©м бажанням, коли вволиш ©хню волю
i пiдеш в iм'я скривджених на непосильнi земному люду подвиги. Чи згоден
взяти на себе таку повиннiсть?"
"Я на все згоден заради молодостi i Живи. Кажiть, якi вони, тi
подвиги?"
"Не я скажу тобi про них, iншi скажуть. Якщо заночу ш у мене, матимеш
зустрiч iз вiщим вороном. Вiд нього й довiда шся, що ма ш вдiяти, аби
позбутися напастi. Та перед тим вислухай i мою речницю. Чи да ш згоду
вволити останню волю вiщого волхва?"
"Коли зможу, уволю, дiдусю".
"Те, про що проситиму, зможеш. Це найпростiше. Завтра я, молодче,
помру. Вiддай мо тiло вогню, а тодi вже й пiдеш назустрiч сво му щастю".
"Згода".
"От i добре. Мир з тобою, витязю. По©ж, що знайдеш у мо©й оселi, та й
лягай, завтра ще звидимося".
Гадав, що i з вороном звидиться завтра, а вiн об'явився у снi. Сiв на
каменi й заговорив до Яровита людським голосом:
"Дiд казав, ти згоден iти заради молодостi та уподобано© дiви на
подвиги".
"Згоден".
"А чи вiда ш, якi то подвиги?"
"Най i найдивовижнiшi, все одно пiду".
"То слухай, коли так. Насланi на тебе чари може зняти лише жива вода.
Вiда ш, де i як можеш добути ©©?"
"Нi".
"Молодий ти, виходить, i вельми. Старi давно i повсюдно знають: жива
вода в однiм на весь свiт мiсцi - на островi Буянi. Коли хочеш вернути
собi молодечий лик i тим уже повернутися до уподобано© дiви, ма ш
проникнути туди i власноручно добути з джерела, що б' в узголiв'©
Цар-Дiвиного ложа, живо© води, а з найближчого до ©© терема дерева зiрвати
золоте яблуко. Не гайся, одразу ж умийся тi ю водою i з'©ж яблуко. Уми шся
- повернеш собi лiпоту тiлесну, з'©си яблуко - станеш непiдвладним чарам
та урокам, жодна зла сила не нашкодить уже тобi.
Цi два подвиги, сам бачиш, ма ш вчинити заради себе".
"А як же я доберуся на острiв Буян, - не втерпiв Яровит, - як звiдти
повернуся?"
"Не спiши. Скажи спершу: умi ш берегти та©ну паче зiницю ока?"
"О так! Iнакше я не був би витязем".
"То знай: ця з тих, що ©© треба тримати за сiмома замками. Там, де
Дунай впада у море, бував?"
"Не доводилося".
"То доведеться. Саме туди прилiта з острова Буяна Стратим-птах.
Всеньке лiто викупу ться в Дуна вi, кружля , шукаючи поживи, по околiях,
бо живиться не лише рибою i падаллю. Паче всього нишпорить за тою ©жею пiд
кiнець лiта - тодi, як ма повертатися вже на острiв Буян. Без вагомого
запасу кiнсько© падалi не вiдлiта до Вираю. Ось ти й скориста шся тi ю
слабiстю Стратим-птаха. дь у гирло Дунаю, сховайся разом iз конем сво©м у
надiйному мiсцi i коли помiтиш, як винишпорю той птах-велетень здобич
свою, забий уночi коня, вийми з нього тельбухи, а сам залiзь у черево. На
свiтанку Стратим-птах розшука твою приманку й перенесе ©©, а вiдтак i
тебе, на острiв Буян"..
"Вчиню, як радиш, - потiшився Яровит. - Одначе скажи, коли такий
добрий, як же я повернуся звiдти?"
"А то вже твiй клопiт. Берешся вчинити подвиги, шукай i способу".
"Ну гаразд. А що ж буде з Живою? Вона ждатиме мене?"
"Зворотну путь до наречено© сво © Живи прокладеш третiм i останнiм
подвигом: ма ш вирятувати з бiди морську царiвну - ту, котра призначена
тобi богами яко жона твоя. Як ти стражда ш оце вiд наслання, що спотворило
вид твiй, так i вона стражда вiд переслiдувань царя-нелюба. Знай: це чи
не найважчий твiй подвиг, бо треба буде самого себе перебороти".
"Як то?"
"А там побачиш, що та як. Одне знай: поряту ш царiвну, боги можуть
розщедритися й звiльнити тебе вiд призначеного ними ж - бути мужем
морськiй царiвнi. Не поряту ш - не повернешся й до Живи".
Яровит загадався, а поки думав та гадав - i ворон зник.
"Вставай, молодче, - будив його тим часом волхв. - Настав мiй час,
вмирати буду. Не забув, про що домовлялися?"
"Нi, дiдусю. Вчиню так, як велiли".
"Помагай тобi бог у дiлах тво©х многотрудних. Це боги послали тебе до
мене, аби не дав плодитися в мо©м тiлi усякiй нечистi".
Сказав - i затих.
Вiддавши тiло покiйного вогню, Яровит знову замислився. Як же йому
бути? Правитись до Живи й сказати усе, що сталося з ним, чи вертатися до
вiтця свого?
"А ти мене пошли до Живи, - пiдказав людським голосом кiнь. - Доки
мандруватимеш там десь, нагадуватиму ©й про тебе i тим утримаю вiд
зневiри"..
"А й справдi, - Яровит йому. - Ти менi найвiрнiший содруг. Чи можу
вiддавати такого Стратим-птаховi? Iншого попрошу у вiтця, як i челядь, що
ма зашити мене у черевi коня, аби надiйнiше доправився на острiв Буян".
Далебi, не день i не два нiс свою ношу Стратим-птах через дощове море,
бо коли сiв, не мiг уже ласувати падаллю: звалився неподалiк i заснув. Тим
скористався витязь Яровит, розпоров коню черево i вилiз на волю. А вже як
вилiз, поспiшив загубитися в зелених, мов рута, островобуянських садах.
Дивовижно незвичний свiт постав перед очима враженого землянина. Небо
таке нiжно-голубе, що, здавалось, розтанеш у ньому, коли дивитимешся
довго. I свiтло лилося з небес до лоскоту при мне та м'яке, i пахощi
виповнювали сад неземним ароматом, i спiви витали над садом такi вiддалено
нiжнi та мелодiйнi, що слухав би та й слухав ©х, упивався б та й упивався
б ними. Та на те Яровит був витязем, аби не пiддаватися анi силi, що ста
супроти нього скелею, анi спокусi, що спроможна валити й скелi. Пригадав,
чого прибув на острiв Буян, i прогнав вiд себе спокусу, став
дивитись-розглядатися, де i де може бути в цiм диво-царствi терем
царiвни. Недовго й дошукувався. Вдалинi пiдносилась некрута гора, а ту
гору оперiзувала блакитна, як i небо над островом, стрiчка рiки. По цей
бiк рiчки, в долинi, стелились зеленi, щедро засiянi квiтами луки, по
другий, на пiдгiр'©, знову сади та сади. А де ж бути терему Золото© Коси,
Ненаглядно© Краси, як не в саду та не на пiдгiр'©, i де бути джерелу живо©
води, як не там-таки, в пiдгiр'©, поблизу рiки?
Цар-Дiва, видно, спочивала в теремi, бо нiмував терем, нiмотно було й
довкола терема. Тiльки й гомону, що спiв пташок та плюскiт джерела.
"Це там, бiля ложа царiвни", - догадувався Яровит. Поклав собi так: тут
сила його нiчого, мабуть, не варта; тут коли не перехитрить, то й не
добуде води. Тож не поспiшав. Ступить кiлька ступенiв, розглянеться - i
знову йде, розглянеться - i йде. Та ось завважив витязь: пахощi стали
примiтно вiдчутними, такими душисто-солодкими, ледве переборював себе, аби
не сiсти там, де сто©ть, i не заснути. А вже як сяде, знав, i поготiв не
втрима ться, засне.
"Чи не це вона, сторожа Цар-Дiви? - подумав. - Присяйбiг, вона, та
сила, що не пiдпуска смертних до живо© води!"
Ну, коли i всього, то вiн не сплоху . Не затим пантрував за
Стратим-птахом, зважувався на таку далеку i, може, безповоротну мандрiвку,
аби сплохувати тепер i пiддатися сонливiй зморi пахощiв. Ано, не затим!
Швидше лусне без аеру та духмяностей аерових, анiж поступиться.
Надумався - i випростав спину, ступив назустрiч сво му порятунку.
Коли набрав води та зiрвав золотий плiд з найближчо© до терема яблунi,
вiдiйшов на дозволену для вiльного дихання вiдстань i там же, пiд першим,
що захищало його вiд можливих свiдкiв, деревом умився. Сонливiсть одразу ж
i помiтно зникла, до тiла, чув, прибула свiжа сила. Про бажання й говорити
не доводиться. Десь обминав всякi перетинки, десь пересягав через них i
бiг що було сили до рiчки. Бо таки не терпiлося вiдшукати тиху заводь при
березi, заглянути в не©, а заглянувши, пересвiдчитись у сподiваному.
Боги свiтлi та боги яснi! Вiн справдi знову молодий i красний видом!
Не повiрив за першим разом; схилився i знову заглянув у плесо-свiчадо.
Таки ж молодий i доброликий, присяйбiг, ще лiпший, анiж був.
Не вiдав, потiшений, куди йти, що дiяти. Згадав про зiрване яблуко i
з'©в його: хай буде такий, як , хай не пристають бiльше злi уроки.
"А що ж далi ? - замислився. - Маю дбати про повернення на землю? А
так, маю, i все ж то потiм. Найперше слiд по©сти щось i перепочити".
За ©жею не було потреби ходити далеко - вона всюди, на кожнiм деревi i
на кожнiм кущi. Там солодкi яблука, а там ще солодшi, там смачнi родзинки,
мигдалi, а там ще смачнiшi. Зривав i ©в, втiшався при мним присмаком i
знову ©в. Аж поки не наситився, а вже наситившись, лiг там-таки пiд
кущами, i заснув.
Спав сном мужа i витязя, може, добу, а може, й бiльше. Коли ж
прокинувся, та скупався у рiчцi, та поснiдав, знову загадався: як же вiн
повернеться на землю? Спитати б, а в кого спита ш? Це таки справдi царство
Сонця, Мiсяця й Зiрок.. Хiба податись i вклонитися Цар-Дiвi? А коли
замiсть ради-поради та запре в пiдземеллi? А що, може сказати: "Тебе сюди
не просили, отож i згинь тут".
Нi, рятунку-повернення мусить шукати сам. I вiщий ворон так нарiк: "То
вже твоя турбота".
Час вимiрювався не днями й ночами, як на землi, - перепочинками.
Поспав, потинявся без дiла, з одно© цiкавостi, - ото й прожив добу. Знову
поспав та поблукав понад левадами - знову прожив. I все ж розумiв: час
iде, а надi© на повернення до землян нiяко©. Невже для того добирався на
острiв Буян, щоб лишитися на ньому назавжди? Те, що казав ворон, було
неправда?
Не лише бентега, сумнiви обсiдали та й обсiдали серце, вiдчай закрався
уже. А з вiдча м прийшла й зневiра. Та ось прокинувся одного разу вiд
грому-гуркоту й побачив: повз нього проносяться вогненнi конi. Хвостатi,
гривастi i неймовiрно бистрi. Мигнуть перед очима, ослiплять сяйвом - i
зникають, схоже, що до землi правляться.
Догадався, що то за конi, а чи на все уже згоден був, - схопився
найближчому коневi за хвоста i за одну якусь мить, ну, може, за двi
опинився в сво му, земному морi.
Мабуть, глибоко пiрнув, ледве стало духу, щоб вибратися на поверхню.
Через те перше, що зробив, лiг на водi й перепочив. Потiм уже розглянувся
й помiтив: вiн не так i далеко вiд берега. Вдалинi виднiлися гори, лiси на
схилах гiр, ближче до моря - град бiлокам'яний.
До нього й поплив Яровит. На берег вибрався десь аж надвечiр. Сили
забракло пiдвестися, силу море вичерпало. Отож внплазував на сухий пiсок i
заснув, до краю змордований i знеможений.
Удосвiта знайшли його там рибалки. Будили - не добудилися. Тож пiдняли
на руки й понесли до сво © рибальсько© оселi.
Там вiн i проснувся, коли рибалки повернулися з моря.
"Де я?" - запитав.
"Серед людей".
"Бачу, що серед людей. А в якiй землi, хто князю в нiй?"
"У нас не князюють - царюють. А зветься наше царство Агарянським. Нинi
царю в ньому Халiль".
"То, може, скажете, люди добрi, як менi потрапити до нього?"
"Що ти! - замахали руками. - I не думай, i не помишляй про це".
"Чому б то?"
"Лютий вiн зараз, яко звiр. Хто пiдвернеться невчасно, голову стина не
вагаючись i не питаючись".
"Що ж його розгнiвало?"
"Спiймав морську царiвну, волi взяти ©© собi за жону, а та не хоче".
Згадка про морську царiвну насторожила витязя. Морська царiвна...
Стривай, стривай. А чи не та це, що ма порятувати ©© вiд кривди i
кривдника? Може ж, його недаремно викинуто саме тут, може...
"А з вашого царства ходять лодi© у слов'янськi землi?" - поцiкавився у
рибалок.
"Кудись ходять, а куди, про те лише цар та його кормчi вiдають".
"Як же менi здибатися бодай iз кормчими?"
"Iди в город, там морське пристанище. А в пристанищi напита ш".
Подякував рибалкам за прихисток, доброзичливу раду та й пiшов берегом.
Заходить з боку моря в город, а там люду сила-силенна. I всi веселi, часом
тiльки осмiхаються, часом i регочуть.
"Що тут у вас? - запитав перших, котрi трапились йому. - Скоморохи
смiшать так?"
"Ти що, з неба звалився? Вперше бачиш, як цар iз царiвною змагаються?"
Розштовхав цiкавих сво©ми дужими лiктями й спинився, вражений: в
пристанищi морськiм пiдносилась над водою велика золота клiть, а в тiй
клiтi сидiла, висунувшись по груди з води, золотокоса дiва. I такi довгi
та пишнi були вони, ©© хвилями спадаючi коси, така нiжна голубiнь
свiтилась в очах, стiльки муки було в тiй голубiнi, на стомленому неволею
виду, що в Яровита йойкнуло з жалю серце i зацiпенiло. Та це ж не дiва, це
- богиня! I таку цар трима в клiтi, хоче пiдневiльне взяти з нею злюб?
Незчувся, як розштовхав решту цiкавих й опинився поруч iз царем, що
гарцював на конi й допитувався у дiви:
"Де тi клятi кобилицi, де?"
"Казала вже, - спокiйно вiдповiдала царiвна, - у морi вони".
"Я заганяв через них челядь, сам був на березi й кликав, не виходять з
моря".
"Значить, я не тобi суджена, коли не виходять".
"Ти не зiзна шся, яке слово маю сказати ©м, аби вийшли?"
"Сам здогадайся".
"У-у! -лютував цар. - Знай, не повiда ш того слова завтра, пiслязавтра,
викину разом iз клiттю на сушу. Подохнеш, мов риба".
"Що з того, - царiвна йому, - тобi все одно не дiстанусь. Кажу ж, щоб
жити на сушi, маю скупатися в молоцi морських кобилиць. А кобилицi вийдуть
на поклик лише однi © людини на землi - мого судженого".
"А що, царю, - подав голос i витязь Яровит, - може, будеш розважливий i
вiдпустиш дiву? Чув, що сказала? Все одно тобi не дiстанеться".
Цар метнув у його бiк позирки-стрiли й пiдiбрав поводи. Ось-ось,
здавалося, приострожить коня й бурею рине на зухвальця. Та не встиг
приострожити. Обернулася на той час царiвна, й нагледiвши Яровита,
крикнула потiшено: "Ось вiн, - вказала бiлою, мов морська пiна, рукою. -
Ось мiй суджений! Йому i тiльки йому скориться море, усе, що в морi. Чули,
лише на його голос вийдуть морськi кобилицi!"
Царськi во© оголили мечi, обступили Яровита.
"Iди, - сказали. - Iди й клич".
"Я пiду, - погодився витязь, - та кликати маю без свiдкiв. I не серед
бiлого дня - поночi. А крiм того, у мене будуть сво© вимоги".
"Нiяких вимог! Коли хочеш носити голову на плечах, роби, що велять!"
"О нi, так не вийде, царю. Скажу тобi те, що й царiвна казала: який
матимеш iз того хосен? Якщо загину я, ти теж не вiзьмеш iз царiвною злюбу.
Мо© вимоги тiльки прихилять до тебе царiвну".
Хтось iз челядi шепнув царевi на вухо: "Погоджуйся. Аби тiльки кобилиць
виманив iз моря, в усьому iншому обiйдемося без витязя".
"Гаразд, - зголосився цар. - Кажи, якi тво© вимоги".
"Перша з них. Дай менi бойового коня при сiдлi i збрую".
"За цим не стане, - зголосився Халiль. - Кiнь тобi буде. Кажи, якi ще в
тебе вимоги?"
" х небагато, царю, всього лиш одна. Та скажу я ©© пiсля того, як
добуду для царiвни молоко морських кобилиць i скупаю ©© в тому молоцi".
"Чом так?"
"Аби нiхто не пiдслухав те, що казатиму, i не завадив нам зробити ©©
земною дiвою".
Цар вагався. I вiрити не хотiлося чужинцю, i не вiрити не мiг. Зрештою
зважився й кивнув головою: хай буде так.
Яровит звелiв приготувати бурдюки для молока, а в пристанищi поставити
великий казан на пiдмостках iз каменю. Сам же сiв на подарованого царем
коня й подався далi вiд цiкавих до того, що буде цi © ночi на березi моря,
людей.
Вiн не збирався втiкати. Честь мужа i витязя не дозволяла йому залишити
царiвну в бiдi. А крiм того, пам'ятав велiння ворона: "Поряту ш царiвну -
боги звiльнять тебе вiд дано© ©й обiтницi, не поряту ш - не матимеш жони й
серед земних". Клопотався iншим: яке ж то слово ма сказати кобилицям, аби
послухались його i вийшли, з моря, дались подо©ти себе? Бiлi? Буйногривi?
Морськi? Щось нiби не те. Якось iнакше iменують ©х у родi слов'янськiм. Чи
не... Так i : вiлинi сестрицi! Коли починають казку говорити, так i
речуть: "Вiлинi сестрицi, морськi кобилицi".. Халiль мiг не знати цього,
через те його й не послухалися. Ано, саме через те!
Коли вранiшня зоря з'явилася на обрi© й знаменувала наближення нового
дня, став край берега й сказав неголосно, звертаючись до морських глибин:
"Вiлинi сестрицi, морськi кобилицi. Низько вклоняюсь, прошу-благаю:
вийдiть iз моря, порятуйте сестру свою, морську царiвну, вiд великого
горя".
I тiльки-но мовив те, випливло з глибин морських дванадцять бiлогривих
кобил, вийшли, стали одна при однiй i мовили: "Чого волi ш, молодче?"
"Вiддайте молоко сво , най царiвна вчинить те, що хоче, та позбудеться
неволi агарянсько©".
"Коли для того, щоб позбулася неволi, бери".
Поки видо©в усi дванадцять кобил, доправив до пристанища молоко та
розпалив багаття пiд казаном, з'явилися цiкавi, челядь розбудила й царя -
така була його воля: хотiв на власнi очi бачити, як купатиметься в
кип'ячому молоцi морська царiвна.
© звiльнили вже з клiтi. Оточили, щоправда, надiйною сторожею, все ж
звiльнили й привели туди, де мало статися купання.
Царська челядь принесла зробленi ще вчора схiдцi-пiдмостки й поставила
©х поруч iз казаном. Як тiльки молоко закипiло, морська царiвна вийшла на
пiдмостки i, не роздумуючи, стрибнула в повитий парою казан. Тi © ж митi
випiрнула й, пiдхоплена Яровитом, постала перед згромадженим довкола людом
у пишнiм земнiм убраннi. Та не те вразило Халiля i його челядь: царiвна
випiрнула з молока ще лiпшою, анiж була. Такою младомладою i такою красною
та статурною стала, що агаряни ахнули, дивуючись, i занiмiли.
"Слава царю Халiлю! - крикнула челядь, опам'ятавшись. - Слава володарю
лiпо© з лiпих жони!"
"Слава й царицi землi агарянсько©!"
"Стривайте! - пiднiс над головою меча i вгомонив царських холопiв
Яровит. - Царiвна не стала ще царицею, а цар - ©© мужем. Най спершу
викона другу мою вимогу"
"Ти не володар ©й, аби вимагати".
"Ба нi. Чули, що сказала царiвна? Я - ©© суджений. Або ти, царю,
купа шся зараз у кип'ячому молоцi й набува ш виду красного молодця, до
якого прихилиться серце вродливицi-царiвни, або ста ш зi мною на по динок.
Чесний двобiй i чесна звитяга теж дадуть тобi право стати волостелином це©
диво-дiви".
Царя одразу ж оточили радники. Поки вони шепталися, Яровит сiв на коня
й оголив свiй меч-самосiк. Царiвна ж стала край пiдмосткiв i, не чекаючи,
що врадить цар iз сво©ми радниками, сказала: "Або зголошу шся, царю,
робити те, чого вимага вiд тебе мiй наречений, або я знову буду в молоцi
морських кобил i стану морською дiвою".
Халiль зважився врештi-решт i вiдтурив вiд себе радникiв.
"Кажеш, хочеш битися зi мною?"
"Хочу чи не хочу, а муситиму, коли не скупа шся в молоцi".
"Чи ж зна ш ти, з ким виходиш на по динок? Я переможець тих численних
мужiв, що ©х, крiм чародiя-горбуна з двосiчним мечем, нiхто не перемагав".
Вiн справдi був велетом. Таким могутнiм видавався на не менш могутньому
конi, такий крупний горбоносий вид мав, чоласту голову, що Яровитовi слiд
було, може, й подумати перед тим, як казати: "Так, хочу битися".. Одначе
пам'ять його не забарилася нагадати й те, що чув вiд ворона: "Тобi
належить визволити царiвну; не визволиш ©© - не матимеш i Живи".
"Чи я перечу, - осмiхнувся. - Когось, може, й перемагав ти. Та попробуй
взяти гору у двобо© зi мною. Iнакше, кажу, не матимеш царiвни".
Зухвалiсть його розлютила Халiля.
"Виходь, коли так", - метнув на витязя сво© позирки-стрiли.
Билися на просторiм намiстi, осторонь вiд натовпу. То налiтали один на
одного бурею, то знову розходилися й брали розгiн. I раз, i вдруге, i
втрет отак. Нарештi зчепилися, мов вужi. Конi, гарцюючи, збили пилюку, не
розбереш уже, де Яровит, де цар. Тiльки й чутно було з того вихору-двобою,
як гримить криця об крицю, як iржуть, боляче приостроженi чи враженi мечем
конi. Та ще бiла Халiлева чалма вигулькувала час вiд часу з пилюки, мовби
засвiдчуючи тим цареву невразливiсть.
Челядь, радники - сама цiкавiсть i торжество. Такi, що й крикнули б
уже: "Хай живе непереможний цар Халiль". Та не зважувались все-таки, ждали
вирiшально© митi. А коли настала вона, не до торжества було: важка царева
голова схилилася раптом на груди i, вiдтята наступним ударом
меча-самосiка, покотилася коневi пiд ноги.
Агаряни не повiрили тому, що бачили, i ждали. Може, то здалося тiльки?
Адже курява. Та ось iз хмари пилюги вихопився кiнь без вершника, а вслiд
за ним ви©хав i витязь. Витер спiтнiле чоло й знову погнав коня в пилюку,
настромив щось на вiстря меча й, пiдiймаючи, кинув пiд ноги отетерiлiй
челядi.
То була повита чалмою голова Халiля.
Челядь, не змовляючись, тицьнулась ниць i заволала: "Будь нашим
повелителем, витязю-царю!"
Та Яровит не дослухався до тих величань. Посадив у сiдло царiвну i
погнав коня туди, де стояла в пристанищi Халiлева лодiя. Тодi вже, як сiв
у не© з дiвчиною та пiдняв вiтрила, сказав люду агарянському:
"Не волiю бути царем у вашiй землi. Свою маю".
I повiв лодiю у вiдкрите море.
Чотири седмицi плавали вони удвох iз царiвною по синьому морю,
тiшились-милувались одне одним, а найбiльше тим, що були в парi, що ©м
нiхто не перешкоджав анi плавати, анi тiшитись та милуватись.
"Як тебе звуть?" - поцiкавився, коли усе вже було сказано i все
висповiдано.
"Царiвною".
"Знаю, що царiвна. Iм'я яке ма ш?"
"Яке даси, таке й матиму".
"Назву тебе Любавою".
"Така я люба тобi?"
"Як свiт ясний, як високе небо над свiтом".
"То лишайся зi мною".
"Отут, на морi?"
"Чому на морi ? Хочеш, житимемо на березi моря. Я знаю землю, покриту
вiчнозеленими галявинами, лiсом i нiким, до речi, не обсаджену. З полуночi
захища ©© вiд лютих сiверських вiтрiв та морозiв висока гора, недоступна
для людей i звiрiв крутопадь, з полудня, заходу та сходу омива голубе
незамерзаюче море. Сядемо там, збуду мо оселю та й житимемо в парi. З
лiсу, з поля братимемо ©жу. Та й з моря матимемо ©© досталь".
"I далеко вона, та земля?"
"Що нам далеч? Захочемо - до ранку будемо там".
"То пiшли нагору, пiднiмемо вiтрила".
I погодилась, i перша подалася туди, де щогла та вiтрило. А вийшла
нагору та розглянулася - й мусила прохолонути: на морi стояла повна тиша.
"Доведеться чекати ранку".
"А доведеться, - Яровит ©й. - Вiтер теж улiгся на спочинок".
Розiгналася було йти до клiтi-затишку, та одразу ж i передумала.
"Чому ма мо чекати? Чи я не морська царiвна?"
"Бо таки нi. Сама ж казала, стала земною".
"Стала, утiхо моя, та не зовсiм. Не можу я без моря. Хоч раз на день, а
мушу скупатися, побувати серед тих, з ким жила-тiшилась, будучи дитям, а
потiм дiвкою-царiвною".
"Йой".
"Чого "йой"?
"То як же воно буде?"
"А так i буде, як нинi . Чи я не з тобою, чи тобi мало мене?"
Змовк Яровит, мабуть, не знав, що сказати сво©й Любавi, i Любава
збентежилася, а збентежившись, не забарилася розiгнати його журбу-задуму.
"Хочеш, - довiрливо заглянула в вiчi, - до ранку таки будемо в
ута мниченiй вiд людей землi".
"Як то?"
"Отам лежать плетеницi. Зроби з них дванадцять шлей i викинь наперед
лодi©".
"Хочеш сказати..."
"Саме те, що подумав, утiхо моя, й хочу сказати. Звелю - i морськi