Страница:
зиму з молодою жоною? А коли то i вона, провина перед богами?
- Заткни пельку! Знайшов, скажiть на милiсть, провину. Чи боги перечать
комусь брати злюб та й бути щасливим у злюбi?
- Ано, то вже казна-що - звинувачувати князя за злюб. Хiба молодша
княгиня не з власно© волi побралася з ним? Чи, може, нещаслива в злюбi?
Говорили всяке, та як би там не було, а камiнь кинуто, хвилi зродилися
вiд того каменю та й пiшли собi. А хто здатний зупинити ©х, коли пiшли?
Котились та котилися, бунтуючи люд, аж поки не досягли берега i не
розбились об берег.
- На вiче! На вiче! Най скаже вся Тивер, як бути з князем! Най скажуть
старiйшини, як житимемо в сво©й землi пiсля тако© згуби!
XXIV_
Повертаючись вiд забудов у приднiстровських твердях, князь Волот на
власнi очi бачив, чим завершився налiт задунайських пругiв. Через те не
гнав коня, ©хав ступою i думав, похитуючись у сiдлi. Довго й уперто думав,
а не мiг стати на якiйсь iз думок. Бо таки не вiдав, як житиме Тивср пiсля
всього, що сталося. Поривався в один, поривався в iнший кiнець далебi ж
нелiнивою думкою, а вiдшукати щось бiльш-менш певне i тим уже рятiвне не
мiг. Коли ж наблизився до Черна, думки обiрвалися враз i уступили мiсце
подиву: за стiнами стольного города вирувало людське стовписько.
"Почалося вже, - догадувався, хто товпиться i чом товпиться. - Одначе ж
як швидко. Як все-таки швидко! Чи не наполяжуть: веди, княже, з сi ©
землi, вона прогнiвана? Дуже можливо. Знають-бо: склавини знялися та й
пiшли в роме©, пiшли i он сiли вже, подейкують, на плодючих ромейських
землях. Чи тиверцi гiршi за них? Чи те, що сталося, не пiдказу саме цю
путь? Земля та рiдна, котра да яства, i небо те наймилiше, пiд яким
пiзна ш смак земно© благодатi.
Не мав намiру правитися до людського стовписька й питатися хто зiбрав,
нащо зiбрали? Повернув коня до полуденних ворiт i в'©хав до Черна через
бiчнi ворота. Треба буде, покличуть i скажуть, чого зiбралися.
Тодi ще, як передавав бiля конюшнi коня, помiтив: на нього дивляться iз
спiвчуттям, ба навiть iз жалем. Спинився i впiк одного з тих, що жалiли,
очима, проте не став допитуватися, в чiм рiч, попростував до терема. А
переступив через порiг, зустрiвся з Малкою - i прочитав той самий жаль в
очах Малки.
-_ Волоте, ти чув? - _ступила крок уперед i торкнулася княжо© руки. -
_Вони звинувачують нас._
Не цiкавився, хто - вони, i так догадувався. Одначе повiрити, що
звинувачують у безлiттi, заподiяному пругами, не мiг.
-_ До чого ж тут ми? Та й кого це - нас?
- Тебе, мене, всю княжу родину.
Втупив у не© незрушний погляд очей сво©х i довго стояв отак, питаючись.
- Звiдки зна ш?
- Там, - показала рукою, - на вiчi, йде справжня брань. Однi обстоюють
нас, iншi звинувачують, кажуть, саме ми завинили перед богами, через те
боги й карають Тивер спустошеннями.
- Хто ж це може звинувачувати, та ще отак?
- Коли скажу, не повiриш: мужi-волостелини та челядь ©хня.
Он воно що! Повiрити справдi важко. Тi, на яких покладався, мов на
круту гору, яких множив, де слiд i де не слiд, аби бути певному: це -
опора князя, та твердь, що на нiй стане i возвеличиться в очах люду сво ©
землi, виходить, одступилися, бiльше того, iдуть супроти нього. Хто ж
напоумив ©х? Хто злютував? Вепр? Можливо. Одначе досi й Вепровi не
таланило в такiм заходi. Вiн зна , вiн вiдчував. Тепер iнше чу . Що ж
сталося з волостелинами тиверськими? Чому одмiнилися раптом у намiрах i
вчинках? Справдi вiрять: винен у цих безлiттях князь i його родина? То
чому ж люд поселянський не вiрить i ста на захист свого князя?
-_ Коли вже дiйшло до такого, - глянув на Малку, - я маю бути там..
I, обернувшись до челядника, повелiв:
- Коня менi. Коня i броню!
Через стiни теж долiтав до города гул. Одначе той, що вдарив князевi в
груди, коли ви©хав iз ворiт i опинився вiчна-вiч iз людським юрмиськом,
перевершив усякi сподiванки. Вiче було не таким уже й велелюдним, а все ж
уподiбнювалося роздратованому бджолиному рою. Гуло, вирувало, хвилею
накочувалося вперед i так само хвилею вiдкочувалося назад. Схоже, що йшла
справжня сiча. Iнакше важко пояснити, чому сто©ть суцiльний галас,
пiдноситься над натовпом цiлий лiс озбро них мечами, сулицями, просто
палицями рук, чути погрози i нарiкання.
- Князь! Князь! Глядiть, на вiче прибув князь Волот!
Галас поволi все ж стихав, а стихаючи, вiдкочувався туди десь, на
околi© мiста.
Волот не висилав, як водиться, наперед себе биричiв i не оповiщав про
сво прибуття на всенародне зiбрання. Сам над'©хав ближче до старiйшин i
вклонився старiйшинам.
- Цiлую мудрих iз мудрих у родах тиверських. Кланяюсь мужам мо©м i
всьому люду вiчовому.
- Чолом i тобi, княже.
Встиг помiтити: мужi були на конях, при бронi й стояли окремою стiною,
пiдпертою аж надто вже численною челяддю, старiйшини з родами сво©ми -
окремо.
- Чи дозволять старiйшини бути на вiчi?
- Коли на те княжа ласка, просимо. Просимо i речемо: ставай на наш
кiнець.
Окинув зором одних, других i вже тодi запитав:
- Встигли посiяти распрю?
- А так. Мужi-волостелини хочуть, аби ми вiддали на суд божий твою
родину, достойний.
- Вважають, що вона чимось завинила? Перед ким же?
- Ми не суддi князевi, аби вважати так, - з-помiж кiнних ви©хав i став
поперед усiх Вепр. - Одначе сам помiркуй...
"Ось хто привiдця, - не бажав коритися речниковi вiдступникiв. - Ось
чим оберта ться для мене те, що стояв на сторожi потреб землi i люду
тиверського".
- ...Одначе сам помiркуй, - казав тим часом Вепр. - Твар очистила себе
перед богами, пожертвувавши сородичами сво©ми, люд тиверський також
очистився, а боги карають нас i карають найжорстокiшими карами. Лиша ться
одне: очиститись княжiй родинi.
"Вiн хоче саме мо © смертi, - силився розгадати Вепровi мережива Волот,
- чи з нього доста буде й того, що побачить мене таким, яким сам був, коли
стратили Боривоя? Видимо, доста... I все ж що маю сказати цьому
супостатовi? Що захiд його - вигадка заради помсти? Що вiн скористався
невдоволенням мужiв, обурених мо©м повелiнням подiлитися з голодним людом
сво©ми ловецькими угiддями, i злочинно злютував ©х супроти мене? А хто
повiрить, коли скажу таке? Правду мовив той ворохобний Вепр: усi офiрували
собою перед богами, мусить офiрувати й родина князя".
- Це i те, чим клопочеться вiче?
- Те, княже.
- Тодi най прийма свiй рiшенець без мене. В сiм дiлi я йому не радник.
Його спиняли, казали, так думають волостелини, люд тиверський iнакше
мислить i стоятиме на iншому, та князь не послухався i не побажав лишитися
на вiчi. Такий опечалений був тим, що почув, чи такий безневинно
принижений, не мiг побороти в собi ображену гiднiсть i таки вiд'©хав iз
мiста.
А згодом, опам'ятавшись, не знав, куди подiти себе з досади. Що вiн
наробив? Чому не став на бiк старiйшин i не висловив вiчу сво© мислi? Було
б це всього лиш поконом, а не видимою метою, чи перечив би справдi? Перед
богами всi рiвнi i всi однаково в одвiтi. Та ба, зна , певен: не боги
хочуть його жертви - Вепр. Та ще мужi, тi тлустi ненажери, що ©м добро
сво вище потреб землi, ба навiть вище самих богiв.
Княгиня Малка страждала вiд то© ворохобнi, що зчинилася довкола ©©
родини, не менше, анiж муж. Побачила, як швидко повернувся князь Волот,
яким повернувся, i зблiдла, кровинки не видно було в ©© ланiтах. А проте
не поспiшала розпитувати. Мовчки зустрiла свого повелителя, мовчки i йшла
обiч до самого терема. Лиш потiм уже, як лишилися самi, не втерпiла,
спитала:
- Чом так поквапливо вернувся, Волоте?
- Мусив, Малко, - спинився й глянув на не© болiсними очима. - Там
йдеться лиш про нас. Тож най буде без нас.
- Сказали, ми виннi перед богами?
- Ба нi, сказали, усi очистили себе жертвами: тварини, люди; настав час
очиститись родинi князя.
- I ти зголосився? Не воспрянув супроти того? Не спростував?
- Чи мiг спростувати таке? I чи личило спростовувати? Як скажуть, так i
буде.
Не вiрила а чи не хотiла вiрити. Стояла, дивилася на могутнього
донедавна мужа свого й чула: втрача пiд ногами твердь.
Та князь не вельми зважав уже на не©. Ходив по терему i думав, ходив i
думав. Коли вiче справдi поступиться перед домаганнями мужiв, а старiйшини
прийдуть i скажуть: "Нiчого не вдi ш, княже, доведеться вийти до капища й
стати перед божим судом", - пiде на той суд не тiльки вiн, пiде Малка,
Богданко, Злата, ба навiть найменша - Милана. Хiба що Миловидку обiйде та
доля. Вона не сама, в нiй зрi дитя ©©, той, сподiваний княжич. А закони
роду-племенi тиверського не дозволяють судити непраздну жону. Так одвiчно
було, так i зараз ма бути.
"А коли не буде? - пiдстерегла несподiвана думка i забринiла в ньому
тривогою. - Ано, що, коли не буде? Мужами заправля Вепр, а вiн на все
здатний.. Може, тому й оскаженiв, що побачив мене щасливим iз Миловидкою,
що Миловидка ось-ось винагородить Тивер княжичем, а там i другим, третiм.
Змужнiння роду Волотiв йому, до безуму зворохобленому, нiби сiль на гарячу
рану. Такi, як Вепр, на все здатнi. Що ж робити? Послати до Миловидки
довiрених людей i сказати ©й: "Скачи у дебрi лiсовi, в чужi землi - куди
хочеш, туди й скачи, тiльки рятуй себе й дитя наше вiд лиха". А боги? А
люд? Що вони скажуть i що вдiють, коли довiдаються, що Миловидка втекла з
мо © намови?"
Ось як оберта ться: був князь Волот i може не стати князя Волота,
гонителя роме©в. Хто це сказав так про нього? Князь Добрит чи люд
тиверський? Мабуть, таки люд, принаймнi спершу люд, бо чув це наймення ще
там, на згарищах твердей ромейських. Голосно вимовляли його. Голосно i
повсюдно. Тепер забули, бач. I що найбiльше мучить - забули його
соратники, тi мужi-привiдцi, що були княжою опорою в ратi, стояли на чолi
сотень, тисяч, водили тi тисячi на ромейськi мури, кiстьми лягали, а
виконували його волю.
Певно, далеко був звiдси: коли прочинилися дверi i на порозi став
челядник, аж кинувся з несподiванки.
- Княже, - знiчено мовив отрок. - Старiйшини велять тобi вийти до них.
"Все", - карбу в пам'ятi вирок i помiча нараз: перед очима, мов
привид, що вийшов iз стiни, ста Малка.
- Волоте, - не просить, велить уже, - будь мужем, зберися з мислями i
захисти нас.
Мабуть, не сподобалося те ©© нагадування. Спохмурнiв i, не промовивши
нi слова, пiшов до дверей.
Старiйшини були на диво спокiйнi i врiвноваженi, одразу й не второпав,
якi вiстi принесли сво му князевi. Тодi лиш, як заговорили, збагнув i
схолонув серцем: таки невеселi.
- Княже, - запитав переднiй. - Вiче волi знати, ким тобi випальська
Миловида: жоною чи налiжницею?
Он воно що! Вiче не годне вже порятувати свого князя. дине, чим може
прислужитися - не випробовувати долю тi ©, що носить пiд серцем його дитя,
майбутню гiлку роду Волотiв. Що ж, i за те дяка. Все-таки бiльше
ймовiрностi, що рiд той лишить у Тиверi сво корiння... Ось тiльки плата
за ту послугу занадто вже велика: ма назвати Миловиду не жоною -
налiжницею. Чи то ж можливо? Чи старiйшини не вiдають, як зганьбить себе
тим? А ©©? Боги всесильнi i всеблагi, а ©©?
- Було б лiпше, - вiдповiв стримано, одначе й хмуро, - коли б
старiйшини поцiкавилися насамперед, що важить для мене честь.
- Ми те вiда мо, княже, i все ж хочемо знати: жона вона тобi чи
иалiжниця?
- А та обiзнанiсть ма якусь вагу? Миловида непраздна, вона носить пiд
серцем дитя. Така жона не може бути вiддана до суду.
- Людського - так. А на божий суд i непраздна жона йде. Це остання наша
жертва, мусимо жертвувати всiм, що ма мо.
Свiте ясний! Божий суд страшний, а людський ще страшнiший. Он яким
мукам пiддають його, батька i мужа. Як же скаже: Миловида - налiжниця моя,
коли жадана з жаданих? Присягався ж, що бере в жони, що з' дну себе з нею
на вiки вiчнi. То ж ганьба буде для нього, для не©. А дитя? Дитя теж ма
прийти в цей свiт i жити зi знаком, що його випiкають на тiлi коней?
"Глядiть, - показуватимуть, - то незаконний княжий син, прижитий iз
Миловидою-иалiжницею".
- Коли так дуже треба знати, то знайте, - одважився врештi Волот i,
здавалось, випрямився, одважившись: - Миловида - жона моя перед богами i
людьми. Я обрав ©© серцем, присягався на вiрнiсть, i зрiкатися того навiть
перед лицем найстрашнiшого суду не визнаю за потрiбне. Бiльше скажу: з
мо © княжо© волi ©й i тому, що народить вiд мене, заповiдаю на вiчнi часи
вотчину князiв Волотiв - Соколину Вежу. Житиму я чи нi, най знають
старiйшини i весь люд тиверський: вона за нею i спадко мцем, що матиму вiд
не©.
Старiйшини, видно, подiляли вибiр свого князя, пишалися ним i
вiдмовчувались, а Малка кидала благальнi позирки то на мужа, то на
посланцiв од вiча, схоже, що волала про порятунок i не знала, до кого
вдатися зi сво©м воланням.
- Бути по-тво му, княже. Жертвоприношення завтра, готуй до того себе i
всiх iз роду свого, - подали нарештi голос старiйшини.
Вони вклонялися вже, а вклонившись, мали пiти. Та ©х затримали ще i
затримала та ж Малка.
- Чи воля княгинi й матерi так нiчого вже й не важить?
- Чом не важить? Кажи, що ма ш.
-_ Сподiваюсь, нiхто не бере пiд сумнiв, що я жона князю Волоту й мати
дiтей його.
- Те всiм i давно вiдомо.
- А що в Тиверi такий покон: коли в бiду потрапля рiд, i зокрема
дiти, та, що дала ©м життя, може офiрувати заради всiх собою, те теж
вiдомо?
- Чом нi? Добровiльна жертва - наймилiша богам жертва. I все ж... Чи
княгиня може зважитись на те? Гада мо, ©й лiпше буде, коли жертву вибере
жереб.
- Нi, найлiпше буде, коли жертву виберу я. Перед божим судом ма стати
тро мо©х дiтей, младомладих дiтей, старiйшини! Аби вони не звiдали того,
що доведеться звiдати на жертовнику, зважуюсь i речу: в iм'я дiтей сво©х,
заради мужа i князя, опори землi Тиверсько©, - на вогонь пiду я.
Князь давно збагнув, куди хилить жона його, i все ж не мiг повiрити
тому, що почув.
"Вона не при собi, - казав подумки й поривався вдiяти щось. -
Добровiльна жертва - наймилiша богам жертва, то правда. Та ще мужi.
Невже Малка не розумi : вони хочуть принести в жертву богам насамперед
мене, через те не приймуть ©© офiри! Щось маю вдiяти, аби сталося так, як
хоче: не можна порятуватися всiм, то мають порятувати принаймнi дiтей".
- Княгиня правду каже, - спромiгся-таки на слово, а вже потiм вiдшукав
i рятiвну думку: - Дiти не встигли прогнiвити богiв, як i младомлада жона
моя, Миловида. Коли хтось завинив перед ними, то завинили ми дво , яко
старшi в родi. Тому й перед жертовником ма мо стати удвох: я i княгиня
Малка. Жертва ця добровiльна, ©© нiхто не волен вiдмiнити. На кого з нас
двох укажуть боги, той i пiде на вогонь.
ХХУ_
Як тихо в теремi i як сумно в цiй тривожнiй тишi. А ще до щему болiсно.
Нiч тому завинила чи те, що наближа вона? Он як надiйно приспала всiх - i
тих, що в Чернi, i тих, що поза Черном. Це дода , ясна рiч, суму, та
навряд чи визнача його. Сум i тривога вiд того, далебi, що наближа ться
вирiшальна мить, може статися так, що, крiм цi © куцо© передлiтньо© ночi,
нiчого вже не буде.
А жаль. Гадав собi: коли вже сталося так, що долею визначено йому бути
князем у цiй топтанiй i перетоптанiй чужинцями землi, життя не пошкоду , а
вiдiб' в сусiдiв i несусiдiв бажання ходити в Тиверську землю й бути
татями в нiй. Казав: поставить вежi по Дунаю i стане мiцною опорою
Трояново© землi в краях полуденних, закладе морське пристанище в старiй
Тiрi й змiцнить через не© узи мiж родами антськими: уличами й тиверцями,
полянами, дулiбами i знов-таки тиверцями. Думав: оце й буде те, заради
чого варто жити, що даватиме поживу втiхам, гадав, заслужить потугами рук
i розуму слави мiж сво©м людом, а удосто©вся бути принесеним у жертву
богам. Чом так? Мало зробив для сво © землi? А чи то ж мало? Не ким-небудь
- гонителем роме©в нарекли, казали, такого не було й не буде. Це Вепр
завдав йому такого разючого удару. Скористався тим, що мужi невдоволенi
князем, i зворохобив ©х супроти князя. Як же так сталося, що вони пiшли за
ним, а не за князем? Так дуже насолив тим, що поступився ©хнiм на користь
голодного люду? А хiба ©хн - то вже так i ©хн ? Хiба не вiн, Волот, i не
отець його вiдривали те, що нинi ©хнiм, вiд рота люду тиверського й
пiдносили як дар землi за послуги у дiлi ратнiм? Як же це можна сiсти на
дарованому й сказати: "Не дам!"? Та чи ж воно тiльки ©хн ? Чи приреченi на
голод поселяни не були з тими ж мужами в сiчах, чи вони не так само, як
мужi, заступали Тиверську землю грудьми? Де ж подiлося оте велике i
величне: ми-люди одного роду i одно© долi; коли хочемо жити в сво©й землi
i вiльно користатися ©© дарами, мусимо триматися купи?
Сказав би хтось ранiше: буде так i так, на стiну полiз би, перечачи, ще
одне життя захотiв би прожити, аби довести: то - неправда! А нинi' на все
пiшов би, аби лишитися з-помiж свого люду й переiнакшити ту неправду. Та
ба, даремнi потуги. Мине ця нiч, настане день - i хтось iз них двох, вiн
або Малка, ма стати з волi жереба на жертовник i очистити сво ю жертвою
провину княжого роду.
Малка теж не спить, вийшла з ложницi й попростувала до дiтей. Може,
покликало котресь, а може, й так, надивитися востанн . Чи до сну зараз,
тим паче ©й, матерi?
Жаль стало ©© чи визнав за доцiльне й собi побути з дiтьми, ступив
крок, другий до дверей i таки зважився, пiшов слiдом за жоною.
Сидiла вже бiля найменшо© розчулено-сумна й похила, така розчулена,
одного позирку досить було, щоб збагнути: ледве стриму себе, аби не
крикнути вселенським криком: "Боги! Як я полишу ©©, як пiду вiд не©?!"
Знав: ма потiшити якось жону свою, а не знаходив анi втiшного слова,
анi потрiбного вчинку. дине, на що спромiгся в соннiм царствi дитячо©
ложницi, пiдiйшов i поклав на Малчинi плечi благально-заспокiйливi руки.
Коли ж вiдчув, як покiрно i як довiрливо прихилилася до нього, якою ласкою
озвалося на той заспокiйливий доторк ©© ще молоде, в розквiтi жiночих зваб
тiло, застиг на мить i вже по тiй митi сказав собi: "Якщо з княжого роду
хтось завинив перед богами, то це я. Мав би не забувати: Малка визначена
менi богами жона, мати мо©х дiтей. Вона була свого часу лiпша з лiпших, i
не ©© провина, що вишукалася молодша та миловидiша за не©, така, що ©й
нема анi подоби, анi взiрця. Чи такiй жонi легко було вiдчувати себе
покинутою, а вiдтак знеславленою i не лише перед дiтьми, перед усiм людом?
Вона ж не хтось там - княгиня. Як вiн не подумав, що, зрiкаючись Малки,
пляму Малку, уподiбню ©© жбану, з якого випили хмiльне вино та й
викинули, мов непотрiб! Не годна бути матiр'ю... Зате вже матiр'ю. I
якою матiр'ю! Не кожна зважиться сказати: "В iм'я дiтей сво©х, заради мужа
i князя, опори землi Тиверсько©, на вогонь пiду я".
Чим вiн виправда ться перед нею i чи встигне виправдатись?
"Зречись Миловидки, - шепнув хтось збоку. - Бодай перед вогнищем
зречись".
Аж сiпнувся, збентежений.
"Миловидки? Тi ©, що носить пiд серцем мо дитя, що була i для мене
блаженством iз блаженств? О нi! Нiзащо. Чу ш, шептуне, нiзащо! Коли вже
сталося так, що не зумiв i Миловидку зробити всiма визнаною жоною, i Малку
не скривдити, покривджу себе. Вийду i скажу. "Я завинив, людове, я маю й
пiти на вогонь".
XXVI_
Коли скачеш на конi i скачеш що сили, навiть у спеку обда
прохолодою. Зараз же, перед свiтанням, вона i зовсiм вида ться студеною.
Вiдчутно холодить пiдставленi вiтровi ланiти, дужим струменем врива ться в
груди, а пригасити тривогу-полум'я, що б' з грудей, таки не може. Бо та
тривога - не просто собi нагло розбуджений страх. То крик волаючого про
порятунок серця, жадання зректися того, що стало надбанням розуму, i разом
з тим певнiсть: зректися вже не можна. Не з доброго ж дива пробирався той
волхв вiд капища Перуна до сторожово© вежi на Днiстрi, розшукував княжича
Богданка i ута мничував сво© розшуки. Була б то примха людська, чи долав
би заради не© таку вiдстань, та ще поночi, чи накладав би власним життям?
Так i сказав, коли княжич не повiрив речам його: " вищi за вiдраду-мсту
помисли, отроче. Саме вони змусили мене пiти до тебе й сказати те, що чув:
Жадан наклада з Вепром. Володар Вепр пообiцяв жерцевi капища Веселий Дiл,
коли вволить його волю й зведе зi свiту князя. Скачи й освiдоми його. Най
зна й поб' супостатiв перед тим, як iти до бога, а може, й поряту себе,
коли знатиме: не з богом - iз Вепром була в Жадана бесiда".
Вищi помисли... Вищi помисли! А де ж подiв ©х жрець Жадан? Змiняв на
Веселий Дiл? А володар Вепр? Мало йому того, що горою став мiж княжичем i
його ладою, запер свою дитину й трима в теремi, нiби в темницi, на
побратима свого замахнувся, князя землi Тиверсько© волi позбутися, аби
лиш помститись. Ано, аби лиш помститись!
Кiнь був у милi вже, та Богданко не зважав на те, приострожував та й
приострожував його, гнав та й гнав. Бо пiдганяла сполохана волхвом
тривога, бо не ждав час. Надходить свiтанок, а на свiтанку все може
статися. Сказав же бо волхв: князь i княгиня беруть жереб, хтось iз них
двох буде принесений богам у жертву.
Не дивувався тишi, що дрiмала пiд стiнами Черна - надворi тiльки-но
розвиднялося, не дивувався й глухому смутку, що ним зустрiла його княжа
сторожа при полуденних воротах. Зате був подивований i неабияк, коли
переступив порiг отчого терему й пересвiдчився: не сум полонив так
намертво всiх, хто був пiд крiвлею, полонив мiцний на свiтаннi сон.
- Менi потрiбен князь i негайно, - по-мужньому твердо сказав
челядниковi.
- Не велено будити, княжичу. Отець твiй тiльки-но заснув.
- Дарма, буди. Кажу ж, конче треба.
Бачив, повелiння гне челядника в дугу i все ж наполягав, ба навiть
дратувався тим, що його не вельми слухаються. Коли ж домiгся свого та
угледiв перегодом: отець пробудився, iде вже на клич сина, i зовсiм
прогнав вiд себе невдоволення, поспiшив уклонитися князевi.
- Невже це правда, отче? Невже ви з матiр'ю сто©те перед вибором, кому
з вас бути принесеним у жертву богам?
- Така воля люду, сину мiй, а вiдтак i богiв.
- Неправда то сть!
- Як це - неправда? Було вiче, i ухвала вiча.
- Може, й так, одначе перед сим була змова проти вас, отче i був пiдлий
торг божим повелiнням.
Князь подивований тим i не прихову свого подиву.
- Чия змова, звiдки зна ш про те?
Богданковi не треба було дошукуватися слiв, аби пояснити князевi, хто в
змовi i звiдки зна про змову. Надто багато думав про не© в путi, надто
виразно уявляв, звiдки витiка i куди тече отрута злоби i згуби.
- I де той волхв? - обнадi но цiкавиться князь.
- Пiшов собi.
- Сказав та й пiшов?
- Ано.
- I ти гада ш, нам повiрять без нього? Даремнi потуги, сину.
- Як то даремнi?
- А так. вже ухвала вiча. Землю нашу постига безлiття за безлiттям.
Хтось провинився перед богами i вельми, спокутували вже тi провини тварi -
дарма, спокутували люди - теж дарма. Настав час спокутувати родинi князя.
Люд поклада на це усi сво© сподiванки, i нiхто не годен анi одмiнити, анi
переiнакшити тi намiри.
- Таж люд одурений! Його пiдбили на те.
- Якщо це й сталося, то сталося з волi богiв. Вiдомо-бо: чого хочуть
боги, того хоче й люд.
Богданко явно не розумiв князя i гарячкове шукав спростування його
помислiв.
- А коли звершиться суд i Вепр передасть-таки Веселий Дiл у довiчне
Жаданове володiння. Що тодi скажете?
- Тодi вже говоритимеш iз ним ти. Чу ш, сину? Коли те станеться i ти
будеш у Тиверi князем, вiдшукай того волхва i допитайся з його помiчю у
мстивця Вепра, з якого це дива вiн передав Веселий Дiл у довiчне володiння
жерця Жадана. На вiчi, перед усiм людом тиверським допитайся. Я ж довести
це неспроможний.
- Тодi... тодi я вийду i скажу все, що чув вiд волхва.
- Ти син мiй, тобi теж не повiрять. Кажу ж, ухвала вiча, хто стане
переiнакшувати ©©? I мужi. Вони на рожен полiзуть, а не дозволять
переiнакшень, бо стоять, щоб знав, на боцi Вепра.
- Усi мужi чи тiльки тi з них, що мають удiли-волостi?
- Не всi, здебiльше тi, що мають удiли-волостi. Будеш княжити, перше,
що ма ш зробити, верни ©х до себе. Без того не буде супокою в землi, i хто
зна , чи матимеш владу над Тивер'ю.
Богданко замислився.
- Я, отче, ладен поступитися нею заради вас iз матiр'ю.
- Дурницi речеш! - обурився Волот, - Хочеш, щоб у Тиверi володарювали
такi, як Вепр?
- У Вепра руки в багнi, а будуть ще й у кровi, його не важко зiпхнути.
Важче буде, отче мiй, переiнакшити мужiв i паче всього волостелинiв.
XXVII_
Тривога роду коли i йде за околi© подвiрницi, то не далi весi, тривога
ж землi проника в кожну шпарку i ста набутком всiх. Не стала вона
та мницею i для Соколино© Вежi. Та як могла стати, коли пруги спустошили i
©© ниви, коли люд, що правився на вiче, правився i повз ©© ворота?
Миловидцi, щоправда, не все казали. Бiду, що зависала над княжим родом,
а вiдтак i над нею, до якогось часу приховували. Та лише до якогось часу.
- Чули? - вбiгла мiж челядь i виголосила свою тривогу котрась iз
сердобольних жiнок. - Вiче стало на тому, аби на суд розгнiваного бога
йшли князь i княгиня.
- Йой! Чи то ж правда?
- А так. Бо самi зголосилися спокутувати провини всього роду яко старшi
в родi. Поселяни повертаються уже з вiча й кажуть...
Господиня оседку сполошилася, чуючи те, й кинулась до челядницько©, та
заточилася в ходi й змушена була шукати для себе опори. © пiдхопили,
велiли повернутися в ложе, заспоко©тись. Де там. Чи до спокою, коли он якi
вiстi занесли до терему? I опира ться, i блага : покличте ту, що казала
тiльки-но про рiшенець вiча. Челядь i так, i сяк коло не©: "Ти на порi,
тобi не слiд того знати". А що вдi , коли велить господиня, до всього ж
улюблена княжа жона?
Полотнiла, чуючи пояснення, i бiдкалась, i малiла на силi. Бо
достеменно знала вже: жереб братимуть сьогоднi, можливо, зараз оце. Сонце
тiльки-но вийшло з-за овида i було рум'яне та чисте, вiдчутно пригашене
пiсля нiчно© купелi в океан-морi. Саме тако© пори люд тиверський i
уповатиме на божу ласку, а уповаючи, захоче, аби жереб брали саме зараз.
Миловида уявля , як те хотiння ста жорстокою дiйснiстю, i скрику вiд
нестерпно разючого болю, що розiтнув ©© навпiл i не переставав сотати
жили. В'юнилася вiд нього у ложi й волала про помiч. Кого кликала, нащо
кликала, сама, певно, не вiдала, одначе кричала так голосно й тривожно, що
челядь злякалася того крику й побiгла за бабою-повитухою.
- Нащо було казати ©й зараз, що дi ться в Чернi, - попрiкнула стара
тих, що кликали. - Передчасно почалися роди.
Ходила коло молодо© княгинi й радила, як поводити себе, аби полегшити
болi. А болi не стихали, ламали й корчили породiллю, мовби тiшилися з
- Заткни пельку! Знайшов, скажiть на милiсть, провину. Чи боги перечать
комусь брати злюб та й бути щасливим у злюбi?
- Ано, то вже казна-що - звинувачувати князя за злюб. Хiба молодша
княгиня не з власно© волi побралася з ним? Чи, може, нещаслива в злюбi?
Говорили всяке, та як би там не було, а камiнь кинуто, хвилi зродилися
вiд того каменю та й пiшли собi. А хто здатний зупинити ©х, коли пiшли?
Котились та котилися, бунтуючи люд, аж поки не досягли берега i не
розбились об берег.
- На вiче! На вiче! Най скаже вся Тивер, як бути з князем! Най скажуть
старiйшини, як житимемо в сво©й землi пiсля тако© згуби!
XXIV_
Повертаючись вiд забудов у приднiстровських твердях, князь Волот на
власнi очi бачив, чим завершився налiт задунайських пругiв. Через те не
гнав коня, ©хав ступою i думав, похитуючись у сiдлi. Довго й уперто думав,
а не мiг стати на якiйсь iз думок. Бо таки не вiдав, як житиме Тивср пiсля
всього, що сталося. Поривався в один, поривався в iнший кiнець далебi ж
нелiнивою думкою, а вiдшукати щось бiльш-менш певне i тим уже рятiвне не
мiг. Коли ж наблизився до Черна, думки обiрвалися враз i уступили мiсце
подиву: за стiнами стольного города вирувало людське стовписько.
"Почалося вже, - догадувався, хто товпиться i чом товпиться. - Одначе ж
як швидко. Як все-таки швидко! Чи не наполяжуть: веди, княже, з сi ©
землi, вона прогнiвана? Дуже можливо. Знають-бо: склавини знялися та й
пiшли в роме©, пiшли i он сiли вже, подейкують, на плодючих ромейських
землях. Чи тиверцi гiршi за них? Чи те, що сталося, не пiдказу саме цю
путь? Земля та рiдна, котра да яства, i небо те наймилiше, пiд яким
пiзна ш смак земно© благодатi.
Не мав намiру правитися до людського стовписька й питатися хто зiбрав,
нащо зiбрали? Повернув коня до полуденних ворiт i в'©хав до Черна через
бiчнi ворота. Треба буде, покличуть i скажуть, чого зiбралися.
Тодi ще, як передавав бiля конюшнi коня, помiтив: на нього дивляться iз
спiвчуттям, ба навiть iз жалем. Спинився i впiк одного з тих, що жалiли,
очима, проте не став допитуватися, в чiм рiч, попростував до терема. А
переступив через порiг, зустрiвся з Малкою - i прочитав той самий жаль в
очах Малки.
-_ Волоте, ти чув? - _ступила крок уперед i торкнулася княжо© руки. -
_Вони звинувачують нас._
Не цiкавився, хто - вони, i так догадувався. Одначе повiрити, що
звинувачують у безлiттi, заподiяному пругами, не мiг.
-_ До чого ж тут ми? Та й кого це - нас?
- Тебе, мене, всю княжу родину.
Втупив у не© незрушний погляд очей сво©х i довго стояв отак, питаючись.
- Звiдки зна ш?
- Там, - показала рукою, - на вiчi, йде справжня брань. Однi обстоюють
нас, iншi звинувачують, кажуть, саме ми завинили перед богами, через те
боги й карають Тивер спустошеннями.
- Хто ж це може звинувачувати, та ще отак?
- Коли скажу, не повiриш: мужi-волостелини та челядь ©хня.
Он воно що! Повiрити справдi важко. Тi, на яких покладався, мов на
круту гору, яких множив, де слiд i де не слiд, аби бути певному: це -
опора князя, та твердь, що на нiй стане i возвеличиться в очах люду сво ©
землi, виходить, одступилися, бiльше того, iдуть супроти нього. Хто ж
напоумив ©х? Хто злютував? Вепр? Можливо. Одначе досi й Вепровi не
таланило в такiм заходi. Вiн зна , вiн вiдчував. Тепер iнше чу . Що ж
сталося з волостелинами тиверськими? Чому одмiнилися раптом у намiрах i
вчинках? Справдi вiрять: винен у цих безлiттях князь i його родина? То
чому ж люд поселянський не вiрить i ста на захист свого князя?
-_ Коли вже дiйшло до такого, - глянув на Малку, - я маю бути там..
I, обернувшись до челядника, повелiв:
- Коня менi. Коня i броню!
Через стiни теж долiтав до города гул. Одначе той, що вдарив князевi в
груди, коли ви©хав iз ворiт i опинився вiчна-вiч iз людським юрмиськом,
перевершив усякi сподiванки. Вiче було не таким уже й велелюдним, а все ж
уподiбнювалося роздратованому бджолиному рою. Гуло, вирувало, хвилею
накочувалося вперед i так само хвилею вiдкочувалося назад. Схоже, що йшла
справжня сiча. Iнакше важко пояснити, чому сто©ть суцiльний галас,
пiдноситься над натовпом цiлий лiс озбро них мечами, сулицями, просто
палицями рук, чути погрози i нарiкання.
- Князь! Князь! Глядiть, на вiче прибув князь Волот!
Галас поволi все ж стихав, а стихаючи, вiдкочувався туди десь, на
околi© мiста.
Волот не висилав, як водиться, наперед себе биричiв i не оповiщав про
сво прибуття на всенародне зiбрання. Сам над'©хав ближче до старiйшин i
вклонився старiйшинам.
- Цiлую мудрих iз мудрих у родах тиверських. Кланяюсь мужам мо©м i
всьому люду вiчовому.
- Чолом i тобi, княже.
Встиг помiтити: мужi були на конях, при бронi й стояли окремою стiною,
пiдпертою аж надто вже численною челяддю, старiйшини з родами сво©ми -
окремо.
- Чи дозволять старiйшини бути на вiчi?
- Коли на те княжа ласка, просимо. Просимо i речемо: ставай на наш
кiнець.
Окинув зором одних, других i вже тодi запитав:
- Встигли посiяти распрю?
- А так. Мужi-волостелини хочуть, аби ми вiддали на суд божий твою
родину, достойний.
- Вважають, що вона чимось завинила? Перед ким же?
- Ми не суддi князевi, аби вважати так, - з-помiж кiнних ви©хав i став
поперед усiх Вепр. - Одначе сам помiркуй...
"Ось хто привiдця, - не бажав коритися речниковi вiдступникiв. - Ось
чим оберта ться для мене те, що стояв на сторожi потреб землi i люду
тиверського".
- ...Одначе сам помiркуй, - казав тим часом Вепр. - Твар очистила себе
перед богами, пожертвувавши сородичами сво©ми, люд тиверський також
очистився, а боги карають нас i карають найжорстокiшими карами. Лиша ться
одне: очиститись княжiй родинi.
"Вiн хоче саме мо © смертi, - силився розгадати Вепровi мережива Волот,
- чи з нього доста буде й того, що побачить мене таким, яким сам був, коли
стратили Боривоя? Видимо, доста... I все ж що маю сказати цьому
супостатовi? Що захiд його - вигадка заради помсти? Що вiн скористався
невдоволенням мужiв, обурених мо©м повелiнням подiлитися з голодним людом
сво©ми ловецькими угiддями, i злочинно злютував ©х супроти мене? А хто
повiрить, коли скажу таке? Правду мовив той ворохобний Вепр: усi офiрували
собою перед богами, мусить офiрувати й родина князя".
- Це i те, чим клопочеться вiче?
- Те, княже.
- Тодi най прийма свiй рiшенець без мене. В сiм дiлi я йому не радник.
Його спиняли, казали, так думають волостелини, люд тиверський iнакше
мислить i стоятиме на iншому, та князь не послухався i не побажав лишитися
на вiчi. Такий опечалений був тим, що почув, чи такий безневинно
принижений, не мiг побороти в собi ображену гiднiсть i таки вiд'©хав iз
мiста.
А згодом, опам'ятавшись, не знав, куди подiти себе з досади. Що вiн
наробив? Чому не став на бiк старiйшин i не висловив вiчу сво© мислi? Було
б це всього лиш поконом, а не видимою метою, чи перечив би справдi? Перед
богами всi рiвнi i всi однаково в одвiтi. Та ба, зна , певен: не боги
хочуть його жертви - Вепр. Та ще мужi, тi тлустi ненажери, що ©м добро
сво вище потреб землi, ба навiть вище самих богiв.
Княгиня Малка страждала вiд то© ворохобнi, що зчинилася довкола ©©
родини, не менше, анiж муж. Побачила, як швидко повернувся князь Волот,
яким повернувся, i зблiдла, кровинки не видно було в ©© ланiтах. А проте
не поспiшала розпитувати. Мовчки зустрiла свого повелителя, мовчки i йшла
обiч до самого терема. Лиш потiм уже, як лишилися самi, не втерпiла,
спитала:
- Чом так поквапливо вернувся, Волоте?
- Мусив, Малко, - спинився й глянув на не© болiсними очима. - Там
йдеться лиш про нас. Тож най буде без нас.
- Сказали, ми виннi перед богами?
- Ба нi, сказали, усi очистили себе жертвами: тварини, люди; настав час
очиститись родинi князя.
- I ти зголосився? Не воспрянув супроти того? Не спростував?
- Чи мiг спростувати таке? I чи личило спростовувати? Як скажуть, так i
буде.
Не вiрила а чи не хотiла вiрити. Стояла, дивилася на могутнього
донедавна мужа свого й чула: втрача пiд ногами твердь.
Та князь не вельми зважав уже на не©. Ходив по терему i думав, ходив i
думав. Коли вiче справдi поступиться перед домаганнями мужiв, а старiйшини
прийдуть i скажуть: "Нiчого не вдi ш, княже, доведеться вийти до капища й
стати перед божим судом", - пiде на той суд не тiльки вiн, пiде Малка,
Богданко, Злата, ба навiть найменша - Милана. Хiба що Миловидку обiйде та
доля. Вона не сама, в нiй зрi дитя ©©, той, сподiваний княжич. А закони
роду-племенi тиверського не дозволяють судити непраздну жону. Так одвiчно
було, так i зараз ма бути.
"А коли не буде? - пiдстерегла несподiвана думка i забринiла в ньому
тривогою. - Ано, що, коли не буде? Мужами заправля Вепр, а вiн на все
здатний.. Може, тому й оскаженiв, що побачив мене щасливим iз Миловидкою,
що Миловидка ось-ось винагородить Тивер княжичем, а там i другим, третiм.
Змужнiння роду Волотiв йому, до безуму зворохобленому, нiби сiль на гарячу
рану. Такi, як Вепр, на все здатнi. Що ж робити? Послати до Миловидки
довiрених людей i сказати ©й: "Скачи у дебрi лiсовi, в чужi землi - куди
хочеш, туди й скачи, тiльки рятуй себе й дитя наше вiд лиха". А боги? А
люд? Що вони скажуть i що вдiють, коли довiдаються, що Миловидка втекла з
мо © намови?"
Ось як оберта ться: був князь Волот i може не стати князя Волота,
гонителя роме©в. Хто це сказав так про нього? Князь Добрит чи люд
тиверський? Мабуть, таки люд, принаймнi спершу люд, бо чув це наймення ще
там, на згарищах твердей ромейських. Голосно вимовляли його. Голосно i
повсюдно. Тепер забули, бач. I що найбiльше мучить - забули його
соратники, тi мужi-привiдцi, що були княжою опорою в ратi, стояли на чолi
сотень, тисяч, водили тi тисячi на ромейськi мури, кiстьми лягали, а
виконували його волю.
Певно, далеко був звiдси: коли прочинилися дверi i на порозi став
челядник, аж кинувся з несподiванки.
- Княже, - знiчено мовив отрок. - Старiйшини велять тобi вийти до них.
"Все", - карбу в пам'ятi вирок i помiча нараз: перед очима, мов
привид, що вийшов iз стiни, ста Малка.
- Волоте, - не просить, велить уже, - будь мужем, зберися з мислями i
захисти нас.
Мабуть, не сподобалося те ©© нагадування. Спохмурнiв i, не промовивши
нi слова, пiшов до дверей.
Старiйшини були на диво спокiйнi i врiвноваженi, одразу й не второпав,
якi вiстi принесли сво му князевi. Тодi лиш, як заговорили, збагнув i
схолонув серцем: таки невеселi.
- Княже, - запитав переднiй. - Вiче волi знати, ким тобi випальська
Миловида: жоною чи налiжницею?
Он воно що! Вiче не годне вже порятувати свого князя. дине, чим може
прислужитися - не випробовувати долю тi ©, що носить пiд серцем його дитя,
майбутню гiлку роду Волотiв. Що ж, i за те дяка. Все-таки бiльше
ймовiрностi, що рiд той лишить у Тиверi сво корiння... Ось тiльки плата
за ту послугу занадто вже велика: ма назвати Миловиду не жоною -
налiжницею. Чи то ж можливо? Чи старiйшини не вiдають, як зганьбить себе
тим? А ©©? Боги всесильнi i всеблагi, а ©©?
- Було б лiпше, - вiдповiв стримано, одначе й хмуро, - коли б
старiйшини поцiкавилися насамперед, що важить для мене честь.
- Ми те вiда мо, княже, i все ж хочемо знати: жона вона тобi чи
иалiжниця?
- А та обiзнанiсть ма якусь вагу? Миловида непраздна, вона носить пiд
серцем дитя. Така жона не може бути вiддана до суду.
- Людського - так. А на божий суд i непраздна жона йде. Це остання наша
жертва, мусимо жертвувати всiм, що ма мо.
Свiте ясний! Божий суд страшний, а людський ще страшнiший. Он яким
мукам пiддають його, батька i мужа. Як же скаже: Миловида - налiжниця моя,
коли жадана з жаданих? Присягався ж, що бере в жони, що з' дну себе з нею
на вiки вiчнi. То ж ганьба буде для нього, для не©. А дитя? Дитя теж ма
прийти в цей свiт i жити зi знаком, що його випiкають на тiлi коней?
"Глядiть, - показуватимуть, - то незаконний княжий син, прижитий iз
Миловидою-иалiжницею".
- Коли так дуже треба знати, то знайте, - одважився врештi Волот i,
здавалось, випрямився, одважившись: - Миловида - жона моя перед богами i
людьми. Я обрав ©© серцем, присягався на вiрнiсть, i зрiкатися того навiть
перед лицем найстрашнiшого суду не визнаю за потрiбне. Бiльше скажу: з
мо © княжо© волi ©й i тому, що народить вiд мене, заповiдаю на вiчнi часи
вотчину князiв Волотiв - Соколину Вежу. Житиму я чи нi, най знають
старiйшини i весь люд тиверський: вона за нею i спадко мцем, що матиму вiд
не©.
Старiйшини, видно, подiляли вибiр свого князя, пишалися ним i
вiдмовчувались, а Малка кидала благальнi позирки то на мужа, то на
посланцiв од вiча, схоже, що волала про порятунок i не знала, до кого
вдатися зi сво©м воланням.
- Бути по-тво му, княже. Жертвоприношення завтра, готуй до того себе i
всiх iз роду свого, - подали нарештi голос старiйшини.
Вони вклонялися вже, а вклонившись, мали пiти. Та ©х затримали ще i
затримала та ж Малка.
- Чи воля княгинi й матерi так нiчого вже й не важить?
- Чом не важить? Кажи, що ма ш.
-_ Сподiваюсь, нiхто не бере пiд сумнiв, що я жона князю Волоту й мати
дiтей його.
- Те всiм i давно вiдомо.
- А що в Тиверi такий покон: коли в бiду потрапля рiд, i зокрема
дiти, та, що дала ©м життя, може офiрувати заради всiх собою, те теж
вiдомо?
- Чом нi? Добровiльна жертва - наймилiша богам жертва. I все ж... Чи
княгиня може зважитись на те? Гада мо, ©й лiпше буде, коли жертву вибере
жереб.
- Нi, найлiпше буде, коли жертву виберу я. Перед божим судом ма стати
тро мо©х дiтей, младомладих дiтей, старiйшини! Аби вони не звiдали того,
що доведеться звiдати на жертовнику, зважуюсь i речу: в iм'я дiтей сво©х,
заради мужа i князя, опори землi Тиверсько©, - на вогонь пiду я.
Князь давно збагнув, куди хилить жона його, i все ж не мiг повiрити
тому, що почув.
"Вона не при собi, - казав подумки й поривався вдiяти щось. -
Добровiльна жертва - наймилiша богам жертва, то правда. Та ще мужi.
Невже Малка не розумi : вони хочуть принести в жертву богам насамперед
мене, через те не приймуть ©© офiри! Щось маю вдiяти, аби сталося так, як
хоче: не можна порятуватися всiм, то мають порятувати принаймнi дiтей".
- Княгиня правду каже, - спромiгся-таки на слово, а вже потiм вiдшукав
i рятiвну думку: - Дiти не встигли прогнiвити богiв, як i младомлада жона
моя, Миловида. Коли хтось завинив перед ними, то завинили ми дво , яко
старшi в родi. Тому й перед жертовником ма мо стати удвох: я i княгиня
Малка. Жертва ця добровiльна, ©© нiхто не волен вiдмiнити. На кого з нас
двох укажуть боги, той i пiде на вогонь.
ХХУ_
Як тихо в теремi i як сумно в цiй тривожнiй тишi. А ще до щему болiсно.
Нiч тому завинила чи те, що наближа вона? Он як надiйно приспала всiх - i
тих, що в Чернi, i тих, що поза Черном. Це дода , ясна рiч, суму, та
навряд чи визнача його. Сум i тривога вiд того, далебi, що наближа ться
вирiшальна мить, може статися так, що, крiм цi © куцо© передлiтньо© ночi,
нiчого вже не буде.
А жаль. Гадав собi: коли вже сталося так, що долею визначено йому бути
князем у цiй топтанiй i перетоптанiй чужинцями землi, життя не пошкоду , а
вiдiб' в сусiдiв i несусiдiв бажання ходити в Тиверську землю й бути
татями в нiй. Казав: поставить вежi по Дунаю i стане мiцною опорою
Трояново© землi в краях полуденних, закладе морське пристанище в старiй
Тiрi й змiцнить через не© узи мiж родами антськими: уличами й тиверцями,
полянами, дулiбами i знов-таки тиверцями. Думав: оце й буде те, заради
чого варто жити, що даватиме поживу втiхам, гадав, заслужить потугами рук
i розуму слави мiж сво©м людом, а удосто©вся бути принесеним у жертву
богам. Чом так? Мало зробив для сво © землi? А чи то ж мало? Не ким-небудь
- гонителем роме©в нарекли, казали, такого не було й не буде. Це Вепр
завдав йому такого разючого удару. Скористався тим, що мужi невдоволенi
князем, i зворохобив ©х супроти князя. Як же так сталося, що вони пiшли за
ним, а не за князем? Так дуже насолив тим, що поступився ©хнiм на користь
голодного люду? А хiба ©хн - то вже так i ©хн ? Хiба не вiн, Волот, i не
отець його вiдривали те, що нинi ©хнiм, вiд рота люду тиверського й
пiдносили як дар землi за послуги у дiлi ратнiм? Як же це можна сiсти на
дарованому й сказати: "Не дам!"? Та чи ж воно тiльки ©хн ? Чи приреченi на
голод поселяни не були з тими ж мужами в сiчах, чи вони не так само, як
мужi, заступали Тиверську землю грудьми? Де ж подiлося оте велике i
величне: ми-люди одного роду i одно© долi; коли хочемо жити в сво©й землi
i вiльно користатися ©© дарами, мусимо триматися купи?
Сказав би хтось ранiше: буде так i так, на стiну полiз би, перечачи, ще
одне життя захотiв би прожити, аби довести: то - неправда! А нинi' на все
пiшов би, аби лишитися з-помiж свого люду й переiнакшити ту неправду. Та
ба, даремнi потуги. Мине ця нiч, настане день - i хтось iз них двох, вiн
або Малка, ма стати з волi жереба на жертовник i очистити сво ю жертвою
провину княжого роду.
Малка теж не спить, вийшла з ложницi й попростувала до дiтей. Може,
покликало котресь, а може, й так, надивитися востанн . Чи до сну зараз,
тим паче ©й, матерi?
Жаль стало ©© чи визнав за доцiльне й собi побути з дiтьми, ступив
крок, другий до дверей i таки зважився, пiшов слiдом за жоною.
Сидiла вже бiля найменшо© розчулено-сумна й похила, така розчулена,
одного позирку досить було, щоб збагнути: ледве стриму себе, аби не
крикнути вселенським криком: "Боги! Як я полишу ©©, як пiду вiд не©?!"
Знав: ма потiшити якось жону свою, а не знаходив анi втiшного слова,
анi потрiбного вчинку. дине, на що спромiгся в соннiм царствi дитячо©
ложницi, пiдiйшов i поклав на Малчинi плечi благально-заспокiйливi руки.
Коли ж вiдчув, як покiрно i як довiрливо прихилилася до нього, якою ласкою
озвалося на той заспокiйливий доторк ©© ще молоде, в розквiтi жiночих зваб
тiло, застиг на мить i вже по тiй митi сказав собi: "Якщо з княжого роду
хтось завинив перед богами, то це я. Мав би не забувати: Малка визначена
менi богами жона, мати мо©х дiтей. Вона була свого часу лiпша з лiпших, i
не ©© провина, що вишукалася молодша та миловидiша за не©, така, що ©й
нема анi подоби, анi взiрця. Чи такiй жонi легко було вiдчувати себе
покинутою, а вiдтак знеславленою i не лише перед дiтьми, перед усiм людом?
Вона ж не хтось там - княгиня. Як вiн не подумав, що, зрiкаючись Малки,
пляму Малку, уподiбню ©© жбану, з якого випили хмiльне вино та й
викинули, мов непотрiб! Не годна бути матiр'ю... Зате вже матiр'ю. I
якою матiр'ю! Не кожна зважиться сказати: "В iм'я дiтей сво©х, заради мужа
i князя, опори землi Тиверсько©, на вогонь пiду я".
Чим вiн виправда ться перед нею i чи встигне виправдатись?
"Зречись Миловидки, - шепнув хтось збоку. - Бодай перед вогнищем
зречись".
Аж сiпнувся, збентежений.
"Миловидки? Тi ©, що носить пiд серцем мо дитя, що була i для мене
блаженством iз блаженств? О нi! Нiзащо. Чу ш, шептуне, нiзащо! Коли вже
сталося так, що не зумiв i Миловидку зробити всiма визнаною жоною, i Малку
не скривдити, покривджу себе. Вийду i скажу. "Я завинив, людове, я маю й
пiти на вогонь".
XXVI_
Коли скачеш на конi i скачеш що сили, навiть у спеку обда
прохолодою. Зараз же, перед свiтанням, вона i зовсiм вида ться студеною.
Вiдчутно холодить пiдставленi вiтровi ланiти, дужим струменем врива ться в
груди, а пригасити тривогу-полум'я, що б' з грудей, таки не може. Бо та
тривога - не просто собi нагло розбуджений страх. То крик волаючого про
порятунок серця, жадання зректися того, що стало надбанням розуму, i разом
з тим певнiсть: зректися вже не можна. Не з доброго ж дива пробирався той
волхв вiд капища Перуна до сторожово© вежi на Днiстрi, розшукував княжича
Богданка i ута мничував сво© розшуки. Була б то примха людська, чи долав
би заради не© таку вiдстань, та ще поночi, чи накладав би власним життям?
Так i сказав, коли княжич не повiрив речам його: " вищi за вiдраду-мсту
помисли, отроче. Саме вони змусили мене пiти до тебе й сказати те, що чув:
Жадан наклада з Вепром. Володар Вепр пообiцяв жерцевi капища Веселий Дiл,
коли вволить його волю й зведе зi свiту князя. Скачи й освiдоми його. Най
зна й поб' супостатiв перед тим, як iти до бога, а може, й поряту себе,
коли знатиме: не з богом - iз Вепром була в Жадана бесiда".
Вищi помисли... Вищi помисли! А де ж подiв ©х жрець Жадан? Змiняв на
Веселий Дiл? А володар Вепр? Мало йому того, що горою став мiж княжичем i
його ладою, запер свою дитину й трима в теремi, нiби в темницi, на
побратима свого замахнувся, князя землi Тиверсько© волi позбутися, аби
лиш помститись. Ано, аби лиш помститись!
Кiнь був у милi вже, та Богданко не зважав на те, приострожував та й
приострожував його, гнав та й гнав. Бо пiдганяла сполохана волхвом
тривога, бо не ждав час. Надходить свiтанок, а на свiтанку все може
статися. Сказав же бо волхв: князь i княгиня беруть жереб, хтось iз них
двох буде принесений богам у жертву.
Не дивувався тишi, що дрiмала пiд стiнами Черна - надворi тiльки-но
розвиднялося, не дивувався й глухому смутку, що ним зустрiла його княжа
сторожа при полуденних воротах. Зате був подивований i неабияк, коли
переступив порiг отчого терему й пересвiдчився: не сум полонив так
намертво всiх, хто був пiд крiвлею, полонив мiцний на свiтаннi сон.
- Менi потрiбен князь i негайно, - по-мужньому твердо сказав
челядниковi.
- Не велено будити, княжичу. Отець твiй тiльки-но заснув.
- Дарма, буди. Кажу ж, конче треба.
Бачив, повелiння гне челядника в дугу i все ж наполягав, ба навiть
дратувався тим, що його не вельми слухаються. Коли ж домiгся свого та
угледiв перегодом: отець пробудився, iде вже на клич сина, i зовсiм
прогнав вiд себе невдоволення, поспiшив уклонитися князевi.
- Невже це правда, отче? Невже ви з матiр'ю сто©те перед вибором, кому
з вас бути принесеним у жертву богам?
- Така воля люду, сину мiй, а вiдтак i богiв.
- Неправда то сть!
- Як це - неправда? Було вiче, i ухвала вiча.
- Може, й так, одначе перед сим була змова проти вас, отче i був пiдлий
торг божим повелiнням.
Князь подивований тим i не прихову свого подиву.
- Чия змова, звiдки зна ш про те?
Богданковi не треба було дошукуватися слiв, аби пояснити князевi, хто в
змовi i звiдки зна про змову. Надто багато думав про не© в путi, надто
виразно уявляв, звiдки витiка i куди тече отрута злоби i згуби.
- I де той волхв? - обнадi но цiкавиться князь.
- Пiшов собi.
- Сказав та й пiшов?
- Ано.
- I ти гада ш, нам повiрять без нього? Даремнi потуги, сину.
- Як то даремнi?
- А так. вже ухвала вiча. Землю нашу постига безлiття за безлiттям.
Хтось провинився перед богами i вельми, спокутували вже тi провини тварi -
дарма, спокутували люди - теж дарма. Настав час спокутувати родинi князя.
Люд поклада на це усi сво© сподiванки, i нiхто не годен анi одмiнити, анi
переiнакшити тi намiри.
- Таж люд одурений! Його пiдбили на те.
- Якщо це й сталося, то сталося з волi богiв. Вiдомо-бо: чого хочуть
боги, того хоче й люд.
Богданко явно не розумiв князя i гарячкове шукав спростування його
помислiв.
- А коли звершиться суд i Вепр передасть-таки Веселий Дiл у довiчне
Жаданове володiння. Що тодi скажете?
- Тодi вже говоритимеш iз ним ти. Чу ш, сину? Коли те станеться i ти
будеш у Тиверi князем, вiдшукай того волхва i допитайся з його помiчю у
мстивця Вепра, з якого це дива вiн передав Веселий Дiл у довiчне володiння
жерця Жадана. На вiчi, перед усiм людом тиверським допитайся. Я ж довести
це неспроможний.
- Тодi... тодi я вийду i скажу все, що чув вiд волхва.
- Ти син мiй, тобi теж не повiрять. Кажу ж, ухвала вiча, хто стане
переiнакшувати ©©? I мужi. Вони на рожен полiзуть, а не дозволять
переiнакшень, бо стоять, щоб знав, на боцi Вепра.
- Усi мужi чи тiльки тi з них, що мають удiли-волостi?
- Не всi, здебiльше тi, що мають удiли-волостi. Будеш княжити, перше,
що ма ш зробити, верни ©х до себе. Без того не буде супокою в землi, i хто
зна , чи матимеш владу над Тивер'ю.
Богданко замислився.
- Я, отче, ладен поступитися нею заради вас iз матiр'ю.
- Дурницi речеш! - обурився Волот, - Хочеш, щоб у Тиверi володарювали
такi, як Вепр?
- У Вепра руки в багнi, а будуть ще й у кровi, його не важко зiпхнути.
Важче буде, отче мiй, переiнакшити мужiв i паче всього волостелинiв.
XXVII_
Тривога роду коли i йде за околi© подвiрницi, то не далi весi, тривога
ж землi проника в кожну шпарку i ста набутком всiх. Не стала вона
та мницею i для Соколино© Вежi. Та як могла стати, коли пруги спустошили i
©© ниви, коли люд, що правився на вiче, правився i повз ©© ворота?
Миловидцi, щоправда, не все казали. Бiду, що зависала над княжим родом,
а вiдтак i над нею, до якогось часу приховували. Та лише до якогось часу.
- Чули? - вбiгла мiж челядь i виголосила свою тривогу котрась iз
сердобольних жiнок. - Вiче стало на тому, аби на суд розгнiваного бога
йшли князь i княгиня.
- Йой! Чи то ж правда?
- А так. Бо самi зголосилися спокутувати провини всього роду яко старшi
в родi. Поселяни повертаються уже з вiча й кажуть...
Господиня оседку сполошилася, чуючи те, й кинулась до челядницько©, та
заточилася в ходi й змушена була шукати для себе опори. © пiдхопили,
велiли повернутися в ложе, заспоко©тись. Де там. Чи до спокою, коли он якi
вiстi занесли до терему? I опира ться, i блага : покличте ту, що казала
тiльки-но про рiшенець вiча. Челядь i так, i сяк коло не©: "Ти на порi,
тобi не слiд того знати". А що вдi , коли велить господиня, до всього ж
улюблена княжа жона?
Полотнiла, чуючи пояснення, i бiдкалась, i малiла на силi. Бо
достеменно знала вже: жереб братимуть сьогоднi, можливо, зараз оце. Сонце
тiльки-но вийшло з-за овида i було рум'яне та чисте, вiдчутно пригашене
пiсля нiчно© купелi в океан-морi. Саме тако© пори люд тиверський i
уповатиме на божу ласку, а уповаючи, захоче, аби жереб брали саме зараз.
Миловида уявля , як те хотiння ста жорстокою дiйснiстю, i скрику вiд
нестерпно разючого болю, що розiтнув ©© навпiл i не переставав сотати
жили. В'юнилася вiд нього у ложi й волала про помiч. Кого кликала, нащо
кликала, сама, певно, не вiдала, одначе кричала так голосно й тривожно, що
челядь злякалася того крику й побiгла за бабою-повитухою.
- Нащо було казати ©й зараз, що дi ться в Чернi, - попрiкнула стара
тих, що кликали. - Передчасно почалися роди.
Ходила коло молодо© княгинi й радила, як поводити себе, аби полегшити
болi. А болi не стихали, ламали й корчили породiллю, мовби тiшилися з