Страница:
нема Божейка, а найсолодшi лiта пiшли на мандри та горiння в мандрах,
кого лiпшого може ждати, на що лiпше сподiватися? Може, й справдi
склада ться так, як хоче охоронниця злюбних уз - Лада.. Боязко, що
обранцем серця буде князь? А чи то така вже притичина для боязнi? Каже ж,
уподобав i уподобав над усе. Чому повинна не вiрити й сторонитися? Волот -
муж iз мужiв. Вiн колись не був ©й осоружний, тепер - i поготiв. В лiтах
уже? А чи в таких уже й лiтах?
I все ж страшно. Руку й серце пропону не хтось там - сам князь. У
нього злюбна жона, дiти. Що скажуть вони i як подивиться на все це люд
землi Тиверсько©?
Рвiйно розчинилися дверi i так же рвiйно пiшов на не© князь. Бачила:
такий радий, що позбувся посланцiв Черна, i такий збуяний мислями про
радiсть, нiхто й нiщо вже не зупинить його.
- Княже! - сказала, осилюючи бентегу, i склала перед ним, мовби перед
божеством, руки. - Коли хочеш бути жаданим у злюбi, стримай себе i не
пiдганяй раз на вiку визначену мить.
Не спинився, навпаки, нагледiв у Миловидцi щось таке, чого ранiш не
помiчав, згрiб, нiби шулiка пташку, i, пiднявши, мовив розчулено:
- Та мить давно прогаяна. З умислом чи без умислу, одначе прогаяна,
Миловидко. Мусимо надолужувати втрачене.
- Тодi... - надумалась i вхопилася за ту свою думку, нiби потопаючий за
соломину. - Тодi ходiмо до тво © матерi, най благословить нас. Без того я
боюся, княже. Лишень ©© згода може зняти з мого серця боязнь й одкрити нам
путь до днання подружнього.
Була така сердечна й благальна, така довiрлива i разом з тим
перестрахана, що вiн не мiг переступити анi через той перестрах, анi через
сердечнiсть та довiру й опустив ©© з помiтно обм'яклих рук.
- А чом би й нi? - зголосився. - Чи я ховаюся з цим? Кажу ж, завтра не
лише мати-княгиня, уся земля знатиме про наш злюб i тво воседля в
Соколинiй Вежi яко злюбио© жони й княгинi. Чу ш, вся земля!
Вхопив свою наречену за руку i не доглядався, що з нею. Дужо розчиняв
дверi й спонукав за собою, розчиняв i спонукав. Тодi аж спинився i
зглянувся з Миловидкою, як досягли материно© ложницi й стали перед слабо
освiтленим ложем.
- Мати-княгине, - тихо й урочисто поклика Волот. - Чулись-те,
мати-княгине? В iм'я блага землi i нашого роду-племенi благословiть сина i
його обраницю на жаданий iз жаданих злюб.
Видимо, певнi були: мати чу ©х, схилили покiрнi голови, ждуть. I мить,
i другу. А княгиня не обзивалася. Тодi перезирнулися i, не змовляючись,
кинулись до ложа...
- Вона... - Миловидка глянула на Волота i ледве стрималася, аби не
закричати диким криком жалю i вiдчаю. - Вона мертва, княже!
Не лякався, подiбно нареченiй сво©й. Прихилив до материного ложа
буйночубу голову й тамував, нiмуючи, бiль. Коли ж примiтив i збагнув, не
мати потребу зараз його жалощiв, Миловидка тиснеться до плеча й квилить,
налякана тим, що сталося, а ще тим, що сталося в найсподiванiшу iз
сподiваних мить, - пiдвiвся й повелiв, яко жонi i другу:
- Заспокойся. Ти тепер охоронниця вогнища в праотнiй оселi Волотiв.
Лаштуй матiр в останню путь, готуй тризну по нiй. Челядь знатиме, хто ти
вiднинi, слухатиметься твогослова, як мого власного. Чула, жоно моя
красна? Витри сльози i берись до дiла. А я по©ду тим часом i вiддам богам
уподобану ними жертву. Тiльки-но упораюсь, одразу ж буду коло тебе.
XVII_
Цiкавих до видовищ нiколи не браку , а тут i видовище не якесь там.
Боги вибрали собi жертву не серед старих, ба навiть не серед отрокiв чи
мужiв, - вказали на младо-младу i добролику iз доброликих дiвку з
Колоброда. Як же це можна не пiти й не глянути на не© бодай одним оком,
коли вона - божа наречена, така, подейкують, лiпа нiби та царiвна, що в
молоцi морсько© кобилицi купана. Шiстнадцять лiт всього лиш ©й, а станом
висока вже й собою доладна. Тiло ма бiле та нiжне, таке нiжне, що його й
торкнутися боязко. А ще косу викохала пишну та довгу, очi, брiвки, щiчки,
взяла вiд мами такi, що ними тiшився б та й тiшився.
Жiнки запевняють: Хорс буде вдоволений такою, а отже, i вмилостивлений.
Чия, пита те? Найстарша з доньок волостелинових, Ласкавиця. Як тiльки
взяла уготований долею жереб, уже й не пустили до кревних, оддали
стороннiм, аби оберiгали та готували до зустрiчi з богами ясними. Перед
тим, як вийти на останн побачення з людом сво©м, божу наречену скупають у
напахченiй травами купелi - раз, вдруге i втрет . Лиш потiм одягнуть у
бiлоснiжну, з тонко© заморсько© паволоки тунiку, в кикладу з прозоро©
хiосько© тканини, таку знадливо барвисту, що про не© не всяка царiвна може
мрiяти. Затим вправлять до вух пiдвiски, надiнуть золоту гривну, увiнчають
вiнком-дiадемою. Йой, то ж, певно, не дiвка з землi Тиверсько©, справжня
богиня вийде на люди й заслiпить собою люд.
- Бабцю, чулись-те, бабцю! - смика за полу й благально позира на
стару збентежене чимось дiвчатко. - Чи Ласкавиця вийде ще до нас?
- Вийде, внучко, та не до нас, - втира сльози й сумно зiтха бабуся. -
На вогнище пiде, богiв у Вира© ласкагиме.
- А потiм?
- I потiм - теж. Не бачити вже нам ©© личка бiлого, не чути речей
медових.
- Хiба Вирай так далеко?
- Он, далеко, горличко ясна! Так далеко, що не буде вже нам вiд
Ласкавицi нi привiту, нi одвiту.
- Пощо панi ляка дитя? - дивиться на бабусю кудлатий, уперезаний
мотузкою муж. - Дiвчина удосто©лася ласки божо©, в шанi та славi ходитиме
по вiчнозеленiй полянi Вираю, а вона - нi одвiту, нi привiту.
Бабуся й собi гостро дивиться на мужа.
- Пошли, волхве, свою, коли такий щедрий.
- Ай послав би, коли б мав та коли б боги уподобали.
- Отож-бо. Тому й щедрi, що посила те чужих.
- Тьфу! - сплюнув у ©© бiк кудлатий i зник у натовпi цiкавих.
Капище Хорса не входило в обводи стольного города землi Тиверсько©,
ховалось вiд людського ока в лiсi, пiд скелястим урвищем. А проте стезя до
нього добре знана. Отож поселяни йдуть та йдуть туди.
Теслi ще вчора змайстрували високу лодiю з поличчям Хорса й поставили
©© на дубовi паколи. Пiд лодiю наклали дрiбно й недрiбно наколених дров,
заздалегiдь висушених, тих, що спалахують вiд смолоскипа й палають
смолоскипом. При дубi ж, що росте пiд скелею i ма божу оселю - дупло,
розбили високий, жовтогарячого кольору намет. Там, у наметi, й ма статися
перше Ласкавчине побачення з богом. Об'явиться перед нею до ослiпу ясний i
доброликий, усмiхнеться потiшено-вдоволеною усмiшкою та й скаже: "Ти до
вподоби менi, дiвчино, беру тебе". Поцiлунок його буде болiсним, та лише
на мить. По тiй митi настане солодке забуття, а поки воно триватиме,
покладуть божу обраницю в лодiю i вiддадуть вогню. Ясний Сварог вiзьме ©©
на сво© дужi дланi й понесе разом iз лодi ю через всеньке океан-море на
острiв Буян, в кра©ну постiйного лiта i вiчнозелених садiв, духмяного аеру
в садах та при потоках. А вже як станеться Ласкавчине воседля в божих
хоромах, як побереться з богом та усладить його солодощами злюбними, ма
згадати й про них, поселян землi Тиверсько©, та ублагати свiтлоликого
Хорса, аби не палив ©хнi ниви сво©ми вогненними стрiлами, давав землi
плодоносну силу, а люду - блага земнi, утiху-сподiванку на життя.
- Iде вже! Йде! - пiшло-покотилося хвилею. - Божа наречена йде!!
Тi, що заговорилися чи не спроможнi були нагледiти ©©, спиналися
навшпиньки, зирили через чужi голови й знову спиналися.
- Погляньте, таки йде!
- Йой, та яка пишна!
Ласкавиця не сама верстала путь мiж городом i капищем Хорса. Попереду,
на вiдстанi двох-трьох сулиць, простував торованою стезею князь, за князем
- вона у супроводi двох старих бабусь в одязi жриць. По один i другий бiк
вiд них iшли, яко охоронцi, мужi при повнiй бронi. х було чимало, та не
вони впадали в око i не на них заглядався люд тиверський. Божа наречена
звабним метеликом видiлялася серед усiх, на не© й зирили, ©© тiльки й мали
в оцi. Бо таки звабна була. Присяйбiг, тако© у Тиверськiй землi й не
видiли.
Через тi доглядання та перемовляння не всi завважили, як там, бiля
капища, стали лаштуватися дiви та жони зi стольного города. Тодi аж
помiтили ©х, як заспiвали високим i злагодженим спiвом:
Дiвi прелiпiй слава навiки! Слава й хвала! Слава й хвала! Вiд роду до
роду, Вiд краю до краю Слава й хвала, слава й хвала!
- Слава й хвала! - дужо виголосив здравицю й натовп. - Хвала Ласкавицi!
Слава божiй нареченiй!
- Ходи до нього, красна дiво, та будь щедрою з ним! Ублагай ясноликого
Хорса, най змилостивиться над нами, над дiтьми та худiбкою нашою й не
смалить, не випiка злаки земнi!
- Най живе в злагодi з усiма богами ясними та надоумить ©х, аби не
скупилися дощами, поливали землю набiлом дiв пiднебесних, сприяли та й
сприяли визрiванню жита, пшеницi i всяко© пашницi!
- Будь щедрою i вблагай!
- Будь доброю i послужи нам! На те упова мо, того вiд тебе ждемо!
Однi норовили всього лиш ближче стати до Ласкавицi й бути певними, що
почула ©х, iншi простягали руки й опускалися перед божою обраницею на
колiна, ще iншi бiгли поруч, зазирали ©й у вiчi й просили не забути про
них, коли стане щасливою iз щасливих. Ласкавиця, видно, не спроможна була
чути усе i всiх, або дивилася на людей i дивувалася людям, або
згоджувалась iз ними, кивала на знак згоди головою i якось непевно
усмiхалася.
- Вона хмiльна! - примiтив хтось iз тих, що не кричали i не благали про
заступництво. - Гляньте, вона хмiльна!
- А ви хотiли, - попрiкнули чи всього лиш зауважили збоку, - хотiли,
кажу, аби тверезою йшла на жертовник? Перше й останн воседля у дiвчини.
Чом би й не випити перед ним?
Князь наблизився тим часом до капища й повелiв щось старим жрицям. Тi
недовго дослухалися, самi гаразд знали, що мають робити. Взяли пiд руки
Ласкавицю й показали, куди ма йти. Дiвчина оглянулась раз, оглянулась i
вдруге - когось шукала, ба навiть кликала й поривалася кличучи. Зрештою
послухалася стариць i пiшла до намету.
Мужi стали обабiч запони, що позначала собою вихiд, хор дужо i
злагоджено заспiвав величальну. Тiльки тепер уже воздавав хвалу не дiвчинi
- боговi Хорсу, тому всесильному i всемогутньому боговi, на якого уповали
нинi, вiд якого ждали заступництва i благодатi.
Спiв угомонив згромаджених довкола капища поселян чи те, що мало
статися пiд накриттям спiву. Туманiли один з другим i вiдмовчувалися,
вiдмовчувались i ждали. I саме тодi, як людське мовчання стало надiйно
тривким, почувся несамовитий крик. Тi © ж митi вiдлетiла нiким не
притримувана запона i з намету вихопилася напiвоголена й до невпiзнання
нажахана дiвчина.
То була Ласкавиця. Тi, що стояли ближче, примiтили:
вона поривалася втекти i, пориваючись, благала про помiч-порятунок.
Хтось вiдгукнувся на те благання таким же, як i в Ласкавицi,
криком-вiдча м, хтось перевiв тiльки подих чи й, не переводячи подиху,
зацiпенiв. Бо таки було чого холонути жилам у людському тiлi й цiпенiти
тiлу: на бездоганно бiлiй донедавна тунiцi божо© обраницi, там, де б' ться
серце, розпливалась i палахкотiла полум'ям молода дiвоча кров.
Усе те тривало мить, може, двi i лишилося в пам'ятi як видиво. Хтось
дужий i лютий схопив по тiй митi дiвчину за руки i так само рвiйно, як i
з'явилася, запакував у наметi. Ще чулися благання, угадувався здушений
крик, та по тому все й стихло. Навiть спiв урвався раптово i не зовсiм
злагоджено. Лиш згодом, як пiдняли запону та стали виносити тарiль iз
Ласкавчиною крiвцею, затим - покриту бiлим покривалом Ласкавку, знову
зачувся вiн при капищi, одначе не дужо й пiднесено, як колись, - сумно та
жалiсно пiшов улоговиною.
Пiд той спiв урочисто виносили й клали божу обраницю на верхнiй палубi
лодi©, вiн додавав жалю й тодi, як обставляли ©© тимчасову оселю лагвицями
з яствами, окринами та жбанами з напо м, квiтчали квiтами з лiсу - такими
синiми, як ©© очi, такими бiлими, як дароване перед воседлям у божi хороми
вбрання i такими черленими, як пролита на жертовник кров. Та ось спалахнув
пiд подi ю вогонь, шугнуло ласе на поживу полум'я - i так же дужо шугнув
разом iз полум'ям перед цим тихий та жалiбний спiв. Мов наляканий птах,
злетiв iз премногих жiночих уст, ударився об скелю-крутопадь i, посилений
нею, виповнив собою улоговину, не лише ближнi, а й дальнi околi©. Його
примножили крики-прощання Ласкавчиних кревних, стогiн-благання люду
тиверського: не забувати про нього, битого безлiттям, знекровленого
голодом та ратними вторгненнями, пам'ятати й там, у божiм оседку, що вiн -
©© люд, а всi поселяни - ©© кревняки. Йде ж бо до бога, стане жоною
ясноликого бога. Кому, як не ©й, младомладiй i непорочно чистiй, краснiй
iз красних, належить розщедрити Хорса й зробити милостивим до них.
Розщедрити й зробити милостивим!
XVIII_
Давно погасло вогнище на капищi Хорса, стала попелом-тлiнню та, що ©©
приносили в жертву богам, а князь сидить та сидить у сво©м чернськiм
теремi, не хоче чи не смi показуватися на очi анi челядi, анi околишньому
людовi. Такий сум лiг вiд того дня на серце, нiби i його торкнувся отой
потужно-дужий, всеспопеляючий вогонь. Та що торкнувся - висмалив у ньому
все, лишив холод i тлiнь, сумну замрiю i ще сумнiше збайдужiння, коли по
щиростi - зневiру i ляк. Ано, i ляк. Бо не певен уже, що вiн князь на
Тиверi. Не хотiв же, i помислами, й серцем був проти того, щоб посилати в
дарунок богам людей, а не вийшов i не став супроти того прадавнього
покону. Чому, спитати б? Зрадiв, що вiче увiльнило вiд обов'язку брати
жереб, що солодко сказало про князя: такого не було й не буде? А спершу
ще, як вихопився з думкою-порадою Жадан? Чом тодi промовчав i не поклав
край безумству? Вiн же не хтось там - князь, його думка - не те, що думка
якогось волхва.
Що те дiвча кричало, коли випорснуло з-пiд жертовного ножа й вихопилося
на мить-другу з намету? Благало змилуватися, не губити? А так, крикнуло ж
бо: "Княже, ти один все можеш, захисти!" А вiн промовчав. Потупив долу зiр
i промовчав. Бо не мiг уже захистити, бо ранiш мав би подумати, як вдiяти,
аби не слали люд його пiд жертовний нiж. Ано, ранiш!
"То чому ж не подумав? Порада волхва виявилася аж надто несподiваною чи
злякався тих, що стояли за спиною волхва, що одному доведеться осилювати
всiх? Посоромся, Волоте. Адже хтось колись ма вийти й стати супроти всiх,
коли покон ©хнiй не сприйма ться розумом, коли тому покону не схильне
коритися серце".
- Княже! - став на порозi стольник i обiрвав тим окликом його роздуми.
- До Черна прибувають нарочитi мужi з Волина. Кому накажеш прийняти ©х?
- Якi мужi? Чого?
- Кажу, ще тiльки прибувають, тому й не вiдаю, чого.
- Скажи, най спочинуть з дороги. Приймемо за обiднiм
столом.
Довелося збирати малу раду. А вже як зiбрали, покликали й нарочитих iз
Волина.
- Чим стривожена земля Дулiбська? Пощо шле до нас мужiв сво©х?
- Тривог особливих нема , - старалися бути поважними i розважливими
дулiби. - Одначе те, з чим ми при©хали до Черна, справдi не терпить. Днями
гостювали у Волинi сли вiд слов'ян, що живуть у горах i за горами.
При©здили кликати нас, дулiбiв, тиверцiв, полян, уличiв, ба навiть тих, що
на сiвер вiд нас, аби приставали до них та йшли купно з ними у землi
роме©в. Ми, анти, як водиться, у землi Мiзi© та Фракi©, вони - в Iллiрик.
Мета походу - оружно прийти й оружно сiсти на тих плодоносних землях.
Князь Добрит з цим i послав нас до Черна: чи приста Тивер до
загальнослов'янського рушення?
- А що дулiби, поляни, уличi?
- Дулiби спершу хочуть послухати, що скажете ви - тиверцi, поляни,
уличi.
Волот не роздумував довго.
- Не вiдаю, як подивляться на цей похiд iншi, - мовив хмуро, - а Тивер
одразу скаже: нi. Люду тиверському не до того, щоб iти й брати мечем чужi
землi. Своя горить пiд ногами. Голод i мор гряде. Не сьогоднi, то завтра
пси заволають по дворах, а зловiщi по пущах.
Дулiби непевно якось переглянулися мiж собою.
- То може ж, саме похiд i поряту люд тиверський вiд голоду та мору?
- Як то?
- Тi, що пiдуть, собi здобудуть яства i кревним сво©м.
- А що буде, коли роме© осилять нас i самi пiдуть у нашу землю? Чи може
голодна Тивер iсполчитися i вийти на рать? Зрештою, мiж нами й ромеями
укладено ряд. Чи личить саме нам ламати його? Згадайте, яко© кровi
коштувало замирення. Дулiбам, може, й байдуже, чим завершиться похiд. Вони
- далеко, ©м не доведеться розплачуватися хребтом, а нам випаде така доля,
тому й сто©мо на сво©м: нi i нi!
- Кажу ж, - боронився старший серед волинських мужiв, - князь Добрит не
ма намiру повелiвати. Вiн хоче знати думку всiх антiв, а вже як знатиме,
скаже склавинам, приста мо до походу чи не приста мо.
Мовлено немовби й щиро, без звичного в таких дiлах туману, а Волот не
мiг погамувати невдоволення, його усе ще тiпало й пiдбивало перечити. Тому
осмiлився й заговорив стольник.
- Нарочитi мужi вважають, що про цю речницю з Волина слiд говорити на
вiчi?
- То вже як собi зна те. Для нас важливо, аби ми сказали князевi
Добриту те, що дума вся Тивер.
- На тому й станемо: князь Тиверi зна , що скаже нинi люд тиверський,
його речницю вважайте за речницю люду. - Стольник помислив мить i вже
потiм додав: - А зараз прошу нарочитих мужiв iз землi Дулiбсько© до
княжого столу i княжих яств. Ними он яку путь подолано час i перепочити з
путi.
Сидiли за столом у Чернi, сидiли опiсля i в Волинi,
пригощались-перепочивали i знову пригощались, а черв'як, що його зродило у
серцi князя Волота принесення в жертву богам младомладо© i красно© з
красних дiви лиш змовкав на час - не гинув. Iншi жартують, захмелiвши, або
розповiдають бувальщини-подвиги, бувальщини-перестороги, а вiн слуха те й
хмуриться. Бо чу : нурту -переверта ться в ньому той черв'як, ссе iз серця
кров i не да покою мислi.
- Землi Фракi©-багатi землi, - хвалився застiллю князь уличiв Зборко..
- Я запримiтив ©х тодi ще, як ходили в роме© за Юстина. Доли - зором не
змiря ш, а в тих долах земля, нiби масло. Плодоносна земля, братове. Суху
палицю встроми - i дасть корiння. А ще ж гори зеленi, сонцем засiянi, а
в тих горах - випаси для худоби, затишнi долини для не вiдаючих спеки нив.
Бо рiки течуть iз гiр i несуть у доли жадану вологу, бо не дмуть
вiтри-суховi©, як дмуть нинi i прiсно дутимуть у нас.
- Князь Зборко лише те й бачив у Фракi©? - хмуро дивився в його бiк
Волот.
- А що мав би бачити ще?
- Хоча би й те, скiльки твердей-фортець мають там роме© i скiльки во©в
по тих твердях. А ще мав би пригадати вiн, як нам ломили там за Германа та
Юстина ребра, скiльки голiв тодi не долiчилися.
- I це каже той, хто водив нас не так давно до то© ж Фракi©, хто казав:
"Анхiал - багатий город i ще багатше пристанище. Вiзьмете - на всю добу
дарую його вам"?
- Я водив вас, княже, не на татьбу, я водив для того, щоб провчити
роме©в за ©хнi розбо© на нашiй землi, щоб примусити ©х рахуватися з нашою
силою i здобути бажаний мир. А до чого кличеш ти? Чим зваблю ш нас у
ромеях? Чи тобi мало того, що мав там за Юстина та Германа, коли пiшов
непроханий, що мали опiсля тиверцi вiд Хiльбудiя? Невже не вiда ш, бувши
зi мною в тiй же Фракi©, яких зусиль коштувало нам, аби роме©в запевнити
та й самим упевнитись: лiпше убого, зате привiльне жити в сво©й землi,
анiж полягти за достаток у чужiй? Нам i тут, де сидимо вiд дiда-прадiда,
не тiсно.
- Одначе не вельми й сито, - поспiшив заперечити Добрит. - Я тому й не
сказав склавинам свого твердого "нi", що житi нашого люду не да грунту
бути певним i твердим. Чому мовчиш, князю Тиверi? Чом не кажеш тут, що
засiянi пiдвладним тобi людом поля друге лiто не дають йому збiжжя, а
худобi - звичайно© травицi-поживи на луцi чи в лiсi? Як житиме i з чого
житиме такий люд, коли сидiтиме в обводах спалено© сонцем землi й
тiшитиметься тим, що живе в мирi?
- То наш клопiт, княже.
- I все?
- Пагуба спечна не може тривати вiчно. Ми нiчим не прогнiвили богiв,
аби так немилосердно карати нас. Я вiрю цьому i люд мiй вiрить, тому й
сподiва ться: ще плодоноситиме Тиверська земля, а плодоноситиме земля,
буде й на нашiм подвiр'© свято.
- Вiри замало, князю. Вiра - набуток отрокiв, а ти муж i не лише
ратний, а й думаючий.
Добриту, видимо, не по серцю те, що тиверський князь аж надто вже
колючий сьогоднi. Втупив у нього прискаленi в гнiвi очi й мовчить. Та гнiв
його не охолодив, лиш пiдцвьохнув Волота.
- А тепер я запитаю тебе, княже, - iсполчився весь, - що робитимемо,
коли станеться так: ми знiмемося й пiдемо всiм ополченням у роме©, а обри
тим часом до нас?
Примовк привiдця дулiбiв. Всього лиш загадався чи не знав, що сказати.
I мовчання те не пiшло йому на карб. Засумнiвався в доцiльностi походу
князь уличiв ("А що, - мовив, длубаючись у тiм'©, - i таке може статися"),
одразу й доволi рiшуче перейшов на бiк Волота князь поднiпровських полян.
- Я теж тi © думки, - сказав Добритовi. - Не час iсполчатися i йти в
роме©, час думати про мiць сво©х земель. Обри, ставши сусiдами, не
випадково вторгаються в нашi весi на обводах i пробують нашу силу. Вони
щось замишляють супроти нас i ждуть слушно© нагоди. Такою нагодою, гадаю,
й буде наш похiд у ромейськi землi.
- Було б лiпше, - не так уже завзято, а все ж боронився старший серед
князiв землi Тиверсько©, - коли б ми не гадали, а напевне знали, що
помишляють обри. На тебе, княже полян, покладено стояти на оборонi нашо©
землi з боку степу, ти мав би й подбати про це.
- Дбаю, княже, хоча похвалитися великою обiзнанiстю й не можу.
Стороняться нас обри, i до себе не пускають, i самi не кажуть: "Хочемо
жити яко сусiди з сусiдами". Вторгаються натомiсть, пробують силу. А це й
змушу гадати: недобре замишляють вони супроти нас.
- I я кажу, - не забарився подати голос князь Волот, - обри - меч, що
повис над нашою ши ю. Тивер бiльше нiж певна: коли злама мо укладений iз
Вiзантi ю ряд i пiдемо в землi Фракi©, iмператор не поскупиться, пiдкине
обрам мiхи з золотом, i тi ударять нам у спину.
- Звiдки така певнiсть?
- Чи князь не зна : на Тивер вiддавна покладено обов'язок боронити
землю Троянову з боку роме©в, у не© був час i нагода познайомитися з
норовами сусiдiв.
Бачили, не хочеться Добритовi поступатися сво©м, i все ж бесiда з ним
по якомусь часi пiшла на примирення. А примирення на диво швидко одмiнило
й Волота. Як би там не було, таки ж на його стало. А то не якась там
абищиця, то - услада серцю. Улiгся й занiмiв нарештi дражливо-неспокiйний
черв'як, прийшло бажання розправити плечi i скинути з них зроджений
невдоволенням камiнь. А вже як скинув, не мiг не пригоститися за столом,
що його заставив яствами та питвом князь Добрит.
Нагледiв якось: усi пiд хмелем уже, гудуть, нiби бджоли, й пiдсiв до
Острозора.
- Хочу поговорити з князем полян осiбно.
- Я теж маю таке бажання, - приязно усмiхнувся Острозор. - Жду лиш
нагоди.
- Гадаю, саме час. Насамперед маю подякувати князю за те, що був
тверезiший вiд iнших i допомiг утримати Добрита вiд згубно© спокуси - iти
в непевний час на роме©в.
- Що моя помiч? Князевi Тиверi слiд дякувати, що мав у серцi мужнiсть
стати супроти всiх. Люд тиверський може пишатися таким привiдцею.
Волот не перечив, одначе й не радiв похвалi.
- На жаль, цей привiдця не привiв його до сподiвано© благодатi. Важкi
лiта пережива Тивер, i хто зна , як переживе ©х.
- Мо© моряни повiдали менi, яка скрута спiткала люд тиверський. Отож
©хав сюди й гадав собi: чи не час нам, зробивши один, робити й другий
крок?
- Тобто?
- Лодi© змайстрували, пристанище ма мо. Пора посилати торговий люд в
iншi землi, хай везе туди наш, звiдтам чужий товар. Князь, сподiваюсь,
розумi , яка то вигода i людовi, i землi?
- Коли везти товари, то тiльки до роме©в, - ожвавився Волот.
- Бiльше морем Евксiнським нема куди податися. Вiзантiя - свiтове
торжище, там збира ться мало не весь торговий люд, як iз заходу, так i зi
сходу. I це, скажу по щиростi, була одна з причин, що спонукали мене
обстоювати мислi князя Волота, а не Добрита. Настав час не з мечем iти до
роме©в, а з товаром, не мечем боронитися вiд них, а знов-таки сво©ми
ринками i сво©м товаром..
- Це правда. Це велика правда, княже! Чи я не бачу, чи не знаю: ромеям
не так просто кликати обрiв. Покликати - означа посадити на сво©й землi,
лишити в тих землях. А чи ©м потрiбно саджати в себе ще й обрiв? Чи мало
мають клопоту вiд тих, що насаджали вже, вiд того, що полiзли на захiд i
не знають, як вибратися тепер звiдти?
- Часи непевнi i не лише для нас. А все ж я так мислю: перезиму мо,
дiждемось тепла, а з теплом - божо© благодатi, i пiдемо в роме©: на
побачення з iмператором, на укладення ряду з ромеями. Гляди, саме те
побачення, якi зацiкавлення в торгах, вiдвернуть появу обрiв бiля обводiв
Трояново© землi.
Волот заяснiв видом, здавалось, геть протверезiв, потiшений тим, що
чув.
- Слухай, княже, - усiвся зручнiше. - Це ж неабияка мисль. Ти говорив
про це з Добритом?
- Нi, спершу хотiв дiйти згоди з тобою.
- То ходiм поговоримо. Най не печалиться тим, що земля Фракi© утiка з
його рук, най гострить розум свiй на iнше дiло.
Ще з ночi задув i колотить лiсом потужний схiдний вiтер, той, що
приносить на сво©х крилах пахощi моря i степу, а ще згадку про простiр i
жадання простору. У полi, ясна рiч, бiда вiд такого: слiпить людям i коням
очi, смалить недосмаленi ниви, а тут, у лiсi, окрiм услади вiд гомону, що
йде верховiттям i будить рвiйнi мислi, молодечi бажання, анiчого. Тож
князь i пiдда ться спокусi. Забув чи не схильний думати зараз, що свiтом
iде засiяне суховi м лихо, знай приострожу й стриму нажаханого острогами
коня, схоже, що милу ться його молодечою силою, не вiда , куди подiти
свою. Кiнь гра пiд ним, i грають вiд того князевi мислi, гра потiшене
веселими мислями серце.
- Що, отроче, - пита найближчого з дружинникiв i свiтить вдоволеним
видом, - так дуже набив сiдницю, що боком прима шся в сiдлi?
Дружинники регочуться, а той, у кого допитувався Волот, осмiха ться
силувано й поспiша сiсти так, як належить.
- Та нi, княже.
Жарт для втомлених - знахiдка, коли ж жарту князь - i поготiв.
Пiдхопили кинуту для потiхи думку, граються нею, нiби малi дiти забавкою.
- Вiн, княже, не так набив ©©, як пiдпарив. Ано, напевне знаю, бо
видiв, як налягав у Волинi на дулiбськi боби. Не вiдав бiдний, що боби для
вершника - видима згуба в путi.
I знову смiх, черговi кпини. Бо чом i не посмiятися, коли з кого,
коли смiх - бодай якась пожива в виснажливiй путi.
Князь Волот дещо втихомирився по тому, як зiгнав оскому на дотепах. Не
кого лiпшого може ждати, на що лiпше сподiватися? Може, й справдi
склада ться так, як хоче охоронниця злюбних уз - Лада.. Боязко, що
обранцем серця буде князь? А чи то така вже притичина для боязнi? Каже ж,
уподобав i уподобав над усе. Чому повинна не вiрити й сторонитися? Волот -
муж iз мужiв. Вiн колись не був ©й осоружний, тепер - i поготiв. В лiтах
уже? А чи в таких уже й лiтах?
I все ж страшно. Руку й серце пропону не хтось там - сам князь. У
нього злюбна жона, дiти. Що скажуть вони i як подивиться на все це люд
землi Тиверсько©?
Рвiйно розчинилися дверi i так же рвiйно пiшов на не© князь. Бачила:
такий радий, що позбувся посланцiв Черна, i такий збуяний мислями про
радiсть, нiхто й нiщо вже не зупинить його.
- Княже! - сказала, осилюючи бентегу, i склала перед ним, мовби перед
божеством, руки. - Коли хочеш бути жаданим у злюбi, стримай себе i не
пiдганяй раз на вiку визначену мить.
Не спинився, навпаки, нагледiв у Миловидцi щось таке, чого ранiш не
помiчав, згрiб, нiби шулiка пташку, i, пiднявши, мовив розчулено:
- Та мить давно прогаяна. З умислом чи без умислу, одначе прогаяна,
Миловидко. Мусимо надолужувати втрачене.
- Тодi... - надумалась i вхопилася за ту свою думку, нiби потопаючий за
соломину. - Тодi ходiмо до тво © матерi, най благословить нас. Без того я
боюся, княже. Лишень ©© згода може зняти з мого серця боязнь й одкрити нам
путь до днання подружнього.
Була така сердечна й благальна, така довiрлива i разом з тим
перестрахана, що вiн не мiг переступити анi через той перестрах, анi через
сердечнiсть та довiру й опустив ©© з помiтно обм'яклих рук.
- А чом би й нi? - зголосився. - Чи я ховаюся з цим? Кажу ж, завтра не
лише мати-княгиня, уся земля знатиме про наш злюб i тво воседля в
Соколинiй Вежi яко злюбио© жони й княгинi. Чу ш, вся земля!
Вхопив свою наречену за руку i не доглядався, що з нею. Дужо розчиняв
дверi й спонукав за собою, розчиняв i спонукав. Тодi аж спинився i
зглянувся з Миловидкою, як досягли материно© ложницi й стали перед слабо
освiтленим ложем.
- Мати-княгине, - тихо й урочисто поклика Волот. - Чулись-те,
мати-княгине? В iм'я блага землi i нашого роду-племенi благословiть сина i
його обраницю на жаданий iз жаданих злюб.
Видимо, певнi були: мати чу ©х, схилили покiрнi голови, ждуть. I мить,
i другу. А княгиня не обзивалася. Тодi перезирнулися i, не змовляючись,
кинулись до ложа...
- Вона... - Миловидка глянула на Волота i ледве стрималася, аби не
закричати диким криком жалю i вiдчаю. - Вона мертва, княже!
Не лякався, подiбно нареченiй сво©й. Прихилив до материного ложа
буйночубу голову й тамував, нiмуючи, бiль. Коли ж примiтив i збагнув, не
мати потребу зараз його жалощiв, Миловидка тиснеться до плеча й квилить,
налякана тим, що сталося, а ще тим, що сталося в найсподiванiшу iз
сподiваних мить, - пiдвiвся й повелiв, яко жонi i другу:
- Заспокойся. Ти тепер охоронниця вогнища в праотнiй оселi Волотiв.
Лаштуй матiр в останню путь, готуй тризну по нiй. Челядь знатиме, хто ти
вiднинi, слухатиметься твогослова, як мого власного. Чула, жоно моя
красна? Витри сльози i берись до дiла. А я по©ду тим часом i вiддам богам
уподобану ними жертву. Тiльки-но упораюсь, одразу ж буду коло тебе.
XVII_
Цiкавих до видовищ нiколи не браку , а тут i видовище не якесь там.
Боги вибрали собi жертву не серед старих, ба навiть не серед отрокiв чи
мужiв, - вказали на младо-младу i добролику iз доброликих дiвку з
Колоброда. Як же це можна не пiти й не глянути на не© бодай одним оком,
коли вона - божа наречена, така, подейкують, лiпа нiби та царiвна, що в
молоцi морсько© кобилицi купана. Шiстнадцять лiт всього лиш ©й, а станом
висока вже й собою доладна. Тiло ма бiле та нiжне, таке нiжне, що його й
торкнутися боязко. А ще косу викохала пишну та довгу, очi, брiвки, щiчки,
взяла вiд мами такi, що ними тiшився б та й тiшився.
Жiнки запевняють: Хорс буде вдоволений такою, а отже, i вмилостивлений.
Чия, пита те? Найстарша з доньок волостелинових, Ласкавиця. Як тiльки
взяла уготований долею жереб, уже й не пустили до кревних, оддали
стороннiм, аби оберiгали та готували до зустрiчi з богами ясними. Перед
тим, як вийти на останн побачення з людом сво©м, божу наречену скупають у
напахченiй травами купелi - раз, вдруге i втрет . Лиш потiм одягнуть у
бiлоснiжну, з тонко© заморсько© паволоки тунiку, в кикладу з прозоро©
хiосько© тканини, таку знадливо барвисту, що про не© не всяка царiвна може
мрiяти. Затим вправлять до вух пiдвiски, надiнуть золоту гривну, увiнчають
вiнком-дiадемою. Йой, то ж, певно, не дiвка з землi Тиверсько©, справжня
богиня вийде на люди й заслiпить собою люд.
- Бабцю, чулись-те, бабцю! - смика за полу й благально позира на
стару збентежене чимось дiвчатко. - Чи Ласкавиця вийде ще до нас?
- Вийде, внучко, та не до нас, - втира сльози й сумно зiтха бабуся. -
На вогнище пiде, богiв у Вира© ласкагиме.
- А потiм?
- I потiм - теж. Не бачити вже нам ©© личка бiлого, не чути речей
медових.
- Хiба Вирай так далеко?
- Он, далеко, горличко ясна! Так далеко, що не буде вже нам вiд
Ласкавицi нi привiту, нi одвiту.
- Пощо панi ляка дитя? - дивиться на бабусю кудлатий, уперезаний
мотузкою муж. - Дiвчина удосто©лася ласки божо©, в шанi та славi ходитиме
по вiчнозеленiй полянi Вираю, а вона - нi одвiту, нi привiту.
Бабуся й собi гостро дивиться на мужа.
- Пошли, волхве, свою, коли такий щедрий.
- Ай послав би, коли б мав та коли б боги уподобали.
- Отож-бо. Тому й щедрi, що посила те чужих.
- Тьфу! - сплюнув у ©© бiк кудлатий i зник у натовпi цiкавих.
Капище Хорса не входило в обводи стольного города землi Тиверсько©,
ховалось вiд людського ока в лiсi, пiд скелястим урвищем. А проте стезя до
нього добре знана. Отож поселяни йдуть та йдуть туди.
Теслi ще вчора змайстрували високу лодiю з поличчям Хорса й поставили
©© на дубовi паколи. Пiд лодiю наклали дрiбно й недрiбно наколених дров,
заздалегiдь висушених, тих, що спалахують вiд смолоскипа й палають
смолоскипом. При дубi ж, що росте пiд скелею i ма божу оселю - дупло,
розбили високий, жовтогарячого кольору намет. Там, у наметi, й ма статися
перше Ласкавчине побачення з богом. Об'явиться перед нею до ослiпу ясний i
доброликий, усмiхнеться потiшено-вдоволеною усмiшкою та й скаже: "Ти до
вподоби менi, дiвчино, беру тебе". Поцiлунок його буде болiсним, та лише
на мить. По тiй митi настане солодке забуття, а поки воно триватиме,
покладуть божу обраницю в лодiю i вiддадуть вогню. Ясний Сварог вiзьме ©©
на сво© дужi дланi й понесе разом iз лодi ю через всеньке океан-море на
острiв Буян, в кра©ну постiйного лiта i вiчнозелених садiв, духмяного аеру
в садах та при потоках. А вже як станеться Ласкавчине воседля в божих
хоромах, як побереться з богом та усладить його солодощами злюбними, ма
згадати й про них, поселян землi Тиверсько©, та ублагати свiтлоликого
Хорса, аби не палив ©хнi ниви сво©ми вогненними стрiлами, давав землi
плодоносну силу, а люду - блага земнi, утiху-сподiванку на життя.
- Iде вже! Йде! - пiшло-покотилося хвилею. - Божа наречена йде!!
Тi, що заговорилися чи не спроможнi були нагледiти ©©, спиналися
навшпиньки, зирили через чужi голови й знову спиналися.
- Погляньте, таки йде!
- Йой, та яка пишна!
Ласкавиця не сама верстала путь мiж городом i капищем Хорса. Попереду,
на вiдстанi двох-трьох сулиць, простував торованою стезею князь, за князем
- вона у супроводi двох старих бабусь в одязi жриць. По один i другий бiк
вiд них iшли, яко охоронцi, мужi при повнiй бронi. х було чимало, та не
вони впадали в око i не на них заглядався люд тиверський. Божа наречена
звабним метеликом видiлялася серед усiх, на не© й зирили, ©© тiльки й мали
в оцi. Бо таки звабна була. Присяйбiг, тако© у Тиверськiй землi й не
видiли.
Через тi доглядання та перемовляння не всi завважили, як там, бiля
капища, стали лаштуватися дiви та жони зi стольного города. Тодi аж
помiтили ©х, як заспiвали високим i злагодженим спiвом:
Дiвi прелiпiй слава навiки! Слава й хвала! Слава й хвала! Вiд роду до
роду, Вiд краю до краю Слава й хвала, слава й хвала!
- Слава й хвала! - дужо виголосив здравицю й натовп. - Хвала Ласкавицi!
Слава божiй нареченiй!
- Ходи до нього, красна дiво, та будь щедрою з ним! Ублагай ясноликого
Хорса, най змилостивиться над нами, над дiтьми та худiбкою нашою й не
смалить, не випiка злаки земнi!
- Най живе в злагодi з усiма богами ясними та надоумить ©х, аби не
скупилися дощами, поливали землю набiлом дiв пiднебесних, сприяли та й
сприяли визрiванню жита, пшеницi i всяко© пашницi!
- Будь щедрою i вблагай!
- Будь доброю i послужи нам! На те упова мо, того вiд тебе ждемо!
Однi норовили всього лиш ближче стати до Ласкавицi й бути певними, що
почула ©х, iншi простягали руки й опускалися перед божою обраницею на
колiна, ще iншi бiгли поруч, зазирали ©й у вiчi й просили не забути про
них, коли стане щасливою iз щасливих. Ласкавиця, видно, не спроможна була
чути усе i всiх, або дивилася на людей i дивувалася людям, або
згоджувалась iз ними, кивала на знак згоди головою i якось непевно
усмiхалася.
- Вона хмiльна! - примiтив хтось iз тих, що не кричали i не благали про
заступництво. - Гляньте, вона хмiльна!
- А ви хотiли, - попрiкнули чи всього лиш зауважили збоку, - хотiли,
кажу, аби тверезою йшла на жертовник? Перше й останн воседля у дiвчини.
Чом би й не випити перед ним?
Князь наблизився тим часом до капища й повелiв щось старим жрицям. Тi
недовго дослухалися, самi гаразд знали, що мають робити. Взяли пiд руки
Ласкавицю й показали, куди ма йти. Дiвчина оглянулась раз, оглянулась i
вдруге - когось шукала, ба навiть кликала й поривалася кличучи. Зрештою
послухалася стариць i пiшла до намету.
Мужi стали обабiч запони, що позначала собою вихiд, хор дужо i
злагоджено заспiвав величальну. Тiльки тепер уже воздавав хвалу не дiвчинi
- боговi Хорсу, тому всесильному i всемогутньому боговi, на якого уповали
нинi, вiд якого ждали заступництва i благодатi.
Спiв угомонив згромаджених довкола капища поселян чи те, що мало
статися пiд накриттям спiву. Туманiли один з другим i вiдмовчувалися,
вiдмовчувались i ждали. I саме тодi, як людське мовчання стало надiйно
тривким, почувся несамовитий крик. Тi © ж митi вiдлетiла нiким не
притримувана запона i з намету вихопилася напiвоголена й до невпiзнання
нажахана дiвчина.
То була Ласкавиця. Тi, що стояли ближче, примiтили:
вона поривалася втекти i, пориваючись, благала про помiч-порятунок.
Хтось вiдгукнувся на те благання таким же, як i в Ласкавицi,
криком-вiдча м, хтось перевiв тiльки подих чи й, не переводячи подиху,
зацiпенiв. Бо таки було чого холонути жилам у людському тiлi й цiпенiти
тiлу: на бездоганно бiлiй донедавна тунiцi божо© обраницi, там, де б' ться
серце, розпливалась i палахкотiла полум'ям молода дiвоча кров.
Усе те тривало мить, може, двi i лишилося в пам'ятi як видиво. Хтось
дужий i лютий схопив по тiй митi дiвчину за руки i так само рвiйно, як i
з'явилася, запакував у наметi. Ще чулися благання, угадувався здушений
крик, та по тому все й стихло. Навiть спiв урвався раптово i не зовсiм
злагоджено. Лиш згодом, як пiдняли запону та стали виносити тарiль iз
Ласкавчиною крiвцею, затим - покриту бiлим покривалом Ласкавку, знову
зачувся вiн при капищi, одначе не дужо й пiднесено, як колись, - сумно та
жалiсно пiшов улоговиною.
Пiд той спiв урочисто виносили й клали божу обраницю на верхнiй палубi
лодi©, вiн додавав жалю й тодi, як обставляли ©© тимчасову оселю лагвицями
з яствами, окринами та жбанами з напо м, квiтчали квiтами з лiсу - такими
синiми, як ©© очi, такими бiлими, як дароване перед воседлям у божi хороми
вбрання i такими черленими, як пролита на жертовник кров. Та ось спалахнув
пiд подi ю вогонь, шугнуло ласе на поживу полум'я - i так же дужо шугнув
разом iз полум'ям перед цим тихий та жалiбний спiв. Мов наляканий птах,
злетiв iз премногих жiночих уст, ударився об скелю-крутопадь i, посилений
нею, виповнив собою улоговину, не лише ближнi, а й дальнi околi©. Його
примножили крики-прощання Ласкавчиних кревних, стогiн-благання люду
тиверського: не забувати про нього, битого безлiттям, знекровленого
голодом та ратними вторгненнями, пам'ятати й там, у божiм оседку, що вiн -
©© люд, а всi поселяни - ©© кревняки. Йде ж бо до бога, стане жоною
ясноликого бога. Кому, як не ©й, младомладiй i непорочно чистiй, краснiй
iз красних, належить розщедрити Хорса й зробити милостивим до них.
Розщедрити й зробити милостивим!
XVIII_
Давно погасло вогнище на капищi Хорса, стала попелом-тлiнню та, що ©©
приносили в жертву богам, а князь сидить та сидить у сво©м чернськiм
теремi, не хоче чи не смi показуватися на очi анi челядi, анi околишньому
людовi. Такий сум лiг вiд того дня на серце, нiби i його торкнувся отой
потужно-дужий, всеспопеляючий вогонь. Та що торкнувся - висмалив у ньому
все, лишив холод i тлiнь, сумну замрiю i ще сумнiше збайдужiння, коли по
щиростi - зневiру i ляк. Ано, i ляк. Бо не певен уже, що вiн князь на
Тиверi. Не хотiв же, i помислами, й серцем був проти того, щоб посилати в
дарунок богам людей, а не вийшов i не став супроти того прадавнього
покону. Чому, спитати б? Зрадiв, що вiче увiльнило вiд обов'язку брати
жереб, що солодко сказало про князя: такого не було й не буде? А спершу
ще, як вихопився з думкою-порадою Жадан? Чом тодi промовчав i не поклав
край безумству? Вiн же не хтось там - князь, його думка - не те, що думка
якогось волхва.
Що те дiвча кричало, коли випорснуло з-пiд жертовного ножа й вихопилося
на мить-другу з намету? Благало змилуватися, не губити? А так, крикнуло ж
бо: "Княже, ти один все можеш, захисти!" А вiн промовчав. Потупив долу зiр
i промовчав. Бо не мiг уже захистити, бо ранiш мав би подумати, як вдiяти,
аби не слали люд його пiд жертовний нiж. Ано, ранiш!
"То чому ж не подумав? Порада волхва виявилася аж надто несподiваною чи
злякався тих, що стояли за спиною волхва, що одному доведеться осилювати
всiх? Посоромся, Волоте. Адже хтось колись ма вийти й стати супроти всiх,
коли покон ©хнiй не сприйма ться розумом, коли тому покону не схильне
коритися серце".
- Княже! - став на порозi стольник i обiрвав тим окликом його роздуми.
- До Черна прибувають нарочитi мужi з Волина. Кому накажеш прийняти ©х?
- Якi мужi? Чого?
- Кажу, ще тiльки прибувають, тому й не вiдаю, чого.
- Скажи, най спочинуть з дороги. Приймемо за обiднiм
столом.
Довелося збирати малу раду. А вже як зiбрали, покликали й нарочитих iз
Волина.
- Чим стривожена земля Дулiбська? Пощо шле до нас мужiв сво©х?
- Тривог особливих нема , - старалися бути поважними i розважливими
дулiби. - Одначе те, з чим ми при©хали до Черна, справдi не терпить. Днями
гостювали у Волинi сли вiд слов'ян, що живуть у горах i за горами.
При©здили кликати нас, дулiбiв, тиверцiв, полян, уличiв, ба навiть тих, що
на сiвер вiд нас, аби приставали до них та йшли купно з ними у землi
роме©в. Ми, анти, як водиться, у землi Мiзi© та Фракi©, вони - в Iллiрик.
Мета походу - оружно прийти й оружно сiсти на тих плодоносних землях.
Князь Добрит з цим i послав нас до Черна: чи приста Тивер до
загальнослов'янського рушення?
- А що дулiби, поляни, уличi?
- Дулiби спершу хочуть послухати, що скажете ви - тиверцi, поляни,
уличi.
Волот не роздумував довго.
- Не вiдаю, як подивляться на цей похiд iншi, - мовив хмуро, - а Тивер
одразу скаже: нi. Люду тиверському не до того, щоб iти й брати мечем чужi
землi. Своя горить пiд ногами. Голод i мор гряде. Не сьогоднi, то завтра
пси заволають по дворах, а зловiщi по пущах.
Дулiби непевно якось переглянулися мiж собою.
- То може ж, саме похiд i поряту люд тиверський вiд голоду та мору?
- Як то?
- Тi, що пiдуть, собi здобудуть яства i кревним сво©м.
- А що буде, коли роме© осилять нас i самi пiдуть у нашу землю? Чи може
голодна Тивер iсполчитися i вийти на рать? Зрештою, мiж нами й ромеями
укладено ряд. Чи личить саме нам ламати його? Згадайте, яко© кровi
коштувало замирення. Дулiбам, може, й байдуже, чим завершиться похiд. Вони
- далеко, ©м не доведеться розплачуватися хребтом, а нам випаде така доля,
тому й сто©мо на сво©м: нi i нi!
- Кажу ж, - боронився старший серед волинських мужiв, - князь Добрит не
ма намiру повелiвати. Вiн хоче знати думку всiх антiв, а вже як знатиме,
скаже склавинам, приста мо до походу чи не приста мо.
Мовлено немовби й щиро, без звичного в таких дiлах туману, а Волот не
мiг погамувати невдоволення, його усе ще тiпало й пiдбивало перечити. Тому
осмiлився й заговорив стольник.
- Нарочитi мужi вважають, що про цю речницю з Волина слiд говорити на
вiчi?
- То вже як собi зна те. Для нас важливо, аби ми сказали князевi
Добриту те, що дума вся Тивер.
- На тому й станемо: князь Тиверi зна , що скаже нинi люд тиверський,
його речницю вважайте за речницю люду. - Стольник помислив мить i вже
потiм додав: - А зараз прошу нарочитих мужiв iз землi Дулiбсько© до
княжого столу i княжих яств. Ними он яку путь подолано час i перепочити з
путi.
Сидiли за столом у Чернi, сидiли опiсля i в Волинi,
пригощались-перепочивали i знову пригощались, а черв'як, що його зродило у
серцi князя Волота принесення в жертву богам младомладо© i красно© з
красних дiви лиш змовкав на час - не гинув. Iншi жартують, захмелiвши, або
розповiдають бувальщини-подвиги, бувальщини-перестороги, а вiн слуха те й
хмуриться. Бо чу : нурту -переверта ться в ньому той черв'як, ссе iз серця
кров i не да покою мислi.
- Землi Фракi©-багатi землi, - хвалився застiллю князь уличiв Зборко..
- Я запримiтив ©х тодi ще, як ходили в роме© за Юстина. Доли - зором не
змiря ш, а в тих долах земля, нiби масло. Плодоносна земля, братове. Суху
палицю встроми - i дасть корiння. А ще ж гори зеленi, сонцем засiянi, а
в тих горах - випаси для худоби, затишнi долини для не вiдаючих спеки нив.
Бо рiки течуть iз гiр i несуть у доли жадану вологу, бо не дмуть
вiтри-суховi©, як дмуть нинi i прiсно дутимуть у нас.
- Князь Зборко лише те й бачив у Фракi©? - хмуро дивився в його бiк
Волот.
- А що мав би бачити ще?
- Хоча би й те, скiльки твердей-фортець мають там роме© i скiльки во©в
по тих твердях. А ще мав би пригадати вiн, як нам ломили там за Германа та
Юстина ребра, скiльки голiв тодi не долiчилися.
- I це каже той, хто водив нас не так давно до то© ж Фракi©, хто казав:
"Анхiал - багатий город i ще багатше пристанище. Вiзьмете - на всю добу
дарую його вам"?
- Я водив вас, княже, не на татьбу, я водив для того, щоб провчити
роме©в за ©хнi розбо© на нашiй землi, щоб примусити ©х рахуватися з нашою
силою i здобути бажаний мир. А до чого кличеш ти? Чим зваблю ш нас у
ромеях? Чи тобi мало того, що мав там за Юстина та Германа, коли пiшов
непроханий, що мали опiсля тиверцi вiд Хiльбудiя? Невже не вiда ш, бувши
зi мною в тiй же Фракi©, яких зусиль коштувало нам, аби роме©в запевнити
та й самим упевнитись: лiпше убого, зате привiльне жити в сво©й землi,
анiж полягти за достаток у чужiй? Нам i тут, де сидимо вiд дiда-прадiда,
не тiсно.
- Одначе не вельми й сито, - поспiшив заперечити Добрит. - Я тому й не
сказав склавинам свого твердого "нi", що житi нашого люду не да грунту
бути певним i твердим. Чому мовчиш, князю Тиверi? Чом не кажеш тут, що
засiянi пiдвладним тобi людом поля друге лiто не дають йому збiжжя, а
худобi - звичайно© травицi-поживи на луцi чи в лiсi? Як житиме i з чого
житиме такий люд, коли сидiтиме в обводах спалено© сонцем землi й
тiшитиметься тим, що живе в мирi?
- То наш клопiт, княже.
- I все?
- Пагуба спечна не може тривати вiчно. Ми нiчим не прогнiвили богiв,
аби так немилосердно карати нас. Я вiрю цьому i люд мiй вiрить, тому й
сподiва ться: ще плодоноситиме Тиверська земля, а плодоноситиме земля,
буде й на нашiм подвiр'© свято.
- Вiри замало, князю. Вiра - набуток отрокiв, а ти муж i не лише
ратний, а й думаючий.
Добриту, видимо, не по серцю те, що тиверський князь аж надто вже
колючий сьогоднi. Втупив у нього прискаленi в гнiвi очi й мовчить. Та гнiв
його не охолодив, лиш пiдцвьохнув Волота.
- А тепер я запитаю тебе, княже, - iсполчився весь, - що робитимемо,
коли станеться так: ми знiмемося й пiдемо всiм ополченням у роме©, а обри
тим часом до нас?
Примовк привiдця дулiбiв. Всього лиш загадався чи не знав, що сказати.
I мовчання те не пiшло йому на карб. Засумнiвався в доцiльностi походу
князь уличiв ("А що, - мовив, длубаючись у тiм'©, - i таке може статися"),
одразу й доволi рiшуче перейшов на бiк Волота князь поднiпровських полян.
- Я теж тi © думки, - сказав Добритовi. - Не час iсполчатися i йти в
роме©, час думати про мiць сво©х земель. Обри, ставши сусiдами, не
випадково вторгаються в нашi весi на обводах i пробують нашу силу. Вони
щось замишляють супроти нас i ждуть слушно© нагоди. Такою нагодою, гадаю,
й буде наш похiд у ромейськi землi.
- Було б лiпше, - не так уже завзято, а все ж боронився старший серед
князiв землi Тиверсько©, - коли б ми не гадали, а напевне знали, що
помишляють обри. На тебе, княже полян, покладено стояти на оборонi нашо©
землi з боку степу, ти мав би й подбати про це.
- Дбаю, княже, хоча похвалитися великою обiзнанiстю й не можу.
Стороняться нас обри, i до себе не пускають, i самi не кажуть: "Хочемо
жити яко сусiди з сусiдами". Вторгаються натомiсть, пробують силу. А це й
змушу гадати: недобре замишляють вони супроти нас.
- I я кажу, - не забарився подати голос князь Волот, - обри - меч, що
повис над нашою ши ю. Тивер бiльше нiж певна: коли злама мо укладений iз
Вiзантi ю ряд i пiдемо в землi Фракi©, iмператор не поскупиться, пiдкине
обрам мiхи з золотом, i тi ударять нам у спину.
- Звiдки така певнiсть?
- Чи князь не зна : на Тивер вiддавна покладено обов'язок боронити
землю Троянову з боку роме©в, у не© був час i нагода познайомитися з
норовами сусiдiв.
Бачили, не хочеться Добритовi поступатися сво©м, i все ж бесiда з ним
по якомусь часi пiшла на примирення. А примирення на диво швидко одмiнило
й Волота. Як би там не було, таки ж на його стало. А то не якась там
абищиця, то - услада серцю. Улiгся й занiмiв нарештi дражливо-неспокiйний
черв'як, прийшло бажання розправити плечi i скинути з них зроджений
невдоволенням камiнь. А вже як скинув, не мiг не пригоститися за столом,
що його заставив яствами та питвом князь Добрит.
Нагледiв якось: усi пiд хмелем уже, гудуть, нiби бджоли, й пiдсiв до
Острозора.
- Хочу поговорити з князем полян осiбно.
- Я теж маю таке бажання, - приязно усмiхнувся Острозор. - Жду лиш
нагоди.
- Гадаю, саме час. Насамперед маю подякувати князю за те, що був
тверезiший вiд iнших i допомiг утримати Добрита вiд згубно© спокуси - iти
в непевний час на роме©в.
- Що моя помiч? Князевi Тиверi слiд дякувати, що мав у серцi мужнiсть
стати супроти всiх. Люд тиверський може пишатися таким привiдцею.
Волот не перечив, одначе й не радiв похвалi.
- На жаль, цей привiдця не привiв його до сподiвано© благодатi. Важкi
лiта пережива Тивер, i хто зна , як переживе ©х.
- Мо© моряни повiдали менi, яка скрута спiткала люд тиверський. Отож
©хав сюди й гадав собi: чи не час нам, зробивши один, робити й другий
крок?
- Тобто?
- Лодi© змайстрували, пристанище ма мо. Пора посилати торговий люд в
iншi землi, хай везе туди наш, звiдтам чужий товар. Князь, сподiваюсь,
розумi , яка то вигода i людовi, i землi?
- Коли везти товари, то тiльки до роме©в, - ожвавився Волот.
- Бiльше морем Евксiнським нема куди податися. Вiзантiя - свiтове
торжище, там збира ться мало не весь торговий люд, як iз заходу, так i зi
сходу. I це, скажу по щиростi, була одна з причин, що спонукали мене
обстоювати мислi князя Волота, а не Добрита. Настав час не з мечем iти до
роме©в, а з товаром, не мечем боронитися вiд них, а знов-таки сво©ми
ринками i сво©м товаром..
- Це правда. Це велика правда, княже! Чи я не бачу, чи не знаю: ромеям
не так просто кликати обрiв. Покликати - означа посадити на сво©й землi,
лишити в тих землях. А чи ©м потрiбно саджати в себе ще й обрiв? Чи мало
мають клопоту вiд тих, що насаджали вже, вiд того, що полiзли на захiд i
не знають, як вибратися тепер звiдти?
- Часи непевнi i не лише для нас. А все ж я так мислю: перезиму мо,
дiждемось тепла, а з теплом - божо© благодатi, i пiдемо в роме©: на
побачення з iмператором, на укладення ряду з ромеями. Гляди, саме те
побачення, якi зацiкавлення в торгах, вiдвернуть появу обрiв бiля обводiв
Трояново© землi.
Волот заяснiв видом, здавалось, геть протверезiв, потiшений тим, що
чув.
- Слухай, княже, - усiвся зручнiше. - Це ж неабияка мисль. Ти говорив
про це з Добритом?
- Нi, спершу хотiв дiйти згоди з тобою.
- То ходiм поговоримо. Най не печалиться тим, що земля Фракi© утiка з
його рук, най гострить розум свiй на iнше дiло.
Ще з ночi задув i колотить лiсом потужний схiдний вiтер, той, що
приносить на сво©х крилах пахощi моря i степу, а ще згадку про простiр i
жадання простору. У полi, ясна рiч, бiда вiд такого: слiпить людям i коням
очi, смалить недосмаленi ниви, а тут, у лiсi, окрiм услади вiд гомону, що
йде верховiттям i будить рвiйнi мислi, молодечi бажання, анiчого. Тож
князь i пiдда ться спокусi. Забув чи не схильний думати зараз, що свiтом
iде засiяне суховi м лихо, знай приострожу й стриму нажаханого острогами
коня, схоже, що милу ться його молодечою силою, не вiда , куди подiти
свою. Кiнь гра пiд ним, i грають вiд того князевi мислi, гра потiшене
веселими мислями серце.
- Що, отроче, - пита найближчого з дружинникiв i свiтить вдоволеним
видом, - так дуже набив сiдницю, що боком прима шся в сiдлi?
Дружинники регочуться, а той, у кого допитувався Волот, осмiха ться
силувано й поспiша сiсти так, як належить.
- Та нi, княже.
Жарт для втомлених - знахiдка, коли ж жарту князь - i поготiв.
Пiдхопили кинуту для потiхи думку, граються нею, нiби малi дiти забавкою.
- Вiн, княже, не так набив ©©, як пiдпарив. Ано, напевне знаю, бо
видiв, як налягав у Волинi на дулiбськi боби. Не вiдав бiдний, що боби для
вершника - видима згуба в путi.
I знову смiх, черговi кпини. Бо чом i не посмiятися, коли з кого,
коли смiх - бодай якась пожива в виснажливiй путi.
Князь Волот дещо втихомирився по тому, як зiгнав оскому на дотепах. Не