Страница:
того, що завдають ©й мук. Чула, терпцю вже нема , така, що й на стiну
полiзла б, шукаючи рятунку, та згадала нараз: чи про себе i сво© тiлеснi
болi ма думати, коли там, при капищi Хорса, сто©ть утiха ©© серця, ладо
ненаглядне i, може, простяга вже руку, аби вибрати одне з двох: життя або
смерть? Згадала й застигла на мить, про щось дума , чогось шука ,
тривожачись, зрештою здолала ©х, сво© тiлеснi болi, муку нестерпну й
схопилася, стала там-таки, у ложi, на колiна й простягла на схiд сонця
руки.
- Боже! - крикнула благально i надривно. - Всемилостивий боже, Iсусе
Христе! Приймаю тебе всiм серцем, усiма помислами сво©ми й слiзно прошу:
заступись за нього, мого злюбного мужа i князя. Вiк буду вiрна i вдячна
тобi, почитатиму тебе яко Всевишнього повелителя свого, тiльки заступись i
врятуй князя Волота. Ти ж всемогутнiй i всеблагий, одведи од нього кару,
порятуй для мене, дитяти мого, всi © багатостраждально© землi Тиверсько©!
Поривалася до щойно обраного бога тiлом i серцем, усiм зболеним видом
сво©м i плакала, уповала на заступництво всесильного християнського бога i
знову плакала. А челядь, повитуха цiпенiли при нiй i не знали, як бути:
благати молоду княгиню, аби лягла й лежала, не шкодила дитинi, що
проситься на свiт, чи тiкати вiд не© прiч. Кликала ж на помiч не свого -
чужого бога, присягалася в довiчнiй вiрностi не сво му - чужому боговi i
видимо зрiкалася сво©х. Як бути з такою i що казати такiй?
I все ж мусили поступитися сумнiвами, бо та ж Миловидка й прогнала
сумнiви. Дитя ©© знову нагадало про себе, за цим разом так рвiйно, що
породiллi нiчого iншого не лишалося, як шукати рятунку в тих, що були
найближче.
Не схибило серце матерi, не зблукали й помисли жони. Тi © само© митi,
як у просторiй ложницi Соколино© Вежi голосно заявив про себе
новонароджений княжич, там, бiля капища Хорса, виходив перед очi
старiйшин, вершителiв божо© волi в та©нствi жертвоприношення, отець його.
- Княже Волоте i княгине Малко, - питали в них. - З власно© волi берете
ви на себе одвiт за рiд свiй перед верховним богом люду нашого, ясноликим
Хорсом. Чи з добрим серцем iдете на цей достойний вчинок?
- Ано.
- Чи не в гнiвi на люд свiй за те, що присудив родовi вашому очистити
себе вiд злодiянь, навмисних i ненавмисних скверн?
- На люд - нi, на окремих iз люду ма мо гнiв.
- Огласите його боговi, най покара винних. За люд ладнi постати перед
ясноликим Хорсом i вблагати його, аби був милостивий, не посилав кару?
- Ладнi, старче.
- Ма те щось сказати перед тим, як брати жереб, чи братимете вже?
- Я волiю сказати слово, - виступив наперед жони сво © Волот.
Князь оглянув стовписько людське i, розумiючи, не всi можуть почути
його, пiдвищив голос.
- З волi богiв i люду тиверського прийняв я у сiчi з ромеями нелегку
ношу - повиннiсть князя в отчiй землi. Хотiв чи не хотiв того, так
сталося: загинув у сiчi отець, загинув старший брат. Знав, повиннiсть ця
не обiця услади. Земля наша вiддавна була найкоротшою i найзручнiшою
путтю вiд теплих морiв до асiйського роздолля, вiд асiйського роздолля до
крайнiх обводiв землi на заходi сонця. Йшли в полуденнi кра© готи - не
поминули Тивер, поривалися на захiд сонця асiйцi - також топтали Тивер,
тирлувалися в Тиверi, сiли на Дуна© римляни - не вдовольнилися тим, що
мали за Дуна м. Iшли та й iшли в Троянову землю, поривались та й
поривалися мати там сво© угiддя, а за тi поривання кiстьми та кров'ю
розплачувалася Тивер. Нинi не легше. Самi були в сiчах i зна те, яких
ма мо сусiдiв: як зарились, так i заряться на дармове, все легким хлiбом
волiють жити. Сила наша дещо притлумила ©хню завзятiсть, збила пиху, та,
видно, не зовсiм. певнi вiстi: роме© знову мають намiр порушити
укладений з нами ряд, послали нарочитих мужiв сво©х до обрiв i кличуть ©х
стати в Подунав'©, бути щитом мiдiйським супроти слов'ян. А то мала утiха.
Обри уславили себе надмiрною гординею i ще надмiрнiшою жорстокiстю. Коли
зiлл ться во дино та жорстокiсть з ромейською пiдступнiстю, бiда буде i
бiда велика... Вибiр у мене, самi зна те, який, може статися, що не
князюватиму вiд сьогоднi у Тиверi. Тому i взяв слово. Взяв, щоб сказати
вам, сородичi мо©: як житимете з такими сусiдами i як стоятимете супроти
сусiдiв, коли будете такi, як сть? Питаюся насамперед вас, старiйшини: чи
примiтили хоча б i на останнiм вiчi, якi ви нинi не динi? Чи тямите, яка
то згуба для землi, для люду тиверського? Присяйбiг, гiршо© й бути не
може.
Заповiдаю вам: покличте на помiч розум свiй, мудрiсть свою i врозумiть
спесивих. Або зречiться ©х. Чу те, врозумiть або зречiться, коли не хочете
погибелi собi, землi сво©й!
Багато передумав я за цю довгу-предовгу нiч i став ось на якiй думцi:
коли iз роду Волотi хтось i завинив перед богами, то той хтось насамперед
я. Повиннiсть княжа - нелегка повиннiсть. Десь поспiшив, десь не домислив
за безлiччю клопотiв, десь був у гнiвi i не зумiв стати вище гнiву. Тому й
звертаюся до вас, старiйшини, ось iз якою речницею: не зважайте на волю
жони мо ©, Малки, - брати разом зi мною жереб. Я вибрав уже його i один з
усього княжого роду Волотiв волiю бути принесеним у жертву богам. Гляди,
умилостивлю ©х, гляди, саме цим i послужу людовi сво му, землi Тиверськiй,
коли не зумiв послужити в дiлах общинних чи на боролищах.
Утихомирене на певний час море людське захвилювалося, далi й зовсiм
забурлило. Хтось тiльки перемовлявся з сусiдами, хтось нарiкав: що буде з
ними, коли не стане й князя, чи iншi годнi заступити його, бути таким, як
Волот? Старiйшини ж радились тим часом.
- Княже, - сказали, - на те, щоб обо ви брали жереб, речниця вiча.
Ми не владнi переiнакшити ©©, доста, що переiнакшили вже раз.
То було слушне пояснення вiдмови. А проте Волот думав зараз не про
нього. Iнше засiло в тiм'©: його вже не почитають яко князя. Дивно, не
прийшла, як приходила свого часу, бу сть, не вiдчув у серцi й гнiву.
Спустошливим холодом повiяло там, а ще - разючою малiстю, чимось схожим на
жаль.
"Боги свiтлi та боги яснi! - карався. - Як же це я, стiльки
повелiваючи, не завважив, що можу образити когось сво©м повелiнням? Були ж
не просто собi заперечення, була й сувора, нав'язана нижчим за мене власна
воля. Ано, всяке було".
Таки змалiв, мабуть, духом, i примiтно, Малка завважила ту малiсть i
торкнулася його руки.
- Не печалься, муже мiй, i не втрачай через ту печаль присутностi духу.
У парi нам надiйнiше буде iти в останню нашу путь. А вже боги знають, кого
обрати з нас двох. Маю надiю, що тi ю обраницею буду таки я.
- Надiю?
- Ано, саме так: надiю. Зайва я з-помiж вас, - пояснила перегодом. -
Боги тодi ще прирекли мене, як позбавили спроможностi бути матiр'ю.
Цiлився спростувати ©© казання: "Неправда то, не зайва ти, Малко!" Та
спростуванням його не судилося злетiти з уст: пiдiйшов старiйшина i
запитав, хто з них братиме жереб перший.
- Я, - похопився Волот i навiть вiдсторонив нечемним рухом жону свою.
Мабуть, звикла вже до того - визнавати за ним, яко за мужем, право бути
всюду привiдцею, не перечила, мовчазно зголосилася i ждала. Князь став тим
часом мiж старiйшин i пiшов, оточений старiйшинами. Був
нацiлено-зосереджений, по-мужньому рiшучий. Лише блiдiсть виказувала: таки
стривожений. Уда з себе ладного на все, насправдi он який стривожений.
Коли ж став перед жертовником i вибрав сво , богами визначене, не
повiрив, мабуть. Зглянувся, подивований, iз старiйшинами й знову
розчепiрив пальцi, дивиться.
- Така воля богiв, - пояснили йому старiйшини, забираючи жереб. - Не
тобi, княгинi Малцi судилося бути принесеною ©м у жертву.
Пiдносили над головою вибраний князем жереб й оповiщали люду, що
гласить вiн, оповiщали й знову показували: дивiться, який , знайте, як
буде, а князь стояв, похилий, знiчений, i не вiдав, як вiн гляне Малцi у
вiчi. Нащо поспiшив i сказав: "Я перший"? Хай би йшла i брала сво , брала
й не думала, що вiн, муж, уготував ©й таку стезю.
Коли набравсь-таки мужностi й обернувся, жона стояла уже в оточеннi
во©в i мала в один лиш бiк вiльну путь - до намету. Була блiда, нiби на
смертнiм ложi. Лиш очi бiгали сполохано й шукали когось у натовпi.
- Жоно моя, - ступив у ©© бiк i покликав зболено.
- Знайди Богданка, - не стала слухати Малка. - Дiвчаток не треба,
Богданка знайди i приведи. Вiн у лiтах уже, маю проститися й сказати
останн напуття.
Кинувся на пошуки, та згадав нараз: вiн не пiдсудний уже, вiн - князь,
i звелiв iншим розшукати сина.
Усе, що було потiм, було нiби ввi снi: з'являлись i зникали лиця,
чулись i гасли чи©сь слова, а йому жодного дiла до них. Бачив лише Малку,
дослухався лише до того, що казала Малка. Так дуже вже почував себе винним
перед нею чи тепер тiльки збагнув, яка вона не чужа йому: шкодував за нею
i плакав серцем, жалiв ©© i жалiвся не знати кому й не знати про що. Коли
ж обернулась перед самим наметом та крикнула: "Бережи дiтей. Волоте! Не
дай осмутi та безлiттю обсiсти ©х!" - i зовсiм втратив присутнiсть духу.
Обiймав сина, прохав його бути мужнiм i не мiг вiдшукати бодай яко©сь
мужностi в собi. Схоже, що вичерпала ©© Малка, вичерпала й понесла на
жертовник боговi Хорсу.
XXVIII_
Поля довго не оживали пiсля пругiв. Лежали помiж примiтно помолодiлих
га©в та урочищ рудi, знiвечено-убогi, мовби витоптанi раттю новоявлених
готiв. I поселяни не порались на них. Чи то чекали дощу й грiли в собi
сподiванку: коли випаде невдовзi, засiють ниви просом i ще врятують себе
вiд голоду, чи втратили за цi неврожайнi лiта всяку надiю на поле й
одвернулися, полоненi осмутою, вiд поля. Важко повiрити, аби одвернулися.
Спорожнiли ж бо не лише пiдклiтi, спорожнiли й кадуби, берковцi, мiри та
пiвмiри, до краю убавилось по оседках худоби. I все ж таки чомусь не видно
поселян у полi, щось трима ©х по оседках.
Волот теж осунувся по тому, що бачив при капищi Хорса, i сам не
з'являвся на люд, i в себе не волiв бачити когось. Що робив у сво©м
чернськiм теремi, нiхто не вiдав. Отож давали волю домислам, сходилися
купками й шептались:
- Князь невдоволений ухвалою вiча - принести в жертву богам когось iз
його родини.
- Ано, вiн у гнiвi на всiх, тому й не хоче видiти в себе.
- Так вважа те?
- А ви нi?
- Таки нi. Князь вельми завинив перед Малкою, тому в такiй осмутi по
Малцi.
- А й правда. Навiть до то©, що помутила сво ю лiпотою розум його, не
©де та й не ©де. Все ходить по Малчиних слiдах та кара ться сво ю провиною
перед Малкою, та тiшить-заспокою дiтей Малчиних.
- Йой, тi дiти, тi дiти. Що з ними буде i як вони будуть тепер?
- I я кажу: що буде? Добре, коли князь пiклуватиметься про них, як нинi
пiклу ться, а коли забуде, пригрiтий тою, що в Соколинiй Вежi?
Неспокiй брав гору над сумом, сум - над неспоко м. Бо прийшло i надiйно
обсiло Тиверську землю безлiття, настала смутна iз смутних пора.
Старiйшини родiв вiка доживають уже, а не пригадують такого. Подумати
тiльки, трет лiто пiдряд засiвають щедру донедавна землю збiжжям i нiчого
не мають iз то© землi. Боги свiтлi та боги яснi, скiльки ж можна брати з
худоби i покладатися лише на худобу? А тут i обри, подейкують, бiля Днiпра
вже, стали й гадають, як перейти через нього, такого широкого та
швидкоплинного. Що буде, коли перейдуть i пiдуть понад морем до Днiстра, а
там i через Днiстер? Матимуть силу й снагу заступити ©м путь, стати по
Днiстру й сказати: "Хочете йти до роме©в, iдiть до Дунаю й правтеся через
Дунай, у нашу землю вам зась", - чи не матимуть? Троянова земля велика, i
сила в нiй завжди вишукувалась така, що всякому могла заступити путь. Та
то колись. Чи зможе заступити нинi, на третину поборена вже безлiттям, i
хто зна , як буде поборена ще пiсля всього, що зазнала вiд пругiв?
З мужiв, що стояли близько до князя, здавалось, тiльки дво не втратили
присутностi духу. Тi дво - Стодорко та Власт. Один як во вода правив за
князя в Чернi, другий замiняв його поза Черном: дбав, аби во© тиверськi i
люд тиверський не припиняли спорудження твердей по Днiстру, аби тим, що
споруджують, було що ©сти й пити.
Чи князевi казав хтось, чим заклопотана без нього земля, чи його менш
за все цiкавило вже що робиться в землi Тиверськiй, покликав одного дня
челядь i звелiв ©й запрягти у вози коней, покласти чи не всю, що була в
теремi, поклажу, посадити окремо дiтей i правитися на Соколину Вежу.
- Я наздожену вас, - пообiцяв дiвчаткам, коли вмощував ©х та доручав
Богданковi наглядати за ними в путi. - Скажу сво слово челядi, мужам i
наздожену.
То була ще одна дивовижа, а вiдтак i причина для пересудiв: князь таки
©де до те©, соколиновезько© княгинi, бере з собою доньок, сина, он яку
поклажу. Чи не хоче сказати тим: "Лишайтеся, коли такi, без князя,
зрiкаюся вас"?
Питалися про його намiри у челядi - знизувала плечима й вiдмовчувалась,
натякали мужам ратним i думаючим - косили хижим оком i теж вiдмовчувались.
Аж поки самих не вiдвiдала пiдозра i не примусила вдатися до старiйшин,
приглянутися купно з ними до помислiв i дiянь княжих по вiд'©здi з Черна.
Бо тризна тризною i горе горем, а якийсь вiн не такий, як був до смертi
жони. Схоже, що горожани правду кажуть: вiднинi князю Волоту байдуже, чим
клопочеться i як житиме люд тиверський, коли настане зима. Анi самого не
бачать з-помiж мужiв, анi биричiв його. Коли й клопочеться, то дiтьми,
господою та господарством соколиновезьким, коли й шука для себе вiдради,
то лиш тi ©, що може дати бесiда з дiтьми та з жоною Миловидою.
- Мусимо йти до князя й нагадати йому, - стають на думцi мужi та
старiйшини, - що в нього, окрiм родини, земля, люд тиверський i
повиннiсть перед землею та людом.
-_ Перш нiж iти, ма мо подумати, що скажемо князевi.
- А те й скажемо: повиннiсть. Вiн укладав iз нами ряд, мусить бути
князем у сво©й землi, а не всього лиш мужем i вiтцем у родинi.
- Князь давав уже раду, i не його вина, що ми не зумiли зробити ту
мудру речницю законом: коли в землi скрута, усi ©© угiддя мають належати
тиверському люду. Тепер самим слiд подумати й прийти до князя з рятiвною
думкою.
Гадали-сперечались день - i розiйшлися нi з чим, гадали другий - i
знову нiчого не вигадали: радити мають сутт ве, а що порадять, коли всю
землю постигло лихо, коли вона трет лiто пiдряд не плодоносить? Тепер i
на займанщини волостелинiв не кивнеш, бо й там голодний люд нiчим,
придатним для яств, не поживиться. Пруги побували скрiзь, вони не
розбиралися, де поле володаря, а де поселянина, як не розбиралася й
спекотнява на тамтiм та передтамтiм лiтi.
- I все ж не випада сидiти й мовчазно ждати погибелi, - заявили
рiшучiшi. - Ма мо вибрати кiлькох, найбiльш знаних та поважаних, най iдуть
до князя й шукають разом iз князем рятунок для люду.
- Ано, виберiм таких, най iдуть i радяться, най скажуть князевi: пiд
лежачий камiнь вода не тече. Мусить думати, коли вiн князь, а нi -
укладемо ряд iз iншим.
За виборними дiло не стало, i виборнi не забарилися добутися до князя й
стати перед князем. Гiрше було знайти з ним спiльну мову. Волот швидко
вiдчув у словах посланцiв вiд старiйшин докiр i не виказав ©м ознак
гостинностi.
- Я радив уже, - хмуро озвався на ©хню речницю. - Чи моя рада, гада те,
не була годною, не могла порятуати люд?
- Могла, княже. Бо то мудра рада i, може, дино можлива. Бiда тiльки,
що мужi тодi не дозволили нам скористатися нею, нинi ж i поготiв не
дозволять.
- А то ж чому?
- Бо почувають за собою ще бiльшу силу, нiж почували тодi.
Волота нiби вжалив хто, схопився й вийшов перед старiйшини, суворий i
гнiвний, кинув у лунку просторiнь отнього терема:
- А хто дав ©м ту силу? Хто, питаю? Чому ви саме мужам, володарям
займанщин дозволили узяти гору на вiчi i правити вiчем?
Старiйшини лишалися на диво спокiйними, i все ж спокiй той виявився
обманливим.
- То, княже, не нашi, то тво© мужi, тобi лiпше знати, чому вони так
пнуться бути нагорi, правити всiма.
Сiпнувсь було сказати щось i утримався. Мужi, справдi, не ©хнi. Як же
так сталося, що мiж князем i людом тиверським бiльше дностi в дiлах i
помислах, анiж мiж князем i його мужами? Коли i чому сталося? Схибив,
пiдбираючи собi мужiв, чи повiвся з ними не так, як мав би повестися?
Видять боги: уся заковика в тому, що нема диних помислiв, котрi днали б
його з мужами, а коли нема диних помислiв, дностi й не може бути.
- Старiйшини прийшли до мене вiд родiв сво©х чи яко сли вiд усього
люду?
- Яко сли вiд усього люду.
- То слухайте, що казатиму.
Був твердий духом, певно, мав намiр сказати щось ваговите, та не встиг
мовити перше з того казання слово, як бiля ворiт зчинився гамiр i примусив
примовкнути.
-_ Що сталося? - поцiкавився князь, прочинивши дверi.
- Прибiг вiд капища волхв, каже жерця Жадана забито.
- Коли i хто забив?
- Татьба, розповiда , сталася поночi, нiхто й нiчого не вiда . Жерця ж
знайшли в його оселi з перетятим горлом.
Он воно що?!
- Велiть тому волхвовi зайти до мене.
Не ховався з почутим, визнав за потрiбне, аби той, що принiс лихi
вiстi, сказав ©х при старiйшинах. Тому й поставив його перед очi
старiйшин.
Слухав i пильнував: волхв тiльки вражений баченим а чи й причетний до
татьби? Нiби не причетний, а все ж чому такий наляканий. Колiнку та й
колiнку перед сво©м князем, ба навiть перед старiйшинами.
- Хто бував пред цим у Жадана?
- Не вiдаю, княже.
- А бiля оселi Перуна?
- До оселi i требища всi йдуть.
- Поночi був хтось?
Волхв замислився, справдi пригадував чи робив вигляд, що пригаду .
Князь пождав i знову вдався до свiдка нечувано© в ©хнiй землi татьби.
- Волхв давно знав Жадана?
- Давно. Вiдтодi, як Жадан став жерцем при капищi Перуна.
- I весь час був при капищi?
- Ано.
- То хто ж бував у Жадана коли не зараз, то ранiш? Хто мав iз ним
та мнi бесiди?
Князь не просто питав - допитувався, схилившись перед колiнкуючим
вiсником, i те допитування примiтно збентежило волхва: спершу тiльки
видивився не знати як, далi знiтився i опустив долу очi.
- Богданка сюди, - повелiв князь.
Коли ж син прибув i недвозначно сказав сво©м видом: перед ним той самий
волхв, що оповiщав тамтого дня про та мну змову Жадана з во водою Вепром,
не став брати цього мужа за карк i примушувати, аби казав при старiйшинах
усе, що казав Богданковi. Звелiв синовi заперти свiдка Жаданово© смертi в
пiдмурку вежi й берегти паче ока свого. Потiм уже, як впевнився, син
виконав його волю, обернувся до старiйшин i сказав старiйшинам:
- Чи волiють сли люду тиверського знати, що ма мо вдiяти, аби побороти
сво безлiття?
- Волiють, княже.
- То слухайте, що казатиму: найперше ма мо самоочиститись.
Мiг би покликати в свiдки самих богiв: старi i мудрi люди, а не
розумiють його. Дивляться i нiмують.
- Чи ми не очищалися?
- Перед богами - так. А самi перед собою? То правда: земна благодать -
винагорода неба. Та правда й те, що й небо може вичерпати сво© щедроти,
коли вони потраплятимуть до нечестивих в умислах i дiяннях сво©х,
ставатимуть набутком всiх алчущих i жаждущих. Тож i кажу: уповаймо на
богiв, одначе й самi очищаймося, бодай час вiд часу.
- Князь радить...
- Раджу почати самоочищення iз суду над татями, що обiрвали життя
жерцевi Жадану. Чи пристають на те старiйшини?
- Ано. Намiр справедливий, най буде так.
- Тодi скликаймо вiче й починаймо суд.
То було одне з тих вiч, на якi сходиться лише окольний люд i сходиться
швидко. Бо прудко бiгли конi поселянських гiнцiв, та ще прудкiше чутка:
мало Тиверi божо© кари, почалася й людська; у Соколинiй Вежi забито
Жадана, того диного з-помiж волхвуючих людей, котрий удосто©вся бути
жерцем при капищi Перуна, став нарiвнi з князем - посередником мiж богом i
людом. Комусь, бачся, не сподобалося, що Тивер ма аж двох посередникiв,
хтось пiдняв руку на охоронця божого житла, i той замах, подейкують,
неабияк розгнiвав князя. Знайшов у собi пiдтяту смертю жони силу, збудився
духом i став на бiк знедоленого люду - шука йому порятунок вiд мору та
гладу. А щоб нiхто не стояв на путi в тих добрих його намiрах, пошук
почина iз суду над татями.
Таке нiкого не обходить, тому й поспiшають до стольного города. дуть
кiннi, йдуть пiшi i здебiльше кiлькома оседками. Людно на путях та
перепуттях. I гомiнко. Бо правляться не лише мужi, тi, чий голос матиме
вагу та силу на вiчi, правляться й отроки. Однi - щоб приглянути в дорозi
за лiтнiми вже дiдунями, iншi - за кiньми, ще iншi - у помiч старшим i в
науку до старших. Бо самi будуть колись мужами, бо коли дiйде до бiйки мiж
одною i другою сторонами вiча, сила ©хня i бу сть ©хня он як знадобляться.
Не сидiв i князь у Соколинiй Вежi. Повернувся одразу ж по розмовi з
старiйшинами до Черна, зiбрав пiд свою руку дружинникiв, що були в Чернi й
поза Черном, i, впевнившись у надiйностi сво © сили, покликав волхва, що
принiс вiстi про смерть Жадана.
- Як звуть тебе, достойний муже?
- Малi досто©нства у того, княже, хто опиня ться з тво © ласки в
порубi.
- Не кажи так. Не всякий зважиться стати на сторожi правди i
заступитися за праведних. Сподiваюсь, не заперечуватимеш, що не хтось
iнший - ти прибiгав свого часу до мого сина Богданка й велiв йому,
пославшись на вищi помисли, iти до мене й застерегти перед тим, як мав
брати жереб: не з богом - iз Вепром була в Жадана розмова про потребу
посилати княжий рiд на вогонь.
- Так, то був я.
- Чому ж принижу ш тепер себе i не визна ш достойним?
- Бо не довiв свого достойного намiру до кiнця.
Князя самого цiкавило те.
- А й справдi, чому пiшов до сина i повiдав про змову синовi, а не
менi?
- Бо в князя хтось нагледiв би мене i виказав. Син же, гадав собi, й
без мене зробить усе, що слiд зробити.
- А про те, що Богданковi, яко синовi мо му, нiхто не повiрить, i не
подумав?
- Про те не подумав.
- То, може, тепер хоч вийдеш i скажеш вiчу: була змова, волостелин Вепр
обiцяв Жадановi Веселий Дiл, якщо принесе в жертву боговi самого князя?
- Чи менi повiрять? Веселий Дiл не став Жадановим.
- Бо обернулося так, що на вогнище пiшла з волi богiв княгиня, а не
князь. Вепровi шкода стало Веселого Долу, i вiн пiшов на головництво -
укоротив вiку Жадановi, який вимагав чи мiг вимагати вiд нього отню оселю
i угiддя.
Волхв вiдмовчувався якийсь час.
- Я можу потвердити лиш перше. Хто вбивав Жадана, про те не вiдаю.
- Усе ж каже, що головник - Вепр.
- Може, й каже, однак я не видiв того i потвердити не можу. , княже,
вищi за тебе i тво© бажання помисли.
Упертiсть цього вовгура починала дратувати Волота. Що ж буде, коли
справдi не пiдтвердить? Адже вiн збира вже вiче, ма викликати Вепра на
вселюдський суд.
- Вiдступати пiзно, волхве. Ти багато зна ш про Вепра. Коли не
перекона ш вiче, що вiн головник, тебе спiтка те саме, що й Жадана.
Згинеш вiд його руки, чув?
- Як же я переконаю вiче, коли не вiдаю?
- Пригадай усiх, хто був напередоднi бiля капища Перуна.
- Вепра не було там.
- Зате були Вепровi люди. Пiзна ш ©х, коли покажу?
- Якщо бачив, то пiзнаю.
- Тодi облачайся в одiяння ратного мужа, по©деш зi мною. Навiда мося на
Вепрове подвiр'я, там i приглянешся до його челядi.
Вiн був на диво твердий i непохитний тодi, як завдавав Вепра у вериги,
а ще непохитнiший, коли вийшов i став перед вiчем.
- Братi ! - рiшуче пiднiс над головою меча. - За згодою старiйшин родiв
i на благо люду тиверського розпочинаю суд над головниками, що вкоротили
вiку жерцевi Жадану. Хто зна ©х i може вказати або назвати при всiх,
виходь i називай.
Вiче завжди дiлилося на два кiнцi - княжий i поселянський. На княжому
попереду всiх стояв князь, за ним - мужi думаючi i ратнi, а вже за мужами
- дружина, на поселянському кiнцi чiльне мiсце вiдводилося тисяцьким,
потiм старiйшинам родiв i вже потiм - всiм iншим: воям, ратаям, торговому
та чорному люду. Нинi ж княжий кiнець складала переважно дружина,
найближчi з мужiв ратних та думаючих, вогнищани. Мужi ж окольнi загубилися
з-помiж старiйшин та поселян, видно, так собi мiзкували: коли дiйде до
дiла, галасуватимуть сильнiш за всiх i поведуть за собою всiх. Та цього
разу вiче лишилося глухим до них i ©хнього галасу.
- Руку пiднято на того, - карбував слово за словом князь, - хто мав
доступ до самого бога, був посередником мiж людом i богом Перуном. Князь
не може лишити цього головництва непокараним. Тому й зверта ться до всiх:
хто зна головника, виходь i вкажи на нього.
- Мало вказати, - почувся голос iз поселянських лав, - треба й довести,
що то головник.
- Треба й довести, а то ж як.
- Чи ма такi докази князь, коли взяв во воду Вепра у вериги?
Питалися його недавнi соузники-мужi. Не втримались, отже, заговорили. А
коли так, настав час кликати на княжий суд володаря Веселого Долу i
во воду в Подунав'©.
- У князя такi докази. Та вiн не хотiв би помилитися i тому пита :
хто ще зна головника?
Вiдповiдь - мовчання.
- Приведiть во воду Вепра.
Вiн був суворiший за саму суворiсть i такий непохитно твердий та
грiзний, здавалось, звiльни йому руки та дай до рук меча - на все вiче
пiде з вiдкритим забралом.
- Во водо, - зично, аби всi чули, звернувся до нього князь. - Ти
вiда ш, в чому звинувачую тебе? Чи визна ш за собою провину?
- Нi, i вимагатиму за глум i насилля над собою особистого по динку з
князем.
- Коли князь не доведе тво © причетностi до головництва, так?
- Ано, коли не доведе мо © причетностi до головництва.
- А коли доведу?
- Коли доведеш, я скараю сам себе i тут-таки, при всьому люду.
- На тому й станемо.
Вiн окинув зором принишклий люд i вже потiм мовив:
- Будьмо вза мно витриманi i поважнi - почина мо суд. Скажи, во водо,
ти бачився з жерцем Жаданом у його оседку при капищi Перуна?
- Бачився.
- Чого бував там?
- Приносив жертви Перуновi й передавав ©х до рук жерця Жадана.
- Коли бував?
- Та не раз, i в цьому, i в тому лiтi.
- Якi вiв бесiди з жерцем, окрiм тих, що вруча ш йому дари i просиш
принести ©х боговi Перуну?
- Окрiм цих, нiяких.
- А за якi такi великi послуги обiцяв ти Жадановi подарувати свою отню
оселю i сво© угiддя в Веселiм Долi?
Вепр удавав iз себе здивованого, ба навiть обуреного.
- Такого не було, такого не могло бути! Чи князь не зна , що для мене
Веселий Дiл? Чи вiн не вiда , як приросло до нього мо серце?
- Знаю, та послухи твердять iнше: ти обiцяв-таки Жадановi Веселий Дiл
i, певно, за неабияку послугу. Волхве Чернине, вийди i скажи, що зна ш про
ту обiцянку.
Йдучи на вiче, волхв скинув iз себе вдяганку ратника, знову був у тому,
полiзла б, шукаючи рятунку, та згадала нараз: чи про себе i сво© тiлеснi
болi ма думати, коли там, при капищi Хорса, сто©ть утiха ©© серця, ладо
ненаглядне i, може, простяга вже руку, аби вибрати одне з двох: життя або
смерть? Згадала й застигла на мить, про щось дума , чогось шука ,
тривожачись, зрештою здолала ©х, сво© тiлеснi болi, муку нестерпну й
схопилася, стала там-таки, у ложi, на колiна й простягла на схiд сонця
руки.
- Боже! - крикнула благально i надривно. - Всемилостивий боже, Iсусе
Христе! Приймаю тебе всiм серцем, усiма помислами сво©ми й слiзно прошу:
заступись за нього, мого злюбного мужа i князя. Вiк буду вiрна i вдячна
тобi, почитатиму тебе яко Всевишнього повелителя свого, тiльки заступись i
врятуй князя Волота. Ти ж всемогутнiй i всеблагий, одведи од нього кару,
порятуй для мене, дитяти мого, всi © багатостраждально© землi Тиверсько©!
Поривалася до щойно обраного бога тiлом i серцем, усiм зболеним видом
сво©м i плакала, уповала на заступництво всесильного християнського бога i
знову плакала. А челядь, повитуха цiпенiли при нiй i не знали, як бути:
благати молоду княгиню, аби лягла й лежала, не шкодила дитинi, що
проситься на свiт, чи тiкати вiд не© прiч. Кликала ж на помiч не свого -
чужого бога, присягалася в довiчнiй вiрностi не сво му - чужому боговi i
видимо зрiкалася сво©х. Як бути з такою i що казати такiй?
I все ж мусили поступитися сумнiвами, бо та ж Миловидка й прогнала
сумнiви. Дитя ©© знову нагадало про себе, за цим разом так рвiйно, що
породiллi нiчого iншого не лишалося, як шукати рятунку в тих, що були
найближче.
Не схибило серце матерi, не зблукали й помисли жони. Тi © само© митi,
як у просторiй ложницi Соколино© Вежi голосно заявив про себе
новонароджений княжич, там, бiля капища Хорса, виходив перед очi
старiйшин, вершителiв божо© волi в та©нствi жертвоприношення, отець його.
- Княже Волоте i княгине Малко, - питали в них. - З власно© волi берете
ви на себе одвiт за рiд свiй перед верховним богом люду нашого, ясноликим
Хорсом. Чи з добрим серцем iдете на цей достойний вчинок?
- Ано.
- Чи не в гнiвi на люд свiй за те, що присудив родовi вашому очистити
себе вiд злодiянь, навмисних i ненавмисних скверн?
- На люд - нi, на окремих iз люду ма мо гнiв.
- Огласите його боговi, най покара винних. За люд ладнi постати перед
ясноликим Хорсом i вблагати його, аби був милостивий, не посилав кару?
- Ладнi, старче.
- Ма те щось сказати перед тим, як брати жереб, чи братимете вже?
- Я волiю сказати слово, - виступив наперед жони сво © Волот.
Князь оглянув стовписько людське i, розумiючи, не всi можуть почути
його, пiдвищив голос.
- З волi богiв i люду тиверського прийняв я у сiчi з ромеями нелегку
ношу - повиннiсть князя в отчiй землi. Хотiв чи не хотiв того, так
сталося: загинув у сiчi отець, загинув старший брат. Знав, повиннiсть ця
не обiця услади. Земля наша вiддавна була найкоротшою i найзручнiшою
путтю вiд теплих морiв до асiйського роздолля, вiд асiйського роздолля до
крайнiх обводiв землi на заходi сонця. Йшли в полуденнi кра© готи - не
поминули Тивер, поривалися на захiд сонця асiйцi - також топтали Тивер,
тирлувалися в Тиверi, сiли на Дуна© римляни - не вдовольнилися тим, що
мали за Дуна м. Iшли та й iшли в Троянову землю, поривались та й
поривалися мати там сво© угiддя, а за тi поривання кiстьми та кров'ю
розплачувалася Тивер. Нинi не легше. Самi були в сiчах i зна те, яких
ма мо сусiдiв: як зарились, так i заряться на дармове, все легким хлiбом
волiють жити. Сила наша дещо притлумила ©хню завзятiсть, збила пиху, та,
видно, не зовсiм. певнi вiстi: роме© знову мають намiр порушити
укладений з нами ряд, послали нарочитих мужiв сво©х до обрiв i кличуть ©х
стати в Подунав'©, бути щитом мiдiйським супроти слов'ян. А то мала утiха.
Обри уславили себе надмiрною гординею i ще надмiрнiшою жорстокiстю. Коли
зiлл ться во дино та жорстокiсть з ромейською пiдступнiстю, бiда буде i
бiда велика... Вибiр у мене, самi зна те, який, може статися, що не
князюватиму вiд сьогоднi у Тиверi. Тому i взяв слово. Взяв, щоб сказати
вам, сородичi мо©: як житимете з такими сусiдами i як стоятимете супроти
сусiдiв, коли будете такi, як сть? Питаюся насамперед вас, старiйшини: чи
примiтили хоча б i на останнiм вiчi, якi ви нинi не динi? Чи тямите, яка
то згуба для землi, для люду тиверського? Присяйбiг, гiршо© й бути не
може.
Заповiдаю вам: покличте на помiч розум свiй, мудрiсть свою i врозумiть
спесивих. Або зречiться ©х. Чу те, врозумiть або зречiться, коли не хочете
погибелi собi, землi сво©й!
Багато передумав я за цю довгу-предовгу нiч i став ось на якiй думцi:
коли iз роду Волотi хтось i завинив перед богами, то той хтось насамперед
я. Повиннiсть княжа - нелегка повиннiсть. Десь поспiшив, десь не домислив
за безлiччю клопотiв, десь був у гнiвi i не зумiв стати вище гнiву. Тому й
звертаюся до вас, старiйшини, ось iз якою речницею: не зважайте на волю
жони мо ©, Малки, - брати разом зi мною жереб. Я вибрав уже його i один з
усього княжого роду Волотiв волiю бути принесеним у жертву богам. Гляди,
умилостивлю ©х, гляди, саме цим i послужу людовi сво му, землi Тиверськiй,
коли не зумiв послужити в дiлах общинних чи на боролищах.
Утихомирене на певний час море людське захвилювалося, далi й зовсiм
забурлило. Хтось тiльки перемовлявся з сусiдами, хтось нарiкав: що буде з
ними, коли не стане й князя, чи iншi годнi заступити його, бути таким, як
Волот? Старiйшини ж радились тим часом.
- Княже, - сказали, - на те, щоб обо ви брали жереб, речниця вiча.
Ми не владнi переiнакшити ©©, доста, що переiнакшили вже раз.
То було слушне пояснення вiдмови. А проте Волот думав зараз не про
нього. Iнше засiло в тiм'©: його вже не почитають яко князя. Дивно, не
прийшла, як приходила свого часу, бу сть, не вiдчув у серцi й гнiву.
Спустошливим холодом повiяло там, а ще - разючою малiстю, чимось схожим на
жаль.
"Боги свiтлi та боги яснi! - карався. - Як же це я, стiльки
повелiваючи, не завважив, що можу образити когось сво©м повелiнням? Були ж
не просто собi заперечення, була й сувора, нав'язана нижчим за мене власна
воля. Ано, всяке було".
Таки змалiв, мабуть, духом, i примiтно, Малка завважила ту малiсть i
торкнулася його руки.
- Не печалься, муже мiй, i не втрачай через ту печаль присутностi духу.
У парi нам надiйнiше буде iти в останню нашу путь. А вже боги знають, кого
обрати з нас двох. Маю надiю, що тi ю обраницею буду таки я.
- Надiю?
- Ано, саме так: надiю. Зайва я з-помiж вас, - пояснила перегодом. -
Боги тодi ще прирекли мене, як позбавили спроможностi бути матiр'ю.
Цiлився спростувати ©© казання: "Неправда то, не зайва ти, Малко!" Та
спростуванням його не судилося злетiти з уст: пiдiйшов старiйшина i
запитав, хто з них братиме жереб перший.
- Я, - похопився Волот i навiть вiдсторонив нечемним рухом жону свою.
Мабуть, звикла вже до того - визнавати за ним, яко за мужем, право бути
всюду привiдцею, не перечила, мовчазно зголосилася i ждала. Князь став тим
часом мiж старiйшин i пiшов, оточений старiйшинами. Був
нацiлено-зосереджений, по-мужньому рiшучий. Лише блiдiсть виказувала: таки
стривожений. Уда з себе ладного на все, насправдi он який стривожений.
Коли ж став перед жертовником i вибрав сво , богами визначене, не
повiрив, мабуть. Зглянувся, подивований, iз старiйшинами й знову
розчепiрив пальцi, дивиться.
- Така воля богiв, - пояснили йому старiйшини, забираючи жереб. - Не
тобi, княгинi Малцi судилося бути принесеною ©м у жертву.
Пiдносили над головою вибраний князем жереб й оповiщали люду, що
гласить вiн, оповiщали й знову показували: дивiться, який , знайте, як
буде, а князь стояв, похилий, знiчений, i не вiдав, як вiн гляне Малцi у
вiчi. Нащо поспiшив i сказав: "Я перший"? Хай би йшла i брала сво , брала
й не думала, що вiн, муж, уготував ©й таку стезю.
Коли набравсь-таки мужностi й обернувся, жона стояла уже в оточеннi
во©в i мала в один лиш бiк вiльну путь - до намету. Була блiда, нiби на
смертнiм ложi. Лиш очi бiгали сполохано й шукали когось у натовпi.
- Жоно моя, - ступив у ©© бiк i покликав зболено.
- Знайди Богданка, - не стала слухати Малка. - Дiвчаток не треба,
Богданка знайди i приведи. Вiн у лiтах уже, маю проститися й сказати
останн напуття.
Кинувся на пошуки, та згадав нараз: вiн не пiдсудний уже, вiн - князь,
i звелiв iншим розшукати сина.
Усе, що було потiм, було нiби ввi снi: з'являлись i зникали лиця,
чулись i гасли чи©сь слова, а йому жодного дiла до них. Бачив лише Малку,
дослухався лише до того, що казала Малка. Так дуже вже почував себе винним
перед нею чи тепер тiльки збагнув, яка вона не чужа йому: шкодував за нею
i плакав серцем, жалiв ©© i жалiвся не знати кому й не знати про що. Коли
ж обернулась перед самим наметом та крикнула: "Бережи дiтей. Волоте! Не
дай осмутi та безлiттю обсiсти ©х!" - i зовсiм втратив присутнiсть духу.
Обiймав сина, прохав його бути мужнiм i не мiг вiдшукати бодай яко©сь
мужностi в собi. Схоже, що вичерпала ©© Малка, вичерпала й понесла на
жертовник боговi Хорсу.
XXVIII_
Поля довго не оживали пiсля пругiв. Лежали помiж примiтно помолодiлих
га©в та урочищ рудi, знiвечено-убогi, мовби витоптанi раттю новоявлених
готiв. I поселяни не порались на них. Чи то чекали дощу й грiли в собi
сподiванку: коли випаде невдовзi, засiють ниви просом i ще врятують себе
вiд голоду, чи втратили за цi неврожайнi лiта всяку надiю на поле й
одвернулися, полоненi осмутою, вiд поля. Важко повiрити, аби одвернулися.
Спорожнiли ж бо не лише пiдклiтi, спорожнiли й кадуби, берковцi, мiри та
пiвмiри, до краю убавилось по оседках худоби. I все ж таки чомусь не видно
поселян у полi, щось трима ©х по оседках.
Волот теж осунувся по тому, що бачив при капищi Хорса, i сам не
з'являвся на люд, i в себе не волiв бачити когось. Що робив у сво©м
чернськiм теремi, нiхто не вiдав. Отож давали волю домислам, сходилися
купками й шептались:
- Князь невдоволений ухвалою вiча - принести в жертву богам когось iз
його родини.
- Ано, вiн у гнiвi на всiх, тому й не хоче видiти в себе.
- Так вважа те?
- А ви нi?
- Таки нi. Князь вельми завинив перед Малкою, тому в такiй осмутi по
Малцi.
- А й правда. Навiть до то©, що помутила сво ю лiпотою розум його, не
©де та й не ©де. Все ходить по Малчиних слiдах та кара ться сво ю провиною
перед Малкою, та тiшить-заспокою дiтей Малчиних.
- Йой, тi дiти, тi дiти. Що з ними буде i як вони будуть тепер?
- I я кажу: що буде? Добре, коли князь пiклуватиметься про них, як нинi
пiклу ться, а коли забуде, пригрiтий тою, що в Соколинiй Вежi?
Неспокiй брав гору над сумом, сум - над неспоко м. Бо прийшло i надiйно
обсiло Тиверську землю безлiття, настала смутна iз смутних пора.
Старiйшини родiв вiка доживають уже, а не пригадують такого. Подумати
тiльки, трет лiто пiдряд засiвають щедру донедавна землю збiжжям i нiчого
не мають iз то© землi. Боги свiтлi та боги яснi, скiльки ж можна брати з
худоби i покладатися лише на худобу? А тут i обри, подейкують, бiля Днiпра
вже, стали й гадають, як перейти через нього, такого широкого та
швидкоплинного. Що буде, коли перейдуть i пiдуть понад морем до Днiстра, а
там i через Днiстер? Матимуть силу й снагу заступити ©м путь, стати по
Днiстру й сказати: "Хочете йти до роме©в, iдiть до Дунаю й правтеся через
Дунай, у нашу землю вам зась", - чи не матимуть? Троянова земля велика, i
сила в нiй завжди вишукувалась така, що всякому могла заступити путь. Та
то колись. Чи зможе заступити нинi, на третину поборена вже безлiттям, i
хто зна , як буде поборена ще пiсля всього, що зазнала вiд пругiв?
З мужiв, що стояли близько до князя, здавалось, тiльки дво не втратили
присутностi духу. Тi дво - Стодорко та Власт. Один як во вода правив за
князя в Чернi, другий замiняв його поза Черном: дбав, аби во© тиверськi i
люд тиверський не припиняли спорудження твердей по Днiстру, аби тим, що
споруджують, було що ©сти й пити.
Чи князевi казав хтось, чим заклопотана без нього земля, чи його менш
за все цiкавило вже що робиться в землi Тиверськiй, покликав одного дня
челядь i звелiв ©й запрягти у вози коней, покласти чи не всю, що була в
теремi, поклажу, посадити окремо дiтей i правитися на Соколину Вежу.
- Я наздожену вас, - пообiцяв дiвчаткам, коли вмощував ©х та доручав
Богданковi наглядати за ними в путi. - Скажу сво слово челядi, мужам i
наздожену.
То була ще одна дивовижа, а вiдтак i причина для пересудiв: князь таки
©де до те©, соколиновезько© княгинi, бере з собою доньок, сина, он яку
поклажу. Чи не хоче сказати тим: "Лишайтеся, коли такi, без князя,
зрiкаюся вас"?
Питалися про його намiри у челядi - знизувала плечима й вiдмовчувалась,
натякали мужам ратним i думаючим - косили хижим оком i теж вiдмовчувались.
Аж поки самих не вiдвiдала пiдозра i не примусила вдатися до старiйшин,
приглянутися купно з ними до помислiв i дiянь княжих по вiд'©здi з Черна.
Бо тризна тризною i горе горем, а якийсь вiн не такий, як був до смертi
жони. Схоже, що горожани правду кажуть: вiднинi князю Волоту байдуже, чим
клопочеться i як житиме люд тиверський, коли настане зима. Анi самого не
бачать з-помiж мужiв, анi биричiв його. Коли й клопочеться, то дiтьми,
господою та господарством соколиновезьким, коли й шука для себе вiдради,
то лиш тi ©, що може дати бесiда з дiтьми та з жоною Миловидою.
- Мусимо йти до князя й нагадати йому, - стають на думцi мужi та
старiйшини, - що в нього, окрiм родини, земля, люд тиверський i
повиннiсть перед землею та людом.
-_ Перш нiж iти, ма мо подумати, що скажемо князевi.
- А те й скажемо: повиннiсть. Вiн укладав iз нами ряд, мусить бути
князем у сво©й землi, а не всього лиш мужем i вiтцем у родинi.
- Князь давав уже раду, i не його вина, що ми не зумiли зробити ту
мудру речницю законом: коли в землi скрута, усi ©© угiддя мають належати
тиверському люду. Тепер самим слiд подумати й прийти до князя з рятiвною
думкою.
Гадали-сперечались день - i розiйшлися нi з чим, гадали другий - i
знову нiчого не вигадали: радити мають сутт ве, а що порадять, коли всю
землю постигло лихо, коли вона трет лiто пiдряд не плодоносить? Тепер i
на займанщини волостелинiв не кивнеш, бо й там голодний люд нiчим,
придатним для яств, не поживиться. Пруги побували скрiзь, вони не
розбиралися, де поле володаря, а де поселянина, як не розбиралася й
спекотнява на тамтiм та передтамтiм лiтi.
- I все ж не випада сидiти й мовчазно ждати погибелi, - заявили
рiшучiшi. - Ма мо вибрати кiлькох, найбiльш знаних та поважаних, най iдуть
до князя й шукають разом iз князем рятунок для люду.
- Ано, виберiм таких, най iдуть i радяться, най скажуть князевi: пiд
лежачий камiнь вода не тече. Мусить думати, коли вiн князь, а нi -
укладемо ряд iз iншим.
За виборними дiло не стало, i виборнi не забарилися добутися до князя й
стати перед князем. Гiрше було знайти з ним спiльну мову. Волот швидко
вiдчув у словах посланцiв вiд старiйшин докiр i не виказав ©м ознак
гостинностi.
- Я радив уже, - хмуро озвався на ©хню речницю. - Чи моя рада, гада те,
не була годною, не могла порятуати люд?
- Могла, княже. Бо то мудра рада i, може, дино можлива. Бiда тiльки,
що мужi тодi не дозволили нам скористатися нею, нинi ж i поготiв не
дозволять.
- А то ж чому?
- Бо почувають за собою ще бiльшу силу, нiж почували тодi.
Волота нiби вжалив хто, схопився й вийшов перед старiйшини, суворий i
гнiвний, кинув у лунку просторiнь отнього терема:
- А хто дав ©м ту силу? Хто, питаю? Чому ви саме мужам, володарям
займанщин дозволили узяти гору на вiчi i правити вiчем?
Старiйшини лишалися на диво спокiйними, i все ж спокiй той виявився
обманливим.
- То, княже, не нашi, то тво© мужi, тобi лiпше знати, чому вони так
пнуться бути нагорi, правити всiма.
Сiпнувсь було сказати щось i утримався. Мужi, справдi, не ©хнi. Як же
так сталося, що мiж князем i людом тиверським бiльше дностi в дiлах i
помислах, анiж мiж князем i його мужами? Коли i чому сталося? Схибив,
пiдбираючи собi мужiв, чи повiвся з ними не так, як мав би повестися?
Видять боги: уся заковика в тому, що нема диних помислiв, котрi днали б
його з мужами, а коли нема диних помислiв, дностi й не може бути.
- Старiйшини прийшли до мене вiд родiв сво©х чи яко сли вiд усього
люду?
- Яко сли вiд усього люду.
- То слухайте, що казатиму.
Був твердий духом, певно, мав намiр сказати щось ваговите, та не встиг
мовити перше з того казання слово, як бiля ворiт зчинився гамiр i примусив
примовкнути.
-_ Що сталося? - поцiкавився князь, прочинивши дверi.
- Прибiг вiд капища волхв, каже жерця Жадана забито.
- Коли i хто забив?
- Татьба, розповiда , сталася поночi, нiхто й нiчого не вiда . Жерця ж
знайшли в його оселi з перетятим горлом.
Он воно що?!
- Велiть тому волхвовi зайти до мене.
Не ховався з почутим, визнав за потрiбне, аби той, що принiс лихi
вiстi, сказав ©х при старiйшинах. Тому й поставив його перед очi
старiйшин.
Слухав i пильнував: волхв тiльки вражений баченим а чи й причетний до
татьби? Нiби не причетний, а все ж чому такий наляканий. Колiнку та й
колiнку перед сво©м князем, ба навiть перед старiйшинами.
- Хто бував пред цим у Жадана?
- Не вiдаю, княже.
- А бiля оселi Перуна?
- До оселi i требища всi йдуть.
- Поночi був хтось?
Волхв замислився, справдi пригадував чи робив вигляд, що пригаду .
Князь пождав i знову вдався до свiдка нечувано© в ©хнiй землi татьби.
- Волхв давно знав Жадана?
- Давно. Вiдтодi, як Жадан став жерцем при капищi Перуна.
- I весь час був при капищi?
- Ано.
- То хто ж бував у Жадана коли не зараз, то ранiш? Хто мав iз ним
та мнi бесiди?
Князь не просто питав - допитувався, схилившись перед колiнкуючим
вiсником, i те допитування примiтно збентежило волхва: спершу тiльки
видивився не знати як, далi знiтився i опустив долу очi.
- Богданка сюди, - повелiв князь.
Коли ж син прибув i недвозначно сказав сво©м видом: перед ним той самий
волхв, що оповiщав тамтого дня про та мну змову Жадана з во водою Вепром,
не став брати цього мужа за карк i примушувати, аби казав при старiйшинах
усе, що казав Богданковi. Звелiв синовi заперти свiдка Жаданово© смертi в
пiдмурку вежi й берегти паче ока свого. Потiм уже, як впевнився, син
виконав його волю, обернувся до старiйшин i сказав старiйшинам:
- Чи волiють сли люду тиверського знати, що ма мо вдiяти, аби побороти
сво безлiття?
- Волiють, княже.
- То слухайте, що казатиму: найперше ма мо самоочиститись.
Мiг би покликати в свiдки самих богiв: старi i мудрi люди, а не
розумiють його. Дивляться i нiмують.
- Чи ми не очищалися?
- Перед богами - так. А самi перед собою? То правда: земна благодать -
винагорода неба. Та правда й те, що й небо може вичерпати сво© щедроти,
коли вони потраплятимуть до нечестивих в умислах i дiяннях сво©х,
ставатимуть набутком всiх алчущих i жаждущих. Тож i кажу: уповаймо на
богiв, одначе й самi очищаймося, бодай час вiд часу.
- Князь радить...
- Раджу почати самоочищення iз суду над татями, що обiрвали життя
жерцевi Жадану. Чи пристають на те старiйшини?
- Ано. Намiр справедливий, най буде так.
- Тодi скликаймо вiче й починаймо суд.
То було одне з тих вiч, на якi сходиться лише окольний люд i сходиться
швидко. Бо прудко бiгли конi поселянських гiнцiв, та ще прудкiше чутка:
мало Тиверi божо© кари, почалася й людська; у Соколинiй Вежi забито
Жадана, того диного з-помiж волхвуючих людей, котрий удосто©вся бути
жерцем при капищi Перуна, став нарiвнi з князем - посередником мiж богом i
людом. Комусь, бачся, не сподобалося, що Тивер ма аж двох посередникiв,
хтось пiдняв руку на охоронця божого житла, i той замах, подейкують,
неабияк розгнiвав князя. Знайшов у собi пiдтяту смертю жони силу, збудився
духом i став на бiк знедоленого люду - шука йому порятунок вiд мору та
гладу. А щоб нiхто не стояв на путi в тих добрих його намiрах, пошук
почина iз суду над татями.
Таке нiкого не обходить, тому й поспiшають до стольного города. дуть
кiннi, йдуть пiшi i здебiльше кiлькома оседками. Людно на путях та
перепуттях. I гомiнко. Бо правляться не лише мужi, тi, чий голос матиме
вагу та силу на вiчi, правляться й отроки. Однi - щоб приглянути в дорозi
за лiтнiми вже дiдунями, iншi - за кiньми, ще iншi - у помiч старшим i в
науку до старших. Бо самi будуть колись мужами, бо коли дiйде до бiйки мiж
одною i другою сторонами вiча, сила ©хня i бу сть ©хня он як знадобляться.
Не сидiв i князь у Соколинiй Вежi. Повернувся одразу ж по розмовi з
старiйшинами до Черна, зiбрав пiд свою руку дружинникiв, що були в Чернi й
поза Черном, i, впевнившись у надiйностi сво © сили, покликав волхва, що
принiс вiстi про смерть Жадана.
- Як звуть тебе, достойний муже?
- Малi досто©нства у того, княже, хто опиня ться з тво © ласки в
порубi.
- Не кажи так. Не всякий зважиться стати на сторожi правди i
заступитися за праведних. Сподiваюсь, не заперечуватимеш, що не хтось
iнший - ти прибiгав свого часу до мого сина Богданка й велiв йому,
пославшись на вищi помисли, iти до мене й застерегти перед тим, як мав
брати жереб: не з богом - iз Вепром була в Жадана розмова про потребу
посилати княжий рiд на вогонь.
- Так, то був я.
- Чому ж принижу ш тепер себе i не визна ш достойним?
- Бо не довiв свого достойного намiру до кiнця.
Князя самого цiкавило те.
- А й справдi, чому пiшов до сина i повiдав про змову синовi, а не
менi?
- Бо в князя хтось нагледiв би мене i виказав. Син же, гадав собi, й
без мене зробить усе, що слiд зробити.
- А про те, що Богданковi, яко синовi мо му, нiхто не повiрить, i не
подумав?
- Про те не подумав.
- То, може, тепер хоч вийдеш i скажеш вiчу: була змова, волостелин Вепр
обiцяв Жадановi Веселий Дiл, якщо принесе в жертву боговi самого князя?
- Чи менi повiрять? Веселий Дiл не став Жадановим.
- Бо обернулося так, що на вогнище пiшла з волi богiв княгиня, а не
князь. Вепровi шкода стало Веселого Долу, i вiн пiшов на головництво -
укоротив вiку Жадановi, який вимагав чи мiг вимагати вiд нього отню оселю
i угiддя.
Волхв вiдмовчувався якийсь час.
- Я можу потвердити лиш перше. Хто вбивав Жадана, про те не вiдаю.
- Усе ж каже, що головник - Вепр.
- Може, й каже, однак я не видiв того i потвердити не можу. , княже,
вищi за тебе i тво© бажання помисли.
Упертiсть цього вовгура починала дратувати Волота. Що ж буде, коли
справдi не пiдтвердить? Адже вiн збира вже вiче, ма викликати Вепра на
вселюдський суд.
- Вiдступати пiзно, волхве. Ти багато зна ш про Вепра. Коли не
перекона ш вiче, що вiн головник, тебе спiтка те саме, що й Жадана.
Згинеш вiд його руки, чув?
- Як же я переконаю вiче, коли не вiдаю?
- Пригадай усiх, хто був напередоднi бiля капища Перуна.
- Вепра не було там.
- Зате були Вепровi люди. Пiзна ш ©х, коли покажу?
- Якщо бачив, то пiзнаю.
- Тодi облачайся в одiяння ратного мужа, по©деш зi мною. Навiда мося на
Вепрове подвiр'я, там i приглянешся до його челядi.
Вiн був на диво твердий i непохитний тодi, як завдавав Вепра у вериги,
а ще непохитнiший, коли вийшов i став перед вiчем.
- Братi ! - рiшуче пiднiс над головою меча. - За згодою старiйшин родiв
i на благо люду тиверського розпочинаю суд над головниками, що вкоротили
вiку жерцевi Жадану. Хто зна ©х i може вказати або назвати при всiх,
виходь i називай.
Вiче завжди дiлилося на два кiнцi - княжий i поселянський. На княжому
попереду всiх стояв князь, за ним - мужi думаючi i ратнi, а вже за мужами
- дружина, на поселянському кiнцi чiльне мiсце вiдводилося тисяцьким,
потiм старiйшинам родiв i вже потiм - всiм iншим: воям, ратаям, торговому
та чорному люду. Нинi ж княжий кiнець складала переважно дружина,
найближчi з мужiв ратних та думаючих, вогнищани. Мужi ж окольнi загубилися
з-помiж старiйшин та поселян, видно, так собi мiзкували: коли дiйде до
дiла, галасуватимуть сильнiш за всiх i поведуть за собою всiх. Та цього
разу вiче лишилося глухим до них i ©хнього галасу.
- Руку пiднято на того, - карбував слово за словом князь, - хто мав
доступ до самого бога, був посередником мiж людом i богом Перуном. Князь
не може лишити цього головництва непокараним. Тому й зверта ться до всiх:
хто зна головника, виходь i вкажи на нього.
- Мало вказати, - почувся голос iз поселянських лав, - треба й довести,
що то головник.
- Треба й довести, а то ж як.
- Чи ма такi докази князь, коли взяв во воду Вепра у вериги?
Питалися його недавнi соузники-мужi. Не втримались, отже, заговорили. А
коли так, настав час кликати на княжий суд володаря Веселого Долу i
во воду в Подунав'©.
- У князя такi докази. Та вiн не хотiв би помилитися i тому пита :
хто ще зна головника?
Вiдповiдь - мовчання.
- Приведiть во воду Вепра.
Вiн був суворiший за саму суворiсть i такий непохитно твердий та
грiзний, здавалось, звiльни йому руки та дай до рук меча - на все вiче
пiде з вiдкритим забралом.
- Во водо, - зично, аби всi чули, звернувся до нього князь. - Ти
вiда ш, в чому звинувачую тебе? Чи визна ш за собою провину?
- Нi, i вимагатиму за глум i насилля над собою особистого по динку з
князем.
- Коли князь не доведе тво © причетностi до головництва, так?
- Ано, коли не доведе мо © причетностi до головництва.
- А коли доведу?
- Коли доведеш, я скараю сам себе i тут-таки, при всьому люду.
- На тому й станемо.
Вiн окинув зором принишклий люд i вже потiм мовив:
- Будьмо вза мно витриманi i поважнi - почина мо суд. Скажи, во водо,
ти бачився з жерцем Жаданом у його оседку при капищi Перуна?
- Бачився.
- Чого бував там?
- Приносив жертви Перуновi й передавав ©х до рук жерця Жадана.
- Коли бував?
- Та не раз, i в цьому, i в тому лiтi.
- Якi вiв бесiди з жерцем, окрiм тих, що вруча ш йому дари i просиш
принести ©х боговi Перуну?
- Окрiм цих, нiяких.
- А за якi такi великi послуги обiцяв ти Жадановi подарувати свою отню
оселю i сво© угiддя в Веселiм Долi?
Вепр удавав iз себе здивованого, ба навiть обуреного.
- Такого не було, такого не могло бути! Чи князь не зна , що для мене
Веселий Дiл? Чи вiн не вiда , як приросло до нього мо серце?
- Знаю, та послухи твердять iнше: ти обiцяв-таки Жадановi Веселий Дiл
i, певно, за неабияку послугу. Волхве Чернине, вийди i скажи, що зна ш про
ту обiцянку.
Йдучи на вiче, волхв скинув iз себе вдяганку ратника, знову був у тому,