Мiщенко Д.. Синьоока Тивер

погрожу вам, перед ким здригнулися вашi серця? То ж охлос!
Юстинiан не витримав ©© гострого погляду, зневаги, що палахкотiла у
великих, аж темних вiд гнiву очах, й потупив зiр. Не смiли глянути на
василiсу полководцi Велiсарiй та Мунд, сенатори. Схоже, що вона не просто
присоромила ©х - геть обеззбро©ла сво ю несподiваною появою, а найбiльше
тим, що сказала i як сказала.
- Хочете - берiться за розум i лишайтеся, хочете - втiкайте, - додала
перегодом, - а я з Августiона не пiду. Нiколи i нi пiд чи©м примусом! Для
мене порфира iмператрицi - найлiпший саван.
Якою зайшла, такою i вийшла: врiвноважено зосередженою i величавою,
недоступно прекрасною i ще недоступнiше гордою. Так нiби зайвий раз
стверджувала: "Я не жартувала, достойнi. Може, востанн , все ж будила вашу
совiсть".
- Божественний iмператоре, - перший отямився й зажадав вiд iнших тями
полководець Велiсарiй. - А василiса правду каже: втекти нiколи не пiзно,
тим паче, що не все уже втрачено.
-_ А саме?
- Фiск ма злато. Не поскупiмось ним - i варвари будуть на нашому боцi.
Та й ворохобники не такi вже динi. Не завадило б нагадати венетам, хто
вони, де ©хн мiсце.
- Пропону ш метати бiсер перед свиньми?
- Господь простить цей грiх, тим паче, коли переможемо.
I Велiсарiй не помилився. На брязкiт золота, висипаного, до речi,
щедрою рукою, вiдгукнулося небагато й немало - три тисячi готiв та
герулiв, що квартирувалися там-таки, в Константинополi, i належали
переважно до щитоносцiв iмператорсько© армi© в недавнiй вiйнi з Iраном. Та
й билися найманцi завзятiше, анiж можна було сподiватися. Заслiпленi
спокусливою здобиччю, чужi до того, хто i за що б' ться, не дослухалися до
застережень, умовлянь, не зважали й на власнi втрати. Немов зголоднiлi
воли, що загледiли попереду ©жу, йшли i рубалися мовчки; ©м ставали на
завадi, пробували зупинити - дарма, сво знали: напирали й рубалися.
Повстанцi не мали тi © вправностi, що готи чи герули, бракувало ©м i
тако©, як у найманцiв, злагодженостi, та ©х - сила, ©м було кого ставити
на мiсце тих, що впали. I вони ставили. Довго й уперто, з якимсь
оскаженiлим завзяттям, з незрозумiлою для стороннiх жертовнiстю.
Битва в Мiле© тривала з ранку до полудня, а перемоги, як i переможця,
не визначилося. Були втрати з одного i з другого боку, над
Константинополем як повис, так i не вмовкав суцiльний гвалт, та на те не
зважали. Десь пiдбирали поранених, десь не встигали пiдiбрати, i по них
iшли тi, кому належало йти далi. Трупи лежали, мов покоси, а тi, що
зiйшлися на герць, не поступалися один одному, бiльше того, не видно було,
що мають намiр поступитися. Тодi зважились i кинулися мiж заслiплених
злобою людей православнi священики. Уповали на сан свiй а чи на слово боже
- хто зна , путi безумних, як i путi Всевишнього, незвiданi. Одне нi в
кого не викликало сумнiву - священики взяли в руки iкони, книги i,
виставляючи ©х перед себе, стали мiж одними й другими во©нами, благали
припинити рiзанину, не проливати невинно© кровi. Дiмоти тiльки гнiвалися
-на них, наказували вiдiйти й не заважати, а варвари не доглядалися, хто
перед ними: тi, що тримають меч, чи тi, що iкони, - рубали одних, рубали й
других.
Це й вирiшило ©хню долю. Враженi жорстокiстю найманцiв, а ще -
святотатством, знятою на святощi i святих отцiв збро ю, повстанцi
подесятерили гнiв, до мужностi чоловiкiв долучилося безстрашшя жiнок,
дiтей, котрi кидали на голови варварiв домашнiй посуд iз вiкон, черепицю з
крiвель, лили, де вишукувалася можливiсть, окрiп, i шалька терезiв рiзко
схитнулася: найманцiв зiм'яли й вирубали мало не до ноги.
Навiть Велiсарiй повернувся до Августiона не тим Велiсарi м, що йшов iз
нього пiдiймати найманцiв. Сидiв геть знеможений i змалiлий, здавалось,
без жодних ознак присутностi духу. дине, на що здатний був, - витирав пiт
i тупо дивився перед себе.
- Настав час, -сказав iмператоровi, -поманити вовка зайцем. Iншого
виходу не бачу.
Не пояснював, що i як ма вдiяти. Скликав окремо довiрених i висловив
сво повелiння лише довiреним.
А по якомусь часi з протоки вийшов iмператорський флот, i серед
повстанцiв пiшла гуляти радiсна вiсть: iмператор утiк, народ вiльний
обрати iмператором iншого, i той iнший ввiйде в Августiон як повелитель
повсталого люду!
Радiсть радiсть, ©© не втрима ш у серцi, в оселi ж - i поготiв. На
вулицi, намiстя вийшли всi: i тi, хто виборював свiтлу годину, i тi, хто
не причетний був до борнi. Як же, така несподiвано велика перемога i така
радiсна одмiна: тиранiю повалено, тирана нема в Августiонi! Люди забули
про чвари, недавнi незгоди, вiтались i вiтали одне одного, обiймались i
смiялися. А тим часом догадливiшi майстрували на намiстях трибуни, i з тих
трибун демархи не забарилися висловити загальну волю: дiадему василевса
слiд надiти на голову одного з двох - або Iпатiя, племiнника добро©
пам'ятi iмператора Анастасiя, або його брата Помпея. I Юстин, i Юстинiан
незаконнi спадко мцi престолу, вони iллiрiйськi пройдисвiти i шахра©.
Законнi - Iпатiй i Помпей!
Вибiр випав на Iпатiя i, певно, видався усiм найбiльш ймовiрним та
вдалим. Не перечили i не сперечались: однi подалися в той бiк, де жив
майбутнiй iмператор, iншi - на форум Константина, де мала вiдбутися
коронацiя.
Iпатiй не зрадiв появi охлосу бiля його палацу. Коли ж довiдався, чого
прийшли, i зовсiм втратив дар речi. На захист мужа стала жона. I силою, i
благанням намагалася спровадити повстанцiв. Та на не©, як i на благання
©©, не зважили. Пiдхопили законного спадко мця престолу на руки i так, на
руках, несли до форуму Константина, на мiсце коронування.
Дiадеми не було пiд руками. Замiсть не© увiнчали голову василевса
золотим ланцюгом, накинули на похилi плечi пурпурову мантiю й пiдняли на
щит.
Народ торжествував, а торжествуючи, давав волю мислi i серцю.
- На iподром! На iподром! - чулися молодi i зичнi голоси. - Народного
iмператора - на кафiзму! Хай усi побачать, вiддадуть шану!
Захмелiлих важко зупинити, захмелiлим море по колiна. Отож i не
роздумували довго. Знову пiдхопили коронованого вже iмператора на руки й
посунули всiм велелюдним натовпом на iподром.
А тим часом полководцi Велiсарiй та Мунд сипали iмператорським золотом
i збирали пiд сво© знамена новi когорти та манiпули найманцiв. Тi когорти
й поклали край восьмиденному, найбiльш масовому в iсторi© Вiзантi©
повстанню. Застуканий на iподромi люд не мiг стати в бойовi лави,
пiддався, засипаний стрiлами, панiцi, а панiка - не меч i не щит, вона -
пряма дорога до могили.
- Тридцять п'ять тисяч лягло ©х там, повстанцiв i просто люду цiкавого,
- завершував розповiдь Констанцiй, - чоловiкiв, жiнок, дiтей i навiть
спокушених небувалими в Константинополi подiями iноземцiв. Хто був на
iподромi, всi лягли вiд стрiл чи мечiв очолених Велiсарi м та Мундом
варварiв.
- Ну, а на тому хоч завершилась вона, ворохобня?
- Де там. Кажу ж, не з добро© волi i не тiльки в угоду сестрi подалися
ми зимово© стужi до Мiзi©, пiд твiй захист, любий зятю.
- Були причетнi до подiй? - пiдозрiло глянув на нього Хiльбудiй.
- О нi! Ми, сам зна ш, купцi собi, люди мирнi i заклопотанi. Та й
задоволенi всiм, однак прасини. А сокира iмператора не жалу зараз нiкого,
тим паче прасинiв. Стято голову Iпатiю, його брату Помпею, не милу
караюча сокира анi сенаторiв, анi людей найзнатнiшого походження. Одним
рубають голови, iнших зсилають за тридев'ять земель, а майно, землi ©хнi
конфiскують на користь iмператора i церкви. Отож ми й поклали собi: пiти з
Константинополя, поки нагуля ться мстива сокира, поки уляжуться злоба i
страх.
Хiльбудiй не поспiшав казати "так", проте й не зважувався вiдмовити
Анастасi©ним братам.
- Домiвки вашi уцiлiли вiд розбою?
- Так, ми ж лишили там челядь.
- Було б лiпше, коли б вони згорiли. Ви згоднi з цим? - обернувся
спершу до Констанцiя, потiм - до Iоанна.
- Звичайно. I все ж... сам розумi ш, нiхто собi не ворог. Куди подiли б
тодi дiтей, майно?
- Коли потопають, про майно не думають. А дiти... дiтям справдi треба
десь бути.
Бачив, ждуть, що ж скаже на ©хн одкровення високопоставлений зять,
намiсник Фракi© i прилеглих до не© провiнцiй - Мiзi©, Дакi©. Тому й не
став зловживати терпiнням Констанцiя та Iоанна. Як не , вони родаки йому.
Було б порочним i нечестивим не допомогти ©м зараз. Та й важити особливо
нiчим. Маркiанополь надто далеко вiд Константинополя, до лiта сюди нiхто
не поткнеться. А влiтку Констанцiй та Iоанн самi не всидять у схованцi,
подадуться на сво© лодi©, а з лодiями - за виторгом, на багдадськi та
китайськi ринки.
Анастасiя недовго жахалася по ночах та оповiдала мужу пережите. Одне,
мiзiйська оселя не поступалася затишком тiй, що мала в Константинополi, а
друге, присутнiсть мужа, пiдвладного йому вiйська в Маркiанополi й поза
Маркiанополем що не день, то надiйнiше утверджували в певностi: пережите
позаду, йому, як i всьому лихому, не буде вороття. Через те з кожним днем
здавалася Хiльбудiю веселiшою, а вже веселiсть повертала ©й прибитi
смутком зваби.
Вiн не нарiка на долю, коли по щиростi, вдячний долi за те, що
винагородила його саме Анастасi ю. З нею i днi при мно коротати, i на люди
не соромно вийти. А коли зважити на те, що прийшла до нього непорочним
дiвчам, що донькою купця, котрий не поскупився за дочкою приданим, то що
та Феодора супроти Анастасi© i чи варто згадувати Феодору?
- Ти радий, що я при©хала, так? - нiжилася коло мужа й старалася бути
нiжною з мужем.
- Коли начистоту, вдячний навiть охлосу, що вигнав тебе з
Константинополя.
- Ов! А коли б загинула?
- Про те не варто й говорити. Тодi я не тiльки Константинополь, свiт
спалив би, помщаючись.
- Так дуже мила та рiдна я тобi?
- Дуже, Анастасi . Тепер тiльки, коли побачив тут, зрозумiв: я не
перезимував би без тебе. Або знайшов би привiд i подався б до
Константинополя, або завив би з туги.
Горнулась i мовчала, чула, квiткою розпуска ться вiд нiжностi й утiхи.
- Може, скличемо гостей? Хай покажу тебе всiм, хай побачать, яка ти в
мене .
- Потiм. Дай набути спокою, натiшитись тим, що ти при менi, а я при
тобi.
- Потiм, то й потiм.
- Лiпше... Лiпше буде, коли покличемо братiв мо©х, хоча б i завтра. Не
забувай: вони самотнi тут. А крiм того, живуть усе ще в тривозi, чи все
обiйшлося, як треба, i чи обiйдеться, як треба.
Хiльбудiй примовк на мить, дума .
- Скажи, вони справдi аж надто завинили перед iмператором?
- Чому аж надто? Ото тiльки й провини, що прасини. Бiльше нiяко©. Чи
брати не казали тобi?
- Я наближена й обласкана iмператором особа, Анастасi , мушу напевно
знати.
- То те i знай, що кажемо.
Десь пiзнiше вже вдячний був Анастасi© за ту нiчну розмову. Одне,
додалося пiсля не© певностi: брати ©© таки не виннi, а друге, зустрiчi з
ними i бесiди за вечiрнiм столом виявилися не такою вже пустою тратою слiв
та часу.
Якось зайшла мова про те, що родинi Хiльбудiя не хотiлося б iти з
Константинополя назовсiм. Та й ру©ни на вулицi Месе не можуть лишатися
тривалий час ру©нами. Рано чи пiзно ©х доведеться або продати комусь, або
ставити на тому мiсцi нову споруду. То ж не яка-небудь вулиця, то - Месе.
- Ми можемо взяти цей клопiт на себе, - викликався не вельми охочий до
бесiди Iоанн.
- То буде половина дiла, - вхопився за ту обiцянку Хiльбудiй. - Та як
зарадити другiй половинi: де узяти солiди?
- Намiсник такого багатого краю бiдка ться солiдами? - не забарився
подивуватися Констанцiй.
- Самi бачили: ми лишилися з тим, що привезла Анастасiя. Усе багатство
дому нашого стало поживою вогню i охлосу.
- Хто взяв, той хай i поверне.
- Не розумiю.
- Кажеш, узяв вогонь. То пройдись iз вогнем по сусiднiх землях i
матимеш не тiльки те, що взяв вогонь, а дещо бiльше. Кажеш, стало здобиччю
охлосу. То чи тут, у землях Фракi©, та Мiзi©, та Дакi© ще, та прибрежно©
Скiфi©, не такий охлос, як там?
Хiльбудiй звiльна поставив на стiл братницю i так же звiльна
випростався у крiслi.
- Щось ти занадто мудру ш, Констанцiю.
- Може, й мудрую. На те я купець, щоб мудрувати. Чим багатi пiдвладнi
тобi провiнцi©? Хлiбом, товаром. Звези його до Одесу, а ми з Iоанном
приженемо галери i вивеземо з половини на африканськi ринки.
"Губа не дура, - вiдзначив про себе Хiльбудiй. - Не багато й не мало -
цiлу половину запросив. Це ж як, на його думку: я як намiсник можу прийти
до колона, мiстота, мортiта чи до багатого землевласника i взяти хлiб,
товар задаром?"
Не втримався, сказав те, що думав, уголос.
- Iмператор, - не забарився з вiдповiддю Констанцiй, - так i дi .
Дума ш, кому пiшла конфiскована в Iпатiя, Помпея, iншо© знатi земля?
Iмператору та ще церквi, котра назве його за це благочестивим. А ти -
права рука iмператора у Фракi©. Чому б тобi не дiяти так, як iмператор?
- Помовч, Констанцiю, - втрутилася в розмову Анастасiя. - Чи дума ш, у
яку прiрву штовха ш мого мужа? Те, що дозволено iмператору, буде названо
злочином, коли дозволить собi Хiльбудiй.
Вони засперечалися, а Хiльбудiй сидiв i тiльки удавав, що дослуха ться
до суперечки брата з сестрою.
"Стривай, стривай. А вiн, Констанцiй, ма рацiю. В землi Фракiйськiй я,
може, й не вдамся до того, що радить, принаймнi в такий спосiб, як радить.
А в землi Антськiй, Склавинськiй? Найлiпша оборона - наступ. Що коли не
про оборону на Дуна© i не про фортецi по Дунаю слiд думати, а про те, щоб
анти, склавини духу ромейського боялись, думати не смiли навiть про
перехiд через Дунай? "Найбiльше ©хн багатство - вони самi", - згадалися
слова центурiона. А Одес пiд боком. Там можна зосереджувати полонених i
мати з проданих без великого клопоту рабiв добрячий зиск".
- У Африцi найвищi цiни на хлiб? - поцiкавився перегодом i тому дещо
несподiвано.
- Так, там найвищi.
- А на рабiв?
Констанцiй усмiхнувся.
- Рабiв сво©х там вистача , зятю. Найвищi цiни на рабiв у нас -
двадцять солiд. Та й потребують ©х тут найбiльше. Чули, iмператор розгадав
нарештi та мницю винайдення шовку-сирцю. Якщо то правда, Вiзантiя матиме
незабаром свiй шовк-сирець i значно примножить число шовкоткацьких
ергастирiй, як i число рабiв у ергастирiях.
- Я теж чула, - пiдтримала брата Анастасiя. - Ти ма ш на оцi монахiв i
вивезенi ними з чужих земель шовкопряди, так, Констанцiю?
--Так.
¾- О, то диво з див! У Константинополi тiльки й мови, що про це.
- I найперше серед жiнок, мабуть, - пожартував Хiльбудiй, однак дружина
не помiтила в тому жартi щось непри мне для себе й заходилася розповiдати
все, що чула перед самою ворохобнею в Константинополi.
Усi те знають, вiзантiйськi шовкоткацькi ергастирi© в Бейрутi,
Антиохi©, Тiрi вiддавна славляться виготовленням паволоки, дибаджу, iнших
шовкових тканин. Тканини тi не поступаються на ринках персидським,
китайським i паче всього славляться у захiдних та сiверських землях: у
Римi, в Iспанi©, серед франкiв, саксiв та англосаксiв, на берегах Балтики,
Днiпра, Понта Евксiнського. Та не всi знають, чого кошту Вiзантi©
шовк-сирець, поставником якого вiки i вiки одна- дина кра©на - Китай.
Iмператори, попередники Юстина та Юстинiана, не раз починали з-за
шовку-сирцю вiйни з персами, купцi пробували обiйти якось персiв на
морських та сухопутних путях i возити шовк-сирець безпосередньо з Китаю,
без пагубних для них, воiстину грабiжницьких мит, а обiйти не таланило:
суходольнi путi в Китай лежали через Iран, морськi - через Персидську
затоку, острiв Тапробаной. Хочеш мати шовк-сирець - плати персам мито,
таке, як скажуть, i неодмiнно золотою монетою.
Державний фiск Вiзантi© порожнiв, вiйни з сасанiдами i зовсiм
загрожували припиненню торгiвлi. А налагодити безмитне ввезення
шовку-сирцю безпосередньо з Китаю, як i розгадати та мницю народження
шовкових коконiв, не таланило: китайцi привiтно усмiхалися, коли
допитувалися в них, що та як, низько кланялись, приймаючи з рук щедрих
роме©в донатi©, а та мницю свою берегли, мов зiницю ока.
Тодi Юстин (а може, Юстинiан при Юстинi) послав до Китаю та мних
вивiдникiв у подобi монахiв-несторiанцiв. Тi оселилися серед китайцiв,
ввiйшли, яко проповiдники, в довiру. Жили так лiто, друге. Лише на трет
чи четверте двом iз них пощастило побачити на власнi очi черв`яка, котрий
пожира листя шовковицi й пряде кокон, що ста згодом шовком-сирцем.
Приглянувшись, що й до чого, монахи дiждалися слушного часу, набили
порожнi костури коконами i повернулися з ними морською путтю до Вiзантi©.
А вже тут, у Вiзантi©, навчили кмiтливiших iз багатих землевласникiв, як
вивести черви та що слiд дати черв'яку, аби вiн дав ©м кокон.
- Це легенда, - поцiкавився Хiльбудiй i не в дружини - у братiв ©©, -
чи таки правда?
- Була б тiльки легенда, купцi першi вiдчули б це на сво©й кишенi.
Доставка шовку-сирцю коли i йде ще, то на третину менше, нiж колись. Сiрiя
i Фiнiкiя, в усякому разi, мають свiй шовк-сирець.
- Тодi це порятунок для обiбраного вiйнами фiску, - пiдвiвся господар i
тим недвозначно сказав гостям: на сьогоднi доста.



IV_

Стара дiдунева хижа геть перекособочилася, вгрузнувши заднiм кутком у
землю. I стрiха погнила на нiй, i стiни потрухли. Та й свiтло ледь
сочиться через запилюженi, жовтi-прежовтi вiд давностi мiхури. Не оселя -
темниця. Помилуй ©©, боже, за святотатство, та iнша подобина не спада на
думку. Роту може дати: таки не спада .
Коли б уже швидше кiнець зимi. Татуньо казали: "На передлiттi
переберемося, Миловидко, в нову оселю. Видиш, яка вона простора та свiтла.
Вiкна не на два - на чотири мiхури. I стеля не виснутиме над головою, i
стоятиме на пригорку, пiд самим лiсом. Дуби колисанки спiватимуть нашiй
Миловидцi, Хоре стрiли-ласкавцi слатиме з-над моря-океану, абись лiпшою та
бiльшою росла, радiла божому свiту i тiшилася свiтом..." Йой, чи ©й,
Миловидцi, треба бажати того? Нiби з води йде. А свiтло© оселi-вогнища
таки хоче. Хай-но тiльки переберуться в не©, побачать, як хоче: i вибiлу ,
i зiллям заквiтча , i сонечко впустить до не©, щоби свiтло та гоже було.
Бо таки любить ясне сонечко, таки тiшиться, коли воно сходить i знамену
гарну днину. А все тому, мабуть, що дiдунева хижа i серед лiта похмура, не
тiльки взимку. Геть цвiллю взялась. I гнiтить та похмурiсть серце, робить
куцою й похмурою жадiбну на високость та свiтло в високостi думку. Ано,
робить. Через те жде - не дiждеться сво © оселi. Лишилося впорядкувати
вогнище, вимастити стiни, пiдлогу - i все. Передлiтн сонечко яскраве,
загляне на седмицю, найбiльше - двi, та й по всьому, переносьте, дiдуню,
пенатiв, благословiть дiтей, онучат на багате життя в новiй оселi i в
новiм родi.
Коли б не цей вiтрюган та не Морозко, що грюка денно i нощно пiд
вiкнами, пiшла б до родакiв а чи до таких, як сама, - вже не дiтей, проте
й не дiвок, всього лиш ярдiвок. Та як пiдеш i чого пiдеш? Щоб сидiти й
нидiти в такiй же хижi, як i дiдунева?
Боже Свароже i ти, Перуне! Полиште царство пiднебесних хмар, океан-моря
бездонного, з'явiться над землею й розбийте вериги Морозковi. Най би
вгомонився той дiдок-несплюйко та перестав скиглити пiд вiкнами: "Пустiть,
та пустiть же в оселю, бо рознесу ©© по вiтровi, замету бiлою бородою так,
що й до скону вiку нiхто не вiдшука !" А луснув би ти зi сво©ми погрозами,
зi стукотом-грюкотом за вiкном! Геть вистудив i хижу, i ©©, Миловидку,
запер за сiмома замками в убогiй кри©вцi та й тiшиться, що нездоланний.
Чекай, прийде й на тебе мати Лада та всесильний Ярило, вони укоротять тобi
бороду, заткнуть i пельку, з котро© дме та й дме стужа. Путь ©м, щоправда,
далека ще. Щоб вийшло з океан-моря Яр-сонце, ма об'явитися в хмарах
Перун, розбити сво©ми разючими стрiлами вериги Морозковi, вiдкрити небо
для теплих вiтрiв iз острова Буяна, а вже вiтри принесуть на сво©х
леготах-крилах благодатне тепло i доконають бородатого Морозка. Атож,
доконають! Бо слiдом за вiтрами-тепловiями вигляне з-за хмар i свiтлоликий
Ярило, об'явиться й зася видом добрим та втiшним матiнка Лада, зозулька
прилетить на легеньких крильцях i принесе у дзьобику золотi ключi вiд
Вираю. Ними боги вiдiмкнуть царство вiчного лiта i засiють землю
плодоносним сiм'ям дощу. Иой, то буде ©©, Миловидчина, найщасливiша днина!
Присяйбiг, буде, бо й мамця сказали вже: "Бачу, не втримаю я тебе,
Миловидко, в оселi. Не мислi грають у тобi й поривають до гурту, крiвця
гра . А так, коли дiвцi (чули, так i сказали: дiвцi) мина шiстнадцяте
лiто, ©© вже не до мами - до молодця хилить. Отож так тому й бути: пiдеш
цього передлiття на свято Ярила, на першу розмову з покровителькою
дiвочого злюбу - Ладою. Най побачить i зна , що ти вже ".
Ну й мамця, в який сором ввели тодi, мовби вогнем опалили. Та ба, й
радiсть затрiпалася в грудях така, що йой. Як сидiла, так i впала ©м на
груди. I ховалася, аби не бачили, як паленi , i радiла. Коли ж несила було
тримати ту радiсть свою, стала казати, якi мамця золотце: вона, Миловидка,
ще й питати не зважувалася, чи можна йти мiж дорослих, бути на святi Ярила
з дорослими, а вони уже догадалися й дозволили. Боги свiтлi та боги яснi!
Чи бiльшого та лiпшого можна жадати? Це ж така втiха! Це та синичка, що
манитиме всю зиму кудись аж на Макарiйськi острови i грiтиме
леготом-теплом серце, так грiтиме, що й зима - не зима буде, i ждання - не
ждання. Навiть у дiдуневiй непривiтнiй хижi.
Хотiла б знати, чи той Божейко з Сонцепiку теж буде на святi Ярила.
Казав, Сонцепiкська весь сусiдить iз випальським городищем, ©й нема куди
горнутися, крiм Випалу, отож не минатиме жодного свята, а Ярила та Купала
- i поготiв.
Такий веселий i такий зугарний, що й ну. Як наздогнав у путi та став
конем сво©м обiч воза, то мало не до самого Випалу ©хав та смiшив усiх: i
©©, i стариню. Казав, народився у мiсяцi травенi, коли яре сонце погожий
день благословля , тому такий веселий та красний на вроду.
Миловида смiялася, потiшена, а вiн, не думавши i не гадавши, став
допитуватися:
- А ти в липнi, мабуть?
- Чом так гада ш?
- Бо така синьоока, як небо в липнi.
- Нiби в самого не синi.
- Ба не такi, як у тебе, а коли й такi, то не iнакше, як вiд тво©х.
- Ото який пустомелько.
- Чом пустомелько? Я правду кажу. Хiба не зна ш, вода в озерах завжди
така, як небо над ними. Бо вбирають синяву неба, як мо© очi - твою.
- Я тиверська, тому й синьоока.
- Ба й тиверцi не всi такi, як ти.
Смiялась, потiшена, i в свою чергу не забарилася покепкувати з молодця.
- Йой, господине гожа, - збив на потилицю шапку й звернувся до матерi
Купави. - Чи ваша доня така й на розум гостра, як на слово?
- Пiзнай.
- А ось i пiзнаю. Вiдгадай загадку, - знов до Миловиди: - "Бiжить
пустунець, в ротi корiнець; голодний - не з'©сть, ситий - не викине".
-_ Х-ха чи й не загадка: твiй гнiдиш iз вудилами в ротi. Божейко знов
турбу шапку - насову ©© мало не на
очi i, осмiхаючись, длуба ться в тiм'©. Зрештою зирить на
дiвчину весело i ще веселiше каже:
- А ось цi © не вiдгада ш: "Прийшов гiсть та й сiв на помiст, розпустив
конi по всiй оболонi".
Дiвчина зосередилася, дума ; вiтець ©© обернувся, хотiв шепнути, та
Божейко встиг помiтити те й зарепетував:
- Е нi, ласкавий господарю, цього не можна. Най Миловидка сама
вiдгаду .
- I вiдгадала! - крикнула потiшено. - Прийшла нiч i висiяла зорi.
- Тобi пiдказали.
- А отже й нi.
- Ну, коли нi, то слухай далi. " три брати рiднi:
один ©сть - не на©сться, другий п' - не нап' ться, третiй гуля - не
нагуля ться".
Вiн знав ©х безлiч, бо загадував та й загадував. Миловида не завжди
вiдгадувала. Тодi в розмову втручалася стариня. Або старалася пiдказати
дiвчинi, або брала на глузи: йой, яка нетямковита в нас дiвка! I дивно:
коли пiдказували, перечив: не гоже, най сама; коли глузували, ставав на
захист. Тодi ©й було чи не наймилiше. Бо вiтець Ярослав не пiдбира , коли
глузу , слiв, таке часом скаже, що й ну, хоч крiзь землю йди. А Божейко з
тих, що за словом далеко не ходять. Вкине його, мов хмиз у вогонь, - i вже
так, нiби й не було глузiв.
Смiялися чи всього лиш бесiдували - не помiчали, як верста ться в
розмовi путь. Зате зима вида ться Миловидi он якою затяжною та помiтною.
Чом так? Чи вперше зиму у цiй хижi, пiд цi ю ж крiвлею?
Нацiлилася вступити в черев'я та вийти бодай за ворота, коли не на
посиденьки до когось, аж тут вiтець на порiг.
- Куди це, Миловидо?
- Та так... До Добромири.
- Чи так? - не повiрив.
- Мовби я неправду колись казала.
- Колись, може, й не казала, а зараз не певен. Чи не до того, що з
Сонцепiксько© весi, поспiша ш?
- Иой...
- Еге ж. Сто©ть он пiд лiсом, тому й кажу.
Певно, он як спаленiла, бо чула: палають вуха, лице, i, щоб вiтець не
думав, що таки до нього поспiша , заходилася роззуватись.
- Ну чом же, - по-доброму спинив ©© Ярослав. - Пiди. Пiди та скажи: най
не морозить анi себе, анi коня, най поверта ться до сво © весi. До тебе,
коли того хоче, навiда ться не ранiш Купали. До Купали зась. Ще надто
зелена, щоб виходити до молодцiв. Чула?
- Чула, татуню.
Iшла й нiмiла серцем. Невже то правда, що Божейко сто©ть? Однак татуньо
саме так казали: сто©ть. Йой, то ж, мабуть, не вперше, коли зна , де ©©
куток у Випалi, де подвiр'я. У когось питався, бiднятко. Бо Випал он який
великий i Миловидка у Випалi теж не одна.
Удавала, що бо©ться стужi, i вбирала голову в плечi, далi нiг сво©х
нiчого не бачила, хоча й хотiла бачити. А так, чи то ж камiнна, щоб могла
не цiкавитися, де сто©ть Божейко, що робитиме, як загледить ©©? I все ж
коли й зирка в той бiк, то так, щоб не примiтив. Присяйбiг, якби не
повелiння вiтця пiти й сказати, аби не при©здив до якогось часу, нiзащо не
вийшла б. Бо то ж сором i осудовисько. Що буде, коли угледить хтось та
скаже: "Пробi ! Чи ви бачили таке, людоньки? Не бачили, то дивiться:
Ярославова Миловидка, пуп'янок ще, а вже чужих молодцiв зманю . I коли,
серед зими. Не жде й повелiння Лади".
Людоньки добрi та людоньки гожi. Не судiть так i не думайте, нiби
Миловидка он яка. Миловидцi велено пiти, тому i йде. Ось тiльки чи
зважиться сказати Божейковi: не при©зди аж до Купали. То ж не день i не
два, то цiлу вiчнiсть ждати. Та й що це татуньо вигадали - аж до Купали?
Мамця ж казали, на Ярила можна вже пiти до гурту.
Коли виходила з ворiт, спинилась на мить i розглянулася:
чи нагледiв Божейко, що вийшла з двору? А розглянувшись, скам'янiла: що
бачить - ©де вже. Пустив коня й жене по глибоких снiгах прямiсiнько до
не©.
Прикинулася, що не помiча його, й заспiшила вулицею, далi вiд свого