Мiщенко Д.. Синьоока Тивер

заголосила. Кликала матiр, тата, кликала братика, сестричку, нарештi
бабуню, свою найдобрiшу з усiх добрих та прихильних до не© людей, - дарма.
На всi чотири сторони свiту кликала - i все дарма, нiхто не вiдгукувався
на ©© клич.
Геть змалiла на силi, плачучи, й присiла на дину на всьому подвiр'©
колоду, що лежала свого часу бiля дровiтнi i вцiлiла вiд вогню. А
присiвши, схилила на руки обважнiлу вiд невтiшного горя голову,
схлипувала. Нiкуди не поривалася бiльше, нi про що, здавалось, не думала,
сидiла й ковтала щедрi в такiй оказi© сльози. Аж чу - наблизився хтось.
Оглянулась - господиня з сусiднього подвiр'я.
- Чи не Миловидка часом?
- Не пiзнали, бабуню?
- Боженьки! - зрадiла жiнка. - Жива, виходить, повернулася до отчого
порога!
- Як бачите. А чи жива моя стариня, усi кревнi? Чом нiкого не бачу?
- Лихо постигло нас, дiвонько гожа. Глянь, що зробили татi ромейськi з
Випалом. Мало кого обiйшло воно, те страшне лихо, а тi, кого обiйшло, у
лiсi зараз, рубають дерева для хиж.
- Ну, а мо© тато, мама? - пiдiйшла i вхопила стару за обидвi руки. -
Чулись-те, мо© кревнi живi?
Сусiдка не зводила з не© посмутнiлих очей.
- Тобi б не питати, Миловидко, менi б не розповiдати.
- Йой, бабцю, та що це ви кажете?
- Що чу ш, дитино. Вельми ревно захищали вони нову свою оселю, i всi
полягли.
- А бабуня, дiти?
- А бабуня, дiти ховалися в пiдклiтi старо© оселi та й сховалися на
вiки вiчнi.
На крик, на жалощi Миловидчинi полишили пiдземнi житла-кри©вки й
збiглися докупи всi iншi поселяни випальськi i найперше тi, чи©х дiтей, як
i Миловидку, полонили на передлiттi й погнали до чужкраю роме©. Обступили
Ярославову дiвку й не стали зважати анi на горе, що спiткало ту, анi на
муки зраненого болем серця, питали-розпитували, де взялась, як вирвалася
на волю, чи бачила ©хнiх дiтей, онукiв, чи зна , де вони i що з ними?
Що мала робити? Мусила розповiдати людям, де ©хнi кревнi, яка доля
спiткала молодцiв, яка - дiвок. А поки розповiдала та журилась,
розповiдаючи, власне горе встигло зрiднитися з чужим, i стало журбою -
бануванням для всiх.
- Князь був у iмператора i просив за полонених, мало не звiльнив ©х
усiх, - хвалилася й починала ловити себе иа гадцi, що стала прихильницею
князя i його дiла. - Iмператор присилав до Маркiанополя та Одесу сво©х
людей, i тi люди мали звiльнити вже виведений гвалтом iз Тиверсько© землi
люд, та ба, ромейськi во води встигли посадити той люд на лодi© й вивезти
морем на далекi торги.
- Боженьки! - заволали жiнки. - Та то ж вiчна каторга! Та не буде ж
звiдтам анi привiту, анi одвiту! I рученьки скують нашим дiтям веригами, i
устонька замкнуть чужим словом та буком. Iменi примусять зректися.
I голосили, i приказували на колишнiм Ярославовiм обiйстi, мовби жалобу
справляли тим голосiнням - по господарю, що так багато вклав працi, аби
мати ©©, свою господу, по господинi, що ростила дiток i дбала про дiток,
по дiтках-мучениках, як i по бабунi, дiдуневi, що берегли i не вберегли
предкiвського вогнища. А коли виплакали сльози та вилили з сльозами надмiр
туги, забрали з собою Миловидку й сказали Миловидцi:
- Живи з нами, дитино. Прийдуть iз лiсу старiйшини, прийде твоя тiтуня,
помiзку мо купно, з ким тобi бути у Випалi i як жити.
I сусiдiв послухалася Миловида, i старiйшин, тiтунi дiждалася з лiсу, i
тодi, як сказали: "Iншо© путi нема : живи в кревних i роби те, що роблять
нинi всi", - не стала перечити. Тут свiй люд, а мiж сво©м людом i радощi
будуть при мнiшi, i болi легшi. Ано, он як мало лишилося ©х, випальцiв, i
в кожного, хто лишився, не менше, нiж у не©, горя. Та сина чи мужа
втратила, та - доньку, ще iнша - i мужа, i сина, i малих дiтей. То з ким
же ©й, Миловидцi, жити й днатися нинi, як не з сво©м людом? Навiть не
згадала того, що князь казав: коли що, не обминай Черна i мого терема в
Чернi. Сказали: мусиш iти туди, де всi, - пiшла; сказали: треба робити те,
що роблять, рятуючись вiд лиха, випальцi, - робила. I на передлiттi, i
влiтку, i на полiттi, аж поки не спинили: "Доста. Зиму перезиму мо в тих
хижах, що звели, решту будуватимемо наступного лiта".
Жила в тiтунi й хилилась, ясна рiч, найперше до тiтунi, татово©
молодшо© сестри. Почувалась при нiй, може, й не так, як при рiднiй мамi,
та все ж почувалась не зле, ба навiть мала втiху вiд того, що ©© жалiють,
стараються загодити. А зайшло на справжн полiття, захлюпали за вiкном
тiтунино© хижi дощi, почала вiдчувати себе щораз вiдчуженiшою i
засмутилася. "Де-то Божейко? - гадала. - Як там Божейку? Невже то правда,
що казав князь, - продали ромейським навiкулярiям або римським арматорам,
закували у вериги, i сидить вiн тепер при веслi денно i нощно, вiдкритий
для пекучого полуденного сонця, для холодних дощiв на полiттi чи
передлiттi!"
Боги милостивi! Що ж воно буде, коли так? Вона ж не дiждеться його
звiдти доки й сонця-свiту. А визволити й поготiв неспроможна. Одне, треба
потрапити якось до роме©в, друге, знайти його в безмежних землях роме©в,
трет , мати за що викупити i знати, до кого вдатися, аби викупити.
"Бiдне мо ладонько, - втирала сльози. - Чи й ти так суму ш за мною, як
я за тобою? Що мислиш-гада ш, як почува ш себе на тiм холоднiм морi, в
далекiм i ворожiм чужкра©?"
Не хотiла аж надто виказувати себе рiдним та близьким, через те не
завжди давала сльозам волю. Або ковтала, щойно випустивши, або тамувала в
собi i мучилась тамуючи. Тодi йшла з хижi й робила щось на подвiр'© чи на
подвiрницi. А то й зовсiм зникала з тiтунiних очей. Куди брела багнистими
вулицями, чого хотiла - сама не знала. Аж поки не вибрела одного дня до
лiсу, а лiсом - до того дуба, бiля якого молилась-благала, аби прийшов до
не© Божейко. "Це ж там, за лiсом, - згадала, - Сонцепiкська весь, а в
тiй весi - Божейкова стариня. Були принаймнi. Чи вцiлiли пiсля то©
ромейсько© напастi i весь, i стариня? А коли вцiлiли? Га, що коли вцiлiли?
Стариня ж його не зна тодi, де подiвся Божейко i що з Божейком... Йой, як
же це вона, Миловидка, не спромоглася пiти й сказати. То ж нечемно й
негарно з ©© боку. Таж у тата Божейкового, мами Божейково© серце
розрива ться, мабуть, з туги, а ще бiльше з невiдомостi, де син, що з
сином, а вона мовчить собi. Порятувалась, прибула до рiдного краю i
мовчить.
Така, що знялася б оце та й подалась у ту сторону свiту, де Сонцепiк. А
згадала, що принесе Божейковiй старинi, i прохолонула: адже стариню не
потiшить те, що скаже про Божейка.
"А що потiшить? - передумала враз. - Невiдомiсть? Оте, що по©хав перед
Ярилом не знати куди та зник не знати де? Нi, я мушу пiти. Най нагримають,
скажуть: "Це через тебе!" Най виженуть з оселi, а пiти мушу i сказати
мушу".
Дiждалася, поки розмоложиться небо, бодай трохи спаде з трави роса,
сказала тiтунi, куди хоче податися, розпитала, як пройти до Сонцепiксько©
весi, i таки пiшла.
Стезя була широка: не лише конем, возом можна ©хати. Проте вела все
лiсом та й лiсом. Спершу пiд гору - до дуба i того джерела, що б' з-пiд
кореня, далi з гори та й з гори.. Спинилася, коли порiвнялася з громовою
водою, а далi пуцьнулася перед джерелом та й стала пити.
- Напути, водице,-- сказала напившись, - дай менi силу i снагу здолати
печаль свою та вiдшукати ту дину стезю, що виведе до лада мого
солоденького, Божейком iменованого. Ти пособила тодi, коли прохала тебе
перед святом Ярила... пособила, кажу, зiйтися з ним, то пособи ж i нинi
вiдшукати його в чужiй землi, мiж чужим людом. Чу ш, водице солодка,
водице чиста, водице громова. Благаю тебе, пособи!
I молилась, стояла на колiнах i, помолившись, ждала. Чого - сама не
вiдала, однак стояла над водою, дивилась - питалася в води i ждала.
Зрештою надумалась i розглянулася: чи не сто©ть, як i тамтого разу, позаду
або осторонь ©© жадання згорьоване - Божейко, чи не каже вже, як тодi
казав: "Я тут, Миловидко! Прибув, як обiцяв"?
Та ба, цього разу анiкого довкруж, лише лiс та й лiс, а в лiсi -
мовчазнi й засмученi пiзньою порою дерева.
Зiтхнула, стала на ноги та й пiшла сумовито-мовчазна у дiл - туди, куди
вела протоптана в лiсi стезя.
Не печалилася тим, що може збитися з путi, поселяни сказали: вона одна,
виведе, куди слiд. Iшла та йшла собi. Коли ж вийшла на узлiсся та стала
перед полем, засвiтилась мовби та зiрка, що позбулася хмар: Божейкова весь
тулилася бiля лiсу цiла-цiлiсiнька! Невелика вона, проте ознак пожежi
жодно©. Присяйбiг, що так: жодно©!
Не встигла вiдчути ©©, iскорку радостi в серцi, як одразу ж i остудила.
"Це ж вiн мiг бути на Ярила вдома, - подумала, - i не знати полону.
Ано, роме© сюди не досягли, усi, хто жив тут, живуть щасливими i нинi...
Йой, лишенько! Чи то ж треба було, щоб сталося таке? Нащо ми зустрiлися,
Божейку мiй ясний, у Чернi, нащо зiйшлись тi © ночi докупи? Здибалася б iз
тобою тепер оце та й сказала б, як ти казав: "Я тут, ладонько, бери, коли
так дуже вже хочеш мати мене за злюбну жону". I жили б ми з тобою у дружбi
та злагодi, певна, не минуло б i лiта, як заго©ла б уже рани, що маю по
смертi мами, тата, всiх кревних. Присяйбiг, заго©ла б! Бо без злюбу
злюбний ти менi. Бо певна: тiшилися б одне одним у тво©й оселi, як тi
голубочки при сво©м гнiздечку. А що без тебе? Ано, що?"
Чи вона вдачею така, чи так глибоко i завчасно зранена, не встигла
пожалiтися сама собi, уже й заговорили вони, ©© сердечнi рани, вже й
сльози на очах. Така, що упала б отут, де сто©ть, та й билася-побивалася б
на його, Божейковiй, землi, доки не спливла б сльозами до останку. Бо таки
боляче i таки жаль: це ж через не© все сталося, це вона завдала Божейка у
ромейськi вериги! Сама випорснула з ворожих лабет, а Божейка завдала. Що ж
скаже його старинi, коли прийде i стане перед нею? Де набереться мужностi
та снаги, щоб прийти i стати? Таки тут, у зраненому i знесиленому ранами
серцi? Йой, таке кволе воно, таке немiчне. А бiльше ж нема де й брати ©©,
ту мужнiсть. Правду каже, нема!
Недовго й шукала Божейкову оселю. Десь за другим разом вказали: ото
вона. А коли вже стала перед оселею, то й до оселi зайшла.
- Чолом вам, господине ласкава. Чи гаразд ма тесь?
- Спаси бiг. Проходь далi, коли з добром iдеш. Не сонцепiкська, бачу, -
казала господиня, приглядаючись до захожо©. - Певно, здалеку до нас.
- З Випалу я.
- З Випалу? - чи то дивувалася, чи спiвчувала жiнка. - З погорiльцiв,
либонь?
- Так, тiтуню солоденька, i з погорiльцiв також. Я Миловида Ярославова.
А ви Божейкова матуся будете?
Господиня не поспiшала з одповiддю, дивилась та й дивилась вражено i
вже потiм вимучила з себе:
- Йой, то ти i та дiвка, до котро© ©здив Божейко у Випал?
- Атож.
Чи то боялася, що зараз накинуться на не© з докорами, чи згадала нараз,
як до мiзерi© мало було ©х, Божейкових на©здiв до Випалу, прихилилася до
одвiрка й зайшлася ревним, таким, як, може, й не плакала досi, плачем.
I сталося те, чого Миловидка й не сподiвалася, мабуть. Йшла ж бо не
просто сказати Божейковiй матерi, де ©© син, хотiла бодай якось потiшити
убиту горем матiр. А довелося самiй опинитися в обiймах матерi-потiшницi.
I поспiшила на ©© ревний плач, як може поспiшити тiльки мати, i пригорнула
до себе, i на втiху-благання не поскупилася. А втiшаючи i сама
розплакалась.
Стояли, обнявшись, при порозi, як двi верби при березi, i жалiлись одна
однiй, i заспокоювали одна одну. Коли ж виплакали все, що можна було
виплакати, господиня згадала врештi, що вона старша серед усiх, хто в
оселi, й повела Миловидну до сусiдньо© клiтi-свiтлицi, далi вiд чад сво©х.
- Сiдай, дитинко, - сказала, мов сво©й. - Сiдай i розказуй, що зна ш.
Така прихильна була до не© i така ласкава з нею, нiби мама рiдна. Отож
i Миловидi не було потреби ховатися вiд господинi вогнища анi з тим, що
вони з Божейком он як вподобали одне одного, анi з усiм, що знiвечило ©хнi
намiри жити по злюбi в парi. Нiчого не приховала, сказала все, що було в
мислях i що - на серцi. А все ж найбiльше докладала хисту та бажання, аби
здiйснити отой, ще в Випалi зроджений, намiр - бодай чимось потiшити убиту
горем жiнку. Та ба, що ©© хист i що бажання, коли сама вислизнула з
ромейських лабет, а Божейко нi, сидить ось, сипле словами, мов просом на
передлiтню ниву, а його повезли за три моря, вiн лишився серед тих, кого
хотiли, та не визволили. Тож i мало дива, що така недорiдна ©© нива. I
слухала Божейкова мама Миловидчинi казання - була зболена до краю, i
вислухала - не розхмарилась. дине, чим винагородила за тотi старання, -
поборола жалi в собi й сказала:
- За те, що прийшла та повiдала, дiвчинко гожа, спаси тебе бiг. Знатиму
принаймнi, що живий мiй Божейко. Сумна його доля, йой, яка сумна! Та живий
про живе дума . Думатимемо i ми, що не все уже втрачено.
Сидiла, хитала посивiлою вже головою, й мислями була аж ген далеко
десь. I мить, i другу, i третю отак. Коли ж завважила, що Миловидка
змага ться з думкою, сидiти чи йти вже, збудилася й, зда ться, змiнилася
вiд того збудження на лицi.
- А про себе ти нiчого й не скажеш менi?
- Хiба не казала вже?
- Про те, що було. А зараз як? Стариня жива твоя, кревнi усi здоровi?
Чула, теплом пашить лице, а чого - й сама не знала.
- Нема ©х у мене, тiтонько золотенька. Анi старинi, анi братика з
сестричкою нема . Усi полягли, захищаючи оселю чи ховаючись в оселi.
I знову Божейкова мама стала такою, як була за мить-другу перед цим: i
сумовито-замисленою, i зболеною.
- Де ж ти живеш, дитинко бiдна? У кого живеш?
- У татово© сестри.
- Чи добре тобi там? Ма ш що ©сти? Чи не затiсно?
Дiвчина заблудила очима i припiзнилася з словом-вiдповiддю. Казати, що
©й аж надто добре в тiтки, не насмiлювалась, однак i запевняти, що погано,
не випадало якось: ©© не кривдили i не збираються, зда ться, кривдити.
- Може, до нас перейдеш? - швидше пiдказала, анiж питалася Божейкова
мати.
- А чого?
- Наша оселя вцiлiла вiд татей, а там, у Випалi, знаю, усiм затiсно
зараз. Отож переходь, коли справдi так, та й живи, поки спорудиш собi.
Гляди, й Божейко повернеться на той час. А чом би й нi? Один iз наших,
сонцепiкських, бував на тих проклятих богами й людьми каторгах. Взяли його
роме© у полон, а з полоном запроторили на каторгу. П'ять лiт плавав,
прикутий, а на шостий поталанило-таки: розбив вериги i втiк. Воля, дитино,
високе слово, а бажання бути на волi - i поготiв. Воно i мури валить, i
гори дола .
"Йой, матiнко-зiрко! Не так-то легко буде Божейковi розбити ромейськi
вериги", - подумала, а вголос сказала:
- Я пораджусь iз тiткою. Коли не потрiбна ©й на зиму, то й прийду.
Удвох нам, - додала, долаючи осмуту, - не так сумно ждатиметься, правда?



XIII_

Поки було лiто, а в Соколинiй Вежi була мати, сестрички, Богданко не
доглядався, що робить бабуся Доброгнiва. Вмивався, як i колись, студеною
водою, може, тiльки стараннiш, анiж до золотавицi, промивав очi i не
витирався, як звик витиратися пiсля вмивання, ждав, поки воду висушить
сонце. Тепер же, як мати-княгиня по©хала й забрала з собою
дiвчаток-щебетух, в просторiй бабусинiй оселi надто вiдчутною стала тиша,
i отроча невiльно дослухалося до не©, а дослухаючись, завважувало кожен
стороннiй звук.
- Що це, бабусю? - питав, коли стара ставила перед ним миску з водою.
- А що ж, водиця. Вмиватися будемо.
- Знову? Чи так давно умивалися?
- То була росяна водиця, ця - зоряна.
- Це та вже, що допоможе?
- Не знаю, соколику. Котрась ма допомогти, а котра - не вiдаю.
Найбiльше покладаю надiй на ту, що впаде на тво© вiченьки у свiтлу
п'ятницю.
- До не© недалеко вже?
- Ба нi, далеко. I полiття треба перебути, i зиму переждати.
- Йой! Аж на передлiттi?
- Ано, раннього передлiття. Того дня бог-громовик розбива ударом сво©х
блискавиць зимовi вериги й одкрива вхiд у царство вiчного лiта. Царiвна
Золота Коса, Ненаглядна Краса бува особливо щедрою тодi, разом iз росами
чи дощовими потоками посила на землю й живу воду. А саме вона, мiй
голубчику, i зцiлить тво© очi.
- Вона милостива, бабусю?
- Хто?
- Ну, богиня Золота Коса.
- Усi боги милостивi, внучку.
- Правда? А чом же тато казали: "Це боги покарали нас"?
- Так казав?
- Еге.
- То вiн з розпуки, внучку. Тебе нема за що карати, ти нiчим не
завинив ще на землi. Необережний був, поглянув невчасно на царiвну Золоту
Косу, Ненаглядну Красу, тому й ослiпнув.
Вона рiдко коли полиша його на самотi, хiба на мить-другу або тодi, як
спить. Все сокорить та й сокорить, оповiдаючи внуковi, чому небо бува
чисте та ясне, а чому - похмуре, з якого це дива пiвнi спiвають удень i
поночi, тодi, коли всi i все спить; чи так одвiку було, що на землi росли
дерева, засiвалися ниви i родив хлiб. Отож i зараз посадила внука так, щоб
голiвка його лягла бабi на плече, гладить-заспокою i каже гладячи:
- Хто бачив у небi сонце, той бачив i Золоту Косу, Ненаглядну Красу.
- Хорс - ©© вiтець? - обрива на словi Богданко.
- Ба нi, Сварог усiм богам вiт ць. Золота Коса - богиня свiтла i добра,
всеблага плодоносиця, та Морська Дiва, що поверта ться до нас iз глибин
океану, аби наставав день на землi i не згасало життя. А так, не було б ©©
блиску-свiтла, не було б i тепла, а не було б тепла, не було б i людей на
землi, не росло б дерево в лiсi, не плодоносила б нива в полi. Це вона,
богиня з богинь, виходить щоднини на небо й розпуска по землi золотi сво©
коси, кличе до життя й да плодоносну силу всьому, що здатне плодоносити.
Це з ©© ласки наста та пора, коли бог-громовик розбива льодовi вериги в
аеровому морi й одкрива путi для медоносних струменiв дощу. А де падають
тi струменi, там теж квiту життя. Бо поновлю ться злюб мiж Небом i
Землею.. Небо дару Землi розкiшнi шати, Земля дару Небу колиску для
пiднебесних вод - аер. Тож не гнiвайся, внучку, на Злотокосу Дiву за те,
що була аж надто ясною i ослiпила тебе сво©м блиском. Вона ослiпила, вона
i зцiлить. Треба тiльки бути довготерпеливим, умiти ждати i благати ждучи.
Хочеш, я навчу тебе благань-заклинань, аби сам звертався до богинi й
нагадував ©й про себе? Кажи за мною: "На морi, на океанi, на островi на
Буянi пломенiючий бiлим пломенем-свiтлом алатир-камiнь. На тому каменi
сидить Красна Дiвиця. Сидить вона i стрiля в чисте поле, убива всiлякi
болi. Дiвице Красна, Дiвице Ясна, Дiвице Всеблага. Убий i мiй
недуг-потьмару. Пошли з небесно© криницi живо© водицi на мо© темнi очицi.
Зроби так, аби прозрiли, аби я знову бачив лик твiй, ясну красу твою,
тiшився лiсом-знадою, долом-левадою, ясним свiтом i людьми у свiтi".
Богданко слухняно повторю за бабусею - i раз, i вдруге, зрештою
надуму ться й пита :
- А в тому морi й острови? Що то за один - Буян?
Бабуся не гнiва ться, бабуся у нього, нiби та богиня всеблага: сама
добрiсть, сама утiха i сама покора. Осмiха ться тiльки, коли внук не те
пита або невчасно пита , i, осмiхнувшись, каже:
- Земля, щоб ти знав, то лиш краплина сушi в океанi-морi. Довкола не©
вода i над нею вода. Скiльки сонця-свiту, стiльки i води у свiтi, та ще
аеру. Один океан обступа звiдусiль Землю, iнший плава в небi. Цей iнший
- дощове океан-море. А вже за тим морем - голубе царство вiчного лiта.
Воно i царством Сонця, Мiсяця, Зiрок, сiреч островом Буяном. Там не
бува стуж, там - одвiчна й довiчна благодать, течуть медовi й молочнi
рiки, а по берегах тих рiчок - нев'янучi сади, мiж садами - вiчнозеленi
луки. Чого тiльки нема в тих садах: мигдалi, родзинки, овощ всяка. Яблука
ж лишень золотi. А вже птаства того, боженьки! Так щебечуть, так
виспiвують, що й сказати несила. Боги надiлили той благословенний острiв
найчистiшим, що на свiтi, аером, водами живодайними. Це там, внучку мiй,
мiститься небесна криниця, та, що в нiй найчистiша i найсмачнiша в усьому
всесвiтi вода, що з не© беруть початок усi небеснi рiки й поповнюють
сво©ми живодайними водами свiтовий океан. То на островi на Буянi росте
Мокрецький дощоносний дуб, зимують усi земнi птахи. Не з безоднi
пiдземельно©, таки з Вираю прилiтають вони на передлiттi й приносять у
дзьобиках сiм'я рослинностi всяко© -тi ©, що плодоносить у полi, й тi ©,
що росте у лiсi, на лузi чи в саду.
- А челядниця казала, що насiння вiтри заносять.
- I вiтри, мiй голубе, аякже. Там, у пiднебессi, живе велетенський
Стратим-птах. Вiн i здiйма сво©ми крилами буйнi вiтри, а тi вiтри,
гасаючи поблизу острова Буяна, пiдхоплюють сiм'я-насiння й несуть його на
землю. Ано, звiдки б то взятися на землi такiй силi-силеннiй усякого
квiту, та овочiв, та збiжжя, як не з Вираю... А ще хочу сказати тобi,
соколику ясний, - погладила стара Доброгнiва внука i чомусь стишила голос,
- що там-таки, на островi Буянi, сто©ть бiля небесно© криницi золотий
палац. То i палац цар-дiви Золото© Коси, Ненаглядно© Краси. Саме в
ньому, пiд золотим ложем цар-дiви, у головах б' джерело живо© води. Коли
дiва почу , що хтось iз землян ревно блага ©© помочi, простяга руку й
кида воду на землю, а вже на землi вода знайде, кого слiд. Отож не
лiнуйся, внуча мо , ходи зi мною на вранiшнi i на вечiрнi роси, зри сво©ми
очицями на сонечко ясне, коли сходить, зри i коли заходить. Не дивись на
нього тодi лиш, як бува в пишнiй красi, а на землi нема мiсця росi.
Гляди й пiдстережеш щасливий час, а в щасливiм часi - благодатну мить, ту,
що незрячого робить зрячим. Чи приста ш на це, внучку?
- Ано. Я з усiм i на все, бабусю, згоден, аби тiльки прозрiти.
- То на цьому й станемо. Най буде благословен час, коли домовля мось,
най буде благословенною i наша домовленiсть.



XIV_

Зоря вечiрняя, пораднице знедолених. Ти одна бачиш i вiда ш, яка
печаль-присуха обсiда ©©, Миловидчине, серце, ссе з нього кров, немовби та
присоска, що живе по болотах. I тепло, i затишно, i привiтно в Божейковiй
оселi, у тiй клiтi, що мала б бути, як кажуть тут, за молодим подружжям, i
разом з тим он як гiрко. Так гiрко, зоре ясная, що нi сну, нi супокою
нема . I противиться жалю сво му, i не може здолати його в-.собi. Пощо так
сталося? Чому мало статися саме так? Та вони ж iз Божейком он якими
парованими почували себе, он як хотiли його, подружнього злюбу. Коли б не
те лихо, давно уже взяли б його, не пiзнiше, як на Купала взяли б i жили в
цiй-таки оселi щасно та дружно. Зоренько ясна, богине красна, потiшнице
зморених та знедолених! Ти ж зна ш, яка то радiсть була б i для них iз
Божейком, i для старинi ©хньо©. Та тако© злагоди i такого злюбу, далебi,
свiт ще не знав. Ано! Божейко, нiби той голубочок, лiтав би та воркотав
коло не©, милував та жалував, а вже що вона, Миловидка, не скупилася б на
милування та на пестощi, то йой... Давно б уже дитятко його пiд серцем
носила, готувалася б бути мамою, а готуючись, квiтнула б та й квiтнула вiд
щастя, що повнилося б у нiй, i всiх-усiх робила б щасливими! Оцю маленьку
клiть вимила б до сяйва-блиску, заквiтчала б зелом, розписала б
голубочками, що живуть парно та гарно, мають кубельце та дiток у кубельцi.
I всю оселю, все подвiр'я, могла б, то й усю Божейкову весь одмiнила б та
звеселила. Бо така вiд тата та мами, що свiт пригорнула б до серця, усiх
зiгрiла б серцем, коли б той свiт не був такий, як . Йой, боженьки! Коли
б же не був такий! Приборкав, бач, ©© голубочка та й завiз до чужкраю, мiж
пiдступних i страх яких жадiбних на солiди людей. А вiдтак i ©© закував у
вериги. Такi важкi i такi безнадiйно сумнi, хоч бери i накладай на себе
руки. Бо це ж не життя, зiронько ясная, се мука пекельна: жити пiд крiвлею
лада свого i не мати лада.
До глибоко© ночi не спала Миловида, все думала-скаржилась i плакала, не
дiждавшись розради. Так i сказала собi:
"Я не вживу тут. Присяйбiг, не вживу! Здола мене печаль-присуха й
примусить пiти. Ось тiльки куди пiду? Знову до тiтки у Випал чи до князя?
Нi, нi, - злякалася сво © думки i поспiшила вiдгородитися вiд не©
першою-лiпшою знахiдкою. - Це тому менi так тоскно, що я сама ночую в
клiтi. Завтра ж попрошу матiр-господиню, аби клала зi мною спати й
Божейкових сестричок".
Згадка про господиню бодай якось розраджу дiвчину i стишу бiль. Бо
вона дина на цiм свiтi он яка добра до не©. Так i сказала, коли Миловидка
вдруге прийшла до них iз Випалу: "Живи у нас, дитино, i будь нашою. Дарма,
що нема тут Божейка. Вiн же бо на свiтi, а коли , живи у нас i будь
нашою. Мене клич матiр'ю, тата - татом, сестричок Божейкових -
сестричками. Було б, звiсно, лiпше, коли б щастя i крев днали нас. Та що
вдi ш: тi, кого дна горе, теж рiдня".
На що сподiва ться старенька, тiльки вона, певно, й зна . А може, й не
зна , може, всього лиш серце велить чинити так: буде при нiй Миловидка,
буде й сподiванка, що повернеться син. В усякiм разi, як нiхто iнший добра
до не© i лагiдна з нею. Настане день - те й робить, що гомонить, назива
донею, хвалить-вихваля . "Ти така лiпотна i така люба, дитино, iцо менi й
рана менше болить, коли дивлюся на тебе та милуюсь тобою. Боженьки! Який
щасливий був би Божейко, коли б мав тебе за жону, i який вiн тричi
нещасний, що не ма !"
Зiтха важко й таму , як може, бiль. Бо не хоче, щоб i донi болiло, бо
таки вельми шану ©©. Щось робить в оселi чи на подвiр'©, норовить, аби
поруч була й Миловидка, йде до лiсу чи на люди, теж бере з собою й
Миловидку, i коли люди питають, чия це, звiдки, не бариться сказати: "Це
моя люба донечка, Божейкова лада". Така не вiдмовить, коли попросить, щоб
не лишала на нiч саму. Ано, не вiдмовить.
Вона й не вiдмовила, а проте немало й здивувалася.
- То такi цокотухи, - казала роздумуючи, - геть замучать тебе
розмовами.
- Дарма. Самiй менi i боязко поночi, i сумно. Скiльки лежу, стiльки й
думаю, i все невеселi мо© думки, такi невеселi, що часом кричати хочеться.
- Дарма то й дарма, бери тих невгамовних. Сумувати вони тобi не
дозволять, це вже я по собi знаю.
Вони й не дозволяли, щоправда, не довго й товклися вечорами на
спiльному ложi. Малi були, а малi рано засинають. Тож i на сум, на пiзнi
терзання-роздуми лишався ще час.
Мабуть, не спала й тi ©, першо©, що коротала з дiвчатками, ночi, всього
лиш дрiмала, бо почула крiзь дрiмоту: в сусiднiй клiтi гомонять.
- Я не прощу тобi, коли не зробиш цього, - злiсно обiцяла Божейкова
мама.
- Як же я зроблю? - виправдувався господар. - Чула, князь не змiг
вирвати ©х iз ромейських лабет, а я зможу?
- Князь - всього лиш князь, а ти отець. У нас золото, ромейськi
солiди, що брали за пушнину. А роме© жах якi ласi на них. дь туди, знайди
сина i викупи. Таке дiвча жде на нього i стражда ждучи.
- Ет, у тебе розуму, як у дитини. " дь, знайди..." Як по©деш, де
знайдеш? Кого спита ш там, коли i земля чужа, i люди чужi, i рiч ©хня
така, що не вiзьмеш до тями.
- Бо безтямко! А ще - перепуда, бздюх! Тобi аби свого хребта було де