Страница:
що належало йому вiддавна i виказувало його яко знаного всiм служку при
капищi Перуна. Поки казав, коли i з чим приходив Вепр до Жадана, вiче
слухало i нiмувало. Коли ж заговорив про усамiтнення та та мнi бесiди в
усамiтненнi, потiм - про Жаданове обурення тим, що казав Вепр, пробудилося
звiльна й завирувало. Однi виголошували тiльки подив, iншi - обурення, ще
iншi - заперечення.
- Того не може бути! Чим доведеш, вонючий волхве?
- Хоча б i тим, що чув тi бесiди на власнi вуха. Во вода казав
Жадановi: "Зроби так, аби бог покарав князя Волота найвищою карою - смертю
- i матимеш усе: золото, поле, товар, захочеш, Веселий Дiл вiддам тобi з
оселями та угiддями, до нього приналежними. Не лише жерцем, волостелином
станеш".
- То не доказ! - кричали мужi. - Таке можна й вигадати. Хто, крiм тебе,
пiдтвердить тi казання?
- Чи можуть пiдтвердити те, що чув я, не вiдаю, одначе можуть
пiдтвердити iнше: як Жадан гнав во воду, обурений тi ю речницею, ки м, як
молився опiсля перед ликом бога Перуна й казав, молячись: "Огненний боже!
Великий Сварожичу! Ти бачив гнiв мiй i бачиш муку, одведи i заступи, не
дай сплодитися в менi найбiльшiй слабостi людськiй - спокусi". Волхви
Стемид i Добронрав. В iм'я найвищих помислiв вийдiть i скажiть, що бачили
i чули таке.
Волхви не сподiвалися, видно, що ©х покличуть свiдчити, зачудовано
переглянулися, а проте вийшли й сказали князевi: бачили, як Жадан гнав
цього мужа ки м, як молився опiсля, чули, з якими словесами звертався до
бога.
- А що скаже Вепр? - не втрачав нагоди князь Волот.
- Те, що й казав: бувати в Жадана бував, а бесiди з ним про мсту не
вiв.
- За що ж волхв i жрець гнав тебе вiд жертовника ки м?
Вепр завагався на мить, i того було доста, аби вiче впевнилося i
крикнуло в один голос:
- Вiн винен, княже! Вiн домагався вiд Жадана лжi i мсти!
Аби втихомирити люд, князь вимушений був пiднести меча.
- Не чую одповiдi, во водо.
- Я нагадав жерцевi давнiй звичай - приносити богам людськi жертви, аби
вони умилостивились i не карали люд жорстокими карами. Згадка та чи,
сказати б, рада й розгнiвала жерця.
- А ще що радив?
- Бiльш нiчого.
- Чому ж Жадан казав, молячись: "Одведи i заступи, не дай сплодитися в
менi найбiльшiй слабостi людськiй - спокусi" ?
- Про те не вiдаю.
- А послухи вiдають, во водо. Що скажеш, Чернине?
- Жадан справдi боявся кари богiв i вагався. Коли ж во вода нагадав
йому про дарунок вдруге, затим i втрет , повiз та показав свiй Веселий
Дiл, спокусився i склав iз ним ряд: принесе в жертву богам когось iз люду
тиверського, а потiм змусить брати жереб княжу родину. Вепр зголошувався
на це, бо певен був, коли дiйде до жереба, князь сам викличеться пiти на
вогнище, заступаючи собою жону i дiтей.
- Ти брешеш, волхве! - визвiрився Вепр i подався на послуха всiм сво©м
могутнiм тiлом. - Звiдки Жадановi було знати, що нас постигне ще одне
безлiття?
- Знав, бо був такий, що мiг i накликати його.
Одкровення те видалося всiм, ба навiть Вепровi, дивовижно несподiваним
i страхiтливо разючим ударом Перуна в ясному небi. Притихли на мить,
дивляться на волхва-послуха, нiби на заморську диковину, зрештою
переглянулись один з другим, мовби питаючись: "Ви чули, на нас накликали
погибель", - i крикнули тисячоголосе:
- Смерть одступникам!! Смерть людоморам!!! Щоби заради утiхи-мсти,
заради чревоугодiя, ма тностi-наживи та накликати на весь люд голод,
знесилювати безлiттям i морити мором? Де таке видано? Коли таке було?
Смерть бузувiрам! Кара i смерть! Кара i смерть!
Князь силився вгомонити вiчевий люд, де там. Мовби оскаженiли всi.
Ширили писки й кричали сво , потрясали бронню чи киями i напирали на
княжий кiнець, на те одне- дине мiсце, де стояв закутий у вериги i на диво
змалiлий во вода Вепр, волхв-послух Чернин. м давали знак мечем, кричали
що було сили: "Вгомонiться, дайте довершити суд", - дарма. Довелося
виставити наперед себе, наперед пiдсудного дружинникiв i вiдгороджуватися
вiд вiча щитами, мечами, сулицями.
- Виннi в ваших бiдах нiкуди вже не дiнуться. Дайте довершити суд!
Князь вкотре вже пiдносить над головою меча, вимага бодай яко©сь тишi.
- Без суду ясно, княже! На горло карай татя!
- Вiн не один. Дайте довершити суд i увидите: вiн не один!
Зда ться, подiяло. Стихли спершу переднi, потiм тi, що стояли за
переднiми, а там i решта.
- Чи й далi опиратимешся, волостелине?
Вепр був землисто-сiрий з виду, по ньому видно: нiяк не дiйде до тями.
- Княже, - подав нарештi голос i якось примирливо, ба навiть благально
глянув на Волота. - Я поставлю свiдкiв, що не був тi © ночi анi бiля
капища Перуна, анi в Веселiм Долi.
- Вiдаю про те, сам ти не був там. Головництво вчинили iншi, одначе за
тво©м велiнням. Волхве Чернине, вкажи нам, хто з челядникiв володаря
Веселого Долу був того надвечiр'я бiля капища Перуна?
- Он тi дво . - показав через голови Чернин.
Вiчовий люд спершу оглянувся в той бiк, куди показував волхв, затим
розступився. Тi, на кого вказували, постали перед князем, його
прибiчниками, яко застуканi на злодiяннi татi.
- Тво© це люди, во водо?
- Мо©, та що з того?
- А те, що саме вони виконували тво повелiння. Пiдiйдiть ближче, пiдлi
раби пiдлого головника!
Тi, кого кликали, не посмiли ослухатись, пiшли, не змовляючись, до
князя i так же, не змовляючись, уклякли перед ним на колiна.
- Помилуй, великий господине! Ми не з сво © волi.
Аж збудився Волот, вжалений ©хнiми благаннями, нiщо вже не вряту
Вепра.
- Цих свiдчень доста, волостелине?
Вепр i зовсiм осунувся, якось незвично низько опустив донизу голову,
плечi. I шию свою мiцну, ту, що нiколи i нi перед ким не гнулася, шию теж
вигнув незвично. Неначе пiдставив для замашного удару.
- Сам каратимеш себе чи маю примушувати iнших?
- Сам, - пiдвiв нарештi голову й холодно глянув на князя. - Знiмiть iз
мене вериги i дайте меча.
Вiче спiшно вволило його волю. Зате Вепр не поспiшав iз самопокаранням.
Стояв i розминав натиснутi веригами руки. Зрештою кинув поверх натовпу
бистрий зiр очей сво©х, шукав когось чи сягав думкою до Веселого Долу,
улюблено© родини в Веселому Долi, i вже тодi, як попрощався з усiм, що
було наймилiшого, поставив вiстрям до грудей меча, саме там, де билося
серце. Поставив i тi © ж митi кинув себе на нього. Занiмiв на якусь мить,
затим випростався на весь свiй богатирський зрiст i, постоявши, важко,
нiби пiдтятий дуб, упав на землю. Анi зойку, анi скарги, анi проклять iз
уст. Як був клятим на вдачу Вепром, так i помер клятим.
Челядники усе ще плазували бiля княжого коня, хапали за стремена й
благали пощади.
- А з цими ж як?
- Вiдведiть i скарайте на смерть, - одповiв гидуючи. - Та не здумайте
вiддати опiсля вогню, - пiдвищив, аби всi чули, голос. - Головники не
достойнi того, головникiв зарийте в землю, яко псiв.
Вiче як занiмiло тодi, коли карали головникiв, так i лишалося нiмуючим.
Видимо, ждало ще чогось вiд князя. А князь нiяк не мiг зiбратися з
думками. Вдоволення швидко поступилося мiсцем непри мному видовищу,
непри мне видовище - осмутi.
- Братi ! - пiдвiвся нарештi в стременах i видавався не меншим на
зрiст, анiже той, що полiг тiльки-но, скаравши себе. - Чи збагнули, чуючи
суд цей, за що карають нас боги? Гада те, за те, що не щиро вiру мо в них,
що недостатньо щедрi, не дiлимося з богами тим, що да з ©хньо© ласки
земля наша? Неправда то сть! Хто з вас не молиться в сво©й оселi богам i
хто жалi вiддати боговi богове? Анiхто. Люд наш i щирий у вiрi сво©й, i
щедрий на добро,як i на дари. Боги карають нас за те, що ми розплодили в
собi чревоугодi , не зна мо в тiм анi мiри, анi меж, торгу мо в iм'я
вигоди не лише людьми, угiддям, а й божим повелiнням. Ось звiдки гнiв
божий i кара божа!
- Ано! Князь правду рече! - тисячоголосо вiдгукнувся люд. - Он звiдки
гнiв божий i кара божа!
Волали б та й волали б звиклi до вiчових змагань поселяни, домагалися б
та й домагалися б свого, коли б князь знову не пiднiс над головою меча.
- Торгувати можна худобою, збiжжям, виробами рук сво©х, торгувати ж
благополуччям люду в iм'я власного чревоугодiя, як i самим людом, -
богопротивне дiло i ма каратися найвищою карою - смертю.
- Ано, найвищою карою!
- Тому й питаю вас: чи прийма мо це як закон i покон люду тиверського?
- Прийма мо! Вiднинi най так i буде: хто ставить чревоугодi над усе,
тим паче посмi торгувати благополуччям люду як i самим людом в iм'я
чревоугодiя, тому кара i смерть!
Князь почувався вдоволеним, може, аж надто, бо заговорив голосом, що
перевищував голос самого вiча.
- А ще питаю всiх: аби менше було спокус i жадаючих нажитися на наших
поконах, чи не настав час назовсiм зректися динижди забутого вже покону -
приносити в жертву богам люд тиверський?
Ждав: зараз почу те, що й досi чув: "Ано, час!" - а вiдповiддю на його
ждання була тиша. Нiмотна й тривала, мовби заворожив хто досi голосне
тиверське вiче.
- Може, я беру на себе занадто багато, - невiльно понизив голос, -
може, беру непосильне, одначе яко князь i верховний жрець ваш виношу на
суд i цю речницю: чи боги на те давали людовi життя, щоб забирати його в
розквiтi лiт? Хто i коли чув вiд них: "Умилостивте нашу жадобу - i
матимете благодать"? Чи не доста самим бути нежадiбними, аби умилостивити
богiв?
Таки дiйшли, мабуть, його казання до серця i розуму тих, що так уважно
слухали: заворушились, загомонiли мiж собою, з усього видно, сподобалася
©м речниця князя.
- Може, й так, - вiдповiв за всiх старiйшина, що стояв найближче. - Та
нам не дано, княже, того знати. Вiче покликане судити люд свiй, не богiв.
Он воно що! Не зважуються пристати до того, що радить. Бояться гнiву
божого i не зважуються пристати!
- Чи ми богiв судимо? Рiч iде про древнiй покон родiв наших i люду
нашого. Кому ж тодi переiнакшувати його, коли не вiчу?
- Покон поконовi рiзниця, - стояв на сво му старiйшина. - Ти, княже,
верховний жрець землi нашо©, чу ш глаголи божi, зна ш ©хнi повелiння. Тож
i суди, як бути з поконом, що оберiга нас вiд божого гнiву. Ми не
достойнi судити про те.
Чув, його розбира злiсть, такий, що й накинувся б на старiйшин, коли б
певен був: те, чого домага ться, залежить тiльки вiд старiйшин.
- З Жаданом ви погодилися й принесли богам людськi жертви. Зi мною не
можете погодитись. Чи не скажете чому?
- Хоча б тому, княже, що тодi йшлося про дотримання покону, тепер - про
зречення.
Нi, вони таки неможливi, цi тиверцi. Зовнi нiби й так, одначе ж не
суттю. Чу серцем, не суттю!
- Гаразд, - змирився й понурив, чуючи себе приниженим, голову, -
вiдкладемо цю розмову на iншi, слушнiшi часи.
Пiдiбрав поводи й ладився уже обертати коня й правитись до Черна, та
осмикнув себе в останню мить. Чи так годиться завершувати вiче? Не дiвиця
ж, щоб показувати всiм, якi ма норови.
- Князь сказав усе, що мав сказати сво му людовi. Чи все сказав князю
люд тиверський?
- Нi, не все.
- То най каже, я слухаю.
Старiйшини переглянулися. Говорити з князем викликався чомусь молодший
серед них.
- Казання наше стосуватиметься найголовнiшого, княже: як житимемо далi?
Люд трет лiто пiдряд нiчого не ма iз землi, до краю позбувся й худоби.
Просили вже тебе, аби не брав данини, i знову змушенi просити: утримайся
вiд полюддя, не йди на полюддя, бо нiчого не зможемо дати тобi!
Волота явно не тiшило таке казання i все ж слухав старiйшину уважно i
думно.
- Я мiг би те саме сказати, - заговорив перегодом. - Княжi житницi не
такi вже переповненi, аби бути невичерпними. А дружина потребу свого, i
оборона землi теж потребу свого. Та не те на мислi нинi: чи поряту це
люд, коли я знову не пiду i не правитиму з нього правеж?
- Мабуть, що нi. Ось коли б ще волостелини...
- А що волостелини?
- Минуло© зими стiною стали на захист сво©х угiдь. Коли й цi © так
буде, бiда жде всiх i бiда велика.
- Це правда? - гостро поглянув князь у той бiк, де купчилися здебiльше
володарi займанщин.
Тi - нi пари з уст. Хто потупив зiр, хто уда , що його це не
стосу ться.
- Я питаю, - не вiдступав Волот, - ми люди одного роду-племенi а чи не
одного? Можемо подiлитися iз змордованими безлiттям поселянами набутками
сво©ми чи не можемо?
- Нам нема чим дiлитися, княже, - зважився один i сказав за всiх. -
Нашi ниви постигло те саме, що й поселянськi.
- А ловецькi угiддя? Невже й ними не можете подiлитися?
- Те не поряту поселян.
- То що ж тодi поряту нас?
- Порятунок один: зiбратися купно й пiти за Дунай, стезею склавинiв.
Фракiйська земля - багата земля, прогоду тих, що там, прогоду й нас.
Князь не поспiша перечити, хоча й погоджуватись не схильний.
- Радите чинити те, у чому ми звинувачували свого часу роме©в. А що ж
буде, коли ми подамося за Дунай, а обри до нас? - слово в слово повторював
сказане Добритовi. - Хто захистить тодi дiтей, жон, землю Тиверську? Чи
вiда те, що то пагубна путь: здобудемо на мачину, а втратимо усе?
- Чому на мачину? У во© пiдуть всi, хто здатний тримати меча. Себе
прогодують i дiтям, жонам здобудуть ©жу.
Люд загомонiв, з усього видно було - йому до смаку така рада, бачить у
задунайськiм походi порятунок для себе. А князь мiнився з лиця. Гнiвався
безсилим гнiвом i мiнився. Боги, нащо кара те так цих нещасних? Вони й без
того стоять над крутопаддю, а ви одбира те в них останнiй розум. Глядiть,
пристають до речницi володарiв займанщин. Чи давно ж нарiкали на них? Хiба
не бачили, не знають: мужi цi ладнi повести свiт за очi, аби далi вiд
сво©х угiдь.
- Допоки я князь ваш, - каже голосно i твердо, - не дозволю цього
безумства. Коли волi те iти за Дунай, iдiть без мене, вiддайте себе, роди
сво©, люд свiй на поталу схильним до грабункiв обринам. Я на грабунок не
поведу!
Вiче примовкло, схоже, що остудило намiри сво©, а то й злякалося княжо©
рiшучостi.
Старiйшини перемовилися, користуючись тишею, i вислали наперед свого
речника.
- Що ж пропону ш, княже?
- Не пiду й цього передзим'я на полюддя. Важко менi буде, а все ж не
пiду, велю й мужам-волостелинам подiлитися з людом останнiм, що мають по
клiтях, зробити доступними для голодних лiси та водойми.
- Це не поряту нас, княже. Що вiзьмемо з мужiв, коли там справдi
негусто? Що вiзьмемо в лiсах, коли уже брали та й брали? Не забувай: трет
лiто лиша мося без хлiба.
- Iншо© ради не маю.
- Тодi слухай, що ми скажемо. Згоднi з тобою: нинi, як нiколи, годилося
б триматися купи, бути обачними при купi. Та погодься i ти з нами: зубожiв
люд наш через недороди i зубожiв до краю. Голод i мор гряде в землю
Тиверську, за цим разом повальний. А пiде гуляти мор, земля наша стане ще
бiльше доступною для сусiдiв, анiж тодi, як пiдемо на них iз мечем i
сулицею. Тож i гада мо собi: мусимо зробити так, аби i сусiдiв не
ворохобити ратним вторгненням, i самим вижити до лiта.
- Чи я не те казав? Ба, репету те ж усi: не виживемо.
- Бо таки не виживемо, коли сидiтимемо склавши руки.
- Що ж радите робити?
- Оскiльки земля наша неспроможна прогодувати всiх, лишитися в нiй
мають тi, кого прогоду . Решта най iде i шука собi iншу землю.
Волот i зовсiм ширить подивованi очi. Смiються з нього старiйшини чи
бука хочуть? Куди пiдуть i хто ма йти? Де та земля, що уготувала яства
для голодних?
Так i запитав, як думав.
- Аби з очей, значить?
- Чому аби з очей?
- Бо тако© землi нема на всiм широкiм свiтi, а коли i , то ©© треба
брати мечем i сулицею.
- Вислухай, княже, до кiнця - i ти перекона шся: для аких, як нашi
вiдселенцi, земля i яства можуть знайтися. Ба навiть без меча i сулицi.
Рада старiйшин виносить на суд люду таку свою речницю: най кожен отрок i
кожна дiвиця вiзьмуть жереб. Вiн визначить третину одних i третину других,
що мають залишити Тивер. Князь i кревнi подiляться з ними останнiм -
бронею, кiньми, худобою - i скажуть: "Iдiть туди, куди приведуть боги,
шукайте собi землю, що прогоду вас". Завважив, княже, посила мо молоду
пагiнь родiв сво©х, а таких всякий володар вiзьме на поселення, коли
матиме можливiсть допомогти ©м до першого урожаю.
Мовчить князь, не вiдаючи, що сказати старiйшинам, мовчить i вiче,
звернувшись помислами до дiтей сво©х. Кожному доведеться, коли пристати до
цi © поради, прощатися з ними i прощатися назавжди. Чи то мислимо? Хто ж
валитиме лiс, коли вiддадуть наймолодшу силу родiв сво©х, хто корчуватиме,
коли не буде то© сили, готуватиме до посiву роздертi ? А ще ж треба комусь
i захищати землю, коли прийдуть татi з чужкраю i скажуть: "Вiддайте усе,
що ма те, а коли нiчого не ма те, то вiддайте себе".
- Не погоджуйся, княже! Старiйшини не тямлять, що кажуть.
- А що тямите ви, таке кажучи? Пiде з землi третина, зате легше буде
вижити рештi.
- Не треба нам тако© полегкостi! Кого боги вiзьмуть, того вiзьмуть, хто
лишиться, той житиме, зате житиме в сво©й землi, укупi з кревними.
Гомiн гасився вигуками, вигуки тонули в гомонi. Хтось стояв на сво му,
а хтось на сво му. На того тiльки цитькали, на iншого знiмали вже й руку.
Тодi й пiднiсся до неба та покликав до тишi важкий князiвський меч.
ХХIХ
Весело усмiхалося свiтовi ядрене пiсля нiчно© купелi сонце, усмiхався
до сонця й свiт - слiпучими блисками розсипаних по деревах рос, деревами з
помолодiлою листвою, дзвiнким та чистим обрi м у далинi. Як i далиною -
синьою й прозорою. Не чулося веселощiв лише на подвiр'ях поселян. Лiто, а
вони не поспiшають анi на випас iз худобою, анi на жатву в поле. Пораються
в домiвках i нiмують, перекинуться словом-другим - i знову нiмують. Тодi
лиш, як вулицями пiшли биричi й забили в калатала: "Спорядженим до
вiдселення пора на сход!"тривожно зглянулися з кревними тi, кого
вiдселяли, заволали тi, у кого вiдривали ©х вiд серця.
- Боги свiтлi та боги яснi! - голосили мамцi. - Як же ви допустили до
такого, як можемо знести таке? Та не бачити ж нам уже донечки нашо© од
вiку й до вiку! Ми ж лелiяли ©©, мов тую квiточку, збиралися веселитися на
©© воседлi, тiшитись по злюбi, а кра мо серце розлукою.
Що ближче до вигону за оседками, то голоснiшi плачi. Бо стiкалися туди
всi, тi, що вiдселялися, i тi, що проводжали.
- Мерщiй! Мерщiй! - покрикують десяцькi. - Там, - показують, - ждуть не
дiждуться вже.
- Не руш! - скаженi й заступа собою дитя сво поганьблена тим криком
мати. - Не видиш хiба, не зна ш: не просто розлучаюся - прощаюсь назавжди.
Вiдселенцi-отроки здебiльше на конях. Тi, в кого нема ©х - а надто
дiвки, - сидять на возах, поруч iз домашнiм начинням, якимись там яствами,
приготовленими в далеку й бог вiда , на скiльки тривалу путь.
- Прощавайте! - гукають. - Та будьте живi, та будьте здоровi!
Кланяйтесь оседку, кланяйтесь стежинi, що водила к криницi, к студенiй
водицi. Усiм i всьому кланяйтесь, чулись-те?! Всiм i всьому!
Нитi-промiння снуються вiд сонця до землi, Тивер тягне ©х до Черна. З
полудня i з полуночi, з полуденного заходу i просто з заходу. Бо визначено
день, коли вiдселенцi мають зiбратися пiд стольним городом, бо зволiкай -
не зволiкай, а треба вiдселятися, доки не настали холоднi дощi, доки не
скувала землю непривiтна для путникiв зима.
Княжича Богданка турбу це бiльше, нiж будь-кого. Бо вiдтодi, як вiче
стало на думцi: най кожен отрок i дiвиця землi Тиверсько© бере жереб i
визнача свою долю, вiн, княжич, змушений був стати в один ряд з iншими й
показати всiм iншим: у Тиверi перед поконом i законом усi однакi. А
ставши, узяв не лiпше - той жереб, що зобов'язував iти з Тиверi. Тож саме
на нього й покладено тепер повиннiсть бути привiдцею у вiдселенцiв. Бо
зрiлий уже, бо навчений ратному дiлу. А крiм того, умi думати i зможе
визначитись, коли пiдуть, куди iти, як добути ©© собi, землю-годувальницю.
То не якась там повиннiсть i клопiт не якийсь. Вiдселяються тисячi i всi
отрочого вiку, про багатьох важко навiть сказати: отроки вони чи все ще
отрочата. Чи з такими станеш на сiчу, коли доведеться стати? Чи здола ш
супостата, коли конче треба буде долати? Збере ось та виведе з города - i
вже князь, мусить усiм i всьому давати лад.
I все ж то завтра-пiслязавтра буде. Нинi iнше бентежить i гонить
княжича на вежу: як же вiн пiде з сво © землi без Зоринки? Казала: "Силою
не примусять узяти злюб, коли не з тобою, то нi з ким". Нинi нема вже
того, що ставав ©м на завадi. Нинi тiльки й завади, що щасливо взятий
Зоринкою жереб. Невже зважить на те i вiдкинеться? Чужина багатьох ляка ,
а невiдомiсть - i поготiв. Одне, пiдуть не знати куди, а друге, може
скластися, що нiколи вже не повернуться. Найбiльш ймовiрно, що нiколи вже
не повернуться до отнього порога, тако© мило© серцю Тиверi. А ще ж у
його Зоринки мати-жалiбниця, зболена втратами вдова Людомила. Чи то ж так
просто переступити через ©© скорботу, ©© тверде, а може, й криваве "нi",
пiти з вигнанцем i стати такою ж вигнанкою, як i всi ?
Пильно вдивля ться княжич з надворiтньо© вежi, усе i всiх бачить на
кiлька поприщ вiд Черна. Не бачить тiльки, щоб вертав побратим його iз
Вепрово© дiдизни - Веселого Долу. Всього лиш бариться чи не ма з чим
повертатися?
Коли щось i тiшить його в цiй веремi©, то, певно, те, що не сам
стоятиме на чолi вiдселенцiв. Такий, як i йому, багатьом iз молодшо©
дружини випав жереб, i серед тих багатьох найближчi соратники - Бортник,
Боян та Жалiйко. На них поклада усi сво© сподiванки. Бо саме вони стануть
на чолi тисяч, даватимуть тим тисячам лад, поведуть, коли доведеться
вести, на сiчу. Отроки зрiлi, у ратнiм дiлi тямущi, по сутi, мужi вже. Два
з них порають тих, що прибувають, Жалiйка ж, яко добре знаного у Вепровiй
родинi, послав до Зоринки довiдатися, яким же буде останн слово
Зоринчине.
- Княжичу! - здибив перед ворiтьми коня Боян. - Агов, княжичу! Чи чу ш
мене?
- Чую. Чого тобi?
- Кiнних прибува та й прибува , возiв також. А де ковачi i кузнь? Де
стельмахи i стельмашнi? Путь буде i далека i терниста. Що робитимемо,
обламавшись на нiй?
- Пожди мене.
Збiга сходами прудко, як i належить вишколеному в ратних дiлах
дружиннику.
- Старiйшинам казав про те?
- А до чого тут старiйшини?
- м велено приготувати нас у путь так, щоб вiдселенi все мали. дьмо
та побесiдуймо з старiйшинами.
I вони ©дуть. Мимо згромаджених острiвцями возiв, мимо тлуму людського
i позиркiв людських. Бо хтось нашептав уже: це i тi, що стануть на чолi
вiдселенцiв. А кому ж не цiкаво знати, якi вони, тi, що поведуть у
безвiсть, як i те, чи приведуть до сподiваного пристанища. Стоять i печуть
очима, перекинуться словом-другим i знову печуть.
Коли наблизилися до опоряджених пiд житло наметiв, побачили: старiйшини
не дрiмали. До них пiд'©здили та й пiд'©здили поселянськi привiдцi,
казали, з чим прибули. х слухали, кивали, вислухавши, головами або ж
дорiкали, чому не привезли того i чому - того.
- Старiйшинам родiв тиверських, - пiдiйшов i доземно вклонився
Богданко, - шана й хвала.
- Добридень, княжичу. Бачимо, збентежений чимось. Чи не скажеш чим?
- Скажу, та передусiм хочу знати, скiльки пiде зi мною в свiти
тиверських отрокiв i скiльки дiвиць, скiльки возiв буде у валцi i скiльки
коней у дружинi?
- Хiба княжич не зна того? Жереб указав на десять тисяч отрокiв i на
десять тисяч дiвиць. Скiльки буде коней i возiв, не вiда мо ще, бо не всi
над'©хали.
- I все ж бачите, над'©хало немало.
- А так.
- А де ковачi i кузнь? Де стельмахи i стельмашнi? Хто i як лагодитиме
вози, коли обламаються, куватиме броню, коли треба буде кувати?
Старiйшини зглядаються i знов затримують погляди на княжичу.
- Ковачiв, як i стельмахiв, шукай, отроче, серед вiдселених. Що
визначив жереб, те тво , що лишив, те наше.
- А кузнь? А стельмашнi? х теж мав визначити жереб? Не годиться менi
дорiкати старостi i повчати старших, а все ж скажу: вiдселенцi тодi лиш
пiдуть iз сво © землi, коли матимуть усе, що належить мати в далекiй i
непевнiй путi. Я i мо© тисяцькi, - кивнув на Бояна, - доглянемо за цим.
I знову правились, обминаючи стрiчних, через усе мiсто пiд Черном, до
захiдних ворiт у Чернi.
- Де може бути Жалiйко? Чому так довго не поверта ться?
- Гада ш, довго?
- А то нi?
- Бо таки нi. Глянь, хiба то не його Чалий сто©ть на припонi?
- Де?
- А бiля ворiт, ледь-ледь осторонь вiд них.
Поспiшав до сла свого, як тiльки мiг, i тiшився-радiв, що таки дiждався
його, як, може, радiв би самiй Зоринцi. А над'©хав та приглянувся - i
схолонув серцем: Жалiйко анi словом, анi видом не сказав йому, що
повернувся з веселими вiстями вiд Зоринки.
Аж ось коли кожен мiг сказати собi: усе, настала мить прощання. Прибули
тi з вiдселенцiв, що правилися з найвiддаленiших вервей, вилаштувались i
стали поза мiстом валки з возiв. Тi ж отроки та дiвицi, що могли
втовпитись на мiстi, тиснулись до вижi й слухали привiдцiв сво©х уважно та
думно.
- Отроки й отроковицi! Не нарiканнями стелiть собi путь у прийдешн , у
ту землю, що ма воздати вам за вашi страждання. Бо що в них, нарiканнях,
та й хто винен, що ма мо одривати вас од серця й кривавити тим зболенi
серця? Мужнiстю та мудрiстю устилайте стезю свою тернисту, аби не була
страдницькою. Лише вони дадуть вам полегкiсть, а з полегкiстю утiху й
надiю.
То казали тi, кому треба було проститися якось та й виблагати прощення.
А що скажуть новi привiдцi - княжич, тисяцькi? Куди поведуть, в полуденнi
чи полуночнi кра©, на захiд чи на схiд сонця вiд Тиверi? А ще не завадило
б знати, як далеко вестимуть, на кого i на що покладають надi© в тамтiй
новiй землi? Взялися ж бути привiдцями, то мають знати, куди ведуть.
Усi дивляться на княжича, а княжич - на всiх.
- На те, щоб вiв вас, була воля князя i старiйшин. Чи згоднi ви,
братi , аби привiдцею вашим був я?
- Згода!
- Може, викличеться хтось iнший або наречете когось iншого?
- Нi! Будь ти, княжичу! Тебе зна мо, на тебе звiря мось!
- Коли вiрите менi i звiря тесь на мене, то слухайте, що скажу. Пiдемо
сьогоднi i пiдемо так, як подiлив вас: чотирма окремими валками. На чолi
кожно© валки йтиме тисяча дружинникiв при бронi, на чолi тисячi -
призначений мною тисяцький. Йому ж та його сотникам пiдлегла i вся валка.
Всi iншi йдуть пiшо або ©дуть почергово на возах.
Подумав мить i вже потiм заговорив до сво © братi©:
- Певен, волi те знати, куди ляже наша путь, в чи© землi i в якi кра©?
Князь i старiйшини радять iти таки через Дунай, на плодоноснi землi
роме©в. А я так гадаю: раз нам сказано, куди приведуть боги, то ми осiбно
й порадимося з богами. Полишимо нинi Черн, станемо табором десь поодаль
вiд Черна та й спита мо в них, iти вже чи послати спершу слiв сво©х та
капищi Перуна. Поки казав, коли i з чим приходив Вепр до Жадана, вiче
слухало i нiмувало. Коли ж заговорив про усамiтнення та та мнi бесiди в
усамiтненнi, потiм - про Жаданове обурення тим, що казав Вепр, пробудилося
звiльна й завирувало. Однi виголошували тiльки подив, iншi - обурення, ще
iншi - заперечення.
- Того не може бути! Чим доведеш, вонючий волхве?
- Хоча б i тим, що чув тi бесiди на власнi вуха. Во вода казав
Жадановi: "Зроби так, аби бог покарав князя Волота найвищою карою - смертю
- i матимеш усе: золото, поле, товар, захочеш, Веселий Дiл вiддам тобi з
оселями та угiддями, до нього приналежними. Не лише жерцем, волостелином
станеш".
- То не доказ! - кричали мужi. - Таке можна й вигадати. Хто, крiм тебе,
пiдтвердить тi казання?
- Чи можуть пiдтвердити те, що чув я, не вiдаю, одначе можуть
пiдтвердити iнше: як Жадан гнав во воду, обурений тi ю речницею, ки м, як
молився опiсля перед ликом бога Перуна й казав, молячись: "Огненний боже!
Великий Сварожичу! Ти бачив гнiв мiй i бачиш муку, одведи i заступи, не
дай сплодитися в менi найбiльшiй слабостi людськiй - спокусi". Волхви
Стемид i Добронрав. В iм'я найвищих помислiв вийдiть i скажiть, що бачили
i чули таке.
Волхви не сподiвалися, видно, що ©х покличуть свiдчити, зачудовано
переглянулися, а проте вийшли й сказали князевi: бачили, як Жадан гнав
цього мужа ки м, як молився опiсля, чули, з якими словесами звертався до
бога.
- А що скаже Вепр? - не втрачав нагоди князь Волот.
- Те, що й казав: бувати в Жадана бував, а бесiди з ним про мсту не
вiв.
- За що ж волхв i жрець гнав тебе вiд жертовника ки м?
Вепр завагався на мить, i того було доста, аби вiче впевнилося i
крикнуло в один голос:
- Вiн винен, княже! Вiн домагався вiд Жадана лжi i мсти!
Аби втихомирити люд, князь вимушений був пiднести меча.
- Не чую одповiдi, во водо.
- Я нагадав жерцевi давнiй звичай - приносити богам людськi жертви, аби
вони умилостивились i не карали люд жорстокими карами. Згадка та чи,
сказати б, рада й розгнiвала жерця.
- А ще що радив?
- Бiльш нiчого.
- Чому ж Жадан казав, молячись: "Одведи i заступи, не дай сплодитися в
менi найбiльшiй слабостi людськiй - спокусi" ?
- Про те не вiдаю.
- А послухи вiдають, во водо. Що скажеш, Чернине?
- Жадан справдi боявся кари богiв i вагався. Коли ж во вода нагадав
йому про дарунок вдруге, затим i втрет , повiз та показав свiй Веселий
Дiл, спокусився i склав iз ним ряд: принесе в жертву богам когось iз люду
тиверського, а потiм змусить брати жереб княжу родину. Вепр зголошувався
на це, бо певен був, коли дiйде до жереба, князь сам викличеться пiти на
вогнище, заступаючи собою жону i дiтей.
- Ти брешеш, волхве! - визвiрився Вепр i подався на послуха всiм сво©м
могутнiм тiлом. - Звiдки Жадановi було знати, що нас постигне ще одне
безлiття?
- Знав, бо був такий, що мiг i накликати його.
Одкровення те видалося всiм, ба навiть Вепровi, дивовижно несподiваним
i страхiтливо разючим ударом Перуна в ясному небi. Притихли на мить,
дивляться на волхва-послуха, нiби на заморську диковину, зрештою
переглянулись один з другим, мовби питаючись: "Ви чули, на нас накликали
погибель", - i крикнули тисячоголосе:
- Смерть одступникам!! Смерть людоморам!!! Щоби заради утiхи-мсти,
заради чревоугодiя, ма тностi-наживи та накликати на весь люд голод,
знесилювати безлiттям i морити мором? Де таке видано? Коли таке було?
Смерть бузувiрам! Кара i смерть! Кара i смерть!
Князь силився вгомонити вiчевий люд, де там. Мовби оскаженiли всi.
Ширили писки й кричали сво , потрясали бронню чи киями i напирали на
княжий кiнець, на те одне- дине мiсце, де стояв закутий у вериги i на диво
змалiлий во вода Вепр, волхв-послух Чернин. м давали знак мечем, кричали
що було сили: "Вгомонiться, дайте довершити суд", - дарма. Довелося
виставити наперед себе, наперед пiдсудного дружинникiв i вiдгороджуватися
вiд вiча щитами, мечами, сулицями.
- Виннi в ваших бiдах нiкуди вже не дiнуться. Дайте довершити суд!
Князь вкотре вже пiдносить над головою меча, вимага бодай яко©сь тишi.
- Без суду ясно, княже! На горло карай татя!
- Вiн не один. Дайте довершити суд i увидите: вiн не один!
Зда ться, подiяло. Стихли спершу переднi, потiм тi, що стояли за
переднiми, а там i решта.
- Чи й далi опиратимешся, волостелине?
Вепр був землисто-сiрий з виду, по ньому видно: нiяк не дiйде до тями.
- Княже, - подав нарештi голос i якось примирливо, ба навiть благально
глянув на Волота. - Я поставлю свiдкiв, що не був тi © ночi анi бiля
капища Перуна, анi в Веселiм Долi.
- Вiдаю про те, сам ти не був там. Головництво вчинили iншi, одначе за
тво©м велiнням. Волхве Чернине, вкажи нам, хто з челядникiв володаря
Веселого Долу був того надвечiр'я бiля капища Перуна?
- Он тi дво . - показав через голови Чернин.
Вiчовий люд спершу оглянувся в той бiк, куди показував волхв, затим
розступився. Тi, на кого вказували, постали перед князем, його
прибiчниками, яко застуканi на злодiяннi татi.
- Тво© це люди, во водо?
- Мо©, та що з того?
- А те, що саме вони виконували тво повелiння. Пiдiйдiть ближче, пiдлi
раби пiдлого головника!
Тi, кого кликали, не посмiли ослухатись, пiшли, не змовляючись, до
князя i так же, не змовляючись, уклякли перед ним на колiна.
- Помилуй, великий господине! Ми не з сво © волi.
Аж збудився Волот, вжалений ©хнiми благаннями, нiщо вже не вряту
Вепра.
- Цих свiдчень доста, волостелине?
Вепр i зовсiм осунувся, якось незвично низько опустив донизу голову,
плечi. I шию свою мiцну, ту, що нiколи i нi перед ким не гнулася, шию теж
вигнув незвично. Неначе пiдставив для замашного удару.
- Сам каратимеш себе чи маю примушувати iнших?
- Сам, - пiдвiв нарештi голову й холодно глянув на князя. - Знiмiть iз
мене вериги i дайте меча.
Вiче спiшно вволило його волю. Зате Вепр не поспiшав iз самопокаранням.
Стояв i розминав натиснутi веригами руки. Зрештою кинув поверх натовпу
бистрий зiр очей сво©х, шукав когось чи сягав думкою до Веселого Долу,
улюблено© родини в Веселому Долi, i вже тодi, як попрощався з усiм, що
було наймилiшого, поставив вiстрям до грудей меча, саме там, де билося
серце. Поставив i тi © ж митi кинув себе на нього. Занiмiв на якусь мить,
затим випростався на весь свiй богатирський зрiст i, постоявши, важко,
нiби пiдтятий дуб, упав на землю. Анi зойку, анi скарги, анi проклять iз
уст. Як був клятим на вдачу Вепром, так i помер клятим.
Челядники усе ще плазували бiля княжого коня, хапали за стремена й
благали пощади.
- А з цими ж як?
- Вiдведiть i скарайте на смерть, - одповiв гидуючи. - Та не здумайте
вiддати опiсля вогню, - пiдвищив, аби всi чули, голос. - Головники не
достойнi того, головникiв зарийте в землю, яко псiв.
Вiче як занiмiло тодi, коли карали головникiв, так i лишалося нiмуючим.
Видимо, ждало ще чогось вiд князя. А князь нiяк не мiг зiбратися з
думками. Вдоволення швидко поступилося мiсцем непри мному видовищу,
непри мне видовище - осмутi.
- Братi ! - пiдвiвся нарештi в стременах i видавався не меншим на
зрiст, анiже той, що полiг тiльки-но, скаравши себе. - Чи збагнули, чуючи
суд цей, за що карають нас боги? Гада те, за те, що не щиро вiру мо в них,
що недостатньо щедрi, не дiлимося з богами тим, що да з ©хньо© ласки
земля наша? Неправда то сть! Хто з вас не молиться в сво©й оселi богам i
хто жалi вiддати боговi богове? Анiхто. Люд наш i щирий у вiрi сво©й, i
щедрий на добро,як i на дари. Боги карають нас за те, що ми розплодили в
собi чревоугодi , не зна мо в тiм анi мiри, анi меж, торгу мо в iм'я
вигоди не лише людьми, угiддям, а й божим повелiнням. Ось звiдки гнiв
божий i кара божа!
- Ано! Князь правду рече! - тисячоголосо вiдгукнувся люд. - Он звiдки
гнiв божий i кара божа!
Волали б та й волали б звиклi до вiчових змагань поселяни, домагалися б
та й домагалися б свого, коли б князь знову не пiднiс над головою меча.
- Торгувати можна худобою, збiжжям, виробами рук сво©х, торгувати ж
благополуччям люду в iм'я власного чревоугодiя, як i самим людом, -
богопротивне дiло i ма каратися найвищою карою - смертю.
- Ано, найвищою карою!
- Тому й питаю вас: чи прийма мо це як закон i покон люду тиверського?
- Прийма мо! Вiднинi най так i буде: хто ставить чревоугодi над усе,
тим паче посмi торгувати благополуччям люду як i самим людом в iм'я
чревоугодiя, тому кара i смерть!
Князь почувався вдоволеним, може, аж надто, бо заговорив голосом, що
перевищував голос самого вiча.
- А ще питаю всiх: аби менше було спокус i жадаючих нажитися на наших
поконах, чи не настав час назовсiм зректися динижди забутого вже покону -
приносити в жертву богам люд тиверський?
Ждав: зараз почу те, що й досi чув: "Ано, час!" - а вiдповiддю на його
ждання була тиша. Нiмотна й тривала, мовби заворожив хто досi голосне
тиверське вiче.
- Може, я беру на себе занадто багато, - невiльно понизив голос, -
може, беру непосильне, одначе яко князь i верховний жрець ваш виношу на
суд i цю речницю: чи боги на те давали людовi життя, щоб забирати його в
розквiтi лiт? Хто i коли чув вiд них: "Умилостивте нашу жадобу - i
матимете благодать"? Чи не доста самим бути нежадiбними, аби умилостивити
богiв?
Таки дiйшли, мабуть, його казання до серця i розуму тих, що так уважно
слухали: заворушились, загомонiли мiж собою, з усього видно, сподобалася
©м речниця князя.
- Може, й так, - вiдповiв за всiх старiйшина, що стояв найближче. - Та
нам не дано, княже, того знати. Вiче покликане судити люд свiй, не богiв.
Он воно що! Не зважуються пристати до того, що радить. Бояться гнiву
божого i не зважуються пристати!
- Чи ми богiв судимо? Рiч iде про древнiй покон родiв наших i люду
нашого. Кому ж тодi переiнакшувати його, коли не вiчу?
- Покон поконовi рiзниця, - стояв на сво му старiйшина. - Ти, княже,
верховний жрець землi нашо©, чу ш глаголи божi, зна ш ©хнi повелiння. Тож
i суди, як бути з поконом, що оберiга нас вiд божого гнiву. Ми не
достойнi судити про те.
Чув, його розбира злiсть, такий, що й накинувся б на старiйшин, коли б
певен був: те, чого домага ться, залежить тiльки вiд старiйшин.
- З Жаданом ви погодилися й принесли богам людськi жертви. Зi мною не
можете погодитись. Чи не скажете чому?
- Хоча б тому, княже, що тодi йшлося про дотримання покону, тепер - про
зречення.
Нi, вони таки неможливi, цi тиверцi. Зовнi нiби й так, одначе ж не
суттю. Чу серцем, не суттю!
- Гаразд, - змирився й понурив, чуючи себе приниженим, голову, -
вiдкладемо цю розмову на iншi, слушнiшi часи.
Пiдiбрав поводи й ладився уже обертати коня й правитись до Черна, та
осмикнув себе в останню мить. Чи так годиться завершувати вiче? Не дiвиця
ж, щоб показувати всiм, якi ма норови.
- Князь сказав усе, що мав сказати сво му людовi. Чи все сказав князю
люд тиверський?
- Нi, не все.
- То най каже, я слухаю.
Старiйшини переглянулися. Говорити з князем викликався чомусь молодший
серед них.
- Казання наше стосуватиметься найголовнiшого, княже: як житимемо далi?
Люд трет лiто пiдряд нiчого не ма iз землi, до краю позбувся й худоби.
Просили вже тебе, аби не брав данини, i знову змушенi просити: утримайся
вiд полюддя, не йди на полюддя, бо нiчого не зможемо дати тобi!
Волота явно не тiшило таке казання i все ж слухав старiйшину уважно i
думно.
- Я мiг би те саме сказати, - заговорив перегодом. - Княжi житницi не
такi вже переповненi, аби бути невичерпними. А дружина потребу свого, i
оборона землi теж потребу свого. Та не те на мислi нинi: чи поряту це
люд, коли я знову не пiду i не правитиму з нього правеж?
- Мабуть, що нi. Ось коли б ще волостелини...
- А що волостелини?
- Минуло© зими стiною стали на захист сво©х угiдь. Коли й цi © так
буде, бiда жде всiх i бiда велика.
- Це правда? - гостро поглянув князь у той бiк, де купчилися здебiльше
володарi займанщин.
Тi - нi пари з уст. Хто потупив зiр, хто уда , що його це не
стосу ться.
- Я питаю, - не вiдступав Волот, - ми люди одного роду-племенi а чи не
одного? Можемо подiлитися iз змордованими безлiттям поселянами набутками
сво©ми чи не можемо?
- Нам нема чим дiлитися, княже, - зважився один i сказав за всiх. -
Нашi ниви постигло те саме, що й поселянськi.
- А ловецькi угiддя? Невже й ними не можете подiлитися?
- Те не поряту поселян.
- То що ж тодi поряту нас?
- Порятунок один: зiбратися купно й пiти за Дунай, стезею склавинiв.
Фракiйська земля - багата земля, прогоду тих, що там, прогоду й нас.
Князь не поспiша перечити, хоча й погоджуватись не схильний.
- Радите чинити те, у чому ми звинувачували свого часу роме©в. А що ж
буде, коли ми подамося за Дунай, а обри до нас? - слово в слово повторював
сказане Добритовi. - Хто захистить тодi дiтей, жон, землю Тиверську? Чи
вiда те, що то пагубна путь: здобудемо на мачину, а втратимо усе?
- Чому на мачину? У во© пiдуть всi, хто здатний тримати меча. Себе
прогодують i дiтям, жонам здобудуть ©жу.
Люд загомонiв, з усього видно було - йому до смаку така рада, бачить у
задунайськiм походi порятунок для себе. А князь мiнився з лиця. Гнiвався
безсилим гнiвом i мiнився. Боги, нащо кара те так цих нещасних? Вони й без
того стоять над крутопаддю, а ви одбира те в них останнiй розум. Глядiть,
пристають до речницi володарiв займанщин. Чи давно ж нарiкали на них? Хiба
не бачили, не знають: мужi цi ладнi повести свiт за очi, аби далi вiд
сво©х угiдь.
- Допоки я князь ваш, - каже голосно i твердо, - не дозволю цього
безумства. Коли волi те iти за Дунай, iдiть без мене, вiддайте себе, роди
сво©, люд свiй на поталу схильним до грабункiв обринам. Я на грабунок не
поведу!
Вiче примовкло, схоже, що остудило намiри сво©, а то й злякалося княжо©
рiшучостi.
Старiйшини перемовилися, користуючись тишею, i вислали наперед свого
речника.
- Що ж пропону ш, княже?
- Не пiду й цього передзим'я на полюддя. Важко менi буде, а все ж не
пiду, велю й мужам-волостелинам подiлитися з людом останнiм, що мають по
клiтях, зробити доступними для голодних лiси та водойми.
- Це не поряту нас, княже. Що вiзьмемо з мужiв, коли там справдi
негусто? Що вiзьмемо в лiсах, коли уже брали та й брали? Не забувай: трет
лiто лиша мося без хлiба.
- Iншо© ради не маю.
- Тодi слухай, що ми скажемо. Згоднi з тобою: нинi, як нiколи, годилося
б триматися купи, бути обачними при купi. Та погодься i ти з нами: зубожiв
люд наш через недороди i зубожiв до краю. Голод i мор гряде в землю
Тиверську, за цим разом повальний. А пiде гуляти мор, земля наша стане ще
бiльше доступною для сусiдiв, анiж тодi, як пiдемо на них iз мечем i
сулицею. Тож i гада мо собi: мусимо зробити так, аби i сусiдiв не
ворохобити ратним вторгненням, i самим вижити до лiта.
- Чи я не те казав? Ба, репету те ж усi: не виживемо.
- Бо таки не виживемо, коли сидiтимемо склавши руки.
- Що ж радите робити?
- Оскiльки земля наша неспроможна прогодувати всiх, лишитися в нiй
мають тi, кого прогоду . Решта най iде i шука собi iншу землю.
Волот i зовсiм ширить подивованi очi. Смiються з нього старiйшини чи
бука хочуть? Куди пiдуть i хто ма йти? Де та земля, що уготувала яства
для голодних?
Так i запитав, як думав.
- Аби з очей, значить?
- Чому аби з очей?
- Бо тако© землi нема на всiм широкiм свiтi, а коли i , то ©© треба
брати мечем i сулицею.
- Вислухай, княже, до кiнця - i ти перекона шся: для аких, як нашi
вiдселенцi, земля i яства можуть знайтися. Ба навiть без меча i сулицi.
Рада старiйшин виносить на суд люду таку свою речницю: най кожен отрок i
кожна дiвиця вiзьмуть жереб. Вiн визначить третину одних i третину других,
що мають залишити Тивер. Князь i кревнi подiляться з ними останнiм -
бронею, кiньми, худобою - i скажуть: "Iдiть туди, куди приведуть боги,
шукайте собi землю, що прогоду вас". Завважив, княже, посила мо молоду
пагiнь родiв сво©х, а таких всякий володар вiзьме на поселення, коли
матиме можливiсть допомогти ©м до першого урожаю.
Мовчить князь, не вiдаючи, що сказати старiйшинам, мовчить i вiче,
звернувшись помислами до дiтей сво©х. Кожному доведеться, коли пристати до
цi © поради, прощатися з ними i прощатися назавжди. Чи то мислимо? Хто ж
валитиме лiс, коли вiддадуть наймолодшу силу родiв сво©х, хто корчуватиме,
коли не буде то© сили, готуватиме до посiву роздертi ? А ще ж треба комусь
i захищати землю, коли прийдуть татi з чужкраю i скажуть: "Вiддайте усе,
що ма те, а коли нiчого не ма те, то вiддайте себе".
- Не погоджуйся, княже! Старiйшини не тямлять, що кажуть.
- А що тямите ви, таке кажучи? Пiде з землi третина, зате легше буде
вижити рештi.
- Не треба нам тако© полегкостi! Кого боги вiзьмуть, того вiзьмуть, хто
лишиться, той житиме, зате житиме в сво©й землi, укупi з кревними.
Гомiн гасився вигуками, вигуки тонули в гомонi. Хтось стояв на сво му,
а хтось на сво му. На того тiльки цитькали, на iншого знiмали вже й руку.
Тодi й пiднiсся до неба та покликав до тишi важкий князiвський меч.
ХХIХ
Весело усмiхалося свiтовi ядрене пiсля нiчно© купелi сонце, усмiхався
до сонця й свiт - слiпучими блисками розсипаних по деревах рос, деревами з
помолодiлою листвою, дзвiнким та чистим обрi м у далинi. Як i далиною -
синьою й прозорою. Не чулося веселощiв лише на подвiр'ях поселян. Лiто, а
вони не поспiшають анi на випас iз худобою, анi на жатву в поле. Пораються
в домiвках i нiмують, перекинуться словом-другим - i знову нiмують. Тодi
лиш, як вулицями пiшли биричi й забили в калатала: "Спорядженим до
вiдселення пора на сход!"тривожно зглянулися з кревними тi, кого
вiдселяли, заволали тi, у кого вiдривали ©х вiд серця.
- Боги свiтлi та боги яснi! - голосили мамцi. - Як же ви допустили до
такого, як можемо знести таке? Та не бачити ж нам уже донечки нашо© од
вiку й до вiку! Ми ж лелiяли ©©, мов тую квiточку, збиралися веселитися на
©© воседлi, тiшитись по злюбi, а кра мо серце розлукою.
Що ближче до вигону за оседками, то голоснiшi плачi. Бо стiкалися туди
всi, тi, що вiдселялися, i тi, що проводжали.
- Мерщiй! Мерщiй! - покрикують десяцькi. - Там, - показують, - ждуть не
дiждуться вже.
- Не руш! - скаженi й заступа собою дитя сво поганьблена тим криком
мати. - Не видиш хiба, не зна ш: не просто розлучаюся - прощаюсь назавжди.
Вiдселенцi-отроки здебiльше на конях. Тi, в кого нема ©х - а надто
дiвки, - сидять на возах, поруч iз домашнiм начинням, якимись там яствами,
приготовленими в далеку й бог вiда , на скiльки тривалу путь.
- Прощавайте! - гукають. - Та будьте живi, та будьте здоровi!
Кланяйтесь оседку, кланяйтесь стежинi, що водила к криницi, к студенiй
водицi. Усiм i всьому кланяйтесь, чулись-те?! Всiм i всьому!
Нитi-промiння снуються вiд сонця до землi, Тивер тягне ©х до Черна. З
полудня i з полуночi, з полуденного заходу i просто з заходу. Бо визначено
день, коли вiдселенцi мають зiбратися пiд стольним городом, бо зволiкай -
не зволiкай, а треба вiдселятися, доки не настали холоднi дощi, доки не
скувала землю непривiтна для путникiв зима.
Княжича Богданка турбу це бiльше, нiж будь-кого. Бо вiдтодi, як вiче
стало на думцi: най кожен отрок i дiвиця землi Тиверсько© бере жереб i
визнача свою долю, вiн, княжич, змушений був стати в один ряд з iншими й
показати всiм iншим: у Тиверi перед поконом i законом усi однакi. А
ставши, узяв не лiпше - той жереб, що зобов'язував iти з Тиверi. Тож саме
на нього й покладено тепер повиннiсть бути привiдцею у вiдселенцiв. Бо
зрiлий уже, бо навчений ратному дiлу. А крiм того, умi думати i зможе
визначитись, коли пiдуть, куди iти, як добути ©© собi, землю-годувальницю.
То не якась там повиннiсть i клопiт не якийсь. Вiдселяються тисячi i всi
отрочого вiку, про багатьох важко навiть сказати: отроки вони чи все ще
отрочата. Чи з такими станеш на сiчу, коли доведеться стати? Чи здола ш
супостата, коли конче треба буде долати? Збере ось та виведе з города - i
вже князь, мусить усiм i всьому давати лад.
I все ж то завтра-пiслязавтра буде. Нинi iнше бентежить i гонить
княжича на вежу: як же вiн пiде з сво © землi без Зоринки? Казала: "Силою
не примусять узяти злюб, коли не з тобою, то нi з ким". Нинi нема вже
того, що ставав ©м на завадi. Нинi тiльки й завади, що щасливо взятий
Зоринкою жереб. Невже зважить на те i вiдкинеться? Чужина багатьох ляка ,
а невiдомiсть - i поготiв. Одне, пiдуть не знати куди, а друге, може
скластися, що нiколи вже не повернуться. Найбiльш ймовiрно, що нiколи вже
не повернуться до отнього порога, тако© мило© серцю Тиверi. А ще ж у
його Зоринки мати-жалiбниця, зболена втратами вдова Людомила. Чи то ж так
просто переступити через ©© скорботу, ©© тверде, а може, й криваве "нi",
пiти з вигнанцем i стати такою ж вигнанкою, як i всi ?
Пильно вдивля ться княжич з надворiтньо© вежi, усе i всiх бачить на
кiлька поприщ вiд Черна. Не бачить тiльки, щоб вертав побратим його iз
Вепрово© дiдизни - Веселого Долу. Всього лиш бариться чи не ма з чим
повертатися?
Коли щось i тiшить його в цiй веремi©, то, певно, те, що не сам
стоятиме на чолi вiдселенцiв. Такий, як i йому, багатьом iз молодшо©
дружини випав жереб, i серед тих багатьох найближчi соратники - Бортник,
Боян та Жалiйко. На них поклада усi сво© сподiванки. Бо саме вони стануть
на чолi тисяч, даватимуть тим тисячам лад, поведуть, коли доведеться
вести, на сiчу. Отроки зрiлi, у ратнiм дiлi тямущi, по сутi, мужi вже. Два
з них порають тих, що прибувають, Жалiйка ж, яко добре знаного у Вепровiй
родинi, послав до Зоринки довiдатися, яким же буде останн слово
Зоринчине.
- Княжичу! - здибив перед ворiтьми коня Боян. - Агов, княжичу! Чи чу ш
мене?
- Чую. Чого тобi?
- Кiнних прибува та й прибува , возiв також. А де ковачi i кузнь? Де
стельмахи i стельмашнi? Путь буде i далека i терниста. Що робитимемо,
обламавшись на нiй?
- Пожди мене.
Збiга сходами прудко, як i належить вишколеному в ратних дiлах
дружиннику.
- Старiйшинам казав про те?
- А до чого тут старiйшини?
- м велено приготувати нас у путь так, щоб вiдселенi все мали. дьмо
та побесiдуймо з старiйшинами.
I вони ©дуть. Мимо згромаджених острiвцями возiв, мимо тлуму людського
i позиркiв людських. Бо хтось нашептав уже: це i тi, що стануть на чолi
вiдселенцiв. А кому ж не цiкаво знати, якi вони, тi, що поведуть у
безвiсть, як i те, чи приведуть до сподiваного пристанища. Стоять i печуть
очима, перекинуться словом-другим i знову печуть.
Коли наблизилися до опоряджених пiд житло наметiв, побачили: старiйшини
не дрiмали. До них пiд'©здили та й пiд'©здили поселянськi привiдцi,
казали, з чим прибули. х слухали, кивали, вислухавши, головами або ж
дорiкали, чому не привезли того i чому - того.
- Старiйшинам родiв тиверських, - пiдiйшов i доземно вклонився
Богданко, - шана й хвала.
- Добридень, княжичу. Бачимо, збентежений чимось. Чи не скажеш чим?
- Скажу, та передусiм хочу знати, скiльки пiде зi мною в свiти
тиверських отрокiв i скiльки дiвиць, скiльки возiв буде у валцi i скiльки
коней у дружинi?
- Хiба княжич не зна того? Жереб указав на десять тисяч отрокiв i на
десять тисяч дiвиць. Скiльки буде коней i возiв, не вiда мо ще, бо не всi
над'©хали.
- I все ж бачите, над'©хало немало.
- А так.
- А де ковачi i кузнь? Де стельмахи i стельмашнi? Хто i як лагодитиме
вози, коли обламаються, куватиме броню, коли треба буде кувати?
Старiйшини зглядаються i знов затримують погляди на княжичу.
- Ковачiв, як i стельмахiв, шукай, отроче, серед вiдселених. Що
визначив жереб, те тво , що лишив, те наше.
- А кузнь? А стельмашнi? х теж мав визначити жереб? Не годиться менi
дорiкати старостi i повчати старших, а все ж скажу: вiдселенцi тодi лиш
пiдуть iз сво © землi, коли матимуть усе, що належить мати в далекiй i
непевнiй путi. Я i мо© тисяцькi, - кивнув на Бояна, - доглянемо за цим.
I знову правились, обминаючи стрiчних, через усе мiсто пiд Черном, до
захiдних ворiт у Чернi.
- Де може бути Жалiйко? Чому так довго не поверта ться?
- Гада ш, довго?
- А то нi?
- Бо таки нi. Глянь, хiба то не його Чалий сто©ть на припонi?
- Де?
- А бiля ворiт, ледь-ледь осторонь вiд них.
Поспiшав до сла свого, як тiльки мiг, i тiшився-радiв, що таки дiждався
його, як, може, радiв би самiй Зоринцi. А над'©хав та приглянувся - i
схолонув серцем: Жалiйко анi словом, анi видом не сказав йому, що
повернувся з веселими вiстями вiд Зоринки.
Аж ось коли кожен мiг сказати собi: усе, настала мить прощання. Прибули
тi з вiдселенцiв, що правилися з найвiддаленiших вервей, вилаштувались i
стали поза мiстом валки з возiв. Тi ж отроки та дiвицi, що могли
втовпитись на мiстi, тиснулись до вижi й слухали привiдцiв сво©х уважно та
думно.
- Отроки й отроковицi! Не нарiканнями стелiть собi путь у прийдешн , у
ту землю, що ма воздати вам за вашi страждання. Бо що в них, нарiканнях,
та й хто винен, що ма мо одривати вас од серця й кривавити тим зболенi
серця? Мужнiстю та мудрiстю устилайте стезю свою тернисту, аби не була
страдницькою. Лише вони дадуть вам полегкiсть, а з полегкiстю утiху й
надiю.
То казали тi, кому треба було проститися якось та й виблагати прощення.
А що скажуть новi привiдцi - княжич, тисяцькi? Куди поведуть, в полуденнi
чи полуночнi кра©, на захiд чи на схiд сонця вiд Тиверi? А ще не завадило
б знати, як далеко вестимуть, на кого i на що покладають надi© в тамтiй
новiй землi? Взялися ж бути привiдцями, то мають знати, куди ведуть.
Усi дивляться на княжича, а княжич - на всiх.
- На те, щоб вiв вас, була воля князя i старiйшин. Чи згоднi ви,
братi , аби привiдцею вашим був я?
- Згода!
- Може, викличеться хтось iнший або наречете когось iншого?
- Нi! Будь ти, княжичу! Тебе зна мо, на тебе звiря мось!
- Коли вiрите менi i звiря тесь на мене, то слухайте, що скажу. Пiдемо
сьогоднi i пiдемо так, як подiлив вас: чотирма окремими валками. На чолi
кожно© валки йтиме тисяча дружинникiв при бронi, на чолi тисячi -
призначений мною тисяцький. Йому ж та його сотникам пiдлегла i вся валка.
Всi iншi йдуть пiшо або ©дуть почергово на возах.
Подумав мить i вже потiм заговорив до сво © братi©:
- Певен, волi те знати, куди ляже наша путь, в чи© землi i в якi кра©?
Князь i старiйшини радять iти таки через Дунай, на плодоноснi землi
роме©в. А я так гадаю: раз нам сказано, куди приведуть боги, то ми осiбно
й порадимося з богами. Полишимо нинi Черн, станемо табором десь поодаль
вiд Черна та й спита мо в них, iти вже чи послати спершу слiв сво©х та