Мiщенко Д.. Синьоока Тивер

Хто ж почу , коли ще нiч?
Краплi все рiдше й рiдше спадали з дерев, тож i гам, створюваний ними,
стишувавсь та й стишувався. Мовчазно робилося в лiсi i моторошно. Та ось
вловив Богданко кiнчиком вуха: десь жебонить вода. Схоже, що тече через
лiсовi ломи й пода свiй сумирний голос почайна. Прислухався уважнiше - й
вiдчув нараз: йому хочеться пити. Пiсля блукань мiж дерев, пiсля частого
спотикання на ломах, падiнь та хвилювань добряче пересохло в горлi,
потреба погасити спрагу.
Пiдвiвся й, наставивши перед себе руки, пiшов на голос почайни. Що
ближче пiдходив, то виразнiше чув: вода б' з землi i б' потужно.
Заспiшив Богданко, наражався на дерева, падав на ломах, а таки йшов. I що
ближче пiдходив, то бiльшим було бажання схилитися над тим джерелом,
вгамувати спрагу. А схилився та ковтнув раз, вдруге, десь осторонь, мовби
не так i далеко, почулося вовче виття. Жахнувся з несподiванки й застиг.
Виття повторилося, тiльки тепер уже з iншого боку.
Вовки! Чув вiд дядька, що мав зробити з нього ратного мужа: коли
котрийсь iз вовкiв винюха здобич, вiн да про те знати всiй згра©
голосом-виттям. Зграя ж, збагнувши, що й до чого, звiдомлю свого
послуха-вивiдника лише йому зрозумiлим голосом i йде на клич. диний
рятунок вiд то© вовчо© облави - дерево, коли це трапля ться в лiсi. Якщо ж
бiда спiтка в полi, покладайся на прудкого коня.
Богданко й подумати не встиг, що чинитиме i як боронитиметься, виття
знову повторилося i значно ближче.
Чув, як похолонуло й затремтiло з ляку тiло, як пiднялось i стало дибки
волосся на головi. З виду ж, надто поза спиною поплазували згори вниз
мурахи. Так явно i так до дрожу вiдчутно, нiби драв хтось невидимий шкiру.
- Бабцю! - ледве видушив iз себе голос. - Рятуйте, бабцю!
А тим часом шукав дерево: поперед себе, обiруч вiд себе. Сталося так,
що першою потрапила пiд руки гiлка, видио, звисала низько. Вхопився за не©
й не випустив уже, доки не наблизився до стовбура. А наблизившись, полiз,
спираючись ногами, нагору. Так швидко i так спритно, сам собi не вiрив, що
здатний на таке. Ривок - i був на першiй гiлцi, ще ривок - i сидiв уже на
другiй, затим на вищiй за другу, ще вищiй. Волосся не стояло вже дибки (не
певен, чи й вiдчував його на головi), а тiло, як i перше, тремтiло, i
холод не вiдходив з виду. Коли ж усiвся й заспоко©всь трохи чи принаймнi
впевнився: тепер не страшно, втупив поперед себе очi й занiмiв: вiн бачив
стовбур дерева, за який тримався, сидячи на гiлцi, бачив гiлля на тлi
чистого пiсля дощу неба.. Не повiрив сам собi й розглянувся. Раз i вдруге.
Кинув позирк очей сво©х догори - й побачив усiяне зорями небо.
- Бабусю-у! - крикнув, усе ще тремтячим з хвилювання голосом. - Чу те,
бабусю, я бачу!!
Не так i далеко, як думав-гадав собi, обiзвалися на той крик пси,
долетiло людське волання-перегукування, а згодом замиготiли мiж дерев i
вогнi: його, певно, шукали вже.
Тривожнi вiстi йдуть по землi на всю кiнську пору, радiснi обганяють
птахiв. Першим, як i годилося, довiдався про Богданкове прозрiння й вознiс
хвалу богам за милiсть та щедрiсть стольний Черн, а вже вiд Черна пiшла
гуляти вiсть по всiй землi Тиверськiй - вiд весi до весi i вiд вервi до
вервi.
- Чули, сусiдко? У стольнiм Чернi сталося диво: прозрiло отроча, син
княжий, Богданко.
- Йой! Чи то ж можливо? Скiльки живу, не видiла й не чула такого.
- Присяйбiг. Певнi люди казали. Ось хоч i в Жданки запитайте. Жданко,
ходiть сюди. Мо© сусiдка не вiрять, щоби темний та став видiти. Скажiть
©м, що син княжий таки прозрiв.
- Ано. Сама чула i вам кажу: прозрiв.
- Може, баяни повернули йому зрячiсть?
- Ба нi. Подейкують, нiби заблукав у лiсi й набрiв, блукаючи, на
джерело, що било з-пiд дуба. Тiльки-но напився води з того джерела -
одразу й прозрiв.
- Йой! То ж, певно, не якесь там джерело i дуб не якийсь.
- А так. Дуб ма оселю божу - дуплисько, а вода б' з-пiд кореня, не
iнакше як ударом стрiли-блискавицi добута.
До тих трьох господинь-сусiдок пiдiйшли iншi, а там ще iншi, i кожна
чула вже щось про те диво, а коли чула, то чом ма тримати таке при собi?
Не просто казала, запевняла вже, що на власнi очi бачила, як правиться люд
тиверський, надто калiки перехожi, путями торованими i все до Соколино©
Вежi пiд Черном, до того джерела. Бо певнi всi: то знамення, що дуб i
джерело одкрились не комусь там - княжому синовi. Через те непорочне
отроча зiйшло боже благословення на весь люд тиверський. А так,
Перун-Сварожич удосто©в ©х сво ю найвищою ласкою - зiйшов з-пiд небес на
землю, обрав собi житло-оселю в дуплиську дуба, а люду-обранцю подарував
джерело живо© води, аби кропився нею i зцiлювавсь - оновлювався, кропився
i зцiлювався.
Що то не була вигадка, усi переконалися i дуже скоро: поселяни
правились та й правилися через ближчi до Черна весi i всi - на Соколину
Вежу.
- Куди, люди? - питали ©х.
-_ До дуба-стародуба. До Перунового джерела!
Чого йдуть, не цiкавилися, бо й так знали: кожному болить щось, у
кожного сво треба. Одну боги обдiлили щастям народжувати дiтей, iнша,
щойно народила ©х, уже забирають. Той певен: безлiття, що йдуть на його
подвiр'я, - наслання зло© сили, що виплоджу ться по пущах та нетрях, а той
бачить свою бiду в пiдступах сусiдiв чи мужiв-волостелинiв i теж iде
шукати захисту в Перуна. Бо так чи iнак, все, що злого на землi, i що
ма сво© наймення: обида, кривда, хворь, безлiття - все вiд зло© сили, а
ту злу силу здатний вразити на смерть лише Перун. Вiн льодовi гори рушить
у пiднебессi, демонiв-велетiв побива важким сво©м молотом, смертоносними
стрiлами, то чи ж вистоять супроти нього демони землi, усi отi мори та
кiкiмори, бесихи та упирi, вiдьми та полудницi, яко же й тi з них, що
мають лик праведно людський, а намiри псинi та гадючi. Нi i нi! Бог не
затим зiйшов на ©хню землю, обрав собi за оселю дуба-стародуба в княжiм
лiсi, аби лишатися байдужим до люду, що мешка на цiй землi. Вiн вразить
злу силу, знiме з усiх, хто йде уклонитися чи й принести жертву, хворь,
прожене бiди, напастi. Ано, раз поселився мiж люду, то - без сумнiву, то -
напевно!
Князь Волот не одразу завважив людське паломництво до дуба. Вiн тiшився
прозрiлим з божо© ласки сином i не приглядався до люду, що траплявся на
путях. Коли ж приглянувся, побачив: тиверцi йдуть здебiльше вiд Дунаю, з
тих оседкiв, де побували й щедро засiяли лихо роме©.
"У мене з ними не тiльки одна крев, - думав, спостерiгаючи, як
паломники клякли перед дубом i пiдносили до дуплиська руки, - у мене з
ними одна доля".
Не знав до пуття, лишень iз волi випадку чи, може, i з волi серця,
спонукань розуму, одначе надумався одного дня i повелiв спорудити на мiсцi
прозрiння сина капище, а спорудивши, принiс туди й кумир Перуна, став
творити прихильному до свого роду-племенi боговi требу. I раз, i вдруге, i
втрет , i вдесяте. Бо з кожною новою требою бiльше та бiльше
пересвiдчувався: на його треби збира ться сила-силенна люду, його появи
ждуть бiля Перунового дуба, мовби появи самого бога. Через те i сам
переймався почуттям благоговiння перед богом, не шкодував кiз, баранiв,
бикiв iз княжих стiйл, не шкодував i тих, що приводили люди. Рiзав i
кропив кров'ю жертв божу оселю, сам пив ту жертовну кров, аби набути
вiщого дару й порозумiтися з богом, а вже порозумiвшись, виректи красним i
солодким словом сво порозумiння жадаючому милостей людовi.
Поки розгоралося багаття, а на тому багаттi смажилася принесена боговi
жертва, пiдносив до перуново© оселi руки й благав-молився:

Свiтлий наш боже, сильний та дужий.
Стань на сторожi вбогих, недужих,
Стрiлами гнiву рази вражу силу,
Благо пошли нам, Сварожичiв сину,
На ниви, в оселi, в медушi,
Най забуя мо цвiтом дикушi.

- Пошли, боже! - багатоголосе вiдлунювало в лiсi. - Благо пошли!
Вогонь палахкотiв та й палахкотiв, ласо бiгав по принесенiй боговi
жертвi й радiв iз щедро© жертви. А то добра прикмета: бог прийма жертву,
вiн прихильний до них, тиверцiв.
- Встану я рано-вранцi, коли на погостi лишень на свiт
благословлятиметься, - промовляв, звертаючись до Перуна, князь, - умиюся
джерельною водою чи вранiшньою росою, пiду з дверей у дверi, з ворiт у
ворота - в чисте поле. В чистiм полi охорошуся, на всi чотири сторони
поклонюся й скажу: "Будь з нами, боже, повсюди. Не покидай нас у
горi-розпуцi, змилуйся, боже, ми тво© внуцi!"
- Змилуйся й будь! Змилуйся й будь! - повторювали за ним тi, хто стояв
ближче до капища.
Молилися тиверцi услiд за сво©м князем i клякли, знову молилися i знову
клякли - перед дубом i перед капищем. Однi вмивалися сльозами, iншi -
джерельною водою, ще iншi пили тоту воду i, вже напившись, вiддалялися,
сподiванi.
Повертаючись пiсля одно© з треб до стольного города, Волот завернув до
капища Хорса пiд Черном i спинив, подивований, коня: була п'ятниця, а бiля
стольного капища анi старiйшин, анi люду волхвуючого чи поселян; не
помiтно було й ознак треби.
"Всi увiрували в Перуна й подалися до Перуна, - подумав. - А це погана
прикмета. Хорс - верховний бог на Тиверi, вiн може розгнiватися й
помститись за зраду та неповагу. Як же це сталося i чому сталося? Най не
було тут мене. А де були старiйшини, волхви, нарештi? Гадають, нема
князя, то можна й не творити богам треб?"
Постояв, рушив ступою до Черна, а там i до свого терема.
"Чого маю дивуватися, - мислив, злазячи з коня, - коли я сам забув за
тим, що сталося з Богданком бiля Перунового дуба, i про стольне капище, i
про свiй обов'язок приносити жертви Хорсовi й молитися перед Хорсом за люд
тиверський?"
Малка теж викликалася при©хати разом iз мужем сво©м до Черна. Сказала
там ще, в Соколинiй Вежi: "Богданко заскучав за стольним городом, волi
бути уже в ньому, все i всiх бачити". А хто може перечити, коли волi
Богданко? Нинi всi перед ним стеляться та запобiгають, ба й малеча, хоча
©й он як хочеться бути серед лiта в Соколинiй Вежi. Не знати, якi радi всi
його одужанню, те й роблять, що милують Богданка та догоджають Богданковi.
Навiть найменша, Миланка, пiдiйшла тодi ще, як угледiла прозрiлим, i
запитала: "Чи тобi, братику, не болить уже?" - "Нi, Миланко, - осмiхнувся
й приголубив ©©. - Видиш, зцiлився, свiт бачу, тебе бачу. А пощо пита ш
так?"
"Бо менi вельми болiло, доки ти не бачив".
I дома не полишають його поза увагою, i на люд iде - теж iз ним. Бо й
Малка не зважу ться вiдпускати Богданка самого, або супроводжу сина, або
кличе тих, кого хоче бачити син, на княжий погiст, у княжi хороми. Немов
дитина радi та квiтне, що дитя ©© зцiлене, що воно, як i всi, удосто не
найбiльшо© з усiх благодатей - бачити свiт i людей у свiтi.
Як то скаже ©й, коли доведеться казати: вiн - княжий син, йому час
повертатися до ратно© науки? А сказати рано чи пiзно доведеться.
Знав: це не зараз, це десь потiм буде, через те й не сушив собi
передчасним клопотом голову. Подумав та й забувся. Зате Малка не забулася
нагадати йому про свiй клопiт.
- Що ж воно буде, Волоте? - сказала й глянула пильно.
- А що ма бути тепер i з ким?
- Кажу про Богданка. Питав нинi, чи не при©дуть до нас Вепри. Мислю
собi: вiн увiрував у Вепрову Зоринку, яко в суджену свою. Увiрував, кажу,
i хоче бачити тепер.
- Пусте, Малко. Малий вiн ще, аби встиг увiрувати.
- Ой нi, не такий уже. Волоте, й малий. Скоро п'ятнадцяте лiто мине. А
опрiч того, он яку муку-недолю звiдав. I Зоринка не забувала його, доки
слабував. Чи не найчастiше за всiх iнших навiдувалася, будучи в близькому
сусiдствi з нашою Вежею. Та й щебетати вмi . Сам бачив i зна ш: не в
батька - у матiр пiшла. I серцем, i лiпотою тiлесною - уся в матiр. Отож i
нащебетала отрочатi бажання-мрiю.
Князь чи то не вiрить ©й, чи не схильний пристати до ©© вiри.
- Шкода, - зiтха . - Шкода, Малко, коли Богданко справдi виколисав у
собi такi бажання. Чула ж i зна ш: Вепр зрiкся нас по смертi сина.
- Такий великий гнiв узяв, що на примирення й сподiватися годi?
- Мабуть, що так. Казав же бо, не захотiв бути во водою в дружинi
княжiй, подався на дарованi йому землi при Дуна©.
- А може ж, вiн бiль свiй таму тим вiдчуженням?
- Ой нi, чу серце: лихе замислив колишнiй побратим. Та й вiрнi люди
вкладають те до вух.
- Може, тобi слiд по©хати до нього й порозумiтися?
Волот недобре глянув на дружину.
- Хочеш сказати: повинитись?
- А чом би й нi? Вина, хай i невiльна, все ж . А невiльну вину завжди
можна пояснити.
- Тiльки не Вепровi. Мовби сказився: i люту , i пiниться, i погрожу .
Так нiби я винен, що його син вдався до татьби i заслужив ганебно© смертi.
- Вепр - батько, його треба зрозумiти.
- Я то розумiю. А пiди та спитай у Вепра, чому вiн не хоче усiх нас
розумiти? Йому, бач, шкода i боляче, що втратив сина. А сотниковi з уличiв
не боляче? Усьому люду тиверському не боляче було б, коли б дiйшло до
на©здiв, а то й до справжньо© сiчi з уличами? Чи вiда ш, скiльки дiвок
зазнало б безчестя i скiльки мужiв утратили б ми, коли б послухали Вепра
та оружно одбили його Боривоя? Адже тим порушили б одвiчний мир мiж кровно
спорiдненими племенами.
- Коли Вепр не хоче чи не може бути розважливим мужем, то мусиш стати
ним ти. I заради дiтей наших, i заради землi, чу ш? Вепр - лютий, не
приведи боже мати його за супостата як у мирну, так i в бранну годину.
Поступись гординею й пiди до нього. Я певна, це умилостивить того гнiвного
мужа, а скажеш йому одне-друге слово каяття чи бодай спiвчуття - i зовсiм
розчулиться й пристане до тво © речницi: коли прийшла одна бiда, чи слiд
докладати зусиль i кликати другу?
- Вiн уже покликав ©©. Спiшно буду город i пристанище при Дуна©, а то
не так собi.
- Тодi тим паче ©дь. Чу ш, Волоте?
- Чую, чом не чути.



XXXI

Князь Волот лише збирався вирушати в путь, а Миловидка завершувала ©©.
Вздовж i впоперек сходила багатолюдну Фессалонiку, розпитувала стрiчних,
що траплялися на вулицях, у пристанищi, чи не знають, де тут анти,
стукалась пiд всяким приводом до ворiт вельмож, не обминула й торжищ, де
були всякi - i вельможi, i раби, та ба, усе дарма. Не було ©© Божейка,
зник десь у вирi людському жаданий Божейко, i так надiйно, що не
натрапити, мабуть, уже на його слiди. Однi кажуть, не бачили, iншi - не
зна мо, ще iншi - знизують плечима i йдуть собi. А куди йти Миловидцi i що
дiяти, коли й Фессалонiка виявиться маревом, якому вiрила, як сво му
порятунку, а змушена буде зiзнатися, що то даремна вiра?
Певно, глибока була ©© задума - не почула, як спинилися обiч двi жiнки.
Тодi аж кинулась i вгледiла ©х, коли покликали.
- Вельможна господиня питають, - казала старша, мабуть, челядниця, - ти
©з Склавинi©?
Знала, склавини - найближчi на заходi сонця сусiди тиверськi i теж
слов'яни, тому зрадiла й поспiшила ствердити.
- А з яких склавинiв? - поцiкавилася молодша з тих двох жiнок. - З
ринхинiв, сагудатiв чи стримонцiв?
Миловидка не чула про таких склавинiв i зашарiлася.
- Правдиво кажучи, - зiзналась, - я з антiв. Склавини - нашi близькi
сусiди й родаки, бо , як i ми, слов'яни.
Молода господиня була чомусь аж надто засмучена. Почувши ж те, що
виповiла ©й дiвчина, i зовсiм згасла. Нацiлилась було iти вже, та
пригадала щось, а може, тепер тiльки помiтила, яка ця дiвчина виснажена та
знеможена, й обернулася до не©.
- Чи ти, достойна родачко, не з тих антiв, що ними торгують роме©?
- Ано, - пожвавилася Миловида i звелась па ноги. - Тiльки не раба
ромейська, вiльна я. Шукаю рабiв-антiв, що ©х продано позатамтого лiта в
рабство.
Жiнка подумала мить.
- Де ж ти живеш, дiвчино гожа?
- А де випаде. Днюю пiд небом i ночую здебiльше пiд небом. Година
тепла, де примостилася, там i оселя.
- То, може, до мого оседку пiдеш? Матимеш прихисток, а вже вiд того
прихистку ходитимеш та й шукатимеш, кого тобi треба.
- Спаси бiг. То справдi було б зручно. Ось тiльки чим я вiддячу
вельможнiй господинi за той щедро дарований прихисток?
- Ходитимеш з Iсидорою, - показала на свою попутницю, - в морське
пристанище за рибою, на торжище за живнiстю та тим i вiддячуватимеш.
Та, що ©© назвали Iсидорою, мовчки i, як здалося Миловидi, значуще
кивнула головою. Нiби казала тим: погоджуйся. I Миловида погодилась. А вже
пiзнiше довiдалася з уст то© ж Iсидори, вiд кого й чому прийшла до не©,
закинуто© мiж чужий люд, милiсть.
Це вона, Iсидора, нагледiла ©© мiж людським тлумом того першого дня, як
Миловидка об'явилася на торжищi, а нагледiвши, довiдалася, хто така, кого
пита . Заболiло серце, чуючи людську бiду, бо сама мала ©© доста, а чим i
як допомогти, не могла втямити. I хто зна , чи й втямила б, коли б
господинi не заманулося пiти сьогоднi на торжище. Скористалася тим i
показала на Миловидку: "Погляньте, достойна, яка лiпотна дiвчина i нiби з
наших, слов'ян, а бiду мiж людом. Вiзьмiть ©© менi у помiч, бодай на
якийсь час".
Певна була, господиня не вiдмовить, бо й сама звiдала, почому кiвш
лиха. Склавинка вона. Миловидка примiтила ж певно, яка гожа собою. За ту
лiпоту вельможа i взяв ©© собi за жону. Взяв, видимо, не з ©© волi - чи то
бiда, чи то кревнi змусили. Тому й невесела ходить. Видить бог: не лежить
©© серце до вельможi, чуже ©й тутки все. А серцем добра i на добрi дiла не
скупа. Тож хай Миловидка недума зайвого i не страшиться. Скiльки треба
стiльки й житиме у вельможi, коли захоче, тодi й пiде. А Божейка найлiпше
шукати таки на торжищi. Туди сходиться та з'©жджа ться весь довкружний
люд, там усi i про всiх знають.
Вони так i робили: виходили скупитися - розпитували всiх i всяких, чи
не знають такого анта - Божейка, не було потреби скуповуватись - теж
шукали привiд пiти мiж люди й питатися в людей, чи не чули, де анти,
проданi аж на тiм лiтi ромеями? А люди, мов змовилися: не чули, не бачили,
не зна мо.. Хай Миловидцi казали так, вона чужа, вiд не© можна й
вiдмахнутися, а чом Iсидорi те саме кажуть? Вона он яка гомiнка та
улеслива з фессалонiкiйцями.
- Може, його справдi продали десь-iнде?
- У Нiкополi запевняли: продавали антiв i до Фессалонiки.
Жiнка не зовсiм вiрить, мабуть. Сто©ть, мiрку мовчки.
- Завтра знову навiда мося в морське пристанище. Якщо його привозили до
Фессалонiки, там мають знати, куди подiли.
У пристанищi сво торжище, щоправда, рибне. Рибалки ще й до берега не
встигнуть пристати, а на них чекають уже тi, що живуть iз перепродажу
виловлено© у морi риби. I здебiльше жiнки. А де збира ться жiночий гурт,
та ще такий, що ма дозвiлля, чого тiльки не почу ш у тому гуртi.
Переберуть по кiсточках те, що сталося за нiч, переберуть i те, що було
минуло© та позаминуло© ночi, надто коли новини прийшли десь iз-поза
Фессалонiки.
- Чи чули, чи вiда те? - питають одна другу, i коли та друга не чула й
не вiда , роблять аж надто ута мничений вид й переповiдають тiльки ними
чуте i тiльки ними знане. Бо то ж не якась там бувальщина - диво з див. А
так! В одного подружжя з Вардара народилося, подейкують, дитя i не якесь
там - iз зубами. Його пеленають, йому прицмокують пеленаючи, а воно
пруча ться i кричить на матiр голосом дорослого: "Пощо в'яжеш? Чи не
видиш: я не хочу того. Гляди, небого, станеш годувати грудьми, так укушу,
платячи за прикрiсть, що й кров цiвкою пiде".
- Свят, свят... Кiнець свiту надходить.
- I не кажiть. Коли це було таке?
- То ще не диво, сестро, - перечить iнша. - Справжн диво сталося у
Верро©. Одна, подейкують, народила дитя в шерстi.
- Боженьки!
Гурт нiмi з жаху i так, нiмуючи, жде чогось. Зрештою жах той переста
бути запрудою, i рiка-бентега, а ще рiка-цiкавiсть пiдхоплюють його й
кидають у прiрву, в одну якусь мить зносять дощенту. Тож треба було бути
не Миловидкою, а Iсидорою, аби спинити той потiк, а коли не спинити, то
спрямувати в iнше русло.
- Грiхiв багато ма мо, - влуча нагоду й кида в ту бистроплинну течiю
камiнь-перепону. - Отож Всевишнiй i знамену наближення кiнця.
- Що правда, то правда.
- Цю дiвку бачите? - показала Iсидора на Миловидку. - Дитина ще i он
яка красна та втiшна, а знали б ви, яко© бiди зазнала. I все через
людоловiв, що iменують себе iмператорськими легiонерами. Вдерлися в
антськi землi й забрали всенький придунайський люд, погнали в рабство, а
хто не годен був чи не хотiв стати рабом на наших торжищах, тих порубали.
Правду кажу. В це© дiвчини зарубали матiр, батька, бабусю, дiда, весь рiд,
а лада ©© пов'язали й продали комусь iз фессалонiкських вельмож. Чи не
чули, у кого раби-анти, придбанi аж на тiм лiтi? Хай би дiвка мала
втiху, побачила свого лада та побралася з ним.
Жiнки пригадували й, пригадуючи, перемовлялися.
- Вiн твого, дiвчино, вiку?
- Атож.
- А який iз себе?
- Такий, людоньки, лiпотний, такий лiпотний, що йой!
Не поскупилась на слово, казала та й казала, який доброликий та гiнкий
станом ©© Божейко, якi iскристо-голубi та знадливi ма очi, пишний та
в'юнистий чуб.
- А тутки, - показала на одну, показала й на другу ланiту, - в нього
родимки. Невеличкi, все ж примiтнi й вельми знадливi.
- Боженьку! - озвалася низькоросла, з добрими карими очима молодичка. -
То чи не той це, що кинувся в море?
- Як то - кинувся? - пополотнiла дiвчина. - Чому кинувся?
Молодичку обступили, велять казати, коли почала вже. А та роззира ться
i не зважу ться. Бо казання ©© не з веселих буде. Йой, людоньки милi та
людоньки гожi, коли б ви знали, яке воно невеселе!
Дiвка правду каже: навiкулярiй Феофiл привiз його десь здалеку i таки
аж на тiм лiтi чи, може, й передлiттi. Привiз та й звелiв садiвничому
взяти того молодого раба собi в помiч. Бо таки великий сад та й город ма
на сво©й подвiрницi, робочi руки потрiбнi. Ну, а садiвничий його, всiм
вiдомо, - деспот i полiпше господаря. Ганяв та й ганяв молодця, морив та й
морив трудом непосильним, аж поки тому урвалося терпiння: надумався i втiк
одно© ночi, певно, не вiдав, бiдолашко, що з Фессалонiки поночi не вийдеш
- скрiзь око вельмож, сторожа бiля ворiт, сторожа i в пристанищi. Отож i
схопили анта, а схопивши, вивiдали по помiтинi, що пiдневiльний, i
повернули навiкулярiю. Феофiл був вельми обурений тим, завдав зухвальця у
вериги й кинув у пiдземелля яко в'язня. Правда, недовго тримав там. Бо яка
вигода рабовласнику з раба, що сидить закутий? Йому потрiбний раб-робочич,
а не по©дач хай мiзерного, все ж хлiба. Отож потомив кiлька днiв та й
покликав до себе. Дивився-вивiдував мовчки, зрештою надумався й повелiв
надiти непокiрному рабовi колодку на ноги. "Хай носить i звика , - сказав.
- Коли побачимо, що звикнув, тодi й знiмемо".
У сад не посилав уже молодого анта, поставив на мiсце тих, що пiдмiтали
подвiр'я, давали лад на конюшнi. Поставив та й подався в море, а морем -
до далеких островiв та пристанищ. У нього завжди так: рiдко бува вдома,
бiльше плава та торгу . I лiто, i зиму. Хiба що буря або дiло якесь
затрима бiля жони. Всi iншi днi, ба седмицi у морi та й у морi. Того разу
теж довго не було його. За всiм дивилася, до всього приглядалася жона
Марiя. Тож доглянулася й до молодця з антiв. Дiвка правду каже: вельми
лiпотний був собою. А ще страждав аж надто. Чи то за землею сво ю, за
домiвкою банував так дуже, чи колодка та робота пiдневiльна мучили. Нi з
ким не розмовляв, пiдмiтав i сумував-думав, порався на конюшнi i знов
сумував-думав. А траплялася вiльна година, надто тодi, як пiдносили, мов
псовi, побовтюху-©жу в казанку, прикривав руками вид свiй i плакав
безмовно.
Може, Марi© всього лиш шкода стало його, а може, справдi вподобала
молодця, покликала одного дня тих, що кували раба, й звелiла зняти
колодку.
"Ти накличеш на себе гнiв навiкулярiя, - попередили ©© перед тим, як
зняти. - Зна ш-бо, вiн не терпить чи©хось втручань, переiнакшень його
волi".
"Дарма, - стояла на сво му. - Раб знемага , не бачите хiба? Хай робить
сво дiло, одначе без колодки".
Йому зняли ©©, та почали наглядати пiсля всього за молодцем, а
наглядаючи, помiтили: господиня не лише вiд колодки звiльнила анта,
звiльнила й вiд побовтюхи-©жi, кликала до господи й велiла митися та
сiдати за стiл разом iз челяддю. Дивувалася тiй увазi i неабиякiй
прихильностi челядь, дивувалися тi, хто стояв мiж господарем i господинею
яко посередник, та ще бiльше була здивована сама господиня, коли ант
ослухався якогось дня i уникнув запросин, а вночi й зовсiм зник iз
подвiр'я. Чули, вдруге втiк вiд свого володаря, дарма що був попереджений:
коли втеча повториться, навiкулярiй зробить iз ним те, що роблять з усiма
непокiрними: позбавить навiть бажання чогось хотiти, кудись тiкати. Чи то
такий вiдважний був той доброликий ант, чи так голосно i невiдступне
кликала його земля рiдна, тi, кого полишив у тiй землi, зважився i втiк.
За цим разом йому поталанило обiйти сторожу й вибратися з Фессалонiки.
Може, i з ромейсько© землi вибрався б, коли б занадто рано не повiрив, що
вiльний уже, i не злегковажив у путi: заснув при дорозi й потрапив до рук
дiмотiв, а вiд них - до префектури, котра й доправила раба-втiкача його
власниковi. Марiя, розповiдають, i далi захищала анта перед мужем сво©м,
на колiнах благала, аби змилостивився, та навiкулярiя благання тi лишень
розлютили до краю. "Ти волiла мати його за спальника в опочивальнi, то й
матимеш!"- сказав твердо i вийшов од не©.
Правда то чи неправда, а проте усi так мислять: найбiльше винна в
смертi того раба челядь. Коли прибув навiкулярiй, не втрималась котрась iз
челядниць i внесла йому до вух, що жалощi господинi - не просто жалощi:
вона вподобала анта, схильна була похотьствувати з антом, тому й звiльнила
його вiд колодки, кликала до столу, а затим, - i на бесiди, не взяла гнiв
до серця навiть пiсля того, як раб-добролик знехтував ©© прихильнiстю й
утiк iз господи. "Iншо© ради нема, - казала нiбито Феофiловi, - вподобала
господиня Божейка i так дуже, що втратила всякий глузд, забула про честь i
повиннiсть жони, як i про те, що муж не подару того порочного намiру анi
©й, анi рабовi, тим паче рабовi".
- Воно так i сталося, - зiтхала молодичка, - навiкулярiй повiрив
пересуду й велiв челядi здiйснити те, що обiцяв: "Раб утiк - хай ма те,
що заслужив, раб хотiв бути спальником у господi, так тому й бути:
оскопiть його i зробiть внухом при опочивальнi вельможно©".
Молодичка щораз ховала чомусь вiд Миловидки очi, зате не приховувала,
зда ться, нiчого з того, що знала про Божейка. Бо казала та й казала, як
кричав вiн, бiдолашко, коли довiдався, куди ведуть i чого ведуть. Страшно
i дико кричав, потiм бився з виконавцями волi господаря, опирався скiльки
мiг i як мiг. Та що годен був вдiяти один супроти кiлькох дужих i