Мiщенко Д.. Синьоока Тивер

пломенi , потiшена, що саме на долю Богданка випало порятувати ©© вiд
ганьби i безчестя. Вони линуть одне до одного i прагнуть одне одного, а
коли линуть та ще отак, як бачить, хто посмi не порахуватися з ©хнiм
бажанням-полум'ям i погасити тоте полум'я?
"Якби боги були такi щедрi та умилостивили вже того Вепра, - гадала
собi. - Най би дiти сходились та й брали з ласки богинi Лади злюб. Коли не
зараз, то на Коляду або на Ярила. Дiвка зрiла вже i он яка лiпотна та щира
серцем, iншо© Богданковi й не треба".
- Це ти скiльки лiт уже не бувала в нас? - обiйма дiвчину й приязно
зазира ©й у вiчi.
- Давно, матiнко-княгине, вважайте, з того самого часу, як нашi во©
повернулися з роме©в.
Кивнула, зголошуючись, головою, а про себе iнше думала: "Не сказала:
"Як стратили Боривоя i тато заворогували з князем". I добре робить, що не
каже. Не до того йдеться, щоб згадувати те безлiття i той непотрiбний
розбрат. Ано, не до того йдеться!"
Найбiльшу сподiванку свою покладала на славу, що пiде про Богданка по
околiях, а вiд сколiй пiде й по всiй землi. Як же, дядько розказу та й
розказу мужам, отрокам, як спритно та мудро повiвся Богданко, коли брав
татей. Вiн, муж Доброгаст, iменований дядьком-навчителем, так собi, аби
отроки звикали до ратного дiла й навчалися нести дозорну службу, сказав
©м: "Йдiть i пильнуйте за лодiями; то лодi© татей". А княжич Богданко не
просто собi слiпо робив те, що велiв дядько, вiн прибрав лодi©, перевiв ©х
в iнше мiсце i тим примусив татей шукати свою втрату, а вiдтак розбитися
на три осередки. Тому i взяв ©х, як останнiх бевзiв, анi отямитися, анi
писнути не дав. Ге, та до такого не всякий муж додума ться. Ну, а коли
каже так про Богданка дядько, то чому не повинна казати, а тим паче
мислити, вона, княгиня i мати? Чи ж такий отрок не достойний поваги? Чи
перед таким не розчулиться i не стане прихильним навiть кляте з клятих
Вепрове серце? А ще ж добриня Людомила. Хто-хто, а вона бажа сво©й
дитинi щастя, зна i розумi : княжич i ©© доня давно вподобали одне
одного, стати ©м на завадi - все одно що згубити.
Була з дiтьми - уповала на це. Лишала на часинку дiтей та поспiшала до
князя чи до челядини з якимсь бiдканням - знову уповала. А то ж як! Чи
вона ворог сво му синовi? Чи мало перетерпiла та вистраждала, коли його
спiткало те страшне безлiття, що мало не стало згубою. Йой, боги ж
всевидющi, мають бачити й винагородити вже матiр за ©© страждання коли не
щастям-насолодою, то бодай певнiстю, що вона не така вже й нещаслива мати,
що й ©© дiтям дару сво© блага свiт, усе те гоже та пригоже, що у бiлому
свiтi. Заприсягтися може: окрiм цi © втiхи-винагороди бiльше нiчого ©й не
треба, чогось бiльшого вона й не жде уже вiд су тного в сво©й су тi свiту.
Чомусь об'явилася в нiй та й засiла в тiм'© певнiсть: це вирiшальна
мить. Коли прибуде за Зоринкою вiтець ©©, а тим паче й мати, вони з
Волотом не вiдпустять уже ©х такими, як були досi. Анi щедрiстю, анi
мудрiстю не поскупляться, а таки виб'ють з ©хнiх мiзкiв колишн , примусять
забути його. Чи ©м, Вепрам, не узрiти тепер: правда на боцi Волотiв? Най i
так: не зумiв князь постояти за Боривоя. Зате ж зумiв княжич вихопити з
хижих лабет Забрал ©хню Зоринку, не дозволив татям поглумитися над дiвкою.
Провина окуплена доблестю i честю, а покон слов'янський так i гласить: за
честь платять честю.
Мабуть, аж надто увiрувала, що буде так, як мислить собi, як хоче, щоб
було. Коли за Зоринкою прибув iз Веселого Долу цiлий загiн кiнних i Малка
не побачила серед них анi Вепра, анi Вепрово©, занiмiла, вражена, й
змалiла на силi, да так, що анi вдiяти, анi сказати чогось не змогла.
дине, на що була здатна, - вiдчувати образу, а водночас i бiль.
"Як же це? - питала сама себе. - Чи то ж можливо? Най Вепр не смi
показувати ©м очi. А посестра Вепрова? Що вона дума собi? Няню-наставницю
прислала. I це до нас, князiв землi Тиверсько©?!"
Як пiшла перед тим, так i прибула знову сила. Збудилася Малка, за себе
та до князя, а вже тодi, як постала перед князем, забула, що вона не
просто собi мати, вона ще й княгиня.
- Як же це можна, Волоте? - питалась i не ховала зволожених сльозами
вiч. - Ти загледiв: вони не зволили прибути за сво ю донькою,
няньку-наставницю прислали. I це пiсля всього, що зробили для них. Та то ж
ганьба, то видиме безчестя нам!
- А ти сподiвалася чогось iншого? - князь був на диво спокiйний, лише
хмурiсть i виказувала його невдоволення. - Це, Малко, не хтось там, це -
Вепр, вiд нього годi сподiватися честi. Ну, а за безчестя не думай.
Безчестя коли й буде з цього, то не нам. Тепер напевне зна мо: примирення
як не було, так i не буде. Ми - недруги, i вiднинi ма мо поводитися з
Вепрами, як iз недругами.
- А дiти? Що буде з дiтьми?
- Час, сподiваюсь, i ©х перекона , що мiж ними нiчого вже не може бути.



XI_

Вiдтодi, як у Подунав'© були спорудженi за умислом князя Волота i з
волi всетиверського вiча сторожовi вежi, колишня гостинна путь i
незайманщина перестали бути доступними для всiх. Бiлгородська твердь разом
iз пристанищем i землями, що лежать на захiд сонця вiд Днiстровського
лиману аж до Третьо© рiки i Третього озера, належать тепер самому князевi;
Холмську твердь i землi, що лежать мiж Третiм та Змi©ним озерами, посiв
во вода Вепр; вежу, споруджену мiж озером Змi©ним та озером-морем i
найменовану Великою Лукою, як i землi, що прилягають до Велико© Луки,
князь заповiв сво му мужевi i будiвничому то© вежi Чужкраю; Стрiльчу ж
твердь, що стала мало не супроти ромейсько© Тульчi й прикрива собою землi
мiж озером-морем i Прутом, даровано iншому мужу i во водi - Всевладу.
Перше, що зробили во води i волостелини тих твердей-веж, - проклали вiд
вежi до вежi i вiд кожно© з веж у глибину Тиверсько© землi надiйнi путi -
такi, якими можна було б правитися не тiльки кiнно, а й валками, з ©длом
та питвом для молодшо© дружини, що чатуватиме в Подунав'©. Не забарилися
волостелини нових займанщин поставити й знаки, що визначали обводи ©хнiх
земель, кинули, подiбно Вепровi, клич у обжитi волостi Тиверсько© землi:
хто бажа мати привiлля та достаток, хай iде в Придунав'я, бере визначену
волостелином землю в лiсi або при березi озера, рiки й ста володарем
дарщини. Правда, на той клич мало хто спокусився. Одне, знали: то -
порубiжжя, туди звикли ходити i, певно, не раз ще ходитимуть роме©, а
друге, та незайманщина, вiддавна заселялася й понинi заселя ться бiглим
людом, iменованим не без пiдстав татями. Як житимеш i що надба ш мiж
такими?
Воно, може, й дивно: Придунав'я - багатий край, тут одною рибою можна
жити, проте на змiну лiта приходить зима, на змiну зимi приходить лiто, а
в незайманщину нiхто з поселян дiдизни не правиться, на не© як не було,
так i нема спокуси. Та що з поселян - отроки неохоче йдуть нести
сторожову службу в Подунав'©, тим паче назовсiм селитися тут. м пропону ш
привiлля, ©м дару ш такi, яких нiде не мали, блага, а вони хмуряться та
нудьгують, а нудьгуючи, норовлять повернутися до Черна чи принаймнi в
обжитi людом оседки.
Доводиться дбати не так про гридницi, як про окремiшнi халупи й радити
тим, що стоять на розпуттi: "Бери собi жону, май свою оселю-пристанище й
обживайся тутки, нi про що iнше не думаючи, нiкуди не пориваючись". Та що
казати: через тi сумнiви i те нехотiння нерiдко доводиться брати в дружину
бiглих закупiв, а то й головникiв, колишнiх i нинiшнiх татей. Живеш мiж
них i потерпа ш, а потерпаючи, поступа шся то одним, то другим, то третiм.
Князю Волоту, та й тому ж Вепровi, простiше: один i другий, крiм
твердей i веж, мають морськi пристанища, а до пристанищ липне рукомеслий
та торговий люд, там стоять княжi сотнi, через те iншi, не тi, що у
Чужкрая чи Всевлада, й норови. Приходить котрийсь iз помiркованiших татей
i рече, мов батьковi рiдному: "Волостелине, я згоден узяти в тебе оселю й
бути тобi слугою вiрним у цьому безлюддi, та в оселi тiй ма бути й жона".
Що скажеш такому? Мусиш заплющувати очi й чинити супроти закону та
покону роду-племенi: "Смерди - i тi умiють добути собi жону, а ти ж, як не
, ходив на промисли, причетний до ратного дiла. Чи личить такому питатися
у волостелина й сподiватися, що жону дасть волостелин?"
Зрадi та й пiде, а через седмицю-другу бачиш: ма вже жону, ста перед
тобою й кляньчить оселю. Вiда Чужкрай, бiльше нiж певен: десь плаче мати,
погрожують, шукаючи сестру, брати. А що вдi , коли в його сторожi не
перший уже такий, коли йому треба та й треба ©х.
Правдиво кажучи, Чужкра вi й самому не вельми весело тут. То вже, як
злюту сторожу та буде певний, що вона - надiйна опора в придунайськiй
вежi, по©де й привезе жону з дiтьми, матиме клопiт про них, а з клопотом i
привiд не почувати себе самотнiм. А поки що нiчого iншого не лиша ться
робити, як велiти всiм, вiльним вiд сторожово© служби, довершувати
недовершене в обнесенiй стiною градницi чи ловити рибу в Дуна©, самому ж
плуганитися пiсля всiх повелiнь до медушi й глушити смуток медом, що його
не забува постачати вогнищний.
- Що зволите, во водо? - ластиться догiдливий медочерпiй.
- А в тебе з чого вибирати?
- Аякже. мед, й вино ромейське.
Чужкрай не поспiша виказувати подиву.
- I то - правда?
- Чи во вода не впевнилися ще: коли кажу, то кажу тiльки правду?
Вогнищний надибав на стезю, що веде за Дунай, а вже там, за Дуна м,
знайшов таких, що мiняють вино на хутро.
- Тi мiняйли з ромейсько© фортецi?
- Ба нi, даки. До фортецi вогнищний не добувся ще.
- Ну, то наливай, посмаку мо задунайським.
Вiн справдi аж надто вже уважний, п' й дослуха ться, добира смаку. А
тим часом iз вежi подають голос сторожовi:
- До острога правляться кiннi во©!
Во вода чу , однак не хапа ться i не поспiша на голос. Тодi вже, як
прийшли та доповiли, поцiкавився:
- Звiдки правляться?
- Зi сходу сонця.
- I скiльки ©х?
- Десяткiв зо два набереться.
- При бронi?
- Ано. I щити, i мечi, i луки мають.
- Пильнуйте.
Як сидiв, так i далi продовжував сидiти в медушi, смакував задунайське.
Та йому не дали все-таки розсмакувати його, прибiгли вiд ворiт i сказали:
- Просяться, аби впустили до острога.
- Питали, хто такi?
- Во вода Вепр iз дружинниками.
- А що йому потрiбно тут, тому Вепровi?
- Не вiда мо.
- То пiдiть i довiдайтесь. А вже як пересвiдчитесь, що таки ма дiло до
нас, впустiть.
Дозорцi йдуть, а Чужкрай оберта ться тим часом до медочерпiя:
- Чим же воно лiпше за наш мед, це задунайське?
- Ви не вiдчува те, чим? Достойний, смак же не той.
- Смак не той, однак щоб лiпший - не сказав би.
Вепра приймав за тим же столом. Не пiдвiвся й не пiшов назустрiч, хоч
знав його давно. Повелiв медочерпiю: "Налий нам свого хваленого", - й
запросив колишнього содружинника до трапези.
- Сказали, ма ш до мене дiло?
Вепр як зайшов похмурий, так i лишався.
- Мав, Чужкраю. А чи маю зараз, i сам не вiдаю.
- Чом так?
- Бо прийма ш аж надто вже негостинно. Он скiльки за воротами тримав,
потiм допитувався, не впустивши, хто такi i чого треба.
- А ти ж як думав? Сто©мо на порубiжжi, роме© поруч.
- Нiби не видно, хто ми.
- Най звикають бути обачними i пильними. Дружина в мене сяка-така, маю
навчати та й навчати. Тож не гнiвайся, бери, випий з дороги.
Вепр догляда ться, чого наливають йому в братницю, однак не поспiша
прикладатися до не©.
- Розмова наша не для всiх, - сказав притишено, - тож i небажано, аби
була при всiх.
- Най буде й так. Повернемося до не© потiм, а зараз пригощайся.
Пригощайся й розповiдай, де бував, що видав, як живеш у сво©м Холмi й поза
Холмом?
- Чому поза Холмом?
- Бо ма ш ще одну займанщину - Веселий Дiл.
- Коли по щиростi, тим i живу, що розриваюся мiж одною й другою. Холм
забира вiд мене лiта, забира силу, а потрiбного хосену з того не бачу.
- Хiба? Всi кажуть: справжнiй город спорудив, з Черном скоро
зрiвня ться. А крiм города, й морське пристанище ма ш. Роме© нiбито
навiдуються вже, при©здять за товарами, привозять сво©.
- Не набув ще мiй Холм то© слави, щоб до нього навiдувались роме©.
Окрiм дакiв та ромейських слов'ян, нiкого не бува .
- То набуде ще, не все одразу.
Вепр надпив iз братницi, помислив i вже потiм сказав:
- Не вельми вiрю, во водо, що набуде. Затим i при©хав, аби помiзкувати
разом. Може, пiдемо вже? - понизив голос.
- Коли так наполяга ш, то й ходiмо.
Самого цiкавило вже, що хоче повiдати во вода-сусiда. Видимо, недаремно
ж притишував голос та сокорив стиха:
розмова не для всiх. Той i поведе туди, де не всi можуть чути.
- Чи не до змови хочеш залучити мене? - пильно приглянувся до Вепра,
коли усамiтнилися.
Гiсть помiтно сторопiв, хоча й старався не виказати сво © бентеги.
- Такого намiру не маю, одначе зiзнаюся тобi: при©хав не з веселою
бесiдкою. Сумнiви роздирають останнiм часом, а подiлитися ними нема з
ким.
- Ти i сумнiви? Досi вони, зда ться, не вiдвiдували тебе.
- Тепер вiдвiдали. Певно ж, не забув, що казав князь на радi старiйшин
i мужiв.
- На безпам'ятство не скаржусь, хоча й не втямлю, чим бентежать тебе
його казання.
- А тим, що то неправдивi були казання. Нас обмануто!
- Кого це - нас?
- Передусiм тебе, мене, Всевлада.
Чужкрай виважив свого гостя лiнькуватим i вiд того не так пильним, як
важким поглядом.
- Я не почуваю себе обманутим.
- Бо не дiйшла черга. Дiйде - тодi помiтиш. Де тi обри, що ними
погрожував Волот? Тямиш тепер, чому вiн погрожував ними, нащо вигадав
нашестя обрiв?
- Вигадав?
- А так. Захотiв поставити у наших волостях сотнi сво©, прибрати те, що
обжили та спорудили ми, до сво©х рук, i вигадав. Обри всього лиш кочували
бiля Меотiди. Вони i в помислах не мали йти через нашi землi.
- Звiдки тобi знати, що не мали такого в помислах?
- Кажу ж, стали та й пасуть коней.
- А коли ©м зашкодило щось iти далi?
- Що могло зашкодити? Гада ш, злякалися наших приготувань?
- Дуже можливо, що й злякалися. Якщо вони могли домовитися з
лангобардами про спiльну виправу супроти гепiдiв, то чому можуть не знати,
перебуваючи серед тих же лангобардiв, що анти посилали сольство до
Вiзантi©, що мiж тими i другими домовленiсть: об' днати ратi й заслонити
обрам путь за Днiстер i Дунай?
Вепр не знав, що сказати на те, i злився. А злоба не додавала йому
розуму.
- Бачу, i ти не хочеш зрозумiти мене. - Вийшов з-за столу й рушив було
до дверей, та одразу ж повернувся: - Тобi, як i всiм, байдуже, що труд
мiй, плiд багатолiтньо© потуги ста здобутком Волота, цього пiдступного
пса i вбивцi!
Вiн лютував уже й бiгав по клiтi, лютуючи, а Чужкрая нiби й не
стосувалося все те, попивав вино, закушував i лише iнодi виважував гостя
лiнькувато-супокiйним поглядом.
- У мене. Вепре, нема жодно© причини бути тобi недругом. Одначе й
князевi я не збираюся ставати поперек путi. Вiн в одвiтi за блага землi i
люду тиверського, най робить так, як того вимагають потреби землi.
- А що скажеш, - спинявся Вепр i круто обертався до Чужкрая, - що
скажеш, коли посяде i твiй острог, як посiв мiй Холм? Чи згада ш тодi про
потреби землi? У кого шукатимеш захисту, коли посяде? Ма мо бути диними,
Чужкраю. Чув, диними, коли хочемо бути володарями i силою в сво©й землi.
- Сила землi в дностi, Вепре, а не в розбратi. Ти ж сi ш розбрат, i
тому не кажи, що дба ш про силу.
Непохитнiсть цього пияка i ненажери дiймала волостелина Холма до
живого. Бачив, не зломить його, i тому нiчого iншого не вигадав, знову сiв
за стiл.
- Чи я перший почав той засiв? - казав сумовито. - Чи я не стояв пiд
стягами князя Волота, не дбав про днiсть?
- Колись - так, а зараз - нi. Тому й князь був колись тобi побратимом,
нинi ж ма остерiгатися тебе й дiяти так, як велять дiяти потреби землi.
Збагни це, во водо, i повертай коней у город свiй придунайський. Князь,
сподiваюсь, не гонить тебе з нього.
Вепр дивиться на нього скоса i мовчить.
- Це i вся твоя рада?
- Уся, волостелине.
- Шкода. Не сподiвався чути таке вiд тебе.
- Гадав, як я Чужкрай, то мене легко пiдбити на змову? Помилився,
Вепре. Я насамперед витязь, а для витязя честь над усе.
Аж тепер упевнився i остаточно: те, з чим правився до Чужкрая, луснуло
i луснуло безнадiйно. Тож нiчого iншого не лиша ться тепер: якось мусить
вигородити себе. Ось тiльки як? Прикинутися й запевнити, що переконали
його, Чужкра вi, докази. Ба, даремнi, мабуть, потуги. Чужкрай не такий
простак, аби повiрити в щирiсть скороспiлого каяття.
I те, i друге поривався сказати - дарма, усе видавалося дрiбним i
нiкчемним. Зрештою пригадав причину розбрату з Волотом i заходився
скаржитися вголос на сво© давнi й невтихаючi болi. Он скiльки лiт минуло,
як не стало сина, а вiн не може забути тi © до крику болiсно© пагуби, як
не забува й князево© нерiшучостi в тiй пагубi. Через те й пiдозрiлий до
кожного його заходу, може, саме тому й видаються вони зловорожими. Он до
чого дiйшло: не вiрить навiть його видимо добрим намiрам. Чи то ж годен
був подумати хтось, що таке станеться мiж ними?
Журився та й журився сво©м безлiттям, аж поки журба та не викресала
iскру живого вогню й не збудила бу сть чоловiчу: вдарив лихом об землю та
й повелiв отрокам принести жбан iз медом, а за одним заходом i все, що
треба до меду.
- Пиймо, Чужкраю, - запросив господаря. - Най тонуть вони, i журба
наша, i недоля, в цiм хмiльнiм напо©. Бiльше нiчим ©х, клятих, не здола ш.
Присяйбiг, нiчим!
Пили день, пили й другий, а настав час ©хати вiд Чужкрая, ще раз
упевнився: цей ведмiдькуватий волостелин i княжий стражник на обводах не
пропив розуму, пам'ята , що говорилося мiж ними, i чому говорилося. Через
те, вiд'©жджаючи, визнав за доцiльне сказати во водi Велико© Луки:
- Погомонiв з тобою - i нiби легше стало. Ано, iншим вертаю домiв.
Старiю, певно, коли сам не можу вже упоратися з собою.
- Пригаси злобу - i повернеш молодiсть, - сказав на те Чужкрай.
Похитав, зголошуючись, головою та й спрямував коня до ворiт, а з ворiт
- у зворотну путь, до Холмогорода.
"Най бачить Чужкрай i вiру , - думав собi, - що я порозумнiшав. Од'©ду
кiлька поприщ та й поверну коней до Всевлада. До гузна всi отi його
благочестивi© глаголи. Маю довершити задумане - i край".
Скiльки верстав ©©, свою невеселу зворотну путь, стiльки й думав: чому
Чужкрай не пристав на його клич? Так вiру в князеву непорочнiсть чи такий
вдячний йому за подаровану волость? А чом би й нi? Еге, чом би не був
вдячний? Окрiм коня, бронi та влади над сотнею дружинникiв нiчого, вважай,
не мав. Тепер ма волость, княжим стражем на обводах i в подарованiй
волостi. Усе те здобув дякуючи князевi. А коли так, чи потреба правитися
ще й до Всевлада, розкривати себе ще й перед Всевладом? Якщо вже Чужкрай
почува ться вдячним князевi i не йде супроти князя, то Всевлад тим паче не
пiде. Вiн сидить у крайнiм на захiд сонця закутi, обри обiйдуть його, як
обiйде й княжа лжа, породжена чи всього лиш пояснена вторгненням обрiв.
"Не з того кiнця почав я, - твердо ста на думцi Вепр, - i не там шукаю
собi соузникiв. Присяйбiг, не там!"



XII_

Не те здивувало Миловиду й виповнило ство ©© бентежним острахом, що
Божейко пiдiйшов нечутно, нiби з аеру виплив. Дивував його видимий сум, а
ще - зата ний бiль у очах, ба навiть докiр.
"Чого ти?"запитала тихо i знiчено.
"А ти не зна ш, чого?"
"Бо таки не знаю".
Помовчав мить i вже потiм сказав:
"Мамця умирають".
"Йой!"
"Поглянь, - кивнув у той бiк, де мала бути Тивер, - питають, на кого
залишиться наш Жданко"..
Обернулася i, нiкого не вгледiвши анi поблизу, анi вдалинi, отетерiла.
Хотiла вдатися зi сво©м клопотом до Божейка, та його не було вже.
"Ладоньку мiй! Де ж ти?" - крикнула i, мабуть, злякалася власного крику
- одразу ж i прокинулась.
- Свiте ясний! - простогнала. - Сон це був а чи видиво? Певно ж, сон,
та чому такий: "Мамця вмирають, питають, на кого лишиться наш Жданко?"
Устала, стривожена, заглянула у вiкно й знову повернулася в сво ложе,
щiльнiше та надiйнiше укрилася веретою.
За вiкном похмурий ранок, певно, збира ться на дощ, ось i сняться
померлi. А все ж чому Божейко сказав саме так: "Мамця вмирають"? Чи не
то правдиве оповiщення про смерть? Мамця його справдi слабувала тодi, як
проводжала ©©, Миловидку, в роме©. Гляди, ждала, ждала, та й не дiждалася.
Жарти хiба, п'яте лiто йде вже, як полишила ©© в Сонцепiку. I не просто ж
собi попрощалася та й пiшла - пообiцяла повернутися укупi з Божейком. Йой,
та за цi лiта справдi можна зiтлiти, ждучи, та плачучи, та втрачаючи
останнi надi©. Ано, втрачаючи. Бо он скiльки ждала-виглядала, а не
дiждалася нiчого. Хай першого лiтагадала собi: не впоралася Миловидка, усе
ще шука Божейка по свiтах. Хай узимку думала: якщо й знайшла сина та
викупила, як повернуться дiти, коли путi земнi занесено снiгом, море
вкрите кригою? А що лишалося ©й думати другого, третього, четвертого лiта?
То ж не днi, то лiта! Боженьки! Утверджувалась та й утверджувалась,
мабуть, у думцi, що не буде вже анi дiтей, анi добро© вiстi про них, а
утверджуючись, плакала. I згасала плачучи.
Лишенько неждане та негадане! Як же це вона, Миловидка,
опростоволосилася так? Про себе дбала, бач, старалась увiрувати, що час
виго рани, а християнська обитель дасть спокiй i блаженство натомленiй
людськими кривдами душi. Про те ж, що той самий час пiдточу в рiднiй
землi вiру в повернення Божейка, а з вiрою й Божейкових кревних, забула.
Та тi ж люди вiддали ©й усе, до мiдницi, до обола, а вiддаючи, вiрили:
Миловидка повернеться з сином; коли ж станеться так, що не вiднайде його,
прийде i скаже: "Нема Божейка в ромеях. Шукала довго i ревно, а не
знайшла".
Ось вiн, вiщий сон, i вся розгадка того сну. Пообiцяла ж сестрi
впраксi©, а затим i матерi-iгуменi: на найближчiм християнськiм святi
прийме вже хрещення. Що ж буде, коли дотрима слова i увiру таки в
Христа? Адже ©© нiщо вже не днатиме тодi з сво©м людом, з землею
Тиверською. А коли так, стане чужою ©м, нiколи не пiде вже за Дунай i не
скаже Божейковим кревним: "Не ждiть Божейка". Ано, тодi вже назовсiм
обрiже пуповину, що днала з рiдним людом i рiдним кра м, замуру себе в
монастирських стiнах та й лишиться за стiнами до скону вiку.
Зiщулилась, лякаючись, i ще тiснiше вкрилася веретою. Коли розвиднилося
зовсiм i настав час гнати на пашу корiв, не пiшла й не стала перед очi
сестри-казначе©, сестра-казначея змушена була заглянути до не© в келiю й
спитати, не переступаючи порога:
- Що з тобою? Ти хвора?
А Миловида схлипувала пiд веретою й не могла спромогтися на слово. На
ту оказiю нагодилася впраксiя, збiглися послушницi, i сестра-казначея
змушена була змiнити гнiв на милiсть:
- Будь вiльна, коли так, сьогоднi iншi поженуть.
Вирекла те сво повелiння та й пiшла. Зате не пiшла сестра впраксiя.
Принесла води, дала попити, зрештою присiла коло Миловиди.
- Святий боже, святий крiпкий, святий безсмертний, - молилася й гладила
©©, - помилуй нас. Дай нам силу здолати бiль сердечний, жалощi та
сум'яття. Будь милостивий, господи, всели у серця нашi благодать свою.
Уповала та й уповала на божу милiсть, просила та й просила
заступництва, аж поки впевнилася: Миловидка стишу ться.
- Ти для мене, мов доня рiдна, - щиро й довiрливо заглянула дiвчинi у
вiчi. - Тво© болi - мо© болi, твоя печаль - моя печаль. Скажи, усе ще
бо©шся богiв сво©х?
- Цього разу, матiнко впраксi , себе стало страшно.
- Себе?
- Ано. Наснився Божейко. Прийшов i сказав: "Мамця вмирають". А та мамця
не чужа менi, матiнко впраксi .
Казала та й казала, хто для не© Божейкова мама, якi надi© покладала
вона на не©, чого ждала, сподiваючись, i чого дiждалася.
- Сон, дитино, всього лиш сон. Чи то ж можна так близько брати його до
серця?
- Як же не брати, коли я завинила перед тi ю жiнкою, правдиво кажучи,
зрадила ©©.
Монашка сiпнулася було перечити, та чомусь передумала i тiльки зiтхнула
тяжко. А вже зiтхнувши, заходилася хвалити Миловидку. Бо коли помiзкувати
добре та зважити все, то вона, Миловида, правдиво мислить i втiша сестру
впраксiю сво©ми мислями. Грiх обманювати людей, а старших тим паче. Iсус
Христос саме цьому вчить. Одна iз заповiдей його так i гласить: не обмани
ближнього свого. I все ж хай задума ться Миловида: чи принесе вона сво ю
правдою добро? Чи не лiпше буде, коли Божейкова мати не знатиме, що
сталося з сином?
- Я бiльше за тебе прожила, бiльше бачила й вiдаю, - довiрливо казала
монашка й гладила-заспокоювала Миловиду. - Тож i речу: вiр менi. Вiр i
знай: лiпше ждати й сподiватися, анiж знати правду, тим паче страшну. Сама
помiзкуй: ось нема тебе лiто, нема друге, нема й трет . Що дума за
тако© тривало© мовчанки-невiдомостi мати? А ось що, дитинко гожа: коли й
спiткала когось iз двох вас бiда, то найбiльш ймовiрно, що спiткала не ©©
сина, а тебе. Ано, тебе. Була б ти жива, здорова, гадатиме така мати,
повернулася б до ©© порога й сказала б: "Не розшукала я Божейка". А ти не
повернулася, тебе нема та й нема... Завваж собi, ще ж i таке може подумати
Божейкова мати: дiти знайшли одне одного, а прибитися до рiдно©землi чи
подати вiсточку про себе не можуть. Горе, дитино, не свiй брат, горе давно
скосило б людей, коли б всевишнiй не винагородив ©х вiрою, малою чи
великою, а все ж сподiванкою. То чи варто утинати ©©, рубати пiд корiнь,
ту материну сподiванку? I чи гоже мучити себе, терзати душу каяттям?
Помовчала мить i вже по мовчанцi додала:
- Я давно приглядаюся до тебе, Миловидко, i певна: чиста вона, душа
твоя. Чиста й безневинна. Тож i кажу: збирайся, мабуть, пiдемо з тобою.
- Куди?
- Слухати службу божу. Сьогоднi ти нiде не знайдеш утiхи серцю сво му,
лиш там.
- Я ж не прийняла ще вашо© вiри, як можу?
- Дарма. Господь сказав: я кожному доступний, а вбогому та нужденному
тим паче.
I боялась, i огиналася, побоюючись, а проте не могла не послухатися
впраксi© - пiшла. Чула, ноги в не© мов камiннi, i серце завмерло, i мороз
поза шкiрою ходить, та що вдi , коли впраксiя - дина опора i захист у
цьому страшному й непривiтному свiтi. Не зна , що робила б, як жила б у
ньому, коли б не впраксiя. Потрiбна рада - порадить, забракне певностi -
додасть. А захоче образити чи скривдити хтось, впраксiя горою ста на
захист. Вона ©й як мати-заступниця, мати-потiшниця i мати-розрада. То як
же може не послухатись тако© i не пiти?
У церквi справдi було святково i затишно, вiд усiх i всього линуло
урочисте блаженство - вiд молитов, що виголошувалися з амвона i
пiдносились до склепiння, ставали гучнiшими пiд склепiнням, вiд блиску